Документ v0a7p710-07, чинний, поточна редакція — Прийняття від 09.10.2007

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням
51 народного депутата України про офіційне
тлумачення положень частини четвертої
статті 94 Конституції України

м. Київ Справа N 1-25/2007
9 жовтня 2007 року
N 7-рп/2007

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючий, Бринцева Василя Дмитровича, Головіна Анатолія Сергійовича, Джуня В'ячеслава Васильовича, Дідківського Анатолія Олександровича, Домбровського Івана Петровича - суддя-доповідач, Кампа Володимира Михайловича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Мачужак Ярослави Василівни, Стецюка Петра Богдановича, Ткачука Павла Миколайовича, Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення
положень частини четвертої статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 51 народного депутата України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України"( 422/96-ВР ) є практична
необхідність в офіційному тлумаченні положень частини четвертої
статті 94 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Домбровського І.П. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 51 народний
депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини четвертої
статті 94 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначених
положень Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) автори
конституційного подання обґрунтовують неоднозначним їх розумінням
при підписанні та офіційному оприлюдненні законів, прийнятих
Верховною Радою України під час повторного розгляду.
При цьому народні депутати України наголошують на такому.
Верховна Рада України 16 березня 2006 року повторно
розглянула Закон України "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну
тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної
Ради України", повернений Президентом України, і прийняла його в
цілому в новій редакції, повністю врахувавши пропозиції Президента
України до цього Закону від 14 березня 2006 року.
Також Верховна Рада України 4 квітня 2006 року повторно
розглянула Закон України "Про внесення змін до статті 20 Закону
України "Про статус народного депутата України", повернений главою
держави, і подолала вето Президента України. Голова Верховної Ради
України IV скликання підписав ці закони і направив їх Президенту
України на підпис.
За інформацією суб'єкта права на конституційне подання,
Президент України в десятиденний термін закони не підписав, а
надіслав листа до Верховної Ради України з обґрунтуванням своєї
позиції щодо неконституційності їх окремих положень.
Автори клопотання посилаються на статтю 132 Регламенту
Верховної Ради України ( 3547-15 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2006 р., NN 23-25, ст. 202), якою встановлено, що "у разі
якщо Президент України не підписав закон, прийнятий Верховною
Радою під час повторного розгляду не менш як двома третинами
голосів народних депутатів від її конституційного складу, Голова
Верховної Ради України невідкладно офіційно оприлюднює такий закон
і опубліковує за своїм підписом", і стверджують, що такий закон
мав би оприлюднюватися та опубліковуватися за підписом однієї й
тієї ж посадової особи.
У зв'язку з цим народні депутати України просять роз'яснити:
"1. Чи може Голова Верховної Ради України V скликання
оприлюднювати закони, що містять підпис Голови Верховної Ради
України IV скликання, з урахуванням необхідності дотримання
конституційної норми щодо невідкладного оприлюднення закону за
вищенаведених у цьому конституційному поданні обставин?
2. Чи буде додержано встановленої Конституцією України
( 254к/96-ВР ) процедури набрання чинності законом у разі
підписання закону, прийнятого Верховною Радою України попереднього
скликання, Головою Верховної Ради України нинішнього скликання та
чи буде це відповідати конституційній вимозі щодо невідкладності
офіційного оприлюднення законів Головою Верховної Ради України у
разі не підписання Президентом України закону, повторно прийнятого
Верховною Радою України не менш як двома третинами голосів
народних депутатів України від її конституційного складу?
3. Чи мають, до офіційного оприлюднення цих законів,
вищезазначені питання регулюватися Регламентом Верховної Ради
України ( 3547-15 ) або іншим законодавчим актом у контексті вимог
частини другої статті 19 та частини четвертої статті 94
Конституції України ( 254к/96-ВР )?".
2. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в
конституційному поданні, виходить з такого.
2.1. Частина четверта статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) передбачає, що "якщо під час повторного розгляду
закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як
двома третинами від її конституційного складу, Президент України
зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом
десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий
закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної
Ради України і опубліковується за його підписом".
2.2. Перше та друге питання, порушені народними депутатами
України в конституційному поданні, зводяться до необхідності
тлумачення другого речення частини четвертої статті 94 Конституції
України ( 254к/96-ВР ). Тобто суб'єкт права на конституційне
подання хоче з'ясувати, чи має право діючий Голова Верховної Ради
України оприлюднювати і опубліковувати закони, підписані
попереднім Головою Верховної Ради України і не підписані та не
оприлюднені Президентом України в установлений десятиденний
термін, з урахуванням конституційної вимоги щодо невідкладного
вчинення таких дій.
У законодавчій процедурі забезпечується безперервність і
наступність у проходженні законопроекту шляхом унормованих
послідовних дій суб'єктів права на законодавчу ініціативу, органів
Верховної Ради України, її Голови, Президента України, які
завершуються лише після оприлюднення та опублікування закону.
Одним із суб'єктів законодавчої процедури є Голова Верховної
Ради України. Його повноваження визначені, зокрема, в статтях 88,
94 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Особливість правовідносин,
пов'язаних із законотворенням, полягає в тому, що зазначений
суб'єкт відповідно до чинного законодавства в обов'язковому
порядку повинен мати статус Голови Верховної Ради України. У разі
якщо особа втратила таку посаду, вона перестає бути суб'єктом
законодавчої процедури в указаному статусі, однак самі
правовідносини у зв'язку з цим не припиняються. Суб'єкт - Голова
Верховної Ради України - продовжує в конституційних межах брати
участь у правовідносинах, пов'язаних із законодавчою процедурою,
обсяг його повноважень залишається таким же. Тому всі дії, вчинені
попереднім Головою Верховної Ради України, є юридично значущими і
в необхідних випадках потребують свого продовження.
Таким чином, є підстави вважати, що в контексті частини
четвертої статті 94 Основного Закону України ( 254к/96-ВР )
підписання попереднім Головою Верховної Ради України закону при
його надісланні Президенту України є юридичним фактом,
обов'язковим для визначених законом подальших дій діючого Голови
Верховної Ради України.
2.3. Конституція України ( 254к/96-ВР ) закріпила в частині
четвертій статті 94 обов'язок Голови Верховної Ради України
невідкладно офіційно оприлюднити і опублікувати закон, прийнятий
Верховною Радою України не менш як двома третинами від її
конституційного складу.
Законодавча процедура передбачає послідовні взаємопов'язані
дії всіх її суб'єктів, що забезпечує поступальний розвиток і
вдосконалення чинного законодавства. Встановлення на певних її
етапах вимог щодо невідкладності, зумовлених або оціночним
уявленням суб'єкта про важливість акта (визнання законопроекту
невідкладним), або особливою ситуацією, пов'язаною з поверненням
процедури до унормованих меж, зобов'язує уповноважених суб'єктів
вчиняти дії щодо цього акта в пріоритетному порядку. Отже,
вживання законодавцем терміна "невідкладно" має на меті
забезпечити безперервність та поступальність законодавчої
процедури.
Тому частина четверта статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) встановлює обов'язок Голови Верховної Ради України
завершити законодавчу процедуру у зв'язку з непідписанням
Президентом України законодавчого акта протягом десяти днів.
Офіційне оприлюднення та опублікування за таких обставин не може
бути розтягнуте в часі, а повинно здійснюватися раніше інших
актів, позачергово.
2.4. У конституційному поданні порушується питання про те, чи
мають до офіційного оприлюднення та опублікування законів
зазначені питання регулюватися Регламентом Верховної Ради України
( 3547-15 ) або іншим законодавчим актом у контексті вимог частини
другої статті 19 та частини четвертої статті 94 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
Конституційний Суд України вважає, що по суті в поданні
йдеться не про офіційне тлумачення норми Конституції України
( 254к/96-ВР ), а про надання правової консультації, що не
належить до повноважень Конституційного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), пунктом 3 статті 45,
статтями 51, 62, 63, 65, 67, 69, 95 Закону України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), параграфом 51
Регламенту Конституційного Суду України ( v001z710-97 ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. У контексті конституційного подання положення другого
речення частини четвертої статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) необхідно розуміти так, що діючий Голова Верховної
Ради України невідкладно офіційно оприлюднює і опубліковує закон,
прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від
її конституційного складу під час повторного розгляду і не
підписаний та не оприлюднений Президентом України протягом десяти
днів, якщо попередній Голова Верховної Ради України не вчинив
таких дій.
2. Положення частини четвертої статті 94 Конституції України
( 254к/96-ВР ) щодо невідкладності офіційного оприлюднення та
опублікування Головою Верховної Ради України закону, у разі якщо
Президент України не підписав та не оприлюднив його протягом
десяти днів, треба розуміти так, що Голова Верховної Ради України
зобов'язаний офіційно оприлюднити і опублікувати такий закон у
пріоритетному порядку - раніше інших актів.
3. Припинити конституційне провадження у справі в частині
офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 94
Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо нормативного регулювання
законодавчої процедури до офіційного оприлюднення законів на
підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду
України питання, порушеного в конституційному поданні.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору