Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (укр/рос)
ЮНЕСКО; Конвенція, Правила, Міжнародний документ від 02.11.2001
Документ 995_c52, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 20.09.2006, підстава - 164-V
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 02.01.2009, підстава - v191_321-09. Подивитися в історії? )

                            Конвенція 
про охорону підводної культурної спадщини
(укр/рос)
{ Конвенцію ратифіковано із заявами Законом
N 164-V ( 164-16 ) від 20.09.2006 }

Дата підписання: 02.11.2001 Дата набрання чинності для України: 02.01.2009
Офіційний переклад
Генеральна конференція Організації Об'єднаних Націй з питань
науки і культури, яка зібралася в Парижі з 15 жовтня до 3
листопада 2001 року на свою 31-шу сесію;
визнаючи важливе значення підводної культурної спадщини як
складової частини культурної спадщини людства й особливо важливого
елемента історії народів і націй, а також відносин між ними, що
стосуються їхньої спільної спадщини;
усвідомлюючи важливість охорони й збереження підводної
культурної спадщини, а також той факт, що відповідальність за це
несуть усі держави;
відмічаючи зростаючий суспільний інтерес до підводної
культурної спадщини й цінність, що надає їй громадськість;
будучи переконана у важливості досліджень, інформації й
просвіти для охорони й збереження підводної культурної спадщини;
будучи переконана в тому, що громадськість вправі
користуватися тими можливостями, що надає для освіти й дозвілля
відповідальний і нешкідливий доступ до підводної культурної
спадщині in situ, а просвіта громадськості сприяє зростанню
інформованості про цю спадщину, оцінці її значення та її охороні;
усвідомлюючи загрозу, яку становить для підводної культурної
спадщини несанкціонована діяльність, спрямована на неї, і
необхідність посилення заходів для запобігання такої діяльності;
усвідомлюючи необхідність реагувати відповідним чином на
можливий негативний вплив на підводну культурну спадщину
правомірної діяльності, яка може випадково впливати на неї;
будучи глибоко стурбована зростаючою комерційною
експлуатацією підводної культурної спадщини й особливо певними
видами діяльності, метою яких є продаж, придбання або бартер
об'єктів підводної культурної спадщини;
усвідомлюючи доступність високих технологій, які розширюють
можливості виявлення підводної культурної спадщини й доступу до
неї;
вважаючи, що співробітництво держав, міжнародних організацій,
наукових закладів, професійних об'єднань, археологів, водолазів,
інших заінтересованих сторін і громадськості в цілому є необхідним
для охорони підводної культурної спадщини;
беручи до уваги, що обстеження, розкопки й охорона підводної
культурної спадщини потребують наявності й застосування
спеціальних наукових методів і використання відповідної технології
й устаткування, а також високого ступеня фахової спеціалізації, що
все разом вказує на необхідність уніфікованих керівних критеріїв;
усвідомлюючи необхідність кодифікації й прогресивного
розвитку норм, що стосуються охорони й збереження підводної
культурної спадщини відповідно до міжнародного права й практики, у
тому числі Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону й
недопущення незаконного ввозу, вивозу й передачі права власності
на культурні цінності від 14 листопада 1970 року ( 995_186 ),
Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної й природної
спадщини від 16 листопада 1972 року ( 995_089 ), а також Конвенції
Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982
року ( 995_057 );
будучи прихильна до підвищення ефективності заходів на
міжнародному, регіональному та національному рівнях для зберігання
in situ або, якщо це необхідно для наукових цілей або з метою
охорони, для обережного видобування підводної культурної спадщини;
вирішивши на своїй двадцять дев'ятій сесії, що це питання
стане предметом міжнародної конвенції;
приймає цю Конвенцію 2 листопада 2001 року.
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Конвенції:
1. a) "Підводна культурна спадщина" означає всі сліди
людського існування, які мають культурний, історичний або
археологічний характер і частково або цілком, періодично або
постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років, як-от:
i) об'єкти, споруди, будинки, артефакти й людські останки
разом з їхнім археологічним і природним оточенням;
ii) судна, літальні апарати, інші транспортні засоби чи
будь-які їхні частини, їхній вантаж або інший вміст, разом із
їхнім археологічним і природним оточенням; та
iii) предмети доісторичного характеру.
b) Трубопроводи й кабелі, прокладені по дну моря, не
вважаються підводною культурною спадщиною.
c) Інші установки, що не є трубопроводами або кабелями, що
розміщені на дні моря й продовжують використовуватися, не
вважаються підводною культурною спадщиною.
2. a) "Держави-учасниці" означає держави, що погодилися на
обов'язковість для них цієї Конвенції й для яких ця Конвенція є
чинною.
b) Ця Конвенція застосовується mutatis mutandis до територій,
зазначених у підпункті "b" пункту 2 статті 26, які стають
учасницями цієї Конвенції відповідно до умов, встановлених у
зазначеному пункті, і такою мірою під терміном "держави-учасниці"
розуміються ці території.
3. "ЮНЕСКО" означає Організацію Об'єднаних Націй з питань
освіти, науки і культури.
4. "Генеральний директор" означає Генерального директора
ЮНЕСКО.
5. "Район" означає дно морів й океанів та його надра за
межами національної юрисдикції.
6. "Діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину",
означає діяльність, основним об'єктом якої є підводна культурна
спадщина і яка прямо або опосередковано може порушити фізичний
стан підводної культурної спадщини або може іншим чином завдати їй
шкоди.
7. "Діяльність, що може випадково впливати на підводну
культурну спадщину" означає діяльність, основним об'єктом або
одним з об'єктів якої не є підводна культурна спадщина, але яка
проте може порушити фізичний стан підводної культурної спадщини
або іншим чином завдати їй шкоди.
8. "Державні судна й літальні апарати" означає військові
кораблі й інші судна або літальні апарати, які належали державі
або експлуатувалися нею й використовувалися тоді, коли вони
затонули, тільки для урядових некомерційних цілей і які
ідентифіковані як такі й відповідають визначенню підводної
культурної спадщини.
9. "Правила" означає Правила, що стосуються діяльності,
спрямованої на підводну культурну спадщину, зазначені в статті 33
цієї Конвенції.
Стаття 2
Цілі та загальні принципи
1. Метою цієї Конвенції є забезпечення й зміцнення охорони
підводної культурної спадщини.
2. Держави-учасниці співробітничають у справі охорони
підводної культурної спадщини.
3. Держави-учасниці зберігають підводну культурну спадщину на
благо людства відповідно до положень цієї Конвенції.
4. Держави-учасниці, залежно від обставин окремо або спільно,
вживають відповідно до цієї Конвенції й міжнародного права всіх
належних заходів, необхідні для охорони підводної культурної
спадщини, використовуючи для цього найкращі засоби, які є в
їхньому розпорядженні і які можна практично застосовувати залежно
від своїх можливостей.
5. До отримання дозволу на будь-яку діяльність, спрямовану на
підводну культурну спадщину, або до початку здійснення такої
діяльності як пріоритетний варіант розглядається можливість
зберігання підводної культурної спадщини in situ.
6. Видобута підводна культурна спадщина передається на
зберігання, консервується й управління нею здійснюється в такий
спосіб, який забезпечує її довгострокове зберігання.
7. Підводна культурна спадщина не повинна експлуатуватися для
комерційних цілей.
8. Відповідно до практики держав і міжнародного права, у тому
числі Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права
( 995_057 ), ніщо в цій Конвенції не повинно тлумачитися як таке,
що змінює норми міжнародного права й практику держав, які належать
до суверенного імунітету, а також права будь-якої держави стосовно
її державних суден і літальних апаратів.
9. Держави-учасниці забезпечують належну повагу до всіх
людських останків, що знаходяться в морських водах.
10. Заохочується відповідальний і нешкідливий доступ з метою
спостереження або документування in situ підводної культурної
спадщини з метою інформування громадськості про спадщину,
усвідомлення цінності й охорони спадщини, за винятком випадків,
коли такий доступ не є сумісним з її охороною й управлінням.
11. Ніякий акт або дія, здійснювані на основі цієї Конвенції,
не створюють підстав правопретензій, заперечування, відстоювання
будь-яких претензій щодо національного суверенітету або
юрисдикції.
Стаття 3
Співвідношення між цією Конвенцією та Конвенцією
Організації Об'єднаних Націй з морського права
Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди правам, юрисдикції й
обов'язкам держав щодо міжнародного права, у тому числі Конвенції
Організації Об'єднаних Націй з морського права ( 995_057 ).
Тлумачення й застосування цієї Конвенції здійснюються в контексті
й відповідно до міжнародного права, у тому числі Конвенції
Організації Об'єднаних Націй з морського права.
Стаття 4
Співвідношення з правилами рятування та правилами,
які стосуються скарбів
Будь-яка діяльність щодо підводної культурної спадщини, до
якої застосована ця Конвенція, не підпадає під дію правил
рятування або правил, що стосуються скарбів, за винятком випадків,
коли така діяльність:
a) дозволена компетентними органами влади; та
b) цілком відповідає цій Конвенції; та
c) забезпечує в разі будь-якого видобування підводної
культурної спадщини її максимальну охорону.
Стаття 5
Діяльність, що може випадково впливати на підводну
культурну спадщину
Кожна держава-учасниця використовує найкращі засоби, які є в
її розпорядженні і які можна практично застосовувати для
відвернення або пом'якшення будь-яких можливих несприятливих
наслідків діяльності, яка підпадає під її юрисдикцію й може
випадково впливати на підводну культурну спадщину.
Стаття 6
Двосторонні, регіональні або інші багатосторонні угоди
1. Заохочується укладення державами-учасницями двосторонніх,
регіональних або інших багатосторонніх угод або розвиток існуючих
угод з метою збереження підводної культурної спадщини. Всі такі
угоди повинні повністю відповідати положенням цієї Конвенції й не
послабляти її універсального характеру. Держави можуть у таких
угодах приймати норми й правила, що забезпечують більшу охорону
підводної культурної спадщини, ніж норми й правила, встановлені в
цій Конвенції.
2. Сторони таких двосторонніх, регіональних або інших
багатосторонніх угод можуть запрошувати приєднатися до зазначених
угод держави, що мають зв'язок із цією підводною культурною
спадщиною, який піддається перевірці, особливо зв'язок
культурного, історичного або археологічного характеру.
3. Ця Конвенція не змінює прав й обов'язків держав-учасниць,
які випливають з двосторонніх, регіональних або інших
багатосторонніх угод, укладених до її прийняття, й особливо таких
угод, які відповідають цілям цієї Конвенції та стосуються охорони
затонулих суден.
Стаття 7
Підводна культурна спадщина у внутрішніх водах,
архіпелажних водах і територіальному морі
1. Держави-учасниці на здійснення свого суверенітету мають
виключне право регулювати й дозволяти діяльність, спрямовану на
підводну культурну спадщину, у своїх внутрішніх водах,
архіпелажних водах і територіальному морі.
2. Без шкоди для інших міжнародних угод і норм міжнародного
права щодо охорони підводної культурної спадщини держави-учасниці
вимагають, щоб Правила, які стосуються діяльності, спрямованої на
підводну культурну спадщину, застосовувалися в їхніх внутрішніх
водах, архіпелажних водах і територіальному морі.
3. У своїх архіпелажних водах і територіальному морі, на
здійснення свого суверенітету й визнаючи загальноприйняту
міжнародну практику, держави-учасниці, з метою співробітництва
щодо найбільш ефективних способів охорони державних суден і
літальних апаратів, інформують про виявлення державного судна або
літального апарата, що піддається ідентифікації, державу прапора,
яка є учасницею цієї Конвенції, і, у відповідних випадках, інші
держави, що мають зв'язок, який піддається перевірці, з таким
об'єктом, особливо зв'язок культурного, історичного або
археологічного характеру.
Стаття 8
Підводна культурна спадщина в прилеглій зоні
Без шкоди для статей 9 й 10 та на додаток до них, а також
відповідно до пункту 2 статті 303 Конвенції Організації Об'єднаних
Націй з морського права ( 995_057 ) держави-учасниці у своїх
прилеглих зонах, можуть регулювати й дозволяти діяльність,
спрямовану на підводну культурну спадщину. При цьому вони
вимагають застосування Правил.
Стаття 9
Надання інформації та повідомлень у виключній
економічній зоні й на континентальному шельфі
1. Усі держави-учасниці відповідають за охорону підводної
культурної спадщини у виключній економічній зоні та на
континентальному шельфі відповідно до цієї Конвенції.
Відповідно:
a) держава-учасниця вимагає, щоб у випадках, коли її
громадянин або судно під її прапором виявляє підводну культурну
спадщину або має намір здійснювати діяльність, спрямовану на
підводну культурну спадщину, розташовану у виключній економічній
зоні або на континентальному шельфі цієї держави, громадянин або
капітан судна інформував її про таке виявлення або таку
діяльність;
b) у виключній економічній зоні або на континентальному
шельфі іншої держави-учасниці:
i) держави-учасниці вимагають, щоб громадянин або капітан
судна інформував їх і згадану іншу державу-учасницю про таке
виявлення або таку діяльність;
ii) як альтернативний варіант держава-учасниця вимагає,
щоб громадянин або капітан судна інформував її про таке виявлення
або діяльність, і забезпечує швидку й ефективну передачу цієї
інформації всім іншим державам-учасницям.
2. При передачі на зберігання акта про ратифікацію,
прийняття, схвалення або приєднання держава-учасниця заявляє про
спосіб передачі інформації відповідно до підпункту "b" пункту 1
цієї статті.
3. Держава-учасниця повідомляє Генеральному директору про
факти виявлення або діяльності, про які вона була проінформована
відповідно до пункту 1 цієї статті.
4. Генеральний директор невідкладно надає всім
державам-учасницям будь-яку інформацію, отриману ним відповідно до
пункту 3 цієї статті.
5. Будь-яка держава-учасниця може заявити державі-учасниці, у
виключній економічній зоні або на континентальному шельфі якої
знаходиться підводна культурна спадщина, про свою
заінтересованість в участі в консультаціях щодо шляхів
забезпечення ефективної охорони цієї підводної культурної
спадщини. Така заява повинна ґрунтуватися на зв'язку, із цією
підводною культурною спадщиною, який піддається перевірці,
особливо зв'язку культурного, історичного або археологічного
характеру.
Стаття 10
Охорона підводної культурної спадщини у виключній
економічній зоні та на континентальному шельфі
1. Дозвіл на діяльність, спрямовану на підводну культурну
спадщину, розташовану у виключній економічній зоні або на
континентальному шельфі, не може надаватися інакше, ніж відповідно
до положень цієї статті.
2. Держава-учасниця, у виключній економічній зоні або на
континентальному шельфі якої знаходиться підводна культурна
спадщина, має право забороняти або дозволяти будь-яку діяльність,
спрямовану на підводну культурну спадщину, для недопущення
порушення її суверенних прав або юрисдикції, встановлених
міжнародним правом, у тому числі Конвенцією Організації Об'єднаних
Націй з морського права ( 995_057 ).
3. У разі виявлення у виключній економічній зоні або на
континентальному шельфі держави-учасниці підводної культурної
спадщини або якщо є намір здійснювати там діяльність, спрямовану
на підводну культурну спадщину, ця держава-учасниця:
a) консультується з усіма іншими державами-учасницями, що
заявили про свою заінтересованість відповідно до пункту 5 статті
9, щодо шляхів забезпечення найбільш ефективної охорони підводної
культурної спадщини;
b) координує такі консультації як "координуюча держава", якщо
тільки вона не заявляє чітко про своє небажання робити це; у цьому
випадку держави-учасниці, що заявили про свою заінтересованість
відповідно до пункту 5 статті 9, призначають координуючу державу.
4. Без шкоди для обов'язку всіх держав-учасниць охороняти
підводну культурну спадщину шляхом усіх практично здійсненних
заходів, що вживаються згідно з міжнародним правом для запобігання
будь-якій безпосередній небезпеці, яка загрожує підводній
культурній спадщині, у тому числі мародерству, координуюча держава
може вживати усіх практично здійсненних заходів та (або) надавати
усі необхідні дозволи відповідно до цієї Конвенції, у разі потреби
до консультацій, з метою відвернення будь-якої безпосередньої
небезпеки, яка загрожує підводній культурній спадщині внаслідок
діяльності людини чи будь-яких інших причин, у тому числі
мародерства. При прийнятті таких заходів може бути запитане
сприяння інших держав-учасниць.
5. Координуюча держава:
a) здійснює заходи охорони, погоджені державами, що беруть
участь у консультаціях, у тому числі координуючою державою, якщо
тільки держави, які беруть участь у консультаціях, у тому числі
координуюча держава, не домовляться про те, що ці заходи здійснює
інша держава-учасниця;
b) видає всі необхідні дозволи таких погоджених заходів
відповідно до Правил, якщо тільки держави, які беруть участь у
консультаціях, у тому числі координуюча держава, не домовляться
про те, що такі дозволи надає інша держава-учасниця;.
c) може здійснювати будь-які необхідні попередні дослідження
щодо підводної культурної спадщини й надає всі необхідні для цього
дозволи й негайно інформує про результати Генерального директора,
який у свою чергу негайно надає таку інформацію іншим
державам-учасницям.
6. Координуючи консультації, вживаючи заходів, здійснюючи
попередні дослідження та (або) надаючи дозволи відповідно до цієї
статті, координуюча держава діє від імені всіх держав-учасниць у
цілому, а не у своїх власних інтересах. Будь-яка з перерахованих
вище дій не є сама по собі підставою для претензій на будь-які
преференційні або юрисдикційні права, не передбачені міжнародним
правом, у тому числі Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з
морського права ( 995_057 ).
7. За винятком випадків, передбачених положеннями пунктів 2 й
4 цієї статті, ніяка діяльність, спрямована на державне судно або
літальний апарат, не може здійснюватися без згоди держави прапора
й співробітництва координуючої держави.
Стаття 11
Надання інформації та повідомлень у Районі
1. Держави-учасниці несуть відповідальність за охорону
підводної культурної спадщини в Районі відповідно до цієї
Конвенції й статті 149 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з
морського права ( 995_057 ). Відповідно, у випадках, коли
громадянин держави-учасниці або судно під її прапором виявляє
підводну культурну спадщину або має намір здійснювати діяльність,
спрямовану на підводну культурну спадщину, розташовану в Районі,
ця держава-учасниця вимагає, щоб громадянин або капітан судна
інформував її про таке виявлення або діяльність.
2. Держави-учасниці повідомляють Генеральному директору й
Генеральному секретарю Міжнародного органу з морського дна про
виявлення або діяльність, про які вони були проінформовані.
3. Генеральний директор негайно надає всім державам-учасницям
будь-яку таку інформацію, отриману від держав-учасниць.
4. Будь-яка держава-учасниця може заявити Генеральному
директору про свою заінтересованість в участі в консультаціях щодо
шляхів забезпечення ефективної охорони цієї підводної культурної
спадщини. Така заява повинна ґрунтуватися на зв'язку з відповідною
підводною культурною спадщиною, який піддається перевірці, причому
особлива увага повинна приділятися преференційним правам держав
культурного, історичного або археологічного походження.
Стаття 12
Охорона підводної культурної спадщини в Районі
1. Дозвіл на діяльність, спрямовану на підводну культурну
спадщину, розташовану в Районі, не може надаватися інакше, чим
відповідно до положень цієї статті.
2. Генеральний директор запрошує всі держави-учасниці, що
заявили відповідно до пункту 4 статті 11 про свою
заінтересованість, провести консультації щодо найбільш ефективних
способів охорони підводної культурної спадщини й призначити
державу-учасницю, що буде координувати такі консультації як
"координуюча держава". Генеральний директор запрошує також взяти
участь у таких консультаціях Міжнародний орган з морського дна.
3. Всі держави-учасниці можуть вживати усіх практично
здійсненних заходів відповідно до цієї Конвенції, у разі потреби
до консультацій, з метою відвернення будь-якої безпосередньої
небезпеки, яка загрожує підводній культурній спадщині внаслідок
діяльності людини або будь-яких інших причин, у тому числі
мародерства.
4. Координуюча держава:
a) здійснює заходи охорони, погоджені державами, що беруть
участь у консультаціях, у тому числі координуючою державою, якщо
тільки держави, які беруть участь у консультаціях, у тому числі
координуюча держава, не домовляться, що ці заходи здійснює інша
держава-учасниця; і
b) надає всі необхідні дозволи щодо таких погоджених заходів
відповідно до цієї Конвенції, якщо тільки держави, що беруть
участь у консультаціях, у тому числі координуюча держава, не
домовляться про те, що такі дозволи надає інша держава-учасниця.
5. Координуюча держава може здійснювати будь-які необхідні
попередні дослідження щодо підводної культурної спадщини й надає
всі необхідні для цього дозволи й негайно інформує про результати
Генерального директора, який у свою чергу негайно надає таку
інформацію іншим державам-учасницям.
6. Координуючи консультації, вживаючи заходів, здійснюючи
попередні дослідження та (або) надаючи дозволи відповідно до цієї
статті, координуюча держава діє на благо всього людства, від імені
всіх держав-учасниць. Особлива увага приділяється преференційним
правам щодо такої підводної культурної спадщини держав
культурного, історичного або археологічного походження.
7. Ніяка держава-учасниця не здійснює й не дозволяє
діяльності, спрямованої на державне судно або літальний апарат у
Районі, без згоди держави прапора.
Стаття 13
Суверенний імунітет
Військові кораблі та інші державні судна або військові
літальні апарати, які володіють суверенним імунітетом,
використовуються для некомерційних цілей, функціонують у
звичайному для них режимі та не займаються діяльністю, спрямованою
на підводну культурну спадщину, не зобов'язані повідомляти про
виявлення підводної культурної спадщини, як це передбачено
статтями 9, 10, 11 та 12 цієї Конвенції. Водночас держави-учасниці
шляхом вжиття належних заходів, що не зачіпають експлуатації або
експлуатаційних можливостей своїх військових кораблів й інших
державних суден або військових літальних апаратів, які володіють
суверенним імунітетом і використовуються для некомерційних цілей,
забезпечують дотримання ними настільки, наскільки це є розумним і
практично здійсненним, положень статей 9, 10, 11 та 12 цієї
Конвенції.
Стаття 14
Контроль щодо ввозу на територію,
торгових операцій та володіння
Держави-учасниці вживають заходів щодо запобігання ввозу на
їхню територію підводної культурної спадщини, яка була незаконно
експортована та (або) видобута з порушенням цієї Конвенції,
торгових операцій з нею або володіння такою спадщиною.
Стаття 15
Невикористання районів, що знаходяться під
юрисдикцією держав-учасниць
Держави-учасниці вживають заходів для заборони використання
своєї території, у тому числі морських портів, а також штучних
островів, установок і споруд, що знаходяться під їхньою виключною
юрисдикцією або контролем, для цілей сприяння будь-якій
діяльності, спрямованій на підводну культурну спадщину,
здійснюваній з порушенням цієї Конвенції.
Стаття 16
Заходи щодо громадян і суден
Держави-учасниці вживають усіх практично здійсненних заходів
для недопущення будь-якої діяльності, спрямованої на підводну
культурну спадщину й здійснюваної з порушенням цієї Конвенції, з
боку своїх громадян і суден під своїм прапором.
Стаття 17
Санкції
1. Кожна держава-учасниця встановлює санкції за порушення
заходів, вжитих нею на виконання цієї Конвенції.
2. Санкції, які застосовуються щодо порушень, повинні бути
адекватні за суворістю покарання, з тим щоб ефективно
забезпечувати дотримання положень цієї Конвенції, запобігати
порушенням, де б вони не відбувалися, і позбавляти порушників
вигод, які вони отримують внаслідок їхньої протиправної
діяльності.
3. Держави-учасниці співробітничають у забезпеченні
застосування санкцій, встановлених відповідно до цієї статті.
Стаття 18
Вилучення підводної культурної спадщини
і розпорядження нею
1. Кожна держава-учасниця вживає заходів щодо вилучення на
своїй території підводної культурної спадщини, видобутої з
порушенням цієї Конвенції.
2. Кожна держава-учасниця веде облік, охороняє й уживає всіх
розумних заходів для забезпечення стабільного стану підводної
культурної спадщини, вилученої відповідно до цієї Конвенції.
3. Кожна держава-учасниця повідомляє про будь-яке вилучення
підводної культурної спадщини, здійснене нею відповідно до цієї
Конвенції, Генерального директора й будь-яку іншу державу, яка має
зв'язок з такою підводною культурною спадщиною, який піддається
перевірці, особливо зв'язок культурного, історичного або
археологічного характеру.
4. Держава-учасниця, яка вилучила підводну культурну
спадщину, забезпечує розпорядження нею з метою суспільної користі
з урахуванням необхідності її збереження й вивчення; необхідності
відновлення як єдиного цілого розосереджених колекцій;
необхідності забезпечення доступу громадськості до цієї спадщини,
демонстрації її на виставках, використання її з метою просвіти; а
також з урахуванням інтересів будь-якої держави, яка має зв'язок,
з такою підводною культурною спадщиною, який піддається перевірці,
особливо зв'язок культурного, історичного або археологічного
характеру.
Стаття 19
Співробітництво та обмін інформацією
1. Держави-учасниці співробітничають і сприяють одна одній в
охороні й управлінні підводною культурною спадщиною відповідно до
цієї Конвенції, у тому числі, де це практично можливо,
співробітництво з питань дослідження, розкопок, документування,
забезпечення схоронності, вивчення та показу публіці такої
спадщини.
2. Настільки, наскільки це сумісно із цілями цієї Конвенції,
кожна держава-учасниця зобов'язується обмінюватися з іншими
державами-учасницями інформацією стосовно підводної культурної
спадщини, у тому числі інформацією про виявлення цієї спадщини, її
місцезнаходження, розкопки або видобування з порушенням положень
цієї Конвенції або з порушенням інших норм міжнародного права; про
відповідну наукову методологію й технологію, а також про розробку
правових норм, застосовних до такої спадщини.
3. Інформація, якою обмінюються між собою держави-учасниці
або ЮНЕСКО й держави-учасниці щодо виявлення або місцезнаходження
підводної культурної спадщини, настільки, наскільки це сумісно з
їхнім національним законодавством, має конфіденційний характер і
доступна тільки компетентним відомствам держав-учасниць, оскільки
розголошення такої інформації може становити небезпеку або
створювати ризик для цілей охорони такої підводної культурної
спадщини.
4. Кожна держава-учасниця вживає всіх практично здійсненних
заходів для поширення інформації, у тому числі, якщо це можливо,
за допомогою відповідних міжнародних баз даних, про підводну
культурну спадщину, розкопки або видобування якої були здійснені з
порушенням цієї Конвенції або з порушенням інших норм міжнародного
права.
Стаття 20
Інформованість громадськості
Кожна держава-учасниця вживає всіх практично здійсненних
заходів для забезпечення більш широкої поінформованості
громадськості щодо цінності й значущості підводної культурної
спадщини, а також важливості її охорони відповідно до цієї
Конвенції.
Стаття 21
Підготовка в галузі підводної археології
Держави-учасниці співробітничають у підготовці спеціалістів у
галузі підводної археології, у розробці методів консервації
підводної культурної спадщини і, на погоджених умовах, у передачі
технологій, що стосуються підводної культурної спадщини.
Стаття 22
Компетентні відомства
1. Для забезпечення належного виконання цієї Конвенції
держави-учасниці створюють компетентні відомства або у відповідних
випадках посилюють існуючі відомства з метою створення,
підтримання й відновлення реєстру підводної культурної спадщини,
її ефективної охорони, консервації, показу публіці й управління
нею, а також для дослідницьких й освітніх цілей.
2. Держави-учасниці повідомляють Генеральному директору назву
й адресу своїх компетентних відомств, які займаються питаннями
підводної культурної спадщини.
Стаття 23
Наради держав-учасниць
1. Генеральний директор скликає Нараду держав-учасниць
протягом одного року після набрання чинності цією Конвенцією й
після цього не менше одного разу на два роки. На вимогу більшості
держав-учасниць Генеральний директор скликає позачергову Нараду
держав-учасниць.
2. Нарада держав-учасниць визначає свої функції й обов'язки.
3. Нарада держав-учасниць приймає свої Правила процедури.
4. Нарада держав-учасниць може створити Консультативний
науково-технічний орган, який складається з експертів, призначених
державами-учасницями з належним врахуванням принципу справедливого
географічного розподілу й бажаного співвідношення в ньому
чоловіків і жінок.
5. Консультативний науково-технічний орган надає відповідне
сприяння Нараді держав-учасниць у наукових і технічних питаннях,
пов'язаних із застосуванням Правил.
Стаття 24
Секретаріат Конвенції
1. Генеральний директор забезпечує секретаріатське
обслуговування Конвенції.
2. До обов'язків Секретаріату належать:
a) організація Нарад держав-учасниць, як це передбачено
пунктом 1 статті 23; і
b) сприяння державам-учасницям у виконанні рішень Нарад
держав-учасниць.
Стаття 25
Мирне вирішення спорів
1. Будь-який спір між двома чи більше державами-учасницями
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції підлягає
врегулюванню шляхом переговорів у дусі доброї волі або іншими
мирними засобами за власним вибором держав-учасниць.
2. Якщо протягом розумного періоду спір не вдасться вирішити
за допомогою переговорів, він може за згодою заінтересованих
держав-учасниць бути переданий ЮНЕСКО, яка виступає як посередник.
3. За відсутності посередництва, або якщо за наявності
посередництвом спір не вирішено, положення про вирішення спорів,
передбачені Частиною XV Конвенції Організації Об'єднаних Націй з
морського права ( 995_057 ), застосовуються mutatis mutandis щодо
будь-якого спору між державами - учасницями цієї Конвенції
стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції незалежно від
того, чи є вони учасницями Конвенції Організації Об'єднаних Націй
з морського права.
4. Будь-яка процедура, обрана державами - учасницями цієї
Конвенції та Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського
права ( 995_057 ) відповідно до її статті 287, застосовується для
вирішення спорів відповідно до цієї статті, якщо тільки
держава-учасниця під час ратифікації, прийняття, схвалення цієї
Конвенції або приєднання до неї чи будь-коли після цього не обере
для вирішення спорів, що виникають у зв'язку із цією Конвенцією,
іншу процедуру відповідно до статті 287.
5. Держава - учасниця цієї Конвенції, що не є учасницею
Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права
( 995_057 ), під час ратифікації, прийняття, схвалення цієї
Конвенції або приєднання до неї чи будь-коли після цього може
відповідно до цієї статті вибрати шляхом письмової заяви один або
декілька засобів, передбачених у пункті 1 статті 287 Конвенції
Організації Об'єднаннях Націй з морського права, для цілей
вирішення спорів. Стаття 287 застосовується до такої заяви, а
також до будь-якого спору, в якому така держава є стороною і який
не охоплюється чинною заявою. Для цілей погоджувальної процедури й
арбітражу відповідно до додатків V й VII Конвенції Організації
Об'єднаних Націй з морського права така держава має право
призначити посередників й арбітрів, які включаються до списків,
згаданих у статті 2 Додатка V й у статті 2 Додатка VII, для
вирішення спорів, що виникають у зв'язку із цією Конвенцією.
Стаття 26
Ратифікація, прийняття, схвалення або приєднання
1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню
державами - членами ЮНЕСКО.
2. До цієї Конвенції можуть приєднатися:
a) держави, які не є членами ЮНЕСКО, але є членами
Організації Об'єднаних Націй або будь-якої спеціалізованої
установи системи Організації Об'єднаних Націй або Міжнародного
агентства з атомної енергії, а також держави - учасниці Статуту
Міжнародного Суду ( 995_010 ) й будь-яка інша держава, що отримає
від Генеральної конференції ЮНЕСКО запрошення приєднатися до цієї
Конвенції;
b) території, які мають повне внутрішнє самоврядування, що
визнаються як такі Організацією Об'єднаних Націй, але не досягли
повної незалежності відповідно до резолюції 1514 (XV) Генеральної
Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ( 995_280 ), і які володіють
компетенцією в питаннях, що регулюються цією Конвенцією, у тому
числі компетенцією щодо укладання договорів, які стосуються таких
питань.
3. Ратифікаційні грамоти або акти про прийняття, схвалення
або приєднання здаються на зберігання Генеральному директору, який
є депозитарієм.
Стаття 27
Набрання чинності
Ця Конвенція набирає чинності через три місяця з дня здачі на
зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або акта, згаданих у
статті 26, але лише стосовно двадцяти держав або територій, що
здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або акти про
прийняття, схвалення або приєднання. Для будь-якої іншої держави
або території вона набирає чинності через три місяці з дня здачі
на зберігання цією державою або територією ратифікаційної грамоти
або акта про прийняття, схвалення або приєднання.
Стаття 28
Заява щодо внутрішніх неморських вод
Під час ратифікації, прийняття, схвалення цієї Конвенції або
приєднання до неї чи будь-коли після цього будь-яка держава або
територія може заявити про застосування Правил до внутрішніх
неморських вод.
Стаття 29
Географічне обмеження застосування
Під час ратифікації, прийняття, схвалення цієї Конвенції або
приєднання до неї будь-яка держава або територія може зробити
заяву депозитарію про те, що ця Конвенція не застосовується до
певних ділянок її території, внутрішніх вод, архіпелажних вод або
територіального моря, надаючи при цьому обґрунтування подібної
заяви. Така держава настільки, наскільки це практично здійсненно,
і в можливо короткі строки сприяє створенню умов, що дозволяють
поширити дію цієї Конвенції на ділянки, згадані в її заяві, і
після досягнення цього відкликає свою заяву цілком або частково.
Стаття 30
Застереження
За винятком випадку, передбаченого в статті 29, до цієї
Конвенції не можуть робитися ніякі застереження.
Стаття 31
Зміни
1. Держава-учасниця може шляхом надіслання письмового
повідомлення на ім'я Генерального директора запропонувати зміни до
цієї Конвенції. Генеральний директор розсилає таке повідомлення
всім державам-учасницям. Якщо протягом шести місяців з дати
поширення такого повідомлення не менше половини держав-учасниць
дадуть позитивну відповідь на це прохання, Генеральний директор
подає цю пропозицію наступній Нараді держав-учасниць для
обговорення й можливого прийняття.
2. Зміни приймаються більшістю у дві третини присутніх і тих,
що беруть участь у голосуванні, держав-учасниць.
3. Зміни до цієї Конвенції після їхнього прийняття підлягають
ратифікації або прийняттю, схваленню чи приєднанню
державами-учасницями.
4. Зміни набирають чинності, але лише щодо держав-учасниць,
що ратифікували, прийняли або схвалили такі зміни або приєдналися
до них, через три місяці з дня здачі на зберігання ратифікаційних
грамот або актів, згаданих у пункті 3 цієї статті, двома третинами
держав-учасниць. Згодом для кожної держави або території, що
ратифікувала, прийняла, схвалила зміну або приєдналася до неї,
зміна набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання
цією державою-учасницею ратифікаційної грамоти або акта про
прийняття, схвалення або приєднання.
5. Держава або територія, що стала учасницею цієї Конвенції
після набрання чинності змінами відповідно до пункту 4 цієї
статті, якщо тільки вона не заявляє про інший намір, вважається
a) учасницею цієї Конвенції з такими змінами; та
b) учасницею Конвенції без зміни стосовно будь-якої
держави-учасниці, для якої така зміна не є обов'язковою.
Стаття 32
Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця може шляхом надіслання
письмового повідомлення на ім'я Генерального директора денонсувати
цю Конвенцію.
2. Денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після
дати отримання повідомлення, якщо в повідомленні не зазначається
пізніший строк.
3. Денонсація жодним чином не зачіпає обов'язку будь-якої
держави-учасниці виконувати будь-яке зобов'язання, що міститься в
цій Конвенції, і є для неї чинним відповідно до міжнародного права
незалежно від цієї Конвенції.
Стаття 33
Правила
Правила, що додаються до цієї Конвенції, становлять її
невід'ємну частину і, якщо чітко не передбачено інше, посилання на
цю Конвенцію є посиланням і на Правила.
Стаття 34
Реєстрація в Організації Об'єднаних Націй
Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ) ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації
Об'єднаних Націй на прохання Генерального директора.
Стаття 35
Тексти, що мають однакову силу
Ця Конвенція укладена англійською, арабською, іспанською
китайською, російською та французькою мовами, причому всі шість
текстів мають однакову силу.
Додаток
Правила, що стосуються діяльності,
спрямованої на підводну культурну спадщину
I. Загальні принципи
Правило 1
Пріоритетним варіантом охорони підводної культурної спадщини
вважається можливість її зберігання in situ. Відповідно, дозволи
на діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину,
надаються в такий спосіб, який відповідає завданням охорони цієї
спадщини, і за умови дотримання цієї вимоги ця діяльність може
бути дозволена з метою значного сприяння охороні або внеску в
розширення знань про підводну культурну спадщину чи підвищення її
значущості.
Правило 2
Комерційна експлуатація підводної культурної спадщини з метою
торгівлі або спекуляції або її безповоротне розосередження
докорінно несумісні з охороною й належним управлінням підводною
культурною спадщиною. Підводна культурна спадщина не є предметом
торгівлі, купівлі, продажу чи бартеру як товар, що має комерційну
цінність.
Це правило не може тлумачитися як таке, що забороняє:
a) надання послуг фахових археологів або інших необхідних
послуг, характер і мета яких цілком відповідають цій Конвенції і
які здійснюються на підставі дозволу компетентних відомств;
b) розміщення на зберігання підводної культурної спадщини,
добутої під час дослідницького проекту відповідно до цієї
Конвенції, за умови, що таке розташування на зберігання не завдає
шкоди науковій або культурній цінності або цілісності видобутих
об'єктів і не призводить до їхнього безповоротного розосередження,
що воно відповідає положенням правил 33 й 34 та здійснюється на
підставі дозволу компетентних відомств.
Правило 3
Діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину, не
повинна негативно впливати на підводну культурну спадщину більше,
ніж це необхідно для цілей проекту.
Правило 4
У ході діяльності, спрямованої на підводну культурну
спадщину, використовуються методи неруйнівного поводження й
обстеження, що є кращими, ніж видобування об'єктів. Якщо розкопки
або видобування необхідні з метою наукового вивчення або подальшої
охорони підводної культурної спадщини, методи й технологія, які
використовуються, повинні бути максимально можливою мірою
неруйнівними та сприяти забезпеченню схоронності останків.
Правило 5
Під час здійснення діяльності, спрямованої на підводну
культурну спадщину, не повинен без необхідності порушуватися
спокій людських останків і місць, які є об'єктом поклоніння.
Правило 6
Діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину, суворо
регламентується, з тим щоб забезпечити належний облік культурної,
історичної й археологічної інформації, яка збирається.
Правило 7
Заохочується доступ громадськості до підводної культурної
спадщини in situ за винятком випадків, коли такий доступ не є
сумісним із завданнями охорони й управління.
Правило 8
Заохочується міжнародне співробітництво в здійсненні
діяльності, спрямованої на підводну культурну спадщину, з тим щоб
сприяти ефективному обміну й використанню знань археологів та
інших відповідних спеціалістів.
II. Проектна документація
Правило 9
До початку будь-якої діяльності, спрямованої на підводну
культурну спадщину, готується проектна документація, що подається
компетентним відомствам для отримання дозволу й відповідної
експертної оцінки.
Правило 10
Проектна документація включає:
a) оцінку попередніх досліджень або попередньої роботи;
b) виклад змісту проекту і його цілей;
c) методологію й технічні засоби, які підлягають
використанню;
d) план фінансування;
e) запланований графік здійснення проекту;
f) склад групи, а також кваліфікацію, обов'язки та досвід
кожного члена групи;
g) плани аналітичної й іншої діяльності після закінчення
робіт на об'єкті;
h) програму консервації артефактів й об'єкта, яка підлягає
розробці в тісному співробітництві з компетентними відомствами;
i) політику управління об'єктом і його утримання в порядку на
весь період здійснення проекту;
j) програму документального забезпечення;
k) техніку безпеки;
l) охорону навколишнього середовища;
m) домовленості про співробітництво з музеями та іншими
закладами, зокрема науковими;
n) порядок підготовки звітів;
o) передачу на архівне зберігання, у тому числі видобутої
підводної культурної спадщини; та
p) план публікацій.
Правило 11
Діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину,
повинна здійснюватися відповідно до проектної документації,
затвердженої компетентними установами.
Правило 12
У разі непередбаченого виявлення або зміни обставин проектна
документація переглядається й до неї за згоди компетентних установ
вносяться зміни.
Правило 13
У разі крайньої необхідності або при випадковому виявленні з
метою охорони підводної культурної спадщини може бути дозволена
навіть за відсутності проектної документації діяльність,
спрямована на підводну культурну спадщину, у тому числі заходи з
консервації або діяльність короткострокового характеру, особливо
щодо забезпечення її стабільного стану.
III. Попередня робота
Правило 14
Попередня робота, зазначена в правилі 10a, включає оцінку,
яка визначає значущість і ступінь уразливості підводної культурної
спадщини й навколишнього природного середовища у зв'язку з
можливою шкодою в результаті реалізації запропонованого проекту, а
також можливість отримання даних, які відповідали б цілям проекту.
Правило 15
Така оцінка включає також попереднє вивчення доступних
історичних та археологічних відомостей, археологічних та
екологічних характеристик об'єкта й наслідків будь-якого
потенційного втручання з погляду довгострокового зберігання в
стабільному стані підводної культурної спадщини, зачепленої
діяльністю.
IV. Мета, методологія й технічні засоби здійснення проекту
Правило 16
Методологія повинна відповідати цілям проекту, а
використовувані технічні засоби повинні мати, по можливості,
найменш інтрузивний характер.
V. Фінансування
Правило 17
За винятком надзвичайних ситуацій, викликаних необхідністю
охорони підводної культурної спадщини, завчасно до проведення
будь-якої діяльності забезпечується належне фінансування в обсязі,
достатньому для здійснення всіх стадій проекту, у тому числі
консервації, документування та зберігання видобутих артефактів, а
також підготовки та розповсюдження звітів.
Правило 18
Проектна документація містить підтвердження спроможності
профінансувати проект аж до його завершення, як, наприклад,
фінансова гарантія.
Правило 19
Проектна документація містить план дій на випадок
непередбачених обставин, що забезпечує консервацію підводної
культурної спадщини й документації, що її стосується, у випадку
будь-якого призупинення передбаченого фінансування.
VI. Строки здійснення проекту - графік
Правило 20
Для того щоб гарантувати здійснення всіх стадій проекту,
завчасно до початку будь-якої діяльності, спрямованої на підводну
культурну спадщину, складається відповідний графік із зазначенням
строків консервації, документування й зберігання видобутої
підводної культурної спадщини, а також підготовки й розповсюдження
звітів.
Правило 21
Проектна документація містить план дій на випадок
непередбачених обставин, який забезпечує консервацію підводної
культурної спадщини й документації, що її стосується, у разі
будь-якого призупинення або припинення проекту.
VII. Наукова компетентність і кваліфікація
Правило 22
Діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину,
здійснюється тільки під керівництвом і контролем, а також за
регулярної присутності кваліфікованого фахівця з підводної
археології, наукова компетентність якого відповідає проекту.
Правило 23
Усі особи, які входять до складу групи, що здійснює проект,
мають кваліфікацію й підтверджену компетентність, які відповідають
їхнім функціям у рамках проекту.
VIII. Консервація й управління об'єктом
Правило 24
Програма консервації передбачає порядок поводження з
археологічними об'єктами в ході діяльності, спрямованої на
підводну культурну спадщину, під час їхнього транспортування й у
довгостроковому плані. Консервація здійснюється відповідно до
чинних професійних норм.
Правило 25
Програма управління об'єктом передбачає охорону й управління
in situ підводною культурною спадщиною під час і після закінчення
робіт на об'єкті. Програма включає інформування громадськості,
розумні заходи щодо забезпечення стабільності об'єкта, моніторинг
і захист від втручання.
IX. Документальне забезпечення
Правило 26
Програма документального забезпечення передбачає відповідно
до чинних професійних норм археологічної документації, докладне
документування, у тому числі звіт про хід здійснення діяльності,
спрямованої на підводну культурну спадщину.
Правило 27
Документальне забезпечення включає, як мінімум, докладний
опис об'єкта, у тому числі походження підводної культурної
спадщини, перенесеної або видобутої під час діяльності,
спрямованої на підводну культурну спадщину, польові записи, плани,
креслення, перетини, а також фотографії або записи на інших
носіях.
X. Безпека
Правило 28
Розробляється адекватна техніка безпеки, що відповідає всім
застосовним нормативним і професійним вимогам, з метою
забезпечення безпеки й здоров'я членів групи, яка здійснює проект,
і третіх осіб.
XI. Навколишнє середовище
Правило 29
Розробляються заходи для охорони навколишнього середовища,
які адекватно забезпечують, щоб дно морів і морські організми не
піддавалися невиправданому впливу.
XII. Звітність
Правило 30
Проміжний і заключний звіти подаються відповідно до графіка,
передбаченого проектною документацією, і здаються на зберігання до
відповідних публічних архівних служб.
Правило 31
Звіти включають:
a) виклад цілей;
b) перелік використаних методів і технічних засобів;
c) опис досягнутих результатів;
d) основну графічну й фотографічну документацію по всіх фазах
діяльності;
e) рекомендації щодо консервації й зберігання об'єкта й
будь-якої переміщеної підводної культурної спадщини; та
f) рекомендації щодо майбутньої діяльності.
XIII. Збереження проектних архівів
Правило 32
Питання зберігання проектних архівів погоджуються до початку
будь-якої діяльності й включаються до проектної документації.
Правило 33
Проектні архіви, у тому числі будь-яка переміщена підводна
культурна спадщина й примірник усієї документації, яка її
стосується, зберігаються, наскільки це можливо, в одному місці й у
повному обсязі як колекція в такий спосіб, який забезпечує їхню
доступність для спеціалістів і громадськості, а також схоронність
архіву. Це повинно бути зроблено якнайшвидше й у будь-якому разі
не пізніше, ніж через 10 років після завершення проекту, наскільки
це може бути сумісно із цілями консервації підводної культурної
спадщини.
Правило 34
Управління проектними архівами здійснюється відповідно до
міжнародних професійних норм і під керівництвом компетентних
відомств.
XIV. Поширення
Правило 35
Просвіта громадськості й надання результатів проекту в
популярній формі, коли це можливо, є однією із цілей проекту.
Правило 36
Заключна зведена доповідь з проекту:
a) публікується з урахуванням складності проекту й
конфіденційності або делікатного характеру інформації в можливо
короткі строки; і
b) здається на зберігання до відповідних публічних архівних
служб.
Учинено в м. Париж 6 листопада 2001 року у двох автентичних
примірниках за підписом Голови тридцять першої сесії Генеральної
конференції й Генерального директора Організації Об'єднаних Націй
з питань освіти, науки і культури; ці примірники здаються на
зберігання в архів Організації Об'єднаних Націй з питань освіти,
науки і культури, а їхні належним чином засвідчені копії
надсилаються всім державам і територіям, зазначеним у статті 26, а
також Організації Об'єднаних Націй.
Наведений вище текст є дійсним текстом Конвенції, належним
чином прийнятої Генеральною конференцією Організації Об'єднаних
Націй з питань освіти, науки і культури на її тридцять першій
сесії, що відбулася в Парижі й закінчилася 3 листопада 2001 року.
На посвідчення чого цю Конвенцію підписали 6 листопада 2001
року
Голова Генеральної конференції Генеральний директор
Конвенция
об охране подводного культурного наследия
(Париж, 2 ноября 2001 года)

Генеральная конференция Организации Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры, собравшаяся в Париже с 15
октября по 3 ноября 2001 г. на свою 31-ю сессию, признавая важное значение подводного культурного наследия как
составной части культурного наследия человечества и особо важного
элемента истории народов и наций, а также отношений между ними,
касающихся их общего наследия, осознавая важность охраны и сохранения подводного культурного
наследия, а также тот факт, что ответственность за это несут все
государства, отмечая растущий общественный интерес к подводному
культурному наследию и ценность, которую придает ему
общественность, будучи убеждена в важности исследований, информации и
просвещения для охраны и сохранения подводного культурного
наследия, будучи убеждена в том, что общественность вправе пользоваться
теми возможностями, которые предоставляет для образования и досуга
ответственный и безвредный доступ к подводному культурному
наследию in situ, а просвещение общественности способствует росту
информированности об этом наследии, оценке его значения и его
охране, осознавая угрозу, которую представляет для подводного
культурного наследия несанкционированная деятельность,
направленная на него, и необходимость усиления мер для
предотвращения такой деятельности, осознавая необходимость реагировать соответствующим образом
на возможное негативное влияние на подводное культурное наследие
правомерной деятельности, которая может случайно воздействовать на
него, будучи глубоко обеспокоена растущей коммерческой
эксплуатацией подводного культурного наследия и особенно
определенными видами деятельности, имеющими целью продажу,
приобретение или бартер объектов подводного культурного наследия, осознавая доступность высоких технологий, расширяющих
возможности обнаружения подводного культурного наследия и доступа
к нему, полагая, что сотрудничество государств, международных
организаций, научных учреждений, профессиональных объединений,
археологов, водолазов, других заинтересованных сторон и
общественности в целом является необходимым для охраны подводного
культурного наследия, принимая во внимание, что обследование, раскопки и охрана
подводного культурного наследия требуют наличия и применения
специальных научных методов и использования соответствующей
технологии и оборудования, а также высокой степени
профессиональной специализации, что в совокупности указывает на
необходимость унифицированных руководящих критериев, осознавая необходимость кодификации и прогрессивного развития
норм, касающихся охраны и сохранения подводного культурного
наследия в соответствии с международным правом и практикой,
включая Конвенцию ЮНЕСКО о мерах, направленных на запрещение и
предупреждение незаконного ввоза, вывоза и передачи права
собственности на культурные ценности от 14 ноября 1970 г.
( 995_186 ), Конвенцию ЮНЕСКО об охране всемирного культурного и
природного наследия от 16 ноября 1972 г. ( 995_089 ), а также
Конвенцию Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10
декабря 1982 г. ( 995_057 ), будучи привержена повышению эффективности мер на
международном, региональном и национальном уровнях для сохранения
in situ или, если это необходимо в научных целях или в целях
охраны, для осторожного извлечения подводного культурного
наследия, решив на своей двадцать девятой сессии, что этот вопрос
явится предметом международной конвенции, принимает настоящую Конвенцию 2 ноября 2001 года.
Статья 1
Определения
Для целей настоящей Конвенции: 1. a) "Подводное культурное наследие" означает все следы
человеческого существования, имеющие культурный, исторический или
археологический характер, которые частично или полностью,
периодически или постоянно находятся под водой на протяжении не
менее 100 лет, такие, как:
i) объекты, сооружения, здания, артефакты и человеческие
останки вместе с их археологическим и природным окружением;
ii) суда, летательные аппараты, другие транспортные
средства или любые их части, их груз или другое содержимое, вместе
с их археологическим и природным окружением; и
iii) предметы доисторического характера. b) Трубопроводы и кабели, проложенные по дну моря, не
считаются подводным культурным наследием. c) Иные установки, не являющиеся трубопроводами или кабелями,
которые размещены на дне моря и продолжают использоваться, не
считаются подводным культурным наследием. 2. a) "Государства-участники" означает государства, которые
согласились на обязательность для них настоящей Конвенции и для
которых настоящая Конвенция находится в силе. b) Настоящая Конвенция применяется mutatis mutandis к
территориям, указанным в пункте 2 "b" статьи 26, которые
становятся участниками настоящей Конвенции в соответствии с
условиями, установленными в указанном пункте, и в этой мере под
термином "государства-участники" понимаются эти территории. 3. "ЮНЕСКО" означает Организацию Объединенных Наций по
вопросам образования, науки и культуры. 4. "Генеральный директор" означает Генерального директора
ЮНЕСКО. 5. "Район" означает дно морей и океанов и его недра за
пределами национальной юрисдикции. 6. "Деятельность, направленная на подводное культурное
наследие", означает деятельность, основным объектом которой
является подводное культурное наследие и которая прямо или
косвенно может нарушить физическое состояние подводного
культурного наследия или может иным образом причинить ему ущерб. 7. "Деятельность, которая может случайно воздействовать на
подводное культурное наследие", означает деятельность, основным
объектом или одним из объектов которой не является подводное
культурное наследие, но которая тем не менее может нарушить
физическое состояние подводного культурного наследия или иным
образом причинить ему ущерб. 8. "Государственные суда и летательные аппараты" означает
военные корабли и другие суда или летательные аппараты, которые
принадлежали государству или эксплуатировались им и использовались
в то время, когда они затонули, только в правительственных
некоммерческих целях и которые идентифицированы в качестве таковых
и отвечают определению подводного культурного наследия. 9. "Правила" означают Правила, касающиеся деятельности,
направленной на подводное культурное наследие, указанные в статье
33 настоящей Конвенции.
Статья 2
Цели и общие принципы
1. Настоящая Конвенция имеет своей целью обеспечение и
укрепление охраны подводного культурного наследия. 2. Государства-участники сотрудничают в деле охраны
подводного культурного наследия. 3. Государства-участники сохраняют подводное культурное
наследие на благо человечества в соответствии с положениями
настоящей Конвенции. 4. Государства-участники, в зависимости от обстоятельств по
отдельности или совместно, принимают в соответствии с настоящей
Конвенцией и международным правом все надлежащие меры, необходимые
для охраны подводного культурного наследия, используя для этого
наилучшие имеющиеся в их распоряжении практически применимые
средства в зависимости от своих возможностей. 5. До разрешения любой деятельности, направленной на
подводное культурное наследие, или до начала осуществления такой
деятельности в качестве приоритетного варианта рассматривается
возможность сохранения подводного культурного наследия in situ. 6. Извлеченное подводное культурное наследие помещается на
хранение, консервируется и управление им осуществляется таким
образом, который обеспечивает его долговременное сохранение. 7. Подводное культурное наследие не должно эксплуатироваться
в коммерческих целях. 8. В соответствии с практикой государств и международным
правом, включая Конвенцию Организации Объединенных Наций по
морскому праву ( 995_057 ), ничто в настоящей Конвенции не должно
толковаться как изменяющее нормы международного права и практику
государств, относящиеся к суверенному иммунитету, а также права
любого государства в отношении его государственных судов и
летательных аппаратов. 9. Государства-участники обеспечивают должное уважение ко
всем человеческим останкам, находящимся в морских водах. 10. Поощряется ответственный и безвредный доступ с целью
наблюдения или документирования in situ подводного культурного
наследия в целях информирования общественности о наследии,
осознания ценности и охраны наследия, за исключением случаев,
когда такой доступ не совместим с его охраной и управлением. 11. Никакой акт или действие, осуществляемые на основе
настоящей Конвенции, не создают оснований правопритязания,
оспаривания, отстаивания каких-либо претензий в отношении
национального суверенитета или юрисдикции.
Статья 3
Соотношение между настоящей Конвенцией
и Конвенцией Организации Объединенных Наций
по морскому праву
Ничто в настоящей Конвенции не наносит ущерба правам,
юрисдикции и обязанностям государств по международному праву,
включая Конвенцию Организации Объединенных Наций по морскому
праву ( 995_057 ). Толкование и применение настоящей Конвенции
осуществляются в контексте и в соответствии с международным
правом, включая Конвенцию Организации Объединенных Наций по
морскому праву.
Статья 4
Соотношение с правилами спасания и правилами,
относящимися к кладам
Любая деятельность в отношении подводного культурного
наследия, к которой применима настоящая Конвенция, не подпадает
под действие правил спасания или правил, относящихся к кладам, за
исключением случаев, когда такая деятельность: a) разрешена компетентными властями; и b) полностью соответствует настоящей Конвенции; и c) обеспечивает в случае любого извлечения подводного
культурного наследия его максимальную охрану.
Статья 5
Деятельность, которая может случайно воздействовать
на подводное культурное наследие
Каждое государство-участник использует наилучшие имеющиеся в
его распоряжении практически применимые средства для
предотвращения или смягчения любых возможных неблагоприятных
последствий подпадающей под его юрисдикцию деятельности, которая
может случайно воздействовать на подводное культурное наследие.
Статья 6
Двусторонние, региональные или
другие многосторонние соглашения
1. Поощряется заключение государствами-участниками
двусторонних, региональных или других многосторонних соглашений
или развитие существующих соглашений в целях сохранения подводного
культурного наследия. Все такие соглашения должны полностью
соответствовать положениям настоящей Конвенции и не ослаблять ее
универсальный характер. Государства могут в таких соглашениях
принимать нормы и правила, обеспечивающие большую охрану
подводного культурного наследия, нежели нормы и правила,
установленные в настоящей Конвенции. 2. Стороны таких двусторонних, региональных или других
многосторонних соглашений могут приглашать присоединиться к
указанным соглашениям государства, имеющие поддающуюся проверке
связь, особенно связь культурного, исторического или
археологического характера, с данным подводным культурным
наследием. 3. Настоящая Конвенция не изменяет прав и обязанностей
государств-участников в отношении охраны затонувших судов, которые
вытекают из двусторонних, региональных или других многосторонних
соглашений, заключенных до ее принятия, и, в особенности, таких
соглашений, которые соответствуют целям настоящей Конвенции.
Статья 7
Подводное культурное наследие во внутренних водах,
архипелажных водах и территориальном море
1. Государства-участники в осуществление своего суверенитета
имеют исключительное право регулировать и разрешать деятельность,
направленную на подводное культурное наследие, в своих внутренних
водах, архипелажных водах и территориальном море. 2. Без ущерба для других международных соглашений и норм
международного права в отношении охраны подводного культурного
наследия государства-участники требуют, чтобы Правила, касающиеся
деятельности, направленной на подводное культурное наследие,
применялись в их внутренних водах, архипелажных водах и
территориальном море. 3. В своих архипелажных водах и территориальном море, в
осуществление своего суверенитета и признавая общепринятую
международную практику, государства-участники, с целью
сотрудничества в отношении наиболее эффективных способов охраны
государственных судов и летательных аппаратов, информируют об
обнаружении такого поддающегося идентификации государственного
судна или летательного аппарата государство флага, являющееся
участником настоящей Конвенции, и, в соответствующих случаях,
другие государства, имеющие поддающуюся проверке связь с данным
объектом, особенно связь культурного, исторического или
археологического характера.
Статья 8
Подводное культурное наследие в прилежащей зоне
Без ущерба для статей 9 и 10 и в дополнение к ним, а также в
соответствии с пунктом 2 статьи 303 Конвенции Организации
Объединенных Наций по морскому праву ( 995_057 )
государства-участники в своих прилежащих зонах могут регулировать
и разрешать деятельность, направленную на подводное культурное
наследие. При этом они требуют применения Правил.
Статья 9
Предоставление информации и уведомлений
в исключительной экономической зоне
и на континентальном шельфе
1. Все государства-участники несут ответственность за охрану
подводного культурного наследия в исключительной экономической
зоне и на континентальном шельфе в соответствии с настоящей
Конвенцией. Соответственно: a) государство-участник требует, чтобы в случаях, когда его
гражданин или судно под его флагом обнаруживает подводное
культурное наследие или намеревается вести деятельность,
направленную на подводное культурное наследие, расположенное в
исключительной экономической зоне или на континентальном шельфе
этого государства, гражданин или капитан судна информировал его о
таком обнаружении или такой деятельности; b) в исключительной экономической зоне или на континентальном
шельфе другого государства-участника:
i) государства-участники требуют, чтобы гражданин или
капитан судна информировал их и упомянутое другое
государство-участника о таком обнаружении или такой деятельности;
ii) в качестве альтернативного варианта
государство-участник требует, чтобы гражданин или капитан судна
информировал его о таком обнаружении или деятельности, и
обеспечивает быструю и эффективную передачу этой информации всем
остальным государствам-участникам. 2. При сдаче на хранение акта о ратификации, принятии,
одобрении или присоединении государство-участник заявляет о
способе передачи информации в соответствии с пунктом 1 "b"
настоящей статьи. 3. Государство-участник уведомляет Генерального директора о
фактах обнаружения или деятельности, о которых оно было
проинформировано в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи. 4. Генеральный директор безотлагательно предоставляет всем
государствам-участникам любую информацию, полученную им в
соответствии с пунктом 3 настоящей статьи. 5. Любое государство-участник может заявить
государству-участнику, в исключительной экономической зоне или на
континентальном шельфе которого находится подводное культурное
наследие, о своей заинтересованности в участии в консультациях
относительно путей обеспечения эффективной охраны этого подводного
культурного наследия. Такое заявление должно основываться на
поддающейся проверке связи, особенно связи культурного,
исторического или археологического характера, с данным подводным
культурным наследием.
Статья 10
Охрана подводного культурного наследия в исключительной
экономической зоне и на континентальном шельфе
1. Разрешение на деятельность, направленную на подводное
культурное наследие, расположенное в исключительной экономической
зоне или на континентальном шельфе, не может выдаваться иначе, чем
в соответствии с положениями настоящей статьи. 2. Государство-участник, в исключительной экономической зоне
или на континентальном шельфе которого находится подводное
культурное наследие, имеет право запрещать или разрешать любую
деятельность, направленную на подводное культурное наследие, для
предотвращения нарушения его суверенных прав или юрисдикции,
установленных международным правом, включая Конвенцию Организации
Объединенных Наций по морскому праву ( 995_057 ). 3. В случае обнаружения в исключительной экономической зоне
или на континентальном шельфе государства-участника подводного
культурного наследия или если имеется намерение осуществлять там
деятельность, направленную на подводное культурное наследие, это
государство-участник: a) консультируется со всеми другими
государствами-участниками, заявившими о своей заинтересованности в
соответствии с пунктом 5 статьи 9, относительно путей обеспечения
наиболее эффективной охраны подводного культурного наследия; b) координирует такие консультации в качестве
"координирующего государства", если только оно не заявляет
определенно о своем нежелании делать этого; в этом случае
государства-участники, заявившие о своей заинтересованности в
соответствии с пунктом 5 статьи 9, назначают координирующее
государство. 4. Без ущерба для обязанности всех государств-участников
охранять подводное культурное наследие путем всех практически
осуществимых мер, принимаемых в соответствии с международным
правом для предотвращения любой непосредственной опасности,
угрожающей подводному культурному наследию, включая мародерство,
координирующее государство может принимать все практически
осуществимые меры и/или выдавать все необходимые разрешения в
соответствии с настоящей Конвенцией, в случае необходимости до
консультаций, в целях предотвращения любой непосредственной
опасности подводному культурному наследию вследствие деятельности
человека или любых других причин, включая мародерство. При
принятии таких мер может быть запрошено содействие других
государств-участников. 5. Координирующее государство: a) осуществляет меры охраны, согласованные государствами,
участвующими в консультациях, включая координирующее государство,
если только государства, участвующие в консультациях, включая
координирующее государство, не договорятся о том, что эти меры
осуществляет другое государство-участник; b) выдает все необходимые разрешения в отношении таких
согласованных мер в соответствии с Правилами, если только
государства, участвующие в консультациях, включая координирующее
государство, не договорятся о том, что такие разрешения выдает
другое государство-участник; c) может осуществлять любые необходимые предварительные
исследования в отношении подводного культурного наследия и выдает
все необходимые для этого разрешения и незамедлительно информирует
о результатах Генерального директора, который в свою очередь
незамедлительно предоставляет такую информацию другим
государствам-участникам. 6. Координируя консультации, принимая меры, осуществляя
предварительные исследования и/или выдавая разрешения в
соответствии с настоящей статьей, координирующее государство
действует от имени всех государств-участников в целом, а не в
своих собственных интересах. Любое из вышеперечисленных действий
не является само по себе основанием для притязаний на любые
преференциальные или юрисдикционные права, не предусмотренные
международным правом, включая Конвенцию Организации Объединенных
Наций по морскому праву ( 995_057 ). 7. За исключением случаев, предусмотренных положениями
пунктов 2 и 4 настоящей статьи, никакая деятельность, направленная
на государственное судно или летательный аппарат, не может
осуществляться без согласия государства флага и сотрудничества
координирующего государства.
Статья 11
Предоставление информации и уведомлений в Районе
1. Государства-участники несут ответственность за охрану
подводного культурного наследия в Районе в соответствии с
настоящей Конвенцией и статьей 149 Конвенции Организации
Объединенных Наций по морскому праву ( 995_057 ). Соответственно,
в случаях, когда гражданин государства-участника или судно под его
флагом обнаруживает подводное культурное наследие или намеревается
вести деятельность, направленную на подводное культурное наследие,
расположенное в Районе, это государство-участник требует, чтобы
гражданин или капитан судна информировал его о таком обнаружении
или деятельности. 2. Государства-участники уведомляют Генерального директора и
Генерального секретаря Международного органа по морскому дну об
обнаружениях или деятельности, о которых они были
проинформированы. 3. Генеральный директор незамедлительно предоставляет всем
государствам-участникам любую такую информацию, полученную от
государств-участников. 4. Любое государство-участник может заявить Генеральному
директору о своей заинтересованности в участии в консультациях
относительно путей обеспечения эффективной охраны этого подводного
культурного наследия. Такое заявление должно основываться на
поддающейся проверке связи с соответствующим подводным культурным
наследием, причем особое внимание должно уделяться
преференциальным правам государств культурного, исторического или
археологического происхождения.
Статья 12
Охрана подводного культурного наследия в Районе
1. Разрешение на деятельность, направленную на подводное
культурное наследие, расположенное в Районе, не может выдаваться
иначе, чем в соответствии с положениями настоящей статьи. 2. Генеральный директор приглашает все государства-участники,
заявившие в соответствии с пунктом 4 статьи 11 о своей
заинтересованности, провести консультации относительно наиболее
эффективных способов охраны подводного культурного наследия и
назначить государство-участника, которое будет координировать
такие консультации в качестве "координирующего государства".
Генеральный директор приглашает также принять участие в таких
консультациях Международный орган по морскому дну. 3. Все государства-участники могут принимать все практически
осуществимые меры в соответствии с настоящей Конвенцией, в случае
необходимости до консультаций, в целях предотвращения любой
непосредственной опасности подводному культурному наследию
вследствие деятельности человека или любых других причин, включая
мародерство. 4. Координирующее государство: a) осуществляет меры охраны, согласованные государствами,
участвующими в консультациях, включая координирующее государство,
если только государства, участвующие в консультациях, включая
координирующее государство, не договорятся, что эти меры
осуществляет другое государство-участник; и b) выдает все необходимые разрешения в отношении таких
согласованных мер в соответствии с настоящей Конвенцией, если
только государства, участвующие в консультациях, включая
координирующее государство, не договорятся о том, что такие
разрешения выдает другое государство-участник. 5. Координирующее государство может осуществлять любые
необходимые предварительные исследования в отношении подводного
культурного наследия и выдает все необходимые для этого разрешения
и незамедлительно информирует о результатах Генерального
директора, который в свою очередь незамедлительно предоставляет
такую информацию остальным государствам-участникам. 6. Координируя консультации, принимая меры, осуществляя
предварительные исследования и/или выдавая разрешения в
соответствии с настоящей статьей, координирующее государство
действует на благо всего человечества, от имени всех
государств-участников. Особое внимание уделяется преференциальным
правам в отношении данного подводного культурного наследия
государств культурного, исторического или археологического
происхождения. 7. Никакое государство-участник не осуществляет и не
разрешает деятельность, направленную на государственное судно или
летательный аппарат в Районе, без согласия государства флага.
Статья 13
Суверенный иммунитет
Военные корабли и другие государственные суда или военные
летательные аппараты, обладающие суверенным иммунитетом,
использующиеся в некоммерческих целях, функционирующие в обычном
для них режиме и не занимающиеся деятельностью, направленной на
подводное культурное наследие, не обязаны сообщать об обнаружении
подводного культурного наследия, как это предписано статьями 9,
10, 11 и 12 настоящей Конвенции. В то же время
государства-участники путем принятия надлежащих мер, не
затрагивающих эксплуатацию или эксплуатационные возможности своих
военных кораблей и других государственных судов или военных
летательных аппаратов, обладающих суверенным иммунитетом и
использующихся в некоммерческих целях, обеспечивают соблюдение ими
в той мере, в какой это является разумным и практически
осуществимым, положений статей 9, 10, 11 и 12 настоящей Конвенции.
Статья 14
Контроль в отношении ввоза на территорию,
торговых операций и владения
Государства-участники принимают меры по предотвращению ввоза
на их территорию подводного культурного наследия, которое было
незаконным образом экспортировано и/или извлечено в нарушение
настоящей Конвенции, торговых операций с ним или владения таким
наследием.
Статья 15
Неиспользование районов, находящихся под юрисдикцией
государств-участников
Государства-участники принимают меры для запрета
использования своей территории, включая морские порты, а также
искусственных островов, установок и сооружений, находящихся под их
исключительной юрисдикцией или контролем, для целей содействия
любой деятельности, направленной на подводное культурное наследие,
осуществляемой в нарушение настоящей Конвенции.
Статья 16
Меры в отношении граждан и судов
Государства-участники принимают все практически осуществимые
меры по недопущению любой деятельности, направленной на подводное
культурное наследие, осуществляемой в нарушение настоящей
Конвенции, со стороны своих граждан и судов под своим флагом.
Статья 17
Санкции
1. Каждое государство-участник устанавливает санкции за
нарушение мер, принятых им во исполнение настоящей Конвенции. 2. Применяемые в отношении нарушений санкции должны быть
адекватны по строгости наказания, с тем чтобы эффективно
обеспечивать соблюдение положений настоящей Конвенции,
предотвращать нарушения, где бы они ни происходили, и лишать
нарушителей выгод, извлекаемых ими из их противоправной
деятельности. 3. Государства-участники сотрудничают в обеспечении
применения санкций, установленных в соответствии с настоящей
статьей.
Статья 18
Изъятие и распоряжение изъятым
подводным культурным наследием
1. Каждое государство-участник принимает меры по изъятию на
своей территории подводного культурного наследия, извлеченного в
нарушение настоящей Конвенции. 2. Каждое государство-участник ведет учет, охраняет и
принимает все разумные меры для обеспечения стабильного состояния
подводного культурного наследия, изъятого в соответствии с
настоящей Конвенцией. 3. Каждое государство-участник уведомляет о любом изъятии
подводного культурного наследия, произведенном им в соответствии с
настоящей Конвенцией, Генерального директора и любое другое
государство, имеющее поддающуюся проверке связь, особенно связь
культурного, исторического или археологического характера, с
данным подводным культурным наследием. 4. Государство-участник, изъявшее подводное культурное
наследие, обеспечивает распоряжение им в целях общественной пользы
с учетом необходимости его сохранения и изучения; необходимости
восстановления как единого целого рассредоточенных коллекций;
необходимости обеспечения доступа общественности к этому наследию,
демонстрации его на выставках, использования его в целях
просвещения; а также с учетом интересов любого государства,
имеющего поддающуюся проверке связь, особенно связь культурного,
исторического или археологического характера, с данным подводным
культурным наследием.
Статья 19
Сотрудничество и обмен информацией
1. Государства-участники сотрудничают и оказывают друг другу
содействие в охране и управлении подводным культурным наследием в
соответствии с настоящей Конвенцией, включая, где это практически
возможно, сотрудничество в вопросах исследования, раскопок,
документирования, обеспечения сохранности, изучения и показа
публике такого наследия. 2. В той степени, в какой это совместимо с целями настоящей
Конвенции, каждое государство-участник обязуется обмениваться с
другими государствами-участниками информацией относительно
подводного культурного наследия, включая информацию об обнаружении
этого наследия, его местонахождении, раскопках или извлечении в
нарушение положений настоящей Конвенции либо в нарушение иных норм
международного права, о соответствующей научной методологии и
технологии, а также о разработке правовых норм, применимых к
такому наследию. 3. Информация, которой обмениваются между собой
государства-участники или ЮНЕСКО и государства-участники в
отношении обнаружения или местонахождения подводного культурного
наследия, в той мере, в какой это совместимо с их национальным
законодательством, имеет конфиденциальный характер и доступна
только компетентным ведомствам государств-участников, поскольку
разглашение такой информации может представлять опасность или
создавать риск для целей охраны такого подводного культурного
наследия. 4. Каждое государство-участник принимает все практически
осуществимые меры для распространения информации, в том числе,
если это возможно, посредством соответствующих международных баз
данных, о подводном культурном наследии, раскопки или извлечение
которого были произведены в нарушение настоящей Конвенции либо в
нарушение иных норм международного права.
Статья 20
Информированность общественности
Каждое государство-участник принимает все практически
осуществимые меры для обеспечения более широкой информированности
общественности в отношении ценности и значимости подводного
культурного наследия, а также важности его охраны в соответствии с
настоящей Конвенцией.
Статья 21
Подготовка в области подводной археологии
Государства-участники сотрудничают в подготовке специалистов
в области подводной археологии, в разработке методов консервации
подводного культурного наследия и, на согласованных условиях, в
передаче технологий, относящихся к подводному культурному
наследию.
Статья 22
Компетентные ведомства
1. Для обеспечения должного выполнения настоящей Конвенции
государства-участники учреждают компетентные ведомства либо в
соответствующих случаях укрепляют существующие ведомства в целях
создания, поддержания и обновления реестра подводного культурного
наследия, его эффективной охраны, консервации, показа публике и
управления им, а также в исследовательских и образовательных
целях. 2. Государства-участники сообщают Генеральному директору
название и адрес своих компетентных ведомств, занимающихся
вопросами подводного культурного наследия.
Статья 23
Совещания государств-участников
1. Генеральный директор созывает Совещание
государств-участников в течение одного года после вступления в
силу настоящей Конвенции и затем не менее одного раза в два года.
По требованию большинства государств-участников Генеральный
директор созывает внеочередное Совещание государств-участников. 2. Совещание государств-участников определяет свои функции и
обязанности. 3. Совещание государств-участников принимает свои Правила
процедуры. 4. Совещание государств-участников может создать
Консультативный научно-технический орган, состоящий из экспертов,
назначенных государствами-участниками с должным учетом принципа
справедливого географического распределения и желательного
соотношения в нем мужчин и женщин. 5. Консультативный научно-технический орган оказывает
соответствующее содействие Совещанию государств-участников в
научных и технических вопросах, связанных с применением Правил.
Статья 24
Секретариат Конвенции
1. Генеральный директор обеспечивает секретариатское
обслуживание Конвенции. 2. В обязанности Секретариата входят: a) организация Совещаний государств-участников, как это
предусмотрено пунктом 1 статьи 23; и b) содействие государствам-участникам в осуществлении решений
Совещаний государств-участников.
Статья 25
Мирное урегулирование споров
1. Любой спор между двумя или более государствами-участниками
относительно толкования или применения настоящей Конвенции
подлежит урегулированию путем переговоров в духе доброй воли или
иными мирными средствами по собственному выбору
государств-участников. 2. Если в течение разумного периода времени спор не удается
урегулировать посредством переговоров, он может с согласия
заинтересованных государств-участников быть передан ЮНЕСКО,
выступающей в качестве посредника. 3. В отсутствие посредничества, либо если при посредничестве
спор не урегулирован, положения об урегулировании споров,
предусмотренные частью XV Конвенции Организации Объединенных Наций
по морскому праву ( 995_057 ), применяются mutatis mutandis в
отношении любого спора между государствами - участниками настоящей
Конвенции в отношении толкования или применения настоящей
Конвенции вне зависимости от того, являются ли они участниками
Конвенции Организации Объединенных Наций по морскому праву. 4. Любая процедура, избранная государствами - участниками
настоящей Конвенции и Конвенции Организации Объединенных Наций по
морскому праву ( 995_057 ) в соответствии с ее статьей 287,
применяется для урегулирования споров в соответствии с настоящей
статьей, если только государство-участник при ратификации,
принятии, одобрении настоящей Конвенции или присоединении к ней
либо в любое время после этого не изберет для урегулирования
споров, возникающих в связи с настоящей Конвенцией, иную процедуру
в соответствии со статьей 287. 5. Государство - участник настоящей Конвенции, не являющееся
участником Конвенции Организации Объединенных Наций по морскому
праву ( 995_057 ), при ратификации, принятии, одобрении настоящей
Конвенции или присоединении к ней или в любое время после этого
может в соответствии с настоящей статьей выбрать посредством
письменного заявления одно или несколько средств, предусмотренных
в пункте 1 статьи 287 Конвенции Организации Объединенных Наций по
морскому праву, для целей урегулирования споров. Статья 287
применяется к такому заявлению, а также к любому спору, в котором
данное государство является стороной и который не охватывается
действующим заявлением. Для целей согласительной процедуры и
арбитража в соответствии с приложениями V и VII Конвенции
Организации Объединенных Наций по морскому праву такое государство
имеет право назначить посредников и арбитров, включаемых в списки,
упомянутые в статье 2 приложения V и в статье 2 приложения VII,
для урегулирования споров, возникающих в связи с настоящей
Конвенцией.
Статья 26
Ратификация, принятие, одобрение или присоединение
1. Настоящая Конвенция подлежит ратификации, принятию или
одобрению государствами - членами ЮНЕСКО. 2. К настоящей Конвенции могут присоединиться: a) государства, не являющиеся членами ЮНЕСКО, но являющиеся
членами Организации Объединенных Наций или какого-либо
специализированного учреждения системы Организации Объединенных
Наций или Международного агентства по атомной энергии, а также
государства - участники Статута Международного Суда ( 995_010 ) и
любое другое государство, которое получит от Генеральной
конференции ЮНЕСКО приглашение присоединиться к настоящей
Конвенции; b) территории, имеющие полное внутреннее самоуправление,
которые признаются как таковые Организацией Объединенных Наций, но
не достигли полной независимости в соответствии с Резолюцией 1514
(XV) Генеральной Ассамблеи Организации Объединенных Наций
( 995_280 ), и обладающие компетенцией в вопросах, регулируемых
настоящей Конвенцией, в том числе компетенцией по заключению
договоров, относящихся к таким вопросам. 3. Ратификационные грамоты или акты о принятии, одобрении или
присоединении сдаются на хранение Генеральному директору,
выступающему в качестве депозитария.
Статья 27
Вступление в силу
Настоящая Конвенция вступает в силу через три месяца со дня
сдачи на хранение двадцатой ратификационной грамоты или акта,
упомянутых в статье 26, но лишь в отношении двадцати государств
или территорий, которые сдали на хранение свои ратификационные
грамоты или акты о принятии, одобрении или присоединении. В
отношении любого другого государства или территории она вступает в
силу через три месяца со дня сдачи на хранение этим государством
или территорией ратификационной грамоты или акта о принятии,
одобрении или присоединении.
Статья 28
Заявление в отношении внутренних неморских вод
При ратификации, принятии, одобрении настоящей Конвенции или
присоединении к ней либо в любое время после этого любое
государство или территория может заявить о применении Правил к
внутренним неморским водам.
Статья 29
Географическое ограничение применения
При ратификации, принятии, одобрении настоящей Конвенции или
присоединении к ней любое государство или территория может сделать
заявление депозитарию о том, что настоящая Конвенция не
применяется к определенным участкам его территории, внутренних
вод, архипелажных вод или территориального моря, предоставляя при
этом обоснование для подобного заявления. Такое государство в той
мере, насколько это практически осуществимо, и в возможно короткие
сроки способствует созданию условий, позволяющих распространить
действие настоящей Конвенции на участки, упомянутые в его
заявлении, и по достижении этого отзывает свое заявление полностью
либо частично.
Статья 30
Оговорки
За исключением случая, предусмотренного в статье 29, к
настоящей Конвенции не могут делаться никакие оговорки.
Статья 31
Поправки
1. Государство-участник может путем направления письменного
сообщения на имя Генерального директора предложить поправки к
настоящей Конвенции. Генеральный директор рассылает такое
сообщение всем государствам-участникам. Если в течение шести
месяцев с даты распространения такого сообщения не менее половины
государств-участников дадут положительные ответы на эту просьбу,
Генеральный директор представляет это предложение следующему
Совещанию государств-участников для обсуждения и возможного
принятия. 2. Поправки принимаются большинством в две трети
присутствующих и участвующих в голосовании государств-участников. 3. Поправки к настоящей Конвенции после их принятия подлежат
ратификации государствами-участниками или принятию, одобрению или
присоединению. 4. Поправки вступают в силу, но лишь в отношении
государств-участников, которые ратифицировали, приняли или
одобрили эти поправки или присоединились к ним, через три месяца
со дня сдачи на хранение ратификационных грамот или актов,
упомянутых в пункте 3 настоящей статьи, двумя третями
государств-участников. Впоследствии для каждого государства или
территории, ратифицировавшего, принявшего, одобрившего поправку
или присоединившегося к ней, поправка вступает в силу через три
месяца со дня сдачи на хранение этим государством-участником
ратификационной грамоты или акта о принятии, одобрении или
присоединении. 5. Государство или территория, ставшее участником настоящей
Конвенции после вступления в силу поправок в соответствии с
пунктом 4 настоящей статьи, если только оно не заявляет об ином
намерении, считается: a) участником настоящей Конвенции с такими поправками; и b) участником Конвенции без поправки в отношении любого
государства-участника, не связанного поправкой.
Статья 32
Денонсация
1. Любое государство-участник может путем направления
письменного уведомления на имя Генерального директора
денонсировать настоящую Конвенцию. 2. Денонсация вступает в силу через двенадцать месяцев после
даты получения уведомления, если в уведомлении не указывается
более поздний срок. 3. Денонсация ни в коей мере не затрагивает обязанности
любого государства-участника выполнять любое содержащееся в
настоящей Конвенции обязательство, которое имеет для него силу в
соответствии с международным правом независимо от настоящей
Конвенции.
Статья 33
Правила
Правила, прилагаемые к настоящей Конвенции, составляют ее
неотъемлемую часть и, если определенно не предусмотрено иное,
ссылка на настоящую Конвенцию является ссылкой и на Правила.
Статья 34
Регистрация в Организации Объединенных Наций
В соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных
Наций ( 995_010 ) настоящая Конвенция регистрируется в
Секретариате Организации Объединенных Наций по просьбе
Генерального директора.
Статья 35
Тексты, имеющие равную силу
Настоящая Конвенция составлена на английском, арабском,
испанском, китайском, русском и французском языках, причем все
шесть текстов имеют равную силу.
Приложение
Правила,
касающиеся деятельности, направленной
на подводное культурное наследие
I. Общие принципы
Правило 1
Приоритетным вариантом охраны подводного культурного наследия
считается возможность его сохранения in situ. Соответственно,
разрешения на деятельность, направленную на подводное культурное
наследие, выдаются таким образом, который соответствует задачам
охраны этого наследия, и при условии соблюдения настоящего
требования эта деятельность может быть разрешена в целях
значительного содействия охране или вклада в расширение знаний о
подводном культурном наследии или повышения его значимости.
Правило 2
Коммерческая эксплуатация подводного культурного наследия в
целях торговли или спекуляции или его безвозвратное
рассредоточение в корне несовместимы с охраной и надлежащим
управлением подводным культурным наследием. Подводное культурное
наследие не является предметом торговли, купли, продажи или
бартера в качестве товара, имеющего коммерческую ценность. Настоящее правило не может толковаться как запрещающее: a) предоставление услуг профессиональных археологов или
других необходимых услуг, характер и цель которых полностью
соответствуют настоящей Конвенции и которые осуществляются на
основании разрешения компетентных ведомств; b) помещение на хранение подводного культурного наследия,
извлеченного в ходе исследовательского проекта в соответствии с
настоящей Конвенцией, при условии, что такое помещение на хранение
не наносит ущерба научной или культурной ценности или целостности
извлеченных объектов и не ведет к их безвозвратному
рассредоточению, что оно соответствует положениям правил 33 и 34 и
осуществляется на основании разрешения компетентных ведомств.
Правило 3
Деятельность, направленная на подводное культурное наследие,
не должна оказывать большего негативного воздействия на подводное
культурное наследие, чем это необходимо для целей проекта.
Правило 4
В ходе деятельности, направленной на подводное культурное
наследие, используются методы неразрушительного обращения и
обследования, которые более предпочтительны, чем извлечение
объектов. Если раскопки или извлечение необходимы в целях научного
изучения или последующей охраны подводного культурного наследия,
используемые методы и технология должны быть в максимально
возможной степени неразрушительными и содействовать обеспечению
сохранности останков.
Правило 5
При осуществлении деятельности, направленной на подводное
культурное наследие, не должен без необходимости нарушаться покой
человеческих останков и мест, являющихся объектом поклонения.
Правило 6
Деятельность, направленная на подводное культурное наследие,
строго регламентируется, с тем чтобы обеспечить надлежащий учет
собираемой культурной, исторической и археологической информации.
Правило 7
Поощряется доступ общественности к подводному культурному
наследию in situ за исключением случаев, когда такой доступ не
совместим с задачами охраны и управления.
Правило 8
Поощряется международное сотрудничество в осуществлении
деятельности, направленной на подводное культурное наследие, с тем
чтобы содействовать эффективному обмену и использованию знаний
археологов и других соответствующих специалистов.
II. Проектная документация
Правило 9
До начала любой деятельности, направленной на подводное
культурное наследие, готовится проектная документация,
представляемая компетентным ведомствам для получения разрешения и
соответствующей экспертной оценки.
Правило 10
В проектную документацию включается: a) оценка предыдущих исследований или предварительной работы; b) изложение содержания проекта и его целей; c) подлежащие использованию методология и технические
средства; d) план финансирования; e) предполагаемый график осуществления проекта; f) состав группы, а также квалификация, обязанности и опыт
каждого члена группы; g) планы аналитической и другой деятельности по окончании
работ на объекте; h) программа консервации артефактов и объекта, подлежащая
разработке в тесном сотрудничестве с компетентными ведомствами; i) политика управления объектом и его содержания в порядке на
весь период осуществления проекта; j) программа документального обеспечения; k) техника безопасности; l) охрана окружающей среды; m) договоренности о сотрудничестве с музеями и другими
учреждениями, в частности научными; n) порядок подготовки отчетов; o) сдача на архивное хранение, в том числе извлеченного
подводного культурного наследия; и p) план публикаций.
Правило 11
Деятельность, направленная на подводное культурное наследие,
должна осуществляться в соответствии с проектной документацией,
утвержденной компетентными ведомствами.
Правило 12
В случае непредвиденного обнаружения или изменения
обстоятельств проектная документация пересматривается и в нее с
одобрения компетентных ведомств вносятся изменения.
Правило 13
В случаях крайней необходимости или при случайном обнаружении
в целях охраны подводного культурного наследия может быть
разрешена даже в отсутствие проектной документации деятельность,
направленная на подводное культурное наследие, включая меры по
консервации или деятельность краткосрочного характера, в
особенности, по обеспечению его стабильного состояния.
III. Предварительная работа
Правило 14
Предварительная работа, указанная в правиле 10 "a", включает
оценку, которая определяет значимость и степень уязвимости
подводного культурного наследия и окружающей природной среды в
связи с возможным ущербом в результате реализации предлагаемого
проекта, а также возможность получения данных, которые отвечали бы
целям проекта.
Правило 15
Такая оценка включает также предварительное изучение
доступных исторических и археологических сведений, археологических
и экологических характеристик объекта и последствий любого
потенциального вмешательства с точки зрения долгосрочного
сохранения в стабильном состоянии подводного культурного наследия,
затронутого деятельностью.
IV. Цель, методология и технические средства
осуществления проекта
Правило 16
Методология должна соответствовать целям проекта, а
используемые технические средства должны носить, по возможности,
наименее интрузивный характер.
V. Финансирование
Правило 17
За исключением чрезвычайных ситуаций, вызванных
необходимостью охраны подводного культурного наследия,
заблаговременно до проведения любой деятельности обеспечивается
надлежащее финансирование в объеме, достаточном для осуществления
всех стадий проекта, включая консервацию, документирование и
хранение извлеченных артефактов, а также подготовку и
распространение отчетов.
Правило 18
Проектная документация содержит подтверждение способности
профинансировать проект вплоть до его завершения, как, например,
финансовая гарантия.
Правило 19
Проектная документация содержит план действий на случай
непредвиденных обстоятельств, обеспечивающий консервацию
подводного культурного наследия и относящейся к нему документации
в случае любого приостановления предусмотренного финансирования.
VI. Сроки осуществления проекта - график
Правило 20
Для того чтобы гарантировать осуществление всех стадий
проекта, заблаговременно до начала любой деятельности,
направленной на подводное культурное наследие, составляется
надлежащий график с указанием сроков консервации, документирования
и хранения извлеченного подводного культурного наследия, а также
подготовки и распространения отчетов.
Правило 21
Проектная документация содержит план действий на случай
непредвиденных обстоятельств, обеспечивающий консервацию
подводного культурного наследия и относящейся к нему документации
в случае любого приостановления или прекращения проекта.
VII. Научная компетентность и квалификация
Правило 22
Деятельность, направленная на подводное культурное наследие,
осуществляется только под руководством и контролем, а также при
регулярном присутствии квалифицированного специалиста по подводной
археологии, научная компетентность которого соответствует проекту.
Правило 23
Все лица, входящие в состав группы, осуществляющей проект,
обладают квалификацией и подтвержденной компетентностью, которые
соответствуют их функциям в рамках проекта.
VIII. Консервация и управление объектом
Правило 24
Программа консервации предусматривает порядок обращения с
археологическими объектами в ходе деятельности, направленной на
подводное культурное наследие, во время их транспортировки и в
долгосрочном плане. Консервация осуществляется в соответствии с
действующими профессиональными нормами.
Правило 25
Программа управления объектом предусматривает охрану и
управление in situ подводным культурным наследием в ходе и по
окончании работ на объекте. Программа включает информирование
общественности, разумные меры по обеспечению стабильности объекта,
мониторинг и защиту от вмешательства.
IX. Документальное обеспечение
Правило 26
Программа документального обеспечения предусматривает в
соответствии с профессиональными нормами, действующими в отношении
археологической документации, подробное документирование, включая
отчет о ходе осуществления деятельности, направленной на подводное
культурное наследие.
Правило 27
Документальное обеспечение включает, как минимум, подробное
описание объекта, включая происхождение подводного культурного
наследия, перенесенного или извлеченного в ходе деятельности,
направленной на подводное культурное наследие, полевые записи,
планы, чертежи, сечения, а также фотографии или записи на других
носителях.
X. Безопасность
Правило 28
Разрабатывается адекватная техника безопасности,
соответствующая всем применимым нормативным и профессиональным
требованиям, с целью обеспечения безопасности и здоровья членов
группы, которая осуществляет проект, и третьих лиц.
XI. Окружающая среда
Правило 29
Разрабатываются меры по охране окружающей среды, адекватным
образом обеспечивающие, чтобы дно морей и морские организмы не
подвергались неоправданному воздействию.
XII. Отчетность
Правило 30
Промежуточный и заключительный отчеты предоставляются в
соответствии с графиком, предусмотренным проектной документацией,
и сдаются на хранение в соответствующие публичные архивные службы.
Правило 31
Отчеты включают: a) изложение целей; b) изложение использованных методов и технических средств; c) изложение достигнутых результатов; d) основную графическую и фотографическую документацию по
всем фазам деятельности; e) рекомендации в отношении консервации и хранения объекта и
любого перемещенного подводного культурного наследия; и f) рекомендации в отношении будущей деятельности.
XIII. Хранение проектных архивов
Правило 32
Вопросы хранения проектных архивов согласовываются до начала
любой деятельности и включаются в проектную документацию.
Правило 33
Проектные архивы, включая любое перемещенное подводное
культурное наследие и экземпляр всей относящейся к этому
документации, хранятся, насколько это возможно, в одном месте и в
полном объеме в качестве коллекции таким образом, который
обеспечивает их доступность для специалистов и общественности, а
также сохранность архива. Это должно быть сделано как можно
быстрее и в любом случае не позднее, чем через 10 лет после
завершения проекта, насколько это может быть совместимо с целями
консервации подводного культурного наследия.
Правило 34
Управление проектными архивами осуществляется в соответствии
с международными профессиональными нормами и под руководством
компетентных ведомств.
XIV. Распространение
Правило 35
Просвещение общественности и представление результатов
проекта в популярной форме, когда это возможно, являются одной из
целей проекта.
Правило 36
Заключительный сводный доклад по проекту: a) публикуется с учетом сложности проекта и
конфиденциальности или деликатного характера информации в возможно
короткие сроки; и b) сдается на хранение в соответствующие публичные архивные
службы.
Приведенный выше текст является подлинным текстом Конвенции,
надлежащим образом принятой Генеральной конференцией Организации
Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры на ее
тридцать первой сессии, состоявшейся в Париже и закончившейся
третьего ноября 2001 года.



вгору