Документ 2982-IV, чинний, поточна редакція — Прийняття від 18.10.2005
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 16.11.2005. Подивитися в історії? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про основні засади державної аграрної політики
на період до 2015 року
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 1, ст.17 )

Пріоритетність розвитку агропромислового комплексу та
соціального розвитку села в національній економіці зумовлюється
винятковою значущістю та незамінністю вироблюваної продукції
сільського господарства в життєдіяльності людини і суспільства,
потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та
національної культури.
Стаття 1. Загальні положення
Основні засади державної аграрної політики спрямовані на
забезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної
економіки на період до 2015 року, системності та комплексності під
час здійснення заходів з реалізації державної аграрної політики
всіма органами державної влади та органами місцевого
самоврядування.
Державна аграрна політика базується на національних
пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до
Європейського Союзу та світового економічного простору.
Основними складовими державної аграрної політики є комплекс
правових, організаційних і економічних заходів, спрямованих на
підвищення ефективності функціонування аграрного сектору
економіки, розв'язання соціальних проблем сільського населення та
забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій.
Основні засади державної аграрної політики поширюються на
сільське та рибне господарство, харчову промисловість і
перероблення сільськогосподарських продуктів (далі - аграрний
сектор), аграрну науку і освіту, соціальну сферу села, їх
матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Стаття 2. Мета державної аграрної політики
Державна аграрна політика спрямована на досягнення таких
стратегічних цілей:
гарантування продовольчої безпеки держави;
перетворення аграрного сектору на високоефективний,
конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор
економіки держави;
збереження селянства як носія української ідентичності,
культури і духовності нації;
комплексний розвиток сільських територій та розв'язання
соціальних проблем на селі.
Стаття 3. Основні пріоритети державної аграрної політики
Основними пріоритетами державної аграрної політики є:
забезпечення в сільськогосподарському виробництві за
допомогою системи державних організаційно-правових заходів
прибутку на авансований капітал, включаючи вартість земельних
ресурсів, не нижче середнього рівня по економіці держави;
створення умов для реалізації та захисту прав селян на землю,
формування ринкових земельних відносин, охорони земель;
посилення соціального захисту сільського населення,
встановлення заробітної плати та пенсійного забезпечення
працівників сільського господарства не нижче середнього рівня в
галузях економіки держави;
створення рівних умов для функціонування різних
організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі,
які сприяють гармонізації інтересів власників та найманих
працівників;
розроблення і запровадження державних та регіональних програм
комплексного розвитку сільських територій, удосконалення державної
підтримки розвитку підприємництва з метою розв'язання проблеми
зайнятості сільського населення;
державна підтримка розвитку конкурентоспроможного
сільськогосподарського виробництва на основі кооперації та
інтеграції;
запровадження сучасних механізмів і методів формування
прозорого ринку сільськогосподарської продукції, продовольства,
капіталу, зокрема виробничих ресурсів, та робочої сили;
державна підтримка суб'єктів аграрного сектору шляхом
концентрації державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку,
формування сприятливої цінової, фінансово-кредитної, страхової,
податкової та бюджетної політики, забезпечення раціональних
внутрішньогалузевих і міжгалузевих економічних відносин;
створення сприятливих умов для реалізації експортного
потенціалу аграрного сектору економіки;
державна підтримка підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації спеціалістів, виконання наукових досліджень для
аграрного сектору;
створення умов для закріплення у сільській місцевості
кваліфікованих спеціалістів сільського господарства, освіти,
культури, охорони здоров'я та побутового обслуговування;
державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників,
які використовують меліоровані землі, особливо щодо утримання
внутрішньогосподарських меліоративних систем та оплати
електроенергії, що витрачається для подачі води для поливу;
удосконалення системи державного управління, ефективне
поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному
секторі.
Стаття 4. Шляхи реалізації основних пріоритетів державної
аграрної політики
Шляхами реалізації основних пріоритетів державної аграрної
політики є:
1. Розвиток земельних відносин
Розвиток земельних відносин здійснюватиметься шляхом
розширення і вдосконалення нормативно-правового забезпечення,
формування відповідних інституційних засад, посилення державної
підтримки земельної реформи.
Основними шляхами розвитку земельних відносин є:
повна персоніфікація власників та користувачів земельних
ділянок сільськогосподарського призначення;
створення державної системи реєстрації прав власності на
земельні ділянки та розташоване на них нерухоме майно;
удосконалення методики оцінки земель, урахування вартості
землі сільськогосподарського призначення при збалансуванні
міжгалузевих відносин;
формування інфраструктури ринку землі;
створення системи земельного іпотечного кредитування;
впровадження і фінансове забезпечення загальнодержавних
програм використання та охорони земель, зокрема зменшення
розораності земель, системи захисту їх від водної і вітрової
ерозії, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
агролісомеліорації та меліорації земель, рекультивації порушених
земель, стандартизації та нормування у сфері охорони земель;
включення проектів організації територій новостворених
землеволодінь та землекористувань до бізнес-планів відповідних
сільськогосподарських підприємств;
запровадження ефективної системи охорони родючості ґрунтів та
системи моніторингу ґрунтів, проведення суцільної агрохімічної
паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
2. Формування сприятливого економічного середовища для
ефективної діяльності суб'єктів аграрного сектору
Основними напрямами підвищення ефективності діяльності
суб'єктів аграрного сектору є:
підвищення рівня менеджменту в організації господарської
діяльності суб'єктів аграрного сектору, вдосконалення державної
програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
кадрів, посилення державної підтримки створення та функціонування
системи сільськогосподарського дорадництва та ринку
консультативних послуг;
поліпшення наукового забезпечення розвитку аграрного сектору;
удосконалення державної регуляторної політики щодо побудови
збалансованих міжгалузевих економічних відносин, недопущення
монопольної діяльності у забезпеченні потреб суб'єктів аграрного
сектору в ресурсах;
сприяння впровадженню ресурсозберігаючих, безпечних та
екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської
продукції та продовольства;
створення умов для підвищення ролі самоврядних галузевих і
міжгалузевих об'єднань у регулюванні економічних відносин між
сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними,
переробними, сервісними та торговельними підприємствами;
розвиток системи державної підтримки сільськогосподарського
виробництва з урахуванням вимог Світової організації торгівлі та
міжнародних зобов'язань України стосовно аграрного сектору,
зокрема запровадження механізмів державної підтримки страхування
ризиків у сільському господарстві, створення та функціонування
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розвиток
довготермінового кредитування інноваційних проектів, створення
системи іпотечного кредитування сільськогосподарських
товаровиробників;
удосконалення системи підтримки доходів сільськогосподарських
товаровиробників шляхом запровадження дотацій державного і
місцевих бюджетів на утримання маточного поголів'я тварин, посівів
стратегічно важливих видів сільськогосподарських культур,
збільшення фінансової підтримки господарств у регіонах з
несприятливими для ведення сільського господарства
природно-кліматичними умовами;
удосконалення податкової політики в аграрному секторі з метою
оптимізації податкового навантаження та посилення стимулюючої
функції податків;
розвиток фінансово-кредитних механізмів, зокрема тих, що
передбачають удосконалення часткової компенсації кредитних ставок
у разі значного перевищення облікових ставок, формування фонду
кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та
гарантій повернення кредитів, запровадження бюджетного
фінансування на умовах пріоритетності власних коштів, створення
належної ринкової фінансової інфраструктури;
створення умов для технічного переоснащення заводів
сільськогосподарського машинобудування з метою випуску техніки,
яка забезпечуватиме впровадження сучасних, високопродуктивних та
ресурсозберігаючих технологій в агропромислове виробництво;
переоснащення матеріально-технічної бази
сільськогосподарських підприємств шляхом удосконалення
довготермінового кредитування, часткової компенсації вартості
складної сільськогосподарської техніки за рахунок Державного
бюджету України, системи фінансового лізингу, підтримки розвитку
інфраструктури матеріально-технічного забезпечення;
розроблення та впровадження програми розвитку виробництва
дизельного біопалива на період до 2010 року;
посилення державної підтримки боротьби із шкідниками і
хворобами рослин та тварин, впровадження надійних систем їх
попередження;
державне стимулювання структурної перебудови
сільськогосподарського виробництва, галузей харчової промисловості
та перероблення сільськогосподарських продуктів;
створення та вдосконалення елементів сучасної ринкової
інфраструктури (оптових ринків, торгових домів, бірж, аукціонів,
ярмарків) для реалізації сільськогосподарської продукції та
продовольства, стимулювання розвитку приватних і
приватно-кооперативних підприємств у сфері агросервісу, переробки,
збуту продукції та маркетингового обслуговування особистих
селянських та фермерських господарств.
3. Державна політика щодо розвитку ринків продукції
сільського господарства і продовольства
Державна політика щодо розвитку ринків продукції сільського
господарства і продовольства спрямовується на забезпечення
платоспроможного попиту населення у продовольчих товарах, потреби
підприємств харчової промисловості та перероблення
сільськогосподарських продуктів у сировині, створення умов для
ефективного захисту внутрішнього ринку та сприяння просуванню
сільськогосподарської продукції і продовольства на зовнішній
ринок.
Основними напрямами розв'язання проблем формування ринків
продукції сільського господарства і продовольства є:
удосконалення правових та організаційно-економічних засад
забезпечення діяльності учасників таких ринків з урахуванням
інтеграції України до Європейського Союзу та до світового
економічного простору;
стимулювання розвитку спотового та форвардного ринку на
основі розвинутої біржової інфраструктури, удосконалення системи
регулювання біржового товарного ринку;
створення державної системи цінового моніторингу, аналізу
кон'юнктури та прогнозу ринків, поширення цієї інформації серед їх
учасників;
створення умов для підтримання стабільної цінової ситуації та
прозорості на ринку шляхом запровадження заставних та
інтервенційних операцій із сільськогосподарською продукцією і
продовольством, удосконалення системи формування державних та
регіональних продовольчих ресурсів, запровадження адресної
державної продовольчої допомоги соціально незахищеним верствам
населення, удосконалення державної підтримки доходів
сільськогосподарських товаровиробників, удосконалення системи
державної статистики суб'єктів ринку;
удосконалення державного регулювання у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, запровадження квотування імпорту
окремих стратегічних видів господарської продукції та продовольчих
товарів; недопущення їх неконтрольованого переміщення через
кордон;
посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення
державного контролю якості та безпеки продовольчих товарів,
гармонізація національних стандартів з міжнародними, зокрема
стандартами Європейського Союзу;
удосконалення конкуренційного законодавства і механізмів
застосування антидемпінгових та інших заходів щодо запобігання
недобросовісній конкуренції;
реалізація загальнодержавних програм розвитку інфраструктури
аграрного ринку та відповідних регіональних програм.
4. Удосконалення системи державного регулювання, ефективне
поєднання загальнодержавної і регіональної політики в аграрному
секторі
Основними напрямами вдосконалення системи державного
регулювання в аграрному секторі є:
реформування системи органів виконавчої влади, що здійснюють
державне регулювання аграрного сектору, шляхом перегляду та
чіткого розмежування їх повноважень і запровадження прямої
підпорядкованості починаючи з районного рівня, наближення її до
стандартів Європейського Союзу;
розроблення та впровадження з урахуванням положень
загальнодержавних програм регіональних програм розвитку аграрного
сектору;
спрямування діяльності органів виконавчої влади на посилення
стратегічного аналізу, прогнозування та моніторингу, інспекційних
і контрольних функцій.
5. Комплексний розвиток сільських територій, підвищення
соціального захисту і життєвого рівня сільських жителів
Основними напрямами комплексного розвитку сільських
територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня селян
є:
забезпечення надійного функціонування соціальної
інфраструктури села в нових економічних умовах, формування
механізмів і визначення управлінських структур, які
забезпечуватимуть їх реалізацію на всіх рівнях;
відновлення, створення і забезпечення державою формування
системи державного регулювання демографічних процесів сільського
розвитку, реалізація програм стимулювання розвитку депресивних
територій;
наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського і
сільського населення, формування комплексної системи підприємств,
установ та організацій, які надаватимуть необхідні послуги
сільському населенню;
сприяння збільшенню зайнятості сільського населення шляхом
державної підтримки розвитку підприємництва; створення умов для
збереження та розвитку малих, віддалених і таких, що занепадають,
сільських поселень;
сприяння підвищенню рівня доходів сільського населення,
удосконалення загальнообов'язкового пенсійного страхування
працівників сільського господарства;
стимулювання закріплення на селі спеціалістів сільського
господарства, освіти, культури, охорони здоров'я та побутового
обслуговування.
6. Проведення державної аграрної політики у період до
2015 року та критерії її оцінки
Реалізація положень державної аграрної політики здійснюється
шляхом удосконалення нормативно-правової бази, створення
відповідних інфраструктури та інституцій, забезпечення заходів з
її реалізації фінансуванням з Державного бюджету України та
місцевих бюджетів, узгодження з міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Реалізація державної аграрної політики здійснюється на основі
послідовності, наступності та етапності.
Критеріями оцінки втілення державної аграрної політики є
забезпечення:
до 2007 року - зайнятості сільських працездатних жителів не
нижче середньої у державі, а до 2015 року - середньої у країнах
Європейського Союзу;
до 2007 року - споживання продуктів харчування на душу
населення на рівні наборів харчування відповідно до Закону України
"Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ), а до 2015 року - на рівні
орієнтовного набору основної продовольчої сировини і харчових
продуктів в середньому на душу населення України;
до 2015 року - підвищення рівня доходів сільського населення
та середньомісячної заробітної плати працівників сільського
господарства до рівня не нижче середнього в інших галузях
економіки держави.
Стаття 5. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання
чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом та забезпечити видання нормативно-правових актів, що
випливають з нього;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 18 жовтня 2005 року
N 2982-IV



вгору