Про затвердження Правил безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів
Держгірпромнагляд; Наказ, Правила, Форма типового документа [...] від 23.05.2007110
Документ z1389-07, чинний, поточна редакція — Прийняття від 23.05.2007
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 01.02.2008. Подивитися в історії? )

                                                          
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
Н А К А З
23.05.2007 N 110
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 грудня 2007 р.
за N 1389/14656

Про затвердження Правил безпеки
під час експлуатації магістральних нафтопроводів

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила безпеки під час експлуатації
магістральних нафтопроводів (далі - Правила), що додаються.
2. З уведенням у дію Правил уважати такими, що не
застосовуються на території України, "Правила безопасности при
эксплуатации магистральных нефтепроводов", затверджені
Міністерством нафтової промисловості СРСР 07.12.85.
3. Наказ увести в дію з 1 лютого 2008 року.
4. Начальнику управління організації державного нагляду за
промисловою безпекою на виробництвах і об'єктах підвищеної
небезпеки Морозову В.М. у встановленому порядку забезпечити
подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства
юстиції України.
5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного
забезпечення Прохорову В.В. у встановленому порядку внести наказ
до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони
праці ( v0102516-06 ).
6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та
спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах
масової інформації.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.
Голова Держгірпромнагляду С.О.Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
23.05.2007 N 110
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 грудня 2007 р.
за N 1389/14656

ПРАВИЛА
безпеки під час експлуатації магістральних
нафтопроводів

I. Загальні положення
Дія Правил безпеки під час експлуатації магістральних
нафтопроводів (далі - Правила) поширюється на всіх суб'єктів
господарювання (далі - підприємства), робота яких пов'язана з
експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів магістральних
нафтопроводів (далі - МН). Правила встановлюють вимоги безпеки при виконанні робіт з
експлуатації, ремонту та реконструкції основних об'єктів і споруд
магістральних нафтопроводів та об'єктів, що забезпечують їх
діяльність, а також при проведенні аварійно-відновлювальних робіт
на них. Вимоги Правил є обов'язковими для всіх працівників
підприємств, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом та
реконструкцією об'єктів магістральних нафтопроводів, у межах
покладених на них завдань та функціональних обов'язків.
II. Визначення термінів
У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні: аварійна ситуація - стан об'єкта магістрального нафтопроводу,
що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної
експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі
впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє
середовище тримаються у допустимих межах за допомогою відповідних
технічних засобів, передбачених проектом; аварійно-відновлювальний пункт - структурний підрозділ
нафтоперекачувальної станції (далі - НПС) (лінійної
виробничо-диспетчерської станції /далі - ЛВДС/, районного
нафтопровідного управління /далі - РНУ/, управління магістральних
нафтопроводів), призначений для виконання комплексу робіт з
експлуатації об'єктів лінійної частини нафтопроводів та проведення
аварійно-відновлювальних робіт на них; аварійно-відновлювальні роботи - комплекс робіт з ліквідації
наслідків аварій, що виникли, та із запобігання аваріям та
аварійним ситуаціям; відмова - подія, що призводить до тимчасової втрати
дієздатності виробничого об'єкта; внутрішній контроль - діяльність служб або органів з
перевірки дотримання норм і правил; дозвіл - документ, що посвідчує право на здійснення робіт; експертиза - спеціальні дослідження на відповідність вимогам
нормативно-правових актів з наданням відповідного висновку; експлуатація магістрального нафтопроводу - це комплекс
організаційно-технічних заходів та сукупність технологічних
процесів приймання, перекачування, здавання нафти, технічного
обслуговування, діагностики і ремонту об'єктів магістрального
нафтопроводу; заборона - установлена актами законодавства, нормативними
документами або рішенням відповідних керівників неможливість
виконання певних дій, робіт, операцій; засоби колективного захисту працівників - засоби, що
використовуються для запобігання або зменшення впливу на
працівників небезпечних та шкідливих виробничих факторів та
застосовуються для одночасного захисту двох або більше людей; зупинка аварійна - припинення роботи об'єкта, устаткування,
механізмів у разі виникнення аварійної ситуації; ізоляція нафтопроводу - метод пасивного захисту зовнішньої
поверхні труб нафтопроводу від корозії за допомогою ізоляційних
матеріалів; капітальний ремонт - комплекс ремонтних робіт, що виконується
для відновлення якісних та експлуатаційних параметрів, відновлення
ресурсу об'єкта із заміною або відновленням його складових,
уключаючи базові; контроль - перевірка відповідності об'єкта встановленим
вимогам; ліквідація наслідків аварії - комплекс
організаційно-технічних заходів щодо приведення аварійного об'єкта
до нормативного рівня безпеки і дієздатності; магістральний нафтопровід - технологічний комплекс, що
функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід
з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним
технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими
здійснюється транспортування нафти споживачам. Основними об'єктами
магістрального нафтопроводу є лінійна частина, головна і проміжні
нафтоперекачувальні станції, бази приймання і відвантажування
нафти, пункти підігрівання нафти, станції змішування нафти; морський нафтовий термінал - виробничий комплекс, який
призначений: а) для приймання нафти з танкерів та подальшого
транспортування її споживачам; б) для перевалки транспортної нафти
в напрямку "трубопровід-резервуар-танкер"; нафта - корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та
розчинених у них компонентів, яка перебуває у рідкому стані за
стандартних умов (тиску 760 мм рт.ст. і температури 20 град.С) і є
товарною продукцією. Для нафти з високою температурою застигання
нестандартна температура перекачування може бути вище 50 град.С
(Закон України "Про нафту і газ" ( 2665-14 ); нафта з підвищеним умістом сірководню - це сира нафта, у
груповому складі якої сірководень міститься у кількостях,
достатніх (з урахуванням інтенсивності виділення) для утворення на
території об'єктів магістральних нафтопроводів загазованих зон з
концентрацією сірководню, що перевищує граничнодопустимі санітарні
норми; нафтоперекачувальна станція - комплекс споруд та обладнання,
що здійснюють і забезпечують процес транспортування нафти
магістральними нафтопроводами; нафтотранспортна система - сукупність взаємозв'язаних
магістральних нафтопроводів, призначених для забезпечення нафтою
споживачів; об'єкт магістрального нафтопроводу - виробничий комплекс, що
є невід'ємною складовою магістрального нафтопроводу та забезпечує
його безпечну і надійну експлуатацію; перехід - перетин магістральними нафтопроводами природних та
штучних перешкод; підрозділ - виробничий структурний підрозділ підприємства
(РНУ, НПС, ЛВДС, бази виробничого обслуговування (далі - БВО),
інші виробництва); поточний ремонт - вид планового ремонту, під час якого
проводиться заміна чи відновлення окремих зношених деталей,
регулювання механізмів, які забезпечують експлуатацію устаткування
до чергового ремонту; пункт підігрівання нафти магістрального нафтопроводу -
комплекс споруд і устаткування, що забезпечує підігрівання нафти,
яка перекачується по магістральному нафтопроводу, з метою зниження
її в'язкості; ремонт - комплекс операцій для відновлення справного стану чи
працездатності об'єкта та відновлення ресурсів об'єкта та його
складових частин; технічне діагностування - визначення технічного стану об'єкта
із заданою точністю. Завданнями технічного діагностування є:
контроль технічного стану; пошук та контроль динаміки розвитку
дефектів; прогнозування технічного стану; технічне обслуговування магістрального нафтопроводу -
комплекс операцій з підтримання нормативного технічного стану
магістрального нафтопроводу; технічний стан об'єкта - стан об'єкта протягом певного
терміну та певних умов його експлуатації, який характеризується
значеннями відповідних параметрів, установлених технічною
документацією на об'єкт. Крім термінів, наведених вище, вживаються терміни в значенні,
що наведені в Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки"
( 2245-14 ), а саме: "аварія", "потенційно небезпечний об'єкт",
"декларація безпеки", "ідентифікація об'єктів підвищеної
небезпеки", "небезпечна речовина".
III. Позначення та скорочення
Скорочення, що вживаються у тексті цих Правил, мають такі
значення: АБП Автозаправний блочний пункт АВБ Аварійно-відновлювальна бригада АВП Аварійно-відновлювальний пункт АЗС Автозаправна станція БВО База виробничого обслуговування ГДК Граничнодопустима концентрація ГР Горюча рідина ЗІЗ Засоби індивідуального захисту ЗІЗ ОД Засоби індивідуального захисту органів дихання КВПіА Контрольно-вимірювальні прилади і автоматика ЛЗР Легкозаймиста рідина ЛВДС Лінійна виробничо-диспетчерська станція ЛЕП Лінія електропередач МАЗС Малогабаритна автозаправна станція МН Магістральний нафтопровід НКМПП Нижня концентраційна межа поширення полум'я НПС Нафтоперекачувальна станція ПЛАС План ліквідації та локалізації аварійних
ситуацій і аварій ПС Повітряне судно ПУЕ Правила улаштування електроустановок РБУ Ремонтно-будівельне управління РНУ Районне нафтопровідне управління ЦДП Центральний диспетчерський пункт
IV. Загальні вимоги
1. Загальні організаційні вимоги
1.1. Діяльність підприємств, пов'язана з проектуванням,
будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів магістральних
нафтопроводів, здійснюється відповідно до ліцензії і підлягає
обов'язковій сертифікації згідно з вимогами статті 13 Закону
України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ).
1.2. Підприємство, яке має намір експлуатувати магістральний
нафтопровід, повинно отримати відповідно до Порядку видачі
дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його
територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 ( 1631-2003-п ) (далі -
НПАОП 0.00-4.05-03), дозвіл Держгірпромнагляду на початок
виконання відповідних робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію
(застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної
небезпеки.
1.3. До потенційно небезпечних об'єктів магістральних
нафтопроводів, які підлягають ідентифікації згідно з вимогами
постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 N 956
( 956-2002-п ) "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів
підвищеної небезпеки", належать: - дільниці лінійної частини однойменних магістральних
нафтопроводів між лінійною запірною арматурою; - нафтоперекачувальні станції з резервуарними парками; - основні та резервні нитки переходів магістральних
нафтопроводів через руслову та заплавну частини водних перепон
(між вимикаючою арматурою на протилежних берегах).
1.4. У розрахунках порогової маси нафти слід використовувати
параметри проектних режимів експлуатації магістральних
нафтопроводів, технологічного обладнання НПС та проектну ємність
резервуарних парків.
1.5. З метою мінімізації ризиків виникнення промислових
аварій та дотримання нормативного рівня промислової безпеки і
охорони праці підприємства магістральних нафтопроводів повинні
забезпечити функціонування систем управління охороною праці.
1.6. На об'єктах магістральних нафтопроводів повинні бути
розроблені ПЛАС відповідно до Положення щодо розробки планів
локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій,
затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці
України (далі - Держнаглядохоронпраці) від 17.06.99 N 112
( z0424-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
30.06.99 за N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99), та інструкції
з охорони праці для професій та видів робіт відповідно до
Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого
наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9 ( z0226-98 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за
N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).
1.7. Роботи, які визначені НПАОП 0.00-4.05-03
( 1631-2003-п ), виконуються за нарядом-допуском на виконання
робіт підвищеної небезпеки (додаток 1). Вимоги безпеки при
проведенні газонебезпечних та вогневих робіт наведені в главі 7
розділу IV цих Правил.
2. Вимоги до персоналу
2.1. До робіт на об'єктах магістральних нафтопроводів
допускаються особи, які відповідно до вимог Переліку робіт, де є
потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства
охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) та Державного
комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94
N 263/121 ( z0018-95 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 25.01.95 за N 18/554, Переліку важких робіт і робіт із
шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється
застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом МОЗ
України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, Переліку
важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці,
на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого
наказом МОЗ України від 29.12.93 N 256 ( z0051-94 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.94 за
N 51/260, які пройшли попередній медичний та первинний
профілактичний наркологічний огляди і не мають протипоказань для
роботи за спеціальністю.
2.2. Організація і порядок навчання, проведення інструктажів,
перевірки знань і допуску персоналу до самостійної роботи повинні
відповідати вимогам Типового положення про порядок проведення
навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого
наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15
( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), Типового
положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань
з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та
організаціях України ( z1148-03 ), затвердженого наказом
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі -
МНС України) від 29.09.2003 N 368, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі -
НАПБ Б.02.005-2003), Переліку посад, при призначенні на які особи
зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної
безпеки, та порядку їх організації, затвердженого наказом МНС
України від 29.09.2003 N 368 ( z1147-03 ), зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468 (далі -
НАПБ Б.06.001-2003). Не дозволяється допуск до роботи осіб, які не
пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці і
пожежної безпеки в установленому порядку.
2.3. До керівництва роботами на об'єктах магістральних
нафтопроводів допускаються особи, що мають відповідну освіту і
пройшли в установленому порядку перевірку знань з охорони праці та
пожежної безпеки.
2.4. Працівники, робота яких передбачає суміщення професій,
повинні мати відповідну кваліфікацію та бути допущені в
установленому порядку до самостійної роботи з основної професії і
професії, яка суміщається.
3. Засоби колективного та індивідуального
захисту працівників
3.1. Засоби колективного та індивідуального захисту
працівників на підприємстві повинні відповідати вимогам
ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работающих. Общие
требования и классификация" (далі - ГОСТ 12.4.011-89).
3.2. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та
небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із
забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих
температурних умовах, залежно від умов роботи і прийнятої
технології виробництва повинні бути забезпечені відповідними
засобами індивідуального захисту, а також мийними та
знешкоджувальними засобами відповідно до законодавства.
3.3. Порядок забезпечення працівників необхідними для
трудового процесу спеціальним одягом, спеціальним взуттям та
іншими засобами індивідуального захисту, а також порядок їх
утримання і зберігання встановлюються Положенням про порядок
забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям
та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом
Держнаглядохоронпраці від 29.10.96 N 170 ( z0667-96 ),
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за
N 667/1692 (далі - НПАОП 0.00-4.26-96).
3.4. Під час виконання роботи працівники зобов'язані
користуватись виданими їм спеціальним одягом, спеціальним взуттям
та іншими засобами індивідуального захисту.
3.5. Роботодавець при видачі працівникам засобів
індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) повинен проводити навчання і
перевірку знань працівників щодо правил користування і способів
перевірки придатності ЗІЗ (якщо це передбачено інструкцією
підприємства-виробника).
3.6. Роботодавець зобов'язаний забезпечити випробування і
перевірку придатності ЗІЗ у встановлені терміни (якщо це
передбачено інструкцією підприємства-виробника), своєчасну заміну
ЗІЗ та їх комплектуючих. Після перевірки на ЗІЗ наноситься клеймо
з терміном наступного випробування.
3.7. Персонал, що працює на об'єктах з можливим підвищенням
концентрацій вуглеводнів, сірководню та інших шкідливих газів і
парів понад граничнодопустимі, які встановлені ГОСТ 12.1.005-88
"ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей
зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), повинен мати фільтрувальні,
ізолювальні протигази або дихальні апарати.
3.8. Марка фільтрувального протигаза повинна відповідати
характеру газовиділень згідно з ГОСТ 12.1.005-88.
3.9. Фільтрувальні протигази слід застосовувати при роботах
на відкритих, добре провітрюваних площадках, коли фільтри
гарантують поглинання токсичних парів і газів, об'ємна частка яких
у повітрі не перевищує 0,5%, а вміст кисню в повітрі в об'ємних
частках не нижче 18% відповідно до інструкцій щодо їх
застосування, технічного паспорта підприємства-виробника.
3.10. Справність протигаза перевіряють періодично, за
графіком, затвердженим головним інженером виробничого підрозділу,
але не рідше одного разу на три місяці. Щоразу, до й після
застосування, працівник повинен перевірити протигаз на
герметичність відповідно до інструкції з експлуатації, яку слід
зберігати на робочому місці. Результати перевірки записують у журнал обліку
відпрацьовування протигазів.
3.11. Повітрозабірні патрубки шлангових протигазів при роботі
необхідно розташовувати за напрямком вітру в зоні чистого повітря.
За відсутності примусової подачі повітря за допомогою вентилятора
довжина шланга не повинна перевищувати 10 м. Шланг не повинен мати
різких перегинів і защемлень.
3.12. На кожному газо- і вибухонебезпечному об'єкті повинен
бути запас протигазів відповідних марок у разі аварії. Число протигазів різних розмірів у запасі повинно бути не
менше максимальної чисельності працівників у зміну.
3.13. Запасні протигази у разі аварії необхідно зберігати в
опломбованому ящику. Цілісність пломб слід перевіряти при
прийманні й здаванні старшому по зміні. Наявність і стан запасних
протигазів необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць
відповідно до графіка, затвердженого головним інженером
виробничого підрозділу. Не дозволяється замикати ящики з протигазами на замки.
3.14. Придатність та міцність запобіжного пояса перевіряє
спеціально призначений для цієї мети спеціаліст відповідно до
ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные.
Общие технические условия" (далі - ГОСТ 12.4.089-86) згідно з
технічними умовами із занесенням результатів у журнал.
3.15. Запобіжні пояси при експлуатації необхідно періодично,
не рідше одного разу на 6 місяців, випробовувати статичним
навантаженням 4000 Н (400 кгс) відповідно до ГОСТ 12.4.089-86. Результати випробування оформляють актом.
3.16. Для безпечного виконання робіт на електроустановках,
коли місце роботи розміщене на відстані, яка не дозволяє
закріпитись стропом запобіжного пояса за конструкцією обладнання,
необхідно застосовувати додатковий засіб страхування -
страхувальний канат. Для страхування необхідно застосовувати бавовняний
страхувальний канат діаметром не менше 15 мм та довжиною до 10 м
або канат із капронового плетеного фала. Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами. Розривна статична напруга такого каната повинна бути не менше
7000 Н (700 кгс).
3.17. Установлений в робоче положення страхувальний канат
перед початком експлуатації, а також під час експлуатації не рідше
одного разу на 6 місяців, необхідно випробовувати статичним
навантаженням і всередині просвіту - вантажем масою 4000 Н
(400 кгс). При цьому для випробування повинні застосовуватись
гнучкі канати або стальний стрижень.
3.18. Запобіжні пояси й страхувальні канати необхідно
оглядати щоразу до й після їх застосування. Крім того, зовнішній огляд пояса проводить відповідальний
керівник роботи не рідше одного разу на 10 днів, а майстер - перед
кожним застосуванням. Кожний пояс і канат повинні мати інвентарний
номер.
3.19. Для захисту очей від ультрафіолетового та
інфрачервоного випромінювання, пилу, часток твердих матеріалів, що
відлітають, працівники повинні застосовувати захисні окуляри, що
відповідають вимогам охорони праці з урахуванням небезпечних
чинників, притаманних певним видам робіт.
3.20. При електрозварювальних роботах слід застосовувати
захисні щитки й маски зі світлофільтрами.
3.21. При роботах, пов'язаних з можливим травмуванням голови,
необхідно застосовувати захисні каски з підшоломниками.
3.22. В умовах підвищеного шуму слід застосовувати засоби
індивідуального захисту органів слуху.
4. Вимоги до територій та об'єктів
4.1. Розміщення об'єктів магістральних нафтопроводів,
планування їх території та об'ємно-планувальні рішення повинні
здійснюватись згідно з вимогами будівельних, санітарних норм і
правил, норм технологічного проектування, галузевих стандартів та
цих Правил, а також повинні враховувати оцінку впливу на безпеку
об'єктів, які мають загальнодержавне значення (ядерні установки,
об'єкти для поводження з радіоактивними відходами), у тому числі
під час виникнення аварійних ситуацій. На території НПС не допускається наявність природних
заглиблень, виїмок, низин або влаштування відкритих траншей,
котлованів, у яких можливе скупчення вибухонебезпечних парів і
газів.
4.2. Об'єкти МН і місця перебування персоналу на їх території
обладнуються системами місцевого оповіщення про аварійну ситуацію,
а станційні споруди - також пристроями приймання радіосигналів
державного проводового мовлення. Робочі місця, де персонал перебуває постійно, обладнуються
телефонним (радіотелефонним) зв'язком.
4.3. Територія підприємства повинна бути огороджена згідно з
проектом і мати не менше двох виїздів. Огорожа повинна постійно
підтримуватися у справному стані. Біля входу (в'їзду) на територію
об'єкта і по периметру огорожі повинні бути знаки безпеки і
попереджувальні написи.
4.4. Виробничі підрозділи підприємств, що експлуатують
об'єкти магістральних нафтопроводів, повинні мати масштабні плани
всіх комунікацій на проммайданчиках з точними прив'язками і
надійними реперами. У разі зміни конфігурації комунікацій чи
спорудження нових зміни та доповнення вносяться до планів у
10-денний строк.
4.5. Місця перетину нафтопроводами доріг, водних перешкод,
ярів, залізничних колій, кути поворотів, технологічні вузли
нафтопроводів позначаються на місцевості знаками з
попереджувальними написами та вносяться до ПЛАС. Дільниці трубопроводів у місцях перетину з автошляхами і
залізницями повинні бути укладені в захисні кожухи зі сталевих
труб, обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.06-85 "Магистральные
трубопроводы" (далі - СНиП 2.05.06-85).
4.6. Відстань між спорудами повинна відповідати вимогам
СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий" (далі -
СНиП II-89-80), СНиП 2.05.06-85, відповідним санітарним і
протипожежним нормам.
4.7. Улаштування виробничих будівель і споруд повинно
відповідати вимогам проекту, СНиП 2.09.02-85* "Производственные
здания" (далі - СНиП 2.09.02-85*), СНиП 2.09.03-85 "Сооружения
промышленных предприятий" (далі - СНиП 2.09.03-85),
СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания" (далі -
СНиП 2.09.04-87), інших нормативно-технічних документів та цих
Правил.
4.8. Структурні підрозділи підприємств магістральних
нафтопроводів, що експлуатують виробничі об'єкти на відчуженій
території, повинні мати плани комунікацій інших підприємств, що
експлуатують комунікації на цій території.
4.9. Перепланування виробничих приміщень проводиться з
обов'язковим узгодженням з автором проекту. Проект перепланування
не повинен допускати зниження межі вогнестійкості будівельних
конструкцій і погіршення умов евакуації людей у разі можливих
аварійних ситуацій.
4.10. Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря
виробничих, адміністративних, побутових будинків та приміщень
повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция
и кондиционирование" (далі - СНиП 2.04.05-91). Класифікація приміщень за вибухопожежною і пожежною
небезпекою згідно з НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий
помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности.
ОНТП 24-86", затвердженим МВС СРСР 27.02.86 (далі - НАПБ
Б.07.005-86), та "Правилами будови електроустановок.
Електрообладнання спеціальних установок", затвердженими наказом
Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (далі -
НПАОП 40.1-1.32-01), визначається проектом та відповідними
спеціалістами підприємства. На вході до складських і виробничих
приміщень повинні бути вивішені таблички з позначенням категорії
приміщення щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки.
4.11. Поводження з відходами повинно відповідати Закону
України "Про відходи" ( 187/98-ВР ). Відходи, сміття, металобрухт
повинні своєчасно прибиратись і накопичуватись на спеціально
відведених площадках. Їх вивезення з території повинно проводитись
регулярно спеціальним транспортом.
4.12. Санітарно-гігієнічні вимоги до температури, вологості,
інтенсивності теплового випромінювання, швидкості руху повітря,
ГДК шкідливих речовин у повітрі в межах робочої зони виробничих
приміщень і відкритих площадок, температури поверхонь повинні
відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 та Санітарних норм
мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою
головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42
( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.042-99). Робочою зоною
вважається простір, обмежений за висотою 2 м над рівнем підлоги
або площадки, на якому розміщені місця постійного чи тимчасового
перебування працівників.
4.13. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати
вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования
безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарних норм
виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених
постановою головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 37 ( va037282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
4.14. Рівень вібрації повинен відповідати вимогам
ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие
требования" (далі - ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм
виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених
постановою головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.039-99). Рівень вібрації слід вимірювати безпосередньо на робочих
місцях або в найбільш характерних точках робочої зони при
оптимальних режимах робіт машин і устаткування.
4.15. При експлуатації шумо- та вібронебезпечного обладнання
необхідно контролювати стан засобів зниження рівня шуму і вібрації
та своєчасно вживати заходів щодо підтримання їх нормативної
ефективності.
4.16. Для вибухонебезпечного технологічного устаткування, що
в процесі експлуатації піддається вібрації, слід передбачати
засоби ефективного віброзахисту.
4.17. Небезпечні зони на території підприємства слід
позначати знаками та фарбуванням відповідно до ГОСТ 12.4.026-76
"ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі -
ГОСТ 12.4.026-76).
4.18. У місцях можливого скупчення горючих парів та газів на
території проїзд транспорту не допускається та встановлюються
відповідні знаки безпеки.
4.19. В'їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися.
4.20. Вхід сторонніх осіб на територію допускається тільки з
дозволу керівництва і в супроводі спеціально призначеної особи з
числа експлуатаційного персоналу.
4.21. Місця розташування первинних засобів пожежогасіння,
проїзди та підходи до них у темний час доби повинні освітлюватися. Штучне освітлення виконується відповідно до вимог "Правил
устройства электроустановок", затверджених наказом Міненерго СРСР
від 01.01.85 (далі - ПУЕ), НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ),
будівельних норм і правил, установлених нормативно-технічними
документами.
4.22. У виробничих приміщеннях повинно передбачатись аварійне
освітлення згідно зі СНиП 2.09.02-85* та вимогами чинного
законодавства. Світильники робочого та аварійного освітлення повинні мати
незалежні джерела живлення. Замість стаціонарного аварійного
освітлення допускається застосування переносних світильників.
4.23. Заміри рівня освітленості слід проводити перед
уведенням об'єкта в експлуатацію та після реконструкції приміщень
і систем освітлення.
4.24. На території підприємства повинні бути проїзди для руху
транспорту і пішохідні доріжки з твердим покриттям, які своєчасно
очищаються від бруду, снігу і льоду.
4.25. Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути
закриті врівень з прилеглою поверхнею, а під час проведення
ремонтних робіт повинні бути огороджені і освітлюватись у темну
пору доби відповідно до НПАОП 45.2-7.02-80 "Техника безопасности в
строительстве (СНиП III-4-80*)", затвердженого постановою Держбуду
СРСР від 09.06.80 N 82. На території площадок, що не охороняються, підземні споруди
повинні бути замкнені. Ключі від замків повинні бути в
експлуатаційного персоналу.
4.26. Не допускається розміщення побутових, допоміжних,
адміністративних приміщень у прибудовах до будівель і споруд з
вибухопожежонебезпечними виробництвами та в межах ненормованого
зближення з ними. Не допускається розміщення в межах проммайданчиків закладів
соціально-побутового призначення та будь-яких виробництв і
організацій, що не мають безпосереднього відношення до
функціонування підприємства магістральних нафтопроводів.
4.27. Внутрішньооб'єктові автодороги повинні відповідати
вимогам СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт" та інших
нормативно-технічних документів.
4.28. Рух транспорту на об'єкті повинен бути організований за
схемою маршрутів руху транспортних та пішохідних потоків з
указаними на ній поворотами, зупинками, виїздами, переходами тощо.
Схема маршрутів руху повинна бути вивішена в місцях стоянки
автотранспорту, перед в'їздами на територію підприємства та в
інших необхідних місцях. Транспорт при в'їзді на територію вибухопожежонебезпечних
об'єктів повинен бути обладнаний іскрогасниками.
4.29. Територія об'єкта повинна бути обладнана дорожніми
знаками, покажчиками швидкості руху транспорту у відповідності до
вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови.
Правила застосування" і знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.
4.30. Виробничі приміщення з персоналом, що постійно працює,
повинні мати не менше двох входів (виходів), розташованих з
протилежних боків приміщення. Вікна і двері приміщення повинні
відкриватися назовні. Підлога повинна бути з вогнестійких
матеріалів.
4.31. Автоматичне пожежогасіння і пожежну сигналізацію в
будівлях слід передбачати згідно з Правилами пожежної безпеки в
Україні, затвердженими МНС України 19.10.2004 за N 126
( z1410-04 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України
04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А 01.001-2004), та
Переліком однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають
обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної
сигналізації, затвердженим наказом МНС України від 22.08.2005
N 161 ( z0990-05 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).
4.32. Куріння на підприємстві дозволяється лише в спеціально
відведених місцях за узгодженням з пожежною охороною. Ці місця
повинні бути обладнані урнами і місткостями з водою, а також
написами "Місце для куріння".
4.33. Розташування технологічного обладнання повинно
забезпечувати його зручне, безпечне обслуговування та ремонт.
Відстані між обладнанням та відстані від обладнання до стін
повинні відповідати галузевим нормам технологічного проектування.
4.34. Об'єкти, для обслуговування яких потрібний підйом
працівника на висоту до 0,5 м, обладнуються східцями, а на висоту
понад 0,5 м - сходами з поручнями.
4.35. Маршові сходи повинні мати ухил не більше 60 град.,
ширина сходинок повинна бути не менше 0,7 м, для сходинок для
переносу вантажів - не менше 1 м. Відстань між сходинками за
висотою повинна бути не більше 0,25 м. Східці повинні мати ухил
усередину 2-5 град. З обох боків сходинки повинні мати бічні
планки чи бортову обшивку висотою не менше 0,10 м, що унеможливлює
прослизання ніг людини. Сходи повинні бути з обох боків обладнані
поручнями заввишки не нижче 1,0 м по вертикалі від передньої грані
сходинок, з подовжніми планками через 0,4 м і стійками через 2 м. Для резервуарів кут нахилу маршових сходів становить не
більше 45 град. відносно горизонтальної площини, а висота поручнів
не нижче 1,1 м. Сходи тунельного типу повинні бути металевими завширшки не
менше 0,6 м і мати охоронні дуги радіусом 0,35-0,40 м, скріплені
між собою смугами. Дуги розташовуються на відстані не більше 0,8 м
одна від одної. Відстань від найвіддаленішої точки дуги до
сходинок повинна бути в межах 0,7-0,8 м. Сходи необхідно обладнувати проміжними площадками,
установленими на відстані не більше 6 м по вертикалі одна від
одної. Відстань між сходинками сходів тунельного типу і
сходів-драбин повинна бути не більше 0,35 м.
4.36. Робочі площадки на висоті повинні мати настил,
виконаний з металевих листів, з поверхнею, яка унеможливлює
ковзання, або дощок завтовшки не менше 40 мм, поручні заввишки не
нижче 1,0 м з поздовжніми планками, розташованими на відстані не
більше 0,4 м одна від одної, і борт заввишки не менше 0,10 м, що
утворює з настилом зазор не більше 0,01 м, для стікання рідини.
4.37. Роботи, пов'язані з імовірністю падіння працівників з
висоти, повинні проводитись із застосуванням запобіжних поясів і
захисних касок, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.089-86 та
ГОСТ 12.4.128-83 "ССБТ. Каски защитные. Общие технические
требования и методы испытаний". Роботами на висоті вважаються
роботи, під час виконання яких працівник перебуває на висоті понад
1,3 м від поверхні ґрунту, перекриттів або робочого настилу, на
відстані до 2 м від неогороджених перепадів.
4.38. Захисні огородження повинні відповідати вимогам
ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения
защитные" (далі - ГОСТ 12.2.062-81).
4.39. Побутові приміщення і приміщення для відпочинку повинні
відповідати СНиП 2.09.04-87.
4.40. Засоби аварійної сигналізації і контролю стану
повітряного середовища повинні перебувати у справному стані, а їх
працездатність перевірятись не менше одного разу на місяць.
4.41. На території об'єктів виділяється постійне місце
(площадка) для проведення поточних робіт з електрозварювання і
газорізання металу за умови: а) дотримання правил безпечного виконання таких робіт та
прийняття необхідних заходів з пожежної безпеки; б) огородження місця проведення робіт - для запобігання
травмуванню робітників іскрами та окалинами, що розлітаються, а
також для захисту їх від випромінювання, що виділяється при
зварюванні; в) ретельного очищення зварювальних деталей зовні та
зсередини від окалини, пилу, ГР та ЛЗР, а їх поверхонь - від
задирок; г) наявності засобів пожежогасіння на місці проведення
зварювальних робіт. Місце, де будуть виконуватись вогневі роботи, необхідно
звільнити від горючих речовин та матеріалів в залежності від
висоти місця зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території
в радіусі, зазначеному в табл. 1.
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------ | Висота точки зварювання над рівнем |0-2| 2| 3|4 |6 |8 |10|Понад| | підлоги або прилеглої території, м | | | | | | | | 10 | |------------------------------------+---+--+--+--+--+--+--+-----| | Мінімальний радіус зони вогневих | 5 | 8| 9|10|11|12|13| 14 | | робіт, м | | | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
4.42. Газонебезпечні і пожежонебезпечні місця повинні бути
нанесені на плани виробничих площадок, а перелік цих місць повинен
бути затверджений керівництвом підприємства.
4.43. Під час виконання робіт на території НПС та при
виконанні робіт підвищеної небезпеки в охоронних зонах
магістральних нафтопроводів працівники зобов'язані використовувати
захисні каски.
5. Вимоги безпеки до виробничого устаткування
5.1. Устаткування, інструменти, контрольно-вимірювальні
прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ.
Оборудование производственное. Общие требования безопасности"
(далі - ГОСТ 12.2.003-91), технічній документації та інструкціям
підприємств-виробників.
5.2. Технологічні системи, їх окремі елементи, устаткування
повинні бути оснащені необхідними засобами регулювання і
блокування, що забезпечують їх безпечну експлуатацію.
5.3. Для вибухонебезпечних технологічних процесів повинні
передбачатись автоматичні системи регулювання і протиаварійного
захисту, що запобігають утворенню вибухонебезпечного середовища та
іншим аварійним ситуаціям при відхиленні від передбачених
регламентом граничнодопустимих параметрів у всіх режимах роботи і
забезпечують безпечну зупинку чи переведення процесу в безпечний
режим.
5.4. На вантажопідіймальних машинах і механізмах вказуються
реєстраційні номери, дата наступного технічного огляду і
вантажопідіймальність відповідно до вимог чинного законодавства. На посудинах, що працюють під тиском, парових котлах
вказуються реєстраційні номери, дати наступних зовнішнього та
внутрішнього огляду, гідравлічного випробування і дозволений тиск
відповідно до вимог чинного законодавства.
5.5. Технологічне устаткування повинне встановлюватись на
фундаментах, споруджених відповідно до проекту.
5.6. Не дозволяється експлуатація технологічного
устаткування, що не відповідає вимогам безпеки.
5.7. Зміни в конструкцію технологічного устаткування можуть
уноситись лише за узгодженням з виробником устаткування.
5.8. Елементи технологічного устаткування, що можуть
призвести до травмування працівників, та поверхні огороджувальних
і захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори
відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.
5.9. Під час пуску в роботу або зупинки устаткування
(апаратів, ділянок трубопроводів тощо) повинні передбачатись
заходи щодо запобігання утворенню в технологічній системі
вибухонебезпечних сумішей (продувка інертним газом, контроль
ефективності продувки та ін.), а також гідравлічних пробок.
5.10. На металевих частинах устаткування, що можуть опинитися
під напругою, повинні бути конструктивно передбачені видимі
елементи для з'єднання із захисним заземленням згідно з
НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та ПУЕ. Поруч з цим елементом
зображується символ "Заземлення".
5.11. Ланцюгові та пасові передачі, відкриті частини
устаткування, що рухаються і обертаються, джерела випромінювання
тощо, які можуть бути причиною травмування або шкідливого впливу
на персонал, повинні огороджуватись або екрануватись відповідно до
ГОСТ 12.2.003-91 та ГОСТ 12.2.062-81. Таке устаткування
оснащується системами блокування з пусковими пристроями, що
виключають його пуск в роботу при відсутньому чи відкритому
огородженні. Відповідна вимога встановлюється технічними
завданнями на розробку і виготовлення устаткування. Огородження повинно бути швидкознімним і зручним для монтажу. Конструкція і кріплення огородження повинні унеможливлювати
контакт працівників з елементом, що відгороджується.
5.12. Температура зовнішніх поверхонь устаткування і кожухів
теплоізоляційних покриттів не повинна перевищувати температури
самозаймання найбільш вибухопожежонебезпечного продукту, а в
місцях можливого дотику до них повинна виключити можливість опіків
відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).
5.13. Запірні, відсічні й запобіжні пристрої, що
встановлюються на нагнітальному і всмоктувальному трубопроводах
насоса чи компресора, повинні бути максимально наближені до насоса
(компресора) і перебувати у зручній і безпечній для обслуговування
зоні.
5.14. На запірній арматурі (засувках, кранах), що
встановлюється на трубопроводах, повинні бути покажчики положень
"Відкрито" і "Закрито". Запірна арматура, розміщена в колодязях, камерах або траншеях
(лотках), повинна мати зручні приводи, які дають змогу керувати
нею без спускання обслуговуючого персоналу в колодязь або траншею
(лоток).
5.15. На нагнітальному трубопроводі відцентрових насосів,
якщо інше не передбачено проектом, повинно бути передбачено
встановлення зворотного клапана чи іншого пристрою для запобігання
переміщенню речовин, що транспортуються, у зворотному напрямку і,
за потребою, запобіжного клапана.
5.16. Стаціонарні насоси, що використовуються для
перекачування ЛЗР і ГР, у разі відсутності постійного контролю їх
роботи з боку обслуговуючого персоналу повинні оснащуватися
засобами попереджувальної сигналізації про порушення параметрів
роботи, що впливають на безпеку.
5.17. Тимчасові трубопроводи після їх монтажу, ремонту із
застосуванням зварювання повинні бути опресовані фактичним робочим
тиском протягом не менше 5 хв.
5.18. Лебідки, крани та інші вантажопідіймальні механізми
повинні відповідати вимогам чинного законодавства та технічної
документації підприємств-виробників.
5.19. У вибухонебезпечних зонах і при виконанні
газонебезпечних робіт слід застосовувати іскробезпечний
інструмент.
5.20. Робочий інструмент необхідно зберігати в
інструментальній шафі, переносному ящику чи сумці. Для гострого
інструменту застосовують спеціальні футляри. Інструмент повинен бути справний, правильно загострений і
відповідати умовам роботи.
5.21. При роботі слід використовувати гайкові ключі, розміри
яких відповідають розмірам гайок; на робочих площинах ключів не
повинно бути збитих скосів, а на ручках - задирок. Не дозволяється відкручувати і закручувати гайки, закладаючи
між ними та ключем металеві пластини, а також нарощувати ручку
ключа за допомогою іншого ключа чи обрізка труби.
5.22. При роботах з ударним інструментом та в інших випадках,
коли можливе відлітання осколків, слід застосовувати засоби
індивідуального захисту - окуляри, каски, маски, а для захисту
оточення від осколків - установлювати захисні ширми. Аналогічні
захисні засоби для захисту очей необхідно застосовувати при роботі
з дротом, пружинами тощо.
5.23. При роботі на висоті інструмент слід прив'язувати і
переносити в спеціальних сумках. Інструмент, який застосовується
при роботі в котловані чи траншеї, необхідно класти не ближче ніж
0,5 м від країв. Подавати інструмент на висоту необхідно за
допомогою мотузки без його підкидання. Не дозволяється класти
інструмент на поручні огороджень, на неогороджені краї площадок,
котлованів, люків, колодязів або місткостей.
5.24. Експлуатацію устаткування, механізмів, інструменту слід
проводити за технічною документацією підприємства-виробника.
5.25. Не допускається експлуатація виробничого устаткування
підвищеної небезпеки з відпрацьованим граничним терміном
експлуатації без проведення технічних оглядів, випробувань та
експертного обстеження (технічного діагностування) відповідно до
вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного
обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів,
устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 ( 687-2004-п )
(далі - НПАОП 0.00-6.18-04).
5.26. Ремонт устаткування проводиться після відключення його
від електричної мережі та джерел тиску, зупинки та блокування
рухомих частин. На пусковому пристрої обов'язково вивішується
плакат: "Не вмикати - працюють люди!".
6. Вимоги безпеки до електроустановок
та електроустаткування
6.1. Електроустановки та електроустаткування об'єктів МН
повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та
ПУЕ, а їх технічне обслуговування, монтаж та ремонт повинні
здійснюватись відповідно до Правил безпечної експлуатації
електроустановок споживачів, затверджених наказом
Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за
N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ), Правил пожежної безпеки при експлуатації
магістральних нафтопроводів України, затверджених наказом
Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної
промисловості України (далі - Держнафтогазпрому) від 18.08.97
N 151 ( z0496-97 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
23.10.97 за N 496/2300 (далі - НАПБ В.01.021-97/510), діючих
стандартів, СНиП, інших нормативних документів, а також з
урахуванням вимог інструкцій виробників з монтажу, експлуатації та
ремонту електроустановок та електроустаткування.
6.2. Експлуатація електроустановок у вибухонебезпечних і
пожежонебезпечних зонах повинна виконуватись відповідно до
НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), НПАОП 40.1-1.21-98
( z0093-98 ), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ
В.01.021-97/510 ( z0496-97 ).
6.3. Електроустаткування за своїм типом та виконанням повинно
відповідати класу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон згідно
з розділами 4, 5 НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ),
характеристикам навколишнього середовища, категорії і групи
вибухонебезпечних сумішей.
6.4. Електроустаткування, яке не має маркування
вибухозахисту, або імпортне електроустаткування, яке не отримало в
установленому порядку документ про вибухозахист, до експлуатації у
вибухонебезпечних зонах не допускається.
6.5. Усі несправності в електромережах і електроапаратурі,
які можуть викликати іскріння, коротке замикання, наддопустиме
нагрівання ізоляції кабелів і проводів, відмову автоматичних
систем керування і релейного захисту тощо повинні негайно
усуватись.
6.6. У всіх приміщеннях (незалежно від їх призначення) по
закінченні робіт електроустановки повинні вимикатись. Електроустановки, які на вимогу технології повинні працювати
цілодобово, підключаються окремими лініями до розподільних щитів,
що мають апарати захисту.
6.7. Для пересувних і переносних електроприймачів повинні
застосовуватись гнучкі кабелі і дроти в оболонці, стійкій до
впливу навколишнього середовища.
6.8. У вибухонебезпечних приміщеннях та на зовнішніх об'єктах
необхідно заземлювати електроустановки при всіх напругах струму, а
також електроустаткування, що закріплене на металевих
конструкціях, незалежно від заземлення останніх.
6.9. Заземлення необхідно виконувати відповідно до
НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ), ПУЕ, СНиП 3.05.06-85
"Электротехнические устройства" (далі - СНиП 3.05.06-85) та
ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление,
зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).
6.10. Ремонт вибухозахищеного електроустаткування у
вибухонебезпечних зонах повинен здійснюватись відповідно до вимог
РД 16.407-89 "Электрооборудование взрывозащищенное. Ремонт" та
іншої нормативно-технічної документації.
6.11. При перетинанні кабельними лініями трубопроводів
відстань між кабелями і трубопроводом повинна бути не менше 0,5 м.
Допускається зменшення цієї відстані до 0,25 м за умови
прокладення кабелю на ділянці перетинання в трубах не менше ніж по
2 м у кожний бік.
6.12. Усі зміни в електроустановках, що вносяться під час
експлуатації, повинні відображатися у схемах та кресленнях негайно
за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з
наведенням її посади та дати внесення змін.
6.13. Для організації безпечного обслуговування
електроустановок повинні бути чітко визначені й оформлені
розпорядженням керівництва підприємства межі обслуговування їх
електротехнічним персоналом і призначені відповідальні за
електрогосподарство підприємства і його підрозділів відповідно до
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ).
6.14. Персонал, який допускається до роботи з
електротехнічними установками, електрифікованим інструментом,
машинами і механізмами з електроприводом, повинен мати групу з
електробезпеки відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 )
та чинного законодавства.
6.15. Заміну пускової апаратури, запобіжників, електроламп у
вибухонебезпечних приміщеннях і зонах повинен виконувати
електротехнічний персонал з відповідною групою з електробезпеки
після повного зняття напруги з відповідних дільниць мережі.
6.16. Експлуатація електроустаткування при несправних засобах
вибухозахисту, блокуваннях, порушеннях схем керування і захисту не
допускається.
6.17. Пристрої електричного освітлення і світлотехнічне
устаткування повинні відповідати вимогам ПУЕ, ГОСТ 12.2.007.13-88
"ССБТ. Лампы электрические. Требования безопасности",
ГОСТ 12.2.007.0-75* "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие
требования безопасности".
6.18. Для місцевого освітлення при ремонтах і оглядах у
вибухонебезпечних зонах необхідно використовувати акумуляторні
світильники напругою не більше 12 В з рівнем вибухозахисту, що
відповідає класу вибухонебезпечної зони, і видом вибухозахисту, що
відповідає категорії і групі вибухонебезпечної суміші. Використання інших невибухозахищених засобів освітлення
дозволяється за умови встановлення їх з навітряного боку на
відстані не менше 30 м від вибухонебезпечної зони.
6.19. Блискавкозахист і захист від статичної електрики 6.19.1. Усі споруди МН повинні бути захищені від прямих
ударів блискавки, її вторинних проявів і від статичної електрики,
що виникає в процесі руху нафти, відповідно до "Инструкции по
устройству молниезащиты зданий и сооружений", затвердженої
Міненерго СРСР (далі - РД 34.21.122-87), РД 39-22-113-78
"Временные правила защиты от проявлений статического электричества
на производственных установках и сооружениях нефтяной и газовой
промышленности", затвердженого Міннафтопромом СРСР 04.12.78 та
Мінгазпромом СРСР 30.11.78, та інших нормативно-технічних
документів. 6.19.2. Для захисту від вторинних впливів блискавок, а також
статичної електрики всі електропровідні частини технологічного
устаткування, розташовані всередині приміщень та зовні, повинні
бути заземлені незалежно від того, чи вживаються інші заходи для
захисту від статичної електрики. 6.19.3. Заземлювальні пристрої для електроустаткування
дозволяється об'єднувати із заземлювальними пристроями для захисту
від статичної електрики. 6.19.4. Металеве й електропровідне неметалеве устаткування,
трубопроводи, вентиляційні короби, кожухи термоізоляції
трубопроводів і апаратів, розташовані в цеху, а також на зовнішніх
установках, естакадах і каналах, повинні бути безперервним
електричним колом, яке в межах цеху (відділення, установки)
повинно бути приєднано до контуру заземлення через кожні 40-50 м,
але не менше ніж у двох точках. 6.19.5. Окремо встановлені ємності, апарати й агрегати
(резервуари) повинні мати самостійні заземлювачі або приєднуватись
за допомогою окремого відгалуження до загальної заземлювальної
магістралі найближчої споруди. 6.19.6. Автоцистерни, а також танки наливних суден, що
перебувають під наливом або зливом пожежонебезпечних рідин,
протягом усього часу заповнення і спорожнення повинні бути
приєднані до заземлювального пристрою. Контактні пристрої для приєднання заземлювальних провідників
від автоцистерни і наливних суден повинні бути встановлені поза
вибухонебезпечною зоною. Гнучкі (багатожильні) мідні заземлювальні проводи перерізом
не менше 16 кв.мм повинні бути постійно приєднані до металевих
корпусів автоцистерн і танків наливних суден та мати на кінці
струбцину або наконечник під болт М10 для приєднання до
заземлювального пристрою. За відсутності постійно приєднаних
провідників заземлення автоцистерни і наливних суден повинно
виконуватись інвентарними провідниками у такому порядку:
заземлювальний провідник спочатку приєднується до корпуса цистерни
(або танка), а потім до заземлювального пристрою. Відкриття люків автоцистерни і танків наливних суден і
занурення у них шлангів повинно виконуватись лише після приєднання
заземлювальних провідників до заземлювального пристрою. Гумові або інші шланги з неелектропровідних матеріалів з
металевими наконечниками, які використовуються для наливу рідин у
залізничні цистерни, автоцистерни, наливні судна та інші пересувні
посудини й апарати, повинні бути обвиті мідним дротом діаметром не
менше 2 мм (або мідним тросиком перерізом не менше 4 кв.мм) з
кроком витка 100-150 мм. Один кінець дроту (або тросика)
з'єднується паянням (або під болт) з металевими заземленими
частинами продуктопроводу, а інший - з наконечником шланга. При використанні армованих шлангів або антиелектростатичних
рукавів їх обвивання не потрібне за умови обов'язкового з'єднання
арматури або електропровідного гумового шару із заземленим
продуктопроводом і металевим наконечником шланга. Наконечники шлангів повинні бути виготовлені з міді або інших
матеріалів, які не іскрять. Налив нафти в залізничні цистерни, нафтоналивні судна повинен
здійснюватись таким чином, щоб не допускати розбризкування та
розпилення нафти. 6.19.7. Не дозволяється налив у резервуари, цистерни і тару
ЛЗР струменем, що вільно падає. Закачування і налив допускаються тільки під рівень рідини в
ємності. 6.19.8. Якщо в трубопроводах та технологічній апаратурі
виключена можливість утворення вибухонебезпечних концентрацій
пароповітряних сумішей (температура рідини нижче нижньої
температурної межі вибуховості, середовище не містить окиснювачів
і перебуває під надлишковим тиском, апарати та комунікації
заповнені інертними газами), швидкості транспортування нафти по
трубопроводах та витікання в апарати не обмежуються. Максимально безпечні швидкості руху нафти по трубопроводах та
витікання в апарати (резервуари) визначаються проектом та чинними
нормативними документами в кожному окремому випадку в залежності
від властивостей нафти, розміру, матеріалу стінок трубопроводу
(апарата), тиску та температури в апараті, що заповнюється. 6.19.9. Для запобігання небезпечним іскровим розрядам слід не
допускати наявності на поверхні нафти в апаратах та резервуарах
незаземлених електропровідних плаваючих предметів. Понтони з електропровідних матеріалів повинні бути заземлені
за допомогою не менше двох гнучких заземлювальних провідників,
приєднаних до понтона в діаметрально протилежних точках. 6.19.10. На основі ревізій повинен бути визначений обсяг
ремонту блискавкозахисту, який повинен бути завершений до початку
грозового періоду року. Дрібні поточні ремонти пристрою блискавкозахисту можна
проводити під час грозового періоду року. 6.19.11. Заміри електричних опорів заземлювальних пристроїв
повинні проводитись атестованими електровимірювальними
лабораторіями не рідше одного разу на рік і не перевищувати:
10 Ом - для окремих пристроїв блискавкозахисту, 4 Ом - для
електроустаткування і 100 Ом - для пристроїв захисту від статичної
електрики.
7. Основні вимоги безпеки при виконанні
газонебезпечних і вогневих робіт
7.1. Організація безпечного ведення газонебезпечних і
вогневих робіт та робіт у місткостях, апаратах і колодязях на
об'єктах МН здійснюється відповідно до вимог цих Правил, "Типовой
инструкции по организации безопасного ведения газоопасных работ",
затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 20.02.85 (далі - НПАОП
0.00-5.11-85), Інструкції з організації безпечного ведення
вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних
об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної
політики України від 05.06.2001 N 255 ( z0541-01 ), зареєстрованої
в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі -
НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ
В.01.021-97/510 ( z0496-97 ) та інших нормативно-технічних
документів.
7.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних
нафтопроводів на підставі НПАОП 0.00-5.11-85 та НПАОП 0.00-5.12-01
( z0541-01 ) повинні бути розроблені інструкції, які регламентують
підготовку і безпечне виконання газонебезпечних і вогневих робіт у
конкретних умовах. Перелік посадових осіб, які мають право
видавати наряди-допуски, узгоджувати і затверджувати їх,
передбачається відповідними нормативними документами
(інструкціями).
7.3. У разі виконання газонебезпечної або вогневої роботи на
лінійній частині МН повинен бути забезпечений телефонний або
радіозв'язок місця робіт з оператором НПС або черговим диспетчером
РНУ (ЦДП).
7.4. У газонебезпечних місцях повітряне середовище необхідно
контролювати переносними газоаналізаторами з періодичністю, що
відповідає вимогам ГОСТ 12.1.005-88. Покази приладів слід заносити
в наряд-допуск із зазначенням дати і часу відбору проб.
7.5. Для визначення вмісту (концентрації) шкідливих речовин у
повітряному середовищі проби слід відбирати в центрі резервуарного
парку. У резервуарних парках, що містять нафту з підвищеним
умістом сірководню, проби слід відбирати також навколо обвалування
на відстані 5-10 м від нього на осьових лініях резервуарів, стоячи
з навітряного боку.
7.6. На наливних естакадах контролювати повітря слід при
наливанні (зливанні) нафти. Проби повітря слід відбирати на рівні дихання у декількох
точках (не менше трьох), стоячи з навітряного боку.
7.7. При контролі повітряного середовища всередині
резервуарів (місткостей), трубопроводів проби повітря повинні
відбиратись: а) у резервуарах (місткостях) - біля днища в районі робіт на
висоті не більше 0,3 м над ним та у верхній зоні; б) у резервуарах з понтоном: у нижній частині - під понтоном
та у верхній частині - над понтоном; в) у трубопроводах - у місцях фланцевих з'єднань.
7.8. Газонебезпечні роботи 7.8.1. До газонебезпечних робіт належать роботи, пов'язані з
оглядом, ремонтом, очищенням, розгерметизацією технологічного
устаткування, комунікацій, установок, у тому числі і роботи в
місткостях (апарати, резервуари, цистерни, сепаратори,
пиловловлювачі та інше аналогічне устаткування, а також колектори,
колодязі, тунелі, трубопроводи, приямки тощо), під час виконання
яких у робочій зоні наявні або не виключена можливість виділення
вибухо- і пожежонебезпечних або токсичних газів, парів та (чи)
інших речовин, здатних шкідливо вплинути на організм людини, а
також роботи за умови недостатнього вмісту кисню в робочій зоні
(об'ємна частка менше 20%). 7.8.2. У виробничих підрозділах підприємств магістральних
нафтопроводів має бути складений перелік газонебезпечних робіт
(додаток 2), що виконуються за нарядом-допуском на проведення
газонебезпечних робіт (додаток 3) та без наряду-допуску.
Працівники даного підрозділу повинні бути ознайомлені із
затвердженим переліком під підпис. 7.8.3. Керівництво газонебезпечною роботою згідно з
нарядом-допуском повинно покладатись на осіб, які мають достатній
досвід їх виконання і пройшли перевірку знань у встановленому
порядку. 7.8.4. Виконавцями газонебезпечних робіт можуть бути
працівники, які пройшли спеціальне навчання і цільовий інструктаж
з виконання газонебезпечних робіт (способам і методам роботи у
вибухонебезпечному середовищі), пройшли перевірку знань на допуск
до самостійної роботи, підготовлені і допущені за станом здоров'я
до роботи у шлангових і (або) ізолювальних протигазах (апаратах),
навчені методам надання першої медичної допомоги (зокрема, у разі
отруєння й опіків) і мають досвід роботи з обслуговування і
ремонту устаткування відповідних газонебезпечних об'єктів. 7.8.5. Не дозволяється перебування в небезпечній зоні
сторонніх осіб і персоналу, який не бере участі у виконанні
газонебезпечної роботи або не відповідає вимогам, викладеним у
підпункті 7.8.4 пункті 7.8 глави 7 розділу IV цих Правил. 7.8.6. Котловани і колодязі, у яких проводять роботи, повинні
бути огороджені. Поблизу них встановлюються знаки безпеки. 7.8.7. Не дозволяється поєднувати виконання газонебезпечних
робіт у вибухонебезпечному приміщенні з іншими ремонтними або
налагоджувальними роботами (ремонт чи ревізія електрообладнання,
КВПіА, ремонтно-будівельні роботи тощо).
7.9. Вогневі роботи 7.9.1. До вогневих робіт належать виробничі операції,
пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням та
нагріванням до температур, які можуть викликати загоряння
матеріалів та конструкцій (електро- та газозварювання,
бензогазорізка, роботи з використанням паяльних ламп, переносних
горнів, розігрівання бітумів, смол та ін.). 7.9.2. До початку планової вогневої роботи у
вибухонебезпечних зонах (у тому числі на лінійній частині
магістральних нафтопроводів) та складних вогневих робіт
розробляється план заходів на виконання робіт. 7.9.3. У кожному виробничому підрозділі (РНУ, НПС, ЛВДС, БВО
тощо) повинен бути розроблений перелік виробництв, цехів,
відділень, дільниць, на яких вогневі роботи повинні проводитись
відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.12-01 ( z0541-01 ), НАПБ
А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та інструкцій, які розробляються на
підприємствах МН. Перелік таких об'єктів повинен бути узгоджений з
аварійно-рятувальною службою (у разі її наявності), службою
пожежної безпеки і затверджений в установленому порядку. 7.9.4. Вогневі роботи слід проводити у світлий час доби (за
винятком аварійних ситуацій). У разі необхідності ведення вогневих
робіт у темний час доби слід забезпечити освітлення ремонтної
ділянки з урахуванням вимог пункту 6.18 глави 6 розділу IV цих
Правил. 7.9.5. Для проведення вогневих робіт у всіх випадках
оформляється наряд-допуск за формою, яка зазначена в додатку 4. Наряд-допуск оформлюється у двох примірниках, один з них на
весь час проведення вогневої роботи зберігається у чергового
оперативного персоналу, а другий - у керівника робіт. Після
завершення робіт наряд-допуск зберігається у начальника об'єкта
(цеху, дільниці) протягом одного року. 7.9.6. Складання та затвердження нарядів-допусків
здійснюється згідно з інструкціями, які регламентують підготовку і
безпечне виконання вогневих робіт у виробничих підрозділах
підприємств магістральних нафтопроводів. 7.9.7. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт оформляють
окремо на кожний вид вогневої роботи і він дійсний протягом однієї
зміни. Якщо вогнева робота не завершена в установлений термін, то
термін дії наряду-допуску може бути продовжений начальником
об'єкта, цеху, служби (РНУ, НПС, ЛВДС, пункту підігріву, РБУ) ще
на одну зміну. Максимальне продовження одного наряду-допуску -
5 діб. При виконанні робіт на віддалених об'єктах (лінійна частина)
допускається продовження наряду-допуску на виконання вогневих
робіт начальником об'єкта (цеху, дільниці) шляхом передачі
телефонограми з обов'язковим занесенням номера телефонограми у
наряд-допуск та записом тексту телефонограми в журнал реєстрації
вхідних телефонограм. При цьому в журналі вихідних телефонограм на
об'єкті (цеху, дільниці) обов'язковий підпис начальника об'єкта. При виконанні вогневих робіт на лінійній частині з усунення
дефектів трубопроводу при капітальному ремонті МН із заміною
ізоляції допускається продовження дії наряду-допуску на виконання
вогневих робіт протягом терміну вахти (15 діб). 7.9.8. Особами відповідальними (далі - відповідальні) за
підготовку вогневих робіт призначаються тільки спеціалісти
відповідного виробництва (служби) даного об'єкта (цеха, дільниці). Якщо підготовка та ведення вогневих робіт виконується лише
одним підрозділом виконавців, то призначається один відповідальний
за підготовку та ведення вогневих робіт. 7.9.9. Відповідальним за підготовку нафтопроводу до
заварювання дефектів з утратами металу повинен бути призначений
спеціаліст об'єкта МН (ЛВДС, НПС, БВО), що експлуатує дану ділянку
МН, а за проведення зварювальних робіт на нафтопроводі -
спеціаліст РБУ, дільниці або АВП. 7.9.10. Відповідальний за проведення вогневих робіт спільно з
особою, відповідальною за підготовку об'єкта, перевіряють
виконання заходів безпеки при підготовці об'єкта до виконання
робіт та після їх закінчення. 7.9.11. Керівник вогневих робіт перед їх початком
зобов'язаний особисто ознайомити з інструкціями під підпис усіх
учасників робіт, уключаючи персонал залучених організацій, з
питань безпеки виконання робіт та спільно з відповідальним за
пожежну безпеку перевірити готовність об'єкта до виконання робіт
та стан об'єкта після їх завершення. 7.9.12. При виконанні вогневих робіт на лінійній частині
магістрального нафтопроводу відкривати і закривати запірну
арматуру дозволяється тільки за розпорядженням керівника вогневих
робіт, погодженим із диспетчерською службою за її наявності. 7.9.13. Під час вогневих робіт не допускається підіймання
тиску в магістральних трубопроводах, прокладених в одному
технологічному коридорі з нафтопроводом, на якому виконується
вогнева робота. 7.9.14. Відповідальний за підготовку вогневих робіт: - організовує виконання заходів щодо підготовки устаткування
та місця до проведення цих робіт; - перевіряє якість виконання заходів щодо підготовки
устаткування, місця та комунікацій; - забезпечує проведення своєчасного аналізу повітряного
середовища. 7.9.15. При проведенні вогневих робіт зовні ємностей
концентрація парів і газів усередині них не повинна перевищувати
граничнодопустимої вибухової концентрації, що дорівнює 5% від
НКМПП. 7.9.16. Відповідальний за проведення вогневих робіт
зобов'язаний: - організувати виконання заходів щодо безпечного проведення
робіт; - перевірити наявність посвідчень у працівників, справність і
комплектність інструмента й засобів захисту; - забезпечити місце проведення вогневих робіт первинними
засобами пожежогасіння, а працівників - ЗІЗ (протигазами,
рятувальними поясами, захисними окулярами або щитками); - безпосередньо керувати роботами й контролювати їх
виконання; - стежити за станом повітряного середовища на місці
проведення вогневих робіт, якщо буде потреба, зупинити їх, ужити
заходів щодо ліквідації джерела загазованості. Робота може бути
відновлена, якщо в повітрі робочої зони концентрація пар
вуглеводнів і сірководню не перевищує ГДК; - організувати контроль повітря робочої зони перед початком
робіт і після перерви; - запобігти можливим осередкам пожежі після закінчення робіт. 7.9.17. У разі заварювання дефектів з утратами металу
відповідальний за проведення вогневих робіт додатково
зобов'язаний: - перевірити справність і комплектність устаткування,
інструменту і пристроїв для заварювання дефектів з утратами
металу; - не допускати використання спецодягу зі слідами масел,
бензину, гасу та інших горючих рідин; - мати план ліквідації та локалізації аварійних ситуацій й
аварій на даній дільниці; - керувати заварюванням дефектів з утратами металу і
контролювати виконання робіт; - запитувати особисто в чергового диспетчера РНУ (ЦДП) або
оператора НПС відомості про тиск перекачуваної нафти на ділянці,
яка ремонтується, та впевнитись, що він не перевищує 2 МПа; - записувати в журнал телефонограм повідомлення чергового
диспетчера РНУ (ЦДП) або оператора НПС про встановлення
відповідного режиму перекачування, а також дані про початок і
закінчення заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі; - визначити місця для страхувальників (не менше двох осіб) на
бровці траншеї і забезпечити безперервне страхування
електрозварника рятувальною мотузкою, яка прив'язана до його
запобіжного пояса з хрестоподібними лямками; - стежити за тиском у нафтопроводі і, у випадку його
підвищення понад 2 МПа, негайно вжити заходів щодо припинення
заварювання дефектів з утратами металу; - стежити за тим, щоб під час заварювання дефектів з утратами
металу (ремонт нафтопроводу без його підйому) у траншеї не
перебували люди, які не пов'язані із заварюванням дефектів з
утратами металу, та були припинені всі ремонтні роботи; - у разі пропалу стінки труби негайно повідомити оператора
НПС або чергового диспетчера РНУ (ЦДП) і до приїзду АВБ приступити
до проведення робіт з ліквідації ушкодження і гасіння загоряння
відповідно до ПЛАС; - при відновленні заварювання дефектів з втратами металу
після перерви перевірити справність устаткування, інструменту та
пристроїв і лише при задовільному за результатами аналізу стані
повітряного середовища дозволити продовження роботи; - повідомити особисто оператора НПС або чергового диспетчера
РНУ (ЦДП) про завершення заварювання дефектів з утратами металу; - заповнити журнал зварювальних робіт при капітальному
ремонті нафтопроводу. 7.9.18. Під час підготовки до вогневих робіт особи, які
видають наряд-допуск, разом з відповідальними за підготовку і
проведення цих робіт визначають небезпечну зону, межі якої чітко
позначають знаками безпеки і написами, а також перевіряють
наявність засобів пожежогасіння на місцях зварювальних робіт. 7.9.19. Дефекти з утратами металу нафтопроводу діаметром
219-1220 мм необхідно ремонтувати відповідно до вимог
ВБН В.3.1-00013741-07:2007 "Магістральні нафтопроводи. Методи
ремонту дефектних ділянок", затверджених наказом Мінпаливенерго
України від 23.04.2007 N 205 ( v0205558-07 ) (далі - ВБН
В.3.1-00013741-07:2007). 7.9.20. При заварюванні дефектів з утратами металу
нафтопроводу діаметром 219-1220 мм температура нафти повинна бути
не вище 100 град.С, а температура навколишнього повітря -
не нижче - 40 град.С. 7.9.21. У місцях заварювання дефектів з утратами металу
нафтопроводу необхідно розширити траншею та улаштувати пологий
укіс для виходу працівників при аварійній ситуації (не менше двох
виходів). 7.9.22. Не дозволяється під час вогневих робіт в котловані
(траншеї) виконання будь-яких інших робіт з капітального ремонту
нафтопроводу із заміною ізоляції. 7.9.23. При виконанні ремонтно-монтажних робіт зварювальні
агрегати повинні встановлюватись із зовнішнього боку обвалування
на відстані не менше: - 20 м від обвалування резервуарів з нафтою; - 100 м від естакад під час зливання і наливання нафти та
50 м, якщо ці операції не проводять. На підприємстві вогневі роботи дозволяється проводити при
відстані не ближче 20 м від насосних з перекачування нафти,
резервуарних парків і окремо розташованих резервуарів з нафтою,
від каналізаційних колодязів і стоків, гідравлічних пристроїв,
вузлів засувок тільки за нарядом-допуском. При проведенні операцій з наповнення нафтою вертикальних
наземних резервуарів мінімальні відстані до місць проведення
вогневих робіт повинні відповідати значенням, наведеним у табл. 2.
Таблиця 2
------------------------------------------------------------------------------------------- | Швидкість |7000|6000|5000|4000|3500|3000|2500|2000|1500|1000|900|800|700|600|500|400|300| |наповнення | | | | | | | | | | | | | | | | | | |резервуара,| | | | | | | | | | | | | | | | | | |куб.м/год. | | | | | | | | | | | | | | | | | | |-----------+----+----+----+----+----+----+----+----+----+----+---+---+---+---+---+---+---| |Мінімальна |503 |433 |360 |288 |250 |216 |180 |143 |107 | 72 |64 |56 |49 |44 |37 |30 |24 | |відстань, м| | | | | | | | | | | | | | | | | | -------------------------------------------------------------------------------------------
Примітки: 1. При визначенні мінімальних відстаней коефіцієнт безпеки
дорівнює 20. 2. Наведені відстані відповідають швидкості вітру 1 м/с на
висоті флюгера Н = 10 см. Якщо швидкість вітру більше 1 м/с, то
дані таблиці (мінімальну відстань) необхідно помножити на
відповідний коефіцієнт, що дорівнює швидкості вітру (у м/с). 3. Мінімально допустима відстань від стінки резервуара, на
якій дозволяється вести вогневі роботи, дорівнює 24 м.
7.9.24. Перед проведенням вогневих робіт у резервуарі його
необхідно відключити від діючої системи трубопроводів, звільнити
від нафти та її залишків, підготувати з урахуванням вимог
пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил і НАПБ В.01.021-97/510
( z0496-97 ). 7.9.25. Різати й зварювати нафтопровід у підвішеному стані не
дозволяється. 7.9.26. Під час зварювальних робіт усі інші роботи біля місця
зварювання повинні бути припинені. 7.9.27. Пересувні зварювальні установки на час їх пересування
необхідно відключати від мережі. 7.9.28. Зварювальні проводи повинні з'єднуватись способом
гарячого паяння, зварювання або за допомогою з'єднувальних муфт з
ізолювальною оболонкою. Місця спаяних і зварних з'єднань проводів повинні бути
ретельно ізольовані. 7.9.29. Підготовку і атестацію зварників на право виконувати
зварювальні роботи в місткостях, апаратах, колодязях необхідно
проводити згідно з вимогами Правил атестації зварників,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 19.04.96 N 61
( z0262-96 ), зареєстрованих Міністерством юстиції України
31.05.96 за N 262/1287 (далі - НПАОП 0.00-1.16-96). Електрозварники повинні мати групу з електробезпеки не
нижче II. 7.9.30. Усі електрозварювальні установки повинні мати
таблички з інформацією про дату наступного випробування та про
належність устаткування. Кисневі, пропанові та ацетиленові рукава
та редуктори повинні мати відповідне пофарбування згідно з
вимогами чинного законодавства. 7.9.31. Електрозварювальні установки з джерелом змінного і
постійного струму, які призначені для зварювання у колодязях,
резервуарах, металевих місткостях, а також для зовнішніх робіт,
повинні бути оснащені пристроями автоматичного відключення напруги
холостого ходу або обмеження її до напруги 12 В з витримуванням
часу не більше 0,5 с. 7.9.32. На електрозварювальних установках повинні бути
заземлені корпуси та інші металеві неструмопровідні частини
устаткування. Крім того, повинно бути передбачено заземлення
затискача вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого
підключається зворотний провід, що з'єднує зварюваний виріб зі
зварювальним трансформатором. 7.9.33. Не дозволяється використовувати як зворотний провід
мережі заземлення або занулення проводи та шини первинної
комутації розподільних пристроїв, металеві конструкції будівель,
комунікацій та технологічне устаткування у вибухонебезпечних
зонах. 7.9.34. При виконанні електрозварювальних робіт у
вибухонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках зворотний
провід повинен бути таким самим, як провід до електродотримача. 7.9.35. Електроустаткування стаціонарних і пересувних
зварювальних установок повинно бути у захищеному виконанні. Обертові частини зварювальних генераторів повинні бути
огороджені. 7.9.36. Над зварювальними установками, які знаходяться на
відкритому повітрі, повинен бути навіс. За неможливості
облаштування навісу електрозварювальні роботи під час дощу або
снігопаду необхідно припинити. 7.9.37. Рукава для газового різання й зварювання повинні
відповідати вимогам ГОСТ 9356-75 "Рукава резиновые для газовой
сварки и резки металлов. Технические условия". 7.9.38. Рукава необхідно берегти від попадання іскор, ударів,
впливу високих температур та інших пошкоджень. При укладанні не
допускається їх перекручування, сплющування і перегинання. 7.9.39. Не дозволяється приєднувати до рукавів вилки і
трійники для живлення кількох пальників, а також користуватися
замасленим рукавом. 7.9.40. Довжина рукава не повинна перевищувати 20 м. В
окремих випадках, у разі потреби, довжина може бути збільшена з
дозволу відповідального за дану роботу. 7.9.41. Необхідно забезпечити контроль якості зварювальних
робіт фізичними методами відповідно до вимог ВСН 012-88
"Ведомственные строительные нормы. Строительство магистральных и
промысловых трубопроводов. Контроль качества и приемка работ.
Часть I, часть II (формы документации и правила ее оформления в
процессе сдачи-приемки)", затверджених Міннафтогазбудом СРСР, і
ВСН 006-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство
магистральных и промысловых трубопроводов. Сварка", затверджених
Міннафтогазбудом СРСР 01.01.89, та радіографічним методом.
Використання приладів (джерел іонізуючого випромінювання) для
проведення радіографічного контролю має здійснюватись за наявності
ліцензії на провадження діяльності з використання джерел
іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки
(ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел
іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного
комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125
( z0978-02 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Основних
санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України,
затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за
N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02), та вимог чинного
законодавства. 7.9.42. Транспортування і зберігання кисневих та ацетиленових
балонів здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. 7.9.43. Транспортування кисневих і ацетиленових балонів
дозволяється тільки на ресорних транспортних засобах, а також на
спеціальних ручних візках і носилках. При безконтейнерному транспортуванні балонів необхідно
дотримуватись таких вимог: - до кінця накрутити запобіжні ковпаки; - укладати балони в дерев'яні гнізда, оббиті повстю або іншим
м'яким матеріалом. Дозволяється застосовувати металеві підкладки
із гніздами, обклеєними гумою або іншим м'яким матеріалом; - прокладати кожний ряд при завантаженні більше одного ряду
балонів для запобігання зіткненню їх один з одним. Дозволяється
застосовувати як прокладки прядив'яний канат діаметром не менше
25 мм і кільця з гуми товщиною не менше 25 мм; - укладати балони запобіжними ковпаками в один бік і тільки
поперек кузова автомашини та інших транспортних засобів; - укладати балони допускається в межах висоти бортів
автомашини. 7.9.44. У разі зберігання заповнених балонів на відкритих
площадках їх необхідно надійно захищати від впливу сонячних
променів і атмосферних опадів. 7.9.45. Необхідно запобігати потраплянню масла або жиру на
вентилі кисневих балонів та самі балони.
8. Вимоги безпеки до виробничо-лінійного зв'язку
8.1. Експлуатацію, налагодження, монтаж, технічне
діагностування і ремонт лінійних, станційних, радіорелейних споруд
зв'язку, засобів радіозв'язку та антенно-щоглових споруд уздовж
магістральних нафтопроводів, відгалужень, місцевих телефонних
мереж необхідно здійснювати відповідно до вимог чинного
законодавства.
8.2. Роботи з обслуговування електроустановок, що живлять
устаткування зв'язку, повинні виконуватись згідно з вимогами
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ) і ПУЕ.
8.3. Роботи з будівництва, реконструкції і ремонту ліній
зв'язку МН повинні виконуватись з урахуванням вимог Правил охорони
магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 16.11.2002 N 1747 ( 1747-2002-п ), та інших
чинних нормативних документів.
8.4. За наявності на лініях зв'язку сторонньої напруги
необхідно повідомити про це керівництво цеху (служби) зв'язку для
прийняття рішення про можливість проведення робіт і додаткових
заходів безпеки під час їх виконання.
8.5. Для запобігання травмуванню персоналу і пошкодженню
устаткування зв'язку високою напругою, що виникає від грозових
розрядів або від індуктивного впливу ЛЕП, лінії зв'язку повинні
бути обладнані захисними пристроями відповідно до вимог чинного
законодавства.
8.6. Не допускається під час грози або в разі її наближення
проведення будь-яких робіт на лінійних спорудах зв'язку.
8.7. Не допускається виконання робіт на повітряних лініях
зв'язку та антенно-щоглових пристроях при швидкості вітру 1 м/с і
більше. Допускається, як виняток, виконання робіт з ліквідації
аварій. У разі низьких температур роботи повинні виконуватись не
менше ніж двома працівниками, при цьому необхідні перерви для їх
зігрівання.
8.8. У вибухонебезпечних приміщеннях установлення
устаткування зв'язку допускається тільки у вибухозахищеному
виконанні.
8.9. У вибухонебезпечних зонах дозволяється використовувати
будь-які засоби зв'язку лише у вибухозахищеному виконанні.
8.10. Засоби зв'язку для виклику диспетчера і пожежної
команди повинні бути постійно справними; у разі пошкодження -
негайно замінятися на резервні, а несправні - ремонтуватися.
Працездатність засобів зв'язку повинна систематично перевірятися.
8.11. Біля телефонних апаратів, розташованих у виробничих
приміщеннях основних об'єктів МН, повинна бути інформація про
порядок виклику аварійних служб, швидкої допомоги і відповідних
посадових осіб.
9. Вимоги безпеки під час експлуатації систем
контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики,
протиаварійного та протипожежного захисту
9.1. Наявні на об'єктах магістральних нафтопроводів системи
контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та
протипожежного захисту необхідно експлуатувати згідно з вимогами
чинних нормативних документів, а також експлуатаційної
документації підприємств - виробників цього устаткування.
9.2. За правильністю експлуатації систем контролю,
телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту
повинен установлюватись контроль.
9.3. На час заміни елементів систем контролю, телемеханіки,
реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту
повинні передбачатись заходи і засоби, що забезпечують безпечне
проведення процесу в ручному режимі.
9.4. Не допускається експлуатація технологічного устаткування
з несправними або незадіяними системами контролю, телемеханіки,
реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту.
9.5. Розміщення систем контролю, телемеханіки, реєстрації,
автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту слід
здійснювати в зручних і безпечних для їх обслуговування місцях, де
відсутні фактори, що впливають на дієздатність систем (вібрація,
технологічні забруднення тощо). При цьому необхідно передбачати
заходи і засоби демонтажу систем і їх елементів без
розгерметизації устаткування і трубопроводів.
9.6. Запірна арматура та виконавчі механізми систем контролю,
телемеханіки, реєстрації, автоматики, протиаварійного та
протипожежного захисту технологічних процесів після ремонту
повинні проходити періодичні випробування на швидкодію, міцність
та щільність закриття з оформленням актів або записом у паспорті,
журналі. Періодичність випробувань визначається експлуатаційною
документацією на устаткування.
9.7. При виконанні робіт з монтажу, налагоджування, ремонту,
регулювання і випробування систем контролю, телемеханіки,
реєстрації, автоматики, протиаварійного та протипожежного захисту
не допускається іскроутворення.
9.8. Засоби контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики,
протиаварійного та протипожежного захисту, зв'язку і оповіщення,
що виводяться в ремонт чи налагодження, повинні замінюватися на
ідентичні за всіма параметрами. Для всіх вибухонебезпечних технологічних процесів слід
застосовувати автоматизовані системи керування технологічними
процесами з елементами самодіагностування та автоматичним
уключенням резерву.
9.9. Періодичність повірки (калібрування) засобів
вимірювальної техніки визначається графіком, погодженим з
лабораторіями Держспоживстандарту України і затвердженим
керівництвом філії або підприємства (виробничого підрозділу). Не дозволяється експлуатація засобів вимірювальної техніки,
що не пройшли в установленому порядку повірки (калібрування).
9.10. Засоби автоматизації, що використовуються за ПЛАС,
повинні бути виділені і позначені за місцем їх розміщення в
технологічному регламенті та інструкціях.
9.11. Системи контролю, телемеханіки, реєстрації, автоматики
та протиаварійного захисту маркуються з нанесенням відповідних
написів, що чітко відображають їх функціональне призначення,
величини установок захисту, критичні значення контрольованих
параметрів.
9.12. Для вибухонебезпечних технологічних об'єктів повинна
передбачатись аварійна сигналізація за значеннями параметрів, що
визначають вибухонебезпечність об'єктів.
9.13. Виконавчі механізми систем протиаварійного захисту,
крім покажчиків крайніх положень безпосередньо на цих механізмах,
повинні мати пристрої, що дозволяють виконувати сигналізацію
крайніх положень у приміщенні керування.
9.14. Електроустаткування, яке входить до систем контролю,
телемеханіки, реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту,
повинно бути заземлено згідно з вимогами ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01
( v0272203-01 ).
9.15. Електропристрої систем контролю, телемеханіки,
реєстрації, автоматики та протиаварійного захисту, які
встановлюються у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях (зонах),
повинні бути у вибухозахищеному виконанні. Експлуатація і ремонт
електроапаратури повинні виконуватись згідно з вимогами
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ), НПАОП 40.1-1.32-01
( v0272203-01 ), Правил безпечної експлуатації електроустановок,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 06.10.97 N 257
( z0011-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), та інших
нормативно-технічних документів.
9.16. Допускається розкриття будь-якого вибухозахищеного
апарата або приладу, установленого у вибухонебезпечному приміщенні
(зоні), після зняття напруги з його струмопровідних частин, а в
апаратах і приладах з елементами, які нагріваються у процесі
роботи, після зменшення їх температури нижче безпечної для
спалахування газоповітряної суміші. Не допускається перевірка
електричних частин систем контролю, телемеханіки, реєстрації,
автоматики та протиаварійного захисту у вибухонебезпечних зонах
тестером, мегомметром та іншими приладами у звичайному виконанні.
9.17. За герметичністю вибухозахищених оболонок і ущільнень
ввідних пристроїв, апаратури, приладів, апаратів повинен бути
організований періодичний нагляд. Не допускається експлуатація
вибухозахищених апаратів, приладів та апаратури з ослабленими
елементами ущільнень. Не допускається установлення додаткових прокладок в
ущільненнях, якщо це не передбачено їх конструкцією або
інструкцією з експлуатації. Не дозволяється заміняти параметри вибухозахисту, кріпильний
і ущільнювальний матеріал іншим матеріалом, який не відповідає
вимогам підприємства-виробника.
9.18. Не допускається сумісне установлення в щитах місцевої
автоматики приладів, до яких підводиться горюче або
вибухонебезпечне середовище, параметри якого вимірюються (навіть
через розділювальну рідину), та електричних КВПіА (з їх живленням)
у невибухозахищеному виконанні.
9.19. Не дозволяється введення імпульсних трубок з горючими
газами і рідинами в приміщення операторних КВПіА. При цьому
імпульс, параметри якого вимірюються, повинен подаватись по
імпульсній трубці, що заповнена негорючими, незамерзаючими
рідинами через розділювальні посудини. За рівнем рідини в
посудинах і герметичністю автоматичних відсікальних пристроїв у
них повинен бути організований періодичний контроль. Не
допускається експлуатація розділювальних посудин з рівнем рідини в
них, зниженим порівняно з нормальним. Після демонтажу
вимірювального приладу на вільному кінці імпульсної трубки повинна
бути встановлена заглушка (пробка), розрахована на максимальний
робочий тиск.
9.20. Застосування КВПіА з ртутним заповненням повинно бути
максимально обмежено.
9.21. Продування імпульсних трубок на діючих установках
(агрегатах, об'єктах тощо) необхідно виконувати тільки з дозволу
відповідальної особи за безпечну експлуатацію установки (агрегату,
об'єкта тощо) з попереднім виконанням відповідних заходів безпеки.
Горючі рідини необхідно зливати в спеціальні ємності для
продування.
9.22. Манометри та інші контрольно-вимірювальні прилади
повинні бути встановлені так, щоб їх покази були добре видні з
робочих місць, і мати червону лінію на шкалі поділок, яка
відповідає граничнодопустимому тиску в посудині.
9.23. Кузов і устаткування пересувної лабораторії КВПіА, а
також устаткування, яке випробовується, повинні бути заземлені
дротом з гнучкого мідного провідника із перерізом не менше
10 кв.мм. Не допускається використання для заземлення лабораторії жил
заземлення силового кабелю живлення.
V. Вимоги безпеки під час експлуатації основних
об'єктів і споруд
1. Лінійна частина
1.1. Експлуатацію, ремонт і відновлення магістральних
нафтопроводів слід проводити відповідно до вимог РД 39-30-114-78
"Правила технической эксплуатации магистральных нефтепроводов",
затвердженого Міннафтопромом СРСР 14.12.78 (далі - РД
39-30-114-78), РД 39-30-499-80 "Положение о техническом
обслуживании и ремонте линейной части магистральных
нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР 31.12.80 (далі -
РД 39-30-499-80), РД 39-30-295-79 "Руководство по очистке
магистральных нефтепроводов", затвердженого Міннафтопромом СРСР
10.12.78 (далі - РД 39-30-295-79), РД 39-110-91 "Инструкция по
ликвидации аварий и повреждений на магистральных нефтепроводах",
затвердженого Міннафтогазпромом СРСР 29.10.91 (далі - РД
39-110-91), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ), НАПБ В.01.021-97/510
( z0496-97 ) та чинного законодавства.
1.2. Охоронна зона МН повинна відповідати вимогам Правил
охорони магістральних трубопроводів ( 1747-2002-п ).
1.3. Підприємства магістральних нафтопроводів зобов'язані
систематично контролювати технічний стан лінійної частини
магістральних нафтопроводів та своєчасно усувати виявлені дефекти.
1.4. У підрозділах підприємств магістральних нафтопроводів
повинні бути розроблені відповідно до чинного законодавства плани
локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій та
організоване проведення навчально-тренувальних занять з
обслуговувальним персоналом з ліквідації імовірних аварійних
ситуацій, передбачених ПЛАС, згідно із затвердженим графіком.
1.5. Для забезпечення надійної та безпечної роботи лінійної
частини МН підприємства магістральних нафтопроводів та їх
підрозділи зобов'язані: - проводити спорудження, реконструкцію та ремонт
магістрального нафтопроводу спеціалізованими будівельно-монтажними
організаціями чи підрозділами згідно з проектом, що отримав
позитивну експертну оцінку, та здійснювати ефективний технічний
нагляд за ходом спорудження, ремонту чи реконструкції
магістральних нафтопроводів; - забезпечувати прийняття об'єктів магістральних
нафтопроводів в експлуатацію у встановленому порядку; - здійснювати систематичні візуальні обстеження лінійної
частини нафтопроводів; - виконувати періодичні обстеження лінійної частини з
використанням технічних засобів (засобів внутрішньої та зовнішньої
діагностики тощо); - виконувати технічне обслуговування лінійної частини
нафтопроводів у встановлених обсягах та в установлені терміни; - своєчасно виконувати ремонтно-профілактичні роботи; - своєчасно виводити з експлуатації дільниці
магістральних нафтопроводів, що не відповідають вимогам безпеки;
- періодично інформувати землекористувачів та територіальні
органи виконавчої влади про місцезнаходження магістральних
нафтопроводів та режим охоронних зон, контролювати стан охоронних
зон та безпеку виконання робіт в них; - забезпечувати надійну роботу засобів активного та пасивного
захисту магістральних нафтопроводів від корозії; - забезпечувати своєчасне запобігання аваріям та ліквідацію
їх на лінійній частині магістральних нафтопроводів.
1.6. Комплекси робіт з візуального огляду та обстеження
лінійної частини МН із застосуванням технічних засобів, технічного
обслуговування, поточного та капітального ремонту виконуються
відповідно до вимог нормативних документів.
1.7. Періодичність та обсяги візуальних оглядів лінійної
частини встановлюються підприємствами магістральних нафтопроводів
залежно від специфічних умов експлуатації магістральних
нафтопроводів та регламентуються відповідними документами
нормативно-технічного характеру.
1.8. Обстеження лінійної частини магістральних нафтопроводів
з застосуванням технічних засобів здійснюються відповідно до
Програм обстеження та на основі Методик обстеження технічного
стану та стану безпеки магістральних нафтопроводів із
застосуванням відповідних технічних засобів (внутрішньотрубних
дефектоскопів, засобів зовнішньої діагностики тощо), що
розробляються підприємствами.
1.9. Періодичність обстеження лінійної частини магістральних
нафтопроводів з застосуванням технічних засобів визначається
підприємством магістральних нафтопроводів залежно від конкретних
умов експлуатації.
1.10. На потенційно небезпечних дільницях магістральних
нафтопроводів в доповнення до обстеження із застосуванням
технічних засобів повинно виконуватися щорічне контрольне
шурфування для візуальної та інструментальної оцінки стану
ізоляційного покриття та металу труб. До потенційно небезпечних належать: - дільниці з підвищеною корозійною активністю ґрунтів (кислі
ґрунти, солончаки тощо); - дільниці з порушенням охоронної зони, що загрожують
безпечній життєдіяльності населення; - дільниці, де виявлений прогресуючий корозійний знос труб.
1.11. Позачергові обстеження дільниць лінійної частини з
застосуванням технічних засобів повинні проводитися: - якщо в процесі експлуатації виявлена розгерметизація
зварних стиків чи їх розриви; - у разі виникнення наскрізних корозійних дефектів; - у разі перерв у роботі засобів електрохімзахисту або
зниження значень захисного потенціалу нижче мінімально допустимих
понад один місяць у зонах впливу блукливих струмів і понад
6 місяців - в інших випадках.
1.12. Виявлені дефекти, що несумісні з подальшою безпечною
експлуатацією магістральних нафтопроводів і загрожують виникненню
аварійної ситуації, повинні ліквідовуватись у максимально короткий
термін.
1.13. Виявлені потенційно небезпечні дефекти лінійної частини
повинні фіксуватися в паспорті магістрального нафтопроводу. На
основі даних періодичних обстежень експлуатаційні служби повинні
контролювати динаміку розвитку виявлених потенційно небезпечних
дефектів і, у випадку їх прогресування, ужити заходів щодо
визначення залишкового ресурсу безпечної експлуатації або
ліквідації дефекту.
1.14. Дефектні зварні стики, наскрізні корозійні та механічні
пошкодження та інші дефекти, що несумісні з подальшою безпечною
експлуатацією магістральних нафтопроводів ремонтуються, як
правило, вирізанням дефектних ділянок і вварюванням котушок.
Допускаються й інші методи і технології ремонту та відновлення
несучої здатності труб, що отримали позитивну експертну оцінку та
відповідний дозвіл Держгірпромнагляду.
1.15. Траса магістральних нафтопроводів повинна позначатися
на місцевості знаками закріплення траси висотою 1,5-2,0 м,
установленими на відстані, як правило, 1 км один від одного. Ці
знаки повинні мати єдину нумерацію.
1.16. На перетинах магістральних нафтопроводів із шосейними
дорогами, залізничними коліями, газопроводами та іншими
інженерними комунікаціями повинні встановлюватися відповідні знаки
і попереджувальні плакати про місцезнаходження нафтопроводу з
зазначенням адреси і номера телефону найближчої НПС чи АВП.
1.17. Уздовж траси магістральних нафтопроводів повинен бути
передбачений проїзд для машин аварійно-відновлювальної служби.
1.18. Запірна арматура на магістральному нафтопроводі повинна
мати: - нумерацію відповідно до технологічної схеми; - покажчики положень "Відкрито" і "Закрито"; - запобіжні пристрої (ланцюги, замки) проти випадкового
відкривання.
1.19. Запірна арматура на трасі магістрального нафтопроводу
повинна огороджуватися, а ворота огорожі та кришки колодязів
закриватися на замок. Огорожа запірної арматури повинна мати
попереджувальні написи.
1.20. У місцях приєднання до нафтопроводу дренажних кабелів
катодних і дренажних установок на вимірювальних колонах повинні
бути встановлені знаки з написом "Дренажний кабель".
1.21. При обході траси магістрального нафтопроводу і після
повернення персонал повинен повідомляти диспетчера РНУ (ЦДП) чи
оператора НПС про своє місцезнаходження.
1.22. За необхідності прокладання трубопроводів в тунелях
слід дотримуватись спеціально розроблених для цього правил і норм,
у тому числі: 1.22.1. Експлуатація магістральних нафтопроводів, прокладених
у тунелях, дозволяється при концентрації парів і газів, що не
перевищує ГДК у повітрі робочої зони. 1.22.2. Щоразу перед початком робіт, а також після перерви,
відповідальний керівник повинен перевіряти справність телефонного
зв'язку. До робіт у тунелі люди можуть бути допущені тільки після
усунення всіх виявлених неполадок систем зв'язку. 1.22.3. Монтаж і ремонт нафтопроводів у тунелі необхідно
проводити згідно з проектом та за письмовим дозволом, затвердженим
головним інженером підприємства МН або його підрозділу. 1.22.4. При роботі у тунелі повинна бути передбачена його
вентиляція. На кожного працюючого повинно надходити не менше
6 куб.м/хв при швидкості не більше 6 м/с. 1.22.5. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, повинні
бути розтягнуті й підвішені. 1.22.6. По закінченні роботи пересувних механізмів гнучкий
кабель необхідно відключити на найближчому розподільному пункті.
1.23. Ліквідація аварій на магістральних нафтопроводах 1.23.1. Усі роботи з ліквідації аварій необхідно виконувати
відповідно до ПЛАС для даного об'єкта (ділянки), складеного з
урахуванням вимог НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99 ), НПАОП
0.00-5.12-01 ( z0541-01 ), РД 39-110-91. 1.23.2. Посадова особа, відповідальна за ліквідацію аварій,
визначається ПЛАС. 1.23.3. Відповідальний за виконання робіт з ліквідації аварій
зобов'язаний: - установити попереджувальні знаки на підході до аварійної
ділянки, огородити місце розливу нафти червоними прапорцями
(сигнальними стрічками), а в темний час - світловими сигналами,
освітивши аварійну ділянку; - виставити пости в місцях перетину аварійної ділянки
нафтопроводу з залізничними та шосейними дорогами; - визначити безпечне розміщення техніки й місця відпочинку і
харчування працівників. 1.23.4. На місці виконання аварійних робіт повинні
знаходитися: - пожежна автоцистерна чи цистерна місткістю не менше 1500 л,
заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою; - повстина чи азбестове полотно - 2 од.; - вогнегасники та відра - по 10 од.; - лопати та ломи - по 5 од.; - аптечка з медикаментами і перев'язувальні засоби. Усі працівники, зайняті ліквідацією аварії, повинні уміти
користуватись первинними засобами пожежогасіння і надавати першу
допомогу. В особливо небезпечних випадках (великий розлив нафти)
необхідно виставляти пожежні пости з числа добровільної пожежної
дружини або особового складу пожежної охорони. 1.23.5. При обстеженні траси нафтопроводу з метою виявлення
місць його пошкодження і розливу нафти необхідно дотримуватись
таких вимог: - при добрій видимості траси (у світлу пору) транспортні
засоби слід зупиняти не ближче 100 м від місця розливу нафти (з
навітряного боку); подальшу розвідку повинен проводити персонал
АВП у складі не менше двох осіб, що дотримуються заходів пожежної
безпеки; - при поганій видимості розвідку траси повинна здійснювати
група не менше ніж з трьох осіб. Інтервал між групою і
транспортними засобами визначає старший групи; у всіх випадках
інтервал повинен бути не менше 10 м; - при виявленні ознак розтікання нафти група повинна негайно
подати сигнал зупинки транспортних засобів і продовжити подальшу
розвідку району розливу. 1.23.6. Група, що здійснює контрольний огляд траси, регулярно
доповідає про стан траси черговому диспетчеру РНУ (ЦДП) чи
оператору НПС. При відсутності витоку нафти група повертається
тільки з дозволу диспетчера. 1.23.7. При виявленні місця витоку нафти на поверхню
підходити до нього слід тільки з навітряного боку. Якщо за
характером місцевості або в ході роботи це неможливо, то слід
застосовувати фільтрувальний протигаз. 1.23.8. Аварійні автомобілі, спецтехніку і засоби
радіозв'язку необхідно розташовувати з навітряного боку відносно
розлитої нафти на відстані не ближче 30 м. Автомобілі і
спецтехніку слід розміщувати з урахуванням можливості швидкого і
безпечного їх маневрування. 1.23.9. Технічні засоби, що безпосередньо не беруть участі у
аварійних роботах, повинні розташовуватися не ближче ніж за 100 м
від межі зони розливу нафти. 1.23.10. Зону розливу нафти слід огороджувати червоними
сигнальними прапорцями (сигнальними стрічками), а в темний час -
світильниками у вибухозахищеному виконанні та знаками безпеки з
написами: "Забороняється користуватись відкритим вогнем",
"Забороняється курити", "Обережно! Нафта" і т.д. Поблизу населених пунктів, залізниць, шосейних доріг зона
розливу нафти (до повного її збирання) повинна охоронятись
спеціально виставленими постами. За необхідності слід забезпечити
об'їзд ділянок доріг на небезпечному зближенні з зоною розливу
нафти та попередити про це чергового диспетчера РНУ (ЦДП) чи
оператора НПС. 1.23.11. Якщо виявлене місце ушкодження трубопроводу залите
нафтою, її слід видалити відкачувальними засобами, закачавши в
нафтопровід чи у тимчасовий земляний амбар. При розтіканні нафти
необхідно обвалувати зону розливу та не допускати її потрапляння у
водойми і населені пункти. В окремих випадках дозволяється
проводити термічну обробку забруднених нафтою територій з вжиттям
відповідних заходів щодо нерозповсюдження вогню за межі території,
що обробляється. 1.23.12. Пуск і зупинку насоса, що перекачує нафту з зони
розливу в амбар чи обвалування, слід виконувати дистанційно. 1.23.13. Електроживлення насоса слід виконувати у
вибухозахищеному виконанні, а його експлуатацію проводити
відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ) та інших
нормативно-технічних документів. 1.23.14. Площадку для проведення аварійних робіт необхідно
спланувати, зрізати валик, засипати нерівності, прибрати сніг,
очистити від нафти, яку слід вивезти за межі вогненебезпечної зони
не менше ніж на 50 м. На слабких ґрунтах і топких місцях настил
необхідно виконувати з колод або брусків, шпал, інвентарних щитків
і сланей. 1.23.15. Паралельно з підготовкою площадки необхідно
запобігти розтіканню нафти. Спорудження обвалування слід починати
з понижених місць та з боку населених пунктів, водойм, лісових
масивів, доріг. 1.23.16. Земляний амбар (обвалування) для збору нафти повинен
влаштовуватися на відстані не менше 50 м від ремонтного котловану. 1.23.17. Для запобігання розливу нафти з земляного амбару
(обвалування) слід дотримуватись таких вимог: - відстань від дзеркала нафти до верху обвалування повинна
бути не менше 50 см; - висота валу повинна бути не більше 1,5 м, ширина по верху -
не менше 50 см; - крутизна ухилів валу повинна бути не більше 45 град.; - у нижній частині обвалування необхідно влаштовувати дренаж. 1.23.18. До початку земляних робіт необхідно позначити на
місцевості розташування підземних комунікацій (кабелів,
газопроводів). 1.23.19. Розміри ремонтного котловану повинні забезпечувати
вільне проведення усіх видів робіт при ліквідації аварії
(центрування труб, зварювання неповоротних стиків, протикорозійну
ізоляцію). Глибина котловану залежить від глибини закладення
нафтопроводу і повинна бути не менше ніж на 0,5-0,6 м нижче труби.
Котлован повинен мати не менше двох виходів з ухилом не більше
30 град. або з ухилом 1:3, облаштованих драбинами. 1.23.20. Вогневі роботи при ліквідації аварії необхідно
виконувати з урахуванням вимог НПАОП 0.00-5.12-01 ( z0541-01 ) і
цих Правил. 1.23.21. Глиняні тампони та інші герметизувальні пристрої в
нафтопроводі повинні щільно перекривати переріз і забезпечувати
повну герметизацію ділянки, що ремонтується. Слід застосовувати
пристосування для трамбування глини з матеріалу, що не дає іскор
при ударах об трубу. 1.23.22. Після набивання тампонів необхідно провести аналіз
повітря робочої зони на вміст горючих газів і парів для визначення
можливості проведення вогневих робіт. Виконання зварювальних робіт допускається за умови
концентрації горючих парів і газів в повітрі робочої зони (на
дільниці нафтопроводу між герметизувальними тампонами), що не
перевищує граничнодопустимої вибухової концентрації, яка становить
5% від НКМПП (для нафти в об'ємних частках 0,07% чи 2,1 мг/л). 1.23.23. Перед початком вогневих робіт котлован провітрюється
чи вентилюється переносним вентилятором, після чого береться проба
повітря робочої зони. До вогневих робіт можна приступати, якщо
вміст парів і газів у повітрі не буде перевищувати: сірководню у
суміші з вуглеводнями - 3,0 мг/куб.м, граничних вуглеводнів -
300 мг/куб.м. Якщо вогневі роботи продовжуються кілька днів і не виключена
можливість раптового витоку газів і парів, то перед їх початком, і
щогодини під час їх виконання необхідно контролювати стан
повітряного середовища в ремонтному котловані. При цьому вміст
парів нафти і газів у повітрі робочої зони не повинен перевищувати
ГДК за санітарними нормами. Аналіз слід проводити після кожної
перерви і за наявності ознак газів і парів нафти в робочій зоні.
Рекомендоване застосування газоаналізатора безперервної дії. 1.23.24. У разі перевищення в повітрі робочої зони вмісту
газу чи парів нафти понад 5% НКМПП вогневі роботи повинні негайно
припинятися, а працівники повинні бути виведені з небезпечної
зони. При виявленні небезпечних концентрацій газів необхідно: - вийти з загазованої зони; - зупинити всі роботи, крім робіт з ліквідації загазованості; - сповістити безпосереднього керівника робіт чи диспетчера; - обмежити загазовану зону знаками безпеки з урахуванням
напрямку вітру. Роботи можуть бути відновлені після усунення причин
загазованості. 1.23.25. Вирізку технологічних "вікон" необхідно проводити
спеціальним різальним пристроєм без застосування відкритого вогню.
При цьому необхідно запобігати утворенню іскор і падінню
вирізаного фрагмента труби в трубопровід. 1.23.26. Звільняти трубопровід від нафти через з'єднання
запірної арматури не дозволяється. 1.23.27. При заповненні відремонтованого трубопроводу нафтою
тиск слід збільшувати поступово і рівномірно, постійно контролюючи
покази приладів. 1.23.28. Під час підвищення тиску в нафтопроводі необхідно:
вести спостереження за станом відремонтованої ділянки на відстані
не ближче 50 м; не допускати руху транспорту і перебування людей
поблизу відремонтованої ділянки.
1.24. Ліквідація аварій на нафтопроводі з нафтою з підвищеним
умістом сірководню 1.24.1. Роботи з ліквідації аварії на нафтопроводах, що
транспортують нафту з підвищеним умістом сірководню, належать до
газонебезпечних і виконуються за нарядом-допуском. 1.24.2. При ремонті нафтопроводу, який транспортує нафту з
підвищеним умістом сірководню, слід застосовувати фільтрувальні чи
ізолювальні протигази згідно з ГОСТ 12.1.005-88. Вхід у робочу зону можливий тільки з дозволу відповідального
за ліквідацію аварії в протигазі та в ЗІЗ, одягнутих за межами
небезпечної зони. 1.24.3. Керівник підприємства магістральних нафтопроводів
відповідає за своєчасне забезпечення об'єктів відповідними ЗІЗ ОД.
Відповідальність за наявність ЗІЗ ОД на місці виконання ремонтних
чи аварійних робіт, їх правильне зберігання і застосування
покладаються на відповідального керівника робіт. 1.24.4. Концентрацію сірководню у повітряному середовищі слід
контролювати переносним газоаналізатором. Покази приладів слід
заносити до журналу контролю повітряного середовища із зазначенням
дати і часу відбору проб. Журнал повинен перебувати в начальника
зміни (ділянки) чи служби (лабораторії). 1.24.5. При виявленні витоку нафти з підвищеним умістом
сірководню необхідно: - припинити земляні роботи і заглушити двигуни технічних
засобів, що працюють поблизу; - персоналу надягти фільтрувальні протигази і вийти з
небезпечної зони; - повідомити про виток нафти чергового диспетчера РНУ (ЦДП)
чи оператора найближчої НПС (ЛВДС) і керівника робіт; - місце розливу позначити сигнальними прапорцями, установити
знаки безпеки: "Забороняється користуватись відкритим вогнем",
"Забороняється курити", "Обережно! Нафта", а в темний час
виставити світлові сигнальні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні
і діяти відповідно до ПЛАС. 1.24.6. Роботи в траншеї в умовах можливого виділення
сірководню слід виконувати бригадою в складі не менше трьох осіб,
одна з яких працює в траншеї, а двоє страхують його, перебуваючи
поза траншеєю, та контролюють стан працівника. В разі потреби
особи, які страхують, повинні підняти працівника з траншеї на
поверхню та надати йому першу допомогу. 1.24.7. Працівники повинні бути в ізолювальних протигазах, з
рятувальними поясами, надягнутими поверх спецодягу, з
прикріпленими до них рятувальними мотузками, вільні кінці яких
повинні перебувати у особи, яка страхує. 1.24.8. У разі розгерметизації ділянки нафтопроводу, що
ремонтується, відповідальний керівник робіт повинен: - негайно припинити роботи і знеструмити технологічне
устаткування; - вивести з небезпечної зони працівників; - зупинити перекачування і вжити заходів щодо недопущення
розливу нафти в напрямку населених пунктів. 1.24.9. При виявленні свищів чи плям нафти на ділянці
нафтопроводу, що ремонтується, усі роботи необхідно припинити і
терміново вжити заходів щодо усунення ушкоджень. 1.24.10. У разі руйнування стінки труби при заварюванні
каверн (дефектів з утратами металу) відповідальний керівник робіт
зобов'язаний негайно вивести працівників з небезпечної зони, дати
команду надягти протигази, повідомити оператора НПС чи чергового
диспетчера РНУ (ЦДП) і до приїзду АВБ діяти згідно з ПЛАС. 1.24.11. За межами робочої зони розміщується резервна бригада
з трьох осіб, оснащена комплектом ЗІЗ. У разі потреби резервна
бригада забезпечує евакуацію потерпілих з робочої зони і бере
участь у виконанні робіт. 1.24.12. При ліквідації аварії відповідальний керівник
повинен установити черговість роботи бригад у небезпечній зоні. 1.24.13. Група патрулювання, крім знаків безпеки та вішок для
позначення місця розливу нафти, повинна мати переносний прилад
контролю вмісту сірководню в повітрі і протигази. 1.24.14. При вмісті сірководню в повітрі вище ГДК група
патрулювання повинна надягти ізолювальні протигази і продовжувати
роботи з визначення місця розливу нафти. 1.24.15. Перед проведенням планових робіт (установленням
трійника, патрубка, засувки, відводу та ін.), пов'язаних з
розгерметизацією нафтопроводу, необхідно: - підготувати земляний амбар (обвалування) для збору нафти на
відстані не менше 50 м від ремонтного котловану з урахуванням
переважного напрямку вітру; - знизити тиск у нафтопроводі до атмосферного (без урахування
гідростатичного тиску рідини); - змонтувати патрубок із засувкою на відстані не менше 50 м
від місця течі в нафтопроводі. 1.24.16. Якщо при розробці ґрунту нафта продовжує витікати з
трубопроводу, її необхідно відкачувати через патрубок одночасно з
риттям котловану. При цьому слід постійно контролювати стан
повітря робочої зони і, за потреби, використовувати ізолювальний
протигаз типу ИП-4. Час перебування у ньому не повинен
перевищувати 30 хв. Указаний час включає першочергові аварійні
роботи (20 хв.) й евакуацію робітників із загазованої зони
(10 хв.). 1.24.17. Перед початком газонебезпечної роботи слід провести
аналіз повітря робочої зони на вміст кисню, а також токсичних і
вибухопожежонебезпечних речовин із записом результатів у
наряді-допуску. 1.24.18. У період підготовки до проведення газонебезпечних
робіт слід перевірити наявність і справність ЗІЗ, а також персонал
на вміння користуватися ЗІЗ, знання безпечних прийомів роботи й
методів надання першої допомоги потерпілим, про що необхідно
записати в наряді-допуску. 1.24.19. Перед початком газонебезпечних робіт відповідальний
за їх проведення опитує кожного виконавця про самопочуття. Про готовність об'єкта й виконавців до газонебезпечних робіт
слід повідомити службу охорони праці. Без підтвердження можливості
проведення робіт представником зазначеної служби починати їх не
дозволяється. 1.24.20. Входити в газонебезпечне місце можна тільки з
дозволу відповідального за ліквідацію аварії в ізолювальному
протигазі типу ИП-4 і в ЗІЗ, що надягнуті за межами небезпечної
зони. Роботу слід починати в присутності відповідального за її
проведення й представника служби охорони праці. Необхідність їх
постійної присутності на місці робіт і періодичність здійснення
контролю визначаються нарядом-допуском. 1.24.21. Вогневі роботи в траншеї при
аварійно-відновлювальних роботах слід виконувати з урахуванням
вимог глави 7 розділу IV цих Правил.
2. Насосні станції
2.1. Насосні станції експлуатуються відповідно до вимог
РД 39-30-1209-84 "Руководство по организации эксплуатации и
технологии технического обслуживания и ремонта оборудования и
сооружения нефтеперекачивающих станций", затвердженого
Міннафтопромом СРСР у 1984 році (далі - РД 39-30-1209-84),
РД 39-30-114-78 і цих Правил.
2.2. Усе технологічне устаткування насосних станцій повинно
мати технологічні номери.
2.3. Приміщення насосної станції облаштовується згідно зі
СНиП 2.09.02-85*, СНиП 2.09.03-85 та повинно відповідати таким
вимогам: - наявність не менше ніж двох виходів, розташованих у
протилежних кінцях приміщення; - вікна, двері повинні відкриватися назовні; двері
заглибленої насосної станції повинні бути блоковані з пусковим
пристроєм вентиляційної установки, яка в момент відкриття дверей
включається автоматично; - стіни повинні бути побілені і мати панель висотою 1,8 м; - підлога та панелі з вогнестійких матеріалів повинні
триматися в чистоті; - для змивання рідин, що розлилися, повинні бути обладнані
водяні стояки з гумовими шлангами; - стічні води повинні відводитися в каналізацію через
гідрозатвори; - трубопроводи повинні бути укладені в канави та засипані
піском, перекриті рифленими металевими настилами із западаючими
ручками для їх піднімання.
2.4. У приміщенні насосної станції не дозволяється
користуватися відкритим вогнем. Допускається застосування
переносних акумуляторних ліхтарів у вибухозахищеному виконанні.
2.5. Не допускається зберігання в насосній станції будь-яких
матеріалів та устаткування, що безпосередньо не використовуються в
технологічних процесах.
2.6. У приміщенні насосної станції допускається зберігання
лише мастильних матеріалів у кількості, що не перевищує добової
потреби, у щільно закритій металевій тарі. Зберігання
легкозаймистих рідин не дозволяється.
2.7. Насосна станція повинна бути обладнана: - системою автоматичного газовиявлення, зблокованою з
вентиляцією; - примусовою припливно-витяжною вентиляцією; - стаціонарними чи переносними вантажопідіймальними
пристроями; - системою автоматичного пожежогасіння і первинними засобами
пожежогасіння; - оперативним зв'язком; - аварійним освітленням.
2.8. Відстань між виступними частинами насосів, розташованими
в одному ряду, повинна бути не менше 1 м. При дворядному
розташуванні прохід між виступними частинами насосів повинен бути
не менше 2 м. Відстані від виступних частин насосів до стін
будинку при двобічному обслуговуванні агрегатів повинні бути не
менше 1 м, при однобічному обслуговуванні насоси можуть бути
наближені до стіни на відстань, необхідну для виконання ремонтних
робіт.
2.9. Насосні агрегати повинні бути обладнані централізованою
системою збору витоків нафтопродуктів, яка виведена за межі
приміщення насосної.
2.10. Корпуси насосів повинні мати: - заземлення, незалежне від заземлення електродвигунів; - позначення напрямків обертання робочих органів.
2.11. Технологічна обв'язка трубопроводами насосів повинна
забезпечувати: - зручність обслуговування запірної арматури; - можливість виконання ремонтних робіт із застосуванням
піднімальних пристроїв; - можливість закриття запірної арматури при аварійному
відключенні насосів.
2.12. Електродвигуни насосів повинні мати системи
автоматичного відключення у разі раптового припинення подачі
електроенергії.
2.13. Аварійна зупинка насосної станції здійснюється за
допомогою кнопки СТОП, розташованої поза пультом керування. При
відключенні насосів від технологічних трубопроводів, що
знаходяться під надлишковим тиском, слід вжити заходів щодо
недопущення випадкового відкривання вимикаючої арматури.
2.14. Насосна станція повинна бути аварійно зупинена при: - пожежі в приміщенні; - затопленні приміщення насосного залу; - аварійному рівні в ємностях збору витоків; - досягненні концентрації горючих парів (газів) у приміщенні
насосної понад 30% НКМПП; - аварійному тиску на вході або виході насосної станції; - мінімальному тиску в камерах безпромвальної установки; - максимальному рівні в ємності системи маслозмащення. Інформація про аварійну зупинку насосної станції повинна
негайно передаватися диспетчеру, начальнику НПС та на сусідні
насосні станції.
2.15. На всмоктувальному і нагнітальному трубопроводах
насосної станції, а також на кожному насосному агрегаті повинні
бути встановлені манометри. Експлуатація насосів без манометрів чи з несправними
манометрами не дозволяється. Справність манометрів слід перевіряти
в установлені терміни.
2.16. У випадках виявлення порушення нормального режиму
роботи насоса його необхідно зупинити, перевірити й усунути
порушення.
2.17. На автоматизованих насосних станціях на насосних
агрегатах повинен знаходитись плакат "Увага! Агрегат вмикається
автоматично!".
2.18. При автоматичному введенні резерву засувки на насосах
повинні бути відкриті. При введенні резервного неавтоматизованого
насоса перед його включенням повинні бути перевірені правильність
відкриття засувок і готовність насоса до пуску.
2.19. Випробування на герметичність розділювальної стінки
магістральних насосних агрегатів проводиться не рідше одного разу
на 6 місяців.
2.20. Нафтоперекачувальні насосні станції повинні
обладнуватися централізованою системою збору витоків від насосів.
2.21. Справність гідравлічних затворів на каналізаційних
стоках необхідно перевіряти не рідше одного разу на місяць.
2.22. Усі рухомі частини насосів повинні бути огороджені.
Пуск насосів зі знятими огородженнями і запобіжними кожухами не
дозволяється.
2.23. При заповненні насосів, розташованих у приміщеннях,
нафтою газоповітряну суміш і рідку фазу необхідно відводити за
закритою системою в систему збору витоків.
2.24. Не допускається: - експлуатація магістральних насосних агрегатів з несправними
чи незадіяними системами протиаварійного захисту і сигналізації,
контрольно-вимірювальними приладами та системами блокування,
передбаченими підприємством-виробником та проектними рішеннями; - експлуатація без нагляду персоналу магістральних насосів з
незадіяними засобами автоматичного контролю; - будь-які ремонти насосних агрегатів без їх зупинки та
стравлювання тиску.
2.25. Витяжна вентиляція повинна автоматично включатися у
разі досягнення концентрації горючих парів (газів) у повітрі
приміщення насосної станції 20% НКМПП.
2.26. Не допускається пуск технологічного устаткування
насосної станції після її аварійної зупинки до виявлення та
усунення причин аварії.
2.27. На кожній перекачувальній і наливній насосній станції
необхідно постійно мати комплект аварійного інструмента, запас
акумуляторних ліхтарів, що повинні міститься в спеціальних шафах
біля входу в приміщення.
3. Морські нафтові термінали
3.1. Перевантаження нафти та нафтопродуктів з водного
транспорту слід здійснювати з дотриманням вимог: Міжнародної
конвенції про охорону життя людини на морі 1974 р. ( 995_251 );
Переліку обов'язкового радіообладнання торговельних суден (за
винятком риболовних суден та суден, для яких радіообладнання не
передбачено вимогами класифікаційних товариств), які не здійснюють
міжнародні рейси та не підпадають під вимоги Конвенції
СОЛАС-74/78, затвердженого наказом Міністерства транспорту України
від 30.08.2002 N 605 ( z0770-02 ), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 19.09.2002 за N 770/7058; РД 31.04.23-86
"Наставление по предотвращению загрязнения с судов", затвердженого
наказом Міністерства морського флоту СРСР (далі - Мінморфлот) від
09.06.86 N 82; Правил технічної експлуатації портових
гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства
транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 N 257 ( z1191-05 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.10.2005 за
N 1191/11471; РД 31.04.2001-90 "Правила ведения работ по очистке
загрязненных акваторий портов", затвердженого наказом Мінморфлоту
СРСР від 19.03.90 N 29; РД 31.11.81.36-81 "Правила перевозки нефти
и нефтепродуктов наливом на танкерах ММФ", затвердженого наказом
Мінморфлоту СРСР від 10.04.81 N 42.
3.2. Система зливу-наливу нафти та нафтопродуктів, яка
складається з трубопроводів та шлангових пристроїв, повинна бути
герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера
повинні мати швидкорознімне з'єднання.
3.3. Зливно-наливні причали повинні забезпечуватися
стаціонарними і пересувними засобами пожежогасіння згідно з
чинними нормативами. Засоби пожежогасіння повинні бути постійно готовими до
застосування. Пожежні магістралі повинні постійно перебувати під
тиском.
3.4. Берегові котельні установки, призначені для розігрівання
паром нафти, що застигає, а також будинки і споруди, в яких ведуть
роботи з застосуванням відкритого вогню, дозволяється
розташовувати від причальних споруд і стоянок танкерів на відстані
не ближче 100 м.
3.5. Паропроводи, що прокладаються на причальних спорудах,
повинні бути ізольовані термоізоляційним матеріалом. Причали, естакади, перехідні містки, площадки вантажних стріл
повинні мати огородження висотою не менше 1,1 м.
3.6. На нафтопроводах, що транспортують нафту та
нафтопродукти до причалу, вимикаюча арматура встановлюється згідно
з нормативно-технічними документами.
3.7. Буксири, що швартують танкер до причалу, повинні бути
обладнані справними іскрогасниками.
3.8. На період усієї стоянки танкера повинен бути
забезпечений постійний телефонний або радіозв'язок між танкером і
терміналом.
3.9. Танкер, пришвартований до причалу, до початку наливу
повинні оглянути представники морського порту і пожежної охорони. Вхід на танкер дозволяється тільки після встановлення і
закріплення трапів з поручнями. У нічний час трапи повинні бути
освітлені. Користуватися приставними сходами замість трапів не
дозволяється.
3.10. Швартування танкера здійснюється неметалевими канатами. Застосування сталевих тросів не дозволяється.
3.11. Технологічне обладнання й танкер необхідно заземлювати
до з'єднання його з трубопроводом для перекачування нафти та
нафтопродуктів. Заземлювальні провідники слід знімати тільки після
закінчення зливу-наливу та від'єднання трубопроводу від танкера.
3.12. Процес зливу-наливу нафти та нафтопродуктів повинен
бути припинений у випадках: - наявності небезпечного руху танкера біля причалу,
натягнення або пошкодження шлангів; - наближення грози; - виявлення течі шлангів, трубопроводів або розливу нафти та
нафтопродуктів за іншими причинами; - досягнення концентрації парів рідин, що перевантажуються, у
повітрі в місці проведення зливу-наливу або на танкері 20% від
нижньої концентраційної межі поширення полум'я; - виникнення пожежі на танкері або на технологічній площадці.
3.13. Не дозволяється проведення ремонтних робіт на суднах
під час зливно-наливних операцій.
3.14. В порту, де здійснюється злив-налив нафти та
нафтопродуктів, повинно знаходитись базове пожежне судно. При зливі-наливі нафти та нафтопродуктів для охорони танкера
і виводу його за межі акваторії у разі аварії чи пожежі поблизу
причалу повинно стояти чергове судно-буксир та пожежне судно.
3.15. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань
злив-налив нафти та нафтопродуктів слід починати при зменшеній
подачі насоса. У разі виявлення розгерметизації слід ужити заходів
для її усунення.
3.16. Після зливу-наливу нафти та нафтопродуктів необхідно
здійснювати продувку технологічного обладнання інертним газом або
парою.
3.17. Не дозволяється викачувати підтоварну воду з танкера у
водну акваторію, а також приймати і наливати воду, підігріту до
температури 65 град.С.
3.18. На час стоянки танкера біля причалу його головні
двигуни та засоби маневрування повинні бути в стані готовності для
забезпечення відходу судна від причалу в разі потреби.
4. Резервуарні парки
4.1. Облаштування та експлуатація резервуарних парків
здійснюється згідно з вимогами РД 39-0147103-385-87 "Правила
технической эксплуатации резервуаров магистральных нефтепроводов",
затвердженого Міністерством нафтової промисловості СРСР у
1987 році (далі - РД 39-0147103-385-87), РД 39-30-114-78, НАПБ
В.01.021-97/510 ( z0496-97 ) та інших нормативно-технічних
документів.
4.2. Територія резервуарного парку повинна бути спланована і
мати ухил для відводу дощових вод у збірні колодязі. Збірні
колодязі повинні обладнуватися спеціальними решітками.
4.3. Земляне обвалування чи огороджувальна стіна наземних і
напівпідземних резервуарів повинні відповідати проекту. Порушення обвалування (огородження) унаслідок виконання
ремонтних робіт повинно негайно відновлюватися по їх закінченні.
4.4. Для входу на територію резервуарного парку по обидва
боки обвалування чи огороджувальної стіни слід установити переходи
з поручнями: для окремо розташованого резервуара - не менше двох,
для групи резервуарів - не менше чотирьох. Переходити через обвалування в інших місцях не дозволяється.
4.5. На території резервуарних парків і біля окремо
розташованих резервуарів курити і користуватися джерелами
відкритого вогню не дозволяється. Про це повинні попереджувати чіткі написи і знаки безпеки, як
у резервуарному парку, так і біля входу до нього.
4.6. В'їзд транспорту в обвалування резервуарів допускається
за спеціальним дозволом, погодженим з пожежною охороною, і за
наявності іскрогасника. Автотранспорту наближатись до резервуара, на якому
проводяться зливно-наливні операції, допускається не ближче ніж на
20 м.
4.7. Резервуарні парки та окремо розташовані резервуари
повинні забезпечуватися засобами протипожежного захисту згідно з
вимогами НАПБ В.01.021-97/510 ( z0496-97 ). Засоби пожежогасіння повинні міститися у визначених для цього
місцях.
4.8. Розігрівання арматури резервуарів здійснюється парою або
гарячою водою.
4.9. Швидкість заповнення резервуара повинна відповідати
пропускній здатності дихальних клапанів. Вихід пароповітряної
суміші через дихальні клапани не повинен перевищувати 0,85 від їх
сумарної пропускної спроможності. Максимальна ємність і допустимий
рівень наповнення резервуара повинні бути зазначені в його
паспорті. Швидкість підйому (опускання) понтона (даху) резервуарів
з понтонами чи дахами, що плавають, не повинна перевищувати
проектної, але не більше 6,0 м/год.
4.10. Резервуари, що наповнюються нафтою з температурою вище
нуля, при мінусовій температурі повітря слід обладнувати
дихальними клапанами, що не примерзають.
4.11. Площадка, де розміщені дихальні і запобіжні клапани,
повинна бути з'єднана зі сходовою площадкою резервуара переходами
шириною не менше 0,6 м з поручнями висотою 1,1 м.
4.12. Обладнання резервуарів необхідно систематично
перевіряти з періодичністю, установленою правилами їх
експлуатації.
4.13. Резервуари повинні бути заземлені. Опір заземлювального
пристрою резервуарів вимірюється не рідше одного разу на рік у
період найменшої провідності ґрунту. Для резервуарів з понтонами
справність струмовідводів статичної електрики слід перевіряти не
рідше двох разів на рік.
4.14. Наземну частину заземлювальних пристроїв слід фарбувати
масляною фарбою в чорний колір з червоними поперечними смугами.
Контактні поверхні не фарбують.
4.15. На корпусі кожного резервуара повинен бути нанесений
незмивною фарбою номер у відповідності до технологічної схеми.
4.16. Оперативний персонал резервуарного парку повинен знати
схеми його комунікацій. Схеми та ПЛАС повинні зберігатися на
робочому місці оператора. Номер заглибленого резервуара необхідно
вказати на встановленій табличці.
4.17. Резервуари повинні оснащуватися сигналізаторами
граничних рівнів продукту, аварійною сигналізацією та іншими
засобами автоматизації технологічних процесів згідно
нормативно-технічних документів.
4.18. Не допускається експлуатація резервуарів за наявності в
них сторонніх предметів, що сприяють накопиченню зарядів статичної
електрики.
4.19. Відкривати і закривати засувки резервуара слід плавно,
без застосування важелів. Засувки з електроприводом обладнуються
покажчиками положення запірного пристрою.
4.20. Діючий резервуар виводиться з роботи лише після повного
відкриття засувок резервуара, що вводиться в роботу. Одночасні
операції з засувками під час перекачування нафти забороняються. За наявності автоматизованих засувок у резервуарному парку,
трубопроводи повинні мати захист від перевищення тиску.
4.21. Не дозволяється залишати відкритими засувки біля
непрацюючих резервуарів.
4.22. Допускається заміряти рівні і відбирати проби нафти
вручну в резервуарах з надлишковим тиском газового простору до
2 кПа (200 мм вод.ст.) включно.
4.23. Кільце замірного люка і лот мірної стрічки
виготовляються з іскробезпечного матеріалу.
4.24. Проби дозволяється відбирати через замірний люк не
раніше ніж за дві години після закінчення закачування. Не дозволяється відбирати проби нафти з резервуарів під час
закачування (відкачування) нафти, а також заміряти вручну рівень
нафти під час грози і силі вітру, що перевищує встановлену для
даного району.
4.25. При відборі проб і вимірюванні рівня нафти в резервуарі
обслуговуючий персонал повинен стояти боком до вітру, а запірна
засувка на газовій обв'язці газовирівнювальної системи повинна
бути закрита. Не дозволяється заглядати у відкритий люк та низько
нахилятися до горловини.
4.26. При вимірюванні рівня нафти в резервуарі сталеву
стрічку з лотом слід спускати і піднімати плавно. Обтирати стрічку
рулетки слід бавовняним тампоном. Не дозволяється використовувати
з цією метою вовняний чи синтетичний тампон.
4.27. Замірний люк повинен мати герметичну кришку з педаллю
для відкривання. Кришка повинна ущільнюватися прокладкою, що
виключає утворення іскор. Отвір люка повинен мати внутрішнє кільце
чи спеціальну колодку з матеріалу, що не дає іскор під час руху
мірної стрічки.
4.28. Кришка люка після відбору проби і вимірювання рівня
нафти повинна бути закрита. Закривати кришку слід обережно, не
допускаючи падіння й удару її об горловину люка.
4.29. Сиру нафту в резервуарах підігрівають водяною парою, що
подається у змійовик. Рівень нафти над ним необхідно підтримувати
не менше 0,5 м. Перед пуском пари необхідно звільнити змійовик від
конденсату. Відкривати засувки під час пуску пари слід поступово.
Герметичність підігрівачів контролюють за забрудненням нафтою
конденсату, що спускається.
4.30. Температура підігріву нафти повинна бути нижчою за
температуру початку її кипіння. Температуру підігрівання необхідно
систематично контролювати і записувати у вахтовому журналі. При
заповненні резервуара нафтою, що підлягає підігріву чи тривалому
зберіганню, рівень її не повинен перевищувати 95% робочої висоти
місткості.
4.31. У разі переливу нафти необхідно негайно підключити під
налив інший резервуар, а розлиту нафту відкачати.
4.32. Видаляти підтоварну воду з резервуарів слід засобами,
передбаченими проектом. Під час видалення підтоварної води
необхідно стежити за стоком, не допускаючи витікання нафти з
водою. Під час спуску відстійної води і бруду з резервуара
необхідно стояти з навітряного боку.
4.33. Діючий резервуар повинен бути негайно виведений з
експлуатації і звільнений від нафти у разі появи течі в резервуарі
чи нафти в дренажних колодязях або в контрольній трубі камери
керування.
4.34. За потреби виведення з експлуатації резервуара,
уключеного в газовирівнювальну систему, слід відключити його від
газової обв'язки, закрити засувки на газопроводі й установити
заглушки. Про установку і зняття заглушок необхідно зробити запис
у журналі.
4.35. При порушенні герметичності резервуара, підключеного до
газовирівнювальної системи, слід негайно відключити резервуар від
газової обв'язки й усунути пошкодження.
4.36. У резервуарах з газовирівнювальною системою заміряти
рівні і відбирати проби нафти необхідно автоматично або вручну з
дотриманням вимог пунктів 4.25-4.26 глави 4 розділу V цих Правил.
4.37. Затвори спрямовувальних стійок і кільцевого зазору між
дахом, що плаває, і стінкою резервуара повинні бути в справному
стані, необхідно також запобігати можливості тертя сталі об сталь
у цих вузлах.
4.38. Періодичні огляди понтонів і дахів, що плавають,
усунення дефектів під час перебування працівників у резервуарі, а
також огляди через світлові люки необхідно проводити з дотриманням
вимог пунктів 7.5-7.7 глави 7 розділу IV цих Правил.
4.39. Підземні залізобетонні резервуари повинні відповідати
таким вимогам: 4.39.1. Усі люки на перекритті підземного резервуара повинні
бути закриті кришками на прокладках. Відкривати їх слід лише для
провітрювання під час ремонту чи очищення резервуара. 4.39.2. Запірний (донний) клапан і приймально-роздавальний
пристрій повинні мати вибухозахищений електропривідний
піднімальний механізм. Конструкція донного клапана повинна
забезпечувати повне закриття приймально-роздавального патрубка
всередині резервуара. 4.39.3. Керування арматурою, розташованою у камерах-шахтах
підземних резервуарів, повинне бути дистанційним. Резервуари
повинні обладнуватися стаціонарними металевими маршовими сходами
із шатровим огородженням. 4.39.4. Камери (шахти) повинні обладнуватися примусовою чи
природною вентиляцією з дефлектором. Висота витяжної труби повинна
бути не менше 4 м від рівня землі до дефлектора. 4.39.5. Світильники, що застосовуються в заглиблених шахтах
та насосних, повинні бути вибухозахищеними. 4.39.6. При появі плям нафти на поверхні залізобетонного
резервуара, на прилеглій до нього території чи в камері керування
та при падінні рівня нафти в резервуарі необхідно його спорожнити
та усунути несправності. 4.39.7. Спуск людей у підземний резервуар дозволяється після
відповідної його підготовки (зачищення, пропарювання) та за
відсутності небезпечних концентрацій токсичних парів (газів).
Спуск слід проводити по стаціонарних сходах із шатровим
огородженням. Сходи повинні досягати дна резервуара. Резервуари
місткістю 5000 куб.м і більше повинні оснащуватися двома сходами,
установленими навпроти. 4.39.8. При появі тріщин у тілі чи швах резервуара його слід
спорожнити і підготувати до ремонту. 4.39.9. Стан поручнів, сходів та огороджень резервуарів
повинен постійно контролюватися. Не допускається захаращувати
сходи і площадку на даху резервуара демонтованим обладнанням та
сторонніми предметами.
4.40. Вимоги до газовирівнювальної системи 4.40.1. Газовирівнювальна система повинна об'єднувати
резервуари з нафтою, яка близька за фізико-хімічними властивостями
(пружності пари, умісту сірководню). 4.40.2. Установлені на газовирівнювальній обв'язці
резервуарів вогнеперегороджувачі, запірну засувку, компенсатори
слід підтримувати в справному стані. Осі касет
вогнеперегороджувачів слід розташовувати горизонтально. 4.40.3. При плюсовій температурі повітря засувки з ручним
приводом на газовирівнювальній обв'язці слід перевіряти не рідше
двох разів на місяць, при мінусовій - не рідше одного разу на
тиждень. 4.40.4. Тиск у газовирівнювальній системі заміряється один
раз на місяць. 4.40.5. Конденсат із трубопроводів газової обв'язки слід
систематично видаляти. 4.40.6. На зиму дренажний пристрій слід утеплювати.
4.41. Вимоги безпеки під час ремонту резервуарів 4.41.1. Підготовка резервуарів до ремонтних робіт, ремонт (у
тому числі поточний), контроль якості ремонтних робіт та приймання
резервуарів в експлуатацію після ремонту повинні проводитись
відповідно до вимог РД 39-0147103-385-87 та інших
нормативно-технічних документів. Капітальний ремонт резервуарів здійснюється згідно з
проектами, розробленими спеціалізованими організаціями. 4.41.2. Перед виконанням ремонту розробляються проект
виконання робіт, заходи щодо безпечного їх виконання та ремонтна
карта. 4.41.3. В'їзд на територію резервуарного парку
автотранспорту, задіяного при виконанні ремонтних робіт,
допускається з дозволу керівника підприємства після перевірки
загазованості території, узгодження з пожежною охороною та за
наявності іскрогасника. 4.41.4. Порушене обвалування резервуарного парку після
закінчення ремонтних робіт повинне бути відновлено, а територія в
межах каре парку - спланована. 4.41.5. Не дозволяється ведення ремонтних робіт під час
зливно-наливних операцій. 4.41.6. Перед установленням заглушок резервуар або
технологічний трубопровід повинен бути звільнений від нафти.
Заглушки слід установлювати на прокладках з двох боків.
Установлення і зняття заглушок реєструється в журналі. 4.41.7. Товщину заглушок визначають з розрахунку на
максимальний тиск, але не менше ніж 3 мм. 4.41.8. Керівник ремонтних робіт зобов'язаний проінформувати
працівників, які виконують ці роботи, про місця встановлення
заглушок. Після закінчення очисних і ремонтних робіт заглушки слід
демонтувати. Демонтаж заглушок контролює особисто керівник
ремонтних робіт і начальник ділянки (цеху). 4.41.9. Внутрішній огляд й очищення резервуарів і цистерн
слід проводити з урахуванням вимог пунктів 7.5-7.7 глави 7
розділу IV цих Правил. 4.41.10. Очищення резервуарів повинно бути максимально
механізоване із застосуванням стаціонарних розмивних пристроїв або
переносних гідромоніторів і гідроелеваторів. Для забезпечення
підйому і переміщення гідромонітора і гідроелеватора необхідно
використовувати електрокар, тельфер чи інші пристрої. 4.41.11. При підготовці резервуара до ремонту його слід
звільнити від нафти, відключити від діючих трубопроводів засувками
з установленням заглушок з хвостовиками. При встановленні заглушок необхідно дотримувати вимоги
підпунктів 4.41.6-4.41.8 пункту 4.41 глави 4 розділу V цих Правил. 4.41.12. Якщо встановлення заглушок неможливе, засувки на
трубопроводах повинні бути щільно закриті, автомати кіл керування
відключені і закриті або зняті запобіжники кіл керування, а на
маховиках, ключах керування, відключених автоматах і на місці
знятих запобіжників вивішуються плакати "Не вмикати - працюють
люди!". 4.41.13. Після спорожнення і встановлення заглушок резервуар
необхідно пропарити, провітрити природною (до 30 град.С) або
примусовою вентиляцією з 15-20-кратним повітрообміном, промити
водою протягом часу, визначеного планом проведення робіт. 4.41.14. Резервуари слід пропарювати при відкритих верхніх
люках. Під час пропарювання в резервуарі слід підтримувати
температуру 60-70 град.С. При подачі пари в резервуар металеву частину паропроводу,
з'єднаного зі шлангом, і наконечник з кольорового металу необхідно
заземлити. 4.41.15. Верхню (над понтоном) і нижню (під понтоном) частину
резервуара з металевим понтоном слід пропарювати окремо.
Резервуари з понтоном із синтетичних матеріалів не підлягають
пропарюванню. 4.41.16. Якщо пропарювання неможливе, то витіснення з
резервуарів токсичних парів і газів здійснюється заповненням їх до
верху водою. 4.41.17. Виконання робіт у резервуарах допускається за умови,
що концентрація токсичних парів (газів) і температура не
перевищують установлені санітарні норми. 4.41.18. Очищати резервуари слід щітками, виготовленими з
іскробезпечного матеріалу, дерев'яними лопатами з одночасним
змочуванням поверхні, що очищається, водою. Застосовування
сталевих щіток та скребків не дозволяється. 4.41.19. Бруд і відкладення, вилучені при очищенні
резервуарів, тимчасово складуються поза межами резервуарного парку
в місці, погодженому з місцевими органами санітарного та пожежного
нагляду. 4.41.20. Поряд з резервуаром, що очищається, повинен бути
запас питної води в герметичному посуді та медична аптечка. 4.41.21. Очищення і промивання внутрішніх стінок резервуара
виконується працівниками з застосуванням ЗІЗ ОД, спецодягу і
спецвзуття без сталевих накладок і цвяхів. Поверх спецодягу слід надягти рятувальний пояс, кінець
сигнальної мотузки якого повинен виходити назовні через найближчий
нижній люк. Біля люка резервуара повинно перебувати не менше двох осіб,
що страхують працівника в резервуарі. Вони також повинні бути в
спецодязі та спецвзутті і мати при собі ЗІЗ ОД. При цьому слід контролювати, щоб шланг протигазу не мав
вигинів і забір повітря здійснювався з зони чистого повітря. 4.41.22. Тривалість перебування у шланговому протигазі не
повинна перевищувати 30 хв., а наступний відпочинок на чистому
повітрі повинен бути не менше 15 хв. 4.41.23. При очищенні і ремонті резервуара відповідальному,
перед використанням ЗІЗ ОД, необхідно перевірити маски, шланги та
з'єднання. У разі виявлення тріщин на масці або шлангу, незначних
нещільностей у з'єднаннях використовувати їх не дозволяється. 4.41.24. Перед допуском людей у резервуар відповідальний
зобов'язаний особисто впевнитись у надійності відключення
трубопроводів, перевірити наявність заглушок і дотримання всіх
заходів безпеки. 4.41.25. У резервуарі допускається перебування тільки одного
працівника. Якщо необхідно, щоб роботу виконували одночасно дві
особи і більше, слід розробити додаткові заходи безпеки і записати
їх у наряді-допуску. 4.41.26. Під час роботи всередині резервуара двох осіб і
більше повітрозабірні шланги і рятувальні мотузки повинні
розташовуватись у діаметрально протилежних люках. При цьому
необхідно виключити взаємне перехрещування і перегинання шлангів
як ззовні, так і всередині ємності. 4.41.27. Огляд і очищення резервуарів з плавучим дахом слід
проводити після встановлення даху на опорні стійки. 4.41.28. Опорні стійки повинні фіксувати плавучий дах на
висоті, достатній для виконання робіт. 4.41.29. У резервуарі з понтоном пробу повітря для аналізу
слід відбирати з нижньої (під понтоном) частини резервуара. 4.41.30. Ізолювання внутрішньої частини резервуарів слід
проводити після оформлення наряду-допуску і виконання всіх
підготовчих заходів, після перевірки відсутності загазованості
всередині резервуара, а також за умови забезпечення робочої зони
припливно-витяжною вентиляцією з 15-20-кратним обміном повітря. 4.41.31. Роботи з ізолювання внутрішньої поверхні резервуара
слід проводити бригадою, що складається не менше ніж з трьох осіб.
Одна здійснює роботу, двоє - спостерігають. 4.41.32. Під час ізолювання верхньої частини резервуара
необхідно користуватись запобіжним поясом з міцно прикріпленою до
нього мотузкою, вільний кінець якої повинен бути закріплений до
нерухомої металоконструкції. 4.41.33. Відходи клейових композицій та їх компоненти
необхідно збирати у місткість або ящик з кришкою, що закривається. Ящик слід щоденно звільняти від відходів, скидаючи їх у
спеціально відведене з цією метою місце, узгоджене з місцевою
пожежною охороною. 4.41.34. На робочих місцях під час приготування клейових
композицій повинні бути вивішені знаки безпеки: "Забороняється
курити", "Вогненебезпечно!" та ін. 4.41.35. Для негайного надання першої допомоги кожна бригада
в місцях проведення робіт з клейовими композиціями та їх
компонентами повинна мати аптечку, у яку входять (у грамах): Спирт етиловий 200 Етилцелозольв 50 Гліцерин 100 2%-ний розчин двовуглекислої соди 200 Мило господарське 500 Паперовий або ватний тампон 50 Аптечку необхідно поновлювати один раз на місяць.
5. Залізничні зливно-наливні естакади для нафти
5.1. При експлуатації естакади необхідно тримати у справному
стані зливно-наливні пристрої, перехідні містки, паропроводи й
арматуру. Пара або гаряча вода на естакаді повинна бути постійно. Перехідні містки під час подавання та відведення цистерн
повинні бути в підвішеному положенні.
5.2. Під час ремонту зливно-наливних стояків і арматури
естакад повинні бути вжиті заходи, які унеможливлюють надходження
нафти на ділянку, що ремонтується.
5.3. Під час ремонту електрообладнання зливно-наливних
естакад необхідно виконувати вимоги НПАОП 40.1-1.21-98
( z0093-98 ) та інших нормативно-технічних документів.
5.4. Для освітлення усередині цистерни слід використовувати
переносні вибухозахищені світильники напругою не вище 12 В,
умикати і вимикати які необхідно зовні.
5.5. Підготовка залізничних цистерн до наливу виконується
відповідно до вимог Правил пожежної безпеки на залізничному
транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України
від 01.07.97 N 240 ( z0440-97 ), зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 24.09.97 за N 440/2244 (далі - НАПБ
В.01.010-97/510) та чинного законодавства.
5.6. Не допускається приймання під налив залізничних цистерн
без відмітки про технічний огляд, з ознаками витоку та з
несправностями, що перешкоджають наливу.
5.7. Сортування залізничних цистерн і розчеплення їх слід
здійснювати за межами естакади. Під час зливно-наливних операцій з
нафтою, що має температуру спалаху парів до 61 град.С, на естакаді
не дозволяється виконувати маневрові роботи і подавати наступний
потяг на вільну колію.
5.8. Залізничні цистерни з нафтою необхідно подавати або
виводити тепловозами (мотовозами), які обладнані стандартними
іскрогасниками, під прикриттям не менше двох чотиривісних порожніх
або завантажених негорючими вантажами платформ (вагонів) зі
швидкістю, що не перевищує 5 км/год.
5.9. Залізничні цистерни під злив і налив слід подавати і
виводити плавно, без поштовхів.
5.10. Злив (налив) нафти слід починати після виведення
тепловоза за межі зливно-наливної споруди. Вагони-цистерни повинні
переміщуватись у межах естакади лебідкою.
5.11. При наливі нафти в залізничну цистерну з-під іншого
нафтопродукту слід виконувати вимоги ДСТУ 4454:2005 "Нафта і
нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та
зберігання".
5.12. Не допускається відкривати несправні нижні зливні
пристрої залізничних цистерн за допомогою не призначених для цього
засобів, що можуть спричиняти іскроутворення. Приєднувати нижній
зливний пристрій цистерни до зливно-наливного колектора можна
тільки після встановлення дерев'яних підкладок під колеса цистерни
і відведення тепловоза. На території зливно-наливних пристроїв не дозволяється
гальмувати і фіксувати залізничні цистерни металевими "башмаками".
Для цих потреб необхідно застосовувати дерев'яні підкладки. Не допускається застосовувати як важелі сталеві ломи чи інші
сталеві предмети для зсуву з місця і підкочування залізничних
цистерн до місця зливу і наливу.
5.13. Налив у залізничні цистерни, що проводиться в умовах
низьких температур, слід здійснювати з урахуванням об'ємного
розширення нафти при транспортуванні в регіони з вищою
температурою. При виявленні в процесі наливу витоку в залізничній цистерні
налив негайно припиняється до усунення несправності. У разі
неможливості усунення витоку цистерну слід спорожнити і повернути
на станцію відправлення. До очищення естакад від розлитої нафти подача під налив
(злив) наступних потягів не дозволяється.
5.14. Перед початком зливно-наливних операцій слід перевірити
дієздатність запірної арматури, стан зливно-наливних пристроїв,
герметичність з'єднань шлангів чи телескопічних труб, засобів
протипожежного захисту. Наконечники гнучких рукавів, телескопічні та інші пристрої,
які використовуються для зливно-наливних операцій, повинні бути
виконані з іскробезпечного матеріалу. Довжина зливно-наливних
пристроїв має бути такою, щоб вони занурювалися до дна цистерни
під час наливання нафтопродуктів.
5.15. Стан зливно-наливних пристроїв, трубопроводів та
запірної арматури повинен постійно контролюватися. Виявлені
несправності та витоки слід негайно усувати. Несправна частина
зливного пристрою (або ділянки трубопроводу) повинна бути
відключена.
5.16. Рельєф території зливно-наливних споруд повинен
забезпечувати стікання аварійних розливів рідини відвідними
лотками через гідравлічні затвори до аварійних ємностей.
5.17. На відстані 20 м по обидва боки від зливно-наливної
естакади чи стояків, що стоять окремо, необхідно встановити знаки
безпеки (контрольні стовпчики), які забороняють проїзд
локомотивів.
5.18. Залізничні колії естакади, трубопроводи, телескопічні
труби і наконечники рукавів повинні бути заземлені. Опір
заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на
рік за графіком, затвердженим власником підприємства.
5.19. Під час наливу або зливу легкозаймистих рідин не
допускаються удари при закриванні кришок люків цистерн, при
приєднанні шлангів та інших пристроїв до залізничних цистерн.
Інструмент, що застосовується під час операцій зливу і наливу,
повинен бути іскробезпечним. Налив слід здійснювати під рівень
рідини. Наконечники наливних шлангів повинні бути іскробезпечними.
5.20. Не дозволяється виконання зливно-наливних операцій під
час грози. При цьому люки залізничних цистерн повинні бути
закриті.
5.21. Під час зливно-наливних операцій слід застосовувати
акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
5.22. Відігрівання залишків загуслої нафти допускається
виключно водяною парою, гарячою водою та іншими пожежобезпечними
способами. Температура підігріву нафти в залізничних
вагонах-цистернах повинна бути нижче температури її спалаху на
15 град.С і не перевищувати 90 град.С. Зливання нафти під час
підігріву не допускається.
5.23. Робочі і евакуаційні сходи залізничних естакад повинні
триматись у справному стані. Сходи на естакадах повинні
розміщуватись через кожні 100 м естакади.
5.24. Для наливу нафти в залізничні цистерни слід
використовувати герметичну систему наливу з відведенням
пароповітряної суміші. Налив нафти здійснюється рівномірно під рівень. Початкова швидкість наливу нафти в порожню цистерну повинна
бути не більше 1 м/с. Не дозволяється використовувати для наливних рукавів труби з
поліетилену або іншого діелектричного матеріалу.
5.25. Не дозволяється на електрифікованих ділянках
залізничної колії підніматись на верхню площадку вагона-цистерни
без зняття напруги з контактного електропроводу.
5.26. Після закінчення наливу нафти шланги, стояки і
колектори, розташовані наверху наливних естакад повинні бути
звільнені від залишків нафти. Рукава наливних пристроїв повинні
бути заведені до спеціальних воронок системи збирання витоків.
Кришки люків після наливу і заміру нафти у вагоні-цистерні повинні
бути герметично закриті.
5.27. Естакади та майданчики очищуються від залишків
нафтопродуктів і промиваються гарячою водою не рідше одного разу в
зміну.
5.28. При проведенні операцій з наливу нафти в залізничні
цистерни та виконанні робіт на висоті на перехідних містках
наливної естакади, котлах цистерн зливальники-наливальники повинні
бути в обов'язковому порядку забезпечені запобіжними поясами зі
стропами і карабінами з іскробезпечних матеріалів, які під час
виконання робіт фіксуються до нерухомих частин огороджень естакади
чи цистерни.
5.29. Для проведення зливно-наливних операцій дозволяється
застосування з'єднувальних рукавів наступних типів: - гумових напірних з текстильним каркасом відповідно до
ГОСТ 18698-79 "Рукава резиновые напорные с текстильным каркасом.
Технические условия"; - гумових високого тиску з металевими оплітками неармованих
відповідно до ГОСТ 6286-73 "Рукава резиновые высокого давления с
металлическими оплетками неармированные. Технические условия"; - рукавів за іншими стандартами та технічними умовами, якщо
технічні характеристики цих рукавів не нижче, ніж ті, що
регламентуються зазначеними вище стандартами.
5.30. З'єднувальні рукава повинні мати на кінцях металеві
наконечники (штуцера) для приєднання до цистерни та трубопроводам.
Кріпити наконечники до рукава слід за допомогою хомутів. Кріплення
наконечників до рукава за допомогою дроту не дозволяється. В місці
контакту гуми з металом на боковій поверхні штуцерів повинні бути
кільцеві виступи, що запобігають зісковзанню рукава зі штуцера. Не
дозволяється використання паронітових та інших підкладок між
хомутами та гумотканинними рукавами.
5.31. Рукава перед початком експлуатації і періодично в
процесі експлуатації по закінченні половини гарантійного ресурсу
роботи, визначеного стандартами і технічними умовами на них,
повинні піддаватись огляду та гідравлічному випробуванню тиском,
що дорівнює двократному робочому тиску.
5.32. Перед кожним зливом-наливом цистерни повинен
проводитись зовнішній огляд рукавів, що приєднуються. Рукава зі
наскрізними пошкодженнями ниток корда підлягають заміні.
5.33. Забороняється здійснювати підтягування та
відгвинчування різьбових та фланцевих з'єднань цистерни і
комунікацій, хомутів рукавів, що знаходяться під надмірним тиском,
а також застосовувати ударний інструмент при нагвинчуванні та
відгвинчуванні гайок.
5.34. Трубопроводи та гумотканинні рукава повинні бути
заземлені.
5.35. Під час зливу-наливу забороняється: - проведення пожежонебезпечних робіт та куріння на відстані
менше 100 м від цистерни; - проведення ремонтних робіт на цистернах та поблизу них, а
також інших робіт, не пов'язаних зі зливно-наливними операціями; - під'їзд автомобільного та маневрового залізничного
транспорту; - знаходження на зливно-наливній естакаді сторонніх осіб, які
не мають відношення до зливно-наливних операцій.
5.36. З боку залізничного шляху на під'їзних шляхах та
дорогах на ділянці зливу-наливу повинні бути виставлені знаки з
написом "Стоп, проїзд заборонений, здійснюється злив (налив)
цистерни".
6. Технологічні трубопроводи
6.1. Технологічні трубопроводи НПС повинні експлуатуватись
відповідно до вимог РД 39-30-1209-84, РД 39-30-114-78 та СНиП
3.05.05-84 "Технологическое оборудование и технологические
трубопроводы". Межі технологічних трубопроводів визначаються вхідною і
вихідною запірною арматурою НПС.
6.2. Технологічні трубопроводи слід обладнувати допоміжною
обв'язкою для звільнення їх від нафти при аварії чи ремонті, а
також стаціонарними відкачувальними засобами.
6.3. Фарбування технологічних трубопроводів повинно
відповідати чинним стандартам. На запірно-регулювальній арматурі повинна бути нанесена
нумерація, що відповідає виконавчим схемам резервуарного парку,
насосної, зливно-наливної естакади і причалу, та мати покажчики
"відкрито - закрито".
6.4. Технологічні трубопроводи після їх монтажу та періодично
в процесі їх експлуатації підлягають випробуванням
(діагностуванню).
6.5. Лотки, у яких розташовані технологічні трубопроводи,
підключаються до каналізаційних систем і періодично промиваються
від бруду.
6.6. Трубопровідні комунікації повинні забезпечувати
безперебійне виконання всіх технологічних операцій.
6.7. Технологічна обв'язка резервуарів повинна забезпечувати
перекачування нафти з одного резервуара в інший у разі аварії.
6.8. Запірна арматура технологічних трубопроводів повинна
підтримуватися в працездатному стані та забезпечувати надійне та
оперативне їх перекриття.
6.9. Не дозволяється ліквідація закупорювань трубопроводів
засобами, що можуть призвести до іскроутворення.
6.10. Не дозволяється відігрівання запірної арматури
відкритим вогнем. Допускається застосування для відігрівання
запірної арматури пари, гарячої води та нагрітого піску.
6.11. У місцях переходів через трубопроводи слід влаштовувати
перехідні містки з поручнями.
6.12. Закриття (відкриття) запірної арматури слід здійснювати
плавно, не допускаючи виникнення гідравлічних ударів. При
здійсненні технологічних переключень у процесі перекачування
відкриту арматуру слід закривати тільки після відкриття запірної
арматури в новому напрямку перекачування.
6.13. Терміни та обсяги ревізії і ремонту запірної арматури
визначаються затвердженим графіком.
6.14. Не допускається перевищення тиску в трубопроводі понад
установлений проектом.
6.15. Не дозволяється залишати інструменти чи інші предмети в
порожнині трубопроводу.
7. Пункти підігрівання нафти
7.1. Режим експлуатації печей підігрівання нафти повинен
визначатись проектом, паспортними даними та відповідати
технологічній карті печей.
7.2. Пункти підігрівання нафти повинні мати обвалування.
7.3. Печі з трубчастими нагрівниками повинні обладнуватися
автоматикою безпеки та системами протиаварійного захисту, що
забезпечують припинення подачі газу при: - розриві елементів трубчастого підігрівача; - перевищенні чи зниженні тиску газу понад нормативні
значення; - згасанні полум'я на пальниках; - наднормативному зниженні тяги в топковому просторі; - вимиканні електроенергії; - утраті (падінні) циркуляції через трубчастий змійовик понад
допустиму; - перевищенні допустимої температури продукту на виході з
підігрівача.
7.4. При спостереженні за горінням форсунок слід
застосовувати захисні окуляри.
7.5. Під час роботи печі необхідно візуально контролювати
стан труб змійовика, трубних підвісок і кладки печі. Не
допускається експлуатація печі з дефектами на трубах підігрівача,
деформацією кладки чи підвісок.
7.6. При виявленні розгерметизації труб змійовика печі слід
відключити його від діючих трубопроводів, відкрити засувку
аварійного скидання і звільнити змійовик від нафти шляхом продувки
водяною парою в запасну ємність (резервуар).
7.7. Вентилі трубопроводів парогасіння слід розташовувати в
зручному та безпечному місці.
7.8. Для розпалення панельних пальників слід застосовувати
запальник. Розпалення блоку панельних пальників здійснюється двома
навченими працівниками.
7.9. При експлуатації печі слід контролювати температуру
зовнішніх стінок розподільних камер пальників. При різкому її
підвищенні пальник слід відключити.
7.10. При нестійкій роботі пальника чи виявленні інших
несправностей піч необхідно вивести з експлуатації.
VI. Вимоги безпеки під час експлуатації об'єктів,
що забезпечують діяльність основних об'єктів і споруд
1. Лабораторії
1.1. Діяльність лабораторії організовується відповідно до
вимог РД 39-0147103-354-89 "Типовое положение о лаборатории,
производящей анализы нефти при приемо-сдаточных операциях",
затвердженого Міністерством нафтової промисловості СРСР у
1989 році.
1.2. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф,
призначених для роботи з вибухопожежонебезпечними речовинами,
повинні мати негорюче покриття. Лабораторні столи і шафи виготовляються з матеріалів, стійких
до дії хімічних реагентів, та обладнуються запобіжними бортиками,
що запобігають розливам рідин.
1.3. Витяжні шафи повинні освітлюватись світильниками у
вибухозахищеному виконанні. Вимикачі і штепсельні розетки
розташовуються поза шафами.
1.4. Балони із стисненими та зрідженими горючими газами
встановлюються зовні будинку лабораторії в металевих шафах. Шафи
повинні мати прорізи для провітрювання. Балони повинні кріпитися в спеціальних стійках. Подавати
горючі гази з одного балона в кілька приміщень не дозволяється.
Забороняється зберігання балонів без запобіжних ковпаків.
1.5. Вибухопожежонебезпечні речовини (у тому числі їх проби)
зберігаються в ізольованих приміщеннях. Не допускається спільне
зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може спричинити пожежу
або вибух.
1.6. У приміщеннях лабораторій кількість нафти,
нафтопродуктів, легкозаймистих розчинників та інших горючих рідин
не повинна перевищувати добової потреби. Горючі рідини слід
зберігати в металевих шафах (ящиках), що знаходяться з
протилежного відносно виходу з приміщення боку.
1.7. Аналізи повинні виконуватись відповідно до вимог чинних
стандартів та затверджених методик.
1.8. Перед початком роботи приміщення лабораторії повинні
провітрюватися. Роботи, пов'язані з виділенням
вибухопожежонебезпечних і шкідливих газів або парів, повинні
виконуватись тільки у витяжних шафах. Не дозволяється виконання робіт при несправній
припливно-витяжній вентиляції та користування витяжними шафами з
розбитим склом та без запобіжних бортиків.
1.9. Мити лабораторний посуд слід у спеціально призначених
для цього приміщеннях (мийних), обладнаних самостійною витяжною
вентиляцією. Ці приміщення повинні відокремлюватися від інших
приміщень негорючими перегородками і мати окремий вихід.
1.10. На посуді з хімічними речовинами і реагентами повинні
бути етикетки з розбірливими написами назв речовин і хімічних
формул.
1.11. Не дозволяється засмоктування кислот, лугів та інших
рідин у піпетку ротом.
1.12. При розведенні концентрованої сірчаної кислоти водою
кислоту слід повільно наливати у воду. Наливати воду в кислоту
забороняється.
1.13. Не дозволяється нагрівати легкозаймисті рідини
безпосередньо на полум'ї. Для цього повинні використовуватись
водяні бані.
1.14. Залишки нафти після аналізів, відпрацьовані ЛЗР і ГР,
отруйні та їдкі речовини слід зливати до спеціального посуду і
видаляти з лабораторії. Не дозволяється зливати рідини до
побутової каналізації. У разі потрапляння отруйних речовин на одяг
або на лабораторне обладнання слід негайно нейтралізувати їх.
1.15. При перенесенні тонкостінних скляних колб з рідиною їх
необхідно тримати двома руками - однією за дно, другою за
горловину.
1.16. Не дозволяється зберігання і приймання їжі в
приміщенні, де проводяться роботи з токсичними речовинами.
1.17. Не дозволяється використання лабораторного посуду для
особистих потреб.
1.18. В лабораторії не дозволяється прання та чищення одягу
бензином, гасом, ацетоном та іншими розчинниками.
1.19. Після закінчення робіт у лабораторії відповідальний за
охорону праці і пожежну безпеку повинен перевірити, що: - усі газові і водяні крани закриті; - пальники, лампи та інші вогненебезпечні прилади вимкнені; - посуд з реактивами закритий; - з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж
їх живлення відключена напруга; - автоматична пожежна сигналізація лабораторії знаходиться у
ввімкненому режимі захисту.
2. Котельні
2.1. Будова і експлуатація котельних установок на об'єктах МН
повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації
парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см),
водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води
не вище 115 град.С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від
23.07.96 N 125 ( z0655-96 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції
України 05.11.96 за N 655/1680 (далі - НПАОП 0.00-1.26-96), та
інших нормативно-технічних документів.
2.2. Призначення осіб, які відповідають за справний стан і
безпечну експлуатацію котлів, повинно здійснюватися згідно з
вимогами НПАОП 0.00-1.26-96 ( z0655-96 ).
2.3. Особа, відповідальна за стан і безпечну експлуатацію
котлів, повинна забезпечити: - тримання котлів у справному стані; - проведення своєчасних планово-запобіжних ремонтів котлів і
підготовку їх до технічного опосвідчення; - своєчасне усунення виявлених несправностей; - обслуговування котлів навченим і атестованим персоналом; - обслуговувальний персонал - інструкціями з охорони праці і
пожежної безпеки, а також періодичну перевірку знань цих
інструкцій; - виконання обслуговувальним персоналом цих інструкцій.
2.4. До обслуговування котлів допускаються особи не молодше
18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, атестацію та
інструктаж відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05 ( z0231-05 ), і мають
посвідчення на право обслуговування котлів.
2.5. При перерві в роботі за спеціальністю більше 12 місяців
персонал, який обслуговує котли, після перевірки знань повинен
перед допуском до самостійної роботи пройти стажування для
відновлення практичних навичок за програмою, затвердженою
керівництвом підприємства.
2.6. Допуск персоналу до самостійного обслуговування котлів
повинен оформлятись наказом по підприємству.
2.7. Не дозволяється доручати машиністу (оператору), який
знаходиться на чергуванні, виконання під час роботи котла інших
робіт, не передбачених його обов'язками під час чергування.
2.8. Не дозволяється залишати котел без постійного нагляду
обслуговувальним персоналом, як під час роботи котла, так і після
його зупинки до зниження в ньому тиску до атмосферного.
2.9. Допускається експлуатація котлів без постійного нагляду
за їх роботою за наявності чергового експлуатаційного персоналу,
автоматики безпеки, сигналізації і захистів, що забезпечують
безпечний режим роботи та автоматичну зупинку котла при
відхиленнях параметрів його роботи від безпечних.
2.10. У будівлі котельні не дозволяється розміщувати побутові
і службові приміщення, які не призначені для персоналу котельні, а
також майстерні, не призначені для ремонту котельного
устаткування.
2.11. Рівень підлоги котельного приміщення не повинен бути
нижче від планувальної відмітки землі, що прилягає до будівлі
котельні.
2.12. Вихідні двері з котельного приміщення повинні
відчинятись назовні і мати табличку "Стороннім вхід заборонено".
Двері із службових, побутових та допоміжних приміщень повинні
відчинятись у бік котельні й обладнуватись пружинами.
2.13. У котельні повинен бути годинник, телефон або інші
засоби виклику в екстрених випадках відповідних аварійних служб, а
також для зв'язку з місцями споживання теплоенергії і технічними
службами підприємства.
2.14. У котельню не допускаються сторонні особи.
3. Каналізація та очисні споруди
3.1. Влаштування і експлуатація мереж каналізації і очисних
споруд повинні здійснюватись відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85
"Внутренний водопровод и канализация зданий", СНиП 2.04.03-85
"Канализация. Наружные сети и сооружения", ГОСТ 12.3.006-75 "ССБТ.
Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей.
Общие требования безопасности" та інших нормативно-технічних
документів.
3.2. До виробничої чи виробничо-дощової каналізації
відводяться: - підтоварна вода з резервуарів (крім резервуарів, які
обладнані пристроями розмиву осадів), вода від миття бочок з-під
нафтопродуктів, площадок зі зливно-наливними пристроями, підлог
насосних станцій та ін.; - вода від охолодження резервуарів при пожежі. Не допускається скидання до мережі каналізації стічних вод,
що утворюються при зачищенні резервуарів.
3.3. Не дозволяється скидання до каналізаційних систем нафти
та розчину піноутворювача від систем автоматичного пінного
пожежогасіння. Для цього повинні передбачатись спеціальні аварійні
ємності.
3.4. За ступенем забрудненості нафтою стічних вод повинен
бути встановлений щоденний лабораторний контроль. При перевищенні
вмісту нафти або нафтопродукту в стічних водах повинні бути вжиті
заходи для виявлення джерела надходження нафти (нафтопродукту) до
каналізації.
3.5. Виробничо-дощові стічні води підприємств транспорту
нафти і нафтопродуктів перед випуском у водойми повинні
піддаватися відповідному очищенню від нафтопродуктів, механічних
домішок, а токсичні речовини (тетраетилсвинець, фенол та ін.), які
містяться в них, повинні знешкоджуватись.
3.6. Не допускається скидання стічних вод у закриті водойми
без глибокого очищення біохімічним чи хімічним методом.
3.7. Допускається знешкодження неочищених стічних вод шляхом
випарювання чи термічного спалювання.
3.8. Не допускається експлуатація каналізаційної мережі без
гідрозатворів чи з недієздатними гідрозатворами.
3.9. При будівництві і ремонті не допускається: - прокладати каналізаційні магістралі по території
резервуарних парків або під будівлями НПС; - приєднувати господарсько-побутову каналізацію до
виробничо-дощової.
3.10. Для запобігання накопиченню осадів, що закупорюють
колектори, необхідно постійно контролювати рівень води в колодязях
з гідравлічними затворами. При перевищенні рівня води необхідно
прочистити засмічену ділянку труби і колодязь.
3.11. Оглядові колодязі каналізаційних мереж необхідно
тримати в чистоті, вони повинні бути постійно закриті кришками,
обладнані драбинами-приступками або скобами та мати діаметр не
менше 1 м.
3.12. Чищення каналізаційних труб, лотків і колодязів повинно
здійснюватись вибухопожежобезпечними способами.
3.13. При роботі каналізаційних насосних станцій з
виробничими (нафтовмісними) стічними водами не допускається: - розміщення насосів іншого призначення в приміщенні насосів
для перекачування виробничих стічних вод; - робота насосів при непрацюючій припливно-витяжній
вентиляції.
3.14. Роботи, пов'язані з використанням рідкого хлору і
хлорного вапна, регламентуються відповідними правилами і
інструкціями. Приміщення хлораторних установок, а також склади для
зберігання хлорного вапна і балонів з хлором повинні бути
обладнані примусовою витяжною вентиляцією з шести- і
дванадцятикратним (при аваріях) повітрообміном. Уміст хлору в повітрі виробничих приміщень не повинен
перевищувати його ГДК у повітрі робочої зони згідно з
ГОСТ 12.1.005-88.
3.15. Приміщення озонаторної, де розміщені генератори озону,
повинно мати постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію з
кратністю повітрообміну не менше 12. Не дозволяється робота в приміщенні з концентрацією озону
вище 0,1 мг/куб.м. У приміщенні котлів-озонаторів повинен бути встановлений
газоаналізатор, зблокований з вентиляцією.
3.16. Усунення витоків озону слід виконувати у
фільтрувальному протигазі, після чого приміщення необхідно
провітрювати протягом 15-20 хвилин.
4. Складські приміщення
4.1. Складські приміщення (у тому числі розташовані в
цокольних та підвальних приміщеннях) повинні відповідати вимогам
СНиП 2.11.01-85* "Складские здания. Изменение N 1 - БСТ, N 6,
1991", НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
4.2. Складські приміщення і відкриті площадки забезпечуються: - підйомно-транспортними засобами, що дозволяють механізувати
й убезпечити вантажно-розвантажувальні операції; - освітленими проходами і проїздами між стелажами, секціями,
вхідними і вихідними прорізами; - механізованими засобами приймання і відпускання сипучих
матеріалів; - засобами пожежогасіння; - засобами зв'язку з пожежною охороною; - інформаційною картою.
4.3. Проходи, виходи, коридори, тамбури, сходові клітки,
запасні виходи і засоби пожежогасіння не повинні захаращуватися.
4.4. Для знеструмлення всієї електромережі складу повинен
бути передбачений рубильник, уміщений у ящик, що запирається,
зовні будинку.
4.5. Матеріали, вироби й устаткування при зберіганні на
складській площадці повинні укладатись у такий спосіб: - цегла у пакетах і на піддонах - не більше ніж у два яруси;
у контейнерах - в один ярус; без контейнера - заввишки не більше
1,7 м; - круглий ліс - у штабель заввишки не більше 1,5 м з
прокладками між рядами й установленням упорів проти розкочування
завширшки не менше 1,5 м; - пиломатеріали - у штабель заввишки при рядовому вкладанні
не більше половини ширини штабеля, а при укладанні в клітки - не
більше ширини штабеля; - мілкосортний метал - у стелаж заввишки не більше 1,5 м; - санітарно-технічні і вентиляційні блоки - у штабель
заввишки не більше 2,5 м на підкладках і прокладках; - нагрівальні прилади (радіатори та ін.) у вигляді окремих
секцій чи в зібраному вигляді - у штабель заввишки не більше 1 м; - великогабаритне і великовагове устаткування і його
частини - в один ряд на підкладках; - чорні прокатні метали (листова сталь, швелери, двотаврові
балки, сортова сталь) - у штабель заввишки до 1,5 м з прокладками
і підкладками; - труби діаметром до 300 мм - у штабель заввишки до 3 м на
підкладках і прокладках з кінцевими упорами; - труби діаметром більше 300 мм - у штабель заввишки до 3 м у
сідло без прокладок. Нижній ряд труб повинен бути покладений на підкладки,
укріплений інвентарними металевими башмаками чи кінцевими упорами,
надійно закріпленими на підкладках.
4.6. При виконанні робіт на штабелі заввишки більше 1,5 м
необхідно застосовувати переносні інвентарні сходи. Застосування прокладок круглого перетину при складуванні
будівельних матеріалів у штабелі не дозволяється.
4.7. Матеріали, вироби, устаткування слід розміщувати на
вирівняних і утрамбованих площадках, а в зимовий період - на
площадках, очищених від снігу і льоду. При цьому повинні бути
вжиті заходи проти мимовільного зсуву (осідання, опадання,
розкочування тощо) предметів, що зберігаються. Складські площадки повинні бути захищені від поверхневих вод.
4.8. При вивантаженні матеріалів і устаткування з вагонів, а
також при укладанні їх перед завантаженням у вагони поблизу
залізничних колій, між вантажем і найближчою до нього рейкою
повинен бути залишений прохід шириною не менше 2 м. Вивантажувати
на рейкові колії і між ними, а також захаращувати колії будь-якими
предметами не дозволяється. Вивантажені матеріали слід негайно
складати в місця їх зберігання.
4.9. Балони зі стисненими газами необхідно зберігати в
спеціальних закритих провітрюваних приміщеннях, ізольованих від
джерел відкритого вогню і місць зварювання. Несумісні речовини повинні зберігатися окремо.
4.10. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись
відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы
погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности".
4.11. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є
обов'язковим для вантажів масою понад 50 кг, а також при
підійманні вантажів на висоту більше 3 м.
4.12. При підійманні і переміщенні важких речей жінками або
неповнолітніми необхідно керуватись вимогами, які визначені
Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей жінками,
затвердженими наказом МОЗ України від 10.12.93 N 241 ( z0194-93 ),
зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194,
та Граничними нормами підіймання і переміщення важких речей
неповнолітніми, затвердженими наказом МОЗ України від 22.03.96
N 59 ( z0183-96 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України
16.04.96 за N 183/1208.
4.13. Вантажно-розвантажувальні операції з вантажами, що
котяться, слід виконувати механізованим способом, у винятках за
допомогою похилих площадок чи настилів з триманням вантажів
канатами з протилежного боку. Працівники при цьому повинні
знаходитися з боку вантажу, що піднімається чи спускається.
4.14. Важкі штучні матеріали, а також ящики з вантажами слід
переміщати за допомогою спеціальних ломів чи інших пристосувань.
4.15. Під час перенесення вантажів необхідно: - вибирати рівний, вільний шлях; - користуватись простими пристосуваннями (ношами, візками); - іти в ногу з напарником, що йде попереду носилок.
4.16. У разі виникнення небезпечної ситуації необхідно
повідомити бригадира чи майстра і без його дозволу до роботи не
приступати.
4.17. Довгомірні матеріали і вироби слід переносити вдвох чи
бригадою за допомогою спеціальних захоплювачів і кліщів. Не
дозволяється переносити ці вантажі на плечах, черешках лопат,
ломах, обрізках дощок.
4.18. Переміщати балони слід на спеціальних ношах чи візках,
а сулії з кислотою чи іншими небезпечними рідинами - у плетених
кошиках; піднімати ці вантажі на висоту необхідно в спеціальних
контейнерах. Не дозволяється їх підйом уручну.
5. Механічні майстерні
5.1. Процеси механічної обробки металів різанням на
металорізальних верстатах повинні відповідати вимогам
ГОСТ 12.3.025-80 "ССБТ. Обработка металлов резанием. Требования
безопасности" та ДСТУ 2752-94 "Устаткування метало- та
деревообробне. Верстати металорізальні. Вимоги безпеки".
5.2. Підлоги в механічних майстернях повинні бути рівними,
неслизькими, без порогів і перекатів.
5.3. Стаціонарні верстати повинні бути встановлені на
фундаментах або основах, ретельно вивірені, надійно закріплені і
пофарбовані.
5.4. Проходи, проїзди в майстерні повинні бути вільними. Не
допускається встановлення верстатів на люки колодязів. Відстань між верстатами повинна бути не менше 1 м, а ширина
робочих проходів - не менше 0,75 м.
5.5. Робочі місця повинні обладнуватися з максимальною
зручністю для працівників. Повинні передбачатися стелажі, тара,
столи та пристрої для розміщення креслень (ескізів), інструменту,
матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готових деталей і відходів
виробництва. На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повинні
бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони, а завширшки не
менше 0,6 м від виступаючих частин верстата.
5.6. При вкладанні виробів у штабелі висота їх визначається
умовами стійкості штабеля і зручністю взяття деталей, але не
повинна перевищувати 1,5 м.
5.7. Робоче місце повинно систематично прибиратися. Усі
відходи виробництва повинні збиратись у спеціальні місткості.
5.8. Видаляти стружку з верстата необхідно відповідними
пристосуваннями (гаками, щітками). Не дозволяється прибирати
стружку руками. Прибирання робочих місць від стружок і бруду повинно
здійснюватись способами, які унеможливлюють пилоутворення.
5.9. Зупинка верстата є обов'язковою: - у разі припинення подачі струму; - при зміні робочого інструменту; - при кріпленні, установленні або знятті з верстата предмета,
що обробляється; - при ремонті, чищенні і змащуванні верстата, прибиранні
стружки.
5.10. При обробці на верстатах важких деталей чи заготовок
(масою понад 20 кг) установлювати і знімати їх з верстатів
необхідно за допомогою підйомних пристроїв і пристосувань.
5.11. Контроль розміру заготовок, що обробляються на
верстатах, і зняття деталей для контролю повинні виконуватись лише
при відключених механізмах обертання або переміщення заготовок,
інструменту і пристосувань.
5.12. Верстати повинні бути обладнані зручними в експлуатації
запобіжними пристроями з достатньо міцним склом або іншим прозорим
матеріалом для захисту очей від стружки і частинок металу.
5.13. Працювати на верстатах повинні лише ті особи, за якими
ці верстати закріплені. Біля кожного верстату повинен знаходитись
перелік осіб, які мають право на ньому працювати. Працювати на них
іншим особам не дозволяється.
5.14. Не дозволяється робота на несправних верстатах, без
огородження рухомих частин або при несправному огородженні. При роботах на верстатах особливу увагу слід приділяти
засобам захисту від стружки і захисту очей.
5.15. Рукави спецодягу працівника на верстатах повинні мати
манжети, які щільно облягають руки. Працювати на верстатах у рукавицях не допускається.
5.16. Для захисту від статичної електрики повинні
передбачатись заземлювачі, пристрої зволоження повітря,
нейтралізатори статичної електрики.
5.17. Ділянки майстерень (цехів), де за технологічним
процесом відбувається утворення пилу, парів, газу, повинні бути
ізольовані від загального приміщення й обладнані вентиляцією. У
місцях утворення пилу, газу і парів повинні бути влаштовані
місцеві витяжні пристрої.
6. Деревообробні майстерні
6.1. Обробка деревини повинна здійснюватись відповідно до
вимог ГОСТ 12.3.042-88 "ССБТ. Деревообрабатывающее производство.
Общие требования безопасности".
6.2. Вміст деревного пилу в повітрі виробничого приміщення
повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 і не перевищувати
6,0 мг/куб.м.
6.3. У деревообробних майстернях не дозволяється: - зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує добову
потребу; - зберігати масла, лаки, клеї та інші горючі рідини і
матеріали.
6.4. Верстаки, столи і стелажі повинні бути міцними,
стійкими, надійно закріпленими на підлозі, висотою, зручною для
роботи, з гладкою поверхнею, без вибоїв, задирок, тріщин та інших
ушкоджень. Верстаки повинні бути покриті листовою сталлю і мати
ящики для інструменту.
6.5. Станина верстата циркулярної пилки повинна бути міцною і
стійкою, закріпленою на твердій основі (фундаменті або міцній
підлозі), та не мати гострих ребер і виступів.
6.6. При перенесенні або перевезенні столярних інструментів
необхідно одягати на леза різців і зубці наконечники чи футляри,
виготовлені відповідно до форми інструменту.
6.7. Усі верстати і механізми повинні бути захищені
запобіжними й огороджувальними пристроями згідно з вимогами
інструкцій підприємств-виробників.
6.8. Робочі місця повинні бути забезпечені засобами для
безпечного прибирання робочих місць і очищення устаткування.
6.9. Видаляти відходи від деревообробних верстатів необхідно
місцевими витяжними пристроями аспіраційних систем, зблокованих з
роботою верстатів.
6.10. Устаткування приміщень деревообробних майстерень
необхідно очищувати безпечними способами від деревного пилу,
стружок не рідше одного разу на зміну, а будівельні конструкції і
світильники - не рідше одного разу на два тижні.
VII. Додаткові вимоги безпеки під час роботи
з нафтою з підвищеним вмістом сірководню
7.1. Наказом по підприємству встановлюється перелік місць, де
можливе виділення сірководню, які позначаються знаками безпеки
згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
7.2. Усі працівники, зайняті в технологічних процесах
транспортування нафти з підвищеним умістом сірководню, повинні
бути навчені методам надання першої допомоги при отруєнні
сірководнем.
7.3. У місцях можливого скупчення сірководню стан
газоповітряного середовища повинен контролюватися з такою
періодичністю: - на відкритому повітрі - не рідше одного разу на добу; - у закритих приміщеннях - не рідше одного разу на зміну; - у колодязях, приямках, траншеях та інших заглибленнях -
щоразу перед початком роботи в них. Результати замірів заносяться в журнал контролю повітряного
середовища.
7.4. Роботи в ємностях, колодязях, траншеях проводяться після
попереднього аналізу повітря робочої зони на вміст сірководню з
дотриманням вимог глави 7 розділу IV цих Правил.
7.5. Запірна арматура, розміщена в колодязях, повинна мати
дистанційне керування зовні.
7.6. Герметичність фланцевих з'єднань, сальникових ущільнень
арматури і насосних агрегатів, рознімного устаткування, люків і
цистерн слід перевіряти індикатором.
7.7. При виявленні витоків нафти з підвищеним умістом
сірководню через фланцеві з'єднання, сальники насосів тощо слід
негайно їх усунути.
7.8. Не дозволяється приймати їжу і пити воду на площадці
наливу нафти в цистерни, у каре резервуарів, у насосній та в інших
потенційно небезпечних місцях.
7.9. Вимоги до резервуарів 7.9.1. Для резервуарів з нафтою з підвищеним умістом
сірководню повинен бути розроблений графік планових робіт з
очищення їх від пірофорних відкладень, а також з ремонту корпусу і
заміни арматури. 7.9.2. Резервуари з нафтою з підвищеним умістом сірководню
повинні бути герметичними, обладнуватися газовою обв'язкою і
захистом від сірководневої корозії. 7.9.3. Перед входом у каре резервуарного парку необхідно
надягти фільтрувальний протигаз. Вхід на територію парку менше двох осіб не дозволяється. Біля
входу в резервуарний парк повинні бути встановлені попереджувальні
знаки. 7.9.4. Обладнання резервуарів для нафти з підвищеним умістом
сірководню повинно унеможливлювати вимірювання рівня і відбору
проб через замірний люк. 7.9.5. Спуск підтоварної води з резервуарів повинен бути
автоматизований. Підтоварна вода перед скиданням у промканалізацію
повинна очищуватись від сірководню. 7.9.6. Для запобігання загорянню пірофорних відкладень
резервуар після його звільнення від нафти необхідно заповнювати
водою. 7.9.7. Резервуар слід пропарювати при закритому нижньому
люку, а конденсат необхідно спускати в каналізацію через спускну
трубу. 7.9.8. Подавання пари в резервуар повинно забезпечувати
наявність у ньому надлишкового тиску. Наявність надлишкового тиску
контролюється візуально (вихід пари через дихальні клапани і
люки). 7.9.9. У процесі пропарювання в резервуар рекомендується
вводити незначну (до 6% кисню в пароповітряній суміші) кількість
повітря, що забезпечує повільне окиснювання пірофорних відкладень. 7.9.10. За відсутності дозувальних пристроїв після закінчення
пропарювання резервуар необхідно заповнити водою до верху. Рівень
води слід знижувати поступово зі швидкістю 0,5-1,0 м/год. для
забезпечення повільного окиснювання відкладень у міру їх
висихання. 7.9.11. Після спорожнення резервуара від води слід узяти
пробу повітря на вміст парів вуглеводню і сірководню. 7.9.12. Для запобігання самозапалюванню пірофорних відкладень
необхідно періодично очищувати внутрішню поверхню резервуара від
продуктів корозії. Під час очищення внутрішню поверхню резервуара необхідно
безперервно зрошувати водою. 7.9.13. Бруд і відкладення, вилучені при очищуванні
резервуара від нафти з підвищеним умістом сірководню, необхідно
постійно зволожувати до видалення їх з території перекачувальної
станції.
7.10. Вимоги до залізничних цистерн 7.10.1. При зливанні (наливанні) нафти з підвищеним умістом
сірководню кожну групу вагонів-цистерн повинні обслуговувати не
менше двох працівників. Цистерни необхідно спорожнювати повністю і після цього
закривати. 7.10.2. При відкриванні кришок люків на ковпаках цистерн
необхідно стояти з навітряного боку і користуватися протигазом.
Відкривати і закривати кришки люків цистерн слід обережно, без
ударів. 7.10.3. Першочергово зливаються цистерни, розташовані з
навітряного боку, щоб унеможливити потрапляння токсичних випарів
на працівників.
7.11. Вимоги до насосних станцій 7.11.1. У приміщеннях, де можливе виділення сірководню,
повинна постійно працювати припливно-витяжна вентиляція. При зупинці вентиляції працівники повинні застосовувати
протигази і сповістити старшого по зміні, який повинен забезпечити
усунення несправності, а в разі потреби вивести людей з
приміщення. 7.11.2. У потенційно небезпечних місцях, де можливе виділення
сірководню, повинні встановлюватися знаки безпеки.
VIII. Вимоги безпеки під час ремонту лінійної
частини магістральних нафтопроводів
1. Лінійна частина магістральних нафтопроводів
1.1. Ремонт лінійної частини МН слід виконувати з урахуванням
вимог РД 39-110-91, інших нормативно-технічних документів, чинного
законодавства та цих Правил.
1.2. Підприємства (організації), що залучаються до виконання
ремонтних робіт на об'єктах МН, повинні отримати в установленому
порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання відповідних робіт
підвищеної небезпеки згідно з НПАОП 0.00-4.05-03 ( 1631-2003-п ).
1.3. Відповідальними за дотримання вимог безпеки при
виконанні комплексу ремонтних робіт є: - за технічний стан обладнання та спецтехніки і ЗІЗ -
організація, на балансі якої вони знаходяться; - за дотримання вимог безпеки при виконанні конкретних робіт
(земляні, зварювально-монтажні, ізоляційно-укладальні тощо) -
організація, що виконує відповідні роботи.
1.4. Перед капітальним ремонтом лінійної частини нафтопроводу
слід обстежити та в разі потреби відновити захисні споруди
населених пунктів і промислових об'єктів, попередити про виконання
робіт місцеві органи виконавчої влади. Не дозволяється присутність
сторонніх осіб у межах робочої зони виконання ремонту МН.
1.5. Капітальний ремонт нафтопроводів, пов'язаний із заміною
ізоляції, слід виконувати ручним або механізованим способом при
тиску в нафтопроводі не більше 2,5 МПа.
1.6. Заварювання дефектів з утратами металу на нафтопроводі
проводиться за проектом виконання робіт або планом заходів, при
дотриманні вимог безпеки та ПЛАС, тиску не більше 2 МПа та
залишковій товщині стінки в місці дефекту не менше 5 мм.
1.7. Перед початком ремонтних робіт за допомогою трасошукача,
бура або шурфуванням установлюється точне місцезнаходження
нафтопроводу через кожні 50 м, а на нерівному рельєфі місцевості -
через кожні 25 м. Установлена траса нафтопроводу закріплюється на
місцевості покажчиками (вішками) висотою не менше 0,5 м з
позначенням глибини його залягання. Покажчики (вішки)
установлюються також на кабелі (кабелях) технологічного зв'язку і
на перетинах нафтопроводу з іншими підземними комунікаціями.
1.8. Персонал, зайнятий на ремонті трубопроводу, повинен
володіти навичками надання першої медичної допомоги. Ремонтна
колона повинна бути забезпечена аптечкою з медикаментами і
перев'язувальними матеріалами.
1.9. На відстані не менше 50 м від ділянки нафтопроводу
розміщується вагончик (намет) і облаштовується місце відпочинку і
прийому їжі. У вагончику (наметі) встановлюється умивальник, бачок
з питною водою та аптечка. Не дозволяється відпочивати на відкритій місцевості на
відстані менше 50 м від нафтопроводу, що ремонтується.
1.10. Земляні роботи 1.10.1. Земляні роботи в межах охоронних зон трубопроводів,
ліній електропередач, автомобільних доріг, залізничних колій
можуть виконуватись після отримання письмового дозволу
підприємства, що експлуатує ці комунікації, та в присутності його
представника. До дозволу додається план (схема) комунікацій з
точними їх прив'язками, розташуванням і глибиною залягання (згідно
з результатами шурфування в місцях перетинання з МН). Земляні роботи ближче ніж 5 м від твірної кабелю
технологічного зв'язку необхідно проводити виключно в присутності
представника від управління зв'язку підприємства магістральних
нафтопроводів. 1.10.2. Додаткові заходи безпеки при виконанні робіт на
горизонтальних ухилах більше 8 град. та вертикальних більше
35 град. визначаються проектом виконання робіт згідно з вимогами
ВСН 004-88 "Ведомственные строительные нормы. Строительство
магистральных трубопроводов. Технология и организация",
затверджених Міністерством будівництва підприємств нафтової та
газової промисловості СРСР 01.12.88, та розділу IX цих Правил. 1.10.3. Не дозволяється застосовувати ломи, кирки,
пневматичні молоти та інші інструменти ударної дії при виконанні
земляних робіт на перетинах з електрокабелями, газопроводами та
іншими комунікаціями або в безпосередній близькості від них.
Траншея повинна бути вирита за допомогою лопат, при цьому не можна
допускати різких ударів. 1.10.4. Для уникнення пошкодження нафтопроводу ковшем
екскаватора, не пристосованим для повного розкриття нафтопроводу,
ґрунт слід розробляти по обидва боки труби, опускаючи ківш до
0,15-0,20 м від її бічної твірної. Подальше розробляння ґрунту слід проводити лопатами. 1.10.5. При ритті траншеї одночасно двома одноківшевими
екскаваторами, обладнаними зворотною лопатою, відстань між ними
уздовж траншеї повинна дорівнювати двом вильотам стріли, але
завжди бути не меншою ніж 14 м. 1.10.6. До вантузів, засувок, відводів та інших вузлів
нафтопроводу повинен бути попередньо забезпечений доступ (шляхом
їх відкопування). 1.10.7. Риття шурфу здійснюється під керівництвом
відповідальної за це особи. Розмір шурфу повинен бути завдовжки не менше 1 м, по обидва
боки трубопроводу від твірної не менше 0,5 м і завглибшки від
нижньої твірної не менше 0,5 м. Працівник, який спускається у шурф, повинен надіти
рятувальний пояс з хрестоподібними лямками і прив'язаною до нього
сигнально-рятувальною мотузкою, кінець якої повинен бути в одного
з працівників, що знаходяться на поверхні шурфу. Спускатись у шурф
слід по сходах (драбині). Для освітлення у шурфі допускається застосування лише
вибухозахищених акумуляторних світильників. 1.10.8. При виникненні загрози обвалу стінок (тріщин тощо)
траншеї (котловану) слід припинити роботи і вивести працівників з
небезпечної зони. Робота може бути продовжена після усунення
загрози обрушення ґрунту (укріплення стінок траншеї, зрізання
ґрунту для збільшення укосу тощо). 1.10.9. Для забезпечення швидкого виводу працівників з
траншеї слід установлювати стрем'янки з ухилом 1:3 та планками
через кожні 0,4 м з розрахунку дві драбини на п'ять осіб. 1.10.10. У траншеї розкритого нафтопроводу повітря робочої
зони слід постійно контролювати на вміст вуглеводнів та
сірководню, який не повинен перевищувати ГДК згідно з
ГОСТ 12.1.005-88. При перевищенні ГДК ремонтні роботи негайно
припиняються, працівники виводяться з небезпечної зони. Роботи
відновлюються після повного усунення причин загазованості. 1.10.11. Капітальний ремонт балочних, вантових і дюкерних
переходів нафтопроводів повинна здійснювати спеціалізована
організація, яка має дозвіл Держгірпромнагляду на виконання
відповідних робіт підвищеної небезпеки. 1.10.12. При проведенні робіт з капітального ремонту
нафтопроводу повинен бути встановлений постійний зв'язок керівника
робіт з черговим диспетчером РНУ (ЦДП) або оператором найближчої
НПС. 1.10.13. У зимовий період розроблення ґрунту (за виключенням
сухого піщаного) на глибину промерзання дозволяється без
кріплення. При подальшому заглибленні необхідно встановлювати
кріплення. За станом траншеї повинен бути встановлений постійний
нагляд. 1.10.14. Глибину траншеї (котловану) без укосів і кріплень
для нафтопроводу діаметром до 700 мм необхідно приймати відповідно
до табл. 3.
Таблиця 3
------------------------------------------------------------------ | Вид ґрунту нормальної вологості | Глибина траншеї, м | |--------------------------------------+-------------------------| |Насипний, піщаний, гравелістий | 1,0 | |--------------------------------------+-------------------------| |Супіщаний і суглинний | 1,25 | |--------------------------------------+-------------------------| |Глинистий | 1,5 | |--------------------------------------+-------------------------| |Особливо щільний | 2,0 | ------------------------------------------------------------------
Примітка. Риття траншей з вертикальними стінками роторними і
траншейними екскаваторами в щільних зв'язаних ґрунтах допускається
без кріплення на глибину не більше 3 м, при цьому не дозволяється
спуск працівників у траншею. У місцях, де необхідне перебування
працівників, повинні облаштовувати кріплення або укоси.
1.10.15. При розкритті нафтопроводів діаметром 1020 мм і
більше крутизну укосів траншей без кріплення слід приймати
відповідно до табл. 4.
Таблиця 4
------------------------------------------------------------------ | Ґрунти | Глибина виїмки, м | | |-----------------------------------------------------| | | від 0,1 до 1,5 | від 1,6 до 3,0 | від 3,1 до 5,0 | | |-----------------+-----------------+-----------------| | | кут між | відхи-| кут між | відхи-| кут між | відхи-| | |напрямком| лення |напрямком| лення |напрямком| лення | | | укосу і | висоти| укосу і | висоти| укосу і | висоти| | |горизон- | укосу |горизон- | укосу |горизон- | укосу | | | таллю, |до його| таллю, |до його| таллю, |до його| | | град. | закла-| град. | закла-| град. | закла-| | | | дення | | дення | | дення | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |Насипні | 56 | 1:0,67| 45 | 1:1 | 38 | 1:1,25| |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |Піщані і | 63 | 1:0,50| 45 | 1:1 | 45 | 1:1 | |гравелісті| | | | | | | |(ненасиче-| | | | | | | |ні) | | | | | | | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |Глинисті: | | | | | | | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |супісок | 76 | 1:0,2 | 56 |1:0,67 | 50 | 1:0,85| |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |суглинок | 90 | 1:0 | 63 |1:0,50 | 53 | 1:0,75| |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |глина | 90 | 1:0 | 76 |1:0,25 | 63 | 1:0,50| |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |лесовий | 90 | 1:0 | 63 |1:0,50 | 63 | 1:0,50| |сухий | | | | | | | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |Морені: | | | | | | | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |піщані і | 76 | 1:0,25| 60 |1:0,57 | 53 | 1:0,75| |супіщані | | | | | | | |----------+---------+-------+---------+-------+---------+-------| |суглинні | 78 | 1:0,20| 63 |1:0,50 | 57 | 1:0,65| ------------------------------------------------------------------
Примітки: 1. При нашаруванні різних ґрунтів крутизну укосу для всіх
шарів слід назначати за найбільш слабким ґрунтом. 2. До насипних належать ґрунти, що пролежали у відвалах менше
6 місяців і не піддаються штучному ущільненню.
1.10.16. При виявленні витоку нафти в процесі розкриття
нафтопроводу слід негайно припинити розкривні роботи, заглушити
двигуни техніки, що працює поблизу, вивести персонал з небезпечної
зони і проінформувати керівника робіт та чергового диспетчера РНУ
(ЦДП). Місце розливу нафти огороджується сигнальними прапорцями
(сигнальними стрічками) і знаками безпеки "Забороняється
користуватись відкритим вогнем", "Забороняється курити",
"Обережно! Нафта", а в нічні години позначається сигнальними
ліхтарями. 1.10.17. Для переходів через траншею над нафтопроводом
влаштовуються інвентарні містки, що мають не менше однієї
проміжної опори завширшки від 0,8 м з перилами заввишки 1 м.
Містки повинні освітлюватись.
1.11. Піднімання і укладання трубопроводу 1.11.1. Піднімання нафтопроводу здійснюється після повного
розкриття дільниці, що ремонтується, до нижньої твірної труби або
глибше її та за умови встановлення тиску в трубі не більше
2,0 МПа. 1.11.2. Перед підніманням трубопроводу дефекти зварних
стиків, які були виявлені під час внутрішньотрубної діагностики,
повинні бути усунуті. Дефектні зварні стики та дефекти тіла труби повинні
вирізатися або ремонтуватися. 1.11.3. Перед підніманням нафтопроводу необхідно покласти
вздовж траси на бровці траншеї лежні, установити підіймальні
механізми, провести ретельний огляд усіх механізмів і пристроїв,
що застосовуються в процесі піднімання. 1.11.4. Необхідно перевірити стан канатів, блоків і
гальмівних пристроїв кранів-трубоукладачів або інших
вантажопідіймальних механізмів і пристроїв, м'яких рушників,
тролейних підвісок. 1.11.5. Кількість та вантажопідіймальність трубоукладачів або
інших вантажопідіймальних механізмів, їх розстановка та порядок
підйому повинні відповідати плану виконання робіт. Не дозволяється
піднімати нафтопровід одним трубоукладачем. 1.11.6. Перед підніманням необхідно перевірити справність
приводів найближчих лінійних кранів та встановити постійний
зв'язок з диспетчером перекачки і сусідніми перекачувальними
станціями. 1.11.7. Після перевірки готовності до роботи бригади,
підйомних механізмів і пристроїв, перевірки зв'язку (телефонного
або радіо) і розстановки чергових біля найближчих лінійних кранів
керівник робіт з дозволу диспетчера може приступити до піднімання
нафтопроводу. Дозвіл оформлюється документально. Піднімання (опускання)
нафтопроводу слід проводити плавно. 1.11.8. За наявності ґрунтових вод у траншеї необхідно
зробити заглиблення - приямок, звідки воду слід відкачувати
безперервно або в міру її накопичування. 1.11.9. При підйомі (опусканні) нафтопроводу не дозволяється
знаходитись у траншеї під талями, триногами, стрілою крана, між
краєм траншеї і трубою, а також стояти на нафтопроводі. 1.11.10. Під час перерви в роботі не допускається залишати
трубопровід у підвішеному стані (на талях, гаку трубоукладача).
При короткочасних перервах біля підвішеного трубопроводу необхідно
встановити чергування. 1.11.11. Для того, щоб уникнути обрушення траншеї,
крани-трубоукладачі повинні пересуватись уздовж неї за межею
складування ґрунту або на відстані не менше 1,5 м від бровки. 1.11.12. Перед засипанням трубопроводу відповідальний повинен
упевнитись у відсутності людей у траншеї. 1.11.13. Не дозволяється використовувати для засипання ґрунт,
просочений нафтою або такий, що містить великі вкраплення
діаметром більше 50 мм. 1.11.14. Земляні роботи на ділянках з поперечним ухилом до
8 град. дозволяється проводити за допомогою механізмів без
утримувальних пристосувань. На косогірних ділянках з поперечним
ухилом більше 8 град. необхідно влаштовувати полки згідно з
проектом проведення робіт. 1.11.15. Під час тривалих зупинок, у нічний час та в кінці
зміни ділянка нафтопроводу, що ремонтується, повинна спиратися на
лежні або на ґрунт. Як лежні можуть бути використані гідравлічні кріплення-опори,
а також металеві або дерев'яні бруси. Число лежнів і відстань між ними визначається планом
виконання робіт залежно від діаметра нафтопроводу, висоти підйому
та температури нафти. Лежні повинні розміщуватися не ближче ніж за 3 м від стику. 1.11.16. Переміщувати, видаляти і укладати лежні під
нафтопровід слід баграми за спеціальні скоби на лежнях і тільки
після повного гальмування підйомного механізму.
1.12. Особливості виконання ремонтних робіт в гірських умовах 1.12.1. Керівник робіт повинен мати постійну інформацію від
диспетчера про погоду та загрозу стихійного лиха. 1.12.2. До початку виконання ремонтних робіт у гірських
умовах необхідно: - розчистити смугу виконання робіт від нависань, які
загрожують обвалом; - звести передбачені проектом захисні, протизсувні і
водопропускні споруди; - розчистити дороги і під'їзди до траси трубопроводу з
улаштуванням переправ і переїздів на дорогах. 1.12.3. Під час виконання земляних робіт не дозволяється
знаходження людей нижче по схилу. 1.12.4. При дробленні валунів не дозволяється знаходження
людей в зоні розльоту уламків. 1.12.5. При роботі на схилах понад 35 град. працівники на
лісосіках повинні забезпечуватися знімними металевими підковами.
При веденні земляних робіт на косогорах повинні споруджуватися
полиці у формі напівнасипів чи напіввиїмок. 1.12.6. Для запобігання сповзанню насипної частини полиць
необхідно: - при крутості косогору до 11 град. відвальний ґрунт
відсипати на очищену від дерну, дещо розрихлену поверхню косогору; - при крутості косогору від 11 град. до 18 град. від відсипки
ґрунту поверхня косогору оброблюється уступами; - у твердих ґрунтах IV-V категорій укоси насипної частини
полиць приймати 1:1, а в скельних ґрунтах VI-IX категорій 1:0,5;
1:0,3; - пошарово ущільнювати ґрунт катками або іншим способом. 1.12.7. У межах полиць при поперечному ухилі більше 30 град.
необхідно влаштовувати огорожу вздовж брівки материкового укосу,
що перешкоджає руху машин по насипному ґрунту, який лежить на
зовнішньому укосі. 1.12.8. При роботі на схилах і укосах висотою більше 3 м і
крутизною понад 45 град., а при вологих ґрунтах - крутизною понад
30 град. слід користуватись запобіжними поясами з пеньковим
канатом. Один кінець канату закріплюється за допомогою крюка з
карабіном до запобіжного поясу, а другий кінець - до надійної
опори або металевого штиря, що забитий у вертикальний шпур,
пробурений на глибині не менше 0,5 м. 1.12.9. На траках гусеничних машин, що працюють на косогорах,
слід наварювати додаткові поздовжні ґрунтозачепи. 1.12.10. При застосуванні одноківшевих екскаваторів у
гірських умовах слід вжити додаткових заходів безпеки: - заздалегідь спланувати трасу, по якій рухатиметься
екскаватор; - при роботі на ухилах та при зміні навісного устаткування
екскаватора, коли його платформа розвернута поперек гусениці, для
недопущення перекидання в бік противаги, поворотна частина
екскаватора повинна бути розвернута в бік підйому або під
противагою повинна бути виконана опорна клітина зі шпал або колод; - при роботі на ділянках з ухилом понад 15 град. одноковшеві
екскаватори повинні кріпитись анкерами (якорями). Спосіб
анкерування, число утримувальних механізмів визначаються залежно
від крутизни і довжини схилу, ґрунту та його стану, напрямку
розробки ґрунту та інших факторів; - оцінка стійкості спецтехніки (екскаваторів, трубоукладачів,
тракторів) проводиться перевірним розрахунком; - на поздовжніх ухилах понад 36 град. робота одноковшевих
екскаваторів не дозволяється. 1.12.11. Не допускається застосування трубоукладача на
поперечних ухилах понад 7 град. і поздовжніх ухилах понад 15 град.
без спеціального якоріння. 1.12.12. Під час руху по вузьких дорогах та за інших
несприятливих умов трубоукладач з відкинутим контрвантажем слід
страхувати тросом, з'єднаним з трактором, що виконує роль якоря.
2. Підводні переходи
2.1. Виконання підводно-технічних робіт, пов'язаних з
ремонтом і оглядом дюкерних переходів, здійснюється
спеціалізованими організаціями (підрозділами), що отримали в
установленому порядку дозвіл Держгірпромнагляду на виконання
відповідних робіт підвищеної небезпеки.
2.2. При виконанні робіт з ремонту й огляду дюкерних
переходів слід керуватись цими Правилами, а також
НПАОП 45.24-1.07-90 "Единые правила безопасности на водолазных
работах (РД 31.84.01-90). Часть 1. Правила водолазной службы.
Часть 2. Медицинское обеспечение водолазов".
2.3. Перед виконанням підводно-технічних робіт на
судноплавних ріках і водоймах необхідно встановити постійний
зв'язок з гідрометеослужбою та регулярно отримувати щоденні
прогнози погоди.
2.4. Роботи, що виконуються з плавучих засобів, та спуск
водолазів під воду допускається проводити при хвилюванні до трьох
балів. На ділянках суднового ходу місця, де проводяться водолазні
роботи, відгороджуються попереджувальними сигналами: у світлий час
доби - двома зеленими прапорами 1000х700 мм, у темний час - двома
зеленими вогнями. Прапори і вогні розташовують один над одним так,
щоб відстань між ними була 1-2 м. Ці сигнали укріплюються на добре
видимій щоглі водолазного бота. Після виходу водолазів з води
сигнали опускаються. Якщо водолази знаходяться під водою, судна і
плавучі засоби, що проходять мимо, повинні сповільнити хід і
прямувати на відстані не менше 50 м від водолазного бота.
2.5. Перед початком робіт водолазна служба повинна обстежити
ділянку дна ріки чи водойми на ширину підводної траншеї на предмет
виявлення сторонніх предметів, що можуть перешкодити виконанню
робіт.
2.6. До підводно-технічних робіт допускаються водолази не
молодше 20 років, що мають посвідчення про спеціальну підготовку,
особисту книжку водолаза й особисту медичну книжку. Медичний огляд водолазів повинен проводитись з періодичністю,
визначеною Порядком проведення медичних оглядів працівників певних
категорій, затвердженим наказом МОЗ України від 21.05.2007 N 246
( z0846-07 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
23.07.2007 за N 846/14113.
2.7. При підводному обстеженні трубопроводу водолаз
зобов'язаний рухатися тільки в межах установленої смуги
обстеження.
2.8. Підводні траншеї слід розробляти високопродуктивними
земснарядами, землесосами, гідромоніторними і гідроежекційними
установками.
2.9. При розробці ґрунту гідромонітором під водою: - водолаз повинен контролювати стан укосів траншеї, не
допускаючи утворення козирків ґрунту у вибої; - моторист гідромоніторної установки зобов'язаний неухильно
виконувати всі команди, які подаються водолазом; - дрібні камені піднімаються за допомогою бадді чи кошика, а
великі - за допомогою спеціальних захоплювальних пристроїв; - після стропування предметів, що піднімаються з дна, водолаз
повинен виходити на поверхню. Не дозволяється знаходитися під
вантажем, що піднімається, а також підніматися на поверхню разом з
ним.
2.10. При розробці ґрунту земснарядом: - палуба по всьому периметру земснаряда повинна мати леєрне
огородження, надійно укріплене стійками; - рефулерні понтони повинні мати міцний настил, леєрне
огородження і трап для проходу на земснарядах; - для переходу із земснаряда на берег чи на інші судна
повинні бути встановлені сходи (трапи) з поручнями і нашитими
поперечними планками; - у темний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони по
всій довжині повинні бути освітлені.
2.11. Не дозволяється залишати без спостереження працюючий
земснаряд, знаходитися в безпосередній близькості від сталевого
каната під час роботи лебідки та направляти канат руками.
2.12. Робочі місця і підходи до механізмів слід підтримувати
в чистоті.
2.13. При розробці підводної траншеї канатно-скреперною
установкою необхідно попередньо перевірити кріплення усіх вузлів
механізму, гальмові пристрої, надійність закладення в землю якорів
для кріплення лебідки, відсутність перешкод на шляху руху каната.
Робоче місце біля електричної лебідки необхідно забезпечити
гумовими (діелектричними) калошами, рукавичками і килимком.
2.14. Під час роботи канатно-скреперної установки не
дозволяється: - проміряти траншеї в зоні руху скреперного ковша чи канатів; - зрушувати ґрунт бульдозером з відвала до включення
скреперної лебідки; - спускати водолаза в зоні діючого робочого органа; - направляти руками ківш, що рухається, чи очищувати його від
ґрунту вручну.
2.15. При установці і кріпленні баластових вантажів слід
запобігати ушкодженню ізоляції. Під вантажі й анкерні пояси
необхідно встановлювати килимки.
2.16. Укладання підводних трубопроводів у періоди паводків,
весняного льодоходу й осіннього льодоставу не допускається.
2.17. Укладання трубопроводу на дно водойми допускається
здійснювати такими способами: - протягуванням по дну за допомогою тягової лебідки з
застосуванням розвантажувальних понтонів чи без них; - зануренням на дно з подачею пліті, що укладається, на плаву
до місця укладання. Занурення може здійснюватися заливанням
трубопроводу водою, а також за допомогою розвантажувальних
понтонів; - опусканням з використанням плавучих опор (кранів). Вибір способів чи їх комбінації визначається проектом
проведення робіт.
2.18. Сталеві канати земснарядів повинні відповідати
паспортним параметрам і не мати задирок.
2.19. При обриві каната піднімати його з води слід при
вимкнутій лебідці.
2.20. У нічний час доби усі робочі місця і рефулерні понтони
повинні бути освітлені.
2.21. На період водолазного обстеження робота земснаряда
повинна бути припинена.
2.22. Розроблений ґрунт не повинен перешкоджати судноплавству
чи сплаву лісу.
2.23. У місцях відвалу ґрунту вивішуються плакати про
заборону виходу людей на намитий ґрунт.
2.24. Перед початком робіт на льоду слід ретельно перевірити
його стан і визначити надійність. Лід необхідно обстежувати групою
в складі не менше трьох осіб. Відстань між працівниками, які
ведуть обстеження, повинна бути не менше 5 м.
2.25. Ширина льодової дороги повинна бути не менше 6 м.
Льодову дорогу необхідно по обидва боки через кожні 50 м позначити
віхами висотою не менше 2,5 м. Не дозволяється ходити по льоду при
його товщині менше 10 см у зимовий період і менше 20 см - у
весняний період, а також пересуватися на машинах ближче 100 м від
краю майни.
2.26. У разі потреби встановлення устаткування на льоду слід
між підлогою блоку (боксу), де розташоване устаткування, залишити
зазор не менше 0,5 м для природного вентилювання. Не допускається забруднення льоду горючими і мастильними
матеріалами.
2.27. Протягування трубопроводу через водяні перешкоди
необхідно проводити у світлий час доби.
2.28. Не дозволяється під час протягування трубопроводу
переходити через нього чи стояти на ньому, а також знаходитися на
відстані менше ніж 20 м від тягових канатів. Якщо працівнику необхідно підійти до трубопроводу чи каната,
то протягування трубопроводу слід зупинити.
2.29. У разі аварії слід подати сигнал про припинення робіт з
протягування трубопроводу.
2.30. При опусканні трубопроводу в створ переходу понтони
попередньо повинні бути перевірені тиском, що відповідає
полуторному розрахунковому навантаженню, а також перевірені на
міцність і герметичність.
2.31. При опусканні трубопроводу в підводну траншею
необхідно: - стравлювати канати з лебідок тільки за сигналом керівника
робіт; - до заведеного в створ переходу трубопроводу кріпити понтони
для сприйняття його маси (ваги) після наповнення водою; - опускання трубопроводу у воду здійснювати плавно шляхом
рівномірного стравлювання повітря з понтонів. Перебування в зоні занурення трубопроводу не дозволяється.
2.32. Обстеження стану підводних переходів магістральних
нафтопроводів проводиться групою не менше трьох осіб. Один з них
керує човном і стежить за ситуацією на водоймі, другий проводить
обстеження (електричне вимірювання стану ізоляції), а третій
здійснює страхування. При швидкості течії до 1,5 м/с обстеження проводиться з
веслового човна, а при швидкості течії більше 1,5 м/с - з
моторного.
2.33. Перед ремонтом підводного нафтопроводу необхідно тиск у
ньому знижувати до статичного.
2.34. Свищ на підводному переході нафтопроводу ліквідують
бандажуванням.
2.35. Усі роботи з укладання заготовок бандажа на пошкоджену
поверхню нафтопроводу і фіксації бандажа з фольги слід виконувати
в рукавичках.
2.36. Водолазу слід виходити на поверхню після закінчення
роботи і видалення залишків клею з поверхні води навколо місця
його виходу.
3. Ізолювання нафтопроводів
3.1. Перед початком виконання робіт з очищення нафтопроводу
та його ізоляції необхідно: - перевірити стан загазованості траншеї через кожні 100 м за
допомогою газоаналізатора; - перевірити відсутність обривів і цілісність ізоляції на
силовому кабелі машини; - заземлити пересувну електростанцію; - перевірити надійність контакту клеми "Земля" на машині з
нульовою жилою силового кабелю; - перевірити кріплення і правильність установлення запобіжних
щитків робочої частини машини; - ретельно оглянути зовнішню поверхню труби і відмітити
розташування хомутів, накладок, латок, вантузів та ін.
3.2. Не допускається перебування людей в траншеї під час
роботи ремонтних машин.
3.3. Під час роботи очисної та ізоляційної машин слід: - своєчасно відключати робочий орган машини при перетині
перешкод; - не допускати потрапляння силового кабелю в робочий орган
машини.
3.4. Для приготування ґрунтовки охолоджений до температури
70 град.С бітум слід поступово вливати в бензин на відстані не
ближче 50 м від бітумного котла і не ближче 50 м від місця
зберігання бензину. Вливати бензин у розігрітий бітум, а також
використовувати як розчинник етильований бензин і бензол не
дозволяється.
3.5. При роботі з ґрунтовками і розчинниками не дозволяється: - застосовувати етильований бензин і бензол; - зберігати і транспортувати їх у відкритій негерметичній
тарі; - кидати заповнену тару при навантаженні і розвантаженні; - вгвинчувати пробки і відкривати кришки за допомогою
металевих предметів; - переміщувати і переливати їх на відстані ближче ніж 50 м
від відкритого вогню.
3.6. При нанесенні ґрунтовки на поверхню нафтопроводу
виконання будь-яких робіт на цій ділянці не дозволяється.
3.7. Не дозволяється куріння та іскроутворення в місцях
приготування, зберігання, нанесення ґрунтовки та при нанесенні
ізоляції.
3.8. Робочий майданчик для приготування бітумної мастики
вибирається з розрахунку встановлення котлів на відстані 150-200 м
від будов і не менше 50 м від траншеї і обладнується зручними
під'їзними шляхами. Навколо котлів на відстані до 5 м не повинно бути
легкозаймистих матеріалів, а також сторонніх предметів. Бітумоплавильні установки слід розміщувати на відстані не
менше 5 м одна від одної.
3.9. На місці приготування бітумної мастики згідно
нормативно-технічних документів повинен постійно знаходитись
комплект протипожежних засобів: - вогнегасник порошковий (місткістю 5 л) - 5 од.; - вогнегасник повітряно-пінний (місткістю 5 л) - 5 од.; - ящик з піском (місткістю 0,5 куб.м) - 1 од.; - лопата совкова - 4 од.; - технічна повсть, брезент або азбестове полотно - 1 од.
3.10. При загоранні в котлі бітумної мастики необхідно щільно
закрити котел кришкою, загасити топку та почати гасіння бітумної
мастики вогнегасниками.
3.11. Не дозволяється гасити бітумну мастику водою або
снігом.
3.12. Перед нанесенням полімерної плівки на нафтопровід він
повинен бути ретельно очищений і промитий. Промивати нафтопровід
етильованим бензином не дозволяється.
3.13. При використанні полімерних плівок не дозволяється
застосування відкритого вогню в місцях зберігання плівки і
ґрунтовки, а також біля ізолювальної машини.
3.14. Під час очищення ізоляції нафтопроводу в траншеї
необхідно: - відключати робочий орган машини при перетині перешкод; - не допускати небезпечного зближення силового електрокабелю
з рухомими частинами технологічного обладнання; - проводити заміну різців та інші налагоджувальні, ремонтні і
регулювальні роботи на машині тільки після зупинки очисної й
ізоляційної машин, укладання трубопроводу на лежні і відключення
живлячого кабелю. При цьому необхідно вивісити плакат
"Не вмикати - працюють люди!". У разі виявлення у з'єднаннях нафтопроводу витікання або
відпотин роботи з його підіймання і очищення від старої ізоляції
не допускаються. При цьому необхідно діяти згідно з ПЛАС: негайно
відключити живлення очисної та ізоляційної машин, зупинити роботу
пересувної електростанції, зупинити всі працюючі механізми,
вивести людей за межі небезпечної зони, повідомити про це у
диспетчерський пункт РНУ (ЦДП), потім приступити до ліквідації
дефекту.
3.15. При експлуатації очисної машини необхідно застосовувати
спеціальні захисні окуляри та ЗІЗ ОД.
3.16. Під час очищення й ізоляції нафтопроводу в траншеї
механізованим способом проводити ремонт чи налагодження машини
допускається тільки після зняття напруги з кабелю, що живить
машину.
3.17. Бак ізоляційної машини необхідно заливати гарячою
бітумною мастикою з бітумовоза через лійку, виведену на брівку
траншеї. Увід шланга від бітумовоза в лійку повинен бути
герметизований. Не дозволяється розводити вогонь ближче 50 м від ізоляційної
машини.
3.18. У неробочий час очисна й ізоляційна машини повинні
від'єднуватись від пересувної електростанції.
3.19. При нанесенні ізоляційного покриття вручну з подачею
бітумної мастики і ґрунтовки в траншею необхідно: - установити переносний перехідний місток; - заповнювати бачки і лійки не більше ніж на 3/4 ємності; - подавати бітумну мастику і ґрунтовку в конічному бачку з
кришкою і носиком для зливу на міцній мотузці з карабіном зі
спеціального містка шириною не менше 1 м і з поручнями; - знаходитися осторонь від бачка з бітумною мастикою,
ґрунтовкою, що спускається; - приймати бачок з бітумною мастикою (ґрунтовкою) тільки
після опускання його на дно траншеї. Не допускається розташовування бачків та інших ємностей з
гарячою бітумною мастикою (ґрунтовкою) уздовж бровки траншеї.
3.20. При нанесенні вручну шпаклівки, ґрунтовки і гарячої
бітумної мастики ізолювальник повинен користуватися респіратором,
захисними окулярами і рукавицями, що надійно захищають зап'ястя
рук від опіків. Штани слід носити навипуск. При нанесенні фарбувальних сполук слід користуватися
респіратором чи маскою і гумовими рукавичками.
3.21. Транспортувати бітумну мастику вздовж траси слід в
автогудронаторах чи спеціальних котлах з погашеними топками на
відстані не менше 5 м від краю траншеї.
3.22. При проведенні робіт поблизу ліній електропередач
бітумні котли, паливо, матеріали і механізми слід розташовувати за
межами їх охоронної зони.
3.23. Запаси сировини і палива слід розміщати на відстані не
менше 5 м від котла. Ізоляційні матеріали слід зберігати окремо
від палива.
3.24. Поліізобутиленовий клей слід зберігати в посуді, що
герметично закривається, на безпечній віддалі від джерел тепла.
3.25. При нанесенні на трубопровід полімерної стрічки
розводити відкритий вогонь допускається на відстані не менше 50 м.
3.26. На місці капітального ремонту лінійної частини
магістрального нафтопроводу повинні бути: - пожежна автоцистерна чи цистерна місткістю не менш 1500 л,
заповнена розчином піноутворювача, з пожежною мотопомпою; - повстинне чи азбестове полотно - 2 од.; - вогнегасники і відра - по 10 од.; - лопати і ломи - 5 од. Первинні засоби пожежогасіння повинні пересуватися разом з
ремонтно-будівельною колоною. У разі потреби слід виставляти пожежні пости.
3.27. Не дозволяється відпочинок людей у кабінах вантажних і
легкових автомобілів, автобусах, у кузовах машин і причепів, не
обладнаних для цих цілей, як при працюючому двигуні машини, так і
під час стоянки.
3.28. Ізолювання підводних трубопроводів 3.28.1. Персонал, зайнятий ремонтом ізоляції підводного
нафтопроводу, повинен знати про небезпечні і токсичні властивості
клею та його компонентів. 3.28.2. Водолазам не дозволяється брати участь у приготуванні
клею в дні їх занурення. 3.28.3. Готування полімерних клейових композицій на повітрі
допускається на відстані не менше 10 м від відкритого вогню. 3.28.4. Готувати клейову композицію слід в місцях, які
виключають попадання летучих компонентів клею у повітря, що
подається водолазу. 3.28.5. Приміщення, у яких готують клеї та проводять розкрій
склотканини і просочення її клеями, повинні відповідати вимогам з
вибухопожежної безпеки та забезпечуватись витяжною вентиляцією з
15-20-кратним повітрообміном. 3.28.6. Усі роботи, пов'язані з готуванням клеїв, слід
проводити в спецодязі: комбінезоні, фартуху, нарукавниках, у
гумових рукавичках, у гумовому взутті, шапочці. Необхідно
застосовувати також захисні піддашки, окуляри, протигази чи
респіратори. 3.28.7. Промивати пристосування й інструменти від клеїв слід
у розчинниках (бензолі, ацетоні), працюючи в респіраторі чи
ізолювальному протигазі. 3.28.8. Для виключення безпосереднього контакту рук з клеєм
їх необхідно змазувати захисними пастами. 3.28.9. Перед початком робіт з готування клею слід невелику
кількість пасти (3-5 г) налити на долоню, потім рівномірно змазати
поверхню шкіри і дати підсохнути 1-2 хв. до утворення тонкої
плівки. Перед нанесенням розчину руки повинні бути чистими і сухими.
Під час роботи мочити руки у воді не допускається. Після роботи
руки миють теплою водою з милом і змазують жирним кремом. 3.28.10. Кожна ремонтна бригада в місці проведення робіт з
клейовими композиціями і їх компонентами повинна мати аптечку,
оснащену згідно з підпунктом 4.41.35 пункту 4.41 глави 4 розділу V
цих Правил. 3.28.11. Перед прийманням їжі, курінням та іншими потребами
необхідно вимити обличчя і руки з милом, обтираючи їх рушником чи
серветкою одноразового користування. Приймати їжу і курити слід у
спеціально відведених місцях. 3.28.12. На робочих місцях для готування клейових композицій
повинні бути вивішені знаки безпеки "Забороняється курити",
"Обережно! Легкозаймисті речовини". 3.28.13. Робочі площадки для готування полімерних композицій
повинні бути обладнані засобами пожежогасіння. Персонал, зайнятий роботами з клейовими композиціями, повинен
уміти користуватися засобами пожежогасіння і тримати їх у
справному стані. 3.28.14. Компоненти полімерного клею необхідно зберігати в
посуді, що герметично закривається. Тара з компонентами клею повинна бути захищена від променів
сонця. 3.28.15. Готувати клей на відкритому повітрі необхідно в
спеціально відведеному місці. Не дозволяється готувати клей у кузові автомашини і поблизу
місць підготовки водолазного спорядження й устаткування для
підводних робіт. 3.28.16. На тарі з клеєм і модифікуючими добавками повинні
бути написи "Герметична тара", "Боїться нагрівання (тепла)",
"Боїться вогкості", "Вогненебезпечно", "Вибухонебезпечне". 3.28.17. Відкриті робочі площадки, на яких готують полімерний
клей, слід відгородити переносними щитами від вітру і від прямого
попадання сонячних променів. 3.28.18. У разі розливу клею чи його компонентів необхідно
місце розливу засипати піском, зачистити і перенести пісок у
безпечну в пожежному відношенні зону. 3.28.19. При попаданні компонентів чи готового клею на
відкриту поверхню шкіри слід краплі клею (пасти бензолу) видалити
паперовим чи ватним тампоном, змоченим в етиловому спирті, потім
промити ділянку шкіри теплою водою з милом.
IX. Вимоги безпеки під час експлуатації технологічного
транспорту та спеціальної техніки
1. Загальні вимоги безпеки
1.1. Підйомно-транспортні і землерийні машини, які
застосовуються при виконанні ремонтних та аварійно-відновлювальних
робіт на магістральних нафтопроводах, повинні експлуатуватись
згідно з вимогами НПАОП 45.2-7.02-80, Правил будови і безпечної
експлуатації підйомників, затверджених наказом
Держнаглядохоронпраці України від 08.12.2003 N 232 ( z1262-03 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за
N 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03), інструкцій
підприємств-виробників.
1.2. Не дозволяється робота екскаваторів, стрілових кранів,
навантажувачів та інших машин на відстані менше 40 м від крайнього
проводу повітряних ліній електропередачі напругою 42 В і більше
без наряду-допуску, виданого організацією, яка експлуатує ці ЛЕП.
1.3. Технічне обслуговування машини необхідно здійснювати
після зупинки двигуна і зняття тиску в гідравлічній і пневматичній
системі, крім тих випадків, що передбачені інструкцією
підприємства-виробника.
1.4. При технічному обслуговуванні машин з електроприводом
повинні бути вжиті заходи, що не допускають випадкової подачі
напруги. На пускових пристроях повинні бути вивішені плакати з
написами "Не вмикати - працюють люди!". Плавкі вставки
запобіжників у колі живлення електродвигунів повинні бути зняті.
1.5. При роботі і пересуванні вантажопідіймальних механізмів
поблизу ліній електропередачі необхідно дотримувати відстані
згідно з вимогами Правил охорони електричних мереж, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 N 209
( 209-97-п ).
1.6. Завантаження підйомно-транспортних і землерийних машин
на причепи-великоваговики чи залізничні платформи здійснюється по
спеціальних містках за допомогою лебідки з подальшим їх
фіксуванням від подовжніх і поперечних переміщень.
1.7. На звужених дільницях доріг по обидва боки на відстані
20 м повинні виставлятись огородження і знаки безпеки, а з
настанням темряви - червоні ліхтарі; у разі необхідності
споруджується тимчасовий об'їзд.
1.8. Рух транспортних засобів по льоду водойм допускається
тільки за спеціально прокладеними та позначеними маршрутами, які
мають покажчики про максимально допустиму вантажопідіймальність.
Рух повинен здійснюватись при відкритих дверях кабіни водія. Не
дозволяється виїжджати за межі огородженого віхами крижаного поля.
1.9. Перебування людей між транспортним засобом і причепом
дозволяється тільки після зупинки транспортних засобів. Дишла причіпних пристроїв повинні мати відкидні стійки з
можливістю регулювання їх за висотою.
1.10. Маневри машин (кранів-трубоукладачів, автокранів та
ін.) слід здійснювати за встановленими сигналами, з якими
ознайомлені всі виконавці робіт.
1.11. Пересування транспортних засобів (трактора, бульдозера,
крана, екскаватора) через природні чи штучні перешкоди, а також
через залізничні переїзди, що не охороняються, допускається тільки
після обстеження шляху. Траса руху машини повинна бути спланована і укріплена з
урахуванням вимог, зазначених у паспорті машини.
1.12. При русі під час сильного туману чи снігопаду, що
погіршують видимість до 10 м, а також при поворотах, русі заднім
ходом, виконанні маневрових операцій у гаражі швидкість машини не
повинна перевищувати 3 км/год.
1.13. Роз'їзд із зустрічним транспортом слід виконувати на
пониженій швидкості, забезпечуючи безпечну відстань (не менше
2 м).
1.14. Під час руху по похилій трасі та в складних погодних
умовах не дозволяється різко змінювати швидкість, вимикати
зчеплення при гальмуванні, робити різкі повороти.
2. Землерийні машини
2.1. Траса пересування землерийних машин (одноківшевий
екскаватор, бульдозер) повинна бути заздалегідь спланована, а в
разі потреби укріплена.
2.2. Під час руху одноківшевого екскаватора його стрілу
необхідно встановлювати за напрямком ходу, а ківш звільняти від
ґрунту, піднімати над землею на 0,5-0,7 м і фіксувати від
розгойдування. Не дозволяється пересування екскаватора з
навантаженим ковшем.
2.3. Переміщення екскаватора, крім пневмоколісного, по
штучних спорудах допускається лише з дозволу власника цих споруд.
2.4. Пересування екскаватора під час ожеледі допускається
після вжиття заходів щодо запобігання ковзанню гусениць.
Пересування екскаватора через дрібні ріки убрід проводиться з
дозволу відповідального керівника робіт після обстеження шляху
руху.
2.5. При роботі екскаватора не дозволяється проводити
будь-які інші роботи в межах його робочої зони і знаходитися в
радіусі дії стріли екскаватора плюс 5 м.
2.6. Підйом (спуск) екскаватора при ухилі, що перевищує
визначений у його паспорті, здійснюється з застосуванням анкерних
пристроїв та тягачів у присутності відповідальної особи.
2.7. Не дозволяється розробляти ґрунт екскаватором і
переміщати його бульдозером при русі на підйом чи під ухил з кутом
нахилу більше зазначеного в паспорті машини.
2.8. При зупинці екскаватора стрілу слід розташовувати вздовж
нього, а ківш опускати на землю. Машиніст не повинен залишати
екскаватор при піднятому ковші з вантажем.
2.9. При роботі екскаватора на подовжніх ухилах від 15 град.
до 22 град. необхідно проводити їх анкерування. Число анкерів і
метод їх закріплення визначаються проектом.
2.10. При розробці траншей і котлованів (коли вибій нижче
рівня стоянки екскаватора) екскаватор повинен перебувати за межами
призми обвалення ґрунту (укосу, вибою) на відстані, зазначеній у
табл. 5.
Таблиця 5
Найменша допустима відстань (у м) від основи укосу
до найближчих опор машин
------------------------------------------------------------------ | Ґрунт (ненасипний) | При глибині виїмки, м | | |----------------------------------------| | | 1,0 | 2,0 | 3,0 | 4,0 | 5,0 | |-----------------------+--------+-------+--------+------+-------| |Піщаний і гравійний | 1,5 | 3,0 | 4,0 | 5,0 | 6,0 | |-----------------------+--------+-------+--------+------+-------| |Супіщаний | 1,25 | 2,4 | 3,6 | 4,4 | 5,3 | |-----------------------+--------+-------+--------+------+-------| |Суглинний | 1,0 | 2,0 | 3,25 | 4,0 | 4,75 | |-----------------------+--------+-------+--------+------+-------| |Глинистий | 1,0 | 1,5 | 1,75 | 3,0 | 3,5 | |-----------------------+--------+-------+--------+------+-------| |Лесовий сухий | 1,0 | 2,0 | 2,5 | 3,0 | 3,5 | ------------------------------------------------------------------
2.11. При тимчасовому припиненні роботи ківш екскаватора
повинен бути опущений на землю, а екскаватор переміщений за межі
призми обвалення, але не ближче ніж 2 м від краю траншеї. При
цьому необхідно загальмувати екскаватор, установити підкладки під
гусениці. Під час заморозків під гусениці додатково слід покласти
дошки.
2.12. Якщо відстань між задньою стінкою платформи екскаватора
і вибоєм чи спорудою при будь-якому положенні стріли менше 1 м,
роботу на екскаваторі необхідно припинити.
2.13. При роботі клин-молотом (клин-бабою) оглядове скло
кабіни екскаватора повинне бути захищене міцною металевою сіткою в
два шари. Небезпечну зону в радіусі 40 м від екскаватора слід
позначити знаками безпеки чи відгородити.
2.14. Гальмувати поворотну платформу екскаватора, коли ківш
наповнений, слід плавно, не допускаючи різких поштовхів.
2.15. Не дозволяється брати ковшем великі предмети (камені,
колоди), габарити яких перевищують 2/3 розміру ковша екскаватора.
2.16. При підготовці екскаватора до роботи необхідно
перевірити: - стан ходового і передавального механізмів, силової
установки, лебідки і стріли; - справність гальмового пристрою; - стан тросів і блоків; - надійність кріплення основних вузлів і деталей; - справність механізмів екскаватора на холостому ходу.
2.17. Під час роботи двигуна чистити, налагоджувати,
ремонтувати, регулювати, змазувати і заправляти екскаватор не
дозволяється.
2.18. При розпушуванні ґрунту ударними пристосуваннями
необхідно біля лобового скла кабіни екскаватора встановлювати
металеву сітку. Небезпечну зону в радіусі 40 м від екскаватора
слід позначити знаками безпеки чи відгородити.
2.19. Робота роторного екскаватора дозволяється на подовжніх
ухилах до 36 град. при русі його зверху вниз. При ухилах від 36 до 45 град. застосовують анкерування
екскаватора, а при ухилі понад 45 град. роботу необхідно
виконувати відповідно до проекту проведення робіт.
2.20. Рух роторного екскаватора на підйомах і спусках повинен
бути рівномірним, прямолінійним, без поворотів.
2.21. Перед викидом ґрунту з ковшів ротора необхідно вимкнути
хід екскаватора і прокрутити ротор вхолосту.
2.22. При розробці ґрунту роторним екскаватором не
дозволяється перевантажувати його і знаходитися на відстані ближче
ніж 3 м від нього.
3. Трактор і бульдозер
3.1. Робота трактора і бульдозера дозволяється на подовжніх
ухилах до 36 град.
3.2. При переміщенні необхідно: - підняти відвал; - пересуватися тільки переднім ходом; - перетинати залізницю тільки на діючих переїздах, керуючись
відповідними сигналами. Не дозволяється вмикати задній хід руху бульдозера без подачі
попереджувального сигналу і зупиняти його на переїзді.
3.3. Перед початком руху трактора, бульдозера необхідно: - переконатися у відсутності людей у зоні руху; - простежити, щоб на гусеницях не залишилося сторонніх
предметів; - попередити про початок руху звуковим сигналом.
3.4. Швидкість пересування трактора, бульдозера не повинна
перевищувати значення, установленого технічним паспортом трактора,
бульдозера і Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою
Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 ( 1306-2001-п ).
3.5. У випадку аварійної зупинки трактора на льоду машиніст
повинен негайно залишити трактор і відійти від нього на відстань
не менше 25 м.
3.6. Евакуація несправного трактора з льоду здійснюється
іншими тракторами, за можливості з берега.
3.7. Під час роботи машиніст повинен мати подорожній лист із
зазначенням маршруту і характеру роботи, що виконується.
3.8. Перед початком роботи на тракторі необхідно переконатися
в його технічній справності, для чого слід перевірити: - регулювання гальм; - стан і положення важелів керування; - відсутність витоку палива з баків і паливопроводу; - стан затягнення всіх болтових з'єднань, справність
стопорних пристроїв і пристосувань; - наявність змащення тертьових поверхонь; - стан ізоляції електричних проводів і надійність контактів.
3.9. При експлуатації трактора не дозволяється: - сідати (сходити) у трактор на ходу; - сидіти на причіпних сергах, драбинках, вантажі, що
буксирується, тощо; - працювати з несправним устаткуванням і оснащенням; - виконувати регулювання, ремонт, чищення, змащення та інші
операції під час руху трактора.
3.10. Під час руху тракторів у колоні між ними необхідно
витримувати інтервал не менше 20 м, а під гору - не менше 30 м.
3.11. При переміщенні вантажів кількома тракторами відстань
між ними повинна бути не менше 6 м.
3.12. Не дозволяється рух трактора з буксирним канатом, що
торкається землі.
3.13. Причіпний інвентар повинен мати жорсткий зчіпний
пристрій, обладнаний пристосуванням для безпечного зчеплення.
3.14. Буксирування причіпного інвентарю чи автомобіля з
несправним рульовим керуванням і гальмовою системою повинне
здійснюватись тільки на жорсткому зчепі. Довжина жорсткого зчепа
не повинна перевищувати 2,5 м для причіпного інвентарю і 4 м для
автомобіля.
3.15. Подавати трактор до причепа слід обережно, на нижчій
передачі та при малих обертах двигуна.
3.16. Рух після здійснення зчіпки повинен починатись тільки
за командою зчіплювача після перевірки надійності кріплення. Рух
слід починати плавно, без ривків, з подачею звукового сигналу про
початок руху.
3.17. Не дозволяється перевезення людей на причіпних
пристроях, не обладнаних для цієї мети.
3.18. Вантаж, що буксирується волоком, повинен бути
скріплений між собою. Не дозволяється буксирувати одним трактором кілька причепів,
з'єднаних паралельно.
3.19. Не дозволяється під час руху підправляти вантаж, що
буксирується, ломами, вагами тощо, а також усувати несправності.
3.20. Не дозволяється: - висувати ніж відвала за брівку укосу; - наближатись гусеницями до брівки свіжонасипного ґрунту
ближче ніж на 1 м; - працювати на місцевості з подовжнім ухилом більше 36 град.
3.21. Під час стоянки, ремонту бульдозера чи чищення відвала
необхідно відвал опустити на землю.
3.22. При спільній роботі декількох бульдозерів, що йдуть
один за одним, слід дотримуватися дистанції між ними не менше
20 м.
3.23. У процесі роботи необхідно уважно стежити за різальною
кромкою відвала і при виявленні перешкод (кам'яних брил,
трубопроводів), що можуть викликати аварію, машину слід негайно
зупинити. Роботу продовжують після огляду перешкоди й прийняття
рішення, що забезпечує безпечне її проведення.
3.24. Переміщаючи ґрунт на підйом, необхідно стежити за тим,
щоб відвал не урізався в ґрунт.
3.25. Не дозволяється розвертати бульдозер із заглибленим
відвалом.
3.26. Під час руху бульдозера відвал повинен бути піднятий на
висоту не менше 0,3 м від землі. Рух з опущеним відвалом не дозволяється.
3.27. На бульдозерах з канатно-блоковим керуванням барабан
лебідки повинен бути закритий кожухом.
3.28. У процесі роботи необхідно стежити за температурою
нагрівання барабана лебідки, стрічок фрикціона і гальма. У разі перегріву робота повинна бути припинена.
3.29. Не дозволяється вести роботу на похилих поверхнях з
бічним ухилом більше 20 град., а також спуск з ґрунтом при
подовжньому ухилі більше 35 град. і підйом при ухилі більше
25 град.
3.30. Не дозволяється ставати на балки чи відвал при
працюючому двигуні, а також знаходитися під піднятим відвалом,
якщо під нього не підкладені підкладки.
3.31. При експлуатації бульдозера з гідравлічним керуванням
не можна допускати нагрівання масла в системі вище 60 град.С.
3.32. Запобіжний клапан гідравлічної системи повинен бути
відрегульований на найбільший тиск - 3 МПа.
4. Вантажопідіймальні машини
4.1. У кожному виробничому підрозділі наказом повинні бути
призначені особи, відповідальні за утримання та безпечну
експлуатацію вантажопідіймальних машин, за утримання в справному
стані вантажопідіймальних машин, за безпечне проведення робіт
вантажопідіймальними машинами.
4.2. Установлення, реєстрацію, огляд, приймання в
експлуатацію і роботу вантажопідіймальних пристроїв слід
здійснювати відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.36-03 ( z1262-03 ) та
чинного законодавства.
4.3. Вантажопідіймальні крани повинні бути обладнані
сигнальними і контрольними приладами. Справність приладів слід
перевіряти перед початком кожної зміни.
4.4. Усі пересувні стрілові вантажопідіймальні машини
(механізми), інвентар та інструменти необхідно тримати у справному
стані. Не дозволяється приступати до роботи на несправній машині і
користуватись несправним інвентарем та інструментом.
4.5. Вантажопідіймальні машини слід використовувати для
підйому і переміщення вантажів, вага яких не перевищує їх
вантажопідіймальності.
4.6. Вантажопідіймальні крани повинні мати клеймо чи металеву
бирку із зазначенням реєстраційного номера, вантажопідіймальності
і дати наступного часткового або повного технічного огляду.
4.7. Установлення пересувних вантажопідіймальних кранів на
помостах, перекриттях, на краю укосу чи траншеї необхідно
проводити після перевірки міцності ґрунту під основою крана з
дозволу відповідального за безпечну роботу.
4.8. До експлуатації й обслуговування стрілових автомобільних
і гусеничних кранів допускаються особи не молодше 18 років, що
пройшли навчання за спеціальною програмою і мають посвідчення
водія на право керування краном даного типу згідно з вимогами
чинного законодавства.
4.9. Працювати стріловим краном, установленим на відстані
менше 40 м від крайнього проводу лінії електропередачі напругою
більше 42 В, слід тільки за нарядом-допуском.
4.10. При виконанні роботи в охоронній зоні лінії
електропередачі наряд-допуск може бути виданий тільки за наявності
дозволу організації, що експлуатує лінію електропередачі. Крім
того, крани повинні додатково заземлюватися відповідно до Правил
безпеки для працівників залізничного транспорту на
електрифікованих лініях, затверджених наказом Міністерства праці
та соціальної політики України від 31.05.2000 N 120 ( z0340-00 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2000 за
N 340/4561 (далі - НПАОП 60.1-1.48-00).
4.11. Пересувати кран під лінією електропередачі необхідно
при опущеній стрілі (у транспортному положенні). Перебування
стріли в робочому положенні в цьому випадку не дозволяється.
4.12. Установлення стрілового крана на краю укосу
здійснюється з дотриманням відстаней, зазначених у табл. 4 цих
Правил. За неможливості дотримання цих відстаней укіс повинен бути
укріплений.
4.13. Установлювати крани для роботи на свіжонасипному
неутрамбованому ґрунті, а також на площадці з ухилом більше
зазначеного в їх паспорті не дозволяється.
4.14. Перед початком роботи необхідно зафіксувати
стабілізатор автомобільного крана для зняття навантаження з ресор.
4.15. При роботі крана в радіусі дії його стріли не повинно
бути людей.
4.16. Не дозволяється: - піднімати вантаж, засипаний землею чи примерзлий до землі; - підтягувати вантаж по землі чи піднімати краном при косому
натягу каната; - піднімати вантаж, якщо він ненадійно закріплений; - піднімати вантаж з людьми, а також підтримувати вантаж
руками; - допускати ривки при підйомі й опусканні вантажу; - піднімати і переміщати вантаж при хиткому положенні крана; - звільняти затиснуті стропи краном; - вирівнювати вантаж, що піднімається, власною вагою; - працювати при силі вітру, що перевищує гранично допустимі
показники при роботі даного крану.
4.17. При роботі автомобільного крана і крана-трубоукладача
слід дотримуватись таких вимог: - при установленні автокрана на додаткові опори під них
необхідно вкладати підкладки; - при переміщенні автокрана стріла встановлюється вздовж
напрямку переміщення з гаком, зафіксованим за буксирувальні
пристрої автомобіля та підтягнутим до стріли. Не дозволяється
транспортувати вантаж на стрілі крана і повертати стрілу під час
його пересування; - не дозволяється робота трубоукладача на косогорах ухилом
понад 8 град.; - при вкладанні пліті трубопроводу в траншею не дозволяється
піднімати трубопровід вище 1 м від поверхні землі; - під час опускання пліті в траншею не допускається
нерівномірний розподіл навантажень між трубоукладачами. У випадку
перевантаження одного з трубоукладачів машиніст іншого повинен
негайно вирівняти пліть трубопроводу підйомом стріли чи вантажного
крана; - при накладанні рушника чи тралів на трубопровід, а також
при використанні універсального стропа необхідно керуватися
сигналами стропальника (зачіплювача чи такелажника) і не допускати
передчасного натягу вантажних канатів; при виході з ладу
трубоукладачів трубопровід повинен бути негайно опущений на землю.
У разі потреби заміни чи ремонту одного з трубоукладачів, щоб
уникнути втрати стійкості інших, виведення несправного
трубоукладача з колони слід робити після перехоплення трубопроводу
трубоукладачем, що страхує; - спільна робота кількох трубоукладачів з підйому і
переміщення вантажів (опускання трубопроводу в траншею,
транспортування пліті) виконується під керівництвом виконуючого
роботи чи майстра; при цьому необхідно дотримувати відстань між
трубоукладачами відповідно до технологічної схеми їх розміщення.
5. Вантажно-розвантажувальні роботи
5.1. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати
механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного
устаткування і засобів малої механізації.
5.2. Вантажно-розвантажувальні роботи з використанням
вантажопідіймальних механізмів дозволяється проводити спеціально
навченим стропальникам-такелажникам з використанням справних
промаркованих знімних вантажозахоплювальних пристроїв і схем
стропування вантажів, що найчастіше піднімаються.
5.3. Стропальники і зачіплювачі повинні пройти інструктаж про
способи правильної обв'язки і зачіпки вантажів, устаткування,
матеріалів, конструкцій. Не дозволяється допускати працівників, що не мають
спеціальної підготовки, до робіт з піднімання і опускання
вантажів.
5.4. Перед початком робіт і в процесі експлуатації
вантажозахоплювальних пристроїв відповідальному за ці роботи
необхідно їх оглянути.
5.5. При піднятті вантажу необхідно: - канати і троси накладати на вантаж, що піднімається,
рівномірно без вузлів і перекручування; - гак піднімального механізму встановлювати точно над
вантажем; - предмети, що підвішуються до гака, міцно і надійно
обв'язувати канатом чи ланцюгами; - при подвійних гаках підвішувати вантаж рівномірно за обидва
роги; - на гострих ребрах предмета, що піднімається, під канат,
трос чи ланцюг закласти спеціальні прокладки; - стежити за правильною навивкою каната (троса, ланцюга) на
барабан лебідки.
5.6. Піднімання вантажу, що має масу, близьку до
вантажопідіймальності крана, необхідно проводити в два прийоми:
спочатку на висоту від 20 см до 30 см для перевірки надійності
підвіски, потім на необхідну висоту.
5.7. Піднімання і опускання вантажу слід проводити за
сигналом, який подається стропальником чи спеціально призначеним
сигнальником. При подачі сигналів слід користуватися звуковою
сигналізацією.
5.8. Автомобілі, призначені для перевезення довгомірних
вантажів, повинні бути без бортів і мати знімні чи відкидні
стійки. Протилежні стійки автомобіля і причепа міцно зв'язують над
вантажем ланцюгами. Відкидні стійки повинні бути обладнані замками
з пристроями, що забезпечують можливість відкривання замків з
торцевого боку або з боку, протилежного розвантаженню. Нарощувати
відкидні стійки не дозволяється. Під час перевезення довгомірного (більше 4 м) круглого лісу
автомобілі і причепи повинні бути обладнані металевими зубчатками.
5.9. При завантаженні автомобілів екскаватором чи краном
водію та іншим особам не дозволяється знаходитись у кабіні
автомобіля, не захищеній піддашком.
5.10. Укладання арматури, фасонних частин та інших вантажів
на автомашину слід проводити рівномірно і щільно по всій площі
підлоги кузова.
5.11. Матеріали, деталі і фасонні частини слід вивантажувати
за допомогою крана чи спускати по похилих настилах.
5.12. Не дозволяється скидати з автомашини на землю труби,
засувки, фасонні частини та іншу арматуру.
5.13. Під час перевезення плітей на підсанках тракторів
необхідно, щоб довжина плітей була не більше 40 м.
5.14. При транспортуванні труб позаду кабіни необхідно
встановити сталевий щит товщиною 8-10 мм, що захищає кабіну від
зсуву труб при спусканні машини під ухил.
5.15. Труби діаметром понад 300 мм слід переміщати автокраном
за допомогою безпечних вантажозахоплювальних пристроїв.
5.16. При ручному завантаженні труб на автотранспортні засоби
і їх розвантаженні слід використовувати гальмові лебідки. Трубу
необхідно тримати двома канатами.
5.17. Завантаження на автомашину і розвантаження важких труб,
вантажів понад 200 кг слід проводити за допомогою піднімальних
кранів, а за їх відсутності - триногами, блоками і лебідками. При
цьому необхідно звертати увагу на міцність тросів і кріплень
вузлів.
5.18. Труби під час перевезення слід закріплювати на
автомашині. При дво- і триярусному вкладанні між трубами повинні
бути прокладки. Людям знаходитися на трубах, колодах і матеріалах
під час руху транспорту не дозволяється.
5.19. При виникненні небезпеки падіння і розкочування труб не
дозволяється звільняти їх від кріплення до приведення в безпечний
стан. Розкантовування труб і колод потрібно починати з того боку,
де відкриті стійки, попередньо вивести працівників з небезпечної
зони.
5.20. При виконанні робіт з завантаження і розвантаження труб
необхідно установити сигнали і працювати узгоджено.
5.21. Не дозволяється застосовувати прядив'яні і бавовняні
канати в механізмах з машинним приводом, а також користуватися
зрощеними тросами і канатами.
5.22. Вантажно-розвантажувальні роботи з плавзасобів
необхідно проводити тільки при вертикальному положенні канатів,
гака, що унеможливлює розгойдування вантажу, який піднімається.
5.23. За виконанням вимог безпеки при
вантажно-розвантажувальних роботах, які проводяться сторонньою
організацією, з боку команди плавзасобів необхідний підсилений
контроль.
5.24. Причал у темний час необхідно освітлювати. У разі
відсутності електроенергії його слід освітлювати з плавзасобів.
5.25. Усі операції при проведенні вантажно-розвантажувальних
робіт з плавзасобів необхідно виконувати за командою старшого з
бригади стропальників. У тих випадках, коли зона, що
обслуговується, повністю не оглядається з кабіни крана, для
передавання сигналів з бригади працівників призначається
сигнальник.
5.26. Не дозволяється при тимчасовому припиненні вантажних
операцій залишати відкритими прорізи вантажних трюмів. Необхідно
встановлювати огородження, що унеможливлюють падіння людей у трюм. Не дозволяється використовувати при роботі
вантажопідіймальних пристроїв сталеві троси, що мають на довжині
1 м більше 10% порваних сталок.
5.27. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт на
залізничних коліях, а також робіт, пов'язаних з використанням
залізничного транспорту, крім вимог цих Правил, слід дотримуватись
вимог НПАОП 63.21-1.22-90 "Правил техники безопасности и
производственной санитарии при погрузочно-разгрузочных работах на
железнодорожном транспорте ЦМ-4771", затвердженого Міністерством
шляхів сполучення СРСР 15.02.90.
5.28. Завантаження великогабаритних вантажів слід виконувати
за схемою завантаження, стропування й ув'язування вантажів на
платформах. Схема затверджується адміністрацією виробничого
підрозділу.
5.29. При відкриванні дверей вагонів, люків піввагонів і
бортів платформи необхідно застосовувати спеціальні важелі. Не
дозволяється знаходитися в зоні можливого падіння вантажу, борту і
кришки люка.
5.30. Залізничні вагони і платформи уздовж фронту
розвантаження (завантаження) слід пересувати локомотивами,
мотовозами чи механічними штовхачами.
5.31. При переміщенні балонів зі стисненим газом, барабанів з
карбідом кальцію, а також матеріалів у скляній тарі необхідно
вживати заходів проти поштовхів і ударів. Не дозволяється: - переносити і перевозити балони з киснем разом з балонами з
горючими газами і ЛЗР; - переносити балони на руках або плечах.
5.32. Під час перевезення ЛЗР на автомашинах не можна
допускати ударів бочок одна об одну; укладання повинне бути
щільним. Бочки слід покрити брезентом, а зливальні отвори щільно
закрити пробками. Не дозволяється котити чи волочити тару з вогненебезпечними
рідинами, а також переносити бочки на спині.
5.33. Скляні бутлі з кислотами, лугами та іншими хімічними
речовинами слід переносити і перевозити в міцних плетених кошиках
чи дерев'яних ящиках з ручками. Не дозволяється переносити бутлі
одній особі.
5.34. Бензин та інші ЛЗР із температурою спалаху парів до
45 град.С необхідно зберігати тільки в металевій тарі.
5.35. Автоцистерни для перевезення ЛЗР і ГР повинні мати: - металеві заземлювальні ланцюжки; - пристрої для кріплення шлангів у їх неробочому стані; - протипожежне устаткування, укомплектоване відповідно до
норм, які встановлені органами державної пожежної охорони; - штепсельну розетку на цистерні і шнур із двома вилками для
заземлення цистерни; - напис незмивною фарбою "Вогненебезпечно!".
5.36. Не дозволяється перевезення в автомашині етильованого
бензину, балонів з киснем чи ацетиленом разом з іншими вантажами.
6. Перевезення працівників
6.1. Перед відправленням автомобіля в рейс на подорожньому
листі необхідно зробити відмітки про придатність його для
перевезення людей і про кількість пасажирів, що одночасно
перевозяться. Ці відмітки повинні бути підписані начальником
гаража або його заступником.
6.2. Вантажні бортові автомобілі, призначені для перевезення
пасажирів, повинні бути обладнані сидіннями, закріпленими в кузові
на відстані не менше 0,3 м від верхньої кромки борта і від 0,3 м
до 0,5 м від підлоги. Сидіння, розташовані вздовж заднього чи
бічного бортів, повинні мати міцні спинки. Бортові запори повинні
бути надійно закріплені.
6.3. Вантажні автомобілі для перевезення пасажирів повинні
бути обладнані тентом, сходами для посадки і висадки працівників,
а також освітленням усередині кузова. Кількість пасажирів у кузові автомобіля не повинна
перевищувати числа обладнаних для сидіння місць. За вантажопідіймальністю та кількістю пасажирів автомобілі
поділяються таким чином:
Вантажопідіймальність, т 1,5 1,5-2 2,5-4 3,5-4,5 5-7 >=7
Кількість пасажирів 9 16 20 24 30 36
У кузові автомобіля повинен бути старший. На стіні кабіни, зверненої до кузова автомобіля, призначеного
для перевезення людей, повинні бути написи "У кузові не стояти!",
"На бортах не сидіти!". Не дозволяється перевозити пасажирів на необладнаних
вантажних автомобілях.
6.4. Перевезення пасажирів (до 8 осіб, крім водія) у
пристосованому для цього вантажному автомобілі дозволяється
водіям, що мають стаж керування транспортним засобом більше трьох
років і посвідчення водія категорії "С", а в разі перевезення
понад указану кількість (уключаючи пасажирів у кабіні) - категорій
"С" і "Д". Водії, що відробили одну зміну, до перевезення людей у
другу зміну не допускаються.
6.5. Плавзасоби для перевезення працівників повинні
обладнуватися спеціальними засобами безпеки. Використання шлюпок
допускається за винятком і тільки в денний час. Не дозволяється користуватися випадковими човнами для
виробничої мети і переправи працівників.
6.6. Для забезпечення безпеки під час руху людей і транспорту
по льодовій дорозі призначають відповідального, який: - стежить за справним станом віх і знаків; - вчасно вживає заходів щодо тримання дороги в справному
стані; - стежить за прогнозом погоди і за необхідності вчасно
припиняти рух по дорозі; - організовує вимір крижаного покриву і результати вимірів
заносить в спеціальний журнал; - визначає терміни початку і кінця експлуатації льодової
дороги.
6.7. При виявленні руйнувань льоду і великих тріщин на
обставленій віхами трасі водій зобов'язаний негайно припинити рух
і сповістити про це відповідальному за безпечний рух чи
безпосередньому начальнику.
6.8. При товщині річкового льоду менше 10 см у зимовий час і
менше 20 см у весняний час переміщення людей через ріку не
дозволяється. Про заборону руху на обох берегах вивішуються знаки
і плакати, у темний час ці знаки і плакати слід освітлювати. Знаки
і плакати вивішують на стовпах заввишки 2,5 м, що встановлюються
на початку переходів праворуч по ходу руху.
7. Перевезення працівників вертолітним транспортом
7.1. При використанні вертольотів для огляду трас МН
необхідно дотримуватись вимог РД 39-016-90 "Положение о воздушном
патрулировании", затвердженого Міннафтопромом СРСР 29.05.90.
7.2. Особи, які користуються при виконанні своїх службових
обов'язків авіатранспортом, повинні бути застраховані.
7.3. З моменту прибуття на борт ПС перед вильотом до моменту
покидання ПС після закінчення польоту всі службові пасажири і
члени екіпажу повинні підкорятись командиру ПС та беззастережно
виконувати його вказівки.
7.4. Перед запуском двигунів за командою командира ПС або
іншого члена екіпажу всі особи, які знаходяться біля вертольота,
повинні відійти на відстань не менше 50 м від вертольота.
7.5. Посадка (висадка) пасажирів при обертанні гвинтів
вертольота повинна виконуватись: для вертольота Ми-2 - у напрямку
вхідних дверей під кутом 45 град. до поздовжньої осі вертольота з
боку носової частини фюзеляжу і під керівництвом члена екіпажу;
для вертольота Ка-26 - тільки з задньої півсфери вертольота.
7.6. Приймати (висаджувати) пасажирів на борт вертольота, що
знаходиться у режимі зависання, дозволяється на висоті до 0,5 м.
Висадка пасажирів при зависанні вертольота на висоті до 10 м
допускається тільки за наявності спеціально обладнаних спускових
пристроїв. Старший борту повинен протягом посадки, знаходячись біля
трапа, стежити за посадкою, сам сідає останнім, а при висадці
виходить першим і стежить за висадкою.
7.7. На стоянках ПС дозволяється курити тільки у спеціально
відведених місцях та на відстані не менше 50 м від вертольота.
7.8. Під час заправлення вертольота авіаційним пальним та
іншими пально-мастильними матеріалами перебування людей на борту,
посадка їх та завантаження не дозволяється.
7.9. Перебування на посадочному майданчику сторонніх осіб не
дозволяється.
7.10. Усі працівники, які залучаються до службових польотів,
перед посадкою на борт ПС проходять інструктаж та записуються у
список пасажирів.
X. Додаткові вимоги безпеки під час роботи
в зимових умовах
10.1. Утеплення виробничих приміщень, устаткування,
трубопроводів, арматури, КВПіА повинне виконуватися згідно із
затвердженим планом-графіком підготовки до роботи в зимових
умовах.
10.2. Резервуарні парки і зливно-наливні естакади повинні
обладнуватися паропроводами обігріву місць можливого утворення
льодяних (гідратних) пробок в трубопроводах і арматурі.
10.3. До настання зимового періоду повинні бути перевірені
теплоізоляція трубопроводів і справність усіх парових супутників
для їх обігріву. Виявлені порушення повинні бути усунуті.
10.4. Водоспускні засувки і сифонні крани резервуарів повинні
бути утеплені.
10.5. Після закінчення дренажу в зимовий час сифонний кран
повинен бути промитий нафтою і виведений з робочого стану (сифонна
труба повинна знаходитися в горизонтальному стані).
10.6. Усі водяні стояки та водозабірні пристрої, у тому числі
систем протипожежного водопостачання для внутрішнього та
зовнішнього пожежогасіння, повинні бути утеплені.
10.7. Калорифери вентиляційних систем і опалення всіх
приміщень повинні бути в справному стані.
10.8. При утворенні льодяної пробки в трубопроводі слід
установити її місце і розміри та відключити відповідну дільницю
трубопроводу.
10.9. Розігрівати льодяну пробку в трубопроводі слід парою чи
гарячою водою, починаючи з кінця замороженої ділянки. Не дозволяється відігрівати замерзлі спуски (дренажі)
трубопроводів і резервуарів відкритим вогнем.
10.10. Не дозволяється користуватися ломами і трубами для
відкриття замерзлих засувок, вентилів та інших запірних пристроїв.
10.11. Лід, що утворився на устаткуванні, площадках і
металоконструкціях, повинен бути вчасно вилучений.
10.12. Пішохідні доріжки, пожежні проїзди на території
зливно-наливних естакад і резервуарних парків слід систематично
очищати від снігу і посипати піском.
Начальник Управління організації
державного нагляду за промисловою
безпекою на виробництвах
і об'єктах підвищеної небезпеки
Держгірпромнагляду В.М.Морозов

Додаток 1
до пункту 1.7 глави 1
розділу IV Правил безпеки
під час експлуатації
магістральних нафтопроводів

_____________________________________________________
(назва підприємства, організації)
ЗАТВЕРДЖУЮ
Головний інженер ___________ ____________________________
(назва підприємства,
організації) ____________________________
(підпис, ініціали, прізвище)
"___"______________ 200__ р.

НАРЯД-ДОПУСК
на виконання робіт підвищеної небезпеки

I. Наряд
1. Відповідальному виконавцю робіт з бригадою у складі ______
осіб виконати такі роботи: _______________________________________
(найменування робіт, місце проведення) __________________________________________________________________
2. Необхідні для виконання робіт: матеріали ___________________________________________________ інструменти _________________________________________________ захисні засоби ______________________________________________
3. При підготовці та виконанні робіт забезпечити такі заходи
безпеки __________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________
(перераховуються основні заходи і засоби щодо забезпечення
вимог охорони праці)
4. Особливі умови ___________________________________________
5. Початок робіт о ____ год.____ хв. ___.____.200__ р. Закінчення робіт о ____ год.____ хв. ___.____.200__ р. Режим роботи ________________________________________________
(одно-, дво-, тризмінний)
6. Відповідальним виконавцем робіт призначається __________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
7. Наряд-допуск видав _______________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові, підпис)
8. Наряд-допуск прийняв відповідальний керівник робіт __________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові, підпис)
9. Заходи щодо забезпечення вимог охорони праці і порядок
виконання робіт узгоджені з відповідальною особою даного
підприємства (цеху, дільниці) __________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові, підпис)
II. Допуск
10. Інструктаж щодо заходів безпеки на робочому місці
відповідно до інструкцій __________________________________________________________________
(найменування інструктажу або скорочений зміст інструктажу)
Провів відповідальний керівник робіт ________________________
(дата, підпис)
11. Інструктаж пройшли члени бригади
------------------------------------------------------------------ |Прізвище, ім'я та по|Професія, розряд |Дата | Підпис особи, яка | | батькові | | |пройшла інструктаж | |--------------------+-----------------+-----+-------------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |--------------------+-----------------+-----+-------------------| | | | | | ------------------------------------------------------------------
12. Робоче місце та умови праці перевірені. Заходи безпеки,
указані в наряді-допуску, забезпечені. Дозволяю приступити до
роботи ___________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові __________________________________________________________________
представника діючого підприємства, який допускає до роботи,
дата та підпис)
Відповідальний керівник робіт _______________________________
(дата, підпис)
Відповідальний виконавець робіт _____________________________
(дата, підпис)
13. Початок робіт о ____ год.____ хв. ___.____.200__ р. Відповідальний керівник робіт _______________________________
(дата, підпис)
14. Роботи закінчені, робочі місця перевірені (матеріали,
інструменти, пристрої тощо прибрані). Наряд закрито о ____ год.____ хв. ___.____.200__ р. Відповідальний виконавець робіт _____________________________
(дата, підпис) Відповідальна особа діючого підприємства ____________________
(дата, підпис)
Начальник Управління організації
державного нагляду за промисловою
безпекою на виробництвах
і об'єктах підвищеної небезпеки
Держгірпромнагляду В.М.Морозов

Додаток 2
до підпункту 7.8.2
пункту 7.8 глави 7
розділу IV Правил безпеки
під час експлуатації
магістральних нафтопроводів
ЗАТВЕРДЖУЮ
Головний інженер ___________ ____________________________
(назва підприємства,
організації) ____________________________
(підпис, ініціали, прізвище)
"___"______________ 200__ р.

ПЕРЕЛІК
газонебезпечних робіт

______________________________________________________
(найменування структурного підрозділу)
------------------------------------------------------------------ | N | Місце і | Можливі | Ким | Основні заходи | |з/п| характер |небезпечні| вико- |-------------------------| | | роботи |і шкідливі| нується |з підготовки|з безпечного| | | (позиція |виробничі | дана | об'єкта до | проведення | | |устаткування| фактори | робота | газонебез- | газонебез- | | | за схемою) | | | печної | печних | | | | | | роботи | робіт | | | | | | | | |---+------------+----------+----------+------------+------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |---+------------+----------+----------+------------+------------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
I - роботи, що проводяться з оформленням наряду-допуску; II - роботи, що проводяться без оформлення наряду-допуску; III - роботи, що викликані необхідністю ліквідації або
локалізації аварії.
Погоджено:
виробничий (виробничо- начальник цеху
технічний) відділ ____________________________; __________________________; (підпис, ініціали, прізвище)
(посада, підпис, ініціали,
прізвище)
газорятувальна служба __________________________________;
(прізвище, ініціали, підпис, дата)
служба охорони праці __________________________________
(прізвище, ініціали, підпис, дата)
Начальник Управління організації
державного нагляду за промисловою
безпекою на виробництвах
і об'єктах підвищеної небезпеки
Держгірпромнагляду В.М.Морозов

Додаток 3
до підпункту 7.8.2
пункту 7.8 глави 7
розділу IV Правил безпеки
під час експлуатації
магістральних нафтопроводів
ЗАТВЕРДЖУЮ ____________________________
(найменування
підприємства МН) ____________________________
(посада, підпис, ініціали,
прізвище)
"___"______________ 200__ р.

НАРЯД-ДОПУСК N ___
на проведення газонебезпечних робіт

1. Цех (виробництво, установка) _____________________________
2. Місце проведення роботи __________________________________
(відділення, дільниця, апарат,
комунікація)
3. Характер робіт, що виконуються, __________________________
4. Відповідальний за підготовчі роботи ______________________
(посада, прізвище,
ім'я та по батькові)
5. Відповідальний за проведення робіт _______________________
(посада, прізвище,
ім'я та по батькові)
6. Заходи щодо підготовки об'єкта до проведення
газонебезпечних робіт і послідовність їх проведення ______________
Додаток _____________________________________________________
(найменування схем, ескізів)
7. Заходи, що забезпечують безпечне проведення робіт ________ __________________________________________________________________
8. Засоби індивідуального захисту і режим роботи ____________ __________________________________________________________________
9. Начальник цеху ___________________________________________
(прізвище, ініціали, підпис, дата)
10. Заходи узгоджені: з газорятувальною службою __________________________________;
(прізвище, ініціали, підпис, дата) з службою охорони праці ____________________________________;
(прізвище, ініціали, підпис, дата) з взаємопов'язаними цехами __________________________________
(найменування суміжного цеху,
прізвище, ініціали, підпис, дата)
11. Склад бригади і відмітка про проходження інструктажу
------------------------------------------------------------------ | N | Дата і час | Прізвище, |Професія| З умовами |Інструктаж | |з/п | проведення | ім'я, по | | роботи | провів, | | | робіт | батькові | |ознайомлений,| посада, | | | | членів | | інструктаж | прізвище, | | | | бригади | | отримав, | ім'я, по | | | | | | підпис | батькові, | | | | | | | підпис | |----+------------+-----------+--------+-------------+-----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |----+------------+-----------+--------+-------------+-----------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
12. Аналіз повітряного середовища перед початком і в період
проведення робіт
------------------------------------------------------------------ | Дата і | Місце | Компоненти,| Допустима |Результати| Підпис | | час |відбору | що |концентрація| аналізу | особи, | |відбору | проб |визначаються| | повітря | яка | | проб | | | | |проводила| | | | | | | аналіз | |--------+--------+------------+------------+----------+---------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |--------+--------+------------+------------+----------+---------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
13. Заходи з підготовки до безпечного проведення робіт згідно
з нарядом-допуском виконані. Відповідальний за підготовчі роботи _________________________
(прізвище, ініціали,
підпис, дата, час) Відповідальний за проведення газонебезпечної роботи _________ __________________________________________________________________
(прізвище, ініціали, підпис, дата, час)
13.1. Можливість виконання робіт підтверджую ________________
(підпис представника __________________________________________________________________
газорятувальної служби (служби охорони праці), дата, час)
з _______________ год. до _______________ год.
13.2. До виконання робіт допускаю: начальник зміни ____________________________
(підпис, дата, час)
14. Термін дії наряду-допуску подовжений
------------------------------------------------------------------ | Дата і |Результати | Можливість проведення робіт підтверджую | | місце | аналізу |------------------------------------------| | прове- |повітряного|відповіда-|началь-| представник |началь-| | дення |середовища | льний за | ник |газорятувальної| ник | | робіт | |проведення| зміни | служби або | цеху | | | | робіт | |служби охорони | | | | | | | праці | | |---------+-----------+----------+-------+---------------+-------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |---------+-----------+----------+-------+---------------+-------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
15. Робота виконана в повному обсязі, наряд-допуск закрито: відповідальний за проведення робіт _________________________;
(підпис, час, дата) начальник зміни _____________________________________________
(підпис, час, дата)
Начальник Управління організації
державного нагляду за промисловою
безпекою на виробництвах
і об'єктах підвищеної небезпеки
Держгірпромнагляду В.М.Морозов

Додаток 4
до підпункту 7.9.5
пункту 7.9 глави 7
розділу IV Правил безпеки
під час експлуатації
магістральних нафтопроводів
ЗАТВЕРДЖУЮ ____________________________
(посада, підпис, ініціали,
прізвище)
"___"______________ 200__ р.

НАРЯД-ДОПУСК N ___
на ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних
та пожежонебезпечних об'єктах

1. Об'єкт ___________________________________________________
(цех, відділення, дільниця, установка)
2. Місце роботи _____________________________________________
(цех, апарат, комунікація та ін.) __________________________________________________________________
3. Зміст роботи _____________________________________________ __________________________________________________________________
4. Відповідальний за підготовку до проведення вогневих робіт __________________________________________________________________
(посада, прізвище, ініціали)
5. Відповідальний за ведення вогневих робіт _________________
(посада, __________________________________________________________________
прізвище, ініціали)
6. Перелік і послідовність підготовчих заходів і заходи
безпеки при виконанні вогневих робіт: а) при підготовчих роботах __________________________________ _________________________________________________________________;
б) при веденні вогневих робіт _______________________________ _________________________________________________________________;
в) після закінчення робіт ___________________________________ __________________________________________________________________
7. Начальник об'єкта ________________________________________
(підпис)
8. Склад бригади і відмітка про проходження інструктажу
------------------------------------------------------------------ | N | Прізвище, ім'я,|Кваліфікація| З умовами | Інструктаж | |з/п | по батькові | | роботи |провів, підпис| | | | | ознайомлений,| | | | | | інструктаж | | | | | | отримав | | | | | |--------------| | | | | | підпис |дата | | |----+----------------+------------+--------+-----+--------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |----+----------------+------------+--------+-----+--------------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
9. Результати аналізу повітря
------------------------------------------------------------------ | Дата і час | Місце відбору | Результати | Підпис особи, | | відбору проб | проб |аналізу повітря| яка проводила | | | | | аналіз | |----------------+---------------+---------------+---------------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |----------------+---------------+---------------+---------------| | | | | | ------------------------------------------------------------------
10. Заходи, що передбачені в підпункті 6 "а", виконані __________________________________________________________________
(дата, підпис особи, __________________________________________________________________
відповідальної за підготовку вогневих робіт)
11. Робоче місце підготовлено до проведення вогневих робіт __________________________________________________________________
(дата, підпис особи, __________________________________________________________________
відповідальної за проведення вогневих робіт)
12. Дозволяю ведення вогневих робіт _________________________
(дата, підпис начальника
об'єкта) з _______________ год. до _______________ год.
13. Узгоджено: представник пожежної охорони _______________________________;
(дата, підпис) інженер з охорони праці _____________________________________
(дата, підпис)
14. Наряд-допуск (дозвіл) подовжений
------------------------------------------------------------------ |Дата і|Результати | Можливість проведення робіт підтверджую | |місце | аналізу |---------------------------------------------| |прове-|повітряного|відповіда-|відповіда-|представник| керівник | |дення |середовища | льний за | льний за | пожежної | структур- | |робіт | |підготовку|проведення| служби | ного | | | | робіт | робіт | |підрозділу,| | | | | | | де | | | | | | |проводяться| | | | | | | вогневі | | | | | | |роботи, або| | | | | | | його | | | | | | | заступник | |------+-----------+----------+----------+-----------+-----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |------+-----------+----------+----------+-----------+-----------| | | | | | | | ------------------------------------------------------------------
Узгоджено __________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, посада особи, яка затвердила наряд-допуск)
Робота закінчена в повному обсязі, робочі місця приведені в
пожежобезпечний стан, люди виведені, наряд-допуск закрито
"___"________ 200__ р., ___ год. ___ хв.
Відповідальний за ведення вогневих робіт ____________________
(підпис, час, дата)
Начальник об'єкта (цеху, відділення, установки, дільниці) __________________________________________________________________
(підпис, час, дата)
Начальник Управління організації
державного нагляду за промисловою
безпекою на виробництвах
і об'єктах підвищеної небезпеки
Держгірпромнагляду В.М.Морозов



вгору