Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих [...]
Мінпаливенерго України; Наказ, Інструкція, Форма від 03.06.2002332
Документ z0331-03, чинний, поточна редакція — Прийняття від 03.06.2002
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          
МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
03.06.2002 N 332
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
24 квітня 2003 р.
за N 331/7652

Про затвердження Інструкції про порядок приймання,
зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих
скраплених для комунально-побутового споживання
та автомобільного транспорту

З метою впорядкування процесу приймання, зберігання та
відпуску скрапленого газу споживачам Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію про порядок приймання, зберігання,
відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для
комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту
(далі - Інструкція, додається).
2. Державному департаменту нафтової, газової та
нафтопереробної промисловості (Кальченку) подати зазначену
Інструкцію на державну реєстрацію в установленому порядку.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Державного секретаря Бойка Ю.А.
Міністр В.Гайдук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства палива
та енергетики України
03.06.2002 N 332
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
24 квітня 2003 р.
за N 331/7652

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку
газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового
споживання та автомобільного транспорту

1. Загальні положення
Ця Інструкція встановлює єдиний порядок приймання,
транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів
вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та
автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних
станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП),
автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах
(АГЗП) незалежно від форм власності.
2. Нормативні посилання
Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність"
( 113/98-ВР ) від 11 лютого 1998 р. Закон України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) від 14 жовтня
1992 р. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність
в Україні" ( 996-14 ) від 16 липня 1999 р. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження
Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі,
знищення (псування) матеріальних цінностей" від 22 січня 1996 р.
N 116 ( 116-96-п ). Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і
документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69 ( z0202-94 ) та
зареєстрована Міністерством юстиції України 26 серпня 1994 р. за
N 202/412 (далі - Інструкція по інвентаризації). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси",
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня
1999 р. N 246 ( z0751-99 ) та зареєстроване Міністерством юстиції
України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044. ДСТУ 2708-99 Повірка засобів вимірювань. Організація і
порядок проведення. ДСТУ 3215-95 Метрологічна атестація засобів вимірювальної
техніки. Організація та порядок проведення. ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні
одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні
положення, назви та позначення. ДСТУ 4047-2001 Гази вуглеводневі скраплені паливні для
комунально-побутового споживання. Технічні умови. ДСТУ 4056-2001 Гази вуглеводневі скраплені. Методи відбирання
проб. ГСТУ 320.24370569.009-98 Гази вуглеводневі зріджені паливні
для комунально-побутового споживання. Технологічні та облікові
операції із залишками газу. Граничні норми втрат газу під час
виконання технологічних операцій. ГСТУ 320.00149943.016-2000 Гази вуглеводневі скраплені.
Методика розрахунку втрат. ГОСТ 1510-84 Нефть и нефтепродукты. Упаковка, маркировка,
транспортирование и хранение. ГОСТ 2405-88 Манометры, вакуумметры, мановакуумметры,
напоромеры, тягомеры и тягонапоромеры. Общие технические
требования. ГОСТ 10679-76 Газы углеводородные сжиженные. Метод
определения углеводородного состава. ГОСТ 22387-77 Газы для коммунально-бытового потребления.
Метод определения интенсивности запаха. ГОСТ 26976-86 Нефть и нефтепродукты. Методы определения
массы. ГОСТ 27578-87 Газы углеводородные сжиженные для
автомобильного транспорта. Технические условия. ГОСТ 28498-90 Термометры жидкостные стеклянные. Общие
технические требования. Методы испытаний. ГОСТ 28656-90 Газы углеводородные сжиженные. Расчетный метод
определения плотности и давления насыщенных паров. ГОСТ 28725-90 Приборы для измерения уровня жидкостей и
сыпучих материалов. ГОСТ 29329-92 Весы для статического взвешивания. Общие
технические требования. Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені
наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від
1 жовтня 1997 р. N 254 ( z0318-98 ) та зареєстровані Міністерством
юстиції 15 травня 1998 р. за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98)
(далі - Правила безпеки систем газопостачання). Типове положення про навчання з питань охорони праці,
затверджене наказом Державного комітету по нагляду за охороною
праці від 17 лютого 1999 р. N 27 ( z0248-99 ) та зареєстроване
Міністерством юстиції 21 квітня 1999 за N 248/3541
(ДНАОП 0.00-4-03-99) (далі - Типове положення про навчання з
питань охорони праці). Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом
Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 р. N 400
( z0219-95 ) та зареєстровані Міністерством юстиції 14 липня
1995 р. за N 219/755 (ДНАОП 0.01-1-01-95) (далі - Правила пожежної
безпеки). Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів,
затверджені наказом Державного комітету по нагляду за охороною
праці від 9 січня 1998 р. N 4 ( z0093-98 ) та зареєстровані
Міністерством юстиції 10 лютого 1998 р. за N 93/2533
(ДНАОП 0.00-1.21-98) (далі - Правила безпечної експлуатації
електроустановок споживачів). Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері
торгівлі, громадського харчування та надання послуг, затверджені
наказом Держстандарту України від 24 грудня 2001 р. N 633
( z0018-02 ) та зареєстровані Міністерством юстиції 10 січня
2002 р. за N 18/6306 (ПМУ 21-2001). Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють
під тиском, затверджені наказом Державного комітету по нагляду за
охороною праці від 18 жовтня 1994 р. N 104 (ДНАОП 0.00-1.07-94).
3. Позначення та скорочення, що вживаються в Інструкції
СВГ - скраплений вуглеводневий газ. ГНС - газонаповнювальна станція. АГЗС - автогазозаправна станція. ГНП - газонаповнювальний пункт. АГЗП - автогазозаправний пункт. ЗВТ - засоби вимірювальної техніки. АЦСГ - автомобільна цистерна скрапленого газу.
4. Засоби вимірювальної техніки для СВГ
4.1. Облік скрапленого вуглеводневого газу на ГНС та ГНП
здійснюється в одиницях маси (кілограм), а на АГЗС та АГЗП - в
одиницях об'єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).
4.2. Кількість СВГ визначається одним із методів,
передбачених ГОСТ 26976-86: - масовий - у разі визначення маси шляхом зважування на вагах
для статичного зважування (ГОСТ 29329-92); - об'ємний - у разі визначення об'єму в резервуарах бази
зберігання та автоцистернах, а також для обліку СВГ під час
продажу на АГЗС, АГЗП; - об'ємно-масовий - у разі визначення маси СВГ за об`ємом і
густиною в умовах фактичної температури.
4.3. Густина рідинної та парової фаз СВГ визначається залежно
від компонентного складу і температури за табл. А1 - А4
ГСТУ 320.00149943.016-2000.
4.4. Компонентний склад СВГ визначається за документом про
якість (паспортом) на СВГ постачальника або хроматографічним
методом за ГОСТ 10679-76, за пробами, що відібрані відповідно до
вимог ДСТУ 4056-2001.
4.5. Фактична температура СВГ повинна вимірюватись
термометрами, встановленими на технологічних трубопроводах у
спеціальних закладних конструкціях, а також може визначатися за
температурою навколишнього середовища за умови, що резервуар
перебуває в цьому середовищі не менше трьох годин.
4.6. Для забезпечення достовірності та єдності вимірювань
маси СВГ повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки,
які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не
допускаються до застосування ЗВТ, які не пройшли повірку або
державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом
України "Про метрологію та метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР )
та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають
відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну
метрологічну атестацію.
4.7. Відповідальність за комплектність та належний стан ЗВТ
покладається на керівників підприємств - власників ЗВТ, які, в
свою чергу, наказом призначають осіб, які здійснюватимуть щоденний
контроль за ЗВТ.
4.8 Підприємства - власники ЗВТ згідно із Законом України
"Про метрологію та метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР )
складають та узгоджують із територіальними органами
Держспоживстандарту перелік засобів вимірювальної техніки, що
застосовуються у сфері державного метрологічного нагляду і
підлягають повірці (далі - перелік ЗВТ). До переліку ЗВТ
включають: - манометри; - рівнеміри; - лагометри; - термометри; - ваги вагонні; - ваги автомобільні; - ваги лабораторні; - ваги медичні; - дозатори вагові дискретної дії для відпуску скрапленого
газу побутово-комунального споживання; - колонки для відпуску СВГ; - резервуари, що оснащені рівнемірами і мають свідоцтва про
державну метрологічну атестацію або повірку; - лічильники, встановлені на АЦСГ. До застосування допускаються вищевказані ЗВТ, типи яких
включено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки,
допущених до застосування в Україні, або такі, що пройшли державну
метрологічну атестацію у порядку, встановленому ДСТУ 3215-95. ЗВТ, що мають електричне обладнання, допускаються до
застосування у вибухонебезпечних зонах під час роботи з СВГ лише
за умови, якщо вони відповідають вимогам пункту 7.3 Правил
безпечної експлуатації електроустановок споживачів ( z0093-98 ).
4.9. Керівники підприємств та особи, що відповідають за
правильність проведення вимірювань і стан ЗВТ, несуть
відповідальність згідно із чинним законодавством України.
4.10. У процесі своєї діяльності ГНП, ГНС, АГЗС і АГЗП
повинні керуватися Правилами безпеки систем газопостачання України
( z0318-98 ), чинною нормативною документацією з цих питань, а
також цією Інструкцією.
5. Порядок приймання СВГ
Приймання СВГ за кількістю здійснюється згідно з вимогами
чинного законодавства, цієї Інструкції та договорів про
постачання.
5.1. Приймання СВГ, який надійшов залізничним транспортом 5.1.1. Приймання СВГ може здійснюватися партіями або окремими
залізничними цистернами. Маса СВГ кожної залізничної цистерни
перевіряється вантажоодержувачем. Після попереднього огляду кожної
залізничної цистерни рекомендується провести її зважування на
вагонних вагах за присутності матеріально відповідальної особи і
зафіксувати вагу актом. 5.1.2. Огляд залізничних цистерн, приймання та зливання СВГ
здійснюється працівниками, які призначені наказом керівника
підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку
знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового
положення про навчання з питань охорони праці ( z0248-99 ).
Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше
одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на
знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що
працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем
газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98) ( z0318-98 ) в обсязі
роботи, яка ними виконується.
5.1.3. У разі надходження залізничних цистерн на зливну
естакаду ГНС вантажоодержувач повинен до приймання СВГ перевірити: - відповідність фактичного номера залізничної цистерни
номеру, що зазначений у накладній та документі про якість
(паспорті) на СВГ; - відсутність пошкоджень цистерни (ум'ятин, тріщин тощо)(у
разі їх знаходження слід вимагати від адміністрації залізниці
складання технічного акта за встановленою формою ВУ-25 або
ВУ-25а); - наявність та цілість (неушкодженість) пломби на запобіжному
ковпаку цистерни. 5.1.4. Прийнявши цистерну, вантажоодержувач перевіряє: - до зняття пломб з кутових зливно-наливних вентилів
(відкриваючи вентиль контролю рівня верхнього наливу з маховиком
зеленого кольору) - відповідність налитого в цистерну СВГ
кількості, зазначеній у накладній і документі про якість
(паспорті) на СВГ. При цьому необхідно враховувати, що на відміну
від більшості рідин, об'єм яких при зміні температури змінюється
незначно, рідка фаза СВГ досить суттєво змінюється за об'ємом.
Тому під час перевірки (перед зливом) наявності в цистерні СВГ з
вентиля контролю рівня верхнього наливу (маховик зеленого
кольору), можливо, не буде виходити рідка фаза, оскільки об`єм
рідини зменшився із зниженням її температури відносно температури
наливу. У цьому випадку приймання СВГ здійснювати відповідно до
пунктів 5.1.9-5.1.12 цієї Інструкції; - справність зливно-наливної і запірної арматури. 5.1.5. Приймання СВГ за кількістю проводять уповноважені
керівником підприємства-вантажоодержувача особи, які компетентні
(за видом роботи та освіти, досвіду трудової діяльності) у
питаннях визначення кількості СВГ. Ці особи несуть повну
відповідальність за дотримання правил приймання СВГ, встановлених
цією Інструкцією. 5.1.6. Результати приймання оформляються актом приймання СВГ
за кількістю, який складається в день прибуття вантажу на ГНС та
затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня
після його складання за формою N 1-ГС (додаток 1). 5.1.7. Якщо приймання проводилося у вихідний чи святковий
день, акт приймання має бути затверджений в перший робочий день
після вихідного або святкового дня. Акт підписується особами, що брали участь у прийманні СВГ.
Особи, що підписують акт, повинні бути попереджені про
відповідальність за достовірність даних, які викладені в ньому. Акт складається в двох, а в разі подання претензії
постачальнику (або залізниці) - в трьох примірниках, при цьому
обов'язковим є додавання копії телеграми про виклик представника
вантажовідправника для участі в прийманні СВГ. Уся кількість СВГ, що надійшла на підприємство в залізничних
цистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за
формою N 2-ГС (додаток 2) і, після надання матеріально
відповідальною особою звіту в бухгалтерію, оприбутковується за
бухгалтерським обліком. 5.1.8. Якщо вантажоодержувач установить, що кількість
продукту, налитого в цистерну, не відповідає кількості, яка
зазначена в накладній та документі про якість (паспорті),
оформленому у відповідності до ДСТУ 4047-2001, фактична маса СВГ
повинна бути визначена на вагонних вагах. Зважування проводиться в
статичному режимі без розчеплення цистерн. Допустима похибка
залізничних ваг не повинна перевищувати 0,1%. 5.1.9. У разі встановлення нестачі з вини вантажовідправника
матеріально відповідальна особа припиняє приймання СВГ і
повідомляє про це керівника свого підприємства. Нестача
встановлюється у разі перевищення різниці ваги відправленого та
отриманого СВГ величини природних втрат газу за час
транспортування, визначених згідно з ГСТУ 320.00149943.016-2000, з
урахуванням похибки ваг. Одночасно з припиненням приймання
вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника
вантажовідправника для участі в прийманні та складанні
двостороннього акта, якщо інше не передбачене умовами договору або
постачання. При цьому матеріально відповідальна особа повинна
забезпечити зберігання СВГ, а також вжити заходів, що
унеможливлюють погіршення його якості. У разі перебування вантажовідправника і вантажоодержувача в
одному населеному пункті представник вантажовідправника за
викликом вантажоодержувача повинен прибути не пізніше наступного
дня після отримання виклику, якщо у договорі не зазначено інший
термін. Іногородній вантажовідправник зобов'язаний не пізніше
наступного дня після отримання виклику від вантажоодержувача
повідомити факсом або іншим засобом зв'язку про направлення
представника для участі в прийманні СВГ за кількістю. Представник іногороднього вантажовідправника повинен прибути
не пізніше триденного терміну після отримання виклику, якщо інший
термін не передбачений умовами постачання або договором. 5.1.10. Вантажовідправник може уповноважити для участі в
прийманні вантажоодержувачем СВГ підприємство, фірму або фізичну
особу, що перебуває у місці приймання вантажу. У цьому випадку
посвідчення представникові видається підприємством, що його
призначило. У посвідченні мають бути зазначені посилання на
документ, яким вантажовідправник уповноважив це підприємство,
фірму, фізичну особу брати участь у прийманні СВГ за кількістю. 5.1.11. У разі неприбуття представника вантажовідправника в
обумовлений термін та у випадках, коли виклик представника
вантажовідправника не є обов'язковим (за умовами договору на
постачання), приймання СВГ здійснюється комісією, призначеною
наказом керівника підприємства або організації, уповноваженої
виконувати дії з визначення кількості СВГ. 5.1.12. Представникові, який уповноважений брати участь у
прийманні СВГ за кількістю, видається належним чином оформлене та
засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом
керівника підприємства або його заступника. У посвідченні на право участі в прийманні СВГ за кількістю
зазначається: - дата видачі посвідчення та його номер; - прізвище, ім'я та по батькові, місце роботи і посада особи,
якій видане посвідчення; - найменування підприємства, яке призначає представника; - найменування продукції, яку приймає уповноважений
представник. Посвідчення видається на право участі у прийманні конкретної
партії СВГ. Видача посвідчення на визначений термін не
допускається. Посвідчення, що видане з порушенням вищезгаданих вимог, є
недійсним. 5.1.13. Після закінчення зливання СВГ із залізничної
цистерни, що встановлюється за припиненням появи рідини із вентиля
контролю зливу, необхідно через кутовий вентиль відкачати з
цистерни парову фазу. Залишковий тиск в цистерні повинен становити
не менше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см). 5.1.14. Від'єднавши зливно-наливні пристрої, необхідно
заглушити кутові вентилі, накрутити заглушки на контрольні
вентилі, закрити фланець з арматурою запобіжним ковпаком,
закріпити його та опломбувати. 5.1.15. Послідовність проведення технологічних операцій під
час зливання СВГ із залізничної цистерни та здійснення при цьому
заходів із забезпечення безпеки праці визначається інструкціями з
охорони праці, розробленими та затвердженими згідно з вимогами
статті 13 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ). 5.1.16. За відсутності вагонних ваг дозволяється приймання
СВГ за кількістю шляхом його перекачування в АЦСГ із подальшим їх
зважуванням на автомобільних вагах середнього класу точності
згідно з ГОСТ 29329-92. 5.1.17. Допускається проводити приймання СВГ за кількістю
об'ємно-масовим методом, при цьому необхідно визначати об'єм
скрапленого газу і його густину за ГСТУ 320.00149943.016-2000. 5.1.18. Порожні залізничні цистерни направляються на станцію
їх приписки за повними перевізними документами. Залишковий тиск у
цих цистернах повинен становити не менше 0,07 МПа
(0,7 кгс/кв. см). Накладні на порожні залізничні цистерни оформляє
вантажоодержувач, який зобов'язаний в графі "Найменування вантажу"
зазначити: "Порожня цистерна з-під (вказує повне найменування
вантажу). Тиск у посудині цистерни ... МПа (... кгс/кв. см)"
(зазначається конкретне значення тиску, яке повинно бути не менше
0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см).
5.2. Порядок приймання СВГ, що надійшов автомобільним
транспортом 5.2.1. Огляд автоцистерн, приймання та зливання СВГ
здійснюються працівниками, які призначені наказом керівника
підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку
знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового
положення про навчання з питань охорони праці ( z0248-99 ).
Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше
одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на
знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що
працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем
газопостачання України ( z0318-98 ) (ДНАОП 0.00-1.20-98) в обсязі
роботи, яка ними виконується. 5.2.2. Приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом
від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі
видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН,
затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства
статистики України від 29.12.1995 р. N 488/346 ( v0488361-95 )
"Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного
автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ,
оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим
складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов
автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для
оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком
підприємства. 5.2.3. Маса СВГ в автоцистерні визначається за різницею ваги
автоцистерни до і після зливання СВГ. Вагу автоцистерн визначають
на автомобільних вагах середнього класу точності згідно з
ГОСТ 29329-92. 5.2.4. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на
підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного
обліку СВГ за формою N 2-ГС і після здавання звіту матеріально
відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за
бухгалтерським обліком. 5.2.5. У разі встановлення нестачі з вини вантажовідправника
(постачальника) приймання СВГ проводиться відповідно до пунктів
5.1.9-5.1.12 цієї Інструкції. 5.2.6. Під час внутрішньогосподарських перевезень СВГ
приймання і оприбуткування за складським та бухгалтерським обліком
проводиться на підставі видаткових та товаротранспортних
накладних. У разі виявлення нестачі СВГ приймання проводиться
тільки за участю керівника підприємства або його заступника із
складанням акта про нестачу СВГ, що виникла під час
внутрішньогосподарських переміщень за формою N 4-ГС (додаток 4), у
трьох примірниках. 5.2.7. Перед зливанням СВГ необхідно: - перевірити наявність пломб на зливних штуцерах
автоцистерни; - перевірити поворотним покажчиком рівня відсоток заповнення
цистерни; - перевірити рукави, що призначені для зливання скрапленого
газу, переконатися у справності технологічних трубопроводів,
запірної арматури, засобів вимірювань, засобів пожежогасіння; - встановити АЦСГ на ваги, провести зважування, зазначити у
журналі оперативного обліку фактичну вагу автомобіля з газом. Після цього необхідно: - установити автоцистерну в зручне для з'єднання рукавів
положення; - виключити двигун автоцистерни і передати ключ від замка
запалювання відповідальній за злив особі; - перевірити фіксування автомобіля колодками-клинами; - перевірити заземлення гумотканинних рукавів; - заземлити автоцистерну; - під'єднати один кінець рукава до штуцера парової фази
автоцистерни, а другий - до штуцера парової фази зливної колонки; - під'єднати один кінець рукава рідкої фази до штуцера рідкої
фази автоцистерни, а другий - до штуцера рідкої фази зливної
колонки; - відкрити вентиль парової фази на автоцистерні, перевірити
обмилюванням герметичність з'єднань рукава, після чого відкрити
запірний пристрій на зливній колонці; - відкрити вентиль рідкої фази автоцистерни, перевірити
обмилюванням герметичність з'єднань рукава, потім плавно і
повільно відкрити запірний пристрій рідкої фази на колонці; - подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення на
включення обладнання; - розпочати зливання СВГ в резервуар бази зберігання; - за вібрацією рукава переконатися в тому, що СВГ зливається; - після закінчення зливання СВГ із АЦСГ, що встановлюється за
припиненням появи рідини із вентиля контролю зливу, необхідно
відкачати з цистерни парову фазу СВГ до залишкового тиску
всередині цистерни не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв. см); - подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення
про необхідність виключення обладнання; - закрити запірні пристрої рідкої та парової фаз СВГ на
зливній колонці та АЦСГ; - закрити запірні пристрої на кінці рукавів, обладнаних
такими пристроями; - відкрити, у випадку використання гумотканинних рукавів,
запірні пристрої свічок і випустити залишки СВГ; - від'єднати рукави від зливних штуцерів вентилів АЦСГ; - заглушити на АЦСГ штуцери вентилів рідкої та парової фаз
СВГ спеціальними заглушками і опломбувати їх; - перевірити мильною емульсією щільність закриття і
герметичність вентилів АЦСГ; - зняти заземлення; - встановити АЦСГ на ваги, провести зважування і зазначити в
журналі оперативного обліку фактичну вагу порожнього автомобіля. У літній період, коли тиск газу в автоцистерні значно вищий,
ніж у резервуарах, дозволяється зливати СВГ у резервуари тільки
через рукав рідкої фази. 5.2.8. Послідовність проведення технологічних операцій під
час зливання СВГ з автоцистерни та здійснення при цьому заходів із
забезпечення безпеки праці визначається інструкціями з охорони
праці, розробленими та затвердженими згідно з вимогами статті 13
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ).
6. Порядок відпуску СВГ
6.1. Порядок відпуску СВГ в автоцистерни 6.1.1. Відпуск СВГ в автоцистерни здійснюється працівниками,
які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс
спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці
згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з
питань охорони праці ( z0248-99 ). Періодичність перевірки знань
цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці
працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та
безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
(ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем газопостачання
України ( z0318-98 ) (ДНАОП 0.00-1.20-98) в обсязі роботи, яка
ними виконується. 6.1.2. Перед наповненням автоцистерни СВГ відповідальна особа
повинна ретельно оглянути зовнішні поверхні арматури та заглушок
цистерни, перевірити наявність залишкового тиску в резервуарі та
відповідність автоцистерни вимогам, що встановлені Правилами
будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
(ДНАОП 0.00-1.07-94). 6.1.3. СВГ відпускається у технічно справні автоцистерни
після подання водієм паспорта (або його дубліката) на посудину,
оформленого згідно з ДНАОП 0.00-1.07-94, в якому, поряд з іншими
технічними характеристиками, зазначена дійсна місткість цистерни,
та визначення на вагах маси автомобіля без газу. 6.1.4. Під час відпуску СВГ в автоцистерну оператор ГНС (ГНП)
зобов'язаний: - перевірити фіксування автомобіля колодками-клинами; - перевірити заземлення гумотканинних рукавів; - заземлити автоцистерну; - гумотканинні рукави рідкої та парової фаз СВГ
наповнювальної колонки під'єднати до штуцерів вентилів для наливу
СВГ; - повільно та плавно, без ривків, відкрити вентиль рідкої
фази на колонці; - подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення на
включення обладнання; - за вібрацією рукава переконатися в тому, що цистерна
наповнюється СВГ; - у разі наближення рівня СВГ до 85-відсоткового наповнення
перевірити контрольним вентилем показання покажчика рівня СВГ; - подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення
про необхідність відключення обладнання; - у разі появи із контрольного вентиля струменя СВГ негайно
закрити вентиль колонки на трубопроводі рідкої фази СВГ; - закрити запірні пристрої рідкої та парової фаз СВГ на
зливній колонці та АЦСГ; - закрити запірні пристрої на кінці рукавів, обладнаних
такими пристроями; - відкрити, у разі використання гумотканинних рукавів,
запірні пристрої свічок і випустити залишки СВГ; - від'єднати рукави від зливних штуцерів вентилів АЦСГ; - заглушити на АЦСГ штуцери вентилів рідкої та парової фаз
СВГ спеціальними заглушками і опломбувати їх; - перевірити мильною емульсією щільність закриття і
герметичність вентилів АЦСГ; - зняти заземлення; - встановити автоцистерну на ваги, провести зважування і
записати в журнал відпуску СВГ в автоцистерни за формою N 5-ГС
(додаток 5) масу відпущеного СВГ, після чого провести пломбування
вентилів. 6.1.5. Під час наповнення автоцистерни необхідно: - уважно слідкувати за рівнем рідкої фази СВГ. Ступінь
наповнення автоцистерни повинен складати не більше 85% об'єму
посудини автоцистерни; - постійно слідкувати за тиском парової фази СВГ за
манометром наповнювальної колонки (тиск газу повинен бути в межах
1,2-1,6 МПа, або 12-16 кгс/кв. см); - слідкувати за герметичністю арматури, трубопроводів і
фланцевих з'єднань; - підтримувати зв'язок з машиністом насосно-компресорного
відділення. 6.1.6. Знімати заглушки зі зливних штуцерів цистерни
дозволяється тільки після зупинки двигуна. 6.1.7. Вмикати двигун автоцистерни дозволяється не раніше ніж
через 10 хвилин після наповнення цистерни, від'єднання
гумотканинних рукавів і встановлення заглушок на штуцери. 6.1.8. У разі переповнення резервуару автоцистерни надлишок
СВГ повинен бути злитий у резервуар для зливання важких залишків
або відкачаний за допомогою компресора в незаповнені резервуари
парку зберігання. 6.1.9. У разі підвищення тиску на колонці більше 1,6 МПа
(16 кгс/кв. см) оператор зобов'язаний негайно зупинити наповнення
і вжити термінових заходів, передбачених ДНАОП 0.00-1.20-98
( z0318-98 ), щодо негайного зниження тиску всередині посудини
АЦСГ. У цей час не допускається в'їзд (виїзд) автомашин до
наповнювальних колонок і вмикання двигунів автомашин. 6.1.10. У разі виявлення витоку газу на наповнювальних
колонках наповнювання автоцистерн оператор ГНС (ГНП) зобов'язаний
негайно припинити налив газу, перекрити запірні пристрої на
колонках, повідомити про цей випадок майстра або керівництво ГНС
(ГНП) і вжити заходів для усунення витоку газу. Не допускати в'їзд
(виїзд) автомашин до наповнювальних колонок і вмикання двигунів
автомашин. Перекрити запірні пристрої в насосно-компресорному
відділенні. 6.1.11. У разі виявлення витоку газу з гнучких гумотканинних
рукавів або їх розриву оператор ГНС (ГНП) зобов'язаний негайно
припинити налив СВГ, перекрити запірні пристрої на наповнювальній
колонці і автоцистерні, повідомити про даний випадок майстра або
керівництво ГНС (ГНП) та вжити заходів для усунення витоку газу.
Не допускати в'їзд (виїзд) автомашин до наповнювальних колонок і
вмикання двигунів автомашин. 6.1.12. Послідовність проведення технологічних операцій під
час відпуску СВГ в автоцистерни та здійснення при цьому заходів із
забезпечення безпеки праці визначається інструкціями з охорони
праці, розробленими та затвердженими згідно з вимогами статті 13
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ). 6.1.13. Кількість відпущеного СВГ в автоцистерни оформляється
видатковими і товаротранспортними накладними (типова форма
N 1-ТН), документами про якість (паспортами) на СВГ. 6.1.14. Маса СВГ, який відпущено, визначається розрахунковим
методом (маса брутто мінус маса тари) шляхом зважування АЦСГ до
наповнення її (маса тари) та після наповнення її СВГ (маса брутто)
на автомобільних вагах середнього класу точності згідно з
ГОСТ 29329-92. Під час зважування СВГ в АЦСГ і порожньої тари
обов'язковою є присутність матеріально відповідальних осіб, які
відповідають за відпуск і приймання СВГ. 6.1.15. Видаткові і товаротранспортні накладні (ТТН)
виписуються в 4 примірниках, з яких: - два залишаються у відповідальної особи і є первинними
документами складського обліку із подальшим передаванням їх до
бухгалтерії підприємства; - інші два вручаються представнику вантажоодержувача, які є
супровідними документами вантажу та забезпечують облік
транспортної роботи. 6.1.16. Видаткові накладні і ТТН на відпущений СВГ з ГНС або
ГНП матеріально відповідальна особа передає до бухгалтерії не
пізніше наступного дня разом з реєстром, який складається в двох
примірниках. Реєстр підписує матеріально відповідальна особа і
бухгалтер.
6.2. Порядок відпуску СВГ у балони
6.2.1. Наповнення балонів СВГ здійснюється працівниками, які
призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс
спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці
згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з
питань охорони праці ( z0248-99 ). Періодичність перевірки знань
цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці
працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та
безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
(ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем газопостачання
України (ДНАОП 0.00-1.20-98) ( z0318-98 ) в обсязі роботи, яка
ними виконується. 6.2.2. На паспортній табличці кожного балона, що надходить
для наповнення, повинні бути чітко вибиті такі дані: - товарний знак підприємства - виробника балона; - заводський номер балона; - фактична маса порожнього балона (кг), яка визначається: для
балонів місткістю до 12 л включно - з похибкою не гірше +- 0,1 кг;
від 12 л до 55 л включно - з похибкою не гірше +- 0,2 кг; фактична
маса балонів місткістю понад 55 л повинна відповідати вимогам
нормативної документації на їх виготовлення; - дата (місяць, рік) виготовлення і подальшого опосвідчення; - максимальне значення робочого тиску (Р), МПа (кгс/кв. см); - випробувальний гідравлічний тиск (Р), МПа (кгс/кв. см); - місткість балона, л: для балонів місткістю до 12 л включно - номінальна; для балонів місткістю від 12 л до 55 л включно - фактична з
точністю до 0,3 л; для балонів місткістю понад 55 л - відповідно нормативній
документації на їх виготовлення; - тавро ВТК підприємства - виробника круглої форми діаметром
10 мм (за винятком стандартних балонів місткістю понад 55 л); - позначення нормативного документа для балонів місткістю
понад 55 л. 6.2.3. Зовнішня поверхня балона повинна бути пофарбована у
червоний колір. Балони, які одержують підприємства для виробничих
потреб, повинні мати білу розпізнавальну кільцеву смугу завширшки
не менше 100 мм. Балони місткістю 50 та 27 літрів повинні бути
обладнані вентилем, місткістю 5 л та 1 л - клапаном спеціальної
конструкції (конструкція вентиля та клапана має гарантувати
безпеку експлуатації). На портативних балонах (5 л, 1 л) на нижній
сфері має бути башмак, а на верхній - ручки для їхнього
перенесення. Найменування СВГ наноситься по обводу балона білою
фарбою. Написи на балони наносять по обводу на довжину не менше 1/3
обводу, а смуги - по всьому обводу, причому висота букв на балонах
місткістю понад 12 л має бути 60 мм, а ширина смуги - 25 мм.
Розміри написів і смуг на балонах місткістю до 12 л мають
визначатися залежно від величини бокової поверхні балонів. 6.2.4. Балони, що надходять для наповнення, повинні мати
залишковий тиск СВГ не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв. см).
Залишкового тиску можуть не мати лише нові балони та ті, що
пройшли гідравлічне випробування. 6.2.5. Не дозволяється наповнювати балони, в яких: - минув визначений термін опосвідчення; - пошкоджений корпус балона (тріщини, ум'ятини, плени, видимі
раковини і риски глибиною понад 10% від номінальної товщини
стінки, надриви і вищерблення, велика корозія); - несправні вентилі; - відсутні належні пофарбування або надписи; - відсутній залишковий тиск газу, за винятком нових балонів
та тих, що пройшли гідравлічні випробування; - відсутні тавра встановленого зразка; - незлиті залишки, що не випарувалися. Наповнення балонів, у яких відсутній залишковий тиск СВГ,
здійснюється після попереднього їх опосвідчення у порядку,
встановленому пунктом 10.2 Правил будови та безпечної експлуатації
посудин, що працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94). Залишок у балоні підлягає зливу, якщо його маса перевищує
1 кг влітку або 2 кг взимку. Визначення маси залишків СВГ у
балонах здійснюється шляхом 100-відсоткового їх зважування. Маса
порожнього балона визначається як сума маси балона і вентиля
(клапана). Різниця маси балона, в якому є залишок СВГ, і
порожнього балона є масою залишку СВГ. 6.2.6. Порожні балони, що надійшли від споживача для
наповнення їх СВГ, підлягають перевірці, яка включає огляд з метою
виявлення: зовнішніх пошкоджень, наявності залишкового тиску
короткочасним відкриттям вентиля, кількості залишків, що не
випарувалися (зважуванням), дати чергового опосвідчення, з метою
перевірки придатності балона до наповнення. 6.2.7. Балони, що мають пошкодження, порушену герметичність,
з простроченим терміном опосвідчення, а також балони, що не мають
залишкового тиску, відправляються на ремонт та повторне
опосвідчення (за винятком нових балонів та балонів, що надійшли
після гідравлічних випробувань). 6.2.8. Балони, які придатні для наповнення, передаються до
наповнювальних установок та агрегатів. 6.2.9. Наповнення балонів здійснюється на установках за
рахунок тиску газу, який створюється компресором або насосом у
наповнювальному трубопроводі. 6.2.10. Установити балон на підвісну люльку установки і
встановити бігунок вагового пристрою на норму наповнення з
урахуванням дійсної маси балона. 6.2.11. Норма максимального наповнення балонів місткістю: - 50 л - 21,00 кг; - 27 л - 11,00 кг; - 5 л - 2,00 кг; - 1 л - 0,32 кг. 6.2.12. Відповідальна особа повинна суворо слідкувати за
точністю наповнення балонів, не допускати похибки відхилення маси
СВГ у балоні, що перевищує: - +- 100 грамів - для балонів місткістю 50 л і 27 л; - +- 20 грамів - для балонів місткістю 5 л; - +- 10 грамів - для балонів місткістю 1 л. 6.2.13. Слідкувати за тиском СВГ за манометром на рампі, не
допускаючи його перевищення 1,6 МПа (16 кгс/кв. см). 6.2.14. Під'єднати пристрій наповнення (пневмострубцину) до
штуцера вентиля, відкрити вентиль і слідкувати за надходженням СВГ
в балон. Якщо балон заповнено СВГ до норми, що встановлена на
ваговому пристрої установки, то подальше наповнення балона повинно
автоматично зупинятися. 6.2.15. Після наповнення балона необхідно перекрити вентиль
балона, від'єднати пневмострубцину, зняти балон із підвісної
люльки і встановити його на транспортер. 6.2.16. Під час наповнення не допускаються удари балона об
балон. 6.2.17. Забороняється випускати СВГ з балона в атмосферу. 6.2.18. Кожний наповнений балон повинен проходити контрольне
зважування для перевірки правильності його наповнення. 6.2.19. Переповнені балони необхідно негайно направити для
зливу надлишку СВГ. СВГ із балонів з недоливом повністю зливається
в резервуари зберігання, після чого балони направляються на
повторне наповнення. 6.2.20. Усі ваги та вагові дозатори дискретної дії, що
застосовуються для зважування, включаючи контрольні, перед
початком кожної робочої зміни повинні перевірятися за допомогою
гирі-еталона. 6.2.21. Після наповнення балона мають бути перевірені на
герметичність нарізні з'єднання та ущільнювальні кільця мильною
емульсією, після чого на штуцер вентиля має бути надіта заглушка
та нагвичений захисний ковпак на горловину. Послідовність
проведення операцій з наповнення балонів СВГ, спосіб і порядок
перевірки герметичності вентилів в закритому та відкритому
положенні визначаються інструкцією, розробленою підприємством на
основі Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що
працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), і затвердженою
керівником підприємства. 6.2.22. Дані про наповнення балона і його характеристика
записуються в журнал оперативного обліку наповнення балонів СВГ за
формою N 6-ГС (додаток 6). 6.2.23. Переміщати балони необхідно перекочуванням їх на
башмаках або за допомогою напільних конвекторів, транспортерів. 6.2.24. Під час переміщення балонів мають уживатися запобіжні
заходи щодо їх падіння, пошкодження та забруднення.
6.3. Порядок заправки паливних балонів автотранспортних
засобів, двигуни яких працюють на СВГ 6.3.1. Заправка СВГ паливних балонів автотранспортних
засобів, двигуни яких працюють на СВГ, здійснюється
працівниками - операторами АГЗС, АГЗП, які призначені наказом
керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і
перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту
2.1 Типового положення про навчання з питань охорони праці
( z0248-99 ). Періодичність перевірки знань цих працівників
проводиться не рідше одного разу на рік. Ці працівники повинні
бути атестовані на знання Правил будови та безпечної експлуатації
посудин, що працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил
безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98)
( z0318-98 ) в обсязі роботи, яка ними виконується. 6.3.2. Для заправлення паливних балонів автотранспортних
засобів СВГ на комерційних АГЗС (АГЗП) повинні застосовуватися
колонки паливороздавальні для відпуску СВГ, вимоги до яких
установлені Правилами користування засобами вимірювальної техніки
у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг (ПМУ
21-2001 ( z0018-02 ). 6.3.3. Придатність паливного балона, що встановлений на
автотранспортному засобі, для наповнення СВГ повинна перевірятися
його власником. 6.3.4. Перед наповненням балона оператор АГЗС (АГЗП)
зобов'язаний перевірити наявність обов'язкового тавра і термін
чергового опосвідчення. 6.3.5. Оператор АГЗС (АГЗП) до наповнення балона повинен
перевірити наявність і комплектність установленої на
автотранспортному засобі газової апаратури. 6.3.6. Наповнення паливних балонів автотранспортних засобів
здійснює оператор у присутності водія. 6.3.7. Паливні балони автотранспортних засобів повинні
наповнюватися за рахунок тиску СВГ в наповнювальному трубопроводі,
який створюється насосом або компресором. 6.3.8. Перед заправкою оператор зобов'язаний: - перевірити установку автотранспортного засобу на ручне
гальмо; - установити заправну струбцину на вхідний штуцер паливного
балона автотранспортного засобу і проконтролювати правильність її
фіксації; - закрити видатковий вентиль рідкої фази. 6.3.9. Під час заправки оператор повинен: - повільно та плавно відкрити заправну струбцину; - відкрити вентиль на балоні; - слідкувати за процесом наповнення балона за показаннями
відлікового пристрою паливороздавальної колонки; - зупинити наповнення у разі вирівнювання тиску між балоном
та резервуаром за показаннями манометрів (на балоні та колонці),
що відповідає 85% заповненню його об'єму; - від'єднати струбцину; - вимкнути паливороздавальну колонку шляхом установлення
заправної струбцини у гніздо колонки. 6.3.10. Під час наповнення балона оператор зобов'язаний: - суворо слідкувати за наповненням балона, не допускати його
переповнення; - слідкувати за тиском газу за манометром колонки, не
допускати його перевищення 1,6 МПа (16 кгс/кв. см); - не допускати ударів по балону; - перевіряти справність наповнювальних рукавів і заправної
струбцини; - у разі розриву гумотканинного рукава негайно перекрити
вентиль на паливороздавальній колонці та заправний вентиль
рідинної фази на балоні; - у разі виявлення витоку на момент заправлення через
нещільність приєднання заправної струбцини до вентиля балона,
перекрити вентиль на паливороздавальній колонці, викликати
чергового слюсаря. У цих випадках не дозволяється в'їзд (виїзд)
автотранспортних засобів до колонок, а також вмикання їх двигунів
протягом 10 хвилин;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »