Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв [...]
ООН; Протокол, Міжнародний документ від 08.06.1977
Документ 995_200, чинний, поточна редакція — Редакція від 08.12.2005, підстава 995_g74
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                       Додатковий протокол 
до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року,
що стосується захисту жертв збройних конфліктів
неміжнародного характеру (Протокол II),
від 8 червня 1977 року
(укр/рос)
Статус Протокола див. ( 995_c23 )
( Протокол ратифіковано із заявою Указом Президії
Верховної Ради УРСР
N 7960-XI ( 7960-11 ) від 18.08.89 )
{ Додатково див. Протокол ( 995_g74 ) від 08.12.2005 }

Дата підписання Україною: 12 грудня 1977 р. Дата набуття чинності для України: 25 липня 1990 р.

Преамбула
Високі Договірні Сторони, нагадуючи, що гуманітарні принципи, викладені у статті 3,
загальній для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року
( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ), лежать в основі поваги до
людської особистості в разі збройного конфлікту, що не має
міжнародного характеру, нагадуючи, що міжнародні документи, які стосуються прав
людини, надають основний захист людській особистості, підкреслюючи необхідність забезпечення ефективного захисту
жертв таких збройних конфліктів, нагадуючи, що у випадках, не передбачених чинними правовими
нормами, людська особистість залишається під захистом принципів
гуманності й вимог суспільної свідомості, домовилися про таке:
Частина I
Сфера застосування цього Протоколу

Стаття 1. Основна сфера застосування
1. Цей Протокол розвиває й доповнює статтю 3, загальну для
Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ), не змінюючи існуючих умов їх застосування,
застосовується до всіх збройних конфліктів, які не підпадають під
дію статті 1 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12
серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних
конфліктів (Протокол I) ( 995_199 ), і відбуваються на території
будь-якої Високої Договірної Сторони між її збройними силами або
іншими організованими збройними групами, які, перебуваючи під
відповідальним командуванням, контролюють частину її території, що
дає їм змогу здійснювати безперервні й погоджені воєнні дії та
застосовувати цей Протокол. 2. Цей Протокол не застосовується до випадків порушення
внутрішнього порядку та виникнення обстановки внутрішньої
напруженості, таких як безпорядки, окремі й спорадичні акти
насильства та інші акти аналогічного характеру, оскільки вони не є
збройними конфліктами.
Стаття 2. Сфера застосування щодо окремих осіб
1. Цей Протокол застосовується без будь-якої несприятливої
різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови,
релігії чи віросповідання, політичних чи інших переконань,
національного чи соціального походження, майнового стану,
народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних
критеріях (далі іменується несприятливою різницею), до всіх осіб,
яких торкається збройний конфлікт, як він визначений у статті 1. 2. Після закінчення збройного конфлікту всі особи, які були
піддані позбавленню або обмеженню волі з причин, пов'язаних з
таким конфліктом, а також ті особи, які піддаються позбавленню або
обмеженню волі з тих же причин після конфлікту, користуються
захистом, передбаченим статтями 5 і 6, до кінця періоду такого
позбавлення або обмеження їх волі.
Стаття 3. Невтручання
1. Ніщо в цьому Протоколі не повинно тлумачитися як таке, що
торкається суверенітету держави або обов'язку уряду всіма
законними засобами підтримувати або відновлювати правопорядок у
державі або захищати національну єдність і територіальну
цілісність держави. 2. Ніщо в цьому Протоколі не повинно тлумачитися як
виправдання прямого чи посереднього втручання з якої б то не було
причини у збройний конфлікт або у внутрішні чи зовнішні справи
Високої Договірної Сторони, на території якої відбувається цей
конфлікт.
Частина II
Гуманне поводження
Стаття 4. Основні гарантії
1. Усі особи, які не беруть безпосередньої участі або
припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того,
обмежена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї
особистості, своєї честі, своїх переконань та своїх релігійних
обрядів. За всіх обставин з ними поводяться гуманно й без
будь-якої несприятливої різниці. Заборонено видавати наказ не
залишати нікого в живих. 2. Без шкоди для загальних положень, зазначених вище,
заборонено й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в
будь-якому місці такі дії щодо осіб, зазначених у пункті 1: a) посягання на життя, здоров'я, фізичний і психічний стан
осіб, зокрема, вбивство, а також таке жорстоке поводження, як
катування, каліцтво чи будь-які форми тілесних покарань; b) колективні покарання; c) взяття заручників; d) акти тероризму; e) знущання над людською гідністю, зокрема, образливе
поводження, згвалтування, примус до проституції або непристойне
посягання у будь-якій формі; f) рабство й работоргівля в усіх їх формах; g) грабіж; h) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. 3. Дітям забезпечується необхідне піклування та допомога,
зокрема: a) вони отримують освіту, включаючи релігійне й моральне
виховання, згідно з побажаннями їх батьків або, в разі відсутності
батьків, тих осіб, які опікуються ними; b) вживаються всі необхідні заходи для сприяння возз'єднанню
роз'єднаних сімей; c) діти, які не досягли п'ятнадцятирічного віку, не
підлягають вербуванню у збройні сили або групи, і їм не
дозволяється брати участь у воєнних діях; d) особливий захист, передбачений цією статтею щодо дітей,
які не досягли п'ятнадцятирічного віку, продовжує застосовуватися
до них, якщо вони беруть безпосередню участь у воєнних діях,
усупереч положенням підпункту с, і потраплять у полон.
Стаття 5. Особи, свобода яких обмежена
1. На доповнення до положень статті 4 щодо осіб, позбавлених
волі з причин, пов'язаних із збройним конфліктом, незалежно від
того, інтерновані вони чи затримані, додержуються, як мінімум,
таких положень: a) поводження з пораненими та хворими визначено положеннями
статті 7; b) особи, зазначені в цьому пункті, такою ж мірою, як і
місцеве цивільне населення, постачаються продовольством і питною
водою, їм забезпечуються умови для збереження здоров'я і
додержання гігієни, а також надається захист від суворих
кліматичних умов і небезпек збройного конфлікту; c) їм дозволено отримувати допомогу в індивідуальному чи
колективному порядку; d) їм дозволено відправляти свої релігійні обряди і, за
наявності відповідних прохань та коли це доречно, отримувати
духовну допомогу від осіб, таких як священики, що виконують
релігійні функції; e) у разі залучення до роботи їх забезпечують умовами праці
та захистом, аналогічними до тих, які надаються місцевому
цивільному населенню. 2. Ті, хто несе відповідальність за інтернування чи
затримання осіб, про яких ідеться в пункті 1, додержують, у межах
своїх можливостей щодо цих осіб, таких положень: a) за винятком випадків спільного розміщення чоловіків і
жінок, що складають одну сім'ю, жінки утримуються в приміщеннях,
окремих від приміщень, що займають чоловіки, і перебувають під
наглядом жінок; b) їм дозволено надсилати й отримувати листи та поштові
листівки, кількість яких може бути обмежена компетентними
властями, якщо вони вважатимуть це за необхідне; c) місця утримання інтернованих і затриманих осіб не повинні
бути розміщені поблизу зони бойових дій. Особи, зазначені в пункті
1, мають бути евакуйовані, коли місця їх інтернування чи
затримання зазнають прямої небезпеки в результаті збройного
конфлікту, якщо їх евакуація може бути здійснена в досить
безпечних умовах; d) вони користуються правом на медичне обслуговування; e) їх фізичному чи психічному здоров'ю й недоторканності не
завдається шкоди шляхом якої-небудь невиправданої дії чи недоліку.
Заборонено піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодним
медичним процедурам, необхідність в яких не викликана станом
здоров'я відповідних осіб і які не відповідають загальноприйнятим
медичним нормам, що застосовуються щодо вільних осіб за
аналогічних з медичної точки зору обставин. 3. Особи, на яких не поширюються положення пункту 1, але
свобода яких якимось чином обмежена з причин, пов'язаних із
збройним конфліктом, користуються гуманним поводженням згідно зі
статтею 4 та пунктами 1 a, b, d і 2 b цієї статті. 4. Якщо приймається рішення про звільнення осіб, позбавлених
волі, ті, хто приймає такі рішення, вживають необхідних заходів
для забезпечення безпеки таких осіб.
Стаття 6. Кримінальне переслідування
1. Ця стаття застосовується до судового переслідування й
покарання за кримінальні правопорушення, пов'язані зі збройними
конфліктами. 2. Жодне судове рішення не виноситься й жодне покарання не
накладається щодо особи, визнаної винною у правопорушенні, крім як
на підставі вироку суду, що забезпечує основні гарантії
незалежності й неупередженості, зокрема: a) процедура має передбачати, щоб звинувачений був без
затримки інформований про деталі правопорушення, що ставиться йому
за вину, та надавати звинуваченому до і під час суду над ним усі
необхідні права й засоби захисту; b) жодна особа не може бути засуджена за правопорушення, крім
як на підставі особистої кримінальної відповідальності; c) жодна особа не може бути визнана винною у зв'язку з
будь-якою дією чи бездіяльністю в будь-якому кримінальному
правопорушенні, яке не було кримінальним правопорушенням за
законом під час його вчинення; також не може накладатися суворіше
покарання, ніж те, яке було застосовне, коли було вчинено дане
кримінальне правопорушення; якщо після вчинення правопорушення
законом встановлено більш легке покарання, то дія цього закону
поширюється й на даного правопорушника; d) кожний, кому пред'явлено звинувачення у правопорушенні,
вважається невинним доти, доки його вина не буде доведена згідно
із законом; e) кожний, кому пред'явлено звинувачення у правопорушенні,
має право на судовий розгляд у його присутності; f) жодна особа не може бути примушена до подання свідчень
проти самої себе чи до визнання себе винною. 3. Під час винесення вироку засудженому має бути повідомлено
про його права на оскарження в судовому чи іншому порядку, а також
про строк, протягом якого він може скористатися цим правом. 4. Смертний вирок не виноситься особам, які на момент
вчинення правопорушення не досягли вісімнадцятирічного віку, та не
виконується щодо вагітних жінок і матерів, які мають малолітніх
дітей. 5. Під час припинення воєнних дій органи, що перебувають при
владі, прагнуть надати якомога ширшу амністію особам, які брали
участь у збройному конфлікті, та особам, позбавленим волі з
причин, пов'язаних із збройним конфліктом, незалежно від того,
були вони інтерновані чи затримані.
Частина III
Поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії
Стаття 7. Захист і догляд
1. Усі поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної
аварії, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному
конфлікті, користуються повагою й захистом. 2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно й надають їм
максимально можливою мірою та в найкоротші строки медичну допомогу
та догляд, яких вимагає їх стан. Між ними не робиться жодної
різниці з яких би то не було міркувань, крім медичних.
Стаття 8. Пошук
У всіх випадках, коли це дозволяють обставини, й особливо
після бою, невідкладно вживаються всі можливі заходи для того, щоб
розшукати й підібрати поранених, хворих та осіб, які потерпіли
корабельну аварію, та захистити їх від пограбування й поганого
поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того,
щоб розшукати померлих і запобігти їх пограбуванню та належним
чином їх поховати.
Стаття 9. Захист медичного і духовного персоналу
1. Медичний і духовний персонал користується повагою та
захистом, і йому надається вся можлива допомога для виконання ним
своїх обов'язків. Він не повинен примушуватись до виконання
завдань, не сумісних з його гуманітарною місією. 2. Не можна вимагати, щоб при виконанні своїх функцій
медичний персонал віддавав перевагу якій-небудь особі, крім як з
міркувань медичного характеру.
Стаття 10. Особливий захист осіб, які виконують медичні
функції
1. Ні за яких обставин жодна особа не може піддаватися
покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною
етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці
функції. 2. Особи, які виконують медичні функції, не можуть
примушуватись до вчинення дій або виконання робіт на порушення
норм медичної етики та інших медичних норм, що служать інтересам
поранених і хворих, або на порушення положень цього Протоколу, а
також до виконання дій, що вимагаються такими нормами й
положеннями. 3. З урахуванням національного законодавства необхідно
поважати професійні зобов'язання осіб, які виконують медичні
функції, пов'язані з інформацією, яку вони можуть одержати про
поранених і хворих, що перебувають під їх піклуванням. 4. З урахуванням національного законодавства жодна особа, яка
виконує медичні функції, жодним чином не може бути піддана
покаранню за відмову надати інформацію або за неподання інформації
щодо поранених і хворих, які перебували чи перебувають під її
піклуванням.
Стаття 11. Захист медичних формувань і
санітарно-транспортних засобів
1. Медичні формування та санітарно-транспортні засоби в
будь-який час користуються повагою й захистом і не можуть бути
об'єктом нападу. 2. Захист, на який мають право медичні формування та
санітарно-транспортні засоби, припиняється лише в тому разі, якщо
вони використовуються для вчинення ворожих дій, що виходять за
рамки їх гуманітарних функцій. Однак надання захисту може бути
припинене тільки після попередження зі встановленням, якщо це
вимагається, розумного строку й після того, як таке попередження
не було взяте до уваги.
Стаття 12. Розпізнавальна емблема
Під контролем відповідних компетентних властей передбачено
носіння або розміщення на видному місці розпізнавальної емблеми
Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Лева і Сонця
на білому тлі медичним або духовним персоналом, медичними
формуваннями й санітарно-транспортними засобами. Емблема
користується повагою за всіх обставин. Вона не повинна
використовуватися не за призначенням.
Частина IV
Цивільне населення
Стаття 13. Захист цивільного населення
1. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються
загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними
операціями. З метою здійснення цього захисту за всіх обставин
додержують таких норм. 2. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи
не повинні бути об'єктом нападу. Забороняються акти насильства або
погрози насильством, що мають на меті тероризувати цивільне
населення. 3. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цією
статтею, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони
беруть безпосередню участь у воєнних діях.
Стаття 14. Захист об'єктів, необхідних для виживання
цивільного населення
Заборонено використовувати голод серед цивільного населення
як метод ведення воєнних дій. Тому заборонено піддавати нападу,
знищувати, вивозити чи приводити в непридатний стан об'єкти,
необхідні для виживання цивільного населення, а саме: запаси
продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють
продовольство, посіви, худобу, споруди, що забезпечують питною
водою, запаси останньої, а також іригаційні споруди.
Стаття 15. Захист установок і споруд, що містять
небезпечні сили
Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме:
греблі, дамби й атомні електростанції - не повинні бути об'єктом
нападу навіть у тих випадках, коли вони є воєнними об'єктами, якщо
такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил і призвести
до тяжких втрат серед цивільного населення.
Стаття 16. Захист культурних цінностей та місць
відправлення культу
Без шкоди для положень Гаазької конвенції від 14 травня 1954
року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту
( 995_157 ) заборонено чинити будь-які ворожі акти, спрямовані
проти тих історичних пам'яток, творів мистецтва або місць
відправлення культу, які становлять культурну або духовну спадщину
народів, та використовувати їх для підтримки воєнних зусиль.
Стаття 17. Заборона примусового переміщення цивільних осіб
1. Не повинні віддаватися розпорядження про переміщення
цивільного населення з причин, пов'язаних із збройним конфліктом,
якщо необхідність у цьому не викликана вимогами забезпечення
безпеки зазначених цивільних осіб або настійними причинами
воєнного характеру. За необхідності здійснення таких переміщень
вживаються всі необхідні заходи щодо умов приймання цивільного
населення, задовільних з точки зору забезпечення пристановища,
гігієни, здоров'я, безпеки та харчування. 2. Цивільні особи не можуть бути примушені покидати власну
територію з причин, пов'язаних з конфліктом.
Стаття 18. Товариства допомоги й операції щодо надання
допомоги
1. Товариства допомоги, що розміщені на території Високої
Договірної Сторони, такі як організація Червоного Хреста
(Червоного Півмісяця, Червоного Лева і Сонця), можуть пропонувати
послуги з метою виконання своїх традиційних функцій щодо жертв
збройного конфлікту. Цивільне населення може, навіть за власною
ініціативою, підбирати поранених, хворих та осіб, які зазнали
корабельної аварії, та доглядати за ними. 2. Якщо цивільне населення зазнає надзвичайних бідувань через
недостатнє забезпечення запасами, істотно важливими для його
виживання, такими як продовольство й медичні матеріали, то за
згодою заінтересованої Високої Договірної Сторони проводяться
операції з надання допомоги цивільному населенню, яка має виключно
гуманітарний і неупереджений характер і здійснюється за будь-якої
несприятливої різниці.
Частина V
Заключні положення
Стаття 19. Розповсюдження
Цей Протокол має бути якомога ширше розповсюдженим.
Стаття 20. Підписання
Цей Протокол буде відкритий для підписання учасниками
Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) через шість
місяців після підписання Заключного акта й буде залишатися
відкритим протягом дванадцяти місяців.
Стаття 21. Ратифікація
Цей Протокол повинен бути ратифікований якомога швидше.
Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Швейцарській
Федеральній Раді, депозитарію Конвенцій ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ).
Стаття 22. Приєднання
Цей Протокол відкритий для приєднання будь-якого учасника
Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ), що не підписав
його. Документи про приєднання здаються на зберігання депозитарію
Конвенцій.
Стаття 23. Набуття чинності
1. Цей Протокол набуває чинності через шість місяців після
здачі на зберігання двох ратифікаційних грамот або документів про
приєднання. 2. Для кожного учасника Конвенцій ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ), що ратифікує цей Протокол або приєднується до
нього потім, він набуває чинності через шість місяців після здачі
на зберігання таким учасником його ратифікаційної грамоти або
документа про приєднання.
Стаття 24. Поправки
1. Будь-яка з Високих Договірних Сторін може запропонувати
поправки до цього Протоколу. Текст будь-якої запропонованої
поправки надсилається депозитарію, який після консультацій з усіма
Високими Договірними Сторонами і Міжнародним Комітетом Червоного
Хреста вирішує, чи належить скликати конференцію для розгляду
запропонованої поправки або поправок. 2. Депозитарій запрошує на таку конференцію всі Високі
Договірні Сторони, а також учасників Конвенцій ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ) незалежно від того, підписали чи не підписали
вони цей Протокол.
Стаття 25. Денонсація
1. У разі, якщо Висока Договірна Сторона денонсує цей
Протокол, денонсація стає чинною лише через шість місяців після
одержання документа про денонсацію. Однак, якщо через шість
місяців сторона, що заявила про денонсацію, опиниться в ситуації,
зазначеній у статті 1, денонсація не набуває чинності до
закінчення збройного конфлікту. Особи, які позбавляються волі або
воля яких обмежена з причин, пов'язаних з цим конфліктом, проте
продовжують користуватися покровительством положень цього
Протоколу до їх остаточного звільнення. 2. Повідомлення про денонсацію надсилається в письмовій формі
депозитарієві, який розсилає його всім Високим Договірним
Сторонам.
Стаття 26. Повідомлення
Депозитарій повідомляє Високі Договірні Сторони, а також
учасників Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ),
незалежно від того, підписали чи не підписали вони цей Протокол,
про: a) підписи, поставлені під цим Протоколом, та про здачу на
зберігання ратифікаційних грамот і документів про приєднання
згідно зі статтями 21 і 22; b) дату набуття чинності цим Протоколом згідно зі статтею 23;
і c) повідомлення й заяви, одержані згідно зі статтею 24.
Стаття 27. Реєстрація
1. Після набуття чинності депозитарій надсилає цей Протокол
Секретаріату Організації Об'єднаних Націй для реєстрації й
опублікування відповідно до статті 102 Статуту Організації
Об'єднаних Націй ( 995_010 ). 2. Депозитарій також повідомляє Секретаріат Організації
Об'єднаних Націй про всі одержані ним ратифікаційні грамоти й
документи про приєднання до цього Протоколу.
Стаття 28. Автентичні тексти
Оригінал цього Протоколу, англійський, арабський, іспанський,
російський і французький тексти якого є автентичні, здається на
зберігання депозитарієві, який надсилає його завірені копії усім
учасникам Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ).

Зібрання чинних міжнародних договорів України:
Офіційне видання - Том 1: 1990-1991 рр. - К.:
Видавничий Дім "Ін Юре", 2001.
Дополнительный протокол
к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года,
касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов
немеждународного характера
(Протокол II)

Преамбула
Высокие Договаривающиеся Стороны, напоминая, что гуманитарные принципы, изложенные в статье 3,
общей для Женевских конвенций от 12 августа 1949 года ( 995_151,
995_152, 995_153, 995_154 ), лежат в основе уважения человеческой
личности в случае вооруженного конфликта, не носящего
международный характер, напоминая далее, что международные документы, касающиеся прав
человека, предоставляют основную защиту человеческой личности, подчеркивая необходимость обеспечить лучшую защиту жертв
таких вооруженных конфликтов, напоминая, что в случаях, не предусмотренных действующими
правовыми нормами, человеческая личность остается под защитой
принципов гуманности и требований общественного сознания, согласились о нижеследующем:
Часть I
Сфера применения настоящего протокола
Статья 1. Основная сфера применения
1. Настоящий Протокол, развивающий и дополняющий статью 3,
общую для Женевских конвенций от 12 августа 1949 года ( 995_151,
995_152, 995_153, 995_154 ), не изменяя существующих условий ее
применения, применяется ко всем вооруженным конфликтам, не
подпадающим под действие статьи 1 Дополнительного протокола к
Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, касающегося защиты
жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол I)
( 995_199 ), и происходящим на территории какой-либо Высокой
Договаривающейся Стороны между ее вооруженными силами и
антиправительственными вооруженными силами или другими
организованными вооруженными группами, которые, находясь под
ответственным командованием, осуществляют такой контроль над
частью ее территории, который позволяет им осуществлять
непрерывные и согласованные военные действия и применять настоящий
Протокол. 2. Настоящий Протокол не применяется к случаям нарушения
внутреннего порядка и возникновения обстановки внутренней
напряженности, таким, как беспорядки, отдельные и спорадические
акты насилия и иные акты аналогичного характера, поскольку таковые
не являются вооруженными конфликтами.
Статья 2. Сфера применения в отношении отдельных лиц
1. Настоящий Протокол применяется без какого бы то ни было
неблагоприятного различия, основанного на признаках расы, цвета
кожи, пола, языка, религии или вероисповедания, политических или
иных убеждений, национального или социального происхождения,
имущественного положения, рождения или иного статуса, или на
каких-либо других подобных критериях (именуемого далее
"неблагоприятным различием"), ко всем лицам, затрагиваемым
вооруженным конфликтом, как он определен в статье 1. 2. По окончании вооруженного конфликта все лица, которые были
подвергнуты лишению или ограничению свободы по причинам, связанным
с таким конфликтом, а также те лица, которые подвергаются лишению
или ограничению свободы по тем же причинам после конфликта,
пользуются защитой, предусмотренной статьями 5 и 6, до конца
периода такого лишения или ограничения их свободы.
Статья 3. Невмешательство
1. Ничто в настоящем Протоколе не должно истолковываться как
затрагивающее суверенитет государства или обязанность
правительства всеми законными средствами поддерживать или
восстанавливать правопорядок в государстве или защищать
национальное единство и территориальную целостность государства. 2. Ничто в настоящем Протоколе не должно истолковываться как
оправдание прямого или косвенного вмешательства по какой бы то ни
было причине в вооруженный конфликт или во внутренние или внешние
дела Высокой Договаривающейся Стороны, на территории которой
происходит этот конфликт.
Часть II
Гуманное обращение
Статья 4. Основные гарантии
1. Все лица, не принимающие непосредственного участия или
прекратившие принимать участие в военных действиях, независимо от
того, ограничена их свобода или нет, имеют право на уважение своей
личности, своей чести, своих убеждений и своих религиозных
обрядов. При всех обстоятельствах с ними обращаются гуманно и без
какого-либо неблагоприятного различия. Запрещается отдавать приказ
не оставлять никого в живых. 2. Без ущерба общим положениям, указанным выше, запрещаются и
будут оставаться запрещенными в любое время и в любом месте
следующие действия в отношении лиц, упомянутых в пункте 1: а) посягательство на жизнь, здоровье, физическое и
психическое состояние лиц, в частности убийства, а также такое
жестокое обращение, как пытки, нанесение увечий или любые формы
телесных наказаний; b) коллективные наказания; с) взятие заложников; d) акты терроризма; е) надругательство над человеческим достоинством, в
частности, прискорбное обращение, изнасилование, принуждение к
проституции или непристойное посягательство в любой форме; f) рабство и работорговля во всех формах; g) грабеж; h) угрозы совершать любое из вышеуказанных действий. 3. Детям обеспечиваются необходимые забота и помощь и, в
частности: а) они получают образование, включая религиозное и
нравственное воспитание, согласно пожеланиям их родителей или, в
случае отсутствия родителей, тех лиц, которые несут
ответственность за попечение над ними; b) принимаются все необходимые меры для содействия
воссоединению временно разъединенных семей; с) дети, не достигшие пятнадцатилетнего возраста, не подлежат
вербовке в вооруженные силы или группы и им не разрешается
принимать участие в военных действиях; d) особая защита, предусматриваемая настоящей статьей в
отношении детей, не достигших пятнадцатилетнего возраста,
продолжает применяться к ним, если они принимают непосредственное
участие в военных действиях, вопреки положениям подпункта с), и
попадают в плен; е) в случае необходимости и по возможности с согласия их
родителей или лиц, которые по закону или обычаю несут главную
ответственность за попечение над ними, принимаются меры для
временной эвакуации детей из района военных действий в более
безопасный район страны, при этом обеспечивается сопровождение их
лицами, ответственными за их безопасность и благополучие.
Статья 5. Лица, свобода которых была ограничена
1. В дополнение к положениям статьи 4 в отношении лиц,
лишенных свободы по причинам, связанным с вооруженным конфликтом,
независимо от того, интернированы они или задержаны, соблюдаются,
как минимум, следующие положения: а) раненые и больные пользуются обращением в соответствии с
положениями статьи 7; b) лица, указанные в этом пункте, в такой же степени, как и
местное гражданское население, снабжаются продовольствием и
питьевой водой, им обеспечиваются условия для сохранения здоровья
и соблюдения гигиены, а также предоставляется защита от суровых
климатических условий и опасностей вооруженного конфликта; с) им разрешается получать помощь в индивидуальном или
коллективном порядке; d) им разрешается отправлять свои религиозные обряды и, при
наличии соответствующих просьб и когда это уместно, получать
духовную помощь от лиц, таких как священники, которые выполняют
религиозные функции; е) в случае привлечения к работе они обеспечиваются условиями
труда и защитой, аналогичными тем, которые предоставляют местному
гражданскому населению. 2. Те, кто несет ответственность за интернирование или
задержание лиц, о которых говорится в пункте 1, соблюдают также, в
пределах своих возможностей следующие положения таких лиц: а) за исключением случаев совместного размещения мужчин и
женщин, составляющих одну семью, женщины содержатся в помещениях,
отдельных от помещений, занимаемых мужчинами, и находятся под
непосредственным надзором женщин; b) им разрешается посылать и получать письма и почтовые
карточки, число которых может быть ограничено компетентными
властями, если они сочтут это необходимым; с) места содержания интернированных и задержанных лиц не
должны находиться вблизи зоны боевых действий. Лица, упомянутые в
пункте 1, должны быть эвакуированы, когда места их интернирования
или задержания подвергаются прямой опасности в результате
вооруженного конфликта, если их эвакуация может быть осуществлена
в достаточно безопасных условиях; d) они пользуются правом на медицинское обследование; е) их физическому или психическому состоянию здоровья и
неприкосновенности не наносится ущерб путем какого-либо
неоправданного действия или упущения. Соответственно запрещается
подвергать лиц, указанных в настоящей статье, каким бы то ни было
медицинским процедурам, необходимость в которых не вызывается
состоянием здоровья соответствующих лиц и которые не отвечают
общепринятым медицинским нормам, применяемым в отношении свободных
лиц при аналогичных с медицинской точки зрения обстоятельствах. 3. Лица, на которых не распространяются положения пункта 1,
но свобода которых каким бы то ни было образом ограничивается по
причинам, связанным с вооруженным конфликтом, пользуются гуманным
обращением в соответствии со статьей 4 и пунктами 1.а), с) и d) и
2.b) настоящей статьи. 4. Если принимается решение об освобождении лиц, лишенных
свободы, те, кто принимает такое решение, предпринимают
необходимые меры для обеспечения безопасности этих лиц.
Статья 6. Уголовное преследование
1. Настоящая статья применяется к судебному преследованию и
наказанию за уголовные правонарушения, связанные с вооруженным
конфликтом. 2. Никакое судебное решение не выносится и никакое наказание
не налагается в отношении лица, признанного виновным в
правонарушении, кроме как на основе приговора суда,
обеспечивающего основные гарантии независимости и
беспристрастности. В частности: а) процедура должна предусматривать, чтобы обвиняемый был без
промедления информирован о деталях правонарушения, вменяемого ему
в вину, и предоставлять обвиняемому до и во время суда над ним все
необходимые права и средства защиты; b) ни одно лицо не может быть осуждено за правонарушение,
кроме как на основе личной уголовной ответственности; с) ни одно лицо не может быть признано виновным в каком-либо
уголовном правонарушении в связи с каким-либо действием или
упущением, которое не являлось уголовным правонарушением по закону
во время его совершения; равным образом не может налагаться более
суровое наказание, чем то, которое было применено, когда было
совершено данное уголовное правонарушение; если после совершения
правонарушения законом устанавливается более легкое наказание, то
действие этого закона распространяется и на данного
правонарушителя; d) каждый, кому предъявляется обвинение в правонарушении,
считается невиновным до тех пор, пока его вина не будет доказана
по закону; е) каждый, кому предъявляется обвинение в правонарушении,
имеет право на судебное разбирательство в его присутствии; f) ни одно лицо не может быть принуждено к даче показаний
против самого себя или к признанию себя виновным. 3. При вынесении приговора осужденному должно быть сообщено о
его праве на обжалование в судебном или ином порядке, а также о
сроке, в течение которого он может воспользоваться этим правом. 4. Смертный приговор не выносится лицам, которые в момент
совершения правонарушения не достигли восемнадцатилетнего
возраста, и не приводится в исполнение в отношении беременных
женщин и матерей, имеющих малолетних детей. 5. По прекращении военных действий органы, находящиеся у
власти, стремятся предоставить как можно более широкую амнистию
лицам, участвовавшим в вооруженном конфликте, и лицам, лишенным
свободы по причинам, связанным с вооруженным конфликтом,
независимо от того, были ли они интернированы или задержаны.
Часть III
Раненые, больные и лица, потерпевшие кораблекрушение
Статья 7. Защита и уход
1. Все раненые, больные и лица, потерпевшие кораблекрушение,
независимо от того, принимали ли они участие в вооруженном
конфликте, пользуются уважением и защитой. 2. При всех обстоятельствах с ними обращаются гуманно и
предоставляют им в максимально возможной мере и в кратчайшие сроки
медицинскую помощь и уход, который требует их состояние. Между
ними не проводится никакого различия по каким бы то ни было
соображениям, кроме медицинских.
Статья 8. Розыск
Во всех случаях, когда это позволяют обстоятельства, и в
особенности после боя, безотлагательно принимаются все возможные
меры к тому, чтобы разыскать и подобрать раненых, больных и лиц,
потерпевших кораблекрушение, и оградить их от ограбления и дурного
обращения, обеспечить им необходимый уход, а также к тому, чтобы
разыскать мертвых и воспрепятствовать их ограблению и подобающим
образом их захоронить.
Статья 9. Защита медицинского и духовного персонала
1. Медицинский и духовный персонал пользуется уважением и
защитой, и ему оказывается вся возможная помощь для выполнения им
своих обязанностей. Он не должен принуждаться к выполнению задач,
несовместимых с его гуманитарной миссией. 2. Нельзя требовать, чтобы при выполнении своих функций
медицинский персонал отдавал предпочтение какому-либо лицу, кроме
как по соображениям медицинского характера.
Статья 10. Общая защита лиц, выполняющих медицинские функции
1. Ни при каких обстоятельствах ни одно лицо не может быть
подвергнуто наказанию за выполнение им медицинских функций,
совместимых с медицинской этикой, независимо от того, в интересах
какого лица выполняются эти функции. 2. Лица, выполняющие медицинские функции, не могут
принуждаться к совершению действий или выполнению работ в
нарушение норм медицинской этики или других медицинских норм,
служащих интересам раненых и больных, или в нарушение положений
настоящего Протокола, а также к невыполнению действий, требуемых
такими нормами и положениями. 3. С учетом национального законодательства необходимо уважать
профессиональные обязательства лиц, выполняющих медицинские
функции, связанные с информацией, которую они могут получить
относительно раненых и больных, находящихся на их попечении. 4. С учетом национального законодательства ни одно лицо,
выполняющее медицинские функции, никоим образом не может быть
подвергнуто наказанию за отказ предоставить информацию или за
непредоставление информации относительно раненых и больных,
которые находятся или находились на его попечении.
Статья 11. Защита медицинских формирований
и санитарно-транспортных средств
1. Медицинские формирования и санитарно-транспортные средства
в любое время пользуются уважением и защитой и не могут быть
объектом нападения. 2. Защита, на которую имеют право медицинские формирования и
санитарно-транспортные средства, прекращается лишь в том случае,
если используются для совершения враждебных действий, выходящих за
рамки их гуманитарных функций. Однако предоставление защиты может
быть прекращено только после предупреждения с установлением, когда
это требуется, разумного срока и после того, как такое
предупреждение не было принято во внимание.
Статья 12. Отличительная эмблема
Под контролем соответствующих компетентных властей
предусматривается ношение или размещение на видном месте
отличительной эмблемы красного креста, красного полумесяца или
красного льва и солнца на белом фоне медицинским или духовным
персоналом, медицинскими формированиями и санитарно-транспортными
средствами. Она пользуется уважением при всех обстоятельствах.
Эмблема не должна использоваться не по назначению.
Часть IV
Гражданское население
Статья 13. Защита гражданского населения
1. Гражданское население и отдельные гражданские лица
пользуются общей защитой от опасностей, возникающих в связи с
военными операциями. В целях осуществления этой защиты при всех
обстоятельствах соблюдаются следующие нормы. 2. Гражданское население как таковое, а также отдельные
гражданские лица не должны являться объектом нападения.
Запрещаются акты насилия или угрозы насилием, имеющие основной
целью терроризировать гражданское население. 3. Гражданские лица пользуются защитой, предусмотренной
настоящей частью, если и до тех пор, пока они не принимают
непосредственного участия в военных действиях.
Статья 14. Защита объектов, необходимых
для выживания гражданского населения
Запрещается использовать голод среди гражданского населения в
качестве метода ведения военных действий. Поэтому запрещается в
этих целях подвергать нападению, уничтожать, вывозить или
приводить в негодность объекты, необходимые для выживания
гражданского населения, такие, как запасы продуктов питания,
производящие продовольствие сельскохозяйственные районы, посев,
скот, сооружения для снабжения питьевой водой и запасы последней,
а также ирригационные сооружения.
Статья 15. Защита установок и сооружений,
содержащих опасные силы
Установки и сооружения, содержащие опасные силы, а именно:
плотины, дамбы и атомные электростанции, не должны становиться
объектом нападения даже в тех случаях, когда такие объекты
являются военными объектами, если такое нападение может вызвать
высвобождение опасных сил и последующие тяжелые потери среди
гражданского населения.
Статья 16. Защита культурных ценностей
и мест отправления культа
Без ущерба для положений Гаагской конвенции о защите
культурных ценностей в случае вооруженного конфликта от 14 мая
1954 года ( 995_157 ) запрещается совершать какие-либо враждебные
акты, направленные против тех исторических памятников,
произведений искусства или мест отправления культа, которые
составляют культурное или духовное наследие народов, и
использовать их для поддержки военных усилий.
Статья 17. Запрещение принудительного
перемещения гражданских лиц
1. Не должны отдаваться распоряжения о перемещении
гражданского населения по причинам, связанным с вооруженным
конфликтом, если необходимость в этом не вызывается требованиями
обеспечения безопасности упомянутых гражданских лиц или
настоятельными причинами военного характера. В случае
необходимости осуществления таких перемещений принимаются
всевозможные меры для приема гражданского населения в условиях,
удовлетворительных с точки зрения обеспечения крова, гигиены,
здоровья, безопасности и питания. 2. Гражданские лица не могут принуждаться покидать свою
собственную территорию по причинам, связанным с конфликтом.
Статья 18. Общество помощи и операции по оказанию помощи
1. Общества помощи, находящиеся на территории Высокой
Договаривающейся Стороны, такие, как организации Красного Креста
(Красного Полумесяца, Красного Льва и Солнца), могут предлагать
услуги с целью выполнения своих традиционных функций в отношении
жертв вооруженного конфликта. Гражданское население может, даже по
своей собственной инициативе, предлагать подбирать раненых,
больных и лиц, потерпевших кораблекрушение, и ухаживать за ними. 2. Если гражданское население испытывает чрезмерные лишения
из-за недостаточного обеспечения запасами, существенно важными для
его выживания, такими, как продовольствие и медицинские материалы,
то с согласия заинтересованной Высокой Договаривающейся Стороны
проводятся операции по оказанию помощи гражданскому населению,
которые носят исключительно гуманитарный и беспристрастный
характер и осуществляются без какого-либо неблагоприятного
различия.
Часть V
Заключительные положения
Статья 19. Распространение
Настоящий Протокол должен иметь как можно более широкое
распространение.
Статья 20. Подписание
Настоящий Протокол будет открыт для подписания участниками
Конвенций ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) спустя шесть
месяцев после подписания Заключительного акта и будет оставаться
открытым в течение двенадцати месяцев.
Статья 21. Ратификация
Настоящий Протокол должен быть ратифицирован возможно скорее.
Ратификационные грамоты сдаются на хранение Швейцарскому
Федеральному Совету, депозитарию Конвенций ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ).
Статья 22. Присоединение
Настоящий Протокол открыт для присоединения любого участника
Конвенций ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ), не подписавшего
его. Документы о присоединении сдаются на хранение депозитарию
Конвенции.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »