Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України
Мінбуд України; Наказ, Правила, Форма типового документа від 10.04.2006105
Документ z0880-06, чинний, поточна редакція — Прийняття від 10.04.2006
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 17.08.2006. Подивитися в історії? )


     9.1.2. Удобрення деревних рослин потрібно проводити на основі 
агрохімічного аналізу. Необхідно своєчасно удобрювати дерева та
чагарники після їхнього обрізування. Головною видимою ознакою
"ґрунтового голоду" рослин є їхні слабі прирости, здрібнене листя
та зміна барв. 9.1.3. Дерева і чагарники, які не переносять низьких
температур, вимагають захисту в зимовий період. Дуже чутливі до
морозів молоді рослини. Окремі види магнолій, кипарисовики,
троянди, які потрібно вкривати матами, мішковиною, крафт-папером,
лапником. 9.1.4. Якщо довго немає дощу, листя дерев покривається досить
товстим шаром пилу, що призводить до закупорювання їхніх продихів,
погіршення фотосинтезу, сповільнення обміну речовин. З метою
змивання осілого на листки пилу слід проводити освіжаюче поливання
крон дерев. Вони особливо необхідні в спекотні літні дні (у липні,
серпні). Обмивання крон слід проводити в ранкові часи (не пізніше 9-ї
години) або ввечері (після 19-ї години) в міру їхнього забруднення
пилом, але не рідше 4-5 разів за вегетаційний період - для
листяних порід і 8-10 разів - для хвойних порід. Рекомендується приблизні витрати води на освіжаючі поливи (із
розрахунку 2-3 л води на 1 кв.м поверхні крони дерева): для дерев
у віці до 10 років - 15-20 л води на одне дерево, 10-20 років - до
20-30 л, 20-30 років - 40-50 л, 30 років і більше - до 100 л. Для обмивання можна використати 0,1-0,2%-ний розчин у воді
мийних засобів (зеленого мила, ОП-7 та ін.). Для підживлення рослин роблять 0,2-0,5%-ні водні розчини
мінеральних добрив (2-5 г солей на 1 л води). Обмивання крони проводиться за допомогою шланга або
поливальних машин. 9.1.5. Щоб частково видалити або нейтралізувати шкідливі
солі, які застосовуються взимку для боротьби з ожеледдю, ґрунт
рекомендується періодично (через два-три роки) промивати. Норми
витрати води при цьому становлять: для супіщаних ґрунтів
100-110 кв.л/м пристовбурної лунки; для суглинкових -
120-160 кв.л/м. 9.1.6. З бур'янами борються двома способами - механічним (прополювання, скошування) та хімічним (застосування гербіцидів).
Пристовбурні лунки дерев і кущів на вулицях (бульварах) слід
утримувати без бур'яну і в розпушеному стані. За достатнього
живлення і водного режиму в них можна висівати газонні трави або
висаджувати квіти.
9.1.7. На зупинках громадського транспорту, в місцях
інтенсивного руху пішоходів лунки слід прикривати декоративними
металевими чи дерев'яними решітками. 9.1.8. Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і
ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних
лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться
5-8 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини
заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з
торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє
активізації росту кореневої системи, проводиться восени через
3-5 років. 9.1.9. При механічному пошкодженні стовбурів або видаленні
гілок деревина пошкоджується різними цвілевими грибами і
бактеріями, що зумовлює утворення дупел. Для збереження таких
дерев необхідний своєчасний догляд за утвореними дуплами і ранами. Під час обробки дупел необхідно видаляти гострим ножем або
стамескою загнилу частину деревини аж до здорової. Рана
дезінфікується 5%-ним розчином залізного або мідного купоросу і
цементується. Після затвердіння поверхню обробленого дупла
необхідно покрити масляною фарбою, бажано під колір кори дерева. Місця механічних пошкоджень кори і деревини стовбура або
гілок дерев необхідно зачистити ножем до здорового місця, а потім
змастити садовою замазкою. Для більш швидкого загоювання ран
доцільно використовувати пасти і мазі, виготовлені з додаванням
гетероауксину в концентрації 0,01 - 0,025%. 9.1.10. Для нормального росту й правильного розвитку дерев
здійснюють догляд за кроною протягом усього життя рослин.
Обрізають дерева навесні до розпукування бруньок або восени після
опадання листя. У дерев видаляють порослеві пагони, які
утворюються біля кореневої шийки, а також на стовбурах в міру її
появи. Сухі гілки обрізують у міру їх виявлення впродовж року. 9.1.11. Під час догляду за деревами застосовують три види
обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне. 9.1.11.1. Формувальне обрізання дерев проводять у рядових та
алейних насадженнях з метою збереження природної або штучної форми
рослин (колоноподібної, конусоподібної, кулеподібної тощо),
рівномірного розташування скелетних гілок, а також дерев,
пересаджених з лісу (з асиметричною витягнутою вгору кроною). Розрізняють слабке, помірне і сильне обрізання, ступінь якого
залежить від виду дерева, його віку і стану крони. Формувальне обрізання рекомендується здійснювати ранньою
весною, до початку вегетації (кінець лютого-квітень). У районах з
м'якою зимою, де температура повітря не опускається нижче мінус
10 град.С, допускається осіннє формування після листопаду. Хвойні породи погано переносять обрізання, тому його
проводять лише на деяких видах туй, ялин, ялівців, які
використовують у високих живоплотах уздовж шосейних доріг і
залізниць, біля меморіалів. Крони швидкорослих порід у місцях, де потрібно зберігати
певну висоту і форму, обрізують щороку і один раз за 2-4 роки у
повільнорослих (в'яз, дуб і липа). При обрізанні повільноростучих
дерев в основному вкорочують однорічні прирости і лише окремі
гілки обрізують до дво-трирічної деревини. 9.1.11.2. Санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися
старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок,
спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню
підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура
вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування. Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом
вегетаційного періоду. Зразу після обрізання всі рани діаметром понад 2 см
зашпаровують садовою замазкою або зафарбовують олійною фарбою на
натуральній оліфі під колір крон дерева. У хвойних дерев та тих,
що дуже виділяють смолу, рани не замащують. 9.1.11.3. Омолоджувальне обрізання виконують лише в дерев,
які добре витримують підстригання та обрізання і вершина яких
почала всихати, а ріст пагонів припинився. При цьому сильно
вкорочують (на 1/2 - 3/4 загальної довжини) старі гілки,
залишаючи, якщо це можливо, одну-дві гілки другого порядку.
Омолоджують дерева навесні, поступово протягом двох-трьох років.
Помірне та слабке омолоджування передбачає обрізання частини
крони, а сильне - зріз крони до основи скелетних гілок. Із листяних порід омолодженню добре піддаються верба, липа,
тополя, з хвойних - ялина колюча (ф. срібляста), модрина. Здійснювати омолодження можна шляхом спилювання стовбурів
дерев (особливо берези, верби білої, граба, клена ясенелистого,
липи, осики, тополі тощо) до самого пенька. Ця операція спричиняє
швидкий і рясний ріст кореневої порослі, з якої можна формувати
одно- або багатостовбурне дерево. Поряд з омолоджуванням крони можна омолоджувати кореневі
системи. Коріння обрізують поступово, підрізаючи щороку 1/3 - 1/2
кореневої системи. Під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень
потрібно виявляти аварійні дерева. 9.1.12. Аварійне дерево - це дерево, яке може становити
загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів,
пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у
пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та
інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини
стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі. 9.1.13. На вулицях і площах населених пунктів у процесі
обстеження зелених насаджень виявляють і потенційно аварійні
гілки. Це скелетні гілки, які мають видимі ознаки враження
шкідниками та хворобами. Їх необхідно видаляти. 9.1.14. Обмір дерева на висоті 1,3 м проводиться
інструментами (мірна вилка, висотомір та інші), а діаметр
пенька - будь-якими лінійними інструментами. 9.1.15. Видалення дерев і пеньків проводиться як ручним
способом, так і з використанням машин та механізмів. При цьому
слід керуватись правилами охорони праці під час проведення робіт з
видалення дерев і пеньків у населених пунктах України (наказ
Держжитлокомунгоспу України від 30.11.1995 N 51 ( z0457-95 )
(додаток 1). 9.1.16. До розцінки робіт з видалення дерев включаються:
зняття дерева, розкряжування стовбура, корчування пеньків та
вивезення деревини і гілок. Деревина видалених дерев
оприбутковується та використовується для власних потреб або
реалізується за ринковими цінами. Кошти від реалізації деревини
поступають балансоутримувачу об'єктів державної чи комунальної
форми власності та використовуються на покриття витрат. Гілки та
непридатна деревина утилізуються, про що складається акт. 9.1.17. Забороняється білити вапном декоративні дерева і малі
архітектурні форми. 9.1.18. Обрізування кущів передбачає їх формування,
поліпшення якості цвітіння й плодоношення. У кущів, квітки яких
розвиваються з бруньок, закладених у попередній рік (бузок,
вейгела, форзиція, хеномелес тощо), слід обрізувати лише відцвілі
суцвіття, проводять проріджування, омолоджування (вирізування
старих скелетних гілок) та вкорочування пагонів з урахуванням
розміщення квіткових бруньок. У кущів з квітковими бруньками на пагонах поточного року
(буддлея Давида, гортензія волотиста, пухироплідник калинолистий,
таволги Бумальда, японська тощо), які цвітуть у середині чи в
другій половині літа, навесні до початку росту або пізно восени
вкорочують пагони на 1/2 - 1/3 їхньої довжини залежно від виду й
сорту, а в низькорослих кущів окремі слабкі скелетні гілки можна
"саджати на пеньок", залишаючи ділянку вищу від кореневої шийки на
10-15 см. Показником потреби в обрізанні є зменшення приросту пагонів,
зниження інтенсивності цвітіння та плодоношення. Дуже чутливі до морозів рослини, такі як троянди, плетисті
троянди, окремі види магнолій, кипариси тощо, вимагають повного
вкриття соломою, матами, мішковиною тощо. Прищеплені троянди вкривають супіщаною землею або хвоєю.
Пагони плетистих троянд слід перед накриттям прикріпити до землі
кілочками. Штамбові троянди відв'язують від кілка, пригинають до землі,
притискаючи кілком, і присипають. Можна також пригнути кронами до
себе кілька троянд, накривши їхні крони разом. Штамбові троянди
обкутують соломою чи матами в стоячому стані. Щоб запобігти
випріванню, не можна закривати троянди завчасно, найкраще це
робити після настання морозу - 1-3 град.С (жовтень, листопад). 9.1.18.1. Омолоджування декоративних кущів (поодиноких, у
групі та в живоплоті) проводять періодично, в міру появи старіючих
та перерослих пагонів, які втратили декоративність. Це роблять
навесні до початку росту. 9.1.18.2. Формувальне обрізування кущів проводиться з метою
створення декоративної штучної форми, підтримування заданої форми,
прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони. 9.1.18.3. Санітарне обрізування кущів проводиться з метою
зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом
усього вегетаційного періоду. 9.1.19. Згрібати листя з-під групи дерев і чагарників у
лісопарках, парках, гідропарках, скверах, садах, за винятком
ділянок загонів тощо, забороняється, тому що це призводить до
винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для
ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та
промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а
весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів
змішати з ґрунтом, що приведе до його мінералізації. Згрібати
листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній
вигляд (партерний газон, пам'ятники і меморіальні комплекси,
площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї
зелених насаджень, галявини, квітники тощо). На звичайних газонах листя слід згрібати тільки вздовж
магістралей і паркових доріг з інтенсивним рухом у смузі завширшки
10-25 м залежно від значущості об'єктів. Спалювати листя категорично забороняється. Листя, подрібнені гілки деревини рослин і трав'янисті рештки
квітково-декоративних рослин та скошених газонних трав необхідно
вивозити на спеціальні полігони або на відведені площадки на
підприємствах зеленого господарства для приготування компостів,
садових земель та інших органічних добрив.
9.2. Догляд за живоплотами Живоплоти із регулярною формою завжди повинні мати широку
основу. Підстригання таких огорож починають від основи, визначивши
необхідну ширину і рухаються догори. Живоплоти, які формуються, починають стригти в перший рік
після висаджування. Підстригання виконують згори на певній висоті
від поверхні землі та з боків. Живопліт із світлолюбних кущів
формують у вигляді зрізаної піраміди з нахилом бічних сторін
20-25 град.С та ширшою основою внизу. У перший рік кущі живоплоту підстригають один раз за
вегетаційний сезон - напровесні до початку сокоруху, пізніше - 3-5
разів за вегетацію в міру відростання. 9.2.1. Більш сучасний спосіб утримання живоплотів -
використання хімічних стимуляторів росту: інгібіторів, зокрема
гідрозиду малеїнової кислоти (ГМК). Ефективність і тривалість дії препарату залежить від
концентрації розчину, видових особливостей рослини і строків
обробки. Обробка живоплоту ГМК дає можливість обмежитись
одноразовою стрижкою за весь період вегетації.
Рекомендують такі концентрації ГМК: кизильник блискучий - 1,5%; смородина альпійська і золотиста - 0,5%; акація жовта - 0,4%; глід звичайний - 0,25%.
На 100 кв.м живої огорожі потрібно 10 л розчину ГМК у фазу
повного облистнення рослин. Перед обробкою ГМК живопліт слід
підстригати. 9.2.2. Вільнорослі живоплоти систематично не підстригають. У
них вирізають старі (які починають засихати) та надто загущені
гілки. Один раз за два-три роки вільнорослі живоплоти проріджують
у період спокою. 9.2.3. Запущені живоплоти омолоджують (поява старіючих та
перерослих пагонів). Гілки зрізують біля молодого пагона, а якщо
його немає - обрізують повністю, тобто "саджають на пеньок".
Неприщеплені кущі обрізують на висоті 10-15 см від кореневої
шийки, прищеплені на такій же самій висоті від місця щеплення.
9.3. Догляд за виткими рослинами (ліанами) У разі декорування стін споруд для підтримання рослин
влаштовують спеціальні пристосування. Виткі рослини швидко
використовують поживні речовини з ґрунту і потребують регулярного
органо-мінерального підживлення, а глибоке залягання кореневої
системи - щедрого поливання. Наземні частини витких рослин
потрібно обприскувати чистою водою, яка не тільки освіжає рослини,
а й змиває з листя пил і шкідників. Обприскування або поверхневий
полив роблять лише вранці. 9.3.1. Обов'язковим прийомом догляду за виткими рослинами є
регулярне обрізування. У загущених кущів вирізають старі гілки,
які заважають росту молодих пагонів. 9.3.2. Ранньоквітучі ліани рекомендується обрізувати одразу
після цвітіння. Вирізають, як правило, всі квітконосні гілки на
рівні верхніх ступенів осьової системи, а також слабкі й загущені
скелетні гілки й пагони. Проте у цьому разі залишають достатню
кількість пагонів для забезпечення цвітіння ліан у наступному
році. 9.3.3. Пізноквітучі ліани доцільно обрізувати на початку
весни на рівні початкових ступенів осьової системи. Це забезпечує
утворення, ріст нових пагонів та їхнє цвітіння у поточному році. 9.3.4. Деревовидні ліани, які вирощуються заради
декоративності листя чи осіннього забарвлення, обрізують восени
(листопадні) або навесні (вічнозелені). Обрізування пагонів і
гілок, що віддаляються від наміченого для озеленення простору,
проводять в міру виявлення його протягом сезону.
9.4. Догляд за квітниками Декоративність і якість квітників значною мірою залежать від
догляду, який має забезпечити сприятливі умови для росту і
розвитку рослин. Догляд за квітниками полягає у поливанні, прополюванні,
розпушуванні ґрунту, прищіпуванні та видаленні суцвіть, прибиранні
стебел з квітників, штикуванні на зиму, захисті від хвороб і
шкідників, підстриганні килимових рослин, розкритті багаторічних
квітів з прибиранням сміття, підживлюванні, підв'язуванні рослин
та укриття їх на зиму.
9.4.1. Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з
таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання
коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або
ввечері, доти, поки вона не приживеться. Частих поверхневих
поливань слід уникати. За вегетаційний період за нормальних погодних умов при
догляді за сезонними квітниками в середньому має бути проведено
20-30 поливів, у південних районах - 30-40. Квітники з покривних
рослин поливають частіше - до 40-50 разів за сезон. Норма поливання для однорічників та дворічників - 15-20, для
багаторічників - 25-40 кв.л/м. 9.4.2. Розпушування ґрунту проводять в міру його ущільнення і
проростання бур'яну та обов'язково після рясного поливу чи
великого дощу. Перше розпушування треба виконувати напровесні,
щойно просохне верхній шар ґрунту, а потім регулярно (один раз на
2-2,5 тижні) до змикання рослин. Глибина розпушування однорічників - 3-5, багаторічників з
поверхневим розміщенням коренів - 3-6 см. Рослини з повзучими та сланкими надземними пагонами (арабіс,
флокс шилоподібний тощо) і з горизонтальними кореневищами (айстра
кущувата, конвалія, рудбекія тощо), а також багаторічники з
наростаючим угору кореневищем (астильба, геленіум, дельфініум,
первоцвіт весняний, флокс волотистий) потрібно розпушувати
обережно на глибину не більше 3 см і на відстані від куща 8-10 см. 9.4.3. Квітники слід мульчувати, особливо якщо вони
створюються із багаторічників. Мульчування ґрунту сприяє
збереженню вологи, поліпшенню теплового режиму й затриманню
розвитку бур'янів. Як мульчу слід використовувати торф або
компости: торфогнойовий, торфофекальний, торфомінеральний,
торфоперегнійний тощо; тирсу листяних порід, напіврозкладену
солому з гноєм і листом тощо. На 2-3-річних квітниках мульчу
вносять шаром 3 см, на старших - 5-6 см і більше. Мульчують
квітники із багаторічників один раз за два роки - восени, після
обрізування і збирання стебел, або ж весною, після внесення
добрив. 9.4.4. Підживлення рослин потрібне для їх забезпечення
органічними і мінеральними елементами. Сезонні квітники при добрій
підготовці та удобренні ґрунту перед кожною посадкою або ж
систематичною заміною ґрунту забезпечують рослини оптимальним
живленням. У виняткових випадках можна удобрити рослини водним
розчином мінеральних речовин. Проте землю між рослинами слід
покривати торф'яною потертю, дрібно насіченою соломою чи лісовою
підстилкою. Багаторічники починають підживлювати з другого року після
посадки. Підживлення проводять два рази за сезон. Весною, до
початку росту стебел, вносять мінеральні добрива з переваженням
азотних, а восени - переважно фосфорних і калійних. Добрива
вносять з розрахунку (кв.г/м): 15-50 фосфорних (суперфосфат),
30-60 калійних (калійна сіль, сірчанокислий калій), 30-40 азотних
(аміачна або калійна селітра) чи 10-20 сечовини. Добрива, що
містять хлор, використовувати не рекомендується. Весною азотні
добрива можна замінювати коров'яком (розбавляють 1:10) або курячим
послідом (настій 1:20) при нормі 10 кв.л/м. Багаторічні квіткові рослини часто відчувають нестачу
мікроелементів, які найкраще слід вносити навесні під час першого
розпушування ґрунту у вигляді кореневого підживлення з розрахунку
60-80 кв.мл/м. 9.4.5. Високі рослини підв'язують до кілків, а якщо вони
висаджені рядами, то для підтримки стебел натягують дріт. 9.4.6. Цибульні рослини (лілії, нарциси, тюльпани тощо) на
зиму прикривають товстим шаром листя. Скельні рослини покривають
тонким шаром листя і гілками хвойних порід. Таке покриття можна
використовувати і для інших рослин у морозні та сніжні зими. Не
прикривають рослини лісового походження - барвінок, папороть,
плющ. 9.4.7. Кожні 3-5 (6-8) років багаторічні рослини викопують,
ділять, ґрунт глибоко перекопують, вибирають бур'яни, удобрюють
перегноєм чи компостом і на підготовлену ділянку висаджують
поділені рослини. 9.4.8. На килимових квітниках слід пильнувати за дотриманням
чіткості рисунка за допомогою підстригання. Підстригати можна і
звислі квіти, які завдяки цьому омолоджуються і продовжують своє
цвітіння. 9.4.9. У квітниках видаляють засохлі пагони та відцвілі
суцвіття, які знижують естетичний вигляд квітників. Обрізування
суцвіть сприяє також наступному рясному цвітінню. Цвітіння рослин
продовжують прищипуванням центральних пагонів на 1/3 - 1/4 їхньої
довжини в період бутонізації, прискорюючи цим розвиток бічних
пагонів (антирінум, аконіт, геленіум осінній, люпин, солідаго,
флокс волотистий тощо). Після прищипування рослини рясно поливають
і підживлюють. Загальне правило догляду за квітковими рослинами у квітниках
полягає в уникненні зав'язування й дозрівання насіння, що сприяє
збільшенню тривалості цвітіння та довголіттю насаджень. 9.4.10. Осіннє прибирання квітників проводять після перших
заморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 град. С.
Квіти, які необхідно зберегти як маточники, забирають у холодні
парники, підвали й оранжереї. 9.4.11. На зиму теплолюбні рослини прикривають ялиновим або
сосновим лапником, листям чи торфом. Перед прикриванням зрізують
усі пагони і листя на висоті 6-12 см від землі, товщина
прикривального шару 5-20 см. Прикривання проводять після
заморозків (по остиглій землі). 9.4.12. Бульби жоржин, бегонії бульбової, бульбоцибулини
гладіолусів, монтбреції, кореневища канн та інших рослин
прибирають на зимове зберігання.
9.5. Догляд за газонами Залежно від цілей використання газони поділяються на: - декоративні; - спортивні; - спеціальні. 9.5.1. Декоративні газони створюють у садах, парках, скверах,
лісопарках, лугопарках, у системі насаджень житлових районів та на
інших озеленювальних об'єктах населених місць. Декоративні газони залежно від їх місця у садово-парковому
ландшафті і складу рослинності поділяються на класи. 9.5.1.1. Партерні газони. Їх створюють у головних вузлах
архітектурної композиції: у партерних композиціях парків, площ,
поблизу громадських будівель, біля фонтанів, пам'ятників,
скульптурних груп, декоративних водойм. Вони слугують основою для
влаштування партерів, відіграють суттєву роль у їхньому квітковому
оформленні. Трави, які використовують для створення партерних газонів,
мають бути довговічними і впродовж усього вегетаційного періоду
утворювати низький, густий, рівномірно-зімкнений травостій із
однаковим яскраво-зеленим забарвленням. Найкраще цим вимогам
відповідають багаторічні низькорослі злакові трави із тонкими
стеблами, відносно вузьким листям, з високою інтенсивністю кущіння
(вівсяниця /костриця/ червона і різнолиста, тонконіг лучний,
польовиця тонка і, меншою мірою, райграс пасовищний, польовиця
пагононосна тощо). 9.5.1.2. Звичайні садово-паркові газони. На території парків,
скверів, бульварів, міжрайонних і внутрішньоквартальних насаджень,
центральних частин лісо- і лугопарків цей тип газону займає більшу
частину дернового покриву. Головними якостями цих газонів є їхня
декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування,
витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов
посухостійкість і морозостійкість. Створення міцної стійкості дернини можливе при сумісному
вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто
таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних,
кореневищно-кущових, рідше - щільнокущових і стрижнекореневих). Для створення садово-паркових газонів підходять усі види
трав, що застосовуються в партерних газонах, але можуть бути
використані й інші - вівсяниця валійська (типчак), лучна, овеча,
східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний, райграс
багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний і сибірський. 9.5.1.3. Лучні газони. Переважно поширені в лісопарках і
лугопарках, а також на великих галявинах великих парків. Лучні
газони влаштовують із різнотрав'я, що складається з трав багатьох
родин (злакових, бобових, осокових тощо). До складу травостоїв
лучних газонів додатково вводять багато злакових видів (гребінник
звичайний, лисохвіст лучний, польовиця болотна і лучна, тимофіївка
лучна, стоколос безостий тощо); бобові (конюшина біла, червона і
гібридна, лядвенець рогатий, люцерна синя і жовта, еспарцет,
астрагал тощо); осокові (осока рання, лучна), а також багато
ґрунтопокривних). Трави на лучних газонах скошують рідко, в основному після
їхнього масового цвітіння. 9.5.1.4. Мавританські газони. Їх створюють на місці звичайних
садово-паркових чи лучних газонів, рідше окремі квіткові групи і
плями можна влаштовувати також на фоні партерних газонів. Мавританські газони влаштовують із суміші малокущуватих
злаків (однорічних і багаторічних) з квітковими рослинами
(гіпсофілою, іберісом, аліссумом, льонком, нагідками, настурцією,
маком, портулаком, багаторічним льоном тощо). Можна широко
використовувати рослини природної флори: гвоздики-трав'янки,
герань лучну, конюшину червонувату й білу, дзвоники, жовтець
їдкий, незабудку тощо. 9.5.2. Спортивні газони. Газони цього типу мають бути покриті
дерниною, яка відрізняється високою зв'язністю, доброю несучою
здатністю, особливою стійкістю до механічних пошкоджень і швидко
просихає. Спортивні газони створюють на однорідному за структурою і
потужністю рослинному шарі землі завтовшки не менше 20 см. Ґрунт
має бути добре дренованим, характеризуватися високою зв'язністю і
збалансованим співвідношенням основних поживних речовин. Нахил ділянки газону може бути спрямований в один, два або
чотири боки і становити 0,005-0,01 або 5-10 мм на 1 м довжини.
Після вирівнювання основи газон ущільнюють шляхом прикочування
котками масою 15-20 кг. Для спортивних газонів слід влаштовувати дренаж. На важких
ґрунтах дренажі закладають частіше (4-8 м) і ближче до поверхні
(60 см), але не нижче глибини промерзання; на середніх - більш
рідше (10-12 м) і глибше (90-100 см). На важких водонепроникних ґрунтах краще влаштовувати
суцільний дренаж із щебеню (фракція 20 мм) шаром 10-15 см, гравію
чи керамзиту (фракція 8 мм) шаром 5-7 см та крупнозернистого піску
шаром 7-10 см, нахилом не менше 0,008. 9.5.3. Газони спеціального призначення - це дернові покриття,
які відіграють важливу роль у рекультивації девастованих земель,
задернінні відкосів шосейних доріг і залізниць, золовідвалів
електростанцій, териконів, відкосів каналів, водосховищ та інших
гідротехнічних споруд, у дернуванні аеродромів тощо. Під час оформлення виставок квітів, меморіальних пам'ятників
і комплексів, проведенні разових святкових заходів використовують
рулонні газони. 9.5.4. Дернина рулонна - дернина газонних трав, яка вирощена
посівом насіння на спеціальні мати пухкої структури із рослинного
або штучного волокна. У міру готовності дернина скручується
рулонами, зручними для транспортування. 9.5.5. У процесі експлуатації газонів проводять поливання,
боротьбу з бур'янами, підстригання, поверхневе удобрення, захист
рослин від шкідників і хвороб, аерацію дернини, землювання,
регулювання росту трав з використанням фізіологічно активних
речовин, а також механічну обробку і ремонт дернини. 9.5.5.1. Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток газонів
протягом усього вегетаційного періоду, їх регулярно поливають,
змочуючи поверхневий шар ґрунту на глибину 15-20 см. Кратність
поливань залежить від ґрунтово-кліматичної зони, у якій
розташований населений пункт. В Україні за вегетаційний період
звичайні газони поливають у середньому 16 разів, партерні - 30
разів. За біологічними вимогами на легких піщаних ґрунтах у
посушливий період газони достатньо поливати через кожні 3 дні з
нормою 20-30 кв.л/м, на глинистих ґрунтах - один раз на 7-10 днів
з нормою 35-40 кв.л/м. 9.5.5.2. Знищення бур'яну на газоні проводять скошуванням та
прополюванням. Скошування - основний прийом догляду за газонами. Режим
скошування повинен відповідати типу, призначенню газонів і складу
травосуміші. Максимальна висота травостою має бути на партерних газонах -
5, звичайних - 10, лучних - 15-20 см. Висота скошування травостою
на партерних газонах - 2-4 см, звичайних і лучних - 3-5 см. У
посушливий період висоту скошування дещо збільшують (особливо на
молодих газонах), бо низьке скошування дуже послаблює рослини. В
Україні за вегетаційний сезон партерні газони викошують у
середньому 15-18, звичайні - 10-14, лучні - 2-5 разів. Скошування
слід припиняти після настання заморозків (жовтень-листопад
місяці). Щоб пригальмувати ріст і зменшити кількість скошувань,
потрібно застосувати регулятори росту. 9.5.5.3. Для підвищення продуктивності та стійкості газони
підживлюють добривами. При цьому вносять сухі або рідкі добрива.
Терміни та норми внесення добрив залежать від ґрунтово-кліматичних
умов і віку травостою. Орієнтовні дози внесення добрив за весь
вегетаційний період на малородючих ґрунтах становлять з азоту -
40-80, фосфору - 60-120, калію - 100-120 кг/га. 9.5.5.4. Для підвищення довголіття газонів слід застосовувати
аерацію проколювання або прорізування дернини на глибину до 10 см
у поєднанні з землюванням. Землювання полягає в рівномірному поверхневому покритті
газонів сумішшю добре перепрілих органічних добрив (перегною) та
грубозернистого піску (до 30%) шаром завтовшки до 1 см. Землювання
рекомендується регулярно проводити на партерних (один раз за 3-4
роки) та спортивних газонах (2-4 рази за вегетаційний період). Під
час землювання вирівнюють поверхню газону, а також прополюють
бур'ян, підсівають траву і поливають. 9.5.6. У разі створення газонів на пісках слід влаштовувати
глиняний замок товщиною 7-10 см та шар рослинного ґрунту не менше
30 см.
9.6. Догляд за елементами благоустрою 9.6.1. Догляд за парковою дорожньою мережею включає такі види
робіт, як поточний ремонт, санітарне очищення (підмітання,
збирання випадкового сміття, прибирання снігу, посипання піском
або іншими матеріалами, крім солі в період ожеледиці, видалення
трави, зволоження щебеневих доріжок та миття асфальтних доріг,
особливо в суху та жарку погоду). 9.6.2. Періодичність санітарного очищення, поливання та миття
доріг проводиться в міру необхідності, залежно від інтенсивності
відвідування. Порядок та графік проведення санітарного очищення затверджує
балансоутримувач. 9.6.3. Догляд за іншими елементами благоустрою включає:
поточний ремонт, підготовку обладнання до експлуатації в літній та
зимовий періоди, усунення поточних дефектів з урахуванням системи
огляду зелених насаджень, періодичне санітарне очищення урн,
фонтанів, видалення снігу в зимовий період, миття лав,
обслуговування систем фонтанів, туалетів, освітлення,
водопостачання, водовідведення, поливальних пристроїв, дезінфекцію
урн, туалетів, місць тимчасового складування сміття.
Розділ 10. Технологічні карти
Для раціонального використання трудових і матеріальних
ресурсів під час будівництва і експлуатації об'єктів зеленого
господарства слід розробляти технологічні карти, які включають
технологію і розрахунок вартості таких видів робіт, як: садіння
дерев і кущів, створення газонів і квітників, влаштування площадок
і доріжок з урахуванням сучасних машин і механізмів, поповнення
відпаду і після, всі види робіт з догляду за деревами,
чагарниками, газонами, квітниками й елементами благоустрою тощо. Технологічні карти розробляють
підприємства-балансоутримувачі, підприємства, власники чи
користувачі земельних ділянок, на яких розміщені зелені
насадження.
Розділ 11. Захист зелених насаджень
від шкідників і хвороб
Захист зелених насаджень повинен проводитися протягом усього
періоду їх створення та експлуатації. Для виконання або
прогнозування розвитку шкідників та хвороб зелені насадження
обстежуються 3-5 разів за вегетаційний період. До системи заходів боротьби із шкідниками і хворобами зелених
насаджень належать: організація служби нагляду і прогнозу масової появи та
поширення шкідників і хвороб; заходи з підвищення стійкості насаджень; заходи з насичення зелених насаджень комахоїдними птахами та
ентомофагами; активні заходи боротьби зі шкідниками і хворобами шляхом
використання комплексу хімічних та інших методів, направлених на
швидку ліквідацію вогнищ. У системі заходів із захисту зелених насаджень одними із
найголовніших є санітарно-профілактичні. Їхнє завдання полягає в
усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників
і хвороб. З цією метою у міських зелених насадженнях збирають
опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують
також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки,
знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах,
спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування
ран і пломбування дупел. Для захисту міських зелених насаджень від шкідників та хвороб
застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні,
біологічні, біофізичні, механічні та інтегральні.
11.1. Агротехнічні заходи боротьби проводяться з метою
підвищення стійкості насаджень і створення несприятливих умов для
розвитку і поширення шкідників та хвороб протягом усього періоду
створення і експлуатації насаджень.
11.2. Хімічні засоби боротьби проводяться із застосуванням
хімічних препаратів проти шкідників і збудників хвороб зелених
насаджень. Обробка рослин хімічними препаратами здійснюється
згідно інструкцій щодо їх застосування.
11.3. Біологічні засоби боротьби з шкідниками і збудниками
хвороб ґрунтуються на принципі антагоністичності взаємовідносин
між окремими групами живих організмів шляхом використання
комахоїдних птахів і звірів, хижих і паразитуючих комах, збудників
хвороб комах та інших антагоністичних мікроорганізмів.
11.4. Біофізичні і механічні методи боротьби включають
різноманітні засоби знищення комах за допомогою фізичних і
хімічних пристосувань (використання приманок, перешкод, світлових
пасток тощо).
11.5. Інтегральний метод - це поєднання хімічних і
біологічних методів боротьби з шкідниками, комахами, застосування
хімічних методів у поєднанні з біопрепаратами - атрактантами,
підбір найбільш ефективних способів і засобів боротьби, які б
найменш згубно діяли на корисні організми і впливали на навколишнє
середовище. Інтегральний метод боротьби передбачає використання
засобів захисту зелених насаджень у поєднанні з природними
регуляторами чисельності шкідників рослин. Жоден з наведених вище заходів не може бути ефективним
зокрема, тому для захисту окремих об'єктів зеленого господарства
міст та інших населених пунктів необхідно розробляти і
застосовувати систему заходів боротьби з шкідниками та хворобами
зелених насаджень. Для боротьби з омелою білою застосовується механічний метод -
обрізування гілок з кущами омели, які не плодоносять, на 5-7 см, а
з плодоносними - не менше 15-20 см нижче місця прикріплення її до
гілок. У разі ураження крони дерев омелою білою більш ніж на 60%
вони підлягають видаленню.
Розділ 12. Системи огляду міських зелених насаджень
З метою контролю за станом міських зелених насаджень
здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени.
При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів
благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові
огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів,
паводків тощо.
12.1. Весняний огляд проводять з метою перевірки стану
насаджень, газонів, квітників, доріжок, площадок та інших
елементів благоустрою. Під час огляду уточнюють обсяги робіт з
поточного ремонту, садіння дерев та чагарників, багаторічних
рослин, газонів. За даними обстежень складають акт та перелік
заходів, необхідних для підготовки об'єктів до експлуатації в
літній період.
12.2. Під час осіннього огляду перевіряється готовність
об'єктів благоустрою до зими і складається акт. Періодичність проведення часткових оглядів визначає
балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельних ділянок,
на яких ростуть зелені насадження. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи
користувач земельної ділянки. Форма акта (додаток 4).
Розділ 13. Капітальний та поточний ремонт
об'єктів благоустрою зеленого господарства
Роботи з ремонту об'єктів благоустрою зеленого господарства
поділяються на такі види: капітальний ремонт; поточний ремонт.
13.1. Капітальний ремонт, як правило, повинен проводитись
комплексно, включаючи зелені насадження, паркові доріжки і алеї,
малі архітектурні форми, фонтани, освітлення, гідротехнічні
споруди та будівлі, огорожі тощо. До капітального ремонту об'єктів благоустрою зеленого
господарства належать роботи, спрямовані на відновлення їхніх
експлуатаційних характеристик, підвищення якості озеленення та
благоустрою шляхом заміни окремих елементів на більш сучасні
конструкції та матеріали, а також садіння нових більш декоративних
дерев та чагарників. 13.1.1. Роботи з капітального ремонту об'єктів благоустрою
зеленого господарства включають такі види робіт, як: видалення дерев та чагарників; омолоджування старих дерев та кущів; садіння нових дерев та кущів, у тому числі з грудкою землі та
заміною рослинного ґрунту в садивних ямах повністю або частково; відновлення газонів, у тому числі і з добавленням рослинного
ґрунту; заміну або відновлення квітників, розаріїв із садінням нових
видів квітів та троянд; роботи, пов'язані з відновленням родючості ґрунту; улаштування нового або відновлення пошкодженого поливального
водопроводу із заміною пошкоджених труб та водопровідної арматури; улаштування та ремонт дорожнього покриття паркових доріг та
алей, майданчиків, пішохідних та велосипедних доріжок; заміна асфальтобетонного покриття доріг і алей, майданчиків
на цементно-бетонні; вирівнювання цементобетонних плит, а також заміна їх на нові; виправлення в повному обсязі пошкоджень водостоків із заміною
труб і лотків; ремонт і відновлення водопроводів із заміною матеріалів
покриття; установлення або заміна поребриків та бордюрних каменів; установлення нових та заміна застарілих малих архітектурних
форм; ремонт із суцільним фарбуванням малих архітектурних форм; відбудова зруйнованих фундаментів пам'ятників, декоративних
скульптур та композицій, фонтанів, декоративних басейній тощо; відновлення або повна чи часткова заміна облицювання
фонтанів; демонтаж і монтаж поливальної системи в кількості 60%; заміна або ремонт електродвигунів, насосів та іншого
обладнання; ремонт і відновлення дренажно-меліоративної системи; заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор
світильників, освітлювальної арматури, дротів, кабелів; ремонт і заміна пристовбурних решіток; установлення додаткових опор та світильників; антикорозійний захист інженерних мереж; відновлення або заміна пошкоджених парапетів, перильних
огорож, сходів, підпірних стінок; ремонт, фарбування і відновлення огорож; улаштування та відновлення або заміна зруйнованого кріплення
схилів; очищення русел річок, водойм від намулів, відкладів та
завалів; розчищення і поглиблення ставів і каналів; улаштування та відновлення пунктів заправки водою
поливально-мийних машин; відновлення теплиць, парників для вирощування розсади та інші
роботи, передбачені проектною документацією; реконструкція і формування насаджень. 13.1.2. Порядок проведення капітального ремонту Капітальний ремонт об'єкта благоустрою зеленого господарства
проводиться за умови наявності проектно-кошторисної документації. 13.1.2.1. Балансоутримувач об'єкта складає перелік об'єктів,
які підлягають капітальному ремонтові, та об'єктів, на які
потрібно розробляти проектно-кошторисну документацію на наступний
рік, та передає до органу самоврядування місцевими органами
самоврядування, які і включають цей перелік до фінансування. Балансоутримувач виконує роботи власними силами або на
тендерній основі визначає генпідрядника для виконання робіт і
проектну організацію для проведення проектних робіт. 13.1.2.2. У разі, якщо виникла необхідність перекриття
вулиці, дороги, транзитних пішохідних доріг, рішення про початок
та закінчення робіт приймає виконавчий орган міських (селищних)
рад. 13.1.2.3. Під час проведення капітального ремонту необхідно
всебічно використовувати матеріали, дерева, деревину, придатний
посадковий матеріал, металевий брухт, одержані в процесі виконання
робіт. Замовник (балансоутримувач) разом із проектною та підрядною
організаціями безпосередньо на об'єкті уточнюють перелік і
кількість матеріалів, придатних для подальшого використання, про
що складають акт. За умови використання таких матеріалів на даному об'єкті
кошторисна вартість об'єкта зменшується на суму використаних
матеріалів. Якщо підрядник використовує матеріали на інших
об'єктах, то сума цих матеріалів теж враховується під час
розрахунків, реалізації матеріалів, одержаних після розбирання
об'єкта стороннім організаціям. Кошти від їх реалізації надходять
балансоутримувачу для подальшого проведення ремонтних робіт. 13.1.2.4. Роботи з капітального ремонту повинні здійснюватись
згідно з проектною документацією. Усі незначні відхилення у
процесі проведення робіт, які не впливають на якість і стан
об'єкта, погоджуються із замовником та проектною організацією. Додаткові роботи, не передбачені кошторисом, оформляються
актом за участю представників замовника, підрядника і проектної
організації. На кожному об'єкті капітального ремонту виконавець робіт веде
журнал робіт, в якому фіксуються дати найважливіших етапів, дані
про якість матеріалів та посадкового матеріалу, методи проведення
робіт, метеорологічні умови, відхилення, допущені в процесі робіт,
зауваження осіб, які перевіряють хід робіт. 13.1.2.5. У разі необхідності виконання капітального ремонту
окремих елементів благоустрою чи вибіркових та нескладних видів
робіт робоча документація складається із скороченого обсягу, а
саме: стисла пояснювальна записка та дефектний акт із зазначенням
обсягів робіт у натуральних одиницях виміру. На основі дефектного
акта складається кошторис, який затверджується балансоутримувачем
об'єкта. Перелік таких об'єктів складає балансоутримувач та подає на
погодження виконавчому органу міських (селищних) рад. Такі обсяги робіт, як правило, виконуються балансоутримувачем
власними силами. 13.1.2.6. Здавання та приймання виконаних робіт з
капітального ремонту об'єктів благоустрою зеленого господарства
проводиться відповідно до діючих державних будівельних норм. При
цьому додатковими вимогами є визначення кількості дерев,
чагарників та квітів, що не прижилися. Визначення відсотку рослин,
що не прижилися, проводиться в такі строки: - для весняних посадок - восени поточного року; - для осінніх та зимових посадок - восени наступного року
(потрібно керуватись Нормативами приживлюваності дерев і кущів при
проведенні робіт із озеленення міст та інших населених пунктів,
затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.02.2005
N 32 ( z0329-05 ), зареєстрованими в Мін'юсті 24.03.2005 за
N 329/10609). Якщо відсоток нижчий нормативного, виконавець робіт
виконує додаткові насадження за свій рахунок. 13.1.2.7. Догляд за зеленими насадженнями до передачі їх в
експлуатацію повинні здійснювати виконавці робіт. Кошти для
догляду за зеленими насадженнями передбачає проектна організація в
кошторисі. За відсутності в кошторисі коштів на ці цілі замовник
передбачає заходи щодо догляду за зеленими насадженнями. 13.1.2.8. Після прийняття об'єкта благоустрою в експлуатацію
балансоутримувач вносить необхідні зміни в паспорт об'єкта
благоустрою. 13.1.2.9. Приймання робіт з капітального ремонту окремих
елементів благоустрою та нескладних обсягів робіт (робоча
документація із скороченого обсягу) проводить комісія, яку
призначає балансоутримувач. У складі комісії повинен бути
представник виконавчого органу міських (селищних) рад. Під час
прийняття в експлуатацію таких об'єктів балансоутримувач у разі
необхідності вносить зміни в паспорт об'єкта.
13.2. Поточний ремонт 13.2.1. До поточного ремонту об'єктів благоустрою належать
роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і
пошкодженням об'єктів благоустрою та їх ліквідацію. До поточного ремонту на об'єктах благоустрою зеленого
господарства належать: підсівання газонів до 25% загальної площі; садіння квітів у повному обсязі, у тому числі і багаторічних,
з усіма попередніми супровідними роботами (підготовка ґрунту,
вирівнювання, садіння, полив); видалення окремих засохлих чи фаутних дерев та кущів; знешкодження омели; садіння нових окремих дерев та кущів до 10% загальної
кількості наявних дерев та кущів на об'єкті; укріплення схилів дерном; ремонт поливального водопроводу з незначною заміною труб до
10% загальної довжини водопроводу; ремонт садово-паркового інвентарю, споруд; ремонт та фарбування малих архітектурних форм; фарбування парканів, парапетів, огорож; заміна розбитих плиток, видалення бур'янів, профілювання
доріжок; дрібні штукатурні та теслярські роботи; дрібний ремонт теплиць, парників із заміною скла; облаштування парників; ремонт покриття проїзної частини, тротуарів, майданчиків,
пішохідних та велосипедних доріжок;



вгору