Документ 981_018, поточна редакція — Редакція від 06.12.2005, підстава 981_054

                              Угода 
про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності
(укр/рос)
{ Зміни до Угоди див. в Протоколі
( 981_054 ) від 06.12.2005 }

Члени,
бажаючи зменшити викривлення і перешкоди в міжнародній
торгівлі та беручи до уваги необхідність сприяти ефективній і
належній охороні прав інтелектуальної власності, а також з метою
гарантування того, що заходи та процедури, спрямовані на
забезпечення права інтелектуальної власності, самі не стануть
бар'єрами для законної торгівлі;
визнаючи з цією метою необхідність нових норм та правил щодо:
(a) можливості застосування основних принципів ГАТТ 1994
( 981_003 ) та міжнародних угод або конвенцій з інтелектуальної
власності, які мають відношення до цієї Угоди;
(b) забезпечення адекватними стандартами та принципами, що
стосуються можливості надання, сфери дії і використання пов'язаних
із торгівлею прав інтелектуальної власності;
(c) забезпечення ефективними та відповідними примусовими
засобами захисту пов'язаних із торгівлею прав інтелектуальної
власності з урахуванням розбіжностей національних законодавчих
систем;
(d) забезпечення ефективними і швидкими процедурами для
багатостороннього запобігання та врегулювання суперечок між
урядами;
(e) заходів на перехідний період, спрямованих на якнайбільш
повну участь у кінцевих результатах переговорів;
визнаючи необхідність багатосторонньої системи принципів,
норм та правил міжнародної торгівлі сфальсифікованими товарами;
визнаючи, що права інтелектуальної власності є приватними
правами;
визнаючи основні цілі державної політики, що лежать в основі
національних систем охорони інтелектуальної власності, включаючи
цілі, пов'язані з розвитком та технологіями;
визнаючи також специфічні потреби найменш розвинених
країн-Членів у максимально гнучкому підході при впровадженні
законів у національному законодавстві та з метою надання їм
можливості створити міцну і життєздатну технологічну базу;
підкреслюючи важливість зменшення напруги шляхом досягнення
жорстких зобов'язань у врегулюванні суперечок у питаннях з
торговельних аспектів інтелектуальної власності через
багатосторонні процедури;
прагнучи встановити на основі взаємної підтримки відносини
між СОТ та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (яка
далі в цій угоді іменується ВІПО), а також з іншими відповідними
міжнародними організаціями,
цим домовляються про наступне:
Частина I
Загальні положення та основні принципи
Стаття 1
Характер та сфера дії зобов'язань
1. Члени надають чинності положенням цієї Угоди. Члени
можуть, але не зобов'язані передбачати у своєму законодавстві
більш високий рівень охорони, ніж цього вимагає ця Угода, за
умови, що така охорона не порушує положень цієї Угоди. Члени є
вільними у визначенні відповідного методу впровадження положень
цієї Угоди у межах їх власної законодавчої системи та практики.
2. Для цілей цієї Угоди термін "інтелектуальна власність"
означає всі об'єкти інтелектуальної власності, які підпадають під
дію розділів 1-7 Частини II.
3. Члени надають режим, передбачений цією Угодою, підданим
інших Членів.(1) Що стосується відповідного права інтелектуальної
власності, то підданими інших Членів вважаються такі фізичні або
юридичні особи, які відповідають критеріям права на захист,
передбаченим у Паризькій конвенції (1967) ( 995_123 ), Бернській
конвенції (1971) ( 995_051 ), Римській конвенції та у Договорі з
інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем, якщо
всі Члени є членами СОТ, що підписали ці конвенції.(2) Будь-який
Член, що скористається можливостями, передбаченими у параграфі 3
Статті 5 або параграфі 2 Статті 6 Римської конвенції ( 995_763 ),
має сповістити Раду з торговельних аспектів прав інтелектуальної
власності ("Рада ТРІПС"), як передбачено цими положеннями.
---------------- (1) Термін "піддані", коли вживається в цій Угоді, означає у
випадку Члена СОТ з окремою митною територією особу, фізичну або
юридичну, яка мешкає постійно або яка має реальне чи діюче
промислове або комерційне підприємство на такій митній території.
(2) У цій Угоді "Паризька конвенція" означає Паризьку
конвенцію про захист промислової власності: "Паризька конвенція
(1967)" означає Стокгольмський акт цієї Конвенції ( 995_123 ) від
14 липня 1967 року. "Бернська конвенція" означає Бернську
конвенцію про захист творів літератури та мистецтва: "Бернська
конвенція (1971)" означає Паризький акт цієї Конвенції ( 995_051 )
від 24 липня 1971 року. "Римська конвенція" означає Міжнародну
Конвенцію про захист права виконавців, виробників фонограм та
радіомовних організацій ( 995_342 ), прийняту в Римі
26 жовтня 1961 року. "Договір з інтелектуальної власності стосовно
інтегральних мікросхем" (Договір ІПІЦ) означає Договір з
інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем,
прийнятий у Вашингтоні 26 травня 1989 року. "Угода СОТ"
( 995_342 ) означає Угоду про створення СОТ.
Стаття 2
Конвенції з інтелектуальної власності
1. Що стосується Частин II, III та IV цієї Угоди, Члени
повинні дотримуватися Статей 1-12 та Статті 19 Паризької конвенції
(1967) ( 995_123 ).
2. Ніщо у Частинах I-IV цієї Угоди не означає часткової або
повної відміни існуючих зобов'язань, які Члени можуть мати щодо
інших Членів згідно з Паризькою ( 995_123 ), Бернською
( 995_051 ), Римською конвенціями ( 995_763 ) та Договором з
інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем.
Стаття З
Національний режим
1. Кожний Член повинен надати підданим інших Членів режим не
менш сприятливий, ніж той, який він надає своїм підданим щодо
охорони інтелектуальної власності,(3) за винятками, які вже
передбачені, відповідно, у Паризькій конвенції (1967) ( 995_123 ),
Бернській конвенції (1971) ( 995_051 ), Римській конвенції
( 995_763 ) або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно
інтегральних мікросхем. Що стосується виконавців, виробників
фонограм та радіомовних організацій, таке зобов'язання
застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який
Член, що скористається можливостями, передбаченими у Статті 6
Бернської конвенції (1971) або у параграфі 1(b) Статті 16 Римської
конвенції, має сповістити Раду ТРІПС, як передбачено в цих
положеннях.
---------------- (3) Для цілей Статей 3 та 4 "захист" включає питання, що
впливають на наявність, отримання, сферу дії, збереження та
контроль за виконанням прав інтелектуальної власності, а також ті
питання, які впливають на використання прав інтелектуальної
власності, що окремо розглядаються у цій Угоді.
2. Члени можуть скористатися винятками, дозволеними у
параграфі 1, щодо судових та адміністративних процедур, включаючи
зазначення адреси для послуги або призначення представника в межах
юрисдикції Члена, лише у тому випадку, коли такі винятки необхідні
для забезпечення відповідності до законів та правил, які не
суперечать положенням цієї Угоди, коли такі дії не застосовуються
у такий спосіб, який означав би приховане обмеження торгівлі.
Стаття 4
Режим нації, яка користується
найбільшими перевагами
Стосовно охорони інтелектуальної власності, то будь-яка
перевага, сприяння, пільга або імунітет, що надається Членом
підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно
надані підданим всіх інших Членів. Це зобов'язання не поширюється
на будь-яку перевагу, сприяння, пільгу або імунітет, надані
Членом:
(a) що є результатом дії міжнародних угод із судової допомоги
або із захисту права у широкому розумінні і які не зводяться до
охорони інтелектуальної власності;
(b) відповідно до положень Бернської конвенції (1971)
( 995_051 ) або Римської конвенції ( 995_763 ), які визначають, що
наданий режим є результатом не національного режиму, а режиму,
наданого в іншій країні;
(c) стосовно прав виконавців, виробників звукозаписів та
радіомовних організацій, не передбачених цією Угодою;
(d) що є результатом дії міжнародних угод, які мають
відношення до захисту інтелектуальної власності, і набрали
чинності до введення в дію Угоди про СОТ ( 995_342 ) при тому, що
про такі угоди сповіщено Раду ТРІПС, і які не встановлюють
самочинну або невиправдану дискримінацію проти підданих інших
Членів.
Стаття 5
Багатосторонні угоди
про набуття та чинність охорони прав
Зобов'язання за Статтями 3 та 4 не застосовуються до
процедур, передбачених у багатосторонніх угодах, укладених під
егідою ВІПО, які стосуються набуття та підтримання чинності прав
інтелектуальної власності.
Стаття 6
Вичерпання прав
Для цілей врегулювання суперечок за цією Угодою, згідно з
положеннями Статей 3 та 4, ніщо в цій Угоді не використовується
для вирішення питання вичерпання прав інтелектуальної власності.
Стаття 7
Цілі
Захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної
власності повинні сприяти запровадженню технологічних нововведень
та передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди
виробників і користувачів технологічних знань у такий спосіб, що
сприяє соціальному та економічному добробуту, а також балансу прав
і обов'язків.
Стаття 8
Принципи
1. Члени можуть при формулюванні або внесенні змін та
доповнень до своїх законів і правил здійснювати заходи, необхідні
для захисту здоров'я та харчування населення, а також спонукати
суспільний інтерес у секторах, життєво важливих для їх
соціально-економічного та технологічного розвитку, за умови, що
такі заходи узгоджуються з положеннями цієї Угоди.
2. Відповідні заходи за умови, що вони відповідають
положенням цієї Угоди, можуть бути необхідні, щоб запобігти
зловживанню правами інтелектуальної власності власниками цих прав
або використанню практики, яка непомірно обмежує торгівлю чи
негативно впливає на передачу технологій між країнами.
Частина II
Стандарти щодо наявності, сфери дії
та використання прав інтелектуальної власності
Розділ 1: Авторське право та суміжні права
Стаття 9
Відношення до Бернської конвенції
1. Члени повинні виконувати Статті 1-21 Бернської конвенції
(1971) ( 995_051 ) та Додатка до неї. Однак Члени не мають прав
або обов'язків за цією Угодою стосовно прав, які надаються за
Статтею 6-bis згаданої Конвенції або похідних від неї прав.
2. Захист авторського права поширюється на вислови, а не на
ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі.
Стаття 10
Комп'ютерні програми та бази даних
1. Комп'ютерні програми у вихідному або об'єктному коді
охороняються подібно до охорони, що надається літературним творам
за Бернською конвенцією (1971) ( 995_051 ).
2. Компіляція даних або іншої інформації в електронній чи
іншій формі, яка завдяки відбору або упорядкуванню її змісту є
результатом інтелектуальної творчої діяльності, охороняється як
така. Така охорона не поширюється власне на дані або інформацію і
не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі
дані або інформацію.
Стаття 11
Право на здійснення комерційного прокату (оренди)
Що стосується принаймні комп'ютерних програм та
кінематографічних творів, Член забезпечує авторів та їх
правонаступників правом дозволяти або забороняти комерційний
прокат оригіналів або копій авторських творів широкому загалу.
Член звільняється від цього зобов'язання стосовно
кінематографічних творів, якщо такий прокат не призведе до
широкого розповсюдження копій таких творів, що значно послаблює
виключні права на репродукування, що надаються цим Членом авторам
та їх правонаступникам. Що стосується комп'ютерних програм, це
зобов'язання не застосовується до комерційного прокату (оренди),
якщо сама програма не є суттєвим об'єктом комерційного прокату
(оренди).
Стаття 12
Строк захисту
Якщо строк захисту твору, крім фотографічного твору або твору
прикладного мистецтва, обчислюється на основі, іншій, ніж
тривалість життя людини, такий строк повинен бути не меншим
50 років від кінця календарного року дозволеної відповідною особою
публікації, або у разі, коли такої дозволеної відповідною особою
публікації протягом 50 років від часу створення цього твору не
було, - то 50 років від закінчення календарного року створення
такого твору.
Стаття 13
Обмеження та винятки
Члени дотримуються обмежень та винятків стосовно виключних
прав у певних випадках, які не суперечать звичайному використанню
твору та не призводять до надмірної шкоди законним інтересам
власника прав.
Стаття 14
Охорона прав виконавців, виробників
фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій
1. Стосовно запису їхнього виконання на фонограмі, виконавцям
надається можливість запобігти наступних дій у разі, якщо записи
здійснюються без їхнього дозволу; наприклад, під час виступу та
відтворення такого запису. Виконавцям також надається можливість
запобігти наступних дій, якщо вони здійснюються без їхнього
дозволу: ефірне мовлення та пряма публічна трансляція виконань їх
виступу в прямому ефірі для широкого загалу.
2. Виробники фонограм повинні мати право дозволяти або
забороняти пряме чи опосередковане відтворення своїх фонограм.
3. Телерадіомовні організації мають право забороняти наступні
дії, якщо вони здійснюються без їхнього дозволу: запис,
відтворення та ретрансляцію через радіомовні засоби, а також
передачу телевізійними засобами. Якщо Члени не надають таких прав
телерадіомовним організаціям, вони забезпечують власників
авторського права щодо змісту передачі можливістю запобігти
здійснення вищезгаданих дій згідно з положеннями Бернської
конвенції (1971) ( 995_051 ).
4. Положення Статті 11 щодо комп'ютерних програм
застосовуються mutatis mutandis до виробників фонограм та
будь-яких інших власників прав щодо фонограм, як визначено в
законодавстві Члена. Якщо за станом на 15 квітня 1994 року Член
мав діючу систему виплати справедливої винагороди власникам прав
за комерційний прокат фонограм, він може зберегти таку систему за
умови, що комерційний прокат фонограм не може завдати суттєвої
шкоди виключним правам власників прав на фонограму на відтворення
копій власників цих прав.
5. Строк захисту, що надається за цією Угодою виконавцям та
виробникам фонограм, триває принаймні до закінчення 50-річного
періоду, відлік якого починається від кінця календарного року, в
якому було зроблено запис твору або в якому твір було виконано.
Згідно з параграфом 3 строк захисту триває щонайменше 20 років,
починаючи від закінчення календарного року, коли була зроблена
передача.
6. Щодо прав, наданих згідно з параграфами 1, 2 та 3,
будь-який Член може передбачити умови, обмеження, винятки та
застереження настільки, наскільки це дозволяється за Римською
конвенцією ( 995_763 ). Однак положення Статті 18 Бернської
конвенції (1971) ( 995_051 ) також застосовуються mutatis mutandis
до прав виконавців у фонограмах та виробників фонограм у
фонограмах.
Розділ 2: Товарні знаки
Стаття 15
Об'єкт, що охороняється
1. Будь-яке позначення або сполучення позначень, за допомогою
яких можна відрізнити товари або послуги одного підприємства від
товарів або послуг іншого підприємства, являють собою товарний
знак. Такі позначення, зокрема слова, включаючи власні імена,
літери, цифри, зображувальні елементи та комбінації кольорів, а
також будь-яке сполучення таких позначень мають право бути
зареєстровані як товарні знаки. Якщо позначенню не притаманна
здатність відрізняти відповідні товари та послуги, Члени можуть
запровадити реєстрацію в залежності від розрізнювальної здатності,
що набувається завдяки використанню. Члени можуть вимагати як
умову реєстрації, щоб позначення сприймалися візуально.
2. Параграф 1 не слід тлумачити таким чином, що він
перешкоджає Члену відмовляти у реєстрації товарного знака на інших
підставах за умови, що вони не суперечитимуть положенням Паризької
конвенції (1967) ( 995_123 ).
3. Члени можуть передбачити, що реєстрація залежатиме від
використання. Однак фактичне використання товарного знака не
повинно бути умовою для подання заявки на реєстрацію. Заявка не
повинна відхилятися лише на тій підставі, що використання, яке
передбачалося, не відбулося до закінчення трирічного періоду від
дня подання заявки.
4. Характер товарів або послуг, для яких має
використовуватися товарний знак, ні в якому разі не повинен бути
перешкодою для реєстрації товарного знака.
5. Члени повинні публікувати кожний товарний знак або до його
реєстрації, або відразу після того, як він був зареєстрований, і
надавати достатні можливості для подання звернення про анулювання
реєстрації. Крім того, Члени можуть надавати можливість для
подання заперечення проти реєстрації товарного знака.
Стаття 16
Права, що надаються
1. Власник зареєстрованого товарного знака повинен мати
виключне право забороняти всім третім сторонам, які не мають згоди
власника, використовувати в процесі торгівлі ідентичні або схожі
позначення для товарів чи послуг, які є ідентичними або схожими на
ті, стосовно яких реєструється товарний знак, де таке використання
призвело б у результаті до ймовірності плутанини. У випадку
використання ідентичного позначення для ідентичних товарів або
послуг ймовірність сплутати їх повинна вважатися презумпцією.
Вищезгадані права не повинні завдавати жодної шкоди існуючим
пріоритетним правам і не повинні впливати на можливість Членів
визнавати ці права чинними в залежності від їх використання.
2. Стаття 6-bis Паризької конвенції (1967) ( 995_123 )
застосовується mutatis mutandis. При визначенні, чи є товарний
знак загально відомим, Члени повинні брати до уваги обізнаність
відповідного сектора широкого загалу про цей товарний знак, у тому
числі відомість на території відповідного Члена, яка була отримана
в результаті просування товарного знака.
3. Стаття 6-bis Паризької конвенції (1967) ( 995_123 )
застосовується mutatis mutandis щодо товарів або послуг, відмінних
від тих, для яких зареєстровано товарний знак, за умови, що
використання цього товарного знака відносно таких товарів або
послуг вказувало б на зв'язок між такими товарами або послугами та
власником зареєстрованого товарного знака, і при цьому є
ймовірність, що інтересам власника зареєстрованого товарного знака
буде завдано шкоди в результаті такого використання.
Стаття 17
Винятки
Члени можуть надавати обмежені винятки з прав, що надає
товарний знак, таких як чесне використання описових термінів, за
умови, що такі винятки враховують законні інтереси власника
товарного знака та третіх сторін.
Стаття 18
Строк захисту
Первісна реєстрація, а також кожне наступне продовження
реєстрації товарного знака має здійснюватися на строк не менше
семи років. Продовження реєстрації товарного знака може
здійснюватися необмежено.
Стаття 19
Вимога використання
1. Якщо для збереження реєстрації необхідне використання, то
реєстрація може бути анульована лише після невикористання протягом
безперервного принаймні трирічного періоду, якщо тільки власником
товарного знака не будуть надані вагомі причини, що основані на
існуванні перешкод для такого використання. Обставини, які є
перешкодою для використання товарного знака, що виникають
незалежно від волі власника товарного знака, такі як обмеження
імпорту або інші урядові вимоги для товарів і послуг, що
захищаються цим товарним знаком, повинні визнаватися як поважні
причини для невикористання.
2. Використання товарного знака іншою особою за умови
контролю з боку власника знака повинно визнаватися як використання
товарного знака з метою збереження реєстрації.
Стаття 20
Інші вимоги
Використання іншого товарного знака в процесі торгівлі не
повинно невиправдано ускладнюватися спеціальними вимогами, такими,
як використання разом з іншим товарним знаком, використання у
спеціальній формі або використання у такий спосіб, який шкодить
здатності відрізняти товари або послуги одного підприємства від
товарів або послуг іншого. Це не усуває вимоги, яка визначає
використання товарного знака, що ідентифікує підприємство, яке
виробляє товари або послуги, разом, але без поєднання з ним, з
товарним знаком, що вирізняє специфічні товари або послуги такого
підприємства.
Стаття 21
Ліцензування та передача прав
Члени можуть визначати умови ліцензування та передачі прав на
товарні знаки; це означає, що примусове ліцензування товарного
знака не дозволяється і що власник зареєстрованого товарного знака
має право передавати право на товарний знак разом з передачею
підприємства або без передачі підприємства, якому належить
товарний знак.
Розділ 3: Географічні зазначення
Стаття 22
Захист географічних зазначень
1. Географічними зазначеннями, для цілей цієї Угоди, є
зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території
Члена, регіону або місцевості на його території, коли дана якість,
репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з
його географічним походженням.
2. Щодо географічних зазначень Члени повинні забезпечити для
зацікавлених сторін законні способи, щоб запобігти:
(a) використання будь-яких засобів визначення або
представлення товару, який свідчить або передбачає, що товар
походить з географічної території іншої, ніж реальне місце
походження, у такий спосіб, що вводить в оману широкий загал
стосовно географічного походження товару;
(b) будь-якого використання, яке є актом недобросовісної
конкуренції в значенні зазначеному в Статті 10-bis Паризької
конвенції (1967) ( 995_123 ).
3. Країна-Член, ex officio, якщо дозволяє її законодавство
або на прохання зацікавленої сторони, відмовляє у реєстрації
товарного знака або признає недійсною реєстрацію товарного знака,
який містить або складається з географічного зазначення, стосовно
товарів, які не походять із зазначеної території, якщо
використання зазначення у товарному знаку для таких товарів на
території цієї країни має характер, котрий вводить в оману широкий
загал щодо реального місця походження цих товарів.
4. Захист згідно з параграфами 1, 2 та 3 повинен
застосовуватися проти географічного зазначення, яке, хоча у
буквальному розумінні правильно визначає територію, регіон або
місцевість походження товарів, але викликає у широкого загалу
хибне уявлення, що товар походить з іншої території.
Стаття 23
Додатковий захист географічних зазначень
для вин та спиртних напоїв
1. Кожний Член повинен забезпечити для зацікавлених сторін
законні засоби, що перешкоджають використанню географічних
зазначень, які ідентифікують вина, для вин, що не походять з
місця, визначеного даним географічним зазначенням, або зазначень,
які характеризують спиртні напої, щодо спиртних напоїв, що не
походять з місця, визначеного даним географічним зазначенням,
навіть коли реальне походження товару вказане або географічне
зазначення використане у перекладі чи супроводжується такими
словами, як "сорт", "тип", "стиль", "імітація" тощо.(4)
---------------- (4) Незважаючи на перше речення Статті 42, Члени можуть, з
огляду на ці зобов'язання, натомість передбачити контроль за
обов'язковим виконанням шляхом адміністративного впливу.
2. У реєстрації товарного знака для вин, який містить у собі
або складається з географічного зазначення, що ідентифікує вина,
або товарного знака для спиртних напоїв, який містить у собі чи
складається з географічного зазначення, що ідентифікує спиртні
напої, відмовляють або така реєстрація вважається недійсною
ex officio, якщо це дозволяється згідно з законодавством Члена або
на прохання зацікавленої сторони, щодо таких вин чи спиртних
напоїв, які не мають цього походження.
3. У випадку існування омонімічних географічних зазначень для
вин захист надається для кожного зазначення, згідно з положеннями
параграфа 4 Статті 22. Кожний Член повинен визначити практичні
умови, які дозволяють розрізняти такі омонімічні зазначення, з
урахуванням необхідності забезпечення справедливого режиму для
відповідних виробників і запобігання введення споживачів в оману.
4. З метою спрощення захисту географічних зазначень для вин в
Раді ТРІПС проводяться переговори стосовно встановлення
багатосторонньої системи сповіщення та реєстрації географічних
зазначень для вин, які відповідають вимогам для отримання захисту
на території Членів, що беруть участь у системі.
Стаття 24
Міжнародні переговори: винятки
1. Члени домовляються провести переговори, спрямовані на
посилення захисту окремих географічних зазначень за Статтею 23.
Положення параграфів 4-8 далі не повинні використовуватися Членом
для відмови від проведення переговорів або укладення двосторонніх
чи багатосторонніх угод. У контексті таких переговорів Члени
повинні прагнути розглядати питання про безперервне застосування
цих положень до окремих географічних зазначень, використання яких
було предметом таких переговорів.
2. Рада ТРІПС повинна постійно розглядати застосування
положень цього Розділу: перший такий розгляд проводиться протягом
двох років від дати набрання чинності Угодою СОТ ( 995_342 ).
Будь-яке питання, що впливає на виконання зобов'язань згідно з
цими положеннями, може бути винесено на розгляд Ради, яка на
прохання Члена проводить консультації з будь-яким Членом або
Членами з питання, з якого не було можливо знайти задовільне
рішення шляхом двосторонніх або багатосторонніх консультацій між
зацікавленими Членами. Рада повинна здійснювати такі заходи, які
можуть бути погоджені для спрощення дії та подальшого досягнення
цілей цього Розділу.
3. При впровадженні положень цього Розділу Члени не повинні
послаблювати охорону географічних зазначень, що існувала на
території цього Члена безпосередньо до дати набрання чинності
Угодою СОТ ( 995_342 ).
4. Жодне з положень цього Розділу не вимагає, щоб Член
перешкоджав неперервному і аналогічному використанню певних
географічних зазначень іншого Члена, що ідентифікують вина або
спиртні напої, стосовно товарів або послуг будь-яким із своїх
підданих або мешканців, які постійно використовували це
географічне зазначення щодо таких самих або зв'язаних з ними
товарів чи послуг на території цього Члена або (a) протягом
принаймні 10 років, що передують 15 квітня 1994 року, або (b)
добросовісно до цієї дати.
5. Якщо було подано заяву на реєстрацію чи товарний знак був
добросовісно зареєстрований або якщо права на товарний знак були
отримані завдяки добросовісному використанню:
(a) до дати застосування цих положень в цій країні, як
визначено у Частині VI; або
(b) до того, як географічне зазначення одержало захист у
країні свого походження:
заходи, прийняті з метою впровадження положень цього Розділу,
не повинні ущемляти права на реєстрацію чи чинні права на
зареєстрований товарний знак або право використовувати товарний
знак на тій підставі, що товарний знак ідентичний з географічним
зазначенням або подібний до нього.
6. Ніщо в цьому Розділі не вимагає від Члена застосовувати
положення цього Розділу щодо географічного зазначення будь-якого
іншого Члена до товарів або послуг, для яких відповідне зазначення
ідентичне з прийнятим у розмовній мові терміном, що означає
загальноприйняту назву таких товарів або послуг на території цього
Члена. Ніщо в цьому Розділі не вимагає від Члена застосовувати
положення цього Розділу щодо географічного зазначення будь-якого
іншого Члена щодо продуктів виноробства, для яких відповідні
зазначення є ідентичними із звичайною назвою сорту винограду, що
існує на території цього Члена на дату набрання чинності
Угодою СОТ ( 995_342 ).
7. Член може передбачати, що будь-який запит, зроблений
згідно з цим Розділом у зв'язку з використанням або реєстрацією
товарного знака, має бути поданий упродовж п'яти років після того,
як факт використання іншою особою зазначення, що охороняється,
стало широко відомим на території Члена або після дати реєстрації
товарного знака на території цього Члена за умови, що цей товарний
знак був опублікований на цю дату, якщо така дата передує даті,
коли факт використання іншою особою став відомим на території
цього Члена за умови, що географічне зазначення не було
використано або зареєстровано недобросовісно.
8. Положення цього Розділу ні у який спосіб не ущемляють
право будь-якої особи використовувати в торгівлі ім'я цієї особи
або ім'я попередника цієї особи у бізнесі (господарській
діяльності), крім випадків, коли таке ім'я використовується таким
чином, що це вводить в оману широкий загал.
9. Згідно з цією Угодою немає жодних зобов'язань щодо захисту
географічних зазначень, які не охороняються в країні свого
походження, або охорону яких у країні їхнього походження
припинено, або які більше не вживаються у цій країні.
Розділ 4: Промислові зразки
Стаття 25
Вимоги щодо охорони
1. Члени повинні забезпечувати охорону незалежно розроблених
промислових зразків, які є новими або оригінальними. Члени можуть
передбачити, що зразки не є новими або оригінальними, якщо вони не
дуже відрізняються від відомих зразків або комбінацій ознак
відомих зразків. Члени можуть передбачити, що такий захист не
поширюється на зразки через, головним чином, технічні або
функціональні міркування.
2. Кожний Член повинен гарантувати, що вимоги щодо
забезпечення охорони текстильних зразків, особливо щодо будь-яких
витрат, експертизи або публікації, суттєво не зменшать можливості
звертатися і отримувати таку охорону. Члени вільні виконувати це
зобов'язання через закон про промислові зразки або авторське
право.
Стаття 26
Охорона прав
1. Власник промислового зразка, що охороняється, повинен мати
право перешкоджати третім сторонам, які не мають дозволу власника
на виробництво, продаж або імпорт продукції, яка містить у собі
або включає зразок, який є копією або майже скопійований зі
зразка, що охороняється, якщо такі дії здійснюються з комерційною
метою.
2. Члени можуть надавати обмежені винятки щодо охорони
промислових зразків за умови, що такі винятки не будуть
безпідставно суперечити нормальному застосуванню промислових
зразків, що охороняються, і не будуть безпідставно завдавати шкоди
законним інтересам власників промислових зразків, що охороняються,
з урахуванням законних інтересів третіх сторін.
3. Захист надається на щонайменше 10 років.
Розділ 5: Патенти
Стаття 27
Патентоспроможні об'єкти
1. За положеннями параграфів 2 та 3 патенти видаються для
будь-яких винаходів, незалежно від того, чи є вони продуктами або
процесами в усіх сферах технології за умови, що вони є новими,
мають винахідницький рівень і є промислово придатними.(5) За
параграфом 4 Статті 65, параграфом 8 Статті 70 та параграфом 3
цієї Статті, патенти видаються і патентні права використовуються
без будь-якої дискримінації за місцем створення винаходу, сферою
технології та незалежно від того, чи є продукція зарубіжного чи
вітчизняного виробництва.
---------------- (5) Для цілей цієї Статті термін "винахідницький рівень" та
"промислово придатний" Члени можуть вважати синонімами термінів
"неочевидний" та "корисний" відповідно.
2. Члени можуть не допускати патентування винаходів,
перешкодження комерційного використання яких на їх території
необхідно для захисту громадського порядку або суспільної моралі,
включаючи охорону життя або здоров'я людей, тварин чи рослин, або
яке необхідне, щоб запобігти завдання значної шкоди навколишньому
природному середовищу за умови, що такий виняток не зроблено
тільки тому, що використання заборонено їх законодавством.
3. Члени можуть також не дозволяти патентування:
(a) діагностичних, терапевтичних та хірургічних методів
лікування людини або тварин;
(b) рослин та тварин, крім мікроорганізмів, та важливих
біологічних процесів для продукування рослин або тварин, крім
небіологічних та мікробіологічних процесів. Однак Члени повинні
забезпечити захист сортів рослин або через патенти, або
sui generis ефективну систему, або завдяки їх комбінації.
Положення цього підпараграфа буде переглянуто через 4 роки після
набрання чинності Угодою СОТ ( 995_342 ).
Стаття 28
Права, що надаються
1. Патент повинен надавати його власнику такі виключні права:
(a) коли об'єктом патенту є продукт, - перешкоджати третім
сторонам, які не мають дозволу власника, виробляти,
використовувати, пропонувати до продажу, продавати або
імпортувати(6) для цих цілей зазначений продукт;
---------------- (6) Це право, подібно до інших прав, передбачених цією Угодою
щодо використання, продажу, імпорту або іншого способу
розповсюдження товарів, підлягає положенням Статті 6.
(b) коли об'єктом патенту є процес, - перешкоджати третім
сторонам, які не мають дозволу власника, використовувати процес
або: використовувати, пропонувати на продаж, продавати або
імпортувати для цих цілей принаймні продукт, який було
безпосередньо отримано шляхом цього процесу.
2. Власники патенту також повинні мати право передавати або
передавати у спадщину патент чи укладати ліцензійні угоди.
Стаття 29
Умови для заявників на отримання патенту
1. Члени повинні вимагати від заявників, які бажають одержати
патент, щоб вони розкривали суть свого винаходу достатньо ясно і
повно з тим, щоб кваліфікована у відповідній галузі особа могла
використати винахід, а також можуть вимагати від заявників вказати
найкращий відомий їм спосіб використання винаходу на дату подання
заявки або при домаганнях на пріоритет - на дату пріоритету.
2. Члени можуть вимагати від заявника, який бажає одержати
патент, надати інформацію, яка стосується його відповідних заявок
та видачі йому іноземних патентів.
Стаття 30
Винятки з прав, що надаються
Члени можуть надавати обмежені винятки з виключних прав, що
надаються патентом, за умови, що такі винятки не будуть суттєво
суперечити нормальному використанню патенту та завдавати суттєвої
шкоди законним інтересам власника патенту, з огляду на інтереси
третіх сторін.
Стаття 31
Інше використання без дозволу власника прав
Якщо законодавство Члена дозволяє інше використання(7)
об'єкта патенту без дозволу власника прав, включаючи використання
урядом або третіми сторонами з дозволу уряду, повинні
враховуватися наступні положення:
---------------- (7) "Інше використання" означає використання інше, ніж
дозволене за Статтею 30.
(a) дозвіл на таке використання слід розглядати, виходячи з
його індивідуальних властивостей;
(b) таке використання може бути дозволене лише у тому разі,
якщо до такого використання запропонований користувач зробив
зусилля з метою отримати дозвіл від власника прав на прийнятних
комерційних умовах і що такі зусилля не мали успіху у прийнятний
період часу. Член може тимчасово відмовитися від цієї вимоги у
випадку надзвичайної ситуації в країні чи інших обставин крайньої
необхідності або у випадках некомерційного використання в
інтересах суспільства. Однак у випадках надзвичайної ситуації в
країні або інших обставин крайньої необхідності власник прав
повинен якомога швидше, наскільки це практично можливо, бути
поінформований про це. У випадку некомерційного використання в
інтересах суспільства, коли уряд або підрядник не здійснюючи
патентного пошуку знає або має очевидні підстави, щоб знати, що
чинний патент використовується або буде використовуватися урядом
чи для уряду, власник прав повинен бути негайно поінформований про
це;
(c) сфера та тривалість такого використання повинні
обмежуватися цілями, для яких воно було дозволене, а у випадках
використання напівпровідникових технологій це має бути лише
громадське некомерційне використання або для виправлення практики,
яку після судового чи адміністративного розгляду визнано
антиконкурентною;
(d) таке використання не повинно бути винятковим;
(e) таке використання не повинно передаватися, за винятком,
коли воно передається разом з тією частиною підприємства або
діловими зв'язками та репутацією, що пов'язані з таким
використанням;
(f) будь-яке таке використання повинно дозволятися переважно
для забезпечення внутрішнього ринку Члена, який дозволив таке
використання;
(g) дозвіл на таке використання повинен супроводжуватися
відповідальністю, підлягати відповідному захисту законних
інтересів уповноважених осіб, які надали дозвіл, і припиняється,
якщо припиняються і навряд чи відновляться знову обставини, які до
цього призвели. Компетентні органи влади повинні мати право
переглядати, на мотивований запит, питання про те, чи продовжують
існувати ці обставини;
(h) власник прав повинен отримувати адекватну компенсацію,
виходячи з обставин кожного випадку, та з урахуванням економічної
вартості дозволу;
(i) законна сила будь-якого рішення щодо дозволу такого
використання повинна підлягати судовому розгляду або іншому
незалежному розгляду у відповідному вищому органі влади цього
Члена;
(j) будь-яке рішення щодо компенсації, надане стосовно такого
використання, повинне підлягати розгляду в судовому порядку або
іншому незалежному розгляду у відповідному вищому органі влади
цього Члена;
(k) Члени не зобов'язані застосовувати умови, викладені у
підпараграфах (b) та (f), де таке використання дозволяється для
виправлення практики, яку визначено після судового або
адміністративного процесу як антиконкурентну. Необхідність
виправлення антиконкурентної практики може враховуватися при
визначені суми компенсації у таких випадках. Компетентні органи
повинні мати право відмовити у припиненні дозволу, якщо навряд чи
знову виникнуть обставини, які призвели до надання дозволу;
(l) коли дозволено таке використання патенту ("другий
патент"), який не може використовуватися без порушення іншого
патенту ("перший патент"), слід застосовувати такі додаткові
умови:
(i) винахід, що заявляється у другому патенті, повинен
включати важливі технічні переваги великого економічного значення
у порівнянні з винаходом, що заявляється у першому патенті;
(ii) власник першого патенту повинен мати право на перехресну
ліцензію за прийнятними умовами на використання винаходу, що
заявляється у другому патенті;
(iii) використання, дозволене щодо першого патенту, не
повинно передаватися, за винятком, коли також передаються права за
другим патентом.
Стаття 32
Анулювання/Втрата права
Повинна існувати можливість судового перегляду будь-якого
рішення щодо анулювання або втрати права на патент.
Стаття 33
Строк дії охорони
Строк дії охорони не повинен закінчуватися до закінчення
двадцятирічного періоду від дати подання заявки.(8)
---------------- (8) Зрозуміло, що ті Члени, які не мають системи надання
попередніх охоронних документів (original grant), можуть
передбачити, що строк дії охорони має визначатися від дати
направлення заявки до системи надання таких попередніх охоронних
документів (original grant).
Стаття 34
Патенти на спосіб виготовлення продукту;
обов'язок доведення
1. Для цілей цивільного судочинства стосовно порушень прав
власників згідно з параграфом 1(b) Статті 28, якщо суттю патенту є
спосіб отримання продукту, органи судової влади повинні мати право
наказувати відповідачу довести, що спосіб для отримання
ідентичного продукту відрізняється від запатентованого способу. У
зв'язку з чим Члени повинні передбачати, що принаймні за однієї з
наступних обставин будь-який ідентичний продукт, коли він
виробляється без дозволу власника патенту, повинен, за відсутністю
доказу протилежного, вважатися отриманим в результаті
запатентованого способу:
(a) якщо продукт, отриманий запатентованим способом, є новим;
(b) якщо існує значна ймовірність того, що ідентичний продукт
був виготовлений із використанням даного способу і власник патенту
був не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити спосіб, який
фактично використовувався.
2. Будь-який Член повинен мати можливість передбачати, що
"обов'язок доведення", про який ідеться у параграфі 1, повинен
існувати тільки для порушника, який підозрюється, якщо виконуються
умови, передбачені в підпараграфі (a), або лише якщо виконуються
умови, передбачені в підпараграфі (b).
3. При наведенні доказів протилежного слід враховувати
законні інтереси відповідача у захисті його виробничих та
комерційних таємниць.
Розділ 6: Компонування (топографії)
інтегральних мікросхем
Стаття 35
Відношення до Угоди ІПІЦ
Члени домовляються забезпечувати охорону компонувань
(топографій) інтегральних мікросхем (далі в цій Угоді -
"топографії") відповідно до Статей 2-7 (окрім параграфа 3
Статті 6), Статті 12 та параграфа 3 Статті 16 "Угоди про
інтелектуальну власність стосовно інтегральних мікросхем" і, крім
того, дотримуватися наступних положень.
Стаття 36
Обсяг охорони
За положеннями параграфа 1 Статті 37 Члени повинні вважати
незаконними такі дії, якщо вони здійснюються без дозволу власника
прав:(9) імпортування, продаж або розповсюдження в інший спосіб з
комерційною метою інтегральних мікросхем, топографіям яких надано
охорону, інтегральних мікросхем, складовою частиною яких є
інтегральні мікросхеми, топографіям яких надано охорону, або
вироби, які містять таку інтегральну мікросхему, лише доти, поки в
ній містяться незаконно вироблені інтегральні мікросхеми.
---------------- (9) Термін "власник права" у цьому розділі слід розуміти як
термін, що має таке ж значення, що і термін "власник права" в
Угоді ІПІЦ.
Стаття 37
Дії, що не потребують дозволу власника прав
1. Незважаючи на Статтю 36, жоден з Членів не повинен вважати
незаконним здійснення будь-яких дій, про які йдеться у цій Статті
щодо інтегральних мікросхем, складовою частиною яких є незаконно
відтворена топографія, або щодо будь-якого продукту, що містить
таку інтегральну мікросхему, якщо особа, що виконує або організує
такі дії, не знала або не мала розумних підстав, щоб знати,
купуючи інтегральну мікросхему або продукт, що містить таку
інтегральну мікросхему, що він включає незаконно відтворену
топографію. Члени повинні забезпечити, що після того, як особа
отримала належне повідомлення про те, що топографію було
відтворено незаконно, ця особа може виконувати будь-яку з дій
стосовно запасу продукції, який вона має у своєму розпорядженні
або який вона замовила до цього моменту, але на неї накладається
зобов'язання виплатити власнику прав суму, еквівалентну прийнятній
винагороді, яка сплачувалася б за вільно домовленою ліцензією
стосовно такої топографії.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору