Документ 818_019, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 22.06.2005, підстава 2695-15

                             Договір 
між Україною та Арабською Республікою Єгипет
про взаємну правову допомогу в кримінальних справах
( Договір ратифіковано Законом
N 2695-IV ( 2695-15 ) від 22.06.2005 )

Дата підписання: 10.10.2004 Дата ратифікації: 22.06.2005 Дата набуття чинності: 19.01.2006
Україна та Арабська Республіка Єгипет, далі - Договірні
Держави, керуючись спільним прагненням удосконалити ефективність
співробітництва обох країн у розслідуванні, переслідуванні й
попередженні злочинів шляхом надання взаємної правової допомоги у
кримінальних справах, домовилися про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
Сфера застосування
1. Відповідно до цього Договору Договірні Держави
надаватимуть одна одній найширші можливі заходи взаємної правової
допомоги у розслідуванні чи судовому розгляді справ про злочини,
які на час подання запиту про надання правової допомоги підпадають
під юрисдикцію запитуючої Держави. 2. Взаємна допомога, яка надається відповідно до цього
Договору, може включати: a) отримання свідчень і доказів; b) створення можливості для отримання свідчень чи допомоги
розслідуванню від осіб, що утримуються під вартою, або інших осіб; c) вручення судових документів; d) обшук і виїмка; e) передача оригіналів або засвідчених копій відповідних
документів і протоколів, включаючи банківські, фінансові,
корпоративні документи чи ділові записи, у порядку, визначеному
положеннями законодавства запитуваної Держави; f) заходи для встановлення місцезнаходження, арешту чи
конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом; g) встановлення місцезнаходження та ідентифікація осіб і
предметів; h) надання іншої правової допомоги, що відповідає меті цього
Договору і не суперечить законодавству запитуваної Держави. 3. Для цілей цього Договору: a) "доходи, одержані злочинним шляхом", означає будь-яку
власність, яка безпосередньо чи опосередковано одержана чи
реалізована будь-якою особою внаслідок будь-якого злочину чи
злочинів, або вартість будь-якої такої власності; та b) "власність" включає власність будь-якого виду, матеріальну
власність чи власність, виражену в правах, рухоме чи нерухоме
майно і юридичні документи або документи, які підтверджують право
на таку власність чи процент від неї. 4. Цей Договір не поширюється на: a) арешт або затримання будь-якої особи з метою видачі такої
особи; b) виконання в запитуваній Державі судових рішень, винесених
у кримінальних справах у запитуючій Державі, крім випадків, коли
це дозволено законодавством запитуваної Держави; c) передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для
подальшого відбування покарання; d) передачу провадження у кримінальних справах.
Стаття 2
Виконання запитів
1. Запити про надання правової допомоги задовольняються
відповідно до законодавства запитуваної Держави та без зволікань.
Запитувана Держава виконує запит у спосіб, визначений запитуючою
Державою, в тій мірі, в якій це не суперечить її законодавству. 2. Запитувана Держава на прохання повідомляє запитуючу
Державу про дату і місце виконання запиту про надання правової
допомоги.
Стаття 3
Інші зобов'язання
Якщо Договірними Державами не узгоджене інше, цей Договір не
впливає на зобов'язання, які існують між ними відповідно до інших
міжнародних договорів чи домовленостей або які виникли іншим
чином.
Стаття 4
Відмова або відстрочка надання правової допомоги
1. У наданні правової допомоги може бути відмовлено, якщо: a) на думку запитуваної Держави, виконання запиту може
зашкодити її суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим
її суттєвим інтересам; b) злочин розглядається запитуваною Державою як такий, що має
політичний характер; c) існують вагомі підстави вважати, що запит про надання
правової допомоги направлений з метою переслідування особи за
ознаками її раси, статі, релігії, національності, етнічного
походження, або становище цієї особи може бути погіршене з
будь-якої з таких причин; d) запит стосується злочину, який є предметом розслідування
або переслідування в запитуваній Державі або переслідування якого
в запитуючій Державі було б несумісним із законодавством
запитуваної Держави щодо повторного притягнення до кримінальної
відповідальності за один і той самий злочин; e) надання запитуваної допомоги потребує вжиття запитуваною
Державою заходів примусу, які були б несумісними з її
законодавством, якби такі злочини були предметом розслідування або
судового розгляду в межах її власної юрисдикції; f) діяння є злочином за військовим правом, але не є також
злочином за загальним кримінальним правом. 2. У наданні правової допомоги не може бути відмовлено
виключно з причини необхідності збереження таємниці банку та
подібних фінансових установ, якщо інше не передбачено положеннями
національного законодавства. 3. Запитувана Держава може відстрочити виконання запиту, якщо
його негайне виконання перешкодило б розслідуванню або
переслідуванню, яке триває в запитуваній Державі. 4. Перш ніж відмовити в запиті або відстрочити його виконання
запитувана Держава повинна розглянути можливість надання правової
допомоги на певних умовах, які вона вважає необхідними. Якщо
запитуюча Держава погоджується на правову допомогу на певних
умовах, вона повинна їх дотримуватися. 5. Причини відмови у наданні правової допомоги або її
відстрочки повинні бути зазначені.
Частина II
Спеціальні положення
Стаття 5
Отримання доказів
1. Запитувана Держава, відповідно до свого законодавства та
на запит запитуючої Держави, отримує свідчення осіб або одержує
від них речові докази для передачі запитуючій Державі. 2. Якщо запитуюча Держава бажає, щоб особа давала свідчення
під присягою, вона ясно зазначає це у своєму запиті, і запитувана
Держава виконує запит, якщо таке передбачено її законодавством. 3. На запит запитуючої Держави сторони відповідного судового
процесу в запитуючій Державі, їхні законні представники і
представники запитуючої Держави, з дотриманням законодавства та
процесуальних вимог запитуваної Держави, можуть бути присутніми
під час виконання процесуальних дій.
Стаття 6
Створення можливості для дачі свідчень чи надання
допомоги в розслідуванні особами, що утримуються
під вартою, або відбувають покарання
1. За запитом запитуючої Держави і якщо запитувана Держава
погоджується та її законодавство це дозволяє, особа, яка
утримується під вартою чи відбуває покарання у запитуваній
Державі, за умови згоди такої особи, може бути тимчасово передана
запитуючій Державі для дачі свідчень або надання допомоги
розслідуванню. 2. Якщо передана особа повинна утримуватися під вартою
відповідно до законодавства запитуваної Держави, запитуюча Держава
повинна утримувати таку особу під вартою та повернути зазначену
особу під вартою до запитуваної Держави після закінчення справи, у
зв'язку з якою особа передавалася, або раніше, з моменту, коли
присутність цієї особи більше не потрібна. 3. У тому разі, коли запитувана Держава інформує запитуючу
Державу про те, що більше немає потреби в триманні під вартою
переданої особи, така особа повинна бути звільнена з-під варти і
до неї застосовуються положення статті 7 цього Договору. 4. У передачі особи, яка утримується під вартою, може бути
відмовлено, якщо присутність цієї особи необхідна у зв'язку з
розглядом кримінальної справи, що триває на території запитуваної
Держави.
Стаття 7
Виклик інших осіб для дачі свідчень
або надання допомоги в розслідуванні
1. Запитуюча Держава може звернутися до запитуваної Держави
із запитом про виклик особи: a) для явки з метою участі в судовому розгляді кримінальної
справи у запитуючій Державі, якщо ця особа не є обвинувачуваною
особою; або b) для надання допомоги в розслідуванні кримінальної справи у
запитуючій Державі. 2. Запитувана Держава передає особі виклик з'явитися з метою
участі у процесі як свідок або експерт або надати допомогу в
розслідуванні. У разі потреби запитувана Держава може
переконатися, що вжиті достатні заходи для забезпечення безпеки
такої особи. 3. У запиті або виклику зазначаються приблизний розмір і види
виплат, що можуть бути здійснені запитуючою Державою. 4. На прохання запитувана Держава може виплатити особі аванс
на покриття дорожніх витрат і витрат на проживання, який повинен
бути повернутий запитуючою Державою.
Стаття 8
Гарантія безпеки
1. З дотриманням пункту 2 цієї статті, якщо особа перебуває у
запитуючій Державі відповідно до запиту, направленого згідно зі
статтею 6 або 7 цього Договору: a) така особа не може бути затримана, притягнута до
відповідальності, бути покарана або її особиста свобода не може
бути іншим чином обмежена в запитуючій Державі у зв'язку з діями
чи бездіяльністю або із засудженням, що передували від'їзду цієї
особи з території запитуваної Держави; b) така особа, без її згоди та без згоди запитуваної Держави
відповідно до статті 6 цього Договору, не може бути примушена
давати свідчення у будь-якому іншому судовому розгляді чи надавати
допомогу в будь-якому іншому розслідуванні, крім того судового
розгляду або розслідування, якого стосується запит. 2. Пункт 1 цієї статті не застосовується, якщо особа, маючи
можливість залишити запитуючу Державу, не зробила цього протягом
15 календарних днів або будь-якого більш тривалого строку,
погодженого Державами, після того як цю особу було офіційно
повідомлено, що її присутність більше не потрібна, або, залишивши,
добровільно повернулась. 3. Щодо особи, яка не з'явилася в запитуючу Державу, не
можуть застосовуватися будь-які санкції або примусові заходи у
запитуваній або запитуючій Державі.
Стаття 9
Право або обов'язок відмовитися від дачі свідчень
1. Особа, яка має давати свідчення у запитуваній або
запитуючій Державі, може відмовитися від дачі свідчення, якщо: a) законодавство запитуваної Держави вимагає або дозволяє
такій особі відмовитися від дачі свідчень у подібних обставинах
при розгляді справи у запитуваній Державі; або b) законодавство запитуючої Держави вимагає або дозволяє
такій особі відмовитися від дачі свідчень у подібних обставинах
при розгляді справи у запитуючій Державі. 2. Якщо особа стверджує, що вона має право або обов'язок
відмовитися від дачі свідчень відповідно до законодавства своєї
Держави, то запитуюча Держава, в якій перебуває така особа,
покладається на підтвердження компетентної установи запитуваної
Держави як на доказ існування чи неіснування такого права чи
обов'язку.
Стаття 10
Вручення документів
1. Запитувана Держава здійснює вручення будь-яких документів,
переданих їй згідно з цим Договором запитуючою Державою. 2. Запит про вручення викликів повинен бути направлений
запитуваній Державі не менш як за 90 днів до дати, коли необхідна
явка особи. У термінових випадках запитувана Держава може не
застосовувати вимогу щодо цього строку. 3. У відповідь на запит надається підтвердження про вручення
у спосіб, визначений запитуючою Державою.
Стаття 11
Обшук і виїмка
1. Запитувана Держава відповідно до свого законодавства
виконує запити про обшук, виїмку і передачу будь-яких матеріалів
запитуючій Державі, необхідних як докази, за умови, що права
добросовісного набувача (третьої сторони) захищені. 2. Компетентна установа, яка виконала запит про обшук і
виїмку, на прохання запитуючої Держави надає інформацію, що
стосується, зокрема, ідентифікації, умов, повноти й безперервності
володіння вилученими документами, записами або предметами, а також
обставин обшуку та виїмки тощо.
Стаття 12
Передача документів і предметів
1. Якщо запит про надання правової допомоги стосується
передачі записів і документів, запитувана Держава може передати
їхні засвідчені копії, якщо тільки запитуюча Держава ясно не
висловить прохання надати оригінали. 2. Будь-яка власність, а також оригінали записів і
документів, передані запитуючій Державі відповідно до цього
Договору, якнайшвидше повертаються запитуваній Державі, якщо
остання не відмовляється від свого права на їх повернення.
Стаття 13
Надання документів
1. Запитувана Держава надає копії документів відповідно до
свого законодавства. 2. Запитувана Держава може надати копії будь-якого іншого
документа або протоколу на таких самих умовах, на яких такий
документ або протокол може бути наданий її власним компетентним
установам.
Стаття 14
Встановлення місцезнаходження
та ідентифікація осіб і предметів
Компетентні установи запитуваної Держави докладають усіх
зусиль для встановлення місцезнаходження та ідентифікації осіб і
предметів, указаних у запиті.
Частина III
Процедура
Стаття 15
Форма і зміст запиту
1. У будь-якому разі запит про надання правової допомоги
повинен містити: a) найменування компетентної установи, яка проводить
розслідування або судовий розгляд справи, якої стосується запит; b) характер розслідування або судового розгляду, у тому числі
викладення відповідних фактів і законів щодо кожного злочину; c) мета направлення запиту та зміст запитуваної правової
допомоги; d) необхідність дотримання конфіденційності та її причини; і e) строк, протягом якого бажано виконати запит. 2. Запит про надання правової допомоги повинен також містити
таку інформацію: a) якщо можливо, - ідентифікаційні дані, інформацію про
громадянство і місцезнаходження особи чи осіб, які є суб'єктами
розслідування чи судового розгляду; b) у разі необхідності - докладний опис спеціальної процедури
або вимоги, про дотримання яких просить запитуюча Держава, із
зазначенням причин; c) у запиті про отримання доказів, обшук і виїмку - відомості
про те, на якій підставі існує впевненість у тому, що такі докази
можуть знаходитися під юрисдикцією запитуваної Держави; d) у запиті про отримання доказів чи одержання свідчень від
особи - зазначення необхідності принесення присяги, а також опис
запитуваного доказу чи свідчення, включаючи перелік запитань, що
необхідно поставити особі; e) у разі передачі речових доказів - місцезнаходження речових
доказів у запитуваній Державі і відомості про особу чи групу осіб,
відповідальних за зберігання речових доказів у запитуючій Державі,
місце, в яке такі речові докази мають бути переміщені, будь-які
процесуальні дії, які мають бути здійснені, а також дату
повернення речових доказів; f) у разі передачі затриманої особи - відомості про особу чи
групу осіб, відповідальних за її охорону під час перевезення,
місце, в яке затриману особу має бути перевезено, а також дату
повернення цієї особи; та g) у разі запиту про арешт або конфіскацію доходів, одержаних
злочинним шляхом, при можливості:
i) докладний опис таких доходів, у тому числі їх
місцезнаходження;
ii) відомості, які містять докази того, що гроші або майно
є доходами, одержаними злочинним шляхом; та
iii) відомості про докази, які можуть бути надані для
виконання процесуальних дій у запитуваній Державі. 3. Запитувана Держава не відмовлятиметься виконувати запит
лише на тій підставі, що він не містить усієї інформації,
зазначеної в пунктах 1 і 2 цієї статті, якщо вона може виконати
такий запит відповідно до свого законодавства. 4. Якщо запитувана Держава вважає недостатньою для виконання
запиту інформацію, яка міститься в запиті, вона може звернутися з
проханням надати додаткову інформацію і встановити термін її
отримання. 5. Запит має бути складений у письмовій формі. У термінових
випадках або якщо інше дозволено запитуваною Державою, запит може
бути зроблений в усній формі, але відразу після того невідкладно
підтверджений письмово.
Стаття 16
Дотримання конфіденційності
1. Запитувана Держава може, після консультацій із запитуючою
Державою, вимагати, щоб надана інформація чи докази або джерела
такої інформації чи доказів зберігалися конфіденційно або
розголошувалися чи використовувалися лише з дотриманням термінів і
умов, нею визначених. 2. Запитувана Держава докладає всіх зусиль з метою дотримання
конфіденційності запиту про надання правової допомоги, його змісту
та підтвердних документів, а також факту надання такої допомоги.
Якщо запит не може бути виконаний без порушення конфіденційності,
запитувана Держава повідомляє про це запитуючу Державу, яка
визначає, чи повинен бути запит виконаний в такому випадку. 3. Запитуюча Держава дотримується конфіденційності доказів та
інформації, наданих запитуваною Державою, крім випадків, коли
докази та інформація необхідні для проведення розслідування та
судового розгляду, зазначених у запиті.
Стаття 17
Обмеження у використанні
Без згоди запитуваної Держави запитуюча Держава не може
розголошувати, використовувати або передавати інформацію чи
докази, надані запитуваною Державою для потреб розслідувань чи
судових розглядів, інших, ніж ті, які вказані у запиті. Проте у
випадках, коли змінюється обвинувачення, наданий матеріал може
використовуватися у тих межах, в яких злочин, що є предметом
обвинувачення, є таким, щодо якого може бути надана взаємна
правова допомога відповідно до цього Договору.
Стаття 18
Центральні органи
Усі запити і відповіді відповідно до цього Договору
направляються і одержуються Центральними органами. Центральним
органом з боку України є Міністерство юстиції (щодо запитів судів)
та Генеральна прокуратура (щодо запитів органів досудового
слідства), Центральним органом з боку Арабської Республіки Єгипет
є Департамент з питань міжнародного і культурного співробітництва
Міністерства юстиції.
Стаття 19
Дійсність документів
1. Документи, виготовлені або засвідчені на території однієї
з Договірних Держав установою або спеціально уповноваженою особою
в межах їх компетенції і за встановленою формою та скріплені
гербовою печаткою, приймаються на території другої Договірної
Держави без будь-якого спеціального посвідчення. 2. Документи, що розглядаються як офіційні документи на
території однієї з Договірних Держав, мають на території другої
Договірної Держави доказову силу офіційних документів.
Стаття 20
Мова
Запит, підтвердні документи та інші повідомлення, направлені
відповідно до цього Договору, супроводжуються перекладом мовою
запитуваної Держави або англійською мовою.
Стаття 21
Витрати
1. Запитувана Держава покриває витрати на виконання запиту
про надання правової допомоги, за винятком витрат, які
покладаються на запитуючу Державу: a) витрат, пов'язаних з передачею будь-якої особи на
територію чи з території запитуваної Держави на запит запитуючої
Держави, і будь-яких витрат, пов'язаних з виплатами особам, які
перебувають у запитуючій Державі; b) витрат на винагороди експертам. 2. Якщо очевидно, що виконання запиту про надання правої
допомоги потребує надмірних витрат, Договірні Держави проводять
консультації для визначення строків і умов, за яких правова
допомога може бути надана.
Стаття 22
Консультації
На прохання будь-якої з Договірних Держав Договірні Держави
невідкладно проводять консультації щодо тлумачення, застосування
або виконання цього Договору в цілому або стосовно конкретного
випадку.
Стаття 23
Заключні положення
1. Цей Договір підлягає ратифікації. 2. Цей Договір набуває чинності на тридцятий день з дня
обміну ратифікаційними грамотами. 3. Цей Договір застосовується до будь-яких запитів,
направлених після набуття ним чинності, навіть якщо відповідні дії
чи бездіяльність були вчинені до цієї дати. 4. Будь-яка із Договірних Держав може денонсувати цей Договір
шляхом направлення письмового повідомлення іншій Договірній
Державі. Така денонсація набуває чинності через шість місяців з
дати отримання повідомлення іншою Договірною Державою.
На засвідчення цього ті, хто нижче підписалися, належним
чином уповноважені, підписали цей Договір.
Вчинено в м. Каїрі 10 жовтня 2004 року у двох примірниках,
кожний українською, арабською та англійською мовами, при цьому всі
тексти однаково автентичні. У разі виникнення розбіжностей у
тлумаченні використовуватиметься текст, викладений англійською
мовою.
За Україну За Арабську Республіку Єгипет
(підпис) (підпис)


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору