Цивільний кодекс Української РСР
Кодекс України; Закон, Кодекс від 18.07.19631540-VI
Документ 1540-06, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.01.2004, підстава - 435-IV


     Частина колективного  твору  також  визнається такою,  що має 
самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від
інших частин цього твору. Відносини між співавторами можуть бути визначені їх угодою.
При відсутності такої угоди авторське право на колективний твір
здійснюється всіма співавторами спільно, а винагорода
розподіляється між ними в порядку, передбаченому законодавством
Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 480. ( Стаття 480 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право юридичних осіб
За юридичними особами авторське право визнається у випадках і
межах, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 481. ( Стаття 481 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на твір, створений в
порядку виконання службового завдання
Авторові твору, створеного в порядку виконання службового
завдання в науковій або іншій організації, належить авторське
право на цей твір. Порядок використання організацією такого твору і випадки
виплати винагороди авторові встановлюються законодавством Союзу
РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 482. ( Стаття 482 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право організації на періодичні
і інші видання
Організаціям, що випускають у світ самостійно або через
будь-яке видавництво наукові збірники, енциклопедичні словники,
журнали або інші періодичні видання, належить авторське право на
ці видання в цілому. Авторам творів, включених у такі видання, належить авторське
право на їх твори.

С т а т т я 483. ( Стаття 483 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на кінофільми, радіо- і
телевізійні передачі
Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить
підприємству, яке здійснило його зйомку. Авторське право на любительський кінофільм належить його
авторові (або співавторам). Авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові,
головному операторові, художнику-постановникові і авторам інших
творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в
телевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір. Авторське право на радіо- і телевізійні передачі належить
радіотелевізійним організаціям, що передають їх, а на твори,
включені в ці передачі, — їх авторам.
С т а т т я 484. ( Стаття 484 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право укладачів збірників
Авторське право на збірники творів, що не є об'єктом чийогось
авторського права, як-то закони, судові рішення, інші офіціальні
документи, твори народної творчості, автори яких невідомі,
стародавні акти і пам'ятки, а також інші твори, що не охороняються
авторським правом, належить укладачам збірників, якщо вони піддали
включений до збірника матеріал самостійній обробці або
систематизації. Таке ж право належить громадянам, які самостійно обробили
окремі твори того ж роду. Визнання авторських прав у зазначених вище випадках не
перешкоджає іншим громадянам видавати ці твори в самостійній
обробці або систематизації. Укладач збірника, який обробив або систематизував включені у
збірник твори, що є об'єктом чийогось авторського права,
користується авторським правом на збірник при умові додержання
прав авторів цих творів.
С т а т т я 485. ( Стаття 485 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору автора іншими особами
Використання твору автора (в тому числі переклад на іншу
мову) іншими особами допускається не інакше, як на підставі
договору з автором або його правонаступниками, крім випадків,
зазначених у законі. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 486. ( Стаття 486 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Переклад твору на іншу мову
Переклад твору на іншу мову з метою випуску в світ
допускається не інакше, як за згодою автора або його
правонаступників. Компетентні органи СРСР можуть у порядку, встановлюваному
законодавством Союзу РСР, дозволити переклад твору на іншу мову і
випуск цього перекладу в світ з додержанням у відповідних випадках
умов міжнародних договорів СРСР. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 487. ( Стаття 487 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право перекладача
Перекладачеві належить авторське право на виконаний ним
переклад. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 488. ( Стаття 488 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Право автора на винагороду за
використання його твору в перекладі на
іншу мову
Автор оригіналу має право на винагороду за використання твору
в перекладі на іншу мову, крім випадків, зазначених у законі. (із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)

С т а т т я 489. ( Стаття 489 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора і без
сплати авторської винагороди
Допускається без згоди автора і без сплати авторської
винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір
якого використано, і джерела запозичення: 1) використання чужого виданого твору для створення нового,
творчо самостійного твору, крім переробки розповідного твору в
драматичний або в сценарій і навпаки, а також переробки
драматичного твору в сценарій і навпаки; 2) відтворення в наукових і критичних працях, учбових і
політико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки,
літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення у
вигляді цитат допускається у межах, обумовлених метою видання, а
відтворення в іншому вигляді, в тому числі в збірниках,
допускається в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторського
аркуша з творів одного автора; 3) інформація в періодичній пресі, кіно, по радіо і
телебаченню про випущені в світ твори літератури, науки і
мистецтва, в тому числі у вигляді анотацій, рефератів, оглядів і в
інших документально-інформаційних формах; 4) відтворення в кіно, по радіо і телебаченню публічно
виголошених промов, доповідей, а також випущених у світ творів
літератури, науки і мистецтва. Відтворенням вважається також
транслювання по радіо і телебаченню творів, що публічно
виконуються, безпосередньо з місць їх виконання; 5) відтворення в газетах публічно виголошених промов,
доповідей, а також випущених у світ творів літератури, науки і
мистецтва в оригіналі і перекладі; 6) відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного
копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у
місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок
і музеїв; 7) репродукування друкованих творів у наукових, навчальних та
освітніх цілях без одержання прибутків; 8) видання рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих випущених у
світ творів. ( Із змінами, внесеними Указами ПВР N 3050-08 від 13.09.74,
N 1515-09 від 6.12.76)
С т а т т я 490. ( Стаття 490 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора з
виплатою авторської винагороди
Допускається без згоди автора, але з зазначенням його
прізвища і з виплатою авторської винагороди: 1) публічне виконання випущених у світ творів; проте, якщо
плата з відвідувачів не береться, автор має право на винагороду
лише у випадках, встановлених Радою Міністрів Української РСР; 2) запис з метою публічного відтворення або розповсюдження
випущених у світ творів на плівку, пластинку, магнітну стрічку або
інший пристрій, за винятком використання творів у кіно, по радіо
або телебаченню (пункт 4 статті 489 цього Кодексу); 3) використання композитором виданих літературних творів для
створення музичних творів з текстом. В цих випадках винагорода
сплачується організацією, що використовує такий твір; 4) використання випущених у світ творів образотворчого
мистецтва, а також фотографічних творів у промислових виробах; у
цих випадках зазначення прізвища автора не обов'язкове. ( Стаття 490 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85 )
С т а т т я 491. ( Стаття 491 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору для особистої потреби
Допускається без згоди автора і без виплати авторської
винагороди відтворення або інше використання чужого випущеного в
світ твору з метою особистої потреби.
С т а т т я 492. ( Стаття 492 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право особи, яка використала чужий
твір для створення нового
Особі, яка використала чужий твір для створення нового твору
(пункт перший статті 489 цього Кодексу), належить авторське право
на створений нею твір. Це право не перешкоджає іншим особам використати той же твір
для створення свого твору.
С т а т т я 493. ( Стаття 493 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії авторського права
Авторське право діє протягом усього життя автора і 25 років
після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком
смерті автора. ( Стаття 493 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 494. ( Стаття 494 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Спадкування авторського права
Авторське право переходить у спадщину. Не переходить у
спадщину право автора на ім'я і право на недоторканність твору. Після смерті автора охорона імені автора і недоторканності
твору здійснюється у відповідності з положеннями статей 476, 477
та 478 цього Кодексу. ( Стаття 494 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 495. ( Стаття 495 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії і спадкування авторського права
на колективний твір
Авторське право на колективний твір діє протягом усього життя
кожного з авторів і переходить у спадщину. Спадкоємці кожного з співавторів користуються авторським
правом протягом 25 років, рахуючи з 1 січня року, який настає за
роком смерті автора. ( Стаття 495 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 496. ( Стаття 496 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії авторського права, що належить
організаціям
Авторське право організації діє безстроково. В разі її
реорганізації авторське право, що належить їй, переходить до її
правонаступника, а в разі ліквідації - до держави.
С т а т т я 497. ( Стаття 497 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Захист авторського права
В разі використання чужого твору без договору з автором або
його правонаступниками (стаття 485 цього Кодексу), недодержання
умов використання твору без згоди автора (статті 489 і 490 цього
Кодексу), а також в разі порушення недоторканності твору (стаття
476 цього Кодексу) або інших особистих немайнових прав автора,
автор, а після його смерті - спадкоємці та інші особи, зазначені в
статті 478 цього Кодексу, вправі вимагати поновлення порушених
прав (внесення відповідних виправлень, публікації в пресі або
іншим способом при допущені порушення), або заборони випуску
твору в світ, або припинення його розповсюдження. Якщо рішення суду, що зобов'язує виконати певні дії, не
виконано, суд вправі накласти на порушника штраф, що стягується на
користь держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку
виконати передбачену рішенням суду дію. Якщо порушенням авторських прав автору або його
правонаступникам заподіяно збитки (стаття 203 цього Кодексу), то,
незалежно від вимог, зазначених вище, автор або його
правонаступники вправі вимагати відшкодування збитків. ( Стаття 497 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 498. ( Стаття 498 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Викуп авторського права державою
Авторське право на видання, публічне виконання та інше
використання твору може бути примусово викуплене державою у автора
або його спадкоємців за особливою у кожному окремому випадку
постановою Ради Міністрів Української РСР. Порядок і умови використання твору, авторське право на яке
викуплено, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.
С т а т т я 499. ( Стаття 499 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Оголошення твору надбанням держави
Твір, на який строк авторського права закінчився, може бути
оголошений надбанням держави постановою Ради Міністрів Української
РСР. Порядок і умови використання творів, оголошених надбанням
держави, встановлюються Радою Міністрів Української РСР. В тому ж порядку може бути оголошено монополією держави право
перекладу на українську мову творів, випущених у світ на іноземних
мовах як в Українській РСР, так і за її межами. ( Стаття 499 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )

С т а т т я 500. ( Стаття 500 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторський договір і його типи
З метою використання твору автор або його правонаступник
вправі укласти з відповідною організацією авторський договір. Авторські договори можуть бути двох типів: авторський договір про передачу твору для використання; авторський ліцензійний договір. За авторським договором про передачу твору для використання
автор або його правонаступник передає чи то автор зобов'язується
створити і в установлений договором строк передати твір
організації для використання обумовленим за договором способом, а
організація зобов'язується здійснити або почати це використання в
установлений договором строк (стаття 507 цього Кодексу), а також
сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім
випадків, зазначених у законі. За авторським ліцензійним договором автор або його
правонаступник надає організації право використати твір, в тому
числі шляхом перекладу на іншу мову або переробки, в обумовлених
договором межах і на визначений ним строк, а організація
зобов'язується сплатити винагороду за надання цього права або за
використання твору у формі, передбаченій договором, якщо інше не
встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР або сторони
не домовились про інше. ( Стаття 500 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 501. ( Стаття 501 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Види авторських договорів про передачу
твору для використання
До авторських договорів про передачу твору для використання
належать: договір про видання або перевидання твору в оригіналі
(видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору
(постановочний договір); причому постановочний договір, що
передбачає виплату одноразової винагороди, може бути укладений
автором на один і той же твір лише з однією організацією; договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі
чи телевізійному фільмі (сценарний договір), в радіо- чи
телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою
публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого
твору декоративно-прикладного мистецтва; а також інші договори про передачу творів літератури, науки
чи мистецтва для використання будь-яким іншим способом. ( Стаття 501 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 502. ( Стаття 502 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Форма авторського договору
Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі
(стаття 46 цього Кодексу). Письмова форма не є обов'язковою для договорів про
опублікування творів у періодичних виданнях і енциклопедичних
словниках.
С т а т т я 503. ( Стаття 503 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Типові авторські договори
Типові авторські договори затверджуються Радою Міністрів
Української РСР або за її дорученням відповідними відомствами і
творчими спілками, крім випадків, коли законодавство Союзу РСР
відносить затвердження цих договорів до відання Союзу РСР. Авторський договір може містити умови, що не передбачені
типовим договором. Умови укладеного з автором договору, що
погіршують його становище, порівнюючи з становищем, установленим в
законі або в типовому договорі, недійсні і змінюються умовами,
встановленими законом або типовим договором. ( Стаття 503 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 504. ( Стаття 504 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Розмір винагороди авторові за авторським
договором
Розмір винагороди, що сплачується за авторським договором,
установлюється за угодою сторін у межах затверджених ставок при їх
наявності (стаття 475 цього Кодексу).
С т а т т я 505. ( Стаття 505 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Передача і схвалення твору
За авторським договором про передачу твору для використання
автор зобов'язаний виконати замовлений йому твір відповідно до
умов договору і передати його організації у встановлений договором
строк та в обумовленому порядку. Організація повинна не пізніше строку, встановленого типовим
договором, письмово повідомити автора або про схвалення
переданого їй за авторським договором твору, або про його
відхилення за підставами, передбаченими договором, або про потребу
внести до твору поправки з точним зазначенням суті виправлень, що
вимагаються в межах умов договору. Якщо письмове повідомлення не
направлено авторові в установлений типовим договором строк, твір
вважається схваленим організацією. ( Стаття 505 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 506. ( Стаття 506 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Обмеження використання третіми особами
твору, на який укладено договір
Якщо автором укладено договір про передачу твору для
використання, він не вправі без письмової згоди другої сторони
передавати іншим особам зазначений у договорі твір або частину
його для використання тим же способом, що обумовлений договором,
крім випадків, передбачених типовими договорами. Строк такого
обмеження встановлюється типовими договорами, але не може
перевищувати трьох років з дня схвалення твору організацією. В
типових договорах можуть передбачатися випадки, коли автор не
вправі передавати твір для використання також іншими, ніж
обумовлено договором, способами. ( Стаття 506 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )

С т а т т я 507. ( Стаття 507 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Обов'язок організації використати твір
За авторським договором про передачу твору для використання
організація зобов'язана здійснити або почати використання твору
обумовленим за договором способом у встановлений тим же договором
строк, який не може перевищувати двох років з дня схвалення нею
твору. Цей обов'язок не поширюється на організацію, що уклала
сценарний договір чи договір художнього замовлення. Типовими договорами можуть бути передбачені більш короткі,
ніж зазначені в цій статті, граничні строки з врахуванням обсягу
твору і характеру його використання. ( Стаття 507 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 508. ( Стаття 508 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Відповідальність автора за порушення
договору
Автор зобов'язаний повернути авторську винагороду, одержану
за договором про передачу твору для використання, якщо договір
розірваний організацією внаслідок того, що автор з своєї вини не
передав їй твір у встановлений договором строк; виконав замовлену
роботу не відповідно до умов договору чи несумлінно; відмовився
від внесення виправлень, запропонованих йому в порядку і в межах,
установлених договором; порушив обов'язок особисто виконати роботу
або порушив правила статті 506 цього Кодексу. Якщо організація відхилила твір на підставах, передбачених
договором (стаття 505 цього Кодексу), і не довела по суду
несумлінності автора у виконанні замовленої роботи, одержана за
договором винагорода зберігається за автором в цілому або в
частині, що визначається типовими договорами. Ця частина не може
бути менша двадцяти п'яти процентів суми договору. ( Стаття 508 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 509. ( Стаття 509 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Відповідальність організації за порушення
договору
Якщо організація не здійснить або не почне використання
схваленого нею твору в строк, установлений договором про передачу
твору для використання (стаття 507 цього Кодексу), вона
зобов'язана за вимогою автора сплатити йому обумовлену винагороду
повністю. В цьому разі автор вправі також відмовитися від договору
і вимагати повернення переданих за договором примірників твору.
Організація звільняється від обов'язку сплатити авторові частину
винагороди, яку він мав би одержати після початку використання
твору, якщо доведе, що не могла використати твір з обставин,
залежних від автора. ( Стаття 509 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )
С т а т т я 510. ( Стаття 510 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Перехід права власності на твір
образотворчого мистецтва, створений за
замовленням
Твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням,
переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено
договором. Автор зберігає авторське право на цей твір. Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках
без виплати авторові додаткової винагороди.
С т а т т я 511. ( Стаття 511 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Охорона інтересів громадянина, зображеного
в творі образотворчого мистецтва
Опублікування, відтворення і розповсюдження твору
образотворчого мистецтва, в якому зображено іншу особу,
допускається лише за згодою того, кого зображено, а після його
смерті за згодою його дітей та пережилої дружини. Такої згоди не
потрібно, якщо це робиться в державних чи громадських інтересах
або зображена особа позувала авторові за плату.
С т а т т я 512. ( Стаття 512 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Порядок використання виконаних за
замовленнями архітектурних, інженерних та
інших технічних планів
Виконані за замовленнями організацій архітектурні, інженерні
та інші технічні плани, креслення і рисунки, можуть бути
використані замовниками для своїх потреб, передані ними для
використання іншим особам або відтворені в пресі без виплати
авторам додаткової винагороди.
С т а т т я 513. ( Стаття 513 виключена на підставі Закону
N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторський ліцензійний договір про надання
права використати твір шляхом перекладу на
іншу мову або переробки
Умови авторського ліцензійного договору про надання права
використати твір шляхом перекладу на іншу мову або шляхом
переробки на твір іншого виду (зокрема розповідного твору на
драматичний або в сценарій чи навпаки) визначаються сторонами при
його укладенні, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР
і Української РСР. ( Стаття 513 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08
від 13.09.74 )

Р О З Д І Л V.
ПРАВО НА ВІДКРИТТЯ
С т а т т я 514. Права автора відкриття
Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і
пріоритету у відкритті, посвідчуваних дипломом, який видається у
випадках і в порядку, передбачених Положенням про відкриття,
винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затверджуваним Радою
Міністрів СРСР. Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому при
одержанні диплома, а також на пільги, передбачені Положенням про
відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
С т а т т я 515. Перехід права автора відкриття за
спадкоємством
Право одержати диплом померлого автора відкриття, а також
винагороду за відкриття переходить за спадкоємством у
встановленому законом порядку.
С т а т т я 516. Спори про авторство на відкриття
Спори про авторство (співавторство) на відкриття
розв'язуються судом.

Р О З Д І Л VI.
ПРАВО НА ВИНАХІД, КОРИСНУ МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК, ЗНАК ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ ПРОПОЗИЦІЮ
(Назва розділу в редакції Указу N 278-11 від 20.05.85, Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )
Стаття 517. Законодавство України про охорону прав на
винахід, корисну модель, промисловий зразок,
знак для товарів і послуг
Майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що
виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходу,
корисної моделі, промислового зразку, знаку для товарів і послуг,
регулюються законами України "Про охорону прав на винаходи і
корисні моделі" ( 3687-12 ), "Про охорону прав на промислові
зразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг" ( 3689-12 ), цим Кодексом та іншими актами законодавства
України. ( Стаття 517 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85, Законом N 75/95-ВР від 28.02.95 )
С т а т т я 518. ( Статтю 518 виключено на підставі Закону
N 75/95-ВР від 28.02.95 ) Використання винаходу, на який видано
авторське свідоцтво
У тих випадках, коли на винахід видано авторське свідоцтво,
виключне право держави на цей винахід діє протягом п'ятнадцяти
років з дня подачі заявки. Держава бере на себе турботу про
реалізацію винаходу з урахуванням доцільності його впровадження. Кооперативні та інші громадські організації можуть на
однакових підставах з державними організаціями використовувати
винаходи, що стосуються кола їх діяльності. Використання
зазначених винаходів іншими організаціями та особами в цілях
промислу протягом п'ятнадцяти років з дня подачі заявки
допускається тільки з дозволу уповноваженого на те державного
органу. Винахідник, якому видано авторське свідоцтво, в разі
використання його винаходу, має право на винагороду залежно від
економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в результаті
використання винаходу, а також право на пільги відповідно до
Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 519. ( Статтю 519 виключено на підставі Закону
N 75/95-ВР від 28.02.95 ) Права власника патенту на винахід
Патент видається строком на п'ятнадцять років, рахуючи з дня
подачі заявки. З того ж дня охороняються права заявника. Ніхто не
може без згоди особи, якій належить патент (патентовласника),
використати винахід. Патентовласник може видати дозвіл (ліцензію)
на використання його винаходу або повністю переуступити патент.
Дію патенту може бути припинено достроково у випадках і в порядку,
які визначаються Радою Міністрів СРСР. Організація, яка до подачі заявки на винахід незалежно від
винахідника застосувала в межах СРСР даний винахід або зробила всі
необхідні для цього приготування, зберігає право на дальше
безоплатне використання даного винаходу. Спори в цьому питанні
розв'язуються в судовому порядку. В тих випадках, коли винахід має особливо важливе значення
для держави, але з патентовласником не буде досягнуто угоди про
уступку патенту або про видачу ліцензії, за рішенням Ради
Міністрів СРСР патент може бути примусово викуплений державою або
відповідній організації може бути дано дозвіл на використання
винаходу, з встановленням винагороди патентовласникові.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

Стаття 520. Права автора раціоналізаторської пропозиції
Авторові прийнятої до впровадження раціоналізаторської
пропозиції видається свідоцтво, яке засвідчує його авторство. Він
має право на винагороду, а також на пільги відповідно до
законодавства України. ( Стаття 520 в редакції Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )

С т а т т я 520-1. ( Статтю 520-1 виключено на підставі
Закону N 75/95-ВР від 28.02.95 )
Право на промисловий зразок
Автор промислового зразка може на свій вибір вимагати або
визнання свого авторства з передачею державі виключного права на
промисловий зразок, або визнання свого авторства з закріпленням за
ним виключного права на промисловий зразок. У першому випадку на
промисловий зразок видається свідоцтво, у другому — патент.
Свідоцтва і патенти видаються на умовах і в порядку, що
передбачаються Положенням про промислові зразки, яке
затверджується Радою Міністрів СРСР. У тих випадках, коли на промисловий зразок видано свідоцтво,
виключне право держави на цей зразок діє протягом десяти років з
дати пріоритету зразка. Виключне право на промисловий зразок, яке грунтується на
патенті, діє протягом п'яти років з дати пріоритету цього зразка.
Зазначений строк за клопотанням власника патенту може бути
продовжено, але не більш як на п'ять років. Автор промислового зразка, якому видано свідоцтво, у разі
використання цього зразка має право на винагороду, а також право
на пільги відповідно до Положення про промислові зразки. Патентування за кордоном промислових зразків, створених у
межах СРСР, і промислових зразків, створених за кордоном
радянськими громадянами, а також будь-яка передача радянських
промислових зразків за кордон допускаються лише в порядку,
встановленому Радою Міністрів СРСР. (Кодекс доповнений статтею згідно з Указом N 278-11 від 20.05.85)
Стаття 521. Участь автора раціоналізаторської пропозиції у
її впровадженні
Автор раціоналізаторської пропозиції бере участь у здійсненні
робіт, пов'язаних з її впровадженням, у порядку, передбаченому
законодавством України. ( Стаття 521 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85, Законом N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Стаття 522. Перехід права автора раціоналізаторської
пропозиції за спадкоємством
Право одержати свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію і
винагороду за раціоналізаторську пропозицію переходить за
спадкоємством у встановленому законом порядку. ( Стаття 522 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85, Законом N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Стаття 523. Спори про авторство, першість на
раціоналізаторську пропозицію і виплату
винагороди
Спори про авторство (співавторство), про першість на
раціоналізаторську пропозицію, факт її використання, розмір,
порядок обчислення і строки виплати винагороди розглядаються
судом. ( Стаття 523 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11
від 20.05.85, Законом N 75/95-ВР від 28.02.95 )

Р О З Д І Л VII.
СПАДКОВЕ ПРАВО
С т а т т я 524. Підстави спадкоємства
Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не
змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або
жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці
позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом
спадкоємства переходить до держави.
С т а т т я 525. Час відкриття спадщини
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця,
а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21
цього Кодексу.
С т а т т я 526. Місце відкриття спадщини
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце
проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно
невідоме, — місцезнаходження майна або його основної частини.
С т а т т я 527. Особи, що можуть бути спадкоємцями
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент
смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті
і народженні після його смерті.
С т а т т я 528. Усунення від спадщини
Не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за
заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або
кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після
дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не
були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також
батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання
покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню
спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку. Правила цієї статті застосовуються також і до права на
заповідальний відказ (стаття 538 цього Кодексу).
С т а т т я 529. Перша черга спадкоємців за законом
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в
рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки
(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги
належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо
на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був
би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка
належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
С т а т т я 530. Друга черга спадкоємців за законом
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті
ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не
закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати
і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку
батька, так і з боку матері (друга черга).
С т а т т я 531. Спадкоємство утриманцями
До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи,
що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його
смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні
з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
С т а т т я 532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями
Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті
усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та
їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх
батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також
братів і сестер. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті
усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших
кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші
кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не
одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його
нащадків.
С т а т т я 533. Спадкоємство предметів домашньої
обстановки та вжитку
Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять
до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем,
незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з
спадкодавцем до його смерті не менше одного року.
С т а т т я 534. Спадкоємство за заповітом
Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно
або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої
обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,
так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також
державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським
організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства
одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
С т а т т я 535. Право на обов'язкову частку в спадщині
Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі
усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і
утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту,
не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при
спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні
розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового
майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і
вжитку.
С т а т т я 536. Підпризначення спадкоємця
Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті
спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її,
зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця).
С т а т т я 537. Спадкоємство частини майна, що залишилась
незаповіданою Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється
між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку
статей 529—533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом,
яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в
заповіті не передбачено інше.
С т а т т я 538. Заповідальний відказ
Заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом
виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на
користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які
набувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачами
можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять до
числа спадкоємців за законом. Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання
заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах
дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього. В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання
заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини
зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на інших
спадкоємців, які одержали його частку.
С т а т т я 539. Покладення на спадкоємця обов'язку надання
права довічного користування
Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить
жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне
користування цим будинком або певною його частиною. Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право
спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на
будинок або на відповідну частину будинку право довічного
користування зберігає силу.
С т а т т я 540. Покладення на спадкоємця виконання дій для
загальнокорисної мети
Заповідач може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь
дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети.
С т а т т я 541. Нотаріальна форма заповіту
Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з
зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто
заповідачем і нотаріально посвідчений.
С т а т т я 542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально
посвідчених
До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються: 1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в
лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах,
санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів,
посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній
частиині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних
закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями
зазначених будинків для престарілих та інвалідів; 2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання на
морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під
прапором України, посвідчені капітанами цих суден; ( Пункт 2 статті 542 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР
від 14.12.94 ) 3) заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних,
арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені
начальниками цих експедицій; 4) заповіти військовослужбовців та інших осіб, які
перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших
військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх
заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями
цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних
закладів; 5) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації
військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних
закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних
нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні
дії, також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і
членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами
(начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; ( Пункт
5 статті 542 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР
від 14.12.94 ) 6) заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі,
посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)
С т а т т я 543. Підписання заповіту іншою особою
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з
будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за
його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або
посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до
нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може
підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з
яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не
може підписувати особа, на користь якої його зроблено. (Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75;
Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )
С т а т т я 544. Скасування та зміна заповіту
Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати
зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт
повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це
заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в
населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі
виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії. (Із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75; Законом
N 287/94-ВР від 14.12.94 )



вгору