Конвенція про стягнення аліментів за кордоном ( укр/рос )
ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 20.06.1956
Документ 995_425, чинний, поточна редакція — Приєднання від 20.07.2006, підстава 15-16
 


Конвенція
про стягнення аліментів за кордоном
( укр/рос )
Укладено в Нью-Йорку 20 червня 1956 року
Статус Конвенції див. ( 995_i33 )

{ Про приєднання до Конвенції з заявою див. Закон
N 15-V ( 15-16 ) від 20.07.2006, ВВР, 2006, N 39, ст.325 }

Дата підписання: 20.06.1956 Дата набрання чинності: 25.05.1957 Дата приєднання України: 20.07.2006 Дата набрання чинності для України: 19.10.2006

Офіційний переклад
Преамбула
Беручи до уваги невідкладність вирішення гуманітарної
проблеми, що виникає через становище тих нужденних людей, які
залежать від отримання аліментів від осіб, які перебувають за
кордоном, беручи до уваги те, що судовий розгляд або виконання за
кордоном позовів про аліменти спричиняють серйозні юридичні та
практичні труднощі, та маючи намір забезпечити засоби для вирішення таких проблем та
для подолання таких складнощів, Договірні Сторони домовилися про таке:
Стаття 1
Сфера дії Конвенції
1. Метою цієї Конвенції є спрощення стягнення аліментів, на
які особа (далі - позивач), що перебуває на території однієї з
Договірних Сторін, заявляє своє право, з іншої особи (далі -
відповідач), яка підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Сторони.
Ця мета досягається за допомогою установ й органів, які далі
називаються Органи, що передають, і Органи, що приймають. 2. Засоби правового захисту, передбачені в цій Конвенції,
доповнюють, але не замінюють, будь-які інші засоби правового
захисту, які існують відповідно до внутрішньодержавного або
міжнародного права.
Стаття 2
Призначення органів
1. Кожна Договірна Сторона під час здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання призначає один
чи більш ніж один судовий або адміністративний орган, який буде
діяти на її території як Орган, що передає. 2. Кожна Договірна Сторона під час здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання призначає
державний або приватний орган, який буде діяти на її території
як Орган, що приймає. 3. Кожна Договірна Сторона невідкладно повідомляє
Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про
призначення, здійснені відповідно до пунктів 1 та 2, а також про
будь-які зміни стосовно цього. 4. Орган, що передає, та Орган, що приймає, можуть зноситися
безпосередньо з Органами, що передають, й Органами, що приймають,
інших Договірних Сторін.
Стаття 3
Подача заяви до Органу, що передає
1. У випадку, коли позивач перебуває на території однієї
Договірної Сторони (далі - держава позивача), а відповідач
підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Сторони (далі - держава
відповідача), позивач може подати заяву про стягнення аліментів з
відповідача до Органу, що передає, у державі позивача. 2. Кожна Договірна Сторона повідомляє Генеральному секретарю
про те, які докази зазвичай необхідні відповідно до законодавства
держави Органу, що приймає, для підтвердження позову про аліменти,
а також про порядок подання таких доказів та інші вимоги, яких
слід дотримуватися відповідно до цього законодавства. 3. До заяви додаються всі відповідні документи, у тому числі,
у разі необхідності, доручення, яке вповноважує Орган, що приймає,
діяти від імені позивача або призначити будь-яку іншу особу діяти
від імені позивача. Вона також супроводжується фотокарткою
позивача та, у разі можливості, фотокарткою відповідача. 4. Орган, що передає, уживає всіх розумних заходів для
забезпечення дотримання вимог законодавства держави Органу, що
приймає. Згідно з вимогами цього законодавства, заява повинна
містити: a) повне ім'я, адресу, дату народження, громадянство й рід
занять позивача та ім'я й адресу будь-якого законного
представника позивача; b) повне ім'я відповідача та, наскільки це відомо позивачеві,
його адреси протягом попередніх п'яти років, дату народження,
громадянство й рід занять; c) відомості про підстави, на яких ґрунтується позов, та про
допомогу, що запитується, а також будь-яку іншу інформацію,
наприклад фінансові та сімейні обставини позивача й відповідача.
Стаття 4
Передача документів
1. Орган, що передає, передає документи Органу, що приймає,
держави відповідача, якщо не пересвідчиться, що заява подається
недобросовісно. 2. Перш ніж передати такі документи, Орган, що передає,
пересвідчується в тому, що вони правильно оформлені відповідно до
законодавства держави позивача. 3. Орган, що передає, може висловити Органу, що приймає, свою
думку стосовно суті справи та може порекомендувати надання
позивачу безоплатної правової допомоги та звільнення від витрат.
Стаття 5
Передача судових наказів та інших судових рішень
1. Орган, що передає, на прохання позивача передає,
відповідно до положень статті 4, будь-який наказ, остаточний або
попередній, та будь-яке інше судове рішення, отримане позивачем
для сплати аліментів у компетентному суді будь-якої з Договірних
Сторін, та, у разі необхідності й можливості, протокол засідання,
на якому такий наказ було видано. 2. Зазначені в попередньому пункті накази та судові рішення
можуть бути передані замість документів, зазначених у статті 3,
або на додаток до них. 3. Провадження, передбачене статтею 6, може включати
відповідно до законодавства держави відповідача провадження з
видачі екзекватури, або реєстраційне провадження, або подання
позову на підставі рішення, переданого відповідно до пункту 1.
Стаття 6
Функції Органу, що приймає
1. Діючи завжди в рамках повноважень, наданих позивачем,
Орган, що приймає, уживає від імені позивача всіх належних заходів
для стягнення аліментів, зокрема для врегулювання претензії та, у
разі необхідності, пред'явлення позову й ведення відповідної
судової справи про аліменти й виконання будь-якого наказу або
іншого судового рішення про сплату аліментів. 2. Орган, що приймає, постійно інформує Орган, що передає.
Якщо він не має можливості діяти, він повідомляє Органу, що
передає, про свої причини та повертає документи. 3. Незважаючи ні на що в цій Конвенції, правом, що
застосовується під час визначення всіх питань, що виникають у
зв'язку з будь-яким таким позовом або провадженням, є право
держави відповідача, зокрема її міжнародне приватне право.
Стаття 7
Судові доручення
Якщо законодавства обох заінтересованих Договірних Сторін
містять положення про судові доручення, то застосовуються такі
правила: a) суд, у провадженні якого перебуває позов про стягнення
аліментів, може надіслати судові доручення для отримання
додаткових доказів - документальних або інших - до компетентного
суду іншої Договірної Сторони або до будь-якого іншого органу чи
установи, призначених іншою Договірною Стороною, на території якої
доручення повинно бути виконане; b) для того, щоб сторони могли з'явитися чи бути
представленими, запитуваний орган повідомляє заінтересованим
Органу, що приймає, та Органу, що передає, а також відповідачу про
дату та місце проведення відповідного судового розгляду; c) судові доручення виконують якомога швидше; якщо такі
судові доручення не виконуються протягом чотирьох місяців з
моменту одержання судових доручень запитуваним органом, причини
такого невиконання або такої затримки повідомляються запитуючому
органу; d) виконання судових доручень не тягне відшкодування або
сплати будь-яких витрат, якими б вони не були; e) у виконанні судових доручень може бути відмовлено тільки: 1) якщо не встановлено достовірності судових доручень; 2) якщо Договірна Сторона, на території якої судові доручення
повинні бути виконані, вважає, що це може зашкодити її
суверенітету чи безпеці.
Стаття 8
Зміна судових наказів
Положення цієї Конвенції застосовуються також до заяв про
зміну судових наказів про стягнення аліментів.
Стаття 9
Звільнення та пільги
1. У провадженні, що здійснюється згідно з цією Конвенцією,
до позивачів застосовуються такий самий режим і такі самі
звільнення від сплати витрат і зборів, які застосовуються до
резидентів або громадян держави, де триває провадження. 2. Від позивачів не вимагається через їхній статус іноземців
або нерезидентів надання будь-якої гарантії або здійснення
будь-яких платежів, або внесення застави для забезпечення витрат
чи для інших цілей. 3. Органи, що передають, та Органи, що приймають, не стягують
будь-яких зборів за послуги, надані відповідно до цієї Конвенції.
Стаття 10
Переказ коштів
Договірна Сторона, законодавством якої встановлюються
обмеження для переказу коштів за кордон, надає найвищий пріоритет
переказу коштів, які призначені для сплати аліментів або покриття
витрат у зв'язку з провадженням відповідно до цієї Конвенції.
Стаття 11
Положення про федеративні держави
До федеративних та неунітарних держав застосовуються такі
положення: а) що стосується тих статей цієї Конвенції, які підпадають
під законодавчу юрисдикцію федерального законодавчого органу,
зобов'язання федерального уряду в цих межах є такими самими, як і
тих Сторін, що не є федеративними державами; b) що стосується тих статей цієї Конвенції, які підпадають
під законодавчу юрисдикцію окремих штатів, провінцій або кантонів,
які через конституційний лад федерації не зобов'язані вживати
законодавчих заходів, федеральний уряд якомога швидше доводить ці
статті з позитивними рекомендаціями до відома відповідних органів
штатів, провінцій або кантонів; c) федеративна Держава - Сторона цієї Конвенції на запит
будь-якої іншої Договірної Сторони, переданий їй через
Генерального секретаря, надає повідомлення про законодавство й
практику цієї федерації та її складових одиниць стосовно
будь-якого окремого положення Конвенції, зазначаючи, наскільки це
положення забезпечується законодавчими або іншими заходами.
Стаття 12
Територіальне застосування
Положення цієї Конвенції поширюються або застосовуються
однаково до всіх несамоврядних, підопічних або інших територій, за
міжнародні зносини яких відповідає Договірна Сторона, якщо остання
під час ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї не
повідомила, що Конвенція не буде застосовуватися до будь-якої
однієї такої території або кількох з них. Будь-яка Договірна
Сторона, яка робить таку заяву, може будь-коли після цього за
допомогою повідомлення на ім'я Генерального секретаря поширити
застосування цієї Конвенції на всі такі території чи будь-яку з
них.
Стаття 13
Підписання, ратифікація та приєднання
1. Ця Конвенція до 31 грудня 1956 року залишається відкритою
для підписання від імені будь-якої держави - члена Організації
Об'єднаних Націй, будь-якої держави, яка не є членом Організації,
але яка є стороною Статуту Міжнародного Суду ООН ( 995_010 ) або
членом будь-якої спеціалізованої установи, та будь-якої іншої
держави, яка не є членом Організації, але яку Економічна та
соціальна рада запросила стати стороною цієї Конвенції. 2. Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти
здаються на зберігання Генеральному секретарю. 3. Будь-яка держава, зазначена в пункті 1 цієї статті, може
будь-коли приєднатися до цієї Конвенції. Документ про приєднання
передається на зберігання Генеральному секретарю.
Стаття 14
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати
здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа
про приєднання відповідно до статті 13. 2. Для кожної Держави, яка ратифікує цю Конвенцію або
приєднується до неї після здачі на зберігання третьої
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, Конвенція
набуває чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання
цією Державою її ратифікаційної грамоти або документа про
приєднання.
Стаття 15
Денонсація
1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію
за допомогою повідомлення на ім'я Генерального секретаря.
Денонсація може стосуватися також деяких або всіх територій,
зазначений у статті 12. 2. Денонсація набуває чинності через рік з дати отримання
зазначеного повідомлення Генеральним секретарем, але не впливає на
справи, які знаходяться в провадженні на момент набуття нею
чинності.
Стаття 16
Урегулювання спорів
Якщо між Договірними Сторонами виникає спір стосовно
тлумачення або застосування цієї Конвенції та якщо такий спір не
врегульований іншими засобами, то він передається до Міжнародного
Суду ООН. Спір передається до Міжнародного Суду ООН за допомогою
повідомлення про спеціальну угоду або за допомогою односторонньої
заяви однієї зі сторін спору.
Стаття 17
Застереження
1. У випадку, коли будь-яка Держава робить під час
ратифікації або приєднання застереження до будь-якої зі статей
цієї Конвенції, Генеральний секретар повідомляє текст такого
застереження всім державам - сторонам цієї Конвенції та іншим
державам, зазначеним у статті 13. Будь-яка Договірна Сторона, яка
заперечує проти цього застереження, протягом дев'яноста днів з
дати повідомлення може поінформувати Генерального секретаря про
те, що вона не приймає його, і в такому разі Конвенція не набуває
чинності між державою, яка висловила заперечення, та державою, яка
зробила застереження. Будь-яка держава, яка приєднується до
Конвенції пізніше, може зробити таке повідомлення під час
приєднання. 2. Договірна Сторона може будь-коли відкликати раніше
зроблене застереження та повідомляє Генеральному секретарю про
таке відкликання.
Стаття 18
Взаємність
Договірна Сторона у відносинах з іншими Договірними Сторонами
може посилатися на положення цієї Конвенції лише настільки,
наскільки ця Конвенція є обов'язковою для неї самої.
Стаття 19
Повідомлення Генерального секретаря
1. Генеральний секретар інформує всі держави - члени
Організації Об'єднаних Націй та всі держави, які не є членами
Організації і які зазначено в статті 13: a) про повідомлення, передбачені в пункті 3 статті 2; b) про інформацію, отриману відповідно до пункту 2 статті 3; c) про заяви та повідомлення, зроблені відповідно до статті
12; d) про підписання, ратифікації та приєднання, здійснені
відповідно до статті 13; e) про дату набуття чинності Конвенцією згідно з пунктом 1
статті 14; f) про денонсації, здійснені відповідно до пункту 1 статті
15; g) про застереження та повідомлення, зроблені відповідно до
статті 17. 2. Крім того, Генеральний секретар повідомляє всім Договірним
Сторонам про прохання стосовно перегляду та відповіді на такі
прохання відповідно до статті 20.
Стаття 20
Перегляд
1. Будь-яка Договірна Сторона може будь-коли просити в
повідомленні на ім'я Генерального секретаря про перегляд цієї
Конвенції. 2. Генеральний секретар передає це повідомлення кожній
Договірній Стороні та просить повідомити протягом чотирьох
місяців, чи бажає вона скликання конференції для розгляду питання
про запропонований перегляд. Якщо більшість Договірних Сторін дає
позитивну відповідь, то Генеральний секретар скликає таку
конференцію.
Стаття 21
Мови та зберігання Конвенції
Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, іспанською,
китайською, російською та французькою мовами мають однакову силу,
передається на зберігання Генеральному секретарю, який надсилає
його засвідчені копії всім державам, зазначеним у статті 13.
Конвенция
о взыскании за границей алиментов
(Нью-Йорк, 20 июня 1956 года)

Преамбула
Принимая во внимание необходимость неотложного разрешения
гуманитарной проблемы, возникающей ввиду положения тех нуждающихся
людей, судьба которых зависит от получения алиментов от лиц,
находящихся за границей, принимая во внимание, что ведение судебных дел или взыскание
за границей по алиментным претензиям связано с серьезными
юридическими и фактическими трудностями, и желая обеспечить средства для разрешения таких проблем и для
преодоления таких трудностей, Договаривающиеся Стороны согласились о нижеследующем:
Статья 1
Цель Конвенции
1. Настоящая Конвенция имеет целью облегчить любому
именуемому ниже истцом лицу, которое находится на территории
какой-либо из Договаривающихся Сторон, взыскание алиментов,
которые оно, как оно утверждает, имеет право получать от
именуемого ниже ответчиком другого лица, которое находится под
юрисдикцией какой-либо другой Договаривающейся Стороны. Эта цель
осуществляется органами, которые именуются ниже передаточными и
промежуточными инстанциями. 2. Средства защиты права, предусматриваемые в настоящей
Конвенции, дополняют, но не заменяют все другие средства защиты
права, существующие по внутреннему или международному праву.
Статья 2
Назначение соответствующих инстанций
1. Каждая Договаривающаяся Сторона в момент депонирования
ратификационной грамоты или грамоты о присоединении поручает
одному или нескольким административным или судебным учреждениям
выполнение на своей территории функций передаточных инстанций. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона в момент депонирования
ратификационной грамоты или грамоты о присоединении поручает
какому-либо публичному или частному учреждению выполнение на своей
территории функций промежуточной инстанции. 3. Каждая Договаривающаяся Сторона уведомляет без замедления
Генерального секретаря Организации Объединенных Наций о
поручениях, данных по применению пунктов 1 и 2, и о всех
изменениях, к ним относящихся. 4. Указанные передаточные инстанции и промежуточные инстанции
могут вступать в сношения непосредственно с передаточными
инстанциями и промежуточными инстанциями других Договаривающихся
Сторон.
Статья 3
Подача просьбы в передаточную инстанцию
1. Если истец находится на территории одной из
Договаривающихся Сторон, которая ниже именуется "государство
истца", а ответчик находится под юрисдикцией какой-либо другой
Договаривающейся Стороны, которая ниже именуется "государство
ответчика", то истец может подать просьбу в передаточную инстанцию
в государстве истца о взыскании алиментов с ответчика. 2. Каждая Договаривающаяся Сторона сообщает Генеральному
секретарю о том, какие доказательства обычно требуются по закону
государства промежуточной инстанции для подтверждения требований
об алиментах, в каком порядке эти доказательства должны
представляться и каковы другие требования, которые должны по этому
закону выполняться. 3. Просьба должна сопровождаться всеми относящимися к делу
документами, включая, когда необходимо, доверенность,
уполномочивающую промежуточную инстанцию действовать от имени
истца или назначить какое-либо другое лицо, которое действовало бы
от имени истца. Она должна, далее, сопровождаться фотографией
истца и, если возможно, фотографией ответчика. 4. Передаточная инстанция принимает все возможные меры к
тому, чтобы были соблюдены требования закона государства
промежуточной инстанции. Кроме того, что требуется по
постановлениям этого закона, в просьбе должны содержаться
следующие сведения: a) имя и фамилия, адрес, дата рождения, гражданство и род
занятий истца, так же как, если это необходимо, фамилия и адрес
его законного представителя; b) имя и фамилия ответчика и, поскольку они истцу известны,
его последовательные адреса в течение пяти последних лет, дата его
рождения, его гражданство и род его занятий; c) подробное изложение оснований и предмета просьбы и все
другие относящиеся к делу сведения, касающиеся, в частности,
средств и семейного положения истца и ответчика.
Статья 4
Передача документов
1. Передаточная инстанция препровождает все документы в
передаточную инстанцию государства ответчика, разве только
убедится в том, что просьба является недобросовестной. 2. До препровождения документов передаточная инстанция
убеждается в том, что эти документы представлены в надлежащей по
закону государства истца форме. 3. Передаточная инстанция может сообщить промежуточной
инстанции свое мнение об основательности просьбы и рекомендовать
предоставление истцу бесплатной юридической помощи и освобождение
его от расходов.
Статья 5
Передача решений и других судебных постановлений
1. Передаточная инстанция по просьбе истца препровождает
согласно постановлениям статьи 4 любое решение, окончательное или
предварительное, и любое другое судебное постановление об
алиментах, вынесенные в пользу истца компетентным судебным
учреждением какой-либо из Договаривающихся Сторон, и, если это
необходимо и возможно, протоколы по делу, по которому такое
решение было вынесено. 2. Упоминаемые в предшествующем пункте решения и судебные
постановления могут препровождаться взамен или в дополнение
упоминаемых в статье 3 документов. 3. Производство, предусматриваемое в статье 6, может
заключаться, в соответствии с законом государства ответчика, в
производстве по выдаче экзекватуры, или регистрационном
производстве, или новом иске, основанном на постановлении,
препровожденном согласно пункту 1.
Статья 6
Функции промежуточной инстанции
1. Действуя в пределах полномочий, данных истцом,
промежуточная инстанция принимает от имени истца все надлежащие
меры для взыскания алиментов, включая заключение мировой сделки и,
если это необходимо, предъявление иска об алиментах и ведение
соответствующего судебного дела и приведение в исполнение любого
решения, определения или другого судебного постановления. 2. Промежуточная инстанция держит передаточную инстанцию в
курсе дела. Если она не может выполнять свои функции, она сообщает
передаточной инстанции о причинах и возвращает документы. 3. Несмотря ни на какие постановления настоящей Конвенции,
законом, на основании которого разрешаются все вопросы,
возникающие в связи с любым таким иском или делом, является закон
государства ответчика и, в частности, частное международное право
этого государства.
Статья 7
Отдельные требования
В тех случаях, когда законы обеих заинтересованных
Договаривающихся Сторон допускают отдельные требования,
применяются нижеследующие постановления: a) судебное учреждение, в производстве которого находится иск
об алиментах, может для получения письменных или иных
доказательств обратиться с отдельным требованием или к
компетентному судебному учреждению другой Договаривающейся Стороны
или к любому другому органу или учреждению, указанному другой
Договаривающейся Стороной, на территории которой это требование
должно быть выполнено; b) для того, чтобы стороны могли явиться или быть
представлены, орган, получивший требование, обязан уведомить
соответствующие передаточную инстанцию и промежуточную инстанцию,
равно как и ответчик, о времени и месте, когда и где должно
состояться просимое производство; c) отдельные требования должны выполняться со всей возможной
быстротой; если отдельное требование не выполняется в течение
четырех месяцев по получении этого требования тем органом, к
которому оно обращено, пославшему такое требование органу должно
быть сообщено о причинах невыполнения или задержки; d) выполнение отдельного требования не должно вызывать
возмещения каких бы то ни было пошлин или расходов; e) в выполнении отдельного требования может быть отказано
только 1) если не установлена подлинность такого требования; 2) если Договаривающаяся Сторона, на территории которой
выполнение должно иметь место, находит, что его характер наносит
ущерб ее суверенитету или ее безопасности.
Статья 8
Изменение судебных решений
Постановления настоящей Конвенции применяются также к
просьбам об изменении судебных решений по делам об алиментах.
Статья 9
Изъятия и льготы
1. При производстве дел на основании настоящей Конвенции к
истцам применяются тот же режим и то же освобождение от уплаты
расходов и пошлин, которые существуют для резидентов или граждан
государства, где эти дела ведутся. 2. Истцы не должны быть обязаны вследствие своего статуса
иностранцев или нерезидентов представлять какие-либо обязательства
или совершать какие-либо платежи или вносить залоги в обеспечение
расходов или для другой цели. 3. Ни передаточные, ни промежуточные инстанции не должны
требовать никакого вознаграждения за услуги, предоставляемые ими
согласно постановлениям настоящей Конвенции.
Статья 10
Денежные переводы
Договаривающиеся Стороны, законами которых устанавливаются
ограничения для денежных переводов за границу, предоставляют
высший приоритет денежным переводам, предназначаемым для уплаты
алиментов или покрытия расходов по любому судебному делу на
основании настоящей Конвенции.
Статья 11
Клаузула о федеративных государствах
К федеративным или неунитарным государствам применяются
нижеследующие постановления: a) по тем статьям настоящей Конвенции, введение которых в
действие зависит от издания законов законодательной властью
федерации, обязанности правительства федерации в этих пределах
таковы же, как обязанности Сторон, которые не являются
федеративными государствами; b) что касается тех статей настоящей Конвенции, применение
которых зависит от издания законов каждым входящим в федерацию
штатом, провинцией или кантоном, которые в силу государственного
устройства федерации не обязаны издавать эти законы, то
правительство федерации в кратчайший по возможности срок доводит
эти статьи со своим благоприятным отзывом до сведения компетентных
властей этих штатов, провинций или кантонов; c) участвующее в настоящей Конвенции федеративное государство
препровождает по требованию любой другой Договаривающейся Стороны,
переданному ему через Генерального секретаря, сообщение о законах
и обычаях, действующих в федерации и ее составных частях и
относящихся к какому-либо постановлению Конвенции, указывая, в
какой мере это постановление было проведено в жизнь путем издания
законов или другими мерами.
Статья 12
Территориальное применение
Постановления настоящей Конвенции относятся и применяются
одинаково ко всем несамоуправляющимся, подопечным и другим
территориям, за международные сношения которых Договаривающаяся
Сторона ответственна, если последняя при ратификации настоящей
Конвенции или присоединении к ней не заявила, что эта Конвенция не
будет применяться к одной или нескольким из таких территорий.
Любая Договаривающаяся Сторона, которая сделала такое заявление,
может в любое время после этого посредством уведомления на имя
Генерального секретаря распространить применение этой Конвенции на
любую или все такие территории.
Статья 13
Подписание, ратификация и присоединение
1. Настоящая Конвенция открыта до 31 декабря 1956 года для
подписания от имени любого государства - члена Организации
Объединенных Наций, любого не состоящего членом Организации
государства, которое является участником Статута Международного
Суда ( 995_010 ) или членом какого-либо специализированного
учреждения, и любого другого не состоящего членом Организации
государства, которое приглашено Экономическим и Социальным Советом
вступить в число участников этой Конвенции. 2. Настоящая Конвенция подлежит ратификации. Ратификационные
грамоты депонируются у Генерального секретаря. 3. Любое государство, упомянутое в пункте 1 настоящей статьи,
может в любое время присоединиться к настоящей Конвенции. Грамота
о присоединении депонируется у Генерального секретаря.
Статья 14
Вступление в силу
1. Настоящая Конвенция вступает в силу на тридцатый день со
дня депонирования третьей ратификационной грамоты или грамоты о
присоединении в соответствии со статьей 13. 2. Для каждого государства, которое ратифицирует настоящую
Конвенцию или присоединится к ней после депонирования третьей
ратификационной грамоты или грамоты о присоединении, эта Конвенция
вступает в силу на тридцатый день со дня депонирования этим
государством своей ратификационной грамоты или грамоты о
присоединении.
Статья 15
Денонсация
1. Каждая Договаривающаяся Сторона может денонсировать
настоящую Конвенцию посредством уведомления на имя Генерального
секретаря. Денонсация может относиться также к каким-либо или всем
территориям, упоминаемым в статье 12. 2. Денонсация вступает в силу через один год со дня получения
указанного уведомления Генеральным секретарем, но не отражается на
делах, которые находятся в производстве в момент вступления ее в
силу.
Статья 16
Разрешение споров
Если между какими-либо Договаривающимися Сторонами возникает
спор относительно толкования или применения настоящей Конвенции и
если этот спор не разрешен другими средствами, он передается в
Международный Суд. Это совершается или посредством уведомления о
специальном соглашении или посредством одностороннего заявления
одной из сторон в споре.
Статья 17
Оговорки
1. Если какое-либо государство делает при ратификации или
присоединении оговорку к какой-либо из статей настоящей Конвенции,
Генеральный секретарь препровождает текст этой оговорки всем
участвующим в этой Конвенции государствам и другим государствам,
упоминаемым в статье 13. Каждая Договаривающаяся Сторона, которая
возражает против этой оговорки, может в течение девяноста дней со
дня этого препровождения уведомить Генерального секретаря, что она
возражает против этой оговорки, и в этом случае Конвенция не
вступает в силу между государством, которое заявило возражение, и
государством, которое сделало оговорку. Любое государство, которое
присоединится к Конвенции после этого, может сделать при
присоединении подобное же уведомление. 2. Договаривающаяся Сторона может в любое время отказаться от
ранее сделанной оговорки и должна уведомить о своем отказе
Генерального секретаря.
Статья 18
Взаимность
Договаривающаяся Сторона может ссылаться в отношении других
Договаривающихся Сторон на постановления настоящей Конвенции
только в тех пределах, в которых для нее самой эта Конвенция
обязательна.
Статья 19
Уведомления, совершаемые Генеральным секретарем
1. Генеральный секретарь сообщает всем государствам - членам
Организации Объединенных Наций и всем не состоящим членами
Организации государствам, упоминаемым в статье 13: a) об уведомлениях, предусматриваемых в пункте 3 статьи 2; b) о сведениях, получаемых согласно пункту 2 статьи 3; c) о заявлениях и уведомлениях, совершаемых согласно статье
12; d) о подписании, ратификации и присоединениях, совершаемых
согласно постановлениям статьи 13; e) о дне вступления Конвенции в силу согласно пункту 1 статьи
14; f) о денонсациях, совершаемых согласно постановлениям пункта
1 статьи 15; g) об оговорках и уведомлениях, делаемых согласно
постановлениям статьи 17. 2. Кроме того, Генеральный секретарь сообщает всем
Договаривающимся Сторонам о просьбах о пересмотре и ответах на эти
просьбы согласно статье 20.
Статья 20
Пересмотр
1. Любая Договаривающаяся Сторона может в любое время просить
в заявлении на имя Генерального секретаря о пересмотре настоящей
Конвенции. 2. Генеральный секретарь препровождает это заявление каждой
из Договаривающихся Сторон с просьбой сообщить в течение четырех
месяцев, желает ли она созыва конференции для рассмотрения вопроса
о предлагаемом пересмотре. Если большинство Договаривающихся
Сторон дает утвердительный ответ, то Генеральный секретарь
созывает эту конференцию.
Статья 21
Языки и хранение Конвенции
Подлинник настоящей Конвенции, английский, испанский,
китайский, русский и французский тексты которого являются равно
аутентичными, сдается на хранение Генеральному секретарю, который
препровождает заверенные копии его всем государствам, упоминаемым
в статье 13.
Конвенция вступила в силу 25.05.1957.
Международное частное право. Сборник документов.
М.: БЕК, 1997. С. 659 - 664.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...