Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Кабінет Міністрів України; Постанова, Концепція від 12.10.20001545
Документ 1545-2000-п, поточна редакція — Прийняття від 12.10.2000
 

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 12 жовтня 2000 р. N 1545
Київ
Про схвалення Концепції ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Концепцію ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів (додається).
2. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству
фінансів, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству освіти і
науки разом з іншими заінтересованими центральними органами
виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
обласним, Київській та Севастопольській міським державним
адміністраціям вжити дієвих заходів, спрямованих на реалізацію
Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Прем'єр-міністр України В.ЮЩЕНКО
Інд. 26

СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 жовтня 2000 р. N 1545
КОНЦЕПЦІЯ
ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
1. Загальні положення
Соціально-економічна ситуація, що склалася на сучасному етапі
розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів
зумовлюють необхідність посилення соціального захисту
дітей-інвалідів, визначення пріоритетних напрямів у цій важливій
роботі, одним з яких є рання соціальна реабілітація
дітей-інвалідів.
Чинниками, що визначили саме цей напрям соціального захисту
дітей-інвалідів, стали: різкий спад виробництва, розбалансування
економічних відносин, зростання безробіття, зниження сукупного
доходу сім'ї, руйнування інституту дитячих дошкільних закладів,
зменшення доступності медичних послуг, погіршення екологічних умов
тощо. Ці обставини призвели до спаду демографічних показників,
підвищення захворюваності дітей, зростання дитячої інвалідності.
Згідно з державною статистичною звітністю дитяча
інвалідність, навіть на фоні зниження показника народжуваності,
має стійку тенденцію до зростання.
Так, у 1994 році загальний показник дитячої інвалідності в
Україні становив 130194 дитини, у 1995 - 135366, у 1996 - 141107,
у 1997 - 146930, у 1998 році - 152210. Тобто в останні роки
загальна кількість дітей-інвалідів зросла на 25,4 відсотка.
Головні причини інвалідності - органічні ураження нервової
системи, хвороби сенсорних органів, психічні розлади та вроджені
вади розвитку.
Існуюча система утримання дітей-інвалідів у спеціальних
інтернатних установах забезпечує потреби лише 20 відсотків
дітей-інвалідів. При цьому відірваність дітей від сім'ї, від
звичного і біологічно близького оточення посилює психологічний
тиск на дитину.
Несвоєчасне і неповне фінансування призводить нині діючі
інтернатні установи до їх неспроможності якісно виконувати свої
завдання, зумовлює необхідність вироблення більш прогресивної
системи соціальної реабілітації дітей-інвалідів, яка б відповідала
сучасним вимогам.
Стаття 23 Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 ) визнає
право дитини-інваліда вести повноцінне життя в умовах, які
забезпечують її гідність, сприяють впевненості у собі, а також
право дитини-інваліда на особливе піклування, доступ до освіти,
відновлення здоров'я, соціального, культурного і духовного життя.
Ці положення знайшли відображення у законодавстві України,
зокрема, у Національній програмі "Діти України" ( 63/96 ), де
рання реабілітація хворих дітей та дітей-інвалідів розглядається
як проблема національного значення, що потребує першочергового
розв'язання.
Міжнародна і вітчизняна практика свідчить, що на зміну
ізольованому інтернатному вихованню дітей-інвалідів повинно прийти
інтегроване навчання та виховання. Реабілітаційні заходи стосовно
дітей-інвалідів мають розширюватись за рахунок розвитку сфери
соціальної реабілітації, яка повинна починатися досить рано, щоб
діти-інваліди в ранньому віці могли максимально розвинути свої
природні здібності без відриву від сім'ї і в подальшому своєчасно
та найбільш повно інтегруватися в суспільство.
В Україні розпочато створення системи ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів. З 1994 року така робота здійснюється
в Миколаївській області, де організовано і діє 16 центрів ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Практичний досвід
показав, що рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів є
активним і ефективним соціальним механізмом, який дає змогу
відновити фізичний, психологічний і соціальний статус
дитини-інваліда із значною економією коштів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня
1999 р. N 1329 ( 1329-99-р ) схвалено досвід роботи мережі центрів
ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, створених
Миколаївською облдержадміністрацією, а на базі Миколаївського
центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Надія"
створено Державний комплекс ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів.
Концепція поглиблює окремі положення Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).
Вона забезпечуватиме дітям-інвалідам гарантії рівних можливостей з
іншими громадянами для майбутньої участі в економічній, політичній
і соціальній сферах, створить необхідні умови, що дадуть змогу
вести повноцінний спосіб життя відповідно до індивідуальних
здібностей та інтересів.
Враховуючи складність демографічної ситуації в Україні,
стабільне зростання дитячої інвалідності і необхідність зміни цієї
ситуації на краще, рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів
сприятиме усуненню або більш повній компенсації обмежень їх
життєдіяльності, відновленню їх повноцінного соціального статусу,
що в свою чергу сприятиме зменшенню соціальної напруженості у
суспільстві та поліпшенню здоров'я нації.
Центри ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів
повинні стати однією з ланок загальної системи реабілітації
дітей-інвалідів, що здійснюють свої функції спільно з органами
охорони здоров'я, освіти, заінтересованими органами виконавчої
влади та громадськими організаціями інвалідів.
2. Напрями ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів
Нинішній етап розвитку нашого суспільства з соціальною
спрямованістю реформ потребує запровадження нових прогресивних
підходів та найбільш ефективної і оптимальної ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів.
Метою цієї Концепції є надання дітям-інвалідам можливості,
незалежно від характеру і причин їх інвалідності, найбільшої
участі в соціальному і економічному житті шляхом оволодіння ними
певним обсягом знань, умінь і навичок, розвитку їхньої особистості
в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу,
органічно поєднаного з іншими формами реабілітації та інтеграції в
суспільство, а також впровадження в Україні сучасної системи
центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
Концепція передбачає:
здійснення ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів
через мережу центрів реабілітації, максимально наближених до місця
їх проживання;
виявлення та відбір дітей-інвалідів, що потребують ранньої
соціальної реабілітації, центрами в тісному контакті з органами
охорони здоров'я і навчальними закладами;
реалізацію для кожної дитини-інваліда індивідуальних
реабілітаційних програм, розроблених з урахуванням рівня їх
розвитку та можливостей;
проведення, ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів з
безпосередньою їх участю та без відриву від сім'ї (залучення
батьків, інших членів сім'ї дитини до участі в реабілітаційному
процесі);
перебування дитини-інваліда у реабілітаційному центрі в
денний час, що є соціальною підтримкою сім'ї;
перебування дитини-інваліда у дитячому колективі, без
ізоляції від суспільства (як це відбувається у закритих
інтернатних установах), в умовах звичайного середовища;
поступову інтеграцію дітей-інвалідів до дитячих дошкільних
закладів та загальноосвітніх шкіл;
ранню соціальну інтеграцію в суспільство.
Рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів є системою
загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними та
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, Фондом соціального захисту інвалідів та його
відділеннями.
Основними умовами впровадження системи ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів в Україні є:
створення та утримання системи центрів ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів (обласних, міських, районних) в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
для забезпечення потреб дітей-інвалідів у ранній соціальній
реабілітації за місцем проживання, підпорядкованих відповідним
місцевим органам виконавчої влади;
організаційне, фінансове та матеріальне забезпечення;
розроблення і реалізація нормативно-правової бази з питань
ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;
підготовка та перепідготовка кадрів для центрів ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів;
забезпечення інформативно-видавничою базою;
розроблення та виконання цільових науково-дослідних програм з
питань ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;
створення міжвідомчої Координаційної ради з питань ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів для сприяння реалізації
державної політики та координації дій у вирішенні питань,
пов'язаних з ранньою соціальною реабілітацією дітей-інвалідів за
участю представників Мінпраці, МОЗ, МОН, інших заінтересованих
центральних органів виконавчої влади.
Завдання, організація і структура центрів ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів визначаються положеннями про ці
установи, затвердженими відповідними органами виконавчої влади.
3. Основні принципи ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів та шляхи її реалізації
Основними принципами ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів повинні бути:
пріоритетність розвитку системи ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів;
економічно обгрунтований розвиток центрів ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів, дотримання загальнодержавних
інтересів з урахуванням сучасного стану дитячої інвалідності;
послідовний підхід під час організації і проведення ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів та взаємодія учасників
процесу реабілітації, зокрема, органів соціального захисту
населення, охорони здоров'я, освіти тощо;
системний (не ізольований від інших форм реабілітації) підхід
до ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, який
забезпечить їм реалізацію можливостей, гарантованих кожному
громадянину Конституцією України ( 254к/96-ВР );
використання вітчизняного та міжнародного досвіду роботи,
сучасних прогресивних методик ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів;
доступність, гуманність та економічність системи.
Доступність цієї системи підтверджується тим, що кожна
дитина-інвалід та її сім'я може отримати кваліфіковану допомогу
фахівців за місцем проживання, а члени сім'ї дитини-інваліда самі
беруть участь у реалізації реабілітаційних програм. Відповідно до
віку та рівня розвитку діти одержують підготовку до базової
загальної середньої освіти.
Гуманістичний характер системи полягає в тому, що
дитина-інвалід залишається у сім'ї, із своєю родиною, у звичних
для неї умовах. Її штучно не відривають від біологічно рідного і
психологічно знайомого оточення. З другого боку, сім'я, близькі
дитині люди мають змогу щоденно виявляти свою любов та милосердя,
беручи безпосередню участь у подоланні вад дитини. Батьки під
керівництвом спеціалістів опановують методику виконання
реабілітаційних прийомів і за завданням вчителів-реабілітологів
продовжують реабілітаційний процес за межами центру.
Економічна доцільність системи ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів базується на досягненні кращих
результатів при значно менших фінансових затратах, основна частина
яких (харчування, одяг, комунальні послуги, нагляд і т. ін.)
здійснюється сім'єю.
Рання соціальна реабілітація дітей-інвалідів - це система
реабілітаційних та корекційно-відновлювальних заходів, які
застосовуються для дітей-інвалідів раннього віку з метою зменшення
або подолання фізичних та інтелектуальних вад, набуття знань,
умінь та навичок, які б дали змогу дитині-інваліду інтегруватись у
дитячі колективи і не перебувати в інтернатних установах або
навчатися вдома. Зазначена система зорієнтована на дитину і
поєднує соціальну, загальноосвітню, фізичну та технічну допомогу
дітям-інвалідам та їх сім'ям. Системне виконання індивідуальних
реабілітаційних програм з першого року життя дитини істотно змінює
на краще її майбутнє.
Спектр діяльності ранньої соціальної реабілітації дуже
широкий і передбачає органічно поєднаний з іншими формами
реабілітації комплексний підхід до дитини-інваліда. Це не тільки
абілітація, адаптація та реабілітація, а й освіта, опанування
певним мінімумом знань, умінь та навичок, поступова інтеграція
дитини в суспільство.
Головною метою ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів є надання можливості:
дітям-інвалідам подолати труднощі розвитку, засвоїти побутові
та соціальні навички, розвинути свої здібності, повністю або
частково інтегруватись у соціальне життя суспільства;
батькам усвідомити суть проблем своїх дітей, оволодіти
методикою виконання індивідуальних реабілітаційних програм,
перетворитись на активного учасника реабілітаційного процесу і на
цій основі досягти прогресу у подоланні вад дитиною, в її
інтеграції у дитячий колектив та суспільство.
Ефективність функціонування системи ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів забезпечується:
формуванням та проведенням єдиної політики, яка охоплює весь
спектр проблем у сфері соціальної реабілітації;
раціональним фінансовим, матеріальним, науковим,
інформаційним та кадровим забезпеченням;
співпрацею і скоординованими зусиллями Мінпраці, МОЗ, МОН,
Фонду соціального захисту інвалідів;
подальшим удосконаленням законодавства щодо організації
проведення реабілітації інвалідів, системним та послідовним
підходом до здійснення реабілітаційних заходів.
4. Реалізація Концепції ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів та її правове забезпечення
З огляду на сьогодення до першочергових заходів реалізації
Концепції необхідно віднести:
створення регіональних міжвідомчих рад з питань ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів, які б сприяли реалізації
державної політики у сфері реабілітації дітей-інвалідів,
розробленню правових, організаційних та інших заходів, пов'язаних
з реалізацією Концепції, забезпечували б координацію дій у цій
роботі;
розроблення та затвердження органами виконавчої влади
регіональних програм ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів, орієнтованих на запровадження системи ранньої
соціальної реабілітації дітей-інвалідів з використанням сучасного
прогресивного вітчизняного та зарубіжного досвіду;
розроблення та затвердження типового положення про обласний,
міський та районний центр ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів;
підготовку проекту Закону України "Про реабілітацію інвалідів
в Україні", який повинен визначити правові взаємовідносини
учасників процесу реабілітації дітей-інвалідів;
забезпечення підготовки та перепідготовки спеціалістів для
центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
До формування коштів центрів можуть бути залучені добровільні
грошові внески вітчизняних та іноземних підприємств, установ і
організацій, окремих громадян; інвестиції і гуманітарна допомога.
Реалізація Концепції дасть змогу:
створити державну систему ранньої соціальної реабілітації
дітей-інвалідів, яка зменшить прошарок соціально дезадаптованих
дітей, навчити їх самообслуговуванню та максимально залучити до
суспільно корисної праці;
забезпечити право кожної дитини-інваліда на отримання
кваліфікованої ранньої соціальної реабілітації;
своєчасно надати з боку держави соціальну підтримку батькам,
які мають дітей-інвалідів;
забезпечити єднання зусиль центральних і місцевих органів
виконавчої влади, установ та організацій, спрямованих на ранній
соціальний захист дітей-інвалідів.
5. Міжнародне співробітництво України у сфері
ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Світовий досвід реабілітації дітей-інвалідів нагромадив
значну кількість ефективних методик, творче використання яких
позитивно вплине на якість роботи впроваджуваної системи.
Україна має інтегруватись до світової системи реабілітації,
використовуючи для цього наявний науково-технічний потенціал та
практичний досвід.
У першу чергу міжнародне співробітництво повинно бути
спрямовано на:
обмін досвідом практичної роботи та науковою інформацією;
впровадження в практику роботи передових світових методик;
підготовку та перепідготовку кадрів;
удосконалення правової бази у сфері ранньої соціальної
реабілітації дітей-інвалідів.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...