Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів
Верховна Рада України; Закон від 22.12.20114213-VI
Документ 4213-17, чинний, поточна редакція — Прийняття від 22.12.2011
 

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законів України
щодо прав інвалідів
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 31, ст.381 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. У Законі України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР,
1991 р., N 21, ст. 252 із наступними змінами):
1) преамбулу після слова "інвалідам" доповнити словами
"ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та",
а після слова "індивідуальними" - словом "можливостями";
2) у статті 1:
у частині першій слова "та іншими законодавчими актами"
замінити словами "законами України та міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";
частину другу викласти в такій редакції:
"Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації
(незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і
галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що
ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської
діяльності, банки та інші фінансові установи, а також
представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних
організацій), які використовують працю найманих працівників -
громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні
особи, які використовують найману працю, залучають представників
громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що
стосуються прав та інтересів інвалідів";
частину третю виключити;
3) статті 2 і 4 викласти в такій редакції:
"Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій
організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може
призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава
зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з
іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Терміни "дискримінація за ознакою інвалідності", "розумне
пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні,
наведеному в Конвенції про права інвалідів ( 995_g71 )";
"Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у
створенні правових, економічних, політичних, соціальних,
психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і
можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному
житті та полягає у:
виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають
забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно
доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення,
благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу
(далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та
зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей,
здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної
культури і спорту;
охороні здоров'я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації
інвалідів;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави
щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими
громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги,
компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг,
здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки
(піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке
підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи
посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги
відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 ), "Про
державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію,
та інвалідам" ( 1727-15 ), в яких зазначено групу та причину
інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина-інвалід"
(для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні
нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням
опорно-рухового апарату).
З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і
громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та
державних соціальних гарантій, національних стандартів, правил
усталеної практики та класифікаторів, стандартів, технічних умов,
проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт
враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи
розумного пристосування та універсального дизайну.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
сприяють забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного
життя нарівні з іншими громадянами";
4) частину третю статті 6 виключити;
5) у назві розділу II слова "в галузі забезпечення соціальної
захищеності інвалідів" замінити словами "з питань забезпечення
прав інвалідів та їх соціальної захищеності";
6) статті 8, 9 і 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав
інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах
повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування.
Стаття 9. Центральні та місцеві органи виконавчої влади,
органи місцевого самоврядування за участю громадських організацій
інвалідів, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та
координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації
державної політики щодо інвалідів та контролюють їх виконання,
сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що
стосуються інвалідів. Нагляд за виконанням зазначених програм
здійснюється також органами прокуратури.
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень
з урахуванням думки громадських організацій інвалідів можуть
звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо
вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють
розвитку співробітництва державних і громадських організацій з
іноземними країнами з питань соціальної захищеності інвалідів";
"Стаття 12. Громадські організації інвалідів, їх спілки
створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей
інвалідів та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і
бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб
таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими
громадянами до об'єктів фізичного оточення, транспорту, інформації
та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей,
здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної
культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення інвалідів
до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за
дотриманням прав інвалідів, представництва їхніх інтересів та
усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно інвалідів та
мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими
законодавством.
Представники всеукраїнських громадських організацій
інвалідів, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу
колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів
виконавчої влади.
Представники місцевих громадських організацій інвалідів, їх
спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і
консультативно-дорадчих органів місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування відповідно до свого статусу та
території діяльності";
7) частину першу статті 14 викласти в такій редакції:
"Стаття 14. З метою виконання статутних завдань і цілей
зареєстровані громадські організації інвалідів, їх спілки мають
право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети
отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку
діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і
організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств,
заснованих на колективній власності громадських організацій";
8) статтю 21 доповнити частиною шостою такого змісту:
"Навчальні заклади надають освітні послуги інвалідам нарівні
з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного
кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення
розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби
інваліда";
9) статтю 23 викласти в такій редакції:
"Стаття 23. Жестова мова як мова осіб з вадами слуху є
засобом спілкування та навчання і захищається державою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:
сприяють поширенню жестової мови та заохоченню мовної
самобутності осіб з вадами слуху;
гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової
мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання,
спілкування і творчості;
забезпечують можливість комунікації інвалідів з вадами слуху
в органах, установах та закладах соціального захисту населення,
правоохоронних органах, органах пожежної безпеки,
аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я,
навчальних закладах тощо;
сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам
України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою;
створюють умови для наукового вивчення жестової мови;
сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.
Телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та
відомчого підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад
на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів,
передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України";
10) у частині другій статті 24 слова "адміністрація
підприємства (об'єднання), установи і організації" замінити
словами "підприємство, установа та організація, фізична особа, яка
використовує найману працю";
11) у статті 25:
частину першу викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Підприємства, установи та організації, фізичні
особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не
шкідливі для здоров'я умови праці, вживають заходів до запобігання
інвалідності та відновлення працездатності інвалідів. У разі
працевлаштування інвалідам забезпечують розумне пристосування
робочих місць";
друге речення частини другої викласти в такій редакції: "У
таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум
пенсій здійснюється підприємством, установою та організацією чи
фізичною особою, яка використовує найману працю, під час роботи в
яких настала інвалідність";
12) статті 26 і 27 викласти в такій редакції:
"Стаття 26. Підприємства, установи та організації зобов'язані
створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів (у тому
числі інвалідів, які використовують засоби пересування та
собак-поводирів) до об'єктів фізичного оточення. Власники та
виробники транспортних засобів, виробники та замовники інформації
(друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації тощо),
оператори та провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати
надання послуг і виробництво продукту з урахуванням потреб
інвалідів.
На об'єктах фізичного оточення і транспорті загального
користування розміщуються знаки, що застосовуються в міжнародній
практиці для позначення їх доступності для інвалідів.
На об'єктах фізичного оточення інформація, що оприлюднюється,
дублюється рельєфним літерно-цифровим або рельєфно-крапковим
шрифтом (шрифтом Брайля).
Нумерація поверхів, кабінетів на об'єктах фізичного оточення
наноситься рельєфним літерно-цифровим шрифтом.
Стаття 27. Планування і забудова населених пунктів,
формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція
об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання
інвалідами не допускаються. Зазначена діяльність здійснюється з
урахуванням думки громадських організацій інвалідів.
У разі якщо діючі об'єкти неможливо повністю пристосувати для
потреб інвалідів, за погодженням з громадськими організаціями
інвалідів здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням
універсального дизайну.
Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок
власників (балансоутримувачів) об'єктів або орендарів згідно із
договором оренди";
13) у статті 28:
у частині першій слова "Підприємства та організації" замінити
словами "Підприємства, організації та фізичні особи - підприємці";
доповнити частинами четвертою і п'ятою такого змісту:
"Транспорт загального користування (залізничний, морський,
річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський
електротранспорт, у тому числі метрополітен) з метою врахування
обмежених можливостей інвалідів забезпечується зовнішніми
звуковими інформаторами номера і кінцевих зупинок маршруту,
текстовими та звуковими системами у салоні для обов'язкового
оголошення зупинок.
Транспортні засоби загального користування, що виготовляються
в Україні або ввозяться на митну територію України, мають бути
пристосовані для користування інвалідами з вадами зору, слуху та з
ураженнями опорно-рухового апарату, а також передбачати можливість
встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих
зупинок маршруту, текстових та звукових систем у салоні для
оголошення зупинок";
14) у частині другій статті 35 слова "коштів Фонду
соціального захисту інвалідів" замінити словами "видатків, що
здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення
обсягу міжбюджетних трансфертів";
15) у статті 38-1:
у частинах другій і третій слова "(не більше одного
супроводжуючого)" замінити словами "(не більше однієї особи, яка
супроводжує інваліда або дитину-інваліда)";
частини шосту та сьому викласти в такій редакції:
"Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на
пільговий проїзд транспортом не допускається.
Порядок транспортного обслуговування інвалідів та
дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається
нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування
громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та
міським електричним транспортом";
16) доповнити статтею 42 такого змісту:
"Стаття 42. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону,
несуть установлену законом матеріальну, дисциплінарну,
адміністративну чи кримінальну відповідальність".
2. У Законі України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"
( 2961-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 2-3,
ст. 36):
1) у преамбулі слова "обмежень життєдіяльності, викликаних"
замінити словами "наслідків, спричинених стійким", а слова "зі
стійким розладом функцій організму" виключити;
2) у статті 1:
абзаци другий - четвертий та сьомий викласти в такій
редакції:
"інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, що
при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до
обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана
створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими
громадянами та забезпечити її соціальний захист;
дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі
стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім
середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності,
внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації
нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний
захист;
інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із
захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що
при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до
обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава
зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з
іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист";
"обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або
значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її
наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування,
пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування,
навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими
громадянами";
в абзаці дев'ятому слова "у постійне обмеження
життєдіяльності чи" замінити словом "в";
абзац одинадцятий викласти в такій редакції:
"реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних,
педагогічних, фізичних, професійних, трудових,
фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих
на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених
або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання
соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та
інтеграції в суспільство, а також забезпечення інвалідів
технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного
призначення";
доповнити абзацом такого змісту:
"догляд за інвалідом (дитиною-інвалідом) - сукупність
соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та
підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності інваліда
(дитини-інваліда)";
3) статтю 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 7. Медико-соціальна експертиза
Медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться
медико-соціальними експертними комісіями, а дітей -
лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних
закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я,
інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного
закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей-інвалідів
проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і
реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують
стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними,
психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями,
зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими
вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму,
зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими
вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із
зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній
інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група
інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б
залежно від міри втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в
постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному
нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з
виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю
від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного
нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з
високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у
забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які
частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними
комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється
категорія "дитина-інвалід", а особам у віці до 18 років з виключно
високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від
постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду
інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, -
категорія "дитина-інвалід" підгрупи А.
Медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може
одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї
причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш
тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір
інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність
з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;
види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом
здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності
внаслідок інвалідності готується виключно за згодою інваліда (крім
випадків, коли інваліда визнано недієздатним);
причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом,
що виникли у дитинстві, вродженою вадою;
ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від
нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок
і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок
політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;
медичні показання на право одержання інвалідами спеціального
автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.
Медико-соціальні експертні комісії:
встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи,
реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній,
професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній,
соціальній та психологічній реабілітації;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації
інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх
виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю
виконання цієї програми;
вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні,
соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та
беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики
і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб,
удосконалення реабілітаційних заходів;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з
порушеннями стану здоров'я, інвалідів;
вносять до централізованого банку даних з проблем
інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано
інвалідами.
Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних
закладів:
визначають наявність стійкого розладу функцій організму
дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при
взаємодії із зовнішнім середовищем;
складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації
дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і
строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та
ефективністю виконання цієї програми;
надають консультативну допомогу з питань реабілітації та
стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги
дітям-інвалідам;
забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями
стану здоров'я та дітей-інвалідів.
Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги
лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються
безоплатно.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення
інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та
лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних
закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України";
4) в абзаці восьмому статті 9 слова "забезпечує ведення
Державного реєстру реабілітаційних установ (далі - Реєстр
установ)" замінити словами "забезпечує ведення централізованого
банку даних з проблем інвалідності";
5) в абзаці восьмому статті 10 слова "і послугами
реабілітації, виробами медичного призначення" замінити словами
"реабілітації, виробами медичного призначення та реабілітаційними
послугами";
6) в абзаці п'ятому статті 11 слова "і послугами
реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним
автотранспортом" замінити словами "реабілітації, виробами
медичного призначення, спеціальним автотранспортом та
реабілітаційними послугами";
7) частину сьому статті 14 виключити;
8) останнє речення частини четвертої статті 23 викласти в
такій редакції: "Інвалід (законний представник недієздатного
інваліда, дитини-інваліда) бере участь у виборі конкретних
технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного
призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного
лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України";
9) абзаци другий - сьомий частини другої статті 26 замінити
сімома абзацами такого змісту:
"протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне
взуття;
спеціальні засоби для самообслуговування та догляду;
засоби для пересування;
допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та
підйому;
меблі та оснащення;
спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну
інформацією;
спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для
сліпих) і зайняття трудовою діяльністю".
У зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев'ятим;
10) абзац другий статті 30 після слова "реабілітологи"
доповнити словами "перекладачі жестової мови";
11) у статті 41:
у частині першій після слів "що містить дані про" доповнити
словами "реабілітаційні установи", а слова "протезно-ортопедичними
виробами, виробами медичного призначення, послугами реабілітації,
спеціальним автотранспортом, санаторно-курортним лікуванням тощо"
замінити словами "виробами медичного призначення, реабілітаційними
послугами, санаторно-курортним лікуванням, спеціальним
автотранспортом тощо";
у частині четвертій слова "засобах і послугах реабілітації"
замінити словами "технічних та інших засобах реабілітації, виробах
медичного призначення та реабілітаційних послугах".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року, крім
абзаців третього - п'ятого підпункту 12, абзаців третього -
п'ятого підпункту 13 пункту 1 розділу I, які набирають чинності з
1 січня 2013 року.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що
випливають із цього Закону.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 22 грудня 2011 року
N 4213-VI

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...