Документ v0358500-99, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 10.05.2016, підстава - v0312500-16

                                                          
ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 358 від 20.07.99
м.Київ
vd990720 vn358
{ Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Національного банку
N 312 ( v0312500-16 ) від 10.05.2016 }
Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування
стандартів внутрішнього аудиту в банках України
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку
N 50 ( v0050500-03 ) від 12.02.2003 )
( У назві Методичних вказівок та у всьому тексті слова
"комерційні банки" замінено словами "банки" у
відповідних відмінках згідно з Постановою
Національного банку N 50 ( v0050500-03 ) від 12.02.2003 )

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) та враховуючи вимоги Положення про
організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
20.03.98 N 114 ( v0548500-98 ), а також з метою надання методичної
допомоги у роботі служб внутрішнього аудиту банків Правління
П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Затвердити Методичні вказівки щодо застосування стандартів
внутрішнього аудиту в банках України (додаються). 2. Департаменту пруденційного нагляду (В.О.Зінченко) довести
цю постанову до відома Головного, Кримського республіканського,
обласних та по м.Києву і Київській області управлінь Національного
банку України та банків для використання і керівництва в роботі. 3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
заступника Голови Правління О.І.Кірєєва. 4. Постанова набуває чинності з дня її підписання.
Голова В.А.Ющенко
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
від 20.07.99 N 358
Методичні вказівки
щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту
в банках України
1. Загальна частина
1.1. Методичні вказівки визначають застосування стандартів
внутрішнього аудиту, якими необхідно керуватися службі
внутрішнього аудиту банку при проведенні систематичних
аудиторських перевірок. 1.2. Стандарти внутрішнього аудиту (далі - стандарти) в
банках впроваджуються з метою регулювання роботи служби
внутрішнього аудиту щодо виконання покладених на неї
функціональних обов'язків. 1.3. Стандарти є обов'язковими для безумовного дотримання їх
банками, розташованими на території України. 1.4. Служба внутрішнього аудиту в процесі проведення
перевірок керується чинним законодавством України та нормативними
актами Національного банку України.
2. Визначення окремих термінів
Аудиторський висновок - це документ, в якому викладається
мета, вказується обсяг та результати аудиторської перевірки. Конструктивні висновки - ті, що сприяють суб'єкту аудиту та
керівництву в управлінні банком. Об'єктивні висновки - ті, що грунтуються лише на фактах,
тобто неупереджені висновки. Стислі висновки - ті, що містять тільки найвагоміші факти. Своєчасні висновки - ті, що надаються без невиправданих
затримок і дають змогу діяти швидко й ефективно. Незалежність - це можливість здійснювати об'єктивний і
незалежний аудит, оцінювати отримані результати і складати
неупереджений аудиторський висновок. Одна з незаперечних вимог до
внутрішніх аудиторів - не бути зв'язаними з тими видами
діяльності, які вони перевіряють. Об'єктивність - незалежна позиція, яку повинні займати
внутрішні аудитори при здійсненні відповідних перевірок. Обстеження - це процес загального збирання інформації (без її
детальної перевірки) про напрями діяльності відповідного
підрозділу з метою ознайомлення з його роботою (проведеними
операціями); виявлення конкретних питань, що потребують особливої
уваги; отримання інформації щодо доцільності проведення додаткової
аудиторської перевірки. Оцінка ризику - це систематичний процес оцінки ризику з
використанням професійних знань фахівців, які можуть передбачати
вірогідність виникнення негативних ситуацій, а також комплекс
відповідних засобів та інструментів. Робоча документація аудиторської перевірки - це сукупність
уніфікованих документів, у яких у письмовому вигляді
відображається інформація, одержана в результаті перевірки, а
також рекомендації аудитора, що викладаються у відповідному
висновку. Стандарти внутрішнього аудиту - це критерії визначення
процедур аудиту, за якими здійснюється оцінка діяльності системи
внутрішнього контролю.
3. Визначення стандартів внутрішнього
аудиту та їх мета
3.1. Внутрішній аудит у банку здійснюється на підставі
дотримання працівниками служби внутрішнього аудиту правил
внутрішнього розпорядку банку та цих методичних вказівок. 3.2. Стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в
діяльність банку з метою: - вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту; - забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього
контролю; - здійснення постійного моніторингу банківських ризиків; - перевірки відповідності здійснених банківських операцій
політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному
законодавству України; - інформування Правління банку та Ради банку про виникнення
певних проблем, розроблення і вживання упереджувальних заходів,
спрямованих на запобігання виникненню ризиків у діяльності банку; - складання уніфікованих аудиторських висновків і звітів; - дотримання працівниками служби внутрішнього аудиту правил
поведінки та етичних професійних норм. ( Пункт 3.2 глави 3
доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку N 50
( v0050500-03 ) від 12.02.2003 ) 3.3. Служба внутрішнього аудиту банку при виконанні
функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами: 1. Керівництво службою внутрішнього аудиту. 2. Незалежність. 3. Професійна компетентність. 4. Обсяг роботи. 5. Планування і виконання аудиторської перевірки. 6. Складання аудиторського висновку. 3.4. Застосування стандартів внутрішнього аудиту має
забезпечуватись із дотриманням працівниками служби внутрішнього
аудиту банку (внутрішніми аудиторами) Кодексу професійної етики
внутрішніх аудиторів банківських установ ( v0050500-03 ). ( Главу
3 доповнено пунктом 3.4 згідно з Постановою Національного банку
N 50 ( v0050500-03 ) від 12.02.2003 )
4. Стандарт N 1 - Керівництво службою
внутрішнього аудиту
4.1. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна
погоджуватися з Радою банку і відповідати вимогам, встановленим
Національним банком України. Рішення про призначення на цю посаду
затверджується наказом керівника банку. 4.2. Керівник служби внутрішнього аудиту відповідає за: - виконання поставленої перед банком мети, яка грунтується на
його стабільності, надійності, платоспроможності та ліквідності і
контролюється внутрішніми аудиторами; - роботу внутрішніх аудиторів, спрямовану на досягнення
загальної мети та виконання завдань, що поставлені перед банком; - ефективне та раціональне використання коштів, що
передбачені для утримання служби внутрішнього аудиту; - наявність Положення про службу внутрішнього аудиту банку,
затвердженого Правлінням та погодженого з Радою банку. В Положенні
зазначаються цілі, повноваження та функціональні обов'язки служби
внутрішнього аудиту, механізм організації її роботи, а також
своєчасне виконання вимог цього Положення; - складання планів (графіків), що відображають виконання
функціональних обов'язків працівниками служби внутрішнього аудиту.
Структура та обсяги роботи, що виконується службою внутрішнього
аудиту, повинна відповідати функціям, повноваженням, а також меті
та завданням банку і охоплювати всі напрями його діяльності. 4.3. Діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці
внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського
контролю повинні бути: - банківські операції (види діяльності банку) і їх
відповідність чинному законодавству України; - правила й процедури, згідно з якими здійснюються банківські
операції, та їх дотримання; - види банківських операцій, ефективність їх здійснення та
оцінка ризиків; - рівень комп'ютеризації та інформаційно-аналітичного
забезпечення діяльності банку; - внутрішня та зовнішня бухгалтерська і фінансова звітність
банку, адекватність відображення в ній банківської діяльності; - організація бухгалтерського та управлінського обліку, а
також їх відповідність меті та завданням діяльності банку; - управління трудовими та матеріальними ресурсами банку тощо. 4.4. Внутрішні аудитори оцінюють найбільш ризикові види
діяльності банку. Ризик важливо не тільки виявити, але й визначити
його розмір, а також здійснювати постійний контроль за тенденціями
зміни величини ризику та розробити комплекс заходів щодо його
мінімізації. 4.5. Причинами виникнення ризиків можуть бути: - помилково прийняті управлінські рішення в результаті
використання неправильної, несвоєчасної, неповної або
недостовірної інформації; - неправильне ведення бухгалтерських записів (свідоме чи
несвідоме), помилки в бухгалтерському та управлінському обліку; - нездатність відповідних підрозділів банку належним чином
зберігати активи; - незадоволення клієнтів банком, їх неправильне уявлення про
банк та його репутацію (ризик репутації); - нездатність службовців банку додержуватися правил, планів,
процедур банку і невиконання ними вимог чинного законодавства
України та нормативних актів Національного банку України; - недоцільне, нерентабельне придбання матеріальних ресурсів,
коштів та нераціональне і неефективне їх використання; - нездатність працівників банку досягати відповідних
операційних або програмних цілей і виконувати необхідні завдання. 4.6. У процесі аудиторської перевірки внутрішній аудитор
повинен звернути увагу на такі фактори ризику: - моральний клімат у банку, зокрема тиск з боку його
керівників на впливових посадових осіб для досягнення відповідної
мети; - компетентність працівників, відповідність посадам, які вони
обіймають; - обсяг активів, ліквідність та обсяг операцій; - фінансовий стан та виконання економічних нормативів; - конкурентоспроможність банку; - складність та змінюваність видів банківських операцій; - доцільність розширення мережі філій: ефективність окремих
філій; - раціональність витрат на утримання банку; - ступінь інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності
банку; - розгалуженість мережі установ банку; - адекватність та ефективність процедур внутрішнього
контролю; - організаційні, операційні та економічні зміни в банку; - визнання негативних фактів, виявлених аудиторською
перевіркою, і вжиття відповідних заходів щодо виправлення
ситуації. 4.7. Для оцінки ризику керівник служби внутрішнього аудиту
повинен отримувати інформацію з різних джерел. Цими джерелами
можуть бути не тільки переговори з членами Правління та Ради
банку, але й дискусії з керівниками та працівниками служби
внутрішнього аудиту, переговори із зовнішніми аудиторами,
обговорення законів України та нормативних актів Національного
банку України, що використовуються, результати аналізу фінансової
документації, огляд попередніх аудиторських перевірок, а також
напрямів економічного розвитку банку. 4.8. Оцінка ризиків повинна проводитися щорічно. Однак у разі
змін у проведенні банківських операцій черговість аудиторських
перевірок протягом року може переглядатися і коригуватися з
урахуванням нової інформації. 4.9. Формування груп перевіряючих передбачає визначення
кількості внутрішніх аудиторів (а також залучених фахівців та
консультантів) і здійснюється згідно з календарними графіками
(планами) проведення аудиторської перевірки та кошторисом витрат,
затвердженим Радою банку. 4.10. Звіти про результати діяльності служби внутрішнього
аудиту періодично подаються на розгляд Правлінню та Раді банку. 4.11. Керівник служби внутрішнього аудиту повинен: - підготувати Положення про службу внутрішнього аудиту, в
якому визначаються правила та процедури, відповідно до яких
проводиться аудиторська перевірка; - скласти програму відбору і підвищення професійного рівня
працівників підрозділу; - підтримувати зв'язок із зовнішніми аудиторами; - здійснювати координацію роботи внутрішніх та зовнішніх
аудиторів, яка необхідна для забезпечення максимального охоплення
аудитом всіх напрямів діяльності банку та недопущення випадків
дублювання аудиторської перевірки; - надавати зовнішнім аудиторам інформацію щодо методів,
засобів та термінології, які використовуються внутрішніми
аудиторами; - організовувати тестування працівників свого підрозділу та
розробляти програму проведення аудиторської перевірки з метою
забезпечення дотримання внутрішніми аудиторами відповідних
стандартів, а також належного виконання ними функціональних
обов'язків; - не менше одного разу на рік, а також на вимогу Правління та
Ради банку подавати звіти про роботу свого підрозділу, в яких
відображати виявлені в ході аудиторської перевірки факти недоліків
у діяльності банку та відповідні рекомендації щодо їх усунення; - щорічно подавати Правлінню банку для затвердження і Раді
банку для погодження плани (графіки) проведення аудиторських
перевірок, проекти формування штату та планування кошторису витрат
свого підрозділу. 4.12. Зовнішні аудитори здійснюють перевірки з метою
підтвердження достовірності щорічних фінансових звітів. Внутрішні
аудитори відповідають за оцінку адекватності застосованих процедур
і отриманих фактів, що використовувалися у їх висновках щодо
річного фінансового звіту. 4.13. Правління банку може звернутися до керівника служби
внутрішнього аудиту з проханням дати оцінку результатам діяльності
зовнішніх аудиторів. Висновок керівника служби внутрішнього аудиту
повинен бути аргументованим. 4.14. За необхідності керівник служби внутрішнього аудиту
разом із зовнішніми аудиторами обговорює напрями взаємодії на
підставі наданих документів. Ці документи можуть стосуватися: - суттєвої недостатності контролю; - помилок та порушень; - протизаконних дій; - рішень керівників банку; - суперечностей із керівниками; - труднощів, що виникають під час аудиторської перевірки,
тощо. 4.15. Зовнішні аудитори можуть користуватися висновками
внутрішніх аудиторів, відповідями керівників на ці висновки та
звітами, що свідчать про результати діяльності служби внутрішнього
аудиту. Ці матеріали використовуються зовнішніми аудиторами при
визначені обсягів їх роботи.
5. Стандарт N 2 - Незалежність
5.1. Незалежність дає змогу внутрішнім аудиторам робити
правдиві й неупереджені висновки, що необхідні для належного
проведення аудиторської перевірки. Це досягається в результаті
організаційного визначення статусу та об'єктивності служби
внутрішнього аудиту. Для повної ефективності виконання службових обов'язків
служба внутрішнього аудиту банку (внутрішній аудитор) має бути
незалежною від щоденного процесу проведення внутрішнього
контролю. ( Пункт 5.1 глави 5 доповнено абзацом згідно з
Постановою Національного банку N 50 ( v0050500-03 ) від
12.02.2003 )
5.2. Організаційний статус повинен передбачати: - безпосередню підпорядкованість служби внутрішнього аудиту в
процесі її діяльності Правлінню банку та Раді банку у питаннях, що
стосуються стратегічних напрямів його розвитку; - процедури затвердження Радою банку штатного розпису
підрозділу внутрішнього аудиту та бюджету на наступний рік, а
також уніфікованих висновків і звітів про результати його
діяльності; - виконання службою внутрішнього аудиту своїх функціональних
обов'язків без будь-яких перешкод; - постійну участь керівника підрозділу внутрішнього аудиту
банку в засіданнях Правління банку, що стосуються аудиторської
діяльності, фінансової звітності, управління, організації
внутрішнього контролю. 5.3. Об'єктивність: - при проведенні аудиторських перевірок внутрішні аудитори
повинні бути об'єктивними; - внутрішні аудитори відстоюють власну думку з питань аудиту,
яка може не збігатися з думкою інших працівників банку, зовнішніх
аудиторів тощо; - керівник служби внутрішнього аудиту періодично отримує від
своїх працівників інформацію про можливий конфлікт інтересів і т.
ін.; - внутрішні аудитори банку не несуть відповідальності за
проведення банком будь-яких банківських операцій; - працівники служби внутрішнього аудиту, які раніше працювали
в якихось підрозділах цього банку, не можуть призначатися для
проведення аудиторської перевірки цих підрозділів протягом року
(або більш тривалий час) після їх зарахування до служби
внутрішнього аудиту; - рівень об'єктивності внутрішнього аудитора не знижується,
якщо він надає рекомендації працівникам банку щодо застосування
стандартів контролю та перевіряє відповідні процедури їх
застосування; - проектування, впровадження та складання різних операційних
систем не належить до функцій внутрішнього аудиту. Виконання таких
видів діяльності знижує рівень об'єктивності аудиту.
6. Стандарт N 3 - Професійна компетентність
6.1. Аудиторські перевірки мають виконуватися на високому
професійному рівні. 6.2. Усі працівники служби внутрішнього аудиту повинні мати
певний професійний досвід і володіти необхідними знаннями й
навичками. 6.3. До проведення внутрішнього аудиту банку можуть
залучатися сторонні фахівці та консультанти, з якими укладається
відповідний договір, що передбачає відповідальність за
розголошення банківської таємниці. Вони повинні мати глибокі
знання у сфері економіки, бухгалтерського обліку, статистики,
фінансів і кредиту, оподаткування та права, електронної обробки
даних тощо. 6.4. Керівник служби внутрішнього аудиту забезпечує належний
нагляд за всіма аудиторськими перевірками і відповідає за його
здійснення. 6.5. Аудиторський нагляд - це безперервний процес, який
починається з планування і закінчується виконанням аудиторського
завдання. Здійснення нагляду передбачає: - своєчасне забезпечення підлеглих відповідними інструкціями
та затвердженою програмою проведення аудиторської перевірки; - контроль за виконанням затвердженої програми аудиторської
перевірки до часу здійснення її коригувань; - підтвердження виявлених фактів, висновків внутрішніх
аудиторів відповідною документацією; - об'єктивність аудиторських висновків, чітке їх викладення,
їх конструктивність і своєчасність подання; - досягнення мети аудиту. 6.6. Результати діяльності служби нагляду повинні
документуватися і належним чином зберігатися. 6.7. Внутрішні аудитори повинні: - бути обережними, досвідченими, компетентними; - правильно застосовувати діючі стандарти, процедури та
методи внутрішнього аудиту; - знати принципи і методи бухгалтерського обліку; - доводити на підставі фактів неефективність та
нерентабельність операцій банку, запобігати можливим навмисним
правопорушенням, не допускати помилок та упущень, розкрадання,
випадків шахрайства, махінацій і конфліктів інтересів; - належним чином оцінювати достатність та ефективність
системи внутрішнього контролю, її відповідність ступеню
потенційного ризику в різних сферах діяльності банку, а також
процедурам і методам, що застосовуються в банку; - дотримуватися принципів, що визначені в Кодексі професійної
етики внутрішніх аудиторів банківських установ ( v0050500-03 ).
( Пункт 6.7 глави 6 доповнено абзацом згідно з Постановою
Національного банку N 50 ( v0050500-03 ) від 12.02.2003 ) 6.8. Внутрішній аудитор проводить лише часткову перевірку,
яка не передбачає детального аудиторського контролю всіх угод або
операцій. Таким чином, внутрішні аудитори не дають абсолютної
гарантії того, що порушень у діяльності банку зовсім немає. 6.9. Керівник служби внутрішнього аудиту за наявності доказів
про здійснення правопорушення повідомляє про це Правління банку.
Внутрішній аудитор має право надавати пропозиції щодо основних
напрямів проведення розслідування цього правопорушення. Надалі
внутрішній аудитор повинен простежити за повним та своєчасним
виконанням рекомендацій служби внутрішнього аудиту.
7. Стандарт N 4 - Обсяг робіт
7.1. Головними завданнями внутрішнього контролю банку є: - дотримання правил, планів, процедур, законів України,
нормативних актів та інструкцій Національного банку України; - збереження активів; - забезпечення достовірності та цілісності інформації; - економічне та раціональне використання ресурсів; - досягнення відповідних цілей під час проведення операцій
або виконання програм. 7.2. Правління та Рада банку здійснюють загальне керівництво
щодо обсягу робіт та напрямів діяльності банку, які підлягають
аудиту. 7.3. Метою перевірки стану системи внутрішнього контролю є
з'ясування того, чи забезпечує наявна система достатню гарантію
раціонального виконання завдань та функцій банку. 7.4. При розробці системи внутрішнього контролю керівництво
банку повинно враховувати співвідношення витрат та доходів.
Потенційні збитки, пов'язані з загрозою ризику або власне ризиком,
оцінюються за витратами на здійснення їх контролю. 7.5. Управління системою внутрішнього контролю передбачає
санкціонування і нагляд за виконанням операцій (спостереження),
періодичне порівняння їх фактичного виконання із запланованим та
документування цієї діяльності. Санкціонування свідчить про те, що
керівництво банку перевірило та затвердило відповідність видів
діяльності або укладання угод встановленим правилам і процедурам.
Спостереження - це нагляд, відстежування та тестування видів
банківської діяльності, а також подання звітів відповідальним
особам. Документування ведеться з метою забезпечення належного
виконання обов'язків та повноважень, відповідності правилам,
процедурам і нормативам виконання робіт, нагляду, спостереження і
тестування аудиторів, а також підтвердження виконання запланованої
роботи. 7.6. Виходячи із завдань внутрішнього контролю визначається
обсяг аудиторської перевірки. Внутрішні аудитори зобов'язані
перевіряти системи внутрішнього контролю, за адекватність яких
несе відповідальність керівництво банку. 7.7. Внутрішні аудитори повинні перевіряти ефективність
засобів, які використовуються для захисту операцій банку від
різних видів збитків (наприклад, розкрадення, неправомірна або
протизаконна діяльність, форс-мажорні обставини). 7.8. Керівництво банку відповідає за встановлення економічних
нормативів для оцінки раціонального використання ресурсів за
кожним видом діяльності. 7.9. Внутрішні аудитори банку відповідають за: - виникнення та контроль ризиків у проведенні банківських
операцій; - забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю банку; - своєчасне виявлення порушень та недоліків у діяльності
структурних підрозділів і надання відповідних висновків; - здійснення контролю за дотриманням економічних нормативів,
що встановлені Національним банком України. 7.10. Аудиторська перевірка повинна виявляти: - невиправдані витрати банку; - неефективне використання інтелектуального потенціалу
працівників; - неповноцінне використання технічних засобів; - переукомплектування або недоукомплектування штату
працівників; - фактори, що негативно впливають на виконання завдань банку.
8. Стандарт N 5 - Планування і виконання
аудиторської перевірки
8.1. Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту,
перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль
після перевірки. 8.2. Планування кожної аудиторської перевірки підлягає
документуванню і передбачає: - визначення мети, завдань та обсягу аудиту; - отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає
аудиторській перевірці. 8.3. Перевірка повноти інформації передбачає: - визначення завдань, цілей та планів підрозділу, що
перевіряється; - отримання інформації про організаційну структуру та її
зміни, про посадові інструкції, положення про підрозділи; - наявність робочої документації попередньої аудиторської
перевірки; - користування матеріалами попередньої аудиторської
перевірки, включаючи матеріали зовнішнього аудиту. 8.4. Планування аудиторської перевірки передбачає визначення
обсягу коштів на її проведення. При їх розрахунку враховуються: - кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь
їх досвіду згідно з характером і складністю завдання; - знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього
аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні
банку власних коштів; - необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів; - можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів. 8.5. У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі
з керівниками підрозділів банку, які відповідають за проведення
операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються,
розповсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення
аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської
перевірки. 8.6. Планування аудиторської перевірки передбачає
ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього
контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають
особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта
перевірки. 8.7. Обов'язковою умовою планування аудиту є складання
програми проведення аудиторської перевірки. У програмі повинні
висвітлюватися: - цілі аудиторської перевірки та строк її проведення; - процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для
збирання, аналізу та документування інформації під час
аудиторської перевірки; - характер та масштаб тестування, що необхідно для досягнення
цілей аудиту на кожному його етапі; - конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту; - календарний графік виконання робіт. 8.8. План проведення аудиторської перевірки затверджується
керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У
разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони
затверджуються заздалегідь. 8.9. Внутрішні аудитори зобов'язані не тільки аналізувати,
але і документально підтверджувати отриману інформацію. 8.10. Процес аналізу та оцінки інформації здійснюється таким
чином: - інформація збирається щодо всіх питань, зазначених у
програмі перевірки; - при аналізі та оцінці інформації внутрішні аудитори
використовують аналітичні процедури проведення аудиту. 8.11. До аналітичних процедур належать: - порівняння поточної інформації з аналогічною за характером
за попередні періоди; - порівняння поточної інформації з кошторисом витрат та
прогнозами; - вивчення взаємозв'язку фінансової інформації з відповідною
нефінансовою (наприклад, облікові витрати на видачу заробітної
плати порівнюються із зміною середньої кількості працівників); - дослідження взаємозв'язку елементів інформації (наприклад,
коливання облікових витрат на виплату процентів порівнюються з
відповідними залишками непогашеної заборгованості за раніше
наданими кредитами); - порівняння інформації з аналогічною інформацією інших
підрозділів банку. 8.12. При виникненні нестандартних ситуацій внутрішні
аудитори використовують процедуру опитування керівників підрозділу
або інші процедури з метою порівняння результатів. 8.13. Встановлені за допомогою аналітичних процедур аудиту
результати, що не дістали достатнього пояснення, доводяться до
відома відповідного керівника підрозділу банку. 8.14. Інформація про виявлені в ході аудиторської перевірки
факти порушень повинна бути достатньою, точною і вагомою, щоб
забезпечити на її основі надання відповідних рекомендацій. 8.15. Процес збирання, аналізу та документування інформації
повинен перебувати під наглядом керівника служби внутрішнього
аудиту. 8.16. Робоча документація аудиторської перевірки готується
внутрішніми аудиторами і перевіряється керівником служби
внутрішнього аудиту. В цих документах подається перелік отриманої
інформації, а також результати її аналізу. 8.17. Робоча документація внутрішньої аудиторської перевірки
може зберігатися на паперових або магнітних носіях (диски, дискети
тощо). Якщо робоча документація внутрішнього аудитора зберігається
не на паперових носіях, необхідно врахувати можливість її
дублювання. 8.18. Якщо внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються
фінансової інформації, то в робочій документації повинно
зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними
бухгалтерськими записами. 8.19. Уся робоча документація з аудиту перевіряється на
предмет підтвердження аудиторського висновку і правильності
виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого
контролю повинно мати документальне підтвердження. 8.20. Підпис перевіряючого та зазначення дати на кожному
робочому документі після його перегляду є свідченням проведення
контролю аудиторської перевірки. 8.21. Робоча документація внутрішнього аудитора належить до
власності банку. 8.22. Архіви робочої документації з проведення аудиту повинні
знаходитися у службі внутрішнього аудиту і доступ до них мають
тільки уповноважені особи (члени Правління та Ради банку,
працівники служби внутрішнього аудиту). 8.23. Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають
один одному доступ до робочої документації. Доступ зовнішніх
аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути
наданий лише з дозволу керівника банку або керівника служби
внутрішнього аудиту. 8.24. Керівник служби внутрішнього аудиту розробляє вимоги,
що стосуються збереження робочої документації з проведення
аудиторської перевірки. Ці вимоги повинні відповідати положенням
та інструкціям банку щодо збереження службової документації, а
також чинному законодавству України. 8.25. Після проведення перевірки внутрішні аудитори повинні
контролювати становище в банку щодо виправлення виявлених і
зазначених в аудиторському висновку порушень, а також визначити
можливе прийняття на себе Правлінням або Радою банку ризику
незастосування відповідних заходів. 8.26. Подальший контроль, який проводиться внутрішніми
аудиторами, це - встановлення адекватності, ефективності та
своєчасності заходів, що вживаються керівництвом банку у зв'язку з
викладеними в аудиторському висновку зауваженнями внутрішніх та
зовнішніх аудиторів. 8.27. Відповідальність за подальший контроль повинна
визначатися в Положенні про службу внутрішнього аудиту банку. 8.28. Керівники банку несуть відповідальність за вжиття
заходів щодо усунення порушень, зазначених в аудиторському
висновку. Керівник служби внутрішнього аудиту банку здійснює
відповідний контроль. 8.29. Керівництво банку має право взяти на себе ризик і
відмовитися вживати відповідних заходів щодо викладених в
аудиторському висновку фактів у зв'язку з великими витратами на їх
проведення або іншими міркуваннями. В такому разі керівник служби
внутрішнього аудиту повідомляє про це рішення Раду банку. 8.30. Деякі викладені в аудиторському висновку недоліки
можуть бути настільки важливими, що вимагатимуть від керівників
банку негайних дій. Внутрішні аудитори зобов'язані тримати такі
ситуації під особливим контролем. 8.31. Якщо керівник служби внутрішнього аудиту переконаний,
що Правління і Рада банку вживають достатніх заходів для усунення
фактів порушень, то подальший контроль здійснюється в рамках
наступної аудиторської перевірки. 8.32. Розробка графіка подальшого контролю повинна базуватися
на передбачених ризиках, а також на ступені складності та
важливості фактів виявлених порушень. 8.33. Керівник служби внутрішнього аудиту для проведення
подальшого контролю повинен: - встановити час, який потрібен на отримання відповіді від
керівників підрозділів банку щодо усунення виявлених недоліків; - розглянути відповіді керівників підрозділів, що
перевіряються; - провести у разі потреби повторну контрольну аудиторську
перевірку.
9. Стандарт N 6 - Складання аудиторського висновку
9.1. Аудиторський висновок має містити інформацію про об'єм
роботи, період перевірки та про перевіряючого. 9.2. Після завершення аудиторської перевірки внутрішні
аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор,
уповноважений підписати аудиторський висновок, повинен
призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту. 9.3. В аудиторському висновку повинно бути відображено,
наскільки діяльність перевіряємого підрозділу відповідає існуючим
законодавчим і нормативним вимогам. 9.4. Аудиторський висновок має містити інформацію, яка
відображає достовірність та повноту фінансової документації банку,
про правильність ведення бухгалтерського обліку. 9.5. В аудиторському висновку слід звернути увагу на
виявлення помилок, шахрайств та інших подібних випадків в
діяльності банку, а також всіх ситуацій, які можуть становити
ризик збитків для банку. 9.6. Опрацювання висновків та рекомендацій (як правило)
відбувається під час аудиторської перевірки або після її
проведення. Таким чином аудитори уникають ризику неправильного
розуміння або тлумачення фактів, тобто суб'єкт аудиту може надати
пояснення, висловити свою думку щодо виявлених у результаті
перевірки фактів, висновків та рекомендацій. 9.7. Аудиторський висновок містить основну інформацію та
резюме. У висновок також можуть бути включені факти виявлених
порушень, рекомендації з попередніх аудиторських перевірок, а
також інформація про характер здійсненої перевірки (планова; на
запит). 9.8. В аудиторський висновок обов'язково включаються всі
важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобігання
неправильним судженням включаються. Менш важлива інформація
(факти) може передаватися усно або шляхом неофіційного листування. 9.9. У висновку подаються рекомендації, які грунтуються на
виявлених під час перевірки недоліках та порушеннях. Вони
зобов'язують керівників підрозділів вживати відповідних заходів. 9.10. В аудиторському висновку можуть зазначатися вжиті
підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або
інформація щодо введення суворого контролю над операціями. 9.11. Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів
перевірки повинен погодити з суб'єктом аудиту всі питання, що
стосуються цієї перевірки. Якщо внутрішній аудитор та керівник
підрозділу, що перевіряється не дійшли згоди щодо якогось питання,
це висвітлюється в аудиторському висновку. Письмові коментарі
суб'єкта аудиту можуть включатися у висновок як додаток, а також
подаватися в головній частині висновку або у супровідному листі. 9.12. Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним
особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок
перед остаточним складанням. 9.13. Аудиторський висновок надається тим співробітникам
банку, які можуть вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків
або гарантувати їх виконання. Аудиторський висновок обов'язково
надається керівникам підрозділу, що перевіряється, а керівництву
банку надається тільки резюме. Аудиторський висновок може
надаватися іншим зацікавленим особам або тим, чиї інтереси були
порушені в результаті проведення перевірки. 9.14. Інформація конфіденційного характеру викладається в
окремому висновку. Якщо вона стосується керівників банку, то
аудиторський висновок обов'язково надається Раді банку з
повідомленням Національного банку України.



вгору