Документ z0213-94, поточна редакція — Редакція від 08.10.2010, підстава z0816-10


     Перевезення службових  собак  до місця несення служби і назад 
здійснюється спеціальним або патрульним автотранспортом. При перевезенні громадським транспортом (де це дозволено)
собака на короткому поводку у наморднику повинен знаходитись з
лівого боку від міліціонера-кінолога. При проходженні міліціонера-кінолога з службовим собакою
пішки до місця несення служби і назад по багатолюдних вулицях,
площах, парках собака повинен знаходитись з лівого боку на
короткому поводку і у наморднику. При температурі вище +30 та нижче -20 град. С тривалість
роботи собак на вулиці не повинна перевищувати 4 годин. 187. Під час патрулювання собака повинен знаходитись зліва на
короткому поводку і без намордника. На обшук місцевості чи приміщення собака пускається без
нашийника і намордника. Міліціонер-кінолог знаходиться на такій
відстані, щоб собака не виходила з поля зору. 188. Використанню собаки, за винятком необхідності відбиття
раптового нападу на працівника міліції та звільнення заложників,
має передувати попередження про це. Попередження може бути зроблене голосом, а при значній
відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні
установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною
мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуються, та українською і
російською мовами не менш як 2 рази за наданням часу, достатнього
для припинення правопорушення. 189. При затриманні особливо небезпечних, озброєних злочинців
необхідно застосовувати кілька добре натренованих собак, які не
бояться пострілів і мають добру хватку. Для уникнення втрати собаки не слід пускати її на затримання
злочинця, якщо він знаходиться у схованці і відстрілюється. В
такому випадку необхідно відволікати вогонь у сторону і пускати
собак з тилу чи флангу або дочекатися відходу злочинця. 190. При затриманні злочинця працівник міліції, який
застосував собаку, в разі заподіяння нею укусів затриманому
повинен подати йому першу медичну допомогу. Собака при цьому по
команді "Охороняй!" повинен знаходитись у 2-3 метрах від
затриманого. 191. При перевірці документів та опитуванні правопорушника
міліціонер-кінолог знаходиться щодо нього у положенні, вказаному в
ст.190 цього Статуту, собака на короткому поводку без намордника
по команді "Сидіти!" знаходиться на відстані, яка забезпечує
безпеку особи, котра перевіряється (опитується). Під час
доставляння правопорушника до міліції собака повинен знаходитись з
лівого боку міліціонера-кінолога на короткому поводку без
намордника. 192. При конвоюванні злочинця у пішому порядку, конвоїр з
собакою прямує за конвойованим на відстані 3 метрів, забезпечує
нагляд за ним, при цьому між конвоїром, собакою і конвойованим не
повинні знаходитись інші учасники наряду. Собака по команді
"Поряд", "Охороняй" прямує зліва на короткому поводку без
намордника. 193. При конвоюванні злочинця в автомобілі і в інших
транспортних засобах конвоїр з собакою розміщується там, звідки
зручніше вести нагляд за конвойованим і швидко застосувати собаку
в разі спроби конвойованого до втечі або нападу на конвой. 194. Про застосування службового собаки працівник міліції,
який це здійснював, у письмовій формі доповідає безпосередньому
начальнику із зазначенням: коли, де, проти кого, за яких обставин
він його використовував та наслідки застосування. 195. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок
застосування службового собаки, працівник міліції зобов'язаний
негайно і письмово повідомити безпосередньому начальникові для
оповіщення прокуророві. 196. Начальник органу внутрішніх справ доповідає про це
вищестоящому керівнику. При необхідності інформуються керівники
органів місцевої влади.
6. Нагляд за особами, які перебувають під
адміністративним наглядом міліції
197. Завдання по нагляду за особами, які перебувають під
адміністративним наглядом міліції, ставляться на інструктажах і
безпосередньо під час несення служби. Обсяг і характер завдань
визначається з урахуванням особливостей оперативної обстановки на
кожному маршруті (посту). 198. При поставленні завдань нарядам міліції повідомляються
прізвища, ім'я, по батькові, домашні адреси, місця роботи цих осіб
та інші дані, що їх характеризують, підстава встановлення нагляду,
його термін і передбачені обмеження, вказуються форми нагляду і
конкретні дії до його здійснення: а) в необхідних випадках патрульним (постовим) видаються
фотокартки осіб, за якими вони повинні нести нагляд. Патрульні (постові) повинні по можливості знати в обличчя
осіб, за якими їм доручено вести нагляд; б) показують таких осіб патрульним і постовим міліціонерам
проводять, як правило, дільничні інспектори міліції або працівники
оперативно-розшукових підрозділів; в) контроль за особами, які перебувають під адміністративним
наглядом, патрульні (постові) здійснюють шляхом спостереження у
разі з'явлення їх у громадських місцях, відвідування яких в певний
час не дозволено; г) у разі виявлення особи, яка перебуває під наглядом, у
громадському місці, відвідання якого не дозволено, патрульний
(постовий) вказує їй на допущені порушення і вимагає додержання
встановлених правил; д) при одержанні відомостей про відсутність особи, яка
перебуває під наглядом, за місцем проживання в години, коли їй
заборонено відлучатись, патрульний (постовий) негайно доповідає
про це оперативному черговому і діє за його вказівкою; е) у поводженні з громадянином, який перебуває під
адміністративним наглядом, працівники міліції повинні проявляти
ввічливість і тактовність, розмову з ним з приводу допущеного
правопорушення вести без сторонніх осіб, не привертаючи уваги
інших громадян; є) порушення обмежень особою, щодо якої встановлений
адміністративний нагляд, записуються у службову книжку (додаток N
2) із вказанням її прізвища, ім'я, по батькові, суті порушення, де
і коли воно допущено. Після закінчення служби на маршруті (посту),
патрульний (постовий) доповідає про виявлені порушення письмовим
рапортом керівництву органу внутрішніх справ.
7. Особливості несення патрульно-постової служби в
курортній зоні, дачній місцевості і місцях масового
відпочинку громадян
198. Патрульно-постова служба в курортній зоні, дачній
місцевості і місцях масового відпочинку громадян організовується і
здійснюється основними і додатковими силами. Потреба в силах та засобах патрульно-постової служби міліції
та необхідність маневрування ними визначається з урахуванням
розміру та особливостей курортної зони, чисельності місць масового
відпочинку, кількості громадян, які відпочивають, а також
можливостей використання для забезпечення охорони громадського
порядку сил громадських об'єднань. Головними формами організації патрульно-постової служби в
курортних, дачних районах і зонах масового відпочинку є: а) перехід на комплексне забезпечення охорони громадського
порядку за рахунок збільшення чисельності нарядів; б) створення тимчасових пунктів розміщення наданих
патрульно-постових нарядів; в) закріплення найбільш підготовлених міліціонерів за зонами
масового відпочинку; г) залучення до охорони громадського порядку курсантів,
слухачів навчальних закладів МВС України; д) несення патрульно-постової служби нарядами з службовими
собаками та патрулювання на велосипедах і конях. 199. При розстановці нарядів особлива увага приділяється
місцям вірогідного вчинення злочинів та адміністративних
правопорушень, масового скупчення людей, санаторно-курортним
установам, пляжам, паркам, зупинкам місцевого пасажирського
транспорту, залізничним, морським і річковим вокзалам, аеропортам,
підприємствам громадського харчування, культурним закладам,
забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Розділ VIII
Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних
засобів, вогнепальної зброї
1. Застосування заходів фізичного впливу і
спеціальних засобів
200. Працівники міліції мають право застосувати заходи
фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для
припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам,
якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них
обов'язків. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його
застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася,
характеру правопорушення і особи правопорушника. 201. Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно
передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють
обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть
застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або
здоров'ю громадян чи працівників міліції. Попередження може бути зроблене голосом, а при значній
відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні
установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано на рідній
мові осіб, проти яких ці засоби будуть застосуватись, та
українською і російською мовами не менше, як 2 рази з наданням
часу, достатнього для припинення правопорушення. 202. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає
посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського
порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які
діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. 203. Згідно з статтею 14 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ), розділами II, III постанови Ради Міністрів УРСР від 27
лютого 1991 р. N 49 ( 49-91-п ) "Про затвердження Правил
застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку
в Українській РСР" (зі змінами та доповненнями), працівники
міліції мають право застосовувати наручники, гумові та пластикові
кийки, засоби зв'язування, спеціальні засоби, заряджені речовинами
сльозоточивої та дратівної дії, світлошумові пристрої
відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень, захоплених
правопорушниками і примусової зупинки автотранспорту, водомети,
бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також
використовувати службових собак у випадках, зазначених у пункті
179 Статуту. ( Пункт 203 із змінами, внесеними згідно з Наказом
МВС N 1030 ( z0863-03 ) від 10.09.2003 ) 204. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу і
спеціальні засоби: а) до жінок з очевидними ознаками вагітності, осіб похилого
віку або з вираженими ознаками інвалідності і до малолітніх, крім
випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і
здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу і
збройної непокори; б) в приміщеннях і на земельних ділянках, закріплених за
дипломатичними, консульськими та іншими представництвами іноземних
держав, за винятком випадків, коли від глав представництва надійде
прохання застосувати в цих місцях заходи до правопорушників. 205. Забороняється застосування спеціальних засобів,
сльозоточивих речовин і вибухових пристроїв у приміщеннях і
виробництвах, пов'язаних з виготовленням продукції із вибухових і
легкозаймистих речовин у дитячих та лікувальних закладах. 206. Світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова
граната "Заря", світлошумовий пристрій "Пламя") застосовуються на
відстані, не ближче двох метрів від людини. 207. При застосуванні сльозоточивих речовин забороняється
прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання
гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в
період дії цих речовин. "Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-12", "Сирень-3",
"Облако" застосовуються тільки на відкритій місцевості. 208. Водомети застосовуються для розосередження учасників
масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче
0 град.C. 209. Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії
("Волна-Р") відстрілюються з допомогою спеціального карабіна на
відстані не ближче 40 метрів від людини і тільки по нижній частині
ніг. ( Пункт 209 із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1030
( z0863-03 ) від 10.09.2003 ) 210. Забороняється застосування малогабаритних підривних
устроїв "Ключ", "Импульс" для відкриття приміщень, захоплених
правопорушниками, де перебувають заложники. 211. Забороняється завдання ударів кийком: - гумовим - по голові, шиї, ключичній ділянці, животу,
статевих органах; - пластиковим типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному
сплетінню, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах,
нирках, копчику. ( Пункт 211 в редакції Наказу МВС N 1030 ( z0863-03 ) від
10.09.2003 )
212. При застосуванні наручників необхідна періодична (не
рідше, ніж через 2 години) перевірка стану фіксації замків. 213. Застосування газових пістолетів і балончиків
здійснюється згідно з Інструкцією про порядок придбання,
зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків,
затвердженою наказом МВС України від 30 грудня 1992 р. N 751 (із
змінами), виходячи із тактико-технічних даних спеціального засобу.
( Пункт 213 із змінами, внесеними згідно з Наказом МВС N 1030
( z0863-03 ) від 10.09.2003 ) 214. Рішення про застосування газових пістолетів і балончиків
працівники органів, підрозділів і установ внутрішніх справ
приймають самостійно. 215. У разі неможливості уникнути застосування спеціальних
засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для
виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводити до
мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та
інших громадян. При заподіянні шкоди необхідно забезпечити надання
необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк, а також
повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб
застосовано в кожному конкретному випадку. Після застосування
спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з
метою виявлення потерпілих, а також збирання засобів, що не
спрацювали, а при необхідності - дегазація. Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу
працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього
начальника (додаток N 7). 216. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок
застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, працівник
міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму
начальникові для сповіщення прокуророві. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі
спеціальних засобів, тягне за собою відповідальність, встановлену
законом.
2. Застосування вогнепальної зброї
217. Відповідно до статті 15 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ) працівники міліції як крайній захід мають право
застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках: а) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і
здоров'ю, а також звільнення заложників; б) для відбиття групового або збройного нападу на працівника
міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або
здоров'ю загрожує небезпека; в) для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої,
жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських
підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі
захоплення; г) для затримання особи, яку застигли при вчиненні тяжкого
злочину і яка намагається втекти; д) для затримання особи, яка чинить збройний опір,
намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка
погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю
і здоров'ю працівника міліції; е) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження,
якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян
або працівника міліції. Працівники міліції мають право використовувати зброю для
подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження
тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника
міліції. 218. Забороняється застосовувати і використовувати
вогнепальну зброю: а) при значному скупченні людей, якщо від цього можуть
постраждати сторонні особи; б) проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого
віку або з вираженими ознаками інвалідності та до малолітніх,крім
випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і
здоров'ю людей, працівників міліції або збройного нападу чи
збройної непокори. Перед застосуванням зброї працівник міліції, крім випадків,
коли його життю або життю і здоров'ю громадян загрожує
безпосередня небезпека, повинен зробити попередження про намір її
застосування окликом: "Стій! Стріляти буду!" і пострілом вверх. 219. Без попередження зброя може бути застосована при
раптовому або озброєному нападі, нападі з використанням бойової
техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з-під
варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, а також
для визволення заложників. 220. Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і
привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка
склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. Спроби
особи, яка затримується працівником міліції з оголеною
вогнепальною зброєю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому
визначену ним відстань чи доторкнутись до його зброї, дають
працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю
відповідно до Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ). 221. Працівник міліції, який застосував або використав зброю,
зобов'язаний: а) негайно і письмово доповісти про це оперативному черговому
по органу внутрішніх справ, своєму начальнику для сповіщення
прокуророві (додаток N 7); б) у випадках поранення вжити заходів для надання потерпілому
невідкладної медичної допомоги, вжити при цьому застережні заходи
від раптового нападу; в) при смертельному наслідку забезпечити охорону тіла вбитого
і обстановки події до прибуття працівника органу внутрішніх справ
чи прокуратури. З прибуттям в орган внутрішніх справ доповісти
рапортом своєму начальникові про застосування або використання
зброї, вказавши коли, де, за яких обставин використовувалась
зброя, до яких це призвело наслідків, кількість використаних
патронів, надання потерпілому медичної допомоги.
Розділ IX
Першочергові дії наряду підрозділу
патрульно-постової служби міліції на місці події
1. Порядок вжиття невідкладних заходів на місці події
222. Поява наряду патрульно-постової служби на місці події
повинна бути несподіваною для правопорушників, автомобіль має
рухатись повільно, на малих обертах двигуна, вночі - з вимкнутими
фарами. Повідомивши оперативного чергового про прибуття на місце,
наряд безшумно залишає автомобіль і додержуючись обережності,
приступає до дій. Автомобіль знаходиться під постійним наглядом
міліціонера-водія наряду. 223. На місці події необхідно: а) негайно вжити заходів до припинення протиправних дій і
затримання осіб, які їх скоїли. При неможливості справитися
власними силами запросити (по радіостанції, телефону, через
оперативного чергового по органу внутрішніх справ) допомогу
сусідніх нарядів міліції або залучити до цього дружинників,
двірників, працівників Державної служби охорони, інших громадян; б) з'ясувати, чи є потерпілі, і в разі необхідності у межах
наявних можливостей подати їм невідкладну, у тому числі медичну,
допомогу та викликати машину швидкої допомоги. Запам'ятати і позначити на місцевості позу, в якій
знаходиться потерпілий. З метою виявлення предметів, слідів та
інших ознак, що мають безпосереднє відношення до цієї події,
оглянути і запам'ятати зовнішній вигляд потерпілого, частини його
тіла і одяг. В разі ж виявлення трупа накрити його і з місця не
прибирати. Якщо склалися виняткові обставини (наприклад, якщо тіло
загиблого знаходиться на дорозі з інтенсивним рухом транспорту, на
трамвайній або залізничній колії і т.п.), труп перенести в інше
місце, попередньо обкреслити крейдою, осколком цеглини або іншим
подібним предметом позу, в якій він виявлений; в) запам'ятати і, по можливості, письмово зафіксувати
обставини, що можуть змінитися або зникнути: запах, стан погоди
(напрямок вітру, температури повітря, опади і т.п.), характер
освітлення та інші особливості на місці події, що мають значення
для розслідування. 224. Якщо подія мала місце в приміщенні, то звернути увагу і
точно запам'ятати час, що показує годинник в цьому приміщенні,
незалежно від того, працює він чи ні, відкриті чи зачинені двері,
наявність ключа у дверях і з якого він знаходиться боку; відкриті
чи закриті вікна та кватирки, цілісність в них скла, підняті або
опущені занавіски на них; ні в якому разі не торкатися руками
дверей, посуд та інших речей і предметів; г) шляхом опитування громадян, які знаходяться на місці
події, як можна повніше виявити коло свідків (очевидців), запитати
у кожного з них, звідки він спостерігав подію, якщо чув це від
інших осіб, то від кого саме, і спробувати з'ясувати: яка конкретно і в який час сталася подія; хто вчинив правопорушення, кількість правопорушників, їх
прикмети, роль кожного з них у вчиненому правопорушенні , скільки
часу вони знаходились на місці події, в якому напрямку і яким
чином зникли; якими знаряддями і засобами користувались правопорушники, де
і які предмети залишили, що змінилось на місці події на час
прибуття міліціонера; відомості про громадян, які були очевидцями події. Проводити опитування і робити записи швидко, коротко і тільки
про те, що важко запам'ятати (прізвища, адреси, телефони і т.п.); д) якщо одержані дані свідчать про те, що підозрюваного
необхідно затримувати, то міліціонер повинен негайно почати його
переслідування, попередньо організувавши охорону місця події; е) якщо є підстава вважати, що підозрювані особи знаходяться
в середині будівлі, виходи з неї блокуються і провадиться її
ретельний обшук. Ці дії проводить звичайно група не менш як з двох
чоловік. 225. Групу, що проводить обшук, повинна прикривати інша група
працівників міліції. У багатоповерхових будинках обшук починається
з верхнього поверху, оскільки злочинця, який вимушений буде
спускатися з верхнього поверху, внизу легше знешкодити, в той час
як зверху він, перебуваючи у безвихідному становищі частіше
вдається до зброї. Кімнати кожного поверху обшукуються послідовно. При цьому
один міліціонер швидко заходить, стає спиною до стіни і
оглядається, в той час як інший їх оглядає. Якщо будинок у момент обшуку затемнений, рекомендується
уникати положення, при якому силуети міліціонерів, що входять,
чітко вимальовуються. Ручний ліхтар міліціонер повинен тримати на
відстані від свого тулуба, що дезорієнтує порушника. Виявлених
підозрюваних у наручниках передають під охорону групі прикриття, а
потім продовжують обшук, якщо вони чинили опір. Якщо достовірно відомо, що у визначеному приміщенні
переховуються озброєні особи, їм спочатку пропонують здаватися, а
тільки потім, у разі відмови, атакують, застосовуючи спеціальні
засоби. При проведенні таких заходів необхідно використовувати
службових собак.
2. Забезпечення охорони місця події
226. При забезпеченні охорони місця події наряд міліції
зобов'язаний: а) вивести з місця події усіх сторонніх громадян,
наполегливо, але ввічливо пояснити їм, що їх перебування може
завадити розслідуванню; б) за необхідності оточити місце події, залучивши до цього
дружинників, двірників, працівників житлово-експлуатаційних
дільниць. Пости виставляти залежно від характеру і розташування
місця події. Так, якщо злочин вчинено в приміщенні, то пости
необхідно виставляти біля входу до нього і на вулиці (на
подвір'ї), біля вікон, але таким чином, щоб збереглися сліди
взуття злочинців, транспортних засобів та інші речові докази, що
знаходяться біля приміщення в зоні охорони. При вчиненні злочину
на відкритій місцевості пости охорони виставляти можна на відстані
від центру місця події. Перекрити всі підходи до місця події,
використовуючи для цього огорожу з вірьовок, дощок та інших
предметів; в) вжити заходів по збереженню слідів злочину, які під дією
атмосферних проявів можуть бути знищені до прибуття оперативної
групи (слідчого). Для цього ясно видимі сліди та інші речові
докази накрити будь-яким підручним матеріалом, наприклад, ящиком,
картоном, фанерою, газетою, брезентом і т.ін., які не мають
різкого запаху (на випадок можливого використання
службово-розшукового собаки). Предмети і матеріали, які для цього
використовуються повинні бути трохи більшими, ніж слід. Для
збереження слідів на вертикальній поверхні (наприклад, на стовпі
сліди, схожі на кров) зробити над ними козирки із заліза,
рубероїду, целофану або іншого матеріалу, який не промокає.
Накривати сліди необхідно з максимальною обережністю; г) ходити на місці події потрібно лише у випадках
надзвичайної необхідності (при наданні допомоги потерпілому,
затриманні підозрюваного, виявленні трупа, наявності в приміщенні
диму, вогню і т.п.); запам'ятати напрямок свого руху на місці
події, намагатися якомога менше залишати своїх слідів; д) не дозволяти нікому торкатися предметів або проводити
будь-яке їх переміщення; е) при виставлені поста та зміни, що відбуваються в процесі
охорони місця події, інформувати чергового по органу внутрішніх
справ; ж) з прибуттям на місце події оперативної групи (слідчого)
доповісти про заходи, вжиті для забезпечення охорони місця події і
про особливості на місці події, на які міліціонер звернув увагу в
момент прибуття (специфічний запах, напрямок вітру, температура
повітря, час, який показував годинник, що знаходиться на цьому
місці, а також про переміщення предметів, яке зробив міліціонер,
шляхи їх пересування на місці події та ін.. В подальшому діяти за
вказівкою старшого оперативної групи (слідчого).
3. Огляд місць можливого знаходження осіб, які
переховуються від органів дізнання, слідства
і суду, ухиляються від виконання кримінального
покарання
227. Огляд підвалів, нежилих приміщень та інших місць
можливого переховування правопорушників проводиться не менше ніж
двома міліціонерами (наприклад, нарядом пересувної міліцейської
групи РМГ), бажано з використанням службового собаки. Для огляду
доцільно вибирати глибоку ніч або ранок з розрахунку зненацька
застати осіб, які переховуються. 228. Старший наряду: а) попередньо з'ясовує розташування об'єкта, що підлягає
огляду (по можливості уточнює план приміщень: наявність входів і
виходів, прихованих підступів до об'єкта і т.п.); б) визначає обов'язки і місце кожного з учасників огляду,
звертає їхню увагу на необхідність додержання заходів обережності
при підході до об'єкта і в процесі його огляду; в) за наявності даних про те, що особи, які переховуються,
озброєні, дає команду привести зброю в стан бойової готовності; г) дає команду на вхід в об'єкт, що підлягає огляду, тільки
після того, як всі учасники огляду займуть вказані їм місця. При проникненні всередину об'єкта, з метою запобігання
можливого нападу, не слід входити всім разом через один і той же
вхід. При цьому в одних випадках доцільно різко відкрити вхідні
двері, швидко освітити внутрішню частину приміщення, а в інших
намагатися проникнути туди якомога тихіше, і не через основний
вхід. При неможливості непомітно проникнути всередину приміщення
старший наряду подає команду: "Хто тут? Виходь!". Якщо є службовий
собака, старший подає двічі команду: "Хто тут? Виходь, інакше
пускаю собаку!" і впевнившись, що ніхто не виходить, випускає
собаку. При виявленні на об'єктах громадян, чия поведінка та інші
дані дають підставу підозрювати їх у вчиненні протиправних дій,
діяти як у ситуації, що пов'язана з затриманням осіб, підозрюваних
у вчиненні злочину.
4. Перевірка документів у правопорушника
229. Наряд міліції має право перевіряти у громадян при
підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх
особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання
щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких
покладено на міліцію. Провадити особистий огляд, огляд речей,
вилучення речей і документів. При необхідності складати протоколи
про адміністративні правопорушення. Вимогу про пред'явлення
документа висловлювати впевнено, але ввічливо і тактично. При
перевірці: а) поводитися з документами акуратно (не м'яти і не згортати
сторінки, оберігати від дощу і снігу, не забруднювати руками).
Якщо в документі знаходяться гроші, які-небудь записки та інші
папери або цінності, запропонувати власнику вилучити їх звідти; б) звертати увагу на відповідність наявної в документі
фотокартки і особи громадянина, на правильність заповнення усіх
реквізитів документа, на цілісність захисної сітки документа,
строк його дії, якщо це паспорт, - на відмітку про прописку
громадянина і т.п. В ході перевірки поставити власнику документа
контрольні питання, звіряючи відповіді з даними документа, що
підтверджує його особу. Якщо відповіді не вірні або виявлені
підробки, правопорушник доставляється в орган внутрішніх справ; в) вжити застережних заходів при перевірці документів у
особи, що підозрюється у вчиненні злочину. З цією метою, зокрема,
рекомендується стояти напівоберта праворуч від того, кого
перевіряють, на відстані одного кроку від нього і пильно стежити
за діями останнього; г) перевірку доцільно проводити на деякій відстані від
сторонніх громадян або якщо є можливість - в найближчому
службовому приміщенні дільничного інспектора міліції чи
громадському пункті охорони порядку, штабі народних дружин і т.п.
5. Опитування заявника (потерпілого)
230. При отриманні повідомлення про подію наряд міліції
повинен з'ясувати у заявника (потерпілого): а) яка подія (правопорушення), де і в який час відбулася; б) чи є потерпілі, їх чисельність, в якому вони стані, чи
надана їм медична допомога. Якщо заявником є сам потерпілий, то в
нього необхідно довідатись, чи не потрібна йому медична допомога,
і вжити заходів для її надання (допомогти зупинити автомашину,
вказати адресу лікувального закладу і т.п.); в) чи відомі правопорушники, їх кількість і прикмети, звідки
прибули, де знаходяться. Якщо вони зникли, то в якому напрямку і
на чому (вид транспорту), якими знаряддями і засобами вони
користувались при вчиненні злочину, послідовність їх злочинних
дій, які сліди залишили на місці події, що викрали, прикмети
викраденого; г) хто є очевидцем (свідком) події (правопорушення); д) звідки заявнику стало відомо про подію (бачив особисто,
чув від інших осіб і т.п.); е) інші питання, які залежно від характеру події можуть мати
значення для швидкого припинення злочинних дій, правильної
організації розшуку підозрюваного по гарячих слідах і охорони
місця події. Одержані відомості про правопорушення і дані про самого
заявника (прізвище, ім'я, по батькові, адреса місця проживання або
роботи, номери домашнього та службового телефонів) записати в
службову книжку, доповісти черговому по органу внутрішніх справ,
після чого негайно вирушити на місце події.
6. Затримання нарядом міліції правопорушників
та осіб, підозрюваних у вчиненні злочину
231. Затримання осіб, які порушують громадський порядок,
здійснюється нарядом міліції в разі невиконання ними усних
попереджень працівників міліції по припиненню правопорушень та
дій, що перешкоджають здійсненню службових повноважень. 232. Адміністративне затримання проводиться нарядом міліції
при вчиненні: дрібного хуліганства, порушення порядку організації
і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій,
злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника
міліції, народного дружинника, а також військовослужбовця чи
образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника
міліції, незаконних операцій з іноземною валютою і платіжними
документами, незаконного продажу товарів або інших предметів,
дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при
розпиванні спиртних напоїв у не встановлених громадських місцях чи
появі у громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську
гідність і громадську мораль, при порушенні правил дорожнього
руху, а також в інших випадках, прямо передбачених законодавчими
актами України. 233. Перед прийняттям рішення про затримання правопорушників
наряд міліції повинен врахувати обставини, що можуть ускладнити їх
дії (кількість правопорушників, наявність в них зброї або інших
предметів, особливості місця затримання, час та можливість
прибуття на допомогу інших нарядів міліції та ін.). 234. Щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення
або злочини працівниками міліції проводиться їх огляд, а також
огляд речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і
вилучаються документи та предмети, які можуть бути речовими
доказами або використані на шкоду їх здоров'ю, а також записуються
дані потерпілих осіб та свідків вчинення правопорушення. 235. Дії наряду по затриманню правопорушників та осіб,
підозрюваних у вчиненні злочинів, вимагають від працівників
міліції пильності, рішучості, витримки, вміння швидко
орієнтуватись в обстановці і суворо дотримуватись вимог Закону
України "Про міліцію" ( 565-12 ). 236. При затриманні осіб, підозрюваних у вчиненні злочину
необхідно: а) пам'ятати, що міліціонер має право затримувати цих осіб
при наявності таких підстав: - цю особу застали на місці вчинення злочину; - очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вказують на дану
особу як на таку, що вчинила злочин; - на підозрюваному або його одязі, при ньому будуть виявлені
явні сліди злочину. 237. За наявності інших не перевірених даних, що дають
підставу підозрювати особу вчинення злочину, вона може бути
затримана нарядом міліції лише в тому разі, якщо намагалась втекти
або виявила непокору законній вимозі працівників міліції.
Враховуючи викладене, перед прийняттям рішення на переслідування і
затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, необхідно чітко
уяснити правомірність дій міліціонера; а) переслідування по гарячих слідах осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, вести з певною наругою сил, наполегливо, рішуче
і самовіддано, не забуваючи при цьому про застережні заходи на
випадок можливого збройного або іншого фізичного опору з боку
переслідуваного або його співучасників, що можуть знаходитись
поблизу. Привести в бойову готовність особисту зброю: надіслати
патрон до патронника змістити кобуру ближче до пряжки ременя,
розстебнути її, перевірити, чи легко виймається пістолет, при
необхідності перекласти зброю в більш зручне місце і т.д. При
переслідуванні потрібно бути пильним і мати на увазі, що злочинцем
можуть бути викинуті або загублені знаряддя злочину (рушниця, ніж,
кастет і т.п.), речі, які належать потерпілому і самому злочинцю,
коштовності та інші предмети (наприклад, фальшиві гроші і т.п.),
що мають відношення до вчиненого злочину. Під час переслідування і
пошуку злочинця необхідно орієнтувати про його прикмети та
викрадені речі інших працівників міліції, дружинників,
обслуговуючий персонал вокзалів, підприємств торгівлі та
громадського харчування і т.п. 238. При розшуку та переслідуванні осіб, які вчинили,
наприклад, крадіжку речей у пасажирів, шахрайство, наряду міліції
потрібно: а) тактично запросити потерпілих допомогти в пошуку; б) затримання проводити, по можливості, в малолюдних місцях,
віддалених від прохідних дворів, зупинок міського транспорту та
інших місць, де ці дії можуть ускладнитися наявністю великої
кількості людей; в) особливу обачливість, винахідливість і сміливість слід
виявляти при затриманні групи осіб, що підозрюються у вчиненні
злочину. Прийнявши рішення їх затримати, необхідно, не припиняючи
спостереження за учасниками групи, по радіостанції, телефону або
іншим способом запросити допомогу у оперативного чергового по
органу внутрішніх справ і найближчих нарядів міліції, дружинників,
двірників, працівників служби охорони для затримання злочинців.
Якщо допомога вчасно не надійшла, а зволікати з затриманням не
можна, то необхідно це зробити самостійно. Вирішальну роль при
цьому має фактор несподіванки та рішучих дій міліціонера.
Наприклад, доцільно непомітно наблизитися до переслідуваних,
перекрити їм найбільш можливий шлях відходу і коли вони менше
всього здатні вчинити опір, голосно скомандувати: "Стій! Руки
вгору!", і оголосити про затримання, наказати затриманим рухатись
в даному напрямку, не випускаючи їх ні на мить з поля зору; г) якщо при затриманні використовується службовий собака, то
перед тим як його застосувати слід двічі українською і російською
мовами зробити попередження: "Стій! Пускаю собаку!" з наданням
часу, достатнього для припинення правопорушення і виконання. Перед
пуском собаки треба впевнитись, що вона прагне затримати саме
підозрюваного, а не інших осіб. У разі заподіяння затримуваному
покусів йому необхідно надати при можливості необхідну медичну
допомогу, дотримуючи при цьому заходів безпеки. Собака при цьому
повинен знаходитись по команді "Охороняй" у 2-3 метрах від
затриманого; д) зробити зовнішній огляд одягу, речей затриманого з метою
вилучення зброї та інших предметів, які він може використати для
нападу на міліціонера; е) в деяких випадках затримання з метою запобігання опору з
боку особи, що підозрюється у вчиненні злочину, доцільно
використовувати мотиви, що не є істинними причинами затримання,
наприклад, як порушення даною особою громадського порядку,
паспортного режиму і т.п. При цьому затримання не обов'язково
починати з перевірки документів, як це буває при затриманні
громадянина за адміністративне правопорушення, тому що
підозрюваний замість документів може дістати зброю і застосувати
її; ж) передати затриманого оперативному черговому міськрайоргану
внутрішніх справ і написати рапорт про затримання на ім'я
начальника органу внутрішніх справ.
7. Здійснення нарядом міліції огляду зовнішнього
одягу, речей злочинця та особи, затриманої за
підозрою у вчиненні злочину
239. Огляд зовнішнього одягу, речей злочинця та особи,
затриманої за підозрою у вчиненні злочину, є попереджувальною
мірою, спрямованою на забезпечення особистої безпеки міліціонера,
що становить перед собою ціль вилучення зброї та інших предметів у
затриманого, які можуть бути використані ним для нападу на
міліціонера та інших громадян. Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою
однієї статі з тим, кого оглядають і в присутності двох понятих
тієї статі. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь транспортних
засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності
особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних
випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані огляду з
участю двох понятих при відсутності власника. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про
це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. При цьому: а) зовнішній огляд речей і одягу слід робити негайно після
затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або в більш
зручний момент, коли можливо отримати допомогу від інших
працівників міліції, дружинників, працівників служби охорони,
двірників або громадян; б) для проведення зовнішнього огляду речей та одягу
необхідно: - подати затриманому команду: "Руки вгору!", наказати
повернутися обличчям до стіни (дерева, стовпа і т.п.) і обпертися
в неї руками, широко розставити ноги і нахилитися вперед; - швидко промацати з зовнішньої сторони одяг затриманого:
кишені, рукава, пояс, звернути увагу на взуття, з метою виявлення
та вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані
затриманими для нападу на міліціонера; - в окремих випадках, коли є підстава підозрювати, що
знаряддя злочину можуть бути замасковані (колюча зброя, міститься
в авторучці, колючо-ріжучі предмети і зброя закріплені на гумці до
одягу або тіла в плечовій та інших областях і т.п.), зовнішній
огляд одягу і речей проводять з особливою уважністю; - під час проведення зовнішнього огляду слід уважно за кожним
рухом затриманого стежити. Якщо є службово-розшуковий собака, то
він повинен знаходитись по команді "Охороняй!" у 2-3 метрах від
затриманого; в) оглянути по можливості місця, де знаходився підозрюваний в
момент затримання і при проведенні зовнішнього огляду, з метою
виявлення викинутих ним предметів, що можуть бути речовими
доказами у справі; г) вилучені при зовнішньому огляді документи, зброю та інші
предмети здати оперативному черговому по органу внутрішніх справ.
8. Реагування наряду міліції на факти правопорушень,
учинених іноземцями чи особами без громадянства
240. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства" ( 3929-12 ) іноземцями
визнаються особи, які не перебувають у громадянстві України і є
громадянами інших держав, а особами без громадянства - ті, яких
жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїми
громадянами. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є національний
паспорт, або документ, що його замінює, який підтверджує
громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особи без
громадянства. 241. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин,
адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність
на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність іноземців, які користуються
дипломатичним імунітетом, вирішується дипломатичним шляхом.
Документом, що підтверджує статус цих осіб, є відповідна
акредитаційна (дипломатична, консульська, службова) картка, видана
МЗС України. 242. Дипломатичний імунітет включає в себе особисту
недоторканність особи, недоторканність службового та житлового
приміщення, засобів пересування. Іноземці, які користуються
дипломатичним імунітетом, не підлягають ані арешту, ані
попередньому ув'язненню, ані жодним іншим формам обмеження
особистої свободи інакше, як на підставі рішення суду. Відповідно до статті 55 Віденської конвенції про консульські
зносини від 24 квітня 1963 року ( 995_047 ), ратифікованої
Верховною Радою СРСР 23 березня 1989 р., усі особи, які
користуються дипломатичним імунітетом, зобов'язані поважати закони
і правила держави перебування. 243. При виявленні або одержанні повідомлення про
правопорушення (злочин, адміністративне правопорушення), учинене
іноземцями чи особами без громадянства, необхідно: а) доповісти про подію оперативному черговому по органу
внутрішніх справ; б) рішуче зажадати припинення протиправних дій; в) перевірити документи, що посвідчують особу
правопорушника(ків), записати його прізвище, адресу проживання та
інші необхідні дані. При цьому слід звернути увагу на наявність
імміграційної картки, відміток органів Державної прикордонної
служби України про в'їзд в Україну, які є також відміткою про
реєстрацію на території України, відміток органів служби
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про
продовження терміну перебування тощо; г) у разі невиконання законних вимог затримати іноземців чи
осіб без громадянства і доставити їх до міськрайліноргану
внутрішніх справ; ґ) у разі необхідності вжити заходів щодо надання
невідкладної, у тому числі медичної, допомоги потерпілим; д) виявити свідків (очевидців) правопорушення, стисло опитати
їх про характер протиправних дій іноземців чи осіб без
громадянства, записати їх прізвища, адреси проживання та інші
дані; е) за необхідності організувати охорону місця події. 244. При виявленні адміністративного правопорушення або
злочину, скоєного іноземцем, який користується дипломатичним
імунітетом, наряду міліції необхідно повідомити про це
оперативного чергового по органу внутрішніх справ, ужити заходів
щодо припинення правопорушення, записати номер та вид документа
іноземця, який підтверджує його дипломатичний імунітет, потім
відпустити правопорушника і скласти рапорт про подію на ім'я
начальника органу внутрішніх справ. 245. Дипломатичний імунітет іноземця не виключає законного
самозахисту наряду міліції від його протиправних дій і
застосування до нього відповідних заходів для припинення вчинення
ним злочину або адміністративного правопорушення. 246. При виявленні іноземців чи осіб без громадянства, які не
мають при собі паспортних документів або проживають без
реєстрації, а також за простроченими документами, наряд міліції
повинен попередньо з'ясувати обставини правопорушення, повідомити
про це оперативного чергового і діяти за його вказівкою.
( Частина 8 розділу IX в редакції Наказу МВС N 1030 ( z0863-03 )
від 10.09.2003 )
Розділ X
Доставлення в міліцію осіб, підозрюваних
у вчиненні злочину
1. Порядок доставлення
247. Доставлення в орган внутрішніх справ особи, підозрюваної
у вчиненні злочину, здійснюється пішим порядком і на транспорті.
При цьому: а) доставляння здійснюється, як правило, двома і більше
працівниками міліції або за допомогою дружинників, двірників,
громадян;


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору