Документ 998_164, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.09.2014, підстава 998_576

                        Рамкова конвенція 
про охорону та сталий розвиток Карпат

{ Конвенцію ратифіковано Законом
N 1672-IV ( 1672-15 ) від 07.04.2004 }
{ Додатково див. Протоколи до Конвенції:
( 998_366 ) від 19.06.2008
( 998_532 ) від 27.05.2011
( 001_004-11 ) від 27.05.2011
( 998_576 ) від 26.09.2014 }

Офіційний переклад
"Сторони", ВИЗНАЮЧИ, що Карпати є унікальним природним скарбом визначної
краси та екологічної цінності, важливим центром біорізноманіття,
головним водозбором великих річок, необхідним середовищем
існування та притулком для багатьох видів рослин і тварин, які
знаходяться під загрозою зникнення та найбільшою у Європі
територією з незайманими лісами, та УСВІДОМЛЮЮЧИ, що Карпати є важливою частиною екологічного,
економічного, культурного, рекреаційного довкілля та середовища
існування у серці Європи, спільного для багатьох народів та країн; УСВІДОМЛЮЮЧИ важливість та екологічну, культурну і
соціально-економічну цінність гірських регіонів, що спонукало
Генеральну Асамблею Організації Об'єднаних Націй проголосити 2002
рік міжнародним роком гір ( 995_612 ); ВИЗНАЮЧИ важливість гірських регіонів, як це закріплено у
розділі 13 (Сталий розвиток гірських регіонів) Декларації щодо
довкілля та розвитку ("Порядок денний на 21 сторіччя",
Ріо-де-Жанейро, 1992 рік), а також у Плані дій Світового Самміту з
проблем сталого розвитку, ПОСИЛАЮЧИСЬ на Декларацію з питань довкілля та сталого
розвитку в Карпатському та Дунайському регіонах (Бухарест, 2001
рік); БЕРУЧИ ДО УВАГИ відповідні положення і принципи, закріплені у
відповідних глобальних, регіональних і субрегіональних правових
документах, стратегіях і програмах з довкілля; МАЮЧИ НА МЕТІ забезпечити більш ефективне виконання таких вже
існуючих інструментів, та МАЮЧИ ЗА ОСНОВУ інші міжнародні
програми; ВИЗНАЮЧИ, що Карпати являють собою середовище, в якому
проживає місцеве населення, та ВИЗНАЮЧИ внесок місцевого населення у сталий соціальний,
культурний і економічний розвиток та у збереження традиційних
знань у Карпатах; ВИЗНАЮЧИ важливість субрегіональної співпраці для охорони та
сталого розвитку Карпат у контексті процесу "Довкілля для Європи"; ВИЗНАЮЧИ досвід, отриманий в рамках Конвенції щодо охорони
Альп (Зальцбург, 1991 рік), як успішну модель для охорони довкілля
та сталого розвитку гірських регіонів, що забезпечує гарну основу
для нових партнерських ініціатив та подальшого зміцнення співпраці
між Альпійськими та Карпатськими державами; УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що зусилля, спрямовані на охорону,
збереження та стале використання природних ресурсів Карпат, не
можуть бути досягнуті лише однією країною, а вимагають
регіональної співпраці; а також, що зростає важливість
транскордонного співробітництва у досягненні екологічної
цілісності; Домовилися про таке:
Стаття 1
Сфера застосування
1. Конвенція застосовується до Карпатського регіону (далі -
"Карпати"), який буде визначений на Конференції Сторін. 2. Кожна Сторона може поширити застосування цієї Конвенції та
її протоколів на додаткові частини її національної території,
зробивши відповідну заяву Депозитарію, за умови, що таке
розширення необхідне для виконання положень Конвенції.
Стаття 2
Загальні цілі та принципи
1. Сторони проводять всебічну політику та співпрацюють для
охорони та сталого розвитку Карпат з метою, зокрема, поліпшення
якості життя, зміцнення місцевих економік та громад, збереження
природних цінностей та культурної спадщини. 2. Для досягнення цілей, зазначених у пункті 1, Сторони
вживають відповідних заходів у сферах, охоплених у статтях 4-13
цієї Конвенції, підтримуючи: a) принципи запобігання та застереження; b) принцип "забруднювач платить"; c) участь громадськості та залучення заінтересованих
організацій; d) транскордонну співпрацю; e) інтегроване планування та управління земельними та водними
ресурсами; f) програмний підхід; та g) екосистемний підхід. 3. Для досягнення цілей, визначених цією Конвенцією, та
забезпечення її виконання Сторони можуть, у разі необхідності,
розробляти та приймати Протоколи.
Стаття 3
Інтегрований підхід до управління земельними ресурсами
Сторони застосовують підхід інтегрованого управління
земельними ресурсами, як це визначено у розділі 10 "Порядку
денного на 21 сторіччя", шляхом розробки і виконання відповідних
інструментів, таких як плани щодо інтегрованого управління, що
стосуються територій цієї Конвенції.
Стаття 4
Збереження та стале використання біологічного
та ландшафтного різноманіття
1. Сторони здійснюють політику, спрямовану на збереження,
стале використання та відтворення біологічного та ландшафтного
різноманіття на всій території Карпат. Сторони вживають
відповідних заходів для того, щоб забезпечувати високий рівень
охорони та сталого використання природних та напівприродних
середовищ існування, їхню цілісність і взаємозв'язок, а також
видів флори і фауни, характерних для Карпат та, зокрема, охорону
зникаючих видів, ендемічних видів та великих хижаків. 2. Сторони сприяють належному поводженню з напівприродними
середовищами існування, відтворенню деградованих середовищ
існування та підтримують розробку та виконання відповідних планів
управління. 3. Сторони проводять політику, спрямовану на запобігання
ввезенню неаборигенних видів та поширенню генетично модифікованих
організмів, які становлять загрозу екосистемам, середовищам
існування чи видам, а також на їхній контроль або знищення. 4. Сторони розвивають сумісні системи моніторингу,
координовані регіональні інвентаризації видів та середовищ
існування, координовані наукові дослідження та їхню роботу у
мережі і/або сприяють їм. 5. Сторони співпрацюють щодо розвитку екологічної мережі в
Карпатах як складової частини всеєвропейської екологічної мережі,
створення та підтримання Карпатської мережі природоохоронних
територій, а також посилюють заходи щодо збереження та сталого
управління на територіях, розташованих за межами природоохоронних
територій. 6. Сторони вживають відповідних заходів для включення цілей
збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного
різноманіття до окремих напрямків державної політики, таких як
гірське сільське господарство, гірське лісове господарство,
управління басейнами річок, туризм, транспорт та енергетика,
промисловість та гірничодобувна діяльність.
Стаття 5
Просторове планування
1. Сторони проводять політику просторового планування,
спрямовану на охорону та сталий розвиток Карпат, яка враховує
особливі екологічні та соціально-економічні умови в Карпатах та
їхніх гірських екосистем, та є вигідним для місцевого населення. 2. Сторони прагнуть координувати просторове планування на
прикордонних територіях, шляхом розробки транскордонних та/або
регіональних політики та програм просторового планування,
покращення та підтримки співпраці між відповідними регіональними
та місцевими установами. 3. Розробляючи програми та політику просторового планування,
особливу увагу, зокрема, слід звернути на: a) транскордонну транспортну, енергетичну і телекомунікаційну
інфраструктуру та послуги; b) збереження та стале використання природних ресурсів; c) узгоджене планування міських та селищних прикордонних
територій; d) запобігання транскордонному впливу забруднення; e) інтегроване планування землекористування та оцінка впливу
на довкілля.
Стаття 6
Стале та інтегроване управління водними ресурсами
та річковими басейнами
Сторони, враховуючи гідрологічні, біологічні і екологічні, а
також інші особливості басейнів гірських річок: a) вживають відповідних заходів для сприяння політиці, що
поєднує стале використання водних ресурсів та планування
землекористування, маючи на меті здійснення політики та планів,
які грунтуються на інтегрованому підході щодо управління річковими
басейнами, визнаючи важливість попередження, управління і контролю
над забрудненнями і повенями, зменшення фрагментації водних
середовищ існування; b) проводять політику, спрямовану на стале управління
поверхневими та підземними водними ресурсами, забезпечуючи
достатнє постачання поверхневих та підземних вод гарної якості,
яке необхідне для сталого, збалансованого та раціонального
водокористування, а також належне знезараження та обробку стічних
вод; c) проводять політику, спрямовану на збереження природних
водостоків, джерел, озер та ресурсів підземних вод, а також на
збереження та охорону водно-болотних угідь і водно-болотних
екосистем, охорону від негативних природних та антропогенних явищ,
таких як повені та аварійне забруднення водних ресурсів. d) продовжують розробляти узгоджену або спільну систему
заходів, дій та раннього попередження щодо транскордонних впливів
на водний режим повеней і аварійного забруднення водних ресурсів,
а також співпрацюють щодо запобігання та зменшення пошкоджень та
надання допомоги у роботах з відновлення.
Стаття 7
Стале сільське та лісове господарство
1. Сторони підтримують стале управління земельними ділянками,
що традиційно обробляються людиною, і вживають відповідних заходів
щодо розробки та здійснення їхньої сільськогосподарської політики,
враховуючи потреби щодо охорони гірських екосистем та ландшафтів,
важливості біологічного біорізноманіття, а також враховуючи менш
сприятливі умови для розвитку сільського господарства в гірських
районах. 2. Сторони проводять політику, спрямовану на розвиток та
розробку відповідних документів, таких як надзвичайно важливі
агроекологічні програми у Карпатах, які сприяють інтеграції
екологічних інтересів до сільськогосподарської політики та планів
управління земельними ресурсами, враховуючи при цьому важливе
екологічне значення Карпатських гірських екосистем, таких як
природні та напівприродні пасовища як частини екологічних мереж,
ландшафтів та традиційного землекористування. 3. Сторони проводять політику, спрямовану на сприяння та
підтримку використання документів та програм, які відповідають
міжнародно-узгодженим принципам щодо сталого управління лісовими
ресурсами. 4. Сторони використовують практику щодо сталого управління
гірськими лісами у Карпатах, враховуючи численні функції лісів,
важливе екологічне значення Карпатських гірських екосистем, а
також менш сприятливі умови у гірських лісах. 5. Сторони проводять політику, спрямовану на визначення
природоохоронних територій в природних, особливо в незайманих
лісах достатнього розміру та кількості для того, щоб обмежити чи
пристосувати їхнє використання відповідно до поставлених завдань
щодо їхнього збереження. 6. Сторони сприяють застосуванню безпечних для довкілля
заходів у сільському та лісовому господарстві, які забезпечують
необхідну затримку опадів у горах з метою кращого запобігання
повеням та підвищення безпеки життя і майна.
Стаття 8
Сталий транспорт та інфраструктура
1. Сторони проводять політику планування і розвитку щодо
сталого транспорту та інфраструктури з урахуванням особливостей
гірського довкілля, необхідності охорони вразливих територій,
зокрема регіонів, багатих на біорізноманіття, територій, на яких
знаходяться міграційні шляхи, або тих, що мають міжнародне
значення, охорону біологічного різноманіття та ландшафтів, а також
тих територій, що мають особливе значення для туризму. 2. Сторони співпрацюють щодо розробки сталої транспортної
політики, яка забезпечує переваги мобільності та доступу в
Карпатах, водночас зменшуючи негативний вплив на здоров'я людей,
ландшафти, рослини, тварин та їхні середовища існування, та
враховуючи потреби управління сталим транспортом на всіх стадіях
планування розвитку транспорту у Карпатах. 3. На екологічно вразливих територіях Сторони співпрацюють
щодо розробки моделей екологічно безпечного транспортування.
Стаття 9
Сталий туризм
1. Сторони вживають заходів для сприяння сталому туризму в
Карпатах, який приносить користь для місцевого населення та
базується на неповторній природі, ландшафтах та культурній
спадщині Карпат, та посилюють з цією метою співпрацю. 2. Сторони проводять політику, спрямовану на сприяння
транскордонній співпраці для підтримки розвитку сталого туризму,
розробляючи координовані або спільні плани управління
транскордонними чи прикордонними природоохоронними територіями та
іншими об'єктами, що становлять інтерес для туризму.
Стаття 10
Промисловість та енергетика
1. Сторони сприяють застосуванню більш чистих технологій
виробництва з метою адекватного попередження, реагування та
ліквідації промислових аварій та їхніх наслідків, а також для
охорони здоров'я людей та збереження гірських екосистем. 2. Сторони проводять політику, спрямовану на запровадження
екологічно безпечних методів виробництва, розподілу та
використання енергії, які зменшують негативний вплив на
біорізноманіття та ландшафти, включаючи більш широке використання
відновлюваних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, коли
це необхідно. 3. Сторони мають на меті зменшення негативного впливу на
довкілля від розробки мінеральних родовищ і забезпечення
адекватного екологічного нагляду за технологією та практикою
гірничих робіт.
Стаття 11
Культурна спадщина та традиційні знання
Сторони проводять політику, спрямовану на збереження та
підтримку культурної спадщини та традиційних знань місцевого
населення, виробництва та продажу місцевих виробів, предметів
мистецтва та народної творчості. Сторони спрямовують свої зусилля
на збереження традиційної архітектури, особливостей
землекористування, місцевих порід домашніх тварин та різноманіття
культивованих рослин і стале використання диких рослин у Карпатах.
Стаття 12
Система оцінки/інформації про стан довкілля,
моніторинг та раннє попередження
1. Сторони, у разі необхідності, здійснюють оцінку ризиків,
впливу на навколишнє середовище та стратегічну екологічну оцінку,
враховуючи особливості Карпатських гірських екосистем, а також
проводять консультації стосовно проектів транскордонного характеру
в Карпатах та здійснюють оцінку їхнього впливу на навколишнє
середовище з метою уникнення транскордонних шкідливих наслідків. 2. Сторони проводять політику, використовуючи існуючі методи
моніторингу та оцінки, спрямовану на сприяння: a) співпраці у здійсненні науково-дослідної діяльності та
наукових оцінок у Карпатах; b) спільним або взаємодоповнюючим моніторинговим програмам,
включаючи систематичний моніторинг стану довкілля; c) порівнянності, взаємодоповнення та стандартизації методів
дослідження, та відповідних заходів щодо збору даних; d) гармонізації існуючих та розробці нових екологічних,
соціальних та економічних показників; e) системі раннього попередження, моніторингу та оцінки
природних та техногенних ризиків та загроз; та f) інформаційній системі, доступній всім Сторонам.
Стаття 13
Підвищення обізнаності, освіта та участь громадськості
1. Сторони проводять політику, спрямовану на підвищення
екологічної обізнаності та покращення доступу громадськості до
інформації щодо охорони і сталого розвитку Карпат та сприяння
відповідним освітнім заходам та програмам. 2. Сторони проводять політику, яка гарантує участь
громадськості у прийнятті рішень стосовно охорони і сталого
розвитку Карпат та виконання цієї Конвенції.
Стаття 14
Конференція Сторін
1. Цим засновується Конференція Сторін (далі -
"Конференція"). 2. Конференція обговорює загальні питання, що представляють
інтерес для Сторін, та приймає рішення, необхідні для сприяння
ефективному виконанню Конвенції. Зокрема вона: a) здійснює регулярний огляд і підтримує виконання Конвенції
та її Протоколів; b) приймає зміни та доповнення до Конвенції згідно зі статтею
19; c) приймає Протоколи, включаючи зміни та доповнення до них
згідно зі статтею 18; d) призначає свого Президента та засновує, у разі
необхідності, міжсесійний виконавчий орган згідно з Правилами
процедури; e) засновує такі допоміжні органи, включаючи тематичні робочі
групи, які вважаються необхідними для виконання Конвенції,
здійснює регулярний огляд звітів, які подаються допоміжними
органами та забезпечує керівництво ними; f) затверджує робочу програму, фінансові правила та бюджет
для своєї діяльності та діяльності допоміжних органів і
секретаріату, а також вживає необхідних заходів для їхнього
фінансування згідно зі статтею 17; g) приймає Правила процедури; h) приймає або рекомендує заходи для досягнення цілей,
визначених у статтях 2-13; i) у разі потреби співпрацює з компетентними органами або
агентствами, національними або міжнародними, урядовими або
неурядовими, та підтримує і зміцнює відносини з іншими
відповідними конвенціями, уникаючи дублювання зусиль; та j) виконує інші функції, необхідні для досягнення цілей
Конвенції. 3. Конференція збирається на свою першу сесію не пізніше, ніж
через рік після дати набуття чинності Конвенцією. Чергові сесії
скликаються раз на три роки, якщо інше не визначено Конференцією. 4. Позачергові сесії Конференції скликаються у час,
визначений Конференцією на черговій сесії, або на письмовий запит
будь-якої Сторони за умови, що протягом трьох місяців після
направлення Секретаріатом такого запиту всім іншим Сторонам, він
підтримується принаймні третиною Сторін. 5. Сторони можуть приймати рішення щодо допуску як
спостерігачів на чергові та позачергові сесії Конференції: a) будь-якої іншої держави; b) будь-якої національної, міжурядової або неурядової
організації, діяльність яких пов'язана з Конвенцією. Умови щодо допуску та участі спостерігачів встановлюються
Правилами процедури. Такі спостерігачі можуть надавати будь-яку
інформацію чи звіт, які мають відношення до цілей Конвенції. 6. Конференція приймає свої рішення шляхом консенсусу.
Стаття 15
Секретаріат
1. Цим засновується Секретаріат. 2. До функцій Секретаріату належать: a) організація сесій Конференції та забезпечення їх
необхідними послугами; b) упорядкування та передача наданих йому звітів; c) координація його діяльності з секретаріатами інших
відповідних міжнародних органів та конвенцій; d) підготовка звітів про виконання його функції згідно з цією
Конвенцією та її Протоколами, включаючи фінансові звіти, та
представлення їх Конференції; e) сприяння дослідженням, зв'язкам та обміну інформацією з
питань, пов'язаних з Конвенцією; f) виконання інших функцій секретаріату, які може визначити
Конференція.
Стаття 16
Допоміжні органи
Допоміжні органи, включаючи тематичні робочі групи, створені
відповідно до пункту 2 e) статті 14, забезпечують Конференцію, у
разі необхідності, технічною допомогою, інформацією та
консультацією щодо конкретних питань, пов'язаних з охороною та
сталим розвитком Карпат.
Стаття 17
Фінансові внески
Кожна Сторона робить внески до основного бюджету Конвенції
відповідно до шкали внесків, встановленої Конференцією.
Стаття 18
Протоколи
1. Будь-яка Сторона може пропонувати Протоколи до Конвенції. 2. Проекти Протоколів надсилаються всім Сторонам Конвенції
через Секретаріат не пізніше, ніж за шість місяців до початку
сесії Конференції, на якій вони розглядатимуться. 3. Протоколи приймаються та підписуються на сесіях
Конференції. Набуття чинності, внесення змін та доповнень і вихід
з Протоколів здійснюється mutatis mutandis згідно зі статтями 19,
21 (пункти 2 - 4), та статтею 22 Конвенції. Тільки Сторона
Конвенції може стати Стороною Протоколів.
Стаття 19
Внесення змін та доповнень до Конвенції
1. Будь-яка Сторона може пропонувати зміни та доповнення до
Конвенції. 2. Запропоновані зміни та доповнення надсилаються всім
Сторонам Конвенції через Секретаріат не пізніше, ніж за шість
місяців до початку сесії Конференції, на якій вони
розглядатимуться. 3. Конференція приймає запропоновані зміни та доповнення до
Конвенції шляхом консенсусу. 4. Зміни та доповнення до Конвенції підлягають ратифікації,
схваленню чи прийняттю. Зміни та доповнення набувають чинності на
90-й день після дати здачі на зберігання четвертої ратифікаційної
грамоти або документа про схвалення чи прийняття. Після цього
зміни та доповнення набувають чинності для будь-якої іншої Сторони
на 90-й день після дати здачі на зберігання її ратифікаційної
грамоти або документа про схвалення чи прийняття.
Стаття 20
Вирішення спорів
Сторони вирішують спори, що виникають стосовно тлумачення або
виконання Конвенції, шляхом переговорів, або іншим шляхом
вирішення спорів згідно з міжнародним правом.
Стаття 21
Набуття чинності
1. Ця Конвенція відкрита для підписання у Депозитарія з 22
травня 2003 року до 24 травня 2004 року. 2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, схваленню чи прийняттю
тими, хто її підписав. Конвенція відкрита для приєднання для тих,
хто її не підписав. Ратифікаційні грамоти або документи про
схвалення, прийняття та приєднання передаються на зберігання
Депозитарію. 3. Конвенція набуває чинності на 90-й день після дати здачі
на зберігання четвертої ратифікаційної грамоти або документа про
схвалення, прийняття чи приєднання. 4. Після цього Конвенція набуває чинності для будь-якої іншої
Сторони на 90-й день після дати здачі на зберігання її
ратифікаційної грамоти або документа про схвалення, прийняття чи
приєднання.
Стаття 22
Вихід
Будь-яка Сторона може вийти з цієї Конвенції шляхом
письмового повідомлення, направленого Депозитарію. Такий вихід
набуває чинності на 180-й день після дати отримання повідомлення
Депозитарієм.
Стаття 23
Депозитарій
1. Депозитарієм Конвенції є Уряд України. 2. Депозитарій повідомляє всі інші Сторони про: a) будь-яке підписання Конвенції та її Протоколів; b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або
документа про прийняття, схвалення чи приєднання; c) дату набуття чинності Конвенцією, а також її Протоколами
або змінами та доповненнями до неї, а також дату набуття ними
чинності для будь-якої іншої Сторони; d) будь-які заяви про вихід з Конвенції або її Протоколів та
дату, коли такий вихід набуває чинності для відповідної Сторони; e) здачу на зберігання будь-якої заяви відповідно до пункту 2
статті 1.
Вчинено в м. Київ 22 травня 2003 року в одному примірнику
англійською мовою.
Оригінал Конвенції зберігається у Депозитарія, який направить
завірені копії усім Сторонам.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені підписали цю Конвенцію:
За Уряд Республіки Польща:
За Уряд Румунії: (підпис)
За Уряд Сербії та Чорногорії: (підпис)
За Уряд Республіки Словаччина: (підпис)
За Уряд Республіки Угорщина: (підпис)
За Уряд України: (підпис)
За Уряд Республіки Чехія: (підпис)


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору