Про фермерське господарство
Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003973-IV
Документ 973-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 06.11.2014, підстава 1206-18
 

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про фермерське господарство
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45, ст.363 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2864-IV ( 2864-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.560
N 1048-VI ( 1048-17 ) від 03.03.2009, ВВР, 2009, N 29, ст.390
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1661-VI ( 1661-17 ) від 21.10.2009, ВВР, 2010, N 4, ст.22
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N 6, ст.41
Кодексом
N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,
N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 3523-VI ( 3523-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 4, ст.18
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014, ВВР, 2014, N 24, ст.885 }

{ У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з
питань аграрної політики України" в усіх відмінках замінено
словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної аграрної політики" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади
створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної
форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського
господарства України.
Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи
громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської
продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і
зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального
використання і охорони земель фермерських господарств, правового
та соціального захисту фермерів України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття фермерського господарства
1. Фермерське господарство є формою підприємницької
діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили
бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,
займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку
на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського
господарства, відповідно до закону.
2. Фермерське господарство може бути створене одним
громадянином України або кількома громадянами України, які є
родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
3. Фермерське господарство має найменування та може мати
печатки. { Частина третя статті 1 в редакції Закону N 1206-VII ( 1206-18 )
від 15.04.2014 }
4. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті
зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження,
адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна
(складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними
рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші
положення, що не суперечать законодавству України.
Стаття 2. Законодавство про фермерське господарство
1. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та
припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України
( 2768-14 ), цим Законом та іншими нормативно-правовими актами
України.
2. Цей Закон не поширюється на громадян, які ведуть особисте
селянське господарство або які використовують земельні ділянки для
будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських
будівель і споруд (присадибні ділянки), садівництва, городництва,
сінокосіння та випасання худоби.
Стаття 3. Члени фермерського господарства
1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх
батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї,
родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського
господарства, визнають і дотримуються положень Статуту
фермерського господарства. Членами фермерського господарства не
можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором
(контрактом).
2. При створенні фермерського господарства одним із членів
сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього
фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.
3. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови
фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки,
діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим,
падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько,
тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його
дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних
стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними
членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка
або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її
чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти). { Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1661-VI
( 1661-17 ) від 21.10.2009 }
Стаття 4. Голова фермерського господарства
1. Головою фермерського господарства є його засновник або
інша визначена в Статуті особа.
2. Голова фермерського господарства представляє фермерське
господарство перед органами державної влади, підприємствами,
установами, організаціями та окремими громадянами чи їх
об'єднаннями відповідно до закону.
3. Голова фермерського господарства укладає від імені
господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно
до законодавства України.
4. Голова фермерського господарства може письмово доручати
виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі,
яка працює за контрактом.
Розділ II
СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 5. Громадяни, які мають право на створення
фермерського господарства
Право на створення фермерського господарства має кожний
дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та
виявив бажання створити фермерське господарство. { Частина перша статті 5 в редакції Закону N 3523-VI ( 3523-17 )
від 16.06.2011 }
Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право
облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського
господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний
доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів
фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів,
то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби,
якій надається поштова адреса. { Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з
розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими
будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними
насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту. { Статтю 5 доповнено частиною згідно із Законом N 1048-VI
( 1048-17 ) від 03.03.2009 }
Для облаштування відокремленої садиби фермерському
господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво
під'їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і
радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.
Переселенцям, які створюють фермерське господарство в
трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається
Кабінетом Міністрів України, надається одноразова грошова допомога
за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
{ Статтю 6 виключено на підставі Закону N 3523-VI ( 3523-17 )
від 16.06.2011 }
Стаття 7. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для
ведення фермерського господарства
1. Для отримання (придбання) у власність або в оренду
земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського
господарства громадяни звертаються до відповідної районної
державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду
земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення
фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування
ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у
них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність,
обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив
діяльності фермерського господарства. До заяви додаються
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському
господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному
навчальному закладі.
Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у
сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів
України за поданням центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної аграрної політики. { Частину першу
статті 7 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3523-VI
( 3523-17 ) від 16.06.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3523-VI ( 3523-17 ) від 16.06.2011 }
2. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у
власність або в оренду районна або міська державні адміністрації
або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і
в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною
організацією проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок
Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Проект відведення земельної ділянки погоджується та
затверджується відповідно до закону.
3. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства
передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із
земель державної або комунальної власності.
4. У разі відмови органів державної влади та органів
місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення
фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду
про задоволення позову є підставою для відведення земельної
ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує
право власності або укладання договору оренди. Відведення
земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після
збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.
5. Громадянам України - членам фермерських господарств
передаються безоплатно у власність надані їм у користування
земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена
сільськогосподарського підприємства, розташованого на території
відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які
раніше набули права на земельну частку (пай).
6. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір,
встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у
приватну власність для ведення фермерського господарства на
підставі цивільно-правових угод.
7. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення
фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них
водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих
шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних
систем та інших видів інженерної інфраструктури.
8. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу
сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну
власність для ведення фермерських господарств, за винятком
невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь
фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під
замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право
проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на
земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його
членові на праві приватної власності.
Стаття 8. Державна реєстрація фермерського господарства
1. Після одержання засновником державного акта на право
власності на земельну ділянку або укладення договору оренди
земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське
господарство підлягає державній реєстрації у порядку,
встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. { Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010 }

{ Частину другу статті 8 виключено на підставі Закону
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010 }

{ Частину третю статті 8 виключено на підставі Закону
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010 }

{ Частину четверту статті 8 виключено на підставі Закону
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010 }

{ Частину п'яту статті 8 виключено на підставі Закону
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010 }

Розділ III
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Стаття 9. Надання допомоги фермерським господарствам { Назва статті 9 в редакції Закону N 2864-IV ( 2864-15 ) від
08.09.2005 }
1. Новоствореним фермерським господарствам у період
становлення (перші три роки після його створення, а у
трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським
господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським
господарствам, які провадять господарську діяльність та
розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях,
визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та
іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок
державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український
державний фонд підтримки фермерських господарств. { Абзац перший
частини першої статті 9 в редакції Закону N 2864-IV ( 2864-15 )
від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1048-VI
( 1048-17 ) від 03.03.2009 }
Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного
бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських
господарств.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на
підтримку фермерських господарств.
2. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на
меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також
на консервацію та рекультивацію малопродуктивних
сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської
техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок
тощо).
3. За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам
може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і
невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо
землеустрою.
4. Порядок використання коштів Державного бюджету України для
надання підтримки новоствореним фермерським господарствам,
фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами,
фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність
та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських
територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів
України, та іншим фермерським господарствам установлюється
Кабінетом Міністрів України ( 1102-2004-п ). { Частина четверта статті 9 в редакції Закону N 2864-IV
( 2864-15 ) від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1048-VI ( 1048-17 ) від 03.03.2009 }
Стаття 10. Український державний фонд підтримки фермерських
господарств
{ Назва статті 10 в редакції Закону N 2864-IV ( 2864-15 ) від
08.09.2005 }
Український державний фонд підтримки фермерських господарств
є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації
державної політики щодо фінансової підтримки становлення і
розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту
( v0119555-04 ), який затверджується центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної
політики.
Стаття 11. Використання коштів Українського державного фонду
підтримки фермерських господарств
Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських
господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та
фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами,
фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність
та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських
територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів
України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на
поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка
надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на
забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських
господарств. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1048-VI ( 1048-17 ) від 03.03.2009 }
Новоствореним фермерським господарствам та фермерським
господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським
господарствам, які провадять господарську діяльність та
розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях,
визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на
безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування
вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для
ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат,
пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків,
та часткову компенсацію витрат на придбання одного трактора,
комбайна, вантажного автомобіля, будівництво та реконструкцію
тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисних
документів, страхування фермерських господарств; підготовку,
перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських
господарств у сільськогосподарських навчальних закладах;
розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва
у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань
використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності
фермерських господарств. На поворотній основі допомога надається
для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на
здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом
Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
( v0119555-04 ) цілі під гарантію повернення строком від трьох до
п'яти років. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1048-VI ( 1048-17 ) від 03.03.2009 }
Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок
Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через
Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на
поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання
техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та
переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та
реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі
житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та
обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель. { Стаття 11 в редакції Закону N 2864-IV ( 2864-15 ) від
08.09.2005 }
Розділ IV
ЗЕМЛІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Стаття 12. Склад земель фермерського господарства
1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності
фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам
фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським
господарством на умовах оренди.
2. Права володіння та користування земельними ділянками, які
знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює
фермерське господарство.
Стаття 13. Приватизація земельних ділянок членами фермерських
господарств
1. Члени фермерського господарства мають право на одержання
безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності
земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
2. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у
приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні
ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена
сільськогосподарського підприємства, розташованого на території
відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові
будинки, господарські будівлі та споруди фермерського
господарства, передаються безоплатно у приватну власність у
рахунок земельної частки (паю).
3. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на
громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
4. Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в
постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення
фермерського господарства, мають переважне право на придбання
(викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів
сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у
власність з розстрочкою платежу до 20 років.
Стаття 14. Права фермерського господарства та його членів
1. Фермерське господарство та його члени відповідно до закону
мають право:
а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку,
передавати її в оренду, заставу, спадщину;
б) самостійно господарювати на землі;
в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та
інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
г) на відшкодування збитків;
ґ) споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та
споруди;
д) реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на
вітчизняних ринках і поставляти на експорт;
е) інші права.
2. Порушені права власників земельних ділянок підлягають
поновленню в порядку, встановленому законом.
Стаття 15. Обов'язки фермерського господарства та його членів
1. Фермерські господарства, у власності яких є земельні
ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства
відповідно до закону, зобов'язані:
а) забезпечувати використання земельних ділянок за їх
цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
в) сплачувати податки та збори;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та
землекористувачів;
ґ) не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші
корисні властивості землі;
д) надавати відповідним органам виконавчої влади та органам
місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та
інших природних ресурсів;
е) дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо
якості продукції;
є) дотримуватися правил добросусідства та встановлених
обмежень у використанні земель і земельних сервітутів;
ж) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі
зрошувальних і осушувальних систем.
2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників
земельних ділянок.
Стаття 16. Право фермерського господарства на будівництво
житлових будинків, господарських та інших будівель
і споруд
1. Фермерське господарство має право споруджувати житлові
будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його
членам на праві власності земельних ділянках відповідно до
затверджених документації із землеустрою та містобудівної
документації у встановленому законом порядку.
2. Будівництво на орендованій земельній ділянці житлових
будинків, господарських будівель та споруд фермерське
господарство - орендар погоджує з орендодавцем.
Стаття 17. Використання земель фермерських господарств іншими
особами
1. На землях фермерських господарств особи мають право
вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах,
пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським
господарствам на праві власності або праві оренди земельних
ділянках, розміщення наметів і проживання в них, розведення
багаття та інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім
випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за
умови збереження природних компонентів в екологічно чистому
вигляді.
2. Юридичні особи - власники об'єктів (газо-, нафтопроводів,
ліній електропередач, зв'язку тощо), що проходять через земельні
ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких
об'єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським
господарством, відповідно до затвердженої документації із
землеустрою або встановленого земельного сервітуту.
Стаття 18. Право фермерського господарства на користування
природними ресурсами
Фермерське господарство має право використовувати для потреб
господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина,
гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні
підземні води, що знаходяться на земельній ділянці, відповідно до
законодавства України.
Розділ V
МАЙНО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 19. Формування майна фермерського господарства
До складу майна фермерського господарства (складеного
капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування,
матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена
господарством в результаті господарської діяльності, одержані
доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом,
право користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які
передаються членами фермерського господарства до його складеного
капіталу.
Стаття 20. Право власності на майно, яке використовується для
ведення фермерського господарства
Майно фермерського господарства належить йому на праві
власності.
Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського
господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.
У власності фермерського господарства може перебувати
будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки,
господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке
необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
і набуття якого у власність не заборонено законом.
Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та
набуття майна на підставі цивільно-правових угод.
Порядок володіння, користування і розпорядження майном
фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту,
якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського
господарства та законом.
Член фермерського господарства має право на отримання частки
майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі
припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та
порядок її отримання визначаються Статутом фермерського
господарства.
Майнові спори між фермерським господарством та його членами
вирішуються судом.
Стаття 21. Відповідальність фермерського господарства
1. Фермерське господарство несе відповідальність за своїми
зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського
господарства.
2. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у
власність для ведення фермерського господарства, допускається у
випадках, коли у фермерського господарства відсутнє інше майно, на
яке може бути звернено стягнення.
3. За порушення кредитно-розрахункової і податкової
дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо
якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють
здійснення господарської діяльності, голова фермерського
господарства несе відповідальність, передбачену законом.
Розділ VI
ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 22. Фермерське господарство як об'єкт майнових прав
1. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс
включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений
прибуток, майнові та інші зобов'язання.
2. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до
закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може
бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам
України, які мають право на створення фермерського господарства,
або юридичним особам України для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва.
3. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як
цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди,
подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства
на державну реєстрацію.
Стаття 23. Успадкування фермерського господарства
1. Успадкування фермерського господарства (цілісного
майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до
закону.
2. Якщо фермерське господарство успадковується двома або
більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо
в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка
менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.
Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних
ділянок ( 1908-2003-п ) визначаються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної
політики, та Українською академією аграрних наук і затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Розділ VII
ДІЯЛЬНІСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 24. Господарська діяльність фермерського господарства
1. Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі
витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших
джерел, не заборонених законодавством.
2. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї
діяльності, спеціалізацію, організує виробництво
сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на
власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків
у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.
3. Фермерське господарство має право вступати в договірні
відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами
державної влади та органами місцевого самоврядування.
4. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених
фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.
Стаття 25. Забезпечення якості продукції, вирощеної
фермерським господарством
1. Фермерське господарство зобов'язане дотримуватися
встановлених відповідно до законодавства екологічних,
ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої
продукції та інших вимог.
2. Реалізація сільськогосподарської продукції, що
виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та
її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та
іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства
України.
Стаття 26. Кооперація фермерських господарств
Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими
товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі
сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші
об'єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських
товариств. { Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2864-IV ( 2864-15 ) від 08.09.2005 }
Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі
сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими.
Стаття 27. Трудові відносини у фермерському господарстві
1. Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на
основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське
господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян
за трудовим договором (контрактом).
2. Трудові відносини членів фермерського господарства
регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим
договором (контрактом), - законодавством України про працю.
Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у
встановленому законом порядку.
3. З особами, залученими до роботи у фермерському
господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій
формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і
відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна
оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування
тощо).
4. Видача трудових книжок членам фермерського господарства і
громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором
(контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до
законодавства України про працю.
Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які
працюють у фермерському господарстві за трудовим договором
(контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою
розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом
тривалість щорічної відпустки.
5. Голова фермерського господарства створює безпечні умови
праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий
договір (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки,
виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.
Стаття 28. Бухгалтерський облік і звітність фермерського
господарства
Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів
своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність,
статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством
України.
Стаття 29. Розрахунки і кредит
1. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір
у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки,
розпоряджатися власними коштами.
Фермерське господарство самостійно визначає розмір ліміту
залишку готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні
витрати.
2. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних)
рахунків фермерського господарства, крім платежів до бюджету, може
провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та в інших
визначених законом випадках.
Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що
встановлюються законодавством України.
3. Фермерське господарство має право одержувати у
фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові
кредити на підставі укладеного договору.
Фермерське господарство одержує кредит під заставу майна,
поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов'язань.
Під заставу майна може прийматися фермерське господарство як
цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінності
або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та
обов'язки.
Відсотки за використання кредитів, що надані для підтримки
фермерським господарствам, можуть сплачуватися за рахунок коштів
Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,
на поповнення яких у Державному бюджеті України передбачаються
відповідні фінансові ресурси.
4. Фермерське господарство несе повну відповідальність за
дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.
Стаття 30. Страхування майна фермерського господарства
Страхування майна фермерського господарства здійснюється
відповідно до закону.
Стаття 31. Оподаткування фермерського господарства
Оподаткування фермерського господарства провадиться у
порядку, встановленому законом.
Стаття 32. Держава і фермерське господарство
1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших
прав і законних інтересів фермерського господарства.
2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства у
випадках, передбачених законом.
3. Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського
господарства органів державної влади або органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні
фермерському господарству неправомірним втручанням в його
діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону.
Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
Розділ VIII
ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ ОРГАН ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Стаття 33. Представницький орган фермерських господарств
1. Представницьким органом фермерських господарств України є
Асоціація фермерів та приватних землевласників України.
2. З метою забезпечення прав і законних інтересів громадян
України, які ведуть фермерське господарство, а також створення
сприятливих умов для розвитку фермерських господарств Асоціація
фермерів та приватних землевласників України:
а) представляє інтереси громадян, які ведуть фермерське
господарство, перед Президентом України, Верховною Радою України,
центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування;
б) вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що
регулює діяльність фермерських господарств, на розгляд
центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної аграрної політики.
3. Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників
України може входити до складу колегії центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, брати
участь у її засіданнях з правом дорадчого голосу. { Абзац перший
частини третьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Абзац другий частини третьої статті 33 виключено на
підставі Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

4. Члени Асоціації фермерів та приватних землевласників
України відповідно до закону можуть бути засновниками кредитних
спілок. { Статтю 33 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 2864-IV ( 2864-15 ) від 08.09.2005 }
Розділ IX
ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
І ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧЛЕНІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
ТА ОСІБ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ
ЗА ТРУДОВИМ ДОГОВОРОМ (КОНТРАКТОМ)
Стаття 34. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування
і пенсійне забезпечення
1. Члени фермерського господарства і особи, які працюють у
ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і
пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
2. Фермерське господарство у встановленому законом порядку
реєструється як платник внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття, Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України.
3. Час роботи у фермерському господарстві членів господарства
та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом),
зараховується до загального і безперервного стажу роботи на
підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують
сплату внесків на соціальне страхування.
4. Членам фермерського господарства та особам, які працюють у
ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії
виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного
заробітку (доходу).
5. Фермерське господарство відповідно до чинного
законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду,
заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим
договором (контрактом), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,
пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.
Розділ X
ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Стаття 35. Підстави для припинення діяльності фермерського
господарства
Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:
1) реорганізації фермерського господарства;
2) ліквідації фермерського господарства;
3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним
(банкрутом);
4) якщо не залишається жодного члена фермерського
господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність
господарства.
Стаття 36. Порядок припинення діяльності фермерського
господарства
1. Рішення про припинення діяльності фермерського
господарства приймається:
а) власником у разі реорганізації або ліквідації фермерського
господарства - відповідно до закону та Статуту фермерського
господарства;
б) у разі якщо не залишається жодного члена фермерського
господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність
господарства у порядку, встановленому законом;
в) у разі банкрутства фермерського господарства - відповідно
до закону.
Спори про припинення діяльності фермерського господарства
вирішуються судом.
2. Кошти, одержані від продажу майна фермерського
господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у
порядку, встановленому Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ).
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів,
розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до
його Статуту.
Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке
припинило свою діяльність, вирішуються судом.
3. У разі припинення діяльності фермерського господарства до
закінчення терміну надання господарству податкових пільг
господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності
суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського
господарства, крім випадків, передбачених частиною четвертою
статті 34 цього Закону, та викупу земельної ділянки для суспільних
потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної
необхідності.
Розділ XI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
Стаття 37. Відповідальність за порушення положень цього
Закону
За порушення положень цього Закону посадові особи та
громадяни несуть відповідальність у порядку, встановленому
законом.
Розділ XII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 38. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
1) Закон України "Про селянське (фермерське) господарство"
( 2009-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 14,
ст. 186, N 48, ст. 653; 1993 р., N 32, ст. 341; 2000 р., N 1,
ст. 1, N 51-52, ст. 448; 2002 р., N 16, ст. 114, N 29, ст. 194;
2003 р., N 10-11, ст. 87, N 30, ст. 247);
2) Постанова Верховної Ради України "Про селянське
(фермерське) господарство" ( 2010-12 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1992 р., N 14, ст. 187).
3. Внести зміни до таких законів України:

{ Підпункт 1 пункту 3 статті 38 втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }

{ Підпункт 2 пункту 3 статті 38 втратив чинність на підставі
Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }

4. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів з питань діяльності фермерських господарств у відповідність
із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить
цьому Закону.
5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
затвердити мінімальні регіональні розміри земельних ділянок
фермерських господарств, що не підлягають поділу при спадкуванні;
щорічно при підготовці проекту закону про Державний бюджет
України передбачати окремим рядком кошти на підтримку фермерських
господарств;
встановити порядок використання коштів Державного бюджету
України для надання допомоги новоствореним фермерським
господарствам;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 19 червня 2003 року
N 973-IV

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...