Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
Верховна Рада України; Закон від 24.02.19944004-XII
Документ 4004-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.04.2014, підстава 1193-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 27, ст.218 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 4005-XII ( 4005-12 ) від 24.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.219 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 607/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 6, ст. 49
N 331/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.199
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38
N 2788-III ( 2788-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.52
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.190
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300 N 1745-IV ( 1745-15 ) від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434 N 2137-IV ( 2137-15 ) від 02.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.38 N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.74 N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486
N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 34, ст.343 N 4565-VI ( 4565-17 ) від 22.03.2012, ВВР, 2012, N 51, ст.574 N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 38, ст.502 N 5395-VI ( 5395-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 40, ст.535 N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873 }

{ У тексті Закону слова "державної виконавчої влади" замінено
словами "виконавчої влади", слова "місцевого і регіонального
самоврядування" і "місцевого та регіонального самоврядування"
замінено словами "місцевого самоврядування", слова
"санітарно-гігієнічна" (крім абзацу дев'ятого статті 33),
"продукти харчування" та "Міністерство охорони здоров'я
України" у всіх відмінках замінено відповідно словами
"санітарно-епідеміологічна", "харчові продукти" та
"центральний орган виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я" у відповідних відмінках, слова "Міністерства
оборони України", "Міністерства внутрішніх справ України",
"Міністерством економіки України", "Міністерством фінансів
України", "Державного комітету у справах охорони державного
кордону України", "Державним комітетом України по
стандартизації, метрології та сертифікації" замінено
відповідно словами "центрального органу виконавчої влади з
питань оборони", "центрального органу виконавчої влади з
питань внутрішніх справ", "центральним органом виконавчої
влади в галузі економіки", "центральним органом виконавчої
влади з питань фінансів", "центрального органу виконавчої
влади у справах охорони державного кордону", "центральним
органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології
та сертифікації" згідно із Законом N 3037-III ( 3037-14 )
від 07.02.2002 }
{ У тексті Закону слова "Державного лікувально-оздоровчого
управління" замінено словами "Державного управління
справами" згідно із Законом N 2137-IV ( 2137-15 )
від 02.11.2004 }
{ У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади в
галузі охорони здоров’я" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров’я" у
відповідному відмінку;
слова "установи та заклади", "установи і заклади" в усіх
відмінках виключено;
слова "центрального органу виконавчої влади з питань оборони,
центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх
справ, центрального органу виконавчої влади у справах
охорони державного кордону, центрального органу виконавчої
влади з питань виконання покарань" замінено словами
"центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну
політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони
громадського порядку, захисту державного кордону, виконання
кримінальних покарань" згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 )
від 16.10.2012 }

Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає
відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств,
установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації
державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення
державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів і понять
У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому
значенні:
санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан
здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому
показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної
території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри
факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах,
визначених санітарними нормами;
середовище життєдіяльності людини (далі - середовище
життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів
навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що
безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання,
харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;
фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні
(вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично
модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні
(органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум,
вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче
та інші види випромінювання), соціальні (харчування,
водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання,
виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати
на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;
шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів
середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або
працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь;
безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності,
при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на
людину;
сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища
життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив
його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення
нормальних і відновлення порушених функцій організму;
санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища
життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на
певній території в конкретно визначений час;
санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив,
епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) -
встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне
кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує
фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями
(параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я
майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями
захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку,
імунітету тощо;
державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та
санітарно-протиепідемічні правила і норми,
санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила
і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні
санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі -
санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові
акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що
встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища
життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких
створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а
також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та
масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;
вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на
основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі
межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми,
регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя
людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими
відноситься виключно до медичної професійної компетенції;
небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний,
біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або
за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;
санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі -
санітарні заходи) - комплекс організаційних, адміністративних,
інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних,
ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або
зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища
життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних
хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх
ліквідацію;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид
професійної діяльності органів державної
санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному
вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих
небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності
об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі
відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних
вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
документ установленої форми, що засвідчує відповідність
(невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної
експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини,
затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і
є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;
об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти
нормативних документів, реалізація (функціонування, використання)
яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі
об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх
шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування
(використання), а також у разі закінчення встановленого терміну
дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
{ Абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }
санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі - гігієнічний
сертифікат) - разовий документ, виданий органами державної
санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для
здоров'я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку
(харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів,
товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо)
на підставі результатів проведених санітарно-хімічних,
токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних
та інших досліджень; { Абзац сімнадцятий статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012 }
масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові
захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних,
фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища
життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших
видів діяльності, продукції, робіт, послуг;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо
безпечності харчових продуктів - професійна діяльність, яку
провадять органи державної санітарно-епідеміологічної служби з
метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого
впливу на здоров'я людини харчового продукту і яка полягає в
оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або
технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг
харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю)
на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником
або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів
та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також
нових технологій і технологічного обладнання; ( Статтю 1 доповнено
абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо
безпечності харчових продуктів - документ установленої форми, в
якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки
(розширеного контролю) наданого виробником або постачальником
зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для
виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої
технології і технологічного обладнання, що використовується при
його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та
технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та
постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
об'єкти санітарних заходів - харчові продукти, в тому числі
для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові
продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки
та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні
засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків
від негативного впливу об'єктів санітарних заходів протягом
певного періоду часу; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
аналіз ризику - процес, що складається з трьох
взаємозв'язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та
повідомлення про ризик; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
оцінка ризику - науково обґрунтований процес, який
складається з ідентифікації та характеристики небезпеки, оцінки
впливу, характеристики ризику; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно
із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
управління ризиком - процес вибору альтернативних рішень на
підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору
і впровадження відповідних засобів управління (контролю),
включаючи регуляторні заходи; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно
із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
повідомлення про ризик - взаємний обмін інформацією про ризик
між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють
управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та
іншими заінтересованими сторонами; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі -
санітарний захід) - застосування будь-яких законів, постанов та
інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту
життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання
харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або
хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних
санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних
ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні
заходи включають, зокрема, обов'язкові параметри безпечності
кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури
експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення
щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків
та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування,
які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений
центральним органом виконавчої влади з питань технічного
регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються
характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи
виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення,
виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить
вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених згідно із
санітарними заходами, та може включати або визначати вимоги до
термінології, позначень, пакування, маркування або етикетування
стосовно продукту, процесу чи методу виробництва; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005 )
прикордонні інспекційні пости - потужності (об'єкти), що
розташовані у пункті пропуску через державний кордон, включаючи
пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах,
морських і річкових портах, де здійснюється відповідний контроль
(інспектування) імпортованих та експортованих вантажів з об'єктами
санітарних заходів, що переміщуються через державний кордон
України; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
харчовий продукт (їжа) - будь-яка речовина або продукт
(сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений,
напівоброблений або оброблений), призначені для споживання
людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та
будь-яку іншу речовину, зокрема воду, що навмисно включені до
харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
харчова добавка - будь-яка речовина, яка не вважається
харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового
продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у
результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає
забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових
продуктів для поліпшення їх поживних властивостей); ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005 )
ароматизатори - ароматичні речовини, ароматичні препарати,
технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
дієтична добавка - вітамінні, вітамінно-мінеральні або
трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок,
таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або
додаються до їжі в межах фізіологічних норм для додаткового,
порівняно із звичайним харчуванням, вживання цих речовин; дієтичні
добавки також містять або включають різні речовини або суміші
речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні
масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються
необхідними або корисними для харчування та загального здоров'я
людини; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів -
будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та
інвентарю, які не споживаються, а використовуються під час
виробництва або переробки харчового продукту чи його складових для
досягнення певної виробничої мети, в результаті чого утворюються
залишки або похідні речовини у кінцевому продукті; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005 )
допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу
харчових продуктів - матеріали або речовини, включаючи обладнання
та інвентар, одиниці упаковки (контейнери), які контактують з
харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх
безпечність. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 ) ( Стаття 1 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )
Стаття 2. Законодавство України про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення
Законодавство України про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство)
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з
Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ),
цього Закону, законів України "Про захист населення від
інфекційних хвороб" ( 1645-14 ), "Про протидію захворюванню на
туберкульоз" ( 2586-14 ), "Про запобігання захворюванню на синдром
набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення",
інших нормативно-правових актів та санітарних норм" ( 1972-12 ).
{ Стаття 2 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4565-VI
( 4565-17 ) від 22.03.2012 }
Стаття 3. Фінансове забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення
Фінансування санітарних і протиепідемічних заходів, а також
програм забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя,
інших програм, спрямованих на профілактику захворювань населення,
здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів
підприємств, установ та організацій, а також позабюджетних коштів. ( Частина друга статті 3 втратила чинність на підставі Закону
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99 - редакція набирає чинності
одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет
України на 2000 рік )

Р о з д і л II
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ,
УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ
Стаття 4. Права громадян
Громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду,
умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє
природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі
проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до
відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок
порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами
санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я,
здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику
для здоров'я та їх ступінь. Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші
права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Стаття 5. Обов'язки громадян
Громадяни зобов'язані: піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне
виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних
заходів; проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у
передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного
санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
Стаття 6. Права підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації мають право на: одержання від органів виконавчої влади, місцевого
самоврядування, а також відповідних органів і закладів охорони
здоров'я інформації про стан здоров'я населення, санітарну та
епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення та санітарні
норми; ( Абзац другий статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 ) відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушень
санітарного законодавства підприємствами, установами,
організаціями та громадянами.
Стаття 7. Обов'язки підприємств, установ і організацій
Підприємства, установи і організації зобов'язані: за пропозиціями посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати
санітарні та протиепідемічні заходи; у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати
лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки
використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для
здоров'я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх
діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової
продукції; на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної
служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини і
матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується,
для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи; виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного
санітарно-епідеміологічного нагляду; усувати за поданням відповідних посадових осіб державної
санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання,
відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників
інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих
інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими
хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з
соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від
обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій,
перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я; негайно інформувати органи державної
санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і
ситуації, що становлять загрозу здоров'ю населення, санітарному та
епідемічному благополуччю; відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і
громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслідок порушення
санітарного законодавства. Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені
ними органи зобов'язані забезпечувати їх необхідними для розробки
та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних)
заходів санітарними нормами. ( Частина друга статті 7 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )
Стаття 8. Захист прав громадян, підприємств, установ і
організацій
Рішення і дії посадових осіб органів виконавчої влади,
місцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права
підприємств, установ, організацій чи громадян з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, можуть бути
оскаржені в порядку, встановленому законом. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3037-III
( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Р о з д і л III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ВИМОГИ
ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО
ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ ( Назва розділу III в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )
Стаття 9. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація
небезпечних факторів
Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний
фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у
середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою
обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом
встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини. Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя
населення згідно з положенням, що затверджується Кабінетом
Міністрів України. Перелік установ та організацій, які проводять
роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів,
визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я за
погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері технічного регулювання. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного
Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви
небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх
призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію,
ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у
навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти
застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може
бути здійснена лише за наявності встановлених для нього
гігієнічних регламентів. Використання в народному господарстві та побуті будь-якого
небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається
лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну
реєстрацію. Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в
порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у
комплексному вивченні документів (проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів
та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам
санітарних норм. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов
праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно
впливають або можуть вплинути на здоров'я населення; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам
санітарних норм; оцінку повноти та обгрунтованості санітарних і
протиепідемічних (профілактичних) заходів; ( Абзац четвертий
частини другої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 ) оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів,
пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня
створюваного ними ризику для здоров'я населення.
Стаття 11. Об'єкти державної санітарно-епідеміологічної
експертизи
Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних,
місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;
{ Абзац другий статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 } інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку,
встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного
планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

{ Абзац п'ятий статті 11 виключено на підставі Закону
N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної
документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності
людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні
фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди
здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології,
устаткування, інструменти тощо; діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного
призначення.
Стаття 12. Проведення державної санітарно-епідеміологічної
експертизи
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться
органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо
складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним
санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться
відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання
містобудівної діяльності" ( 3038-17 ). { Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002, N 1026-V ( 1026-16 ) від
16.05.2007, N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи
можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових,
проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно
від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти
міжнародних організацій.
Рішення про необхідність і періодичність проведення державної
санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається
відповідними посадовими особами державної
санітарно-епідеміологічної служби. Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть
залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної
експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем
України. Висновок щодо результатів державної
санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним
головним державним санітарним лікарем. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної
експертизи регулюється законодавством України.
Стаття 13. Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної
з потенційною небезпекою для здоров'я людей
Види господарської діяльності, пов'язані з потенційною
небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню у випадках,
встановлених законом.
До ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності,
провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я
людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення. ( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005; в редакції Закону N 3370-IV
( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров'я і життя населення у
державних стандартах та інших нормативно-технічних
документах
Вимоги безпеки для здоров'я і життя населення є обов'язковими
у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах на
вироби, сировину, технології, інші об'єкти середовища
життєдіяльності людини. Проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних
документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають
обов'язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі. Продукція, на яку в державних стандартах та в інших
нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров'я
і життя населення, підлягає обов'язковій сертифікації. Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та
інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції
вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно
органи державної санітарно-епідеміологічної служби. ( Частина
четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N
3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 ) У разі, коли в державному стандарті відсутні необхідні
обов'язкові вимоги безпеки для здоров'я і життя людини або
зазначені вимоги не відповідають санітарним нормам, дія таких
державних стандартів призупиняється відповідно до закону головним
державним санітарним лікарем України і вони підлягають скасуванню
у встановленому законом порядку. ( Статтю 14 доповнено частиною
п'ятою згідно із Законом N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 ) Головний державний санітарний лікар України погоджує методи
контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і
життя населення, інструкції (правила) використання продукції
підвищеної небезпеки. Перелік установ, організацій та закладів, уповноважених
проводити випробування продукції на відповідність вимогам безпеки
для здоров'я і життя населення, погоджується головним державним
санітарним лікарем України. ( Частина сьома статті 14 в редакції
Закону N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )
Стаття 15. Вимоги до проектування, будівництва, розробки,
виготовлення і використання нових засобів
виробництва та технологій
Підприємства, установи, організації та громадяни при
розробленні і використанні нових технологій, проектуванні,
розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному
переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд
будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів,
курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних,
гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати
вимог санітарного законодавства.
Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна
передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для
життя, а також для збереження і зміцнення здоров'я громадян.
Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення і
використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів
виробництва, впровадження нових технологій здійснюються за
погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної
служби. { Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010; в редакції Закону N 3038-VI
( 3038-17 ) від 17.02.2011 }
Стаття 16. Умови ввезення продукції з-за кордону, її
реалізації та використання
Підприємства, установи, організації та громадяни можуть
ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання,
технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в
Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я
населення.
Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним
санітарним лікарем України.
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та
використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише
після отримання позитивного висновку державної
санітарно-епідеміологічної експертизи.
До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну,
застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров'я і життя людини,
а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів,
встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів
аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів,
продукції, сировини, які вироблені в Україні. ( Статтю 16
доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 3037-III
( 3037-14 ) від 07.02.2002 )
Стаття 17. Вимоги до продовольчої сировини і харчових
продуктів, умов їх транспортування, зберігання
та реалізації
Продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали,
обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні,
зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати
вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.
Підприємства, установи, організації та громадяни, які
виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові
продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх
безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам
санітарних норм.
Впровадження нових технологічних процесів виробництва та
оброблення харчових продуктів, а також матеріалів, що контактують
з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час
виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації,
дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі
позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної
експертизи. { Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Стаття 18. Вимоги до господарсько-питного водопостачання і
місць водокористування
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані
забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою,
кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних
норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної
води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах
здійснюють підприємства водопостачання.
Вода відкритих водойм, що використовується для
господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять,
організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також вода
водойм у межах населених пунктів повинна відповідати санітарним
нормам.
Підприємства, установи, організації, що використовують
водойми (у тому числі моря) для скидання стічних, дренажних,
поливних та інших забруднених вод, повинні забезпечити якість води
у місцях водокористування відповідно до вимог санітарних норм.
Для водопроводів господарсько-питного водопостачання, їх
джерел встановлюються зони санітарної охорони із спеціальним
режимом. Порядок встановлення і режим цих зон визначаються
законодавством України.
Стаття 19. Гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в
населених пунктах, повітря у виробничих та
інших приміщеннях
Атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях
підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у
виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового
перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.
Підприємства, установи, організації та громадяни при
здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів
щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного
повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах,
рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих
приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших
закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.
Стаття 20. Умови виховання та навчання
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації, власники і адміністрація
навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або
здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити
для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм,
здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я,
гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними
основ гігієни.
Режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження
дітей і підлітків підлягають обов'язковому погодженню з
відповідними органами державної санітарно-епідеміологічної служби.
{ Частина друга статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 21. Гігієнічне навчання і виховання громадян
Гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних
установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання -
обов'язкова складова частина загальноосвітньої та професійної
підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »