Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
ООН; Пакт, Міжнародний документ від 16.12.1966
Документ 995_042, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 19.10.1973, підстава 2148-08
 


Міжнародний пакт
про економічні, соціальні і культурні права
Статус Пакту див. ( 995_i17 )

( Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради
Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73 )

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, беручи до уваги, що відповідно до принципів, проголошених
Статутом Організації Об'єднаних Націй, визнання гідності,
властивої всім членам людської сім'ї, та рівних і невід'ємних прав
їх є основою свободи, справедливості і загального миру, визнаючи, що ці права випливають з властивої людській особі
гідності, визнаючи, що згідно з Загальною декларацією прав людини ідеал
вільної людської особи, вільної від страху та нужди, можна
здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен
може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними
та політичними правами, беручи до уваги, що за Статутом Організації Об'єднаних Націй
держави зобов'язані заохочувати загальне поважання і додержання
прав і свобод людини, беручи до уваги, що кожна окрема людина, маючи обов'язки щодо
інших людей і того колективу, до якого вона належить, повинна
добиватися заохочення і додержання прав, визнаних у цьому Пакті, погоджуються про такі статті:
Частина I
Стаття 1
1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі
цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і
вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний
розвиток. 2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно
розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди
для будь-яких зобов'язань, що випливають з міжнародного
економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної
вигоди, та з міжнародного права. Жоден народ ні в якому разі не
може бути позбавлений належних йому засобів існування. 3. Всі держави, які беруть участь у цьому Пакті, в тому числі
ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і
підопічними територіями, повинні, відповідно до положень Статуту
Організації Об'єднаних Націй, заохочувати здійснення права на
самовизначення і поважати це право.
Частина II
Стаття 2
1. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті,
зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної
допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній
галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для
того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому
Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття
законодавчих заходів. 2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
гарантувати, що права, проголошені в цьому Пакті,
здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору
шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань,
національного чи соціального походження, майнового стану,
народження чи іншої обставини. 3. Країни, що розвиваються, можуть з належним урахуванням
прав людини і свого народного господарства визначати, в якій мірі
вони гарантуватимуть визнані в цьому Пакті економічні права
особам, котрі не є їх громадянами.
Стаття 3
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
забезпечити рівне для чоловіків і жінок право користування всіма
економічними, соціальними і культурними правами, передбаченими в
цьому Пакті.
Стаття 4
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що
відносно користування тими правами, що їх та чи інша держава
забезпечує відповідно до цього Пакту, дана держава може
встановлювати тільки такі обмеження цих прав, які визначаються
законом, і лише остільки, оскільки це є сумісним з природою
зазначених прав, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в
демократичному суспільстві.
Стаття 5
1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що
означає, що якась держава, якась група чи якась особа має право
займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані
на знищення будь-яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або
на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті. 2. Ніяке обмеження чи приниження будь-яких основних прав
людини, визнаних або існуючих в якій-небудь країні на підставі
закону, конвенцій, правил чи звичаїв, не допускається під тим
приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі права або що в ньому
вони визнаються у меншому обсязі.
Частина III
Стаття 6
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
на працю, що включає право кожної людини дістати можливість
заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку
вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення
цього права. 2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з
метою повного здійснення цього права, включають програми
професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи
досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні
політичні і економічні свободи людини.
Стаття 7
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи,
зокрема: а) винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим: і) справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної
цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні
гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються
чоловіки, з рівною платою за рівну працю; іі) задовільне існування для них самих та їхніх сімей
відповідно до постанов цього Пакту; b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни; с) однакову для всіх можливість просування по роботі на
відповідні більш високі ступені виключно на підставі трудового
стажу і кваліфікації; d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та
оплачувану періодичну відпустку так само, як і винагороду за
святкові дні.
Стаття 8
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
забезпечити: а) право кожної людини створювати для здійснення і захисту
своїх економічних та соціальних інтересів професійні спілки і
вступати до них на свій вибір при єдиній умові додержання правил
відповідної організації. Користування зазначеним правом не
підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і
які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах
державної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і
свобод інших; b) право професійних спілок утворювати національні федерації
чи конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні
професійні організації або приєднуватися до них; с) право професійних спілок функціонувати безперешкодно без
будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом і які є
необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної
безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод
інших; d) право на страйки при умові його здійснення відповідно до
законів кожної країни. 2. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень
користування цими правами для осіб, що входять до складу збройних
сил, поліції або адміністрації держави. 3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь
у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи
асоціацій і захисту права на організацію, приймати законодавчі
акти на шкоду гарантіям, передбаченим у зазначеній Конвенції, або
застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.
Стаття 9
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне
страхування.
Стаття 10
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що: 1. Сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства,
повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога,
особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить
турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Шлюб повинен
укладатися за вільною згодою тих, хто одружується. 2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом
розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду
працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або
відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню. 3. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо
всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою
сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має
бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.
Застосування їх праці в галузі, шкідливій для їх моральності і
здоров'я чи небезпечній для життя або такій, що може завдати шкоди
їх нормальному розвитку, повинно бути каране за законом. Крім
того, держави повинні встановити межі віку, нижче яких
користування платною дитячою працею забороняється і карається
законом.
Стаття 11
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що
включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне
поліпшення умов життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів
щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи важливе
значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва,
основаного на вільній згоді. 2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнаючи основне
право кожної людини на свободу від голоду, повинні вживати
необхідних заходів індивідуально і в порядку міжнародного
співробітництва, які б включали проведення конкретних програм для
того, щоб: а) поліпшити методи виробництва, зберігання і розподілу
продуктів харчування шляхом широкого використання технічних і
наукових знань, поширення знань про принципи харчування і
вдосконалення або реформи аграрних систем так, щоб досягти
найбільш ефективного освоєння і використання природних ресурсів, і b) забезпечити справедливий розподіл світових запасів
продовольства відповідно до потреб і з урахуванням проблем країн,
як імпортуючих, так і експортуючих продукти.
Стаття 12
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного
здоров'я. 2. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту
для повного здійснення цього права, включають ті, які є
необхідними для: а) забезпечення скорочення мертвонароджуваності та дитячої
смертності і здорового розвитку дитини; b) поліпшення всіх аспектів гігієни зовнішнього середовища і
гігієни праці в промисловості; с) запобігання і лікування епідемічних, ендемічних,
професійних та інших хвороб і боротьби з ними; d) створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу
і медичний догляд у разі хвороби.
Стаття 13
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна
спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення
її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних
свобод. Вони, далі, погоджуються в тому, що освіта повинна дати
можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства,
сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і
всіма расовими, етнічними та релігійними групами і сприяти роботі
Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру. 2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що для
повного здійснення цього права: а) початкова освіта повинна бути обов'язкова і безплатна для
всіх; b) середня освіта в її різних формах, включаючи
професійно-технічну середню освіту, повинна бути відкрита і
зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів
і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти; с) вища освіта повинна бути зроблена однаково доступною для
всіх на основі здібностей кожного шляхом вжиття всіх необхідних
заходів і, зокрема, поступового запровадження безплатної освіти; d) елементарна освіта повинна заохочуватися або
інтенсифікуватися по можливості для тих, хто не проходив чи не
закінчив повного курсу початкової освіти; е) має активно проводитися розвиток мережі шкіл усіх
ступенів, повинна бути встановлена задовільна система стипендій і
повинні постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького
персоналу. 3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних
опікунів обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державними
властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму
вимог щодо освіти, який може бути встановлено чи затверджено
державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх
дітей відповідно до власних переконань. 4. Ніяка частина цієї статті не повинна тлумачитись у
розумінні приниження свободи окремих осіб та установ створювати
навчальні заклади і керувати ними при незмінній умові додержання
принципів, викладених у пункті 1 цієї статті, і вимоги, щоб
освіта, яку дають у таких закладах, відповідала тому мінімуму
вимог, що його може бути встановлено державою.
Стаття 14
Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті і яка на час
свого вступу до числа учасників не змогла встановити на території
своєї метрополії або на інших територіях, що перебувають під її
юрисдикцією, обов'язкової безплатної початкової освіти,
зобов'язується протягом двох років виробити і прийняти докладний
план заходів для поступового втілення у життя - протягом розумної
кількості років, яка повинна бути зазначена в цьому плані, -
принципу обов'язкової безплатної загальної освіти.
Стаття 15
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право
кожної людини на: а) участь у культурному житті; b) користування результатами наукового прогресу та їх
практичне застосування; с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів,
що виникають у зв'язку з будь-якими науковими, літературними чи
художніми працями, автором яких вона є. 2. Заходи, яких повинні вживати держави-учасниці цього Пакту
для повного здійснення цього права, включають ті, які є
необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та
культури. 3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
поважати свободу, безумовно необхідну для наукових досліджень і
творчої діяльності. 4. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають
користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів
та співробітництва в науковій і культурній галузях.
Частина IV
Стаття 16
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються
подавати відповідно до цієї частини даного Пакту доповіді про
вживані ними заходи і про прогрес на шляху до додержання прав,
визнаних у цьому Пакті. 2. а) Всі доповіді подаються Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй, який надсилає їх примірники на
розгляд в Економічну і соціальну раду відповідно до положень цього
Пакту. b) Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй також
пересилає спеціалізованим установам примірники доповідей або
будь-які відповідні частини доповідей держав-учасниць цього Пакту,
які також є членами цих спеціалізованих установ, оскільки такі
доповіді або частини цих доповідей стосуються якихось питань, що
входять до рамок обов'язків вищезазначених установ відповідно до
їх конституційних актів.
Стаття 17
1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, подають свої
доповіді по етапах відповідно до програми, що повинна бути
встановлена Економічною і соціальною радою протягом року після
набрання чинності цим Пактом по консультації з
державами-учасницями і заінтересованими спеціалізованими
установами. 2. У доповідях можуть зазначатися фактори та труднощі, що
впливають на ступінь виконання обов'язків за цим Пактом. 3. Коли відповідні відомості були раніше передані Організації
Об'єднаних Націй або якійсь спеціалізованій установі якою-небудь
державою-учасницею цього Пакту, то немає потреби відтворювати ці
відомості, і буде достатнім точне посилання на відомості, передані
таким чином.
Стаття 18
На виконання своїх обов'язків за Статутом ООН у галузі прав
людини та основних свобод Економічна і соціальна рада може
вступати в угоди з спеціалізованими установами про надання ними їх
доповідей про прогрес на шляху до досягнення додержання постанов
цього Пакту, що належать до сфери їх діяльності. Ці доповіді
можуть включати подробиці прийнятих їх компетентними органами
рішень і рекомендацій про таке здійснення.
Стаття 19
Економічна і соціальна рада може передавати в Комісію по
правах людини для розгляду і дачі загальних рекомендацій або у
відповідних випадках до відома доповіді, що стосуються прав
людини і подаються державами відповідно до статей 16 та 17, і
доповіді, що стосуються прав людини і подаються спеціалізованими
установами відповідно до статті 18.
Стаття 20
Заінтересовані держави-учасниці цього Пакту і спеціалізовані
установи можуть подавати Економічній і соціальній раді зауваження
щодо будь-якої загальної рекомендації згідно з статтею 19 чи щодо
посилання на таку загальну рекомендацію в будь-якій доповіді
Комісії по правах людини або в будь-якому документі, що на нього
там дається посилання.
Стаття 21
Економічна і соціальна рада може подавати час від часу
Генеральній Асамблеї доповіді з рекомендаціями загального
характеру і з коротким викладом відомостей, одержуваних від
держав-учасниць цього Пакту і від спеціалізованих установ, про
вжиті заходи і досягнуті результати в галузі забезпечення
загального додержання прав, визнаних у цьому Пакті.
Стаття 22
Економічна соціальна рада може звертати увагу інших органів
Організації Об'єднаних Націй, її допоміжних органів і
спеціалізованих установ, які займаються поданням технічної
допомоги, на будь-які питання, що виникають у зв'язку з
доповідями, згаданими в цій частині даного Пакту, які можуть бути
корисні цим органам при винесенні кожним з них у межах своєї
компетенції рішень щодо доцільності міжнародних заходів, що могли
б сприяти ефективному поступовому втіленню у життя цього Пакту.
Стаття 23
Держави, які беруть участь у цьому Пакті, погоджуються, що до
числа міжнародних заходів, які сприяють здійсненню прав, визнаних
у цьому Пакті, належить застосування таких засобів, як укладання
конвенцій, прийняття рекомендацій, подання технічної допомоги та
проведення регіональних нарад і технічних нарад з метою
консультацій, а також дослідження, організовані спільно з
заінтересованими урядами.
Стаття 24
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як приниження значення
постанов Статуту Організації Об'єднаних Націй і статутів
спеціалізованих установ, що визначають відповідні обов'язки різних
органів Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованих установ
щодо питань, яких стосується цей Пакт.
Стаття 25
Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як приниження
невід'ємного права всіх народів повністю і вільно володіти і
користуватися своїми природними багатствами та ресурсами.
Частина V
Стаття 26
1. Цей Пакт відкрито для підписання будь-якою державою-членом
Організації Об'єднаних Націй або членом будь-якої з її
спеціалізованих установ, будь-якою державою-учасницею Статуту
Міжнародного Суду та будь-якою іншою державою, запрошеною
Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй до участі в
цьому Пакті. 2. Цей Пакт підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти
депонуються у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. 3. Цей Пакт відкрито для приєднання будь-якої держави,
зазначеної в пункті 1 цієї статті. 4. Приєднання здійснюється депонуванням документа про
приєднання у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. 5. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
повідомляє всі держави, які підписали цей Пакт або приєдналися до
нього, про депонування кожної ратифікаційної грамоти або документа
про приєднання.
Стаття 27
1. Цей Пакт набирає чинності через три місяці з дня
депонування у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй
тридцять п'ятої ратифікаційної грамоти або документа про
приєднання. 2. Для кожної держави, яка ратифікує цей Пакт або
приєднається до нього після депонування тридцять п'ятої
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, цей Пакт
набирає чинності через три місяці з дня депонування її власної
ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
Стаття 28
Постанови цього Пакту поширюються на всі частини федеративних
держав без будь-яких обмежень чи винятків.
Стаття 29
1. Будь-яка держава, що бере участь у цьому Пакті, може
пропонувати поправки і подавати їх Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар пересилає потім
будь-які запропоновані поправки державам-учасницям цього Пакту з
проханням повідомити його, чи висловлюються вони за скликання
конференції держав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій і
проведення по них голосування. Якщо принаймні третина
держав-учасниць висловиться за таку конференцію, Генеральний
секретар Організації Об'єднаних Націй скликає цю конференцію під
егідою Організації, Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята
більшістю держав-учасниць, що були присутні і брали участь у
голосуванні на цій конференції, подається Генеральній Асамблеї
Організації Об'єднаних Націй на затвердження. 2. Поправки набирають чинності після затвердження їх
Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй і прийняття їх
більшістю в дві третини держав-учасниць цього Пакту, відповідно до
їх конституційних процедур. 3. Коли поправки набирають чинності, вони стають
обов'язковими для тих держав-учасниць, які їх прийняли, а для
інших держав-учасниць залишаються обов'язковими постанови цього
Пакту і всі попередні поправки, ними прийняті.
Стаття 30
Незалежно від повідомлень, зроблених згідно з пунктом 5
статті 26, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
повідомляє всі держави, про які йдеться в пункті 1 тієї ж статті,
про таке: а) підписання, ратифікації і приєднання згідно з статтею 26; b) дату набрання чинності цим Пактом згідно з статтею 27 і
дату набрання чинності будь-якими поправками згідно з статтею 29.
Стаття 31
1. Цей Пакт, англійський, іспанський, китайський, російський
і французький тексти якого є цілком автентичними, підлягає здачі
на зберігання в архів Організації Об'єднаних Націй. 2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй
пересилає засвідчені копії цього Пакту всім державам, зазначеним у
статті 26.
Прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Док. ООН А/RES/2200 А (XXI)

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...