Конвенція про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника N 128 [...]
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ, Класифікація від 29.06.1967128
Документ 993_326, чинний, поточна редакція — Підписання від 29.06.1967
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                            Конвенція 
про допомоги по інвалідності, по старості
і у зв'язку з втратою годувальника
N 128 (укр/рос)

Статус Конвенції див. ( 993_407 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 7 червня 1967 року на свою п'ятдесят першу
сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції
1933 року про страхування по старості в промисловості ( 993_198 ),
Конвенції 1933 року про страхування по старості у сільському
господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933 року про страхування по
інвалідності в промисловості ( 993_201 ), Конвенції 1933 року про
страхування по інвалідності у сільському господарстві ( 993_202 ),
Конвенції 1933 року про страхування у разі втрати годувальника в
промисловості і т.д. ( 993_178 ), Конвенції 1933 року про
страхування у разі втрати годувальника в сільському господарстві
( 993_179 ), що є четвертим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1967 року про допомоги по інвалідності,
по старості і у зв'язку з втратою годувальника:
Розділ I. Загальні положення
Стаття 1
1. У цій Конвенції: a) термін "законодавство" означає будь-які закони і
постанови, а також правила в галузі соціального забезпечення; b) термін "установлений" означає: визначений законодавством
або на підставі законодавства члена Організації; c) термін "промислове підприємство" охоплює всі підприємства,
що належать до таких галузей економічної діяльності: добувна
промисловість; обробна промисловість; будівництво; електроенергія,
газ, водопостачання і санітарне обслуговування; транспорт, склади
та служби зв'язку; d) термін "проживання" означає звичайне проживання на
території члена Організації; термін "житель" означає особу, яка
звичайно проживає на території члена Організації; е) термін "на утриманні" стосується передбачуваного стану
залежності, який існує в установлених випадках; f) термін "дружина" означає дружину, що перебуває на
утриманні свого чоловіка; g) термін "удова" означає жінку, яка перебувала на утриманні
свого чоловіка до моменту його смерті; h) термін "дитина" охоплює:
i) дитину молодшого, ніж вік закінчення обов'язкової
шкільної освіти, віку або молодшого, ніж 15 років, віку, причому
враховується більш дорослий вік; і
ii) за встановлених умов дитину молодшого, ніж
встановлено, віку, але дорослішу, ніж зазначено в i), що проходить
курси учнівства, або продовжує своє навчання, або ж хворіє на
хронічне захворювання, або є інвалідом, що не дає їй змоги
займатися будь-якою діяльністю, котра дає прибуток; проте вимоги
Конвенції вважатимуться виконаними, якщо національне законодавство
визначає цей термін просто як такий, що стосується будь-якої
дитини, чий вік молодше ніж той, що значно перевищує вік,
зазначений в i) цього пункту; i) термін "стаж" означає, залежно від того, як це може бути
встановлено, або період, протягом якого сплачувались внески, або
стаж роботи, або тривалість проживання в певній країні, або
будь-яке поєднання цих умов; j) терміни "допомоги, зумовлені сплатою внесків" і "допомоги,
не зумовлені сплатою внесків" означають, відповідно, допомоги,
надання яких залежить або не залежить від прямої фінансової участі
осіб, що підлягають забезпеченню, чи їхніх роботодавців, або ж від
стажу професійної діяльності.
Стаття 2
1. Кожний член Організації, відносно якого ця Конвенція є
чинною, дотримується: a) положень розділу I; b) положень принаймні одного з розділів II, III і IV; c) відповідних положень розділів V і VI; і d) положень розділу VII. 2. Кожний член Організації зазначає у своєму документі про
ратифікацію, відносно яких із розділів II-IV він бере на себе
зобов'язання щодо Конвенції.
Стаття 3
1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може
згодом повідомити Генерального директора Міжнародного бюро праці
про те, що він бере на себе зобов'язання, котрі випливають з
Конвенції, відносно одного або кількох розділів II-IV, які не були
зазначені в його документі про ратифікацію. 2. Зобов'язання, передбачені в параграфі 1 цієї статті,
розглядаються як невід'ємна частина документа про ратифікацію і
мають однакову з ним чинність від дня повідомлення.
Стаття 4
1. За допомогою заяви, яка супроводжує документ про
ратифікацію, кожний член Організації, економіка якого ще не
досягла достатнього рівня розвитку, може скористатися тимчасовими
вилученнями, передбаченими у таких статтях: стаття 9, параграф 2;
стаття 13, параграф 2; стаття 16, параграф 2; стаття 22 параграф
2. У будь-якій такій заяві наводяться причини для таких вилучень. 2. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, вказує у своїх доповідях про
застосування Конвенції, поданих згідно зі статтею 22 Статуту
Міжнародної організації праці ( 993_154 ), відносно кожного такого
вилучення: a) або що причини для такого вилучення все ще існують; b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від
свого права допускати вищезазначені вилучення. 3. Кожний член Організації, який зробив заяву на підставі
параграфа 1 цієї статті, збільшує, в міру того, як на це дають
змогу обставини, кількість охоплених працівників.
Стаття 5
Коли для впровадження в життя якого-небудь з розділів II-IV
цієї Конвенції, зазначених у документі про ратифікацію, член
Організації повинен надати забезпечення визначеній категорії осіб,
яка становить не менш ніж певний відсоток усіх громадян, що
працюють за наймом або всього самодіяльного населення, то перш,
ніж брати зобов'язання щодо впровадження в життя цього розділу,
він упевнюється, що відповідного відсотка досягнуто.
Стаття 6
При проведенні в життя розділів II, III або IV цієї Конвенції
кожний член Організації може враховувати захист, що надається
через страхування, яке хоча й не є обов'язковим за законом
відносно осіб, котрі підлягають забезпеченню, але: a) контролюється державними органами або відповідає
встановленим нормам, і знаходиться під спільним керуванням
роботодавців і працівників; b) охоплює значне коло осіб, заробіток яких не перевищує
заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі; c) задовольняє, в сукупності з іншими видами забезпечення,
якщо такі є, відповідні постанови Конвенції.
Розділ II. Допомога по інвалідності
Стаття 7
Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, котрі підлягають забезпеченню,
надання допомоги по інвалідності, згідно з подальшими статтями
цього розділу.
Стаття 8
До охоплюваного випадку належить нездатність, в установленій
мірі, займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, коли
припускається, що ця нездатність буде постійною або коли вона не
усувається до моменту закінчення встановленого періоду тимчасової
або початкової непрацездатності.
Стаття 9
1. Забезпеченню підлягають такі особи: a) або усі, хто працює за наймом, серед них учні; b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менш ніж 75 відсотків усього самодіяльного
населення; c) або всі жителі чи ті жителі, кошти яких за період
охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлених згідно з
положеннями статті 28. 2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають такі особи: a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 25 відсотків від усіх, хто працює за
наймом; b) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які становлять не менше ніж 50
відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах.
Стаття 10
Допомога по інвалідності надається у вигляді періодичних
виплат, обчислюваних таким способом: a) коли забезпеченням охоплено тих, хто працює за наймом, або
категорії самодіяльного населення - згідно з положеннями статті 26
або статті 27; b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів або тих жителів,
кошти яких за період охоплюваного випадку не перевищують
установлених меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 11
1. Допомога, зазначена в статті 10, коли настає охоплюваний
випадок, забезпечується принаймні: a) особі, що підлягає забезпеченню, котра до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами стаж,
який може бути 15-річним стажем сплати внесків або роботи за
наймом, або 10-річним стажем проживання в країні; b) коли у принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення - особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами
трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного
віку було внесено встановлену річну або середньорічну кількість
внесків. 2. Коли виплата допомоги по інвалідності обумовлюється
мінімальним стажем сплати внесків, роботи за наймом або
проживання, скорочена допомога забезпечується принаймні: a) особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з установленими правилами
п'ятирічний стаж сплати внесків, роботи за наймом або проживання; b) коли в принципі забезпеченням охоплене все самодіяльне
населення - особі, що підлягає забезпеченню, яка до настання
охоплюваного випадку набула згідно з встановленими правилами
трирічний стаж сплати внесків і за яку в період її працездатного
віку було внесено половину середньорічної або річної кількості
внесків, встановленої згідно з пунктом b) параграфа 1 цієї статті. 3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями розділу V, але на
10 відсотків меншого розміру, ніж зазначено в додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, видається,
принаймні, тим особам, що підлягають забезпеченню, які набули
згідно з установленими правилами п'ятирічний стаж сплати внесків,
роботи за наймом або проживання в країні. 4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути
пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків,
роботи за наймом або проживання, який потрібен для отримання
відповідної скороченому відсоткові допомоги, перевищує 5 років,
але менший ніж 15 років сплати внесків чи роботи за наймом, або 10
років проживання; зменшена пенсія виплачується згідно з параграфом
2 цієї статті. 5. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті вважаються
виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями
розділу V, надається, принаймні, тим особам, що підлягають
забезпеченню, котрі набули згідно з установленими правилами стаж
сплати внесків або роботи за наймом, який не перевищує п'яти років
у встановленому мінімальному віці і який може бути збільшено із
зростанням віку, але не може перевищити встановлену максимальну
кількість років.
Стаття 12
Допомога, зазначена у статтях 10 і 11, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку або доти, доки дана особа не
набуде права на отримання пенсії по старості.
Стаття 13
1. Кожний член Організації, для якого розділ II цієї
Конвенції є чинним, за встановлених умов: a) створює служби відновлення працездатності, метою яких є
підготовка інвалідів до поновлення їхньої попередньої діяльності в
усіх випадках, коли це можливо, або, якщо це неможливо, до іншої,
найбільш підхожої оплачуваної праці, з урахуванням їхніх
можливостей та здібностей; b) вживає заходів для того, щоб сприяти влаштуванню інвалідів
на підхожу роботу. 2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4, член
Організації може допускати вилучення з положень параграфа 1 цієї
статті.
Розділ III. Допомога по старості
Стаття 14
Кожний член Організації, стосовно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, допомогу
по старості згідно з нижченаведеними статтями цього розділу.
Стаття 15
1. Охоплюваним випадком є досягнення встановленого віку. 2. Встановлений вік не перевищує 65 років. Проте компетентний
орган влади може встановити більш високу вікову межу з належним
урахуванням демографічних, економічних та соціальних критеріїв,
підтверджуваних статистикою. 3. Якщо встановлений вік дорівнює 65 рокам або старіший, вік
знижується за певних умов відносно осіб, котрі були зайняті на
таких роботах, які для потреб надання допомоги по старості
національне законодавство розглядає як важкі або шкідливі.
Стаття 16
1. Забезпеченню підлягають такі особи: a) або всі, хто працює за наймом, серед них учні; b) або визначені категорії самодіяльного населення, які
становлять не менше ніж 75 відсотків усього самодіяльного
населення; c) або всі жителі чи ті жителі, кошти яких за час
охоплюваного випадку не перевищують меж, встановлених згідно з
положеннями статті 28. 2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають такі особи: a) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом,
які становлять не менше ніж 25 відсотків усіх, хто працює за
наймом; b) або визначені категорії громадян, що працюють за наймом на
промислових підприємствах, які становлять не менше ніж 50
відсотків усіх, хто працює за наймом на промислових підприємствах.
Стаття 17
Допомога по старості надається у вигляді періодичних виплат,
обчислюваних таким способом: a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, або категорії самодіяльного населення, -
згідно з положеннями статті 26 або статті 27; b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів або тих жителів,
кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують встановлених
меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 18
1. Допомога, зазначена в статті 17, забезпечується принаймні: a) особі, що підлягає забезпеченню, котра до охоплюваного
випадку набула згідно з установленими правилами стаж, який може
бути 30-річним стажем сплати внесків чи роботи за наймом або
20-річним стажем проживання в країні; b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення, - особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула встановленого стажу сплати внесків і за яку у
період її працездатного віку було внесено установлену
середньорічну кількість внесків. 2. Коли виплата допомоги по старості обумовлюється
мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за наймом, скорочена
допомога забезпечується, принаймні: a) особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула відповідно до установлених правил 15-річний стаж
сплати внесків або роботи за наймом; b) коли в принципі забезпеченням охоплено все самодіяльне
населення, - особі, що підлягає забезпеченню, яка до охоплюваного
випадку набула установленого стажу сплати внесків і за яку в
період її працездатного віку було внесено половину середньорічної
кількості внесків, установленої відповідно до пункту b) параграфа
1 цієї статті. 3. Положення параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними,
якщо допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але
на 10 відсотків меншого розміру, ніж зазначено у додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, видається,
принаймні, тим особам, що підлягають забезпеченню, які набули
згідно з установленими правилами 10-річний стаж сплати внесків чи
роботи за наймом або 5-річний стаж проживання в країні. 4. Відсотки, зазначені в додатку до розділу V, можуть бути
пропорційно скорочені у тому разі, коли стаж сплати внесків чи
роботи за наймом, який потрібен для одержання відповідної
скороченому відсоткові допомоги, перевищує 10 років сплати внесків
чи роботи за наймом, чи 5 років проживання, але менший ніж 30
років сплати внесків чи роботи за наймом, або 20 років проживання;
якщо такий стаж перевищує 5 років сплати внесків чи роботи за
наймом, виплачується скорочена допомога відповідно до параграфа 2
цієї статті.
Стаття 19
Допомога, визначена у статтях 17 і 18, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку.
Розділ IV. Допомога у зв'язку з втратою годувальника
Стаття 20
Кожний член Організації, відносно якого цей розділ Конвенції
є чинним, забезпечує особам, що підлягають забезпеченню, надання
допомоги у зв'язку зі смертю годувальника відповідно до
нижченаведених статей цього розділу.
Стаття 21
1. До охоплюваного випадку належить втрата засобів до
існування вдовою або дитиною внаслідок смерті годувальника. 2. Для вдови право на допомогу може обумовлюватися
досягненням установленого віку. Такий вік не може бути більший від
віку, встановленого для отримання допомоги по старості. 3. Жодної вимоги щодо віку не встановлюється, якщо вдова: a) є інвалідом у встановленому розумінні; або b) виховує дитину, яка була на утриманні небіжчика. 4. Для того, щоб удова, яка не має дітей, мала право на
допомогу у зв'язку з втратою годувальника, може вимагатися певна
тривалість перебування в шлюбі з небіжчиком.
Стаття 22
1. Забезпеченню підлягають такі особи: a) або дружини, діти та інші встановлені національним
законодавством утриманці будь-яких годувальників, які працювали за
наймом чи були учнями; b) або дружини, діти та інші встановлені національним
законодавством утриманці годувальників, які належали до визначених
категорій самодіяльного населення, котрі становлять не менше ніж
75 відсотків всього самодіяльного населення; c) або всі вдови, всі діти та всі інші встановлені
національним законодавством утриманці, що втратили годувальників,
котрі проживають у країні і, якщо це застосовно, кошти яких за час
охоплюваного випадку не перевищують меж, установлених відповідно
до положень статті 28. 2. Коли є чинною заява, зроблена на підставі статті 4,
забезпеченню підлягають принаймні такі особи: a) або дружини, діти і, як це може бути встановлено законом,
інші утриманці годувальників, які належали до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом на промислових підприємствах, які
становлять не менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за наймом; b) або дружини, діти і, як це може бути встановлено законом,
інші утриманці годувальників, які належали до визначених категорій
громадян, що працюють за наймом на промислових підприємствах,
котрі становлять не менше ніж 50 відсотків усіх, хто працює за
наймом на промислових підприємствах.
Стаття 23
Допомоги у зв'язку з втратою годувальника надаються у вигляді
періодичних виплат, обчислюваних таким способом: a) коли забезпеченням охоплено категорії громадян, що
працюють за наймом, чи категорії самодіяльного населення, - згідно
з положеннями статті 26 або статті 27; b) коли забезпеченням охоплено всіх жителів чи тих жителів,
кошти яких за час охоплюваного випадку не перевищують установлених
меж, - згідно з положеннями статті 28.
Стаття 24
1. Допомога, визначена в статті 23, забезпечується в
охоплюваному випадку принаймні: a) або особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої мав
відповідно до встановлених правил стаж, який може бути 15-річним
стажем сплати внесків чи роботи за наймом або 10-річним стажем
проживання; проте стосовно допомоги, виплачуваної вдові, замість
такого стажу може вимагатися наявність установленого строку
проживання такої вдови в даній країні; b) або, коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і
діти всіх осіб, які належали до самодіяльного населення, - особі,
що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув відповідно до
встановлених правил трирічний стаж сплати внесків і за
годувальника якої під час його працездатного віку було внесено
встановлену річну або середньорічну кількість внесків. 2. Коли виплата допомоги у зв'язку з втратою годувальника
обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків чи роботи за
наймом, скорочена допомога забезпечується принаймні: a) або особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої
набув відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати
внесків чи роботи за наймом; b) або коли в принципі забезпеченню підлягають дружини і діти
всіх осіб, які належали до самодіяльного населення, - особі, що
підлягає забезпеченню, годувальник якої набув згідно з
установленими правилами трирічний стаж сплати внесків, - за умови,
що за цього годувальника в період його працездатного віку було
внесено половину середньорічної або річної кількості внесків,
установленої відповідно до пункту b) параграфа 1 цієї статті. 3. Вимоги параграфа 1 цієї статті вважаються виконаними, якщо
допомога, обчислювана відповідно до положень розділу V, але на 10
відсотків менша від розміру, зазначеного в додатку до цього
розділу для відповідного типового одержувача, забезпечується
принаймні особі, що підлягає забезпеченню, годувальник якої набув
відповідно до встановлених правил 5-річний стаж сплати внесків,
роботи за наймом чи проживання в країні. 4. Пропорційне скорочення відсотка, зазначеного в додатку до
розділу V, може бути здійснене у тому разі, коли стаж сплати
внесків, роботи за наймом чи проживання, що дає право на допомогу,
відповідну скороченому відсотку, перевищує п'ять років, але менший
ніж 15 років сплати внесків чи роботи за наймом, або 10 років
проживання; якщо таким стажем є стаж сплати внесків чи роботи за
наймом, скорочена допомога виплачується відповідно до параграфа 2
цієї статті. 5. Положення параграфів 1 і 2 цієї статті вважаються
виконаними, якщо допомога, обчислювана згідно з положеннями
розділу V, видається принаймні особі, що підлягає забезпеченню,
годувальник якої набув відповідно до встановлених правил стаж
сплати внесків чи роботи за наймом, який не перевищує п'яти років
у встановленому мінімальному віці і який із збільшенням віку може
бути збільшений, але не може перевищити встановлену мінімальну
кількість років.
Стаття 25
Допомога, визначена в статтях 23 і 24, надається протягом
усієї тривалості охоплюваного випадку.
Розділ V. Норми періодичних виплат допомог
Стаття 26
1. Під час періодичних виплат, до яких застосовна ця стаття,
ставка допомоги, виплачуваної в охоплюваному випадку, збільшена на
суму будь-якої родинної допомоги, виплачуваної під час
охоплюваного випадку, становить відносно цього випадку для
типового одержувача, визначеного в додатку до цього розділу,
принаймні зазначений у цьому додатку відсоток від загальної суми
колишнього доходу одержувача допомоги чи його годувальника і від
суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, що підлягає
забезпеченню, яка має однакові з типовим одержувачем родинні
зобов'язання. 2. Колишні заробітки одержувача допомоги чи його годувальника
обчислюються згідно з установленими правилами, і там, де особи, що
підлягають забезпеченню, чи їхні годувальники поділяються на
категорії за розмірами заробітку, розмір їхнього колишнього
заробітку може обчислюватись, виходячи з базового заробітку тієї
категорії, до якої вони належали. 3. Може бути встановлено максимальні межі для ставки допомоги
або для розміру заробітку, який береться до уваги для обчислення
допомоги, за умови, що ці максимальні межі встановлюються таким
чином, щоб у тому разі, коли попередній заробіток одержувача
допомоги або його годувальника дорівнює заробітній платі
кваліфікованого робітника чоловічої статі або нижчий за неї, було
дотримано положень параграфа 1 цієї статті. 4. Колишній заробіток одержувача допомоги або його
годувальника, заробітна плата кваліфікованого робітника чоловічої
статі, розмір допомоги та будь-які родинні допомоги обчислюються
на основі одного й того самого періоду часу. 5. Для інших одержувачів розмір допомоги обчислюється у
розумному співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача. 6. Для потреб цієї статті кваліфікованим робітником чоловічої
статі є: a) або слюсар чи токар на машинобудівному підприємстві, за
винятком електротехнічного машинобудування; b) або особа, що вважається типовою для кваліфікованої праці,
вибрана відповідно до положень наступного параграфа; c) або особа, чия заробітна плата дорівнює або вища від
заробітної плати 75 відсотків усіх осіб, що підлягають
забезпеченню; така заробітна плата визначається, як це може бути
встановлено, за рік або коротший період; d) або особа, чия заробітна плата дорівнює 125 відсоткам
середньої заробітної плати всіх осіб, які підлягають забезпеченню. 7. Типовим кваліфікованим працівником для потреб пункту b)
попереднього параграфа вважається особа, зайнята в основній галузі
економічної діяльності з найбільшою кількістю працівників
(чоловіків), що підлягають забезпеченню в охоплюваному випадку,
самодіяльного населення або, залежно від випадку, годувальників
осіб, що підлягають забезпеченню, в категорії, яка охоплює
найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з цією
метою використовується Міжнародна стандартна промислова
класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята
Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948
року і наведена з поправками 1958 року у додатку до цієї
Конвенції, або та сама класифікація з будь-якими додатковими
змінами, які можуть бути внесені до неї. 8. У разі, якщо ставка допомоги змінюється залежно від
району, кваліфікований працівник (чоловік) може визначатися для
кожного району відповідно до параграфів 6 і 7 цієї статті. 9. Заробітна плата кваліфікованого робітника (чоловіка)
визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, установлених або колективними договорами, або
законодавством члена Організації чи на його підставі, залежно від
випадку, або звичаєм, та включаючи надбавку на дорожнечу, якщо
така передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по
районах, але при цьому не застосовується параграф 8 цієї статті,
береться середня ставка.
Стаття 27
1. Для періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття,
ставка допомоги в охоплюваному випадку становить відносно цього
випадку для типового одержувача, визначеного в додатку до цього
розділу, принаймні вказаний у цьому додатку відсоток від загальної
суми заробітної плати звичайного дорослого робітника (чоловіка) та
від суми будь-яких родинних допомог, виплачуваних особі, яка
підлягає забезпеченню і має однакові з типовим одержувачем родинні
зобов'язання. 2. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої
статі, допомога та будь-які родинні допомоги обчислюються на
основі одного й того самого періоду часу. 3. Для інших одержувачів допомога обчислюється у розумному
співвідношенні з розміром допомоги типового одержувача. 4. Для потреб цієї статті звичайним дорослим робітником
чоловічої статі є: a) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці на
машинобудівному підприємстві, за винятком електротехнічного
машинобудування; або b) особа, що вважається типовою для некваліфікованої праці,
вибрана відповідно до положень нижченаведеного параграфа. 5. Типовим працівником некваліфікованої праці відповідно до
мети пункту b) попереднього параграфа вважається особа, зайнята в
основній галузі економічної діяльності з найбільшою кількістю
працівників (чоловіків) із самодіяльного населення, що підлягають
забезпеченню в охоплюваному випадку, або, залежно від випадку,
годувальників осіб, що підлягають забезпеченню, в категорії, яка
охоплює найбільшу кількість таких осіб або їхніх годувальників; з
цією метою застосовується Міжнародна стандартна промислова
класифікація всіх галузей господарської діяльності, прийнята
Економічною та соціальною радою ООН на її 7-й сесії 27 серпня 1948
року та наведена з поправками 1958 року в додатку до цієї
Конвенції, або ця сама класифікація з будь-якими додатковими
змінами, які можуть бути до неї внесені. 6. У разі, коли розмір допомоги змінюється залежно від
району, звичайний дорослий робітник чоловічої статі може
визначатися для кожного району відповідно до параграфів 4 і 5 цієї
статті. 7. Заробітна плата звичайного дорослого робітника чоловічої
статі визначається на основі ставок заробітної плати за нормальний
робочий день, установлених або колективними угодами, або у
відповідному випадку законодавством країни чи на його підставі,
або звичаєм, та включаючи надбавку на дорожнечу, якщо така
передбачається; у разі, коли такі ставки розрізнюються по районах,
але попередній параграф цієї статті не застосовується, береться
середня ставка.
Стаття 28
Для періодичних виплат, до яких застосовується ця стаття: a) розмір допомоги визначається відповідно до встановленої
шкали або відповідно до шкали, визначеної компетентним органом
влади згідно із встановленими правилами; b) розмір допомоги може бути скорочений тільки настільки,
наскільки інші кошти родини одержувача перевищують встановлені
значні суми або значні суми, визначені компетентним державним
органом відповідно до встановлених правил; c) загальна сума допомоги та будь-яких інших коштів за
відрахуванням сум, відповідних значним сумам, згаданим у пункті
b), має бути достатньою для підтримання здоров'я та належного
матеріального становища родини одержувача і не може бути меншою,
ніж відповідна допомога, обчислена відповідно до вимог статті 27; d) положення пункту c) вважаються виконаними, якщо загальна
сума допомог, виплачуваних на підставі положення відповідного
розділу, перевищує принаймні на 31 відсоток загальну суму допомог,
які були б надані внаслідок застосування положень статті 27 і
положень:
i) пункту b) параграфа 1 статті 9 для розділу II;
ii) пункту b) параграфа 1 статті 16 для розділу III;
iii) пункту b) параграфа 1 статті 22 для розділу IV.
Стаття 29
1. Розміри періодичних грошових допомог, вже виплачуваних на
підставі статті 10, статті 17 і статті 23, переглядаються у разі
істотних змін у загальному рівні заробітної плати або істотних
змін у вартості життя. 2. Кожний член Організації вносить результати таких
переглядів у свої доповіді про застосування цієї Конвенції, які
подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ), і зазначає будь-які ухвалені у зв'язку з цим
заходи.
Додаток до розділу V
Періодичні виплати типовому одержувачу ------------------------------------------------------------------ |Розділ| Охоплюваний випадок| Типовий одержувач |Відсоток| |------+--------------------+---------------------------+--------| | II |Інвалідність |Чоловік з дружиною та | 50 | | | |двома дітьми | | | III |Старість |Чоловік з дружиною у | 45 | | | |пенсійному віці | | | IV |Втрата годувальника |Удова з двома дітьми | 45 | ------------------------------------------------------------------
Розділ VI. Положення, застосовні до всіх розділів
Стаття 30
Національне законодавство забезпечує за встановлених умов
збереження набутих прав відносно допомог по інвалідності, по
старості та у зв'язку з втратою годувальника, виплачуваних у межах
систем, обумовлених сплатою внесків.
Стаття 31
1. Виплата допомоги по інвалідності, по старості або у
зв'язку з втратою годувальника може бути припинена за встановлених
умов, коли одержувач займається діяльністю, що дає прибуток. 2. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з
втратою годувальника, які надаються у межах системи, зумовленої
сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток одержувача
перевищує встановлену суму; розмір скорочення допомоги не може
перевищувати розмір заробітку. 3. Допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку з
втратою годувальника, які надаються у межах системи, не
обумовленої сплатою внесків, можуть бути скорочені, коли заробіток
одержувача, або інші його кошти, або і заробіток і кошти взяті
разом перевищують встановлену суму.
Стаття 32
1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню,
мала б право на підставі будь-якого з розділів II-IV цієї
Конвенції, може бути тимчасово припинена такою мірою, якою це може
бути встановлено: a) на весь час відсутності цієї особи на території цього
члена Організації, за винятком того випадку, за встановлених умов,
коли допомога обумовлена сплатою внесків; b) на весь час, протягом якого ця особа перебуває на
громадському утриманні або на утриманні якої-небудь установи чи
служби соціального забезпечення; c) якщо ця особа поставила вимогу щодо видання допомоги на
неправдивій підставі; d) якщо охоплюваний випадок трапився внаслідок кримінального
злочину, здійсненого цією особою; e) якщо охоплюваний випадок був навмисно спричинений
серйозним проступком цієї особи; та f) у відповідних випадках, коли ця особа без будь-якої
підстави нехтує послугами медичного обслуговування або органів по
перекваліфікації, наданими в її розпорядження, або не виконує
правил, установлених для засвідчення виникнення чи продовження
страхового випадку, або ж правил поведінки одержувачів; g) стосовно допомоги вдові у зв'язку з втратою годувальника -
на весь час, протягом якого вона живе з чоловіком як його дружина. 2. У встановлених випадках та межах частина допомоги, яка
належала б цій особі, виплачується її утриманцям.
Стаття 33
1. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала б право
одночасно на більше ніж одну допомогу, передбачену цією
Конвенцією, то розмір цих допомог може бути скорочений за
встановлених умов та меж; особа, яка підлягає забезпеченню,
отримує в цілому суму, яка принаймні дорівнює найвигіднішій
допомозі. 2. Якщо особа, що підлягає забезпеченню, має або мала б право
на допомогу, передбачену в цій Конвенції, і отримує іншу грошову
допомогу по соціальному забезпеченню за той самий страховий
випадок, крім родинної допомоги, допомога, виплачувана згідно з
цією Конвенцією, може бути зменшена або тимчасово припинена за
відповідних встановлених умов та у встановлених межах за умови, що
частина допомоги, яка зменшується або виплата якої тимчасово
припиняється, не перевищує іншої допомоги.
Стаття 34
1. Кожний претендент на отримання допомоги має право на
оскарження у разі відмови у наданні допомоги і право на подання
скарги відносно її виду або розміру. 2. Встановлюється процедура, яка дає подавачу скарги змогу,
коли це доцільно, бути представленим компетентною особою за своїм
вибором чи делегатом представницької організації осіб, які
підлягають забезпеченню, або користуватися їхньою підтримкою.
Стаття 35
1. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність за належне надання допомог, які видаються
відповідно до цієї Конвенції, та вживає з цією метою всіх
потрібних заходів. 2. Кожний член Організації бере на себе загальну
відповідальність за належне керування закладами та службами, що
відають застосуванням цієї Конвенції.
Стаття 36
У разі, якщо керування соціальним забезпеченням не доручено
будь-якій установі, що перебуває під державним контролем, або
урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом,
представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть участь у
керуванні на встановлених умовах; національне законодавство може
також передбачати участь представників як роботодавців, так і
державних органів.
Розділ VII. Різні положення
Стаття 37
Будь-який член Організації, законодавство якого охоплює
забезпеченням громадян, що працюють за наймом, може у разі потреби
вилучити зі сфери застосування Конвенції: a) осіб, робота яких має випадковий характер; b) членів родини роботодавця, які мешкають разом із ним,
відносно до роботи, що виконується для нього; c) інші категорії осіб, що працюють за наймом, загальна
кількість яких не перевищує 10 відсотків від загальної кількості
тих, хто працює за наймом, окрім осіб, вже вилучених на підставі
пунктів a) і b) цієї статті.
Стаття 38
1. Будь-який член Організації, чиє законодавство охоплює
забезпечення осіб, що працюють за наймом, може за допомогою заяви,
яка супроводжує його ратифікаційні документи, тимчасово вилучити
зі сфери застосування цієї Конвенції осіб, що працюють за наймом у
секторі, куди входить сільськогосподарська зайнятість, які до
моменту ратифікації ще не забезпечені його законодавством. 2. Кожний член Організації, який зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту ( 993_154 ), якою мірою здійснюються і якого мірою
припускається здійснити положення Конвенції відносно осіб, які
працюють за наймом у секторі, куди входить сільськогосподарська
зайнятість, та будь-який прогрес, якого могло бути досягнуто в
напрямі застосування Конвенції до таких осіб, що працюють за
наймом, або, у тому разі, коли змін не відбулося, надає всі
потрібні пояснення. 3. Кожний член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, збільшує кількість осіб, що працюють за
наймом у сільськогосподарському секторі, яких охоплено
забезпеченням, до таких розмірів і такими темпами, як дають змогу
обставини.
Стаття 39
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію,
може за допомогою заяви, доданої до документа про ратифікацію,
вилучити зі сфери застосування Конвенції: a) моряків, серед них морських рибалок; b) державних службовців, коли ці категорії охоплено
спеціальними системами, які забезпечують у цілому види допомоги,
що, принаймні, дорівнюють тим, котрі передбачаються цією
Конвенцією. 2. Коли є чинною заява, передбачена в параграфі 1 цієї
статті, член Організації може вилучити осіб, що належать до
категорії або до категорій, вилучених зі сфери застосування
Конвенції, з числа осіб, яких беруть до уваги в підрахунку
відсотків, передбачених у пункті b) параграфа 1 та пункті b)
параграфа 2 статті 9, у пункті b) параграфа 1 і пункті b)
параграфа 2 статті 16, пункті b) параграфа 1 і пункті b) параграфа
2 статті 22 та пункті c) статті 37. 3. Будь-який член Організації, що зробив заяву згідно з
параграфом 1 цієї статті, може згодом повідомити Генерального
директора Міжнародного бюро праці про взяті на себе зобов'язання,
що випливають з цієї Конвенції, стосовно тієї категорії або тих
категорій осіб, які було вилучено на момент ратифікації.
Стаття 40
Якщо у випадку смерті годувальника особа, яка підлягає
забезпеченню, має право на підставі національного законодавства на
інші види періодичної допомоги, ніж допомога у зв'язку з втратою
годувальника, то такі види періодичної допомоги можуть для потреб
застосування цієї Конвенції прирівнюватися до допомог у зв'язку з
втратою годувальника.
Стаття 41
1. Член Організації, який: a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 і пункті
b) параграфа 1 статті 22, або задовольняє умови пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22; та c) надає відносно не менше ніж двох страхових випадків,
охоплених у розділах II, III і IV, допомоги, що перевищують
принаймні на 5 відсотків ставки, наведені у додатку до розділу V, може скористатись положеннями нижченаведеного параграфа. 2. Такий член Організації може: a) замінити в цілях пункту b) параграфа 2 статті 11 і пункту
b) параграфа 2 статті 24 встановлений у них трирічний стаж
п'ятирічним стажем; b) визначити одержувачів допомоги у зв'язку з втратою
годувальника інакше, ніж у статті 21, але так, щоб загальна
кількість одержувачів не була меншою від кількості одержувачів,
яка була б встановлена внаслідок застосування статті 21. 3. Кожний член Організації, який користується положеннями
параграфа 2 цієї статті, зазначає у своїх доповідях про
застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), стан свого
законодавства та практики в питаннях, які є предметом цього
параграфа, і будь-який прогрес у напрямі повного застосування
Конвенції.
Стаття 42
1. Член Організації, який: a) узяв на себе зобов'язання, що випливають з цієї Конвенції,
відносно розділів II, III і IV; та b) охоплює таку частину самодіяльного населення, яка
принаймні на 10 відсотків більша, ніж та, що вимагається в пункті
b) параграфа 1 статті 9, пункті b) параграфа 1 статті 16 та пункті
b) параграфа 1 статті 22 або задовольняє вимоги пункту c)
параграфа 1 статті 9, пункту c) параграфа 1 статті 16 і пункту c)
параграфа 1 статті 22, може відхилятися від деяких окремих
положень розділів II, III і IV за умови, що загальна сума допомог,
що виплачуються на підставі відповідного розділу, дорівнює,
принаймні, 110 відсоткам загальної суми, яка виходила б внаслідок
застосування всіх положень цього розділу. 2. Кожний член Організації, який допускає таке відхилення,
зазначає у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, що
надаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації
праці ( 993_154 ), стан свого законодавства та практики з огляду
на таке відхилення, і будь-який прогрес у напрямі повного
застосування Конвенції.
Стаття 43
Ця Конвенція не застосовується до: a) страхових випадків, що виникли до настання чинності
відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена Організації; b) допомог по страхових випадках, які виникли після настання
чинності відповідного розділу цієї Конвенції для цього члена
Організації, якщо права на отримання цих допомог виникли в період,
що передував цій даті.
Стаття 44
1. Згідно з положеннями цієї статті, ця Конвенція здійснює
перегляд Конвенції 1933 року про страхування по старості у
промисловості ( 993_198 ), Конвенції 1933 року про страхування по
старості у сільському господарстві ( 993_199 ), Конвенції 1933
року про страхування по інвалідності в промисловості ( 993_201 ),
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у сільському
господарстві ( 993_202 ), Конвенції 1933 року про страхування у
зв'язку з втратою годувальника в промисловості ( 993_178 ),
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у сільському господарстві ( 993_179 ). 2. Для члена Організації, який, будучи стороною однієї або
кількох переглянутих Конвенцій, бере на себе зобов'язання, що
випливають з цієї Конвенції, коли вона набуде чинності, це
спричиняє такі юридичні наслідки: a) визнання зобов'язань, які випливають з розділу II цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по інвалідності у
промисловості ( 993_201 ) і Конвенції 1933 року про страхування по
інвалідності у сільському господарстві ( 993_202 ); b) визнання зобов'язань, які випливають з розділу III цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування по старості у промисловості
( 993_198 ) та Конвенції 1933 року про страхування по старості у
сільському господарстві ( 993_199 ); c) визнання зобов'язань, які випливають з розділу IV цієї
Конвенції, автоматично спричиняє за собою негайну денонсацію
Конвенції 1933 року про страхування у зв'язку з втратою
годувальника у промисловості ( 993_178 ) та Конвенції 1933 року
про страхування у зв'язку з втратою годувальника у сільському
господарстві ( 993_179 ).

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »