Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі
Мінфін України; Наказ, Положення, Стандарт від 12.10.20101202
Документ z1017-10, набирає чинності, поточна редакція — Редакція від 25.01.2013, підстава z0008-13
( Увага Остання подія — Набрання чинності відбудеться 01.01.2015 )
 

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Н А К А З
12.10.2010 N 1202
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 листопада 2010 р.
за N 1017/18312

Про затвердження національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку в державному секторі
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства фінансів
N 1343 ( z0008-13 ) від 17.12.2012 }

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 )
та на виконання Стратегії модернізації системи бухгалтерського
обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 N 34
( 34-2007-п ), Н А К А З У Ю:
1. Затвердити національні положення (стандарти)
бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби",
122 "Нематеріальні активи" ( z1018-10 ) та 123 "Запаси"
( z1019-10 ), схвалені Методологічною радою з бухгалтерського
обліку при Міністерстві фінансів України, що додаються.
2. Скасувати наказ Міністерства фінансів України від
30.11.2009 N 1396 ( z1239-09 ) "Про затвердження Змін до деяких
положень (стандартів) бухгалтерського обліку", зареєстрований у
Міністерстві юстиції України 23.12.2009 за N 1239/17255.
3. Управлінню методології бухгалтерського обліку
(Пархоменко В.М.):
3.1. Забезпечити подання цього наказу в п'ятиденний строк
після його видання у встановленому порядку на державну реєстрацію
до Міністерства юстиції України.
3.2. У десятиденний строк з дня державної реєстрації цього
наказу в Міністерстві юстиції України забезпечити його
оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України
в мережі Інтернет.
4. Установити, що цей наказ набирає чинності з 01 січня
2015 року. { Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
фінансів N 1343 ( z0008-13 ) від 17.12.2012 }
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра фінансів України Єфименко Т.І.
Міністр Ф.Ярошенко

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
12.10.2010 N 1202
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 листопада 2010 р.
за N 1017/18312

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТ)
бухгалтерського обліку в державному секторі
121 "Основні засоби"

I. Загальні положення
1. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні
засади формування в бухгалтерському обліку та розкриття у
фінансовій звітності інформації про основні засоби, інші
необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції
в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби).
2. Норми цього Національного положення (стандарту)
застосовуються суб'єктами бухгалтерського обліку в державному
секторі.
3. Це Національне положення (стандарт) не поширюється на
основні засоби, що утримуються з метою продажу, інвестиційну
нерухомість, довгострокові біологічні активи, невідтворювані
природні ресурси та корисні копалини, особливості обліку яких
визначаються іншими національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обліку в державному секторі.
4. Терміни, що використовуються в національних положеннях
(стандартах) бухгалтерського обліку в державному секторі, мають
таке значення: активи - ресурси, контрольовані суб'єктом бухгалтерського
обліку в державному секторі у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних
вигід у майбутньому; активний ринок - ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є
однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і
покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною; амортизація - систематичний розподіл вартості необоротних
активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного
використання (експлуатації); вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена
вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної
вартості; група основних засобів - сукупність однотипних за технічними
характеристиками, призначенням та умовами використання об'єктів
основних засобів; залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою)
вартістю необоротного активу і сумою його накопиченого зносу; зменшення корисності - втрата економічної вигоди або
потенціалу корисності в сумі перевищення залишкової вартості
активу над сумою очікуваного відшкодування; знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних
засобів з початку його корисного використання; ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших
активів, яку суб'єкт бухгалтерського обліку в державному секторі
очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів
після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації),
за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією); незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні
активи - капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення,
реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних
матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу
не відбулося, а також авансові платежі для фінансування
будівництва; основні засоби - матеріальні активи, які утримуються для
використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні
товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення
поставленої мети та/або задоволення потреб суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі або здавання в оренду
іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного
року; первісна вартість - історична (фактична) вартість активів у
сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,
сплачених (переданих, витрачених) для придбання (створення)
активів; переоцінена вартість - вартість активів після їх переоцінки; подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне
призначення та однакову справедливу вартість; потенціал корисності активів - наявні та потенційні
можливості, які отримає суб'єкт бухгалтерського обліку в
державному секторі від використання активів, що безпосередньо не
генерують надходження грошових коштів, для досягнення поставленої
мети та/або задоволення потреб; справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив або
погасити зобов'язання між зацікавленими, обізнаними і незалежними
сторонами; строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний
період у часі, протягом якого активи будуть використовуватися
суб'єктом бухгалтерського обліку в державному секторі або з їх
використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний суб'єктом
бухгалтерського обліку в державному секторі обсяг продукції
(робіт, послуг); суб'єкти бухгалтерського обліку в державному секторі -
розпорядники бюджетних коштів, Державне казначейство та державні
цільові фонди; сума очікуваного відшкодування необоротного активу -
найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня
вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання
необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість; чиста вартість реалізації необоротного активу - справедлива
вартість необоротного активу, за вирахуванням очікуваних витрат на
його реалізацію.
II. Визнання та первісна оцінка основних засобів
1. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних
засобів, а саме: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до
нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для
виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів
однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування
загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент,
унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а
комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не
самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або
частина такого активу, що контролюється суб'єктом бухгалтерського
обліку в державному секторі. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які
мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна
з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий
об'єкт основних засобів.
2. Об'єкт основних засобів визнається активом, коли: існує ймовірність отримання суб'єктом бухгалтерського обліку
в державному секторі майбутніх економічних вигід, пов'язаних з
його використанням, та/або він має потенціал корисності для
суспільства; і вартість об'єкта основних засобів може бути визначена.
3. Основні засоби класифікуються за такими групами:
3.1. Основні засоби: 3.1.1. Земельні ділянки. 3.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель. 3.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої. 3.1.4. Машини та обладнання. 3.1.5. Транспортні засоби. 3.1.6. Інструменти, прилади, інвентар. 3.1.7. Тварини. 3.1.8. Багаторічні насадження. 3.1.9. Інші основні засоби.
3.2. Інші необоротні матеріальні активи включають: 3.2.1. Музейні фонди. 3.2.2. Бібліотечні фонди. 3.2.3. Малоцінні необоротні матеріальні активи. Суб'єкти бухгалтерського обліку в державному секторі
зараховують до малоцінних необоротних матеріальних активів
предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не
перевищує 1000 гривень та строк використання яких перевищує один
рік. 3.2.4. Білизну, постільні речі, одяг та взуття. 3.2.5. Природні ресурси. 3.2.6. Інвентарну тару. 3.2.7. Прилади та апарати для наукових цілей. 3.2.8. Необоротні матеріальні активи спеціального
призначення.
3.3. Незавершені капітальні інвестиції: 3.3.1. Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію
основними засобами. 3.3.2. Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію
іншими необоротними матеріальними активами.
4. Об'єкт основних засобів оцінюється за первісною вартістю,
якою є: вартість придбання у разі придбання за плату; собівартість виробництва у разі самостійного виготовлення
(створення); справедлива вартість у разі отримання без оплати від фізичних
та юридичних осіб (крім суб'єктів бухгалтерського обліку в
державному секторі); первісна (переоцінена) вартість основних засобів у разі
отримання без оплати від суб'єктів бухгалтерського обліку в
державному секторі; справедлива вартість, скоригована на величину переданого
активу чи його еквівалента у разі отримання у результаті обміну
або часткового обміну на інший актив; умовна вартість у разі відсутності активного ринку.
5. Первісна вартість об'єкта основних засобів у разі
придбання за плату складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за
виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що
здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт
основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)
основних засобів (якщо вони не відшкодовуються суб'єктові
бухгалтерського обліку в державному секторі); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження
основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних
засобів до стану, у якому вони придатні для використання із
запланованою метою. Витрати на позики не включаються до первісної вартості
основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за
рахунок запозичень (за винятком витрат на позики, які включаються
до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до
національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в
державному секторі "Витрати на позики").
6. Собівартість виробництва (створення) об'єкта основних
засобів складається з витрат, понесених суб'єктом бухгалтерського
обліку в державному секторі на його виготовлення (створення), з
урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 цього розділу.
7. Первісною вартістю основних засобів, отриманих безоплатно
від фізичних та юридичних осіб (крім суб'єктів бухгалтерського
обліку в державному секторі), є їх справедлива вартість на дату
отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 цього
розділу.
8. Первісна вартість основних засобів, отриманих безоплатно
від суб'єктів бухгалтерського обліку в державному секторі,
дорівнює первісній (переоціненій) вартості основних засобів
суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі, що їх
передав, з урахуванням витрат, передбачених пунктом 5 цього
розділу, з наведенням нарахованої суми зносу.
9. Умовна вартість застосовується до активів (за відсутності
активного ринку у разі використання повноважень конфіскації,
безоплатної передачі), що мають історично успадковану вартість та
потенціал корисності, який обмежується характеристиками культурної
або історичної спадщини, зокрема музейні фонди (історичні будинки
та пам'ятники, археологічні ділянки, заповідники та
природоохоронні зони, твори мистецтва тощо). У разі зміни потенціалу корисності активів, зокрема
використання історичного будинку як офісного приміщення, його
визнання і оцінювання здійснюються подібно до загальної оцінки
основних засобів. Розмір умовної вартості може визначатися
законодавчими та іншими нормативно-правовими актами або складатися
з сум страхування від пожежі, крадіжок, втрат, пошкоджень або
іншої можливої шкоди.
10. Об'єкт основних засобів може бути придбаний у результаті
обміну або часткового обміну на інший актив. Вартість отриманого
об'єкта оцінюється за його справедливою вартістю, скоригованою на
величину переданого активу чи його еквівалента. Різниця між залишковою і справедливою вартістю переданого
об'єкта основних засобів включається до складу витрат звітного
періоду.
11. Якщо об'єкт основних засобів складається з різних
компонентів, які мають різні строки корисного використання
(експлуатації), або надають економічні вигоди суб'єкту
бухгалтерського обліку в державному секторі різними способами, або
мають різний потенціал корисності, що зумовлює необхідність
застосування різних норм амортизації, доцільно розподіляти сукупні
витрати на придбання (створення) цього об'єкта за його
компонентами з окремим обліком кожного компонента. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу
його облік ведеться за первісною вартістю в гривнях без копійок.
III. Оцінка після первісного визнання
та переоцінка основних засобів
1. Витрати на поліпшення об'єкта основних засобів
(реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову,
дообладнання) збільшують його первісну вартість протягом усього
строку використання, якщо існує ймовірність отримання суб'єктом
бухгалтерського обліку в державному секторі майбутніх економічних
вигід, що перевищують первісно оцінений рівень його
продуктивності, та/або збільшення потенціалу корисності цього
об'єкта.
2. Витрати на утримання об'єкта основних засобів (проведення
технічного нагляду, технічного обслуговування та ремонту), які
здійснюються для відновлення або підтримання суб'єктом
бухгалтерського обліку в державному секторі майбутніх економічних
вигід або потенціалу корисності на первісно оціненому рівні
продуктивності об'єкта основних засобів, визнаються витратами
звітного періоду, в якому вони були понесені.
3. У разі прийняття рішення суб'єктом бухгалтерського обліку
в державному секторі об'єкт основних засобів може переоцінюватися,
якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від
його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки
об'єкта основних засобів здійснюється одночасна переоцінка всіх
об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже
зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю,
щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася
від справедливої вартості. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні
активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості
здійснюється за методом, викладеним у пункті 7 розділу IV цього
Національного положення (стандарту).
4. Порогом суттєвості для проведення переоцінки об'єктів
основних засобів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому
відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх
справедливої вартості.
5. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта
основних засобів визначаються множенням відповідно первісної
вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс
переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої
вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює
нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається
додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної
(переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. При цьому
для об'єктів, що продовжують використовуватися, обов'язково
визначається ліквідаційна вартість.
6. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу
основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.
7. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів
суб'єктом бухгалтерського обліку в державному секторі
зараховується до фонду дооцінки активів, а сума уцінки - до складу
витрат звітного періоду, крім випадків, наведених у пункті 8 цього
розділу.
8. Якщо у звітному році до проведення дооцінки відбулася
уцінка об'єкта основних засобів, то сума його дооцінки визнається
доходами суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі у
сумі, що не перевищує суми зазначеної уцінки, із зарахуванням суми
перевищення до фонду дооцінки звітного року. Якщо у звітному році до проведення уцінки відбулася дооцінка
об'єкта основних засобів, то сума його уцінки зараховується на
зменшення фонду дооцінки, але не більше суми дооцінки, із
включенням різниці до складу витрат звітного періоду.
9. Залишок фонду дооцінки активів на дату річного балансу
списується на фінансовий результат минулих звітних періодів.
IV. Амортизація основних засобів
1. Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується.
2. Не підлягають амортизації земельні ділянки, музейні фонди,
піддослідні тварини, багаторічні насадження, що не досягли
експлуатаційного віку, природні ресурси, незавершені капітальні
інвестиції.
3. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку
корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів при
визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і
призупиняється на період його реконструкції, модернізації,
добудови, дообладнання та консервації. Після визнання втрат від зменшення корисності об'єкта
основних засобів нарахування амортизації здійснюється виходячи з
переглянутого строку його корисного використання (експлуатації).
4. При визначенні строку корисного використання
(експлуатації) об'єкта основних засобів враховуються такі чинники: очікуване використання об'єкта основних засобів суб'єктом
бухгалтерського обліку в державному секторі. Використання оцінюють
виходячи з очікуваної потужності або фізичної продуктивності
об'єкта основних засобів; очікуваний фізичний знос, який залежить від інтенсивності
використання об'єкта основних засобів, якості сервісного
обслуговування; моральний знос, який виникає внаслідок змін та вдосконалення
виробництва або від зміни ринкового попиту на продукт чи послуги,
що надаються об'єктом основних засобів; правові або подібні обмеження на використання об'єкта
основних засобів.
5. Вартість об'єкта основних засобів розподіляється на
систематичній основі протягом строку його корисного використання
(експлуатації) шляхом щомісячного нарахування амортизації. Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми
амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за
місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для
корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця,
наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів,
переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову,
дообладнання, консервацію.
6. Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних
матеріальних активів) суб'єкти бухгалтерського обліку в державному
секторі нараховують із застосуванням прямолінійного методу.
7. Амортизація необоротних матеріальних активів, зазначених у
підпункті 3.2 пункту 3 розділу II цього Національного положення
(стандарту), нараховується в першому місяці передачі у
використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50 відсотків
його первісної вартості та решта 50 відсотків первісної
вартості - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу). Переоцінка таких необоротних матеріальних активів, що
перебувають у використанні (експлуатації), не проводиться.
8. Суму нарахованої амортизації суб'єкт бухгалтерського
обліку в державному секторі відображає збільшенням суми зносу
основних засобів та витрат.
V. Зменшення корисності основних засобів
1. Сума втрат від зменшення корисності об'єкта основних
засобів відображається збільшенням суми зносу основних засобів та
витрат.
2. Якщо об'єкт основних засобів відображається в
бухгалтерському обліку за переоціненою вартістю, то сума втрат від
зменшення корисності відображається у порядку, передбаченому
абзацом другим пункту 8 розділу III цього Національного положення
(стандарту), а сума вигід від відновлення корисності - у порядку,
передбаченому абзацом першим пункту 8 розділу III цього
Національного положення (стандарту).
3. Сума вигід від відновлення корисності об'єкта основних
засобів відображається визнанням доходу суб'єкта бухгалтерського
обліку в державному секторі з одночасним зменшенням суми зносу
основних засобів.
VI. Вибуття основних засобів
1. Визнання об'єкта основних засобів активом суб'єкта
бухгалтерського обліку в державному секторі припиняється у разі
його ліквідації, вибуття внаслідок продажу, передачі без оплати
або невідповідності критеріям визнання активом.
2. Надходження, отримані в результаті продажу основних
засобів, вважаються доходами. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів
визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх
залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з
вибуттям основних засобів.
3. У разі вибуття об'єкта основних засобів з балансу
списуються його первісна вартість та сума накопиченого зносу.
VII. Розкриття інформації про основні засоби
у примітках до фінансової звітності
1. У примітках до фінансової звітності інформація про основні
засоби наводиться окремо за кожною групою:
1.1. Первісна (переоцінена) вартість, залишкова вартість та
сума накопиченого зносу на початок та кінець звітного року.
1.2. Сума надходження основних засобів за звітний період.
1.3. Сума збільшення або зменшення первісної (переоціненої)
вартості за звітний рік у результаті переоцінок та
зменшення/відновлення корисності.
1.4. Сума вибуття основних засобів за звітний рік.
1.5. Сума нарахованої амортизації за звітний рік.
1.6. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та суми
зносу основних засобів за звітний рік.
1.7. Сума капітальних інвестицій за звітний рік.
1.8. Сума зобов'язань згідно з договорами, пов'язаними з
придбанням у майбутньому основних засобів.
2. У примітках до фінансової звітності наводиться також
інформація окремо за кожною групою основних засобів про:
2.1. Строки корисного використання (експлуатації).
2.2. Наявність та суми обмежень на основні засоби.
3. У примітках до річної фінансової звітності наводиться
інформація про:
3.1. Вартість об'єкта основних засобів, що тимчасово не
використовується.
3.2. Вартість повністю амортизованого об'єкта основних
засобів, який ще використовується.
3.3. Вартість об'єкта основних засобів, який вибув з
активного використання та утримується для продажу, передачі без
оплати.
4. Суб'єкти бухгалтерського обліку в державному секторі щодо
музейних фондів наводять таку інформацію про ці активи:
4.1. Застосована база оцінки.
4.2. Первісна вартість.
Начальник Управління методології
бухгалтерського обліку В.М.Пархоменко

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...