Про затвердження Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення
Міненерговугілля України; Наказ, Правила, Класифікація [...] від 12.06.2013355
Документ z1127-13, чинний, поточна редакція — Прийняття від 12.06.2013
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 13.08.2013. Подивитися в історії? )

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

НАКАЗ

12.06.2013  № 355


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
5 липня 2013 р.
за № 1127/23659

Про затвердження Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

Міністр

Е. Ставицький

ПОГОДЖЕНО:

Міністр екології
та природних ресурсів України

Перший заступник Міністра
внутрішніх справ України

Міністр охорони здоров'я України

Голова Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва

Голова Державної служби України
з надзвичайних ситуацій

Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України

Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
сторони роботодавців
на національному рівні

Перший заступник Голови
Спільного представницького органу
об'єднань профспілок

Голова Державної інспекції
ядерного регулювання України



О.А. Проскуряков


В.Б. Дубовик

Р. Богатирьова



М.Ю. Бродський


М. Болотських




В. Акопян




О. Мірошниченко



Г.В. Осовий


О.А. Миколайчук




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
енергетики та вугільної
промисловості України
12.06.2013  № 355


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
5 липня 2013 р.
за № 1127/23659

ПРАВИЛА
безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення

І. Сфера застосування

1.1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги безпечного поводження з вибуховими матеріалами на об’єктах, розташованих на земній поверхні, у підземних та підводних умовах.

1.3. Вимоги цих Правил є обов’язковими для підприємств, установ і організацій, які організовують і контролюють роботу з промислової безпеки та охорони праці під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та/або:

розробленням, виробництвом, випробуванням, придбанням, перевезенням, зберіганням, обліком, реалізацією, знищенням вибухових матеріалів;

розробленням і виготовленням обладнання, засобів механізації, пристроїв та апаратури для підривних робіт;

транспортуванням, ввезенням, вивезенням і транзитним перевезенням через територію України вибухових матеріалів, обладнання і технологій для їх виготовлення;

проведенням підривних робіт.

ІІ. Терміни та визначення понять

2.1. У цих Правилах терміни та поняття вживаються в значеннях, що визначені Гірничим законом України, Законом України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення», Порядком затвердження проектно-технічної документації на ведення вибухових робіт, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 вересня 2006 року № 597, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2006 року за № 1063/12937 (далі - НПАОП 0.00-6.07-06), Вимогами технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 15 травня 2007 року № 104, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 травня 2007 року за № 546/13813 (далі - НПАОП 0.00-7.08-07), Інструкцією з обслуговування аварійно-рятувальними службами масових вибухів на вугледобувних і гірничорудних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31 березня 2003 року № 86, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2003 року за № 311/7632.

2.2. Інші терміни вживаються в таких значеннях:

єдина книжка - свідоцтво, що підтверджує кваліфікацію працівника після проходження навчання та складання іспитів кваліфікаційній комісії на допуск до виконання підривником або майстром-підривником відповідного виду підривних робіт;

заборонена зона - зона, у межах якої забороняється перебування осіб, не задіяних у встановленому порядку в підготовці вибуху;

загальні види підривних робіт - підривні роботи в підземних умовах вугільних, рудних та нерудних шахт;

керівник підривних робіт - посадова особа, що має відповідні освіту та посвідчення, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу з проведення підривних робіт, здійснює внутрішньоорганізаційне управління таким колективом та несе відповідальність за проведення підривних робіт;

масовий вибух на відкритих роботах - вибух змонтованих у загальну підривну мережу двох і більше свердловин, котлових або камерних зарядів;

масовий вибух на підземних роботах - вибух, під час здійснення якого потрібен час для провітрювання і відновлення робіт у шахтах більший, ніж це передбачено розрахунком у разі повсякденної організації робіт (перевищує час міжзмінної перерви);

небезпечна зона - зона, у межах якої не виконуються умови безпеки від дії уражаючих факторів вибуху;

підривні роботи в підземних умовах - підривні роботи, що здійснюють безпосередньо в підземному просторі на шахтах вугільної, рудної і нерудної промисловості;

підривні роботи на відкритих гірничих розробках - підривні роботи, що здійснюють безпосередньо у відкритому просторі в межах чаш кар’єрів рудної і нерудної промисловості;

спеціальні види підривних робіт - підривні роботи під час провадження сейсморозвідувальних робіт, а також прострільно-підривні роботи в нафтових, газових, водних та інших свердловинах; розпушення мерзлих ґрунтів, дроблення льоду, підводні підривні роботи, підривні роботи на болотах; руйнування гарячих масивів, оброблення матеріалів (різання, зварювання, штампування, зміцнення тощо) вибухом, руйнування будинків і споруд, дроблення фундаментів і руди, що спеклася; корчування пнів, валення дерев, розпушування дров, що змерзлися, ліквідація заторів під час лісосплаву, боротьба з лісовими пожежами; підривні роботи в підземних виробках і на поверхні нафтових шахт; підривні роботи під час проведення тунелів і будівництва метрополітену; підривні роботи під час проходки гірничорозвідувальних виробок; підривні роботи, пов’язані з використанням вибухових матеріалів у наукових та навчальних цілях;

технологічний вибух на підземних роботах - вибух для відбійки, відрізки, підсікання (підрізування) основного масиву, а також для обрушення стелин і ціликів у межах підповерху; під час здійснення технологічного вибуху розрахунковий час провітрювання гірничих виробок не перевищує часу міжзмінної перерви.

2.3. Позначення та скорочення, що вживаються у цих Правилах:

АС - аміачна селітра;

БПР - буропідривні роботи;

ВМ - вибухові матеріали;

ВР - вибухова речовина;

ВШ - вогнепровідний шнур;

ДАРС - державна аварійно-рятувальна служба;

ДСТУ - Державний стандарт України;

ДШ - детонувальний шнур;

ЕД - електродетонатор;

ЗЗМ - змішувально-заряджальна машина;

ЗІ - засоби ініціювання;

ЗМ - зарядна машина;

КВР - конверсійна вибухова речовина;

КД - капсуль-детонатор;

ЛНО - лінія найменшого опору;

МВ - масовий вибух;

НАПБ - нормативний акт з пожежної безпеки;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НСІ - неелектричні системи ініціювання;

ПБ - патрон-бойовик;

ППА - прострільні та підривні апарати;

ТУ - технічні умови;

УПХ - ударно-повітряна хвиля.

ІІІ. Класифікація вибухових матеріалів і загальні вимоги до них

3.1. Усі промислові ВМ, у тому числі й КВР, за ступенем небезпеки (сумісності) у процесах поводження з ними (зберігання, перевезення, доставка до місць проведення робіт, використання тощо) належать відповідно до чинного законодавства до класу 1 і поділяються за групами сумісності, класифікація ВМ за групами сумісності наведена в додатку 1 до цих Правил, і підкласами, класифікація ВМ за підкласами наведена в додатку 2 до цих Правил.

3.2. На АС (інші селітри), що використовуються для виготовлення ВР і зберігаються на складах ВМ разом з ВР, поширюються вимоги до зберігання та обліку як до ВР групи D.

3.3. Емульсія і матриця окислювача на основі АС, що використовуються для виготовлення ВР, повинні зберігатися в ємностях-накопичувачах, бункерах транспортних або ЗЗМ відповідно до вимог ТУ підприємства-виробника.

3.4. ВМ різних груп сумісності потрібно зберігати та перевозити окремо одні від одних.

3.5. Дозволяється спільне зберігання таких ВМ:

димних (група сумісності D) і бездимних (група сумісності С) порохів відповідно до вимог для найчутливішого з них;

ВШ, засобів для його запалювання та порохів (димних і бездимних), сигнальних і порохових патронів і ракет (група сумісності D) з ВМ груп сумісності В, С і D;

ДШ (група сумісності D) з КД, ЕД, електронними детонаторами, комплектами хвилеводів НСІ і поверхневих з’єднувачів НСІ та піротехнічними реле (група сумісності В).

3.6. Дозволяється перевозити автомобільним транспортом одночасно ВМ груп B, C, D, E, F, G, N і S у разі доставки ВМ зі складу на склад того самого суб’єкта господарювання або безпосередньо до місць проведення робіт за дозволом керівника суб’єкта господарювання, що здійснює підривні роботи, за умови додержання вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів), і таких вимог:

завантаження транспортного засобу не більше двох третин його вантажопідйомності;

розміщення ЗІ в передній частині транспортного засобу в спеціальних щільно закритих ящиках з внутрішніми м’якими прокладками з усіх боків;

розділення упаковок з ВР та ящиків з ЗІ способами, що виключають передачу детонації від ЗІ;

розміщення порохів групи С і перфораторних зарядів у заводській упаковці або у спеціальних ящиках і не ближче ніж 0,5 м від інших ВМ;

закріплення ящиків та іншої тари з ВМ, що виключає удари та тертя їх між собою.

3.7. ВМ однієї групи сумісності, але різних підкласів дозволяється перевозити сукупно за умови застосування до них заходів безпеки, як до ВМ підкласу 1.1, відповідно до додатка 2 до цих Правил.

ВМ груп сумісності С, D і E дозволяється транспортувати сукупно в разі виконання вимог, установлених для підкласу з меншим номером, віднесеного до групи сумісності Е (якщо перевозять ВМ цієї групи) або С (за відсутності ВМ групи Е).

ВМ групи сумісності N, як правило, забороняється перевозити з ВМ інших груп сумісності, окрім S. Якщо ВМ групи сумісності N перевозять з ВМ груп сумісності С, D і Е, то їх потрібно розглядати як такі, що мають групу сумісності D.

3.8. Усі промислові ВР розподіляються на класи та групи відповідно до класифікації ВР за умовами застосування, наведеної у додатку 3 до цих Правил.

3.9. Умови застосування ВМ повинні відповідати цим Правилам.

3.10. ВМ потрібно упаковувати та маркувати на заводах-постачальниках або в організаціях, що їх виготовляють, відповідно до вимог чинних державних стандартів.

Пакетування повинно бути надійним, а маркування - чітким і розбірливим. Ящики, мішки, пакети з ВР потрібно пломбувати (прошивати, проклеювати) встановленими способами та наносити на них різні за кольором позначки, що відповідають кольору розпізнавальної смуги або оболонок патронів (упаковок), відповідно до класифікації ВР за умовами застосування згідно з додатком 3 до цих Правил.

3.11. До упаковок ВМ заводом-постачальником або організацією, що їх виготовляє, необхідно вкладати інструкції (керівництва) із застосування ВМ. Дозволяється надання інструкцій із застосування ВР разом із супровідною документацією замість укладання їх в упаковку.

3.12. ЗІ повинні забезпечувати надійну та повну (без відмов) детонацію або швидкісне горіння зарядів ВР, призначених для застосування з ними в усіх визначених умовах використання.

ІV. Організаційно-правові вимоги

4.1. Діяльність у сфері поводження з ВМ промислового призначення підлягає державному регулюванню відповідно до вимог Законів України «Про охорону праці», «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Гірничого закону України, Господарського кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, вимог цих Правил та нормативних документів.

4.2. Розроблення, виробництво, випробування, придбання, перевезення, зберігання, облік, реалізація, знищення ВМ, розроблення і виготовлення обладнання, засобів механізації, пристроїв та апаратури для підривних робіт, ввезення, вивезення і транзит через територію України ВМ, обладнання і технологій для їх виготовлення, проведення підривних робіт здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення».

4.3. Суб’єкти господарювання, що проводять підривні роботи та використовують у своїй діяльності ВМ промислового призначення, зобов’язані мати належне технічне та організаційне забезпечення, зокрема дозвільну нормативну і проектно-технічну документацію, місця зберігання ВМ, спеціальне устаткування відповідно до вимог розділу XI цих Правил, підготовлений персонал, Положення про керівництво підривними роботами.

Положення про керівництво підривними роботами суб’єкта господарювання повинно містити:

посилання на нормативно-технічну документацію, відповідно до якої ведуться підривні роботи;

зазначення видів ВМ, що використовуються у суб’єктах господарювання, та порядку ознайомлення працівників з їх властивостями та вимогами до використання;

розподіл обов’язків відповідальних осіб з контролю та проведення підривних робіт;

порядок проведення профілактичної роботи відповідальних осіб з питань проведення підривних робіт;

порядок організації контролю за роботою та ремонтом зарядного обладнання;

порядок організації контролю та перевірки контрольно-вимірювальних і захисних приладів;

порядок організації перевірки, видачі, здачі підривних машинок;

порядок організації навчання і перевірки знань персоналу та відповідальних осіб, які задіяні на підривних роботах;

порядок використання звукових сигналів на підземних роботах;

порядок та організацію забезпечення підривників (майстрів-підривників) електропідривним проводом і можливості його повторного використання;

порядок та організацію робіт з доставки, завантаження-розвантаження ВМ на підприємстві;

строки зберігання технічної документації на ведення підривних робіт;

інші питання, що стосуються підривних робіт і можуть поліпшити стан промислової безпеки ведення підривних робіт.

4.4. Усі види ВМ промислового призначення, обладнання для їхнього виготовлення, засоби механізації, пристрої та апаратура для підривних робіт підлягають обов’язковим випробуванням відповідно до вимог Порядку проведення випробувань розроблених, ввезених в Україну та конверсійних вибухових матеріалів, обладнання для їх виготовлення, засобів механізації, пристроїв та апаратури для вибухових робіт, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 вересня 2006 року № 619, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2006 року за № 1093/12967 (далі - НПАОП 0.00-6.06-06).

4.5. До постійного виготовлення і використання в промисловості допускаються лише ВМ, що включені відповідно до вимог Порядку включення (виключення) вибухових матеріалів промислового призначення до (з) Переліку вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 серпня 2006 року № 515, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2006 року за № 1006/12880 (далі - НПАОП 0.00-6.05-06).

4.6. Виробництво ВМ здійснюється суб'єктами господарювання на підставі ліцензії, що видається Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі - Держгірпромнагляд України) відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

4.7. Ввезені в Україну окремі партії ВМ, що мають сертифікат відповідності держави-виготовлювача, допускаються до використання за рішенням Держгірпромнагляду України на підставі позитивного акта контрольних випробувань відповідно до вимог НПАОП 0.00-6.06-06.

4.8. Ввезені в Україну партії ВМ, які планується використовувати довгостроково, повинні бути включені до Переліку вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування, за наявності сертифіката відповідності держави-виготовлювача та сертифіката відповідності стандартам Єдиної державної системи сертифікації і стандартизації в Україні (УкрСЕПРО).

4.9. Підривні роботи здійснюються суб’єктами господарювання відповідно до вимог проектно-технічної документації, затвердженої згідно з НПАОП 0.00-6.07-06, на підставі дозволу, отриманого відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року за № 1107.

4.10. Дозволяється розпочинати ведення підривних робіт на об’єкті за умови реєстрації письмового повідомлення про намір розпочати виконання підривних робіт, форма якого наведена в додатку 4 до цих Правил, у відповідному територіальному органі Держгірпромнагляду України не пізніше ніж за десять робочих днів.

4.11. Надання дозволів на придбання, зберігання, облік і перевезення ВМ здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі - Інструкція).

4.12. Придбання ВМ для проведення підривних робіт і подальшої переробки здійснюється відповідно до вимог Інструкції за дозволом органів внутрішніх справ, що надається суб’єкту господарювання на підставі свідоцтва на придбання вибухових матеріалів, наведеного в додатку 5 до цих Правил, відповідного територіального органу Держгірпромнагляду України.

4.13. Придбання ВМ з метою подальшої реалізації без права безпосереднього поводження з ними здійснюється відповідно до Інструкції на підставі дозволу органів внутрішніх справ за умови надання даних про місця їх зберігання.

4.14. Зберігання ВМ здійснюється відповідно до Інструкції за дозволом органів внутрішніх справ, що надається суб’єкту господарювання на підставі свідоцтва на зберігання ВМ, форма якого наведена в додатку 6 до цих Правил, відповідного територіального органу Держгірпромнагляду України та відповідно до вимог НПАОП 0.00-7.08-07.

Проектування, облаштування та експлуатування блискавкозахисту складів вибухових матеріалів здійснюються відповідно до вимог, наведених в розділі XІІ цих Правил.

4.15. Суб’єкти господарювання здійснюють перевезення ВМ відповідно до вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

4.16. Суб’єкт господарювання здійснює облік ВМ на всіх стадіях поводження з ними відповідно до вимог Порядку обліку вибухових матеріалів промислового призначення, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 липня 2006 року № 424, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2006 року за № 828/12702 (далі - НПАОП 0.00-6.04-06).

4.17. Суб’єкти господарювання, що мають надлишок ВМ або ВМ, потреба у власному використанні яких відпала, мають право реалізації (продажу) таких ВМ іншим суб’єктам господарювання відповідно до вимог Порядку реалізації надлишку вибухових матеріалів промислового призначення або таких, потреба у використанні яких відпала, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 березня 2006 року № 179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 633/12507 (далі - НПАОП 0.00-6.02-06).

4.18. Технічне розслідування і облік випадків втрат ВМ промислового призначення здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

V. Вимоги до персоналу

5.1. До працівників у сфері поводження з ВМ пред’являються спеціальні вимоги, визначені Законом України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення».

5.2. До керівництва підривними роботами допускаються працівники, які відповідають Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» та Вимогам до працівників, які здійснюють керівництво вибуховими роботами, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 травня 2006 року № 294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 травня 2006 року за № 620/12494 (далі - НПАОП 0.00-7.01-06).

5.3. Безпосереднє керування технологічними процесами з підготовки та проведення підривних робіт покладають на керівника підривних робіт, яким може бути керівник суб`єкта господарювання або технічний керівник, який має відповідну освіту, а у разі підрядного способу ведення робіт - керівник підрядного суб`єкта господарювання або призначений ним керівник виробничого підрозділу цього суб`єкта господарювання, а на суб`єкта господарювання негірничого профілю - посадова особа, що призначена керівником суб`єкта господарювання.

5.4. Роботи з ВМ має право виконувати підривний персонал (підривники, майстри-підривники, завідувачі складами ВМ, роздавальники ВМ, лаборанти складів ВМ, робітники, які обслуговують пункти механізованої підготовки ВР, стаціонарні пункти виготовлення ВР, ЗЗМ та транспортно-зарядні машини, інші працівники, які за своєю діяльністю пов’язані з поводженням з ВМ), який відповідає встановленим вимогам щодо стану здоров’я, освіти, кваліфікації, віку.

5.5. Для визначення кваліфікації підривника (майстра-підривника), у тому числі при переведенні його на новий вид підривних робіт, завідувача складом ВМ суб'єкт господарювання, що проводить навчання, створює кваліфікаційну комісію (далі - кваліфікаційна комісія), про що видається відповідний розпорядчий документ.

Іспити приймає кваліфікаційна комісія під головуванням представника Держгірпромнагляду України.

5.6. Результати складання іспитів кваліфікаційна комісія оформлює протоколом, який підписують усі члени кваліфікаційної комісії.

Один примірник протоколу приймання іспитів передається територіальному органу Держгірпромнагляду України та є підставою для оформлення і реєстрації єдиної книжки, форма якої наведена в додатку 7 до цих Правил.

5.7. Єдина книжка повинна реєструватися в журналі видачі та обліку посвідчень, що повинен бути прошнурований і скріплений печаткою територіального органу Держгірпромнагляду України, сторінки його повинні бути пронумеровані.

У журналі видачі та обліку посвідчень повинні вказуватись номер і серія виданого посвідчення, вид підривних робіт, що може виконувати цей працівник, його прізвище, ім'я, по батькові.

5.8. До ведення підривних робіт і робіт з виготовлення, підготовки, зберігання та перевезення ВМ у суб’єктах господарювання допускаються тільки особи, які мають відповідну кваліфікацію та призначені розпорядчими документами керівника суб’єкта господарювання.

5.9. Підривні роботи повинні виконувати підривники (майстри-підривники), які мають єдину книжку.

5.10. Єдина книжка має складатися безпосередньо з книжки підривника або майстра-підривника і талона попередження до неї, які мають єдиний номер і серію.

У книжці підривника або майстра-підривника зазначаються види робіт, до виконання яких допущено підривника (майстра-підривника).

Книжка підривника або майстра-підривника і талон попередження до неї повинні підписуватися головою кваліфікаційної комісії та представником суб’єкта господарювання. Їх підписи засвідчуються печаткою органу Держгірпромнагляду України.

5.11. У шахтах (рудниках), небезпечних за газом та (або) пилом, підривні роботи дозволяється проводити тільки майстрам-підривникам.

До роботи в гарячих масивах дозволяється допускати підривників, які мають стаж ведення підривних робіт не менше одного року.

5.12. До навчання за професією підривника (майстра-підривника) допускаються особи, які відповідають установленим чинним законодавством вимогам, мають освіту не нижчу за середню та відповідні вік і стаж роботи:

у вугільних шахтах, небезпечних за газом та (або) пилом, - не молодше 22 років і стаж на підземних роботах не менше двох років;

на всіх інших підривних роботах - не молодше 20 років і стаж роботи не менше одного року за фахом, що відповідає характеру роботи суб’єкта господарювання.

5.13. Підривники (майстри-підривники) можуть допускатися до складання іспитів з кількох видів підривних робіт за умови, що їх підготовка, вік і виробничий стаж відповідають вимогам цих Правил.

Установлюються загальні і спеціальні види підривних робіт:

підривні роботи в підземних виробках і на поверхні вугільних шахт, небезпечних за газом та (або) пилом;

підривні роботи в підземних виробках і на поверхні вугільних шахт, безпечних за газом, або таких, які розробляють пласти, безпечні за вибухами пилу;

підривні роботи в підземних виробках і на поверхні рудників (об’єктів гірничорудної і нерудної промисловості), небезпечних за газом та (або) пилом;

підривні роботи в підземних виробках і на поверхні рудників (об’єктів гірничорудної і нерудної промисловості), безпечних за газом і пилом;

підривні роботи на відкритих гірничих розробках;

підривні роботи під час сейсморозвідки, а також під час прострільно-підривних та інших робіт у нафтових, газових, водних та інших свердловинах;

обрушення споруд, подрібнення фундаментів;

розпушення мерзлих ґрунтів, підривні роботи на болотах, підривання криги, підводні підривні роботи;

руйнування гарячих масивів;

обробка матеріалів (різання, зварювання, зміцнювання тощо) енергією вибуху;

корчування пнів, звалювання лісу, розпушення дров, які змерзлися, ліквідація заторів при лісосплаві, боротьба з лісовими пожежами;

у підземних виробках і на поверхні нафтових шахт;

при проведенні тунелів і будівництві метрополітену;

при проведенні гірничорозвідувальних робіт;

роботи, пов’язані з використанням вибухових матеріалів у наукових і навчальних цілях.

5.14. До навчання за професіями роздавальників ВМ і лаборантів складів ВМ допускаються особи, які мають освіту не нижчу за середню.

5.15. Підготовка персоналу, задіяного в поводженні з ВМ, проводиться за відповідною навчальною програмою з відривом від виробництва. Підготовку проводять на спеціальних курсах відповідно до чинного законодавства.

5.16. Програми підготовки підривників (майстрів-підривників), працівників інших професій, пов’язаних з поводженням з ВМ, розробляють і затверджують організації, при яких створено навчальні курси, за погодженням з Держгірпромнаглядом України.

5.17. Навчання підривників (майстрів-підривників) здійснюється за програмами, розробленими для кожного з видів підривних робіт, зазначених у пункті 5.13 цього розділу.

5.18. Кваліфікація підривника (майстра-підривника) надається працівнику, який пройшов навчання за відповідною програмою, склав іспити та одержав єдину книжку.

5.19. Підривника (майстра-підривника) можна допускати до самостійної роботи тільки після одного місяця роботи під наглядом досвідченого фахівця-підривника (майстра-підривника).

5.20. Знання підривників (майстрів-підривників) повинна перевіряти кваліфікаційна комісія не рідше одного разу на два роки.

Перед перевіркою знань підривники (майстри-підривники) повинні проходити навчання за відповідною програмою, затвердженою керівником суб'єкта господарювання.

5.21. За порушення встановленого порядку зберігання, використання, обліку або транспортування ВМ у підривника (майстра-підривника) може бути вилучено талон попередження. При цьому на талоні попередження зазначається підстава для такого засобу впливу - номер і дата розпорядчого документа керівника суб’єкта господарювання. Вилучений талон попередження зберігається разом з особистою карткою підривника (майстра-підривника).

5.22. За умови повторного порушення підривником (майстром-підривником) вимог встановленого порядку зберігання, використання або транспортування ВМ підривник (майстер-підривник) позбавляється права проведення підривних робіт на строк до 3-х місяців, який встановлюється розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання. Після закінчення цього строку працівника може бути допущено до складання іспитів за професією підривника (майстра-підривника) відповідно до вимог цих Правил.

5.23. Якщо підривник (майстер-підривник) протягом шести місяців після вилучення талона попередження не допустив порушень установленого порядку зберігання, використання, обліку або транспортування ВМ, талон попередження відновлюється. Керівником суб’єкта господарювання здійснюється відповідний запис про відновлення.

5.24. Єдина книжка може бути вилучена у підривника (майстра-підривника), якщо він припустив порушення встановленого порядку зберігання, використання, обліку або транспортування ВМ, яке призвело або могло призвести до нещасного випадку, втрачання вибухових матеріалів або аварії.

5.25. На допомогу особам, які виконують підривні роботи, можуть призначатися помічники. Вони повинні бути проінструктовані під підпис щодо безпечного ведення робіт під безпосереднім керівництвом і контролем підривника.

5.26. У разі переведення підривників на новий вид підривних робіт вони повинні пройти перепідготовку за відповідною програмою, затвердженою у встановленому керівником суб'єкта господарювання порядку, та скласти іспити кваліфікаційній комісії.

При переведенні до іншого суб’єкта господарювання підривник (майстер-підривник), незалежно від відомчої належності цього суб’єкта господарювання, зберігає право на проведення того виду підривних робіт, який зазначено в єдиній книжці.

5.27. Перед допуском до самостійного ведення нового виду підривних робіт підривник зобов'язаний пройти десятиденне стажування під керівництвом досвідченого підривника.

До єдиних книжок повинні вноситися записи про всі стажування підривників (майстрів-підривників).

5.28. У разі переходу підривника на вугільні шахти, небезпечні за газом та (або) пилом, підривники повинні пройти додаткову підготовку за відповідною програмою, скласти іспити кваліфікаційній комісії та пройти п'ятнадцятиденне стажування; у разі переходу на шахти надкатегорні або небезпечні за раптовими викидами стажування має продовжуватися двадцять днів.

5.29. Після перерви в роботі підривників за своєю кваліфікацією більше одного року до самостійного виконання підривних робіт їх можна допускати тільки після складання іспиту кваліфікаційній комісії та десятиденного стажування.

5.30. Усі працівники, зайняті на підривних роботах і роботах з ВМ, повинні бути ознайомлені під підпис з властивостями та особливостями всіх ВМ, апаратури та устаткування, з якими вони поводяться.

5.31. Керівниками механізованих пунктів підготовки, а також виробництва ВР місцевого приготування потрібно призначати осіб, які мають право керувати підривними роботами.

5.32. Завідувачами складів ВМ призначаються особи, які мають право керувати підривними роботами, або особи, які мають базову або повну вищу освіту та пройшли навчання за програмою підготовки завідувачів складів ВМ, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали посвідчення про здачу екзаменів кваліфікаційній комісії за встановленою формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.

5.33. Зберігання, облік, а також видавання ВМ із зарядних майстерень суб’єктів господарювання дозволено виконувати підривникам, які мають стаж роботи не менше одного року.

5.34. Завідування короткочасними витратними складами ВМ під час геофізичних робіт дозволяється здійснювати працівникам, які мають єдину книжку і стаж роботи підривником у відповідних умовах не менше одного року.

5.35. На пересувних складах ВМ обов'язки завідувача складу можна покладати на працівника охорони, водія автомобіля, інших працівників, які мають середню освіту, пройшли відповідну підготовку та склали іспити кваліфікаційній комісії за відповідною програмою для роздавальника ВМ.

5.36. Завідувачам складів ВМ і зарядних майстерень забороняється виконувати підривні роботи.

Підривникам, які проводять підривні роботи, забороняється виконувати обов’язки завідувачів складів ВМ і зарядних майстерень.

5.37. Роздавальниками ВМ на складах дозволяється призначати осіб, які мають середню освіту, пройшли підготовку за відповідною програмою роздавальників ВМ, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали посвідчення роздавальника ВМ. Їх допускають до самостійної роботи після десятиденного стажування. Роздавальниками ВМ можна призначати підривників, які пройшли п'ятиденне стажування.

5.38. До підготовки та виготовлення ВР на механізованих пунктах потрібно допускати робітників, які пройшли навчання за відповідною програмою, склали іспити кваліфікаційній комісії. До самостійної роботи таких осіб дозволяється допускати після десятиденного стажування.

5.39. У суб’єктів господарювання, що використовують ВМ у науково-дослідних, експериментальних і навчальних цілях, до робіт з ВМ можна допускати наукових співробітників, викладачів і лаборантів, які мають єдину книжку та пройшли десятиденне стажування під керівництвом досвідченого спеціаліста.

VІ. Вимоги до проектної документації

6.1. Підривні роботи здійснюються на підставі проектно-технічної документації, затвердженої відповідно до вимог НПАОП 0.00-6.07-06.

6.2. Проектування підривних робіт здійснюється:

суб’єктом господарювання, на якому проводяться підривні роботи та який має відповідні технічні служби і виконує підривні роботи;

суб’єктом господарювання, на якому проводяться підривні роботи підрядним способом та який має відповідні технічні служби;

підрядною організацією, що виконує підривні роботи за умови погодження проектної документації з суб’єктом господарювання, на якому проводяться підривні роботи.

6.3. Типовий проект ведення підривних робіт має містити:

короткі геологічну та гідрогеологічну характеристики порід і корисних копалин, їх класифікації щодо міцності, тріщинуватості, буримості, підривності;

методики та загальні розрахунки параметрів бурових і підривних робіт;

обґрунтування вибору діаметрів свердловин і шпурів, ВР і засобів ініціювання, засобів механізації БПР, підривних і контрольно-вимірювальних приладів;

способи підривання, схеми підривної мережі, конструкції зарядів і ПБ;

організацію ведення підривних робіт;

методики розрахунку інтервалів уповільнення та прийняті інтервали;

параметри розміщення свердловин, витратні коефіцієнти та розрахункові показники вибухів (питомі витрати ВР, вихід гірської маси з одного метра свердловини тощо);

методики розрахунку безпечних відстаней;

підривні методи подрібнення негабаритів;

типовий порядок і організацію робіт щодо ліквідації зарядів, що не спрацювали;

конкретні заходи щодо безпечної організації бурових і підривних робіт;

порядок доставки та розміщення ВМ під час підготовки та проведення МВ;

схеми вентиляції із зазначенням свіжого та вихідного потоку повітря і порядок контролю загазованості рудникової атмосфери шкідливими газами;

систему оповіщення зацікавлених підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування і населення щодо проведення вибуху;

місця встановлення вказівників (попереджувальних знаків, інформаційних табло тощо) по периметру заборонених зон для інформування населення про небезпеку, що безпосередньо загрожує населенню;

розташування постів охорони небезпечної зони, місця укриття людей поза небезпечною зоною;

вимоги до порядку виведення людей за межі забороненої та небезпечної зон;

порядок допуску працівників ДАРС для контролю за загазованістю рудникової атмосфери, підривників для визначення повноти вибуху та працівників на свої робочі місця після МВ;

необхідну графічну документацію.

6.4. Під час проектування МВ до паспорта на вибух потрібно включати розділ, що визначає необхідні заходи безпеки, у тому числі:

провітрювання всіх виробок, у які можуть потрапити газоподібні продукти вибуху;

порядок допуску людей до місць, перебування в яких може становити небезпеку.

6.5. Паспорт МВ на гірничих роботах складається на підставі затвердженого керівником суб’єкта господарювання типового проекту ведення підривних робіт з урахуванням геологічних і гідрогеологічних характеристик блоків, що підриваються, результатів попередніх вибухів і вимог відповідних нормативних документів. Паспорт повинен містити розрахунки та графічні матеріали, що необхідні для визначення параметрів безпеки в конкретних умовах проведення МВ.

6.6. Одночасне проведення МВ та подрібнення негабаритів підривним способом потрібно здійснювати на підставі затвердженого керівником суб’єкта господарювання єдиного паспорта ведення підривних робіт. У цьому разі забороняється розташування негабариту під блоком, що підривається.

У разі окремого проведення підривних робіт з подрібнення негабаритів роботи необхідно здійснювати за відповідним паспортом ведення підривних робіт.

6.7. Проект ведення спеціальних підривних робіт повинен містити розрахункові дані, графічні матеріали та організаційні заходи, що забезпечують необхідний рівень безпеки. У проектах спеціальних підривних робіт необхідно:

відображати заходи щодо попередження вибуху горючих газів на болотах;

визначати склад бригад на виконання підводних підривних робіт;

під час виконання підривних робіт по металу передбачати оснащення засобів для підйому та переміщення технологічного устаткування зі змонтованим на ньому зарядом двома гальмами, що діють незалежно одне від одного, а також кінцевими вимикачами автоматичної зупинки;

під час руйнування будинків, споруд, водонапірних башт, димових та інших труб, фундаментів тощо в умовах населених пунктів передбачати заходи безпеки в разі неповного їх руйнування;

в охоронній зоні відкритого або закритого (заглибленого) магістрального трубопроводу передбачати заходи щодо збереження трубопроводу і споруд, а також виконання інших умов, установлених суб’єктом господарювання, яке експлуатує трубопровід.

6.8. Безпечні відстані для людей під час проведення підривних робіт (робіт з ВМ) необхідно визначати в проекті або паспорті ведення підривних робіт.

Безпечні відстані повинні бути такими, щоб виключити нещасні випадки з людьми. За безпечну відстань треба приймати найбільшу з розрахованих за різними уражаючими чинниками.

6.9. Для захисту будинків і споруд від сейсмічного впливу під час підривних робіт і робіт з ВМ маса зарядів ВР, що підриваються одночасно, має бути такою, щоб вибух виключав пошкодження цих об’єктів відповідно до чинного законодавства.

Умови підривання, не передбачені вищезазначеними документами, і такі чинники, як напрямок сейсмічної дії групи зарядів великої довжини, наявність пошкоджень будинків під час повторних вибухів, особливості сейсмічної дії потужних (1000 т ВР і більше) вибухів, необхідно визначати із залученням спеціалізованих організацій.

6.10. У разі розміщення на земній поверхні декількох об’єктів з ВМ - сховищ, відкритих майданчиків, пунктів виготовлення, підготовки ВР тощо - між ними потрібно забезпечувати відстані, що виключають можливість передачі детонації під час вибуху ВМ на одному з об’єктів. Безпечні відстані розраховуються відповідно до розділів XIII-XV цих Правил.

6.11. Для захисту людей, будинків, споруд, місць перебування людей і розміщення об’єктів, що підлягають охороні від уражаючої та руйнівної дій повітряної хвилі, між місцями можливого вибуху (зберігання ВМ) необхідно визначити та витримувати встановлені відповідно до цих Правил відстані, що забезпечують безпеку в небезпечній зоні. У цьому разі безпечні відстані необхідно визначати відносно місць можливих вибухів складів ВМ, майданчиків для зберігання ВР і ЗІ, місць відстою, навантажування та розвантажування транспортних засобів з ВМ і подібних об’єктів.

6.12. Під час підривних робіт на відкритій місцевості мінімально допустимі безпечні відстані для людей визначені додатком 9 до цих Правил.

6.13. Визначення відстаней, безпечних за розкиданням кусків породи, необхідно проводити за методикою, наведеною в розділі XIII до цих Правил.

6.14. Безпечні відстані за дією УПХ на земній поверхні необхідно розраховувати відповідно до чинного законодавства.

6.15. Безпечні відстані за дією УПХ у підземних умовах необхідно визначати за спеціальними проектами відповідно до конкретних гірничо-геологічних умов.

6.16. Безпечні відстані за передачею детонації необхідно визначати згідно з розділом XIV цих Правил.

6.17. Визначення відстаней, безпечних за дією отруйних газів вибуху, необхідно проводити відповідно до розділу XV цих Правил.

VІІ. Поводження з вибуховими матеріалами під час підготовки та проведення підривних робіт

1. Доставка ВМ до місць проведення підривних робіт

1.1. ВР та ЗІ необхідно доставляти окремо в сумках, касетах, заводській упаковці тощо. ЗІ повинні доставлятися тільки підривниками (майстрами-підривниками).

ВМ дозволяється видавати підривникам (майстрам-підривникам) з витратного складу тільки після підтвердження з місць робіт щодо фактичної готовності вибою до підривних робіт.

1.2. Під час сукупної доставки ВР і ЗІ підривник (майстер-підривник) може переносити не більше 12 кг вантажу. Маса ПБ, що переносить підривник, не повинна перевищувати 10 кг.

Під час перенесення в сумках ВР без ЗІ норма вантажу може бути збільшена до 24 кг.

1.3. Доставка ВМ у підземних умовах дозволяється всіма видами та засобами шахтного транспорту, що спеціально обладнаний для цього і відповідає вимогам безпечного перевезення ВМ.

1.4. Забороняється доставка ВМ стволом шахти під час спуску і підйому людей. Під час переміщення ВМ стволом шахти в навколоствольному дворі та в надшахтній будівлі допускається присутність тільки працівників, які допущені розпорядчим документом суб’єкта господарювання до виконання цих робіт.

1.5. Спуск-підйом ВМ стволом шахти дозволяється проводити тільки після того, як диспетчер (черговий по шахті) сповістить про це посадову особу, відповідальну за спуск-підйом.

Ящики та мішки з ВМ можуть займати не більше двох третин висоти поверху кліті, але не перевищувати висоти дверей кліті.

Під час спуску ВМ у вагонетках ящики і мішки з ВМ не повинні виступати вище бортів вагонеток, а вагонетки необхідно міцно закріплювати в кліті. У цьому разі ЗІ потрібно спускати (піднімати) окремо від ВР.

1.6. Під час спуску-підйому підривників (майстрів-підривників) з ВМ і підношувачів з ВР похилими виробками в людських вагонетках на кожному сидінні дозволяється перебувати не більше ніж одному підривнику (майстру-підривнику) або підношувачу.

1.7. Дозволяється одночасно спускатися або підніматися в одній кліті декільком підривникам (майстрам-підривникам) із сумками з ВМ і підношувачам із сумками з ВР у розрахунку: один квадратний метр підлоги кліті на одну людину на поверсі. У цьому разі кожній із зазначених осіб дозволяється мати при собі не більше тієї кількості ВР, що зазначена у пункті 1.2 цієї глави.

1.8. Спуск і підйом підривників (майстрів-підривників) з ВМ і підношувачів з ВР повинні проводитися позачергово.

1.9. Доставку ВМ підземними виробками потрібно здійснювати зі швидкістю не більше ніж 5 км/год. Машиніст повинен рушати з місця та зупиняти підйомну машину, лебідку, електровоз тощо плавно, без поштовхів.



вгору