Про Кабінет Міністрів України
Верховна Рада України; Закон від 16.05.2008279-VI
Документ 279-17, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 13.10.2010, підстава 2591-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Закону
N 2591-VI ( 2591-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 9, ст.58 }
Про Кабінет Міністрів України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 25, ст.241 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 922-VI ( 922-17 ) від 04.02.2009, ВВР, 2009, N 26, ст.323 -
Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від 24.11.2009 N 1168-VI ( 1168-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.461 - Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2009 ( v017p710-09 ) від 07.07.2009 N 1782-VI ( 1782-17 ) від 22.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.85 N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496 N 2520-VI ( 2520-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.24 N 2521-VI ( 2521-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.25 }

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Кабінет Міністрів України у системі органів
державної влади України
1. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у
системі органів виконавчої влади.
2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу
безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи
виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та
місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює
діяльність цих органів.
3. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України
( 254к/96-ВР ).
Стаття 2. Основні завдання Кабінету Міністрів України
1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:
1) забезпечення державного суверенітету та економічної
самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої
політики держави, виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів
України, актів Президента України;
2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та
громадянина, створення сприятливих умов для вільного і
гармонійного розвитку особистості;
3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової,
інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової,
структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та
зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я,
освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і
природокористування;
4) розроблення і виконання загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального, культурного
розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і
виконання інших державних цільових програм;
5) забезпечення розвитку і державної підтримки
науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;
6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності;
здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до
закону;
7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та
національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із
злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
8) організація і забезпечення провадження
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
9) спрямування та координація роботи міністерств, інших
органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
Стаття 3. Принципи діяльності Кабінету Міністрів України
1. Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на
принципах верховенства права, законності, поділу державної влади,
безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності,
відкритості та прозорості.
2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
3. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет
Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його
засіданнях.
4. Кабінет Міністрів України регулярно інформує громадськість
через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає
громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне
значення. Прийняття Кабінетом Міністрів України актів, що містять
інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках,
визначених законом, у зв'язку із забезпеченням національної
безпеки та оборони України. Всі рішення Кабінету Міністрів України
підлягають обов'язковому оприлюдненню, крім актів, що містять
інформацію з обмеженим доступом.
Стаття 4. Правові засади діяльності Кабінету Міністрів
України
1. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, іншими законами
України, а також указами Президента України та постановами
Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України.
2. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України визначаються Конституцією України
( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами України.
3. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та цього Закону затверджує Регламент
Кабінету Міністрів України ( 950-2007-п ), який визначає порядок
проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та
прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Стаття 5. Місцезнаходження Кабінету Міністрів України
1. Кабінет Міністрів України знаходиться у столиці України -
місті Києві.
Розділ II
СКЛАД І ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 6. Склад Кабінету Міністрів України та статус його
членів
1. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України,
віце-прем'єр-міністри та міністри України.
2. Посадовий склад (кількість та перелік посад)
новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Верховною
Радою України за поданням Прем'єр-міністра України одночасно з
призначенням персонального складу Кабінету Міністрів України у
порядку, встановленому статтею 9 цього Закону. У разі прийняття
Кабінетом Міністрів України рішення про утворення, реорганізацію
або ліквідацію міністерства, посадовий склад Кабінету Міністрів
України вважається зміненим з дня прийняття такого рішення.
3. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до
політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство.
4. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим та іншими законами
України.
5. За поданням Прем'єр-міністра України Верховна Рада України
може призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерств. До
складу Кабінету Міністрів України може бути призначено не більше
двох таких міністрів.
Стаття 7. Вимоги до членів Кабінету Міністрів України
1. Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни
України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють
державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів
Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену
і не зняту у встановленому законом порядку.
2. Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати
свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької,
наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу
керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації,
що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що
порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів
України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів
України у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин
припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку.
3. У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання
щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи,
яка є народним депутатом України, до подання додається особиста
заява народного депутата України про дострокове припинення ним
депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена
Кабінету Міністрів України. Питання про дострокове припинення
повноважень народного депутата України розглядається невідкладно
після призначення його членом Кабінету Міністрів України на тому ж
пленарному засіданні Верховної Ради України.
Стаття 8. Призначення на посаду Прем'єр-міністра України
1. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною
Радою України за поданням Президента України.
2. Подання про призначення Верховною Радою України на посаду
Прем'єр-міністра України Президент України вносить за пропозицією
коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України,
сформованої відповідно до статті 83 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (фракції, яка має права коаліції), в строк не
пізніше ніж на п'ятнадцятий день після надходження такої
пропозиції.
3. Пропозиція коаліції депутатських фракцій (фракції, яка має
права коаліції) подається Президенту України за підписом
керівників усіх депутатських фракцій, які утворили коаліцію
(керівника фракції, яка має права коаліції), на підставі рішення
загальних зборів коаліції (фракції, яка має права коаліції).
4. У разі порушення вимог Конституції України
( 254к/96-ВР ) та цього Закону щодо внесення пропозиції стосовно
кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України, невідповідності
запропонованої кандидатури вимогам до члена Кабінету Міністрів
України, передбаченим цим Законом, Президент України інформує
Верховну Раду України про неможливість внесення подання щодо
запропонованої кандидатури.
5. До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра
України додаються:
1) відомості про громадянство;
2) відомості про освіту;
3) відомості про фах;
4) відомості про партійність;
5) відомості про трудову діяльність і автобіографія;
6) декларація про особисті доходи, зобов'язання фінансового
характеру та майновий стан за рік, що передує року подання;
7) відомості про перебування у складі керівного органу чи
наглядової ради підприємства або організації, що має на меті
одержання прибутку;
8) відомості про судимість кандидата.
Усі відомості подаються державною мовою і власноручно
підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.
6. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією
депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному
засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими
фракціями та відповідає на їхні запитання.
7. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України виступає на
пленарному засіданні Верховної Ради України з викладом основних
положень проекту Програми діяльності майбутнього Кабінету
Міністрів України та відповідає на запитання народних депутатів
України.
8. Голосування у Верховній Раді України щодо призначення
Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення
про призначення Прем'єр-міністра України приймається у формі
постанови Верховної Ради України.
9. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на
посаду Прем'єр-міністра України Президент України вносить на
розгляд Верховної Ради України подання про призначення на
зазначену посаду в порядку, встановленому частинами другою,
четвертою та п'ятою цієї статті.
10. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, вступає на
посаду в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону. Після
прийняття постанови Верховної Ради України про її призначення до
вступу на посаду новопризначений Прем'єр-міністр України набуває
повноважень проводити всі необхідні консультації щодо формування
складу Кабінету Міністрів України та вносити подання, зазначені у
частині першій статті 9 цього Закону, Програму діяльності Кабінету
Міністрів України відповідно до статті 11 цього Закону.
Стаття 9. Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів
України
1. Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра
України, Міністра оборони України і Міністра закордонних справ
України, призначаються на посаду Верховною Радою України за
поданням Прем'єр-міністра України.
2. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України
новопризначений Прем'єр-міністр України вносить до Верховної Ради
України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України
відповідно до вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ) та цього
Закону. У цьому поданні пропонується повний посадовий склад
Кабінету Міністрів України.
3. Подання Прем'єр-міністра України, зазначене у частині
другій цієї статті, стосовно персонального складу Кабінету
Міністрів України може вноситися єдиним списком. Подання щодо
окремих кандидатур на посади, зазначені у поданні щодо посадового
складу, може вноситися окремо.
4. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ
України призначаються на посаду Верховною Радою України за
поданням Президента України.
5. Подання про призначення членів Кабінету Міністрів України,
зазначені у частинах першій та четвертій цієї статті, щодо
кандидатів на відповідні посади вносяться разом з:
1) відомостями про громадянство;
2) відомостями про освіту;
3) відомостями про фах;
4) відомостями про партійність;
5) відомостями про трудову діяльність і автобіографією;
6) декларацією про особисті доходи, зобов'язання фінансового
характеру та майновий стан за рік, що передує року подання;
7) відомостями про перебування у складі керівного органу чи
наглядової ради підприємства або організації, що має на меті
одержання прибутку;
8) відомостями про судимість кандидата.
6. На кожну посаду члена Кабінету Міністрів України вноситься
одна кандидатура.
7. Кандидат на посаду члена Кабінету Міністрів України за
пропозиціями депутатських фракцій до розгляду питання про його
призначення на пленарному засіданні Верховної Ради України може
зустрічатися з депутатськими фракціями та відповідати на їхні
запитання.
8. Верховна Рада України розглядає подання та призначає на
посаду членів Кабінету Міністрів України. Верховна Рада України
приймає рішення з цього приводу у формі постанови. Рішення щодо
призначення членів Кабінету Міністрів України може прийматися як
списком, так і щодо окремих посад. Рішення Верховної Ради України
щодо призначення члена Кабінету Міністрів України приймається за
його присутності.
9. Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів України
вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не прийняла
рішення про її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів
України.
10. У разі відхилення Верховною Радою України кандидатури на
посаду члена Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України, а
у випадках, установлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), -
Президент України вносить подання про призначення на посаду члена
Кабінету Міністрів України в порядку, визначеному цією статтею.
11. Призначення на вакантну посаду члена Кабінету Міністрів
України (крім Прем'єр-міністра України) здійснюється в порядку та
з урахуванням вимог, передбачених частинами першою, третьою -
десятою цієї статті.
12. Постанова Верховної Ради України в частині призначення
члена Кабінету Міністрів України набирає чинності з моменту
складення ним присяги у порядку, встановленому статтею 10 цього
Закону.
Стаття 10. Вступ на посаду членів Кабінету Міністрів України
та початок роботи новосформованого Кабінету
Міністрів України
1. Особа, призначена на посаду члена Кабінету Міністрів
України, у день свого призначення перед вступом на посаду складає
на пленарному засіданні Верховної Ради України таку присягу:
"Усвідомлюючи високу відповідальність члена Кабінету
Міністрів України, урочисто присягаю на вірність Українському
народові. Зобов'язуюся додержуватися Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України, зміцнювати суверенітет і
незалежність України, обстоювати права і свободи людини та
громадянина, дбати про добробут Українського народу, сталий
демократичний розвиток суспільства".
2. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України
присягу зачитує Прем'єр-міністр України, її текст підписує кожен
член Кабінету Міністрів України.
3. Член Кабінету Міністрів України вступає на посаду з
моменту складення ним присяги. Підписаний членом Кабінету
Міністрів України текст присяги зберігається в його особовій
справі.
4. Особа, яка у день свого призначення на посаду члена
Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) не
склала присяги, вважається такою, що відмовилася від посади.
5. Кабінет Міністрів України набуває повноважень та
розпочинає роботу після складення присяги не менше ніж двома
третинами від його посадового складу, визначеного відповідно до
статті 6 цього Закону.
6. Член Кабінету Міністрів України, призначений на вакантну
посаду в діючому складі Кабінету Міністрів України, у день свого
призначення перед вступом на посаду особисто складає присягу на
пленарному засіданні Верховної Ради України і невідкладно після
цього підписує її текст.
Стаття 11. Програма діяльності Кабінету Міністрів України
1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України базується
на узгоджених політичних позиціях та програмних завданнях коаліції
депутатських фракцій у Верховній Раді України.
2. Програма діяльності Кабінету Міністрів України подається
до Верховної Ради України новопризначеним Прем'єр-міністром
України разом із поданням про посадовий та персональний склад
Кабінету Міністрів України, зазначеним у частині другій статті 9
цього Закону.
3. Програма діяльності Кабінету Міністрів України
розглядається Верховною Радою України невідкладно після складення
присяги членами новосформованого Кабінету Міністрів України та
набуття ним повноважень відповідно до частини п'ятої статті 10
цього Закону. Програма діяльності Кабінету Міністрів України
вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від
конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про
схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України
приймається у формі постанови Верховної Ради України.
4. Верховна Рада України може надати Кабінету Міністрів
України можливість доопрацювати Програму діяльності Кабінету
Міністрів України. Повторний розгляд Програми діяльності Кабінету
Міністрів України Верховною Радою України проводиться не пізніше
ніж на п'ятнадцятий день після прийняття такого рішення.
Розділ III
СКЛАДЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА ВІДСТАВКА
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 12. Складення повноважень Кабінету Міністрів України
у зв'язку з обранням нового складу Верховної Ради
України
1. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед
новообраною Верховною Радою України.
2. Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України
подається Прем'єр-міністром України чи особою, яка виконує його
повноваження, та оголошується на першому пленарному засіданні
новообраної Верховної Ради України.
Стаття 13. Відставка Кабінету Міністрів України
1. Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:
1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри
Кабінету Міністрів України;
2) відставки Прем'єр-міністра України;
3) смерті Прем'єр-міністра України.
Стаття 14. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок
прийняття Верховною Радою України резолюції
недовіри
1. Верховна Рада України за пропозицією Президента України
або не менш як третини від її конституційного складу може
розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України
та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України.
2. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не
пізніше ніж через десять днів після внесення пропозиції
розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України, на
яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. У разі
розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України
за пропозицією Президента України у пленарному засіданні Верховної
Ради України бере участь Президент України.
3. Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається
прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституційного
складу Верховної Ради України.
4. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри
Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету
Міністрів України.
5. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не
може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз
протягом чергової сесії, а також протягом року після схвалення
Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом
останньої сесії Верховної Ради України.
Стаття 15. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок
відставки Прем'єр-міністра України
1. Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді
України про свою відставку.
2. Верховна Рада України розглядає питання про відставку
Прем'єр-міністра України не пізніше ніж на десятий день після
надходження заяви про відставку, якщо вона надійшла під час
чергової сесії Верховної Ради України, і не пізніше першого
пленарного тижня наступної чергової сесії, якщо така заява
надійшла у міжсесійний період.
3. Прем'єр-міністр України звільняється з посади з дня
прийняття рішення про його відставку на пленарному засіданні
Верховної Ради України.
4. Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку
Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу
Кабінету Міністрів України.
Стаття 16. Відставка Кабінету Міністрів України у разі смерті
Прем'єр-міністра України
1. Повноваження Прем'єр-міністра України у разі його смерті
припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
2. Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у разі
його смерті має наслідком відставку всього складу Кабінету
Міністрів України.
Стаття 17. Продовження виконання повноважень Кабінетом
Міністрів України та окремими членами Кабінету
Міністрів України
1. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед
новообраною Верховною Радою України або перебуває у відставці з
підстав, передбачених статтею 13 цього Закону, продовжує
виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого
Кабінету Міністрів України.
2. У разі смерті Прем'єр-міністра України повноваження
Прем'єр-міністра України на період до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України виконує Перший
віце-прем'єр-міністр України.
3. У разі обрання члена Кабінету Міністрів України народним
депутатом України новообраної Верховної Ради України він набуває
повноважень народного депутата України у порядку, визначеному
законом, без подання документа про його звільнення з посади і
продовжує здійснювати повноваження члена Кабінету Міністрів
України до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів
України.
Стаття 18. Звільнення з посади члена Кабінету Міністрів
України
1. Прем'єр-міністр України звільняється з посади з дня
прийняття його відставки Верховною Радою України.
2. Член Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра
України) може бути звільнений з посади Верховною Радою України:
1) за поданням Прем'єр-міністра України (стосовно Міністра
закордонних справ України та Міністра оборони України таке подання
вноситься за згодою Президента України);
2) за поданням Президента України - Міністр закордонних справ
України та Міністр оборони України;
3) за власною ініціативою;
4) шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів
України за поданою ним заявою про відставку.
3. Рішення Верховної Ради України про звільнення з посади
члена Кабінету Міністрів України приймається у формі постанови
Верховної Ради України.
4. Член Кабінету Міністрів України звільняється з посади з
дня прийняття відповідного рішення Верховною Радою України.
5. У разі смерті члена Кабінету Міністрів України його
повноваження вважаються припиненими з дня його смерті.
6. Особа призначається на вакантну посаду члена Кабінету
Міністрів України у порядку, встановленому цим Законом, та вступає
на посаду після складення присяги відповідно до частини шостої
статті 10 цього Закону.
7. Усі члени Кабінету Міністрів України, який склав
повноваження перед новообраною Верховною Радою України або
перебуває у відставці, звільняються зі своїх посад з моменту
початку роботи новосформованим Кабінетом Міністрів України
відповідно до статті 10 цього Закону.
Розділ IV
КОМПЕТЕНЦІЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 19. Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів
України
1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на
забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання
Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, актів Президента
України, постанов Верховної Ради України, а також Програми
діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою
України, вирішення питань державного управління у сфері економіки
та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони
здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони
навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,
природокористування, правової політики, законності, забезпечення
прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції,
розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики,
цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
2. Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за
виконанням органами виконавчої влади Конституції України
( 254к/96-ВР ) та інших актів законодавства України, вживає
заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів.
Стаття 20. Основні повноваження Кабінету Міністрів України
1. Кабінет Міністрів України:
1) у сфері економіки та фінансів:
забезпечує проведення державної економічної політики,
здійснює прогнозування та державне регулювання національної
економіки;
забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм
економічного та соціального розвитку;
визначає доцільність розроблення державних цільових програм з
урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх
виконання;
здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної
власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в
установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління
зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам
виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним
суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання
державних програм приватизації; подає Верховній Раді України
пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації;
сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед
законом усіх форм власності та соціальній спрямованості
національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та
антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та
ринкової інфраструктури;
забезпечує здійснення державної регуляторної політики у
сфері господарської діяльності; { Пункт 1 частини першої статті 20
доповнено абзацом згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від
01.07.2010 }
забезпечує розроблення і виконання програм структурної
перебудови галузей національної економіки та інноваційного
розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та
санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення
державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі
промисловості, які потребують прискореного розвитку;
забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;
забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх
життя;
визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних
потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на
її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання
щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах);
утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і
матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх
використання;
забезпечує проведення державної аграрної політики та
продовольчу безпеку держави;
забезпечує проведення державної фінансової та податкової
політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;
розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про
внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання
затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України,
подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
приймає рішення про використання коштів резервного фонду
Державного бюджету України;
обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск
облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик, державних
грошово-речових лотерей;
організовує державне страхування;
забезпечує проведення державної політики цін та здійснює
державне регулювання ціноутворення; { Абзац сімнадцятий пункту 1
частини першої статті 20 в редакції Закону N 922-VI ( 922-17 ) від
04.02.2009 - Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 29-рп/2009 ( v029p710-09 ) від 24.11.2009;
в редакції Закону N 1782-VI ( 1782-17 ) від 22.12.2009 }
забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України,
здійснює в межах, визначених законом, регулювання
зовнішньоекономічної діяльності;
організовує та забезпечує здійснення митної справи;
бере участь у складанні платіжного балансу та організовує
роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України,
забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;
виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про
Державний бюджет України межах надаються іноземними державами,
банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших
випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти,
науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного
середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:
забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає
заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує
соціальний захист громадян;
сприяє розвитку соціального діалогу, відповідно до закону
проводить консультації із всеукраїнськими об'єднаннями профспілок
і всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців щодо
проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань
розроблення та здійснення державної політики у сфері трудових
відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту;
забезпечує підготовку проектів законів щодо державних
соціальних стандартів і соціальних гарантій;
забезпечує розроблення та виконання державних програм
соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення
матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів,
пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств
населення;
забезпечує проведення державної політики зайнятості
населення, розроблення та виконання відповідних державних програм,
вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки
кадрів, регулює міграційні процеси;
забезпечує проведення державної політики у сферах охорони
здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства
та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян
послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;
забезпечує проведення державної політики у сферах культури,
етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин,
охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і
функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на
всій території України; створює умови для вільного розвитку мов
корінних народів і національних меншин України, сприяє задоволенню
національно-культурних потреб українців, які проживають за межами
України;
забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення
матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку
охорони здоров'я, освіти, культури і спорту, туристичного та
рекреаційного господарства;
проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє
становленню єдиного інформаційного простору на території України;
забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і
зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і
виконання загальнодержавних науково-технічних програм;
вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у
науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності
підприємств, установ та організацій;
визначає порядок формування та використання фондів для
науково-технічної діяльності;
забезпечує проведення державної політики у сфері охорони
природи, екологічної безпеки та природокористування;
забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних
екологічних програм;
здійснює в межах своїх повноважень державне управління у
сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних
ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;
приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення)
або припинення діяльності підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства
про охорону праці та навколишнього природного середовища;
координує діяльність органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій,
пов'язану з охороною навколишнього природного середовища,
виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних
програм;
забезпечує здійснення заходів, передбачених державними
програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає
рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж,
катастроф, стихійного лиха;
засновує премії та стипендії Кабінету Міністрів України за
особливі досягнення в різних сферах суспільного життя, визначає їх
розмір та порядок призначення; { Пункт 2 частини першої статті 20
доповнено абзацом згідно із Законом N 2520-VI ( 2520-17 ) від
09.09.2010 }
3) у сферах правової політики, законності, забезпечення прав
і свобод людини та громадянина:
забезпечує проведення державної правової політики;
здійснює контроль за додержанням законодавства органами
виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами
місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих
повноважень органів виконавчої влади;
вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і
здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони
власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки,
боротьби із злочинністю, протидії корупції;
здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень
органами виконавчої влади та їх керівниками;
створює умови для вільного розвитку і функціонування системи
юридичних послуг та правової допомоги населенню;
забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах,
визначених законом про Державний бюджет України, та створює
належні умови для функціонування судів та діяльності суддів;
організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення
діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників
зазначених органів та членів їхніх сімей;
4) у сфері зовнішньої політики:
забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну
діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в
цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних
делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів
України, та інші пов'язані з цим документи;
забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори
вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів
України;
приймає рішення про придбання за кордоном у власність України
нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об'єктів) для потреб
закордонних дипломатичних установ України;
5) у сфері національної безпеки та обороноздатності:
здійснює заходи щодо охорони та захисту державного кордону
України і території України;
здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки України,
розробляє та затверджує державні програми з цих питань;
здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил
України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону
чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову
військову службу; { Абзац четвертий пункту 5 частини першої статті
20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2521-VI ( 2521-17 )
від 09.09.2010 }
вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України,
оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до
закону військових формувань;
забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям,
особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей;
здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту
України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та
переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного
стану;
вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців
України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;
визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового
комплексу;
6) у сфері вдосконалення державного управління та державної
служби:
організовує проведення єдиної державної політики у сфері
державної служби;
здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів
виконавчої влади;
розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення
системи органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності
їх діяльності та оптимізації витрат, пов'язаних з утриманням
апарату управління;
утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші
центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах
коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання
органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені
органи;
призначає постійного представника Кабінету Міністрів України
у Конституційному Суді України;
вживає в межах своїх повноважень заходів щодо заохочення та
приймає відповідно до закону рішення про притягнення до
дисциплінарної відповідальності:
а) керівників центральних органів виконавчої влади та їх
заступників;
б) голів місцевих державних адміністрацій (крім звільнення їх
з посади);
в) інших посадових осіб, які призначаються на посаду
Кабінетом Міністрів України;
затверджує граничну чисельність працівників органів
виконавчої влади;
визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників
бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а
також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і
начальницького складу).
2. Кабінет Міністрів України здійснює також інші
повноваження, визначені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами
України.
Стаття 21. Передача Кабінетом Міністрів України своїх
повноважень
1. Кабінет Міністрів України у випадках, передбачених
законами України, може передавати для тимчасового виконання окремі
власні повноваження, окремі повноваження центральних органів
виконавчої влади іншим органам виконавчої влади з одночасною
передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для
належного виконання таких повноважень.
2. Кабінет Міністрів України контролює здійснення переданих
ним повноважень, несе відповідальність за результати їх
здійснення. У разі неналежного виконання повноваження, переданого
іншому органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України може
скасувати рішення про передачу цього повноваження.
Розділ V
ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ У ВІДНОСИНАХ
З ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 22. Повноваження Кабінету Міністрів України у
відносинах з міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади
1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які
забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах
суспільного і державного життя, виконання Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, актів Президента України,
постанов Верховної Ради України, додержання прав і свобод людини
та громадянина.
2. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та
підконтрольні йому.
3. Питання діяльності міністерств у Кабінеті Міністрів
України представляють відповідні міністри.
4. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники
яких не входять до складу Кабінету Міністрів України,
спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких
центральних органів виконавчої влади представляють відповідні
міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці
органи.
5. Кабінет Міністрів України утворює у системі міністерств
урядові органи, затверджує положення про них, призначає та
звільняє їх керівників.
6. Урядові органи відповідальні перед Кабінетом Міністрів
України, підзвітні та підконтрольні міністру, у системі
міністерства якого вони створені та функціонують.
7. Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність
працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України
для утримання органів виконавчої влади.
8. Кабінет Міністрів України може скасовувати акти
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю
чи в окремій частині.
9. Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє
з посади:
1) керівників центральних органів виконавчої влади, які не
входять до складу Кабінету Міністрів України, - за поданням
Прем'єр-міністра України;
2) відповідно до закону членів колегіальних центральних
органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету
Міністрів України, - за поданням Прем'єр-міністра України;
3) перших заступників і заступників міністрів - за поданням
міністрів;
4) перших заступників і заступників керівників інших
центральних органів виконавчої влади - за поданням міністрів, до
сфери спрямування та координації яких належать ці органи, у
порядку, визначеному законодавством про державну службу;
5) керівників урядових органів - за поданням міністра, у
системі міністерства якого функціонують відповідні органи.
10. Особливості відносин Кабінету Міністрів України з
окремими центральними органами виконавчої влади можуть визначатися
законами України.
Стаття 23. Повноваження Кабінету Міністрів України у
відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки
Крим і підвідомчими їй органами
1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність
Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо виконання
Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, актів Президента
України і актів Кабінету Міністрів України на території Автономної
Республіки Крим. Кабінет Міністрів України має право одержувати
від Ради міністрів Автономної Республіки Крим інформацію з питань
її діяльності.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим підзвітна та
підконтрольна Кабінету Міністрів України з питань виконання нею
державних функцій і повноважень.
3. Кабінет Міністрів України заслуховує звіти Голови Ради
міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання Радою
міністрів Автономної Республіки Крим державних функцій і
повноважень.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »