Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних [...]
СНД; Протокол, Міжнародний документ від 28.03.1997
Документ 997_018, чинний, поточна редакція — Редакція від 21.01.2006, підстава v53_7323-06
 


Протокол
до Конвенції про правову допомогу та правові відносини
у цивільних, сімейних та кримінальних справах
від 22 січня 1993 року
Статус Протоколу див. ( 997_747 )
( Протокол із застереженнями ратифіковано Законом
N 140/98-ВР ( 140/98-ВР ) від 03.03.98 )
( Про припинення дії Протоколу додатково див. Конвенцію
( 997_619 ) 07.10.2002 )
( Про чинність Протоколу для України додатково див. Лист
Міністерства юстиції
N 26-53/7 ( v53_7323-06 ) від 21.01.2006 )

Дата підписання для України: 28.03.1997 Дата набуття чинності для України: 17.09.1999
Держави - учасниці Конвенції про правову допомогу та правові
відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22
січня 1993 року ( 997_009 ) домовилися внести до вказаної
Конвенції наступні зміни та доповнення:
1. Пункт 2 статті 1 після слова "прокуратуру" доповнити через
кому словами "Органи внутрішніх справ" (далі по тексту). 2. Статті 5 і 6 викласти у наступній редакції:
"Стаття 5.
Порядок зносин
При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції
Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні,
територіальні та інші органи, якщо тільки цією Конвенцією не
встановлено інший порядок зносин. Договірні Сторони визначають
перелік своїх центральних, територіальних та інших органів,
уповноважених на здійснення безпосередніх зносин, про що
повідомляють депозитаря.
Стаття 6.
Обсяг правової допомоги
Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом
виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством
запитуваної Договірної Сторони, у тому числі складання та
пересилки документів, проведення оглядів, обшуків, вилучення та
передачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін,
третіх осіб, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків,
експертів, розшуку осіб, здійснення кримінального переслідування,
видачі осіб для притягнення їх до кримінальної відповідальності
або приведення вироку до виконання, визнання та виконання судових
рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову,
виконавчих написів, а також шляхом вручення документів". 3. У підпункті "г" пункту 1 статті 7: після слова "підозрюваних" доповнити словом "обвинувачених",
слова "їх найменування та місцезнаходження" замінити словами "їх
найменування, юридична адреса і/або місцезнаходження". 4. Пункт 4 статті 9 Конвенції викласти у наступній редакції: "4. Виклик осіб, вказаних у пункті 1 цієї статті, які
проживають на території однієї Договірної Сторони, до установ
юстиції іншої Договірної Сторони не повинен містити погрози
застосування заходів примусу на випадок нез'явлення". 5. Статтю 14 Конвенції викласти у наступній редакції:
"Стаття 14.
Пересилка документів про громадянський стан
та інших документів
Договірні Сторони зобов'язуються пересилати одна одній на
прохання без перекладу і безкоштовно свідоцтва про реєстрацію
актів громадянського стану - безпосередньо через органи реєстрації
актів громадянського стану Договірних Сторін з повідомленням
громадян про пересилку документів. Договірні Сторони зобов'язуються пересилати одна одній на
прохання без перекладу і безкоштовно документи про освіту,
трудовий стаж та інші документи, що стосуються особистих або
майнових прав та інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони
та інших осіб, які проживають на її території". 6. Статтю 17 доповнити реченням наступного змісту: "У випадку виконання документів державними мовами Договірних
Сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою". 7. Статтю 19 викласти у наступній редакції:
"Стаття 19.
Відмова у наданні правової допомоги
В проханні про надання правової допомоги може бути відмовлено
повністю або частково, якщо надання такої допомоги може заподіяти
шкоду суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству
запитуваної Договірної Сторони. У випадку відмови у проханні про
надання правової допомоги запитуюча Договірна Сторона негайно
повідомляється про причини відмови". 8. Доповнити Конвенцію статтею 22-1 наступного змісту:
"Стаття 22-1.
Прохання про участь прокурора у цивільному процесі
Прокурор однієї з Договірних Сторін має право звернутися до
прокурора іншої Договірної Сторони з проханням про порушення у
суді справи про захист прав і законних інтересів громадян
запитуючої Договірної Сторони, про прийняття участі у розгляді
таких справ або принесенні до суду вищої інстанції касаційного чи
окремого протесту, а також протесту в порядку нагляду на судові
постанови у таких справах". 9. Статтю 32 викласти у наступній редакції:
"Стаття 32.
Правовідносини батьків та дітей
1. Права і обов'язки батьків та дітей, у тому числі
зобов'язання батьків по утриманню дітей, визначаються
законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають
постійне спільне місце проживання, а за відсутністю постійного
спільного місця проживання батьків та дітей їх взаємні права та
обов'язки визначаються законодавством Договірної Сторони,
громадянином якої є дитина. На вимогу позивача в аліментних зобов'язаннях застосовується
законодавство Договірної Сторони, на території якої постійно
проживає дитина. 2. Аліментні зобов'язання повнолітніх дітей на користь
батьків, а також аліментні зобов'язання інших членів сім'ї
визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої
вони мали спільне місце проживання. При відсутності спільного
місця проживання такі зобов'язання визначаються законодавством
Договірної Сторони, громадянином якої є позивач. 3. У справах про правовідносини між батьками та дітьми є
компетентним суд Договірної Сторони, законодавство якої підлягає
вживанню у відповідності з пунктами 1 і 2 цієї статті. 4. Виконання рішень суду у справах, пов'язаних з вихованням
дітей, провадиться у порядку, встановленому законодавством
Договірної Сторони, на території якої проживає дитина. 5. Договірні Сторони надають одна одній допомогу у розшуку
відповідача у справах про стягнення аліментів, коли є підстави
вважати, що відповідач знаходиться на території іншої Договірної
Сторони і судом винесено ухвалу про оголошення його розшуку." 10. Назву розділу IV Конвенції викласти у наступній редакції: "Розділ IV. Правова допомога і правові відносини у
кримінальних справах". 11. Назву частини III розділу IV Конвенції викласти у
наступній редакції:
"Частина III. Спеціальні положення про правову допомогу і правові відносини у кримінальних справах". 12. Пункт 1 статті 58 викласти у наступній редакції: "1. Вимога про видачу повинна містити наступні відомості: а) найменування запитуючої і запитуваної установ; б) опис фактичних обставин діяння і текст закону запитуючої
Договірної Сторони, на підставі якого це діяння визнається
злочином з наведенням міри покарання, яку передбачає цей закон; в) прізвище, ім'я, по батькові особи, що підлягає видачі, її
рік народження, громадянство, місце проживання чи перебування, по
можливості - опис зовнішності, фотокартку, відбитки пальців та
інші відомості про її особистість; г) дані про розмір шкоди, заподіяної злочином". 13. Статтю 60 викласти у наступній редакції:
"Стаття 60.
Розшук та взяття під варту для видачі
Після отримання вимоги про видачу запитувана Договірна
Сторона негайно вживає заходів до розшуку і взяттю під варту
особи, видача якої вимагається, за винятком тих випадків, коли
видачу не може бути здійснено." 14. Доповнити Конвенцію статтями 61-1 і 61-2 наступного
змісту:
"Стаття 61-1.
Розшук особи до отримання вимоги про видачу
1. Договірні Сторони здійснюють за дорученням розшук особи до
отримання вимоги про її видачу за наявністю підстав вважати, що ця
особа може перебувати на території запитуваної Договірної Сторони. 2. Доручення про здійснення розшуку складається у
відповідності з положеннями статті 7 і повинно містити якомога
повний опис розшукуваної особи поряд з будь-якою іншою
інформацією, що дозволяє встановити її місцезнаходження, прохання
про взяття її під варту із зазначенням про те, що вимогу про
видачу цієї особи буде подано. 3. До доручення про здійснення розшуку додається засвідчена
копія рішення компетентного органу про взяття під варту або
вироку, що набув чинності, відомості про невідбуту частину
покарання, а також фотокартка і відбитки пальців (якщо такі є). 4. Про взяття під варту розшукуваної особи чи інші результати
розшуку негайно інформується запитуюча Договірна Сторона.
Стаття 61-2.
Обчислення строку тримання під вартою
Час тримання під вартою особи, взятої під варту відповідно до
положень статей 60, 61, 61-1 цієї Конвенції, у випадку її видачі
зараховується до загального строку тримання під вартою,
передбачений законодавством Договірної Сторони, якій цю особу
видано." 15. Статтю 62 викласти у наступній редакції:
"Стаття 62.
Звільнення особи, затриманої або взятої під варту
1. Особа, взята під варту згідно з пунктом 1 статті 61 і
статті 61-1, має бути звільнена якщо надійде повідомлення
запитуючої Договірної Сторони про необхідність звільнення цієї
особи, або вимога про видачу з усіма доданими до нього
документами, передбаченими статтею 58, не буде отримано
запитуваною Договірною Стороною протягом сорока днів з дня взяття
під варту. 2. Особа, затримана згідно з пунктом 2 статті 61, має бути
звільнена, якщо клопотання про взяття її під варту відповідно до
пункту 1 статті 61 не надійде протягом строку, передбаченого
законодавством для затримання." 16. Доповнити Конвенцію статтею 67-1 наступного змісту:
"Стаття 67-1.
Повторне затримання або взяття під варту
Звільнення особи згідно з пунктом 2 статті 59, пунктами 1 і 2
статті 62 і статтею 67 не перешкоджають повторному її затриманню і
взяттю під варту з метою видачі особи, яка вимагається, у випадку
наступного отримання вимоги про видачу." 17. Пункт 1 статті 70 після слів "виданих іншій Договірній
Стороні" доповнити словами "або переданих тимчасово". 18. Статтю 71 після слів "пов'язані з видачею" доповнити
словами "або тимчасовою передачею". 19. Доповнити Конвенцію статтею 76-1 наступного змісту:
"Стаття 76-1.
Визнання вироків
Під час вирішення питань про визнання особи особливо
небезпечним рецидивістом, про встановлення фактів учинення злочину
повторно і порушення обов'язків, пов'язаних з умовним засудженням,
відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням,
установи юстиції Договірних Сторін можуть визнавати і враховувати
вироки винесені судами (трибуналами) колишнього Союзу РСР і
союзних республік, що входили до його складу, а також судами
Договірних Сторін." 20. Доповнити Конвенцію статтею 78-1 наступного змісту:
"Стаття 78-1.
Передача тимчасово особи, яка знаходиться під вартою
або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
1. При необхідності допитати у якості свідка чи потерпілого
особу, яка знаходиться під вартою або відбуває покарання у вигляді
позбавлення волі на території іншої Договірної Сторони, а також
провести іншу слідчу дію за її участю, ця особа, незалежно від її
громадянства, за обгрунтованим проханням заінтересованої
Договірної Сторони може бути за рішенням Генерального прокурора
(Прокурора) запитуваної Договірної Сторони передана тимчасово за
умови її утримання під вартою і повернення у встановлений строк. 2. Прохання про передачу тимчасово особи, зазначеної у пункті
1 цієї статті, складається згідно з положеннями статті 7 і повинно
також містити зазначення про час, протягом якого вимагається
присутність цієї особи у запитуючій Договірній Стороні. 3. Передача тимчасово особи, зазначеної у пункті 1 цієї
статті, не здійснюється: а) якщо не отримано її згоду на таку передачу; б) у випадку необхідності її присутності на попередньому
слідстві чи судовому розгляді на території запитуваної Договірної
Сторони; в) якщо така передача може потягти порушення встановлених
строків утримання цієї особи під вартою або відбування нею
покарання у вигляді позбавлення волі. 4. На особу, зазначену у пункті 1 цієї статті, поширються
гарантії, передбачені пунктом 1 статті 9." 21. Статтю 80 Конвенції викласти у наступній редакції:
"Стаття 80.
Особливий порядок зносин
Зносини з питань видачі і кримінального переслідування
здійснюються Генеральними прокурорами (Прокурорами) Договірних
Сторін. Зносини питань виконання процесуальних та інших дій, що
потребують санкції Прокурора (суду), здійснюються органами
прокуратури у порядку, встановленому Генеральними прокурорами
(Прокурорами) Договірних Сторін".
Цей Протокол підлягає ратифікації і набуде чинності у порядку
передбаченому статтею 83 вищезазначеної Конвенції. До цього Протоколу після набуття ним чинності можуть
приєднуватись за згодою всіх Договірних Сторін інші держави шляхом
передачі депозитарію документів про таке приєднання. Приєднання
вважається таким, що набуло чинності, по закінченні 30 днів з дня
отримання депозитарієм останнього повідомлення про згоду на таке
приєднання.
Здійснено у місті Москва 28 березня 1997 року в одному
дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник
зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних
Держав, який направить кожній державі, що підписала цей Протокол,
його засвідчену копію.
За Азербайджанську Республіку За Республіку Молдова За Республіку Вірменія За Російську Федерацію За Республіку Бєларусь За Республіку Таджикистан За Грузію За Туркменистан За Республіку Казахстан За Республіку Узбекистан За Киргизьку Республіку За Україну

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...