Документ 995_207, чинний, поточна редакція — Редакція від 06.10.1999, підстава 995_794

                            Конвенція 
Організації Об'єднаних Націй
про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
(укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 995_i41 )
{ Додатково див. Факультативний протокол( 995_794 )
від 06.10.99}

Держави - сторони цієї Конвенції,
враховуючи, що Статут Організації Об'єднаних Націй ( 995_010)
знову утвердив віру в основні права людини, в гідність і цінність
людської особи, в рівноправність чоловіків і жінок,
враховуючи, що Загальна декларація прав людини ( 995_015)
підтверджує принцип недопущення дискримінації і проголошує, що всі
люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах і
що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені
в ній, без будь-якої різниці, в тому числі щодо статі,
враховуючи, що на держави - сторони Міжнародних пактів про
права людини ( 995_042, 995_043 ) покладається зобов'язання
забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користуватися всіма
економічними, соціальними, культурними, громадянськими та
політичними правами,
беручи до уваги міжнародні конвенції, укладені під егідою
Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованих установ з метою
сприяння рівноправності чоловіків і жінок,
враховуючи також резолюції, декларації та рекомендації,
прийняті Організацією Об'єднаних Націй та її спеціалізованими
установами з метою сприяння рівноправності чоловіків і жінок,
будучи, проте, занепокоєні тим, що незважаючи на ці
документи, як і раніше, має місце значна дискримінація щодо жінок,
нагадуючи, що дискримінація жінок порушує принцип
рівноправності та поваги людської гідності, перешкоджає участі
жінок нарівні з чоловіками в політичному, соціальному,
економічному та культурному житті своєї країни, заважає зростанню
добробуту суспільства і сім'ї та ще більше перешкоджає повному
розкриттю можливостей жінок на благо своїх країн та людства,
будучи занепокоєні тим, що в злиденних умовах жінки мають
найменший доступ до продовольства, засобів охорони здоров'я, не
мають можливості одержати освіту, професійну підготовку,
працевлаштуватися, а також інших можливостей,
будучи впевненими, що встановлення нового міжнародного
економічного порядку, заснованого на рівності та справедливості,
значно сприятиме забезпеченню рівності між чоловіками і жінками,
підкреслюючи, що ліквідація апартеїду, всіх форм расизму,
расової дискримінації, колоніалізму, неоколоніалізму, агресії,
іноземної окупації і панування та втручання у внутрішні справи
держав є необхідною для повного здійснення прав чоловіків і жінок,
підтверджуючи, що зміцнення міжнародного миру та безпеки,
ослаблення міжнародної напруженості, взаємне співробітництво між
усіма державами незалежно від їх соціальних і економічних систем,
загальне та повне роззброєння, особливо ядерне роззброєння, під
суворим і ефективним міжнародним контролем, утвердження принципів
справедливості, рівності та взаємної вигоди у відносинах між
країнами та здійснення права народів, що перебувають під іноземним
і колоніальним пануванням та іноземною окупацією, на
самовизначення та незалежність, а також повага національного
суверенітету і територіальної цілісності держав будуть сприяти
соціальному прогресу та розвитку і, як наслідок, сприятимуть
досягненню повної рівності між чоловіками та жінками,
будучи впевнені, що повний розвиток країни, добробут всього
світу та справа миру вимагають максимальної участі жінок нарівні з
чоловіками в усіх сферах,
враховуючи значення внеску жінок у добробут сім'ї та у
розвиток суспільства, що до цього часу не одержав повне визнання,
соціальне значення материнства та ролі обох батьків у сім'ї та у
вихованні дітей і усвідомлюючи, що роль жінки у продовженні роду
не повинна бути причиною дискримінації, оскільки виховання дітей
вимагає спільної відповідальності чоловіків і жінок та всього
суспільства в цілому,
визнаючи, що для досягнення повної рівності між чоловіками та
жінками необхідно змінити традиційну роль як чоловіків, так і
жінок у суспільстві та в сім'ї,
сповнені рішучості здійснити принципи, проголошені в
Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок, і з цією метою
вжити заходів, необхідних для ліквідації такої дискримінації в
усіх її формах і проявах,
погодилися про наступне:
Частина I
Стаття 1
Для цілей цієї Конвенції поняття "дискримінація щодо жінок"
означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою
статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання,
користування або здійснення жінками, незалежно від їхнього
сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав
людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній,
культурній, громадській або будь-якій іншій галузі.
Стаття 2
Держави-сторони засуджують дискримінацію щодо жінок в усіх їх
формах, погоджуються негайно всіма відповідними заходами
здійснювати політику ліквідації дискримінації щодо жінок і з цією
метою зобов'язуються:
a) включити принцип рівноправності чоловіків і жінок у свої
національні конституції або інше відповідне законодавство, якщо
цього ще не було зроблено, та забезпечити за допомогою закону й
інших відповідних заходів практичне здійснення цього принципу;
b) вживати відповідних законодавчих та інших заходів,
включаючи санкції там, де це необхідно, що забороняють будь-яку
дискримінацію щодо жінок;
c) встановити юридичний захист прав жінок на рівній основі з
чоловіками та забезпечити за допомогою компетентних національних
судів та інших державних установ ефективний захист жінок проти
будь-якого акту дискримінації;
d) утримуватися від вчинення будь-яких дискримінаційних актів
або дій щодо жінок та гарантувати, що державні органи та установи
діятимуть відповідно до цього зобов'язання;
e) вживати всіх відповідних заходів для ліквідації
дискримінації щодо жінок з боку будь-якої особи, організації або
підприємства;
f) вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі,
щодо зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і
практики, що являють собою дискримінацію щодо жінок;
g) скасувати всі положення свого кримінального законодавства,
що являють собою дискримінацію щодо жінок.
Стаття 3
Держави-сторони вживають в усіх галузях, і зокрема в
політичній, соціальній, економічній і культурній, всіх відповідних
заходів, включаючи законодавчі, щодо забезпечення всебічного
розвитку та прогресу жінок, з тим щоб гарантувати їм здійснення і
користування правами людини та основними свободами на основі
рівності з чоловіками.
Стаття 4
1. Вжиття державами-сторонами тимчасових спеціальних заходів,
спрямованих на прискорення встановлення фактичної рівності між
чоловіками та жінками, не вважається, як це визначено цією
Конвенцією, дискримінаційним, проте воно ні в якому разі не
повинно тягнути за собою збереження нерівноправних або
диференційованих стандартів; ці заходи повинні бути скасовані,
коли будуть досягнуті цілі рівних можливостей і рівноправних
відносин.
2. Вжиття державами - сторонами спеціальних заходів,
спрямованих на охорону материнства, включаючи заходи, що містяться
в цій Конвенції, не вважається дискримінаційним.
Стаття 5
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів з метою:
a) змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків
і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх
інших проявів, що грунтуються на ідеї неповноцінності чи
зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і
жінок;
b) забезпечити, щоб сімейне виховання включало правильне
розуміння материнства як соціальної функції і визначення загальної
відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх
дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
Стаття 6
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів, включаючи
законодавчі, щодо припинення всіх видів торгівлі жінками та
використання проституції жінок.
Частина II
Стаття 7
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок у політичному та суспільному
житті країни і, зокрема, забезпечують жінкам на рівних умовах з
чоловіками право:
a) голосувати на всіх виборах і публічних референдумах та
бути обраними до всіх публічно виборних органів;
b) брати участь у формуванні та здійсненні політики уряду та
займати державні посади, а також здійснювати всі державні функції
на всіх рівнях державного управління;
c) брати участь у діяльності неурядових організацій і
асоціацій, що займаються проблемами громадського та політичного
життя країни.
Стаття 8
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів, щоб
забезпечити жінкам можливість на рівних умовах з чоловіками і без
будь-якої дискримінації представляти свої уряди на міжнародному
рівні і брати участь у роботі міжнародних організацій.
Стаття 9
1. Держави-сторони надають жінкам рівні з чоловіками права
щодо набуття, зміни або збереження громадянства. Вони, зокрема,
забезпечують, що ні одруження з іноземцем, ні зміна громадянства
чоловіка під час шлюбу не тягнуть за собою автоматичної зміни
громадянства дружини, не перетворюють її на особу без громадянства
і не можуть змусити її прийняти громадянство чоловіка.
2. Держави-сторони надають жінкам рівні з чоловіками права
щодо громадянства їхніх дітей.
Частина III
Стаття 10
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для того,
щоб ліквідувати дискримінацію щодо жінок, з тим щоб забезпечити їм
рівні права з чоловіками в галузі освіти, і, зокрема, забезпечити
на основі рівності чоловіків і жінок:
a) однакові умови для орієнтації у виборі професії або
спеціальності, для доступу до освіти і одержання дипломів у
навчальних закладах усіх категорій як у сільських, так і у міських
районах; ця рівність забезпечується в дошкільній, загальній,
спеціальній і вищій технічній освіті, а також в усіх видах
професійної підготовки;
b) доступ до однакових програм навчання, однакових іспитів,
викладацького складу однакової кваліфікації, шкільних приміщень і
обладнання рівної якості;
c) усунення будь-якої стереотипної концепції ролі чоловіків і
жінок на всіх рівнях і у всіх формах навчання шляхом заохочення
спільного навчання та інших видів навчання, що сприятимуть
досягненню цієї мети, і, зокрема, шляхом перегляду навчальних
посібників та шкільних програм і адаптації методів навчання;
d) однакові можливості одержання стипендій та іншої допомоги
на освіту;
e) однакові можливості доступу до програм продовження освіти,
включаючи програми поширення грамотності серед дорослих і програми
функціональної грамотності, спрямовані, зокрема, на скорочення
якомога швидше будь-якого розриву в знаннях чоловіків і жінок;
f) скорочення чисельності дівчат, які не закінчують школи, та
розроблення програм для дівчат і жінок, які передчасно залишили
школу;
g) однакові можливості активно брати участь у заняттях
спортом і фізичною підготовкою;
h) доступ до спеціальної інформації освітнього характеру для
сприяння забезпеченню здоров'я і добробуту сімей, включаючи
інформацію та консультації про планування розміру сім'ї.
Стаття 11
1. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості, з тим щоб
забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок рівні права,
зокрема:
a) право на працю як невід'ємне право всіх людей;
b) право на однакові можливості при найманні на роботу, в
тому числі застосування однакових критеріїв вибору при найманні;
c) право на вільний вибір професії чи роду роботи, на
просування по службі та гарантію зайнятості, а також на
користування всіма пільгами і умовами роботи, на одержання
професійної підготовки та перепідготовки, включаючи учнівство,
професійну підготовку підвищеного рівня та регулярну підготовку;
d) право на рівну винагороду, включаючи одержання пільг, на
рівні умови щодо рівноцінної праці, а також на рівний підхід до
оцінки якості роботи;
e) право на соціальне забезпечення, зокрема при виході на
пенсію, безробітті, хворобі, інвалідності, по старості та в інших
випадках втрати працездатності, а також право на оплачувану
відпустку;
f) право на охорону здоров'я та безпечні умови праці,
включаючи захист репродуктивної функції.
2. Для запобігання дискримінації щодо жінок після одруження
або народження дитини та гарантування їм ефективного права на
працю держави-сторони вживають відповідних заходів для того, щоб:
a) заборонити, під загрозою застосування санкцій, звільнення
з роботи на підставі вагітності або відпустки по вагітності та
пологах чи дискримінації з огляду на сімейний стан при звільненні;
b) ввести оплачувані відпустки або відпустки з порівняльною
соціальною допомогою по вагітності та пологах без втрати
попереднього місця роботи, старшинства або соціальної допомоги;
c) заохочувати надання необхідних додаткових соціальних
послуг, з тим щоб дозволити батькам поєднувати виконання сімейних
обов'язків з трудовою діяльністю та участю в громадському житті,
зокрема шляхом створення і розширення мережі закладів по догляду
за дітьми;
d) забезпечувати жінкам особливий захист у період вагітності
на тих видах робіт, шкідливість яких для здоров'я доведена.
3. Законодавство, що стосується захисту прав, про які йдеться
в цій статті, періодично має бути розглянуте в світлі
науково-технічних знань, а також переглянуте, скасоване або
розширене, наскільки це необхідно.
Стаття 12
1. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі охорони здоров'я, з
тим щоб забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок доступ до
медичного обслуговування, зокрема в тому, що стосується планування
розміру сім'ї.
2. Поряд з положенням пункту 1 цієї статті держави-сторони
забезпечують жінкам відповідне обслуговування в період вагітності,
пологів і післяпологовий період, надаючи, коли це необхідно,
безплатні послуги, а також відповідне харчування в період
вагітності та годування.
Стаття 13
Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок в інших сферах економічного та
соціального життя, з тим щоб забезпечити на основі рівності
чоловіків і жінок рівні права, зокрема:
a) право на сімейну допомогу;
b) право на одержання позик, застав під нерухоме майно та
інших форм фінансового кредиту;
c) право брати участь у заходах, пов'язаних з відпочинком,
заняттям спортом та в усіх галузях культурного життя.
Стаття 14
1. Держави-сторони беруть до уваги особливі проблеми, з якими
зустрічаються жінки, які проживають у сільській місцевості, та
значну роль, яку вони відіграють у забезпеченні економічного
добробуту своїх сімей, в тому числі їх діяльність у нетоварних
галузях господарства, та вживають усіх відповідних заходів щодо
забезпечення застосування положень цієї Конвенції до жінок, які
проживають у сільській місцевості.
2. Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок у сільських районах з тим, щоб
забезпечити на основі рівності чоловіків і жінок їх участь у
розвитку сільських районів та в одержанні переваг від такого
розвитку і, зокрема, забезпечують таким жінкам право:
a) брати участь в опрацюванні та здійсненні планів розвитку
на всіх рівнях;
b) на доступ до відповідного медичного обслуговування,
включаючи інформацію, консультації та обслуговування з питань
планування розміру сім'ї;
c) безпосередньо користуватися благами програм соціального
страхування;
d) одержувати всі види підготовки та формальної і
неформальної освіти, включаючи функціональну грамотність, а також
користуватися послугами всіх засобів общинного обслуговування,
консультативних служб з сільськогосподарських питань, зокрема для
підвищення їх технологічного рівня;
e) організовувати групи самодопомоги та кооперативи, з тим
щоб забезпечити рівний доступ до економічних можливостей шляхом
роботи за наймом або незалежної трудової діяльності;
f) брати участь в усіх видах колективної діяльності;
g) на доступ до сільськогосподарських кредитів і позик,
системи збуту, відповідної технології та на рівний статус у
земельних і аграрних реформах;
h) користуватися належними умовами життя, особливо житловими
умовами, санітарними послугами, електро- і водозабезпеченням, а
також транспортом і засобами зв'язку.
Частина IV
Стаття 15
1. Держави-сторони визнають за жінками рівність з чоловіками
перед законом.
2. Держави-сторони надають жінкам однакову з чоловіками
громадську правоздатність і однакові можливості її реалізації.
Вони, зокрема, забезпечують їм рівні права при укладанні договорів
і управлінні майном, а також рівне відношення до них на всіх
етапах розгляду в судах і трибуналах.
3. Держави-учасниці погоджуються, що всі договори та всі інші
приватні документи будь-якого роду, правовим наслідком яких є
обмеження правоздатності жінок, вважаються недійсними.
4. Держави-сторони надають чоловікам і жінкам однакові права
щодо законодавства, яке стосується пересування осіб і свободи
вибору місця проживання та фактичного місцеперебування.
Стаття 16
1. Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів для
ліквідації дискримінації щодо жінок в усіх питаннях, що стосуються
шлюбу та сімейних стосунків, і, зокрема, забезпечують на основі
рівності чоловіків і жінок:
a) однакові права щодо одруження;
b) однакові права на вільний вибір дружини і на одруження
лише з своєї вільної і повної згоди;
c) однакові права та обов'язки під час шлюбу і після його
розірвання;
d) однакові права і обов'язки чоловіків і жінок як батьків
незалежно від їхнього сімейного стану в питаннях, що стосуються
їхніх дітей; в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу;
e) однакові права вільно вирішувати питання про кількість
дітей і проміжки між їх народженням та доступу до інформації,
освіти, а також засобів, які дозволяють їм здійснити це право;
f) однакові права та обов'язки бути опікунами,
піклувальниками, довіреними особами та усиновителями дітей або
здійснювати аналогічні функції, коли вони передбачені національним
законодавством; в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу;
g) рівні особисті права чоловіка та дружини, в тому числі
вибору прізвища, професії, заняття;
h) рівні права подружжя щодо володіння, придбання,
управління, користування та розпорядження майном як безплатно, так
і за плату.
2. Заручини та шлюб дитини не мають юридичної сили, і
вживаються всі необхідні заходи, включаючи законодавчі, з метою
визначення максимального шлюбного віку та обов'язкової реєстрації
шлюбів в актах громадянського стану.
Частина V
Стаття 17
1. Для розгляду ходу здійснення цієї Конвенції засновується
Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок (далі іменується
"Комітет"), що складається в момент набуття чинності Конвенцією з
вісімнадцяти, а після її ратифікації або приєднання до неї
тридцять п'ятої держави-сторони, з двадцяти трьох експертів, що
додержуються високих моральних принципів і компетентні в галузі,
яку охоплює ця Конвенція. Цих експертів обирають держави-сторони з
числа громадян, експерти виступають як особистості, при цьому
враховується справедливий географічний розподіл і представництво
різних форм цивілізації, а також основних правових систем.
2. Члени Комітету обираються таємним голосуванням з числа
внесених у список осіб, висунутих державами-сторонами. Кожна
держава-сторона може висунути одну особу з числа своїх громадян.
3. Первісні вибори проводяться через шість місяців з дня
набуття чинності цією Конвенцією. Принаймні за три місяці до
строку проведення кожних виборів Генеральний секретар Організації
Об'єднаних Націй направляє державам-сторонам лист з пропозицією
подати свої кандидатури протягом двох місяців. Генеральний
секретар готує список, в якому в алфавітному порядку внесені всі
висунуті таким чином особи із зазначенням держав-сторін, які їх
висунули, і представляє цей список державам-сторонам.
4. Обрання членів Комітету проводиться на засіданні
держав-сторін, яке скликає Генеральний секретар в центральних
установах Організації Об'єднаних Націй. На цьому засіданні, де дві
третини держав-сторін складають кворум, особами, обраними в
Комітет, вважаються ті кандидати, які дістають найбільшу кількість
голосів і абсолютну більшість голосів представників держав-сторін,
що присутні та беруть участь у голосуванні.
5. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Проте
строк повноважень дев'яти членів, обраних на перших виборах,
закінчується через два роки, одразу ж після проведення перших
виборів прізвища цих дев'яти членів визначає голова Комітету
шляхом жеребкування.
6. Обрання п'яти додаткових членів Комітету проводиться
відповідно до положень пунктів 2, 3 і 4 цієї статті після
ратифікації або приєднання до Конвенції тридцять п'ятої держави.
Строк повноважень двох додаткових членів, обраних таким чином,
закінчується через два роки, прізвища цих двох членів визначає
голова Комітету шляхом жеребкування.
7. Для заповнення непередбачених вакансій держава-сторона,
експерт якої перестав функціонувати як член Комітету, призначає
іншого експерта з числа своїх громадян за умови схвалення
Комітетом.
8. Члени Комітету одержують затверджувану Генеральною
Асамблеєю винагороду з коштів Організації Об'єднаних Націй в
порядку і на умовах, встановлюваних Асамблеєю з урахуванням
важливості обов'язків Комітету.
9. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надає
необхідний персонал і матеріальні засоби для ефективного
здійснення функцій Комітету відповідно до цієї Конвенції.
Стаття 18
1. Держави-сторони зобов'язані подавати Генеральному
секретареві Організації Об'єднаних Націй для розгляду Комітетом
доповідь про законодавчі, судові, адміністративні або інші заходи,
вжиті ними для виконання положень цієї Конвенції, та про прогрес,
досягнутий у цьому напрямі:
a) протягом одного року після набрання чинності цією
Конвенцією щодо даної держави; та
b) після цього прийнамні щочотири роки і далі, коли цього
вимагає Комітет.
2. У доповідях можуть зазначатися фактори та ускладнення, що
впливають на виконання зобов'язань за Конвенцією.
Стаття 19
1. Комітет встановлює свої власні правила процедури.
2. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк.
Стаття 20
1. Комітет щорічно проводить засідання, як правило, протягом
періоду, що не перевищує двох тижнів, з метою розгляду доповідей,
поданих відповідно до статті 18 цієї Конвенції.
2. Засідання Комітету, як правило, проводяться в центральних
установах Організації Об'єднаних Націй або в будь-якому іншому
місці, визначеному Комітетом.
Стаття 21
1. Комітет щорічно через Економічну та Соціальну раду подає
доповідь Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про
свою діяльність та може вносити пропозиції і рекомендації
загального характеру, що грунтуються на вивченні доповідей та
інформації, одержаних від держав-сторін. Такі пропозиції та
рекомендації загального характеру включаються у доповідь Комітету
поряд із зауваженнями держав-сторін, якщо такі є.
2. Генеральний секретар надсилає Комісії доповіді Комітету
щодо становища жінок.
Стаття 22
Спеціалізовані установи мають право бути представленими при
розгляді питань про здійснення таких положень цієї Конвенції, що
входять до сфери їхньої діяльності. Комітет може запропонувати
спеціалізованим установам подавати доповіді про здійснення
Конвенції в галузях, що входять до сфери їхньої діяльності.
Частина VI
Стаття 23
Жодне в цій Конвенції не зачіпає будь-яких положень, що
більше сприяють рівноправності між чоловіками і жінками і можуть
бути:
a) в законодавстві держави-сторони; або
b) в будь-якій іншій міжнародній конвенції, договорі чи
угоді, що мають силу для такої держави.
Стаття 24
Держави-сторони зобов'язані вживати всіх необхідних заходів
на національному рівні щодо досягнення повної реалізації прав,
визнаних у цій Конвенції.
Стаття 25
1. Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами.
2. Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй
призначають депозитарієм цієї Конвенції.
3. Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти
здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй.
4. Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї всіх держав.
Приєднання здійснюється шляхом здачі документа про приєднання на
зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 26
1. Прохання про перегляд цієї Конвенції може бути подане в
будь-який час будь-якою з держав-сторін шляхом письмового
повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних
Націй.
2. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, якщо
вона визнає за необхідне вжиття будь-яких заходів, приймає рішення
про те, яких саме заходів потрібно вжити щодо такого прохання.
Стаття 27
1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після
здачі на зберігання Генеральному секретареві Організації
Об'єднаних Націй двадцятої ратифікаційної грамоти або документа
про приєднання.
2. Для кожної держави, яка ратифікує цю Конвенцію або
приєднається до неї після здачі на зберігання двадцятої
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, ця Конвенція
набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання її
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 28
1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй одержує
і розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами в
момент ратифікації або приєднання.
2. Застереження, не сумісне з цілями і завданнями цієї
Конвенції, не допускається.
3. Застереження можуть бути зняті в будь-який час шляхом
відповідного повідомлення, направленого на ім'я Генерального
секретаря, який потім повідомляє про це всі держави-сторони. Таке
повідомлення набуває чинності з дня його отримання.
Стаття 29
1. Будь-який спір між двома або кількома державами-сторонами
щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, не вирішений
шляхом переговорів, передається на прохання однієї із сторін на
арбітражний розгляд. Якщо протягом шести місяців з моменту подачі
заяви про арбітражний розгляд сторонам не вдалося досягти згоди
щодо організації арбітражного розгляду, будь-яка з цих сторін може
передати даний спір до Міжнародного Суду шляхом подачі заяви
відповідно до Статуту Суду ( 995_010).
2. Кожна держава-сторона може під час підписання чи
ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї заявити про те,
що вона не вважає себе пов'язаною зобов'язаннями, що містяться в
пункті 1 цієї статті. Інші держави-сторони не несуть зобов'язань,
що випливають із зазначеного пункту даної статті, щодо будь-якої
держави-сторони, яка зробила подібне застереження.
3. Будь-яка держава-сторона, що зробила застереження
відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який час зняти
своє застереження шляхом повідомлення Генерального секретаря
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 30
Ця Конвенція, тексти якої англійською, арабською, іспанською,
китайською, російською та французькою мовами є цілком
автентичними, здається на зберігання Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй.
"Бібліотечка голови профспілкового комітету",
N 5 - 6, травень - червень, 2005 р.
Конвенция
о ликвидации всех форм дискриминации
в отношении женщин
18 декабря 1979 года

Государства-участники настоящей Конвенции, учитывая, что Устав Организации Объединенных Наций
( 995_010 ) вновь утвердил веру в основные права человека, в
достоинство и ценность человеческой личности и в равноправие
мужчин и женщин, учитывая, что Всеобщая декларация прав человека ( 995_015 )
подтверждает принцип недопущения дискриминации и провозглашает,
что все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и
правах и что каждый человек должен обладать всеми правами и всеми
свободами, провозглашенными в ней, без какого-либо различия, в том
числе различия в отношении пола, учитывая, что на государства-участники Международных пактов о
правах человека ( 995_042, 995_043 ) возлагается обязанность
обеспечить равное для мужчин и женщин право пользования всеми
экономическими, социальными, культурными, гражданскими и
политическими правами, принимая во внимание международные конвенции, заключенные под
эгидой Организации Объединенных Наций и специализированных
учреждений в целях содействия равноправию мужчин и женщин, учитывая также резолюции, декларации и рекомендации, принятые
Организацией Объединенных Наций и специализированными учреждениями
в целях содействия равноправию мужчин и женщин, будучи, однако, озабочены тем, что, несмотря на эти различные
документы, по-прежнему имеет место значительная дискриминация в
отношении женщин, напоминая, что дискриминация женщин нарушает принципы
равноправия и уважения человеческого достоинства, препятствует
участию женщины наравне с мужчиной в политической, социальной,
экономической и культурной жизни своей страны, мешает росту
благосостояния общества и семьи и еще больше затрудняет полное
раскрытие возможностей женщин на благо своих стран и человечества, будучи озабочены тем, что в условиях нищеты женщины имеют
наименьший доступ к продовольствию, здравоохранению, образованию,
профессиональной подготовке и возможностям для трудоустройства, а
также к другим потребностям, будучи убеждены, что установление нового международного
экономического порядка, основанного на равенстве и справедливости,
будет значительно способствовать обеспечению равенства между
мужчинами и женщинами, подчеркивая, что ликвидация апартеида, всех форм расизма,
расовой дискриминации, колониализма, неоколониализма, агрессии,
иностранной оккупации и господства и вмешательства во внутренние
дела государств является необходимой для полного осуществления
прав мужчин и женщин, подтверждая, что укрепление международного мира и
безопасности, ослабление международной напряженности, взаимное
сотрудничество между всеми государствами независимо от их
социальных и экономических систем, всеобщее и полное разоружение и
в особенности ядерное разоружение под строгим и эффективным
международным контролем, утверждение принципов справедливости,
равенства и взаимной выгоды в отношениях между странами и
осуществление прав народов, находящихся под иностранным и
колониальным господством и иностранной оккупацией, на
самоопределение и независимость, а также уважение национального
суверенитета и территориальной целостности государств будут
содействовать социальному прогрессу и развитию и, как следствие
этого, будут способствовать достижению полного равенства между
мужчинами и женщинами, будучи убеждены в том, что полное развитие страны,
благосостояние всего мира и дела мира требуют максимального
участия женщин наравне с мужчинами во всех областях, учитывая значение вклада женщин в благосостояние семьи и в
развитие общества, до сих пор не получившего полного признания,
социальное значение материнства и роли обоих родителей в семье и в
воспитании детей и сознавая, что роль женщины в продолжении рода
не должна быть причиной дискриминации, поскольку воспитание детей
требует совместной ответственности мужчин и женщин и всего
общества в целом, признавая, что для достижения полного равенства между
мужчинами и женщинами необходимо изменить традиционную роль как
мужчин, так и женщин в обществе и в семье, преисполненные решимости осуществить принципы,
провозглашенные в Декларации о ликвидации дискриминации в
отношении женщин, и для этой цели принять меры, необходимые для
ликвидации такой дискриминации во всех ее формах и проявлениях, согласились о нижеследующем:
Часть I
Статья 1
Для целей настоящей Конвенции понятие "дискриминация в
отношении женщин" означает любое различие, исключение или
ограничение по признаку пола, которое направлено на ослабление или
сводит на нет признание, пользование или осуществление женщинами,
независимо от их семейного положения, на основе равноправия мужчин
и женщин, прав человека и основных свобод в политической,
экономической, социальной, культурной, гражданской или любой
другой области.
Статья 2
Государства-участники осуждают дискриминацию в отношении
женщин во всех ее формах, соглашаются безотлагательно всеми
соответствующими способами проводить политику ликвидации
дискриминации в отношении женщин и с этой целью обязуются: а) включить принцип равноправия мужчин и женщин в свои
национальные конституции или другое соответствующее
законодательство, если это еще не было сделано, и обеспечить с
помощью закона и других соответствующих средств практическое
осуществление этого принципа; b) принимать соответствующие законодательные и другие меры,
включая санкции, там, где это необходимо, запрещающие всякую
дискриминацию в отношении женщин; с) установить юридическую защиту прав женщин на равной основе
с мужчинами и обеспечить с помощью компетентных национальных судов
и других государственных учреждений эффективную защиту женщин
против любого акта дискриминации; d) воздерживаться от совершения каких-либо дискриминационных
актов или действий в отношении женщин и гарантировать, что
государственные органы и учреждения будут действовать в
соответствии с этим обязательством; е) принимать все соответствующие меры для ликвидации
дискриминации в отношении женщин со стороны какого-либо лица,
организации или предприятия; f) принимать все соответствующие меры, включая
законодательные, для изменения или отмены действующих законов,
постановлений, обычаев и практики, которые представляют собой
дискриминацию в отношении женщин; g) отменить все положения своего уголовного законодательства,
которые представляют собой дискриминацию в отношении женщин.
Статья 3
Государства-участники принимают во всех областях, и в
частности в политической, социальной, экономической и культурной
областях, все соответствующие меры, включая законодательные, для
обеспечения всестороннего развития и прогресса женщин, с тем чтобы
гарантировать им осуществление и пользование правами человека и
основными свободами на основе равенства с мужчинами.
Статья 4
1. Принятие государствами-участниками временных специальных
мер, направленных на ускорение установления фактического равенства
между мужчинами и женщинами, не считается, как это определяется
настоящей Конвенцией, дискриминационными, однако оно ни в коей
мере не должно влечь за собой сохранение неравноправных или
дифференцированных стандартов; эти меры должны быть отменены,
когда будут достигнуты цели равенства возможностей и равноправного
отношения. 2. Принятие государствами-участниками специальных мер,
направленных на охрану материнства, включая меры, содержащиеся в
настоящей Конвенции, не считается дискриминационным.
Статья 5
Государства-участники принимают все соответствующие меры с
целью: а) изменить социальные и культурные модели поведения мужчин и
женщин с целью достижения искоренения предрассудков и упразднения
обычаев и всей прочей практики, которые основаны на идее
неполноценности или превосходства одного из полов или
стереотипности роли мужчин и женщин; b) обеспечить, чтобы семейное воспитание включало в себя
правильное понимание материнства как социальной функции и
признание общей ответственности мужчин и женщин за воспитание и
развитие своих детей при условии, что во всех случаях интересы
детей являются преобладающими.
Статья 6
Государства-участники принимают все соответствующие меры,
включая законодательные, для пресечения всех видов торговли
женщинами и эксплуатации проституции женщин.
Часть II
Статья 7
Государства-участники принимают все соответствующие меры по
ликвидации дискриминации в отношении женщин в политической и
общественной жизни страны и, в частности, обеспечивают женщинам на
равных условиях с мужчинами право: а) голосовать на всех выборах и публичных референдумах и
избираться во все публично избираемые органы; b) участвовать в формулировании и осуществлении политики
правительства и занимать государственные посты, а также
осуществлять все государственные функции на всех уровнях
государственного управления; с) принимать участие в деятельности неправительственных
организаций и ассоциаций, занимающихся проблемами общественной и
политической жизни страны.
Статья 8
Государства-участники принимают все соответствующие меры,
чтобы обеспечить женщинам возможность на равных условиях с
мужчинами и без какой-либо дискриминации представлять свои
правительства на международном уровне и участвовать в работе
международных организаций.
Статья 9
1. Государства-участники представляют женщинам равные с
мужчинами права в отношении приобретения, изменения или сохранения
гражданства. Они, в частности, обеспечивают, что ни вступление в
брак с иностранцем, ни изменение гражданства мужа во время брака
не влекут за собой автоматического изменения гражданства жены, не
превращают ее в лицо без гражданства и не могут заставить ее
принять гражданство мужа. 2. Государства-участники представляют женщинам равные с
мужчинами права в отношении гражданства их детей.
Часть III
Статья 10
Государства-участники принимают все соответствующие меры для
того, чтобы ликвидировать дискриминацию в отношении женщин, с тем
чтобы обеспечить им равные права с мужчинами в области образования
и, в частности, обеспечить на основе равенства мужчин и женщин: а) одинаковые условия для ориентации и выбора профессии или
специальности, для доступа к образованию и получению дипломов в
учебных заведениях всех категорий как в сельских, так и в
городских районах; это равенство обеспечивается в дошкольном,
общем, специальном и высшем техническом образовании, а также во
всех видах профессиональной подготовки; b) доступ к одинаковым программам обучения, одинаковым
экзаменам, преподавательскому составу одинаковой квалификации,
школьным помещениям и оборудованию равного качества; с) устранение любой стереотипной концепции роли мужчин и
женщин на всех уровнях о во всех формах обучения путем поощрения
совместного обучения и других видов обучения, которые будут
содействовать достижению этой цели, и, в частности, путем
пересмотра учебных пособий и школьных программ и адаптации методов
обучения; d) одинаковые возможности получения стипендий и других
пособий на образование; е) одинаковые возможности доступа к программам продолжения
образования, включая программы распространения грамотности среди
взрослых и программы функциональной грамотности, направленные, в
частности, на сокращение как можно скорее любого разрыва в знаниях
мужчин и женщин; f) сокращение числа девушек, не заканчивающих школы, и
разработку программ для девушек и женщин, преждевременно
покинувших школу; g) одинаковые возможности активно участвовать в занятиях
спортом и физической подготовкой; h) доступ к специальной информации образовательного характера
с целью содействия обеспечения здоровью и благосостояния семей,
включая информацию и консультации о планировании размера семьи.
Статья 11
1. Государства-участники принимают все соответствующие меры
для ликвидации дискриминации в отношении женщин в области
занятости, с тем чтобы обеспечить на основе равенства мужчин и
женщин равные права, в частности: а) право на труд как неотъемлемое право всех людей; b) право на одинаковые возможности при найме на работу, в том
числе применение одинаковых критериев отбора при найме; с) право на свободный выбор профессии или рода работы, на
продвижение в должности и гарантию занятости, а также на
пользование всеми льготами и условиями работы, на получение
профессиональной подготовки и переподготовки, включая ученичество,
профессиональную подготовку повышенного уровня и регулярную
переподготовку; d) право на равное вознаграждение, включая получение льгот,
на равные условия в отношении труда равной ценности, а также на
равный подход к оценке качества работы; е) право на социальное обеспечение, в частности, в случае
ухода на пенсию, безработицы, болезни, инвалидности, по старости и
в других случаях потери трудоспособности, а также право на
оплачиваемый отпуск; f) право на охрану здоровья и безопасные условия труда, в том
числе по сохранению функции продолжения рода. 2. Для предупреждения дискриминации в отношении женщин по
причине замужества или материнства и гарантирования им
эффективного права на труд государства-участники принимают
соответствующие меры для того, чтобы: а) запретить, под угрозой применения санкций, увольнение с
работы на основании беременности или отпуска по беременности и
родам или дискриминацию ввиду семейного положения при увольнении; b) ввести оплачиваемые отпуска или отпуска с сопоставимыми
социальными пособиями по беременности и родам без утраты прежнего
места работы, старшинства или социальных пособий; с) поощрять предоставление необходимых дополнительных услуг,
с тем, чтобы позволить родителям совмещать выполнение семейных
обязанностей с трудовой деятельностью и участием в общественной
жизни, в частности посредством создания и расширения сети
учреждений по уходу за детьми; d) обеспечивать женщинам особую защиту в период беременности
на тех видах работ, вредность которых для их здоровья доказана. 3. Законодательство, касающееся защиты прав, затрагиваемых в
настоящей статье, периодически рассматривается в свете
научно-технических знаний, а также пересматривается, отменяется
или расширяется, насколько это необходимо.
Статья 12
1. Государства-участники принимают все соответствующие меры
для ликвидации дискриминации в отношении женщин в области
здравоохранения, с тем чтобы обеспечить на основе равенства мужчин
и женщин доступ к медицинскому обслуживанию, в частности в том,
что касается планирования размера семьи. 2. Наряду с положениями пункта 1 этой статьи
государства-участники обеспечивают женщинам соответствующее
обслуживание в период беременности, родов и послеродовый период,
предоставляя, когда это необходимо, бесплатные услуги, а также
соответствующее питание в период беременности и кормления.
Статья 13
Государства-участники принимают все соответствующие меры для
ликвидации дискриминации в отношении женщин в других областях
экономической и социальной жизни, с тем чтобы обеспечить на основе
равенства мужчин и женщин равные права, в частности: а) право на семейные пособия; b) право на получение займов, ссуд под недвижимость и других
форм финансового кредита; с) право участвовать в мероприятиях, связанных с отдыхом,
занятиях спортом и во всех областях культурной жизни.
Статья 14
1. Государства-участники принимают во внимание особые
проблемы, с которыми сталкиваются женщины, проживающие в сельской
местности, и значительную роль, которую они играют в обеспечении
экономического благосостояния своих семей, в том числе их
деятельность в нетоварных отраслях хозяйства, и принимают все
соответствующие меры для обеспечения применения положений этой
Конвенции к женщинам, проживающим в сельской местности. 2. Государства-участники принимают все соответствующие меры
для ликвидации дискриминации в отношении женщин в сельских
районах, с тем чтобы обеспечить на основе равенства мужчин и
женщин их участие в развитии сельских районов и в получении выгод
от такого развития, и, в частности, обеспечивают таким женщин
право: а) участвовать в разработке и осуществлении планов развития
на всех уровнях; b) на доступ к соответствующему медицинскому обслуживанию,
включая информацию, консультации и обслуживание по вопросам
планирования размера семьи; с) непосредственно пользоваться благами программ социального
страхования; d) получать все виды подготовки и формального и неформального
образования, включая функциональную грамотность, а также
пользоваться услугами всех средств общинного обслуживания,
консультативных служб по сельскохозяйственным вопросам, в
частности для повышения их технического уровня; е) организовать группы самопомощи и кооперативы, с тем чтобы
обеспечить равный доступ к экономическим возможностям посредством
работы по найму или независимой трудовой деятельности; f) участвовать во всех видах коллективной деятельности; g) на доступ к сельскохозяйственным кредитам и займам,
системе сбыта, соответствующей технологии и на равный статус в
земельных и аграрных реформах, а также в планах перезаселения
земель; h) пользоваться надлежащими условиями жизни, особенно
жилищными условиями, санитарными услугами, электро- и
водоснабжением, а также транспортом и средствами связи.
Часть IV
Статья 15
1. Государства-участники признают за женщинами равенство с
мужчинами перед законом. 2. Государства-участники предоставляют женщинам одинаковую с
мужчинами гражданскую правоспособность и одинаковые возможности ее
реализации. Они, в частности, обеспечивают им равные права при
заключении договоров и управлении имуществом, а также равное
отношение к ним на всех этапах разбирательства в судах и
трибуналах. 3. Государства-участники соглашаются, что все договоры и все
другие частные документы любого рода, имеющие своим правовым
последствием ограничение правоспособности женщин, считаются
недействительными. 4. Государства-участники предоставляют мужчинам и женщинам
одинаковые права в отношении законодательства, касающегося
передвижения лиц и свободы выбора места проживания и
местожительства.
Статья 16
1. Государства-участники принимают все соответствующие меры
для ликвидации дискриминации в отношении женщин во всех вопросах,
касающихся брака и семейных отношений, и, в частности,
обеспечивают на основе равенства мужчин и женщин: а) одинаковые права на вступление в брак; b) одинаковые права на свободный выбор супруга и на
вступление в брак только со своего свободного и полного согласия; с) одинаковые права и обязанности в период брака и при его
расторжении; d) одинаковые права и обязанности мужчин и женщин как
родителей, независимо от их семейного положения, в вопросах,
касающихся их детей; во всех случаях интересы детей являются
преобладающими; е) одинаковые права свободно и ответственно решать вопрос о
числе детей и промежутках между их рождениями и иметь доступ к
информации, образованию, а также средствам, которые позволяют им
осуществлять это право; f) одинаковые права и обязанности быть опекунами,
попечителями, доверителями и усыновителями детей или осуществлять
аналогичные функции, когда они предусмотрены национальным
законодательством; во всех случаях интересы детей являются
преобладающими; g) равные личные права мужа и жены, в том числе право выбора
фамилии, профессии и занятия; h) равные права супругов в отношении владения, приобретения,
управления, пользования и распоряжения имуществом как бесплатно,
так и за плату. 2. Обручение и брак ребенка не имеют юридической силы, и
принимаются все необходимые меры, включая законодательные, с целью
определения минимального брачного возраста и обязательной
регистрации браков в актах гражданского состояния.
Часть V
Статья 17
1. Для рассмотрения хода осуществления настоящей Конвенции
учреждается Комитет по ликвидации дискриминации в отношении женщин
(далее именуемый "Комитет"), состоящий в момент вступления
Конвенции в силу из восемнадцати, а после ее ратификации или
присоединения к ней тридцать пятого государства-участника - из
двадцати трех экспертов, обладающих высокими моральными качествами
и компетентностью в области, охватываемой настоящей Конвенцией.
Эти эксперты избираются государствами-участниками из числа своих
граждан и выступают в своем личном качестве, при этом учитывается
справедливое географическое распределение и представительство
различных форм цивилизации, а также основных правовых систем. 2. Члены Комитета избираются тайным голосованием из числа
внесенных в список лиц, выдвинутых государствами-участниками.
Каждое государство-участник может выдвинуть одно лицо из числа
своих граждан. 3. Первоначальные выборы проводятся через шесть месяцев со
дня вступления в силу настоящей Конвенции. По меньшей мере за три
месяца до срока проведения каждых выборов генеральный секретарь
Организации Объединенных Наций направляет государствам-участникам
письмо с предложением представить свои кандидатуры в течение двух
месяцев. Генеральный секретарь готовит список, в котором в
алфавитном порядке внесены все выдвинутые таким образом лица с
указанием государств-участников, которые выдвинули их, и
представляет этот список государствам-участникам. 4. Выборы членов Комитета проводятся на заседании
государств-участников, созываемом генеральным секретарем в
центральных учреждениях Организации Объединенных Наций. На этом
заседании, на котором две трети государств-участников составляют
кворум, лицами, выбранными в Комитет, считаются те кандидаты,
которые получают наибольшее число голосов и абсолютное большинство
голосов представителей государств-участников, присутствующих и
принимающих участие в голосовании. 5. Члены Комитета избираются на четырехлетний срок. Однако
срок полномочий девяти членов, избранных на первых выборах,
истекает по прошествии двух лет; сразу же после проведения первых
выборов фамилии этих девяти членов выбираются по жребию
председателем Комитета. 6. Избрание пяти дополнительных членов Комитета проводится в
соответствии с положениями пунктов 2, 3 и 4 этой статьи после
ратификации или присоединения к Конвенции тридцать пятого
государства. Срок полномочий двух дополнительных членов, избранных
таким образом, истекает по прошествии двух лет; фамилии этих двух
членов выбираются по жребию председателем Комитета. 7. Для заполнения непредвиденных вакансий
государство-участник, эксперт которого прекратил функционировать в
качестве члена Комитета, назначает другого эксперта из числа своих
граждан при условии одобрения Комитетом. 8. Члены Комитета получают утверждаемое Генеральной
Ассамблеей вознаграждение из средств Организации Объединенных
Наций в порядке и на условиях, устанавливаемых Ассамблеей с учетом
важности обязанностей Комитета. 9. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций
предоставляет необходимый персонал и материальные средства для
эффективного осуществления функций Комитета в соответствии с
настоящей Конвенцией.
Статья 18
1. Государства-участники обязуются представлять генеральному
секретарю Организации Объединенных Наций для рассмотрения
Комитетом доклад о законодательных, судебных, административных или
других мерах, принятых ими для выполнения положений настоящей
Конвенции, и о прогрессе, достигнутом в этой связи: а) в течение одного года со дня вступления настоящей
Конвенции в силу для заинтересованного государства; и b) после этого по крайней мере через каждые четыре года и
далее тогда, когда об этом запросит Комитет. 2. В докладах могут указываться факторы и трудности, влияющие
на степень выполнения обязательств по настоящей Конвенции.
Статья 19
1. Комитет утверждает свои собственные правила процедуры. 2. Комитет избирает своих должностных лиц на двухлетний срок.
Статья 20
1. Комитет ежегодно проводит заседания, как правило, в
течение периода, не превышающего двух недель, с целью рассмотрения
докладов, представленных в соответствии со статьей 18 настоящей
Конвенции. 2. Заседания Комитета, как правило, проводятся в центральных
учреждениях Организации Объединенных Наций или в любом ином
подходящем месте, определенном Комитетом.
Статья 21
1. Комитет ежегодно через Экономический и Социальный Совет
представляет доклад Генеральной Ассамблее Организации Объединенных
Наций о своей деятельности и может вносить предложения и
рекомендации общего характера, основанные на изучении докладов и
информации, полученных от государств-участников. Такие предложения
и рекомендации общего характера включаются в доклад Комитета
наряду с замечаниями государств-участников, если таковые имеются. 2. Генеральный секретарь препровождает доклады Комитета
Комиссии по положению женщин для ее информации.
Статья 22
Специализированные учреждения имеют право быть
представленными при рассмотрении вопросов об осуществлении таких
положений настоящей Конвенции, которые входят в сферу их
деятельности. Комитет может предложить специализированным
учреждениям представить доклады об осуществлении Конвенции в
областях, входящих в сферу их деятельности.
Часть VI
Статья 23
Ничто в настоящей Конвенции не затрагивает какие-либо более
способствующие достижению равноправия между мужчинами и женщинами
положения, которые могут содержаться: а) в законодательстве государства-участника; или b) в какой-либо другой международной конвенции, договоре или
соглашении, имеющих силу для такого государства.
Статья 24
Государства-участники обязуются принимать все необходимые
меры на национальном уровне для достижения полной реализации прав,
признанных в настоящей Конвенции.
Статья 25
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания ее всеми
государствами. 2. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций
назначается депозитарием настоящей Конвенции. 3. Настоящая Конвенция подлежит ратификации. Ратификационные
грамоты сдаются на хранение генеральному секретарю Организации
Объединенных Наций. 4. Настоящая Конвенция открыта для присоединения к ней всех
государств. Присоединение осуществляется путем сдачи документа о
присоединении на хранение генеральному секретарю Организации
Объединенных Наций.
Статья 26
1. Просьба о пересмотре настоящей Конвенции может быть
представлена в любое время любым государством-участником путем
письменного сообщения на имя генерального секретаря Организации
Объединенных Наций. 2. Генеральная Ассамблея Организации Объединенных Наций, если
она признает необходимым принятие каких-либо мер, принимает
решение о том, какие именно меры необходимо принять в отношении
такой просьбы.
Статья 27
1. Настоящая Конвенция вступает в силу на тридцатый день
после сдачи на хранение генеральному секретарю Организации
Объединенных Наций двадцатой ратификационной грамоты или документа
о присоединении. 2. Для каждого государства, которое ратифицирует настоящую
Конвенцию или присоединяется к ней после сдачи на хранение
двадцатой ратификационной грамоты или документа о присоединении,
настоящая Конвенция вступает в силу на тридцатый день после сдачи
на хранение его ратификационной грамоты или документа о
присоединении.
Статья 28
1. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций
получает и рассылает всем государствам текст оговорок, сделанных
государствами в момент ратификации или присоединения. 2. Оговорка, не совместимая с целями и задачами настоящей
Конвенции, не допускается. 3. Оговорки могут быть сняты в любое время путем
соответствующего уведомления, направленного на имя генерального
секретаря, который затем сообщает об этом всем
государствам-участникам. Такое уведомление вступает в силу со дня
его получения.
Статья 29
1. Любой спор между двумя или несколькими
государствами-участниками относительно толкования или применения
настоящей Конвенции, не решенный путем переговоров, передается по
просьбе одной из сторон на арбитражное разбирательство. Если в
течение шести месяцев с момента подачи заявления об арбитражном
разбирательстве сторонам не удалось прийти к согласию относительно
организации арбитражного разбирательства, любая из этих сторон
может передать данный спор в Международный суд путем подачи
заявления в соответствии со Статутом Суда ( 995_010 ). 2. Каждое государство-участник может во время подписания или
ратификации настоящей Конвенции или присоединения к ней заявить о
том, что оно не считает себя связанным обязательствами,
содержащимися в пункте 1 этой статьи. Другие государства-участники
не несут обязательств, вытекающих из указанного пункта данной
статьи, в отношении какого-либо государства-участника, сделавшего
подобную оговорку. 3. Любое государство-участник, сделавшее оговорку в
соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, может в любое время
снять свою оговорку путем уведомления генерального секретаря
Организации Объединенных Наций.
Статья 30
Настоящая Конвенция, тексты которой на английском, арабском,
испанском, китайском, русском и французском языках являются равно
аутентичными, сдается на хранение генеральному секретарю
Организации Объединенных Наций.
В удостоверении чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
Конвенция вступила в силу 3 сентября 1981 г. Ратифицирована
Президиумом Верховного Совета СССР 19 декабря 1980 г.
Сборник Международных договоров СССР,
вып.XXXVII М., 1983, с.26-36



вгору