Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної [...]
Верховна Рада України; Закон від 01.12.1998284-XIV
Документ 284-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 16.01.2016, підстава 848-19
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Закону
N 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, N 3, ст.25 }
Про внесення змін до Закону України
"Про основи державної політики у сфері науки
і науково-технічної діяльності"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 2-3, ст.20 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Внести зміни до Закону України "Про основи державної політики
у сфері науки і науково-технічної діяльності" ( 1977-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 12, ст.165; 1993 р.,
N 10, ст.76, N 11, ст.93, N 17, ст.184; 1994 р., N 41, ст.376;
1995 р., N 13, ст.85; 1996 р., N 3, ст.11; 1997 р., N 8, ст.62),
виклавши його у такій редакції:
"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про наукову і науково-технічну діяльність
Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови
для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб
суспільства і держави у технологічному розвитку.
Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу
суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та
інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність
пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела
економічного зростання і невід'ємної складової національної
культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального
потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної
діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання
досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення
соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність,
спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її
формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча
діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у
всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є
науково-дослідні, дослідно-конструкторські,
проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та
проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або
партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані
з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії
практичного їх використання;
фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та
(або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових
знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх
взаємозв'язку;
прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна
діяльність, спрямована на одержання і використання знань для
практичних цілей;
вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або
особа без громадянства), яка провадить фундаментальні та (або)
прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або)
науково-технічні результати;
науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи
та відповідно до трудового договору (контракту) професійно
займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною
діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену
результатами атестації;
науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова
установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що
створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70
відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;
наукова робота - дослідження з метою одержання наукового
результату;
науковий результат - нове знання, одержане в процесі
фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване
на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці,
наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну
роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;
науково-прикладний результат - нове конструктивне чи
технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене
випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена
у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у
формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної
документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.
Стаття 2. Мета і завдання
Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з
науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для
підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх
результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.
Основними завданнями цього Закону є визначення:
правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної
діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення
престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності
цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального
потенціалу нації;
економічних, соціальних та правових гарантій наукової і
науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;
основних цілей, напрямів та принципів державної політики у
сфері наукової і науково-технічної діяльності;
повноважень органів державної влади щодо здійснення
державного регулювання та управління у сфері наукової і
науково-технічної діяльності.
Стаття 3. Законодавство України про наукову і
науково-технічну діяльність
Законодавство України про наукову і науково-технічну
діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої
діяльності.
Розділ II
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності
Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені,
наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також
наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади
III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та
науково-технічній діяльності (далі - громадські наукові
організації).
Стаття 5. Вчений
Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної
діяльності.
Вчений має право:
обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної
діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та
загальнолюдських цінностей;
об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові
наукові колективи для проведення спільної наукової і
науково-технічної діяльності;
брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень,
які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та
інших джерел відповідно до законодавства України;
здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні
результати своєї діяльності;
публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх
іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;
брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад
наукових і науково-педагогічних працівників;
отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;
здобувати державне і громадське визнання через присудження
наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок
у розвиток науки, технологій, впровадження наукових,
науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку
наукових кадрів.
Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та
науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:
не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;
додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати
право на інтелектуальну власність.
Стаття 6. Науковий працівник
Науковий працівник може виконувати науково-дослідну,
науково-педагогічну, дослідно-конструкторську,
дослідно-технологічну, проектно-конструкторську,
проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або)
організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та
організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації,
лабораторіях підприємств.
Науковий працівник має право:
об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь
в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;
на мотивовану відмову брати участь в науковій
(науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати
негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;
на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок
коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування
відповідно до законодавства України;
на іменні та інші стипендії, а також премії, що
встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;
на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання
матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових
результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також
одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або
науково-прикладного результату своєї діяльності;
займатися викладацькою діяльністю, надавати консультативну
допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства
України;
займатися підприємницькою діяльністю відповідно до
законодавства України.
Науковий працівник зобов'язаний:
провадити наукові дослідження відповідно до укладених
договорів (контрактів);
представляти результати наукової і науково-технічної
діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту
дисертацій;
у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність
займаній посаді;
постійно підвищувати свою кваліфікацію.
Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на
основі конкурсного відбору.
Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові
дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть
викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля
наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за
відмову від участі у таких дослідженнях.
Стаття 7. Наукова установа
Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що
затверджується в установленому порядку.
Управління науковою установою здійснює її керівник.
Керівник наукової установи, як правило, обирається таємним
голосуванням на зборах колективу наукових працівників на
визначений статутом (положенням) наукової установи термін і
затверджується власником наукової установи або уповноваженим ним
органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової
установи.
Керівники структурних підрозділів наукової установи
обираються на посади на конкурсних засадах у порядку,
встановленому статутом (положенням) цих установ.
Стаття 8. Державні наукові установи
Державними науковими установами є наукові установи, засновані
на державній власності.
Державні наукові установи створюються, реорганізуються та
ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
якщо інше не передбачено законом.
Державним науковим установам передаються в постійне
користування земельні ділянки згідно із законодавством України.
Стаття 9. Права і обов'язки керівника наукової установи
Керівник наукової установи:
вирішує питання її діяльності відповідно до статутних
завдань;
представляє наукову установу в органах державної влади та
органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах,
організаціях усіх форм власності;
відповідає за результати діяльності наукової установи перед
власником або уповноваженим ним органом;
в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;
визначає функціональні обов'язки працівників;
призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи;
здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням)
наукової установи.
Керівник наукової установи щорічно звітує перед колективом
наукових працівників про свою діяльність.
Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада
наукової установи
Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової
установи є колегіальним дорадчим органом управління науковою і
науково-технічною діяльністю наукової установи.
Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи визначається статутом
(положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу
вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається
таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її
членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.
Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар
наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи за посадою.
З метою представництва інтересів трудового колективу до
складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради
наукової установи може входити голова профспілкового комітету
наукової установи (за згодою).
Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової
установи:
визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної
діяльності;
здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та
результатів науково-дослідних робіт;
розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;
затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх
наукових керівників (консультантів);
затверджує результати атестації наукових працівників;
обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;
в межах своєї компетенції розглядає питання про присвоєння
вчених звань;
вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені
її статутом (положенням).
При науковій установі можуть створюватися спеціалізовані
вчені ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями
у порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 11. Державна атестація наукових установ
З метою оцінки ефективності діяльності наукових установ,
відповідності одержуваних ними результатів державним
науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного
розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм
підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться
державна атестація наукових установ у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм
власності, що внесені або претендують на внесення до Державного
реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається
підтримка держави
Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм
власності, діяльність яких має важливе значення для науки,
економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових
установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний
реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Наукові установи включаються Міністерством України у справах
науки і технологій до Державного реєстру наукових установ за умови
проходження державної атестації.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових
установ:
користуються податковими пільгами відповідно до законодавства
України;
не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на
інші види діяльності;
зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї
діяльності спрямовувати на проведення ініціативних
науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької
матеріально-технічної бази.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових
установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог,
передбачених цим Законом.
Стаття 13. Національний науковий центр
Статус національного наукового центру може бути надано
науковій установі, вищому навчальному закладу IV рівня акредитації
(об'єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів IV рівня
акредитації), що проводять комплексні наукові дослідження
загальнодержавного значення та мають світове визнання своєї
діяльності.
Надання і позбавлення статусу національного наукового центру
здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету
Міністрів України.
Статус та особливості діяльності національних наукових
центрів визначаються Положенням про національний науковий центр,
яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять
національне надбання
З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій,
інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також
заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають
виняткове значення для української та світової науки, -
створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять
національне надбання.
Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових
об'єктів, що становлять національне надбання, визначається
Кабінетом Міністрів України.
Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що
становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України
за поданням Міністерства України у справах науки і технологій.
Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових
об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що
становлять національне надбання, щорічно передбачається у
Державному бюджеті України.
Стаття 15. Національна академія наук України та галузеві
академії наук
Національна академія наук України та галузеві академії наук -
Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України,
Академія педагогічних наук України, Академія правових наук
України, Академія мистецтв України (далі - академії) є державними
науковими організаціями, що засновані на державній власності.
Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно
визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками.
Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел,
не заборонених законодавством України.
До складу академій можуть входити наукові установи,
підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що
забезпечують їх діяльність.
Державне управління у сфері наукової і науково-технічної
діяльності академій здійснюється згідно з законодавством України у
межах, що не порушують їхньої самоврядності у вирішенні питань
статутної діяльності і свободи наукової творчості.
Самоврядність академій полягає у самостійному визначенні
тематики досліджень, своєї структури, вирішенні
науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні
міжнародних наукових зв'язків.
Академії виконують замовлення органів державної влади
стосовно розроблення засад державної наукової і науково-технічної
політики, проведення наукової експертизи проектів державних рішень
і програм.
Академії щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України
про результати наукової і науково-технічної діяльності та
використання коштів, виділених їм із Державного бюджету України.
Національна академія наук України - вища наукова організація
України, яка організує і здійснює фундаментальні та прикладні
дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і
гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних
досліджень в наукових установах та організаціях незалежно від форм
власності. При Національній академії наук України створюється
міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні
(далі - рада). Положення про раду та її склад затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
Галузеві академії координують, організують і проводять
дослідження у відповідних галузях науки і техніки.
Держава передає академіям у безстрокове безоплатне
користування без права зміни форми власності основні фонди, а
також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям,
здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів
академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне
користування відповідно до земельного законодавства України.
Академії здійснюють свою діяльність відповідно до
законодавства України та своїх статутів, які приймаються
загальними зборами академій та затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Загальні збори Національної академії наук України та
галузевих академій наук мають виключне право вибирати вчених
України дійсними членами (академіками) та членами-кореспондентами,
а іноземних вчених - іноземними членами відповідних академій.
Стаття 16. Наукова і науково-технічна діяльність у системі
вищої освіти
Наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою
частиною навчального процесу вищих навчальних закладів III-IV
рівнів акредитації.
Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти
здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" ( 1060-12)
та цього Закону.
На вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації
поширюються права, передбачені цим Законом для наукових установ.
Стаття 17. Громадські наукові організації
Громадські наукові організації є об'єднаннями вчених для
цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту
фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи,
обміну досвідом.
Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють
відповідно до законодавства про об'єднання громадян з урахуванням
положень цього Закону.
Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові
наукові колективи, утворювати для виконання статутних завдань
науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні,
консалтингові, пошукові організації, співпрацювати із іноземними
та міжнародними організаціями, бути колективними членами
міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств
відповідно до законодавства України.
Стаття 18. Взаємовідносини органів державної влади і
громадських наукових організацій
Органи державної влади можуть залучати громадські наукові
організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації
рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової
і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм,
проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення
про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну
значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації
відповідних програм, проектів і розробок.
Розділ III
ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ
ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 19. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх
кваліфікації
Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та
докторантура. Порядок вступу та навчання в аспірантурі та
докторантурі встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наукові працівники проходять стажування у відповідних
наукових, державних установах, організаціях як в Україні, так і за
її межами.
Наукова установа забезпечує проходження курсу підвищення
кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із
збереженням середньої заробітної плати.
Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації
наукових працівників.
Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання
Вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата і
доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового
співробітника, доцента і професора.
Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є
державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок
присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Атестати доцента і професора видаються Міністерством освіти
України, а дипломи кандидата і доктора наук та атестат старшого
наукового співробітника - Вищою атестаційною комісією України.
Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є
кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником
відповідної посади.
Стаття 21. Атестація наукових працівників
Атестація наукових працівників провадиться в наукових
установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:
оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника,
результативності його роботи;
визначення відповідності кваліфікації наукового працівника
займаній посаді;
виявлення перспективи використання здібностей наукового
працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;
визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної
підготовки наукового працівника.
Положення про атестацію наукових працівників затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 22. Правовий режим наукового і науково-технічного
результату
Правовий режим наукового і науково-технічного результату як
об'єкта права інтелектуальної власності визначається законами
України.
Стаття 23. Оплата і стимулювання праці наукового працівника
Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої
діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника,
стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення
кваліфікації наукових працівників.
Заробітна плата наукових працівників складається з посадових
ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені
звання, надбавки за стаж роботи в науковій сфері та інших
надбавок, передбачених законодавством України.
Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії
наук України та галузевих академій наук встановлюється довічна
плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим
працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з
бюджету, на рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів
відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів III-IV рівнів
акредитації.
Умови оплати праці наукових працівників державних наукових
установ визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Пенсійне забезпечення та соціальний захист
наукового працівника
Держава встановлює для наукових працівників державних
наукових установ і організацій пенсії на рівні, який забезпечує
престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення
наукових кадрів.
Перелік посад наукових працівників державних наукових установ
та організацій, перебування на яких дає право на одержання пенсії
та грошової допомоги при виході на пенсію у порядку, встановленому
цим Законом, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пенсія науковому працівнику призначається за рахунок
Державного бюджету України при досягненні пенсійного віку:
чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у
тому числі стажу роботи науковим працівником не менше 20 років;
жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому
числі стажу роботи науковим працівником не менше 15 років.
Пенсії науковим працівникам призначаються у розмірі 80
відсотків їх середньомісячної заробітної плати за останні два
роки. За кожний повний рік роботи понад стаж, визначений частиною
третьою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток
заробітку, але не більше 90 відсотків середньомісячного заробітку.
Після виходу на пенсію науковий працівник може бути прийнятий
на роботу в наукову установу за строковим трудовим договором
(контрактом).
При виході на пенсію науковому працівнику видається грошова
допомога у розмірі шести місячних посадових ставок (окладів) з
урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи науковим
працівником не менше:
для чоловіків - 12,5 років;
для жінок - 10 років.
Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи
професійного захворювання науковому працівнику призначається в
таких розмірах: інвалідам I групи - 80 відсотків заробітної плати
наукового працівника; II групи - 60 відсотків заробітної плати
наукового працівника.
Пенсія в разі втрати годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого наукового працівника
(годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія
призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні
годувальника), у розмірі 80 відсотків пенсії наукового працівника
на трьох непрацездатних членів сім'ї, 60 відсотків - на двох
непрацездатних членів сім'ї і 40 відсотків - на одного
непрацездатного члена сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї
належать особи, зазначені в статті 37 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ).
Право на призначення пенсії за цим Законом поширюється на
наукових працівників державних наукових установ та організацій,
які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом. Перерахунок
пенсій таким працівникам провадиться в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
При переході наукових працівників на державну службу стаж
наукової, науково-технічної або науково-педагогічної діяльності
зараховується до стажу роботи державного службовця, а стаж роботи
на державній службі зараховується до наукового при переході
державного службовця на посаду наукового працівника.
Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток
науки, можуть встановлюватися державні стипендії; для підтримки
наукової молоді - стипендії для молодих учених відповідно до
законодавства України.
Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата
або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності
надається в установленому законодавством порядку додаткова жила
площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів.
Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі.
Дія цієї статті поширюється на науково-педагогічних
працівників державних вищих навчальних закладів III-IV рівнів
акредитації.
Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 25. Повноваження Верховної Ради України у сфері
наукової і науково-технічної діяльності
Верховна Рада України:
здійснює державне регулювання у сфері наукової і
науково-технічної діяльності;
визначає основні засади і напрями державної політики у сфері
наукової і науково-технічної діяльності;
затверджує пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та
загальнодержавні (національні) програми науково-технічного
розвитку України;
здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції
України віднесені до її відання.
Стаття 26. Повноваження Президента України у сфері наукової
і науково-технічної діяльності
Президент України як глава держави і гарант її державного
суверенітету сприяє розвиткові науки і техніки з метою
забезпечення технологічної незалежності країни, матеріального
достатку суспільства і духовного розквіту нації.
Президент України відповідно до Конституції та законів
України:
визначає систему органів виконавчої влади, які здійснюють
державне управління у сфері наукової і науково-технічної
діяльності в Україні;
забезпечує здійснення контролю за формуванням та
функціонуванням системи державного управління у сфері наукової і
науково-технічної діяльності;
для здійснення своїх повноважень у науковій і
науково-технічній сфері створює консультативно-дорадчу раду з
питань науки і науково-технічної політики, яка сприяє формуванню
державної політики щодо розвитку науки, визначенню пріоритетних
науково-технічних напрямів, виробленню стратегії
науково-технологічного та інноваційного розвитку, розглядає
пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету
України, які спрямовуються на розвиток науки, технологій та
інновацій, щодо удосконалення структури управління наукою, системи
підготовки і атестації кадрів.
Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
наукової і науково-технічної діяльності
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів
виконавчої влади:
здійснює науково-технічну політику держави;
подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних
напрямів розвитку науки і техніки та їх матеріально-технічного
забезпечення;
забезпечує реалізацію загальнодержавних науково-технічних
програм;
затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні програми
відповідно до визначених Верховною Радою України пріоритетних
напрямів розвитку науки і техніки.
Стаття 28. Повноваження Міністерства України у справах науки
і технологій
Міністерство України у справах науки і технологій є
центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у
життя державної політики у сфері наукової і науково-технічної
діяльності.
Міністерство України у справах науки і технологій:
розробляє засади наукового і науково-технічного розвитку
України;
забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу
України;
організує та координує інноваційну діяльність;
координує розвиток загальнодержавної системи
науково-технічної інформації;
координує діяльність органів виконавчої влади щодо
розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм
та контролює їх виконання;
здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної
експертизи;
забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий
простір із збереженням і захистом національних пріоритетів;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством
України.
Стаття 29. Повноваження інших центральних органів виконавчої
влади у сфері наукової і науково-технічної
діяльності
Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх
повноважень:
здійснюють управління у сфері наукової та інноваційної
діяльності і відповідають за рівень науково-технічного розвитку
відповідних галузей;
визначають напрями розвитку наукового і
науково-технологічного потенціалу галузей, спрямовують і
контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій;
беруть участь у формуванні пріоритетних напрямів розвитку
науки і техніки в Україні, державних наукових та науково-технічних
програм і державного замовлення;
формують програми науково-технічного розвитку відповідних
галузей та організують їх виконання;
організують розроблення, освоєння та виробництво сучасної
конкурентоспроможної продукції на основі використання нових
високоефективних технологій, устаткування, матеріалів,
інформаційного забезпечення;
готують пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму
забезпечення науково-технічного розвитку відповідних галузей;
здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством
України.
Стаття 30. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, місцевих рад, Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих органів виконавчої
влади
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої
влади щодо наукової та науково-технічної діяльності відповідно до
їх компетенції:
забезпечують виконання державних наукових та
науково-технічних програм;
розробляють та організують виконання регіональних
(територіальних) програм науково-технічного розвитку;
створюють місцеві інноваційні фонди відповідно до
законодавства України;
сприяють розвитку технопарків, технополісів, інноваційних
бізнес-інкубаторів;
залучають відповідні наукові установи (за їх згодою) до
вирішення проблем науково-технічного розвитку регіону.
Розділ V
ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ
У НАУКОВІЙ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 31. Цілі та напрями державної політики в науковій і
науково-технічній діяльності
Основними цілями державної політики у науковій і
науково-технічній діяльності є:
примноження національного багатства на основі використання
наукових та науково-технічних досягнень;
створення умов для досягнення високого рівня життя кожного
громадянина, його фізичного, духовного та інтелектуального
розвитку через використання сучасних досягнень науки і техніки;
зміцнення національної безпеки на основі використання
наукових та науково-технічних досягнень;
забезпечення вільного розвитку наукової та науково-технічної
творчості.
Держава забезпечує:
соціально-економічні, організаційні, правові умови для
формування та ефективного використання наукового та
науково-технічного потенціалу, включаючи державну підтримку
суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності;
створення сучасної інфраструктури науки і системи
інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної
діяльності, інтеграцію освіти, науки і виробництва;
підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових
кадрів;
підвищення престижу наукової і науково-технічної діяльності,
підтримку та заохочення наукової молоді;
фінансування та матеріальне забезпечення фундаментальних
досліджень;
підтримку пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки,
державних наукових і науково-технічних програм та концентрацію
ресурсів для їх реалізації;
створення ринку наукової і науково-технічної продукції та
впровадження досягнень науки і техніки в усі сфери суспільного
життя;
правову охорону інтелектуальної власності та створення умов
для її ефективного використання;
організацію статистики в науковій діяльності;
проведення наукової і науково-технічної експертизи
виробництва, нових технологій, техніки, результатів досліджень,
науково-технічних програм і проектів тощо;
стимулювання наукової та науково-технічної творчості,
винахідництва та інноваційної діяльності;
пропагування наукових та науково-технічних досягнень,
винаходів, нових сучасних технологій, внеску України у розвиток
світової науки і техніки;
встановлення взаємовигідних зв'язків з іншими державами для
інтеграції вітчизняної та світової науки.
Стаття 32. Основні принципи державного управління та
регулювання у науковій і науково-технічній
діяльності
При здійсненні державного управління та регулювання науковою
діяльністю держава керується принципами:
органічної єдності науково-технічного, економічного,
соціального та духовного розвитку суспільства;
поєднання централізації та децентралізації управління у
науковій діяльності;
додержання вимог екологічної безпеки;
визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної
діяльності;
збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних
досліджень;
використання досягнень світової науки, можливостей
міжнародного наукового співробітництва;
свободи поширення наукової та науково-технічної інформації;
відкритості для міжнародного науково-технічного
співробітництва, забезпечення інтеграції української науки в
світову в поєднанні із захистом інтересів національної безпеки.
Стаття 33. Фінансово-кредитні та податкові важелі державного
регулювання у сфері наукової і науково-технічної
діяльності
Держава застосовує фінансово-кредитні та податкові важелі для
створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення
наукової і науково-технічної діяльності відповідно до
законодавства України.
Стаття 34. Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної
діяльності
Одним із основних важелів здійснення державної політики у
сфері наукової та науково-технічної діяльності є бюджетне
фінансування.
Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та
науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі
не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України.
Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищеними
статтями видатків Державного бюджету України.
Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом
базового та програмно-цільового фінансування.
Базове фінансування надається для забезпечення:
фундаментальних наукових досліджень;
найважливіших для держави напрямів досліджень, у тому числі в
інтересах національної безпеки та оборони;
розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної
діяльності;
збереження наукових об'єктів, що становлять національне
надбання;
підготовки наукових кадрів.
Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким
надається базове фінансування для здійснення наукової і
науково-технічної діяльності, затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Програмно-цільове фінансування здійснюється, як правило, на
конкурсній основі для:
науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на
реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;
забезпечення проведення найважливіших прикладних
науково-технічних розробок, які виконуються за державним
замовленням;
проектів, що виконуються в межах міжнародного
науково-технічного співробітництва.
Бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності
здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 35. Державний фонд фундаментальних досліджень
Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі
природничих, технічних і гуманітарних наук, що провадяться
науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими,
створюється Державний фонд фундаментальних досліджень (далі -
Фонд).
Діяльність Фонду регулюється Положенням, яке затверджується
Кабінетом Міністрів України.
У Державному бюджеті України кошти для Фонду визначаються
окремим рядком.
Кошти Фонду формуються за рахунок:
бюджетних коштів;
добровільних внесків юридичних і фізичних осіб (у тому числі
іноземних).
Кошти Фонду розподіляються на конкурсній основі.
Стаття 36. Державні наукові та науково-технічні програми
Державні наукові та науково-технічні програми є основним
засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки
шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для
розв'язання найважливіших природничих, технічних і гуманітарних
проблем.
Державні наукові та науково-технічні програми поділяються на:
загальнодержавні (національні);
державні (міжвідомчі);
галузеві (багатогалузеві);
регіональні (територіальні).
Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних
програм мають також відповідні частини загальнодержавних
(національних) програм економічного, соціального,
національно-культурного розвитку, охорони довкілля.
Основним засобом реалізації загальнодержавних (національних)
науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві
(багатогалузеві) та регіональні (територіальні) програми.
Державні наукові та науково-технічні програми формуються
Міністерством України у справах науки і технологій на основі
цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах.
Обсяги фінансування загальнодержавних (національних)
науково-технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою
України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України.
Положення про державні наукові та науково-технічні програми
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 37. Державне замовлення на науково-технічну продукцію
Державне замовлення на науково-технічну продукцію щорічно
формується Міністерством України у справах науки і технологій та
Міністерством економіки України на основі переліку найважливіших
розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та
продукції, і затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно
до законодавства України.
Стаття 38. Державний інноваційний фонд
З метою фінансового забезпечення проведення державної
політики у науковій і науково-технічній діяльності і заходів,
спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні,
створюється Державний інноваційний фонд, положення про який
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державний інноваційний фонд підпорядковується Міністерству
України у справах науки і технологій.
Державний інноваційний фонд здійснює на конкурсних засадах
фінансову та матеріально-технічну підтримку заходів, спрямованих
на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та
новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення,
освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції.
Кошти Державного інноваційного фонду формуються за рахунок
зборів до цього фонду, встановлених законодавством України, а
також позабюджетних коштів, одержаних від повернення позик,
інвестиційних вкладів, лізингових платежів, надходжень від
сумісної діяльності з виконавцями інноваційних проектів,
добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, та інших
надходжень, що не суперечать законодавству України.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »