Документ z0522-13, чинний, поточна редакція — Редакція від 18.11.2016, підстава z1463-16

ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ

НАКАЗ

12.03.2013  № 293


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
29 березня 2013 р.
за № 522/23054

Про затвердження Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії

{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Фонду державного майна
№ 1955 від 28.08.2013
№ 2401 від 19.09.2013
№ 2521 від 30.10.2014
№ 1929 від 25.10.2016}

Відповідно до абзацу дев’ятнадцятого частини другої статті 9 Закону України «Про природні монополії» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, що додається.

2. Управлінню з питань оціночної діяльності Департаменту координації розробки та виконання програмних документів, оцінки та розпорядження об'єктами державної власності Фонду державного майна України у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду державного майна України відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова Фонду
державного майна України


О. Рябченко

ПОГОДЖЕНО:

Голова Національної комісії,
що здійснює державне регулювання
у сфері енергетики

Голова Національної комісії,
що здійснює державне регулювання
у сфері комунальних послуг

Голова Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва

Т.в.о. Міністра
регіонального розвитку, будівництва
та житлово-комунального господарства України

Заступник Голови
Антимонопольного комітету України
державний уповноважений





С.М. Тітенко



В.В. Саратов



М.Ю. Бродський



Д.В. Ісаєнко



Ф.І. Влад




ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Фонду державного
майна України
12.03.2013  № 293


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
29 березня 2013 р.
за № 522/23054

МЕТОДИКА
оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії

І. Загальні положення

1.1. Ця Методика застосовується виключно для оцінки активів суб’єкта природних монополій, суб’єкта господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (далі - підприємство), які використовуються для сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України «Про природні монополії», з метою визначення регуляторної бази таких активів під час переходу до стимулюючого регулювання.

1.2. Терміни, що вживаються в цій Методиці, використовуються в таких значеннях:

залишковий строк експлуатації активу - очікуваний на дату оцінки строк експлуатації активу до дати виведення його з експлуатації, який відповідно до вимог цієї Методики розраховується з урахуванням його нормативного строку експлуатації та величини його фізичного зносу;

нормативний строк експлуатації активу - строк корисного використання активу, включеного до регуляторної бази, з дати початку його експлуатації до дати виведення його з експлуатації з причини повної втрати первісних функціональних (споживчих) характеристик за звичайних (типових) умов його експлуатації, встановлений відповідно до Закону України «Про природні монополії» органом, що здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері;

оптимізація витрат на заміщення (відтворення) активу - зменшення вартості заміщення (відтворення) активу з метою врахування надлишкових витрат на створення активу або його надлишкових потужностей, які виявляються на підставі порівняльного аналізу витрат на його створення або аналізу його потужностей, які достатні для задоволення ринкового попиту на продукцію (послуги, роботи), виробництво (надання) якої (яких) забезпечується таким активом;

реконструкція активів - роботи з перебудови (добудови) існуючих об'єктів виробничого призначення, пов'язані з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня, зміною основних техніко-економічних показників (потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо);

фактичний строк експлуатації активу - період від дати введення активу в експлуатацію до дати оцінки.

Інші терміни, що використовуються в цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у національних стандартах оцінки, інших нормативно-правових актах з оцінки майна, що відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" здійснюють методичне регулювання оцінки майна.

бзац сьомий пункту 1.2 розділу І із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

ІІ. Підготовчий етап до оцінки активів

2.1. Відповідно до цієї Методики об’єктами оцінки є такі необоротні активи підприємства:

основні засоби;

капітальні інвестиції;

нематеріальні активи.

2.2. Підготовчий етап до оцінки активів включає:

інвентаризацію активів, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, що проводиться підприємством;

{Абзац другий пункту 2.2 розділу II в редакції Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

аналіз використання активів, що проводиться підприємством, та складання переліку активів, які підлягають оцінці, й переліку активів, які не підлягають оцінці;

ідентифікацію активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням, що проводиться спільно суб’єктом оціночної діяльності та підприємством.

2.3. Для цілей оцінки, що здійснюється відповідно до цієї Методики, на визначену дату інвентаризації активів проводиться інвентаризація активів підприємства, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (із змінами), за результатами якої на підставі даних бухгалтерського обліку формуються переліки активів підприємства відповідно до пункту 2.2 цього розділу. Датою інвентаризації є останнє число місяця, в якому підприємством приймається рішення щодо переходу на стимулююче регулювання в межах строків, установлених органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері.

{Пункт 2.3 розділу II в редакції Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

2.4. Під час інвентаризації підприємством проводиться аналіз використання активів у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України «Про природні монополії», стосовно якої прийнято рішення щодо переходу на стимулююче регулювання.

{Пункт 2.4 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

2.4.1. За результатами аналізу використання активів складається перелік активів за групами, які зазначені в пункті 2.1 цього розділу, що підлягають оцінці (далі - об’єкти оцінки), та перелік активів, що не підлягають оцінці. До переліку активів, які не підлягають оцінці, включаються, зокрема, такі об’єкти, вартість яких не враховується під час визначення регуляторної бази активів:

виробничі об’єкти, що використовуються під час провадження видів діяльності, відмінних від сфери діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України «Про природні монополії», для якої визначається регуляторна база активів;

активи невиробничого призначення (зокрема об’єкти соціального, побутового, культурного, житлового призначення);

інвестиційна нерухомість у значенні, визначеному положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню;

необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття;

{Підпункт 2.4.1 пункту 2.4 розділу II доповнено абзацом шостим згідно з Наказом Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

земельні ділянки та речові права на них;

капітальні інвестиції, пов’язані зі створенням, придбанням, реконструкцією, модернізацією активів, що зазначені вище в цьому підпункті;

капітальні інвестиції, визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію і підлягають відчуженню або списанню.

2.4.2. Суб’єкт оціночної діяльності відповідно до умов договору про проведення оцінки отримує від замовника оцінки, зокрема, матеріали інвентаризації, складені та затверджені відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (із змінами); перелік активів, що підлягають оцінці, та перелік активів, що не підлягають оцінці, із зазначенням по кожному об’єкту таких облікових даних: інвентарний номер, назва (найменування), рік введення в експлуатацію, первісна та залишкова вартості за даними бухгалтерського обліку підприємства на дату інвентаризації, відомості про витрати на невід’ємні поліпшення внаслідок проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізації тощо (у разі проведення), а також документи, що складаються підприємством відповідно до підпункту 3.12.1 пункту 3.12 розділу ІІІ цієї Методики.

бзац перший підпункту 2.4.2 пункту 2.4 розділу II в редакції Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

Відповідальні особи підприємства, що склали, підписали і затвердили документи інвентаризації, переліки об’єктів, що оцінюються, та об’єктів, що не підлягають оцінці, інші вихідні дані, забезпечують їх повноту та достовірність відповідно до законодавства.

2.5. За результатами інвентаризації суб’єктом оціночної діяльності разом із уповноваженими особами підприємства проводиться ідентифікація активів, які підлягають оцінці, з їх розподілом на групи за їх функціональним призначенням (далі - функціональні групи). Поділ об’єктів оцінки на групи за функціональним призначенням проводиться з урахуванням їх виду, функціонального призначення і сфери використання, а також виходячи з особливостей застосування відповідних методологічних підходів до їх оцінки. Суб’єкт оціночної діяльності у разі потреби має право на отримання від підприємства додаткової інформації в письмовій формі щодо класифікації та групування активів за ознакою їх функціонального призначення відповідно до вимог цієї Методики.

За результатами ідентифікації активів можуть бути додатково виявлені активи, не придатні до експлуатації та/або такі, які на дату проведення оцінки за даними підприємства підлягають списанню, а також незавершені капітальні інвестиції, які визнані підприємством такими, що не мають перспективи бути введеними в експлуатацію та/або підлягають відчуженню або списанню. У такому разі підприємство складає і надає суб’єкту оціночної діяльності оформлені належним чином зміни до переліків активів, які суб’єкт оціночної діяльності отримав відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 цього розділу.

{Абзац другий пункту 2.5 розділу ІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

IІІ. Організаційні та методичні засади оцінки

3.1. Підставою для проведення оцінки активів відповідно до цієї Методики є договір на проведення оцінки. Відповідно до договору на проведення оцінки замовником оцінки є підприємство, а виконавцем оцінки - суб’єкт оціночної діяльності, що діє на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні». Умовами договору про проведення оцінки, зокрема, передбачається підписання акта приймання-передавання робіт з оцінки виключно за умови отримання рецензії на звіт про оцінку активів, складеної рецензентом, що працює у Фонді державного майна України, з позитивним загальним висновком про відповідність звіту про оцінку вимогам цієї Методики та національних стандартів оцінки.

3.2. Звіт про оцінку активів та висновок про їх вартість у двох примірниках з письмовим запитом на рецензування надсилаються Фонду державного майна України. Після проведення рецензування звіт про оцінку активів разом із висновком про їх вартість і рецензією на такий звіт надсилається Фондом державного майна України замовнику рецензування. З метою інформування про результати оцінки та рецензування органу, який здійснює державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, надсилається висновок про вартість активів, оформлений відповідно до додатка 1 до цієї Методики, та рецензія на звіт про оцінку.

{Пункт 3.2 розділу ІІІ в редакції Наказу Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

3.3. Визначення вартості активів проводиться станом на дату оцінки, яка збігається з датою інвентаризації активів, визначеною відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цієї Методики. Об’єктами оцінки є інвентарні об’єкти бухгалтерського обліку, наведені в переліку активів, що підлягають оцінці, який складається відповідно до підпункту 2.4.2 пункту 2.4 та пункту 2.5 розділу ІІ цієї Методики.

{Абзац перший пункту 3.3 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 2401 від 19.09.2013}

Базою оцінки активів може бути ринкова вартість або залишкова вартість заміщення (відтворення). Активи, які широко представлені на ринку подібного майна і тому є неспеціалізованими, крім нерухомого майна, оцінюються за їх ринковою вартістю. Активи, що належать до нерухомого майна, незалежно від того, чи є вони спеціалізованим або неспеціалізованим майном, та інші активи, що не представлені широко на ринку і тому є спеціалізованим майном, оцінюються за їх залишковою вартістю заміщення (відтворення).

Залишкова вартість заміщення (відтворення) визначається шляхом застосування методу заміщення або методу прямого відтворення витратного методичного підходу. Ринкова вартість активів визначається шляхом застосування порівняльного методичного підходу.

3.4. Повний алгоритм визначення залишкової вартості заміщення (відтворення) активу включає:

розрахунок вартості заміщення (відтворення);

розрахунок фізичного зносу активу і застосування його величини до вартості заміщення (відтворення);

розрахунок коефіцієнта оптимізації і застосування його до вартості заміщення (відтворення) з урахуванням фізичного зносу для відповідних груп активів, визначених цією Методикою.

3.5. Визначення ринкової вартості активу включає такі етапи:

формування сукупності подібних об’єктів (об’єктів порівняння);

формування сукупності елементів порівняння, до якої включається показник фізичного зносу;

проведення аналізу елементів порівняння оцінюваного активу з відповідними елементами порівняння об’єктів порівняння з подальшим розрахунком поправних коефіцієнтів для окремих елементів порівняння, у тому числі поправки на різницю фізичного стану (у разі потреби), з метою коригування цін продажу або пропонування таких об’єктів порівняння;

визначення ринкової вартості активу шляхом узгодження отриманих після застосування поправних коефіцієнтів результатів.

3.6. Оцінка активів підприємства, які використовуються у сфері діяльності, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України «Про природні монополії», проводиться з урахуванням наявності в активах ознак спеціалізованого (неспеціалізованого) майна та належності їх до певної функціональної групи.

3.7. Оцінка нерухомого майна та спеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування витратного підходу на підставі укрупнених показників вартості відтворення ідентичних або подібних до об’єкта оцінки об’єктів. Базою оцінки такого майна є залишкова вартість заміщення (відтворення). З метою визначення вартості заміщення (відтворення) такого майна на дату оцінки до зазначених показників вартості застосовуються такі індекси:

індекс зміни вартості будівельно-монтажних робіт - до показників вартості нерухомого майна, що є введеними в експлуатацію або незавершеними будівництвом об’єктами;

{Абзац другий пункту 3.7 розділу ІІІ в редакції Наказу Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

індекс цін виробників промислової продукції відповідної галузі - до показників вартості машин та обладнання, які є продукцією такої галузі;

індекс споживчих цін - до показників вартості інших об'єктів або інших витрат.

{Абзац четвертий пункту 3.7 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

Вартість заміщення (відтворення) таких об'єктів оцінки, як нерухоме майно та спеціалізоване рухоме майно, що складається з декількох активів (складових частин), які належать до різних видів майна, зазначених у цьому пункті, визначається шляхом застосування певних індексів до показників вартості відповідних активів (складових частин) з подальшим додаванням їх поточних вартостей.

{Пункт 3.7 розділу ІІІ доповнено новим абзацом згідно з Наказом Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

У разі визначення вартості заміщення (відтворення) нерухомого майна на підставі інформації про вартість витрат (кошторисну вартість), що складається з витрат на будівельно-монтажні роботи, обладнання, устаткування та інших витрат, попередньо визначається поточна вартість кожного із зазначених складників шляхом збільшення їх вартості, наведеної в джерелах, визначених цією Методикою, на відповідні індекси, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту. Вартість заміщення (відтворення) такого майна дорівнює сумі поточних вартостей будівельно-монтажних робіт, обладнання, устаткування та інших витрат.

{Пункт 3.7 розділу ІІІ доповнено новим абзацом згідно з Наказом Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

3.8. Оцінка неспеціалізованого рухомого майна проводиться шляхом застосування порівняльного підходу на підставі порівняльного аналізу інформації про ціни ринку на ідентичні чи подібні об’єкти з проведенням у разі потреби коригування на відмінності між об’єктом оцінки та об’єктами порівняння. Базою оцінки такого майна є ринкова вартість.

3.9. Оцінка колісних транспортних засобів проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).

3.10. Оцінка інших основних засобів, що не зазначені в пунктах 3.7-3.9 цього розділу, проводиться із застосуванням таких методів:

попарного порівняння продажів - шляхом порівняння цін продажів та пропозицій подібного майна;

індексації первісної балансової (історичної) вартості - збільшення первісної балансової (історичної) вартості на коефіцієнт, визначений відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

індексації прейскурантних цін на подібне майно - шляхом збільшення цін, зазначених в прейскурантах цін на машини, обладнання та інше майно, на коефіцієнти, визначені відповідно до підпункту 3.10.2 цього пункту;

{Абзац п’ятий пункту 3.10 розділу ІІІ виключено на підставі Наказу Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

на основі мультиплікатора - шляхом застосування коефіцієнта, що визначається як відношення ціни на подібне майно до величини його основного ціноутворюючого показника з подальшим збільшенням такого коефіцієнта на величину цього показника в об’єкті оцінки. Такими показниками можуть бути потужність споживна, потужність виробнича, маса та інші характеристики;

інших методів, що описані та належним чином обґрунтовані у звіті про оцінку активів.

3.10.1. З метою оцінки інші основні засоби групуються за ступенем однорідності за такими ознаками:

класифікація основних засобів, яка наведена в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

належність об’єкта оцінки до продукції певної галузі (сфери);

рік виробництва (введення в експлуатацію);

країна-виробник;

інші характеристики, які є суттєвими за наявності переконливого обґрунтування цього в звіті про оцінку.

3.10.2. У разі застосування методу індексації первісної балансової (історичної) вартості, методу індексації прейскурантних цін на подібне майно показник вартості (ціни) коригується на коефіцієнт, що враховує зміни цін за певний період (від дати взяття активу на бухгалтерський облік; від дати, на яку прейскурантні ціни були чинними, до дати оцінки). Під час обрання галузі, індекси цін на продукцію якої будуть застосовуватись для оцінки основних засобів, досліджується, до продукції якої галузі належать такі основні засоби.

{Абзац перший пункту 3.10.2 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

Коригувальними коефіцієнтами залежно від функціонального призначення об’єкта основних засобів та країни його виробника можуть бути:

індекси цін виробників промислової продукції відповідної галузі;

індекси споживчих цін;

індекси цін експортерів країн Європейського Союзу, інших країн-виробників.

{Абзац п’ятий пункту 3.10.2 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

3.11. Визначення ринкової вартості та залишкової вартості заміщення (відтворення) основних засобів передбачає розрахунок фізичного зносу таких активів та коефіцієнта оптимізації у випадках, визначених цією Методикою.

3.12. Оцінка фізичного зносу основних засобів у випадках, визначених цією Методикою, здійснюється за методом строку життя з лінійним зниженням вартості. Фізичний знос визначається як частка від ділення фактичного строку експлуатації активу на нормативний строк його експлуатації за такою формулою:

де

-

фізичний знос активу, що оцінюється, відсотки;


-

фактичний строк експлуатації активу, місяці або роки;


-

нормативний строк експлуатації активу, місяці або роки.

З метою розрахунку фізичного зносу основних засобів відповідно до вимог цієї Методики нормативні строки експлуатації активів обираються, виходячи з даних, наведених у додатку 10 до цієї Методики.

Якщо за подібний об’єкт береться об’єкт, що був в експлуатації, до ціни подібного об’єкта застосовується поправка, яка враховує різницю між фізичним зносом об’єкта оцінки та фізичним зносом подібного об’єкта і визначається за такою формулою:

де

-

поправка на різницю фізичних станів об’єкта оцінки та подібного об’єкта;


-

фізичний знос об’єкта оцінки, відсотки;


-

фізичний знос подібного об’єкта, відсотки.

3.12.1. З метою врахування незвичайних (нетипових) умов експлуатації об’єкта в минулому, пошкодження об’єкта внаслідок аварії або його неповної укомплектованості в переліках активів, що складаються підприємством, робиться відмітка про це і додатково складаються документи (акт технічного (фізичного) стану, акт обстеження об’єкта тощо), в яких зазначаються відомості про причини складання відповідного документа та інформація про фізичний стан, відсутність (наявність) складових такого об’єкта тощо. У такому разі фізичний знос активу визначається з урахуванням зазначеної в документах інформації за методами, застосування яких обґрунтовується у звіті про оцінку таких активів.

3.12.2. У разі проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізацій тощо активів підприємства в переліках активів, що складаються підприємством за результатами інвентаризації, робиться відмітка про період проведення таких капітальних ремонтів, реконструкцій, модернізацій тощо та вартість витрат, понесених при цьому підприємством. Фізичний знос таких активів визначається з урахуванням зазначеної інформації за такою формулою:

де

Зфіз

-

фізичний знос активу, що оцінюється, відсотки;


Вз

-

вартість заміщення (відтворення) активу;


Взрі

-

витрати на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо, визначені відповідно до цього пункту;


Зфіз а

-

фізичний знос активу без врахування витрат на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо, що визначається за формулою, наведеною у пункті 3.12 цієї Методики;


Зфрі

-

фізичний знос витрат на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо.

У разі якщо Σ Взрі > Вз, Зфіз приймається розміром 20 відсотків, але якщо Зфіз а < 20 відсотків, Зфіз приймається таким, що дорівнює Зфіз а.

Фізичний знос витрат на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо визначається за такою формулою:

де

Зфрі

-

знос витрат на капітальні ремонти, та (або) реконструкції, та (або) модернізації тощо активу;


Сфрі

-

фактичний строк експлуатації активу від дати введення його в експлуатацію після виконання робіт з капітального ремонту, реконструкції, модернізації тощо.

Витрати на капітальні ремонти, реконструкції, модернізації тощо визначаються за інформацією підприємства з урахуванням вартості робіт, що відповідно до нормативних вимог виконуються під час проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації тощо у сфері, що підлягає регулюванню відповідно до Закону України «Про природні монополії», стосовно якої прийнято рішення про перехід на стимулююче регулювання. З метою визначення поточної вартості капітального ремонту, реконструкції, модернізації тощо на дату оцінки до фактичних витрат підприємства на зазначені роботи застосовується коефіцієнт, який враховує індекси, визначені відповідно до пункту 3.7 цього розділу.

{Пункт 3.12 розділу ІІІ доповнено новим підпунктом 3.12.2 згідно з Наказом Фонду державного майна № 2521 від 30.10.2014; в редакції Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

{Підпункт 3.12.3 пункту 3.12 розділу ІІІ виключено на підставі Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

3.12.3. Фізичний знос об’єкта оцінки, що складається з декількох активів, які відповідно до додатка 10 до цієї Методики мають різні нормативні строки експлуатації, розраховується окремо щодо кожного активу, що входить до складу такого об’єкта.

{Підпункт пункту 3.12 розділу ІІІ в редакції Наказу Фонду державного майна № 2521 від 30.10.2014}

3.12.4. Залишковий строк експлуатації активу Сз визначається за такою формулою:

Залишковий строк експлуатації активу визначається в місяцях або роках відповідно до показника нормативного строку експлуатації активу.

озділ ІІІ доповнено новим пунктом 3.12 згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

3.13. Оцінка об’єктів капітальних інвестицій проводиться із застосуванням витратного та порівняльного методичних підходів.

3.13.1. Оцінка об’єктів, незавершених будівництвом, проводиться методами витратного підходу: методом прямого відтворення або методом заміщення, у тому числі на підставі наявних кошторисів на їх будівництво, з урахуванням зносу та ступеня готовності об’єкта.

3.13.2. Оцінка встановленого та невстановленого обладнання, вартість якого не визначалась (не врахована) у складі нерухомого майна, проводиться відповідно до пунктів 3.7, 3.8 цього розділу.

3.13.3. Аванси, виплачені на дату оцінки за об’єкти капітальних інвестицій, відповідно до цієї Методики оцінюються за даними бухгалтерського обліку підприємства.

3.14. Оцінка таких нематеріальних активів, як майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, проводиться відповідно до Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1185, та Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності, затвердженої наказом Фонду державного майна України від 25 червня 2008 року № 740, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2008 року за № 726/15417.

Інші нематеріальні активи оцінюються із застосуванням порівняльного та витратного методичних підходів.

3.14.1. Метод прямого відтворення ґрунтується на визначенні поточної вартості витрат, пов’язаних із розробленням або придбанням об’єкта оцінки. Метод заміщення застосовується для оцінки об’єктів, заміщення яких подібними об’єктами, які за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками можуть бути їм рівноцінною заміною, можливе та економічно доцільне.

3.14.2. Порівняльний підхід до оцінки застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об’єктів. У разі застосування порівняльного підходу подібність об’єктів визначається з урахуванням їх виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних та інших характеристик.

3.15. Вартість активів відповідно до цієї Методики визначається без урахування податку на додану вартість.

3.16. Звіт про оцінку активів складається в повній формі відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1). Висновок про вартість активів, що є частиною звіту про оцінку активів, складається за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Методики.

{Пункт розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 1955 від 28.08.2013}

3.17. Складений і оформлений відповідно до цієї Методики звіт про оцінку активів згідно з договором про проведення оцінки передається замовнику оцінки. До звіту додається перелік активів із зазначенням їх даних за бухгалтерським обліком та результатів оцінки кожного активу в електронному вигляді, який включає таку інформацію про активи:

дані бухгалтерського обліку:

інвентарний номер, назву активу, назву (код) підрозділу підприємства, за яким закріплено актив;

найменування та код (номер) рахунку бухгалтерського обліку, на якому обліковується актив;

балансову первісну вартість, знос та залишкову вартість на дату оцінки;

дату введення в експлуатацію;

нормативний строк експлуатації;

залишковий строк експлуатації;

вартість кожного активу, визначену за результатами оцінки, та їх загальну вартість;

примітки (інформація надається у разі потреби).

3.18. Строк дії звіту про оцінку визначається органом, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання на суміжних ринках у відповідній сфері, але не може перевищувати півтора року від дати оцінки.

ІV. Особливості оцінки активів підприємств, що здійснюють діяльність у сферах розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, а також підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами

{Заголовок розділу ІV в редакції Наказу Фонду державного майна № 1929 від 25.10.2016}

4.1. Для цілей оцінки активів підприємства, що здійснює діяльність у сфері розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії, а також підприємства з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ця Методика передбачає попереднє групування об’єктів оцінки за такими функціональними групами:

4.1.1. Трансформаторні підстанції та розподільні пункти, у тому числі:

підстанції та розподільні пункти високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі будівлі, споруди та обладнання таких підстанцій та розподільних пунктів;

підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

комплектні трансформаторні підстанції низької напруги (0,38 - 10 кВ);

розподільні пункти низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ).

4.1.2. Лінії передачі електроенергії високої напруги (35 (27,5) - 750 кВ), у тому числі:

повітряні лінії високої напруги;

кабельні лінії високої напруги;

комбіновані лінії високої напруги.

4.1.3. Лінії передачі електроенергії низької напруги (0,38 - 10 (6) кВ), у тому числі:

повітряні лінії низької напруги;

кабельні лінії низької напруги;

комбіновані лінії низької напруги.

4.1.4. Будівлі, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.5. Споруди, за винятком тих, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.6. Інші передавальні пристрої, за винятком передавальних пристроїв, що належать до ліній передачі електроенергії.

4.1.7. Інше силове та електротехнічне обладнання, за винятком обладнання, що встановлене на підстанціях високої напруги, у тому числі:

трансформатори;

силові, транзитні та секційні шафи;

інше силове та електротехнічне обладнання.

4.1.8. Обладнання телемеханіки, високочастотного зв'язку та інші комутаційні пристрої, за винятком об'єктів, що належать до підстанцій високої напруги.

4.1.9. Інші робочі машини та обладнання, за винятком обладнання, що належить до підстанцій високої напруги.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору