Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Вищий господарський суд; Постанова, Справа від 05.04.20072/1051-24/183
Документ v1051600-07, поточна редакція — Прийняття від 05.04.2007
 

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2007 Справа N 2/1051-24/183
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.06.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Добролюбової Т.В. суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. за участю представників сторін котрі позивач - Лесик В.А. - дов. від 14.03.07 р. N 013/88 відповідача: Руккас Д.М. дов. від 07.02.07 р. N 202 Атрещенко О.Л. дов. від 10.01.07 р. N 19 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії в особі Львівського
регіонального відділення у справі N 2/1051-24/183 господарського суду Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 року за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Концерн-Електрон" до Львівського регіонального відділення Української державної
інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не
підлягає виконанню.
Відкрите акціонерне товариство "Концерн-Електрон" звернулося
до господарського суду Львівської області з позовом до Української
державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального
відділення про визнання виконавчого напису N 2971, вчиненого
приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу
Спариняк Л.В. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, що
знаходиться за адресою вул. Самбірська N 85 в місті Дрогобич
Львівської області таким, що не підлягає виконанню.
Господарський суд Львівської області рішенням від
12.10.2006 року (суддя Хабіб М.І.) позовні вимоги задовольнив,
визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню,
посилаючись на доведеність позовних вимог.
Львівський апеляційний господарський суд, розглянувши
апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в
особі Львівського регіонального відділення, постановою від
14.12.2006 року (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.)
рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2006 року
залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих
самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Львівське регіональне
відділення Української державної інноваційної компанії подало
касаційну скаргу до Вищого господарського суду України в якій
просить скасувати рішення господарського суду Львівської області
від 12.10.2006 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.12.2006 року, як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального права, а саме статей 598, 609
Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Скаржник посилається на те,
що зобов'язання у позивача виникло не через договір застави,
стороною в якому була ліквідована юридична особа Товариство з
обмеженою відповідальністю "Компанія "Грамед", а в силу
виконавчого напису нотаріуса, щодо позивача, який не є
ліквідованим в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду Львівської області та
постанові Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
між Львівським регіональним відділенням Державного інноваційного
фонду України (позикодавець), правонаступником якого згідно із
пунктом 1.2 Статуту є Українська державна інноваційна компанія, та
Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Грамед"
(позичальник) укладено договір від 29.12.1999 року N 0112-99 щодо
надання позики на виконання інноваційного проекту, відповідно до
умов якого позикодавець надає позичальнику позику в сумі
4 млн. грн., термін повернення якої встановлений до кінця третього
кварталу 2002 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання про повернення
Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Грамед" позики
за договором від 29.12.1999 року N 0112-99, між Львівським
регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України,
Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Грамед" та
Відкритим акціонерним товариством "Концерн-Електрон"
21.01.2000 року укладено договір застави - майнової поруки, за
умовами якого Відкрите акціонерне товариство "Концерн-Електрон"
виступило заставодавцем - майновим поручителем, який передає в
заставу заставоодержувачу - позикодавцю нерухоме майно - корпус
N 4, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Самбірська, 85.
Названий договір посвідчений приватним нотаріусом Спариняк Л.В.
21.01.2000 року, зареєстровий в реєстрі за N 287.
В ході розгляду справи господарськими судами встановлено, що
позика була надана Товариству з обмеженою відповідальністю
Компанія "Грамед" в сумі 4 000 000 грн., однак у встановлений
договором строк не повернута позичальником, у зв'язку з чим
Львівське регіональне відділення Державного інноваційного фонду
України заявило кредиторські вимоги на суму 4 000 000,00 грн. у
справі N 6/164-4/121 про банкрутство Підприємства з іноземними
інвестиціями за участю українського капіталу Товариства з
обмеженою відповідальністю Компанія "Грамед", порушеній
господарським судом Львівської області 03.06.2003 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівським
регіональним відділенням Української державної інноваційної
компанії в особі Львівського регіонального відділення, як
кредитором за договором N 0112-99, були заявлені кредиторські
вимоги на суму 4 млн. грн. до Товариства з обмеженою
відповідальністю Компанія "Грамед" у справі про банкрутство, які
були задоволені частково в сумі 543 082,91 грн., решта вимог не
задоволені у зв'язку з недостатністю майна.
02.03.2006 року державним реєстратором виконавчого комітету
Дрогобицької міської ради проведено державну реєстрацію припинення
юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія
"Грамед" за судовим рішення від 09.09.2005 року щодо визнання
юридичної особи банкрутом, а 29.05.2006 року Товариство з
обмеженою відповідальністю Компанія "Грамед" вилучено з ЄДРПОУ
(реєстраційна картка державного реєстратора форми N 9 та довідка
Головного управління статистики у Львівській області від
29.05.2006 р. N 20-09/1328).
Постановою відділу примусового виконання рішень ДВС
Львівської області від 05.05.2006 року відкрито виконавче
провадження з примусового виконання виконавчого напису (N 2971),
вчиненого приватним нотаріусом Спариняк Л.В., про звернення
стягнення на нежитлову будівлю, за адресою вул. Самбірська N 85 в
місті Дрогобич Львівської області, яка належить Відкритому
акціонерному товариству "Концерн-Електрон" та була заставлена
останнім, як заставодавцем - майновим поручителем за договором
застави, посвідченим 21.01.2000 року.
Згідно з вимогами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) визначає, що
у разі коли строк виконання боржником зобов'язання не встановлений
або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно з вимогами статті 598 Цивільного кодексу України
( 435-15 ), зобов'язання припиняються частково або в повному
обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 609 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) визначено,
що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника
або кредитора).
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2181-14 ) встановлено, що в ході
ліквідаційної процедури після опублікування оголошення про
порушення справи про банкрутство кредиторам надано право подавати
заяви з грошовими вимогами до боржника, які, у разі визнання їх
боржником або судом, включаються до реєстру вимог кредиторів та
задовольняються у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Приписами частини 4 статті 112 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) та статті 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) визначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю
майна, вважаються погашеними.
Стаття 546 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлює,
що виконання зобов'язання може забезпечуватися, між іншим,
заставою.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого
кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником
(заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати
задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими
кредиторам (стаття 1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ).
Статтею 589 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) визначено,
що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою,
заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет
застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право
задовольнити в повному обсязі свої вимоги, визначені на момент
фактичного задоволення.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) заставодержатель набуває право звернути стягнення на
предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання,
забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави
заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному
об'ємі. Виходячи з аналізу законодавства, що регулює відносини
пов'язані з забезпеченням виконання зобов'язань, а саме з
заставою, можна дійти висновку, що застава, як інститут цивільного
права виступає тільки способом забезпечення виконання
зобов'язання.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею
зобов'язання (статті 3, 28 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ), яка в силу закону припиняється одночасно з
припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Оскільки, господарськими судами попередніх інстанцій було
встановлено, що боржника за основним зобов'язанням визнано
банкрутом, ліквідовано та виключено з єдиного державного реєстру,
що заявлені відповідачем кредиторські вимоги були задоволені
частково в сумі 543 082,91 грн., решта вимог не задоволені у
зв'язку з недостатністю майна, приписи чинного законодавства, які
регулюють спірні правовідносини, застосовані вірно і підстав для
скасування ухвалених рішень касаційна інстанція не вбачає.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Фактичні обставини справи встановлено господарськими судами
попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливим, оскільки зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів
над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), тому до уваги не
приймаються.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від
12.10.2006 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.12.2006 року у справі N 2/1051-24/183
залишити без змін, а касаційну скаргу Української державної
інноваційної компанії в особі Львівського регіонального
відділення - без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...