Європейська соціальна хартія ( ETS N 35 ) (укр/рос)
Рада Європи; Хартія, Міжнародний документ від 18.10.1961ETS N 35
Документ 994_300, чинний, поточна редакція — Редакція від 03.05.1996, підстава - 994_062

                   Європейська соціальна хартія 
(укр/рос)
Турін, 18 жовтня 1961 року

( Зміни в текст не внесені. Додатково див. Протокол
( 994_333 ) від 21.10.91
Додатковий протокол
( 994_807 ) від 09.11.95 )
( Європейську соціальну хартію (переглянену) додатково
див. в документі ( 994_062 ) від 03.05.96 )
Дата підписання: 2 травня 1996 р.

Офіційний переклад
Уряди, які підписали цю Хартію, будучи членами Ради Європи, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів
і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння
їхньому економічному та соціальному прогресу шляхом, зокрема,
захисту та подальшого здійснення прав і основних свобод людини, беручи до уваги, що в Європейській конвенції про захист прав
і основних свобод людини, яка була підписана в Римі 4 листопада
1950 року ( 995_004 ), та Протоколі до неї, який був підписаний у
Парижі 20 березня 1952 року, держави - члени Ради Європи
домовилися забезпечити своєму населенню громадянські та політичні
права і свободи, визначені в цих документах, враховуючи, що здійснення соціальних прав повинно бути
забезпечене без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору
шкіри, статі, віросповідання, політичних переконань, національної
належності чи соціального походження, сповнені рішучості спільно зробити все можливе для підвищення
життєвого рівня та поліпшення соціальної забезпеченості як
міського, так і сільського населення шляхом використання
відповідних установ і здійснення відповідних заходів, погодились про таке:
Частина I
Договірні Сторони ставлять за мету своєї політики, до
здійснення якої вони прагнутимуть усіма відповідними засобами як
національного, так і міжнародного характеру, досягнення умов, за
яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на
життя працею, яку вона вільно обирає. 2. Всі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Всі працівники мають право на безпечні та здорові умови
праці. 4. Всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка
забезпечує достатній життєвий рівень для них самих та для їхніх
сімей. 5. Всі працівники та роботодавці мають право на свободу
об'єднання у національні або міжнародні організації для захисту
своїх економічних і соціальних інтересів. 6. Всі працівники та роботодавці мають право на укладання
колективних договорів. 7. Діти та підлітки мають право на особливий захист від
фізичних та моральних ризиків, на які вони наражаються. 8. Працюючі жінки у випадку материнства та інші працюючі
жінки у відповідних випадках мають право на особливий захист за
місцем їхньої роботи. 9. Кожна людина має право на належні умови професійної
орієнтації, які допомагають їй вибрати професію згідно із своїми
особистими здібностями та інтересами. 10. Кожна людина має право на належні умови професійної
підготовки. 11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами,
що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я. 12. Всі працівники та їхні утриманці мають право на соціальне
забезпечення. 13. Кожна малозабезпечена людина має право на соціальну та
медичну допомогу. 14. Кожна людина має право користуватися соціальними
службами. 15. Інваліди мають право на професійне навчання,
перекваліфікацію та соціальну реадаптацію незалежно від причин і
характеру їхньої інвалідності. 16. Сім'я як головний осередок суспільства має право на
відповідний соціальний, правовий та економічний захист, який
забезпечує її всебічний розвиток. 17. Матері та діти, незалежно від сімейного стану і родинних
відносин, мають право на відповідний соціальний та економічний
захист. 18. Громадяни будь-якої із Договірних Сторін мають право
займатися будь-якою прибутковою діяльністю на території будь-якої
іншої Договірної Сторони на засадах рівності з громадянами
останньої з урахуванням обмежень, які запроваджуються на підставі
безперечних економічних або соціальних причин. 19. Трудящі-мігранти, які є громадянами будь-якої Договірної
Сторони, і члени їхніх сімей мають право на захист і допомогу на
території будь-якої іншої Договірної Сторони.
Частина II
Договірні Сторони зобов'язуються, як це передбачено в частині
III, вважати для себе обов'язковими зобов'язання, визначені в
нижченаведених статтях і пунктах.
Стаття 1
Право на працю
З метою забезпечення ефективного здійснення права на працю
Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Вважати однією із своїх найголовніших цілей і одним із
своїх найголовніших обов'язків досягнення і підтримання якомога
високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення
повної зайнятості. 2. Ефективно захищати право працівника заробляти собі на
життя працею, яку він вільно обирає. 3. Створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх
працівників або забезпечувати їх функціонування. 4. Забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та
перекваліфікацію або сприяти їм.
Стаття 2
Право на справедливі умови праці
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
справедливі умови праці Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Встановити розумну тривалість щоденної та щотижневої
роботи і поступово скорочувати робочий тиждень з урахуванням
підвищення продуктивності праці та інших відповідних факторів. 2. Встановити оплачувані святкові дні. 3. Встановити щорічну оплачувану відпустку тривалістю не
менше двох тижнів. 4. Встановити додаткові оплачувані відпустки або скорочену
тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на роботах, де
умови праці визнані небезпечними або шкідливими. 5. Забезпечити щотижневий відпочинок, який по можливості
збігається із днем, що за традиціями або звичаями відповідної
країни чи регіону визнається днем відпочинку.
Стаття 3
Право на безпечні та здорові умови праці
З метою забезпечення ефективного здійснення права на безпечні
та здорові умови праці Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Прийняти правила з техніки безпеки та гігієни праці. 2. Забезпечити виконання таких правил шляхом нагляду за
дотриманням їхніх вимог. 3. Проводити консультації, за необхідністю, з організаціями
роботодавців та працівників щодо заходів, спрямованих на
поліпшення техніки безпеки та гігієни на виробництві.
Стаття 4
Право на справедливу винагороду
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
справедливу винагороду Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Визнати право працівників на таку винагороду, яка
забезпечує їм і їхнім сім'ям достатній життєвий рівень. 2. Визнати право працівників на підвищену ставку винагороди
за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених
для окремих випадків. 3. Визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну
винагороду за працю рівної цінності. 4. Визнати право усіх працівників на розумний строк
попередження про звільнення з роботи. 5. Здійснювати відрахування із заробітної плати тільки на
умовах і в розмірах, передбачених національними законами або
правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними
рішеннями. Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання
колективних договорів, запровадження законних систем нарахування
заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають
національним умовам.
Стаття 5
Право на створення організацій
З метою забезпечення здійснення або сприяння здійсненню
свободи працівників і роботодавців створювати місцеві, національні
або міжнародні організації для захисту своїх економічних і
соціальних інтересів та вступати в такі організації Договірні
Сторони зобов'язуються, що національне законодавство не буде
ніяким чином обмежувати цю свободу або використовуватися для її
обмеження. Обсяг застосування гарантій, передбачених цією статтею,
до поліції визначається національними законами або правилами.
Порядок застосування цих гарантій до осіб, що входять до складу
збройних сил, і обсяг їх застосування до осіб цієї категорії також
визначаються національними законами або правилами.
Стаття 6
Право на укладання колективних договорів
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
укладання колективних договорів Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Сприяти проведенню спільних консультацій між працівниками
та роботодавцями. 2. Сприяти, коли це необхідно і доцільно, створенню механізму
переговорів на добровільній основі між роботодавцями або
організаціями роботодавців та організаціями працівників з метою
регулювання умов праці за допомогою колективних договорів. 3. Сприяти створенню та використанню належного механізму
примирення та добровільного арбітражу для врегулювання трудових
спорів. А також визнають: 4. Право працівників і роботодавців на колективні дії у
випадках розбіжності інтересів, включаючи право на страйки, з
урахуванням зобов'язань, які можуть випливати з раніше укладених
колективних договорів.
Стаття 7
Право дітей та підлітків на захист
З метою забезпечення ефективного здійснення права дітей та
підлітків на захист Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Встановити, що мінімальний вік прийняття на роботу
становить 15 років, за винятком дітей, які приймаються для
виконання робіт, визнаних легкими роботами, що не завдають шкоди
здоров'ю дітей, їхній моральності або освіті. 2. Підвищити мінімальний вік прийняття на роботу, де умови
праці визнано небезпечними або шкідливими. 3. Заборонити застосування праці осіб, які ще здобувають
обов'язкову освіту, на роботах, що можуть порушити процес їхнього
повного навчання. 4. Обмежити тривалість робочого часу для осіб молодше 16
років відповідно до потреб їхнього розвитку, і особливо потреб у
професійній підготовці. 5. Визнати право молодих працівників і учнів на виробництві
на справедливу заробітну плату або іншу відповідну допомогу. 6. Встановити, що час, витрачений підлітками за згодою
роботодавця на професійну підготовку в нормовані робочі години,
зараховується як робочий час. 7. Встановити, що працюючі особи молодше 18 років мають право
на щорічну оплачувану відпустку тривалістю не менше трьох тижнів. 8. Заборонити застосування праці осіб молодше 18 років на
роботах у нічний час, за винятком деяких робіт, визначених
національними законами чи правилами. 9. Передбачити, що особи молодше 18 років, праця яких
застосовується на роботах, визначених національними законами чи
правилами, підлягають регулярному медичному оглядові. 10. Забезпечити особливий захист дітей та підлітків від
фізичних і моральних ризиків, на які вони наражаються, і зокрема
від тих ризиків, що безпосередньо або опосередковано випливають з
виконуваної ними роботи.
Стаття 8
Право працюючих жінок на захист
З метою забезпечення ефективного здійснення права працюючих
жінок на захист Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Забезпечити жінкам відпустку на період до і після пологів
загальною тривалістю не менше 12 тижнів або з оплатою такої
відпустки, або з виплатою достатньої допомоги по соціальному
забезпеченню, або з наданням допомоги за рахунок державних коштів. 2. Вважати незаконним, якщо роботодавець надсилає жінці
попередження про звільнення з роботи під час її перебування у
відпустці по вагітності та родах або якщо він робить попередження
про звільнення у такий час, що воно набирає чинності в період її
знаходження у такій відпустці. 3. Забезпечити матерям, що мають грудних дітей, перерви,
тривалість яких достатня для годування дитини. 4. a) Регламентувати залучення жінок до робіт у нічний час у
промисловості. b) Заборонити застосування праці жінок на підземних гірних
роботах і відповідно на всіх інших роботах, які протипоказані
жінкам у зв'язку із небезпечними, шкідливими або важкими умовами
праці.
Стаття 9
Право на професійну орієнтацію
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
професійну орієнтацію Договірні Сторони зобов'язуються, у разі
необхідності, створити службу або сприяти діяльності служби, яка
допомагатиме всім особам, включаючи інвалідів, у вирішенні
проблем, пов'язаних із вибором професії та набуттям професійних
навичок, з належним урахуванням здібностей кожної особи та потреби
в них на ринку праці; така допомога повинна надаватись безкоштовно
як підліткам, включаючи школярів, так і повнолітнім особам.
Стаття 10
Право на професійну підготовку
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
професійну підготовку Договірні Сторони зобов'язуються: 1. У разі необхідності, консультуючись з організаціями
роботодавців і працівників, започаткувати професійно-технічну
підготовку або сприяти професійно-технічній підготовці всіх осіб,
включаючи інвалідів, а також створити умови для доступу до вищої
технічної та університетської освіти на основі виключно особистих
здібностей. 2. Започаткувати систему виробничого навчання та інші
регулярні програми професійної підготовки підлітків - хлопців та
дівчат - з їхніх різних професій або сприяти функціонуванню такої
системи. 3. Започаткувати або заохочувати, у разі необхідності: a) належні та легкодоступні програми професійної підготовки
повнолітніх працівників; b) спеціальні програми перепідготовки повнолітніх
працівників, необхідність в яких виникає внаслідок технічного
прогресу або нових тенденцій на ринку праці. 4. Заохочувати повне використання існуючих програм шляхом
вжиття таких відповідних заходів, як: a) зменшення або скасування будь-яких внесків або зборів; b) надання у відповідних випадках грошової допомоги; c) зарахування до нормованих робочих годин часу, витраченого
працівником, на вимогу його роботодавця, на додаткову професійну
підготовку без відриву від виробництва; d) забезпечення шляхом відповідного контролю після
консультацій з організаціями роботодавців і працівників
ефективності виробничого навчання та інших програм професійної
підготовки молодих працівників і у цілому належного захисту
молодих працівників.
Стаття 11
Право на охорону здоров'я
З метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону
здоров'я Договірні Сторони зобов'язуються самостійно або у
співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати
відповідних заходів для того, щоб, крім іншого: 1. Усунути, у міру можливості, причини слабого здоров'я. 2. Забезпечити діяльність консультативно-просвітницьких
служб, які сприяли б поліпшенню здоров'я і підвищенню особистої
відповідальності за стан здоров'я. 3. Запобігати, у міру можливості, епідемічним, ендемічним та
іншим захворюванням.
Стаття 12
Право на соціальне забезпечення
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
соціальне забезпечення Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Започаткувати систему соціального забезпечення або
підтримувати її функціонування. 2. Підтримувати систему соціального забезпечення на такому
задовільному рівні, який принаймні необхідний для ратифікації
Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення
( 993_011 ) (МОП, N 102). 3. Докладати зусилля для поступового піднесення системи
соціального забезпечення на більш високий рівень. 4. Вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх
і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов,
визначених у таких угодах, для забезпечення: a) рівності між їхніми власними громадянами та громадянами
інших Договірних Сторін у тому, що стосується прав на соціальне
забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються
законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від
пересування соціально захищених осіб по територіях Договірних
Сторін; b) надання, здійснення та поновлення прав на соціальне
забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів
страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної
з Договірних Сторін.
Стаття 13
Право на соціальну та медичну допомогу
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
соціальну та медичну допомогу Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Забезпечити, щоб будь-якій малозабезпеченій особі яка
неспроможна отримати достатніх коштів або завдяки своїм власним
зусиллям, або з інших джерел, зокрема за рахунок допомоги по
соціальному забезпеченню, надавалась належна допомога, а у випадку
захворювання забезпечувався догляд, якого вимагає стан її
здоров'я. 2. Забезпечити, щоб політичні або соціальні права осіб, які
отримують таку допомогу, на цій підставі не обмежувалися. 3. Передбачити, що кожна людина може отримувати у відповідних
державних чи приватних службах такі поради та персональну
допомогу, які можуть бути необхідні для запобігання виникненню
особистого або сімейного нужденного становища, для його подолання
чи полегшення. 4. Застосовувати положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті на
засадах рівності між своїми громадянами та громадянами інших
Договірних Сторін, що на законних підставах перебувають на їхній
території, відповідно до своїх зобов'язань за Європейською
конвенцією про соціальну та медичну допомогу ( 994_649 ), яка
була підписана в Парижі 11 грудня 1953 року.
Стаття 14
Право на користування соціальними службами
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
користування соціальними службами Договірні Сторони
зобов'язуються: 1. Сприяти функціонуванню служб або створювати служби, які,
завдяки використанню методів соціальної роботи, сприяли б
підвищенню добробуту і розвиткові як окремих осіб, так і груп осіб
у суспільстві, а також їхній адаптації до соціального середовища. 2. Заохочувати окремих осіб і добровільні чи інші організації
до участі у створенні та функціонуванні таких служб.
Стаття 15
Право осіб з фізичними або розумовими вадами
на професійне навчання,
перекваліфікацію та соціальну реадаптацію
З метою забезпечення ефективного здійснення права осіб з
фізичними або розумовими вадами на професійне навчання,
перекваліфікацію та соціальну реадаптацію Договірні Сторони
зобов'язуються: 1. Вживати належних заходів для забезпечення програм
професійного навчання, в тому числі, у разі необхідності, для
функціонування державних або приватних спеціалізованих учбових
закладів. 2. Вживати для працевлаштування інвалідів належних заходів,
таких, як створення спеціалізованих служб працевлаштування,
забезпечення особливих умов праці та заохочення роботодавців до
прийняття на роботу інвалідів.
Стаття 16
Право сім'ї на соціальний,
правовий та економічний захист
З метою забезпечення умов, необхідних для всебічного розвитку
сім'ї, яка є головним осередком суспільства, Договірні Сторони
зобов'язуються сприяти економічному, правовому та соціальному
захисту сімейного життя такими засобами, як соціальна допомога та
допомога сім'ям з дітьми, фіскальні заходи, надання сім'ям житла,
допомога молодим та інші відповідні засоби.
Стаття 17
Право матерів і дітей на
соціальний та економічний захист
З метою забезпечення ефективного здійснення права матерів і
дітей на соціальний та економічний захист Договірні Сторони
вживатимуть всіх відповідних і необхідних для досягнення такої
цілі заходів, включаючи створення відповідних установ чи служб або
підтримання їхньої діяльності.
Стаття 18
Право займатися прибутковою діяльністю
на території інших Договірних Сторін
З метою забезпечення ефективного здійснення права займатися
прибутковою діяльністю на території будь-якої іншої Договірної
Сторони, Договірні Сторони зобов'язуються: 1. Сприятливо застосовувати чинні правила. 2. Спростити існуючі формальності та зменшити або скасувати
державне мито й інші збори, які сплачуються іноземними робітниками
або їхніми роботодавцями. 3. Лібералізувати в односторонньому порядку або колективно
правила, які регулюють працю іноземних робітників. А також визнають: 4. Право своїх громадян залишати свою країну для того, щоб
займатися прибутковою діяльністю на території інших Договірних
Сторін.
Стаття 19
Право трудящих-мігрантів і членів
їхніх сімей на захист і допомогу
З метою забезпечення ефективного здійснення права
трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей на захист і допомогу на
території будь-якої іншої Договірної Сторони, Договірні Сторони
зобов'язуються: 1. Підтримувати або забезпечувати функціонування відповідних
і безкоштовних служб, які надавали б таким робітникам допомогу,
зокрема в одержанні точної інформації, а також вживати в межах
національних законів і правил всіх відповідних заходів для
запобігання дезінформації щодо еміграції та імміграції. 2. Вживати в межах своєї юрисдикції відповідних заходів для
сприяння від'їзду, перебуванню та прийому таких робітників і
членів їхніх сімей, а також забезпечувати в межах своєї юрисдикції
під час їхнього перебування відповідні санітарні та медичні
послуги і належні гігієнічні умови. 3. Сприяти, у разі необхідності, співробітництву між
державними і приватними соціальними службами в країнах еміграції
та імміграції. 4. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на
їхній території на законних підставах, якщо такі питання
регулюються законами або правилами чи підлягають контролю з боку
адміністративних властей, режим не менш сприятливий, ніж режим,
який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується
таких питань: a) винагорода та інші умови прийняття на роботу і праці; b) членство у профспілках та користування пільгами
колективних договорів; c) житло. 5. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на
їхній території на законних підставах, режим не менш сприятливий,
ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що
стосується податків, зборів чи внесків, які пов'язані із роботою і
які стягуються щодо працюючих осіб. 6. Сприяти у міру можливості об'єднанню сім'ї іноземного
робітника, який має дозвіл перебувати на відповідній території. 7. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на
їхній території на законних підставах, режим не менш сприятливий,
ніж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що
стосується судочинства з питань, згаданих у цій статті. 8. Забезпечити, щоб такі робітники, коли вони мешкають на
їхній території на законних підставах, не висилалися, якщо вони не
загрожують національній безпеці або не зашкоджують державним
інтересам чи моральності. 9. Дозволяти переказувати в обсягах, передбачених законом,
такі частини доходів і збережень трудящих-мігрантів, які останні
можуть забажати. 10. Поширити захист і допомогу, передбачені у цій статті, на
трудящих-мігрантів, що займаються самостійною підприємницькою
діяльністю, в такому обсязі, в якому зазначені положення можуть
застосовуватися.
Частина III
Стаття 20
Зобов'язання
1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується: a) вважати частину I цієї Хартії декларацією цілей, до
здійснення яких вона прагнутиме усіма відповідними засобами, які
зазначені у вступному пункті частини I; b) вважати для себе обов'язковими принаймні п'ять із
наступних статей частини II цієї Хартії, а саме: статті 1, 5, 6,
12, 13, 16 і 19; c) на додаток до статей, визначених нею згідно з попереднім
підпунктом, вважати для себе обов'язковими таку кількість статей
або позначених цифрами пунктів частини II Хартії, яку вона може
визначити на свій розсуд, при тому розумінні, що загальна
кількість статей або позначених цифрами пунктів, які вона вважає
для себе обов'язковими, становить не менше 10 статей або 45
позначених цифрами пунктів. 2. Рішення щодо статей або пунктів, визначених згідно з
підпунктами b і c пункту 1 цієї статті, повідомляється
Генеральному секретарю Ради Європи під час здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або документа про затвердження відповідної
Договірної Сторони. 3. Будь-яка Договірна Сторона в подальшому в будь-який час у
повідомленні на ім'я Генерального секретаря може заявити про те,
що вона вважає для себе обов'язковими будь-які статті або
позначені цифрами пункти частини II Хартії, які вона ще не
прийняла згідно з пунктом 1 цієї статті. Такі взяті в подальшому
зобов'язання вважаються складовою частиною ратифікації або
затвердження і набирають такої ж чинності на тридцятий день від
дати отримання відповідного повідомлення. 4. Генеральний секретар повідомляє всі уряди, що підписали цю
Хартію, і Генерального директора Міжнародного бюро праці про
будь-які повідомлення, які він отримує згідно із цією частиною
Хартії. 5. Кожна Договірна Сторона забезпечує функціонування системи
інспекції праці відповідно до національних умов.
Частина IV
Стаття 21
Доповіді про прийняті положення
Договірні Сторони кожні два роки у формі, яка визначається
Комітетом міністрів, надсилають Генеральному секретарю Ради Європи
доповідь про застосування прийнятих ними положень частини II
Хартії.
Стаття 22
Доповіді про неприйняті положення
Договірні Сторони надсилають Генеральному секретарю через
відповідні проміжки часу на прохання Комітету міністрів доповіді
про положення частини II Хартії, які вони не прийняли під час
ратифікації або затвердження чи у подальших повідомленнях. Комітет
міністрів періодично визначає, про які положення і в якій формі
такі доповіді мають бути надіслані.
Стаття 23
Перепровадження копій доповідей
1. Кожна Договірна Сторона надсилає копії своїх доповідей,
зазначених в статтях 21 і 22, тим своїм національним організаціям,
що є членами міжнародних організацій роботодавців і профспілок,
яким пропонується згідно з пунктом 2 статті 27 бути представленими
на засіданнях Підкомітету Урядового соціального комітету. 2. Договірні Сторони надсилають Генеральному секретарю на
прохання цих національних організацій будь-які коментарі, одержані
від них щодо зазначених доповідей.
Стаття 24
Розгляд доповідей
Доповіді, надіслані Генеральному секретарю згідно із статтями
21 і 22, розглядаються Комітетом експертів, якому також подаються
будь-які коментарі, що були надіслані Генеральному секретарю
відповідно до пункту 2 статті 23.
Стаття 25
Комітет експертів
1. До складу Комітету експертів входить не більше семи
членів, що призначаються Комітетом міністрів із списку висунутих
Договірними Сторонами незалежних експертів, які відзначаються
найвищою сумлінністю і мають визнаний авторитет у галузі
міжнародних соціальних питань. 2. Члени Комітету призначаються на шість років і можуть бути
призначені на новий строк. Однак при першому призначенні членів
Комітету строк повноважень двох членів закінчується в кінці
чотирирічного періоду. 3. Члени Комітету, повноваження яких мають закінчитися в
кінці першого чотирирічного періоду, визначаються Комітетом
міністрів за жеребом одразу ж після першого призначення. 4. Член Комітету експертів, призначений для заміщення члена,
строк повноважень якого не минув, обіймає посаду протягом решти
частини строку повноважень свого попередника.
Стаття 26
Участь Міжнародної організації праці
Міжнародній організації праці пропонується призначити
представника для участі в роботі Комітету експертів із правом
дорадчого голосу.
Стаття 27
Підкомітет Урядового соціального комітету
1. Доповіді Договірних Сторін і висновки Комітету експертів
подаються на розгляд Підкомітету Урядового соціального комітету
Ради Європи. 2. До складу Підкомітету входить по одному представнику від
кожної Договірної Сторони. Він пропонує не більше ніж двом
міжнародним організаціям роботодавців і не більше ніж двом
міжнародним організаціям профспілок, які він може визначити, бути
представленими на його засіданнях наглядачами із правом дорадчого
голосу. Крім того, він може консультуватися не більше ніж з двома
представниками міжнародних неурядових організацій, які мають
консультативний статус при Раді Європи, з питань, що безпосередньо
належать до сфери компетенції цих організацій, таких, наприклад,
як соціальне забезпечення та економічний і соціальний захист
сім'ї. 3. Підкомітет надсилає Комітету міністрів доповідь, яка
містить його висновки, і додає до неї доповідь Комітету експертів.
Стаття 28
Консультативна асамблея
Генеральний секретар Ради Європи надсилає висновки Комітету
експертів Консультативній асамблеї, яка повідомляє Комітет
міністрів про свої міркування щодо цих висновків.
Стаття 29
Комітет міністрів
Комітет міністрів більшістю у дві третини голосів членів, які
мають право засідати в Комітеті, може з урахуванням доповіді
Підкомітету і після консультацій з Консультативною асамблеєю
виносити кожній Договірній Стороні будь-які необхідні
рекомендації.
Частина V
Стаття 30
Відступи від зобов'язань під час війни
або надзвичайного стану в державі
1. Під час війни або іншого надзвичайного стану в державі,
який загрожує життю нації, будь-яка Договірна Сторона може вжити
заходів, які не відповідають її зобов'язанням за цією Хартією,
виключно в тих межах, які зумовлені гостротою становища, якщо такі
заходи не суперечать іншим її зобов'язанням за міжнародним правом. 2. Будь-яка Договірна Сторона, яка використовує це право
відступу від своїх зобов'язань, у розумні строки повною мірою
інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і
про причини їхнього вжиття. Вона також інформує Генерального
секретаря про те, коли такі заходи були припинені і з якого часу
положення Хартії, які вона прийняла, знову повністю виконуються. 3. Генеральний секретар в свою чергу інформує інші Договірні
Сторони і Генерального директора Міжнародного бюро праці про всі
повідомлення, які він отримав згідно з пунктом 2 цієї статті.
Стаття 31
Обмеження
1. Ефективне втілення в життя прав і принципів, зазначених у
частині I, та їхнє ефективне здійснення відповідно до частини II
не підлягають жодним обмеженням, за винятком тих, які передбачені
цими частинами і тих які встановлені законом і необхідні в
демократичному суспільстві для захисту прав і свобод інших людей
або для захисту державних інтересів, національної безпеки,
здоров'я людей чи моралі. 2. Обмеження, які дозволяються цією Хартією щодо зазначених в
ній прав і зобов'язань, застосовуються тільки з метою, з якою вони
передбачені.
Стаття 32
Хартія і внутрішньодержавне
право чи міжнародні угоди
Положення цієї Хартії не зашкоджують положенням
внутрішньодержавного права чи будь-яких двосторонніх або
багатосторонніх договорів, конвенцій чи угод, які вже набрали або
можуть набрати чинності і за якими захищеним особам може
надаватися більш сприятливий режим.
Стаття 33
Виконання за допомогою
колективних договорів
1. Якщо в державах-членах застосування положень пунктів 1, 2,
3, 4 і 5 статті 2, пунктів 4, 6 і 7 статті 7 і пунктів 1, 2, 3 і 4
статті 10 частини II цієї Хартії, як правило, регулюється
договорами між роботодавцями чи організаціями роботодавців і
організаціями працівників або, як правило, здійснюється не
законодавчим, а іншим шляхом, Договірні Сторони можуть брати на
себе зобов'язання за цими пунктами, які вважаються виконуваними,
якщо положення цих пунктів застосовуються такими договорами або
іншими засобами до переважної більшості відповідних працівників. 2. Якщо в державах-членах застосування цих положень, як
правило, регулюється законодавством, Договірні Сторони також
можуть брати на себе відповідні зобов'язання, які вважаються
виконуваними, якщо ці положення застосовуються законодавством до
переважної більшості відповідних працівників.
Стаття 34
Територіальне застосування
1. Дія цієї Хартії поширюється на територію метрополії кожної
Договірної Сторони. Кожний уряд, який підписав цю Хартію, під час
підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти
або свого документа про затвердження може визначити у заяві на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи, територію, яка для цілей
цієї статті розглядатиметься як територія його метрополії. 2. Будь-яка Договірна Сторона під час ратифікації чи
затвердження Хартії або в будь-який інший час після цього може
заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи
про поширення дії Хартії цілком або частково на визначену в цій
заяві територію (території), яка не входить до складу метрополії і
за міжнародні відносини якої вона відповідає або несе міжнародну
відповідальність. В такій заяві Договірна Сторона зазначає статті
або пункти частини II Хартії, які вона визнає обов'язковими
стосовно територій, названих у заяві. 3. Дія Хартії поширюється на територію (території), зазначену
у вищезгаданій заяві, на тридцятий день від дати отримання такої
заяви Генеральним секретарем. 4. Будь-яка Договірна Сторона в подальшому в будь-який час
може заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради
Європи про те, що стосовно однієї чи більше з тих територій, на
які дію Хартії було поширено згідно з пунктом 2 цієї статті, вона
визнає обов'язковими будь-які статті або будь-які позначені
цифрами пункти, які вона ще не прийняла стосовно цієї території
або цих територій. Такі взяті в подальшому зобов'язання вважаються
складовою частиною первісної заяви щодо відповідної території і
набирають такої ж чинності на тридцятий день від дати отримання
відповідного повідомлення. 5. Генеральний секретар повідомляє інші уряди, які підписали
цю Хартію, і Генерального директора Міжнародного бюро праці про
будь-які повідомлення, які йому надійшли згідно з цією статтею.
Стаття 35
Підписання, ратифікація
і набрання чинності
1. Цю Хартію відкрито для підписання членами Ради Європи.
Вона підлягає ратифікації або затвердженню. Ратифікаційні грамоти
або документи про затвердження здаються на зберігання Генеральному
секретарю Ради Європи. 2. Хартія набирає чинності на тридцятий день від дати здачі
на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти або п'ятого документа
про затвердження. 3. Для будь-якого уряду, який підписав цю Хартію і який
ратифікуватиме її після набрання нею чинності, Хартія набирає
чинності на тридцятий день від дати здачі на зберігання його
ратифікаційної грамоти або документа про затвердження. 4. Генеральний секретар повідомляє всіх членів Ради Європи і
Генерального директора Міжнародного бюро праці про набрання
Хартією чинності, про Договірні Сторони, які ратифікували або
затвердили її, і про здачу на зберігання в подальшому будь-яких
ратифікаційних грамот або документів про затвердження.
Стаття 36
Поправки
Поправки до цієї Хартії можуть пропонуватися будь-яким членом
Ради Європи у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради
Європи. Генеральний секретар перепроваджує іншим членам Ради
Європи всі таким чином запропоновані поправки, які потім
розглядаються Комітетом міністрів і подаються Консультативній
асамблеї для висновку. Будь-які поправки, схвалені Комітетом
міністрів, набирають чинності на тридцятий день після того, як всі
Договірні Сторони проінформують Генерального секретаря про їх
прийняття. Генеральний секретар повідомляє всіх членів Ради Європи
і Генерального директора Міжнародного бюро праці про набрання
чинності такими поправками.
Стаття 37
Денонсація
1. Будь-яка Договірна Сторона може денонсувати цю Хартію
тільки після закінчення п'ятирічного періоду від дати, на яку
Хартія набрала для неї чинності, або після закінчення будь-якого
наступного дворічного періоду і у кожному випадку через шість
місяців від дати повідомлення Генерального секретаря Ради Європи у
письмовій формі про свій намір денонсувати Хартію. Генеральний
секретар надсилає відповідну інформацію іншим Сторонам і
Генеральному директору Міжнародного бюро праці. Така денонсація не
зашкоджує чинності Хартії для інших Договірних Сторін, якщо їх
кількість на протязі всього часу становить не менше п'яти Сторін. 2. Будь-яка Договірна Сторона може відповідно до положень
попереднього пункту денонсувати будь-яку прийняту нею статтю або
будь-який прийнятий нею пункт частини II Хартії, якщо кількість
статей або пунктів, які ця Договірна Сторона визнала обов'язковими
для себе, становить не менше 10 статей або 45 пунктів і якщо ці
статті або пункти включають статті, визначені Договірною Стороною
з числа тих, що конкретно вказані в підпункті b пункту 1 статті
20. 3. Будь-яка Договірна Сторона на умовах, зазначених у пункті
1 цієї статті, може денонсувати цю Хартію або будь-яку статтю чи
пункт частини II Хартії стосовно будь-якої території, на яку дія
Хартії поширюється відповідно до заяви, зробленої згідно з пунктом
2 статті 34.
Стаття 38
Додаток
Додаток до цієї Хартії становить складову частину Хартії.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені представники підписали цю Хартію.
Вчинено в Туріні вісімнадцятого дня жовтня місяця 1961 року
англійською і французькою мовами, причому обидва тексти мають
однакову силу, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві
Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цієї
Хартії кожній державі, яка її підписала.
Додаток до Соціальної хартії
Сфера застосування Соціальної хартії
за змістом виразу "захищені особи"
1. Без шкоди для пункту 4 статті 12 і пункту 4 статті 13
особи, що охоплюються статтями 1-17, включають тільки тих
іноземців - громадян інших Договірних Сторін, які на законних
підставах мешкають або працюють на території відповідної
Договірної Сторони, при тому розумінні, що ці статті повинні
тлумачитися в контексті положень статей 18 і 19. Таке тлумачення не перешкоджає поширенню будь-якою Договірною
Стороною аналогічних пільг на інших осіб. 2. Кожна Договірна Сторона надасть біженцям, визначення яких
наводиться у Конвенції про статус біженців, підписаній у Женеві 28
липня 1951 року ( 995_011 ), і які на законних підставах
перебувають на її території, якомога сприятливіший режим і у
будь-якому випадку не менш сприятливий, ніж режим, передбачений
зобов'язаннями Договірної Сторони за цією Конвенцією і будь-якими
іншими існуючими міжнародними документами, які можуть
застосовуватися до таких біженців.
Частина I, пункт 18,
і Частина II, стаття 18, пункт 1
Встановлюється, що положення цих пунктів не стосуються
питання в'їзду на території Договірних Сторін і не зашкоджують
положенням Європейської конвенції про поселення, підписаної в
Парижі 13 грудня 1955 року.
Частина II
Стаття 1, пункт 2
Цей пункт не тлумачиться як такий, що забороняє або дозволяє
будь-які положення чи будь-яку практику стосовно гарантій
збереження прав профспілок.
Стаття 4, пункт 4
Встановлюється, що цей пункт не забороняє негайного
звільнення у випадку скоєння будь-якого серйозного порушення.
Стаття 4, пункт 5
Встановлюється, що Договірна Сторона може взяти на себе
зобов'язання за цим пунктом, якщо відрахування із заробітної плати
переважної більшості працівників забороняються або законом, або
колективними договорами, або арбітражними рішеннями, за винятком
осіб, таким чином не охоплених.
Стаття 6, пункт 4
Встановлюється, що кожна Договірна Сторона, у тому, що її
стосується, може регулювати законодавчим шляхом здійснення права
на страйк, при тому розумінні, що будь-яке інше можливе обмеження
нею цього права може бути виправдане положеннями статті 31.
Стаття 7, пункт 8
Встановлюється, що Договірна Сторона може взяти на себе
зобов'язання за цим пунктом, якщо вона на виконання духу цього
зобов'язання у своєму законодавстві забороняє застосування праці
переважної більшості осіб молодше 18 років на роботах у нічний
час.
Стаття 12, пункт 4
У вступній частині цього пункту формулювання "і відповідно до
умов, визначених у таких угодах" має на увазі, крім іншого, що
стосовно допомоги, яка надається незалежно від будь-яких страхових
внесків, Договірна Сторона може встановити ценз осілості як умову
надання такої допомоги громадянам інших Договірних Сторін.
Стаття 13, пункт 4
Уряди, що не беруть участі в Європейській конвенції про
соціальну та медичну допомогу ( 994_649 ), можуть ратифікувати
Соціальну хартію стосовно цього пункту, якщо вони надають
громадянам інших Договірних Сторін режим, який відповідає
положенням цієї Конвенції.
Стаття 19, пункт 6
Для цілей цього пункту встановлюється, що термін "сім'я
іноземного робітника" означає принаймні його дружину та
дітей-утриманців молодше 21 року.
Частина III
Встановлюється, що Хартія містить правові зобов'язання
міжнародного характеру, виконання яких підлягає виключно
наглядові, який передбачається у частині IV Хартії.
Стаття 20, пункт 1
Встановлюється, що "позначені цифрами пункти" можуть включати
статті, які містять тільки один пункт.
Частина V
Стаття 30
Встановлюється, що формулювання "під час війни або іншого
надзвичайного стану в державі" охоплює також загрозу війни.
European Treaty Series/35
Збірка договорів Ради Європи
Парламентське видавництво, Київ - 2000
Европейская социальная хартия *
18 октября 1961 года

Подписавшие настоящую Хартию правительства, являющиеся
членами Совета Европы, считая, что целью Совета Европы является достижение еще
большей сплоченности его членов в целях защиты и осуществления
идеалов и принципов, которые являются их общим наследием, и
содействия их экономическому и социальному прогрессу, в частности
путем сохранения и дальнейшего обеспечения прав человека и
основных свобод, считая, что в Европейской конвенции о защите прав человека и
основных свобод, подписанной в Риме 4 ноября 1950 года
( 995_004 ), и в Протоколе к ней, подписанном в Париже 20 марта
1952 года, государства-члены Совета Европы договорились обеспечить
своим народам гражданские и политические права и свободы,
указанные в этих документах, полагая, что осуществление социальных прав должно
обеспечиваться без дискриминации по признаку расы, цвета кожи,
пола, религии, политических взглядов, национальной принадлежности
или социального происхождения, твердо решив предпринимать совместно любые усилия для
повышения уровня жизни и обеспечения социального благосостояния
как городского, так и сельского населения с помощью
соответствующих учреждений и действий, договорились о нижеследующем:
Часть I
Договаривающиеся стороны в своей политике, которая будет
осуществляться всеми надлежащими средствами как национального, так
и международного характера, преследуют цель создания условий, при
которых можно будет эффективно осуществлять следующие права и
принципы: 1. Каждый человек имеет возможность зарабатывать себе на
жизнь трудом, который он свободно выбирает; 2. Все трудящиеся имеют право на справедливые условия труда; 3. Все трудящиеся имеют право на условия работы, отвечающие
требованиям безопасности и гигиены; 4. Все трудящиеся имеют право на справедливое вознаграждение,
достаточное для поддержания нормального уровня жизни их самих и их
семей; 5. Все рабочие и предприниматели имеют право на свободное
объединение в национальные или международные организации для
защиты своих экономических и социальных интересов; 6. Все рабочие и предприниматели имеют право заключать
коллективные договоры; 7. Дети и подростки имеют право на особую защиту от опасности
физического и морального ущерба, которой они подвержены; 8. Работающие женщины в период беременности и другие
работающие женщины, в зависимости от обстоятельств, имеют право на
специальную охрану их труда; 9. Каждый человек имеет право на соответствующие услуги в
области профессионально-технической ориентации в целях оказания
ему помощи в выборе профессии, которая отвечала бы его личным
способностям и интересам; 10. Каждый человек имеет право на соответствующие условия для
профессионально-технической подготовки; 11. Каждый человек имеет право использовать любые меры,
позволяющие ему обеспечить наивысший достижимый уровень здоровья; 12. Все трудящиеся и их иждивенцы имеют право на социальное
страхование; 13. Каждый человек, не имеющий соответствующих средств, имеет
право на социальную и медицинскую помощь; 14. Каждый человек имеет право пользоваться услугами в
области социального обеспечения; 15. Нетрудоспособные имеют право на профессиональную
подготовку, трудоустройство и поселение в определенном месте,
независимо от происхождения и характера их нетрудоспособности; 16. Семья, являющаяся основной ячейкой общества, имеет право
на соответствующую социальную, правовую и экономическую защиту в
целях обеспечения ее всестороннего развития; 17. Матери и дети, независимо от их семейного положения и
семейных связей, имеют право на соответствующее социальное и
материальное обеспечение; 18. Граждане любой из Договаривающихся сторон имеют право
заниматься на территории любой другой Договаривающейся стороны
любой приносящей доход деятельностью на равных основаниях с
гражданами этой территории с ограничениями, вызванными вескими
экономическими или социальными причинами; 19. Рабочие-мигранты, являющиеся гражданами какой-либо
Договаривающейся стороны, а также их семьи имеют право на защиту и
помощь на территории любой другой Договаривающейся стороны.
Часть II
Договаривающиеся стороны обязуются, как это предусмотрено в
Части III, считать себя связанными обязательствами, изложенными в
нижеследующих статьях и пунктах.
Статья 1
Право на труд
В целях обеспечения эффективного осуществления права на труд
Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Признать в качестве одной из основных целей и обязанностей
достижение и поддержание как можно более высокого и стабильного
уровня занятости, с тем чтобы обеспечить полную занятость; 2. Эффективно охранять право рабочего зарабатывать себе на
жизнь трудом, который он свободно выбирает; 3. Ввести или предоставлять для всех рабочих бесплатные
услуги по вопросам занятости; 4. Организовывать или расширять соответствующую
профессиональную ориентацию, обучение и трудовую переподготовку.
Статья 2
Право на справедливые условия труда
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
справедливые условия труда Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Обеспечить разумную продолжительность рабочего дня и
рабочей недели и постепенно сокращать рабочую неделю настолько,
насколько позволяет увеличение производительности труда и другие
связанные с этим факторы; 2. Установить официальные оплачиваемые праздники; 3. Обеспечить минимальный оплачиваемый ежегодный отпуск
продолжительностью в две недели; 4. Предусмотреть дополнительные оплачиваемые выходные дни или
сокращенные рабочие дни для рабочих, занятых в опасном или вредном
для здоровья производстве, как это установлено; 5. Обеспечить еженедельный отдых, который, по мере
возможности, должен совпадать с днем, признаваемым по традиции или
обычаю в соответствующей стране или регионе как день отдыха.
Статья 3
Право на условия работы, отвечающие требованиям
безопасности и гигиены
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
условия работы, отвечающие требованиям безопасности и гигиены,
Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Принять правила безопасности и гигиены труда; 2. Обеспечить соблюдение таких правил путем организации
контроля; 3. По мере необходимости давать консультации организациям
предпринимателей и рабочих по мерам, направленным на улучшение
безопасности и гигиены на промышленных предприятиях.
Статья 4
Право на справедливое вознаграждение
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
справедливое вознаграждение Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Признать право трудящихся на вознаграждение, которое
позволит обеспечить им и их семьям удовлетворительное
существование; 2. Признать право рабочих на повышенную заработную плату за
сверхурочную работу, за исключением некоторых случаев; 3. Признать право трудящихся мужчин и женщин на равную оплату
за труд равной ценности; 4. Признать право всех трудящихся на разумный период
уведомления о прекращении работы по найму; 5. Разрешать вычеты из заработной платы только с соблюдением
условий и в объеме, которые предусмотрены национальным
законодательством или положениями, либо установлены в коллективных
соглашениях или решениях арбитража. Осуществление этих прав обеспечивается с помощью свободно
заключаемых коллективных соглашений, созданного на основании
закона механизма регулирования заработной платы или других
средств, отвечающих национальным условиям.
Статья 5
Право на объединение
В целях обеспечения или поощрения свободы рабочих и
предпринимателей в создании местных, национальных или
международных организаций для защиты своих экономических и
социальных интересов и для вступления в эти организации
Договаривающиеся стороны обязуются обеспечить, чтобы в
национальном законодательстве не содержались нормы, ограничивающие
эту свободу, или чтобы такие нормы не применялись так, что они
ограничивали бы эту свободу. Степень, в какой гарантии,
предусматриваемые в настоящей статье, относятся к полиции,
определяется национальными законами или положениями. Принцип,
регулирующий применение этих гарантий в отношении вооруженных сил,
и степень, в какой они применяются в отношении лиц этой категории,
равным образом определяется национальными законами или
положениями.
Статья 6
Право на заключение коллективных договоров
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
заключение коллективных договоров Договаривающиеся стороны
обязуются: 1. Содействовать проведению совместных консультаций между
рабочими и предпринимателями; 2. Содействовать, когда это необходимо и целесообразно,
созданию механизма для проведения добровольных переговоров между
предпринимателями или организациями предпринимателей и
организациями рабочих с целью урегулирования условий занятости с
помощью коллективных соглашений; 3. Содействовать созданию и использованию соответствующего
механизма примирения и добровольного арбитража для урегулирования
трудовых споров; и признают: 4. Право рабочих и предпринимателей на коллективные действия
в случаях конфликта интересов, включая право на забастовку, при
условии соблюдения обязательств, которые могут вытекать из
заключенных ранее коллективных соглашений.
Статья 7
Право детей и подростков на защиту
В целях обеспечения эффективного осуществления права детей и
подростков на защиту Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Обеспечить, чтобы минимальный возраст приема на работу
составлял 15 лет, за исключением случаев, когда дети заняты на
предусмотренных законом легких работах, не причиняющих вреда их
здоровью, психическому состоянию или образованию; 2. Добиваться установления более высокого минимального
возраста приема на работу в отношении определенных специальностей,
которые считаются опасными и вредными для здоровья; 3. Добиваться, чтобы лица, которые еще должны посещать школу,
не использовались на таких видах работы, которые не дают им
возможности завершить свое образование; 4. Добиваться ограничения рабочих часов для лиц в возрасте до
16 лет в соответствии с потребностями их развития и, в частности,
с их потребностями в профессиональной подготовке; 5. Признать право молодых рабочих и учеников на справедливый
заработок или другие соответствующие надбавки; 6. Добиваться, чтобы время, затраченное подростками на
профессиональную подготовку во время обычного рабочего дня с
согласия предпринимателя, рассматривалось как часть рабочего дня; 7. Добиваться, чтобы работающие лица в возрасте до 18 лет
имели право на ежегодный оплачиваемый отпуск продолжительностью не
менее трех недель; 8. Добиваться, чтобы лица в возрасте до 18 лет не
использовались на ночных работах, за исключением некоторых видов
работ, предусмотренных в национальных законах или положениях; 9. Добиваться, чтобы лица в возрасте до 18 лет, занятые на
работах, предусмотренных национальными законами или положениями,
проходили регулярный медицинский осмотр; 10. Обеспечить специальную защиту от опасности физического и
морального ущерба, которой подвержены дети и подростки, и, в
частности, от опасности, которая прямо или косвенно связана с их
работой.
Статья 8
Право работающих женщин на защиту
В целях обеспечения эффективного осуществления права
работающих женщин на защиту Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Предоставлять оплачиваемый отпуск, достаточное пособие по
социальному обеспечению или пособия из общественных фондов для
женщин, которые берут отпуск до и после родов сроком не менее 12
недель; 2. Считать незаконным, если предприниматель уведомляет
какую-либо женщину об увольнении во время ее отсутствия в связи с
отпуском по беременности или уведомляет ее об увольнении с работы
в такое время, когда срок уведомления истекает во время ее
отсутствия; 3. Обеспечить, чтобы матери, кормящие своих грудных детей,
имели достаточное свободное время для этой цели: 4. а) регулировать прием на работу женщин для работы в ночную
смену в промышленности; b) запретить использование женщин на подземных горнорудных
работах и соответственно на других видах работы, которые не
подходят для них по причине опасности, вредности для здоровья или
тяжести.
Статья 9
Право на профессиональную ориентацию
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
профессиональную ориентацию Договаривающиеся стороны обязуются
обеспечивать или поощрять, по мере необходимости, услуги, которые
помогут всем лицам, в том числе инвалидам, решать проблемы,
связанные с выбором профессии и ходом ее освоения, с должным
учетом их индивидуальных особенностей и их отношения к возможности
приобретения данной профессии: эта помощь должна предоставляться
бесплатно как несовершеннолетним, включая школьников, так и
взрослым.
Статья 10
Право на профессиональное обучение
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
профессиональное обучение Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Обеспечивать или поощрять, по мере необходимости,
техническое или профессиональное обучение всех лиц, включая
инвалидов, в консультации с организациями предпринимателей и
рабочих, и предоставлять возможности для получения высшего
технического и университетского образования, исходя исключительно
из индивидуальных способностей; 2. Обеспечивать или содействовать созданию системы подготовки
учеников и проведению других систематических мероприятий по
подготовке юношей и девушек по разным специальностям; 3. Обеспечивать или содействовать созданию, по мере
необходимости: а) надлежащей и широко доступной учебной базы для взрослых
рабочих; Ь) специальных центров для переподготовки взрослых рабочих,
вызванной техническим прогрессом или новыми тенденциями в области
занятости; 4. Содействовать полному использованию льгот, предоставляемых
соответствующими мерами, такими как: а) сокращение или упразднение всяких сборов и начислений; Ь) предоставление в соответствующих случаях финансовой
помощи; с) включение по просьбе его работодателя в нормальный рабочий
день времени, затраченного на дополнительную подготовку рабочего
во время его работы; d) обеспечение, при соответствующем контроле, в консультации
с организациями предпринимателей и рабочих эффективности
подготовки учеников и других учебных мероприятий для молодых
рабочих, а также соответствующей защиты интересов молодых рабочих
в целом.
Статья 11
Право на охрану здоровья
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
охрану здоровья Договаривающиеся стороны обязуются,
непосредственно или в сотрудничестве с государственными или
частными организациями, предпринимать соответствующие меры,
направленные, в частности, на: 1. Устранение в максимально возможной степени причин
ухудшения здоровья; 2. Обеспечение консультативных услуг и учебной базы для
укрепления здоровья и поощрения личной ответственности в вопросах
здоровья; 3. Предотвращение в максимально возможной степени
эпидемических, эндемических и других заболеваний.
Статья 12
Право на социальное обеспечение
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
социальное обеспечение Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Создать или продолжать использовать систему социального
обеспечения; 2. Поддерживать систему социального обеспечения на
удовлетворительном уровне, по крайней мере на таком уровне,
который требуется для ратификации Международной конвенции (N 102)
о минимальных нормах социального обеспечения ( 993_011 ); 3. Стремиться постепенно довести систему социального
обеспечения до более высокого уровня; 4. Принимать меры путем заключения соответствующих
двусторонних и многосторонних соглашений, или другими средствами,
и при соблюдении условий, изложенных в этих соглашениях, с тем
чтобы обеспечить: а) Одинаковый режим для своих граждан и граждан других
Договаривающихся сторон в отношении прав на социальное
обеспечение, включая сохранение льгот, предоставляемых согласно
законодательству в области социального обеспечения, независимо от
передвижения лиц, пользующихся социальным обеспечением, между
территориями Договаривающихся сторон; Ь) Предоставление, сохранение и возобновление прав на
социальное обеспечение такими средствами, как суммирование
периодов страхования или рабочего стажа, завершенных согласно
законодательству каждой из Договаривающихся сторон.
Статья 13
Право на социальную и медицинскую помощь
В целях обеспечения эффективного осуществления права на
социальную и медицинскую помощь Договаривающиеся стороны
обязуются: 1. Обеспечить, чтобы любое лицо, которое не имеет достаточных
средств и которое не может добыть такие средства своими усилиями
или из других источников, в частности за счет льгот в рамках
системы социального обеспечения, получало необходимую помощь, а в
случае болезни - уход, необходимый в его состоянии; 2. Обеспечить, чтобы лица, которые получают такую помощь, по
этой причине не ограничивались в своих политических и социальных
правах; 3. Добиваться, чтобы каждый человек мог получать через
посредство соответствующих государственных или частных служб такую
консультативную или личную помощь, которая может потребоваться для
предотвращения, устранения или облегчения личных или семейных
нужд; 4. Применять к законно находящимся на их территориях
гражданам других Договаривающихся сторон положения, указанные в
пунктах 1, 2 и 3 настоящей статьи, на равных со своими гражданами
условиях в соответствии со своими обязательствами по Европейской
конвенции о социальной и медицинской помощи ( 994_649 ),
подписанной в Париже 11 декабря 1953 года.
Статья 14
Право пользоваться услугами социального обеспечения
В целях обеспечения эффективного осуществления права
пользоваться услугами социального обеспечения Договаривающиеся
стороны обязуются: 1. Развивать или предоставлять услуги, которые посредством
методов социальной деятельности способствовали бы благосостоянию и
развитию как отдельных лиц, так и групп в обществе и их
приспособлению к социальной среде; 2. Поощрять участие отдельных лиц и добровольных или других
организаций в создании и оказании таких услуг.
Статья 15
Право физически и умственно нетрудоспособных лиц
на профессиональную подготовку, восстановление
трудоспособности и возвращение к общественной жизни
В целях обеспечения эффективного осуществления права
физически и умственно нетрудоспособных лиц на профессиональную
подготовку, восстановление трудоспособности и возвращение к
общественной жизни Договаривающиеся стороны обязуются: 1. Принимать надлежащие меры по организации учебных
заведений, в том числе, в случае необходимости, государственных
или частных специализированных учреждений; 2. Принимать надлежащие меры по трудоустройству
нетрудоспособных лиц, такие как создание специализированных служб
по трудоустройству, учреждений со специальными условиями труда и
меры по поощрению работодателей принимать инвалидов на работу.
Статья 16
Право семьи на социальную, правовую
и экономическую защиту
В целях обеспечения необходимых условий для полного развития
семьи, которая является основной ячейкой общества,
Договаривающиеся стороны обязуются содействовать экономической,
правовой и социальной защите семейной жизни такими средствами, как
социальные и семейные пособия, налоговые льготы, обеспечение семьи
жильем, пособия для молодоженов, и другими надлежащими средствами.
Статья 17
Право матерей и детей на социальную
и экономическую защиту
В целях обеспечения эффективного осуществления права матерей
и детей на социальную и экономическую защиту Договаривающиеся
стороны примут все надлежащие и необходимые меры в этом
направлении, включая создание и содержание соответствующих
институтов или служб.
Статья 18
Право заниматься приносящей доход деятельностью
на территории других Договаривающихся сторон
В целях обеспечения эффективного осуществления права
заниматься приносящей доход деятельностью на территории любой
другой Договаривающейся стороны Договаривающиеся стороны
обязуются: 1. Применять существующие положения, руководствуясь духом
гостеприимства; 2. Упростить существующие формальности и сократить или
отменить гербовые и другие сборы, выплачиваемые иностранными
рабочими или их нанимателями; 3. Либерализовать в индивидуальном или коллективном порядке
положения, регулирующие найм иностранных рабочих; и признают: 4. Право своих граждан выезжать из своей страны с целью
заняться приносящей доход деятельностью на территориях других
Договаривающихся сторон.
Статья 19
Право рабочих-иммигрантов и их семей на защиту
и помощь
В целях обеспечения эффективного осуществления права
рабочих-иммигрантов и их семей на защиту и помощь на территории
любой Другой Договаривающейся стороны Договаривающиеся стороны
обязуются: 1. Предоставлять или обеспечить, чтобы предоставлялись
соответствующие и бесплатные услуги по оказанию помощи таким
рабочим, особенно в получении точной информации, и принимать все
надлежащие меры, насколько это позволяют национальные законы и
положения, против вводящей в заблуждение пропаганды по вопросам
эмиграции и иммиграции; 2. Принимать надлежащие меры в рамках их юрисдикции по
облегчению отъезда, переезда и приема таких рабочих и их семей и
обеспечивать в рамках их собственной юрисдикции надлежащие услуги
в области здравоохранения и медицинского обслуживания и хорошие
гигиенические условия во время переезда; 3. Поощрять сотрудничество, когда оно необходимо, между
государственными и частными социальными службами стран эмиграции и
иммиграции; 4. Обеспечивать таким рабочим на законном основании в
пределах своих территорий в той мере, в какой эти вопросы
регулируются законами или положениями или подлежат контролю со
стороны административных властей, режим, не менее благоприятный,
чем тот, который предоставляется их гражданам в отношении
следующих вопросов: а) вознаграждение и другие условия найма и труда; Ь) членство в профессиональных союзах и пользование
преимуществами коллективного договора; с) жилье; 5. Обеспечивать таким рабочим на законном основании в
пределах своих территорий режим, не менее благоприятный, чем тот,
который предоставляется их гражданам, в отношении взносов в фонд
страхования по безработице, сборов и взносов, выплачиваемых в
отношении работающих лиц; 6. Содействовать в максимально возможной степени объединению
семей иностранных рабочих, которым разрешено поселяться на данной
территории; 7. Обеспечивать таким рабочим на законном основании в
пределах своих территорий режим, не менее благоприятный, чем тот,
который предоставляется их гражданам, в отношении судебного
разбирательства по вопросам, затронутым в настоящей статье; 8. Гарантировать таким рабочим, проживающим на законном
основании на их территориях, что они не будут высланы, за
исключением случаев, когда они представляют угрозу для
национальной безопасности или наносят ущерб общественным интересам
или морали; 9. Разрешить в рамках закона перевод таких частей заработка и
сбережений таких рабочих, какие они могут пожелать; 10. Распространить защиту и помощь, предусмотренные в
настоящей статье, на мигрантов, работающих не по найму, в том
объеме, в каком эти меры применимы.
Часть III
Статья 20
Обязательства
1. Каждая Договаривающаяся сторона обязуется: а) рассматривать Часть I настоящей Хартии как декларацию
целей, к достижению которых она будет стремиться всеми надлежащими
средствами, как об этом говорится во вступительном положении той
части; Ь) считать имеющими для себя обязательную силу по крайней
мере пять следующих статей Части II настоящей Хартии: статьи 1, 5,
6, 12, 13, 16 и 19; с) помимо статей, отобранных ею в соответствии с предыдущим
подпунктом, считать имеющими для себя обязательную силу такое
число статей или нумерованных пунктов Части II настоящей Хартии,
какое она может отобрать при условии, что общее число статей или
нумерованных пунктов, имеющих для нее обязательную силу,
составляет не менее 10 статей или 45 нумерованных пунктов; 2. Статьи или пункты, отобранные в соответствии с подпунктами
Ь и c пункта 1 настоящей Хартии, сообщаются Генеральному секретарю
Совета Европы во время сдачи на хранение документа о ратификации
или утверждении соответствующей Договаривающейся стороной; 3. Любая Договаривающаяся сторона может позднее заявить путем
уведомления Генерального секретаря, что она считает имеющими для
себя обязательную силу любые статьи или любые нумерованные пункты
Части II Хартии, которые она еще не приняла в соответствии с
пунктом 1 настоящей статьи. Такие обязательства, принятые
впоследствии, рассматриваются в качестве составной части
ратификации или утверждения и приобретают такую же силу, начиная с
тридцатого дня после даты уведомления; 4. Генеральный секретарь сообщает всем правительствам,
подписавшим Хартию, и Генеральному директору Международного бюро
труда о каждом уведомлении, полученном им согласно настоящей Части
Хартии; 5. Каждая Договаривающаяся сторона создает систему трудовой
инспекции, соответствующую национальным условиям.
Часть IV
Статья 21
Доклады относительно принятых положений
Договаривающиеся стороны раз в два года направляют
Генеральному секретарю Совета Европы доклад, форма которого будет
определена Комитетом министров, относительно применения тех
положений Части II Хартии, которые были ими приняты.
Статья 22
Доклады относительно положений, которые
не были приняты
Договаривающиеся стороны через соответствующие промежутки
времени по просьбе Комитета министров направляют Генеральному
секретарю доклады относительно положений Части II Хартии, которые
не были ими приняты во время ратификации или утверждения Хартии
или в последующем уведомлении. Периодически Комитет министров
устанавливает, по каким положениям следует запрашивать такие
доклады, и форму, по которой эти доклады должны быть представлены.
Статья 23
Направление копий
1. Каждая Договаривающаяся сторона направляет копии своих
докладов, упомянутых в статьях 21 и 22, тем своим национальным
организациям, которые являются членами международных организаций
предпринимателей и профсоюзов, представители которых приглашаются
согласно пункту 2 статьи 27 на заседания Подкомитета
Правительственного социального комитета; 2. Договаривающиеся стороны направляют Генеральному секретарю
любые соображения по упомянутым докладам, полученные от этих
национальных организаций, если стороны просят их об этом.
Статья 24
Рассмотрение докладов
Доклады, представляемые Генеральному секретарю в соответствии
со статьями 21 и 22, рассматриваются Комитетом экспертов, которому
также представляются любые соображения, направленные Генеральному
секретарю в соответствии с пунктом 2 статьи 23.
Статья 25
Комитет экспертов
1. В состав Комитета экспертов входит не более семи членов,
назначаемых Комитетом министров из числа независимых экспертов,
характеризующихся высокой добросовестностью и признанной
компетентностью в международных социальных вопросах и выдвигаемых
Договаривающимися сторонами; 2. Члены Комитета назначаются сроком на шесть лет. Они могут
назначаться на новый срок. Однако из первоначально назначенных
членов полномочия двух членов истекают к концу четырех лет; 3. Члены, полномочия которых должны истечь к концу начального
периода в четыре года, определяются по жребию Комитетом министров
сразу же после первого назначения; 4. Член Комитета экспертов, назначенный на место члена, срок
полномочий которого не истек, находится в должности до конца
оставшегося срока полномочий его предшественника.
Статья 26
Участие Международной организации труда
Международной организации труда предлагается назначить
представителя для участия с совещательным голосом в заседаниях
Комитета экспертов.
Статья 27
Подкомитет Правительственного социального
комитета
1. Доклады Договаривающихся сторон и заключения Комитета
экспертов представляются на рассмотрение Подкомитету
Правительственного социального комитета Совета Европы; 2. В Подкомитет входит по одному представителю от каждой
Договаривающейся стороны. Он приглашает не более двух
международных организаций предпринимателей и не более двух
международных профсоюзных организаций, которые он может
определить, направить представителей для участия в качестве
наблюдателей с совещательным голосом в своих заседаниях. Кроме
того, он может проводить консультации не более чем с двумя
представителями международных неправительственных организаций,
имеющих консультативный статус при Совете Европы по вопросам, в
которых данные организации прежде всего компетентны, как,
например, социальное обеспечение и экономическая и социальная
охрана семьи; 3. Подкомитет представляет Комитету министров доклад,
содержащий сделанные им выводы, и прилагает доклад Комитета
экспертов.
Статья 28
Консультативная ассамблея
Генеральный секретарь Совета Европы направляет
Консультативной ассамблее заключения Комитета экспертов.
Консультативная ассамблея сообщает свое мнение по этим заключениям
Комитету министров.
Статья 29
Комитет министров
Большинством в две трети голосов членов, имеющих право
заседать в Комитете, Комитет министров может на основе доклада
Подкомитета и по консультации с Консультативной ассамблеей давать
каждой Договаривающейся стороне любые необходимые рекомендации.
Часть V
Статья 30
Отступление от обязательств в период войны
или чрезвычайного положения
1. В период войны или иного чрезвычайного положения,
угрожающего существованию нации, любая из Договаривающихся сторон
может принять меры по отступлению от своих обязательств по
настоящей Хартии в объеме, строго необходимом в связи с
серьезностью сложившегося положения, при условии что такие меры не
противоречат другим ее обязательствам по международному праву; 2. Любая Договаривающаяся сторона, воспользовавшаяся этим
правом отступления от обязательств, в разумные сроки полностью
ставит в известность Генерального секретаря Совета Европы о
принятых мерах и причинах их принятия. Подобным же образом она
ставит в известность Генерального секретаря, когда такие меры
прекратили свое действие, и положения Хартии, которые она приняла,
вновь выполняются в полном объеме; 3. Генеральный секретарь в свою очередь информирует другие
Договаривающиеся стороны и Генерального директора Международного
бюро труда о всех сообщениях, полученных в соответствии с пунктом
2 настоящей статьи.
Статья 31
Ограничения
1. Содержащиеся в Части I права и принципы, когда они
эффективно действуют, и их практическое осуществление,
предусмотренное в Части II, не являются объектом каких-либо
ограничений, не указанных в этих частях, за исключением тех,
которые предусмотрены законодательством и необходимы в
демократическом обществе для защиты прав и свобод других или для
защиты государственных интересов, национальной безопасности,
здоровья и морали граждан. 2. Ограничения, допускаемые по настоящей Хартии в отношении
содержащихся в ней прав и обязательств, не должны применяться для
иных целей, кроме тех, для которых они предусмотрены.
Статья 32
Отношение Хартии к внутреннему праву
и международным соглашениям
Положения настоящей Хартии не противоречат положениям
внутреннего права или любых двусторонних или многосторонних
договоров, конвенций или соглашений, которые уже действуют или
могут вступить в силу и в соответствии с которыми лицам,
находящимся под защитой, будет предоставлен более благоприятный
режим.
Статья 33
Выполнение положений путем коллективных
соглашений
1. В государствах-членах, где положение пунктов 1, 2, 3, 4 и
5 статьи 2, пунктов 4, 6 и 7 статьи 7 и пунктов 1, 2, 3 и 4 статьи
10 Части II настоящей Хартии обычно являются предметом соглашений
между предпринимателями или организациями предпринимателей, с
одной стороны, и организациями рабочих - с другой, или обычно
осуществляются иначе, чем через законодательство, обязательства по
этим пунктам могут быть даны и выполнение их рассматривается как
действенное, если их положения применяются посредством таких
соглашений или иным способом по отношению к подавляющему
большинству соответствующих рабочих; 2. В государствах-членах, где эти положения обычно являются
предметом законодательного закрепления, обязательства могут
подобным образом быть даны и выполнение их рассматривается как
действенное, если эти положения применяются путем законодательства
по отношению к подавляющему большинству соответствующих рабочих.
Статья 34
Территориальное применение
1. Настоящая Хартия применяется к территории метрополии
каждой из Договаривающихся сторон. Каждое правительство,
подписавшее Хартию, может во время подписания или сдачи на
хранение своей ратификационной грамоты или уведомления об
утверждении указать в заявлении на имя Генерального секретаря
Совета Европы территорию, которую следует рассматривать в качестве
территории метрополии для этой цели; 2. Любая Договаривающаяся сторона может во время ратификации
или утверждения настоящей Хартии или в любое последующее время
заявить путем уведомления на имя Генерального секретаря Совета
Европы о том, что действие Хартии в целом или ее части
распространяется на территорию, не входящую в метрополию, или
территории, перечисленные в указанной декларации, за международные
отношения которых она отвечает, и международную ответственность, в
отношении которых она на себя берет. В заявлении указываются
статьи или пункты Части II Хартии, которые она принимает в
качестве имеющих обязательную силу в отношении территорий,
перечисленных в заявлении; 3. Действие Хартии распространяется на территорию или
территории, перечисленные в указанных выше заявлениях, начиная с
тридцатого дня после даты получения Генеральным секретарем
уведомления о таком заявлении; 4. Любая Договаривающаяся сторона может в последующем заявить
путем уведомления на имя Генерального секретаря Совета Европы, что
в отношении одной или более территорий, на которых действие Хартии
было распространено в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи,
она принимает в качестве имеющих обязательную силу любую из статей
или любой из перечисленных пунктов, которые она еще не приняла в
отношении данной территории или территорий. Такие взятые на себя
впоследствии обязательства рассматриваются в качестве составной
части первоначального заявления в отношении соответствующей
территории и действуют с тридцатого дня после даты уведомления; 5. Генеральный секретарь препровождает другим правительствам,
подписавшим Хартию, и Генеральному директору Международного бюро
труда любое уведомление, направленное ему в соответствии с
настоящей статьей.
Статья 35
Подписание, ратификация и вступление в силу
1. Настоящая Хартия открыта для подписания членами Совета
Европы. Она подлежит ратификации или утверждению. Ратификационные
грамоты или уведомления об утверждении сдаются на хранение
Генеральному секретарю Совета Европы; 2. Настоящая Хартия вступает в силу с тридцатого дня после
даты сдачи на хранение пятой ратификационной грамоты или
уведомления об утверждении; 3. Для любого подписавшего Хартию правительства, которое
впоследствии ратифицировало ее, Хартия вступает в силу на
тридцатый день после даты сдачи на хранение его ратификационной
грамоты или уведомления об утверждении; 4. Генеральный секретарь уведомляет членов Совета Европы и
Генерального директора Международного бюро труда о вступлении в
силу Хартии, о Договаривающихся сторонах, ратифицировавших или
утвердивших ее, и о последующей сдаче на хранение любой
ратификационной грамоты или уведомления об утверждении.
Статья 36
Поправки
Любой член Совета Европы может предлагать поправки к
настоящей Хартии в сообщении на имя Генерального секретаря Совета
Европы. Генеральный секретарь направляет другим членам Совета
Европы любые предложенные таким образом поправки, которые затем
рассматриваются Комитетом министров и представляются
Консультативной ассамблее на заключение. Любые поправки,
утвержденные Комитетом министров, вступают в силу с тридцатого дня
после того, как Договаривающиеся стороны информируют Генерального
секретаря о принятии их. Генеральный секретарь уведомляет всех
членов Совета Европы и Генерального директора Международного бюро
труда о вступлении таких поправок в силу.
Статья 37
Денонсация
1. Любая Договаривающаяся сторона может денонсировать
настоящую Хартию только по истечении пяти лет с даты вступления ее
в силу или в конце любого последующего двухгодичного периода, и в
каждом случае после подачи за шесть месяцев предварительного
уведомления Генеральному секретарю Совета Европы, который
соответственно информирует другие стороны и Генерального директора
Международного бюро труда. Такая денонсация не затрагивает
действенности Хартии по отношению к другим Договаривающимся
сторонам при условии, что в любое время таких Договаривающихся
сторон остается не менее пяти; 2. Любая Договаривающаяся сторона может в соответствии с
положениями, содержащимися в предыдущем пункте, денонсировать
любую статью или пункт Части II Хартии, принятые ею, при условии
что число статей или пунктов, которые являются обязательными для
такой Договаривающейся стороны, никогда не будет менее 10 в первом
случае и 45 - во втором и что в это число статей или пунктов будут
по-прежнему входить избранные Договаривающейся стороной статьи,
относящиеся к числу тех, о которых специально упомянуто в
подпункте Ь пункта 1 статьи 20; 3. Любая Договаривающаяся сторона может денонсировать
настоящую Хартию или любую из статей или пунктов Части II Хартии
на условиях, указанных в пункте 1 настоящей статьи, в отношении
любой территории, к которой указанная Хартия применяется в силу
заявления, сделанного в соответствии с пунктом 2 статьи 34.
Статья 38
Добавление
Добавление к настоящей Хартии является ее составной частью.
Добавление к социальной хартии
Сфера действия Социальной хартии в отношении лиц,
находящихся под защитой
1. Без ущерба для пункта 4 статьи 12 и пункта 4 статьи 13
лица, на которых распространяются статьи 1-17, включают
иностранцев только в том случае, если они являются гражданами
другой Договаривающейся стороны, на законных основаниях
проживающими или постоянно работающими на территории
соответствующей Договаривающейся стороны, при том понимании, что
эти статьи должны толковаться в свете положений статей 18 и 19. Это толкование не должно наносить ущерба предоставлению
аналогичных условий другим лицам любой из Договаривающихся сторон; 2. Каждая Договаривающаяся сторона предоставит беженцам, как
они определяются по Конвенции о статусе беженцев ( 995_011 ),
подписанной в Женеве 28 июля 1951 года, на законных основаниях
находящихся на ее территории, максимально возможный благоприятный
режим и в любом случае не менее благоприятный, чем тот, который
предусмотрен по обязательствам, принятым Договаривающейся стороной
по указанной Конвенции и по любым другим действующим международным
документам, применимым к этим беженцам.
Часть I
Пункт 18
и
Часть II
Статья 18, пункт 1
Существует понимание, что эти положения не касаются вопроса
въезда на территории Договаривающихся сторон и не наносят ущерба
положениям Европейской конвенции о поселении, подписанной в Париже
13 декабря 1955 года.
Часть II
Статья 1, пункт 2
Данное положение не должно толковаться как запрещающее или
разрешающее любую оговорку или практику безопасности союза.
Статья 4, пункт 4
Это положение следует понимать таким образом, что оно не
запрещает немедленного увольнения за серьезное правонарушение.
Статья 4, пункт 5
Имеется понимание о том, что Договаривающаяся сторона может
взять на себя обязательство, предусмотренное в этом пункте, если
для подавляющего большинства рабочих вычеты из заработной платы не
допускаются либо законом, либо коллективными соглашениями, или
решениями арбитража, за исключением тех лиц, на которых указанное
не распространяется.
Статья 6, пункт 4
Имеется понимание, что каждая Договаривающаяся сторона может
в том, что ее касается, регулировать осуществление права на
законную забастовку при условии, что правомерность любого
последующего ограничения, которому может подвергнуться это право,
может быть доказана на основании положений статьи 31.
Статья 7, пункт 8
Существует понимание, что Договаривающаяся сторона может
взять на себя обязательство, предусмотренное в этом пункте, если
она действует в духе данного обязательства, предусматривая в
законодательстве, что подавляющее большинство лиц, не достигших
18-летнего возраста, не используются на ночных работах.
Статья 12, пункт 4
Слова "и при соблюдении условий, изложенных в этих
соглашениях", содержащиеся во введении к данному пункту,
подразумевают, в частности, что в отношении пособий,
предоставляемых независимо от страхового взноса, Договаривающаяся
сторона может требовать истечения предписываемого периода
проживания, прежде чем предоставить такие пособия гражданам других
Договаривающихся сторон.
Статья 13, пункт 4
Правительства, не являющиеся участниками Европейской
конвенции о социальной и медицинской помощи ( 994_649 ),
могут ратифицировать Социальную хартию в соответствии с этим
пунктом при условии, что они предоставят гражданам других
Договаривающихся сторон режим, соответствующий вложениям указанной
Конвенции.
Статья 19, пункт 6
Для целей этого положения термин "семья иностранного
рабочего" подразумевает по крайней мере его жену и находящегося на
его иждивении ребенка в возрасте до 21 года.
Часть III
Имеется понимание, что Хартия включает в себя правовые
обязательства международного характера, выполнение которых
подвергается лишь проверке, предусмотренной в части IV Хартии.
Статья 20, пункт 1
Имеется понимание, что "нумерованные пункты" могут включать в
себя статьи, состоящие только из одного пункта.
Часть V
Статья 30
Выражение "в период войны или иного чрезвычайного положения"
следует понимать таким образом, что оно распространяется также и
на угрозу войны. ----------------------- * Неофициальный перевод с английского. Принята Советом Европы в Турине. Вступила в силу 26 февраля
1965 г. По состоянию на 1 января 1989 г. 15 участников.
"СССР и международное сотрудничество
в области прав человека. Документы и
материалы", М., "Международные
отношения", 1989 год.



вгору