Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 23.05.200722/378-26/137
Документ v_378600-07, поточна редакція — Прийняття від 23.05.2007

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2007 Справа N 22/378-26/137
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Полякова Б.М. суддів: Ткаченко Н.Г., Катеринчук Л.Й. За участю: представника АКАБ "Україна" - Усатюк Л.Л.; АК "Украгроком" - Алєксєєнка І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу агротехнічної корпорації "Украгроком" на рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2006 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.01.2007 р. по справі N 22/378-26/137 за позовом агротехнічної
корпорації "Украгроком" до акціонерного комерційного
агропромислового банку "Україна" про стягнення 116356,45 грн., -
В С Т А Н О В И В:
21 червня 2006 р. позивач - АК "Украгроком" звернувся до
господарського суду з позовом до АКАБ "Україна" про стягнення
116356,45 грн., в тому числі: невідшкодовані доходи в сумі
49 985,21 грн. та збитки, заподіяні внаслідок інфляційних процесів
в сумі 66 371,24 грн.
Позивач 21.04.2006 р. звернувся до суду із заявою про
зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача
заборгованість в сумі 90 170,81 грн., яка виникла в наслідок
інфляційних процесів.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 10 липня
2006 р. справі N 22/378-26/137 /суддя: Пінчук В.І./ відмовлено в
задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
від 16 січня 2007 р. по справі N 22/378-26/137 /колегія суддів у
складі: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І./ рішення
господарського суду м. Києва від 10.07.2006 р. залишено без змін,
а апеляційна скарга АК "Украгроком" без задоволення.
В касаційній скарзі позивач - агротехнічна корпорація
"Украгроком" просить скасувати рішення господарського суду
м. Києва від 10.07.2006 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.01.2007 р., посилаючись на те, що вони
прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права,
та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги
задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач - АКАБ "Україна"
просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові
рішення - без змін, посилаючись на те, що висновки суду
відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного
законодавства.
У судовому засіданні Вищого господарського суду України
16.05.2007 року, на підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ), було
оголошено перерву до 23.05.2007 року на 11-55.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій, 04.04.2002 р. між ЗАТ "Аквавіта"
(Продавець), Агротехнічною корпорацією "Украгроком" (Покупець) та
акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна"
(Заставодержатель) був укладений договір купівлі-продажу N 1,
відповідно до умов якого ЗАТ "Аквавіта" за згодою банку "Україна"
продає агротехнічній корпорації "Украгроком" обладнання по
виробництву мінеральних вод та безалкогольних напоїв, а
агротехнічна корпорація "Украгроком" разом з придбанням даного
обладнання приймає на себе зобов'язання погасити борг
ЗАТ "Аквавіта" забезпечений заставою в сумі 220 000 грн.
На виконання даного договору позивач перерахував відповідачу
220 000 грн.
Також, як вбачається із матеріалів справи, рішенням
господарського суду Рівненської області від 19.07.2002 року у
справі N 14/137, визнано недійсним вищезазначений договір
купівлі-продажу від 04.04.2002 р. N 1, укладений між
ЗАТ "Аквавіта", АК "Украгроком", АКАБ "Україна", визнано за
ТОВ "Острозький завод мінеральної води" право власності на
автоматичну лінію по розливу води та комплект обладнання по
виготовленню ПЕТ-пляшки, що придбані ним на підставі договору
купівлі-продажу N 40 від 25.04.2002 р. до договору - заявки
N 433/14-АМ/к та стягнуто з відповідачів судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
04.11.2002 р., та постановою Вищого господарського суду України
від 26.02.2003 р., рішення господарського суду Рівненської області
від 19.07.2002 року по справі N 14/137 в частині визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 04.04.2002 р. N 1 залишено
без змін.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було
встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від
16.12.2003 р. по справі N 23/807 за позовом АК "Украгроком" до
Агентства з питань банкрутства Київської дирекції - як ліквідатора
банку "Україна" про стягнення 782 525,99 грн., позов задоволено
частково, стягнуто з АКАБ "Україна" 220 000 грн. - основного
боргу, державне мито в сумі 1700 грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі
118 грн. В частині щодо стягнення понесених збитків в задоволенні
позову - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд як
першої, так і апеляційної інстанції виходив з того, що Постановою
Правління НБУ від 26.09.2001 р. N 249 було відізвано ліцензію та
ініційовано процедуру ліквідації АКАБ "Україна", а відповідно до
п. 4 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та
призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів,
неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх
видах заборгованості банку. Таким чином, з цього моменту не
застосовуються також і інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань; - поскільки положення ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 )
підлягають застосуванню лише в разі прострочення боржником
виконання грошового зобов'язання та дана стаття визначає саме
відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосування
індексу інфляції є одним із заходів відповідальності за порушення
зобов'язання та відноситься до інших санкцій за неналежне
виконання грошових зобов'язань, в розумінні ст. 91 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ); - у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії та
призначення ліквідатора боржник не вправі самостійно задовольняти
вимоги кредиторів поза межами ліквідаційної процедури. Таким
чином, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та
призначення ліквідатора не можуть нараховуватись штрафні санкції.
Таким чином, господарські суди як першої так апеляційної
інстанції прийшли до висновку, що поскільки у боржника не можуть
виникати нові додаткові до основного зобов'язання, у зв'язку із
порушенням основного зобов'язання, до яких відноситься не лише
неустойка (штраф, пеня), але й індекс інфляції, то вимоги
агротехнічної корпорації "Украгроком" до акціонерного комерційного
агропромислового банку "Україна" про стягнення 90 170,81 грн.,
збитків, заподіяних внаслідок інфляційних процесів, є
необґрунтованими, а отже, не підлягають задоволенню.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна
постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав
належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та
запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував
свої висновки.
Крім того, залишаючи рішення господарського суду м. Києва без
змін, в порушення вимог ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ), Київський
господарський апеляційний суд вказані вище обставини не врахував,
що призвело до порушення норм процесуального права при прийнятті
постанови.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) боржник, що
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати
боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є
способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких
полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від
знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та
отриманні компенсації (плати) від боржника за користування
утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати
кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти
річних входять до складу грошового зобов'язання, і не
ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку,
що постановлені по справі рішення господарського суду м. Києва від
10.07.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.01.2007 р. не можна визнати як такі, що відповідають
вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а позов
АК "Украгроком" до АКАБ "Україна" про стягнення з 90 170,81 грн.,
збитків, заподіяних внаслідок інфляційних процесів, задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу агротехнічної корпорації "Украгроком"
задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2006 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.01.2007 р. по справі N 22/378-26/137 скасувати.
Постановити нове рішення: Стягнути на користь агротехнічної
корпорації "Украгроком" з акціонерного комерційного
агропромислового банку "Україна" 90 170,81 грн. /дев'яносто тисяч
сто сімдесят гривень, 81 коп./.
Стягнути з акціонерного комерційного агропромислового банку
"Україна" на користь агротехнічної корпорації "Украгроком"
державне мито в сумі 1904,5 /тисяча дев'ятсот чотири грн. 05 коп./
та на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний
центр" 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. судових витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий Б.М.Поляков
Судді Н.Г.Ткаченко
Л.Й.Катеринчук



вгору