Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
Рада Європи; Стратегія, Міжнародний документ від 25.10.1995
Документ 994_711, поточна редакція — Прийняття від 25.10.1995
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »  

                     Всеєвропейська стратегія 
збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття
Софія, 23 - 25 жовтня 1995 р.

Виконавче резюме
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття є новаторським і стимулюючим підходом,
спрямованим на те, щоб зупинити і повернути назад процес
деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі.
Новаторський - оскільки Стратегія охоплює усі ініціативи в сфері
збереження біологічного і ландшафтного різноманіття в рамках
єдиного європейського підходу. Стимулюючий - оскільки вона сприяє
урахуванню міркувань, пов'язаних з біологічним і ландшафтним
різноманіттям, в соціальних та економічних галузях (секторах).
Стратегія сприяє здійсненню уже прийнятих рішень і визначає
додаткові заходи, які необхідно вжити протягом двох наступних
десятиліть. Стратегія також закладає підвалини для сприяння
застосуванню послідовного підходу і визначення загальних завдань у
межах національних і регіональних зусиль, спрямованих на виконання
положень Конвенції про охорону біологічного різноманіття
( 995_030 ).
Країни Європи несуть спільну відповідальність за збереження
своєї природної спадщини та передачу її прийдешнім поколінням.
Недавні політичні та соціальні зміни в Європі створюють чимало
унікальних можливостей для здійснення заходів щодо збереження
біологічного та ландшафтного різноманіття. Скрізь на континенті
змінюється практика ведення сільського господарства; звільняються
від військового (оборонного), промислового і
сільськогосподарського використання землі, що мають
природоохоронний потенціал; в усіх сферах зміцнюється міжнародне
співробітництво; зростає обізнаність і стурбованість громадськості
проблемами біологічного та ландшафтного різноманіття. Все це
змусило Раду Європи у співдружності з іншими урядовими та
неурядовими організаціями взяти на себе ініціативу щодо розробки
єдиної європейської стратегії.
З метою вирішення проблеми невпинного погіршення довкілля
здійснювались і здійснюються численні ініціативи. Їх можливості та
ефективність можна було б підвищити за наступних умов:
ініціативами повинна бути охоплена вся Європа;
проблеми збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
мають належним чином враховуватись в усіх соціальних та
економічних галузях (секторах);
завдання збереження ландшафтів має стати невід'ємною частиною
базових ініціатив, що пов'язані з біорізноманіттям;
мають враховуватись такі принципи як підтримка, партнерство
та участь;
ініціативи повинні спиратись на використання всіх доступних
механізмів для того, щоб змінити погляди і методи діяльності
людства по відношенню до біологічного та ландшафтного
різноманіття, включаючи: міжнародну та національну політику щодо
ринків та торгівлі, багатосторонні та двосторонні фонди, податкову
та фінансову політику, ініціативи та програми, інформування та
участь громадськості;
мають бути залучені всі основні учасники економічних галузей,
землекористувачі, органи влади та широка громадськість;
для досягнення цілей мають впроваджуватися єдині стратегічні
принципи, що забезпечить можливість ефективної взаємодії.
Стратегічна основа
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття - це внесок Європи в зусилля, які
спрямовані на підтримку впровадження Конвенції про охорону
біологічного різноманіття ( 995_030 ). Стратегія була
запропонована Маастрихтською декларацією "Про збереження природної
спадщини Європи" (1993 р.) і в її основу лягли Бернська конвенція
( 995_032 ), Європейська стратегія збереження природи (1990 р.),
результати конференцій Міністрів охорони довкілля у містах Добржиш
та Люцерн (1991 і 1993 рр.), Конференції ООН з питань довкілля і
розвитку (1992 р.), інші існуючі ініціативи та програми.
Стратегія забезпечує базу для координації і об'єднання зусиль
щодо зміцнення і нарощування існуючих ініціатив. Вона спрямована
не на впровадження нового законодавства, а на ліквідацію прогалин
у тих випадках, коли ініціативи впроваджуються не в повному обсязі
чи не досягають бажаних результатів. Більше того, Стратегія шукає
шляхів для ефективнішого урахування екологічних вимог у всіх
відповідних соціально-економічних секторах, збільшення участі
громадськості і її обізнаності з питань збереження навколишнього
природного середовища та прийнятності для неї інтересів
збереження. Базуючись на висновках Європейського агентства з
питань довкілля в доповіді "Довкілля Європи: Добржиська оцінка",
Стратегія звертається до сильних та слабких місць існуючих
ініціатив і сприяє впровадженню практичних дій там, де не вистачає
належних механізмів, чи там, де існуючі механізми працюють не на
повну потужність.
Стратегічні принципи
Для досягнення мети збалансованого і невиснажливого
використання біологічного та ландшафтного різноманіття Стратегія
передбачає впровадження 10 принципів в усі галузі (сектори), де
використовуються природні ресурси. Такими принципами є: принцип
обережного прийняття рішень, принцип уникнення загроз, принцип
запобігання втратам, принцип переміщення небезпечних виробництв,
принцип екологічної компенсації, принцип екологічної єдності,
принцип відновлення та (від)творення природних ресурсів, принцип
найкращої існуючої технології та найкращих екологічних методів,
принцип "забруднювач платить", принцип участі громадськості та її
доступу до інформації.
Цілі Стратегії та завдання
Цілі:
Суттєве зменшення загроз для біологічного та ландшафтного
різноманіття Європи.
Підвищення можливостей біологічного та ландшафтного
різноманіття Європи до відновлення.
Зміцнення екологічної цілісності всієї Європи.
Забезпечення всебічного залучення громадськості в зусиллях
щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завдання:
Збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем,
середовищ існування, видів та елементів ландшафтів шляхом
створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного
управління нею.
Стале управління та використання позитивного потенціалу
біологічного та ландшафтного різноманіття Європи шляхом
забезпечення оптимального використання соціальних і економічних
можливостей на національному та регіональному рівнях.
Урахування цілей у сфері збереження та сталого
(збалансованого та невиснажливого) використання біологічного та
ландшафтного різноманіття в усіх галузях, що використовують це
різноманіття або впливають на нього.
Покращання інформованості та обізнаності населення в питаннях
біологічного та ландшафтного різноманіття, а також активізація
його участі в діяльності щодо збереження та збільшення цього
різноманіття.
Забезпечення глибшого розуміння стану біологічного та
ландшафтного різноманіття Європи і процесів, які сприяють його
стабільності.
Забезпечення адекватних фінансових надходжень для
впровадження Стратегії.
Операційна основа
Правову основу для здійснення заходів у рамках Стратегії
визначають існуючі широко визнані міжнародні домовленості та
угоди, такі як Конвенція про охорону біологічного різноманіття
( 995_030 ), Бернська конвенція ( 995_032 ) (Монакською
декларацією названа базовим інструментом впровадження Конвенції
про охорону біологічного різноманіття в Європі), Боннська
( 995_136 ) та Рамсарська конвенції ( 995_031 ), Директиви ЄС щодо
середовищ існування та щодо диких птахів.
Пріоритетні завдання
У наступні 20 років Стратегія вишукуватиме можливості
впровадити положення на захист біологічного та ландшафтного
різноманіття в соціальні та економічні галузі (сектори): сільське
господарство, лісівництво, мисливство, рибальство,
водогосподарську діяльність, енергетику і промисловість,
транспорт, туризм та рекреацію, оборону, структурну та регіональну
політику, міське та сільське планування.
Учасники здійснення Стратегії
Головними учасниками впровадження Стратегії будуть
національні органи влади, двосторонні донори, міжнародні
організації та фінансові заклади, організації та асоціації, що
діють у сфері економіки, приватні підприємства, дослідницькі
організації, просвітницькі організації, приватні та колективні
землевласники, неурядові організації та громадськість (організації
на базовому рівні та об'єднання громадян), корінні народності та
місцеве населення регіонів Європи.
Структура планів дій
Для проведення запланованої діяльності Стратегія поділяється
на п'ятирічні плани дій, які створять підвалини для
загальноєвропейського внеску у виконання Конвенції про охорону
біологічного різноманіття ( 995_030 ) і, зокрема, в реалізацію
національних стратегій у сфері збереження біорізноманіття. У
планах дій визначаються основні заходи для досягнення кожного з
комплексу завдань на п'ятирічний період.
План дій щодо збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття на 1996 - 2000 рр.
Вступ
Перший п'ятирічний План дій спрямований на зупинення процесу
погіршення стану ключових біологічних та ландшафтних систем і
зміцнення їх цілісності. На цьому етапі особлива увага
приділятиметься включенню загальноєвропейських пріоритетів у
національні політику та ініціативи, що базуються на національних
стратегіях, планах і програмах у сфері збереження біорізноманіття,
які будуть прийняті урядами всіх країн Європи з метою впровадження
Конвенції про охорону біологічного різноманіття ( 995_030 ).
План дій має стимулювати формування національних екологічних
мереж та Загальноєвропейської екологічної мережі. Разом з тим,
увага приділятиметься впровадженню збалансованого використання
економічних ресурсів природного середовища в усіх регіонах Європи.
Максимально використовуватимуться унікальні можливості, що
відкриваються в результаті соціальних, політичних та економічних
змін у Європі на національному та міжнародному рівнях. У рамках
Плану дій на 1996 - 2000 рр. Рада Європи має створити
Всеєвропейську цільову групу для здійснення Стратегії та керування
цим процесом. План дій включатиме 11 напрямків діяльності: 4
напрямки стосуються загальноєвропейських проблем, 6 - пріоритетних
ландшафтів та екосистем, а 1 - заходів на збереження видів, що
знаходяться під загрозою зникнення. Пріоритетність питань щодо
ландшафтів, екосистем та видів на період 1996 - 2000 рр. визначена
на основі аналізу звітів "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та
доповіді МСОП "Парки заради життя: План заходів для
природоохоронних територій Європи".
Напрямки діяльності
0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення
Стратегії
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
3. Покращання інформованості директивних органів і
громадськості та розширення підтримки з їх боку
4. Збереження ландшафтів
5. Приморські та морські екосистеми
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми
8. Лучні екосистеми
9. Лісові екосистеми
10. Гірські екосистеми
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою
зникнення
Секторальна (галузева) орієнтація Плану дій
Діяльність, в основному, має бути пов'язаною з інтеграцією
біологічного та ландшафтного різноманіття у ключові сектори
(галузі), які впливають на природне середовище, особливо на
сільське господарство та сільську економіку, оскільки в усій
Європі сільський сектор найтісніше взаємодіє з біологічним та
ландшафтним різноманіттям. Крім того, сільськогосподарська
політика та практика постійно змінюються, створюючи широкі
можливості для досягнення загальних цілей Стратегії.
Заходи та проекти
З метою реалізації завдань Стратегії було намічено низку
заходів на 1996 - 2000 рр. Вони можуть увійти в національні плани
дій у сфері збереження біорізноманіття чи робочі програми
міжнародних організацій, державних органів, економічних секторів
чи неурядових організацій і таким чином включатимуться у проекти,
а потім виконуватимуться цими організаціями як окремі,
індивідуальні чи спеціальні заходи. Це і стане внеском у План дій
на 1996-2000 рр. Визначення пріоритетності в Плані дій базувалося,
окрім інших джерел, на визначеннях та політиці в доповіді
"Довкілля Європи: Добржиська оцінка" та програмі МСОП "Парки
заради життя: План заходів для природоохоронних територій Європи".
Огляд та оцінка Стратегії
Процедура огляду складається з чотирьох частин. Вона
координуватиметься Всеєвропейською цільовою групою з питань
біологічного та ландшафтного різноманіття, що буде створена у 1996
р. під егідою Ради Європи, яка доповість про це на черговій
конференції Міністрів "Довкілля для Європи". Цільова група
намагатиметься співпрацювати з країнами-членами Ради Європи,
іншими європейськими країнами, міжнародними організаціями,
включаючи такі як Економічна комісія ООН щодо Європи (UNECE),
Програма ООН з питань довкілля (UNEP), Програма ООН з питань
розвитку (UNDP), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти,
науки та культури (UNESCO), Продовольча і сільськогосподарська
організація Об'єднаних Націй (FAO), Світовий банк (World Bank), а
також донорів та міжнародних неурядових організацій. Через Цільову
групу Сторони та учасники нестимуть відповідальність за
забезпечення відповідного зв'язку та консультацій у межах своєї
відповідальності за окрему діяльність, що провадиться Стратегією.
В організаційному плані процес огляду здійснюватиметься у Раді
Європи з проведенням регулярних нарад урядових сторін, що
приєдналися до Стратегії, на яких можуть бути присутні і інші
учасники.
СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ДІЙ на 1996 - 2000 рр.
0. Загальноєвропейські зусилля на початку процесу здійснення
Стратегії
0.1 Створення Всеєвропейської цільової групи для координації
діяльності в рамках Стратегії.
0.2 Надання допомоги в прийнятті національних стратегій та
планів дій у сфері збереження біорізноманіття в усіх країнах
Європи до 2000 р.
0.3 Використання досвіду здійснення Директиви ЄС щодо
середовищ існування та Бернської конвенції ( 995_032 ).
1. Формування Загальноєвропейської екологічної мережі
1.1 Розробка програми формування Загальноєвропейської
екомережі.
1.2 Розробка першого етапу програми практичних заходів по
формуванню Загальноєвропейської екологічної мережі.
1.3 Стимулювання зусиль щодо формування національних екомереж
і зміцненню їх зв'язків з Загальноєвропейською екологічною
мережею.
1.4 Сприяння розповсюдженню інформації про
Загальноєвропейську екологічну мережу.
2. Урахування міркувань щодо збереження біологічного та
ландшафтного різноманіття в різних галузях господарства
2.1 Звернення до кожної галузі з проханням надати свій
власний план збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.
2.2 Сприяння раціональному використанню особливо екологічно
цінних (добре збережених) територій у сільськогосподарських
районах.
2.3 Забезпечення належного використання механізмів
фінансування.
2.4 Забезпечення під час приватизаційного процесу необхідних
гарантій для біологічного та ландшафтного різноманіття.
3. Покращання інформованості директивних органів і
громадськості та розширення підтримки з їх боку
3.1 Організація всеєвропейської кампанії з підвищення
інформованості громадськості і мобілізації її підтримки.
3.2 Забезпечення можливості для інформування широкої
громадськості про значимість територій великої природної та
ландшафтної цінності.
3.3 Створення служб для розширення можливостей інформування
населення в районах Північноєвропейської рівнини та Чорного моря.
4. Збереження ландшафтів
4.1 Складання всеохоплюючого довідкового керівництва щодо
біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
4.2 За підсумками проведеної оцінки та аналізу розробка
принципів, які стосуються політики, програм та законодавства в
сфері охорони культурної і геологічної спадщини та біологічного
різноманіття.
4.3 Розробка кодексу практики з метою залучення приватних та
державних землевласників до зусиль щодо підвищення інформованості
про значення різноманіття ландшафтів, які користуються традиційним
визнанням та зберігаються завдяки їх історичній та культурній
цінності.
4.4 Розробка плану дій, який базується на використанні
методів, керівних принципів і демонстраційних моделей, що
покликані сприяти підвищенню інформованості для захисту
геологічних компонентів ландшафтів; активне залучення
землевласників, енергетичних, промислових, водогосподарських
галузей до зусиль щодо збереження ландшафтів.
4.5 Вивчення взаємозв'язку між традиційними ландшафтами та
регіональною економікою.
5. Приморські та морські екосистеми
5.1 Формування і функціонування європейської екомережі
морських і приморських територій.
5.2 Розробка комплексного підходу на основі охорони
приморської зони та її раціонального використання, регулювання і
планування ресурсів суші та моря як єдиної системи з урахуванням
природоохоронних аспектів.
5.3 Розробка спеціального кодексу поведінки для приморських
районів з конкретними рекомендаціями щодо раціональної практики
для органів, які зайняті управлінням приморських районів, їх
забудовою, а також для інших груп користувачів.
5.4 Початок здійснення пріоритетних заходів з охорони
приморських і морських екосистем, які відіграють важливу роль у
збереженні біологічного і ландшафтного різноманіття в Північній
Європі, районах Атлантики, Північного, Балтійського та
Середземного морів.
5.5 Зміцнення, створення і збереження пріоритетних
природоохоронних територій в якості основних біотопів для
розмноження тюленів-монахів та морських черепах у східних районах
Середземномор'я.
5.6 Розробка плану дій з метою збереження колоній морських
водоростей у Середземному морі.
5.7 Сприяння розвитку політики в галузі туризму у приморських
районах, наприклад, екотуризму, із зосередженням особливої уваги
на підвищення якості існуючих курортних зон замість створення
нових у районі Середземного та Чорного морів.
5.8 Оцінка методів зміцнення ролі і урахування багатих на
біорізноманіття об'єктів у комплексних моделях з увагою на
концентровану та компактну забудову берегових районів замість
лінійної. Організація відповідних кампаній насамперед у районі
Середземного, Чорного та Балтійського морів.
5.9 Організація контролю над шкідниками та знищення шкідливих
екзотичних видів у Середземному та Чорному морях.
5.10 Сприяння спільній справі збереження Каспійського моря.
6. Річкові та пов'язані з ними водно-болотні екосистеми
6.1 Розробка міжнародної програми по створенню і регулюванню
природоохоронних територій і підготовці планів комплексного
регулювання річок та їх заплав з метою розширення системи
прибережних захисних насаджень та зміцнення їх функцій як
"екологічного коридору".
6.2 Підвищення інформованості та збереження традиційно
керованих річкових ландшафтів, а також сприяння розвитку туризму і
регіональної економіки.
6.3 Розробка природоохоронних програм по збереженню тих
великих рік, які мало охоплені людською діяльністю і мають
розвинені екологічні компоненти та які ще існують в Європі.
6.4 Розробка та реалізація проектів з реінтродукції видів та
відновлення середовищ існування із зосередженням уваги на річки в
районі Атлантики та Балтики.
6.5 Виявлення і охорона усіх приморських лісів та інших
природних систем, які знаходяться під загрозою зникнення, в районі
Атлантики в Західній Європі і сприяння розробці адекватних
механізмів їх охорони.
6.6 Розробка плану дій з сприяння застосуванню альтернатив,
що не завдають шкоди, методам створення великих водосховищ та
будівництва дамб у Середземномор'ї, що загрожує стану ландшафтів
та екосистем.
6.7 Організація пропагандистських кампаній на захист найменш
зачеплених людською діяльністю великих річок у Скандинавії,
Центральній та Східній Європі.
7. Внутрішні водно-болотні екосистеми
7.1 Підготовка керівних принципів на підтримку політики з
відновлення та оздоровлення водно-болотних систем, які постраждали
внаслідок попередньої діяльності, з метою сприяння підтримці і
розвитку екомереж.
7.2 Розробка кодексу поведінки, який би забезпечував
включення природоохоронних завдань у політику щодо водно-болотних
екосистем на основі концепції раціонального використання
(Рамсарська конвенція ( 995_031 ).
7.3 Розробка програми, яка передбачає урахування принципу
раціонального використання водно-болотних екосистем в європейській
та національній політиці.
7.4 Вжиття заходів для сприяння підготовці національних та
регіональних планів гідрологічного регулювання водозборів.
7.5 Розробка природоохоронних планів дій для водно-болотних
екосистем, які знаходяться під загрозою зникнення та відіграють
важливу роль у збереженні біологічного та ландшафтного
різноманіття біогеографічних регіонів, особливо в районах
Атлантики, Балтики і Середземномор'я, а також північних та східних
районів Європи.
7.6 Оцінка природоохоронного значення торфових боліт,
особливо у зв'язку з торфодобуванням та торгівлею торфом.
8. Лучні екосистеми
8.1 Сприяння розробці планів дій щодо охорони природних і
напівприродних лук, особливо тих, які мають європейське значення.
8.2 Підготовка планів з організації пасовищного господарства
за допомогою конкретних заходів, що базуються на юридичних та
фінансових можливостях місцевого, національного та міжнародного
рівнів.
8.3 Зосередження особливої уваги на контроль за збиранням
даних та урахування потреб агропасовищних районів.
8.4 Визначення ступеня пріоритетності заходів щодо збереження
природних лук, які характеризуються великим біологічним та
ландшафтним різноманіттям, а також у різних біогеографічних
регіонах із зосередженням особливої уваги на райони Атлантики,
Іберії, Східного Середземномор'я, а також Центральної та Східної
Європи.
8.5 Розробка проекту перспективної програми Європейського
союзу та плану дій для напівприродних пасовищ, включаючи питання
політики в галузі регіонального розвитку, сільського господарства,
соціально-екологічної політики.
8.6 Розробка конкретних заходів щодо застосування дійових
механізмів організації регульованих пасовищ з використанням
податкових стимулів для екологічно вразливих районів та
запровадження ініціатив по управлінню землекористуванням на
великих пасовищах.
8.7 Вивчення методологій застосування принципу
взаєморозрахунків у рамках реформи Загальної сільськогосподарської
політики ЄС на підтримку природних районів з цінним біологічним та
ландшафтним різноманіттям.
8.8 Розробка планів участі державних та приватних секторів у
програмах приватизації в сільськогосподарських районах Центральної
та Східної Європи.
9. Лісові екосистеми
9.1 Виділення територій, що забезпечують збереження усіх
видів лісів в Європі, і встановлення конкретних пріоритетів
відносно природоохоронних зусиль, спрямованих на забезпечення
100%-ї охорони пралісів, які залишилися, більшості багаторічних
вторинних насаджень та залишків водоохоронних лісових коридорів з
урахуванням потреб корінного та місцевого населення.
9.2 Збереження районів існування видів, що потребують великі
незаймані лісові екосистеми, у тому числі на основі Бернської
конвенції ( 995_032 ), Директиви ЄС щодо середовищ існування та
діяльності Економічної комісії ООН щодо Європи (UNECE) по
відношенню видів, які знаходяться під загрозою зникнення.
9.3 Розробка і здійснення плану дій для впровадження аспектів
біологічного та ландшафтного різноманіття з розбудовою екологічної
мережі в лісовий менеджмент та урахуванням під час використання
лісової продукції і її відновлення.
9.4 Організація і проведення досліджень щодо коригування
систем лісового господарства в Європі з метою оптимального
пристосування до змін клімату, забезпечення лікувальної та
багатьох інших функцій існуючих лісів та раціонального підходу для
утримання і накопичення вуглецю, а також досліджень з інших
питань, згаданих у резолюції 4-ої Гельсінської конференції
Міністрів щодо захисту лісів в Європі 1993 р.
9.5 Організація і проведення досліджень з питань зміни систем
лісового господарства в Європі.
9.6 Формування ефективної мережі природоохоронних районів з
метою збереження північних бореальних лісів.
9.7 Зміцнення збалансованого використання і охорони зрілих
природних лісів південно-західної та південно-східної частин
Середземномор'я.
9.8 Визначення і організація планів відновлення найцінніших
фрагментованих лісів у Центральній та Східній Європі і в районах
Атлантики.
9.9 Розробка програми оцінки і визначення заходів щодо
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття з урахуванням
ринкових механізмів та приватизації, які впливають на стале
використання лісів у Центральній та Східній Європі.
9.10 Розробка процедур для забезпечення тіснішого
співробітництва з корінним та місцевим населенням з метою
ефективного сталого лісокористування в господарських цілях і для
культурного та біологічного використання різноманіття в арктичних
та північних районах і Центральній та Східній Європі.
10. Гірські екосистеми
10.1 Розробка кодексу поведінки щодо збереження біологічного
та ландшафтного різноманіття в гірських районах з наданням
переваги транскордонним ділянкам Загальноєвропейської екологічної
мережі.
10.2 Розробка демонстраційних планів щодо організації
лісонасаджень, які базуються на засадах екологічно збалансованого
розвитку.
10.3 Здійснення діяльності для оцінки та огляду заходів щодо
зміни системи дотацій на ведення сільського господарства в
гірських районах аби забезпечити підтримку розвитку сільських
районів замість досягнення більш високих темпів продуктивності.
10.4 Організація інформаційної кампанії, спрямованої на
політиків та відповідальних за прийняття рішень для ознайомлення
їх з питаннями, які стосуються населених пунктів у гірських
районах.
10.5 Розробка системи заходів, що передбачають встановлення
районів/сезонів, де/коли діє заборона сходження на гірські
вершини, планеризм, з'їзд транспорту з доріг або заняття
гірськолижним спортом, та введення в законодавчому порядку заборон
на сходження на скелі, які становлять цінність для біологічного та
ландшафтного різноманіття.
10.6 Проведення огляду з питання потенційного використання
механізмів охорони районів Балкан та Кавказу, арктичних та
альпійських екосистем з урахуванням досвіду Конвенції про охорону
Альп.
10.7 Здійснення ініціатив щодо створення нових транскордонних
природоохоронних територій та зміцнення системи раціонального
використання існуючих гірських районів, особливо в Центральній та
Східній Європі.
10.8 Розробка директив щодо сприяння впровадженню
екстенсивних методів ведення сільського господарства шляхом угод
про раціональне використання в рамках агроекологічних правил
Європейського союзу.
10.9 Проведення досліджень оцінки та огляду необхідності
розробки в Центральній та Східній Європі угод про раціональне
використання по аналогії з екологічно вразливими районами, що
здобули підтримку по лінії Глобальної екологічної фундації (GEF).
10.10 Розробка директив щодо збереження гірських екосистем у
районі Тянь-Шаню.
11. Заходи щодо охорони видів, які знаходяться під загрозою
зникнення
11.1 Розробка планів дій для збереження всіх видів, що
знаходяться під загрозою зникнення на загальноєвропейському рівні,
та їх генетичного різноманіття, особливо популярних видів, які
викликають негативні асоціації, мають культурне значення або
промислову цінність.
11.2 Мобілізація спільних зусиль, включаючи працівників
зоологічних та ботанічних садів в усіх країнах Європи, та
використання їх досвіду здійснення програм збереження in situ та
ex situ та реінтродукції і відновлення там, де такі заходи
передбачені в рамках планів дій щодо збереження видів.
11.3 Складення всеєвропейського переліку видів, що
знаходяться під загрозою зникнення, та видів, що охороняються, на
основі огляду і оцінки переліків в існуючих угодах, конвенціях та
програмах.
11.4 Організація пропагандистських кампаній навколо
видів-символів для покращання охорони видів, що знаходяться під
загрозою зникнення.
11.5 Заохочення країн до розробки та впровадження
регіональних переліків та планів дій щодо охорони видів, що
знаходяться під загрозою зникнення.
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного
та ландшафтного різноманіття
Ця Стратегія являє собою новаторський і стимулюючий підхід,
спрямований на те, щоб зупинити і повернути назад процес
деградації біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі.
Новаторський - оскільки Стратегія охоплює всі ініціативи у сфері
збереження біологічного і ландшафтного різноманіття в межах
єдиного європейського підходу. Стимулюючий - оскільки вона сприяє
урахуванню міркувань, пов'язаних з біологічним і ландшафтним
різноманіттям, в соціальних та економічних секторах (галузях).
Стратегія сприяє впровадженню прийнятих рішень і визначає
додаткові заходи, які необхідно здійснити протягом двох наступних
десятиліть. Стратегія також закладає підвалини для сприяння
застосуванню послідовного підходу і визначення загальних завдань у
межах національних і регіональних зусиль на виконання положень
Конвенції про охорону біологічного різноманіття ( 995_030 ).
Основу цієї Стратегії складають такі два поняття:
Біологічне різноманіття - варіабельність живих організмів з
усіх джерел, включаючи, між іншим, наземні, морські, інші водні
екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це
поняття включає в себе різноманіття в межах виду, між видами та
різноманіття екосистем (стаття 2 Конвенції про охорону
біологічного різноманіття ( 995_030 ).
Ландшафтне різноманіття - формальне вираження численних
зв'язків, що мають місце в даний час між індивідуумом або
суспільством та топографічно окресленою територією, і зовнішній
прояв яких є результатом впливу природних та людських чинників та
їх комбінацій протягом певного часу (проект рекомендацій Ради
Європи щодо комплексної охорони районів культурного ландшафту в
межах ландшафтної політики).
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД
1.1 Вступ
Біологічне і ландшафтне різноманіття Європи - одна з наших
найбільших цінностей. Воно дісталося нам у спадщину після
тисячоліть еволюції і пов'язане з іншими природними системами
світу. Ми несемо спільну відповідальність за те, щоб передати цю
спадщину прийдешнім поколінням у вигляді різноманітної і сталої
системи. Однак природне різноманіття Європи швидко і безперервно
виснажується. Цінні і характерні середовища існування на всьому
континенті несуть значні втрати, які призводять до зменшення
різноманіття, чисельності та ареалів багатьох видів, середовищ
існування та ландшафтів.
Створилася загроза таким традиційним антропогенним
ландшафтам, природним і напівприродним середовищам існування
європейського значення, як приморські зони, райони морів,
заболочені землі, ліси, гірські райони, пасовища; під загрозою
зникнення опинилася також велика кількість видів дикорослих рослин
і диких тварин. Найбільш помітні причини цього - зміни в
землекористуванні, зменшення площ природних угідь та їх
фрагментація.
1.2 Обгрунтування
Для збереження європейської природної спадщини вже здійснено
багато важливих ініціатив, але, незважаючи на зусилля урядових
органів, неурядових організацій і окремих осіб, біологічне і
ландшафтне різноманіття Європи продовжує швидко зменшуватися.
Аналіз недоліків нинішніх ініціатив і механізмів природоохоронної
діяльності показує, що ці ініціативи і механізми будуть
ефективнішими, якщо:
- буде створена чітка основа, яка дозволить спрямувати всі
існуючі ініціативи на досягнення єдиної мети - збереження
біологічного і ландшафтного різноманіття в Європі;
- будуть виявлені, усунуті або взяті під контроль головні
чинники, які сприяють погіршенню стану цього різноманіття.
Нещодавні політичні і соціальні зміни в Європі створюють
чимало унікальних можливостей для вжиття заходів для збереження
біологічного і ландшафтного різноманіття. Всюди на континенті
змінюється практика ведення сільського господарства; звільняються
землі, які мають значний природоохоронний потенціал (з-під
військового, промислового і сільськогосподарського використання);
зміцнюється міжнародне співробітництво; покращується обізнаність
та занепокоєність громадськості з питань різноманіття.
Необхідно відзначити, що в європейському контексті існує
розуміння того, що:
- збереження європейської природної спадщини - це один з
основних елементів, необхідних для забезпечення сталого розвитку в
Європі;
- збереження європейської природної спадщини - спільна
відповідальність усіх європейських країн і регіонів, завдання, яке
можна з успіхом вирішити лише в європейському контексті;
- всеєвропейське співробітництво дозволить підвищити
ефективність національних дій у рамках Конвенції про охорону
біологічного різноманіття ( 995_030 );
- питання про ландшафтне різноманіття ще не знайшло
достатнього відображення в механізмах, спрямованих на захист і
покращання якості довкілля;
- ставлення громадськості, її поінформованість в питаннях
природоохоронної діяльності та їх розуміння є ефективною гарантією
збереження біологічного і ландшафтного різноманіття;
- широкомасштабні політичні і економічні зміни, які відбулися
за останні 10 років, потребують пошуку нових рішень для тих нових
проблем, які з'явилися в галузях використання земель і природних
ресурсів;
- збалансоване використання довкілля як господарської
цінності є необхідною попередньою умовою безперервного
соціально-економічного розвитку і підвищення добробуту Європи;
- небезпеки, які загрожують біологічному та ландшафтному
різноманіттю, потребують термінових дій, які б включали в себе
заходи, що вживаються сьогодні на національному і міжнародному
рівнях, та базувалися б на них;
- виснаження довкілля в Європі викликане економічними та
соціальними чинниками і тому урахування природоохоронних аспектів
у соціально-економічній політиці є необхідною попередньою умовою
відновлення і підтримки біологічного та ландшафтного різноманіття;
- шляхом сприяння місцевим ініціативам, спрямованим на
досягнення сталого розвитку і здійснюваним за участю всіх
землекористувачів, можна досягнути в сільськогосподарських районах
нового балансу між інтересами соціально-економічного розвитку і
необхідністю збереження екологічної стабільності.
Ці міркування змусили Раду Європи у співробітництві з іншими
національними і міжнародними організаціями, як урядовими, так і
неурядовими, взяти на себе ініціативу щодо розробки цієї
Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного
різноманіття.
1.3 Стратегія
Всеєвропейська стратегія - це внесок Європи у здійснення
Конвенції про охорону біологічного різноманіття ( 995_030 ).
Стратегія була запропонована в Маастрихтській декларації "Про
збереження природної спадщини Європи" (1993 р.), і в її основу
були покладені Бернська конвенція ( 995_032 ), Європейська
стратегія охорони природи (1990 р.), підсумки Добржиської і
Люцернської конференцій Міністрів охорони довкілля (1991 та 1993
рр.) та Конференції ООН з питань довкілля та розвитку (UNCED)
(1992 р.), а також інші існуючі ініціативи та програми. Стратегія
спрямована на сприяння здійсненню Бернської конвенції згідно з
Конвенцією про охорону біологічного різноманіття та Монакською
декларацією.
Стратегія забезпечує основу для координації і об'єднання
зусиль по зміцненню та розширенню існуючих ініціатив. Вона
спрямована не на введення нового законодавства, а на усунення
недоліків у тих випадках, коли потенціал ініціатив реалізується не
в повному обсязі або ініціативи не досягають поставленої мети.
Крім того, мета Стратегії - досягнути ефективнішого урахування
екологічних аспектів в усіх відповідних соціально-економічних
секторах, а також активізувати участь та обізнаність громадськості
в природоохоронній справі, підвищивши її поінформованість з цих
питань і визнання їх актуальності.
1.4 Перспективні цілі у сфері збереження
загальноєвропейського біологічного і ландшафтного різноманіття
Перспективна мета Стратегії полягає в тому, щоб протягом
двадцяти років досягнути збереження та збалансованого використання
біологічного і ландшафтного різноманіття на усьому європейському
континенті і в усіх регіонах, а для цього:
суттєво зменшити, і, по можливості, усунути загрози для
біологічного і ландшафтного різноманіття Європи;
підвищити здатність біологічного і ландшафтного різноманіття
Європи до відновлення;
зміцнити екологічну цілісність усієї Європи;
значно активізувати участь громадськості у вирішенні питань,
пов'язаних з біологічним і ландшафтним різноманіттям.
Таких цілей необхідно досягнути протягом двадцяти років.
Для цього необхідно, щоб:
повністю використовувалися існуючі правові, адміністративні і
соціально-економічні механізми на міжнародному, національному,
регіональному і місцевому рівнях;
заходи здійснювалися на відповідному рівні - європейському,
регіональному, національному або місцевому;
методи управління зміцнювали здатність біологічного і
ландшафтного різноманіття до відновлення;
стали доступними відповідні наукові, технічні та фінансові
ресурси;
були вжиті належні заходи з метою здійснення контролю над
реалізацією Стратегії;
наголос робився на заходах і діяльності, які мають широке
застосування або дають помітні результати.
З огляду на термінову необхідність вирішення багатьох
невідкладних проблем Стратегія має здійснюватися відповідно до
п'ятирічних планів дій. У кожному плані вирішуються найбільш
актуальні і важливі завдання. Ці плани дозволяють оптимально
використовувати існуючі можливості, оскільки вони розраховані на
поетапне виконання протягом двадцяти років, встановлюють
послідовність вирішення проблем на європейському рівні залежно від
їх важливості, визначають пріоритетні екосистеми, ландшафти, види,
регіони.
Довкілля Європи.
Добржиська оцінка. Всеєвропейська конференція Міністрів у
замку Добржиш (колишня Чехословаччина, 1991 р.) закликала
підготувати доповідь про стан європейського довкілля. Доповідь,
підготовлена Європейським агентством з питань довкілля, є основним
внеском в Екологічну програму для Європи. У частині I доповіді
"Довкілля Європи: Добржиська оцінка" пропонується до уваги
загальна ситуація та використана система звітності. У частині II
оцінюється стан довкілля у восьми різних напрямках. У частині III
розглядаються обставини, які негативно впливають на довкілля, а в
частині IV описуються її негативні чинники на прикладі восьми
різних економічних секторів. У частині V подається короткий опис
12 головних екологічних проблем у Європі.
Стан біологічного та ландшафтного різноманіття Європи.
Європейські ландшафти різноманітні та багаті своїм природним
і культурним змістом, а їх екосистеми характеризуються великим
різноманіттям середовищ існування, багатою флорою та фауною.
Протягом останніх десятиліть проходить швидке виснаження цього
біологічного та ландшафтного різноманіття.
Шість відсотків земель Європи складають природоохоронні
території, але в основному їх правовий статус слабкий. Зникають
назавжди геологічні ландшафти та такі середовища існування Європи,
як системи дюн, струмків, кряжів, боліт:
Колись ліси вкривали від 80 до 90% суші Європи, зараз ця
площа зменшилася до 33%. Природні річкові басейни невеликі і
знаходяться під загрозою подальшого скорочення. Охорона
здійснюється недостатньо ефективно. Лукопасовищні угіддя
зосереджені у південно-східній Європі, Середземномор'ї та на
Центрально-Європейській рівнині, а для багатьох центральних та
західно-європейських середовищ існування характерні фрагментація
та незначні розміри. У великій кількості зникають внутрішні
водно-болотні угіддя, такі як болота, трясовини, фени і марші.
Іберія втратила більше 60% таких біотопів. У 18 європейських
країнах охороняється лише 3% верхових боліт. Приморські та морські
екосистеми також відчувають несприятливий вплив: 70% показових
середовищ існування Середземномор'я знаходяться в стресовому стані
та під загрозою зникнення; з 1900 р. західне Середземномор'я
втратило більше 75% прибережних дюн; за останні 50 років втрачено
більше 33% солоних боліт у Вадензе.
Генетичне різноманіття багатьох видів рослин і тварин
знаходиться у стані тривалої деградації чи взагалі під загрозою
вимирання - це стосується 53% риб, 45% рептилій, 40% ссавців, 40%
птахів та 21% з 12500 європейських видів вищих рослин.
Доповідь "Довкілля Європи: Добржиська оцінка" вказує декілька
чинників, що призводять до занепаду ландшафтів та природного
середовища на європейському рівні. Традиційне сільське
господарство використовує інтенсивну агрокультуру, субсидування
якого прискорює цей несприятливий процес, і це справляє
надзвичайно сильний вплив на сільський ландшафт. Орієнтація
лісового господарства на досягнення короткотермінових економічних
вигод призвела до виснаження лісового біорізноманіття. Політика,
яка ведеться в промисловості, на транспорті та при виробництві
електроенергії негативно впливає на приморські зони, великі річки
(наприклад, будівництво дамб і пов'язане з ними будівництво
каналів) та гірські ландшафти (мережі головних доріг). Негативно
впливає на стан гір та приморських районів і масовий туризм.
Розуміння проблем довкілля громадськістю залишається на низькому
рівні.
ГЛАВА 2. СТРАТЕГІЯ НА 1996 - 2016 рр.
2.1 Мета Стратегії
Стратегія сприяє більш узгодженому і через це ефективнішому
використанню існуючих політичних засобів, ініціатив, механізмів,
фондів, наукових досліджень, інформації з метою підтримання і
посилення біологічного і ландшафтного різноманіття Європи.
Головне завдання Всеєвропейської стратегії збереження
біологічного та ландшафтного різноманіття - сприяти збереженню і
збалансованому використанню довкілля.
Експлуатація природних ресурсів є головним чинником
скорочення біологічного і ландшафтного різноманіття. Економічний
потенціал довкілля використовуватиметься і в майбутньому, тому
зусилля по збереженню різноманіття будуть успішними лише за умови,
коли соціально-економічні чинники належно враховуватимуться.
Стратегія базується на висновках доповіді "Довкілля Європи:
Добржиська оцінка" і спрямована на виявлення сильних і слабких
сторін існуючих ініціатив. Вона сприяє впровадженню практичних дій
там, де не вистачає відповідних інструментів або потенціал
існуючих механізмів використовується не повністю.
2.2 Всеєвропейські цілі та завдання
Перспективна мета Стратегії полягає в тому, щоб протягом 20
років досягнути збереження та збалансованого використання
біологічного і ландшафтного різноманіття на всьому європейському
континенті, зокрема в тому, щоб:
1. Суттєво зменшити загрозу для біологічного та ландшафтного
різноманіття Європи.
2. Підвищити здатність біологічного та ландшафтного
різноманіття Європи до відновлення.
3. Зміцнити екологічну цілісність усієї Європи.
4. Забезпечити всебічну участь громадськості в зусиллях по
збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття.
Завданнями Стратегії на цей період є:
1. Збереження, покращання стану та відновлення ключових
екосистем, середовищ існування, видів, елементів ландшафту шляхом
створення Загальноєвропейської екологічної мережі та ефективного
управління нею.
2. Стабільне управління позитивним потенціалом біологічного
та ландшафтного різноманіття Європи та його збалансоване
використання шляхом забезпечення оптимального використання
соціальних та економічних можливостей на місцевому, національному
і регіональному рівнях.
3. Забезпечення урахування цілей збереження та збалансованого
використання біологічного і ландшафтного різноманіття в усіх
секторах, які використовують це різноманіття та впливають на
нього.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »