Про вищу освіту
Верховна Рада України; Закон від 17.01.20022984-III
Документ 2984-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 06.09.2014, підстава 1556-18
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     У  вищому  колегіальному  органі  громадського самоврядування 
вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації
повинні бути представлені всі категорії працівників вищого
навчального закладу та представники з числа осіб, які навчаються у
вищому навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків
загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні
становити педагогічні працівники вищого навчального закладу, які
працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і
не менш як 10 відсотків - виборні представники з числа осіб, які
навчаються у вищому навчальному закладі. { Частину другу статті 37
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1798-VI ( 1798-17 )
від 19.01.2010 }
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування
скликається не рідше ніж один раз на рік.
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування:
приймає статут вищого навчального закладу, а також вносить
зміни до нього;
обирає претендентів на посаду керівника вищого навчального
закладу;
вносить подання власнику (власникам) про дострокове
звільнення керівника вищого навчального закладу;
щорічно заслуховує звіт керівника вищого навчального закладу
та оцінює його діяльність;
обирає виборних представників до складу конкурсної комісії
під час обрання керівника вищого навчального закладу;
обирає комісію із трудових спорів відповідно до Кодексу
законів про працю України;
затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального
закладу;
затверджує положення про органи студентського самоврядування;
розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.
Стаття 38. Студентське самоврядування
1. У вищих навчальних закладах та їх структурних підрозділах
діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною
громадського самоврядування відповідних навчальних закладів.
У студентському самоврядуванні беруть участь особи, які
навчаються у вищому навчальному закладі. Усі особи, які навчаються
у вищому навчальному закладі, мають рівне право на участь у
студентському самоврядуванні.
Студентське самоврядування забезпечує захист прав та
інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та
їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.
Студентське самоврядування здійснюється особами, які
навчаються у вищому навчальному закладі, безпосередньо та через
органи студентського самоврядування, що обираються шляхом таємного
голосування.
2. У своїй діяльності органи студентського самоврядування
керуються законодавством, рішеннями центрального органу виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти,
та відповідного центрального органу виконавчої влади, в
підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад,
статутом вищого навчального закладу.
3. Органи студентського самоврядування:
приймають акти, що регламентують їхню організацію та
діяльність;
проводять організаційні, наукові, культурно-масові,
спортивні, оздоровчі та інші заходи;
сприяють працевлаштуванню осіб, які навчаються у вищому
навчальному закладі;
розпоряджаються коштами та іншим майном, що знаходяться на
їхньому балансі та банківських рахунках;
виконують інші функції.
За погодженням з органом студентського самоврядування у
вищому навчальному закладі приймається рішення про:
відрахування осіб, які навчаються у вищому навчальному
закладі, та їх поновлення на навчання;
переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі
за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок
коштів фізичних та юридичних осіб;
переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі
за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, на
навчання за державним замовленням;
призначення заступника декана, проректора, які відповідають
за роботу із студентами;
поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі,
в гуртожиток і виселення з гуртожитку;
затвердження рішень з питань студентських містечок та
гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому
навчальному закладі.
4. Студентське самоврядування здійснюється на рівні
студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального
закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки
вищого навчального закладу студентське самоврядування може
здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського
містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.
5. Вищим органом студентського самоврядування є загальні
збори (конференція) осіб, які навчаються у вищому навчальному
закладі та які:
ухвалюють Положення про студентське самоврядування;
обирають виконавчі органи студентського самоврядування та
заслуховують їх звіти;
визначають структуру, повноваження та порядок обрання
виконавчих органів студентського самоврядування.
6. Керівник вищого навчального закладу має всебічно сприяти
створенню належних умов для діяльності органів студентського
самоврядування (надання приміщення, меблів, оргтехніки,
забезпечення телефонним зв'язком, постійним доступом до мережі
Інтернет, відведення місць для встановлення інформаційних стендів
тощо).
Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти,
визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не
менше 0,5 відсотка коштів спеціального фонду відповідного вищого
навчального закладу.
Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на
виконання їх завдань і повноважень. Не менш як 30 відсотків коштів
мають витрачатися на підтримку наукової діяльності осіб, які
навчаються у вищому навчальному закладі.
7. Органи студентського самоврядування можуть мати
різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська
навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо). { Текст статті 38 в редакції Закону N 1798-VI ( 1798-17 ) від
19.01.2010 }
Стаття 39. Обрання, затвердження та звільнення з посади
керівника вищого навчального закладу
1. Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу
третього або четвертого рівня акредитації повинен бути
громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати
вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата
наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять
років.

{ Абзац другий частини першої статті 39 виключено на підставі
Закону N 506-V ( 506-16 ) від 20.12.2006 }

Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального
закладу третього або четвертого рівня акредитації оголошується
власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом
(особою) кожні п'ять років (посади керівника національного вищого
навчального закладу - кожні сім років). Власник (власники) або
уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо
претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу і
вносить кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього
Закону, до вищого колегіального органу громадського самоврядування
вищого навчального закладу для голосування.
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування обирає і
рекомендує власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними)
органу (особі) кандидатури претендентів на посаду керівника вищого
навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, які
набрали не менше ніж 30 відсотків голосів від статутного складу
вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого
навчального закладу під час голосування. Кожен член виборного
органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник
(власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний
(зобов'язана) призначити одну з рекомендованих кандидатур строком
до п'яти років (для національного вищого навчального закладу -
строком до семи років) на умовах контракту.
У разі, якщо жоден з претендентів на посаду керівника вищого
навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації не
набрав у першому турі потрібної кількості голосів (30 відсотків
від статутного складу вищого колегіального органу громадського
самоврядування вищого навчального закладу), проводиться другий тур
виборів. До голосування у другому турі допускається не більше двох
кандидатів з числа тих, хто набрав у першому турі найбільшу
кількість голосів. Якщо у другому турі виборів жоден з кандидатів
на посаду керівника не набрав 30 відсотків голосів від статутного
складу вищого колегіального органу громадського самоврядування,
конкурс оголошується повторно.
Якщо в результаті повторного конкурсу жоден з кандидатів не
набрав 30 відсотків голосів від статутного складу вищого
колегіального органу громадського самоврядування, власник
(власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) до
проведення нових виборів призначає на умовах контракту виконуючого
обов'язки керівника вищого навчального закладу на строк не більше
ніж два роки.
Якщо вищим колегіальним органом громадського самоврядування
вищого навчального закладу подана власнику (власникам) або
уповноваженому ним (ними) органу (особі) на затвердження одна
кандидатура, яка набрала більше 30 відсотків голосів виборців,
власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може
не призначити рекомендовану кандидатуру, у зв'язку з чим він подає
вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого
навчального закладу мотивоване заперечення (в тому числі у разі
порушення визначеної цим Законом процедури проведення конкурсу).
Вищий колегіальний орган громадського самоврядування вищого
навчального закладу розглядає заперечення власника (власників) або
уповноваженого ним (ними) органу (особи) і виносить своє рішення.
У іншому випадку відбувається повторне висунення кандидатур на
посаду керівника вищого навчального закладу. Якщо вищий
колегіальний орган громадського самоврядування при повторному
голосуванні підтверджує двома третинами голосів від свого
статутного складу своє рішення щодо рекомендованої власнику
(власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі)
кандидатури керівника вищого навчального закладу, власник
(власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний
(зобов'язана) призначити цю кандидатуру на посаду керівника вищого
навчального закладу.
Керівник вищого навчального закладу третього або четвертого
рівня акредитації може бути звільнений з посади власником
(власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на
підставах, визначених трудовим законодавством, а також за
порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.
Керівник вищого навчального закладу третього або четвертого рівня
акредитації може бути звільнений з посади у зв'язку із прийняттям
рішення про його відкликання органом, який його обрав на посаду.
Клопотання про відкликання керівника може бути внесено до вищого
колегіального органу громадського самоврядування вищого
навчального закладу не менше як половиною статутного складу Вченої
ради вищого навчального закладу. Рішення про відкликання керівника
вищого навчального закладу третього або четвертого рівня
акредитації приймається двома третинами голосів за присутності не
менше як двох третин статутного складу вищого колегіального органу
громадського самоврядування вищого навчального закладу.
2. Кандидат на посаду керівника вищого навчального закладу
першого або другого рівня акредитації повинен бути громадянином
України, вільно володіти українською мовою, мати вищу освіту,
відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у вищих
навчальних закладах відповідного профілю не менше ніж п'ять років.
Конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального
закладу першого або другого рівня акредитації оголошується
власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом
(особою) кожні п'ять років. Власник (власники) або уповноважений
ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претендентів на
посаду керівника, які відповідають вимогам цього Закону, і вносить
кандидатури претендентів до вищого органу громадського
самоврядування для голосування.
Вищий орган громадського самоврядування вищого навчального
закладу першого або другого рівня акредитації за результатами
голосування може рекомендувати власнику (власникам) або
уповноваженому ним (ними) органу (особі) на посаду керівника
вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації
кандидатури претендентів, які набрали більше однієї третини
голосів під час голосування, або двох претендентів, які набрали
найбільшу кількість голосів під час голосування. Кожен член
виборного органу може голосувати лише за одну кандидатуру. Власник
(власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов'язаний
(зобов'язана) призначити на умовах контракту одну з рекомендованих
кандидатур.
Керівник вищого навчального закладу першого або другого рівня
акредитації може бути звільнений з посади власником (власниками)
або уповноваженим ним (ними) органом (особою) на підставах,
визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту
вищого навчального закладу та умов контракту.
3. Власник (власники) новоутвореного вищого навчального
закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на
умовах контракту виконуючого обов'язки керівника вищого
навчального закладу на термін до проведення виборів керівника
вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.
Стаття 40. Обрання на посаду та звільнення з посади
керівника факультету
1. Вчена рада факультету обирає і рекомендує керівнику вищого
навчального закладу кандидатуру на посаду керівника факультету з
числа науково-педагогічних працівників факультету, які мають вчене
звання доцента, професора і науковий ступінь.

{ Абзац другий частини першої статті 40 виключено на підставі
Закону N 506-V ( 506-16 ) від 20.12.2006 }

Керівник вищого навчального закладу призначає керівника
факультету строком на п'ять років (для національного вищого
навчального закладу - строком на сім років). Керівник факультету
виконує свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо
порядку обрання керівника факультету визначаються статутом вищого
навчального закладу.
У вищих навчальних закладах мистецького профілю можуть
встановлюватися додаткові вимоги щодо кандидатів на посаду
керівника факультету.
Заступники керівника факультету призначаються керівником
вищого навчального закладу за пропозицією вченої ради факультету.
2. Керівник факультету може бути звільнений з посади на
підставах, визначених трудовим законодавством, а також за
порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту.
Керівник факультету може бути звільнений з посади керівником
вищого навчального закладу на підставі рішення Вченої ради вищого
навчального закладу.
3. Керівник факультету може бути звільнений з посади
керівником вищого навчального закладу на підставі подання органу
громадського самоврядування факультету. Пропозиція про звільнення
керівника факультету вноситься до органу громадського
самоврядування факультету не менш як половиною статутного складу
вченої ради факультету. Пропозиція про звільнення керівника
факультету приймається не менше ніж двома третинами голосів
статутного складу органу громадського самоврядування факультету.
4. Керівник вищого навчального закладу, в якому створено
новий факультет, призначає на умовах контракту виконуючого
обов'язки керівника цього факультету на термін до проведення
виборів керівника факультету, але не більше ніж на один рік.
Розділ VII
ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 41. Навчально-виховний процес
Навчально-виховний процес забезпечує можливість:
здобуття особою знань, умінь і навичок у гуманітарній,
соціальній, науково-природничій і технічній сферах;
інтелектуального, морального, духовного, естетичного і
фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та
вихованої особистості.
Стаття 42. Форми навчання у вищих навчальних закладах
Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими
формами:
денна (очна);
вечірня;
заочна, дистанційна;
екстернатна.
Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за
відповідними формами визначаються можливостями виконання
освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного
освітньо-кваліфікаційного рівня.
Екстернатна форма навчання - особлива форма навчання, що
передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у
вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших
форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.
Стаття 43. Форми організації навчального процесу
Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у
таких формах:
навчальні заняття;
самостійна робота;
практична підготовка;
контрольні заходи.
Основними видами навчальних занять у вищих навчальних
закладах є:
лекція;
лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття;
консультація.
Вищим навчальним закладом може бути встановлено інші види
навчальних занять.
Стаття 44. Умови прийому на навчання до вищого
навчального закладу
1. Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів
здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей
незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його
фінансування.
2. Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав
громадян у галузі освіти.
3. Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до
вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності
особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених
законодавчими актами.
4. Прийом на навчання до вищого навчального закладу для
підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів
проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих
навчальних закладів ( z1902-12 ).
Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу
затверджуються його керівником за погодженням із центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері освіти.
Стаття 45. Відрахування, переривання навчання, поновлення
і переведення осіб, які навчаються у вищих
навчальних закладах
1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть
бути відраховані з вищого навчального закладу:
за власним бажанням;
за невиконання навчального плану;
за порушення умов контракту;
в інших випадках, передбачених законами.
2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть
переривати навчання у зв'язку із обставинами, які унеможливлюють
виконання навчального плану (за станом здоров'я, проходженням
військової служби в особливий період, призовом на військову службу
за призовом осіб офіцерського складу та призовом на строкову
військову службу у разі втрати права на відстрочку від
неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах
іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих
навчальних закладах, надається академічна відпустка.
Після закінчення академічної відпустки особи, які перервали
навчання, поновлюються на навчанні без стягнення плати за
перерваний та оплачений строк навчання. { Частину другу статті 45
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1275-VII ( 1275-18 )
від 20.05.2014 } { Частина друга статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1275-VII ( 1275-18 ) від 20.05.2014 }
3. Поновлення на навчання осіб, які відраховані з вищих
навчальних закладів, здійснюється під час канікул.
4. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть
бути переведені з:
одного вищого навчального закладу до іншого вищого
навчального закладу;
одного напряму підготовки на інший напрям підготовки в межах
однієї галузі знань;
однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного
напряму підготовки.
Порядок переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних
закладах ( z0427-96 ), визначається центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Розділ VIII
УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 46. Учасники навчально-виховного процесу
Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних
закладах є:
педагогічні і науково-педагогічні працівники;
особи, які навчаються у вищих навчальних закладах;
працівники вищих навчальних закладів (категорійні
спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними
лабораторіями, методисти та інші).
Стаття 47. Педагогічні і науково-педагогічні працівники
Педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи
у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації
професійно займаються педагогічною діяльністю.
Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним
місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого
рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у
поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.
Наукова та науково-технічна діяльність науково-педагогічних
працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів
акредитації регулюється Законом України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
Стаття 48. Основні посади педагогічних і
науково-педагогічних працівників
1. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників
можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли
спеціальну педагогічну підготовку.
2. Основними посадами педагогічних працівників вищих
навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є:
викладач;
старший викладач;
голова предметної (циклової) комісії;
завідуючий відділенням;
заступник директора;
директор.
Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих
навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:
асистент;
викладач;
старший викладач;
директор бібліотеки;
науковий працівник бібліотеки;
доцент;
професор;
завідуючий кафедрою;
декан;
проректор;
ректор.
3. На посади науково-педагогічних працівників обираються за
конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені
звання, а також випускники магістратури, аспірантури та
докторантури.
Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено
додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади
науково-педагогічних працівників.
4. Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником
вищого навчального закладу. Педагогічні працівники кожні п'ять
років проходять атестацію. За результатами атестації визначається
відповідність працівників займаній посаді, присвоюються категорії,
педагогічні звання.
Позитивне рішення атестаційної комісії може бути підставою
для підвищення за посадою, а негативне - підставою для звільнення
педагогічного працівника з посади у порядку, встановленому
законодавством.
Порядок атестації педагогічних працівників ( z1255-10 )
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері освіти.
Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань
педагогічних працівників, порядок їх присвоєння ( 632-2003-п )
визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 49. Робочий час педагогічних та науково-педагогічних
працівників
1. Робочий час педагогічного та науково-педагогічного
працівника визначається Кодексом законів про працю України.
Час виконання навчальних, методичних, наукових,
організаційних та інших трудових обов'язків у поточному
навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час.
Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних
працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік.
Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників
не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.
2. Види навчальних занять, що входять до навчального
навантаження педагогічного та науково-педагогічного працівника
відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним
закладом в індивідуальному плані працівника.
3. Залучення педагогічних та науково-педагогічних працівників
до роботи, не обумовленої трудовим договором, може здійснюватися
лише за його згодою або у випадках, передбачених законом.
4. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних
працівників від виконання професійних обов'язків не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 50. Права педагогічних та науково-педагогічних
працівників
Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до
закону мають право на:
захист професійної честі та гідності;
вільний вибір методів та засобів навчання в межах
затверджених навчальних планів;
проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всіх
рівнів акредитації;
індивідуальну педагогічну діяльність;
участь у громадському самоврядуванні;
участь у об'єднаннях громадян;
забезпечення житлом;
отримання пільгових кредитів для індивідуального і
кооперативного житлового будівництва;
одержання службового житла;
одержання державних стипендій.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають і інші
права, передбачені законами та статутом вищого навчального
закладу.
Стаття 51. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних
працівників
Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:
постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну
майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних
працівників);
забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень
викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми
відповідної спеціальності;
додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати
гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах,
прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського
патріотизму і поваги до Конституції України ( 254к/96-ВР );
додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього
розпорядку вищого навчального закладу.
Стаття 52. Підвищення кваліфікації та стажування педагогічних
і науково-педагогічних працівників
Педагогічні та науково-педагогічні працівники підвищують
кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і
освітньо-наукових установах як в Україні, так і за її межами.
Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та
стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників не
рідше ніж один раз на п'ять років із збереженням середньої
заробітної плати.
Стаття 53. Особи, які навчаються у вищих навчальних
закладах
Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є
студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти,
інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та
докторанти.
Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку
зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною
(очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з
метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного
рівнів.
Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до
військового вищого навчального закладу і навчається з метою
здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до
вищого навчального закладу, має відповідний освітній,
освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною
формою навчання з метою здобуття певних освітнього та
освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і
освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста,
навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів
мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності.
Інтерн - особа, яка має повну вищу освіту і
освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або
фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання
кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно
до переліку лікарських або провізорських посад.
Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і
освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного
спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно
до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення
професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок
лікаря-спеціаліста.
Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або
докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і
готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без
навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь
кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня
доктора наук без перебування в докторантурі.
Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і
освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста,
навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу
або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата наук.
Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і
зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття
наукового ступеня доктора наук.
Стаття 54. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних
закладах
1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають
право на:
вибір форми навчання;
безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
трудову діяльність у позанавчальний час;
додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за
основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги,
передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з
навчанням;
користування навчальною, науковою, виробничою, культурною,
спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального
закладу;
участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських
роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах,
представлення своїх робіт для публікацій;
участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення
навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення
стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
участь у об'єднаннях громадян;
участь у діяльності органів громадського самоврядування
вищого навчального закладу та факультетів, Вченої ради вищого
навчального закладу та факультетів, органів студентського
самоврядування; { Частину першу статті 54 доповнено новим абзацом
згідно із Законом N 1798-VI ( 1798-17 ) від 19.01.2010 }
обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах,
передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим
навчальним планом;
участь у формуванні індивідуального навчального плану;
моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні
та активну участь у науково-дослідній роботі;
захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та
психічного насильства;
безкоштовне користування у вищих навчальних закладах
бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних,
наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального
закладу;
канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім
календарних тижнів.
2. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за
денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у
транспорті ( 541-99-п ), а також на забезпечення гуртожитком
( v1004290-07 ) у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів
України.
Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання
стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які
направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до
законодавства.
Стаття 55. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих
навчальних закладах
Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах,
зобов'язані:
додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього
розпорядку вищого навчального закладу;
виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального
плану.
Стаття 56. Працевлаштування випускників вищих
навчальних закладів
Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця
роботи.
Випускник вищого навчального закладу, який навчався за
державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з
вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня,
працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до
угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального
закладу та випускником.
Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти
третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до
укладеної між ними угоди.
Стаття 57. Гарантії педагогічним, науково-педагогічним
та іншим категоріям працівників вищих
навчальних закладів
1. Педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям
працівників вищих навчальних закладів відповідно:
створюються належні умови праці, підвищення кваліфікації,
побуту, відпочинку та медичного обслуговування;
виплачуються у разі втрати роботи компенсації відповідно до
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 );
забезпечується зарахування до науково-педагогічного стажу
робіт за сумісництвом у разі виконання навчальних обов'язків не
менше ніж 180 годин на рік;
надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені
статтями 57 і 58 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ).
2. Вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає
форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови
матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та
іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.
Розділ IX
ПІДГОТОВКА НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 58. Аспірантура (ад'юнктура), асистентура-стажування
та докторантура
1. Основними формами підготовки наукових і
науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура
(ад'юнктура) і докторантура.
2. Аспірантура (ад'юнктура) і докторантура створюють умови
для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і
наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня
кандидата або доктора наук.
3. Асистентура-стажування відкривається при вищих навчальних
закладах мистецького профілю і є основною формою підготовки
науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів зі
спеціальностей мистецьких напрямів.
4. Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється вищими
навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації,
науково-дослідними установами та їх відокремленими підрозділами.
5. Порядок підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів
( 309-99-п )визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 59. Наукові ступені і вчені звання
1. Науковими ступенями є:
кандидат наук;
доктор наук.
Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на
підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих
вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері освіти.
2. Вченими званнями є:
старший науковий співробітник;
доцент;
професор.
Вчене звання на основі рішення Вченої (наукової,
науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі
міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або
установи, присвоює центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері освіти, у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. { Абзац п’ятий частини другої статті
59 в редакції Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

{ Абзац шостий частини другої статті 59 виключено на підставі
Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Зразки документів про присудження наукових ступенів і
присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
3. Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого
звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації.
Стаття 60. Спеціалізовані вчені ради
1. Спеціалізовані вчені ради є основною ланкою в системі
атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої
кваліфікації.
Спеціалізовані вчені ради утворюються за рішенням
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері освіти, у вищих навчальних закладах
третього та четвертого рівнів акредитації, у інших установах, які
проводять наукові, науково-технічні дослідження, а також мають
високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення
для підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої
кваліфікації.
2. До складу спеціалізованих вчених рад для захисту
дисертацій включаються вчені, які мають науковий ступінь доктора
наук.
До складу спеціалізованих вчених рад для захисту
кандидатських дисертацій також можуть бути включені вчені, які
мають науковий ступінь кандидата наук.
3. Порядок створення і діяльності спеціалізованих вчених рад
визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері освіти.
Розділ X
НАУКОВА І НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Стаття 61. Мета і завдання наукової і науково-технічної
діяльності у вищих навчальних закладах
1. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних
закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності і
здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої
діяльності в системі вищої освіти.
2. Наукова і науково-технічна діяльність вищих навчальних
закладів забезпечується через:
органічну єдність змісту освіти і програм наукової
діяльності;
спрямування фундаментальних, прикладних досліджень і розробок
на створення і впровадження нових конкурентоздатних техніки,
технологій та матеріалів;
створення стандартів вищої освіти, підручників та навчальних
посібників з урахуванням досягнень науки і техніки;
розвиток різних форм наукової співпраці (в тому числі
міжнародної) з установами і організаціями, що не входять до
системи вищої освіти, для розв'язання складних наукових проблем,
впровадження результатів наукових досліджень і розробок;
безпосередню участь учасників навчально-виховного процесу в
науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах, що
провадяться у вищому навчальному закладі;
планування проведення і виконання науково-педагогічними
працівниками наукових досліджень у межах основного робочого часу;
залучення до навчально-виховного процесу провідних учених і
науковців, працівників вищих навчальних закладів та інших наукових
установ і організацій;
організацію наукових, науково-практичних, науково-методичних
семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів, науково-дослідних,
курсових, дипломних та інших робіт учасників навчально-виховного
процесу.
Стаття 62. Організація і управління науковою і
науково-технічною діяльністю
1. Наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних
закладах провадиться і фінансується відповідно до цього Закону,
законів України "Про освіту" ( 1060-12 ) та "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері освіти:
розробляє згідно з законодавством пропозиції щодо обсягів
бюджетного фінансування наукової та науково-технічної діяльності
вищих навчальних закладів, інших підприємств, установ і
організацій, що діють у системі вищої освіти, а також обсягів
капітального будівництва зазначених підприємств, установ і
організацій;
здійснює управління у галузі наукової і науково-технічної
діяльності, зокрема через державне замовлення, а також організує і
забезпечує проведення наукової роботи як невід'ємної складової
освітнього процесу у вищих навчальних закладах.
3. Наукові дослідження, що проводяться за рахунок коштів
державного бюджету, фінансуються центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти,
та (або) центральними органами виконавчої влади, які мають у
своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, незалежно від
фінансування освітньої діяльності. В першочерговому порядку
фінансуються фундаментальні та пошукові дослідження, а також
науково-дослідні роботи, що виконуються в рамках пріоритетних
напрямів розвитку науки і техніки.
До виконання наукових і науково-технічних робіт у вищому
навчальному закладі можуть залучатися наукові, педагогічні і
науково-педагогічні працівники, інші працівники вищих навчальних
закладів, особи, які навчаються у вищому навчальному закладі, а
також фахівці інших організацій.
4. Наукова і науково-технічна діяльність у вищому навчальному
закладі може також здійснюватися на підставі договору.
5. Вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня
акредитації, що провадить наукову діяльність, проходить державну
атестацію відповідно до статті 11 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
Розділ XI
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ
ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 63. Правовий режим майна вищих навчальних закладів
1. За вищим навчальним закладом з метою забезпечення
діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та
його організаційно-правової форми власником (власниками)
закріплюються на правах оперативного управління або передаються у
власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також
інше необхідне майно.
2. Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом
державної або комунальної форми власності, а також доходи від
використання цього майна належать вищому навчальному закладу на
правах оперативного управління.
Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і
передане в оперативне управління вищим навчальним закладам
державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або
передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім
випадків, передбачених законодавством.
Майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм
власності, що забезпечує їх статутну діяльність, не може бути
предметом застави.
Держава в особі відповідних органів державної влади
встановлює пільги в оподаткуванні, сплаті платежів для вищих
навчальних закладів. { Абзац четвертий частини другої статті 63 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 4496-VI ( 4496-17 ) від
13.03.2012 }
3. Вищий навчальний заклад державної та комунальної форм
власності самостійно розпоряджається доходами та іншими
надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством
платних послуг. Таке розпорядження включає в себе право придбання
майна та його використання на підставі договорів тощо. { Частина
третя статті 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008 } { Щодо дії частини третьої статті 63 додатково див. Закон N 489-V
( 489-16 ) від 19.12.2006 }
4. Повноваження власника (власників) щодо розпорядження
державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до
законів.
5. Вищий навчальний заклад у межах, визначених законами, та
відповідно до статуту має право:
отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди,
обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади,
підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) та
фізичних осіб;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4
« попередня сторінканаступна сторінка »