Про реабілітацію інвалідів в Україні
Верховна Рада України; Закон від 06.10.20052961-IV
Документ 2961-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 07.08.2017, підстава 2078-19
 

Сторінки:  1  [ 2 ]  3
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     установи соціального         обслуговування        інвалідів, 
дітей-інвалідів незалежно від відомчого підпорядкування, типу і
форми власності;
санаторно-курортні установи, які належать до сфери управління
центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування
та реалізують державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення; { Абзац дванадцятий частини другої
статті 12 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого
підпорядкування, типу і форми власності;
установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади
громадських організацій інвалідів;
академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні
установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у
сфері реабілітації інвалідів.
Стаття 13. Типи реабілітаційних установ
Реабілітаційні установи залежно від змісту реабілітаційних
заходів, які вони здійснюють, відносяться до таких типів:
медичної реабілітації;
медико-соціальної реабілітації;
соціальної реабілітації;
психолого-педагогічної реабілітації;
фізичної реабілітації;
професійної реабілітації;
трудової реабілітації;
фізкультурно-спортивної реабілітації.
Реабілітаційні установи можуть мати змішаний тип.
Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних
установ
Реабілітаційні установи в Україні створюються на основі
державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом
об'єднання майна різних форм власності.
Порядок створення, реорганізації та ліквідації
реабілітаційних установ встановлюється законом.
Потреба в державних реабілітаційних установах визначається
відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України
та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах
своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом
Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та
місцевими органами виконавчої влади. { Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають
місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення
приймаються органами місцевого самоврядування.
Реабілітаційні установи, засновані на приватній власності (в
тому числі власності громадських організацій), можуть надавати
реабілітаційні послуги на професійній основі за рахунок власних
коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевих
бюджетів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Реабілітаційні установи незалежно від свого статусу і
відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації
(абілітації) відповідно до державних соціальних нормативів у сфері
реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів.

{ Частину сьому статті 14 виключено на підставі Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 15. Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації
( Стаття 15 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом
1 розділу IX цього Закону )
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів
встановлюють вимоги до змісту та обсягу реабілітаційних заходів з
відновлення та компенсації обмежених функціональних можливостей
інваліда з урахуванням оцінки стану його здоров'я щодо здатності
до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування,
контролювання своєї поведінки, навчання і зайняття трудовою
діяльністю.
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації інвалідів
( z0408-15 )розробляються центральними органами виконавчої влади у
межах їх повноважень, за участю реабілітаційних установ,
відповідних науково-дослідних установ, на основі наукових
досліджень.
Стаття 16. Державна типова програма реабілітації інвалідів
Державна типова програма реабілітації інвалідів встановлює
гарантований державою перелік послуг з медичної,
психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової,
фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації,
технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного
призначення, які надаються інваліду, дитині-інваліду з урахуванням
фактичних потреб залежно від віку, статі, виду захворювання
безоплатно або на пільгових умовах.
Державна типова програма реабілітації інвалідів розробляється
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, за участю інших центральних органів виконавчої влади,
які здійснюють державне управління системою реабілітації
інвалідів, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських
організацій інвалідів.
Державна типова програма реабілітації інвалідів
( 1686-2006-п ) і порядок її реалізації погоджуються Радою у
справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України та затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л IV
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ УСТАНОВ
Стаття 17. Організація реабілітаційного процесу
Реабілітаційний процес включає такі складові:
відновлювальні медичні заходи, реконструктивна хірургія,
ендопротезування, протезування, ортезування, санаторно-курортне
лікування;
медична, медико-соціальна, соціальна, психологічна,
психолого-педагогічна, фізична, професійна, трудова,
фізкультурно-спортивна реабілітація, соціальна адаптація;
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення;
освіта, професійна орієнтація, сприяння в працевлаштуванні,
виробнича адаптація;
фізкультурно-спортивні заходи, оздоровлення.
Реабілітаційні установи здійснюють комплексну реабілітацію
інвалідів, дітей-інвалідів шляхом реалізації
соціально-економічних, медичних, фізичних, психологічних,
педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального
характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного
процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень
життєдіяльності, відновлення здоров'я та трудових навичок
інвалідів, дітей-інвалідів, корекцію психічних процесів, здобуття
ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і
причин інвалідності.
Реабілітаційні установи можуть створювати реабілітаційні
комісії, до складу яких входять провідні фахівці реабілітаційної
установи та представники місцевих органів виконавчої влади
відповідно до типу реабілітаційної установи.
Реабілітаційні комісії здійснюють:
планування навчально-виховної та корекційно-відновлювальної
роботи, контроль за її ефективністю;
визначення реабілітаційних технологій, строків і тривалості
проходження реабілітації інвалідом, дитиною-інвалідом відповідно
до їх індивідуальної програми реабілітації з урахуванням
реабілітаційного потенціалу інваліда та реабілітаційного прогнозу;
контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації
інваліда, дитини-інваліда;
забезпечення послідовності, комплексності і безперервності
виконання реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та
ефективності;
внесення змін до індивідуальної програми реабілітації
інваліда, дитини-інваліда у разі необхідності її оперативного
коригування;
затвердження висновку про виконання індивідуальної програми
реабілітації інваліда, дитини-інваліда.
Стаття 18. Організація медичного обслуговування в
реабілітаційних установах
Заклади охорони здоров'я проводять медичний огляд інвалідів,
дітей-інвалідів, які проходять реабілітацію, моніторинг і корекцію
стану здоров'я, здійснення лікувально-профілактичних заходів.
Інвалідам, дітям-інвалідам, які проходять реабілітацію в
реабілітаційних установах державної і комунальної форм власності,
надається безоплатне медичне обслуговування.
Контроль за станом здоров'я інвалідів, дітей-інвалідів, які
проходять реабілітацію, покладається на структурні підрозділи
місцевих державних адміністрацій незалежно від відомчого
підпорядкування реабілітаційних установ, їх типу і форми
власності. { Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Порядок організації і перелік медичних послуг, що надаються
реабілітаційними установами державної і комунальної форм
власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Організація психологічної підтримки в
реабілітаційних установах
Для організації психологічної підтримки і супроводу
інвалідів, дітей-інвалідів, їх сімей у реабілітаційних установах
може створюватися психологічна служба.
На психологічну службу покладаються функції щодо:
забезпечення єдності психолого-педагогічних і
медико-соціальних рекомендацій, професійного відбору та
професійного навчання;
діагностики та розвитку задатків і здібностей до професії;
формування свідомого підходу до вибору (зміни) професії,
спеціальності, виду та місця трудової діяльності відповідно до
стану здоров'я, індивідуальних особливостей і потреб галузей
економіки;
створення сприятливих психологічних умов для розвитку
задатків, здібностей, професійно важливих якостей особистості;
психологічного супроводу та систематичної психологічної
підтримки в процесі професійної адаптації після працевлаштування;
забезпечення психологічної підтримки та супроводу сім'ї
інваліда, дитини-інваліда;
участі у підготовці та перепідготовці спеціалістів для
реабілітаційних установ.
Інвалідам, дітям-інвалідам, які проходять реабілітацію в
реабілітаційних установах державної і комунальної форм власності,
послуги психологічних служб надаються безоплатно.
Стаття 20. Організація харчування в реабілітаційних установах
Організація та відповідальність за якість харчування в
реабілітаційних установах незалежно від відомчого підпорядкування,
типу, форми власності покладається на засновників (власників) і
керівників реабілітаційних установ.
Харчування інвалідів, дітей-інвалідів, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах державної і комунальної
форм власності, здійснюється безоплатно.
Порядок організації і норми харчування осіб, які проходять
реабілітацію в реабілітаційних установах, встановлюються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 21. Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних
установ
Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних установ
державної і комунальної форм власності здійснюють центральні
органи виконавчої влади, які в межах своїх повноважень беруть
участь у формуванні і реалізації державної соціальної політики
та/або здійснюють заходи з реабілітації інвалідів,
дітей-інвалідів. { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Наукові дослідження у сфері реабілітації інвалідів на
замовлення центральних органів виконавчої влади здійснюють
Національна академія наук України, Академія медичних наук України,
Академія педагогічних наук України, академічні, галузеві
науково-дослідні інститути, інші науково-методичні установи.
Стаття 22. Кадрове забезпечення реабілітаційних установ
Навантаження, тривалість і режим робочого часу, тривалість і
види відпусток працівників реабілітаційних установ державної і
комунальної форм власності встановлюються відповідно до

нормативно-правових актів і не залежать від відомчої
підпорядкованості, типу реабілітаційних установ.
Умови оплати праці працівників реабілітаційних установ
державної і комунальної форм власності визначаються згідно із
законодавством незалежно від відомчої підпорядкованості.
Умови оплати праці та штатна чисельність працівників
недержавних реабілітаційних установ, заснованих на приватній
власності (у тому числі власності громадських організацій),
встановлюються власником (засновником).
Р о з д і л V
СКЛАДОВІ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації інваліда
Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється
відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів
для повнолітніх інвалідів - медико-соціальною експертною комісією,
для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативними комісіями
лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів,
методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні
бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за
рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного
соціального страхування, а також контроль за виконанням
індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх
повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії
(лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних
закладів - щодо дітей-інвалідів), місцева державна адміністрація,
служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники
відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається
індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути
меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації
інвалідів.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою
для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами,
установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід,
дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу
і форми власності.
Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда,
дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний
представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого
виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його
індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в
цілому. Інвалід (законний представник недієздатного інваліда,
дитини-інваліда) бере участь у виборі конкретних технічних та
інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення,
реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в
межах його індивідуальної програми реабілітації у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда
( 757-2007-п ), порядок її фінансування та реалізації
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Види реабілітаційних заходів
Відповідно до Державної типової програми реабілітації
інвалідів можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів
щодо інвалідів, дітей-інвалідів:
медичні, які передбачають медикаментозне лікування,
відновлювальну терапію, реконструктивну хірургію,
ендопротезування, забезпечення виробами медичного призначення,
протезуванням, ортезуванням;
фізичні, які передбачають відновлення, покращення,
стабілізацію, координацію рухових дій, уміння користуватися
протезами, ортезами та іншими технічними засобами реабілітації, що
поліпшать самообслуговування, адаптацію інваліда, дитини-інваліда
в суспільному житті;
психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і
функцій інваліда, його мотивації до життєдіяльності та праці,
профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів і
методів психологічної саморегуляції;
професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні
і професійній адаптації;
трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і
психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до
виробничих умов;
соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і
соціально-середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування,
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами
медичного призначення;
психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і
педагогічну корекцію розвитку;
фізкультурно-спортивні, які передбачають
фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і
проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.
Стаття 25. Форми реабілітаційних заходів
Основними формами реабілітаційних заходів є:
надання реабілітаційних послуг;
забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації,
виробами медичного призначення;
матеріальне забезпечення.
Реабілітаційні послуги надаються інвалідам, дітям-інвалідам в
установах і закладах системи реабілітації інвалідів, а також у
разі потреби за місцем проживання інваліда, дитини-інваліда.
Для забезпечення догляду за інвалідом, дитиною-інвалідом з
важкими формами інвалідності у разі тимчасової відсутності осіб,
які доглядають за ним (під час хвороби, відпустки, у вихідні дні),
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють
відділення тимчасового перебування інвалідів, дітей-інвалідів при
установах соціального обслуговування, реабілітаційних установах, а
також можуть створювати будинки тимчасового перебування інвалідів.
Порядок здійснення реабілітаційних заходів визначається
Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення, інших
центральних органів виконавчої влади в межах їх повноважень.
Стаття 26. Засоби реабілітації інвалідів { Стаття 26 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом
1 розділу IX цього Закону }
Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших
засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту,
виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів,
дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і
побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію
про таку продукцію. { Частина перша статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 )
від 18.11.2011 }
Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:
протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття;
{ Абзац другий частини другої статті 26 в редакції Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; { Абзац
третій частини другої статті 26 в редакції Закону N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
засоби для пересування; { Абзац четвертий частини другої
статті 26 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та
підйому; { Абзац п'ятий частини другої статті 26 в редакції Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
меблі та оснащення; { Абзац шостий частини другої статті 26 в
редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну
інформацією; { Абзац сьомий частини другої статті 26 в редакції
Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для
сліпих) і зайняття трудовою діяльністю; { Абзац частини другої
статті 26 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження,
спортивний інвентар.
Виробами медичного призначення є прилади, комплекси, системи
обладнання, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя,
матеріали або інші вироби, призначені для діагностики, лікування
та профілактики захворювань.
Рішення про забезпечення інвалідів технічними та іншими
засобами реабілітації, виробами медичного призначення приймається
медико-соціальними експертними комісіями
(лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних
закладів - щодо дітей-інвалідів) на підставі медичних показань і
протипоказань, а також соціальних критеріїв.
За медичними показаннями встановлюється необхідність надання
інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виробів
медичного призначення, що забезпечують компенсацію або усунення
стійких обмежень життєдіяльності інваліда.
За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання
інваліду технічних та інших засобів реабілітації, виробів
медичного призначення для відновлення втрачених або придбання
нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації,
занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних потреб,
дозвілля.
Облік інвалідів, дітей-інвалідів, які забезпечуються
технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного
призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень
здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров'я. { Частина сьома статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 )
від 18.11.2011 }
Безкоштовне забезпечення технічними та іншими засобами
реабілітації за індивідуальною заявкою інваліда, послугами з
післягарантійного ремонту здійснюється у вигляді грошової допомоги
інвалідам для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг
шляхом безготівкового перерахування коштів підприємствам, що
виконали зазначені заявки та відповідають кваліфікаційним вимогам,
( z1211-16 ) які визначені центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення. { Частина статті 26 в редакції Закону N 4064-VI ( 4064-17 ) від
18.11.2011 }
Перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок
забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів ( 999-2006-п,
1652-2006-п ) затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Частина дев'ята статті 26 в редакції Закону N 4064-VI
( 4064-17 ) від 18.11.2011 }
Діти-інваліди мають пріоритетне право на забезпечення
технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного
призначення.
Технічні та інші засоби реабілітації та комплектуючі до них,
що випускаються в умовах серійного виробництва (крім медичних
виробів та допоміжних засобів до них, на які поширюється дія
технічного регламенту щодо медичних виробів), підлягають
сертифікації в державній системі сертифікації відповідно до
Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93
( 46-93 ) "Про стандартизацію і сертифікацію". { Частина одинадцята статті 26 в редакції Закону N 124-VIII
( 124-19 ) від 15.01.2015 }

{ Частину дванадцяту статті 26 виключено на підставі Закону
N 124-VIII ( 124-19 ) від 15.01.2015 }

У разі реалізації несертифікованої продукції виробник
(продавець) несе відповідальність згідно із законом.
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку,
виробництво, реалізацію технічних та інших засобів реабілітації,
виробів медичного призначення, що компенсують чи відновлюють
порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з
обслуговування і ремонту зазначеної продукції.
Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом
найбільшого сприяння, що полягає у наданні пільг з оподаткування,
виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які
перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному
законом порядку. { Частина п'ятнадцята статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4064-VI ( 4064-17 ) від 18.11.2011 }
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють свою діяльність
на підставі її ліцензування. Обов'язковою умовою ліцензування є
відповідність виробничої бази підприємства заявленій номенклатурі
технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного
призначення, відповідна кваліфікаційна підготовка спеціалістів,
наявність повної нормативно-технічної бази, яка регламентує вимоги
щодо надійності і технології їх виготовлення, необхідна
документація системи контролю якості.
Ліцензування діяльності протезно-ортопедичних підприємств у
межах своїх повноважень здійснюють центральні органи виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення, охорони здоров'я. { Частина сімнадцята статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 124-VIII
( 124-19 ) від 15.01.2015 }
{ Дію статті 27 зупинено на 2007 рік згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Дію статті 27 зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 }
Стаття 27. Виплата грошових компенсацій при реалізації
індивідуальних програм реабілітації інвалідів
Грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при
реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів
виплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальною
програмою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою
реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повинні
бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно, не можуть бути
надані чи якщо інвалід (законний представник дитини-інваліда)
придбав відповідний засіб або оплатив послугу за власний рахунок.
Зазначені грошові компенсації призначають і виплачують
місцева державна адміністрація з урахуванням дотримання інвалідом
індивідуальної програми реабілітації інваліда.
Розміри грошових компенсацій інвалідам, на дітей-інвалідів
визначаються відповідно до вартості технічних та інших засобів
та/або послуг реабілітації, виробів медичного призначення, які
повинні бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно або на
пільгових умовах згідно з Державною типовою програмою реабілітації
інвалідів.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на послуги з
реконструктивної хірургії та ендопротезування, технічні та інші
засоби реабілітації, вироби медичного призначення, послуги з
реабілітації, професійної освіти при реалізації індивідуальних
програм реабілітації інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 28. Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і
технічне обслуговування автомобілів та на
транспортне обслуговування
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне
обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне
обслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які
відповідно до законодавства мають право на забезпечення
спеціальним автотранспортом.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування
виплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів,
які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які
мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням
відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову
компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з
протипоказаннями для їх керування.
Після одержання інвалідом, законним представником
дитини-інваліда спеціального автотранспорту виплата йому грошової
компенсації на транспортне обслуговування припиняється і
виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне
обслуговування автомобіля.
Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне
обслуговування автомобілів виплачується інвалідам, законним
представникам дітей-інвалідів, які забезпечені автомобілями
безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на
забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на
пільгових умовах, але не одержали його і користуються
автомобілями, придбаними за власні кошти.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне
обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне
обслуговування призначають і виплачують місцева державна
адміністрація.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин,
ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне
обслуговування ( 228-2007-п ) визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 29. Виплата грошової компенсації замість
санаторно-курортної путівки та компенсації
вартості самостійного санаторно-курортного
лікування
Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки і
компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування
виплачується інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів на
підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що
визначає їх право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним
лікуванням.
Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки і
компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування
призначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, який
відповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-курортне
лікування інвалідів, категорії яких визначені законом.
Порядок ( 150-2007-п ) виплати і розміри грошової компенсації
замість санаторно-курортної путівки і компенсації вартості
самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу
Учасниками реабілітаційного процесу є:
педагогічні, медичні, соціальні, музичні працівники,
психологи, психотерапевти, спортивні тренери, майстри виробничого
навчання реабілітаційної установи, реабілітологи, перекладачі
жестової мови та інші фахівці, пов'язані з реабілітаційним
процесом; { Абзац другий статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію;
законні представники інвалідів, дітей-інвалідів.
Стаття 31. Основні права інвалідів при проведенні
реабілітації
При здійсненні реабілітаційних заходів інваліди мають право
на:
поважливе і гуманне ставлення з боку працівників
реабілітаційних установ;
вибір виду реабілітації і реабілітаційної установи;
отримання інформації про свої права, обов'язки, умови та
форми здійснення реабілітаційних заходів;
відмову від реабілітаційних заходів;
конфіденційність інформації особистого характеру, в тому
числі стосовно особливостей і характеру ураження здоров'я;
захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в
судовому порядку.
Інваліди, законні представники дітей-інвалідів мають право
брати участь у розробці реабілітаційних заходів. Законні
представники дітей-інвалідів мають право брати участь у процесі
проведення реабілітаційних заходів.
При здійсненні реабілітаційних заходів діти-інваліди
користуються всіма правами, визначеними в цій статті для
інвалідів. Права дітей-інвалідів реалізуються за рішенням чи за
участі їх законних представників.
Інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію в
реабілітаційних установах, забезпечуються реабілітаційними
установами безоплатним транспортним обслуговуванням у порядку,
визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері праці та соціальної
політики. { Частина четверта статті 31 в редакції Закону N 2078-VIII
( 2078-19 ) від 06.06.2017 }
Стаття 32. Порядок і умови отримання реабілітаційних послуг
Інвалідам, дітям-інвалідам, у тому числі з важкими формами
інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків
медико-соціальних комісій, створюються необхідні умови для
отримання реабілітаційних послуг.
Для отримання реабілітаційних послуг, визначених
індивідуальною програмою реабілітації інваліда, в реабілітаційній
установі державної або комунальної форми власності інвалід,
законний представник дитини-інваліда повинен звернутися з
письмовою заявою до місцевої державної адміністрації за місцем
проживання.
Для отримання реабілітаційних послуг у недержавній
реабілітаційній установі інвалід, законний представник
дитини-інваліда повинен звернутися до цієї реабілітаційної
установи.
У разі неможливості реабілітації інваліда, дитини-інваліда в
Україні і за наявності відповідних коштів центральні органи
виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони
здоров'я, в межах своїх повноважень приймають рішення про
направлення інваліда, дитини-інваліда на реабілітацію за кордон.
{ Частина четверта статті 32 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 33. Медична реабілітація
Медична реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється
в лікувально-профілактичних закладах, реабілітаційних установах
відповідного типу.
Медична реабілітація включає всі види відновного лікування у
стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах,
диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а також
реконструктивну хірургію, протезування та ортезування.
При виникненні у хворих дефекту здоров'я в результаті
захворювання або травми, у тому числі при переході захворювання в
хронічну стадію, медико-соціальні експертні комісії
(лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних
закладів - для неповнолітніх) або реабілітаційні установи
складають відповідний розділ індивідуальної програми реабілітації
інваліда.
Конкретні обсяги, методи, місце реалізації і строки
проведення реабілітаційних заходів визначаються в індивідуальній
програмі реабілітації інваліда.
Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, які
згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього
догляду, забезпечуються медичним патронажем (повсякденною
допомогою) за місцем проживання (вдома). У разі необхідності
медичний патронаж здійснюють виїзні реабілітаційні бригади.
Стаття 34. Рання реабілітація дітей-інвалідів
Рання реабілітація дітей-інвалідів раннього віку (до 7 років)
спрямовується на зменшення або подолання фізичних, психічних
розладів та інтелектуальних вад, набуття побутових та соціальних
навичок, розвиток здібностей, поступову повну або часткову
інтеграцію в суспільство.
Рання реабілітація забезпечує комплексний підхід до
дитини-інваліда, який полягає в поєднанні різних видів та форм
реабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного процесу
батьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну,
психологічну, освітню, консультативну допомогу сім'ям, в яких
виховуються діти-інваліди, за місцем їх проживання (вдома).
Рання реабілітація дітей-інвалідів здійснюється відповідно до
їх індивідуальних програм реабілітації і супроводжується медичним
і психологічним спостереженням за ними.
Стаття 35. Фізична реабілітація
Фізична реабілітація передбачає відновлення та/або
компенсацію втрачених функцій організму, досягнення фізичної
самостійності та активності, покращення фізичного стану
життєдіяльності інваліда, дитини-інваліда.
Фізична реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється
відповідно до індивідуальної програми реабілітації, яка
розробляється на підставі фізичного обстеження та визначає
комплекс фізичних вправ і рекомендацій інвалідам, дітям-інвалідам
стосовно їх послідовності, дозованості, тривалості тощо,
спрямованих на поліпшення діяльності організму і координації
вправності рухів, відновлення фізичної дієздатності, підтримання
нормального рівня життєдіяльності.
Стаття 36. Психологічна реабілітація
Психологічна реабілітація здійснюється за наявності
психологічних проблем, пов'язаних з інвалідністю особи, у тому
числі у сім'ї, та у випадках виявлення порушень та/або відхилень у
психічній діяльності, поведінці інваліда, дитини-інваліда.
Медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні
комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей-інвалідів)
або реабілітаційні установи проводять психологічну діагностику
особистості інваліда, дитини-інваліда, визначають в індивідуальній
програмі реабілітації інваліда методи, засоби, строки і процедуру
їх психологічної реабілітації (консультування, корекції,
профілактики, професійної освіти), організують психопрофілактичну
та психокорекційну роботу з сім'єю інваліда, дитини-інваліда.
При здійсненні психологічної реабілітації інвалідів,
дітей-інвалідів з відхиленнями у психічній сфері навчають
прийомів, методів саморегуляції, самовиховання, самонавчання з
метою зниження в реальних умовах життєдіяльності негативних
психічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальних
установок на життя та професію.
Стаття 37. Соціальна реабілітація
Соціальна реабілітація (абілітація) спрямовується на
оптимізацію і коригування ставлення інвалідів, дітей-інвалідів до
своїх вад, становища в сім'ї та суспільстві, виховання у них
навичок до самообслуговування, адаптацію в навколишньому
середовищі.
Соціальна реабілітація (абілітація) передбачає навчання
інваліда, дитини-інваліда основних соціальних навичок (особиста
гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо),
пристосування побутових умов до потреб інваліда, дитини-інваліда,
соціально-побутове влаштування та обслуговування, педагогічну
корекцію для інвалідів, дітей-інвалідів з метою вироблення та
підтримання навичок автономного проживання, стереотипів безпечної
поведінки, опанування навичками захисту власних прав та інтересів,
самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та
оточуючих, навичок спілкування, забезпечення автономного
проживання у суспільстві з необхідною підтримкою (соціальний,
медичний, юридичний супровід, побутові послуги), протезування,
ортезування, забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та
іншими засобами реабілітації, санаторно-курортне лікування
відповідно до медичних показань.
Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, які
згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього
догляду, забезпечуються соціальним, педагогічним і психологічним
патронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома).
У разі необхідності послуги з соціального і педагогічного
патронажу надають виїзні реабілітаційні бригади.
Соціальна реабілітація здійснюється відповідно до
індивідуальних програм реабілітації інваліда та в разі
необхідності супроводжується медичним спостереженням за
інвалідами, дітьми-інвалідами.
Стаття 38. Професійна реабілітація
Професійна реабілітація передбачає відновлення знижених або
втрачених професійних функцій, відбір професії та адаптацію до неї
інваліда, дитини-інваліда, поновлення трудової діяльності інваліда
в колишній або в новій професії.
Професійна реабілітація включає заходи із забезпечення
зайнятості інвалідів, експертизи потенційних професійних
здібностей, професійної орієнтації, професійної підготовки,
підготовки робочого місця, професійно-виробничої адаптації,
раціонального працевлаштування, динамічного контролю за
раціональністю працевлаштування і успішністю професійно-виробничої
адаптації.
Професійна реабілітація (професійний відбір, професійна
орієнтація, професійна освіта, професійні підготовка,
перепідготовка, перекваліфікація, раціональне працевлаштування)
спрямовується на забезпечення конкурентоспроможності інваліда на
ринку праці і його трудового влаштування як у звичайних виробничих
умовах, так і у спеціально створених умовах праці.
Професійна орієнтація інвалідів у працездатному віці,
дітей-інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальної програми
реабілітації інваліда для підвищення їх конкурентоспроможності на
ринку праці, визначення можливостей до професійної підготовки,
перепідготовки і наступного працевлаштування.
Послуги з професійної орієнтації дітям-інвалідам надають
спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати),
загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) за участю, у
разі необхідності, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та
молоді, реабілітаційних установ. { Частина п'ята статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 878-VI ( 878-17 ) від 15.01.2009 }
Професійну орієнтацію інвалідів у працездатному віці, які
мають бажання працювати і зареєстровані у державній службі
зайнятості, може здійснювати державна служба зайнятості.
Держава гарантує інвалідам право на безоплатне отримання
професійної освіти і пов'язане з цим обслуговування відповідно до
індивідуальної програми реабілітації інваліда.
Інваліди, діти-інваліди з важкими формами інвалідності, які
потребують спеціальних умов для одержання професійної освіти, за
своїм бажанням можуть навчатися у спеціальних навчальних закладах
чи в навчальних закладах загального типу, де створюються
відповідні умови згідно з державними соціальними нормативами, та у
разі необхідності - за навчальними програмами, адаптованими для
навчання осіб, які потребують корекції фізичного та/або розумового
розвитку.
У разі неможливості здійснювати професійну освіту інвалідів,
дітей-інвалідів у загальних і спеціальних навчальних закладах їх
навчання організовується (за їх згодою або за згодою їх законних
представників) вдома за індивідуальними навчальними планами, якщо
ця форма допускається змістом професійного навчання за визначеною
спеціальністю.
Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення
кваліфікації інвалідів, зареєстрованих у державній службі
зайнятості, може здійснюватися державною службою зайнятості і
підприємствами, установами, закладами, з якими державною службою
зайнятості укладені договори.
Професійна реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів
здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації
інвалідів та в разі необхідності супроводжується медичним
спостереженням за ними.
Стаття 39. Трудова реабілітація
Трудова реабілітація передбачає тренування відновленої
моторної здатності з використанням засобів реабілітації з метою
створення інваліду, дитині-інваліду умов для праці по можливості у
звичайному виробничому середовищі за допомогою індивідуальних
заходів.
Індивідуальні заходи, що розробляються з урахуванням
здібностей і бажань інваліда, дитини-інваліда, повинні
передбачати:
створення умов для отримання найвищої можливої професійної
кваліфікації;
працевлаштування (професійну освіту, професійні підготовку,
перепідготовку, перекваліфікацію), при якому інвалідність
якнайменше заважатиме виконанню професійних обов'язків;
пристосування робочого місця (місця навчання) з урахуванням
безпеки та особливих потреб інваліда;
використання спеціальних пристосувань та/або одягу,
необхідного у зв'язку з характером інвалідності.
Трудова реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється
відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації та в разі
необхідності супроводжується медичним спостереженням за ними.
Стаття 40. Фізкультурно-спортивна реабілітація
Фізкультурно-спортивна реабілітація спрямовується на
підвищення рухової активності, оздоровлення, формування
компенсаторних функцій організму і позитивної мотивації в
інвалідів, дітей-інвалідів до суспільної адаптації.
Фізкультурно-спортивну реабілітацію, проведення з інвалідами,
дітьми-інвалідами фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів
організовують центральні органи виконавчої влади, що реалізують
державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, освіти, молоді, фізичної культури та спорту. { Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Інвалідам, дітям-інвалідам послуги з фізкультурно-спортивної
реабілітації реабілітаційними установами державної і комунальної
форм власності надаються безоплатно.
Фізкультурно-спортивна реабілітація інвалідів,
дітей-інвалідів здійснюється відповідно до їх індивідуальних
програм реабілітації та супроводжується медичним спостереженням за
ними.
Р о з д і л VI
ФІНАНСОВЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ, ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  [ 2 ]  3
« попередня сторінканаступна сторінка »