Документ 85/96-вр, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.01.2017, підстава 1792-19


     Страховики можуть  прийняти  рішення  про   запровадження   з 
початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим
органом методикою формування і ведення обліку таких технічних
резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:
резерв незароблених премій;
резерв заявлених, але не виплачених збитків;
резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
резерв катастроф;
резерв коливань збитковості.
Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений
орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених
технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування
життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя
та медичного страхування страховики формують окремі резерви за
рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування
коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика
і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик
зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на
окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя не можуть
використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань,
крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами
страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси
у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин,
і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника
та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій
особі.
Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також
порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними
нормативно-правовими актами.
Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких
резервів із страхування життя:
довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних
резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно
з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням
темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із
страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів
договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії
договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.
Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових
резервів та порядок їх розрахунків ( 671-2008-п ).
Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням
безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та
мають бути представлені активами таких категорій:
грошові кошти на поточному рахунку; { Абзац другий частини
статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III
( 2921-14 ) від 10.01.2002 }
банківські вклади (депозити);
валютні вкладення згідно з валютою страхування;
нерухоме майно;
акції, облігації, іпотечні сертифікати; { Абзац шостий
частини статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 }
цінні папери, що емітуються державою;
права вимоги до перестраховиків;
інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними
Кабінетом Міністрів України;
банківські метали;
кредити страхувальникам - фізичним особам, що уклали договори
страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту
та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути
видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності
договором страхування, та на строк, який перевищує період, що
залишився до закінчення дії договору страхування;
готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених
Національним банком України.
Страхові резерви філій страховиків-нерезидентів повинні бути
розміщені на території України. { Статтю 31 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися
для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому
числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної
діяльності.
Обмеження щодо максимальних обсягів активів кожної категорії,
вимоги до якості таких активів, вимоги щодо наявності та рівня
кредитного рейтингу активів певних категорій та/або банків та
емітентів цінних паперів, у яких розміщуються кошти страхових
резервів, встановлюються Уповноваженим органом. { Статтю 31 доповнено частиною згідно із Законом N 3201-IV
( 3201-15 ) від 15.12.2005; в редакції Закону N 4270-VI
( 4270-17 ) від 22.12.2011 }

{ Частину статті 31 виключено на підставі Закону N 4270-VI
( 4270-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 32. Фонди страхових гарантій
З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань
страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових
гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду
здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації
суб'єктів підприємницької діяльності. Орган, що здійснює
реєстрацію Фонду, в десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє
про це Уповноважений орган.
Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні
відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення
цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і
порядок використання коштів цього Фонду встановлюються
страховиками, які беруть в ньому участь.
Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення
фондів страхових гарантій за напрямами страхування.
Стаття 33. Особливості ведення бухгалтерського обліку та
звітності страховиків
Страховики зобов'язані щоквартально подавати Уповноваженому
органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою,
встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником
(уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити
Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.
Стаття 34. Публікація страховиками річних балансів
Страховики публікують свій річний баланс за формою і в
порядку, встановленими Уповноваженим органом.
Достовірність та повнота річного балансу і звітності
страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською
фірмою).
Розділ IV
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
В УКРАЇНІ
Стаття 35. Державний нагляд за страховою діяльністю
Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою
дотримання вимог законодавства України про страхування,
ефективного розвитку страхових послуг, запобігання
неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів
страхувальників.
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України
здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.
Стаття 36. Функції національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг { Назва статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Основними функціями Уповноваженого органу є:
1) ведення єдиного державного реєстру страховиків
(перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових
брокерів;
2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової
діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій
ліцензії;
3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових
брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів
та проведення перевірки додержання ними законодавства про
посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і
достовірності їх звітності;
4) проведення перевірок щодо правильності застосування
страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками
законодавства про страхову діяльність і достовірності їх
звітності;
5) розроблення нормативних та методичних документів з питань
страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції
Уповноваженого органу;
6) узагальнення практики страхової діяльності і
посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і
подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і
вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку
діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових
актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні
та перестрахуванні;
8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями
страховиків і страхових посередників;
9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків
відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед
страхувальниками;
10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної
роботи з питань страхової і посередницької діяльності у
страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного
нагляду за страховою діяльністю;
11) встановлення правил формування, обліку і розміщення
страхових резервів та показників звітності; { Офіційне тлумачення положення пункту 11 частини першої статті 36
див. в Рішенні Конституційного Суду N 27-рп/2008 ( v027p710-08 )
від 03.12.2008 }
12) проведення і координація у визначеному законодавством
порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та
встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять
діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів,
конференцій з питань страхової діяльності;
13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування
і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні,
вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація
виконання міжнародних договорів України з цих питань;
14) здійснення організаційно-методичного забезпечення
проведення актуарних розрахунків.
Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні
для виконання покладених на нього завдань.
Стаття 37. Права національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг { Назва статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Уповноважений орган має право:
1) одержувати в установленому порядку від страховиків
звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове
становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від
підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і
фізичних осіб - інформацію, необхідну для виконання покладених на
нього завдань;
2) проводити перевірку щодо правильності застосування
страховиками законодавства України про страхову діяльність і
достовірності їх звітності за показниками, що характеризують
виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік
призначати проведення за рахунок страховика додаткової
обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
3) відкликати ліцензію на провадження страхової діяльності
філією страховика-нерезидента, якщо страховика-нерезидента
позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності або якщо
його ліквідовано/оголошено банкрутом у країні, в якій його
зареєстровано; { Статтю 37 доповнено новим пунктом згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
4) видавати приписи страховикам про усунення виявлених
порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх
невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до
усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання
ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків
(перестраховиків);
5) проводити тематичні перевірки діяльності страховика у
випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах,
заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників
звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням
правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні
перевірки достовірності і правильності укладених договорів
страхування та перестрахування та у разі надходження інформації
від страхувальників про порушення;
6) одержувати від страхових та перестрахових брокерів
установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені
договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;
7) видавати приписи страховим посередникам про усунення
виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати
рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з
державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
8) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів
інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у
тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового
випадку та заподіяну шкоду;
9) створювати комісії та робочі групи для проведення
перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;
10) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою
інформації, що надається учасниками страхового ринку;
11) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади
інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання
покладених на нього завдань;
12) звертатися до суду з позовом про скасування державної
реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника
у випадках, передбачених законом.
Стаття 38. Ліцензування страхової діяльності
Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення
конкретних видів страхування.
Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не
мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на
проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку
дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу
ліцензій на проведення конкретних видів страхування
( 286-2005-п ).
Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний
бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова
виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен
мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер
страховика повинен мати вищу економічну освіту.
Для одержання ліцензії страховик-резидент подає до
Уповноваженого органу заяву, до якої додаються: { Абзац перший
частини четвертої статті 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2774-IV ( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
копії установчих документів; { Абзац другий частини четвертої
статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI
( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012 }
довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що
підтверджують розмір сплаченого статутного капіталу;
довідка про фінансовий стан засновників страховика,
підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик
створений у формі повного чи командитного товариства або
товариства з додатковою відповідальністю;
правила (умови) страхування;
економічне обгрунтування запланованої страхової
(перестрахувальної) діяльності;
інформація про учасників страховика, голову виконавчого
органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого
органу страховика або його першого заступника про вищу економічну
або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика
про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних
сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика
про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних
днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.
Про внесення змін у зазначені у цій статті документи
страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в
десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому
порядку.
Уповноважений орган встановлює окремий порядок видачі
ліцензій, перелік документів, які додаються до заяви для одержання
ліцензії філією страховика-нерезидента, терміни розгляду заяви
філії страховика-нерезидента, виходячи з правил рівного доступу до
ринків фінансових послуг. { Статтю 38 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
Стаття 39. Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової
діяльності та розгляд спорів щодо її відкликання
Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на
здійснення страхової діяльності може бути невідповідність
документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства
України.
Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє
юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.
Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії
розглядаються у судовому порядку.
Стаття 40. Таємниця страхування
Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в
будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть
відповідальність, передбачену законом.
Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану
страхувальника - клієнта страховика, яка стала відомою йому під
час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні
діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати
матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить
таємницю страхування, надається страховиком у таких випадках:
на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої
інформації;
на письмові вимоги суду або за рішенням суду;
органам прокуратури України, Служби безпеки України,
Національної поліції, податкової міліції на їх письмову вимогу
стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної
особи за конкретним договором страхування у разі повідомлення про
підозру у вчиненні кримінального правопорушення даній особі;
{ Абзац четвертий частини третьої статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, N 5463-VI
( 5463-17 ) від 16.10.2012, N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }
центральному органу виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, або фінансуванню тероризму" ( 249-15 ). { Частину третю
статті 40 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 3925-VI
( 3925-17 ) від 18.10.2011 }
Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю
страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу,
які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний
нагляд за страховою діяльністю, а також органи доходів і зборів у
разі подання їм інформації на запит, зроблений відповідно до
положень Податкового кодексу України ( 2755-17 ). { Частина четверта статті 40 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Стаття 41. Взаємовідносини страховика і держави
Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а
держава - за зобов'язаннями страховика.
Не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування,
страхування життя, майна фізичних осіб, перестрахування,
страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави,
страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою
та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване
регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів
страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового
відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин
страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству
України. { Частина друга статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4391-VI ( 4391-17 ) від 09.02.2012 }
Стаття 42. Гарантії прав та законних інтересів страховиків
Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і
законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у
здійсненні страхової діяльності.
Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших
органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями
органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю
страховиків.
Стаття 43. Ліквідація, реорганізація та санація страховика
Уповноважений орган має право призначити проведення
примусової санації страховика-резидента у разі: { Абзац перший
частини першої статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2774-IV ( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом
трьох місяців;
недосягнення ним визначеного законом розміру статутного
капіталу;
настання інших випадків, визначених чинним законодавством
України.
Примусова санація передбачає:
проведення комплексної перевірки фінансово-господарської
діяльності страховика-резидента, в тому числі обов'язкової
аудиторської перевірки; { Абзац другий частини другої статті 43 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2774-IV ( 2774-15 ) від
07.07.2005 }
визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди
якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове
управління страховиком-резидентом; { Абзац третій частини другої
статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
встановлення заборони на вільне користування майном
страховика-резидента та прийняття страхових зобов'язань без
дозволу Уповноваженого органу; { Абзац четвертий частини другої
статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення
розрахунків із страхувальниками;
прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію
страховика-резидента. Ліквідація страховика-резидента здійснюється
в порядку, передбаченому чинним законодавством України. { Абзац
шостий частини другої статті 43 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2774-IV ( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
Реорганізація страховика-резидента за рішенням Уповноваженого
органу передбачає: { Абзац перший частини третьої статті 43 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2774-IV ( 2774-15 ) від
07.07.2005 }
реорганізацію у страхового посередника відповідно до
нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;
об'єднання кількох страховиків-резидентів із визначенням
порядку передачі страхових зобов'язань за умови погодження на це
власників страховиків-резидентів; { Абзац третій частини третьої
статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
залучення до числа учасників страховика-резидента інших
страховиків (у тому числі страховиків-нерезидентів) за умови
проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами
страховика, строк сплати яких уже настав. { Абзац четвертий
частини третьої статті 43 в редакції Закону N 2774-IV ( 2774-15 )
від 07.07.2005 }
При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика
прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед
страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про
виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків
(перестраховиків).
Ліквідація страховика-резидента, що має зобов'язання перед
страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у
порядку, визначеному законом. { Частина п'ята статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2774-IV ( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
При ліквідації платоспроможного страховика вимоги
страхувальників за договорами страхування відносяться до вимог
першої черги. { Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом
N 675-VI ( 675-17 ) від 17.12.2008 }
Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів
підприємницької діяльності органами державної влади і органами
місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або
реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін
у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).
Реорганізація страховика-резидента (злиття, приєднання,
поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному
чинним законодавством України, з урахуванням особливостей по
забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів
страхування, встановлених Уповноваженим органом. { Частина статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2774-IV ( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
Вимоги страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів
та кредиторів задовольняються за рахунок активів філії
страховика-нерезидента, в разі їх недостатності - гарантійного
депозиту, а в разі недостатності активів філії
страховика-нерезидента та її гарантійного депозиту - за рахунок
страховика-нерезидента, який створив таку філію. { Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом N 2774-IV
( 2774-15 ) від 07.07.2005 }
Стаття 44. Страхування іноземців, осіб без громадянства та
іноземних юридичних осіб на території України
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи
на території України користуються правом на страховий захист
нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Стаття 45. Розгляд спорів
Спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку,
передбаченому чинним законодавством України.
Стаття 46. Міжнародні договори та міжнародне співробітництво
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом, на території України застосовуються
правила міжнародного договору.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, відповідно до своєї компетенції здійснює
міжнародне співробітництво у частині обміну досвідом та
інформацією, пов’язаною з наглядом за страховою діяльністю, з
міжнародними організаціями, відповідними органами нагляду за
страховою діяльністю інших держав та організаціями (асоціаціями)
органів нагляду за страховою діяльністю.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, має право в рамках міжнародного
співробітництва:
укладати в письмовій формі угоди (договори, меморандуми,
протоколи тощо) у вигляді міжнародних договорів міжвідомчого
характеру або документів, які не регулюються міжнародним правом
(далі - міжвідомчі договори), чи приєднуватися до них;
подавати і одержувати у випадках і порядку, визначених
міжвідомчими договорами, інформацію з обмеженим доступом з питань
діяльності окремих страховиків (перестраховиків);
використовувати інформацію з обмеженим доступом, одержану у
рамках міжнародного співробітництва, для цілей державного нагляду
за страховою діяльністю.
Інформація, одержана національною комісією, що здійснює
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у рамках
міжнародного співробітництва, становить професійну таємницю та
може бути подана третім особам лише за умови попередньої згоди
особи, що подала таку інформацію, або на інших умовах, визначених
цією особою.
Якщо укладеним національною комісією, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг, міжвідомчим
договором встановлені вимоги щодо правового режиму та цілей
використання інформації з обмеженим доступом, одержаної
національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, в рамках міжнародного співробітництва,
особи, яким подається така інформація, повинні дотримуватися
вимог, установлених міжвідомчим договором. { Стаття 46 в редакції Закону N 1702-VII ( 1702-18 ) від
14.10.2014 }
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині,
що не суперечать цьому Закону, з урахуванням абзацу шостого пункту
10 цього розділу.
3. Страховики зобов'язані сформувати свої статутні капітали
відповідно до вимог статті 30 цього Закону в такому порядку:
страховики, які займаються видами страхування іншими, ніж
страхування життя, протягом двох років з дня набрання чинності цим
Законом - 500 тис. євро, протягом трьох років з дня набрання
чинності цим Законом - 1 млн. євро;
страховики, які займаються страхуванням життя, -
750 тис. євро протягом двох років з дня набрання чинності цим
Законом та 1,5 млн. євро протягом трьох років з дня набрання
чинності цим Законом.
Вимоги цього пункту не поширюються на страховиків, які
створюватимуться після набрання чинності цим Законом. Такі
страховики зобов'язані мати сплачений статутний капітал у розмірі,
визначеному статтею 30 цього Закону.
4. Уповноваженому органу відкликати ліцензії на право
здійснення страхової діяльності і виключити з державного реєстру
страховиків (перестраховиків) тих страховиків, які не виконали
вимоги статті 30 цього Закону, з урахуванням особливостей,
передбачених пунктом 3 цього розділу.
5. Протягом першого року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
90 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.
Протягом другого року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 75 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
75 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.
Протягом третього року з дня набрання чинності цим Законом
страховики мають право визначати показники нормативного запасу
платоспроможності з урахуванням того, що сума надходжень страхових
премій зменшується на 60 відсотків страхових премій, належних
перестраховикам, а суми здійснених страхових виплат зменшуються на
60 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками.
6. Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з
початку календарного року згідно з встановленою Уповноваженим
органом методикою формування і ведення обліку технічних резервів
за видами страхування, іншими ніж страхування життя, відповідно до
частини дев'ятої статті 31 цього Закону починаючи з 2003 року.
7. Вимоги статті 38 цього Закону в частині наявності у голови
виконавчого органу страховика або його першого заступника вищої
економічної або юридичної освіти та стосовно наявності у головного
бухгалтера страховика вищої економічної освіти для страховиків,
які створені до набрання чинності цим Законом, починають
застосовуватися через три роки з дня набрання чинності цим
Законом.
8. Пункт 54 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних
видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р.,
N 11, ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст.259)
виключити.
9. Абзац четвертий підпункту "а" пункту 4 статті 5 Декрету
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93
( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 17, ст. 184)
доповнити словами "та за договорами (страховими полісами,
свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя".
10. Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня
опублікування цього Закону:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних
для реалізації цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність з цим Законом.
Кабінету Міністрів України в місячний строк після прийняття
цього Закону подати до Верховної Ради України проект закону
України, яким передбачити заміну обов'язкового державного
страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційної
виплати з Державного бюджету України головними розпорядниками
бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи
потерпілого. До прийняття такого закону стосовно цих категорій
працівників діють норми, встановлені законами України та іншими
нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного
захисту цих категорій працівників.
11. Національному банку України в місячний строк розробити
порядок надання індивідуальних ліцензій страховикам із страхування
життя щодо інвестування сформованої у порядку, передбаченому
законодавством України, частини математичних резервів у
вільно конвертованій валюті за межі України, при цьому передбачити
можливість надання такої ліцензії на визначений строк у розмірі,
що не перевищуватиме зазначеної частини математичних резервів
страховика, з декларуванням результатів інвестиційної діяльності
щоквартально.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 березня 1996 року
N 85/96-ВР


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору