Документ 3689-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 21.05.2015, підстава 317-19


     Збір за продовження  дії  свідоцтва  може  бути  сплачено,  а 
документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести
місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір
зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії
свідоцтва, за який збір не сплачено. 3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з
перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як
позначення товарів і послуг певного виду після дати подання
заявки. ( Пункт 3 статті 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) 4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо
частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох
років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від
іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право
звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії
свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або
частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні
причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема
є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від
волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги
до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари
або надає послуги, під час використання знака особою, що
звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг,
відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником
свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови
контролю з боку власника свідоцтва. ( Статтю 18 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним
1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним
повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання
правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та
переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням
прав інших осіб. ( Пункт 1 статті 19 доповнено підпунктом "в"
згідно із Законом N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001, в
редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) 2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа
повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. 3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються
такими, що не набрали чинності від дати подання заявки. ( Стаття 19 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Р о з д і л VI
ЗАХИСТ ПРАВ
Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва
1. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва,
передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без
згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та
готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав
власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з
чинним законодавством України. ( Пункт 1 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Порушенням прав власника свідоцтва вважається також
використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень,
вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. { Пункт 1 статті 20
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від
10.04.2008 }
2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути
припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва
заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його
упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з
ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених
зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх
можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може
за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. ( Абзац третій
пункту 2 статті 20 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )
Стаття 21. Способи захисту прав
1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому
встановленому законом порядку.
2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.
Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори
про:
встановлення власника свідоцтва;
укладання та виконання ліцензійних договорів;
порушення прав власника свідоцтва. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )
Стаття 22. Право повторної реєстрації
Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права
на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення
дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Р о з д і л VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 23. Державне мито і збори
Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету
України. Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх
сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки
уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи
правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх
спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.
( Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002 ) Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове
призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються
виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної
системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на
виконання завдань, визначених цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності. ( Стаття 23 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )
Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах
1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних
державах.
2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з
Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 )
та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію
знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про
територіальне розширення і заява про продовження міжнародної
реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного
збору за подання кожної з них. ( Пункт 2 статті 24 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )
3. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних
державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак
1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з
статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової
власності ( 995_123 ) та цим Законом на підставі визнання знака
добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути
визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні. { Пункт 1 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }
2. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні,
можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:
ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі
суспільства;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого
використання знака;
тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування
знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на
ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак
застосовується;
тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або
заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є
визнаним;
свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема
територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними
органами;
цінність, що асоціюється зі знаком.
3. Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в
Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної
власності. За подання заяви про визнання знака добре відомим
сплачується збір.
Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим
в Україні може бути оскаржено у судовому порядку. { Пункт 3 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду
знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона
така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні.
При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не
споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні,
якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів
і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре
відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди
таким використанням. ( Закон доповнено статтею 25 згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 15 грудня 1993 року
N 3689-XII


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору