Гаазький Акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків (укр/рос)
ООН; Акт, Протокол, Міжнародний документ від 28.11.1960
Документ 995_132, поточна редакція — Приєднання від 17.01.2002, підстава 2992-14
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                           Гаазький Акт 
Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків
(укр/рос)
прийнятий 28 листопада 1960 р. в Гаазі
( Додатково див. Додаткову угоду
( 995_133 ) від 14.07.1967 )
( Про перейменування Гаазького Акту див. Женевський акт ( 995_601 ) від 02.07.1999 )
( Про приєднання додатково див. Закон
N 2992-III ( 2992-14 ) від 17.01.2002 )

Стаття 1
(1) Договірні Сторони цієї Угоди засновують Спеціальний Союз
для міжнародного депонування промислових зразків.
(2) Тільки країни учасниці Міжнародного Союзу по охороні
промислової власності можуть стати стороною цієї Угоди.
Стаття 2
Для цілей цього Акта: "Угода 1925" означає Гаазьку Угоду про Міжнародне депонування
промислових зразків від 6 листопада, 1925; "Угода 1934" означає Гаазьку Угоду про Міжнародне депонування
промислових зразків від 6 листопада, 1925, що змінена в Лондоні 2
червня, 1934; "Ця Угода " чи "дана Угода" означає Гаазьку Угоду
про Міжнародне депонування промислових зразків, оформлену цим
Актом; "Правила" означають Правила щодо виконання цієї Угоди; "Міжнародне Бюро" означає Міжнародне Бюро Інтелектуальної
Власності; "Міжнародне депонування" означає депонування, що здійснено у
Міжнародному Бюро; "Національне депонування" означає депонування, що зроблене у
національному Відомстві Держави учасниці; "Множинне депонування" означає депонування, що містить
декілька зразків; "Держава походження міжнародного депонування" означає
Договірну Сторону, де заявник має дійсне і не фіктивне промислове
або торгове підприємство, або якщо заявник має такі підприємства в
декількох Договірних Сторонах, то цю державу учасницю, яку він
вказав у своїй заявці; якщо заявник не має такого підприємства в
жодній з Договірних Сторін, то цю Договірну Сторону де він має
постійне місце проживання; якщо він не має постійного місця
проживання в жодній Договірній Стороні, то цю Договірну Сторону в
якій він є громадянином. "Держава, в якій проводиться експертиза на новизну" означає
Державу, де національним законодавством передбачено попередній ex
officio пошук та експертизу, що проводяться національним
відомством, щодо новизни депонованого зразка.
Стаття 3
Громадяни Договірних Сторін та особи, які не є громадянами
але мають постійне місце проживання у Договірній Стороні або мають
реальне і не фіктивне промислове або торгове підприємство на
території Договірної Сторони, можуть депонувати зразки в
Міжнародному Бюро.
Стаття 4
(1) Міжнародне депонування може бути здійснено в Міжнародному
Бюро:
1. Безпосередньо, або 2. За посередництвом національного відомства Договірної
Сторони, якщо закон цієї Держави це дозволяє. (2) Національне законодавство будь-якої Договірної Сторони
може вимагати, щоб міжнародні депонування, щодо яких ця Держава є
державою походження, здійснювалися через національне Відомство.
Недотримання цієї вимоги не повинне завдавати шкоди дії
міжнародного депонування в інших Договірних Сторонах.
Стаття 5
(1) Міжнародне депонування складається з заявки та однієї чи
більше фотографій або інших графічних зображень зразка, і повинне
містити документ про сплату мита, відповідно до Правил.
(2) Заявка повинна містити або її повинні супроводжувати: 1. Перелік Договірних Сторін, в яких заявник бажає, щоб
міжнародне депонування діяло; 2. Вказівку на виріб чи вироби, до яких мається намір
включити зразок; 3. Зазначення дати, Держави, і номера депонування, що дає
право пріоритету, якщо заявник бажає заявити пріоритет,
передбачений Статтею 9; 4. Наступні дані, що можуть бути передбачені Правилами. (3) (A) Крім того, заявка може містити: 1. Короткий опис характерних рис зразка; 2. Декларацію щодо дійсного автора зразка; 3. Прохання про відстрочку публікації, як передбачено Статтею
6 (4). (B) Заявка може супроводжуватися також зразками виробу чи
виробів, що містять промисловий зразок.
(4) Множинне депонування може містити кілька зразків одного
класу Міжнародної Класифікації Зразків, згаданої в пункті 4 Статті
21 (2), щодо яких мається намір їх включення у вироби.
Стаття 6
(1) Міжнародне Бюро веде Міжнародний Реєстр Зразків і
реєструє в ньому міжнародні депонування.
(2) Міжнародна реєстрація буде вважатися здійсненою у день у
який Міжнародне Бюро отримало заявку належної форми, з оплатою
мита, та з фотографією чи фотографіями або іншими графічними
зображеннями зразка, або якщо Міжнародне Бюро отримувало їх у
різні дні, то в останню з цих дат. Реєстрація повинна мати ту ж
саму дату.
(3) (A) Для кожної міжнародної реєстрації, Міжнародне Бюро
публікує в періодичному бюлетені:
1. Відтворення зразка в чорно-білому кольорі або, на прохання
заявника, у кольорі депонованих фотографій чи інших графічних
зображень; 2. Дату міжнародної реєстрації; 3. Дані, що вимагаються відповідно до Правил. (B) Міжнародне Бюро надсилає періодичний бюлетень у
національні Відомства якомога швидше.
(4) (A) Публікація, згадана в параграфі (3 (A), на прохання
заявника, буде затримана на період, що вимагає заявник. Згаданий
період не може перевищувати дванадцять місяців від дати
міжнародної реєстрації. Проте, якщо заявлено пріоритет, дата
початку цього строку є дата заявленого пріоритету.
(B) У будь-який час протягом періоду, згаданого в
підпараграфі (A), заявник може вимагати негайну публікацію або
може відкликати своє депонування. Відкликання депонування може
бути обмежено однією чи кількома Договірними Сторонами, та у
випадку множинного депонування, тільки деякими зразками включеними
до нього.
(C) Якщо заявник не сплатить належне мито до закінчення
строку передбаченого підпараграфом (A), Міжнародне Бюро скасовує
депонування і не публікує відомості відповідно до параграфа (3
(A).
(D) До закінчення періоду, згаданого в підпараграфі (A),
Міжнародне Бюро зберігає в таємниці реєстрацію депонування, що є
предметом затриманої публікації, і громадськість не має ніякого
доступу до будь-яких документів чи виробів щодо таких депонувань.
Ці положення повинні застосуватися без обмеження щодо часу, якщо
заявник відкликав своє депонування до закінчення згаданого
періоду.
(5) Крім зазначеного у параграфі (4), Реєстр і всі документи
і вироби, подані до Міжнародного Бюро повинні бути відкритими для
громадського ознайомлення.
Стаття 7
(1) (A) Депонування, зареєстроване в Міжнародному Бюро має
таку саму дію у кожній з Договірних Сторін, зазначених заявником у
заявці, таким чином, що усі формальності, що передбачені
національним законодавством щодо отримання охорони вважаються
виконаними заявником і всі адміністративні дії, необхідні для
цього виконані Відомством такої Держави.
(B) Охорона зразків, що є предметом Статті 11, депонування
яких було зареєстровано у Міжнародному Бюро, здійснюється у
Договірних Сторонах у відповідності до національного
законодавства, яке застосовується у конкретній Державі до зразків,
для яких охорона була отримана на підставі національного
депонування і щодо яких усі формальності й адміністративні дії
були виконані.
(2) Міжнародне депонування не має ніякої дії в Державі
походження, якщо законами тієї Держави це передбачено.
Стаття 8
(1) Незважаючи на положення Статті 7, національне Відомство
Договірної Сторони, чиє національне законодавство передбачає, що
національне Відомство може, на підставі адміністративної ex
officio експертизи відповідно до заперечення третьої сторони,
відмовити у охороні, у випадку такої відмови, Відомство Договірної
Сторони протягом шести місяців повідомляє Міжнародне Бюро про те,
що зразок не відповідає вимогам його національного законодавства,
поза формальностями й адміністративними діями, що згадані в Статті
7 (1). Якщо повідомлення про таку відмову не надійде на протязі
шести місяців, міжнародне депонування набирає силу в зазначеній
Договірній Стороні від дати здійснення такого депонування. Проте,
у Договірній Стороні, що має експертизу на новизну, міжнародне
депонування, зберігаючи пріоритет, набирає сили у день закінчення
згаданого періоду, якщо не надійде повідомлення про відмову
протягом шести місяців, та якщо національне законодавство не
передбачає більш ранню дату депонування, здійснену національним
Відомством.
(2) Період шість місяців, згаданий у параграфі (1) повинний
обчислюватися з дати, коли національне Відомство отримує черговий
випуск періодичного бюлетеня, у якому реєстрація міжнародного
депонування була опублікована. Національне Відомство повідомляє
таку дату будь-якій людині, що цього вимагає.
(3) Заявник має право на ті ж самі засоби захисту проти
відмови національного Відомства, згадані в параграфі (1), як і
тоді коли він би депонував свій зразок у цьому Відомстві; у
будь-якому випадку, відмова може підлягати повторній експертизі чи
оскарженню. Повідомлення про таку відмову повинне містити:
1. Причини, за яких було визначено, що зразок не відповідає
вимогам національного законодавства; 2. Дата, згадана в параграфі (2); 3. Період протягом якого можна вимагати повторної експертизи
чи оскаржувати відмову; 4. Орган, до якого таке оскарження може бути направлено. (4) (A) Національне Відомство Договірної Сторони, чиє
національне законодавство містить положення, згадані в параграфі
(1), що вимагають зазначення, відносно дійсного автора зразка чи
опису зразка може передбачати, що, на запит й у межах періоду не
менше ніж шістдесят днів від відправлення такого запиту згаданим
Відомством, заявник повинен подати мовою заявки, що подана до
Міжнародного Бюро:
1. Декларацію з зазначенням дійсного автора зразка; 2. Короткий опис, що підкреслює необхідні характерні риси
зразка як показано на фотографіях чи інших графічних зображеннях. (B) Національне Відомство не стягуватиме ніякого мита у
зв'язку із поданням таких декларацій чи описів, або їхньої
можливої публікації цим Національним Відомством.
(5) (A) Будь-яка Договірна Сторона, чиє національне
законодавство містить положення, згадані в параграфі (1), повинна
повідомити Міжнародне Бюро відповідно.
(B) Якщо, відповідно до свого законодавства, Договірна
Сторона має кілька систем охорони зразків, одна з яких передбачає
експертизу на новизну, положення цієї Угоди щодо Держав, що мають
експертизу на новизну повинні застосуватися тільки до згаданої
системи.
Стаття 9
Якщо міжнародне депонування зразка здійснене протягом шести
місяців з дати першого депонування того ж самого зразка в
Договірній Стороні Міжнародного Союзу по охороні промислової
власності, і якщо пріоритет заявлено для міжнародного депонування,
датою пріоритету вважається дата першого депонування.
Стаття 10
(1) Міжнародна реєстрація може бути продовжена кожні п'ять
років виключно шляхом сплати мита за продовження відповідно до
Правил протягом останнього року кожного пятирічного періоду.
(2) Додаткове мито, стягується відповідно до Правил у
пільговий шестимісячний термін для продовження міжнародного
депонування.
(3) Під час сплати мита за продовження, має бути вказаний
номер міжнародної реєстрації, також треба зазначити Договірні
Сторони для яких дія міжнародної реєстрації має бути продовжена,
якщо продовження здійснюється не у всіх Договірних Сторонах, то ті
де термін міжнародної реєстрації вичерпується.
(4) Продовження може бути обмежено тільки деякими зразками,
що містяться у множинному депонуванні.
(5) Міжнародне Бюро здійснює відповідні записи та публікує
відомості про продовження.
Стаття 11
(1) (A) Термін охорони, що надається Договірною Стороною
зразкам, що є предметами міжнародного депонування не повинний бути
менше ніж:
1. Десять років від дати міжнародної реєстрації, якщо
реєстрацію було продовжено; 2. П'ять років від дати міжнародного депонування, якщо його
не було продовжено. (B) Однак, якщо, відповідно до положень національного
законодавства Договірної Сторони, що має експертизу на новизну,
охорона починає діяти пізніше ніж за міжнародною реєстрацією,
мінімальні терміни, передбачені в підпараграфі (A) повинні бути
обчислені з дати з якої охорона надається у цій Державі. Факт, що
міжнародна реєстрація не продовжена, або продовжена тільки один
раз ні яким чином не впливає на мінімальні терміни надання
правової охорони, що визначені у такий спосіб.
(2) Якщо національне законодавство Договірної Сторони містить
положення, щодо зразків, що були предметом національного
депонування, тривалість охорони якого з або без продовження є
довша за десять років, охорона на такий же термін має надаватися
зразкам, що були предметом міжнародного депонування на підставі
міжнародного депонування та його продовження.
(3) Договірна Сторона, у відповідності до національного
законодавства, може обмежити тривалість охорони зразків, що були
міжнародно депоновані, термінами передбаченими у параграфі (1).
(4) Охорона в державах учасницях, що передбачається
параграфом (1 (B), припиняється з закінченням строку міжнародного
депонування, але якщо національне законодавство цієї Держави
містить відповідні положення, охорона продовжуватиме діяти після
закінчення строку міжнародного депонування.
Стаття 12
(1) Міжнародне Бюро вносить та публікує зміни, що стосуються
права власності на зразок, що є предметом діючого міжнародного
депонування. Зрозуміло, що передача права власності може бути
обмежена правами, що випливають з міжнародного депонування в
однієї чи в окремих з зазначених Договірних Сторін, а у випадку
множинного депонування, щодо окремих зразків включених до нього.
(2) Внесення змін, що згадані в параграфі (1) має такий самий
ефект, начебто це було здійснено в національних Відомствах
Договірних Сторін.
Стаття 13
(1) Власник міжнародного депонування, за допомогою
декларації, направленої до Міжнародного Бюро, може відмовитися від
своїх прав щодо всіх чи деяких зазначених Договірних Сторін, а у
випадку множинного депонування, відносно деяких зразків, включених
до нього.
(1) Міжнародне Бюро здійснює відповідний запис та публікує
таку декларацію.
Стаття 14
(1) Жодна з Договірних Сторін не може вимагати, як умову
визнання права на охорону, щоб виріб, що містить зразок був
маркований відповідним позначенням про депонування зразка.
(2) Якщо національне законодавство Договірної Сторони
передбачає застосування примітки на виробі для будь-якої іншої
мети, така Договірна Сторона буде вважати цю вимогу задоволеною,
якщо всі вироби запропоновані громадськості з дозволу власника
прав на зразок, або бірки, приєднані до таких виробів містять
примітку про міжнародний зразок.
(3) Міжнародна примітка зразка повинна складатися із символу
(D) (прописна буква D у колі), що супроводжується:
1. Роком міжнародного депонування і назвою, чи звичайним
скороченням назви власника депонування, або 2. Номер міжнародного депонування. (4) Наявність власне примітки про міжнародний зразок на
виробі чи бірках не буде ні в якому випадку інтерпретуватися як
відмову від охорони через дію авторського права чи на будь-яких
інших підставах, усякий раз, коли, у відсутності такої примітки,
така охорона може вимагатися.
Стаття 15
(1) Мита, що встановлені Правилами складаються з: 1. Мита Міжнародному Бюро; 2. Мита Договірним Сторонам, що зазначені заявником, а саме: (A) Мита кожній Договірній Стороні; (B) Мита кожній Договірній Стороні, що має експертизу на
новизну та стягує мито за таку експертизу.
(2) Будь-які мита, сплачені відносно того самого депонування
у Договірній Стороні, відповідно до параграфа (1) пункту 2 (A),
віднімаються від суми мита, згаданої в параграфі (1) 2 (B), якщо
останнє мито підлягає оплаті для тієї ж самої Договірної Сторони.
Стаття 16
(1) Мита для Договірних сторін, згаданих у Статті 15 (1)
пункті 2, збираються Міжнародним Бюро й сплачуються щорічно
Договірним Сторонам зазначеним заявником.
(2) (A) Будь-яка Договірна Сторона може повідомляти
Міжнародне Бюро, що вона відмовляється від свого права на
додаткові мита, згадані в Статті 15 (1) пункті 2 (A), щодо
міжнародних депонувань щодо яких будь-яка інша Договірна Сторона,
що здійснює подібну відмову, вважається Державою походження.
(B) Така Держава може робити подібну відмову стосовно,
міжнародних депонувань щодо яких вона сама вважається державою
походження.
Стаття 17
Правила повинні містити деталі відносно застосування цієї
Угоди, зокрема: 1. Мови і кількість копій заявки на депонування, що
подається, і дані, що мають бути визначені в заявці; 2. Суми і дати та форма розрахунків відносно мит для
Міжнародного Бюро і для Держав, включаючи обмеження, що
застосовуються до мит для Держав, що мають експертизу на новизну; 3. Номер, розмір та інші характеристики, фотографій або інших
графічних зображень кожного депонованого зразка; 4. Обсяг опису характерних рис зразка; 5. Межі і умови, при яких екземпляри або моделі виробів, що
включають зразок можуть супроводжувати заявку; 6. Кількість зразків, що можуть бути включені до множинного
депонування й інші умови, що регулюють множинні депонування; 7. Усі питання, що стосуються публікації і розповсюдження
періодичного бюлетеня, згаданого в Статті 6 (3) (A), включаючи
кількість копій бюлетеня, що надсилатимуться безкоштовно
національним Відомствам і кількість копій, що можуть бути продані
за зниженою ціною таким Відомствам; 8. Процедура повідомлення Договірною Стороною про відмову,
передбачену Статтею 8 (1), і процедура сповіщення і публікації
таких відмов Міжнародним Бюро; 9. Умови внесення змін та їх публікації Міжнародним Бюро, що
випливають з права власності на зразок, що згадані в Статті 12
(1), і об'єднань, згаданих у Статті 13; 10. Знищення документів і виробів щодо депонувань, для яких
можливість продовження припинена.
Стаття 18
Положення цієї Угоди не перешкоджатимуть вимозі отримати
більшу охорону, що може бути надана відповідно до національного
законодавства Договірної Сторони, і при цьому вони ні в якому разі
не торкаються охорони, наданої творам мистецтва і роботам
прикладного мистецтва відповідно до міжнародних угод і конвенцій з
авторського права.
Статті 19 - 22
[Анульовані Ст. 7(2) Доповнюючим Стокгольмським Актом (1967)] ( 995_133 ).
Стаття 23
(1) Ця Угода залишається відкритою для підписання до 31
грудня, 1961 року.
(2) Вона ратифікується і документи про ратифікацію повинні
бути депоновані в Уряді Нідерландів.
Стаття 24
(1) Держави члени Міжнародного Союзу з Охорони Промислової
Власності, що не підписали цю Угоду, можуть приєднатися до неї.
(2) Про приєднання повідомляють через дипломатичні канали
Генеральному Директору, та далі Урядам усіх Договірних Сторін.
Стаття 25
(1) Кожна Договірна Сторона забезпечує охорону промислових
зразків і приймає, відповідно до її Конституції, заходи, необхідні
для забезпечення заявки відповідно до цієї Угоди.
(2) На час депонування Договірною Стороною документів про
ратифікацію або приєднання, її національне законодавство мусить
забезпечувати виконання положень цієї Угоди.
Стаття 26
(1) Ця Угода вступає в силу через місяць після того, як
Генеральний Директор надішле повідомлення Договірним Сторонам про
депонування десяти документів про ратифікацію або приєднання,
принаймні чотири з яких - від Держав, які на дату укладання цієї
Угоди не є сторонами Угоди 1925 року чи Угоди 1934 року.
(2) Після того про депонування ратифікаційних грамот та
приєднання повідомляється Договірним Сторонам Генеральним
Директором. Такі ратифікації і приєднання набирають сили через
місяць після відправлення такого повідомлення, якщо тільки більш
пізня дата не позначена в документі про приєднання.
Стаття 27
Будь-яка Договірна Сторона може в будь-який час повідомити
Генерального Директора, про те, що ця Угода застосовується також
до усіх або частини тих територій для зовнішніх відносин за які
вона відповідає. Слідом за цим, Генеральний Директор надсилає таке
повідомлення Договірним Сторонам, і Угода застосовується також на
згадані території через місяць після відправлення повідомлення
Генеральним Директором Договірним Сторонам, якщо більш пізня дата
не зазначена в повідомленні.
Стаття 28
(1) Будь-яка Договірна Сторона може, відповідно до
повідомлення, адресованого Генеральному Директору, денонсувати цю
Угоду від її власного імені і від імені усіх чи частини територій,
зазначених у повідомленні відповідно до Статті 27. Таке
повідомлення набирає сили через рік після його одержання
Генеральним Директором.
(2) Денонсація не звільняє жодну Договірну Сторону від її
зобов'язань відповідно до цієї Угоди щодо зразків, депонованих у
Міжнародному Бюро до дати, на яку денонсація набирає сили.
Стаття 29
(1) Ця Угода може переглядатися з метою внесення змін,
призначених для поліпшення охорони, що випливає з міжнародного
депонування зразків.
(1) Конференції по перегляду скликаються на прохання не менш
ніж половини Договірних Сторін.
Стаття 30
(1) Дві чи більше Договірних Сторін можуть у будь-який час
повідомляти Генерального Директора відповідно до умов, що вказано
у повідомленні:
1. Загальне Відомство замінюється на національне Відомство
кожного з них; 2. Вони будуть вважатися єдиною Державою в цілях заявки
відповідно до Статей від 2 до 17 цієї Угоди. (2) Таке повідомлення не набирає сили до закінчення шести
місяців з дати відправлення відповідної кореспонденції до інших
Договірних Сторін.
Стаття 31
(1) Ця Угода самостійно застосовуватиметься щодо
взаємовідносин Договірних Сторін цієї Угоди та Угоди 1925 або
Угоди 1934 року. Проте, якщо справа стосується зразка,
депонованого у Міжнародному Бюро до дати коли ця Угода вступає в
дію, щодо взаємовідносин між такими Державами вони мають
застосовувати Угоду 1925 року, або Угоду 1934.
(2) (A) Будь-яка Договірна Сторона учасниця цієї Угоди та
Угоди 1925 року продовжить застосовувати Угоду 1925 в своїх
відносинах з Договірними Сторонами учасницями виключно Угоди 1925,
якщо тільки ця Договірна Сторона не денонсувала Угоду 1925 року.
(B) Будь-яка Договірна Сторона учасниця цієї Угоди та Угоди
1934 року продовжить застосовувати Угоду 1934 в своїх відносинах
з Договірними Сторонами учасницями виключно Угоди 1934, якщо
тільки ця Договірна Сторона не денонсувала Угоду 1934 року.
(3) Будь-яка Договірна Сторона учасниця виключно цієї Угоди
не повинна бути зв'язана щодо Держав, що не є стороною цієї Угоди,
але є сторонами Угоди 1925 або Угоди 1934.
Стаття 32
(1) Підписання і ратифікація, або приєднання, до даної Угоди
Договірною Стороною, на дату цієї Угоди, або до Угоди 1925 року,
або до Угоди 1934 року буде вважатися, підписанням і ратифікацією,
або приєднанням, до Протоколу, що приєднаний до цієї Угоди, якщо
така Держава не зробить спеціального оголошення про протилежне під
час підписання або депонування інструментів про приєднання.
(2) Будь-яка Договірна Сторона, що зробила оголошення,
згадане в параграфі (1), або будь-яка інша Держава, що не є
учасницею Угод 1925 року та 1934 року, може підписати або
приєднатися до Протоколу, приєднаного до цієї Угоди. Під час
підписання або депонування документа про приєднання, вона може
повідомити, що не вважає себе зв'язаною положеннями параграфів 1
(2) (A) чи 1 (2) (B) Протоколу; у такому випадку, інші Договірні
Сторони Протоколу не будуть зобов'язанні застосувати, у відносинах
з тією Державою, положення згадані в такому повідомлені. Положення
Статей від 23 до 28 включно повинні застосуватися за аналогією.
Стаття 33
Цей Акт підписується в одному примірнику, який депонуються в
архіві Уряду Нідерландів. Засвідчена копія повинна бути передана
останнім до Уряду кожної Держави, що підписала або приєдналася до
цієї Угоди.
Протокол
Держави сторони цього Протоколу погодилися про наступне: (1) Положення цього Протоколу застосовуються до зразків, що
були предметом міжнародного депонування і щодо яких одна з Держав
сторін Протоколу є Державою походження.
(2) Щодо зразків, згаданих у параграфі (1), вище: (A) Термін охорони, що надається Державою учасницею зразкам,
згаданим у параграфі (1) не буде менше ніж п'ятнадцять років з
дати, передбаченої в параграфах 11 (1 (A) чи 11 (1) (B), оскільки
справа може відповідати Статті 11;
(B) Існування примітки на виробах, що містять зразки, або,
етикеток прикріплених до них, не буде ні в якому випадку
вимагатися Державою стороною цього Протоколу, ні для здійснення на
їхніх територіях прав, що є результатом міжнародного депонування,
ні з будь-якою іншою метою.
Цей протокол ще не набрав чинності.
Гаагское соглашение
По Международному Депонированию
Промышленных Образцов
(пересмотренное 28 ноября 1960 года)

Статья 1
(1) Договаривающиеся государства образуют специальный Союз по
международному депонированию промышленных образцов.
(2) Только Государства - члены Международного Союза по Охране
Промышленной собственности могут принять участие в настоящем
Соглашении.
Статья 2
Во исполнение настоящего Соглашения следует понимать под: - "Соглашением 1925 года" - Гаагское Соглашение по
Международному Депонированию Промышленных образцов от 6 ноября
1925 года; - "Соглашением 1934 года" - Гаагское Соглашение по
Международному Депонированию Промышленных образцов от 6 ноября
1925 года, пересмотренное в Лондоне 2 июня 1934 года; - "Настоящим Соглашением" - Гаагское Соглашение по
Международному Депонированию Промышленных образцов в том виде, в
каком оно представлено настоящим Актом; "Инструкциями" -
Инструкции по выполнению настоящего Соглашения; "Международным
Бюро" - Бюро Международного Союза по Охране Промышленной
Собственности; "Международным депонированием" - депонирование,
осуществленное в Международном Бюро; "национальным депонированием" - депонирование, осуществленное
в национальном Ведомстве Государства - члена Договора; "Многовидовым депонированием" - депонирование, включающее в
себя несколько образцов; "Государством происхождения международного депонирования"
договаривающееся Государство, где заявитель имеет действительное и
значительное промышленное или коммерческое предприятие или если
заявитель имеет подобные предприятия в нескольких договаривающихся
Государствах, то договаривающееся Государство, которое он указал в
своей заявке; если у него нет такого предприятия в каком-либо
договаривающемся Государстве, то договаривающееся Государство, где
он имеет место жительства; если он не имеет местожительство в
каком-либо договаривающемся Государстве, то договаривающееся
Государство, гражданином которого он является; "Государством, проводящим экспертизу на новизну" -
Государство, национальное законодательство которого
предусматривает систему, включающую в себя предварительный поиск и
экспертизу новизны в отношении заявленного образца, проводимые его
национальным Ведомством.
Статья 3
Граждане договаривающихся Государств или лица, не являющиеся
гражданами одного из этих Государств и имеющие местожительство или
действительное и значительное промышленное или коммерческое
предприятие на территории одного из договаривающихся Государств,
могут депонировать образцы в Международном Бюро.
Статья 4
(1) Международное депонирование может осуществляться в
Международном бюро следующим образом:
1. непосредственно или 2. через посредство национального Ведомства договаривающегося
Государства, если законодательство этого Государства позволяет
это. (2) Национальное законодательство любого договаривающегося
Государства может потребовать, чтобы любая заявка на международное
депонирование, для которой это Государство считается Государством
происхождения, подавалась через его национальное Ведомство.
Невыполнение такого требования не влияет отрицательно на действие
международного депонирования в других договаривающихся
Государствах.
Статья 5
(1) Международный депонент включает в себя заявление, одну
или несколько фотографий или иные графические изображения образца,
а также уплату пошлин, предусмотренных Инструкцией.
(2) В заявку входят: 1. перечень договаривающихся Государств, в которых по просьбе
заявителя международное депонирование имело бы силу; 2. указание изделия или изделий, для которых предназначен
образец; 3. если заявитель желает заявить приоритет, предусмотренный
статьей 9, то указание даты, Государства и номер депонирования,
дающих основание для заявления права на приоритет; 4. прочие данные, предусмотренные Инструкцией. (3) (a) Кроме того, заявка может включать в себя: 1. краткое описание отличительных особенностей образца; 2. заявление, указывающее на то, кто именно является истинным
создателем образца; 3. просьбу об отсрочке публикации, в соответствии со статьей
6 (4). (b) К заявке могут также прилагаться несколько моделей или
макетов изделия или изделий, составляющих образец.
(4) Многовидовая заявка может включать в себя несколько
образцов, предназначенных для включения в изделия, входящие в один
и тот же класс Международной классификации образцов,
предусмотренной статьей 21(2), пункт 4.
Статья 6
(1) Международное Бюро хранит Международный Реестр Образцов и
регистрирует международные заявки на депонирование.
(2) Датой подачи заявки на международное депонирование
считается дата получения Международным Бюро заявки, оформленной
надлежащим образом, а также пошлин, уплаченных при подаче заявки,
и одной или нескольких фотографий или иных графических изображений
образца, или если они не были получены Международным Бюро
одновременно, то дата получения последней из них. Регистрация
производится именно на эту дату.
(3) (a) О каждом международном депонировании Международное
Бюро публикует в периодическом бюллетене следующую информацию:
1. репродукции в черно-белом изображении или, по просьбе
заявителя, цветные репродукции, фотографии или иные графические
изображения; 2. дату международного депонирования; 3. сведения, предусмотренные Инструкцией. (b) Международное Бюро высылает периодический бюллетень в
национальные Ведомства в кратчайший срок.
(4) (a) Публикация, упомянутая в пункте (3) (a), по
требованию заявителя откладывается на такой срок, какой он может
запросить. Этот срок не может превышать 12 месяцев, начиная с даты
международного депонирования. Однако, если заявляется приоритет,
то началом этого периода является дата приоритета;
(b) В любой момент в течение срока, указанного выше в
подпункте (a), заявитель может потребовать немедленной публикации
или взять обратно свою заявку. Отзыв заявки может быть ограничен
одним или только несколькими государствами, а в случае
многовидовой заявки можно отозвать лишь некоторые из входящих в
нее образцов.
(c) Если заявитель не уплатит предписанные пошлины в сроки,
установленные в пункте (a), то в таком случае Международное Бюро
отменяет депонирование и не производит публикацию, упомянутую в
пункте (3) (a).
(d) До истечения периода, указанного выше в подпункте (a),
Международное Бюро хранит в тайне регистрацию заявки на
депонирование на основании заявления об отсрочке публикации и
общественность не имеет возможности ознакомиться ни с одним из
документов или изделий, касающихся такой заявки на депонирование.
Эти положения применяются без ограничения срока действия, если
заявитель отозвал свою заявку на депонирование до истечения
вышеуказанного периода.
(5) За исключением ситуаций, упомянутых в пункте (4), Реестр
и все документы и изделия, поданные в Международное Бюро, открыты
для ознакомления общественности.
Статья 7
(1) (a) Всякая заявка на депонирование, зарегистрированная в
Международном Бюро, имеет в каждом из договаривающихся Государств,
указанных заявителем в его заявке, то же действие, как если бы все
формальности, предусмотренные национальным законом для
предоставления охраны, были выполнены заявителем, и как
предусмотренные для достижения этой цели были выполнены Ведомством
такого Государства.
(b) В соответствии с положениями статьи 11 охрана образцов,
являющихся объектом депонирования, зарегистрированного в
Международном Бюро, руководствуется в каждом из договаривающихся
Государств положениями национального законодательства, которые
распространяются в указанном выше Государстве на образцы, охрана
которых испрашивается на основании национального депонирования и в
отношении которых все формальности и действия соблюдены и
выполнены.
(2) Международное депонирование не имеет силы в государстве
происхождения, если это предусмотрено законодательством подобного
Государства.
Статья 8
(1) Вне зависимости от положений статьи 7 национальное
Ведомство договаривающегося Государства, национальное
законодательство которого предусматривает, что национальное
Ведомство может на основании административной экспертизы или под
влиянием возражения третьей стороны отказать в охране, должно в
случае отказа сообщить в Международное Бюро в 6-месячный срок о
том, что образец не отвечает требованиям, предписанным этим
законодательством, помимо формальностей и административных актов,
упомянутых в статье 7 (1). Если в течение шести месяцев не будет
сообщено об отказе, то международное депонирование вступает в силу
в указанном Государстве, считая с даты этого депонирования. Однако
в любом договаривающемся Государстве, проводящем экспертизу на
новизну, если об отказе не было сообщено в шестимесячный срок, то
международное депонирование в вышеупомянутом государстве по
истечении вышеуказанного срока с сохранением приоритета вступает в
силу, но только если национальное законодательство не
предусматривает более раннюю дату для депонирований,
осуществленных национальным Ведомством.
(2) Шестимесячный срок, ссылка на который дается в пункте
(1), отсчитывается с даты, когда национальное Ведомство получит
выпуск периодического бюллетеня с публикацией о международном
депонировании. Национальное Ведомство сообщает об этой дате любому
обратившемуся к ней истцу по его просьбе об этой информации.
(3) Заявитель имеет те же самые возможности обжалования
решения об отклонении заявки национального Ведомства, ссылка на
которое приводится в пункте (1), как если бы он депонировал свой
образец в этом Ведомстве; в любом случае решение об отказе может
стать предметом пересмотра или обжалования.
В уведомлении об отказе должны быть указаны: 1. причины, на основании которых было вынесено решение о том,
что настоящий образец не соответствует требованиям национального
законодательства; 2. дата, ссылка на которую дается в пункте (2); 3. срок, предоставляемый для подачи заявления о пересмотре
или обжаловании; 4. инстанция, в которую могут быть направлены подобные
заявления или жалоба. (4) (a) Национальное Ведомство договаривающегося Государства,
национальное законодательство которого содержит положения,
подобные тем, что предусмотрены в пункте (1) и требуют указания
фамилии истинного создателя образца, может потребовать, чтобы
заявитель в срок не менее 60 дней со дня отправки заявления этим
Ведомством направил на том же языке, на котором была составлена
заявка, поданная в Международное Бюро:
1. документ, указывающий фамилию истинного создателя образца; 2. краткое описание, содержащее информацию об основных
отличительных элементах образца в том виде, в каком они
представлены на фотографиях или на других графических
репродукциях. (b) За подачу такого документа или такого описания или за их
возможную публикацию этим Ведомством не взимается никакой пошлины.
(5) (a) Каждое договаривающееся Государство, национальное
законодательство которого включает в себя положения, подобные
предусмотренным в пункте (1), должно уведомить об этом
Международное Бюро.
(b) Если законодательство договаривающегося Государства
предусматривает несколько систем охраны образцов и если одна из
этих систем включает в себя экспертизу на новизну, то положения
этого Соглашения, касающиеся Государств, проводящих подобную
экспертизу, распространяются только на упомянутую систему.
Статья 9
Если международное депонирование образца производится в
6-месячный срок после первого депонирования того же самого образца
в одном из Государств - членов Международного Союза по охране
промышленной собственности, то в таком случае, если испрашивается
приоритет, датой депонирования явится дата первого депонирования.
Статья 10
(1) Международное депонирование может продлеваться каждые
пять лет просто путем уплаты в течение последнего года каждого
5-летнего периода пошлины за продление, предусмотренной
Инструкцией.
(2) Предоставляется льготный срок в 6 месяцев для продления
международного депонирования путем уплаты дополнительной пошлины,
предусмотренной Инструкцией.
(3) При уплате пошлин за продление должен быть указан номер
международного депонирования, и если продление не должно быть
осуществлено для всех договаривающихся Государств, где срок
депонирования истекает, то должны быть указаны те государства, где
депонирование должно быть продлено.
(4) Продление может быть ограничено только несколькими
образцами, входящими в многовидовую заявку.
(5) Международное Бюро регистрирует и публикует данные о
продлении.
Статья 11
(1) (a) Срок действия охраны, предоставляемой
договаривающимся Государством образом, являющимся объектом
международного депонирования, не может быть меньше:
1. десяти лет, считая с даты международного депонирования,
если это депонирование было продлено; 2. пяти лет, считая с даты международного депонирования при
отсутствии продления. (b) Однако, если в соответствии с положениями национального
законодательства договаривающегося Государства, которое проводит
экспертизу на новизну, охрана начинается с более поздней даты, чем
дата международного депонирования, то минимальные сроки действия,
предусмотренные подпунктом (a), отсчитываются с момента охраны,
установленного в вышеупомянутом Государстве. Тот факт, что
международное депонирование не продлевалось или продлевалось
только один раз, не затрагивает минимальный срок охраны,
определенный таким образом.
(2) Если законодательство договаривающегося Государства
предусматривает для образцов, являющихся объектом национального
депонирования, охрану, срок действия которой с продлением или без
продления превышает десятилетний срок, охрана с таким же сроком
действия предоставляется в этом Государстве на основании
международного депонирования и его продлений образцам, являющимся
объектом международного депонирования.
(3) Любое договаривающееся Государство может ограничить в
своем национальном законодательстве срок действия охраны образцов,
являющихся объектом международного депонирования, сроками,
предусмотренными в пункте (1).
(4) В соответствии с положениями пункта (1) (b) охрана
прекращается в договаривающихся Государствах в момент истечения
срока действия международного депонирования при условии, что
национальное законодательство этих Государств не предписывает,
чтобы охрана продолжалась после даты истечения срока действия
международного депонирования.
Статья 12
(1) Международное Бюро должно регистрировать и публиковать
все изменения, затрагивающие право собственности на образец,
который является объектом действующего международного
депонирования. Естественно, передача права собственности может
быть ограничена правами, вытекающими из международного
депонирования, только в одном или нескольких договаривающихся
Государствах, а в случае, если это многовидовая заявка, то только
несколькими образцами, входящими в вышеуказанную заявку на
депонирование.
(2) Регистрация, ссылка на которую приводится в пункте (1),
имеет ту же самую силу, как если бы она была осуществлена
национальными Ведомствами договаривающихся Государств.
Статья 13
(1) Владелец международного депонирования может посредством
заявления, направленного в Международное Бюро, отказаться от своих
прав во всех договаривающихся Государствах или в некоторых
договаривающихся Государствах, а в случае подачи многовидовой
заявки - только в отношении некоторых образцов, входящих в
упомянутую заявку.
(2) Международное Бюро регистрирует заявление и публикует
его.
Статья 14
(1) Ни одно из договаривающихся Государств не может для
признания права требовать, чтобы знак или упоминание о
международном депонировании были нанесены на изделие, содержащее
этот образец.
(2) Если национальное законодательство договаривающегося
Государства предусматривает охранную маркировку с какой-либо иной
целью, то указанное Государство должно считать это требование
выполненным, если все изделия, представленные общественности с
разрешения владельца права на образец, и если этикетки,
прикрепленные к этим предметам, имеют международную охранную
маркировку.
(3) Международной охранной маркировкой считается обозначение
D (заглавная D в кружке), сопровождаемое:
1. указанием года международного депонирования и фамилии или
обычного сокращения фамилии заявителя, или 2. номером международного депонирования. (4) Только помещение международной охранной маркировки на
предметах или на этикетках никоим образом не может толковаться как
предполагающее отказ от охраны авторским правом или каким-либо
иным правом, когда при отсутствии такого упоминания подобная
охрана может быть получена.
Статья 15
(1) В пошлины, предусмотренные Инструкцией, входят: 1. пошлины для Международного Бюро; 2. пошлины для договаривающихся Государств, указанные
заявителем, а именно: (a) пошлины для каждого из договаривающихся Государств; (b) пошлины для каждого из договаривающихся Государств,
проводящего экспертизу на новизну и требующего уплаты подобной
пошлины для проведения подобной экспертизы.
(2) Пошлины, выплаченные за одно и то же депонирование для
договаривающихся Государств в соответствии с пунктом (1) (2a),
вычитаются из суммы пошлины, упомянутой в пункте (1) (2b), когда
выплату этой последней и упомянутых пошлин требует такое
Государство.
Статья 16
(1) Пошлины для договаривающихся Государств, упомянутых в
статье 15 (1), пункт 2, взимаются Международным Бюро, которое
каждый год выплачивает их договаривающимся Государствам, указанным
заявителем.
(2) (a) Каждое договаривающееся Государство может заявить
Международному Бюро о своем отказе требовать дополнительные
пошлины, ссылка на которые приводится в статье 15 (1), пункт 2 (a)
за подачу заявок на международное депонирование, для которых
другие договаривающиеся Государства, согласившись с таким отказом,
считаются Государствами происхождения.
(b) Такое Государство может также отказаться от пошлин за
международное депонирование, для которого самое такое Государство
является Государством происхождения.
Статья 17
Инструкция устанавливает детали по выполнению положений
настоящего Соглашения, и в частности: 1. языки и количество экземпляров заявки на депонирование, а
также данные, которые должны входить в заявку; 2. суммы, даты истечения срока и порядок уплаты пошлин,
предназначенных для Международного Бюро и Государствам, включая
пределы пошлин, взимаемых для договаривающихся Государств,
проводящих экспертизу на новизну; 3. количество, формат и другие требования к фотографиям или
другим графическим изображениям каждого из депонированных
образцов; 4. объем описания отличительных особенностей образца; 5. ограничения и условия, при которых модели или образцы
изделий, содержащие образец, могут прилагаться к заявке; 6. количество образцов, которые могут быть включены в
многовидовую заявку и другие положения, на основании которых
осуществляется подача многовидовой заявки; 7. вопросы, касающиеся публикации и распространения
периодического бюллетеня, упомянутого в статье 6(3)(a), и в том
числе количество экземпляров бюллетеня, которые передаются
бесплатно национальным Ведомствам, а также количество экземпляров,
которые могут быть проданы по более низкой цене этим Ведомствам; 8. порядок уведомления договаривающимися Государствами о
решениях об отказе, упомянутый в статье 8(1), а также способ
передачи и публикации таких решений через Международное Бюро;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »