Документ 850-IV, чинний, поточна редакція — Редакція від 19.11.2012, підстава - 4651-VI


     Результати розгляду   заперечення  відображаються  в  рішенні 
Установи за заявкою. Копія цього рішення надсилається подавцю
заперечення.
9. Під час проведення формальної експертизи:
встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього
Закону;
заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам
статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі
Установою;
документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на
відповідність встановленим вимогам.
10. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього
Закону та наявності документа про сплату збору за подання заявки
заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання
заявки.
11. У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам статті 8
цього Закону заявнику негайно надсилається про це повідомлення.
Якщо невідповідність буде усунута протягом двох місяців від дати
одержання заявником повідомлення, то датою подання заявки
вважається дата одержання закладом експертизи виправлених
матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що
заявнику надсилається повідомлення.
12. За відповідності заявки вимогам статті 7 цього Закону та
документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимогам
заявнику надсилається про це повідомлення.
13. У разі порушення вимог пункту 8 статті 7 цього Закону
заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається
повідомлення.
14. У разі невідповідності заявки формальним вимогам статті 7
цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою,
чи документа про сплату збору за подання заявки встановленим
вимогам заявнику надсилається повідомлення із пропозиціями щодо
усунення недоліків.
Якщо недоліки стосуються групування товарів і послуг, то в
повідомленні наводиться перелік товарів і послуг, згрупованих
закладом експертизи, та, за необхідності, зазначається сума збору
за подання заявки, яку належить доплатити. У випадку, коли товар
або послуга викладено у заявці як термін, що не дає можливості
віднести його до певного класу МКТП, заявнику пропонується
замінити цей термін або виключити його. Якщо заявник не виконає цю
вимогу, то зазначений термін не включається до переліку товарів і
послуг, згрупованих закладом експертизи.
Усунення зазначених у повідомленні недоліків проводиться у
строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових
матеріалів.
15. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється
відповідність заявленого позначення умовам надання правової
охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються
інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали
заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні
видання.
16. Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не
відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково,
то заклад експертизи надсилає заявнику про це обгрунтований
попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на
користь реєстрації знака.
Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6
цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під
час підготовки висновку експертизи за заявкою";
6) у статті 11 слова "одержання ним рішення про реєстрацію
знака" замінити словами "сплати державного мита за видачу
свідоцтва";
7) доповнити статтею 11-1 такого змісту:
"Стаття 11-1. Поділ заявки
1. Заявник має право поділити заявку на дві і більше заявок
(виділені заявки) шляхом розподілу між ними перелічених у цій
заявці товарів і послуг таким чином, щоб кожна з виділених заявок
не містила товари і послуги, споріднені з товарами і послугами,
переліченими в інших заявках.
2. Поділ заявки здійснюється шляхом подання заявником заяви
про внесення до заявки відповідних змін та виділеної заявки
(заявок), за умови сплати зборів за подання зазначених заяви та
заявки.
3. Дата подання виділеної заявки є такою самою, як дата
подання поділеної заявки. Дата пріоритету виділеної заявки
встановлюється, якщо на це є підстава, такою самою, як дата
пріоритету поділеної заявки";
8) статтю 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва
На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності
документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору
за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в
офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в
установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після
надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.
Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника
рішення про реєстрацію знака документи про сплату державного мита
за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва в
розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу
експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка
вважається відкликаною.
Строк надходження цих документів продовжується, але не більше
ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений
з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від
його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за
його подання";
9) у статті 13:
у назві слово "знаку" замінити словом "знака";
пункт 2 доповнити словами "та одержати відповідно до свого
клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про свідоцтво, за
умови сплати збору за подання цього клопотання";
абзац перший пункту 3 викласти в такій редакції:
"3. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за
ініціативою власника свідоцтва або Установи";
10) статтю 14 доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. У випадку втрати чи зіпсування свідоцтва його власнику
видається дублікат свідоцтва у порядку, встановленому Установою.
За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір";
11) статтю 15 викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою
1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у
судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців
від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів,
затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону.
2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому
порядку після державної реєстрації знака, то суд вирішує разом і
питання щодо дійсності відповідного свідоцтва.
3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати
втрачається у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва.
4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати
здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку,
встановленому цим Законом та на його основі регламентом
Апеляційної палати, затвердженим Установою. За подання заперечення
сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у
пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що
заявнику надсилається повідомлення.
5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та
документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за
заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати.
6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою
розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом
двох місяців від дати одержання заперечення та документа про
сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених
заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду
заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше
ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання.
7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата
приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та
надсилається заявнику.
У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за
подання заперечення підлягає поверненню.
8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний
строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести
мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути
розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте
за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.
9. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення
Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від
дати одержання рішення";
12) статті 16 і 17 викласти в такій редакції:
"Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва
1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання
заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати
відповідного збору.
2. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак
та інші права, визначені цим Законом.
3. Взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який
належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі
відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може
використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права
давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та
передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти
власників свідоцтва.
4. Використанням знака визнається:
нанесення його на будь-який товар, для якого знак
зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску,
пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до
товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням
знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для
продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
застосування його під час пропонування та надання будь-якої
послуги, для якої знак зареєстровано;
застосування його в діловій документації чи в рекламі та в
мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі
зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від
зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює
в цілому відмітності знака.
5. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти
іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не
передбачено цим Законом:
зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і
послуг;
зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з
наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна
ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно
наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого
використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів
і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок
такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє
товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
6. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам
використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється
на:
здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання
заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету
заявки;
використання знака для товару, введеного під цим знаком в
цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови,
що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке
використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі
зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний
оборот;
використання кваліфікованого зазначення походження товару, що
охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на
зазначення походження товарів" ( 752-14 );
некомерційне використання знака;
усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.
7. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право
власності на знак повністю або відносно частини зазначених у
свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.
Передача права власності на знак не допускається, якщо вона
може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і
послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
8. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл
(видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного
договору.
Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість
товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним
договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника
свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї
умови.
9. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний
договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі
і підписані сторонами.
Сторона договору має право на інформування невизначеного кола
осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на
використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом
публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку,
встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.
За опублікування відомостей про передачу права власності на
знак повністю і видачу ліцензії на використання знака, а також
запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу
ліцензії сплачуються збори.
У разі опублікування відомостей про передачу права власності
на знак стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг
Установа видає нове свідоцтво на ім'я особи, якій передане це
право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу
свідоцтва.
10. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком
попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак
зареєстровано в Україні.
11. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку
діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або
особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із
знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.
Стаття 17. Обов'язки, що випливають із свідоцтва
Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами,
що випливають із свідоцтва";
13) у статті 18:
в абзаці першому пункту 2 слово "двох" замінити словом
"шести";
у пункті 3 слова "(арбітражного суду)" виключити;
доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо
частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох
років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від
іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право
звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії
свідоцтва повністю або частково.
У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або
частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні
причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема
є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від
волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги
до товарів і послуг, встановлені законодавством;
можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари
або надає послуги, під час використання знака особою, що
звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг,
відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.
Для цілей цього пункту використанням знака власником
свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови
контролю з боку власника свідоцтва";
14) підпункт "в" пункту 1 статті 19 викласти в такій
редакції:
"в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням
прав інших осіб";
15) у статті 20:
пункт 1 після слова "Закону" доповнити словами "в тому числі
вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його
згоди, та готування до вчинення таких дій";
абзац третій пункту 2 викласти в такій редакції:
"Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може
за його згодою також особа, яка придбала ліцензію";
16) статтю 21 викласти в такій редакції:
"Стаття 21. Способи захисту прав
1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому
встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори
про:
встановлення власника свідоцтва;
укладання та виконання ліцензійних договорів;
порушення прав власника свідоцтва";
17) у статті 22 слово "статтею" замінити словами та цифрами
"пунктами 1-3 статті";
18) пункт 2 статті 24 викласти в такій редакції:
"2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з
Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 )
та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію
знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про
територіальне розширення і заява про продовження міжнародної
реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного
збору за подання кожної з них";
19) доповнити статтею 25 такого змісту:
"Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак
1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з
статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової
власності ( 995_123 ) та цим Законом на підставі визнання знака
добре відомим Апеляційною палатою або судом.
2. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні,
можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:
ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі
суспільства;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого
використання знака;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування
знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на
ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак
застосовується;
тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або
заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є
визнаним;
свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема
територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними
органами;
цінність, що асоціюється зі знаком.
3. Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в
Україні встановлюється Установою. За подання заяви про визнання
знака добре відомим сплачується збір.
Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим
в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.
4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду
знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона
така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні.
При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не
споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні,
якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів
і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре
відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди
таким використанням".
7. У Законі України "Про охорону прав на топографії
інтегральних мікросхем" ( 621/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1998 р., N 8, ст. 28; 1999 р., N 34, ст. 274; 2001 р.,
N 8, ст. 37; 2002 р., N 16, ст. 114, N 35, ст. 256):
1) у статті 1:
абзац третій доповнити словами "та інших питань, віднесених
до її компетенції цим Законом";
абзац дванадцятий після слів "топографії ІМС" доповнити
словами "чи набула прав заявника в іншому встановленому законом
порядку";
2) у статті 4:
у пункті 3:
в абзаці першому слова "за умови, що від цієї дати до дати
подачі заявки до Установи пройшло не більше ніж два роки"
виключити;
останнє речення абзацу другого виключити;
3) статтю 6 доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. У разі перегляду умов угоди щодо складу авторів Установа
за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а
також авторів, не зазначених у заявці як такі, вносить зміни до
відповідних документів у порядку, що встановлюється Установою";
4) у статті 8 слова "не відхилена" замінити словами "за нею
Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації топографії
ІМС, можливості оскарження якого вичерпані";
5) у статті 9:
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3. Заявка на реєстрацію топографії ІМС повинна стосуватися
тільки однієї топографії ІМС";
пункт 11 викласти в такій редакції:
"11. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату
збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом
двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але
не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано
відповідне клопотання та сплачено збір за його подання";
6) статті 10, 11 та 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Дата подання заявки
1. Датою подання заявки є дата одержання Установою заявки, що
відповідає вимогам пунктів 4-6 статті 9 цього Закону.
2. Дата подання заявки встановлюється згідно з пунктами 8 та
9 статті 11 цього Закону.
Стаття 11. Експертиза заявки
1. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи
і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та
правил, встановлених на його основі Установою.
2. Заклад експертизи здійснює інформаційну діяльність,
необхідну для проведення експертизи заявок, і є центром
міжнародного обміну виданнями відповідно до Конвенції про
міжнародний обмін виданнями ( 995_172 ), прийнятої 3 грудня
1958 року Генеральною конференцією Організації Об'єднаних Націй з
питань освіти, науки і культури.
3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається
відкликаною або не відкликана, відображаються в обгрунтованому
висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після
затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа
приймає рішення про реєстрацію топографії ІМС або про відмову в
реєстрації топографії ІМС. Рішення Установи надсилається заявнику.
Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним
рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені
заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.
4. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення
закладу експертизи особисто або через свого представника брати
участь у встановленому Установою порядку в розгляді питань, що
виникли під час проведення експертизи.
5. Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та
зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для
листування, імені та адреси свого представника.
Заявник може вносити до заявки зміни, пов'язані зі зміною
особи заявника, за умови згоди зазначених у заявці інших
заявників. Такі зміни може за згодою всіх заявників вносити також
особа, яка бажає стати заявником.
Ці виправлення та зміни враховуються в матеріалах заявки,
якщо вони одержані закладом експертизи не пізніше одержання ним
документа про сплату державного мита за реєстрацію топографії ІМС.
За подання заяви про виправлення помилки або про внесення
будь-якої із зазначених змін сплачується збір, за умови, що
помилка не є очевидною чи технічною, а зміна виникла через залежні
від подавця заяви обставини.
6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання
додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи
неможливе, або у разі виникнення обгрунтованих сумнівів у
достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в
матеріалах заявки.
Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним
повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання
додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що
протиставлені заявці.
Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох
місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу
експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк
подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на
шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений
з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від
його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за
його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у
встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому
надсилається повідомлення.
7. Під час проведення експертизи:
встановлюється дата подання заявки на підставі статті 10
цього Закону;
визначається, чи є об'єкт, що заявляється, топографією ІМС;
заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам
статті 9 цього Закону та правилам, встановленим на його основі
Установою;
документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на
відповідність встановленим вимогам.
8. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 10 цього
Закону та наявності документа про сплату збору за подання заявки
заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання
заявки.
9. У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам статті 10
цього Закону заявнику негайно надсилається про це повідомлення.
Якщо невідповідність усунуто протягом двох місяців від дати
одержання заявником повідомлення, то датою подання заявки
вважається дата одержання закладом експертизи виправлених
матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що
заявнику надсилається повідомлення.
10. У разі порушення вимог пункту 11 статті 9 цього Закону
заявка вважається відкликаною, про що заявнику надсилається
повідомлення.
11. Якщо є підстави вважати, що заявлений об'єкт належить до
об'єктів, зазначених у пункті 2 статті 4 цього Закону, або
документи заявки не відповідають формальним вимогам статті 9 цього
Закону та правил, встановлених на його основі Установою, чи
документ про сплату збору за подання заявки не відповідає
встановленим вимогам, то заклад експертизи надсилає заявнику про
це обгрунтований попередній висновок з пропозицією надати
мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених
у висновку недоліків.
Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6
цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під
час підготовки висновку експертизи за заявкою.
12. У разі відмови в реєстрації топографії ІМС надані
заявником матеріали, що ідентифікують топографію ІМС, і зразки
ІМС, що включають дану топографію, зберігаються протягом року від
дати прийняття рішення про відмову в реєстрації топографії ІМС.
Після цього строку на вимогу заявника зазначені матеріали
повертаються заявнику, а за відсутності такої вимоги вони
знищуються.
Стаття 12. Реєстрація топографії ІМС
1. Після прийняття рішення про реєстрацію заявленої
топографії ІМС Установа здійснює реєстрацію заявленої топографії
ІМС, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості.
Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються Установою.
2. Державна реєстрація топографії ІМС здійснюється за
наявності документів про сплату державного мита за реєстрацію
топографії ІМС і збору за публікацію про реєстрацію топографії
ІМС. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до
заявника рішення про реєстрацію топографії ІМС.
Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником
рішення про реєстрацію заявленої топографії ІМС документи про
сплату державного мита за реєстрацію топографії ІМС і збору за
публікацію про реєстрацію топографії ІМС в розмірі та порядку,
визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли,
заявка вважається відкликаною.
Строк надходження цих документів продовжується, але не більше
ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений
з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від
його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за
його подання.
3. Після внесення до Реєстру відомостей щодо реєстрації
топографії ІМС будь-яка особа має право ознайомитися з ними у
порядку, що визначається Установою, та одержати відповідно до
свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про топографію
ІМС, за умови сплати збору за подання цього клопотання.
4. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за
ініціативою власника свідоцтва або Установи.
До Реєстру за ініціативою власника свідоцтва можуть бути
внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За
внесення до Реєстру змін щодо реєстрації топографії ІМС
сплачується збір.
5. Реєстрація топографії ІМС здійснюється під
відповідальність заявника за її охороноздатність";
7) у статті 13:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1. Одночасно з державною реєстрацією топографії ІМС
здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про
реєстрацію топографії ІМС, визначених в установленому порядку";
пункт 2 доповнити реченням такого змісту: "За ознайомлення з
матеріалами заявки сплачується збір";
8) статтю 14 доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. У випадку втрати чи зіпсування свідоцтва його власнику
видається дублікат свідоцтва у порядку, встановленому Установою.
За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір";
9) статтю 15 викласти в такій редакції:
"Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою
1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у
судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох
місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів,
затребуваних відповідно до пункту 3 статті 11 цього Закону.
2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому
порядку після державної реєстрації топографії ІМС, то суд вирішує
разом і питання щодо дійсності відповідного свідоцтва.
3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати
втрачається у разі сплати державного мита за реєстрацію топографії
ІМС.
4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати
здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку,
встановленому цим Законом та на його основі регламентом
Апеляційної палати, затвердженим Установою. За подання заперечення
сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у
пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що
заявнику надсилається повідомлення.
5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та
документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за
заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати.
6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою
розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом
двох місяців від дати одержання заперечення та документа про
сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених
заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду
заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше
ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання.
7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата
приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та
надсилається заявнику.
У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за
подання заперечення підлягає поверненню.
8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний
строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести
мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути
розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте
цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.
9. Рішення Апеляційної палати заявник може оскаржити у
судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання
рішення";
10) у статті 16:
абзац десятий пункту 3 викласти в такій редакції:
"пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет,
продаж та інше введення в цивільний оборот або зберігання в
зазначених цілях ІMC, виготовлених із застосуванням топографії
ІМС, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС";
абзац другий пункту 5 замінити абзацами такого змісту:
"Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне
інформування інших осіб про передачу права власності на топографію
ІМС або видачу ліцензії на використання топографії ІМС. Таке
інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені
відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з
одночасним внесенням їх до Реєстру.
За опублікування зазначених відомостей та запропонованих
стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії
сплачуються збори";
11) абзац п'ятий пункту 1 статті 17 доповнити словами "з
повідомленням про таке використання власника прав на топографію
ІМС одразу як це стане практично можливим та виплатою йому
відповідної компенсації";
12) статтю 19 викласти в такій редакції:
"Стаття 19. Використання зареєстрованої топографії ІМС
без дозволу власника прав на неї
1. З метою забезпечення здоров'я населення, екологічної
безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України
може дозволити використання зареєстрованої топографії ІМС
визначеній ним особі без згоди власника прав на топографію ІМС у
разі його безпідставної відмови видати ліцензію на її
використання. При цьому:
1) дозвіл на таке використання надається виходячи з
конкретних обставин;
2) обсяг і тривалість такого використання визначаються ціллю
наданого дозволу, воно має бути лише некомерційним використанням
органами державної влади чи виправленням антиконкурентної практики
за рішенням відповідного органу державної влади;
3) дозвіл на таке використання не позбавляє власника прав на
зареєстровану топографію ІМС права надавати дозволи на її
використання;
4) право на таке використання не передається, крім випадку,
коли воно передається разом з тією частиною підприємства чи
ділової практики, в якій здійснюється це використання;
5) використання дозволяється в першу чергу для забезпечення
потреб внутрішнього ринку;
6) про надання дозволу на використання зареєстрованої
топографії ІМС власнику прав на неї надсилається повідомлення
одразу, як це стане практично можливим;
7) дозвіл на використання відміняється, якщо перестають
існувати обставини, через які його видано;
8) власнику прав на зареєстровану топографію ІМС сплачується
адекватна компенсація відповідно до економічної цінності
топографії ІМС.
2. Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на
використання зареєстрованої топографії ІМС, строк і умови його
надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок
виплати винагороди власнику прав на зареєстровану топографію ІМС
можуть бути оскаржені в судовому порядку";
13) у статті 20:
пункт 1 доповнити підпунктом "в" такого змісту:
"в) реєстрації топографії ІМС внаслідок подання заявки з
порушенням прав інших осіб";
пункт 2 виключити;
14) статті 21 та 22 викласти в такій редакції:
"Стаття 21. Порушення прав власника зареєстрованої
топографії ІМС
1. Порушенням прав власника зареєстрованої топографії ІМС, що
тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством
України, вважається будь-яке посягання на його права, передбачені
статтею 16 цього Закону.
2. На вимогу власника прав на зареєстровану топографію ІМС
таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний
відшкодувати власнику прав заподіяні збитки.
Вимагати поновлення порушених прав власника зареєстрованої
топографії ІМС може за його згодою також особа, яка придбала
ліцензію.
Стаття 22. Способи захисту прав
1. Захист прав на топографію ІМС здійснюється у судовому та
іншому встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори
про:
авторство на топографію ІМС;
встановлення факту використання топографії ІМС;
встановлення власника свідоцтва;
порушення прав власника свідоцтва;
укладання та виконання ліцензійних договорів;
компенсації";
15) у тексті Закону слово "обіг" замінити словом "оборот".
8. У Законі України "Про охорону прав на зазначення
походження товарів" ( 752-14 ) (Відомості Верховної Ради України,
1999 р., N 32, ст. 267; 2001 р., N 8, ст. 37; 2002 р., N 16,
ст. 114):
1) у статті 1:
абзац третій доповнити словами "та інших питань, віднесених
до її компетенції цим Законом";
абзац сьомий доповнити реченням такого змісту: "Ним може бути
і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару
або як складова частина такого позначення";
в абзацах одинадцятому та дванадцятому слова "як позначення у
назві" замінити словами "для позначення";
2) у частині першій статті 5 слова "за винятком тих, що
встановлені міжнародними договорами України" замінити словами
"відповідно до міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України";
3) частину другу статті 7 виключити;
4) у статті 8:
у підпункті "б" частини першої слова "суспільним інтересам"
замінити словами "публічному порядку";
у частині третій слова "товарний знак" замінити словами "знак
для товарів і послуг";
5) у статті 11:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи
і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та
правил, встановлених на його основі Установою.
Заклад експертизи здійснює інформаційну діяльність, необхідну
для проведення експертизи заявок, і є центром міжнародного обміну
виданнями відповідно до Конвенції про міжнародний обмін виданнями
( 995_172 ), прийнятої 3 грудня 1958 року Генеральною конференцією
Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури";
частину дев'яту доповнити реченням такого змісту: "За
ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір";
6) статтю 13 викласти в такій редакції:
"Стаття 13. Оскарження рішення за заявкою
1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у
судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох
місяців від дати одержання рішення Установи.
2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому
порядку після реєстрації кваліфікованого зазначення походження
товару та/або права на використання кваліфікованого зазначення
походження товару, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності
відповідної реєстрації.
3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати
втрачається у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва.
4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати
здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку,
встановленому цим Законом та на його основі регламентом
Апеляційної палати, затвердженим Установою. За подання заперечення
сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у
частині першій цієї статті, заперечення вважається неподаним, про
що заявнику надсилається повідомлення.
5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та
документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за
заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати.
6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою
розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом
двох місяців від дати одержання заперечення та документа про
сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених
заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду
заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше
ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання.
7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата
приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та
надсилається заявнику.
У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за
подання заперечення підлягає поверненню.
8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний
строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести
мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути
розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте
за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.
9. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення
Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від
дати одержання рішення";
7) частину сьому статті 14 виключити;
8) у статті 15:
частину першу доповнити абзацом другим такого змісту:
"Строк сплати державного мита продовжується, але не більше
ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне
клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений
з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від
його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за
його подання";
доповнити частиною п'ятою такого змісту:
"5. У випадку втрати чи зіпсування свідоцтва його власнику
видається дублікат свідоцтва у порядку, встановленому Установою.
За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір";
9) у підпункті "б" частини четвертої статті 17 слово
"неправомірного" виключити;
10) в абзаці першому частини другої статті 20 слова "може
бути визнана судом недійсною, якщо вона" замінити словами "та
свідоцтво, що посвідчує право на використання кваліфікованого
зазначення походження товару, можуть бути визнані судом
недійсними, якщо реєстрація";
11) у статті 21:
у назві слово "охорони" виключити;
підпункт "а" частини третьої викласти в такій редакції:
"а) за рішенням суду у зв'язку з втратою товаром особливих
властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі, від
дати, встановленої судом";
12) у статті 23:
частину другу та абзац перший частини третьої після слова
"свідоцтва" доповнити словами "про реєстрацію права";
у підпункті "а" частини третьої та підпункті "б" частини
четвертої слово "право" замінити словами "реєстрацію права";
13) статтю 24 виключити;
14) статтю 25 викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Способи захисту прав
1. Захист прав на зазначення походження товару здійснюється у
судовому та іншому встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори
про:
правомірність реєстрації кваліфікованого зазначення
походження товару;
встановлення факту використання кваліфікованого зазначення
походження товару;
порушення прав власника свідоцтва про реєстрацію права на
використання кваліфікованого зазначення походження товару;
компенсації".
9. У Законі України "Про охорону прав на винаходи і корисні
моделі" ( 3687-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р.,
N 37, ст. 307; 2001 р., N 8, ст. 37; 2002 р., N 16, ст. 114, N 35,
ст. 256):
1) у статті 1:
абзац третій доповнити словами "та інших питань, віднесених
до її компетенції цим Законом";
абзац четвертий викласти в такій редакції:
"винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної
діяльності людини в будь-якій сфері технології";
абзац п'ятий виключити;
абзац тринадцятий викласти в такій редакції:
"винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю
якої створено винахід (корисну модель)";
в абзаці шістнадцятому слова "та експертизи на локальну
новизну" виключити;
абзаци двадцять перший і двадцять другий виключити;
в абзаці двадцять шостому слова "(деклараційного патенту) на
винахід чи деклараційного патенту на корисну модель" виключити;
абзац двадцять сьомий після слова "заявку" доповнити словами
"чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку";
в абзаці двадцять дев'ятому слова "з охорони" замінити
словами "про охорону";
2) у статті 6:
у частині першій слова "суспільним інтересам" замінити
словами "публічному порядку";
частини другу та третю викласти в такій редакції:
"2. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона
якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути:
продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура
клітин рослини і тварини тощо);
процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту
чи процесу.
3. Правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на
такі об'єкти технології:
сорти рослин і породи тварин;
біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та
тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних
процесів;
топографії інтегральних мікросхем;
результати художнього конструювання";
абзац п'ятий частини четвертої доповнити реченням такого
змісту: "За подання клопотання сплачується збір";
3) у статті 12:
в абзаці другому частини п'ятої слова "з проведенням
кваліфікаційної експертизи" виключити;
у частині одинадцятій:
абзац перший доповнити реченням такого змісту: "Цей строк
продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його
спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його
подання";
абзац другий виключити;



вгору