Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації
Закон України; Програма від 21.03.20171965-VIII
Документ 1965-VIII, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.11.2018, підстава - 2581-VIII


розроблення, погодження з уповноваженим органом з питань цивільної авіації, затвердження та виконання програми авіаційної безпеки аеропорту, яка, зокрема, повинна містити відомості про аеропорт, превентивні заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки, заплановані заходи щодо врегулювання кризової ситуації, а також оновлення такої програми на постійній основі;

введення до штатної структури аеропорту посади заступника керівника аеропорту з авіаційної безпеки та наділення його повноваженнями для забезпечення організації виконання програми авіаційної безпеки аеропорту. Призначення на зазначену посаду здійснюється виключно після погодження кандидатури уповноваженим органом з питань цивільної авіації;

створення аеропортового комітету з авіаційної безпеки згідно з відповідними положеннями цієї Програми;

забезпечення служби авіаційної безпеки необхідними матеріальними та людськими ресурсами, приміщеннями, обладнанням, засобами зв’язку та транспорту, форменим одягом; страхування працівників служби авіаційної безпеки як авіаційного персоналу;

розроблення програми здійснення контролю якості авіаційної безпеки та програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки;

дотримання вимог авіаційної безпеки під час проектування, реконструкції та будівництва аеропорту; подання відповідної документації до уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою проведення аналізу на відповідність вимогам авіаційної безпеки;

внесення до уповноваженого органу з питань цивільної авіації пропозицій щодо розроблення нормативно-правових актів у сфері авіаційної безпеки;

доведення до відома всіх юридичних та фізичних осіб, що працюють в аеропорту і яким необхідний доступ до контрольованої, стерильної зони або зони обмеженого доступу, що охороняється, вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту в частині, що їх стосується, забезпечення виконання ними таких вимог, а також відповідних інструкцій, положень, розроблених на підставі зазначених програм;

невідкладне інформування в установленому порядку уповноваженого органу з питань цивільної авіації та інших органів, задіяних у забезпеченні авіаційної безпеки в аеропорту, про спробу скоєння або скоєння акту незаконного втручання;

щорічне подання до уповноваженого органу з питань цивільної авіації узагальненої інформації про акти незаконного втручання, їх аналіз та вжиті заходи.

20. Відповідальність за виконання цієї Програми експлуатантом, розроблення, погодження з уповноваженим органом з питань цивільної авіації та впровадження програми авіаційної безпеки експлуатанта покладається на керівника (органи, посадових осіб) експлуатанта, який безпосередньо звітує перед уповноваженим органом з питань цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

У програмі забезпечення авіаційної безпеки експлуатанта визначаються політика експлуатанта, процедури і заходи щодо захисту від актів незаконного втручання пасажирів, авіаційного персоналу, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності, повітряних суден, служб забезпечення діяльності експлуатанта, багажу, вантажу, поштових відправлень, бортових припасів, бортового харчування, недопущення вчинення таких актів тощо.

21. До штатної структури експлуатанта вводиться посада заступника керівника експлуатанта з авіаційної безпеки. Призначення на зазначену посаду здійснюється виключно після погодження кандидатури уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Призначена особа відповідає за організацію виконання програми авіаційної безпеки експлуатанта.

22. Іноземні експлуатанти з питань авіаційної безпеки керуються вимогами цієї Програми, своєї національної програми, програмами авіаційної безпеки аеропортів України, до яких виконують польоти, та своєї авіакомпанії, а також положеннями договорів про повітряне сполучення і двостороннє співробітництво, укладених з Україною.

Іноземні експлуатанти, які провадять господарську діяльність в Україні або виконують польоти до/з України, подають до уповноваженого органу з питань цивільної авіації програму авіаційної безпеки, розроблену відповідно до вимог цієї Програми, інших законів, і на запит - інші документи експлуатанта з питань авіаційної безпеки для визначення їх відповідності законодавству України.

23. Відповідальність за виконання цієї Програми провайдером аеронавігаційного обслуговування, розроблення та впровадження своєї програми авіаційної безпеки покладається на керівника провайдера, який безпосередньо звітує перед уповноваженим органом з питань цивільної авіації про розроблення і здійснення заходів авіаційної безпеки.

У програмі авіаційної безпеки визначаються політика провайдера, процедури і заходи щодо захисту від актів незаконного втручання об’єктів радіонавігаційного забезпечення, засобів, служб та особового складу провайдера, дії у разі скоєння акту незаконного втручання.

До штатної структури провайдера аеронавігаційного обслуговування вводиться посада заступника керівника провайдера з авіаційної безпеки. Призначення на зазначену посаду здійснюється виключно після погодження кандидатури уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Призначена особа відповідає за організацію виконання програми авіаційної безпеки провайдера.

24. До обов’язків керівника провайдера аеронавігаційного обслуговування згідно з цією Програмою належить:

організація розроблення і впровадження погодженої з уповноваженим органом з питань цивільної авіації програми авіаційної безпеки провайдера;

призначення за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації особи на посаду заступника керівника провайдера аеронавігаційного обслуговування повітряного руху з авіаційної безпеки;

установлення і забезпечення функціонування системи управління авіаційною безпекою (виявлення загроз, розроблення процедур оцінки і зменшення ризику небезпеки, здійснення моніторингу стану авіаційної безпеки на об’єктах та відпрацювання попереджувальних та превентивних заходів безпеки, контроль за якістю підготовки диспетчерів з авіаційної безпеки тощо);

визначення за письмовим погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації переліку об’єктів аеронавігаційного обслуговування, що підлягають фізичній охороні та захисту за допомогою технічних засобів охорони, а також шляхом здійснення черговим персоналом нагляду;

організація і встановлення на визначених об’єктах пропускної системи та пропускного і внутрішньооб’єктового режиму;

організація додаткових заходів безпеки для захисту від руйнування чи розкрадання об’єктів, що розміщуються поза межами контрольованих зон аеропортів;

організація і контроль захисту від кіберзагроз критично важливих інформаційних авіаційних систем, зв’язних технологій та операційних даних, порушення цілісності яких і доступ до яких може негативно вплинути на процес надання послуг з аеронавігаційного обслуговування і створити реальну загрозу безпеці польотів;

розроблення програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки та програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки;

організація застосування технічних засобів контролю на авіаційну безпеку для досягнення достатнього рівня безпеки у найбільш уразливих зонах обмеженого доступу (операційних залах управління повітряним рухом, лінійно-апаратних залах, на аеродромно-диспетчерських вежах тощо), що охороняються;

організація спеціальної перевірки персоналу правоохоронними органами з метою отримання дозволу на його допуск і перебування без супроводження у контрольованих зонах;

забезпечення здійснення контролю за підготовкою і готовністю персоналу до дій у кризових ситуаціях, пов’язаних із захопленням повітряних суден, та персоналу провайдера аеронавігаційного обслуговування повітряного руху до дій у разі виникнення загрози вибуху чи захоплення об’єктів тощо;

здійснення контролю за діяльністю керівників регіональних підрозділів і служб провайдера аеронавігаційного обслуговування з питань забезпечення авіаційної безпеки підпорядкованих об’єктів, їх участі в роботі аеропортових комітетів з авіаційної безпеки та взаємодії із правоохоронними органами і заінтересованими організаціями.

25. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання авіації загального призначення, що експлуатує повітряні судна злітною вагою понад 5700 кілограмів, а також авіації, яка виконує авіаційні роботи, встановлюються та регламентуються правилами, що розробляються уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому законодавством порядку.

26. До обов’язків суб’єктів авіаційної діяльності авіації загального призначення, що експлуатують повітряні судна злітною вагою понад 5700 кілограмів, та суб’єктів авіаційних робіт, а також фізичної особи - експлуатанта повітряного судна належать розроблення і виконання програми авіаційної безпеки. Така програма погоджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

27. Суб’єкти наземного обслуговування (у тому числі орендарі аеропорту) з питань авіаційної безпеки провадять діяльність у контрольованій зоні аеропорту відповідно до вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту. Кожен суб’єкт наземного обслуговування на підставі цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту розробляє програму авіаційної безпеки суб’єкта, яка погоджується з керівником аеропорту.

Керівник суб’єкта наземного обслуговування призначає особу, відповідальну за організацію забезпечення авіаційної безпеки суб’єкта наземного обслуговування та взаємодію із службою авіаційної безпеки аеропорту. У разі якщо у складі суб’єкта наземного обслуговування створено службу авіаційної безпеки, зазначена особа для зайняття посади заступника керівника суб’єкта наземного обслуговування з авіаційної безпеки підлягає погодженню в уповноваженому органі з питань цивільної авіації.

Обов’язки і відповідальність суб’єктів наземного обслуговування у сфері авіаційної безпеки включаються до програми авіаційної безпеки аеропорту. Керівник суб’єкта наземного обслуговування несе відповідальність згідно із законом за виконання такої програми в частині, що його стосується.

28. Керівництво аеропорту (аеродрому) після розроблення програми авіаційної безпеки подає її за місцем фактичного розташування аеропорту (аеродрому) на погодження до регіональних органів Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, а програми авіаційної безпеки міжнародних аеропортів - також до відповідних органів охорони державного кордону та доходів і зборів. Після проведення вищезазначених процедур програма подається для погодження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

29. Взаємовідносини суб’єктів авіаційної діяльності з питань захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання регулюються відповідними договорами, які розробляються на підставі цієї Програми, інших нормативно-правових актів та повинні передбачати заходи щодо захисту від актів незаконного втручання, розподіл прав, обов’язків та відповідальності сторін.

Розділ VI
КООРДИНАЦІЯ ТА ЗВ’ЯЗОК

30. З метою координації та взаємодії на державному рівні органів виконавчої влади та правоохоронних органів, задіяних у забезпеченні виконання цієї Програми, утворюється Міжвідомча комісія з авіаційної безпеки, яка є дорадчим органом Кабінету Міністрів України.

Положення про Міжвідомчу комісію з авіаційної безпеки затверджується Кабінетом Міністрів України.

31. У кожному аеропорту з метою координації розроблення та здійснення заходів і процедур з авіаційної безпеки створюється аеропортовий комітет з авіаційної безпеки.

Положення про аеропортовий комітет з авіаційної безпеки затверджується керівником аеропорту.

32. До повноважень аеропортового комітету з авіаційної безпеки належить:

координація заходів щодо виконання цієї Програми в аеропорту;

здійснення нагляду за виконанням програми авіаційної безпеки аеропорту, в тому числі за застосуванням посилених заходів, що запроваджуються керівництвом аеропорту та експлуатантами;

визначення та систематичний перегляд вразливих точок в аеропорту, розроблення заходів щодо їх надійного захисту;

забезпечення адекватності заходів забезпечення авіаційної безпеки рівню загрози, їх постійний моніторинг стосовно звичайного режиму, періодів підвищеної загрози та надзвичайних ситуацій;

організація проведення на нерегулярній основі перевірок стану авіаційної безпеки;

забезпечення виконання рекомендацій щодо вдосконалення заходів, правил і процедур авіаційної безпеки;

інформування щокварталу уповноваженого органу з питань цивільної авіації про заходи, правила і процедури забезпечення безпеки в аеропорту, заплановані зміни, а також будь-які питання, пов’язані із захистом аеропорту і його служб, що не можуть бути вирішені на місцевому рівні;

організація навчання та підготовки з питань авіаційної безпеки;

контроль за дотриманням вимог авіаційної безпеки під час розширення і реконструкції аеропорту, погодження проектів його реконструкції та розширення.

Керівник будь-якого суб’єкта авіаційної діяльності, що працює у контрольованій зоні відповідного аеропорту, має право вимагати внесення на розгляд аеропортового комітету питань авіаційної безпеки, які доцільно розглянути на його засіданні.

33. До складу аеропортового комітету з авіаційної безпеки входять:

керівник аеропорту;

заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки;

представники:

органу внутрішніх справ в аеропорту;

органу доходів і зборів, у зоні діяльності якого розташовано пункт пропуску через державний кордон;

органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску;

військової частини (у разі спільного використання аеродрому);

регіонального органу Служби безпеки України;

медичної частини аеропорту;

експлуатантів, які базуються в аеропорту;

клубу експлуатантів, які виконують польоти в аеропорт;

провайдера (провайдерів) аеронавігаційного обслуговування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі потреби до складу аеропортового комітету можуть бути включені або запрошені на засідання комітету представники інших суб’єктів авіаційної діяльності, що працюють у контрольованій зоні аеропорту.

34. Головою аеропортового комітету з авіаційної безпеки є керівник аеропорту, за його відсутності обов’язки голови виконує заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки.

35. Зв’язок із засобами масової інформації з питань авіаційної безпеки здійснює особа, призначена керівником уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

36. З метою підтримання на належному рівні та вдосконалення встановлених заходів із забезпечення авіаційної безпеки уповноважений орган з питань цивільної авіації співпрацює з авіаційними властями іноземних держав.

У рамках співробітництва уповноважений орган з питань цивільної авіації подає на запит іноземної держави інформацію про відповідні положення цієї Програми.

37. Запити іноземних держав щодо запровадження спеціальних заходів з авіаційної безпеки стосовно рейсів, що виконуються експлуатантами таких держав до/з України, повинні здійснюватися за рахунок коштів держави-замовника. Такі запити подаються до уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

38. Рішення щодо запиту іноземної держави про надання допомоги в подоланні кризової ситуації та ліквідації її наслідків приймається Кабінетом Міністрів України.

39. У разі виникнення потреби у наданні допомоги іноземною державою Україні щодо припинення акту незаконного втручання та/або ліквідації його наслідків відповідний запит подається від імені Кабінету Міністрів України на адресу уряду відповідної держави, якщо запити уповноваженого органу з питань цивільної авіації чи Міністерства закордонних справ України не були задоволені.

40. Уповноважений орган з питань цивільної авіації з метою здійснення нагляду за станом безпеки цивільної авіації може призначати своїх представників у державах з високою інтенсивністю авіаційних перевезень і робіт українських експлуатантів та в регіонах з високим рівнем загрози цивільній авіації, в яких зареєстровані в Україні повітряні судна виконують роботи за договорами (контрактами), укладеними з міжнародними, у тому числі неурядовими, організаціями, а також з відповідними уповноваженими органами інших держав.

Положення про представника уповноваженого органу з питань цивільної авіації затверджується Кабінетом Міністрів України.

41. У разі отримання інформації про наявність загрози безпеці цивільної авіації іноземної держави уповноважений орган з питань цивільної авіації якнайшвидше повідомляє про це відповідному уповноваженому органу такої держави.

42. Уповноважений орган з питань цивільної авіації співпрацює з авіаційними властями іноземних держав з питань розроблення Програми підготовки персоналу з авіаційної безпеки, Державної програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації та обміну інформацією щодо таких програм.

43. Двосторонні міжнародні договори про повітряне сполучення між Україною та іншими державами повинні містити вимоги з авіаційної безпеки згідно з рекомендаціями типової статті, прийнятої на доповнення до резолюції Ради Міжнародної організації цивільної авіації від 25 червня 1986 року.

44. Україна співпрацює з іншими державами та міжнародними організаціями у сфері науково-дослідної діяльності з питань розроблення нових зразків і технологій щодо виробництва обладнання безпеки цивільної авіації. Під час розроблення такого обладнання необхідно забезпечити врахування людського фактора.

45. Співробітництво уповноваженого органу з питань цивільної авіації з міжнародними організаціями цивільної авіації здійснюється за такими напрямами:

участь у розробленні проектів міжнародних конвенцій та багатосторонніх договорів у сфері авіаційної безпеки;

внесення пропозицій щодо вдосконалення міжнародних стандартів та рекомендованої практики Додатка 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, інших документів, що стосуються аспектів авіаційної безпеки;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення Керівництва з авіаційної безпеки (Doc 8973) та Політики ЄКЦА в галузі авіаційної безпеки (Doc 30);

участь на постійній або тимчасовій основі в роботі органів міжнародних організацій цивільної авіації (рад, комітетів, груп експертів тощо), предметом діяльності яких є питання забезпечення авіаційної безпеки.

46. Уповноважений орган з питань цивільної авіації співпрацює з міжнародними організаціями цивільної авіації, у тому числі в рамках механізму надання державам технічної, фінансової, матеріальної допомоги у сфері авіаційної безпеки, з метою:

приведення законодавства України з авіаційної безпеки у відповідність з міжнародними стандартами;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації консультацій щодо організації та методів роботи у сфері авіаційної безпеки;

проведення на конфіденційній основі під егідою міжнародних організацій цивільної авіації обстеження і оцінки стану авіаційної безпеки;

отримання від міжнародних організацій цивільної авіації рекомендацій щодо навчальних програм у сфері авіаційної безпеки, практичного навчання і участі персоналу в практикумах та навчальних семінарах, що проводяться міжнародними організаціями цивільної авіації;

придбання через міжнародні організації цивільної авіації обладнання для забезпечення авіаційної безпеки, навчальних засобів та іншого обладнання, застосування якого підвищує рівень авіаційної безпеки.

47. Уповноважений орган з питань цивільної авіації подає до міжнародних організацій цивільної авіації письмові звіти про акти незаконного втручання.

48. З метою обміну інформацією з питань авіаційної безпеки з міжнародними організаціями цивільної авіації, іншими міжнародними організаціями та договірними державами уповноважений орган з питань цивільної авіації створює автоматизовану інформаційну систему управління "Авіаційна безпека" з базою даних, яка сприяє оперативному вирішенню питань безпечного функціонування цивільної авіації та використовується під час виникнення кризової ситуації.

Під час створення автоматизованої інформаційної системи управління "Авіаційна безпека" розробляється комплекс заходів для забезпечення конфіденційності інформації та її захисту від несанкціонованого доступу. Така інформація може надаватися на запит іншій заінтересованій державі, з якою Україна уклала відповідну угоду.

49. З метою недопущення неналежного використання або розголошення інформації з авіаційної безпеки з обмеженим доступом, наданої іншими державами, або інформації з обмеженим доступом, що стосується інтересів інших держав, в Україні забезпечується належний захист і визначається порядок роботи з такою інформацією. Захист та обробка інформації з авіаційної безпеки з обмеженим доступом здійснюються відповідно до законодавства України у встановленому порядку.

Розділ VII
ЗАХИСТ АЕРОПОРТІВ ТА АКТИВІВ СУБ’ЄКТІВ АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

50. Керівники аеропортів спільно з керівниками суб’єктів авіаційної діяльності, які провадять її в контрольованій зоні аеропорту, визначають зони, в яких виконуються життєво важливі роботи для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації в аеропорту. Такі зони визначаються як контрольовані, стерильні та зони обмеженого доступу, що охороняються. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, також визначаються їх критичні частини. Критичні частини можуть збігатися із стерильними зонами. Розташування контрольованих, стерильних і зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин позначається на плані-схемі аеропорту, яка додається до програми авіаційної безпеки аеропорту.

51. Порядок допуску та перебування у контрольованих, стерильних і зонах обмеженого доступу, що охороняються, видачі та отримання перепустки регламентується Правилами організації системи контролю доступу та внутрішньооб’єктового режиму в суб’єктах авіаційної діяльності та на об’єктах цивільної авіації України, що розробляються уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому законодавством порядку.

На підставі зазначених Правил суб’єкти авіаційної діяльності розробляють відповідні інструкції, що затверджуються керівником такого суб’єкта, а щодо аеропортів погоджуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

52. У кожному аеропорту (на аеродромі) встановлюється єдина пропускна система, затверджена керівником аеропорту. Управління такою системою, організацію виготовлення та прийняття рішення про видачу перепусток здійснює заступник керівника аеропорту з авіаційної безпеки.

Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, що постійно працюють у контрольованій зоні аеропорту або аеродрому, подають керівникові аеропорту або аеродрому обґрунтований список осіб, яким необхідно отримати дозвіл для перебування без супроводження у відповідній зоні аеропорту або аеродрому.

Персонал юридичних осіб, який має допуск до контрольованих, стерильних зон і зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються, зобов’язаний мати перепустки з визначенням зон, в яких він може перебувати, та носити перепустку на видному місці.

53. Персонал служб авіаційної безпеки, а також персонал юридичних осіб, який перебуває без супроводження у контрольованих зонах аеропорту або аеродрому з метою виконання службових обов’язків, повинен пройти спеціальну перевірку, в тому числі правоохоронних органів, до отримання перепустки та права доступу до таких зон. Працівники правоохоронних органів, які працюють у контрольованій зоні аеропорту, проходять перевірку за місцем служби, про що повідомляється у письмовій формі керівництву аеропорту.

У подальшому зазначена перевірка персоналу, який має перепустки, проводиться регулярно, один раз на два роки, під час заміни перепусток. З урахуванням важливості недопущення скоєння акту незаконного втручання однією з підстав відмови у видачі або заміні перепустки, зокрема, може бути факт участі особи у скоєнні кримінального правопорушення, наявність судимості (погашеної або непогашеної), психічних захворювань, наркозалежності або невиконання правил перебування у контрольованій зоні аеропорту, зонах митного чи прикордонного контролю.

Рішення про відмову у видачі перепустки приймається керівником аеропорту або аеродрому за погодженням з представниками правоохоронних органів - членами аеропортового комітету з авіаційної безпеки.

54. В аеропортах, в яких відкрито пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон чи яким видано дозвіл на здійснення міжнародних польотів, пропускний та внутрішньооб’єктовий режими узгоджуються з органом охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску, та відповідним органом доходів і зборів.

55. Особа, яка несанкціоновано проникла або спробувала проникнути до контрольованої, стерильної зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, на об’єкти суб’єктів авіаційної діяльності, що розташовані за межами аеропортів, доступ до яких є контрольованим і обмеженим, несе відповідальність згідно із законом.

56. Відомості про зони, що розташовані за межами аеропорту (якщо такі існують) і визначені як контрольовані або зони обмеженого доступу, що охороняються, вносяться до програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту (провайдера аеронавігаційного обслуговування).

До зазначених зон можуть належати:

місця розташування засобів зв’язку, навігації та спостереження;

антенні поля;

склади пально-мастильних матеріалів;

інші життєво важливі для безпечної діяльності цивільної авіації зони.

Відповідальність за забезпечення здійснення контролю доступу та дотримання правил перебування у таких зонах покладається на юридичних осіб, яким належать такі зони.

57. Захист контрольованих, стерильних зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, здійснюється підрозділами воєнізованої охорони служб авіаційної безпеки із застосуванням вогнепальної зброї або пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії, та технічних засобів охорони (електронні системи контролю доступу, відеонагляд тощо).

Безпека у неконтрольованій зоні, зокрема, досягається шляхом:

на стадії проектування та будівництва:

уникнення проектування та будівництва прямих під’їзних доріг до аеровокзалів;

установлення на таких дорогах штучних перешкод та бордюрів збільшеної висоти;

розташування місць паркування та стоянок транспортних засобів на відстані не менш як 50 метрів від будівлі аеровокзалу;

установлення в аеровокзалах протиударних віконних вітрин;

застосування сміттєвих урн, які у разі вибуху зменшують його потужність;

установлення достатньої кількості засобів відеоспостереження;

у повсякденній діяльності:

ідентифікації неконтрольованих зон;

розроблення головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю та введення в дію з урахуванням оцінки ризику скоєння актів незаконного втручання у неконтрольованих зонах аеропорту обов’язкових для всіх юридичних та фізичних осіб заходів, спрямованих на зниження ризиків та запобігання актам незаконного втручання в таких зонах;

постійної присутності патрулів органів внутрішніх справ;

залучення оперативних працівників органів внутрішніх справ, які здійснюють оперативне спостереження;

контролювання паркінгів, розташованих під аеровокзалами;

використання службових собак (відповідно до рівня загрози);

контролювання прилеглої території із зовнішньої сторони периметра аеродрому з метою недопущення несанкціонованого проникнення у контрольовану зону аеропорту.

У разі необхідності керівник аеропорту залучає на договірній основі для посилення захисту аеропорту органи внутрішніх справ.

58. Порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю в міжнародних аеропортах (на аеродромах) визначається в установленому законодавством порядку органом охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску, та відповідним органом доходів і зборів.

Визначення такого порядку здійснюється відповідно до вимог пунктів 52, 53, 77, 78 та 80 цієї Програми.

Під час виконання міжнародних рейсів з/до України або транзитних рейсів через аеропорти України авіаперевізник зобов’язаний надавати органу охорони державного кордону, органам доходів і зборів та головному органу у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю інформацію про пасажирів таких міжнародних рейсів, що включає прізвище, ім’я пасажира, його стать, громадянство, дату народження, серію, номер документа, що посвідчує особу.

Інформація, зазначена в абзаці третьому цього пункту, надається авіаперевізником за 72 години до запланованого часу виконання міжнародного рейсу та у разі зміни цієї інформації авіаперевізник зобов’язаний надати оновлену інформацію не пізніш як за 30 хвилин до посадки повітряного судна в аеропорту України або після завершення реєстрації на міжнародний рейс, що виконується з аеропорту України.

Оформлення квитків здійснюється виключно після внесення до системи бронювання прізвища, ім’я пасажира, його статі, громадянства, дати народження, серії, номера документа, що посвідчує особу.

Персонал суб’єктів авіаційної діяльності, який працює у сфері бронювання та продажу пасажирських перевезень, повідомляє особі, яка замовляє послугу з перевезення, про вимоги абзацу п’ятого цього пункту.

59. Відповідальність за доступ осіб до контрольованої зони, зон обмеженого доступу, що охороняються, критичних частин таких зон та стерильних зон аеропорту несуть служба авіаційної безпеки аеропорту та керівники підрозділів аеропорту, інших юридичних осіб, працівники яких працюють в аеропорту.

Керівник аеропорту несе відповідальність за створення та підтримання у робочому стані огорожі контрольованої зони (зони обмеженого доступу, що охороняється, стерильної зони) відповідно до закону. Кожна юридична особа, що базується в аеропорту, несе відповідальність за підтримання в робочому стані огорожі периметра аеродрому на ділянці розташування своїх об’єктів згідно із законодавством та договором, укладеним з аеропортом, крім контролюючих органів і служб.

60. Керівник аеропорту визначає кількість та місця розташування контрольно-пропускних пунктів в огорожі контрольованої зони аеропорту (за потреби - стерильних зон, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних частин таких зон) і забезпечує їх надійний захист.

61. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до стерильної зони та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються (наприклад, зали вильоту), лише через пункти контролю на безпеку з проходженням догляду та пред’явленням під час входу до пункту контролю на безпеку дійсного документа, що посвідчує особу, та оформленого в установленому порядку посадкового талона. Після проходження догляду пасажири прямують до повітряного судна виключно в супроводі уповноваженої особи аеропорту або суб’єкта наземного обслуговування під контролем служби авіаційної безпеки.

62. Члени екіпажів, які не мають постійної перепустки в аеропорт, в якому перебуває їхнє повітряне судно, прямують до нього після пред’явлення завдання на політ, генеральної декларації (у разі вильоту за кордон), документів, що посвідчують особу, та свідоцтва авіаційного персоналу, обов’язкового проходження контролю на безпеку та у супроводі уповноваженої особи аеропорту або суб’єкта наземного обслуговування.

Фізична особа - експлуатант повітряного судна замість завдання на політ пред’являє реєстраційне посвідчення повітряного судна.

63. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності опрацьовують систему заходів щодо впорядкування пропускного режиму, виготовлення, видачі, обліку та контролю за використанням перепусток для допуску транспортних засобів до контрольованих, стерильних зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичних частин відповідно до пунктів 50 та 51 цієї Програми.

Доступ транспортних засобів, які не задіяні у технологічному процесі, пов’язаному з діяльністю щодо безпосереднього обслуговування повітряних суден, пасажирів, членів екіпажу, підрозділів аеропорту та експлуатантів, обмежується.

З метою забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання керівник аеропорту, його заступник з авіаційної безпеки зобов’язані організовувати спільно з відповідними органами внутрішніх справ евакуацію на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів, які розташовуються на неконтрольованій території аеропорту з порушенням законодавства та можуть створити небезпеку.

Евакуація проводиться за рішенням відповідального працівника органу внутрішніх справ за погодженням з керівником аеропорту.

64. Керівник експлуатанта несе відповідальність за забезпечення безпеки повітряних суден, перелік яких наведено в сертифікаті експлуатанта або які експлуатуються ним згідно з договором.

Фізична особа - експлуатант повітряного судна несе відповідальність за забезпечення авіаційної безпеки власного повітряного судна.

65. Суб’єкти авіаційної діяльності вживають належних заходів для захисту повітряних суден від актів незаконного втручання згідно з Правилами організації охорони повітряних суден та об’єктів суб’єктів авіаційної діяльності, що розробляються уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому законодавством порядку.

На підставі зазначених в абзаці першому цього пункту Правил суб’єкти авіаційної діяльності розробляють відповідні інструкції, які після погодження уповноваженим органом з питань цивільної авіації затверджуються керівником підприємства.

66. Повітряні судна, що перебувають у зоні обмеженого доступу, що охороняється, повинні постійно перебувати під наглядом відповідальної особи:

стрільця воєнізованої охорони та диспетчера підрозділу відеонагляду служби авіаційної безпеки аеропорту, якщо судно здано під охорону;

відповідального працівника експлуатанта (інженера авіаційно-технічного підрозділу, командира повітряного судна, чергового зміни підрозділу авіаційної безпеки) у разі проведення на повітряному судні робіт.

У разі якщо повітряне судно не використовується і не обслуговується, його двері та люки повинні бути зачинені, а обладнання для доступу на нього прибране. Повітряне судно здається під охорону лише в опечатаному стані.

З метою виявлення зброї, вибухових та інших небезпечних предметів і пристроїв під час підготовки такого повітряного судна до польоту екіпаж повинен провести передпольотний огляд, результати якого оформляються документально.

67. Повітряні судна, що перебувають у технічних зонах контрольованих зон для проведення регламентних робіт або відстою, повинні перебувати під контролем посадової особи експлуатанта, якщо повітряне судно не здано під охорону службі авіаційної безпеки.

Зазначене повітряне судно може потрапити до зони обмеженого доступу, що охороняється, та бути допущено до виконання польотів лише після проведення його догляду з метою безпеки та складення відповідного акта.

68. Повітряні судна, крім повітряних суден авіації загального призначення злітною вагою до 5700 кілограмів, для забезпечення авіаційної безпеки повинні мати:

конструкцію дверей та перегородки до кабіни льотного екіпажу, що зводить до мінімуму ймовірність їх пробивання кулями вогнепальної зброї та осколками гранати, а також можливість насильницького вторгнення;

систему внутрішнього зв’язку між салоном (вантажним відсіком) і кабіною льотного екіпажу, пасажирські повітряні судна, крім того, - налагоджену систему сигналізації "небезпека";

замок на дверях з внутрішнього боку кабіни екіпажу, який відкривається та закривається з робочого місця кожного пілота, систему контролю за доступом до кабіни льотного екіпажу та відеонагляд;

штатні пристрої проти угону;

прилади для проведення спеціального догляду повітряного судна: поворотне дзеркало, маркери для маркування перевірених місць, ліхтарі тощо.

69. Двері до кабіни льотного екіпажу, у разі їх наявності відповідно до конструкції повітряного судна, повинні перебувати у закритому та замкнутому стані з моменту закриття всіх зовнішніх дверей повітряного судна після посадки пасажирів до відкриття зовнішніх дверей для висадки пасажирів, крім випадків, коли необхідно забезпечити можливість входу або виходу осіб, які на це мають право.

70. Експлуатанти повинні вживати заходів для виключення можливості залишення пасажирами будь-яких предметів і речей на борту повітряного судна, зокрема під час транзитних зупинок.

71. У разі надходження повідомлення про загрозу здійснення акту незаконного втручання персонал, який отримав таку інформацію, зобов’язаний поінформувати всіх заінтересованих сторін згідно із схемою оповіщення, що розробляється для таких випадків у кожному суб’єкті авіаційної діяльності.

72. Експлуатант проводить перевірку (догляд, огляд, спеціальний догляд) повітряного судна за участю підготовлених фахівців. Для виконання таких перевірок експлуатант розробляє відповідні інструкції та схеми, що затверджуються керівником експлуатанта та подаються до служб авіаційної безпеки аеропортів. Доцільність проведення огляду, догляду, спеціального догляду повітряного судна встановлюється на підставі результатів оцінки рівня загрози та ризиків, яку проводить уповноважений орган з питань цивільної авіації.

73. З метою забезпечення безпеки уповноважений орган з питань цивільної авіації має право доручити керівникові аеропорту організувати здійснення контролю на безпеку пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур’єрських і поштових відправлень, що прибувають з аеропортів, розташованих у регіонах з підвищеним рівнем загрози, або з тих, у яких контроль на безпеку не здійснювався належним чином.

74. У разі отримання перед вильотом інформації про знаходження на борту повітряного судна небезпечних предметів і речовин таке повітряне судно повинне бути розвантажене (у тому числі багаж), а пасажири та члени екіпажу з ручною поклажею повинні бути висаджені. Завантаження і продовження польоту такого повітряного судна може бути дозволено лише після догляду з метою забезпечення безпеки повітряного судна, пасажирів, їхньої ручної поклажі, багажу, вантажу, бортових запасів і припасів та складення відповідного акта.

75. З метою запобігання несанкціонованому доступу та використанню повітряних суден суб’єкти авіаційної діяльності авіації загального призначення та авіаційних робіт, а також фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні забезпечувати практичні та технічні заходи, що включають, але не обмежуються такими заходами:

фізичні засоби обмеження доступу до повітряних суден: фізична охорона, охоронне освітлення, відеонагляд тощо;

попереджувальні знаки щодо обмеження доступу до контрольованої території злітно-посадкового майданчика, майданчика для виконання авіахімробіт;

пристрої проти угону повітряних суден, якщо це передбачено його конструкцією, на паливних, електричних та інших системах або зйомних частинах конструкції;

наявність запірних пристроїв на кабіні льотного екіпажу або на самому повітряному судні, якщо це передбачено його конструкцією.

76. Захист об’єктів радіонавігаційного забезпечення засобів і служб здійснюється шляхом:

установлення огорожі периметра об’єктів;

уведення пропускного та внутрішньооб’єктового режиму на об’єктах;

використання технічних засобів охорони;

запобігання навмисним та ненавмисним радіоперешкодам;

здійснення охорони об’єктів, розташованих поза межами контрольованої зони аеропорту, працівниками служби авіаційної безпеки суб’єкта авіаційної діяльності або працівниками органів внутрішніх справ, або персоналом охорони суб’єктів охоронної діяльності, які мають ліцензію на провадження охоронної діяльності та пройшли відповідне навчання з авіаційної безпеки;

здійснення нагляду за обстановкою на об’єктах черговим персоналом суб’єктів авіаційної діяльності;

використання службових собак.

Суб’єкт авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення:

визначає за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації перелік об’єктів радіонавігаційного забезпечення, що підлягають охороні, та дублюючі об’єкти радіонавігаційного забезпечення у разі виходу з ладу основних;

відповідає за стан доріг до віддалених об’єктів радіонавігації, що перебувають на їх утриманні, для забезпечення оперативного прибуття групи реагування в разі надходження інформації про спробу проникнення сторонніх осіб до таких об’єктів.

77. Аварійно-рятувальні сили та засоби, які залучаються до виконання аварійно-рятувальних робіт з метою ліквідації пожеж, аварій, стихійного лиха, забезпечення аварійної посадки повітряного судна, та працівники екстреної (швидкої) медичної допомоги в разі нещасних випадків пропускаються безперешкодно до контрольованої зони суб’єкта авіаційної діяльності. Пересування таких транспортних засобів у контрольованій зоні здійснюється у супроводі працівника служби авіаційної безпеки. Про виклик транспортних засобів екстреної (швидкої) медичної допомоги, аварійно-рятувальних бригад та пожежних команд контролерам контрольно-пропускних пунктів аеропортів повідомляє начальник чергової зміни служби авіаційної безпеки.

Розділ VIII
КОНТРОЛЬ НА БЕЗПЕКУ

78. З метою запобігання несанкціонованому пронесенню або розміщенню на борту повітряного судна зброї, вибухових речовин і пристроїв, інших предметів, що можуть використовуватися для здійснення акту незаконного втручання, у кожному аеропорту щодо всіх фізичних осіб, які потрапляють до стерильних зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин таких зон, їхніх особистих речей (ручна поклажа та багаж), вантажу, пошти, бортприпасів, бортового харчування, засобів, що використовуються під час провадження виробничої та службової діяльності, здійснюється догляд та контроль на безпеку.

Правила здійснення контролю на безпеку встановлюються Інструкцією з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України, що розробляється уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджується в установленому законодавством порядку.

На підставі зазначеної в абзаці другому цього пункту Інструкції суб’єкт авіаційної діяльності, що здійснює контроль на безпеку, розробляє відповідні технології, які затверджуються його керівником після погодження уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Суб’єкти авіаційної діяльності під час здійснення заходів авіаційної безпеки запроваджують принципи виявлення поведінкових характеристик.

79. Пасажири та члени екіпажу повинні пройти догляд до отримання дозволу піднятися на борт повітряного судна або до того, як пройти до стерильної зони, критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються.

Ручна поклажа і багаж, які члени екіпажу та пасажири мають при собі, повинні бути пред’явлені для проходження догляду.

80. Стерильні зони та критичні частини зон обмеженого доступу, що охороняються, до яких проходять пасажири після догляду, обладнуються надійними запорами та засобами контролю за всіма точками доступу до таких зон. Перед початком пропуску пасажирів такі зони та критичні частини, доступ до яких не контролюється на постійній основі, ретельно перевіряються працівниками служби авіаційної безпеки, які здійснюватимуть контроль на безпеку, з метою виявлення сторонніх предметів.

Контроль за входами та виходами із стерильних зон покладається на старшого зміни підрозділу контролю на безпеку служби авіаційної безпеки аеропорту, а із зон прикордонного контролю в міжнародних аеропортах, у яких такі зони є також стерильними зонами, - також на старшого зміни в пункті пропуску органу охорони державного кордону.

81. Догляд здійснюється уповноваженим персоналом підрозділів контролю на безпеку служб авіаційної безпеки щодо пасажирів, членів екіпажу, їхньої ручної поклажі та багажу, особистих речей з використанням спеціальних технічних засобів контролю на безпеку.

Інформація про порядок використання такого обладнання повинна міститися у програмах авіаційної безпеки суб’єктів авіаційної діяльності.

82. Ручний контроль на безпеку ручної поклажі та багажу та особистий контроль на безпеку особи застосовується у разі виявлення за допомогою спеціальних технічних засобів контролю на безпеку підозрілих предметів у ручній поклажі, багажі, особистих речах або на тілі особи.

Інформація про відповідні процедури та правила ручного контролю на безпеку пасажирів, ручної поклажі та багажу повинна міститися у програмах авіаційної безпеки суб’єктів авіаційної діяльності та технологіях, що розробляються відповідно до пункту 78 цієї Програми.

83. Як додатковий захід забезпечення безпеки застосовується вибірковий ручний контроль на безпеку пасажирів, членів екіпажів, їхньої ручної поклажі, багажу та особистих речей. Така процедура повинна охоплювати не менш як 10 відсотків усіх пасажирів і понад 10 відсотків одиниць ручної поклажі та багажу. У разі використання для догляду фізичних осіб металодетекторів другого рівня, а для багажу - автоматизованих багаторівневих систем догляду або системи "ТІР" мінімальний відсоток вибіркового ручного контролю на безпеку не встановлюється.

Обсяги вибіркового ручного контролю на безпеку визначаються відповідно до оцінки поточного та прогнозованого рівня загроз цивільній авіації, яку встановлює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

84. Перелік предметів і речовин, заборонених для пронесення до стерильних зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин таких зон та/або для перевезення на борту повітряного судна, визначається авіаційними правилами України.

У кожному аеропорту з метою інформування пасажирів і прийняття ними зважених рішень щодо недопущення перевезення заборонених предметів та речовин розробляються і встановлюються в зонах реєстрації та перед зонами контролю на безпеку інформаційні табло, транслюються фільми, оголошення тощо.

Персонал суб’єктів авіаційної діяльності, який працює у сфері бронювання та продажу пасажирських і вантажних перевезень, повідомляє особі, яка купує квиток, про заборону перевезення небезпечних предметів та речовин.

85. Предмети, заборонені для перевезення повітряним транспортом, вилучаються персоналом, який здійснює контроль на безпеку, із складенням відповідного акта. Такі предмети, якщо вони не є зброєю, вибуховим пристроєм або речовиною, іншими предметами, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, зберігаються в аеропорту не більше 15 діб відповідно до договору про зберігання на платній основі. Процедури, що виконуються за таких обставин, викладаються у технологіях, що розробляються відповідно до пункту 78 цієї Програми.

Заборонені для перевезення в салоні повітряного судна, але дозволені для перевезення пасажирським повітряним транспортом предмети та речовини перевозяться у багажі пасажира.

86. За фактом виявлення зброї, вибухових пристроїв і речовин, інших предметів, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, посадова особа служби авіаційної безпеки аеропорту повідомляє представникам авіакомпанії, органів внутрішніх справ, органу доходів і зборів, органу охорони державного кордону та регіонального органу Служби безпеки України за місцем розташування аеропорту. У разі відсутності складу кримінального правопорушення рішення про допуск до польоту особи, у речах якої виявлено заборонені для перевезення предмети, приймає представник авіакомпанії, а за його відсутності - командир повітряного судна.

87. Особа, яка відмовляється від проходження контролю на безпеку або від пред’явлення для такого контролю ручної поклажі чи багажу, що їй належить, до перевезення повітряним судном не допускається.

88. Заходи щодо забезпечення авіаційної безпеки повинні виключати можливість контакту між пасажирами, які пройшли догляд, та особами, які не пройшли такий догляд, у тому числі з авіаційним персоналом, який не обслуговує відповідний рейс, і пасажирами рейсів, що прибувають з інших аеропортів.

У разі доставки пасажирів до повітряного судна наземним транспортом керівництво суб’єкта авіаційної діяльності, відповідальне за таку доставку, забезпечує можливість посадки у такий транспорт лише уповноваженого персоналу та пасажирів конкретного рейсу, які пройшли контроль на безпеку.

89. У разі контакту між пасажирами, які пройшли контроль на безпеку, і особами, які не пройшли такий контроль, обов’язково проводяться такі дії:

стерильна зона та критичні частини зон обмеженого доступу, що охороняються, повністю звільняються, і служба авіаційної безпеки проводить їх ретельний огляд;

пасажири та їхня ручна поклажа підлягають повторному догляду;

якщо пасажири, які готуються до вильоту, увійшли до повітряного судна після випадкового контакту з особами, які не пройшли контроль на безпеку, в такому повітряному судні провадиться огляд з метою забезпечення безпеки.

90. У разі надходження після вильоту повітряного судна інформації про неналежне здійснення заходів контролю на безпеку під час підготовки міжнародного рейсу уповноважений орган з питань цивільної авіації терміново інформує про це відповідний уповноважений орган цивільної авіації аеропорту держави прибуття повітряного судна.

91. Керівництво суб’єктів авіаційної діяльності, що виконують пасажирські перевезення, зобов’язане включати до своїх програм авіаційної безпеки та здійснювати відповідні заходи з метою запобігання занесенню на борт повітряного судна транзитними і трансферними пасажирами заборонених предметів і речовин.

92. Заходи запобігання занесенню на борт повітряного судна транзитними і трансферними пасажирами заборонених предметів і речовин включають, але не обмежуються, проведення догляду транзитних і трансферних пасажирів, їхньої ручної поклажі та багажу перед потраплянням до стерильних зон та критичних частин зони обмеженого доступу, що охороняється, виключенням можливості їх доступу до свого зареєстрованого багажу, контакту таких пасажирів з особами, які не пройшли контроль на безпеку, тощо.

Керівництво аеропортів зобов’язане проектувати та забезпечувати обладнання приміщень аеровокзалів таким чином, щоб спростити процедуру догляду транзитних і трансферних пасажирів та їхнього багажу.

У разі потреби уповноважений орган з питань цивільної авіації запроваджує процес визнання і застосовує на постійній основі процедури (у разі необхідності - у співпраці з іноземною договірною державою) для забезпечення догляду на належному рівні транзитних і трансферних пасажирів, їхньої ручної поклажі та багажу в пункті відправлення і захисту від несанкціонованого втручання під час переміщення таких пасажирів від пункту догляду в аеропорту вильоту до борту повітряного судна, що вилітає, та в аеропорту трансферу.

93. Авіаційний персонал, інший персонал суб’єктів авіаційної діяльності, працівники контролюючих органів, інші фізичні особи, що не є пасажирами, у разі службової необхідності проходять до стерильної зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та критичних частин таких зон через службові контрольно-пропускні пункти з обов’язковим проходженням догляду.

Особи, яким за своїми службовими обов’язками необхідно проносити заборонені предмети та предмети, що можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання, до зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин таких зон, повинні мати дозвіл на право пронесення таких предметів та речовин через контрольно-пропускні пункти.



вгору