Про автомобільний транспорт
Закон України від 05.04.20012344-III
Документ 2344-III, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.11.2018, підстава - 2581-VIII

     Формування,  затвердження  та  ведення реєстру міжнародних та 
міжміських і приміських автобусних маршрутів загального
користування здійснюються у порядку ( z1144-13 ), встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту. { Частина четверта статті 14 в редакції Закону N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Формування та ведення реєстру міжміських і приміських
автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за
межі території області (внутрішньообласних маршрутів),
покладається на Верховну Раду Автономної Республіки Крим чи
обласні держадміністрації, які затверджують мережу і паспорти
міжміських та приміських автобусних маршрутів, які не виходять за
межі території області (внутрішньообласних маршрутів).
Формування та ведення реєстру міських автобусних маршрутів
загального користування покладається на виконавчий орган
сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту,
який затверджує мережу і паспорти міських автобусних маршрутів.
{ Частину сьому статті 14 виключено на підставі Закону
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Формування та ведення реєстру стоянок таксі покладається на
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного
населеного пункту, який затверджує мережу і паспорти міських
стоянок.
Стаття 15. Підтримка розвитку автомобільного транспорту та
інвестиційна політика
Розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою
органів державної влади шляхом створення умов для:
надання соціально значущих послуг такого транспорту;
придбання транспортних засобів та засобів їх технічного
обслуговування і ремонту;
стимулювання розвитку ринку відповідних послуг.
Інвестиційну політику на автомобільному транспорті,
спрямовану на виконання положень загальнодержавних програм
розвитку автомобільного транспорту, реалізують органи виконавчої
влади на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.
Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті реалізують
суб'єкти господарювання шляхом використання своїх внутрішніх
ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та
залучених коштів.
Глава 4
ПЕРСОНАЛ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ
Стаття 16. Статус персоналу автомобільного транспорту
До персоналу автомобільного транспорту належать працівники,
які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи
вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування
транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з
перевезеннями.
Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту
регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про
дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Стаття 17. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту
Персонал автомобільного транспорту повинен відповідати
визначеним законодавством вимогам, зокрема:
мати необхідний рівень професійної кваліфікації;
забезпечувати якісне та безпечне надання послуг
автомобільного транспорту з перевезення пасажирів чи вантажів;
ввічливо та уважно реагувати на звернення і скарги споживачів
послуг автомобільного транспорту.
Підготовку, перепідготовку, атестацію та підвищення
кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюють у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері транспорту, та Міністерства внутрішніх
справ України.
Стаття 18. Особливості організації праці та контролю за
роботою водіїв транспортних засобів
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю
за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники
зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх
праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки
дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони
праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним
проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх
санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. { Абзац п'ятий
частини першої статті 18 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від
24.09.2008 }
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має
забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і
включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а
також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та
законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв
транспортних засобів визначається законодавством.
Глава 5
ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ
Стаття 19. Класифікація та реєстрація транспортних засобів
Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:
транспортні засоби загального призначення;
транспортні засоби спеціалізованого призначення;
транспортні засоби спеціального призначення.
При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах
роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу
загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого
призначення.
При державній реєстрації вантажних автомобілів у
реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення
згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп,
напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу,
самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного
ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка
розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття
та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний,
автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для
пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних
документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з
документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний
автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації,
броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими
сигнальними пристроями тощо). { Частина четверта статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
Зареєстровані легкові автомобілі, які обладнуються
устаткуванням для роботи як таксі і використовуються згідно з
відомостями, поданими ліцензіатом органу ліцензування
господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів
автомобільним транспортом, при провадженні такого виду
господарської діяльності, державній перереєстрації не підлягають.
{ Частина п'ята статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає
Кабінет Міністрів України.
Стаття 20. Вимоги до транспортних засобів і частин до них
Конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також
їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких
установлює Кабінет Міністрів України ( 1166-2010-п ), та
забезпечувати:
безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи
беруть участь у дорожньому русі;
відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних
речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та
інших чинників негативного впливу на людину та довкілля;
запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх
облаштування;
ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і
експлуатаційних матеріалів;
захист від незаконного використання транспортних засобів та
запобігання пошкодженню вантажів;
збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення
транспортного засобу до його утилізації;
відповідність іншим вимогам законодавства.
Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати
вимогам нормативної і конструкторської документації та мати
маркування для їх ідентифікації.
Технічні вимоги до обладнання, що встановлюється на таксі,
визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
До перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять
другої до шостої години), крім тих, що використовуються на
маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських
перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними
приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку
водіїв. { Статтю 20 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4950-VI
( 4950-17 ) від 07.06.2012 }
До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються
транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх
відповідність вимогам щодо безпеки руху та екологічної безпеки
країн, на територію яких передбачено в'їзд, ліцензія на
перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та/або небезпечних
відходів (тільки для транспортних засобів
перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні
документи, документи стосовно страхування, номерні та
розпізнавальні знаки. { Частина статті 20 в редакції Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 222-VIII
( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Причепи та напівпричепи, які використовуються для міжнародних
перевезень вантажів, можуть мати реєстраційні документи, номерні
та розпізнавальні знаки іншої держави, у якій вони зареєстровані.
Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які
використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають
відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави,
дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного
засобу.
У транспортному засобі, призначеному для міжнародних
перевезень небезпечних вантажів, крім документів, що підтверджують
їх відповідність вимогам, визначеним цією статтею, мають бути
документи про допущення до перевезень таких вантажів, які
видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.
У транспортному засобі, призначеному для міжнародних
перевезень швидкопсувних вантажів, крім документів, що
підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним цією статтею,
мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів,
які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.
На території України повинні виконуватися вимоги встановлення
та використання на транспортних засобах, які призначаються для
міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів)
реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені
законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.
Стаття 21. Зберігання транспортних засобів
Власники (користувачі) автобусів, що використовуються для
перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати
їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях,
гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється
зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для
цього майданчиками.
Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень за
погодженням з відповідним підрозділом Національної поліції
приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних
засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх
діяльністю відповідно до законодавства. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012, N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }
Стаття 22. Вимоги до технічного обслуговування і ремонту
транспортних засобів
Технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх
складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та
забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під
час використання, зберігання або утримання протягом періоду
експлуатації.
Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних
засобів є суб'єкти господарювання, які відповідають таким вимогам:
мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування
і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам;
роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює
персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до
видів цих робіт;
мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і
ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.
Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту
транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт)
встановлюються технічним регламентом з підтвердження
відповідності, затвердженим у встановленому законодавством
порядку.
Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та
ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у
сфері транспорту.
Технологічні норми проектування виробничих споруд і
підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері транспорту.
Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних
засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і
ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту.
Правила експлуатації колісних транспортних засобів
( z1453-13 ), їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних
батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених
під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері транспорту. { Статтю 22 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Стаття 23. Контроль технічного стану транспортних засобів
Контроль технічного стану транспортних засобів включає:
обов'язковий технічний контроль транспортних засобів;
перевірку технічного стану транспортних засобів
автомобільними перевізниками.
Перевірку технічного стану транспортних засобів під час
обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють
суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України
"Про дорожній рух" ( 3353-12 ) в порядку, який встановлює Кабінет
Міністрів України. { Частина друга статті 23 в редакції Закону N 3565-VI ( 3565-17 )
від 05.07.2011 }
У період між обов'язковими технічними контролями
відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам
законодавства забезпечує перевізник.

{ Частину четверту статті 23 виключено на підставі Закону
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю
транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка технічного стану транспортних засобів
автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту. { Текст статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }
Стаття 24. Вимоги до автомобільного палива, мастильних
матеріалів та до їх реалізації
Автомобільне паливо та мастильні матеріали мають відповідати
встановленим законодавством вимогам та технічним вимогам
виробників транспортних засобів. Реалізацію автомобільного палива
та мастильних матеріалів споживачу здійснюють за умови їх
відповідності на місці реалізації встановленим вимогам, що
підтверджує сертифікат відповідності. Реалізацію здійснюють лише у
відведених для цього в установленому порядку місцях.
Відносини між продавцем і покупцем автомобільного палива та
мастильних матеріалів визначає законодавство.
Стаття 25. Особливості договору про технічне обслуговування
і ремонт транспортного засобу
Договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного
засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між
замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна,
квитанція тощо).
Істотними умовами договору про технічне обслуговування і
ремонт транспортного засобу є:
найменування та місце розташування сторін за цим договором;
перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та
термін їх виконання;
вартість робіт та порядок розрахунків;
перелік складових частин (матеріалів), використаних
виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання
робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного
засобу;
перелік документів, який надається замовнику для
підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та
гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт
транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може
нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані
послуги.
Стаття 26. Обов'язки та відповідальність виконавця за
договором про технічне обслуговування і ремонт
транспортних засобів
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт
транспортних засобів зобов'язаний:
надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі)
особисто візуально контролювати виконання робіт за договором за
умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених
законодавством;
безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання
виконаної згідно з договором роботи;
безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику
витрати, пов'язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним
виконанням договору;
гарантувати відповідність технічного стану транспортного
засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного
обслуговування і ремонту цього транспортного засобу;
підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт
та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати
виконання;
виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.
Виконавець за договором про надання послуг з технічного
обслуговування і ремонту транспортного засобу несе
відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього
договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 27. Права замовника за договором про технічне
обслуговування і ремонт транспортного засобу
Замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт
транспортного засобу має право:
одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його
виконавця;
особисто (або доручити уповноваженій ним особі) візуально
контролювати виконання робіт за договором за умов додержання вимог
безпеки з охорони праці, передбачених законодавством;
на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання
або неналежного виконання виконавцем договору, а також на
безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну;
отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та
обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту
транспортного засобу.
Стаття 28. Вимоги до автостанцій та зупинок таксі
На автостанціях забезпечується:
прийом та відправлення автобусів і пасажирів;
організація продажу квитків населенню;
диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;
контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої
документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи
підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території;
організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.
У разі скорочення обсягів пасажирських перевезень задіяні для
цього приміщення автостанцій тимчасово, до відновлення зазначених
обсягів перевезень, відповідно до законодавства можуть
використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг.
Перепрофілювання автостанцій може здійснюватися їх власниками
лише при закритті усіх автобусних маршрутів загального
користування, що пролягають через них, та за згодою органу
місцевого самоврядування населеного пункту.
Розміщення зупинок та стоянок таксі повинно забезпечувати:
зручний і безпечний прохід до них;
пропускну здатність дороги;
відсутність перешкод для інших учасників дорожнього руху;
зручну пересадку на інші види транспорту;
безпеку дорожнього руху.
Розміщення майданчиків для розвороту і відстою автобусів у
початкових і кінцевих пунктах маршрутів повинно відповідати
вимогам безпеки дорожнього руху.
Глава 6
АВТОМОБІЛЬНИЙ ПЕРЕВІЗНИК
Стаття 29. Засади діяльності автомобільного перевізника, що
здійснює перевезення пасажирів на договірних
умовах { Назва статті 29 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від
24.09.2008 }
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим
перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних
умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства
та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення
пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на
законних підставах. { Частина перша статті 29 в редакції Закону
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові
перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими
тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Стаття 30. Основні права та обов'язки автомобільного
перевізника та автомобільного самозайнятого
перевізника, які здійснюють перевезення пасажирів
на договірних умовах
Автомобільний перевізник та автомобільний самозайнятий
перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних
умовах, мають право:
відміняти рейси своїх транспортних засобів за обставин, які
він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши
пасажирам (або замовнику послуг) кошти, сплачені ними за
перевезення;
обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха,
епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози
життю пасажирів чи безпеці вантажів;
зазначати в багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні
пошкодження, або відмовлятися від його перевезення в разі
заперечення пасажира щодо такого зазначення.
Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів
на договірних умовах, зобов'язаний:
забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про
автомобільний транспорт;
забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного
автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажирів
документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за
маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні
пасажирам, які не пред'явили необхідні документи; { Частину другу
статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 2753-VI
( 2753-17 ) від 02.12.2010 }
забезпечувати контроль технічного та санітарного стану
автобусів чи таксі перед початком роботи;
забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та
післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;
забезпечувати водіїв необхідною документацією;
утримувати транспортні засоби в належному технічному та
санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки
пасажирів та відправлення;
забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця
призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення
поїздки через технічну несправність транспортного засобу.
Автомобільний самозайнятий перевізник, який здійснює
перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний:
утримувати транспортні засоби в належному технічному та
санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки
пасажирів та відправлення;
забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця
призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення
поїздки через технічну несправність транспортного засобу;
забезпечувати перед початком пасажирського міжнародного
автомобільного перевезення перевірку наявності у пасажира
документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за
маршрутом слідування, та відмовляти у міжнародному перевезенні
пасажирам, які на його вимогу не пред'явили необхідні документи;
{ Частину третю статті 30 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2753-VI ( 2753-17 ) від 02.12.2010 }
проходити обов'язковий технічний контроль транспортного
засобу в установленому порядку з обов'язковою відміткою в
сервісній книжці; { Абзац п'ятий частини третьої статті 30 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3565-VI ( 3565-17 ) від
05.07.2011 }
щорічно проходити медичний огляд з отриманням довідки
встановленого зразка. { Стаття 30 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Стаття 31. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює
перевезення пасажирів на автобусних маршрутах
загального користування, із органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення
пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських,
приміських та міжміських, які не виходять за межі території
області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування визначаються договором про
організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті
загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів
загального користування, які буде обслуговувати автомобільний
перевізник, умови організації перевезень, показники якості
транспортного обслуговування населення, термін роботи
автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту,
підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних
шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних
маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника
внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів,
механізм їх виплати.
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення
пасажирів на автобусних маршрутах загального користування
приміських та міжміських, які виходять за межі території області
(міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування
автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів
загального користування (рейсів), які буде обслуговувати
автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники
якості транспортного обслуговування населення, термін роботи
автомобільного перевізника.
Форму дозволу, порядок його видачі та анулювання визначає
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту.
У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.
Стаття 32. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює
перевезення пасажирів на автобусних маршрутах
загального користування, із власниками
автостанцій
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення
пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із
власниками автостанцій визначаються договором.
Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює
перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального
користування, з власниками автостанцій є надання послуг та
виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.
Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з
автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на
автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності
в нього договору із органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних
маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування
маршрутів загального користування, що пролягають через цю
автостанцію.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та
міжнародних автобусних маршрутів загального користування
здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із
зупинок, передбачених розкладом руху.
Стаття 33. Засади діяльності автомобільного перевізника, що
здійснює перевезення вантажів на договірних умовах
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів
на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до
законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення
вантажу транспортним засобом, що використовується на законних
підставах.
Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний
перевізник повинен одержати відповідну ліцензію. { Стаття 33 в редакції Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012 }
Стаття 34. Вимоги до автомобільного перевізника
Автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і
нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів
та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і
санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до
вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану
транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я
водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам
надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних
пригод; { Частину першу статті 34 доповнено абзацом згідно із
Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з
вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у
порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення
пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів
десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації
керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність
яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у
термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень,
охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки
в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту.
Розділ II
ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ
Глава 7
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ
Стаття 35. Послуги пасажирського автомобільного транспорту
Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на
послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими
автомобілями на замовлення.
Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися
за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні
спеціальні, нерегулярні.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних
пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на
автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах
із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних
спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні
перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на
договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних
пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на
автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах
із замовниками транспортних послуг.
Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на:
міські, приміські, міжміські, міжнародні.
Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на:
загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних
перевезень.
На приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити
стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають
місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною
характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних
документах на цей транспортний засіб.
На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється
перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння.
На автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні
направлятися два водії.
Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального
користування може здійснюватися у режимах: звичайному,
експресному, маршрутного таксі.
Вимоги щодо використання автобусів за видами сполучень,
режимами руху та протяжністю маршрутів, за параметрами
пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних
показників установлює центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту.
Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку
черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на
замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за
телефоном.
Послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на
замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із
замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на
шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було
попередньої домовленості про послугу.
Суб'єкти господарювання, які використовують легкові
автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці
послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у
перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий
договір на обслуговування.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного
транспорту ( 176-97-п ) затверджує Кабінет Міністрів України.
Правила користування міським пасажирським автомобільним
транспортом затверджуються відповідним органом місцевого
самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати,
права та обов’язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників
і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи
особливості транспортної інфраструктури та наявність
автоматизованої системи обліку оплати проїзду. { Статтю 35 доповнено частиною сімнадцятою згідно із Законом
N 1812-VIII ( 1812-19 ) від 17.01.2017 }
Стаття 36. Послуги автостанцій
Автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх
проїздом автобусними маршрутами загального користування, а
автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів
на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та
прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.
До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями
пасажирам, належать:
продаж квитків;
користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими
місцями для сидіння;
можливість користування громадськими вбиральнями;
інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості
поїздки.
До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями
автомобільному перевізнику, належать:
продаж квитків;
організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих
платформ;
інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.
За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які
придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що
входить до вартості квитка.
Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини,
пасажирам надаються за плату.
Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та
безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та
автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний
стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.
Стаття 37. Пільгові перевезення пасажирів автомобільним
транспортом
Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до
законодавства користуються такими правами, забезпечують
автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на
автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення
пасажирів на автобусних маршрутах загального користування,
забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім
випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за
собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються
замовленням, у якому визначається порядок компенсації
автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів
на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Стаття 38. Вимоги до перевезення організованих груп дітей
автобусами
До перевезення організованих груп дітей (далі - груп дітей)
відноситься одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей,
для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний
за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше
дітей призначається також медичний працівник.
Перевезення груп дітей можна здійснювати в режимах як
регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень.
Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за
умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та
відповідними підрозділами Національної поліції. { Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 901-VIII ( 901-19 ) від
23.12.2015 }
Максимальна кількість дітей та супроводжуючих осіб при
перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для
сидіння в ньому, передбачену технічною характеристикою
транспортного засобу та визначену в реєстраційних документах на
цей транспортний засіб.
Групи дітей повинні перевозити досвідчені водії транспортних
засобів, які мають стаж керування автобусом не менше ніж п'ять
років.
Порядок організації перевезення груп дітей визначається
Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту
та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 39. Документи, на підставі яких виконуються
пасажирські перевезення
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і
пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на
автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху,
документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи
їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання
автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені
законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий
лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім
міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством
України; { Абзац третій частини другої статті 39 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення
багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого
зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі
запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду -
електронний квиток та документи для пільгового проїзду. { Абзац
четвертий частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 552-VIII ( 552-19 ) від 30.06.2015, N 1812-VIII
( 1812-19 ) від 17.01.2017 }
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із
замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що
засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші
документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту,
розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
{ Абзац третій частини третьої статті 39 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що
засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші
документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із
замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату
транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством
України. { Абзац третій частини четвертої статті 39 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення
пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи,
передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії,
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи,
передбачені законодавством України. { Абзац третій частини п'ятої
статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 222-VIII
( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення
пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи,
передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії,
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи,
передбачені законодавством України. { Абзац третій частини шостої
статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 222-VIII
( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення
пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із
замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством
України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія
відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного
засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи,
передбачені законодавством України. { Абзац третій частини сьомої
статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 222-VIII
( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво
про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична
довідка. { Абзац другий частини восьмої статті 39 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
{ Статтю 39 доповнено частиною згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення
пасажирів легковими автомобілями на замовлення:



вгору