Про безоплатну правову допомогу
Верховна Рада України; Закон від 02.06.20113460-VI
Документ 3460-17, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.10.2014, підстава 1697-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про безоплатну правову допомогу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 51, ст.577 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3671-VI ( 3671-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 16, ст.146
Кодексом
N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 9-10,
N 11-12, N 13, ст.88
Законами
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 27, ст.282
N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.549
N 726-VII ( 726-18 ) від 16.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.806 -
втратив чинність на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 )
від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.811
N 733-VII ( 733-18 ) від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.812
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок
реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної
правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної
правової допомоги.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому
значенні:
1) безоплатна правова допомога - правова допомога, що
гарантується державою та повністю або частково надається за
рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та
інших джерел;
2) законні представники - батьки, усиновителі,
батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі,
опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують
функції опікунів і піклувальників;
3) правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на
забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина,
захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення;
4) правові послуги - надання правової інформації,
консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв,
скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі
допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової
допомоги та медіації.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання
безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну
первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну
вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.
2. Порядок надання безоплатної правової допомоги фізичним
особам на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які
займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з
відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним
законодавством і статутами цих організацій.
Стаття 3. Право на безоплатну правову допомогу
1. Право на безоплатну правову допомогу - гарантована
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) можливість громадянина
України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи
особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі
безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної
категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у
випадках, передбачених цим Законом. { Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012 }
Стаття 4. Гарантії недискримінації осіб у доступі до
безоплатної правової допомоги
1. При реалізації права на безоплатну правову допомогу не
допускається застосовування привілеїв чи обмежень до осіб за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця
проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 5. Принципи державної політики у сфері надання
безоплатної правової допомоги
1. Державна політика у сфері надання безоплатної правової
допомоги ґрунтується на таких принципах:
1) верховенство права;
2) законність;
3) доступність безоплатної правової допомоги;
4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги;
5) гарантоване державне фінансування.
Стаття 6. Законодавство України про безоплатну правову
допомогу
1. Питання надання безоплатної правової допомоги в Україні
регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом,
іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 6-1. Система надання безоплатної правової допомоги
1. До системи надання безоплатної правової допомоги належать:
1) Координаційний центр з надання правової допомоги;
2) суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги;
3) суб’єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.
{ Розділ I доповнено статтею 6-1 згідно із Законом N 1697-VII
( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Розділ II
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ
ПЕРВИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 7. Поняття безоплатної первинної правової допомоги
1. Безоплатна первинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи,
порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та
порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових
осіб.
2. Безоплатна первинна правова допомога включає такі види
правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового
характеру (крім документів процесуального характеру);
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної
правової допомоги та медіації.
Стаття 8. Суб'єкти права на безоплатну первинну правову
допомогу
1. Право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Законом мають усі
особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Стаття 9. Суб'єкти надання безоплатної первинної правової
допомоги
1. Суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги
в Україні є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) фізичні та юридичні особи приватного права;
4) спеціалізовані установи.
Стаття 10. Порядок розгляду звернень про надання безоплатної
первинної правової допомоги
1. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються
або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до
центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних
органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування відповідно до їх компетенції.
2. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.
3. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, що стосуються
осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена
судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.
4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього
Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані
надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження
звернення.
5. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання
відповідної правової інформації, така правова допомога надається
не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
6. Органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування забороняється встановлювати плату за надання
будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою
статті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень,
запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено
законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
7. Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до
компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган
протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до
відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала
звернення.
8. Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної
первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання
безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи
орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення,
зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові
порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги.
9. Звернення, що не стосуються надання первинної правової
допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством
про звернення громадян.
Стаття 11. Організація особистого прийому осіб для надання
безоплатної первинної правової допомоги
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов'язані проводити особистий прийом осіб, які потребують
безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до
компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування.
2. Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової
допомоги, проводиться постійно в установлені дні та години. Графік
прийому осіб повинен бути доведений до їх відома.
3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
забезпечують проведення особистого прийому осіб
висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно
надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань
реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання
обов'язків.
4. Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа
потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги,
працівник, який проводить особистий прийом, зобов'язаний
роз'яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
Стаття 12. Надання безоплатної первинної правової допомоги
спеціалізованими установами, іншими суб'єктами
1. Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб
територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної
одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом,
спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової
допомоги.
2. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування, є
неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної
особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
3. Спеціалізовані установи, що надають безоплатну первинну
правову допомогу, утворені органами місцевого самоврядування,
фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не
заборонених законодавством джерел.
4. Повноваження та порядок діяльності спеціалізованих установ
з надання безоплатної первинної правової допомоги встановлюються
Положенням про установу з надання безоплатної первинної правової
допомоги, яке затверджується на основі Типового положення про
установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.
5. Органи місцевого самоврядування можуть укладати з
юридичними особами приватного права, які відповідно до свого
статуту мають право надавати правову допомогу, договори про
надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової
допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної
одиниці.
6. Порядок та критерії залучення органами місцевого
самоврядування юридичних осіб приватного права до надання
безоплатної первинної правової допомоги ( z0987-12 )
затверджуються Міністерством юстиції України.
7. Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання
безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших
фахівців у відповідній галузі права.
8. Адвокат, інший фахівець у відповідній галузі права чи
юридична особа приватного права, з якими укладено договір про
надання первинної правової допомоги, зобов'язані надавати
високоякісну допомогу в обсязі та строки, визначені договором.
Розділ III
НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ
ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 13. Поняття безоплатної вторинної правової допомоги
1. Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної
гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу
осіб до правосуддя.
2. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види
правових послуг:
1) захист; { Пункт 1 частини другої статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Стаття 14. Суб'єкти права на безоплатну вторинну правову
допомогу
1. Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим
Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:
1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо
середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми
прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно
до Закону України "Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) для осіб,
які належать до основних соціальних і демографічних груп
населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що
призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових
мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг,
передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування,
безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами
насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону;
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, -
на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на
правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої
статті 13 цього Закону;
5) особи, які відповідно до положень кримінального
процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові
послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону; { Пункт 5 частини першої статті 14 в редакції Законів N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012, N 1697-VII ( 1697-18 ) від
14.10.2014 }
6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1
і 3 частини другої статті 13 цього Закону; { Пункт 6 частини першої статті 14 в редакції Законів N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012, N 1697-VII ( 1697-18 ) від
14.10.2014 }
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких
відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу
України ( 4651-17 ) захисник залучається слідчим, прокурором,
слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або
проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до
покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види
правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього
Закону; { Пункт 7 частини першої статті 14 в редакції Закону N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
8) особи, на яких поширюється дія Закону України "Про
біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового
захисту" ( 3671-17 ), - на всі види правових послуг, передбачені
частиною другою статті 13 цього Закону, до моменту прийняття
рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує
рішення щодо статусу біженця; { Пункт 8 частини першої статті 14 в редакції Законів N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012, N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012 }
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ), особи, які мають особливі заслуги та
особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать
до числа жертв нацистських переслідувань, - на правові послуги,
передбачені пунктами 1-3 частини другої статті 13 цього Закону,
стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження
цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної
особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові
послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього
Закону, протягом розгляду справи в суді;
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства
України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини
другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з
реабілітацією.
2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають
громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні
договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, а також іноземці та особи без
громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є
Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати
певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
Стаття 15. Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової
допомоги
1. Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги
в Україні є:
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу. { Пункти 2 і 3 частини першої статті 15 замінено пунктом 2 згідно
із Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Стаття 16. Центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги
1. Міністерство юстиції України утворює регіональні
(республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський
та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні,
міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з
надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання
безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними
відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і
утворюються з урахуванням потреб відповідної
адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу
осіб до безоплатної вторинної правової допомоги. { Частина перша статті 16 в редакції Закону N 1697-VII ( 1697-18 )
від 14.10.2014 }
2. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є
неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної
особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
3. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених
законодавством джерел.
4. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених
частиною другою статті 13 цього Закону.
5. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання
безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням
про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги
( z1091-12 ), що затверджується Міністерством юстиції України.
6. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної
правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими
правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування.
7. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги поширюється на територію відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
Стаття 17. Повноваження центрів з надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги:
{ Абзац перший частини першої статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової
допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової
допомоги;
2) забезпечує складення процесуальних документів за
зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову
допомогу;
3) забезпечує участь захисника при здійсненні досудового
розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник
відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу
України ( 4651-17 ) залучається слідчим, прокурором, слідчим
суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або
проведення окремої процесуальної дії; { Пункт 3 частини першої статті 17 в редакції Закону N 4652-VI
( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про
адміністративне правопорушення;
5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів
права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших
органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед
іншими особами;
6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру
адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для
надання такої допомоги на постійній основі;
7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру
адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для
надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих
договорів про надання послуг);
8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника
або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів
особи в судах, органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, перед іншими особами;
9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до
статті 24 цього Закону;
10) подає клопотання до Координаційного центру з надання
правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які
надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках,
передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього
Закону; { Пункт 10 частини першої статті 17 в редакції Закону N 1697-VII
( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
11) приймає рішення про припинення надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
12) подає Координаційному центру з надання правової допомоги
звіти про свою діяльність; { Пункт 12 частини першої статті 17 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Стаття 18. Порядок подання звернень про надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються
особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції
за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від
реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
2. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються
дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного
проживання дитини або її законних представників незалежно від
реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
3. Звернення про надання одного з видів правових послуг,
передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, що стосуються
осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена
судом, подаються їх опікунами або піклувальниками за місцем
фактичного проживання таких осіб або їх опікунів чи піклувальників
незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування
особи.
4. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної
правової допомоги особа або законний представник особи повинні
подати документи, що підтверджують належність особи або осіб,
стосовно яких звертається законний представник, до однієї з
вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14
цього Закону.
Стаття 19. Порядок розгляду звернень про безоплатну вторинну
правову допомогу
1. У разі звернення особи про надання одного з видів
безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом
десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
2. Якщо особа подала звернення про надання одного з видів
правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього
Закону, до територіального органу юстиції, цей орган зобов'язаний
протягом трьох днів з дня подання звернення надіслати його до
Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
діяльність якого поширюється на територію відповідної
адміністративно-територіальної одиниці. Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний у семиденний
строк з дня отримання звернення особи прийняти рішення щодо
надання безоплатної вторинної правової допомоги.
3. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб,
передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з
надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення
про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово
повідомляє про це особу або її законного представника, а також
суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких
здійснюватиметься представництво інтересів особи.
4. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної
вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної
правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні
безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього
рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з
одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в
наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
5. У разі звернення осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини
першої статті 14 цього Закону, про надання безоплатної вторинної
правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб
від близьких родичів та членів їхніх сімей, перелік яких зазначено
Кримінальним процесуальним кодексом України ( 4651-17 ), Центр
надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов’язаний
прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правової
допомоги з моменту затримання особи. { Частина п'ята статті 19 в редакції Закону N 1697-VII ( 1697-18 )
від 14.10.2014 }
6. У разі отримання постанови слідчого, прокурора, ухвали
слідчого судді, суду про залучення захисника для здійснення
захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
зобов'язаний негайно призначити захисника. { Частина шоста статті 19 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012 }
Стаття 20. Підстави для відмови в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної
правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених
частиною першою статті 14 цього Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з
метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на
безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є
неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту
у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної
правової допомоги.
2. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної
вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої
цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення
про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ
чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна.
Стаття 21. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
адвокатами, які надають безоплатну вторинну
правову допомогу на постійній основі за контрактом
1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної
правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну
правову допомогу на постійній основі за контрактом.
2. Під час призначення адвоката враховуються його
спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у
яких адвокат бере участь.
3. Повноваження адвоката як захисника у кримінальному
провадженні, для участі у розгляді справи про адміністративне
правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право
на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами
підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної
правової допомоги. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
Стаття 22. Надання безоплатної вторинної правової допомоги на
підставі договору
1. У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової
допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову
допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з
адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну
вторинну правову допомогу. { Частина перша статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
2. У договорі про надання безоплатної вторинної правової
допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом
якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.
3. Повноваження адвоката, з яким укладено договір про надання
безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються в
порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Закону.
4. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної
вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу
якісно в обсязі та у строки, визначені договором.
Стаття 23. Підстави та порядок припинення надання безоплатної
вторинної правової допомоги
1. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної
правової допомоги у разі якщо:
1) обставини чи підстави, за наявності яких особа була
віднесена до категорій осіб, передбачених частиною першою
статті 14 цього Закону, припинили своє існування;
2) встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або
фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до
категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову
допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) особа користується захистом іншого захисника (захисників)
у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього
Закону;
4) особа використала всі національні засоби правового захисту
в справі.
2. Особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова
допомога відповідно до цього Закону та яка втратила підстави для
отримання такої допомоги, правова допомога може надаватися на
загальних підставах.
3. У разі припинення надання безоплатної вторинної правової
допомоги відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті особа,
якій надавалася така допомога, зобов'язана відшкодувати вартість
фактичних витрат, пов'язаних з наданням допомоги.
4. Надання безоплатної вторинної правової допомоги
припиняється у разі повного виконання суб'єктом надання
безоплатної вторинної правової допомоги своїх зобов'язань,
передбачених договором про її надання.
Стаття 24. Підстави та порядок заміни адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу
1. Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
може бути замінено у разі:
1) хвороби адвоката;
2) неналежного виконання адвокатом своїх зобов'язань за
умовами договору;
3) недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної
правової допомоги;
4) виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу. { Пункт 4 частини першої статті 24 в редакції Закону N 1697-VII
( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
2. Заміна одного адвоката іншим проводиться відповідно до
вимог, передбачених статтями 21 і 22 цього Закону.
3. Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується
безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.
4. Адвокат, який призначається на заміну іншого адвоката,
зобов'язаний вжити заходів для усунення недоліків у наданні
безоплатної вторинної правової допомоги, які мали місце до його
призначення.
5. Якщо рішення про заміну адвоката прийнято відповідно до
пунктів 2 і 3 частини першої цієї статті, Центр з надання
безоплатної вторинної правової допомоги може внести пропозицію до
Координаційного центру з надання правової допомоги щодо виключення
такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну
вторинну правову допомогу. { Частина п'ята статті 24 в редакції Закону N 1697-VII ( 1697-18 )
від 14.10.2014 }
Стаття 25. Права суб'єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги
1. Суб'єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги
має право:
1) здійснювати захист у кримінальному провадженні під час
досудового розслідування та судового провадження на підставі
доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги; { Пункт 1 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
2) брати участь у розгляді справи про адміністративне
правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
3) представляти права і законні інтереси осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних
органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на
підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
4) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх
копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної
правової допомоги в судах, інших державних органах, органах
місцевого самоврядування, перед іншими особами;
5) збирати відомості з метою використання їх під час захисту
прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання
безоплатної вторинної правової допомоги;
6) ознайомлюватися в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та
організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового
захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;
7) інформувати Центр з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання
безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, передбачених
частиною першою статті 23 цього Закону;
8) на належну оплату діяльності з надання безоплатної
вторинної правової допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі права та гарантії, встановлені Законом
України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( 5076-17 ),
іншими законами України. { Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 26. Обов'язки суб'єктів надання безоплатної вторинної
правової допомоги
1. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу,
зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ), цього Закону, міжнародних договорів України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших
нормативно-правових актів;
2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну
вторинну правову допомогу;
3) приймати до провадження справи осіб, які потребують
безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів,
укладених з Центром з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка
стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової
допомоги.
2. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу
на постійній основі за контрактом чи на тимчасовій основі на
підставі договору, має всі обов'язки, встановлені Законом України
"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( 5076-17 ), іншими
законами України. { Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012 }

Розділ IV
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
ТА ЇЇ ФІНАНСУВАННЯ
Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
надання безоплатної правової допомоги
1. Кабінет Міністрів України:
1) затверджує порядок і умови проведення конкурсу та вимоги
до професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання
безоплатної вторинної правової допомоги ( 1362-2011-п );
2) встановлює порядок і умови укладення контрактів з
адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на
постійній основі ( 8-2012-п );
3) встановлює порядок і умови укладення договорів з
адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на
тимчасовій основі ( 8-2012-п );
4) встановлює порядок інформування центрів з надання
безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання
осіб ( 1363-2011-п ).
5) встановлює розмір та порядок оплати діяльності суб'єктів
надання безоплатної вторинної правової допомоги; { Частину першу статті 27 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012 }
6) затверджує положення про Координаційний центр з надання
правової допомоги. { Частину першу статті 27 доповнено пунктом 6 згідно із Законом
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Стаття 28. Повноваження Міністерства юстиції України у сфері
надання безоплатної правової допомоги
1. Міністерство юстиції України:
1) забезпечує координацію діяльності центральних органів
виконавчої влади щодо реалізації політики держави у сфері надання
безоплатної правової допомоги;
2) здійснює загальне управління у сфері надання безоплатної
первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової
допомоги;
3) відповідає за впровадження та функціонування системи
безоплатної вторинної правової допомоги;
4) утворює центри з надання безоплатної вторинної правової
допомоги;
5) подає до Кабінету Міністрів України проекти законів та
інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної
правової допомоги;
6) надає методичну допомогу органам виконавчої влади та
органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання
безоплатної первинної правової допомоги;
7) встановлює порядок ведення Координаційним центром з
надання правової допомоги Реєстру адвокатів, які надають
безоплатну вторинну правову допомогу; { Пункт 7 частини першої статті 28 в редакції Закону N 1697-VII
( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
8) забезпечує проведення конкурсів головними управліннями
юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі для залучення адвокатів для надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
9) аналізує практику застосування цього Закону;
10) затверджує стандарти якості надання безоплатної правової
допомоги;
11) співпрацює з центральними органами виконавчої влади з
питань реалізації цього Закону;
12) затверджує Типове положення про установи з надання
безоплатної первинної правової допомоги;
13) затверджує порядок та критерії залучення органами
місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до
надання безоплатної первинної правової допомоги;
14) затверджує Положення про центри з надання безоплатної
вторинної правової допомоги;
15) виконує інші функції у сфері надання безоплатної правової
допомоги, встановлені законами та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 29. Фінансування безоплатної правової допомоги
1. Фінансування безоплатної первинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на
утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів
та інших джерел.
2. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги
здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.
Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ
ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ,
ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,
ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ,
ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ
Стаття 30. Оскарження рішень щодо надання безоплатної
правової допомоги
1. Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого
самоврядування, установи у наданні безоплатної первинної правової
допомоги, службових та посадових осіб у наданні первинної правової
допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до
суду.
2. Рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової
допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової
допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до
суду.
Стаття 31. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб,
які порушують порядок надання безоплатної правової
допомоги
1. Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які
порушують порядок та строки розгляду звернень про надання
безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги
можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в
адміністративному порядку.
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про
безоплатну правову допомогу
1. Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у
порядку, встановленому законом.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »