Документ v006p710-04, чинний, поточна редакція — Прийняття від 16.03.2004

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 46 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положення частини
другої статті 9 Закону України "Про державну
підтримку засобів масової інформації та
соціальний захист журналістів"
(справа про друковані періодичні видання)

м. Київ Справа N 1-3/2004
16 березня 2004 року
N 6-рп/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Іващенка Володимира Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення
частини другої статті 9 Закону України "Про державну підтримку
засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від
23 вересня 1997 року N 540/97-ВР ( 540/97-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., N 50, ст. 302; 2002 р., N 29,
ст. 200, N 50, ст. 368).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 46 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спору щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення частини другої
статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційним), положення частини другої
статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ) (далі -
Закон), згідно з яким тариф на оформлення передплати та доставку
передплатникам друкованих періодичних видань повинен становити не
більше 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника
передплатного видання.
Собівартість виготовлення одного примірника передплатного
видання визначена Законом ( 540/97-ВР ) як будь-які прямі
матеріальні і загальновиробничі витрати, пов'язані із створенням
друкованих періодичних засобів масової інформації (видань), без
урахування колірності друку видання та витрат на оформлення
передплати, доставку передплатникам друкованих періодичних видань
чи будь-яких інших витрат розповсюджувача (стаття 1).
Автори клопотання вважають, що зазначеною нормою Закону
( 540/97-ВР ) Верховна Рада України врегулювала тариф на
оформлення передплати та доставку періодичних видань, тим самим
вийшла за межі своєї компетенції, визначеної статтями 85, 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ), і перебрала на себе
повноваження органу виконавчої влади, оскільки згідно зі
статтею 116 Конституції України проведення цінової політики
забезпечує Кабінет Міністрів України.
2. Після відкриття конституційного провадження у справі до
Конституційного Суду України надійшло письмове звернення від 15
народних депутатів України про відкликання своїх підписів під
конституційним поданням.
Мотивів щодо причин відклику підпису кожного народного
депутата України не наведено. Оскільки відповідно до статті 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
підпис депутата не відкликається, Конституційний Суд України
звернення народних депутатів України залишив без задоволення.
3. Президент України в листі до Конституційного Суду України
зазначив, що право громадян України на інформацію закріплене
Законом України "Про інформацію" ( 2657-12 ). Саме з метою
забезпечення захисту цього права Верховна Рада України в частині
другій статті 9 Закону ( 540/97-ВР ) встановила граничний тариф на
оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих
періодичних видань.
Вказаною нормою, на його думку, не просто встановлено тариф
на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих
періодичних видань, а визначено відносний рівень цього тарифу,
вище якого витрати розповсюджувача повинні компенсуватися за
рахунок коштів Державного бюджету України. Це є визначенням
цінової політики і має здійснюватися Верховною Радою України
згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 85, пунктом 8 частини
першої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4. Голова Верховної Ради України в листі до Конституційного
Суду України стверджує, що, приймаючи редакцію частини другої
статті 9 Закону ( 540/97-ВР ), Верховна Рада України не скасувала
встановлених тарифів, а лише уточнила їх граничний рівень, що є
реалізацією її повноважень, передбачених пунктом 8 частини першої
статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), щодо визначення
правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та
норм антимонопольного регулювання.
Крім того, він вважає, що, оскільки під терміном "державна
підтримка засобів масової інформації" розуміється сукупність
правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів
державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її
інфраструктури, то всі норми Закону ( 540/97-ВР ) (в тому числі і
статті 9) спрямовані на реалізацію вимог статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), і, отже, Верховна Рада України діяла в
межах своїх повноважень.
5. На думку Голови Міжвідомчої комісії з питань фінансової
безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Верховна
Рада України, приймаючи редакцію частини другої статті 9 Закону
( 540/97-ВР ), не скасувала і не встановлювала тарифів, а лише
уточнила їх граничний рівень. Норми Закону ( 540/97-ВР )
спрямовані на реалізацію вимог пункту 6 частини першої статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ), відповідно до якого Верховна
Рада України виключно законами визначає основи соціального
захисту, в тому числі й захисту журналістів. А частина друга
статті 9 Закону ( 540/97-ВР ) не суперечить основним
конституційним принципам вільного підприємництва, сприяє
поліпшенню державної підтримки засобів масової інформації та
посиленню соціального захисту журналістів, є економічно і
соціально доцільною.
Цю позицію підтримують Державний комітет телебачення і
радіомовлення України та Антимонопольний комітет України.
Міністерство юстиції України на виконання доручення Кабінету
Міністрів України наголошує, що конституційне повноваження
Верховної Ради України щодо визначення засад цінової політики
реалізоване нею в Законі України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ), а забезпечення цієї політики, в тому числі щодо
контролю за цінами (тарифами), покладено на Кабінет Міністрів
України. Зазначені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
ціноутворення передбачені пунктом 3 статті 116 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), а тому, на його думку, Верховна Рада
України, здійснивши регулювання цін і тарифів на передплату та
доставку періодичних друкованих видань, перебрала на себе його
повноваження, чим порушила закріплений Конституцією України
принцип поділу державної влади в Україні.
Такої ж думки дотримуються Українське державне підприємство
поштового зв'язку "Укрпошта", Державний комітет зв'язку та
інформатизації України, фахівці Одеської національної юридичної
академії, Київського національного торговельно-економічного
університету.
6. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене у
конституційному поданні питання, виходить з такого.
Конституція України ( 254к/96-ВР ) встановила, що державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову, а реалізація зазначеного принципу поділу
влади забезпечена перш за все приписами, за якими органи державної
влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією
України межах і відповідно до законів України (стаття 6).
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в
Україні (стаття 75 Конституції України ( 254к/96-ВР ) здійснює
свої повноваження відповідно до статті 85 Конституції України, в
тому числі визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики
(пункт 5 частини першої).
При цьому виключно до законодавчого регулювання Конституція
України ( 254к/96-ВР ) відносить, зокрема, визначення прав і
свобод людини і громадянина, гарантій цих прав і свобод, основ
соціального захисту, виховання, освіти, культури, правових засад і
гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм
антимонопольного регулювання, засад діяльності засобів масової
інформації (пункти 1, 6, 8, 11 частини першої статті 92).
Закон ( 540/97-ВР ), конституційність норми якого
оспорюється, визначає правові, економічні, організаційні засади
державної підтримки засобів масової інформації та соціального
захисту журналістів і як складова законодавства України про
свободу слова та інформаційну діяльність посилює систему правового
регулювання в інформаційній сфері (преамбула Закону).
Виходячи із системного тлумачення нормативно-правових
приписів Закону ( 540/97-ВР ) Конституційний Суд України констатує
наявність зв'язку між змістом статті 4 щодо організації державної
фінансово-економічної підтримки засобів масової інформації і
статті 9, виконання якої забезпечує цю підтримку.
Так, частиною другою статті 9 Закону ( 540/97-ВР )
встановлений граничний рівень тарифу на оформлення передплати та
доставку передплатникам друкованих періодичних видань, а частинами
першою, другою, третьою статті 4 Закону передбачені умови та
порядок забезпечення фінансової допомоги з боку держави щодо
відшкодування розповсюджувачам періодичних видань різниці в разі
перевищення фіксованого тарифу та надання економічної підтримки і
фінансової допомоги в іншій формі. При цьому необхідні для
фінансової допомоги кошти визначаються в Державному бюджеті
України окремим рядком, обслуговуються Державним казначейством
України і використовуються насамперед для відшкодування різниці
між розрахунковим (за собівартістю) та фіксованим (стаття 9
Закону ( 540/97-ВР ) тарифом на доставку друкованих засобів
масової інформації передплатникам.
Відповідно до статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР )
виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків. Прагнення держави до
збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через
визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на
видатки, що безпосередньо чи опосередковано пов'язано зі сферою
цінової політики, яка має бути спрямована на забезпечення
соціальних гарантій у першу чергу для низькооплачуваних і
малозабезпечених громадян. Це, зокрема, передбачено статтею 3
Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ).
Соціальне значення надання таких послуг, як оформлення
передплати та доставка передплатникам друкованих періодичних
видань, зумовлене тим, що ці послуги стосуються більшості
населення України. Тому державне регулювання вартості їх надання є
одним із засобів соціального захисту громадян України.
7. Встановлення граничного рівня тарифу Верховною Радою
України у сфері надання послуг щодо оформлення передплатних видань
та доставки їх передплатникам не є безпосереднім регулюванням
(встановленням) цін, а отже, відповідно до статті 116 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), Кабінет Міністрів України, забезпечуючи
проведення цінової політики в цій сфері, уповноважений коригувати
ціни (тарифи) у визначених законодавцем межах.
Зазначене право Кабінет Міністрів України реалізував,
зокрема, в Постанові від 8 жовтня 1997 року N 1132 ( 1132-97-п ),
якою зобов'язав Державний комітет зв'язку України знизити тарифи
на передплату і доставку вітчизняних періодичних друкованих
видань, а Міністерство фінансів України - передбачити у проекті
державного бюджету компенсацію збитків у зв'язку із зниженням
тарифів.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов
висновку, що встановлення частиною другою статті 9 Закону
( 540/97-ВР ) граничного рівня тарифу на оформлення передплати та
доставку передплатникам друкованих періодичних видань є політикою
ціноутворення як складової засад внутрішньої економічної і
соціальної політики. Вона спрямована на забезпечення соціальних
гарантій у першу чергу для малозабезпечених громадян, включаючи
систему компенсаційних виплат і дотацій з державного бюджету,
створення умов для реалізації громадянами конституційного права на
інформацію, свободу думки і слова і повинна визначатися виключно
законами.
Тому, приймаючи зазначену норму Закону ( 540/97-ВР ),
Верховна Рада України діяла в межах, визначених статтею 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 63, 65, 73
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати таким, що відповідає Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є конституційним), положення частини другої
статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР ), за
яким тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам
друкованих періодичних видань повинен становити не більше 40
відсотків собівартості виготовлення одного примірника
передплатного видання.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору