Кодекс про шлюб та сім'ю України
Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 20.06.19692006-VII
Повідомлення: Дуже багато відкритих сторінок за хвилину
Почекайте одну хвилину, будь-ласка......
Документ 2006-07, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 27.07.2010, підстава 2398-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »  

                                                          

Кодекс про шлюб та сім'ю України
{ Кодекс втратив чинність з 01.01.2004 року крім розділу V
"Акти громадянського стану" на підставі Сімейного
Кодексу N 2947-III ( 2947-14 ) від 10.01.2002, ВВР,
2002, N 21-22, ст.135 }
{ Розділ V "Акти громадянського стану" втратив чинність
на підставі Закону N 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010 }

{ Кодекс затверджено Законом N 2006-VII ( 2006а-07 )
від 20.06.69, ВВР, 1969, N 26, ст. 204 }
{ Про порядок введення в дію див. Указ Президії ВР
N 2476-VII ( 2476-07 ) від 29.12.69, ВВР, 1970,
N 2, ст. 16 }

{ Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами
Президії ВР Української РСР
N 3625-07 від 14.05.71 ( Відомості N 20(1971), ст. 141),
N 1677-08 від 11.05.73 ( Відомості N 21(1973), ст. 181),
N 783-10 від 01.09.80 ( Відомості N 38(1980), ст. 754),
N 6486-10 від 30.01.84 ( Відомості N 7(1984), ст. 146),
N 8474-10 від 27.02.85 ( Відомості N 11(1985), ст. 205),
N 8520-10 від 01.03.85 ( Відомості N 11(1985), ст. 206),
N 3546-11 від 10.02.87 ( Відомості N 8(1987), ст. 149),
N 4452-11 від 21.08.87 ( Відомості N 35(1987), ст. 674),
N 660-12 від 28.01.91 ( Відомості N 9(1991), ст. 89 ),
Указом Президії ВР України
N 1813-12 від 14.11.91 ( Відомості N 4 (1992), ст. 25 ),
Законами
N 2488-12 від 23.06.92 (Відомості N 36 (1992), ст.528
N 11/96-ВР від 30.01.96, ВВР, 1996, N 7, ст. 26
N 1366-XIV ( 1366-14 ) від 11.01.2000, ВВР, 2000, N 9, ст. 67
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
N 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.509 }
{ Додаткову Інформацію до ст.199 див. в Постанові ВР
N 125/94-ВР від 26.07.94, ВВВ, 1994, N 34, ст.323 }
{ У назві і тексті Кодексу посилання "Української РСР",
"Української Радянської Соціалістичної Республіки",
"в Українській РСР", "УРСР" замінено відповідно на
посилання "України", "в Україні" згідно із Законом
N 2488-12 від 23.06.92 }
{ У тексті Кодексу слова "органи запису актів громадянського
стану", "відділи запису актів громадянського стану",
"консульські установи України" у всіх відмінках замінено
відповідно словами "органи реєстрації актів громадянського
стану", "відділи реєстрації актів громадянського стану",
"консульські установи та дипломатичні представництва
України" у відповідних відмінках, а слова "народних
депутатів" виключено згідно із Законом N 1366-XIV
( 1366-14 ) від 11.01.2000 }

( Преамбула виключена на підставі Закону N 2488-12 від
23.06.92 )

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 1. Завдання Кодексу про шлюб та сім'ю України
Завданнями Кодексу про шлюб та сім'ю України є: дальше зміцнення сім'ї; побудова сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі
жінки і чоловіка, на вільних від матеріальних розрахунків почуттях
взаємної любові, дружби та поважання всіх членів сім'ї; виховання дітей сім'єю з обов'язковим піклуванням батьків
про їх здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання
і підготовку до праці; всемірна охорона інтересів матері і дітей; виховання почуття відповідальності перед сім'єю. ( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 2. Відносини, які регулюються Кодексом про шлюб
та сім'ю України
Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює
особисті і майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям,
між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які
виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням,
прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу,
порядок реєстрації актів громадянського стану.

С т а т т я 3. Рівноправність жінки і чоловіка в сімейних
відносинах
Відповідно до закріпленої Конституцією України ( 888-09 )
рівності прав жінки і чоловіка в Україні вони мають у сімейних
відносинах рівні особисті і майнові права. ( Стаття 3 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 4. Рівноправність громадян у сімейних відносинах
Усі громадяни мають рівні права у сімейних відносинах. Не допускається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав,
встановлення прямих чи непрямих переваг при одруженні і в
сімейних відносинах залежно від походження, соціального і
майнового стану, расової і національної належності, статі,
освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять,
місця проживання та інших обставин. ( Стаття 4 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80 )
С т а т т я 5. Захист сім'ї державою. Охорона і заохочення
материнства
Відповідно до Конституції України сім'я перебуває під
захистом держави. Держава виявляє піклування про сім'ю шляхом створення і
розвитку широкої мережі родильних будинків, дитячих ясел і садків,
шкіл-інтернатів та інших дитячих закладів, організації і
вдосконалення служби побуту та громадського харчування, виплати
допомоги в разі народження дитини, надання допомоги і пільг
одиноким матерям і багатодітним сім'ям, а також інших видів
допомоги сім'ї. Материнство в Україні оточене всенародною пошаною і повагою,
охороняється і заохочується державою. Охорона інтересів матері і
дитини забезпечується спеціальними заходами по охороні праці і
здоров'я жінок, створенням умов, які дають жінкам можливість
поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і
моральною підтримкою материнства та дитинства, включаючи надання
жінкам відпусток по вагітності і родах із збереженням утримання та
інших пільг вагітним жінкам і матерям. ( Стаття 5 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 6. Правове регулювання шлюбних і сімейних
відносин державою
Правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні
здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах
реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так
само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є
особистою справою громадян. Це правило не стосується вчинених до утворення або
відновлення державних органів реєстрації актів громадянського
стану релігійних обрядів і одержаних на їх посвідчення документів
про народження, укладення шлюбу, розірвання шлюбу і смерть. ( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 6-1. Здійснення прав і виконання обов'язків, що
виникають із шлюбних та сімейних відносин
Права, що виникають із шлюбних та сімейних відносин,
охороняються законом, за винятком тих випадків, коли ці права
здійснюються в суперечності з їх призначенням. Використання членами сім'ї своїх прав не повинно завдавати
шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян. При здійсненні прав і виконанні обов'язків громадяни повинні
додержувати законів, поважати загальнолюдські принципи, всемірно
сприяти зміцненню сім'ї. ( Кодекс доповнено статтею 6-1 згідно з Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91 )

С т а т т я 6-2. Захист прав, що виникають із шлюбних та
сімейних відносин
Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин,
здійснюється судом, органами опіки і піклування та органами
реєстрації актів громадянського стану. Захист прав, що виникають із шлюбних та сімейних відносин,
здійснюється також товариськими судами, трудовими колективами,
профспілковими та іншими громадськими організаціями у випадках і в
порядку, встановлюваних законодавством. ( Кодекс доповнено статтею 6-2 згідно з Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91 )
Глава 2
ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ШЛЮБ ТА СІМ'Ю
І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
С т а т т я 7. Законодавство про шлюб та сім'ю
Законодавство про шлюб та сім'ю складається з цього Кодексу
та інших законодавчих актів України, що приймаються відповідно до
нього. ( Стаття 7 в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )

( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 2488-12 від
23.06.92 )

Глава 3
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
С т а т т я 9. Позовна давність на вимоги, що випливають із
шлюбних та сімейних відносин
На вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин,
позовна давність не поширюється, за винятком випадків, коли строк
для захисту порушеного права встановлено законодавством України.
( Стаття 9 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 10. Застосування позовної давності
У випадках, передбачених статтею 9 цього Кодексу, позовна
давність застосовується судом відповідно до цивільного
законодавства, якщо інше не встановлено законом. ( Стаття 10 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80 )

С т а т т я 11. Початок перебігу строку позовної давності
У тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк
позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено
законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися
про порушення свого права. ( Стаття 11 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80 )

Розділ II
ШЛЮБ
Глава 4
ПОРЯДОК І УМОВИ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ
С т а т т я 12. Укладення шлюбу
Шлюб укладається в державних органах реєстрації актів
громадянського стану. Укладення шлюбу провадиться урочисто. Органи реєстрації актів
громадянського стану забезпечують урочисту обстановку реєстрації
шлюбу при згоді на це осіб, які одружуються.

С т а т т я 13. Значення реєстрації шлюбу
Реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і
громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та
інтересів подружжя і дітей. Права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у
державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається
моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів
громадянського стану.

С т а т т я 14. Порядок укладення шлюбу
Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку
після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган
реєстрації актів громадянського стану. В окремих випадках на прохання осіб, які одружуються, цей
строк, при наявності до того причин, що заслуговують на увагу,
може бути скорочений органом реєстрації актів громадянського
стану. ( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10 від
01.09.80, Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 15. Умови укладення шлюбу
Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які
одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

С т а т т я 16. Шлюбний вік
Шлюбний вік встановлюється у 18 років для чоловіків і в 17
років для жінок. Державна адміністрація районів, районів міст Києва і
Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад
можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік. ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 783-10
від 01.09.80, N 1813-12 від 14.11.91, Законом N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 17. Перешкоди до укладення шлюбу
Не допускається укладення шлюбу: між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій висхідній і низхідній лінії, між
повнорідними і неповнорідними братами й сестрами, а також між
усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною
внаслідок душевної хвороби або недоумства.

С т а т т я 18. Взаємна обізнаність осіб, які одружуються,
про стан здоров'я
Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан
здоров'я один одного.
Глава 5
ОСОБИСТІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
С т а т т я 19. Право вибору подружжям прізвища
При укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає
прізвище одного з подружжя як їх спільне прізвище, або кожен з
подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або може приєднати до
свого прізвища прізвище другого з подружжя. З'єднання прізвищ не допускається, якщо дошлюбне прізвище
хоча б одного з подружжя є подвійним.

С т а т т я 20. Право подружжя спільно вирішувати питання
життя сім'ї
Кожен з подружжя користується в сім'ї рівними правами і несе
рівні обов'язки. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї
вирішуються подружжям спільно.

С т а т т я 21. Право кожного з подружжя на вибір занять,
професії і місця проживання
Кожен з подружжя вільний у виборі занять, професії і місця
проживання.
Глава 6
МАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
С т а т т я 22. Спільна сумісна власність подружжя
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною
сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,
користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,
якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,
доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного
заробітку.

С т а т т я 23. Укладення подружжям угод щодо спільного майна
Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за
спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за
згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню
спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового
нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути
висловлена у письмовій формі.

С т а т т я 24. Роздільне майно подружжя
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також
одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є
власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі
індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і
були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя,
за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і
розпоряджається належним йому роздільним майном.

С т а т т я 25. Виникнення спільної сумісної власності
подружжя на роздільне майно, що їм належало
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час
шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або
грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути
визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

С т а т т я 26. Речі професійних занять подружжя
Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні
інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є
спільною сумісною власністю подружжя. У разі поділу спільного сумісного майна суд може присудити ці
речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з
покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя
його частку грішми.

С т а т т я 27. Право подружжя укладати між собою дозволені
законом угоди
Подружжя може укладати між собою всі дозволені законом
майнові угоди. Проте угоди між ними, спрямовані на обмеження
майнових прав жінки, чоловіка або дітей, недійсні і не обов'язкові
ні для подружжя, ні для третіх осіб.

С т а т т я 27-1. Право подружжя на укладення шлюбного
контракту
Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням
укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний
контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя. Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище
будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом
Міністрів України. ( Кодекс доповнено статтею 27-1 згідно із Законом N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 28. Розмір часток кожного з подружжя при поділі
спільного майна
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю
подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд
може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи
інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що
заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх
роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю
кожного з них. ( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12
від 28.01.91 )

С т а т т я 29. Поділ спільного майна подружжя
Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу
спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може
постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без
шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між
подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в
спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя,
з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя
його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси
неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що
заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під
час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю
розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної
давності. ( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10
від 01.09.80 )

( Статтю 30 виключено на підставі Закону N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 31. Звернення стягнення на майно подружжя
За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути
звернено лише на його роздільне майно і на частку в спільній
сумісній власності подружжя, яка належала б йому при поділі цього
майна. Стягнення може бути звернено на все майно, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, коли рішенням суду встановлено, що
зобов'язання одного з подружжя було видано в інтересах усієї сім'ї
і одержане за зобов'язанням використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з
подружжя, стягнення може бути звернено на майно, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в кримінальній
справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті
злочинним шляхом. Правила статей 22, 24, 25, 26 застосовуються у тому разі,
якщо шлюбним контрактом не встановлено інші положення. ( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від
23.06.92 )

С т а т т я 32. Обов'язки подружжя по взаємному утриманню
Подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного. В разі
відмови в такій підтримці той з подружжя, який є непрацездатним і
потребує матеріальної допомоги, а також дружина в період
вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі,
коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною, -
на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до
досягнення дитиною шестирічного віку) мають право по суду
одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо
останній спроможний його надати. Це право зберігається і після
розірвання шлюбу. Один з розведеного подружжя, який потребує матеріальної
допомоги, також має право на утримання, якщо він став
непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Якщо
подружжя перебувало довгий час у шлюбних відносинах, суд вправі
стягнути аліменти на користь одного з розведеного подружжя і в
тому разі, коли він досяг пенсійного віку не пізніше п'яти років з
моменту розірвання шлюбу. ( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6486-10
від 30.01.84, N 660-12 від 28.01.91, Законом N 2488-12 від
23.06.92 )
С т а т т я 33. Розмір аліментів, що стягуються на користь
одного з подружжя
Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з
подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги,
визначається судом у частковому відношенні до заробітку (доходу),
включаючи вартість натуральних видач, з урахуванням матеріального
і сімейного становища обох сторін, а також можливості одержання
утримання від дітей. При цьому можливість одержання утримання від
дітей для одного з подружжя, який є непрацездатним і потребує
матеріальної допомоги, не звільняє другого з подружжя від сплати
аліментів. В разі зміни матеріального чи сімейного становища одного з
них кожний з подружжя вправі звернутися до суду з позовом про
зміну розміру аліментів. ( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 11/96-ВР від
30.01.96 )
С т а т т я 34. Час, з якого присуджуються аліменти одному з
подружжя
Аліменти одному з подружжя присуджуються з моменту
пред'явлення позову.

С т а т т я 35. Звільнення від обов'язку по утриманню другого
з подружжя або обмеження цього обов'язку
строком
Суд може звільнити одного з подружжя від обов'язку утримувати
другого, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги,
або обмежити цей обов'язок строком у випадках: нетривалого перебування подружжя в шлюбних відносинах; негідної поведінки у шлюбних відносинах того з подружжя,
який потребує матеріальної допомоги; якщо непрацездатність того з подружжя, який потребує
матеріальної допомоги, стала наслідком зловживання спиртними
напоями, наркотичними засобами чи вчинення ним злочину. Правила цієї статті застосовуються також при розгляді справ
про взаємне утримання подружжя після розірвання шлюбу. ( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4452-11
від 21.08.87 )

С т а т т я 36. Припинення права одного з подружжя на
утримання
Право одного з подружжя на утримання припиняється в разі
поновлення його працездатності або якщо він уже не потребує
матеріальної допомоги, а також у випадку укладення ним нового
шлюбу.
Глава 7
ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
С т а т т я 37. Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з
подружжя
Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому
порядку померлим одного з подружжя.

С т а т т я 38. Припинення шлюбу шляхом розлучення
За життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення
за заявою одного з подружжя або їх обох. Чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про
розірвання шлюбу під час вагітності дружини і протягом одного року
після народження дитини.

С т а т т я 39. Порядок розірвання шлюбу
Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у
випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, - органами
реєстрації актів громадянського стану.

С т а т т я 40. Розірвання шлюбу в судовому порядку
При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен
установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини
подружжя і зобов'язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше
спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд вживає в
необхідних випадках заходів до захисту інтересів неповнолітніх
дітей і одного з подружжя, який є непрацездатним. ( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12
від 28.01.91 )

С т а т т я 41. Розірвання шлюбу в органах реєстрації актів
громадянського стану при взаємній згоді
подружжя
При взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має
неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу провадиться в органах
реєстрації актів громадянського стану. Якщо між подружжям, що розлучається, виник спір про майно,
яке є їх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь
того з них, хто є непрацездатним, розірвання шлюбу може бути
здійснене в суді за заявою подружжя або одного з них.

С т а т т я 42. Розірвання шлюбу з особами безвісно
відсутніми, недієздатними внаслідок душевної
хвороби чи недоумства або засудженими до
позбавлення волі
В органах реєстрації актів громадянського стану провадиться
також розірвання шлюбу з особами: визнаними у встановленому законом порядку безвісно
відсутніми; визнаними у встановленому законом порядку недієздатними
внаслідок душевної хвороби або недоумства; засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк
не менше трьох років. Якщо той з подружжя, що знаходиться в ув'язненні, або опікун
того з подружжя, який є недієздатним, порушать спір про дітей, про
майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, або про
стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є
непрацездатним, розірвання шлюбу провадиться через суд.

С т а т т я 43. Право кожного з подружжя на прізвище після
розірвання шлюбу
Один з подружжя, що змінив своє прізвище при одруженні на
інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися цим
прізвищем, або на його вимогу при реєстрації розірвання шлюбу
органами реєстрації актів громадянського стану йому присвоюється
дошлюбне прізвище. ( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10
від 01.09.80 )

С т а т т я 44. Час припинення шлюбу в разі розлучення
Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в
органах реєстрації актів громадянського стану.

С т а т т я 44-1. Поновлення шлюбу в разі з'явлення одного з
подружжя, оголошеного померлим або
визнаного безвісно відсутнім
У разі з'явлення одного з подружжя, оголошеного у
встановленому законом порядку померлим, і скасування відповідного
рішення суду шлюб вважається поновленим, якщо другий з подружжя
не вступив у новий шлюб. Якщо один з подружжя був визнаний у встановленому законом
порядку безвісно відсутнім і з цієї підстави шлюб з ним був
розірваний, то в разі його з'явлення і скасування рішення суду про
визнання його безвісно відсутнім шлюб може бути поновлений органом
реєстрації актів громадянського стану за спільною заявою подружжя.
Шлюб не може бути поновлений, якщо другий з подружжя особи,
визнаної безвісно відсутньою, вступив у новий шлюб. ( Кодекс доповнено статтею 44-1 згідно з Указом ПВР N 783-10 від
01.09.80 )

Глава 8
НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ
С т а т т я 45. Підстави і порядок визнання шлюбу недійсним
Шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов,
встановлених статтями 15 - 17 цього Кодексу, а також в разі
реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

С т а т т я 46. Випадки, коли шлюб не може бути визнаний
недійсним
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду
судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були
перешкодою до його укладення. Шлюб вважається дійсним з моменту,
коли відпали ці обставини. Шлюб, укладений до досягнення хоча б одним з подружжя
шлюбного віку, також не може бути визнаний недійсним з цієї
причини у разі вагітності дружини або народження дитини.

С т а т т я 47. Особи, які мають право пред'являти позов про
визнання шлюбу недійсним
Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред'явлений
одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені. Пред'являти позов про визнання шлюбу недійсним внаслідок
недосягнення подружжям шлюбного віку вправі самі неповнолітні, їх
батьки, органи опіки і піклування та прокурор. Позов про визнання недійсним шлюбу, який укладено особою,
визнаною недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства,
може бути пред'явлений особами, зазначеними в частині першій цієї
статті, а також опікуном недієздатного та органами опіки і
піклування.

С т а т т я 48. Час, з якого шлюб вважається недійсним
Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його
укладення.

С т а т т я 49. Наслідки визнання шлюбу недійсним
Визнання шлюбу недійсним тягне за собою припинення всіх прав
і обов'язків, що виникли раніше і передбачені законом для осіб,
які перебувають у шлюбі. До відносин щодо майна, нажитого за час
недійсного шлюбу, застосовуються правила Цивільного кодексу
Української РСР. За особою, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди
до укладення шлюбу, суд може визнати право на майно, нажите за час
недійсного шлюбу, відповідно до правил, встановлених статтями 22 -
28 цього Кодексу. Особа, яка не знала і не повинна була знати про перешкоди до
укладення шлюбу, в разі, якщо вона потребує матеріальної допомоги,
має право на одержання утримання, але при умові, що
непрацездатність її виникла за час шлюбу, визнаного недійсним. На прохання особи, яка не знала і не повинна була знати про
перешкоди до укладення шлюбу, суд може залишити їй прізвище,
одержане при вступі у шлюб, що його визнано недійсним.

С т а т т я 50. Права дітей, які народилися в недійсному
шлюбі
Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які
народилися в такому шлюбі. Діти, зачаті або народжені в шлюбі,
визнаному недійсним, мають ті ж права і обов'язки, що і діти,
народжені в дійсному шлюбі.
Розділ III
СІМ'Я
Глава 9
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 51. Підстави виникнення прав та обов'язків
батьків і дітей
Взаємні права та обов'язки батьків і дітей грунтуються на
походженні дітей, засвідченому у встановленому законом порядку.

С т а т т я 52. Визначення походження дитини від батьків, які
перебувають між собою в шлюбі
Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в
шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

С т а т т я 53. Встановлення походження дитини від батьків,
які не перебувають між собою в шлюбі
Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в
шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і
матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського
стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у
шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може
бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або
опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої
знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею
повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне
проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і
відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи
утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю
підтверджують визнання відповідачем батьківства. ( Стаття 53 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10
від 01.09.80)

С т а т т я 54. Запис батьків, які перебувають у шлюбі між
собою
Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються
батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з
них.
С т а т т я 55. Запис батьків, які не перебувають у шлюбі між
собою
Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір
дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини -
за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується
згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері
недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при
неможливості встановити місце її проживання, запис про батька
дитини провадиться за заявою батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі,
якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення
батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень
провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та
національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі
смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її
батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її
проживання, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться
за правилами, викладеними в цій статті, за заявою осіб, зазначених
у статті 163 цього Кодексу. ( Стаття 55 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10 від
01.09.80, Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 56. Оспорювання батьківства (материнства)
Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів
народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті
матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити
проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або
повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу
особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний
строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років. Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною
заявою з матір'ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо
в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є
батьком цієї дитини. Чоловік, який дав письмову згоду на запліднення своєї дружини
за допомогою донора, записується батьком народженої нею дитини і
не має права оспорювати проведений запис. Дружина, яка дала письмову згоду своєму чоловіку на
запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором),
записується матір'ю цієї дитини і не має права оспорювати
проведений запис. ( Стаття 56 в редакції Указу ПВР N 783-10 від 01.09.80, із
змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від 28.01.91,
Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 57. Права і обов'язки дітей, походження яких
встановлено за спільною заявою батьків або за
рішенням суду
Діти, походження яких встановлено за спільною заявою батьків
або за рішенням суду, мають ті ж права і обов'язки щодо батьків та
їх родичів, що й діти, які народилися від осіб, які перебувають у
шлюбі.
С т а т т я 58. Взаємність обов'язків батьків і дітей
Батьки і діти зобов'язані подавати взаємну моральну підтримку
і матеріальну допомогу один одному.

С т а т т я 59. Рівність прав і обов'язків батьків
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх
дітей. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки
щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано.

С т а т т я 60. Обов'язки батьків по захисту прав та
інтересів неповнолітніх дітей
Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх
батьках, які діють без особливих на те повноважень. В разі
одруження неповнолітніх ( стаття 16 цього Кодексу ) вони набувають
дієздатності в повному обсязі з моменту одруження і здійснюють
захист своїх прав самостійно.

С т а т т я 61. Права і обов'язки батьків по вихованню дітей
Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей,
піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний
розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з
інтересами дітей. При неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків
по вихованню або при зловживанні батьківськими правами діти вправі
звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки і
піклування. ( Стаття 61 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91, Законом N 2488-12 від 23.06.92 )

Глава 10
ОСОБИСТІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

С т а т т я 62. Прізвище дітей
Якщо батьки мають спільне прізвище, то це прізвище
присвоюється і дітям. При різних прізвищах дитині присвоюється
прізвище батька або матері за згодою батьків, а при відсутності
згоди - за рішенням органів опіки і піклування. Припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним не тягне за
собою зміни прізвища дітей. Якщо той з батьків, у якого дитина
залишилася жити після припинення шлюбу або визнання шлюбу
недійсним, бажає присвоїти їй своє прізвище, органи опіки і
піклування, виходячи з інтересів дитини, вправі дозволити зміну
прізвища неповнолітнього. У такому ж порядку вирішується питання про зміну прізвища
неповнолітнього, в запис акту про народження якого відомості про
батька було внесено відповідно до статті 55 цього Кодексу. Той з батьків, прізвище якого носить дитина, повідомляється
про порушення клопотання про зміну прізвища дитини і його думка,
поряд з іншими обставинами, враховується органами опіки і
піклування при вирішенні питання про зміну прізвища
неповнолітнього, виходячи з інтересів дитини. ( Стаття 62 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1677-08
від 11.05.73, N 660-12 від 28.01.91 )

С т а т т я 63. Ім'я та по батькові дитини
Ім'я дитини визначається за згодою батьків, по батькові
присвоюється за іменем батька, а у випадках, передбачених частиною
другою статті 55 цього Кодексу, за іменем особи, яка записана як
батько. При відсутності згоди батьків щодо імені дитини спір
вирішується органами опіки і піклування.

С т а т т я 64. Здійснення батьками прав і виконання ними
обов'язків по вихованню і навчанню дітей
Здійснення батьками прав і виконання ними обов'язків по
вихованню і навчанню дітей провадиться відповідно до Закону
України про освіту. Батьки вправі віддавати дітей для одержання
освіти в навчально-виховні заклади, засновані на різних формах
власності, що не звільняє їх від виконання обов'язків по
вихованню дітей (стаття 61 цього Кодексу). ( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91, в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )

С т а т т я 65. Порядок вирішення спорів між батьками з
питань виховання дітей
Питання виховання дітей вирішуються батьками спільно. Один з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний
брати участь у їх вихованні і має право спілкуватися з ними. Той з
батьків, при якому проживають діти, не вправі перешкоджати другому
з батьків спілкуватися з дітьми і брати участь у їх вихованні. Якщо батьки не можуть дійти згоди про участь у вихованні
дітей одного з батьків, який проживає окремо, то цей порядок
визначається органами опіки і піклування з участю батьків,
виходячи з інтересів дитини. У тих випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу
опіки і піклування, останній, а також кожен з батьків вправі
звернутися за вирішенням спору до суду. При невиконанні рішення суду щодо того з батьків, який є
винним, застосовуються заходи, передбачені Законом України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ). При злісному невиконанні рішення суду той з батьків, який
проживає окремо, виходячи з інтересів дитини, вправі звернутися з
позовом до суду про передачу йому дитини. ( Стаття 65 в редакції Указу ПВР N 660-12 від 28.01.91, із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III ( 2056-14 ) від
19.10.2000 )
С т а т т я 65-1. Право діда і баби на спілкування з онуками
Дід і баба мають право спілкуватися з своїми неповнолітніми
онуками. В разі відмови батьків від надання діду чи бабі
можливості спілкуватися з онуками органи опіки і піклування можуть
забов'язати батьків надавати діду і бабі побачення з онуками в
порядку, встановленому цими органами, якщо такі побачення не
перешкоджають нормальному вихованню дитини. У тих випадках, коли батьки не підкоряються рішенню органу
опіки і піклування, дід і баба вправі звернутися за вирішенням
спору до суду. ( Кодекс доповнено статтею 65-1 згідно з Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91 )

С т а т т я 66. Допомога органів опіки і піклування батькам у
вихованні дітей
Органи опіки і піклування подають допомогу батькам у
вихованні дітей і перевіряють виконання покладених на батьків
обов'язків по вихованню дітей. У необхідних випадках органи опіки
і піклування вживають всіх заходів, що вимагаються обставинами,
для подання допомоги дітям та для захисту їх від небезпеки, що
загрожує їх фізичному чи духовному розвитку.

С т а т т я 67. Порядок вирішення спорів між батьками про
місце проживання дітей
Якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить,
при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності
згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів
дітей і з урахуванням їх бажання. ( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно Указом ПВР N 660-12 від
28.01.91 )

С т а т т я 68. Право батьків на відібрання дітей
Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої
особи, яка удержує дітей у себе не на підставі закону чи судового
рішення.

С т а т т я 69. Забезпечення інтересів дітей при розгляді
спорів про них
При розгляді спорів про дітей у випадках, передбачених
статтями 67 і 68 цього Кодексу, суд виходить з інтересів дітей і
умов їх нормального розвитку та виховання. При цьому, якщо дитина
досягла десяти років, суд повинен з'ясувати у неї, при кому з
батьків вона бажає залишитися. Висловлене дитиною бажання не є
обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини при
тому з батьків, на якого вона вказує, не відповідає її інтересам. При розгляді позову батьків про відібрання дітей від осіб,
які удержують дітей у себе без законних на те підстав, суд не
зв'язаний правом батьків, коли визнає, що передача їм дитини
суперечить інтересам останньої. Якщо суд визнає, що ні батьки, ні треті особи не можуть
забезпечити належного виховання дитини, він постановляє рішення
про передачу дитини на опікування органів опіки і піклування. При розгляді спорів про дітей у суді наявність письмового
висновку органів опіки і піклування про те, з ким із сторін
повинна бути дитина, а також участь представника органів опіки і
піклування та прокурора в судовому засіданні є обов'язковими.

С т а т т я 70. Позбавлення батьківських прав
Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських
прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання
своїх обов'язків по вихованню дітей, у тому числі при відмові без
поважних причин взяти дитину з родильного будинку (відділення) та
інших дитячих лікувально-профілактичних і навчально-виховних
закладів, або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко
поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною,
антигромадською поведінкою, а також якщо батьки є хронічними
алкоголіками або наркоманами.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »