Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв [...]
ООН; Протокол, Міжнародний документ, Правила від 08.06.1977
Документ 995_199, чинний, поточна редакція — Редакція від 08.12.2005, підстава 995_g74
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8  9
наступна сторінка »  

                       Додатковий протокол 
до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року,
що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів
(Протокол I), від 8 червня 1977 року
(укр/рос)
Статус Протокола див. ( 995_c23 )

( Протокол ратифіковано із заявою Указом Президії
Верховної Ради УРСР
N 7960-XI ( 7960-11 ) від 18.08.89 )

( Протокол I з поправками додатково див. у документі
( 995_911 ) від 30.11.93 )
{ Додатково див. Протокол ( 995_g74 ) від 08.12.2005 }

Дата підписання Україною: 12 грудня 1977 р. Набуття чинності для України: 25 липня 1990 р.

Преамбула
Високі Договірні Сторони, заявляючи про своє щире бажання бачити народи, що живуть у
мирі, нагадуючи, що кожна держава зобов'язана згідно із Статутом
Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) утримуватися в їх
міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як
проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної
незалежності будь-яким державам, так і будь-яким іншим чином,
несумісним з цілями Організації Об'єднаних Націй, вважаючи, однак, за необхідне підтвердити й розвинути
положення, що передбачають захист жертв збройних конфліктів, та
доповнити заходи, спрямовані на забезпечення більш ефективного їх
застосування, висловлюючи своє переконання в тому, що ніщо в цьому
Протоколі або в Женевських конвенціях від 12 серпня 1949 року
( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) не може бути витлумачене як
таке, що узаконює чи санкціонує будь-який акт агресії або будь-яке
інше застосування сили, несумісне із Статутом Організації
Об'єднаних Націй ( 995_010 ), підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12
серпня 1949 року ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) та цього
Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх
осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь
несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні
збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в
конфлікті чи приписуються їм, погодилися про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1. Загальні принципи і сфера застосування
1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються додержувати цього
Протоколу та забезпечувати його додержання за будь-яких обставин. 2. У випадках, не передбачених цим Протоколом або іншими
міжнародними угодами, цивільні особи й комбатанти залишаються під
захистом і дією принципів міжнародного права, що випливають з
усталених звичаїв, з принципів гуманності та з вимог суспільної
свідомості. 3. Цей Протокол, що доповнює Женевські конвенції від 12
серпня 1949 року ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) про захист
жертв війни, застосовується при ситуаціях, зазначених у статті 2,
спільній для цих Конвенцій. 4. Ситуації, згадані в попередньому пункті, включають збройні
конфлікти, в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального
панування, іноземної окупації та расистських режимів для
здійснення свого права на самовизначення, закріпленого в Статуті
Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) та в Декларації про
принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і
співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації
Об'єднаних Націй ( 995_569 ).
Стаття 2. Визначення
Для цілей цього Протоколу: a) "Перша конвенція", "Друга конвенція", "Третя конвенція" і
"Четверта конвенція" означають відповідно: Женевську конвенцію про
поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня
1949 року ( 995_151 ); Женевську конвенцію про поліпшення долі
поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил, які потерпіли
корабельну аварію на морі, від 12 серпня 1949 року ( 995_152 );
Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими від 12
серпня 1949 року ( 995_153 ); Женевську конвенцію про захист
цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року
( 995_154 ); "Конвенції" означають чотири Женевські конвенції від
12 серпня 1949 року про захист жертв війни ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ); b) вислів "норми міжнародного права, застосовуваного в період
збройних конфліктів" означає норми, застосовувані в період
збройних конфліктів, наведені в міжнародних угодах, учасницями
яких є сторони, що перебувають у конфлікті, а також
загальновизнані принципи і норми міжнародного права, застосовувані
до збройних конфліктів; c) "Держава-покровителька" означає нейтральну державу або
іншу державу, що не є стороною в конфлікті, яка була призначена
стороною, що перебуває в конфлікті, і визнана супротивною стороною
та яка погодилася здійснювати функції, що покладаються на
Державу-покровительку згідно з Конвенціями ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ) та цим Протоколом; d) "субститут" означає організацію, яка виступає замість
Держави-покровительки згідно зі статтею 5.
Стаття 3. Початок і припинення застосування
Без шкоди для положень, які застосовуються в будь-який час: a) Конвенції ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і цей
Протокол застосовуються з початку будь-якої ситуації, згаданої у
статті 1 цього Протоколу; b) застосування Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) і цього Протоколу на території сторін, що перебувають у
конфлікті, припиняється із загальним припиненням воєнних дій, а на
окупованій території - після припинення окупації. Винятком в обох
випадках є особи, остаточне звільнення, репатріація чи влаштування
яких відбудеться пізніше. Ці особи продовжують користуватися
покровительством відповідних положень Конвенцій і цього Протоколу
до моменту їх остаточного звільнення, репатріації чи влаштування.
Стаття 4. Правовий статус сторін, що перебувають у конфлікті
Застосування Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) і цього Протоколу, а також укладання угод, передбачених
цими документами, не торкаються правового статусу сторін, що
перебувають у конфлікті. Ні окупація якої-небудь території, ні
застосування Конвенцій і цього Протоколу не торкаються правового
статусу цієї території.
Стаття 5. Призначення Держави-покровительки та її субститут
1. Зобов'язання сторін, що перебувають у конфлікті, полягають
у тому, щоб з початку такого конфлікту забезпечити додержання й
застосування Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і
цього Протоколу шляхом застосування системи Держав-покровительок,
включаючи, зокрема, їх призначення та визнання відповідно до
нижченаведених пунктів. На Держави-покровительки покладається
обов'язок охороняти інтереси сторін, що перебувають у конфлікті. 2. З моменту виникнення ситуації, згаданої у статті 1, кожна
сторона, що перебуває в конфлікті, без затримки призначає
Державу-покровительку з метою застосування Конвенцій ( 995_151,
995_152, 995_153, 995_154 ) і цього Протоколу, а також без
затримки дозволяє діяльність Держави-покровительки, визнаної нею
такою після призначення супротивною стороною. 3. Якщо Держава-покровителька не призначена чи не визнана з
моменту виникнення ситуації, згаданої у статті 1, Міжнародний
комітет Червоного Хреста, не зачіпаючи права будь-якої іншої
неупередженої гуманітарної організації чинити так само, пропонує
свої добрі послуги сторонам, що перебувають у конфлікті, з метою
призначення без затримки Держави-покровительки за згодою сторін,
що перебувають у конфлікті. З цією метою він може, зокрема,
звернутися з проханням до кожної сторони подати йому список
принаймні п'яти держав, які така сторона вважає прийнятними для
того, щоб діяти як Держава-покровителька від її імені щодо
супротивної сторони, та звернутися з проханням до кожної
супротивної сторони, подати список принаймні п'яти держав, які
вона вважатиме прийнятними як Держави-покровительки іншої сторони;
такі списки повинні бути надіслані цьому Комітету протягом двох
тижнів після одержання прохання; він зіставляє їх і запитує згоди
будь-якої запропонованої держави, зазначеної у двох списках. 4. Якщо незважаючи на вищевикладене Держава-покровителька або
не призначена або не діє, сторони, що перебувають у конфлікті, без
затримки приймають пропозицію, яка може бути зроблена Міжнародним
комітетом Червоного Хреста чи будь-якою іншою організацією, що
надає гаранти неупередженості та ефективності, діяти як субститут
після відповідних консультацій з вищезгаданими сторонами та з
урахуванням результатів цих консультацій. Діяльність такого
субституту обумовлюється згодою сторін, що перебувають у
конфлікті; сторони, що перебувають у конфлікті, докладають усіх
зусиль для сприяння діяльності субституту при виконанні його
завдань згідно з Конвенціями ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) і цим Протоколом. 5. Згідно зі статтею 4 призначення й визнання
Держав-покровительок з метою застосування Конвенцій ( 995_151,
995_152, 995_153, 995_154 ) і цього Протоколу не торкаються
правового статусу сторін, що перебувають у конфлікті, чи будь-якої
території, включаючи окуповану територію. 6. Підтримання дипломатичних відносин між сторонами, що
перебувають у конфлікті, або доручення третій державі захисту
інтересів однієї із сторін та інтересів її громадян згідно з
нормами міжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин, не
є перешкодою для призначення Держав-покровительок з метою
застосування Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і
цього Протоколу. 7. Кожного разу, коли в цьому Протоколі згадується
Держава-покровителька, це стосується також субституту.
Стаття 6. Спеціально підготовлений персонал
1. Ще в мирний час Високі Договірні Сторони з допомогою
національних товариств Червоного Хреста (Червоного Півмісяця,
Червоного Лева і Сонця) докладають зусиль для підготовки
спеціального персоналу з метою сприяння застосування Конвенцій
( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) та цього Протоколу і,
зокрема, діяльності Держав-покровительок. 2. Набір і підготовка такого персоналу є компетенцією
держави. 3. Міжнародний комітет Червоного Хреста зберігатиме для
представлення їх Високим Договірним Сторонам списки осіб,
підготовлених таким чином, які Високі Договірні Сторони могли б
скласти й надіслати йому з цією метою. 4. Умови використання цих осіб за межами національної
території у кожному випадку є предметом спеціальних угод між
заінтересованими сторонами.
Стаття 7. Наради
Депозитарій цього Протоколу на прохання однієї чи кількох
Високих Договірних Сторін та за згодою більшості Високих
Договірних Сторін скликає наради всіх зазначених Сторін з метою
розгляду загальних проблем, які стосуються застосування Конвенцій
( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і цього Протоколу.
Дата підписання Україною: 12 грудня 1977 р. Набуття чинності для України: 25 липня 1990 р.

Частина II
Поранені, хворі і особи,
які потерпіли корабельну аварію
Розділ I
Загальний захист
Стаття 8. Термінологія
Для цілей цього Протоколу: a) "Поранені" і "хворі" означають як військовослужбовців, так
і цивільних осіб, які внаслідок травми, хвороби або іншого
фізичного чи психічного розладу або інвалідності потребують
медичної допомоги чи догляду, та які утримуються від будь-яких
ворожих дій. Ці слова стосуються також породіль, новонароджених та
інших осіб, які можуть потребувати в даний час медичної допомоги
чи догляду, наприклад, вагітні жінки чи немічні, та які
утримуються від будь-яких ворожих дій; b) "особи, які потерпіли корабельну аварію" означають як
військовослужбовців, так і цивільних осіб, які зазнають небезпеки
на морі чи в інших водах внаслідок нещастя, що сталося або з ними,
або з судном чи літальним апаратом, що перевозив їх, та які
утримуються від будь-яких ворожих дій. Ці особи продовжують
вважатися такими, що потерпіли корабельну аварію, під час їх
рятування і доти, доки вони не одержать іншого статусу згідно з
Конвенціями ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) або цим
Протоколом, за умови, що вони продовжують утримуватися від ворожих
дій; c) "медичний персонал" означає осіб, які призначені стороною,
що перебуває в конфлікті, виключно для медичних цілей,
перерахованих у пункті "e", для адміністративно-господарського
забезпечення медичних формувань або для роботи на
санітарно-транспортних засобах та для адміністративно-технічного
забезпечення. Такі призначення можуть бути або постійними, або
тимчасовими. Цей термін включає: c.1) медичний персонал сторони, що перебуває в конфлікті, як
військовий, так і цивільний, включаючи персонал, зазначений в
Першій ( 995_151 ) і Другій ( 995_152 ) конвенціях, та персонал,
який придано організаціям цивільної оборони; c.2) медичний персонал національних товариств Червоного
Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Лева і Сонця) та інших
національних добровільних товариств допомоги, належним чином
визнаних і уповноважених стороною, що перебуває в конфлікті; c.3) медичний персонал медичних формувань або
санітарно-транспортних засобів, зазначених у статті 9, пункт 2; d) "духовний персонал" означає осіб, як військових, так і
цивільних, як, наприклад, священиків, що зайняті виключно
виконанням своїх духовних функцій та придані: d.1) збройним силам сторони, що перебуває в конфлікті; d.2) медичним формуванням або санітарно-транспортним засобам
сторони, що перебуває в конфлікті; d.3) медичним формуванням або санітарно-транспортним засобам,
зазначеним у статті 9, пункт 2; d.4) організаціям цивільної оборони сторони, що перебуває в
конфлікті. Духовний персонал може бути приданий постійно або тимчасово,
і на нього поширюються відповідні положення пункту k; e) "медичні формування" означають установи та інші
формування, як воєнні, так і цивільні, створені для медичних
цілей, а саме: для розшуку, підбирання, транспортування,
встановлення діагнозу чи лікування, включаючи надання першої
допомоги, поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну
аварію, а також для профілактики захворювань. Цей термін
стосується, наприклад, госпіталів та інших подібних медичних
центрів та інститутів, складів медичного майна та
медико-фармацевтичних складів таких формувань. Медичні формування
можуть бути стаціонарними або рухомими, постійними або
тимчасовими; f) "санітарне перевезення" означають перевезення сушею, водою
чи повітрям поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну
аварію, а також медичного і духовного персоналу, медичного
обладнання й запасів, що перебувають під захистом Конвенцій
( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і цього Протоколу; g) "санітарно-транспортні засоби" означають будь-які засоби
перевезення, як воєнні, так і цивільні, постійні або тимчасові, що
призначені виключно для санітарного перевезення й перебувають під
контролем компетентного органу влади сторони, що перебуває в
конфлікті; h) "наземні санітарно-транспортні засоби" означають будь-які
засоби санітарного перевезення сушею; i) "санітарні судна і плаваючі засоби" означають будь-які
засоби санітарного перевезення по воді; j) "санітарні літальні апарати" означають будь-які засоби
санітарного перевезення в повітрі; k) "постійними" є медичні формування, медичний персонал і
санітарно-транспортні засоби, які призначаються виключно для
медичних цілей на невизначений період часу. "Тимчасовими" є
медичні формування, медичний персонал і санітарно-транспортні
засоби, залучені виключно для медичних цілей на обмежені періоди
часу протягом усього строку таких періодів. За відсутністю іншого
спеціального визначення терміни "медичні формування", "медичний
персонал" і "санітарно-транспортні засоби" стосуються як
постійних, так і тимчасових категорій; l) "розпізнавальна емблема" означає розпізнавальну емблему
Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Лева і Сонця
на білому тлі, коли вони використовуються для захисту медичних
формувань і санітарно-транспортних засобів, медичного і духовного
персоналу та устаткування або запасів; m) "розпізнавальний сигнал" означає будь-який сигнал або
повідомлення, які встановлені виключно для розпізнавання медичних
формувань або санітарно-транспортних засобів згідно з главою III
Додатка 1 до цього Протоколу.
Стаття 9. Сфера застосування
1. Ця частина, положення якої спрямовані на поліпшення долі
поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну аварію,
застосовується до всіх осіб, яких торкається ситуація, зазначена у
статті 1, без яких-небудь несприятливих відмінностей, як-от: раса,
колір шкіри, стать, мова, релігія чи віра, політичні чи інші
переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан,
місце народження чи інший статус або будь-які інші аналогічні
критерії. 2. Відповідні положення статей 27 і 32 Першої конвенції
( 995_151 ) застосовуються до постійних медичних формувань і
санітарно-транспортних засобів (крім госпітальних суден, до яких
застосовуються положення статті 25 Другої конвенції ( 995_152 ) та
їх персоналу, наданих з гуманітарною метою стороні, що перебуває в
конфлікті: a) нейтральною державою або іншою державою, яка не є
стороною, що перебуває в конфлікті; b) визнаним і уповноваженим товариством допомоги такої
держави; c) неупередженою міжнародною гуманітарною організацією.
Стаття 10. Захист та догляд
1. Всі поранені, хворі й особи, які потерпіли корабельну
аварію, незалежно від того, до якої сторони вони належать,
користуються повагою та захистом. 2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно і надають їм в
максимально можливій мірі та в найкоротші строки медичну допомогу
й догляд, яких вимагає їх стан. Між ними не робиться жодної
різниці з яких би то не було міркувань, крім медичних.
Стаття 11. Захист окремих осіб
1. Фізичному і психічному стану здоров'я і недоторканності
осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або
інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених
свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно
завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або
бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених
у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за
станом здоров'я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим
медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної
точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю
процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі. 2. Зокрема, забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх
згодою: a) фізичним каліцтвам; b) медичним чи науковим експериментам; c) видаленню тканин чи органів для пересадки; за винятком тих випадків, коли такі дії є виправданими згідно з
умовами, передбаченими пунктом 1. 3. Винятки із заборони, що містяться в пункті 2 c, можуть
бути зроблені тільки в разі здавання крові для переливання або
шкіри для пересадки за умови, що це робиться добровільно, без
жодного примусу чи спонукання й до того ж лише з лікувальною метою
в умовах, що відповідають загальновизнаним медичним нормам, та під
контролем, спрямованим на благо як донора, так і реципієнта. 4. Будь-яка навмисна дія чи навмисна бездіяльність, що
серйозно загрожують фізичному чи психічному стану або
недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою
супротивної сторони, до котрої вона не належить, та які або
порушують будь-яку із заборон, що містяться в пунктах 1 і 2, або
не виконують вимог пункту 3, є серйозним порушенням цього
Протоколу. 5. Особи, зазначені в пункті 1, мають право відмовитися від
будь-якої хірургічної операції. У разі відмови медичний персонал
повинен домагатися отримання письмової заяви, підписаної або
підтвердженої пацієнтом. 6. Кожна сторона, що перебуває в конфлікті, повинна вести
медичні записи при кожному здаванні крові для переливання або
шкіри для пересадки особами, зазначеними в пункті 1, якщо таке
здавання проводиться під відповідальність такої сторони. Крім
того, кожна сторона, що перебуває в конфлікті, прагне вести запис
всіх медичних процедур, застосованих щодо будь-якої особи,
інтернованої, затриманої або яким-небудь іншим чином позбавленої
волі в результаті ситуації, зазначеної у статті 1. Такі записи
повинні бути готові для надання в будь-який час
Державі-покровительці для перевірки.
Стаття 12. Захист медичних формувань
1. Медичні формування в будь-який час користуються повагою й
захистом і не можуть бути об'єктом нападу. 2. Пункт 1 застосовується до цивільних медичних формувань за
умови, що вони: a) належать до однієї із сторін, що перебувають у конфлікті; b) визнані й уповноважені компетентними властями однією із
сторін, що перебувають у конфлікті; або c) уповноважені згідно з пунктом 2 статті 9 цього Протоколу
або статтею 27 Першої конвенції ( 995_151 ). 3. Сторонам, що перебувають у конфлікті, пропонується
сповіщати одна одну про розміщення своїх стаціонарних медичних
формувань. Відсутність таких оповіщень не звільняє будь-яку із
сторін від обов'язку додержувати положень пункту 1. 4. Ні за яких обставин медичні формування не повинні
використовуватися для спроб прикрити воєнні об'єкти від нападу.
Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують, якщо це
можливо, таке розміщення своїх медичних формувань, за якого їх
безпека не буде перебувати під загрозою при нападі на воєнні
об'єкти.
Стаття 13. Припинення надання захисту цивільним медичним
формуванням
1. Захист, на який мають право цивільні медичні формування,
припиняється лише в тому разі, якщо вони використовуються, крім
їхніх гуманітарних функцій, для вчинення дій, що завдають шкоди
противнику. Надання захисту може, однак, бути припинено тільки
після попередження із встановленням у відповідних випадках
розумного строку й після того, як таке попередження не було взято
до уваги. 2. Не розглядаються як дії, що завдають шкоди противнику: a) наявність у персоналу медичних формувань легкої особистої
зброї для самооборони або для захисту поранених і хворих, якими
вони опікуються; b) охорона медичних формувань караулами, вартовими та
конвоєм; c) наявність у медичних формуваннях стрілецької зброї і
боєзапасів, відібраних у поранених та хворих і ще не зданих
відповідним службам; d) перебування в медичних формуваннях військовослужбовців чи
інших комбатантів з міркувань медичного характеру.
Стаття 14. Обмеження реквізиції цивільних медичних формувань
1. Окупуюча держава зобов'язана забезпечувати подальше
задоволення медичних потреб цивільного населення на окупованій
території. 2. Через це окупуюча держава не може реквізувати цивільні
медичні формування, їх обладнання і матеріали або залучати в
примусовому порядку до праці їх персонал, поки ці ресурси
необхідні для забезпечення належного медичного обслуговування
цивільного населення і для безперервного догляду за пораненими та
хворими, які вже лікуються. 3. За умови, що загальне право, яке міститься в пункті 2,
продовжує бути чинним, окупуюча держава може реквізувати згадані
ресурси, додержуючи таких конкретних умов: a) ці ресурси необхідні для надання належної і невідкладної
медичної допомоги пораненим та хворим особам із складу збройних
сил окупуючої держави або військовополоненим; b) реквізиція триває тільки доти, доки існує така
необхідність; c) негайно слід вжити заходів для подальшого задоволення
медичних потреб цивільного населення, поранених і хворих, що
перебувають на лікуванні, яких торкається така реквізиція.
Стаття 15. Захист цивільного медичного і духовного персоналу
1. Цивільний медичний персонал користується повагою та
захистом. 2. У разі необхідності в районі, де цивільні медичні служби
порушені внаслідок бойових дій, цивільному медичному персоналу
надається всіляка можлива допомога. 3. Окупуюча держава надає цивільному медичному персоналу на
окупованих територіях всіляку допомогу з тим, щоб дати йому
можливість виконувати свої гуманітарні функції найкращим чином.
Окупуюча держава не може вимагати, щоб при виконанні своїх функцій
цей персонал віддав перевагу будь-якій особі, крім як з міркувань
медичного характеру. Цей персонал не можна примушувати виконувати
завдання, несумісні з його гуманітарною місією. 4. Цивільний медичний персонал має доступ у будь-яке місце,
де його послуги є необхідними, за умови додержання таких заходів
контролю й безпеки, які заінтересована сторона, що перебуває в
конфлікті, може вважати за необхідні. 5. Цивільний духовний персонал користується повагою й
захистом. Положення Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) і цього Протоколу, що стосуються захисту й розпізнавання
медичного персоналу, однаковою мірою застосовні до цих осіб.
Стаття 16. Загальний захист осіб, які виконують медичні
функції
1. Ні за яких обставин жодна особа не може бути піддана
покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною
етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці
функції. 2. Осіб, які виконують медичні функції, не можна примушувати
до вчинення дій чи виконання робіт на порушення норм медичної
етики чи медичних норм, що відповідають інтересам поранених і
хворих, або на порушення положень Конвенцій ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ) чи цього Протоколу, а також до невиконання дій
чи робіт, яких вимагають такі нормативи й положення. 3. Жодну особу, яка виконує медичні функції, не можна
примушувати надавати кому б то не було з супротивної сторони чи з
її власної сторони, за винятком випадків, передбачених
законодавством останньої, якої-небудь інформації щодо хворих і
поранених, про яких вона піклувалась чи піклується, якщо така
інформація, на його думку, завдасть шкоди пацієнтам або їхнім
сім'ям. Однак повинні виконуватися обов'язкові медичні вимоги,
коли йдеться про повідомлення щодо інфекційних хвороб.
Стаття 17. Роль цивільного населення й товариств допомоги
1. Цивільне населення ставиться з повагою до поранених,
хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони
належать до супротивної сторони, і не допускає щодо них актів
насильства. Цивільному населенню й товариствам допомоги, таким як
національні товариства Червоного Хреста (Червоного Півмісяця,
Червоного Лева і Сонця), дозволяється, навіть з їх власної
ініціативи, підбирати поранених, хворих і осіб, які потерпіли
корабельну аварію, та доглядати їх навіть на захопленій чи
окупованій території. Ніхто не може зазнавати утисків,
переслідування, засудження або покарання за такі гуманні дії. 2. Сторони, що перебувають у конфлікті, можуть звертатися до
цивільного населення або товариств допомоги, зазначених у пункті
1, з проханням підбирати поранених, хворих і осіб, які потерпіли
корабельну аварію, та доглядати їх, розшукувати мертвих і
повідомляти про їх місцезнаходження; вони забезпечують захист і
необхідне сприяння тим, хто відгукується на їх звернення. Якщо
супротивна сторона встановлює чи відновлює контроль над
територією, то ця сторона надає такий самий захист і сприяння
доти, доки вони необхідні.
Стаття 18. Розпізнавання
1. Кожна сторона, що перебуває в конфлікті, прагне
забезпечити розпізнавання медичного і духовного персоналу, а також
медичних формувань і санітарно-транспортних засобів. 2. Кожна сторона, що перебуває в конфлікті, прагне також
застосовувати і здійснювати методи процедури, які дають змогу
розпізнати медичні формування та санітарно-транспортні засоби, що
використовують розпізнавальну емблему і розпізнавальні сигнали. 3. На окупованій території та в районах, де йдуть чи можуть
іти бої, цивільний медичний персонал і цивільний духовний персонал
розпізнаються по розпізнавальних емблемах та посвідченнях осіб, що
підтверджують їх статус. 4. За згодою компетентних властей медичні формування та
санітарно-транспортні засоби позначаються емблемою. Судна і
плавучі засоби, згадані у статті 22 цього Протоколу, позначаються
згідно з положеннями Другої конвенції ( 995_152 ). 5. Крім розпізнавальної емблеми, сторона, що перебуває в
конфлікті, може, відповідно до глави III Додатка 1 до цього
Протоколу, дозволяти використання розпізнавальних сигналів для
розпізнавання медичних формувань та санітарно-транспортних
засобів. Як виняток в особливих випадках, передбачених у
зазначеній вище главі, санітарно-транспортні засоби можуть
користуватися розпізнавальними сигналами, не використовуючи
розпізнавальної емблеми. 6. Застосування положень пунктів 1 - 5 цієї статті
визначається главами I - III Додатка 1 до цього Протоколу.
Сигнали, описані в главі III цього Додатка й призначені виключно
для використання їх медичними формуваннями та
санітарно-транспортними засобами, не повинні, за винятком
випадків, зазначених у цій главі, використовуватися для
якої-небудь іншої мети, крім як для розпізнавання тих медичних
формувань та санітарно-транспортних засобів, які зазначені в цій
главі. 7. Положення цієї статті не дозволяють розширення
застосування в мирний час розпізнавальної емблеми за межами того,
що передбачено у статті 44 Першої конвенції ( 995_151 ). 8. Положення Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 )
і цього Протоколу, що стосуються контролю над використанням
розпізнавальної емблеми та запобігання і припинення зловживань
нею, застосовуються й до розпізнавальних сигналів.
Стаття 19. Нейтральні держави та інші держави, які не є
сторонами, що перебувають у конфлікті
Нейтральні держави та інші держави, які не є сторонами, що
перебувають у конфлікті, застосовують відповідні положення цього
Протоколу щодо осіб, які користуються захистом згідно з
положеннями частини II цього Протоколу і які можуть бути прийняті
або інтерновані в межах їх територій, а також щодо померлих осіб,
які належать сторонам, що перебувають у конфлікті, і яких вони
зможуть знайти.
Стаття 20. Заборона репресалій
Репресалії проти осіб і об'єктів, яким відповідно до цієї
частини надається захист, заборонені.
Розділ II
Санітарні перевезення
Стаття 21. Наземні санітарно-транспортні засоби
Наземні санітарно-транспортні засоби користуються такою самою
повагою й захистом, як і рухомі медичні формування відповідно до
Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і цього
Протоколу.
Стаття 22. Госпітальні судна та прибережні рятувальні
плавучі засоби
1. Положення Конвенцій ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ), що стосуються: a) суден, зазначених у статтях 22, 24, 25 і 27 Другої
конвенції ( 995_152 ); b) їх рятувальних шлюпок і невеликих суден; c) їх персоналу і команд; і d) поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну
аварію, що перебувають на борту, застосовуються також у випадках, коли ці судна перевозять
цивільних поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну
аварію, що не належать до жодної з категорій, зазначених у статті
13 Другої конвенції ( 995_152 ). Однак такі цивільні особи не
підлягають передачі будь-якій стороні, яка не є їхньою стороною,
або захопленню в полон на морі. Якщо вони опиняються під владою
сторони, що перебуває в конфлікті і не є їх власною, вони
підпадають під дію Четвертої конвенції ( 995_154 ) і цього
Протоколу. 2. Передбачуваний Конвенціями ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) захист суден, зазначених у статті 25 Другої конвенції
( 995_152 ), поширюється на госпітальні судна, які надаються з
гуманітарною метою стороні, що перебуває в конфлікті: a) нейтральною державою або іншою державою, яка не є
стороною, що перебуває в конфлікті; або b) неупередженою міжнародною гуманітарною організацією, якщо
в обох випадках виконуються вимоги, викладені в цій статті. 3. Невеликі судна, зазначені у статті 22 Другої конвенції
( 995_152 ), користуються захистом, навіть якщо повідомлення,
передбачене в цій статті, не було зроблене. Проте сторонам, що
перебувають у конфлікті, пропонується інформувати одна одну про
всі подробиці, що стосуються таких суден, які можуть полегшити їх
упізнання й визначення.
Стаття 23. Інші санітарні судна та плавучі засоби
1. Санітарні судна та плавучі засоби, крім зазначених у
статті 22 цього Протоколу та в статті 38 Другої конвенції
( 995_152 ), що перебувають або в морі, або в інших водах,
користуються такою ж повагою й захистом, як і рухомі санітарні
формування, згідно з Конвенціями ( 995_151, 995_152, 995_153,
995_154 ) і цим Протоколом. Оскільки цей захист буде ефективним
тільки в тому разі, якщо вони можуть бути впізнані й визначені як
санітарні судна або плавучі засоби, такі судна повинні позначатися
розпізнавальною емблемою і, наскільки це можливо, додержувати
положень пункту 2 статті 43 Другої конвенції. 2. На судна та плавучі засоби, зазначені в пункті 1, також
поширюються закони війни. Будь-яке воєнне судно, що перебуває на
поверхні, яке в змозі негайно примусити їх до виконання своєї
команди, може дати їм наказ зупинитися, покинути район чи взяти
певний курс, і вони повинні підкоритися будь-якій такій команді.
Такі судна та плавучі засоби не можуть жодним іншим чином
відволікатися від виконання своєї санітарної місії доти, доки вони
необхідні для поранених, хворих і осіб, які потерпіли корабельну
аварію й перебувають на борту. 3. Захист, передбачений у пункті 1, припиняється тільки за
умов, які викладені у статтях 34 і 35 Другої конвенції
( 995_152 ). Явна відмова підкоритися наказу, відданому згідно з
пунктом 2, вважається дією, що завдає шкоди противнику згідно зі
статтею 34 Другої конвенції. 4. Сторона, що перебуває в конфлікті, може повідомити
будь-яку супротивну сторону якомога раніше, до відплиття, про
назву, технічні дані, очікуваний час відплиття, курс і
передбачувану швидкість санітарного судна або плавучого засобу,
особливо щодо суден водотоннажністю 2000 брутто-тонн, і може
подати відомості, які полегшать впізнання й визначення. Супротивна
сторона підтверджує одержання таких відомостей. 5. Положення статті 37 Другої конвенції ( 995_152 )
застосовуються до медичного і духовного персоналу, який перебуває
на таких суднах та плавучих засобах. 6. Положення Другої конвенції ( 995_152 ) застосовуються до
поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію,
зазначених у статті 13 Другої конвенції й у статті 44 цього
Протоколу, що можуть перебувати на борту таких санітарних суден та
плавучих засобів. Цивільні поранені, хворі та особи, які потерпіли
корабельну аварію, але не належать до жодної з категорій,
зазначених у статті 13 Другої конвенції, поки вони перебувають на
морі, не підлягають ні передачі будь-якій стороні, яка не є їх
власною, ні зніманню з таких суден або плавучих засобів. Однак,
якщо вони опиняються під владою сторони, що перебуває в конфлікті,
яка не є їх власною, вони підпадають під дію положень Четвертої
конвенції ( 995_154 ) і цього Протоколу.
Стаття 24. Захист санітарних літальних апаратів
Санітарні літальні апарати користуються повагою й захистом
відповідно до положень цієї частини.
Стаття 25. Санітарні літальні апарати в районах, що не
контролюються супротивною стороною
В районах суші та в повітряному просторі над ними, фізичний
контроль над якими здійснюється дружніми силами, або в районах
моря та в повітряному просторі над ними, фізичний контроль над
якими супротивною стороною не здійснюється, повага й захист
санітарних літальних апаратів сторони, що перебуває в конфлікті,
не залежать від будь-якої угоди з супротивною стороною. Проте
сторона, що перебуває в конфлікті і використовує в цих районах
санітарні літальні апарати, для більшої безпеки може повідомити
супротивну сторону, як передбачено у статті 29, зокрема, коли такі
літальні апарати здійснюють польоти в межах досяжності зброї класу
"поверхня-повітря" супротивної сторони.
Стаття 26. Санітарні літальні апарати в зоні стикання або
аналогічних зонах
1. У тих частинах зони стикання, фізичний контроль над якими
здійснюється дружніми силами, та в тих районах, де фізичний
контроль над будь-якими силами чітко не встановлено, а також у
відповідному повітряному просторі над ними захист санітарних
літальних апаратів може бути повністю дійсним лише на підставі
попередньої угоди між компетентними властями сторін, що
перебувають у конфлікті, як передбачено у статті 29. Хоча за
відсутності такої угоди санітарні літальні апарати діють на свій
власний ризик, але вони користуються повагою після того, як були
розпізнані як такі. 2. "Зона стикання" означає будь-який район суші, в якому
передові підрозділи супротивних сторін перебувають у стиканні один
з одним, тобто в межах досяжності вогню прямою наводкою з землі.
Стаття 27. Санітарні літальні апарати в районах, що
контролюються супротивною стороною
1. Санітарні літальні апарати сторони, що перебуває в
конфлікті, продовжують користуватись захистом під час польотів над
районами суші або моря, фізичний контроль над якими здійснюється
супротивною стороною, за умови, що на здійснення таких польотів
попередньо було одержано згоду компетентних властей цієї
супротивної сторони. 2. Санітарний літальний апарат, що виконує політ над районом,
фізичний контроль над яким здійснює супротивна сторона, при
відсутності згоди, передбаченої пунктом 1, або при порушенні умов,
за яких така згода була одержана, або внаслідок навігаційної
помилки, або через надзвичайні обставини, що загрожують польоту,
докладає всіх зусиль для свого розпізнавання та для повідомлення
супротивної сторони про такі обставини. Як тільки такий санітарний
літальний апарат розпізнано супротивною стороною, ця сторона
докладає всіх розумних зусиль з тим, щоб віддати наказ
приземлитися або зробити посадку на воду, як це передбачено
пунктом 1 статті 30, або вчинити інші заходи для охорони своїх
інтересів, і в будь-якому разі перед тим, як нападати на літальний
апарат, дати йому час для виконання наказу.
Стаття 28. Обмеження використання санітарних літальних
апаратів
1. Сторонам, що перебувають у конфлікті, заборонено
використовувати їхні санітарні літальні апарати з метою отримання
будь-якої воєнної переваги над супротивною стороною. Присутність
санітарних літальних апаратів не повинна використовуватися для
забезпечення недоторканності воєнних об'єктів від нападу. 2. Санітарні літальні апарати не повинні використовуватися
для збирання або передачі розвідувальних даних і не повинні нести
на своєму борту жодного устаткування, призначеного для таких
цілей. Їм заборонено транспортувати будь-яких осіб і вантажі, які
не включені у визначення, що містяться в пункті е статті 8.
Перевезення на борту особистих речей осіб, що перебувають на
борту, або наявність устаткування, призначеного виключно для
полегшення пілотування, зв'язку чи розпізнавання, не вважаються
забороненими. 3. Санітарні літальні апарати не повинні нести будь-якого
іншого озброєння, крім стрілецької зброї і боєзапасів, знятих з
поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, що
перебувають на борту й ще не передані відповідній службі, та такої
легкої особистої зброї, яка може бути необхідна медичному
персоналу, що перебуває на борту, для самооборони й захисту
поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію і
знаходяться на його піклуванні. 4. При здійсненні польотів, згаданих у статтях 26 і 27,
санітарні літальні апарати, за винятком випадків, передбачених
попередньою угодою з супротивною стороною, не повинні
використовуватися для розшуку поранених, хворих та осіб, які
потерпіли корабельну аварію.
Стаття 29. Повідомлення й угоди, що стосуються санітарних
літальних апаратів
1. Повідомлення відповідно до статті 25 або запити про
попередню згоду відповідно до статей 26, 27, 28, пункт 4, та
статті 31 містять дані про передбачувану кількість санітарних
літальних апаратів, плани їх польотів і засоби розпізнавання і
розглядаються як підтвердження, що кожний політ здійснюватиметься
відповідно до статті 28. 2. Сторона, що отримує повідомлення, яке надсилається згідно
зі статтею 25, негайно підтверджує отримання такого повідомлення.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8  9
наступна сторінка »