Документ 807_002, чинний, поточна редакція — Набрання чинності для України міжнародного договору від 23.11.1998, підстава - v1507225-06


Конвенція
між Урядом України і Урядом Республіки Македонія
про уникнення подвійного оподаткування та попередження
податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал
( Угоду ратифіковано Законом N 232-XIV ( 232-14 )
від 05.11.98 )
Дата підписання: 02.03.1998 Дата ратифікації Україною: 05.11.1998 Дата набрання чинності для України: 23.11.1998

Уряд України і Уряд Республіки Македонія, бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного
оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків
на доходи і на капітал і підтверджуючи своє прагнення до розвитку та поглиблення
взаємних економічних стосунків, домовились про таке:
Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенція
Ця Конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами
однієї або обох Договірних Держав.
Стаття 2
Податки, на які поширюється Конвенція
1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і на
капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її
політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади,
незалежно від способу їх стягнення. 2. Податками на доходи і на капітал вважаються всі податки,
що справляються від загальної суми доходу та загальної суми
капіталу або з елементів доходу чи капіталу, включаючи податки на
доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на
загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних
підприємствами. 3. Існуючими податками, на які поширюється ця Конвенція,
зокрема, є: a) в Україні: (і) податок на прибуток підприємств; і (іі) податок на доходи фізичних осіб; (надалі "український податок"); b) у Македонії: (і) податок на доходи фізичних осіб; (іі) податок на прибуток; (ііі) податок на майно; (надалі "македонський податок"). 4. Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних
або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних
Держав після дати підписання цієї Конвенцїї, в доповнення до або
замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав
повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що
відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування.
Стаття 3
Загальні визначення
1. У розумінні цієї Конвенції, якщо із контексту не випливає
інше: 1) термін "Україна" при використанні в географічному значенні
означає територію України, її континентальний шельф і її виключну
(морську) економічну зону, а також будь-яку іншу територію за
межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного
права визначається або може бути в подальшому визначена як
територія, в межах якої можуть здійснюватись права України
стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсів; 2) термін "Македонія" означає територію Республіки Македонія,
і при використанні в географічному значенні означає її землю,
внутрішні озерні води і дно, в межах якої здійснюється її
юрисдикція або суверенні права з метою розвідки, розробки,
зберігання і управління природними ресурсами, відповідно до
внутрішньої юрисдикції і міжнародним правом. 3) термін "національна особа" означає: (a) стосовно України: (1) всі фізичні особи, які мають громадянство України; (2) всі юридичні особи, товариства і асоціації, що одержують
свій статус як такий за чинним законодавством України;
(b) стосовно Македонії: (1) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Македонії; (2) будь-яку юридичну особу, товариство або асоціацію, що
одержують свій статус як такий за чинним законодавством Македонії;
4) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава"
означають залежно від контексту Україну або Македонію; 5) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або
будь-яке інше об'єднання осіб; 6) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання
або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування
як корпоративне об'єднання; 7) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство
другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що
керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що
керується резидентом другої Договірної Держави; 8) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке
перевезення морським, річковим або повітряним судном, дорожнім
транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної
Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно,
дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в
другій Договірній Державі; 9) термін "компетентний орган" означає стосовно України -
Державну податкову адміністрацію України або її повноважного
представника і стосовно Македонії - Міністра фінансів або його
повноважного представника. 2. При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою
будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке
надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які
поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.
Стаття 4
Резидент
1. Для цілей цієї Конвенції вираз "резидент однієї Договірної
Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави
підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання,
постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу,
місця реєстрації, місця інкорпорації або іншого аналогічного
критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає
оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з
джерел в цій Державі або стосовно капіталу, що в ній знаходиться. 2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї
статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її
становище визначається відповідно до таких правил: 1) вона вважається резидентом Договірної Держави, де вона має
постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних
Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де
вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих
інтересів); 2) у разі, коли Договірна Держава, в якій вона має центр
життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має
постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається
резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає; 3) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або
коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається
резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона
є; 4) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або
коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні
органи Договірних Держав вирішують питання оподаткування такого
резидента за взаємною згодою. 3. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї
статті особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох
Договірних Держав, вона вважається резидентом Договірної Держави,
де розміщений її фактичний керівний орган.
Стаття 5
Постійне представництво
1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво"
означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність підприємства. 2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає: 1) місцезнаходження дирекції; 2) відділення; 3) контору; 4) фабрику; 5) майстерню; 6) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; 7) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке
інше місце видобутку природних ресурсів; 8) склад або іншу споруду, що використовується як
торговельна точка для поставки товарів. 3. Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об'єкт
є постійними представництвами лише в тому разі, якщо вони існують
більше дванадцяти місяців. 4. Незважаючи на попереднє положення цієї статті, термін
"постійне представництво" не розглядається як такий, що включає: 1) використання споруд виключно з метою зберігання або показу
товарів чи виробів, що належать підприємству; 2) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою зберігання або показу; 3) утримання запасів товарів або виробів, що належать
підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; 4) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для
підприємства; 5) утримання постійного місця діяльності виключно з метою
здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має
підготовчий або допоміжний характер; 6) утримання постійного місця діяльності виключно для
здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у
підпунктах з 1) до 5), за умови, що сукупна діяльність постійного
місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має
підготовчий або допоміжний характер. 5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться
в 6-му пункті, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2
цієї статті, діє від імені підприємства і має, і звичайно
використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти,
або утримує запаси товарів або виробів, що належать підприємству,
з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів від імені
підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має
постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності,
яку ця особа здійснює для підприємства, за винятком, якщо
діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4,
яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не
робить з цього постійного місця діяльності постійного
представництва відповідно до положень цього пункту. 6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне
представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює
підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера
чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці
особи діють у межах своєї звичайної діяльності. 7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної
Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом
другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку
діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво
або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих
компаній у постійне представництво другої компанії.
Стаття 6
Доходи від нерухомого майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
нерухомого майна (включаючи доход від сільського або лісового
господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він
має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це
майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно,
допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання,
використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до
яких застосовуються положення загального права щодо земельної
власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або
фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку
мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські,
річкові і повітряні судна, дорожні транспортні засоби не
розглядаються як нерухоме майно. 3. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до
доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду
або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна. 4. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті застосовуються також
до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від
нерухомого майна, використовуваного для здійснення незалежних
особистих послуг.
Стаття 7
Прибуток від підприємницької діяльності
1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується
тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює
підприємницької діяльності в другій Договірній Державі через
розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство
здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, прибуток
підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки в
тій частині, яка стосується цього постійного представництва. 2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо
підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку
діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там
постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого
постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б
одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим
такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних
умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним
представництвом якого воно є. 3. У визначенні прибутку постійного представництва
допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного
представництва, включаючи раціональний розподіл управлінських та
загальноадміністративних витрат, понесених для цілей підприємства
в цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так
і в будь-якому іншому місці. У будь-якому випадку такі витрати не
повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж
покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом
підприємству або будь-якому з його інших підрозділів як роялті,
гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або
іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи
управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану
підприємством постійному представництву. 4. В міру того, як визначення в Договірній Державі відповідно
до її законодавства прибутку, що стосується постійного
представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми
прибутку підприємства його різним підрозділам, є звичайною
практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не буде перешкоджати цій
Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом
такого розподілу, як це диктується практикою; обраний спосіб
розподілу, однак, повинен бути таким, що його результати будуть
відповідати принципам, які містяться в цій статті. 5. Жодний прибуток не відноситься до постійного
представництва на основі простої закупівлі постійним
представництвом товарів або виробів для підприємства. 6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до
постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же
методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни. 7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються
окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення згаданих статей
не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.
Стаття 8
Міжнародний транспорт
1. Прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від
експлуатації морських, річкових або повітряних суден, дорожніх
транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть
оподатковуватись лише в цій Державі. 2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських
або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають: 1) доход від здавання в оренду порожніх морських або
повітряних суден і 2) прибутки від використання, утримання або здавання в оренду
контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для
транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування
товарів чи виробів, де така оренда або таке використання, або утримання, залежно
від випадку, є побічними стосовно експлуатації морського або
повітряного судна у міжнародних перевезеннях. 3. Якщо прибутки, відповідно до пункту 1 цієї статті,
отримуються резидентом Договірної Держави від участі у пулі,
спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві,
то прибутки, що відносяться до такого резидента, будуть
оподатковуватись тільки в Договірній Державі, резидентом якої він
є.
Стаття 9
Асоційовані підприємства
1. У випадку, коли: 1) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере
участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої
Договірної Держави, або 2) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у
керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної
Держави і підприємства другої Договірної Держави і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних
та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються
умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними
підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути
нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був
йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до
прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований. 2. У випадку, коли одна Договірна Держава включає в прибутки
підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки,
по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в
цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені, є
прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої
Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б
умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга
Держава повинна зробити відповідні поправки в сумі податку, що
стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні
бути розглянуті інші положення цієї Конвенції, а компетентні
органи Договірних Держав можуть проконсультуватися один з одним
при необхідності.
Стаття 10
Дивіденди
1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом
Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує
дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо
одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується
таким чином, не повинен перевищувати: 1) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на
дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця
компанія є власником принаймні 25 процентів капіталу компанії, яка
сплачує дивіденди; 2) 15 процентів загальної суми дивідендів в усіх інших
випадках. 3. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає
доход від акцій чи інших прав, які не є борговими вимогами, що
дають право на участь у прибутку, також як доход від інших
корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як
доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом
якої є компанія, що розподіляє прибуток. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що
фактично має право на дивіденди, яка є резидентом Договірної
Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через
розташоване в ній постійне представництво, або надає в цій другій
Державі незалежні особисті послуги з розташованої в ній постійної
бази, і холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно
відноситься до таких постійного представництва або постійної
бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються
положення статті 7 або статті 14 цієї Конвенції. 5. У випадку, коли компанія, яка є резидентом однієї
Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої
Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких
податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком, коли
ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо
холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься
до постійного представництва або постійної бази, розташованих у
цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку не стягуються
податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди
сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або
частково з прибутку або доходу, що утворюються у цій другій
Державі.
Стаття 11
Проценти
1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право
на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен
перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою
встановлюють спосіб застосування такого обмеження. 3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає
доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного
забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у
прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і
доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та
винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів,
облігацій та боргових зобов'язань. 4. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо особа, що
фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної
Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне
представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на
підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого
постійного представництва або постійної бази. У такому випадку,
залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті
14 цієї Конвенції. 5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі,
якщо платником є сама Держава, її політико-адміністративний
підрозділ, місцеві органи влади або резидент цієї Держави. Якщо,
проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона
резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі
постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з якими
виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по
сплаті цих процентів несуть такі постійне представництво або
постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у
Державі, в якій знаходиться постійне представництво або постійна
база. 6. Якщо з причин особливих відносин між платником і особою,
яка фактично має право на проценти, або між ними обома і будь-якою
третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової
вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує з будь-яких
причин суму, яка була б погоджена між платником і особою, яка
фактично має право на одержання процентів, за відсутності таких
відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до
останньої згаданої суми процентів. У такому випадку надмірна
частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до
законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням
інших положень цієї Конвенції. 7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною
метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що має
відношення до створення або передачі боргової вимоги, стосовно
якої сплачуються проценти, було одержання переваг цієї статті
шляхом цього створення або передачі. 8. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що
виникають у Договірній Державі, повинні звільнятись від
оподаткування в цій Державі, якщо вони одержуються і дійсно
належать Уряду другої Договірної Держави або її
політико-адміністративним підрозділам, або місцевим органам влади,
або Національному банку цієї другої Договірної Держави, або банку,
який повністю належить Уряду другої Договірної Держави. Таким же
чином проценти, що виникають в Договірній Державі, повинні
звільнятися від податку в цій Державі, якщо ці проценти сплачені
стосовно позички, гарантованої Урядом другої Договірної Держави.
Стаття 12
Роялті
1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і
сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. 2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до
законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним
власником таких роялті, податок, що стягується таким чином, не
може перевищувати 10 відсотків загальної суми роялті. Компетентні
органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб
застосування такого обмеження. 3. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає
платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за
користування або за надання права користування будь-яким
авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки
(включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для
радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки,
дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за
інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або
наукового досвіду. 4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються,
якщо фактичний власник роялті, який є резидентом однієї Договірної
Держави, проводить підприємницьку діяльність у другій Договірній
Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне
представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті
послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно,
стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним
представництвом чи постійною базою. У такому випадку
застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, залежно
від обставин. 5. Якщо з причин особливих відносин між платником і фактичним
власником, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума
роялті, яка відноситься до використання, права або інформації, на
підставі яких вони сплачуються, перевищує, з будь-яких причин,
суму, яка була б узгоджена між платником і фактичним власником за
відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть
застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку
надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню
відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним
урахуванням інших положень цієї Конвенції. 6. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною
метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що має
відношення до утворення або передачі прав стосовно яких
сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом
цього створення або передачі. 7. Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо
платником є сама Держава, її політико-адміністративний підрозділ,
місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте,
особа, що сплачує роялті, незалежно від того, є вона резидентом
Договірної Держави чи ні, має у Договірній Державі постійне
представництво або постійну базу, у зв'язку з якими виникло
зобов'язання сплатити роялті, і витрати по сплаті цих роялті несе
постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі
роялті виникають у Державі, в якій розташоване постійне
представництво або постійна база.
Стаття 13
Доходи від відчужування майна
1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від
відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї
Конвенції і яке знаходиться у другій Договірній Державі, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від
відчужування: 1) акцій, інших ніж ті акції, що котируються на визнаній
фондовій біржі, які одержують їх вартість або більшу частину
вартості прямо або посередньо від нерухомого майна, розташованого
в другій Договірній Державі; або 2) паїв у товаристві, активи якого складаються переважно з
нерухомого майна, розташованого в другій Договірній Державі, або з
акцій, як вони визначені в підпункті 1) вище, можуть
оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. 3. Доходи від відчужування рухомого майна, що формує частину
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або рухомого
майна, яке відноситься до постійної бази, доступної резиденту
Договірної Держави в другій Договірній Державі для цілей надання
незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від
відчужування такого постійного представництва (окремо чи в
сукупності з цілим підприємством) або такої постійної бази, можуть
оподатковуватись у цій другій Державі. 4. Доходи від відчужування морських, річкових або повітряних
суден, дорожніх транспортних засобів, що експлуатуються в
міжнародних перевезеннях підприємством Договірної Держави, або
рухомого майна, що відноситься до експлуатації таких морських,
річкових або повітряних суден, дорожніх транспортних засобів
оподатковуються тільки в цій Договірній Державі. 5. Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те,
про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 і 4 цієї статті, оподатковуються
тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує
майно і підлягає оподаткуванню щодо цих доходів у Договірній
Державі.
Стаття 14
Незалежні особисті послуги
1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави
щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру,
оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадку, коли
він володіє регулярно доступною постійною базою в другій
Договірній Державі з метою проведення цієї діяльності. Якщо у
нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій
Договірній Державі, але тільки стосовно доходу, що приписується до
цієї постійної бази. 2. Термін "професійні послуги" включає, зокрема, незалежну
наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку
діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів,
адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів.
Стаття 15
Залежні особисті послуги
1. З урахуванням положень статей 16, 18, 19 і 20 цієї
Конвенції платня, заробітна плата та інші подібні винагороди,
одержувані резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою за
наймом, оподатковуються тільки в цій Державі, якщо тільки робота
за наймом не здійснюється в другій Договірній Державі. Якщо робота
за наймом здійснюється таким чином, така винагорода, одержана у
зв'язку з цим, може оподатковуватись у цій другій Державі. 2. Незалежно від положень пункту 1 цієї статті, винагорода,
що одержується резидентом Договірної Держави у зв'язку з роботою
за наймом, здійснюваною в другій Договірній Державі,
оподатковується тільки в першій згаданій Державі, якщо: 1) одержувач перебуває в другій Державі протягом періоду або
періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом
будь-якого календарного року; і 2) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача,
який не є резидентом другої Держави; і 3) витрати по сплаті винагород не несуть постійне
представництво або постійна база, які наймач має в другій Державі. 3. Незалежно від попередніх положень цієї статті, винагорода,
одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здійснюється на борту
морського або повітряного судна, яке експлуатується в міжнародних
перевезеннях, або на борту річкового судна, може оподатковуватись
в Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що
експлуатує морське, річкове або повітряне судно.
Стаття 16
Директорський гонорар
Директорські гонорари та інші аналогічні виплати, які
одержуються резидентом однієї Договірної Держави як членом ради
директорів компанії, яка є резидентом другої Договірної Держави,
можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Стаття 17
Артисти і спортсмени
1. Незалежно від положень статей 14 і 15 цієї Конвенції,
доход, що одержується резидентом Договірної Держави як працівником
мистецтв, таким як артист театру, кіно, радіо чи телебачення, або
музикантом, або як спортсменом від його особистої діяльності,
здійснюваної в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Якщо доход від особистої діяльності, здійснюваної
працівником мистецтв або спортсменом у цій своїй якості,
нараховується не самому працівнику мистецтв чи спортсмену, а іншій
особі, цей доход може, незалежно від положень статей 7, 14 і 15
цієї Конвенції, оподатковуватись у Договірній Державі, в якій
здійснюється діяльність працівника мистецтв чи спортсмена. 3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, доход, що
одержується резидентом Договірної Держави від його особистої
діяльності як працівника мистецтв або спортсмена, буде
оподатковуватись тільки в цій Державі, якщо така діяльність
здійснюється в другій Договірний Державі на підставі програми
культурного або спортивного обміну, яка затверджена обома
Договірними Державами.
Стаття 18
Пенсії
Відповідно до положень пункту 2 статті 19 цієї Конвенції
пенсії та інші подібні винагороди, що сплачуються у зв'язку з
минулою роботою резиденту Договірної Держави, будуть
оподатковуватись тільки в цій Державі.
Стаття 19
Державна служба
1. 1) Винагорода інша, ніж пенсія, що сплачується Договірною
Державою або її політико-адміністративним підрозділом, або
місцевим органом влади будь-якій фізичній особі за службу,
здійснювану для цієї Держави або її політико-адміністративного
підрозділу, або місцевого органу влади, оподатковується тільки в
цій Державі; 2) Незважаючи на положення підпункту 1) цього пункту, така
винагорода оподатковується тільки в другій Договірній Державі,
якщо служба здійснюється в цій Державі, і фізична особа є
резидентом цієї Держави, яка: (і) є національною особою цієї Держави; або (іі) не стала резидентом цієї Держави тільки з метою
здійснення служби.
2. 1) Будь-яка пенсія, яка сплачується Договірною Державою
або її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом
влади, або із створених ними фондів фізичній особі за службу,
здійснювану для цієї Держави або її політико-адміністративного
підрозділу, або місцевого органу влади, оподатковується тільки в
цій Державі. 2) Незважаючи на положення підпункту 1) цього пункту, така
пенсія оподатковується тільки в другій Договірній Державі, якщо
фізична особа є резидентом і національною особою цієї Держави. 3. Положення статей 15, 16 і 18 цієї Конвенції застосовуються
до винагород та пенсій стосовно служби, що здійснюється у зв'язку
з проведенням підприємницької діяльності Договірною Державою або
її політико-адміністративним підрозділом, або місцевим органом
влади.
Стаття 20
Студенти
1. Платежі, одержувані студентом або стажувальником, які є
або були безпосередньо до приїзду в одну Договірну Державу
резидентами другої Договірної Держави і перебувають у першій
згаданій Державі виключно з метою навчання або одержання освіти, і
призначені для проживання, навчання і одержання освіти, не
оподатковуються в першій згаданій Державі, якщо джерела цих
платежів знаходяться за межами цієї Держави. 2. Стосовно стипендій та винагород за роботу за наймом, про
які не йдеться в пункті 1, студент або стажувальник, згаданий в
пункті 1, крім того, повинен протягом такого навчання або
отримання освіти мати право на такі ж звільнення, пільги або
знижки відносно податків, які доступні резидентам Договірної
Держави, яку він відвідує.
Стаття 21
Професори і викладачі
1. Фізична особа, яка відвідала Договірну Державу з метою
викладання або проведення дослідження в університеті, коледжі,
школі або другому визнаному учбовому закладі в цій Державі, і яка
є або була безпосередньо до цього відвідування резидентом другої
Договірної Держави, підлягає звільненню від оподаткування в першій
згаданій Договірній Державі стосовно винагород за таке викладання
або дослідження протягом періоду, що не перевищує два роки з дня
його першого відвідування з цією метою, за умови, що таку
винагороду він одержує з-за меж цієї Держави. 2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до доходу
від дослідження, якщо таке дослідження проводиться не в суспільних
цілях, а переважно для приватної вигоди певної особи або осіб.
Стаття 22
Інші доходи
1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від
джерела їх виникнення, про які не йдеться мова у попередніх
статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі. 2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до
доходів інших, ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в
пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є
резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку
діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній
постійне представництво або надає в цій Державі незалежні особисті
послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у
зв'язку з яким одержано доход, дійсно пов'язані з таким постійним
представництвом або постійною базою. В такому випадку
застосовуються положення статті 7 або статті 14 залежно від
обставин.
Стаття 23
Капітал
1. Капітал, представлений нерухомим майном, про яке йдеться у
статті 6, що є власністю резидента однієї Договірної Держави та
знаходиться в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у
цій другій Державі. 2. Капітал, представлений рухомим майном, що є частиною
комерційного майна постійного представництва, яке підприємство
однієї Договірної Держави має в другій Договірній Державі, або
представлене рухомим майном, пов'язаним з постійною базою,
доступною резиденту однієї Договірної Держави в другій Договірній
Державі з метою надання незалежних особистих послуг, може
оподатковуватись у цій другій Державі. 3. Капітал, представлений морськими та повітряними судами,
дорожніми транспортними засобами, що експлуатуються підприємством
Договірної Держави у міжнародних перевезеннях, або судами
річкового транспорту, зайнятим в міжнародних внутрішніх
перевезеннях, а також нерухомим майном, пов'язаним з експлуатацією
цих морських, повітряних та річкових суден, дорожніх транспортних
засобів, оподатковується тільки в цій Договірній Державі. 4. Усі інші елементи капіталу резидента Договірної Держави
оподатковуються тільки у цій Державі.
Стаття 24
Усунення подвійного оподаткування
1. Якщо резидент Договірної Держави одержує доход або володіє
капіталом, які відповідно до положень цієї Конвенції можуть
оподатковуватись в другій Договірній Державі, то перша згадана
Держав дозволяє: 1) вирахування з податку на доход цього резидента,
підрахованого в першій Державі, суми, рівної податку на доход,
сплаченої в цій другій Державі; 2) вирахування з податку на капітал цього резидента,
підрахованого в першій Державі, суми, рівної податку на капітал,
сплаченої в цій другій Державі. 2. Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні
перевищувати тієї частини податку з доходу або капіталу, як було
підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або
капіталу, які можуть оподатковуватись у цій другій Державі,
залежно від обставин. 3. Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції
одержуваний доход або капітал резидента Договірної Держави
звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи
на це, при підрахунку суми податку на частину доходу або капіталу
цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход
або капітал.
Стаття 25
Недискримінація
1. Національні особи однієї Договірної Держави не будуть
підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язане з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися національні особи цієї другої Держави за
тих же обставин. Це положення також застосовується, незважаючи на
положення статті 1, до фізичних осіб, які не є резидентами однієї
або обох Договірних Держав. 2. Особи без громадянства, які є резидентами Договірної
Держави, не будуть піддаватися в жодній з Договірних Держав
будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню,
іншому або більш обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним
зобов'язання, яким національні особи Держави, піддаються або
можуть піддаватися за тих же умов. 3. Оподаткування постійного представництва, яке підприємство
Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не буде менш
сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування підприємств
цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність у цій
другій Державі. 4. За винятком випадків, коли застосовуються положення пункту
1 статті 9, пункту 6 статті 11 або пункту 5 статті 12, проценти,
роялті та інші виплати, що сплачуються підприємством Договірної
Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення
оподатковуваного прибутку такого підприємства повинні
обчислюватись за таких же умов, за яких би вони сплачувались
резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-які борги
підприємства однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної
Держави повинні, з метою визначення оподатковуваного капіталу
цього підприємства, підлягати вирахуванню за таких же умов, що й
борги резидента першої згаданої Держави. 5. Підприємства Договірної Держави, капітал яких повністю або
частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або
кількома резидентами другої Договірної Держави, не будуть
піддаватися в першій згаданій Державі будь-якому оподаткуванню або
пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є іншим або більш обтяжливим
ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються
або можуть піддаватися інші подібні підприємства першої згаданої
Держави. 6. Ніякі положення цієї статті не будуть мати тлумачення як
зобов'язання будь-якої з Договірних Держав надавати особі, що не є
резидентом цієї Держави, будь-яких персональних звільнень, пільг і
вирахувань для податкових цілей, які надаються особам, що є
резидентами цієї Держави, на підставі критеріїв, не передбачених
загальним податковим законодавством або на підставі громадянського
статусу або сімейних зобов'язань, які вона надає своїм власним
резидентам. 7. Положення цієї статті будуть застосовуватись до податків,
які розглядаються цією Конвенцією.
Стаття 26
Процедура взаємного узгодження
1. Якщо резидент Договірної Держави вважає, що дії однієї або
обох Договірних Держав призводять або призведуть до його
оподаткування не відповідно до положень цієї Конвенції, він може,
незалежно від засобів захисту, передбачених національним
законодавством цих Держав, подати свій випадок до компетентних
органів Договірної Держави, резидентом якої він є, або, якщо його
випадок підпадає під дію пункту 1 статті 24, тієї Договірної
Держави, національною особою якої він є. Випадок повинен бути
представлений протягом трьох років після першого повідомлення про
дію, яка привела до оподаткування не у відповідності до положень
цієї Конвенції. 2. Компетентний орган прагнутиме, якщо він буде вважати
заперечення обґрунтованим і якщо він сам не в змозі дійти до
задовільного рішення, вирішити випадок за взаємною згодою з
компетентним органом другої Договірної Держави з метою уникнення
оподаткування, невідповідного Конвенції. Будь-яка досягнута
домовленість повинна виконуватись незалежно від будь-яких обмежень
часу, передбачених внутрішнім законодавством Договірних Держав. 3. Компетентні органи Договірних Держав будуть прагнути
вирішити за взаємною згодою будь-які труднощі або сумніви, що
виникають при тлумаченні або застосуванні Конвенції. 4. Компетентні органи Договірних Держав можуть вступати в
прямі контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумінні
попередніх пунктів.
Стаття 27
Обмін інформацією
1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються
інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або
національних законодавств Договірних Держав, що стосуються
податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, в якій
оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб
попереджувати ухилення від сплати податків і полегшувати
застосування встановлених законом положень проти легальних
ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде
розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або
владі (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або
збором, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або
розглядом апеляцій стосовно податків, на які поширюється ця
Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію
тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію на
публічних судових засіданнях і в юридичних рішеннях. Компетентні
органи шляхом консультацій будуть розвивати відповідні умови,
методи та техніку, що стосуються справ, щодо яких такий обмін
інформацією може бути зроблений, включаючи, якщо необхідно, обмін
інформацією, яка стосується податкових ухилень. 2. В жодному випадку положення пункту 1 цієї статті не будуть
тлумачитись як такі, що покладають на компетентні органи однієї з
Договірних Держав зобов'язання: 1) здійснювати адміністративні заходи, такі, що відрізняються
від законів адміністративної практики, яка має перевагу в одній з
Договірних Держав; 2) надавати інформацію, яку неможливо одержати за
законодавством або в ході звичайного управління в одній з
Договірних Держав; 3) надавати інформацію, яка буде розкривати будь-яку
торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну
таємницю, або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої
суперечило б установленій практиці.
Стаття 28
Члени дипломатичних або постійних місій
і консульських установ
Ніщо в цій Конвенції не буде зачіпати податкових привілеїв,
наданих членам дипломатичних або постійних місій або консульських
установ за загальними нормами міжнародного права або на підставі
положень спеціальних угод.
Стаття 29
Набуття чинності
Кожна із Договірних Держав повідомлять одна одну по
дипломатичних каналах про завершення необхідної відповідно до
внутрішнього законодавства процедури набуття чинності цією
Конвенцією. Ця Конвенція набуває чинності в день останнього такого
повідомлення, і її положення будуть застосовуватись: 1) стосовно податку, утриманого у джерела щодо сум, які
виплачені або зараховані на або після першого січня календарного
року, наступного за роком набуття Конвенцією чинності; та 2) стосовно інших податків щодо податкових років, які
починаються на або після першого січня календарного року,
наступного за роком набуття Конвенцією чинності.
Стаття 30
Завершення чинності
Ця Конвенція буде залишатися чинною до припинення її дії
однією з Договірних Держав. Кожна Договірна Держава може припинити
дію Конвенції шляхом передачі через дипломатичні канали
повідомлення про припинення дії принаймні за шість місяців до
закінчення будь-якого календарного року, що починається після
закінчення п'яти років після дня набуття чинності Конвенцією. У такому випадку чинність Конвенції буде припинено: 1) стосовно податку, утриманого у джерела щодо сум, які були
виплачені або зараховані на або після першого січня календарного
року, наступного за роком подачі повідомлення; та 2) стосовно інших податків щодо податкових років, які
починаються на або після першого січня календарного року,
наступного за роком подачі повідомлення. У засвідчення чого ті, що нижче підписалися, відповідним
чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Вчинено в м.Києві, 2 березня 1998 року в двох примірниках,
кожний українською, македонською та англійською мовами, причому
всі тексти рівноавтентичні. У випадку будь-яких розходжень в
тлумаченні переважатиме текст англійською мовою.
За Уряд За Уряд
України Республіки Македонія
(підпис) (підпис)



вгору