Документ 156_014, чинний, поточна редакція — Набрання чинності від 20.12.1993

                             Договір 
між Україною і Китайською Народною Республікою
про правову допомогу у цивільних та
кримінальних справах
( Договір ратифіковано Постановою ВР
N 2996-XII ( 2996-12 ) від 05.02.93 )
Дата підписання: 31.10.1992 Дата ратифікації: 05.02.1993 Дата набуття чинності: 19.01.1994
Україна і Китайська Народна Республіка, що далі іменуються як
"Договірні Сторони", з метою здійснення співробітництва в галузі
правових відносин на основі поваги суверенітету і взаємності,
вирішили надавати одна одній правову допомогу у цивільних та
кримінальних справах і з цією метою домовились про таке:
Глава I
Загальні положення
Стаття 1. Правовий захист
1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на
території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом
своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної
Сторони. Вони мають право звертатись до суду та інших установ, до
компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, і
можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії
за тих же умов, що і громадяни другої Договірної Сторони. 2. Положення пункту 1 застосовуються також до юридичних осіб,
заснованих на території однієї з Договірних Сторін у відповідності
з її законодавством. 3. Термін "цивільні справи", що вживається в цьому Договорі,
містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові
справи.
Стаття 2. Порядок зносин при наданні правової допомоги
1. При зверненні з проханнями про надання правової допомоги з
цивільних і кримінальних справ суди та інші компетентні установи
Договірних Сторін зносяться між собою через свої центральні
установи, якщо цим Договором не встановлено інше. 2. До центральних установ, згаданих в п.1 цієї статті,
відносяться: з боку України - Міністерство юстиції України,
Верховний Суд України і Генеральна прокуратура України; з боку
Китайської Народної Республіки - Міністерство юстиції КНР,
Верховний Суд КНР і Верховна Народна прокуратура КНР.
Стаття 3. Обсяг правової допомоги
1. Виконання доручень про вручення документів і проведення
інших процесуальних дій з цивільних та кримінальних справ,
передбачених цим Договором. 2. Визнання й виконання рішень судів та арбітражних органів. 3. Інша допомога, що визначається даним Договором.
Стаття 4. Форма доручення про надання правової допомоги
1. В дорученні про надання правової допомоги має бути
вказано: 1) найменування запитуючої установи; 2) найменування запитуваної установи; 3) найменування справи, з якої запитується правова допомога; 4) імена та прізвища сторін, обвинувачених, підсудних чи
засуджених, потерпілих, їх громадянство, заняття і постійне
місце проживання чи місцеперебування, для юридичних осіб - їх
найменування та місцезнаходження; 5) прізвища та адреса їх уповноважених; 6) зміст доручення, а з кримінальних справ також опис
фактичних обставин скоєного злочину та його юридична кваліфікація. 2. Доручення та інші документи повинні бути підписані
запитуючою установою Договірної Сторони і засвідчені його
печаткою.
Стаття 5. Виконання доручення
1. Якщо згідно з законодавством запитуваної Договірної
Сторони виконання доручення не входить до компетенції судів та
інших компетентних установ, доручення може бути повернено з
поясненням мотивів відмови. 2. У випадку, якщо запитувана установа не вправі виконати
доручення, вона зобов'язана направити згадане доручення на
виконання компетентним установам, а також повідомити про це
запитуючу Сторону. 3. Якщо запитувана установа не має можливості виконати
доручення у зв'язку з неточністю адреси, вказаної в дорученні,
вона зобов'язана вжити необхідних заходів для уточнення адреси або
зажадати від запитуючої установи надати додаткові відомості. 4. Якщо уточнити адресу або виконати доручення з інших причин
не виявляється можливим, запитувана установа зобов'язана
повідомити про це запитуючу установу і викласти причини, що
перешкоджають виконанню доручення, а також повернути всі надіслані
документи.
Стаття 6. Повідомлення про результати виконання
1. Запитувана установа зобов'язана в порядку, передбаченому
статтею 2 цього Договору, в письмовій формі повідомити запитуючу
установу про результати виконання доручення, а також надіслати
документи, що підтверджують виконання. 2. У документі, який підтверджує виконання, повинні бути
вказані дата одержання і підпис одержувача, печатка запитуваної
установи, що виконувала доручення, та підпис особи, яка виконувала
доручення. Якщо одержувач відмовляється від одержання, мають також
бути вказані мотиви відмови від одержання.
Стаття 7. Мови
При наданні правової допомоги кожна з Договірних Сторін
користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного
перекладу всіх документів на державну мову іншої Сторони або на
англійську мову.
Стаття 8. Вручення документів та виконання окремих
процесуальних дій через дипломатичні представництва
або консульські установи
За дорученням компетентних органів дипломатичні
представництва або консульські установи однієї з Договірних
Сторін, акредитовані при другій Стороні, можуть вручати судові і
позасудові документи власним громадянам, опитувати їх. Ці дії,
однак, не можуть містити заходів примусового характеру і
суперечить законодавству країни перебування.
Стаття 9. Гарантії щодо свідків, потерпілих та експертів
1. Свідок, потерпілий чи експерт, що з'явився за викликом
суду або інших компетентних установ запитуючої Договірної Сторони,
переданим через запитувану Договірну Сторону, незалежно від його
громадянства, не може бути в запитуючій державі притягнутий до
кримінальної відповідальності або позбавлений волі в будь-якій
формі за правопорушення, здійснене ним до перетину державного
кордону, або у зв'язку з його свідченнями, діями як експерта чи у
зв'язку з вчинками, пов'язаними з розглядуваною справою. 2. Свідок, потерпілий або експерт втрачає гарантії, які
надаються йому пунктом 1 цієї статті, якщо він не покине територію
запитуючої Договірної Сторони по закінченні 15 днів з моменту
повідомлення його про те, що його присутність не є обов'язковою,
за винятком випадків, коли він не може своєчасно залишити
територію запитуючої Договірної Сторони за незалежних від нього
обставин. 3. Згаданий у пункті 1 цієї статті виклик передається у
порядку, передбаченому статтею 2 цього Договору. Виклик не повинен
вміщувати погрози застосування примусових заходів на випадок
неявки.
Стаття 10. Витрати, пов'язані з наданням правової допомоги
1. Договірні Сторони надають правову допомогу безкоштовно. 2. Витрати на проїзд, харчування та проживання свідка,
потерпілого чи експерта, який з'явився за викликом на територію
запитуючої Договірної Сторони, несе остання. Експерт, крім того,
має право на винагороду за проведення експертизи. У виклику
повинно бути зазначено, які виплати мають право одержати згадані
особи. 3. Установа юстиції, до якої звернене доручення, повідомляє
установу, від якої виходить доручення, про розмір витрат. Якщо
установа, від якої виходить доручення, стягне ці витрати з особи,
яка повинна їх відшкодувати, то стягнені суми надходять на користь
установи юстиції, що виконала доручення.
Стаття 11. Відмова від надання правової допомоги
Якщо запитувана Договірна Сторона вважає, що надання правової
допомоги завдає шкоди її суверенітету, безпеці, громадському
порядку або суперечить основним принципам її законодавства, вона
може відмовити в наданні правової допомоги, повідомивши, однак,
запитуючу Договірну Сторону про мотиви відмови.
Стаття 12. Законодавство, яке застосовується при наданні
правової допомоги
1. Запитувана установа при наданні правової допомоги
застосовує законодавство своєї держави. 2. При наданні правової допомоги у цивільних справах
запитувана установа може також застосувати на прохання другої
Договірної Сторони її процесуальні норми, якщо тільки вони не
суперечать основним принципам законодавства запитуваної Договірної
Сторони.
Стаття 13. Обмін юридичною інформацією
Договірні Сторони на прохання надають одна одній інформацію
про чинне або таке, що діяло раніше, законодавство та судову
практику.
Глава II
Правова допомога у цивільних справах
Стаття 14. Обсяг допомоги
Договірні Сторони будуть на взаємній основі вручати на
прохання судові та позасудові документи, допитувати учасників
справи, свідків та експертів, проводити експертизу та огляд на
місці, а також виконувати інші процесуальні дії по збиранню
доказів.
Стаття 15. Сплата судових витрат
1. Громадянин однієї Договірної Сторони на території іншої
Договірної Сторони сплачує судові витрати на рівних умовах і в
тому ж обсязі, що і громадяни даної Договірної Сторони. 2. Положення пункту 1 цієї статті застосовується також до
юридичних осіб, заснованих на території однієї з Договірних Сторін
згідно з її законодавством.
Стаття 16. Звільнення від судових витрат
1. Громадянин однієї з Договірних Сторін на території іншої
Договірної Сторони звільняється від судових витрат на рівних
умовах і в тому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони. 2. Громадянин однієї з Договірних Сторін, звертаючись з
проханням про звільнення від судових витрат, повинен надати видані
компетентними установами за місцем проживання чи місцем
перебування документи, які свідчать про його особу та майновий
стан; якщо заявник не має місця проживання чи місця перебування на
території Договірних Сторін, він може надати зазначені документи,
видані дипломатичним чи консульським представництвом своєї
держави. 3. Суд, що виносить рішення за клопотанням про звільнення від
сплати судових витрат, може запитати орган, який видав документ,
про додаткові роз'яснення.
Стаття 17. Рішення, які підлягають визнанню та виконанню
1. Договірні Сторони зобов'язані згідно з положеннями цього
Договору визнавати і, якщо цього потребує характер рішення,
виконувати на своїй території судові рішення, рішення арбітражних
органів винесені на території іншої Договірної Сторони, після
того, як цей Договір набере чинності. 2. Термін "судове рішення", що вживається в цьому Договорі,
означає: в Україні - вирок щодо відшкодування збитків з кримінальної
справи, рішення, ухвала, постанова суду (судді), мирова угода,
затверджена судом з цивільної справи, рішення, ухвала арбітражного
суду; у Китайській Народній Республіці - винесене судом рішення,
ухвала, постанова, акт примирення з цивільної справи та вирок щодо
відшкодування збитків.
Стаття 18. Клопотання про визнання судового рішення
1. Клопотання про визнання й виконання судового рішення
подається заявником до суду, який прийняв це рішення, і
пересилається останнім до суду іншої Договірної Сторони в порядку,
передбаченому статтею 2 цього Договору. Якщо заявник має місце
проживання або місце перебування на території Договірної Сторони,
де рішення підлягає виконанню, клопотання може бути подане і
безпосередньо суду цієї Договірної Сторони. 2. Клопотання повинно бути складене у формі, встановленій
запитуваною Договірною Стороною. До нього додаються: 1) копія судового рішення, засвідчена судом; якщо в копії
відсутня чітка вказівка на те, що рішення набуло чинності і може
бути виконане, повинен бути також доданий один екземпляр довідки
суду про це; 2) довідка суду про виконання рішення на території запитуючої
Сторони; 3) документ, який засвідчує, що Стороні, яка не взяла участі
в процесі, було у встановленому законом порядку вручено
повідомлення про виклик до суду, а у випадку її недієздатності -
щоб у неї був незалежний представник; 4) засвідчений переклад згаданого в цій статті клопотання та
відповідних документів.
Стаття 19. Порядок визнання і виконання судового рішення
1. Визнання і виконання судового рішення здійснюються
Договірною Стороною, до якої звернене клопотання, згідно з
порядком, встановленим її законодавством. 2. Компетентна установа, до якої звернене клопотання,
розглядає згадане рішення на предмет відповідності його вимогам
цього Договору, однак не може перевіряти його по суті справи.
Стаття 20. Юридична сила визнання і виконання
Визнання або виконання судом однієї Договірної Сторони
рішення суду другої Договірної Сторони має таку ж чинність, як і
визнання або виконання рішення суду цієї Сторони.
Стаття 21. Відмова у визнанні і виконанні рішення
У визнанні й виконанні судового рішення може бути відмовлено
в одному з таких випадків: 1) якщо згідно з законодавством Договірної Сторони, де було
винесено рішення, це рішення не набуло чинності або не підлягає
виконанню; 2) якщо у відповідності з законодавством Договірної
Сторони, до якої звернене клопотання про визнання і виконання
рішення, справа відноситься до виключної компетенції суду
запитуваної Сторони; 3) якщо стороні, яка не взяла участі в процесі, не було
вручено з законодавством Договірної Сторони, установа якої
прийняла рішення, повідомлення про виклик до суду або, при її
недієздатності, був відсутній належний представник; 4) якщо по тому ж правовому спору між тими ж сторонами судом
запитуваної Договірної Сторони вже винесено рішення, яке набрало
чинності, або ж він перебуває там на розгляді чи вже визнано
рішення третьої сторони у цій справі, що набуло чинності; 5) якщо визнання або виконання рішення може завдати шкоди
суверенінету, безпеці або публічному порядку Сторони, до якої
звернене клопотання.
Стаття 22. Визнання і виконання рішень арбітражу
Договірні Сторони будуть взаємно визнавати й виконувати
рішення арбітражу другої Договірної Сторони відповідно до
Нью-Йоркської Конвенції про визнання і виконання арбітражних
рішень ( 995_070 ) від 10 червня 1958 року.
Глава III
Правова допомога у кримінальних справах
Стаття 23. Обсяг допомоги
1. Договірні Сторони зобов'язуються виконувати за проханням
доручення з кримінальних справ про допит свідків, потерпілих,
експертів, обвинувачених; проведення обшуку, експертизи, огляду і
про інші процесуальні дії, пов'язані із збиранням доказів; про
передачу речових доказів і документів, цінностей, здобутих шляхом
скоєння злочину, а також про вручення документів, пов'язаних з
провадженням у кримінальній справі; інформувати одна одну про
результати провадження у кримінальній справі. 2. Одна Договірна Сторона згідно із своїм законодавством
порушує кримінальне переслідування щодо громадян іншої Договірної
Сторони, які підозрюються у скоєнні злочинів на її території і
перебувають на ній на час порушення кримінальної справи.
Стаття 24. Вручення документів та виконання окремих
процесуальних дій
1. Порядок вручення документів і виконання окремих
процесуальних дій з кримінальних справ визначається статтями 4-6,
8 даного Договору. 2. При направленні вищезгаданих доручень повинні бути вказані
обставини скоєння злочину, його кваліфікація та положення
відповідних законодавчих актів.
Стаття 25. Передача грошей та матеріальних цінностей,
здобутих внаслідок злочину
1. Договірна Сторона на вимогу другої Договірної Сторони
повинна передати цій Договірній Стороні гроші та матеріальні
цінності, здобуті внаслідок скоєння злочину на території другої
Договірної Сторони. Однак така передача не повинна зачіпати прав
третіх осіб на ці цінності. 2. Якщо вищезгадані гроші та цінності необхідні для
проведення судового розгляду з інших невирішених кримінальних
справ на території запитуваної Договірної Сторони, ця сторона може
тимчасово припинити їх передачу.
Стаття 26. Відмова у наданні правової допомоги у кримінальних
справах
Запитувана Договірна Сторона, крім підстав, передбачених
статтею 6 цього Договору, може відмовити у наданні правової
допомоги у кримінальних справах при наявності однієї з наступних
підстав: 1) діяння, передбачене дорученням, згідно із законодавством
запитуваної Договірної Сторони не є злочином; 2) підозрюваний або злочинець, указаний у дорученні, є
громадянином запитуваної Договірної Сторони і не перебуває на
території запитуючої Договірної Сторони.
Стаття 27. Повідомлення про наслідки судового розгляду
у кримінальних справах
Договірні Сторони на підставі взаємності передають одна одній
копії вироків, які набрали чинності і були винесені їх судами щодо
особи, яка раніше була засуджена судом іншої Сторони.

Стаття 28. Інформація про раніше скоєні злочини

Договірні Сторони надають одна одній на прохання безкоштовно
відомості про судимість, необхідні їм для розгляду кримінальної
справи щодо особи, яка раніше була засуджена судом іншої Сторони.

Глава IV
Інші положення
Стаття 29. Дійсність документів
1. Документи, які були складені або засвідчені судом чи іншою
компетентною установою однієї Договірної Сторони, дійсні при
наявності підпису та офіційної печатки. У такому вигляді вони можуть прийматися судом або іншою
компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації. 2. Офіційні документи, які складені на території однієї
Договірної Сторони, користуються доказовою силою офіційних
документів і на території другої Договірної Сторони.
Стаття 30. Пересилка документів про громадянський стан
та інших документів
Виконуючи умови цього Договору, компетентні установи однієї
Договірної Сторони на прохання, що надійшло дипломатичними
каналами, безкоштовно і з перекладом на англійську мову
пересилають другій Договірній Стороні свідоцтва про реєстрацію
актів громадянського стану, про освіту, документи про трудовий
стаж та інші, які стосуються особистих та майнових прав громадян
другої Договірної Сторони.
Стаття 31. Вивезення речей та переказ грошових сум
Положення цього Договору та його виконання не можуть
перешкоджати виконання обома Договірними Сторонами своїх законів
та положень про вивезення речей та переказ грошових сум за кордон.
Стаття 32. Вирішення спорів
Спори, які виникають з питань тлумачення або виконання даного
Договору, повинні вирішуватися по дипломатичних каналах.
Глава V
Заключні положення
Стаття 33. Ратифікація та набрання чинності
Цей Договір підлягає ратифікації. Цей Договір набере чинності на тридцятий день після обміну
ратифікаційними грамотами.
Стаття 34. Припинення дії
Цей Договір безстроковий і припиняє дію по закінченні шести
місяців після направлення одній із Договірних Сторін письмового
повідомлення по дипломатичних каналах про закінчення його дії.
Цей Договір підписаний у Пекіні 31 жовтня 1992 року у двох
примірниках, кожний українською та китайською мовами, причому
обидва тексти мають однакову силу.
За Україну За Китайську Народну
Республіку
(підпис) (підпис)



вгору