Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21)
Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.19848073-X
Документ 80731-10, чинний, попередня редакція — Редакція від 23.08.2000, підстава 1929-14
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8
наступна сторінка »  

                                                          

Кодекс України про адміністративні правопорушення
(статті 1 - 212-1)

( Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР)
1984, додаток до N 51, ст.1122 )
( Вводиться в дію Постановою Верховної Ради Української РСР N 8074-10 від 07.12.84, ВВР 1984, додаток до N 51, ст.1123 )
( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках
замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних
відмінках згідно із Законом N 209/94-ВР від 14.10.94 )
( У тексті Кодексу слова "службова особа" в усіх відмінках
замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 )
( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
N 102-11 від 12.04.85, ВВР 1985, N 17, ст. 415
N 316-11 від 29.05.85, ВВР 1985, N 24, ст. 553
N 1117-11 від 16.10.85, ВВР 1985, N 44, ст.1056
N 2010-11 від 03.04.86, ВВР 1986, N 15, ст. 326
N 2444-11 від 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст. 539
N 3070-11 від 03.11.86, ВВР 1986, N 46, ст. 933
N 3282-11 від 19.12.86, ВВР 1986, N 52, ст.1057
N 3690-11 від 12.03.87, ВВР 1987, N 12, ст. 226
N 4134-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст. 453
N 4135-11 від 12.06.87, ВВР 1987, N 25, ст. 454
N 4452-11 від 21.08.87, ВВР 1987, N 35, ст. 674
N 4982-11 від 25.11.87, ВВР 1987, N 49, ст.1009
N 4995-11 від 01.12.87, ВВР 1987, N 50, ст.1016
N 6347-11 від 03.08.88, ВВР 1988, N 33, ст. 808
N 6976-11 від 14.12.88, ВВР 1988, N 52, ст.1184
N 7445-11 від 27.04.89, ВВР 1989, N 19, ст. 182
N 7542-11 від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст. 236
N 8411-11 від 23.11.89, ВВР 1989, N 49, ст. 673
N 8710-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст. 59
N 8711-11 від 19.01.90, ВВР 1990, N 5, ст. 60
N 8918-11 від 07.03.90, ВВР 1990, N 12, ст. 194
N 9082-11 від 20.04.90, ВВР 1990, N 18, ст. 278
N 9166-11 від 04.05.90, ВВР 1990, N 20, ст. 313
N 9280-11 від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст. 367
N 158-12 від 03.08.90, ВВР 1990, N 34, ст. 501
N 647-12 від 18.01.91, ВВР 1991, N 7, ст. 45
N 663-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 8, ст. 56
N 661-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 11, ст. 106
N 1413-12 від 09.08.91, ВВР 1991, N 39, ст. 514
N 1369-12 від 29.07.91, ВВР 1991, N 45, ст. 600
N 1818-12 від 15.11.91, ВВР 1992, N 5, ст. 40
Законами
N 1255-12 від 25.06.91, ВВР 1991, N 40, ст.527
N 2354-12 від 15.05.92, ВВР 1992, N 32, ст.457 )
( Про порядок застосування заходів адміністративного
стягнення у вигляді штрафу додатково див. Закон
N 2467-12 від 17.06.92 - втратив чинність на підставі
Закону N 55/97-ВР від 07.02.97 )
( Із змінами, внесеними згідно з Законами
N 2468-12 від 17.06.92, ВВР 1992, N 35, ст.511
N 2547-12 від 07.07.92, ВВР 1992, N 39, ст.570
N 2704-12 від 16.10.92, ВВР 1992, N 47, ст.648
N 2857-12 від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35
N 2941а-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 12, ст.100
N 2977-12 від 03.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.131
N 2992-12 від 04.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.134
N 3039-12 від 03.03.93, ВВР 1993, N 18, ст.189
N 3134-12 від 22.04.93, ВВР 1993, N 22, ст.232
N 3176-12 від 04.05.93, ВВР 1993, N 24, ст.256
N 3350-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.354
N 3351-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.355
N 3582-12 від 11.11.93, ВВР 1993, N 46, ст.427
N 3683-12 від 15.12.93, ВВР 1994, N 1, ст. 3
N 3785-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 12, ст. 58
N 3806-12 від 24.12.93, ВВР 1994, N 13, ст. 69
N 3888-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 19, ст.111
N 3890-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 20, ст.114
N 4040-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.236
N 4044-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.239
N 4045-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.240
N 84/94-ВР від 05.07.94, ВВР 1994, N 31, ст.288
N 155/94-ВР від 29.07.94, ВВР 1994, N 38, ст.349
N 179/94-ВР від 22.09.94, ВВР 1994, N 41, ст.375
N 209/94-ВР від 14.10.94, ВВР 1994, N 46, ст.413
N 244/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 49, ст.431
N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429
N 8/95-ВР від 19.01.95, ВВР 1995, N 3, ст. 20
N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85
N 79/95-ВР від 01.03.95, ВВР 1995, N 13, ст. 87
N 123/95-ВР від 05.04.95, ВВР 1995, N 15, ст.103
N 210/95-ВР від 02.06.95, ВВР 1995, N 22, ст.169
N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216
N 296/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.223
N 305/95-ВР від 13.07.95, ВВР 1995, N 30, ст.233
N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268
N 81/96-ВР від 06.03.96, ВВР 1996, N 15, ст. 70
N 148/96-ВР від 25.04.96, ВВР 1996, N 25, ст.104
N 196/96-ВР від 15.05.96, ВВР 1996, N 31, ст.145
N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294
N 328/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 44, ст.216
N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247
N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249
N 398/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.251
N 489/96-ВР від 13.11.96, ВВР 1996, N 52, ст.305
N 497/96-ВР від 14.11.96, ВВР 1997, N 1, ст. 1
N 23/97-ВР від 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст. 92
N 55/97-ВР від 07.02.97, ВВР 1997, N 14, ст.114
N 308/97-ВР від 04.06.97, ВВР 1997, N 29, ст.192
N 390/97-ВР від 20.06.97, ВВР 1997, N 36, ст.230
N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41
N 651/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.42
N 666/97-ВР від 21.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.45
N 73/98-ВР від 04.02.98, ВВР, 1998, N 24, ст.139
N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.241
N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст.45
N 444-XIV ( 444-14 ) від 18.02.99, ВВР, 1999, N 16, ст.96
N 557-XIV ( 557-14 ) від 24.03.99, ВВР, 1999, N 19, ст.173
N 812-XIV ( 812-14 ) від 02.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.285
N 863-XIV ( 863-14 ) від 08.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.317
N 898-XIV ( 898-14 ) від 09.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.319
N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373
N 1040-XIV ( 1040-14 ) від 14.09.99, ВВР, 1999, N 45, ст.396
N 1080-XIV ( 1080-14 ) від 21.09.99, ВВР, 1999, N 49, ст.429
N 1142-XIV ( 1142-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.421
N 1228-XIV ( 1228-14 ) від 17.11.99, ВВР, 1999, N 52, ст.466
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 1342-XIV ( 1342-14 ) від 22.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.31
N 1368-XIV ( 1368-14 ) від 11.01.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.49
N 1379-XIV ( 1379-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.50
N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79
N 1580-III ( 1580-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 23, ст.179
N 1587-III ( 1587-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183 -
зміни набирають чинності з 1 січня 2001 року
N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240
N 1708-III ( 1708-14 ) від 11.05.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.256
N 1744-III ( 1744-14 ) від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.280
N 1929-III ( 1929-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.364 )

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання законодавства Української РСР
про адміністративні правопорушення
Законодавство Української РСР про адміністративні
правопорушення має завданням охорону суспільного ладу СРСР,
соціалістичної власності, соціально-економічних, політичних та
особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних
інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого
порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення
соціалістичної законності, запобігання правопорушенням, виховання
громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції СРСР,
Конституції Української РСР ( 888-09, 254к/96-ВР ) і радянських
законів, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до
правил соціалістичного співжиття, сумлінного виконання своїх
обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 2. Законодавство Союзу РСР і Української РСР
про адміністративні правопорушення
Законодавство Союзу РСР і Української РСР про адміністративні
правопорушення складається з Основ законодавства Союзу РСР і
союзних республік про адміністративні правопорушення які
визначають принципи і встановлюють загальні положення цього
законодавства, і видаваних відповідно до них законодавчих актів
СРСР і постанов Ради Міністрів СРСР, цього Кодексу та інших
законодавчих актів Української РСР і постанов Ради Міністрів
Української РСР про адміністративні правопорушення. Законодавчі акти Союзу РСР і Української РСР, постанови Ради
Міністрів СРСР і Ради Міністрів Української РСР про
адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому
порядку до цього Кодексу застосовуються на території Української
РСР безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні
правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена
законодавством, ще не включеним до Кодексу.
Стаття 3. Компетенція Союзу РСР у галузі законодавства
про адміністративні правопорушення
Відповідно до Основ законодавства Союзу РСР і союзних
республік про адміністративні правопорушення віданню Союзу РСР у
галузі законодавства про адміністративні правопорушення
підлягають: визначення принципів і встановлення загальних положень
законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні
правопорушення; встановлення адміністративної відповідальності за порушення
правил: щодо стандартизації якості продукції; випуску в обіг та
утримання засобів вимірювань і користування ними; обліку і
статистики; безпеки руху і користування засобами залізничного,
повітряного, морського і трубопровідного транспорту; дорожнього
руху; військового обліку; прикордонного режиму; паспортної
системи; правил придбання, зберігання і використання зброї,
вибухових, радіоактивних речовин та інших об'єктів дозвільної
системи; правил щодо охорони території СРСР від занесення і
поширення карантинних та інших інфекційних хвороб; митних правил і
правил щодо боротьби з контрабандою; правил обігу валюти; правил
перебування в СРСР іноземних громадян і осіб без громадянства; визначення, в разі потреби, порядку розгляду справ про окремі
види адміністративних правопорушень, відповідальність за які
встановлюється законодавством Союзу РСР. Віданню Союзу РСР підлягає також законодавство про
адміністративні правопорушеня і з інших питань, які мають
загальносоюзне значення.
Стаття 4. Компетенція Української РСР у галузі законодавства
про адміністративні правопорушення
Віданню Української РСР у галузі законодавства про
адміністративні правопорушення підлягають: законодавство про адміністративні правопорушення з питань,
які не належать до відання Союзу РСР; встановлення кола питань, з яких місцеві Ради народних
депутатів, крім селищних і сільських, можуть приймати в межах, що
визначаються законодавчими актами, рішення, за порушення яких
передбачається адміністративна відповідальність.
Стаття 5. Повноваження місцевих Рад народних депутатів та
їх виконавчих комітетів щодо прийняття рішень, за
порушення яких передбачається адміністративна
відповідальність
Обласні, районні, міські Ради народних депутатів та їх
виконавчі комітети мають право приймати в межах, що визначаються
законодавчими актами, рішення, які передбачають за їх порушення
адміністративну відповідальність, з питань боротьби із стихійним
лихом і епідеміями, а також рішення з питань боротьби з
епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено
статтею 107 цього Кодексу. Обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних
депутатів можуть у межах, що визначаються законодавчими актами,
встановлювати правила, за порушення яких адміністративну
відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього
Кодексу.
Стаття 6. Запобігання адміністративним правопорушенням
Державні органи, громадські організації, трудові колективи
розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання
адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та
умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі
високої свідомості і дисципліни, суворого додержання радянських
законів. Ради народних депутатів, забезпечуючи відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) додержання законів, охорону
державного і громадського порядку, прав громадян, координують на
своїй території роботу всіх державних і громадських органів по
запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю
органів внутрішніх справ, адміністративних комісій та інших
підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з
адміністративними правопорушеннями. ( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 244/94-ВР від
15.11.94 )
Стаття 7. Забезпечення соціалістичної законності при
застосуванні заходів впливу за адміністративні
правопорушення
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з
адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в
порядку, встановлених законодавством. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
здійснюється на основі суворого додержання соціалістичної
законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими
особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх
компетенції, у точній відповідності з законодавством. Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів
впливу за адміністративні правопорушення забезпечується
систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових
осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими
встановленими законодавством способами.
Стаття 8. Чинність законодавства про відповідальність за
адміністративні правопорушення
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає
відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за
місцем вчинення правопорушення. Акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність за
адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто
поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих актів.
Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність за
адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
ведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем
розгляду справи про правопорушення.
Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Глава 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається
протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,
яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну
власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок
управління і за яку законодавством передбачено адміністративну
відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм
характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства
кримінальної відповідальності.
Стаття 10. Вчинення адміністративного правопорушення умисно
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно,
коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер
своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і
бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 11. Вчинення адміністративного правопорушення з
необережності
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з
необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала
можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи
бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або
не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна
була і могла їх передбачити.
Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає
адміністративна відповідальність
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які
досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення
шістнадцятирічного віку.
Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які
вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи
впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти
років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44,
51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173,
174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній
відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру
вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених
осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені
статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені
статтею 24-1 цього Кодексу. ( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 316-11
від 29.05.85, N 7542-11 від 19.05.89, N 1369-12 від 29.07.91;
Законами N 244/94-ВР від 15.11.94, N 64/95-ВР від 15.02.95 )
Стаття 14. Відповідальність посадових осіб
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності
за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням
установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного
і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших
правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових
обов'язків.
Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших
осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних
статутів, за вчинення адміністративних
правопорушень
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані,
а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх
справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за
дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів,
що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,
правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних
правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень,
пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державного
майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої
постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або
протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання
законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну
таємницю і за контрабанду ці особи несуть адміністративну
відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не
може бути застосовано виправні роботи і адміністративний арешт. Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на
яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних
положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними,
несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну
відповідальність, а в інших випадках - адміністративну
відповідальність на загальних підставах. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, органи
(посадові особи), яким надано право накладати адміністративні
стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали
про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про
притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних
засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до
законів України військових формувань - військовослужбовцями
строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не
застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративного
стягнення застосовується попередження. ( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1369-12
від 29.07.91, Законами N 3785-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від
05.10.95, N 352-XIV ( 352-14 ) від 23.12.98,N 557-XIV ( 557-14 )
від 24.03.99, N 1080-XIV ( 1080-14 ) від 21.09.99 )
Стаття 16. Відповідальність іноземних громадян і осіб
без громадянства
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають
на території Української РСР, підлягають адміністративній
відповідальності на загальних підставах з громадянами СРСР.
Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення,
вчинені на території Української РСР іноземними громадянами, які
згідно з чинними законами та міжнародними договорами СРСР
користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції Союзу РСР
і Української РСР, вирішується дипломатичним шляхом.
Стаття 17. Обставини, що виключають адміністративну
відповідальність
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної
оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає
адміністративній відповідальності.
Стаття 18. Крайня необхідність
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і
передбачена цим Кодексом або іншими нормативними актами, що
встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення,
але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення
небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку,
соціалістичній власності, правам і свободам громадян,
установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних
обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна
шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стаття 19. Необхідна оборона
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і
передбачена цим Кодексом або іншими нормативними актами, що
встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення,
але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті
державного або громадського порядку, соціалістичної власності,
прав і свобод громадян, установленого порядку управління від
протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо
при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна
невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості
посягання.
Стаття 20. Неосудність
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під
час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані
неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати
ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу
душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Стаття 21. Передача матеріалів про адміністративне
правопорушення на розгляд товариського суду,
громадської організації або трудового колективу
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення,
звільняється від адміністративної відповідальності з передачею
матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації
або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого
правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно
застосувати захід громадського впливу. Відносно осіб, звільнених з зазначених у частині першій цієї
статті підстав від адміністративної відповідальності за вчинення
правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частинами
першою і другою статті 130, статтями 156, 157, 176, 177, 178-180
цього Кодексу, матеріали можуть бути також передані на розгляд
комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в
установі, організації чи їх структурних підрозділах. Про заходи громадського впливу, застосовані до осіб, які
вчинили правопорушення, передбачені статтею 51, частиною першою
статті 129, частинами першою і другою статті 130, статтями 156,
157, 162, 173, 176, 177, 178-180 цього Кодексу, адміністрація,
комісія по боротьбі з пияцтвом, утворена на підприємстві, в
установі, організації чи їх структурних підрозділах, товариський
суд або громадська організація повинні не пізніш як у десятиденний
строк з дня одержання матеріалів повідомити орган (посадову
особу), який надіслав матеріали. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указами N 316-11 від
29.05.85, N 1117-11 від 16.10.85, N 2444-11 від 27.06.86,
N 4134-11 від 12.06.87, N 4135-11 від 12.06.87, N 7542-11 від
19.05.89; Законами N 3890-12 від 28.01.94, N 244/94-ВР від
15.11.94 )
Стаття 22. Можливість звільнення від адміністративної
відповідальності при малозначності правопорушення
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення
орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може
звільнити порушника від адміністративної відповідальності і
обмежитись усним зауваженням.
Глава 3
АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ
Стаття 23. Мета адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і
застосовується з метою виховання особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, в дусі додержання радянських
законів, поваги до правил соціалістичного співжиття, а також
запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,
так і іншими особами.
Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть
застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення
або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей,
одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові (права керування транспортними засобами, права
полювання); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Адміністративні стягнення, перелічені в пунктах 3-6 цієї
статті, може бути встановлено тільки законодавчими актами Союзу
РСР і Української РСР, а адміністративний арешт - тільки
законодавчими актами СРСР. У виняткових випадках, що визначаються
законодавчими актами СРСР, адміністративний арешт може бути
встановлено і законодавчими актами Української РСР. Законодавчими актами Союзу РСР і Української РСР може бути
встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види
адміністративних стягнень відповідно до принципів і загальних
положень Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про
адміністративні правопорушення. Законодавством СРСР може бути передбачено адміністративне
видворення за межі СРСР іноземних громадян і осіб без громадянства
за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують
радянський правопорядок. ( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6347-11
від 03.08.88, Законом N 1255-12 від 25.06.91 )
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються
до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у
віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані
такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити
вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам,
які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому
колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх
прохання. ( Доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 244/94-ВР від
15.11.94 )
Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення
Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть
застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні
стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині
першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як
основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено
основне або основне і додаткове стягнення.
Стаття 26. Попередження
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься
в письмовій формі. У передбачених законодавством випадках
попередження фіксується іншим установленим способом.
Стаття 27. Штраф
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і
посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і
розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. ( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2441-11
від 27.06.86, N 4134-11 від 12.06.87, N 6347-11 від 03.08.88,
N 8918-11 від 07.03.90, в редакції Закону N 55/97-ВР від
07.02.97 )
Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в
його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею
вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по
реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів,
які підлягають вилученню, встановлюються законодавством Союзу РСР,
цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Стаття 29. Конфіскація предмета, який став знаряддям
вчинення або безпосереднім об'єктом
адміністративного правопорушення
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в
примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність
держави. Конфісковано може бути лише предмет, який є в особистій
власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами
СРСР. Конфіскація вогнестрільної зброї, інших знарядь полювання і
бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких
полювання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не
підлягають конфіскації, встановлюються законодавством Союзу РСР,
цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. ( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-11
від 03.04.86 )
Стаття 30. Позбавлення спеціального права, наданого даному
громадянинові
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові
(права керування транспортними засобами, права полювання),
застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне
порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права керування засобами транспорту не може
застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку
з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі
невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного
засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця
дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення
від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого
сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб,
для яких полювання є основним джерелом існування. ( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3785-12 від
23.12.93 )
Стаття 31. Виправні роботи
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з
відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти
процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи
призначаються районним (міським) народним судом (народним суддею).
Стаття 32. Адміністративний арешт
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у
виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень
на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається
районним (міським) народним судом (народним суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних
жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб,
які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої
груп.

Глава 4
НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ
Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за
адміністративне правопорушення
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в
межах, установлених нормативним актом, який передбачає
відповідальність за вчинене правопорушення, в точній відповідності
з Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про
адміністративні правопорушення, цим Кодексом та іншими актами про
адміністративні правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого
правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан,
обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Стаття 34. Обставини, що пом'якшують відповідальність за
адміністративне правопорушення
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за
адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення,
добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного
хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка
має дитину віком до одного року. Законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути
передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за
адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який
вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати
пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві.
Стаття 35. Обставини, що обтяжують відповідальність за
адміністративне правопорушення
Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне
правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу
уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного
правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному
стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила
злочин; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за
інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова
особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від
характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану
обставину обтяжуючою.
Стаття 36. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні
кількох адміністративних правопорушень
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних
правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне
правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень,
справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом
(посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції,
встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До
основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з
додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за
будь-яке з вчинених правопорушень.
Стаття 37. Обчислення строків адміністративного стягнення
Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних
робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права -
роками, місяцями або днями.
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як
через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому
правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак
адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може
бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення
про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Зазначені в цій статті строки не поширюються на випадки
застосування конфіскації предметів контрабанди, що провадиться на
підставі Митного кодексу СРСР.
Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається
такою, що не була піддана адміністративному
стягненню
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом
року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового
адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що
не була піддана адміністративному стягненню.
Стаття 40. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду
Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення
заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або
організації, то адміністративна комісія, виконавчий комітет
сільської, селищної Ради народних депутатів під час вирішення
питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення
має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним
майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду -
незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною
другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти
років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує
одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має
право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди
або зобов'язати своєю працею усунути її. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди,
заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку
цивільного судочинства. ( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законами N 244/94-ВР
від 15.11.94, N 55/97-ВР від 07.02.97 )
II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Глава 5
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ
ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ
Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю
та про охорону праці
Порушення вимог законодавства про працю - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,
яким надано право прийняття на роботу, громадян - власників
підприємств чи уповноважених ними осіб від п'яти до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про
охорону праці - тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових
осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, громадян - власників підприємств чи уповноважених ними
осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. ( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 8/95-ВР від
19.01.95, N 55/97-ВР від 07.02.97 )
Стаття 41-1. Ухилення від участі в переговорах щодо
укладення, зміни або доповнення колективного
договору, угоди

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6  7  8
наступна сторінка »