Про ветеринарну медицину
Закон України від 25.06.19922498-XII
Документ 2498-XII, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.10.2018, підстава - 2530-VIII
( Остання подія — Редакція, відбудеться 19.01.2020, підстава - 2264-VIII. Подивитися в історії? )


     хвороби тварин    -     клінічні,     імунологічні     та/або 
гістопатологічні прояви патогенних агентів;
штами мікроорганізмів - генетично однорідні популяції
мікроорганізмів у межах виду з певними стабільними специфічними
морфологічними ознаками та біологічними властивостями;
якісна оцінка ризику - оцінка, результати якої стосовно
вірогідності настання подій або масштабів їх наслідків, пов'язаних
з предметом оцінки ризику, визначаються такими якісними термінами
як "високий", "середній", "низький", "незначний";
якість об'єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду -
сукупність властивостей та характерних рис об'єктів
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, які здатні
задовольнити потреби (вимоги) тих, хто їх використовує.
Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину
Законодавство про ветеринарну медицину складається з
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону та інших
нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.
Дія цього Закону не поширюється на продукти тваринного
походження для споживання людиною. { Частина друга статті 2 в редакції Закону N 1193-VII ( 1193-18 )
від 09.04.2014 }
Цей Закон діє з урахуванням особливостей, визначених Законом
України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про
харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження,
здоров’я та благополуччя тварин" ( 2042-19 ). { Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017}
Стаття 3. Основні завдання держави в галузі ветеринарної
медицини
Основними завданнями держави в галузі ветеринарної медицини
є:
зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та
захворювання населення;
охорона території України від проникнення хвороб тварин з
території інших держав або карантинних зон;
захист тварин та населення від збудників та хвороб тварин
шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних
заходів;
здійснення заходів унеможливлення перенесення хвороб тварин
через товари, засоби догляду за тваринами і супутні об'єкти;
встановлення ефективних та дієвих засобів виявлення,
локалізації, контролю і за можливості - ліквідації ендемічних
хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на
територію України;
забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації
спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі
зоонозів - зменшення ризику для людей;
моніторинг кормів та води для забезпечення їх придатності для
вживання та неможливості перенесення хвороб тварин;
забезпечення правильного, належного, ефективного та
безпечного застосування ветеринарних препаратів;
захист навколишнього природного середовища від негативних
наслідків, що пов'язані з вирощуванням та обігом тварин;
захист благополуччя тварин шляхом забезпечення гуманного
ставлення до них протягом усього їхнього життя;
здійснення передзабійного клінічного огляду тварин та
проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного
походження, у тому числі тварин, забитих на полюванні, включаючи
бактеріологічні, радіологічні, паразитологічні та токсикологічні
лабораторні дослідження;
здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду в процесі виробництва і обігу продуктів тваринного, а на
агропродовольчих ринках - і рослинного походження, ветеринарних
препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів,
штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу
та здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду під час
обігу засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за
тваринами;
здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних
препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах
тваринного походження і кормах; { Абзац чотирнадцятий статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного
контролю та/або розширеного ветеринарно-санітарного контролю за
об'єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;
контроль за переміщенням об'єктів державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в межах України;
сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин;
сприяння постійному навчанню та підвищенню кваліфікації
спеціалістів ветеринарної медицини;
сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню
досягнень наукової і практичної ветеринарної медицини;
розроблення, впровадження та застосування
ветеринарно-санітарних заходів.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної
медицини
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють
Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з
питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної
медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його
територіальні органи.
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі
ветеринарної медицини
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі
ветеринарної медицини належать:
забезпечення здійснення державної політики в галузі
ветеринарної медицини;
розроблення і виконання відповідних загальнодержавних
програм;
організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів,
спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та
епізоотичного благополуччя, охорона території України від
проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів
хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного
походження, встановлення карантину тварин, охорона довкілля від
потенційних негативних наслідків, пов'язаних з вирощуванням
тварин;
забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання
державної служби ветеринарної медицини;
реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі
ветеринарної медицини;
укладення міжнародних договорів;
здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади з
питань аграрної політики в галузі ветеринарної
медицини
Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної
політики:
забезпечує здійснення державної політики в галузі
ветеринарної медицини та захист території України від проникнення
хвороб тварин з інших країн або карантинних зон;
спрямовує та координує діяльність державних органів
ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та
епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;
забезпечує проведення державної політики в галузі
ветеринарної медицини, здійснення державного
ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за безпечністю
продуктів тваринного походження;
затверджує вимоги щодо ввезення на митну територію України
живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу ( z0346-19 ); { Статтю 6 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2042-VIII
( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
затверджує порядок визначення ветеринарно-санітарного статусу
країн-експортерів та їх окремих територій (зони/компартмента); { Статтю 6 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2042-VIII
( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
вирішення інших питань в галузі ветеринарної медицини
відповідно до закону.
Стаття 7. Державні органи ветеринарної медицини та їх
посадові особи
1. Державний департамент ветеринарної медицини з державною
інспекцією ветеринарної медицини є урядовим органом державного
управління, який діє у складі центрального органу виконавчої влади
з питань аграрної політики і реалізує державну політику в галузі
ветеринарної медицини.
2. Департамент для виконання покладених на нього завдань
утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та
державні установи.
3. Департамент, його територіальні органи становлять єдину
систему державних органів ветеринарної медицини.
4. Голова Департаменту, його заступники та начальники
управлінь Державного департаменту ветеринарної медицини з
державною інспекцією ветеринарної медицини, на яких покладено
здійснення функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду, одночасно є за посадою відповідно Головним державним
ветеринарним інспектором України та його заступниками.
5. Начальники територіальних органів Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та
регіональних служб, їх заступники одночасно є за посадою
відповідно головними державними ветеринарними інспекторами та
заступниками головних державних ветеринарних інспекторів
зазначених регіонів, а державні лікарі ветеринарної медицини
державної служби ветеринарної медицини та регіональних служб
одночасно є за посадою відповідно державними ветеринарними
інспекторами. На начальників регіональних служб та їх заступників
поширюється дія Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ).
6. Департамент розробляє, переглядає та затверджує
ветеринарно-санітарні заходи, у тому числі заходи щодо
профілактики, лікування, діагностики та ліквідації хвороб, що
підлягають повідомленню, і щодо безпечності продуктів тваринного
походження.
7. До повноважень державних органів ветеринарної медицини
належать:
1) застосування ветеринарно-санітарних заходів для охорони
території України від занесення збудників хвороб тварин з
території інших країн або з карантинних зон;
2) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження,
ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками,
преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими
кормами, штамами мікроорганізмів, репродуктивним матеріалом,
патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами
догляду за тваринами, а також потужностями (об'єктами), які
використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу
вищезазначених об'єктів державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду;
3) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду за охороною території України від занесення з території
інших держав або з карантинної зони збудників заразних хвороб під
час експорту, імпорту і транзиту об'єктів ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду;
4) здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за
роботою офіційних ветеринарних лікарів щодо виконання
ветеринарно-санітарних заходів;
5) проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю на
підставі професійної оцінки державного ветеринарного інспектора
та/або в рамках програми вибіркового ветеринарно-санітарного
контролю з метою перевірки безпечності товарів;
6) проведення стандартного прикордонного
ветеринарно-санітарного контролю товарів, а в разі необхідності -
вибіркового та/або розширеного контролю;
7) координація та організація виконання
ветеринарно-санітарних заходів;
8) визначення ветеринарно-санітарного статусу України,
окремих зон та компартментів у межах її території,
ветеринарно-санітарного стану потужностей (об’єктів) в Україні; { Пункт 8 частини сьомої статті 7 в редакції Закону N 2042-VIII
( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
9) організація спільно з органами та закладами охорони
здоров'я, державною санітарно-епідеміологічною службою,
структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади з
питань надзвичайних ситуацій захисту населення від зоонозів та
своєчасного обміну інформацією про такі хвороби тварин;
10) видача ветеринарних документів та перевірка їх
достовірності;
11) організація проведення передзабійного огляду тварин та
ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження;
12) надання експлуатаційних дозволів на функціонування
потужностей (об'єктів), які використовуються для виробництва,
переробки, зберігання та обігу продуктів тваринного походження,
субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного
походження, готових кормів, та ведення реєстру таких потужностей
(об'єктів); { Пункт 12 частини сьомої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3522-VI ( 3522-17 ) від 16.06.2011 }
13) призупинення дії експлуатаційного дозволу або обмеження
діяльності потужностей (об'єктів), які використовуються для
виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів
тваринного походження, субстанцій, кормових добавок, преміксів,
кормів тваринного походження, готових кормів, а також засобів, що
використовуються для їх транспортування, у разі порушення
операторами ветеринарно-санітарних заходів; { Пункт 13 частини сьомої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3522-VI ( 3522-17 ) від 16.06.2011 }
14) проведення експертизи і узгодження проектів планування та
будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об'єктів), що
здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з
виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні
земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору
води для тварин; { Пункт 14 частини сьомої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }
15) державний ветеринарно-санітарний нагляд за проведенням
ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об'єктах), які
використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу
тварин, продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і
рослинного походження;
16) організація і проведення лабораторно-діагностичних
(бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних,
патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних,
радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб
тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження,
кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу,
біологічних продуктів і води для тварин;
17) здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за
поводженням з побічними продуктами тваринного походження, не
призначеними для споживання людиною; { Пункт 17 частини сьомої статті 7 в редакції Закону N 287-VIII
( 287-19 ) від 07.04.2015 }
18) аналіз причин виникнення хвороб, недугів тварин та їх
загибелі, розроблення рекомендацій щодо їх профілактики;
19) видача органам страхування висновків щодо захворювання
тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених;
20) координація діяльності спеціалістів ветеринарної медицини
незалежно від їх підпорядкування;
21) організація здійснення заходів з дезінфекції, дезінсекції
та дератизації на потужностях (об'єктах), які використовуються для
виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів
тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій,
кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових
кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що
використовуються для їх транспортування.
8. До повноважень Департаменту належать:
1) реєстрація ветеринарних препаратів, кормових добавок,
преміксів та готових кормів;
2) організація розроблення і затвердження технічних
регламентів на ветеринарні препарати, кормові добавки, премікси,
готові корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за
тваринами та інші об'єкти державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва для
ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів і готових
кормів;
3) ведення Державного реєстру ветеринарних препаратів;
4) організація здійснення державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду на потужностях (об'єктах), які
використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу
тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів,
субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного
походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу тощо;
5) запровадження програми вибіркового ветеринарно-санітарного
контролю товарів під час їх обігу та виконання планів моніторингу
залишкових кількостей ветеринарних препаратів і забруднюючих
речовин у тваринах, продуктах тваринного походження та кормах; { Пункт 5 частини восьмої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
6) організація проведення оцінки використання ветеринарних
препаратів, кормових добавок, преміксів, готових кормів та їх
впливу на здоров'я тварин;
7) уповноваження акредитованих лабораторій на проведення
досліджень (випробувань) товарів;
8) затвердження методик вимірювань, методів випробувань
товарів, їх перелік та атестація;
9) затвердження переліку референс-лабораторій на проведення
арбітражних досліджень товарів;
10) розподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету
України на фінансування програм у галузі ветеринарної медицини,
між державними органами ветеринарної медицини та державними
установами ветеринарної медицини;
11) повідомлення Міжнародного епізоотичного бюро про
встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину
тварин за особливо небезпечними хворобами, занесеними до списку
МЕБ;
12) встановлення обмежень або заборони на імпорт, транзит та
експорт товарів, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні
хвороби, занесені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають
повідомленню, з окремих країн або карантинних зон у зв'язку з
підтвердженням спалаху таких хвороб;
13) участь у підготовці та розробленні міжнародних договорів
з питань ветеринарної медицини, укладення міжвідомчих договорів з
ветеринарними адміністраціями інших країн, участь у роботі
відповідних міжнародних організацій;
14) розроблення та затвердження положень про територіальні
органи та державні установи ветеринарної медицини, включаючи
визначення структури і штатної чисельності державної служби
ветеринарної медицини;
15) розроблення та затвердження ветеринарно-санітарних
заходів, нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини
в межах своїх повноважень;
16) встановлення максимально допустимих рівнів залишкових
кількостей ветеринарних препаратів, кормових добавок та
забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі;
17) забезпечення здійснення державної політики в галузі
ветеринарної медицини та захист території України від занесення
збудників особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, з
територій інших країн або карантинних зон;
18) координація діяльності державних органів ветеринарної
медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та
епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;
19) забезпечення проведення державної політики в галузі
ветеринарної медицини, здійснення державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за безпечністю
продуктів тваринного походження.
9. Нормативно-правові акти Департаменту, видані в межах його
повноважень, є обов'язковими для виконання державними органами,
юридичними особами (резидентами і нерезидентами України),
громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які
проживають/перебувають на території України.
Стаття 8. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади та їх
територіальних органів
1. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів
організовують і проводять роботу відповідно до цього Закону та
підпорядковуються Департаменту з питань, визначених цим Законом.
Керівники цих підрозділів призначаються на посаду та звільняються
з посади за погодженням з Департаментом.
2. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів
діють на підставі положень, що затверджуються керівниками цих
органів за погодженням з Департаментом та його територіальними
органами.
{ Статтю 9 виключено на підставі Закону N 193-VIII ( 193-19 )
від 12.02.2015 }

Розділ III
ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ
КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД
Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний контроль
1. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється
державними ветеринарними інспекторами.
2. Головний державний ветеринарний інспектор України може
надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних
установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям
ветеринарної медицини повноваження державного ветеринарного
інспектора на проведення державного ветеринарно-санітарного
контролю. Втручання в роботу офіційних ветеринарних лікарів щодо
здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю
забороняється.
3. Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах
окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з
Департаментом може здійснюватися підрозділами ветеринарної
медицини цих органів.
Стаття 11. Права та обов'язки посадових осіб, які здійснюють
державний ветеринарно-санітарний контроль
1. Державні ветеринарні інспектори та офіційні ветеринарні
лікарі, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль,
мають право:
1) перевіряти під час транспортування об'єктів державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду додержання
ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних
ветеринарних документів;
2) перевіряти безпечність неїстівних продуктів тваринного
походження, у тому числі шляхом розширеного
ветеринарно-санітарного контролю, щодо їх відповідності вимогам
законодавства та технічним регламентам;
3) проводити відбір зразків товарів та інших об'єктів
державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для
проведення ветеринарно-санітарної експертизи;
4) проводити оцінку зразків неїстівних продуктів тваринного
походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду з метою перевірки додержання
ветеринарно-санітарних заходів і мінімальних показників якості,
встановлених відповідними технічними регламентами;
5) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих
приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;
6) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на
потужностях (об'єктах), які використовуються для утримання тварин,
виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження,
ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів,
кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного
матеріалу, засобів догляду за тваринами;
7) вносити пропозиції щодо призупинення, поновлення або
анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;
8) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати
розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів,
які переміщувалися через карантинні зони хвороб, що підлягають
повідомленню;
9) здійснювати стандартний прикордонний
ветеринарно-санітарний контроль за об'єктами державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що перевозяться
транзитом;
10) здійснювати стандартний прикордонний
ветеринарно-санітарний контроль, а за необхідності - вибірковий
або розширений контроль за об'єктами державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або
експортуються;
11) видавати міжнародні ветеринарні сертифікати на товари, що
експортуються.
2. Державні ветеринарні інспектори та офіційні ветеринарні
лікарі, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль,
зобов'язані:
1) додержуватися вимог законів і нормативно-правових актів з
питань ветеринарної медицини та охорони праці;
2) негайно повідомляти керівників відповідних державних
органів ветеринарної медицини про виявлені порушення
ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством.
Стаття 12. Посадові особи, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний нагляд
1. Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється
Головним державним ветеринарним інспектором України, головними
державними ветеринарними інспекторами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними
державними ветеринарними інспекторами регіональних служб, їх
заступниками та державними ветеринарними інспекторами.
2. Головний державний ветеринарний інспектор України
координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.
3. Головний державний ветеринарний інспектор України може
надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних
установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям
ветеринарної медицини повноваження державного ветеринарного
інспектора на здійснення державного ветеринарно-санітарного
нагляду.
4. Посадові особи, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом у
порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок
коштів Державного бюджету України.
5. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення для посадових
осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд,
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 13. Права та обов'язки державних ветеринарних
інспекторів, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний нагляд
1. Державні ветеринарні інспектори, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:
1) з метою здійснення ветеринарно-санітарного нагляду
протягом робочого часу мати безперешкодний доступ до потужностей
(об'єктів), які використовуються для виробництва, переробки та
обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок,
преміксів, кормів;
2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, у
будь-який час мати безперешкодний доступ до потужностей
(об'єктів), які здійснюють виробництво або обіг товарів, якщо такі
потужності (об'єкти) розташовані в межах карантинної зони, для
перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та/або товарів та/або
виконання необхідних заходів, які встановлюються під час карантину
тварин;
3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення
ветеринарно-санітарного стану та забезпечення безпечності товарів,
виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення
ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони та/або
відповідного компартмента; { Пункт 3 частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
4) перевіряти стан здійснення державного
ветеринарно-санітарного контролю;
5) видавати накази, розпорядження та приписи про обов'язкові
для виконання ветеринарно-санітарні заходи (включаючи забій,
вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення
товарів, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення
об'єктів, якщо вони є носіями хвороб, що підлягають повідомленню,
або в разі виникнення підозри, що ці об'єкти заражені чи є носіями
хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі
речовини, радіонукліди в кількостях, які перевищують максимальні
рівні залишків);
6) забороняти експорт, імпорт, транзит та інший обіг товарів
і засобів догляду за тваринами, які не відповідають
ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;
7) видавати накази, розпорядження та приписи стосовно
вилучення з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не
відповідають ветеринарно-санітарним заходам або технічним
регламентам;
8) видавати розпорядження та приписи стосовно призупинення,
закінчення строку дії, поновлення і анулювання (скасування)
експлуатаційних дозволів та ветеринарних документів;
9) у разі необхідності утворювати комісії з числа експертів з
ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної
медицини з профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних
закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі;
10) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до
законодавства господарську діяльність юридичних або фізичних осіб
у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених
законодавством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню
загрозу життю та/або здоров'ю людей і тварин;
11) організовувати проведення протиепізоотичних заходів
юридичними та фізичними особами, які здійснюють професійну
діяльність у галузі ветеринарної медицини;
12) накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.
2. Державні ветеринарні інспектори, які здійснюють державний
ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:
1) негайно після виявлення або виникнення підозри про спалах
особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, або іншої
хвороби, що підлягає повідомленню, або масового отруєння тварин
повідомляти відповідні органи виконавчої влади про необхідність
запровадження особливого режиму роботи потужностей (об'єктів) та
вжиття заходів боротьби з хворобою тварин;
2) повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної
медицини про порушення ліцензійних умов суб'єктам ліцензування.

{ Пункт 3 частини другої статті 13 виключено на підставі
Закону N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }

Стаття 14. Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють
державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд
1. Державні ветеринарні інспектори та офіційні ветеринарні
лікарі, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль
або нагляд, є незалежними у своїй діяльності і керуються цим та
іншими законами, нормативно-правовими актами з питань ветеринарної
медицини. Державні органи, юридичні особи, громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на
території України, зобов'язані надавати їм допомогу під час
виконання службових обов'язків.
2. Образа особи, яка здійснює державний
ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, а також опір, погрози,
насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на
неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену
законом.
3. Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний
ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, у зв'язку з виконанням
нею своїх посадових обов'язків, підлягають компенсації в повному
обсязі за рахунок винних осіб у порядку, визначеному
законодавством.
4. Вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для
будь-яких незаконних дій або бездіяльності, що суперечать
посадовим обов'язкам державних ветеринарних інспекторів та
офіційних ветеринарних лікарів.
Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд за переміщенням тварин
1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за
тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об'єктів), де
вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами
ветеринарної медицини.
2. Державні ветеринарні інспектори та офіційні ветеринарні
лікарі контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та
переміщення тварин, включаючи ветеринарні документи, які
вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.
3. Система реєстрації тваринницьких потужностей (об'єктів),
система ідентифікації тварин та порядок ведення обліку даних про
переміщення тварин повинні давати можливість чітко ідентифікувати
тварин і відстежувати потужності (об'єкти) їх походження,
переміщення та обігу.
4. Навантаження, розвантаження або перевантаження тварин на
транспортний засіб дозволяється тільки в тих місцях, які мають
потужності, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам.
5. Обіг тварин, які захворіли на хворобу, що підлягає
повідомленню, або щодо яких є підозра про захворювання на таку
хворобу, забороняється. Будь-які переміщення тварин можуть
здійснюватися лише з дозволу відповідного головного державного
ветеринарного інспектора.
6. Переміщення неідентифікованих тварин або тварин без
відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних
документів забороняється.
Стаття 16. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд на ринках
1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд
здійснюється на всіх ринках, де організовано продаж живих тварин і
продуктів тваринного походження.
2. Державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках
здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної
медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд - державними
ветеринарними інспекторами.
3. Торгівля тваринами дозволяється тільки у призначених для
цього місцях, що відповідають ветеринарно-санітарним заходам.
4. Заборонено обіг тварин та неїстівних продуктів тваринного
походження, щодо яких відсутні необхідні ветеринарні документи.
5. Якщо державний ветеринарний інспектор встановлює, що
торгівля на ринках здійснюється з порушенням
ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі в не призначених для
цього місцях, він видає припис заборонити обіг цих тварин або
неїстівних продуктів тваринного походження до усунення виявлених
порушень та накладає штраф.
Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечністю і
якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та
засобів ветеринарної медицини
1. Метою державного контролю та нагляду за ветеринарними
препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини є
здійснення організаційних і правових заходів, спрямованих на
забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами вимог
цього Закону і відповідних ветеринарно-санітарних заходів та
технічних регламентів.
2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами,
субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію
ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб'єктів
господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних
препаратів; інспектування суб'єктів ліцензування щодо дотримання
ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам
належної виробничої практики, належної практики дистрибуції,
належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та
безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час
реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування).
Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними
препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини
затверджує Департамент.
3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості
ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної
медицини здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної
медицини, уповноважених Департаментом. Такий контроль здійснюється
без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових
перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які
складаються попередньо і в яких визначено частота інспектування і
процедури, що застосовуються, включаючи підстави вірогідності
того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної
медицини не відповідають встановленим вимогам.
4. Державні установи ветеринарної медицини, уповноважені
Департаментом, виконують плани моніторингу залишкових кількостей
ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах,
продуктах тваринного походження і кормах для перевірки належного
використання препаратів власниками (утримувачами) тварин і
запобігання шкоді здоров'ю людей та тварин. { Частина четверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017 }
5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у
продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх
звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій,
перевищують встановлені максимально допустимі рівні залишків,
уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої
висновки Департамент та відповідного головного державного
ветеринарного інспектора для вжиття необхідних заходів відповідно
до законодавства з метою запобігання введенню в обіг таких
продуктів.
6. Державний контроль також включає дослідження безпечної
залишкової кількості та побічних ефектів від застосування
ветеринарних препаратів. Цю роботу виконують національні
референс-лабораторії з контролю залишкових кількостей ветеринарних
препаратів та кормових добавок Державного науково-дослідного
контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок
і Державного науково-контрольного інституту біотехнології та
штамів мікроорганізмів.
7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних
препаратів та кормових добавок з метою їх подальшої державної
реєстрації здійснюють Національне агентство ветеринарних
препаратів та кормових добавок, яке функціонує на базі Державного
науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів
та кормових добавок, а ветеринарних імунобіологічних препаратів -
Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів,
яке функціонує на базі Державного науково-контрольного інституту
біотехнології та штамів мікроорганізмів. До цієї роботи можуть
залучатися Державний науково-дослідний інститут з лабораторної
діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, інші
науково-дослідні установи.
Стаття 18. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд на державному кордоні України та транспорті
1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на
державному кордоні України та транспорті здійснюється
регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю
та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх
структурними підрозділами (пунктами).
2. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на
державному кордоні України та транспорті є обов'язковим у разі
ввезення на митну територію України (у тому числі з метою
транзиту) об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та
нагляду всіма видами транспорту. { Частина друга статті 18 в редакції Закону N 2973-VI ( 2973-17 )
від 03.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2530-VIII ( 2530-19 ) від 06.09.2018 }
3. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на
державному кордоні України та транспорті здійснюють державні
ветеринарні інспектори з оформленням відповідних документів.
Робочі місця зазначених осіб облаштовуються на прикордонних
інспекційних постах.
4. Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному
кордоні України та транспорті здійснюють Головний державний
ветеринарний інспектор України, його заступники, державні
ветеринарні інспектори Департаменту, головні державні ветеринарні
інспектори, їх заступники, державні ветеринарні інспектори
регіональних служб.
5. Положення про регіональну службу державного
ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні
України та транспорті ( 801-2009-п ) затверджується Кабінетом
Міністрів України.
6. У пунктах пропуску через державний кордон України
державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні
України та транспорті об'єктів державного ветеринарно-санітарного
контролю та нагляду, що ввозяться на митну територію України (у
тому числі з метою транзиту), здійснюється органами доходів і
зборів у формі попереднього документального контролю. { Абзац
перший частини шостої статті 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2530-VIII ( 2530-19 ) від 06.09.2018 }
У разі припинення попереднього документального контролю
органами доходів і зборів для здійснення державного
ветеринарно-санітарного контролю залучається державний інспектор
ветеринарної медицини. { Частину шосту статті 18 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 2530-VIII ( 2530-19 ) від 06.09.2018 }
{ Статтю 18 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2973-VI
( 2973-17 ) від 03.02.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Стаття 19. Державний ветеринарно-санітарний контроль та
нагляд під час полювання
1. Відкриття мисливського сезону на певній території
здійснюється з підтвердження відповідними державними органами
ветеринарної медицини після проведення обов'язкового епізоотичного
обстеження мисливських угідь.
2. Користувачі мисливських та рибальських угідь повинні
інформувати найближчого державного ветеринарного інспектора про
підозрілу (невластиву) поведінку тварин та підозрілі випадки
загибелі тварин. Державний ветеринарний інспектор розглядає ці
звіти, у разі необхідності після інспектування туш і на основі
свого професійного висновку відбирає зразки тканин тварин для
проведення дослідження у відповідній лабораторії ветеринарної
медицини.
Розділ IV
ПРИНЦИПИ РОЗРОБЛЕННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ І
ЗАСТОСУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ
ЗАХОДІВ
Стаття 20. Цілі ветеринарно-санітарних заходів
Департамент спільно з іншими органами державного управління в
галузі ветеринарної медицини здійснює належні та необхідні
ветеринарно-санітарні заходи з метою:
а) захисту життя або здоров'я тварин від ризиків, що
виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб
тварин, організмів, що переносять хвороби, а також хвороботворних
організмів;
б) захисту життя або здоров'я людини або тварин від ризиків,
що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або
хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного
походження чи кормах;
в) захисту життя або здоров'я людини від ризиків, що
виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або
продукцією, що виробляється з них.
Стаття 21. Належний рівень захисту здоров'я тварин та
пов'язаного з цим здоров'я людей
1. Департамент спільно з іншими органами державного
управління в галузі ветеринарної медицини визначає належний рівень
захисту здоров'я тварин та пов'язаного з цим здоров'я людей.
2. Належний рівень захисту здоров'я тварин та пов'язаного з
цим здоров'я людей визначається на підставі:
1) наявності хвороб тварин в Україні та виконання
загальнодержавних програм щодо боротьби з такими хворобами тварин;
2) прогнозованої оцінки економічних втрат для тваринництва
України, пов'язаних із занесенням збудників відсутніх в Україні
хвороб тварин або поширенням присутніх в Україні хвороб тварин;
3) визначення рівня ризику, прийнятного для сусідніх країн та
заінтересованих торгових партнерів;
4) міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій;
5) мінімізації негативного впливу ветеринарно-санітарних
заходів на міжнародну та внутрішню торгівлю.
Стаття 22. Розроблення, внесення змін та затвердження
ветеринарно-санітарних заходів
1. Ветеринарно-санітарні заходи розробляються, змінюються та
затверджуються Департаментом виходячи з такого:
1) згідно з пунктом 4 цієї частини всі ветеринарно-санітарні
заходи базуються на наукових принципах і наукових обґрунтуваннях,
включаючи відповідні процеси та методи виробництва, інспектування,
відбору зразків та експертизи, визначення поширеності певних
хвороб тварин і наявність зон або компартментів, вільних від
хвороб тварин, зон або компартментів із незначною присутністю
хвороб тварин, відповідні екологічні умови та умови навколишнього
середовища, профілактичний карантин тварин або інші режими; { Пункт 1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2042-VIII ( 2042-19 ) від 18.05.2017}
2) всі ветеринарно-санітарні заходи ґрунтуються на
міжнародних стандартах, інструкціях та рекомендаціях відповідних
міжнародних організацій;
3) у разі відсутності або недостатності міжнародних
стандартів, інструкцій та рекомендацій для забезпечення належного
рівня захисту здоров'я тварин і пов'язаного з цим здоров'я людей
ветеринарно-санітарні заходи розробляються виходячи з аналізу
ризику за методикою відповідних міжнародних організацій;



вгору