Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Постанова Національного банку України; Інструкція від 28.08.2001368
Документ z0841-01, поточна редакція — Редакція від 12.11.2019, підстава - v0130500-19
( Остання подія — Редакція, відбудеться 01.01.2020, підстава - v0079500-19. Подивитися в історії? )

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.08.2001 № 368


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за № 841/6032

Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку
№ 39 від 28.01.2002
№ 81 від 28.02.2002
№ 186 від 20.05.2002
№ 7 від 13.01.2003
№ 55 від 12.02.2003
№ 107 від 13.03.2003
№ 118 від 19.03.2003, норми Змін щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів вводяться в дію з 01.09.2003
№ 151 від 16.04.2003
№ 240 від 04.06.2003
№ 279 від 01.07.2003
№ 386 від 08.09.2003
№ 489 від 12.11.2003
№ 112 від 17.03.2004
№ 192 від 29.04.2004
№ 267 від 17.06.2004
№ 377 від 10.08.2004
№ 443 від 15.09.2004
№ 494 від 20.10.2004
№ 552 від 17.11.2004
№ 290 від 12.08.2005
№ 346 від 28.09.2005
№ 407 від 01.11.2005
№ 430 від 16.11.2005
№ 31 від 02.02.2007
№ 52 від 19.02.2007
№ 458 від 17.12.2007
№ 30 від 15.02.2008
№ 211 від 23.07.2008
№ 228 від 06.08.2008
№ 476 від 30.12.2008
№ 51 від 06.02.2009
№ 107 від 28.02.2009
№ 270 від 06.05.2009
№ 541 від 10.09.2009
№ 273 від 09.06.2010
№ 564 від 20.12.2010
№ 479 від 28.12.2011
№ 250 від 20.06.2012
№ 254 від 20.06.2012
№ 486 від 22.11.2012
№ 237 від 19.06.2013
№ 276 від 15.07.2013
№ 454 від 14.11.2013}

{Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва
№ 826/5617/14 від 12.06.2014}

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку
№ 503 від 19.08.2014
№ 723 від 17.11.2014
№ 746 від 27.11.2014
№ 862 від 25.12.2014
№ 37 від 22.01.2015
№ 121 від 19.02.2015
№ 312 від 12.05.2015
№ 380 від 16.06.2015
№ 392 від 19.06.2015
№ 492 від 28.07.2015
№ 517 від 11.08.2015
№ 683 від 08.10.2015
№ 806 від 19.11.2015
№ 986 від 29.12.2015
№ 58 від 04.02.2016
№ 91 від 18.02.2016
№ 242 від 07.04.2016
№ 338 від 03.06.2016
№ 9 від 13.02.2017
№ 72 від 01.08.2017
№ 92 від 18.09.2017
№ 104 від 20.10.2017
№ 121 від 30.11.2017
№ 136 від 21.12.2017
№ 13 від 15.02.2018
№ 33 від 30.03.2018
№ 78 від 16.07.2018
№ 87 від 31.07.2018
№ 92 від 18.09.2017
№ 92 від 10.08.2018
№ 114 від 30.10.2018
№ 139 від 18.12.2018
№ 148 від 22.12.2018
№ 164 від 28.12.2018
№ 39 від 13.02.2019
№ 43 від 25.02.2019
№ 71 від 21.05.2019
№ 79 від 19.06.2019
№ 102 від 01.08.2019
№ 108 від 15.08.2019
№ 130 від 07.11.2019}

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.

3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.

4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.

5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.

До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 № 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за № 382/4603 (зі змінами).

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 786/4079 (зі змінами);

Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763 (зі змінами).

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.

8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В. Андрущенко), Операційне управління (В.Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

Голова

В.С. Стельмах



ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
28.08.2001 № 368


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за № 841/6032

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні

{У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Департамент банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{У тексті Інструкції слова "Департамент банківського регулювання і нагляду" у всіх відмінках замінено словами "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 476 від 30.12.2008}

{У тексті Інструкції слова "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у всіх відмінках замінено словами "відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках; слова "адекватність регулятивного капіталу/платоспроможність" у всіх відмінках замінено словами "достатність (адекватність) регулятивного капіталу" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{У тексті Інструкції слова "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника)" та "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку)" у всіх відмінках та числах замінено відповідно словами "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника", "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 392 від 19.06.2015}

{У тексті Інструкції слова "Комісія Національного банку" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Комітет з питань нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 517 від 11.08.2015}

Розділ I. Загальні положення

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

{Абзац третій розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2),

достатності основного капіталу (Н3);

{Розділ I доповнено новим абзацом сьомим згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац сьомий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац восьмий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

нормативи ліквідності:

{Абзац дев'ятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Абзац десятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

короткострокова ліквідність (Н6);

коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB);

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018; в редакції Постанови Національного банку № 114 від 30.10.2018}

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

{Абзац розділу I в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац шістнадцятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)--1,

__________
-1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).

загальної суми інвестування (Н12).

{Абзац розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

З метою підвищення стійкості банків у період фінансової та економічної нестабільності, створення ними запасу капіталу для підвищення спроможності протистояти ризикам Національний банк встановлює вимоги щодо формування банками буферів капіталу, а саме: буфера запасу (консервації) капіталу та контрциклічного буфера.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Для системно важливих банків Національний банк також установлює вимоги щодо формування буфера системної важливості.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Абзац двадцять третій розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять четвертий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал.

{Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Банк під час розрахунку економічних нормативів використовує рейтинги боржника/контрагента/актива, підтверджені рейтинговими агентствами (компаніями), з урахуванням пункту 38 розділу II Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами) (далі - Положення № 351).

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.

{Розділ I із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 267 від 17.06.2004, № 407 від 01.11.2005}

Розділ II. Регулятивний капітал банку

Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку

1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків-2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

__________
-2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість активних банківських операцій (здійснювати їх класифікацію), а також визначати розмір кредитного ризику відповідно до Положення № 351.

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002; в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

__________

{Виноску 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 1.1 виключено на підставі Постанови Національного банку України № 486 від 22.11.2012}

Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активних банківських операцій.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

Банки визначають величину непокритого кредитного ризику таким чином:

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

якщо величина кредитного ризику є меншою або дорівнює сумі сукупного розміру резервів за активними банківськими операціями, сформованих відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - розмір резервів за МСФЗ), розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та очікуваних кредитних збитків, які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань обліку фінансових інструментів відображаються на окремих аналітичних рахунках дисконтів, якщо такі кредитні збитки не обліковуються за рахунками резервів (далі - очікувані кредитні збитки, відображені за рахунками дисконтів), то величина непокритого кредитного ризику дорівнює нулю;

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017; в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

якщо величина кредитного ризику перевищує суму розміру резервів за МСФЗ, розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та розміру очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, то величина непокритого кредитного ризику дорівнює сумі такого перевищення.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017; в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

Величина непокритого кредитного ризику розраховується станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, та включається до розрахунку нормативів капіталу протягом наступного місяця в установленому Національним банком порядку.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

Банк під час розрахунку регулятивного капіталу зменшує на величину непокритого кредитного ризику прибуток банку, а саме:

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нерозподілений прибуток минулих років;

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

результат поточного та звітного року (прибуток).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

Якщо величина непокритого кредитного ризику перевищує розмір прибутку банку, то на суму такого перевищення зменшується розмір основного капіталу банку.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

1.2. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. Банк-правонаступник враховує до основного капіталу зареєстрований статутний капітал банку, що реорганізовується, з наступного дня після підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації;

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

б) додаткові внески акціонерів у статутний капітал;

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом "б" згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

в) фінансова допомога акціонерів банку;

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом "в" згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

г) прибуток, спрямований на збільшення статутного капіталу.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом  згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

ґ) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:

{Абзац перший підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац другий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення);

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності;

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

інші фонди банку.

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;

д) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії;

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом “д” згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

е) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями будь-якої фізичної чи юридичної особи як резидента, так і нерезидента, яка має з банком відносини фінансового характеру (далі - контрагент) та зменшується на суму:

{Абзац перший підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац другий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нематеріальних активів за мінусом суми амортизації;

{Абзац другий підпункту "е" пункту 1.3 глави 1 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 43 від 25.02.2019}

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

активів з права користування, базовими активами яких є нематеріальні активи, за мінусом суми амортизації;

{Підпункт "е" пункту 1.3 глави 1 розділу ІІ доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 43 від 25.02.2019}

збитків минулих років;

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

збитків поточного року;

збитків від операцій з акціонерами, що отримані після 04 червня 2016 року.

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

{Підпункт "а" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

{Підпункт "а" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

а) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010;

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 52 від 19.02.2007, № 564 від 20.12.2010}

б) результат поточного та звітного року (прибуток), що зменшений на суму:

{Абзац перший підпункту пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нарахованих доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати яких не минув (крім доходів за цінними паперами, які віднесені до I групи активів зі ступенем ризику 0 відсотків згідно з вимогами цієї Інструкції, та доходів за фінансовими активами, на розмір балансової вартості яких зменшується розмір регулятивного капіталу відповідно до вимог пункту 1.8 глави 1 розділу ІІ цієї Інструкції), зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, в частині, що відноситься до таких нарахованих доходів;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

нарахованих доходів, строк сплати яких згідно з договором минув, зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, в частині, що відноситься до таких нарахованих доходів.

{Абзац третій підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

Якщо прибуток поточного та звітного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку.

Прибутки та збитки від операцій з акціонерами, що отримані до 04 червня 2016 року, уключаються до регулятивного капіталу банку в складі результату поточного та звітного років;

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 407 від 01.11.2005, № 52 від 19.02.2007, Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

в) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

г) нерозподілений прибуток минулих років;

(Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005)

{Підпункт "д" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 806 від 19.11.2015}

ґ) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії, який включається до додаткового капіталу.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом"ґ" згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ № 267 від 17.06.2004}

1.5. Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Субординований борг може включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.6. Фінансова допомога акціонерів (суми безповоротної фінансової допомоги, прощення кредитів, вкладів (депозитів), субординованого боргу тощо) може включатися до основного капіталу банку після отримання дозволу Національного банку за таких умов:

кошти отримані в грошовій формі та є безповоротними;

кошти не є кредитними, а є власними коштами акціонерів;

структура власності банку відповідає вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком.

Для отримання дозволу банк подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

клопотання про можливість уключення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку;

письмове запевнення акціонерів, що джерелом походження фінансової допомоги є власні кошти акціонерів банку.

Національний банк приймає рішення про відмову в наданні банку дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу, якщо:

подані банком документи не відповідають вимогам цього пункту;

структура власності банку визнана непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

Рішення про надання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку/відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) протягом місяця із дня отримання документів, передбачених цим пунктом.

{Главу 1 розділу II доповнено новим пунктом 1.6 згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

1.7. Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

{Пункт глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

1.8. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками та обліковуються за справедливою вартістю;

{Підпункт "а" пункту глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 211 від 23.07.2008, № 121 від 30.11.2017}

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

{Підпункт "б" пункту глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 211 від 23.07.2008}

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

{Підпункт "г" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "ґ" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "д" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

г) балансову вартість вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу;

{Підпункт пункту глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

ґ) балансову вартість позалістингових цінних паперів (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою), які обліковуються за справедливою вартістю;

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою НБУ № 31 від 02.02.2007; в редакції Постанов Національного банку № 211 від 23.07.2008, № 121 від 30.11.2017}

д) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України) та які обліковуються за справедливою вартістю;

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

е) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів;

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008}

{Абзац дев'ятий пункту 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт глави 1 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008}

ж) розмір перевищення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних з банком осіб, над сумою, що становить 25 відсотків (20 відсотків - для спеціалізованих банків) загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах “а” - “е” пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Пункт глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ № 192 від 29.04.2004}

{Пункт 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.9. Капітальний інструмент з умовами списання/конверсії - це капітальний інструмент зі строком погашення не менше ніж 50 років, який містить умови щодо припинення зобов’язань банку за інструментом шляхом списання або конверсії в разі настання тригерної події.

Банк уключає капітальний інструмент з умовами списання/конверсії до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

{Главу 1 розділу II доповнено новим пунктом 1.9 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку

2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію після 11 липня 2014 року, має становити 500 мільйонів гривень.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014}

2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію до 11 липня 2014 року, має становити:

120 мільйонів гривень - до 17 червня 2016 року;

200 мільйонів гривень - з 11 липня 2017 року;

300 мільйонів гривень - з 01 січня 2021 року;

{Абзац четвертий пункту 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 136 від 21.12.2017, № 130 від 07.11.2019}

400 мільйонів гривень - з 11 липня 2022 року;

{Абзац п'ятий пункту 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 136 від 21.12.2017}

{Абзац шостий пункту 2.2 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 136 від 21.12.2017}

500 мільйонів гривень - з 11 липня 2024 року.

{Главу 2 розділу II доповнено новим пунктом 2.2 згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014; в редакції Постанов Національного банку № 58 від 04.02.2016, № 242 від 07.04.2016}

2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", має відповідати вимогам пункту 2.2 цієї глави.

{Главу 2 розділу II доповнено новим пунктом 2.3 згідно з Постановою Національного банку № 746 від 27.11.2014}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Глава 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010}

Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу, капітального інструменту з умовами списання/конверсії до капіталу банку

{У тексті розділу III слова "ощадний/депозитний сертифікат" та "депозитний договір" у всіх відмінках виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{Назва розділу в редакції Постанови Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 1. Вимоги щодо залучення субординованого боргу

{Назва глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.1. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

бзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Приймаючий або перехідний банк, залучає кошти на умовах субординованого боргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, визначеному цим розділом.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Приймаючий банк має право переоформлювати зобов'язання, отримані від неплатоспроможного банку, у субординований борг у порядку, визначеному цим розділом (крім виконання вимог підпунктів "б", "є", "ж" пункту 2.2 глави 2 та пункту 3.10 глави 3 розділу III).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 492 від 28.07.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 564 від 20.12.2010, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].

{Пункт 1.2 глави 1 розділу III в редакції Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.

{Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.6. Банк має право залучати субординований борг в іноземній валюті та/або в банківських металах за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у частині залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на міжнародних ринках.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011, в редакції Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.

{Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з Постановою Національного банку № 377 від 10.08.2004}

{Пункт 1.8 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 39 від 13.02.2019}

{Пункт 1.8 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 43 від 25.02.2019}

1.8. Банк-резидент може бути Інвестором за умови дотримання ним нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців, що передують даті надання коштів на умовах субординованого боргу.

{Главу 1 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку

2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника.

{Абзац перший пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комітет з питань нагляду із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування. У разі визнання структури власності банку непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку Дозвіл не надається.

{Абзац другий пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 723 від 17.11.2014, № 392 від 19.06.2015, № 517 від 11.08.2015; в редакції Постанови Національного банку № 338 від 03.06.2016}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):

{Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;

б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор не має фінансових та/або майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладення угоди (договору), та список пов'язаних з Інвестором осіб, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою укладено міжнародний договір України (далі - міжнародна фінансова установа);

{Підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 407 від 01.11.2005, № 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;

{Підпункт "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;

{Підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;

{Підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

{Підпункт "д" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Підпункт "е" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

д) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

{Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 377 від 10.08.2004}

е) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку);

{Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 121 від 30.11.2017, № 139 від 18.12.2018}

є) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу), що передбачає відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7, 5.8 глави 5 розділу III цієї Інструкції; прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців.

{Абзац перший підпункту "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

Програма капіталізації банку затверджується правлінням та радою банку;

{Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

{Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

ж) документи, що підтверджують джерела походження коштів, які залучаються банком на умовах субординованого боргу, крім випадків, коли Інвестором є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або міжнародна фінансова установа.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 228 від 06.08.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

2.3. Визначення пов'язаних з Інвестором осіб банк здійснює згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

{Главу 2 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу

3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.

3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005, № 454 від 14.11.2013}

3.3. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг на відповідну дату:

{Абзац перший пункту 3.3 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012, № 380 від 16.06.2015}

у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій;

у разі продовження строку дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу - на дату укладення додаткової угоди (договору) про внесення змін до угоди (договору).

{Пункт 3.3 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 380 від 16.06.2015}

{Пункт 3.3 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

3.5.

{Абзац перший пункту 3.5 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

{Пункт 3.5 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

{Пункт 3.7 глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 683 від 08.10.2015}

3.8. Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу та/або встановлення комісії за дострокове розірвання угоди (договору) не дозволяються, про що зазначається в угоді (договорі).

{Пункт 3.8 глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник, у тому числі приймаючий банк, не має права укладати договорів, за якими в банку-боржника виникає/може виникнути:

{Абзац перший пункту 3.9 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 492 від 28.07.2015}

обов'язок щодо передавання Інвестору коштів/майна та/або виконання фінансових/майнових зобов'язань щодо Інвестора (крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна є сплатою процентів за залученим субординованим боргом) або

право вимоги до Інвестора (крім договорів, за якими банкборжник залучає кошти від Інвестора).

Банк-боржник здійснює розрахункові операції з Інвестором, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора, або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором, або до виникнення вимог банку-боржника до Інвестора.

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не дозволяється.

Вимоги, зазначені в абзацах першому - четвертому пункту 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції, не поширюються на випадки, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

{Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 72 від 01.08.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Пункт 3.9 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.10. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) сукупний обсяг вимог банку-боржника до пов'язаних з Інвестором осіб та/або наданих банком-боржником фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб не може перевищувати п'яти відсотків регулятивного капіталу банку, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015; із змінами, внесеними згідно з  Постановами Національного банку № 72 від 01.08.2017, № 78 від 16.07.2018}

3.11. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.

{Пункт глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.12. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

3.13. Дострокове погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку.

Банк-боржник для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:

клопотання, яке має містити інформацію про причини такого погашення;

письмове підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу.

Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за умови фактичного збільшення банком-боржником основного капіталу за період врахування до капіталу банку субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору, на суму, не меншу, ніж цей субординований борг (з урахуванням амортизації в разі часткового погашення).

{Абзац п'ятий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

{Абзац шостий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ виключено на підставі Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

{Абзац сьомий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ виключено на підставі Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

Національний банк може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу в разі недотримання банком-боржником вимоги абзацу п'ятого цього пункту за умови спрямування цих коштів на збільшення основного капіталу банку-боржника або в разі надходження до банку протягом останніх шести місяців коштів, які включено до розрахунку основного капіталу, у розмірі, не меншому, ніж розмір субординованого боргу, який банк-боржник планує погасити Інвестору. У цьому разі разом з клопотанням про дострокове погашення субординованого боргу та згодою Інвестора банк-боржник надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:

{Абзац шостий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 37 від 22.01.2015, № 683 від 08.10.2015}

копію рішення загальних зборів учасників банку про збільшення статутного капіталу та копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій;

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

письмове підтвердження банку-боржника про надходження коштів, що включаються до основного капіталу; або

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

гарантійний лист Інвестора щодо спрямування поверненого субординованого боргу на збільшення основного капіталу банку-боржника з метою забезпечення його капіталізації. Гарантійний лист має відповідати вимогам Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902.

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє дотримання банком-боржником умов, визначених цим пунктом, та подає відповідний висновок щодо можливості погашення субординованого боргу на розгляд Комітету з питань нагляду.

Рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду.

{Абзац дванадцятий пункту 3.13 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 386 від 08.09.2003, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004, в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 3.14 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

{Пункт глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.15. Продовження дії Дозволу у зв'язку з продовженням строку дії угоди про залучення субординованого боргу здійснюється за рішенням Комітету з питань нагляду про внесення змін до Дозволу.

У разі укладення угоди про внесення змін стосовно продовження строку залучення субординованого боргу банк має привести умови основної угоди (зі змінами) у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі цієї Інструкції, що діють на дату укладення додаткової угоди.

Протягом 10 робочих днів із дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника клопотання щодо продовження дії Дозволу та документи, що передбачені підпунктами "б", "в", "д", пункту 2.2 глави 2 цього розділу, а також програму капіталізації банку згідно з вимогами підпункту "є" пункту 2.2 глави 2 цього розділу, прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу.

{Абзац третій пункту 3.15 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

Субординований борг, щодо якого продовжується строк дії угоди, уключається до регулятивного капіталу банку з урахуванням нових умов угоди після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про продовження дії Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника файла з показниками статистичної звітності 79X “Дані про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку”, який подається банком-боржником до Національного банку (далі - файл 79X);

{Абзац четвертий пункту 3.15 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 503 від 19.08.2014, № 139 від 18.12.2018}

{Главу 3 розділу III доповнено новим пунктом 3.15 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.16. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв'язку з їх реорганізацією. Протягом 10 робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду.

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 476 від 30.12.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.17. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

{Абзац перший пункту глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 454 від 14.11.2013}

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

{Абзац третій пункту 3.17 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 78 від 16.07.2018}

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комітет з питань нагляду приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комітетом з питань нагляду обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності згідно з вимогами цього розділу.

{Абзац сьомий пункту глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

{Главу 3 розділу III доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{Главу 4 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій

{Назва глави 4 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу).

{Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 78 від 16.07.2018}

За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.

4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.

4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.

4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.

4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.

4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

{Розділ III доповнено главою згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

Глава 5. Порядок обліку субординованого боргу та подання звітності

{Назва глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

5.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника перевіряє дотримання банком-боржником та Інвестором (банком-резидентом) вимог розділу III цієї Інструкції та готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам.

{Абзац перший пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 228 від 06.08.2008, № 479 від 28.12.2011, № 492 від 28.07.2015, № 78 від 16.07.2018}

Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та повної сплати Інвестором коштів структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає до Комітету з питань нагляду висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу.

{Абзац другий пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005, № 228 від 06.08.2008, № 51 від 06.02.2009, № 479 від 28.12.2011, № 250 від 20.06.2012, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 392 від 19.06.2015}

Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.5-1.9 глави 1, підпунктів "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктів 3.1-3.17 глави 3, пунктів 4.1-4.7 глави 4 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів.

{Абзац третій пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005, № 51 від 06.02.2009, № 250 від 20.06.2012, № 454 від 14.11.2013, № 492 від 28.07.2015}

5.2. Комітет з питань нагляду розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.

Комітет з питань нагляду має право відмовити банку в наданні Дозволу в разі недотримання банком-боржником вимог розділу III цієї Інструкції та/або якщо внесення Інвестором (банком-резидентом) коштів на умовах субординованого боргу загрожує інтересам вкладників та кредиторів Інвестора (банку-резидента).

{Абзац другий пункту 5.2 глави 5 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:

а) банком-Інвестором:

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 3560 "Кредити (депозити), що надані (розміщені) на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 273 від 09.06.2010, № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212 "Боргові цінні папери, випущені банками, які обліковуються за амортизованою собівартістю" за даними аналітичного обліку;

{Абзац третій підпункту "а" пункту глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".

{Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 121 від 30.11.2017}

5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня обліковуються так:

{Абзац перший пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 386 від 08.09.2003, № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005, № 51 від 06.02.2009; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012, № 454 від 14.11.2013}

а) банком-боржником:

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках 1, 2 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (далі - План рахунків), відповідно до їх економічної суті;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 479 від 28.12.2011, № 121 від 30.11.2017}

{Абзац третій підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках розділу 33 Плану рахунків за даними аналітичного обліку;

{Підпункт "а" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

б) банком-інвестором:

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках розділу 15 Плану рахунків за даними аналітичного обліку;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках класу 3 Плану рахунків за даними аналітичного обліку.

{Абзац третій підпункту "б" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника файла 79X.

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 139 від 18.12.2018}

5.6. Субординований борг в іноземній валюті та банківських металах ураховується до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.

{Пункт 5.6 глави 5 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:

Строк до закінчення дії угоди (договору)

Сума, що враховується до капіталу

Від 5 до 4 років

100%

Від 4 до 3 років

80%

Від 3 до 2 років

60%

Від 2 до 1 року

40%

Менше 1 року

20%

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

5.8. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".

{Абзац перший пункту 5.8 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012}

Приклад:

Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.

Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:

з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;

з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;

з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;

з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн.

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт 5.9 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

5.9. Банк-боржник у разі зміни переліку пов'язаних з Інвестором осіб має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника до 10 числа наступного за місяцем, в якому відбулися зміни, оновлений список пов'язаних з Інвестором осіб та письмове підтвердження про дотримання банком-боржником вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

{Главу 5 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 723 від 17.11.2014, № 78 від 16.07.2018}

5.10. Банк-боржник до 10 числа місяця має надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника про виникнення вимог та/або надання фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб за попередній місяць.

{Абзац перший пункту глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Повідомлення має містити інформацію щодо найменування (або прізвище, ім'я та по батькові) пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, суми вимог банку та/або наданих банком фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, вартості набутих у власність цінних паперів (часток, паїв), емітованих пов'язаною особою (пов'язаними особами) з Інвестором, та розміру співвідношення цієї заборгованості до регулятивного капіталу банку.

{Главу 5 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу

6.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та дотриманням ним вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки).

{Пункт глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013}

6.2. У разі неусунення банком у встановлений Національним банком строк фактів порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає Комітету з питань нагляду пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.

{Абзац другий пункту 6.2 глави 6 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

{Пункт глави розділу III в редакції Постанов Національного банку № 112 від 17.03.2004, № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013}

6.3. У разі прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання файла 79X.

{Абзац перший пункту 6.3 глави 6 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання файла 79X , після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінений файл 79X та обліковувати субординований борг згідно з вимогами пункту 5.4 глави 5 цього розділу.

{Абзац другий пункту 6.3 глави 6 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 139 від 18.12.2018}

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Розділ III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 81 від 28.02.2002, № 55 від 12.02.2003; в редакції Постанови Національного банку № 118 від 19.03.2003}

Глава 7. Вимоги до капітального інструменту з умовами списання/конверсії для включення до капіталу банку

1. Договір, укладений між банком та інвестором за капітальним інструментом з умовами списання/конверсії (далі - Інвестор за Інструментом) (далі - Договір), який банк має намір уключити до капіталу банку, має передбачати такі умови:

1) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії (далі - Інструмент) має строк погашення не менше ніж 50 років та не передбачає жодних умов, які б надавали право Інвестору за Інструментом вимагати його дострокового погашення;

2) Інструмент є повністю сплаченим;

3) Інструмент є незабезпеченим банком або іншою особою;

4) Інструмент не є предметом застави або іншого обтяження;

5) вимоги Інвестора за Інструментом у разі ліквідації банку задовольняються в останню чергу після задоволення вимог інших кредиторів банку, уключаючи за субординованим боргом;

6) банк погашає зобов’язання за Інструментом лише після погашення зобов’язань перед іншими кредиторами банку, уключаючи за субординованим боргом, строк виконання яких настав;

7) основна сума Інструменту в разі настання тригерної події, повністю або частково підлягає:

списанню на безповоротній основі - повне або часткове припинення зобов’язань банку за основною сумою Інструменту;

або

конверсії в прості акції банку - повне або часткове припинення зобов’язань банку за основною сумою Інструменту шляхом спрямування коштів за припиненими зобов’язаннями на придбання простих акцій банку додаткової емісії. Конверсія здійснюється відповідно до вимог законодавства України, чинних на дату настання тригерної події.

Наслідки тригерної події (початок та здійснення процедури списання або конверсії Інструменту) є незворотними, незважаючи на усунення банком тригерної події на наступні звітні дати шляхом здійснення заходів, інших, ніж списання або конверсія Інструменту;

8) тригерна подія настає в разі зниження п’яти і більше разів за останні 30 календарних днів поспіль показника достатності основного капіталу для визначення тригерної події (далі - ПОКТП) нижче тригерного значення, що відповідає одному із значень:

значення ПОКТП, визначеного Національним банком;

значення ПОКТП, визначеного банком (понад значення ПОКТП, визначеного Національним банком).

Розрахунок ПОКТП здійснюється відповідно до вимог Національного банку, чинних на дату такого розрахунку;

9) Інструмент не може бути достроково погашений за винятком:

дострокового погашення Інструменту за рішенням банку згідно з дозволом Національного банку, отриманим у порядку, визначеному главою 11 розділу III цієї Інструкції;

ліквідації банку з урахуванням вимог підпункту 5 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

10) Інвестор за Інструментом не має права вимагати від банку додаткових виплат/компенсацій у разі збільшення банком регулятивного капіталу, уключаючи збільшення за рахунок іншого Інструменту;

11) банк має право прийняти рішення про припинення сплати процентів за Інструментом у будь-який час та на необмежений період;

12) банк приймає рішення про припинення сплати процентів за Інструментом, якщо нарахування таких процентів може призвести до настання однієї або декількох подій:

тригерної події;

недотримання банком чинних вимог, установлених Національним банком, щодо достатності капіталу та формування буферів капіталу, з урахуванням результатів оцінки стійкості банку;

зниження значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче 10,625%;

13) банк не здійснює нарахування процентів за Інструментом за період припинення сплати процентів згідно з підпунктами 11 та 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції і надалі нарахування процентів за цей період не відновлюється;

14) Інвестор за Інструментом не має права вимагати від банку здійснити нарахування та сплату процентів за Інструментом у разі прийняття банком рішення про припинення сплати процентів згідно з підпунктами 11 та 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

15) банк у разі настання тригерної події:

списує нараховані проценти за Інструментом;

після списання або конверсії Інструменту не в повній сумі здійснює нарахування процентів на основну суму Інструменту, що залишилася після списання або конверсії;

16) банк здійснює сплату процентів за Інструментом за звітний рік у розмірі, не більшому, ніж сукупна сума:

прибутку попереднього звітного року, зменшеного на суму обов’язкових відрахувань до резервного та інших фондів банку згідно з вимогами законодавства України;

нерозподілених прибутків минулих років;

непокритих збитків минулих років.

Нараховані проценти в частині, що перевищують таку суму, не підлягають сплаті та списуються;

17) банк повідомляє Інвестора за Інструментом щодо прийняття рішення про припинення сплати процентів за Інструментом відповідно до підпунктів 11, 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції згідно з порядком та в строк, визначеними Договором, але не пізніше дня, що передує даті сплати процентів;

18) погіршення кредитних рейтингів банку та/або юридичної особи, яка є контролером банку, не призводить до зростання розміру процентної ставки за Інструментом;

19) Інструмент з умовами списання не передбачає умов конверсії;

20) Інструмент з умовами конверсії передбачає умови конверсії та умови списання. Банк у разі настання тригерної події здійснює списання Інструменту з умовами конверсії в разі:

незабезпечення дотримання встановлених Національним банком вимог щодо конверсії згідно з пунктом 6 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

ненадання Інвестором за Інструментом з умовами конверсії інформації та документів, необхідних для здійснення банком контролю згідно з вимогами підпунктів 2, 3 пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції;

21) номінальна вартість та ціна розміщення простих акцій банку додаткової емісії, випуск яких здійснюватиметься в процесі конверсії Інструменту, визначатимуться відповідно до вимог чинного законодавства України на момент такої конверсії;

22) Інвестор за Інструментом не є юридичною особою, у якій банк має істотну участь [прямо та/або опосередковано володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або правами голосу за акціями (часткою в статутному капіталі) такої юридичної особи];

23) Інвестор за Інструментом не отримує від банку пряме фінансування, а саме:

на дату укладення Договору Інвестор за Інструментом не має фінансових та/або майнових зобов’язань перед банком;

протягом строку дії Договору Інвестор за Інструментом та/або пов’язані з ним особи не отримують від банку кошти та/або майно в будь-якій формі, крім випадків, якщо це є сплатою процентів за Інструментом.

Визначення пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб здійснюється відповідно до вимог законодавства України щодо визначення пов’язаних з банком осіб.

Вимоги абзацу третього підпункту 23 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції не поширюються на:

здійснення банком розрахункових операцій з Інвестором за Інструментом та/або пов’язаними з ним особами, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора за Інструментом та/або пов’язаних з ним осіб чи до зустрічних вкладень між банком та Інвестором за Інструментом та/або пов’язаними з ним особами;

випадки, коли Інвестором за Інструментом є банк та кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученням банку-інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів та кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь;

24) Інвестор за Інструментом не отримує від банку опосередковане фінансування, а саме на дату укладення Договору та протягом строку його дії Інвестор за Інструментом не отримує фінансування [уключаючи кредити, позики, вклади (депозити), безповоротну фінансову допомогу, кошти за операціями з векселями та іншими цінними паперами, емітентом яких є Інвестор за Інструментом]:

від юридичної особи, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з банком відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до загальноприйнятих стандартів фінансової звітності (далі - учасник групи);

від особи, якій надано гарантію, інше фінансове зобов’язання, за якими кредитний ризик бере на себе банк або учасник групи;

джерелом походження якого є кошти банку;

25) Інвестор за Інструментом з метою забезпечення дотримання банком вимог для врахування Інструменту в капіталі зобов’язаний надавати банку такі інформацію та документи:

за Інструментом з умовами конверсії - для забезпечення дотримання вимог пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції, а також для інформування банку про наміри щодо відступлення/передавання права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом;

у разі зміни найменування Інвестора за Інструментом та/або зміни списку пов’язаних з Інвестором осіб - для забезпечення дотримання вимог пунктів 8, 10 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

2. Договір не повинен передбачати права Інвестора за Інструментом вимагати від банку:

1) сплати процентів за Інструментом - у разі сплати банком дивідендів за акціями та/або процентів за іншими Інструментами та/або доходів/процентів за субординованим боргом;

2) припинення сплати процентів за іншими Інструментами та/або доходів/процентів за субординованим боргом - у разі припинення банком сплати процентів за Інструментом.

3. Банк залучає кошти за Інструментом у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку).

4. Банк уключає Інструмент до капіталу з наступного робочого дня після отримання від Національного банку дозволу на включення Інструменту до капіталу банку, порядок та умови надання якого визначені главою 8 розділу III цієї Інструкції.

5. Банк залежно від строку, що залишився до дати погашення Інструменту, уключає його до капіталу (у складі основного та/або додаткового капіталу) згідно з графіком уключення Інструменту (основної суми) до капіталу банку, визначеним у додатку 1 до цієї Інструкції.

6. Банк здійснює бухгалтерський облік Інструменту відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.

{Розділ III доповнено новою главою 7 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 8. Документи для отримання дозволу на включення Інструменту до капіталу банку та порядок їх розгляду Національним банком

1. Документи, що подаються до Національного банку відповідно до глави 8 розділу III цієї Інструкції, мають бути викладені українською мовою, не містити виправлень, неточностей та бути підписані керівником або уповноваженою особою банку.

Документи, видані в іноземній країні, для подання до Національного банку мають бути легалізовані в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, для подання до Національного банку мають бути перекладені українською мовою (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються українською мовою документи, складені іноземною мовою з одночасним наведенням їх тексту українською мовою.

Копії документів, що подаються до Національного банку, мають бути засвідчені в установленому порядку.

2. Банк для отримання дозволу на включення Інструменту до капіталу банку (далі - Дозвіл на включення Інструменту) подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання Дозволу на включення Інструменту та обґрунтування щодо розміру процентної ставки за Інструментом;

2) копію Договору;

3) список пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб;

4) таблицю відповідності положень Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку, складену згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;

5) копії розрахункових документів, які підтверджують надходження коштів за Інструментом до банку;

6) письмове запевнення банку, що його установчі документи, укладені ним договори та інші правочини не містять юридичних та процедурних положень/умов, які можуть перешкоджати здійсненню списання/конверсії Інструменту;

7) документи, що підтверджують джерела походження коштів Інвестора за Інструментом, отриманих банком за Договором.

3. Банк для отримання Дозволу на включення Інструменту з умовами конверсії, додатково до документів, зазначених у пункті 2 глави 8 розділу III цієї Інструкції, подає до Національного банку такі документи:

1) відомості про структуру власності Інвестора за Інструментом, які дають змогу визначити усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в Інвесторі за Інструментом або можливість значного/вирішального впливу на управління та/або діяльність Інвестора за Інструментом, та ключових учасників Інвестора за Інструментом та ключових учасників юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами Інвестора за Інструментом, а також характер взаємозв’язків між зазначеними особами;

2) документи, що підтверджують відповідність фінансового/майнового стану Інвестора за Інструментом і власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування банків для осіб, які погоджують фактично набуту/збільшену істотну участь у банку, - якщо Інвестор за Інструментом, який не є власником істотної участі в банку, може набути істотну участь у банку внаслідок конверсії, або Інвестор за Інструментом, який є власником істотної участі в банку, може внаслідок конверсії збільшити розмір істотної участі в банку понад розміри, визначені статтею 34 Закону Україні “Про банки і банківську діяльність”;

3) документи, що підтверджують відповідність ділової репутації Інвестора за Інструментом та власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування банків, для осіб, які набувають/збільшують істотну участь у банку - якщо Інвестор за Інструментом, який не є власником істотної участі в банку, може набути істотну участь в банку внаслідок конверсії.

4. Банк має право отримати від Національного банку попередній висновок щодо відповідності положень проекту Договору вимогам, визначеним пунктами 1, 2 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

Банк для отримання попереднього висновку подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання попереднього висновку із зазначенням запланованого строку укладення Договору, а також інформації щодо потенційного Інвестора за Інструментом;

2) проект Договору;

3) таблицю відповідності положень проекту Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку, складену згідно з додатком 2 до цієї Інструкції.

5. Банк у разі заміни Інвестора за Інструментом уключає Інструмент до капіталу за умови отримання від Національного банку Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора.

Банк у разі заміни Інвестора за Інструментом з умовами конверсії має право отримати попередній висновок Національного банку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції до дати:

1) вчинення правочину щодо заміни Інвестора за Інструментом - у разі намірів Інвестора за Інструментом здійснити відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом;

2) фактичного набуття новим Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором - у разі відступлення/передавання новому Інвестору за Інструментом як правонаступнику прав вимог за Договором унаслідок реорганізації Інвестора за Інструментом.

6. Банк за Інструментом з умовами конверсії для отримання згідно з другим абзацом пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку подає до Національного банку не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати вчинення правочину щодо відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом або фактичного набуття новим Інвестором права вимоги за Договором унаслідок правонаступництва такі документи:

1) клопотання банку про отримання попереднього висновку;

2) проект правочину щодо відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору - у разі відступлення Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором;

3) проект рішення (або прийняте рішення) уповноваженого органу Інвестора за Інструментом щодо його реорганізації, в процесі якої відбудеться відступлення/передавання права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом - у разі переходу права вимоги за Договором новому Інвестору внаслідок правонаступництва;

4) список пов’язаних з новим Інвестором за Інструментом осіб;

5) документи щодо нового Інвестора за Інструментом та власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому, визначені пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції. Підтвердження достатності власних коштів зазначених осіб здійснюється на суму зобов’язань банку за основною сумою Інструменту станом на звітну дату, що передує даті подання документів до Національного банку.

7. Банк для отримання згідно з пунктом 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора протягом 10 робочих днів з дати набуття новим Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора за Інструментом;

2) копію правочину, на підставі якого новий Інвестор набув права вимоги за Договором;

3) список пов’язаних з новим Інвестором за Інструментом осіб;

4) документи, визначені пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції, у разі заміни Інвестора за Інструментом з умовами конверсії.

Банк має право не подавати до Національного банку документи, що вже подавалися банком з метою отримання попереднього висновку про відповідність нового Інвестора за Інструментом з умовами конверсії вимогам Національного банку згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції, за умови подання банком запевнення, що ці документи є дійсними, а інформація, яка в них міститься, є актуальною.

8. Національний банк за результатами розгляду документів, поданих банком відповідно до вимог пунктів 2 - 4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, перевіряє відповідність Інструмента вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції, та дотримання вимог щодо Інвестора за Інструментом, визначених главою 8 розділу III цієї Інструкції.

9. Національний банк у разі надання банком неповного пакета документів відповідно до вимог пунктів 2 - 4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції повертає банку документи на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня їх отримання із обґрунтованими зауваженнями.

Банк у разі повторного надання до Національного банку пакета документів, які були повернуті на доопрацювання, разом з документами надає інформацію про усунені зауваження Національного банку.

10. Національний банк у разі надання банком повного пакета документів відповідно до вимог пунктів 2 -4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, розглядає їх протягом:

1) 20 робочих днів з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з пунктом 4 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання попереднього висновку щодо відповідності положень проекту Договору вимогам Національного банку;

2) 30 робочих днів з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з:

пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку;

пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора (за умови, що відбулася заміна Інвестора за Інструментом з умовами списання або за Інструментом з умовами конверсії банк отримав попередній висновок про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції);

3) трьох місяців з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з:

пунктами 2 - 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту;

пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора (за умови, що банк не отримував попередній висновок про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції).

11. Національний банк за результатами розгляду документів банку згідно з вимогами пункту 10 глави 8 розділу III цієї Інструкції:

1) надсилає банку лист щодо:

попереднього висновку про відповідність/невідповідність положень проекту Договору вимогам Національного банку - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 4 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

попереднього висновку про відповідність/невідповідність нового Інвестора вимогам Національного банку, чинним на момент розгляду документів, - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

2) приймає рішення щодо:

надання банку Дозволу на включення Інструменту або відмови в наданні такого Дозволу - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктами 2, 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

надання банку Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора з одночасним скасуванням Дозволу на включення Інструменту від первісного Інвестора або відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції.

12. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції в разі:

1) невідповідності Інструменту вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції;

2) недотримання вимог щодо підтвердження джерел походження коштів Інвестора за Інструментом згідно з підпунктом 7 пункту 2 глави 8 розділу III цієї Інструкції, а також вимог щодо Інвестора за Інструментом з умовами конверсії згідно з пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції.

13. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції в разі недотримання вимог щодо:

1) Інвестора за Інструментом з умовами конверсії, визначених підпунктом 4 пункту 7 глави 8 та підпунктом 22 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

2) неотримання Інвестором за Інструментом прямого та/або опосередкованого фінансування від банку відповідно до вимог підпунктів 23, 24 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

14. Національний банк повідомляє банк про рішення, прийняте відповідно до пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції, не пізніше наступного дня після його прийняття.

15. Банк на період розгляду Національним банком документів щодо заміни Інвестора за Інструментом має право не виключати Інструмент з розрахунку капіталу за умови:

1) подання повного пакета документів для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора у строк, визначений пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, та

2) отримання банком, згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції, попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку.

{Розділ III доповнено новою главою 8 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 9. Контроль за дотриманням вимог до Інструменту

1. Банк зобов’язаний забезпечити постійний контроль за відповідністю Інструменту вимогам Національного банку, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції.

Уповноважений орган банку в разі встановленням банком фактів невідповідності Інструменту вимогам Національного банку приймає рішення про виключення Інструменту з капіталу банку не пізніше наступного робочого дня після встановлення фактів невідповідності Інструменту.

2. Національний банк у разі встановлення за результатами безвиїзного банківського нагляду або інспекційної перевірки факту невідповідності Інструменту вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції, має право прийняти рішення про скасування Дозволу на включення Інструменту.

Національний банк повідомляє банк про прийняте рішення не пізніше наступного дня після його прийняття.

3. Банк не пізніше наступного робочого дня після отримання рішення Національного банку про скасування Дозволу на включення Інструменту або прийняття уповноваженим органом банку рішення про виключення Інструменту з капіталу банку виключає Інструмент з розрахунку капіталу та повідомляє про це Національний банк.

4. Банк за Інструментом з умовами конверсії протягом періоду його включення до капіталу забезпечує постійний контроль за:

1) тим, що установчі документи банку, договори та інші укладені ним правочини не містять юридичних та процедурних положень, які можуть перешкоджати здійсненню конверсії;

2) відповідністю Інвестора за Інструментом та власників прямої та опосередкованої участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування до власників істотної участі в банку - якщо Інвестор за Інструментом є власником істотної участі в банку або може набути/збільшити істотну участь у банку внаслідок конверсії;

3) структурою власності Інвестора за Інструментом та поданням до Національного банку:

інформації про зміни в структурі власників істотної участі в Інвесторі за Інструментом з урахуванням вимог Національного банку щодо розкриття інформації про структуру власності банку - протягом 10 робочих днів із дати таких змін;

документів, що підтверджують відповідність нових власників істотної участі в Інвесторі за Інструментом вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування, для осіб, які погоджують з Національним банком фактично набуту/збільшену істотну участь у банку (якщо такі зміни потребували б отримання погодження Національного банку на набуття/збільшення істотної участі в банку, якби на момент такої зміни в структурі власників Інвестора за Інструментом конверсія в прості акції банку додаткової емісії вже відбулася) - протягом одного місяця.

Банк має право надіслати до Національного банку обґрунтоване клопотання щодо збільшення строку для подання документів, зазначених в абзаці третьому підпункту 3 пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

5. Банк щоденно розраховує ПОКтп як відношення основного капіталу (без урахування Інструментів, які включаються банком до капіталу) до суми активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, де:

1) основний капітал визначається відповідно до підпунктів “а”-“ґ” та “е” пункту 1.3 та з урахуванням підпункту “б” пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції;

2) сума активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, визначається відповідно до пунктів 1.2-1.4 глави 1 розділу IV цієї Інструкції.

6. Банк розраховує ПОКТП на підставі щоденних балансів і додаткових даних з урахуванням вимог щодо розрахунку нормативу достатності основного капіталу (Н3) згідно з Методикою розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків, розробленою Національним банком.

7. Банк визначає тригерне значення ПОКТП на рівні не нижче одного зі значень:

1) 6,25% - значення ПОКТП, визначеного Національним банком;

2) понад 6,25% - значення ПОКТП, визначеного банком.

8. Банк у разі зміни найменування Інвестора за Інструментом письмово повідомляє Національний банк про такі зміни протягом 10 робочих днів після реєстрації цих змін до установчих документів Інвестора за Інструментом відповідно до законодавства України або законодавства іноземної країни, у якій зареєстрований головний офіс Інвестора - нерезидента.

9. Банк у разі прийняття рішення про припинення сплати процентів за Інструментом згідно з підпунктами 11-12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції письмово повідомляє про це Національний банк протягом п’яти робочих днів після прийняття такого рішення із зазначенням інформації про причини прийняття рішення та заплановані заходи для їх усунення.

10. Банк у разі зміни списку пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб надсилає до Національного банку до 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому відбулися зміни, оновлений список таких осіб та письмове запевнення про дотримання банком вимог підпункту 23 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

{Розділ III доповнено новою главою 9 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 10. Вимоги до банку в разі настання тригерної події

1. Банк у разі настання тригерної події здійснює списання або конверсію основної суми Інструменту в розмірі не меншому, ніж найменше зі значень:

1) основної суми Інструменту;

2) суми, яка є необхідною для досягнення ПОКТП тригерного значення, та розрахована з урахуванням найнижчого значення ПОКТП, досягнутого банком:

за останні 30 календарних днів поспіль, протягом яких банком допущено зниження ПОКТП нижче тригерного значення п’ять і більше разів;

за період від дати настання тригерної події до дати списання Інструменту (у разі списання Інструменту) або проведення загальних зборів акціонерів банку/прийняття рішення єдиним акціонером банку про збільшення статутного капіталу банку та випуск акцій додаткової емісії (у разі конверсії Інструменту), якщо банком у цей період було допущено подальше зниження ПОКТП.

2. Банк після настання тригерної події виконує такі дії:

1) повідомляє Інвестора за Інструментом про настання тригерної події протягом трьох робочих днів із дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події;

2) надає Національному банку протягом трьох робочих днів із дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події, інформацію про настання тригерної події, наміри банку здійснити списання або конверсію Інструменту та основну суму Інструменту, яка підлягатиме списанню або конверсії;

3) здійснює списання основної суми Інструменту або її частини, у разі наміру банку здійснити списання Інструменту, протягом п’яти робочих днів з дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події;

4) подає до Національного банку, у разі намірів банку здійснити конверсію основної суми Інструменту або її частини, протягом трьох робочих днів з дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події:

перелік заходів щодо здійснення конверсії (далі - перелік заходів), який відповідає вимогам пункту 4 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

письмове запевнення, яке засвідчує, що банком протягом періоду включення Інструменту з умовами конверсії до капіталу забезпечено контроль за Інструментом згідно з пунктом 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

3. Банк у разі наявності кількох Інструментів з умовами списання здійснює:

1) пропорційне списання всіх Інструментів - якщо Інструменти мають однакові тригерні значення, визначені згідно з підпунктом 8 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції (незалежно від дати укладення Договорів);

2) списання в першу чергу Інструментів, які мають найвищі тригерні значення - якщо Інструменти мають різні тригерні значення, визначені згідно з підпунктом 8 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції (незалежно від дати укладення Договорів).

4. Банк у переліку заходів передбачає всі заходи, необхідні для здійснення конверсії шляхом додаткової емісії простих акцій банку згідно з вимогами законодавства України, чинного на дату настання тригерної події.

Банк у переліку заходів визначає строк/період виконання кожного заходу. Якщо внаслідок конверсії Інструменту Інвестор за Інструментом та/або власник істотної участі в ньому набудуть або збільшать істотну участь у банку, перелік заходів має передбачати строк подання банком до Національного банку документів для погодження набуття або збільшення істотної участі в банку цими особами.

Загальний строк виконання всіх заходів щодо конверсії Інструменту згідно з переліком заходів (включно з отриманням банком звіту про результати розміщення акцій банку додаткового випуску, зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку) визначається з урахуванням вимог Закону України “Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків” та не може перевищувати шість місяців.

5. Банк забезпечує своєчасне виконання заходів, визначених у переліку заходів, а також щомісяця до 05 числа місяця наступного за звітним надає Національному банку інформацію про виконання кожного заходу, визначеного в переліку заходів.

6. Банк здійснює списання Інструменту з умовами конверсії (у сумі, яка підлягала конверсії) протягом п’яти робочих днів із дати настання події, яка свідчить про незабезпечення дотримання встановлених Національним банком вимог щодо конверсії:

1) неподання банком до Національного банку переліку заходів та/або письмового запевнення про забезпечення контролю за Інструментом з умовами конверсії згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

2) нескликання загальних зборів акціонерів (учасників) банку для розгляду питання щодо додаткової емісії простих акцій (не застосовується, якщо банк має єдиного акціонера) упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

3) неприйняття загальними зборами акціонерів (учасників) банку або єдиним акціонером банку рішення щодо додаткової емісії простих акцій упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

4) незатвердження уповноваженим органом банку результатів розміщення додаткових акцій банку, випущених із метою конверсії Інструменту, упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

5) непогодження Національним банком набуття/збільшення Інвестором за Інструментом та/або власником істотної участі в ньому істотної участі в банку внаслідок конверсії Інструменту;

6) іншої події, визначеної у Договорі, настання якої свідчить про неможливість здійснення конверсії Інструменту з умовами конверсії, зокрема у строки, визначені переліком заходів.

{Розділ III доповнено новою главою 10 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Глава 11. Умови дострокового погашення Інструменту та вимоги щодо отримання банком відповідного дозволу

1. Банк має право здійснювати дострокове погашення Інструменту (у повній сумі або частково) лише на підставі відповідного дозволу Національного банку за умови одночасного спрямування за ініціативою Інвестора коштів за Інструментом на оплату:

1) простих акцій банку додаткової емісії або

2) іншого Інструменту, еквівалентного за якістю, що не матиме негативного впливу на рівень дохідності/прибутковості банку.

2. Дострокове погашення Інструменту впродовж перших п’яти років із дати укладення Договору можливе лише згідно з підпунктом 1 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

3. Банк з метою отримання дозволу на дострокове погашення Інструменту подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання дозволу з відповідним обґрунтуванням;

2) документи, що підтверджують дотримання банком вимог пункту 1 глави 11 розділу IIІ цієї Інструкції:

копію рішення загальних зборів акціонерів банку/єдиного акціонера банку про збільшення статутного капіталу шляхом додаткової емісії простих акцій - у разі дострокового погашення згідно з підпунктом 1 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції;

прогнозні розрахунки дохідності/прибутковості банку внаслідок включення до капіталу іншого Інструменту - у разі дострокового погашення згідно з підпунктом 2 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

4. Національний банк у разі подання банком неповного пакета документів, визначених пунктом 3 глави 11 розділу III цієї Інструкції, повертає банку ці документи протягом 10 робочих днів із дня їх отримання із зазначенням зауважень до пакету документів.

Банк у разі повторного подання до Національного банку пакету документів, які були повернуті на доопрацювання, разом з документами надає інформацію про усунені зауваження Національного банку.

5. Національний банк за результатами розгляду поданих банком документів, з урахуванням інформації, отриманої Національним банком під час здійснення ним банківського нагляду, протягом одного місяця з дня отримання повного пакету документів банку приймає одне з рішень:

1) про надання банку дозволу на дострокове погашення Інструменту;

2) про відмову в наданні банку дозволу на дострокове погашення Інструменту - у разі недотримання вимог, визначених пунктами 1 та 2 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

6. Банк повідомляє Інвестора за Інструментом про дострокове погашення Інструменту після отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення Інструменту.

7. Банк виключає з розрахунку капіталу Інструмент щодо якого отриманий дозвіл на дострокове погашення, після збільшення капіталу згідно з пунктом 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

{Розділ III доповнено новою главою 11 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}

Розділ IV. Нормативи капіталу

Глава 1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)

1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику після їх зменшення на суму:

{Абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 267 від 17.06.2004; в редакції Постанов Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

забезпечення, визначеного в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням вимог пунктів 22, 23 глави 1, глави 5 розділу VI цієї Інструкції.

{Абзац пункту 1.2 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 338 від 03.06.2016, № 139 від 18.12.2018; в редакції  Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Абзац четвертий пункту 1.2 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

Під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами та виключається величина непокритого кредитного ризику.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 458 від 17.12.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 986 від 29.12.2015, № 33 від 30.03.2018}

1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

{Абзац перший пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013}

а) I група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

активи за операціями з Національним банком;

{Абзац четвертий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац п'ятий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

боргові цінні папери органів державної влади;

активи за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;

{Абзац сьомий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 9 від 13.02.2017}

активи, які забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України, наданою відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України (далі - державні гарантії) (облігації Державної іпотечної установи та боргові цінні папери підприємств, розміщення яких здійснюється під державні гарантії; кредити, надані органам державної влади та суб'єктам господарювання під державні гарантії, кредити, надані головним розпорядникам коштів державного бюджету та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів під державні гарантії, для здійснення капітальних видатків);

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають рейтинг не нижче АА-, підтверджений Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг Moody's Investors Service та Fitch IBCA;

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018}

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Абзац підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 683 від 08.10.2015}

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

кредити, що надані органам державної влади;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;

{Абзац третій підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, що рефінансуються Національним банком;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком -контрагентом, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

г) IV група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:

іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;

{Абзац другий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим підпунктом "г" згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013}

ґ) V група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком-контрагентом, що не належить до інвестиційного класу;

кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

д) VI група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

кредити, які надані фізичним особам;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами;

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу ІV доповнено новим абзацом шістнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 43 від 25.02.2019}

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув.

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 279 від 01.07.2003, № 267 від 17.06.2004, № 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, які оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, зменшена на розмір нарахованого купонного доходу, за кодом тієї валюти, відповідно до змін курсу якої здійснюється індексація їх номінальної вартості. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

{Главу 1 розділу IV доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 458 від 17.12.2007}

1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

{Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

{Абзац другий пункту 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

{Пункт глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 240 від 04.06.2003}

{Главу 2 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Главу 3 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Глава 2. Норматив достатності основного капіталу (Н3)

1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).

2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Абзац перший пункту 2 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 глави 1 цього розділу.

3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.

{Розділ IV доповнено новою главою 2 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2019 року}

Глава 3. Буфери капіталу

1. Банк формує буфери капіталу, а саме: буфер запасу (консервації) капіталу, контрциклічний буфер.

Банк формує буфери капіталу понад нормативне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3).

2. Буфер запасу (консервації) капіталу розраховується від загального обсягу ризику.

Банк формує буфер запасу (консервації) капіталу починаючи з:

01 січня 2020 року - у розмірі 0,625 відсотка;

01 січня 2021 року - у розмірі 1,25 відсотка;

01 січня 2022 року - у розмірі 1,875 відсотка;

01 січня 2023 року - у розмірі 2,5 відсотка.

3. Контрциклічний буфер капіталу розраховується від загального обсягу ризику в розмірі 0 - 2,5 відсотка.

Розмір контрциклічного буфера капіталу встановлюється за рішенням Правління Національного банку в разі значної кредитної активності банків із урахуванням ризиків, пов'язаних із надмірним зростанням кредитування. Зазначена інформація завчасно розміщується на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку та має містити відомості, зокрема щодо розміру буфера, дати запровадження буфера в установленому розмірі.

{Розділ IV доповнено новою главою 3 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2020 року}

Розділ V. Нормативи ліквідності

Глава 1. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: короткострокової ліквідності (Н6) та коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRВВ) та в іноземній валюті (LCR).

{Пункт 1.2 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 13 від 15.02.2018, № 102 від 01.08.2019}

1.3. Під час розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) необтяжені облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у тому числі придбані за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів ліквідності) з переходом права власності на такі цінні папери, уключаються до активів без урахування строку до погашення.

У разі включення до розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) зазначених необтяжених цінних паперів, придбаних за операціями репо з переходом права власності на цінні папери, до розрахунку не включаються відповідні суми наданих кредитів за цими операціями.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу V доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Главу 1 розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 986 від 29.12.2015, № 102 від 01.08.2019}

1.4. Під час розрахунку нормативу та короткострокової ліквідності (Н6) банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання таких вимог:

бзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

безперечного контролю та доступу банку до грошового забезпечення;

право банку здійснити договірне списання коштів з рахунку, на якому обліковується грошове забезпечення, у разі невиконання контрагентом зобов'язань перед банком;

розміщення грошового забезпечення на строк не менший, ніж строк цих зобов'язань (без права дострокового вилучення).

{Главу 1 розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 3 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

Глава 2. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.

{Абзац перший пункту глави розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

2. До активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

{Абзац перший пункту глави розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

{Абзац четвертий пункту глави розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010}

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів), інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);

{Абзац сьомий пункту глави розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство;

{Абзац восьмий пункту глави розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

безвідкличні безумовні зобов'язання з кредитування, що отримані від банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній) Fitch IBCA та Moody's Investors Service, у сумі, що обліковується не менше трьох місяців поспіль до дати розрахунку нормативу.

{Пункт глави розділу V доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до одного року зменшуються на суму сформованих під них резервів, уцінки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів.

{Пункт глави розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 121 від 30.11.2017, № 33 від 30.03.2018}

3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Пункт глави розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Абзац одинадцятий пункту 4.3 глави 4 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац одинадцятий пункту глави розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац дванадцятий пункту глави розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

4. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

{Глава розділу V в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

5. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR)

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів).

{Пункт 1 глави  розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 114 від 30.10.2018}

2. Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) щодня як співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відпливів.

Банк визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

{Пункт 2 глави  розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 114 від 30.10.2018}

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) мають бути не менші ніж:

80 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та 50 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB) - починаючи з 31 грудня 2018 року;

{Абзац другий пункту 4 глави  розділу V в редакції Постанови Національного банку № 164 від 28.12.2018}

90 відсотків - починаючи з 01 червня 2019 року;

100 відсотків - починаючи з 01 грудня 2019 року.

{Главу  розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 114 від 30.10.2018}

{Розділ V доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018}

Розділ VI. Нормативи кредитного ризику

Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою; придбання активів пов’язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною з банком особою.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін “контроль” під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативно-правовим актом Національного банку щодо порядку реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів.

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України “Про природні монополії”.

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту “б” пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) борговими цінними паперами органів державної влади;

3) активами за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

21. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

22. Банк має право під час розрахунку нормативів кредитного ризику зменшувати зобов’язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов’язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.

23. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також план заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

{Глава 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/безвідкличних резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

урядів країн, що мають рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service та Fitch IBCA;

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд);

банку, що має кредитний рейтинг, не нижче АА-, підтверджений Standard&Poor’s, або аналогічний рейтинг Moody’s Investors Service або Fitch IBCA;

{Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019}

банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг Moody's Investors Service або Fitch IBCA.

{Підпункт 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019}

Оригінал гарантії, що поданий особами, зазначеними в абзацах третьому - п’ятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі, перекладений на українську мову та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Оригінал гарантії може бути також засвідчений у посольстві відповідної держави в Україні та легалізований у Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов’язання у вигляді електронного документа (резервні акредитиви) має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником. Зобов’язання має відповідати міжнародним документам щодо зобов’язань такого типу, а саме:

уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;

уніфікованим правилам для гарантій та іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.

Гарантія є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до гаранта;

чітко визначена сума гарантії;

гарантія є безвідкличною та безумовною, тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту в односторонньому порядку припинити дію гарантії або збільшити вартість гарантії внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії, або не сплатити коштів за гарантією в повній чи частковій сумі;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією, має право вимагати від гаранта сплатити кошти за гарантією та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу;

2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;

3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

5) цінних паперів, емітованих Національним банком;

6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).

Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;

8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

{Пункт 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 186 від 20.05.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 52 від 19.02.2007, № 228 від 06.08.2008, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 121 від 19.02.2015, № 312 від 12.05.2015, № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016, № 33  від 30.03.2018, № 139 від 18.12.2018; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

ункт 2.6 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

{Абзац перший пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015}

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

{Абзац другий пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац третій пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003}

{Пункт 2.7 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

{Пункт глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

2.8. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015}

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

{Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 683 від 08.10.2015}

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

3.5. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов’язаних контрагентів, пов’язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

{Пункт 3.5 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 312  від 12.05.2015; в редакції  Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

{Пункт 3.6 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.

{Главу 3 розділу VI доповнено новим пунктом 3.7 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанов Національного банку № 312 від 12.05.2015, № 71 від 21.05.2019}

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.

{Пункт 3.9 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах “а” - “е” пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Пункт 2 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 3 глави 4 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Пункт 3 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 надані фінансові зобов’язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

{Пункт 4 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/безвідкличних резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд), які відповідають вимогам, визначеним в абзацах шостому - тринадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

4) цінних паперів, емітованих Національним банком;

5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України.

{Пункт 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

{Пункт 6 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт 7 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Главу 4 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Глава 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Главу 5 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 5. Умови врахування забезпечення під час розрахунку нормативів кредитного ризику

1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351.

2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.

3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:

1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);

2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпункті 1 пункту 2.5 глави 2 та підпункті 1 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;

3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпункті 1 пункту 2.5 глави 2 та підпункті 1 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;

4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України “Про банки і банківську діяльність”, становить більше ніж 30 календарних днів;

5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.

{Розділ VI доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

Розділ VII. Нормативи інвестування

Глава 1. Вимоги щодо здійснення банками інвестицій

1.1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку з придбання банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями.

{Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.2. Банк, регулятивний капітал якого відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

{Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції та здійснення інвестиції не приведе до порушення цих вимог;

{Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014; в редакції Постанови Національного банку № 104 від 20.10.2017}

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

{Підпункт "г" пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має право здійснити інвестицію в рамках процедури фінансової реструктуризації як комплексу заходів із реструктуризації заборгованості боржника під час процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що здійснюються на умовах та в порядку, установлених законодавством України та/або міжнародною практикою, за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам глави 2 розділу II цієї Інструкції або банк виконує програму капіталізації та здійснення інвестиції не приведе до порушення банком вимог глави 2 розділу II цієї Інструкції або невиконання програми капіталізації у визначені в ній строки;

3) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій).

{Главу 1 розділу VII доповнено новим пунктом 1.5 згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

1.6. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 104 від 20.10.2017}

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.7. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, протягом 20 робочих днів із дня отримання всіх документів перевіряє дотримання банком вимог, визначених пунктами 1.4, 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

{Абзац п'ятий пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 392 від 19.06.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

1.8. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 392 від 19.06.2015, № 683 від 08.10.2015}

Рішення Національного банку про надання дозволу/відмову в наданні дозволу приймається уповноваженою посадовою особою Національного банку, про що банку повідомляється листом не пізніше п'ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

{Абзац другий пункту глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.9. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.10. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.11. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи, визнаної Національним банком, до складу якої входить цей банк;

{Підпункт "б" пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

Банк зобов'язаний здійснити дії згідно з пунктами 1.3-1.6 цієї глави, якщо протягом року з моменту придбання акцій та інших цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя або за договором про андеррайтинг він не здійснив відчуження таких цінних паперів.

{Пункт глави 1 розділу VII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

1.12. Банк-правонаступник під час розрахунку нормативів інвестування збільшує статутний капітал на суму зареєстрованого статутного капіталу банку, що реорганізовується, з наступного дня після підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації.

{Главу 1 розділу VII доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Глава 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 479 від 28.12.2011}

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

{Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

{Абзац третій пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 81 від 28.02.2002}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

{Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 479 від 28.12.2011}

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

{Абзац другий пункту 3.3 глави 3 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

{Розділ VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків

Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних нормативів

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

{Абзац третій пункту 1.1 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови одночасного дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції, та зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених главою 5 розділу VIII цієї Інструкції.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016; із змінами, внесеними згідно з  Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 228 від 06.08.2008; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

{Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 443 від 15.09.2004, № 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

{Абзац пункту 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу виключено на підставі Постанови Національного банку № 430 від 16.11.2005}

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

{Абзац дев'ятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

{Абзац десятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

{Пункт глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

{Главу 1 розділу VIII доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.2. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Абзац перший підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012}

б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

{Підпункт "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац другий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Розділ доповнено главою 2 згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004}

Глава 3. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління

{У тексті глави 3 розділу VIII цифри "100" замінено цифрами "50" згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

3.1. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за:

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів та вартістю будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

дотриманням строків будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

дотриманням технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

передаванням забудовником збудованих об'єктів інвестування довірителям за актами про приймання-передавання;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

своєчасним наданням забудовником банку, що є управителем ФФБ, звітності за об'єктом будівництва.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Сума коштів, спрямованих на фінансування будівництва, має бути підтверджена документами, які оформлені згідно із законодавством України, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління одного ФФБ на суму коштів, спрямованих на фінансування об'єктів іншого ФФБ.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, у разі:

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

відкриття фінансування будівництва без наявності визначеного законодавством України переліку документів;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

установлення обов'язкових для довірителів ФФБ умов, з якими вони не мали змоги ознайомитися перед укладенням договору про участь у ФФБ, за винятком норм, установлених законодавством України;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

висування вимог до довірителя щодо надання додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

розірвання банком, що є управителем ФФБ, в односторонньому порядку договору про участь у ФФБ, крім випадків невиконання довірителем своїх зобов'язань, передбачених договором про участь у ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

закріплення одного об'єкта інвестування одночасно за більше ніж одним довірителем та укладення з цими довірителями різних договорів про участь у ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

нецільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

збільшення строків будівництва понад 90 днів;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

несанкціонованого відчуження або обтяження забудовником будь-яким способом об'єктів інвестування, майнові права на які передані банку, що є управителем ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

суттєвого погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та/або об'єктів інвестування порівняно з початковими, узгодженими під час укладення договору між банком, що є управителем ФФБ, та забудовником.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

3.2. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюється таким чином:

а) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме 50 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

{Підпункт "а" пункту 3.2 глави 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

б) якщо через 180 календарних днів із дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме менше 50 відсотків сукупних активів банку, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме 50 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

в) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме менше 50 відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

г) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Підпункт "г" пункту 3.2 глави 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 3.3 глави 3 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Глава 4. Особливості нагляду за діяльністю банку, що втратив статус перехідного банку

4.1. До банку, що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовуються заходи впливу протягом шести місяців із дня втрати ним такого статусу за:

порушення економічних нормативів кредитного ризику та інвестування, лімітів відкритої валютної позиції, які пов'язані з активами і зобов'язаннями, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

наявність у банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат та/або уцінкою фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, пов'язаних з активами, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

порушення порядку формування та зберігання обов'язкових резервів за зобов'язаннями, що були отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.2. Банк зобов'язаний розробити План заходів щодо забезпечення відповідності своєї діяльності вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку (далі - План заходів).

План заходів затверджується радою банку.

Строк виконання розробленого Плану заходів не має перевищувати шість місяців із дня втрати банком статусу перехідного.

4.3. Банк зобов'язаний подати План заходів структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку протягом 10 робочих днів із дня втрати ним статусу перехідного.

4.4. Національний банк у разі наявності зауважень або доповнень до поданого банком Плану заходів, надсилає лист банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями.

Банк зобов'язаний протягом 10 робочих днів із дня отримання листа Національного банку подати доопрацьований План заходів.

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Глава 5. Спеціальні вимоги щодо діяльності банку, що є управителем ФФБ

1. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний мати внутрішньобанківське положення, яке, зокрема має містити процедури контролю за:

наявністю документів, необхідних для відкриття фінансування об'єктів будівництва, зокрема щодо ідентифікації особи забудовника, права користування земельною ділянкою, права на виконання будівельних робіт, ліцензії підрядної організації;

цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ;

дотриманням строків та обсягів виконання будівельних робіт;

дотриманням кошторису (бюджету) фінансування об'єкта будівництва;

відповідністю технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;

вжиттям забудовником заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Внутрішньобанківське положення також має містити:

формати звітів, що надаються забудовником, обсяг та рівень деталізації інформації яких має забезпечити належне виконання банком, що є управителем ФФБ, законодавчо встановлених обов'язків, зокрема щодо контролю за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ. Періодичність подання таких звітів має забезпечувати безперервний контроль та своєчасне виявлення відхилень/недоліків;

кваліфікаційні вимоги до персоналу, що здійснює контроль за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ.

2. Процедури контролю, визначені внутрішньобанківським положенням, мають містити методики, зокрема щодо:

1) аналізу звітів забудовника щодо повноти, якості, достатності, своєчасності наданої інформації та відповідності використання коштів умовам договору, оцінки дотримання забудовником умов за договором;

2) аналізу кошторису щодо його достатності для здійснення будівництва, відповідності ринковим цінам, відповідності запланованих термінів будівництва обсягу робіт та графіка фінансування;

3) моніторингу дотримання графіка виконання будівельних робіт, аналізу причин відставання/випередження виконання робіт, визначення оцінки впливу такого відставання/випередження на подальшу реалізацію проекту будівництва, у тому числі на завершення будівництва та здачу об'єкта будівництва в експлуатацію у запланований строк;

4) аналізу відповідності фактичного (як кумулятивно з початку будівництва, так і за звітний період) кошторису (бюджету) фінансування будівництва витратам, плановим показникам кошторису (бюджету), у тому числі визначення відхилень, аналізу їх обґрунтованості, доцільності, відповідності договірним умовам;

5) визначення вартості виконаних робіт за звітний період;

6) аналізу здійснених платежів щодо їх відповідності часовому періоду, обсягу виконаних робіт (відповідно до звітів, наданих забудовником за встановленою формою) та ринковим цінам;

7) перевірки дотримання технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, якості та обсягу виконаних робіт;

8) моніторингу ризиків та аналізу заходів із запобігання та/або пом'якшення ризиків;

9) аналізу аудиторських звітів суб'єктів аудиторської діяльності, що проводили аудит фінансової звітності забудовника (за наявності).

{Підпункт 9 пункту 2 глави 5 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 92 від 10.08.2018}

Результати контролю банку, що є управителем ФФБ, мають бути оформлені відповідним звітом (актом).

3. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний подавати до Національного банку аудиторський звіт аудиторської фірми, яка включена до розділу Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", у частині суб'єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес (далі - аудиторський звіт), про відповідність використання коштів ФФБ вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Правил ФФБ.

{Пункт 3 глави 5 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 92 від 10.08.2018}

4. Аудиторський звіт має містити, зокрема інформацію щодо:

{Абзац перший пункту 4 глави 5 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 92 від 10.08.2018}

1) оцінки достатності та ефективності процедур, впроваджених згідно з внутрішньобанківським положенням, зокрема щодо:

контролю за використанням забудовником коштів, отриманих від банку, що є управителем ФФБ, та вартістю будівництва;

контролю за дотриманням забудовником технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;

контролю за дотриманням графіка виконання будівельних робіт;

2) цільового використання коштів ФФБ банком, що є управителем ФФБ;

3) оцінки ризиків, що можуть спричинити неналежне виконання банком, що є управителем ФФБ, обов'язків, визначених Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

4) оцінки ризиків у діяльності банку, що спричинені виконанням ним функцій управителя ФФБ.

5. Банк, що є управителем ФФБ, подає аудиторський звіт до 01 березня та 01 вересня кожного року станом на перше число кожного півріччя.

{Пункт 5 глави 5 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 92 від 10.08.2018}

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

Розділ IX. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів

{Назва розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

Глава 1. Періодичність надання банками інформації про дотримання економічних нормативів

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється структурним підрозділом Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку на постійній основі.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 392 від 19.06.2015}

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів і додаткових даних.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

{Абзац другий підпункту "а" пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 541 від 10.09.2009, № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "а" пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 102 від 01.08.2019}

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12);

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 228 від 06.08.2008, № 107 від 28.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011, № 862 від 25.12.2014}

в) за станом на 1-е, 11-е та 21-е число кожного місяця:

нормативи достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), достатності основного капіталу (Н3), короткострокової ліквідності (Н6);

{Абзац другий підпункту "в" пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "в" пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 102 від 01.08.2019}

г) за щоденними розрахунками коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB), які розраховуються за формулою середньоарифметичної величини, виходячи зі значень LCRBB/LCRIB за останні 30 календарних днів.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу IX доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 114 від 30.10.2018}

1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

1.4. Національний банк відповідно до цієї Інструкції розробляє методику розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу ІХ в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

{Глава 1 розділу в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

{Главу 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 254 від 20.06.2012}

Глава 2. Вимоги до діяльності філії іноземного банку

2.1. Філія іноземного банку має виконувати такі нормативи:

достатності (адекватності) регулятивного капіталу;

{Абзац третій пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац четвертий пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

ліквідності;

кредитного ризику;

інвестування.

2.2. Розрахунок економічних нормативів і дотримання їх значення здійснюється з урахуванням порядку, установленого цією Інструкцією.

Під час розрахунку економічних нормативів розмір приписного капіталу прирівнюється до розміру статутного капіталу банків України.

{Розділ IX доповнено главою згідно з Постановою Національного банку № 270 від 06.05.2009}

Глава 3. Механізм розрахунку економічних нормативів банку

3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою

де

E

-

знак суми;


Xi

-

фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;


Xi - Xs

-

абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;


n

-

кількість робочих днів у місяці.

{Абзац четвертий пункту глави розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 107 від 28.02.2009}

3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою

При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами для нормативів Н11, Н12:

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Підпункт "а" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

б)

{Абзац перший підпункту "б" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),

Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

3.4. Розрахунок середньоарифметичної величини коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) здійснюється за такою формулою:

де

Xi

-

значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) / в іноземній валюті (LCRIB), розраховане згідно з главою 5 розділу V цієї Інструкції у i-тий робочий день;


n

-

кількість робочих днів за останні 30 календарних днів.

{Главу 3 розділу IX доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 114 від 30.10.2018}

{Глава розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

Глава 4. Звітність банків

4.1. Файли з показниками статистичної звітності банків поділяються на щоденні, декадні, місячні, квартальні та річні.

{Пункт 4.1 глави 4 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

4.2. Вимоги щодо порядку складання та подання файлів з показниками статистичної звітності і додаткових даних, що використовуються для розрахунку економічних нормативів, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України.

{Абзац перший пункту глави розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 723 від 17.11.2014; в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац другий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац четвертий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац п'ятий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац шостий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Пункт глави розділу в редакції Постанови Національного банку № 494 від 20.10.2004}

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

4.3. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється за формою та в строки, що встановлюються розпорядчим актом Національного банку.

{Пункт глави розділу в редакції Постанов Національного банку № 346 від 28.09.2005, № 476 від 30.12.2008, № 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012, № 33 від 30.03.2018}

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010}

{Глава розділу в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

Розділ X. Вимоги щодо діяльності системно важливих банків

1. Системно важливий банк здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку та цієї Інструкції.

2. Системно важливий банк зобов’язаний дотримуватися спеціального значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 20 відсотків.

{Абзаци перший - п'ятий пункту 2 розділу X замінено одним новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 102 від 01.08.2019}

Якщо системно важливий банк набув статусу спеціалізованого банку, то він має дотримуватися значень нормативів, установлених для спеціалізованих банків.

Вимога абзаців першого, п’ятого пункту 2 розділу X цієї Інструкції не поширюється на активні операції, здійснені за договорами, що укладені до дня набуття банком статусу системно важливого (крім договорів, у яких визначене безумовне право банку в односторонньому порядку відмовитись від подальшого виконання взятих на себе зобов’язань), за умови, що після дня набуття банком статусу системно важливого до таких договорів не вносились зміни щодо збільшення суми та/або строку та/або зміни умови зобов’язання з кредитування з відкличної на безвідкличну.

{Пункт 2 розділу X доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 79 від 19.06.2019}

3. Системно важливий банк також формує буфер системної важливості, який розраховується від загального обсягу ризику.

Розмір буфера системної важливості визначається залежно від розміру показника системної важливості банку (що розраховується відповідно до Положення про порядок визначення системно важливих банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 863) у таких межах:

№ з/п

Категорія системно важливого банку

Розмір показника системної важливості банку, %

Розмір буфера системної важливості, %

1

2

3

4

1

1 категорія

менше 5

1

2

2 категорія

від 5 до 10

1,5

3

3 категорія

більше 10

2

4. Банк після набуття статусу системно важливого банку зобов'язаний з 01 січня наступного фінансового року дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів, вимог щодо формування буфера системної важливості.

{Пункт 4 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 79 від 19.06.2019}

5. Банк після втрати статусу системно важливого банку має дотримуватися вимог, установлених цим розділом, протягом 12 місяців із дня втрати такого статусу.

6. Системно важливий банк розробляє план відновлення діяльності банку відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань розроблення планів відновлення діяльності банків.

{Пункт 6 розділу X в редакції Постанови Національного банку № 79 від 19.06.2019}

7. Системно важливий банк протягом двох тижнів із дня проведення загальних зборів акціонерів надає Національному банку інформацію про розглянуті на зборах питання та прийняті щодо них рішення.

8. Рада системно важливого банку зобов'язана повідомити Національний банк про конфлікт інтересів щодо керівників банку протягом трьох робочих днів із дня його виявлення.

9. Системно важливий банк зобов'язаний повідомити Національний банк протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення про відкриття провадження в судових справах, винесення рішень за якими може мати значний негативний вплив на репутацію банку та/або призвести до втрати активів у розмірі більше ніж один відсоток.

{Інструкцію доповнено новим розділом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - абзаци перший-дев'ятий, дванадцятий, тринадцятий, п'ятнадцятий-сімнадцятий набирають чинності з 01 січня 2019 року; абзаци десятий, одинадцятий набирають чинності з 01 січня 2020 року}

Начальник
управління методології
Генерального департаменту
банківського нагляду




К.Е. Раєвський

{Додаток до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні виключено на підставі Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014}




“Додаток 1
до Інструкції
про порядок регулювання
діяльності банків в Україні
(пункт 5 глави 7 розділу III)

ГРАФІК
включення Інструменту (основної суми) до капіталу банку

№ з/п

Строк до закінчення дії Договору

Сума, що враховується до капіталу

1

2

3

1

Більше 15 років

100% включається до основного капіталу

2

Від 15 до 14 років

80% включається до основного капіталу,
20% включається до додаткового капіталу

3

Від 14 до 13 років

60% включається до основного капіталу,
40% включається до додаткового капіталу

4

Від 13 до 12 років

40% включається до основного капіталу,
60% включається до додаткового капіталу

5

Від 12 до 11 років

20% включається до основного капіталу,
80% включається до додаткового капіталу

6

Від 11 до 4 років

100% включається до додаткового капіталу

7

Від 4 до 3 років

80% включається до додаткового капіталу

8

Від 3 до 2 років

60% включається до додаткового капіталу

9

Від 2 до 1 років

40% включається до додаткового капіталу

10

Менше 1 року

20% включається до додаткового капіталу

{Інструкцію доповнено Додатком 1 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}




Додаток 2
до Інструкції
про порядок регулювання
діяльності банків в Україні
(підпункт 4 пункту 2
глави 8 розділу III)

Таблиця відповідності положень Договору/проекту Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку


з/п

Вимоги Національного банку щодо Інструменту

Відповідні положення Договору/проекту Договору щодо Інструменту

Дотримання банком вимог Національного банку щодо Інструменту


пункту

зміст пункту

1

2

3

4

5






Пояснення щодо заповнення таблиці:

1. У колонці 2 зазначаються вимоги Національного банку щодо Інструменту, визначені пунктами 1 та 2 глави 7 розділу III Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, у розрізі кожної вимоги.

2. У колонці 3, 4 зазначаються положення Договору/проекту Договору щодо Інструменту, які за змістом відповідають вимогам Національного банку щодо Інструменту, визначеним у колонці 2.

3. У колонці 5 зазначається інформація про дотримання банком вимог Національного банку щодо Інструменту, визначених у колонці 2.

{Інструкцію доповнено Додатком 2 згідно з Постановою Національного банку № 148 від 22.12.2018}



вгору