Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю"
Верховна Рада України; Закон від 21.09.19991079-XIV
Документ 1079-14, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.09.1999
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Закону України
"Про державну таємницю"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 49, ст.428 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до Закону України "Про державну таємницю"
( 3855-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 16,
ст. 93), виклавши його у такій редакції:
"З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про державну таємницю
Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з
віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням,
розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної
таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид
таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди
національній безпеці України та які визнані у порядку,
встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають
охороні державою;
віднесення інформації до державної таємниці - процедура
прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про
віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до
державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом
обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці
України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї
інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;
гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної
інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;
державний експерт з питань таємниць - посадова особа,
уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону
віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації
та її розсекречування;
допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина
на доступ до секретної інформації;
доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою
особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною
інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією
посадовою особою відповідно до її службових повноважень;
засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у
встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та
доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання
відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим
матеріальним носіям цієї інформації;
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в
якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних
експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у
визначених цим Законом сферах;
категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує
важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю,
які зосереджені в органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях;
криптографічний захист секретної інформації - вид захисту, що
реалізується шляхом перетворення інформації з використанням
спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або
відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності,
цілісності, авторства тощо;
матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти,
в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять
державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків,
символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;
охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових,
інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових
заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної
інформації та втратам її матеріальних носіїв;
режим секретності - встановлений згідно з вимогами цього
Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових
актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці;
розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації -
зняття в установленому законодавством порядку обмежень на
поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом
скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам
або іншим матеріальним носіям цієї інформації;
спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що
проводиться з метою визначення в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і
організаціях наявності умов, передбачених цим Законом, для
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно",
"таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної
інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони
державою;
технічний захист секретної інформації - вид захисту,
спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами
конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування
інформації.
Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про
інформацію" ( 2657-12 ), цим Законом, міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та
іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої,
виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші
органи державної влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим,
Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм
власності, об'єднання громадян (далі - органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та
організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною
таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства,
яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної
держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку,
передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони
таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то
застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці
Державну політику щодо державної таємниці як складову засад
внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.
Стаття 5. Компетенція органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та їх посадових осіб у
сфері охорони державної таємниці
Президент України, забезпечуючи національну безпеку, видає
укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці,
віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.
Рада національної безпеки і оборони України координує та
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони
державної таємниці.
Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу
міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення
здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування
здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в
межах своїх повноважень, передбачених законом.
Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері
забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог
режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на
керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Стаття 6. Здійснення права власності на секретну інформацію
та її матеріальні носії
Власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, установлених
в інтересах національної безпеки України відповідно до цього
Закону.
Якщо обмеження права власності на секретну інформацію або її
матеріальні носії завдають шкоди їх власнику, відшкодування
здійснюється за рахунок держави у порядку та розмірах, що
визначаються у договорі між власником такої інформації або її
матеріальних носіїв і органом державної влади (органами), якому
державним експертом з питань таємниць надається право приймати
рішення щодо суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації та
її матеріальних носіїв. Зазначеним договором також визначаються
порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи режим
секретності під час користування і розпорядження секретною
інформацією та її матеріальними носіями, обумовлюється згода
власника цієї інформації та її матеріальних носіїв на здійснення
права власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до
цього Закону, взяття власником на себе зобов'язання щодо
збереження державної таємниці та ознайомлення його з мірою
відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Якщо власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
відмовляється від укладення договору чи порушує його, за рішенням
суду ця інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені у
власність держави за умови попереднього і повного відшкодування
власникові їх вартості.
Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності,
пов'язаної з державною таємницею
Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, в бюджетних установах і організаціях
здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Кошти на
зазначені витрати передбачаються у відповідних бюджетах окремим
рядком. Зазначені витрати інших установ і організацій, а також
підприємств відносяться до валових витрат виробника продукції,
виготовлення якої пов'язано з державною таємницею.
Витрати на здійснення заходів щодо віднесення інформації до
державної таємниці, засекречування, розсекречування та охорони
матеріальних носіїв такої інформації, її криптографічного та
технічного захисту, інші витрати, пов'язані з державною таємницею,
на недержавних підприємствах, в установах, організаціях
фінансуються на підставі договору з замовником робіт, пов'язаних з
державною таємницею.
Підприємствам, установам і організаціям, які провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, можуть надаватися
податкові та інші пільги в порядку, встановленому законом.
Розділ II
ВІДНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної
таємниці
До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом,
відноситься інформація:
1) у сфері оборони:
про зміст стратегічних і оперативних планів та інших
документів бойового управління, підготовку та проведення
військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання
військ, а також про інші найважливіші показники, які
характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і
мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку,
озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил
України та інших військових формувань;
про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і
спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні
характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові,
науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з
розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної
техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що
плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;
про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості
населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів для захисту,
евакуації і розосередження населення, забезпечення його
життєдіяльності та виробничої діяльності об'єктів народного
господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій;
про геодезичні, гравіметричні, картографічні та
гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для
оборони країни;
2) у сфері економіки, науки і техніки:
про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності
господарства України, запаси та обсяги постачання стратегічних
видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про
номенклатуру та рівні накопичення, про загальні обсяги поставок,
відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси
державного резерву;
про використання транспорту, зв'язку, потужностей інших
галузей та об'єктів інфраструктури держави в інтересах
забезпечення її безпеки;
про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного
замовлення для забезпечення потреб оборони та безпеки;
про плани, обсяги та інші найважливіші характеристики
добування, виробництва та реалізації окремих стратегічних видів
сировини і продукції;
про державні запаси дорогоцінних металів монетарної групи,
коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов'язані
з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням,
охороною і захистом від підроблення, обігом, обміном або
вилученням з обігу, а також про інші особливі заходи фінансової
діяльності держави;
про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та
проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні
технології, нові види виробництва, продукції та технологічних
процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або
суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну
безпеку України;
3) у сфері зовнішніх відносин:
про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам
з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності
України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і
безпеки;
про військове, науково-технічне та інше співробітництво
України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про
це завдаватиме шкоди національній безпеці України;
про експорт та імпорт озброєння, військової і спеціальної
техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;
4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
про особовий склад органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність;
про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та
матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати
оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або
раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що
проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є
негласними штатними працівниками органів, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність;
про організацію та порядок здійснення охорони
адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових
та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону
України "Про державну охорону органів державної влади України та
посадових осіб";
про систему урядового та спеціального зв'язку;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку
криптографічного захисту секретної інформації, зміст і результати
наукових досліджень у сфері криптографії;
про системи та засоби криптографічного захисту секретної
інформації, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення
та використання;
про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію
виготовлення та використання;
про організацію режиму секретності в органах державної влади,
органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і
організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері
охорони державної таємниці;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного
захисту секретної інформації;
про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом
прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів,
та про зміст матеріалів дізнання, досудового слідства та
судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер;
про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної
таємниці за ступенями секретності "особливої важливості", "цілком
таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до категорій,
зазначених у частині першій цієї статті, і їх розголошення
завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.
Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких
відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг
конституційних прав та свобод людини і громадянина,
завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів
побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують
безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи
харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне
забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан
правопорядку, освіти і культури населення;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та їх посадових осіб;
інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, не може бути засекречена.
Стаття 9. Державні експерти з питань таємниць
Державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до
вимог цього Закону віднесення інформації у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня
секретності цієї інформації та її розсекречування.
Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на
конкретних посадових осіб покладається:
у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України;
в інших органах державної влади - Президентом України за
поданням керівника відповідного державного органу.
Втручання в діяльність державного експерта з питань таємниць
особи, якій за посадою його підпорядковано, не допускається.
Державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених
на нього завдань:
1) визначає:
підстави, за якими інформацію має бути віднесено до державної
таємниці;
підстави та доцільність віднесення до державної таємниці
інформації про винаходи (корисні моделі), призначені для
використання у сферах, зазначених у частині першій статті 8 цього
Закону;
доцільність віднесення до державної таємниці інформації про
винаходи (корисні моделі), що мають подвійне застосування, на
підставі порівняльного аналізу ефективності цільового використання
та за згодою автора (власника патенту);
ступінь секретності інформації, віднесеної до державної
таємниці;
орган державної влади (органи), якому надається право
приймати рішення щодо кола суб'єктів, які матимуть доступ до
секретної інформації;
2) надає висновок щодо шкоди національній безпеці України у
разі розголошення конкретної секретної інформації;
3) установлює та продовжує строк дії рішення про віднесення
інформації до державної таємниці із зазначенням дати її
розсекречення;
4) дає Службі безпеки України висновки про зміну ступеня
секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до
державної таємниці у разі, якщо підстави, на яких цю інформацію
було віднесено до державної таємниці, перестали існувати;
5) затверджує за погодженням із Службою безпеки України
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю,
зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю;
6) розглядає пропозиції органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,
об'єднань громадян та окремих громадян щодо віднесення інформації
до державної таємниці та її розсекречування;
7) затверджує висновки щодо обізнаності з державною таємницею
громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці;
8) контролює обгрунтованість і правильність надання
документам, виробам та іншим матеріальним носіям інформації, які
містять відомості, включені до Зводу відомостей чи розгорнутих
переліків відомостей, що становлять державну таємницю,
відповідного грифа секретності, своєчасність зміни такого грифа та
розсекречування цих носіїв із наданням їм реквізиту
"розсекречено";
9) бере участь:
у розробці критеріїв визначення шкоди, яку може бути завдано
національній безпеці України у разі розголошення секретної
інформації;
у проведенні експертизи щодо визначення важливості секретної
інформації за фактами її розголошення чи втрати матеріальних
носіїв такої інформації.
Державний експерт з питань таємниць під час виконання
покладених на нього функцій зобов'язаний:
1) погоджувати за посередництвом Служби безпеки України свої
висновки про скасування рішень щодо віднесення інформації до
міждержавних таємниць з відповідними посадовими особами держав -
учасниць міжнародних договорів України про взаємне забезпечення
збереження міждержавних таємниць та повідомляти їх про прийняті
рішення щодо віднесення інформації до державної таємниці, на яку
поширено чинність цих договорів;
2) подавати Службі безпеки України не пізніш як через десять
днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до
державної таємниці та висновки про скасування цих рішень, а
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, -
у той же строк з моменту їх затвердження;
3) розглядати пропозиції Служби безпеки України про
віднесення інформації до державної таємниці, її розсекречення,
проведення експертизи щодо визначення ступеня секретності
відомостей, прийняття рішень у зв'язку із закінченням строку дії
рішення про віднесення інформації до державної таємниці;
4) надавати відповідний гриф секретності рішенням про
віднесення інформації до державної таємниці та висновкам про
скасування цих рішень залежно від важливості їх змісту;
5) брати участь у засіданнях державних експертів з питань
таємниць.
Державний експерт з питань таємниць має право:
1) безперешкодно проводити перевірку виконання органами
державної влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у
сфері його діяльності, рішень про віднесення інформації до
державної таємниці, висновків про скасування цих рішень,
додержання порядку засекречення інформації та у разі виявлення
порушень давати обов'язкові для виконання приписи про їх усунення;
2) створювати експертні комісії з фахівців і науковців, які
мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень
про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступеня
її секретності та скасування зазначених рішень;
3) скасовувати безпідставні рішення про надання носію
інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа;
4) клопотати про притягнення до відповідальності посадових
осіб, які порушують законодавство України про державну таємницю;
5) одержувати в установленому порядку від органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.
Державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які
залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів
з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і
розмірах, що визначаються законодавством.
Державний експерт з питань таємниць несе персональну
відповідальність за законність і обгрунтованість свого рішення про
віднесення інформації до державної таємниці або висновку про
зниження ступеня секретності такої інформації чи скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці, а також за умисне
неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці
інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам
національної безпеки України.
Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної
таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється
мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його
власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ, організацій чи громадян.
Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до
державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до
його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення
про віднесення інформації до державної таємниці належить до
компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за
ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки
України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю
голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку.
Інформація вважається державною таємницею з часу
опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку,
встановленому цим Законом.
Стаття 11. Рішення державного експерта з питань таємниць
У рішенні державного експерта з питань таємниць зазначаються:
інформація, яка має становити державну таємницю, та її
відповідність категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього
Закону;
підстави для віднесення інформації до державної таємниці та
обгрунтування шкоди національній безпеці України у разі її
розголошення;
ступінь секретності зазначеної інформації;
обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої
інформації;
орган державної влади, орган місцевого самоврядування,
підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс
пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці,
та орган державної влади (органи), якому надається право визначати
коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці.
Рішення про віднесення інформації до державної таємниці
приймається державним експертом з питань таємниць не пізніше
одного місяця з дня одержання звернення відповідного органу
державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації чи громадянина.
Рішення державного експерта з питань таємниць про віднесення
інформації до державної таємниці підлягає реєстрації Службою
безпеки України у Зводі відомостей, що становлять державну
таємницю.
Висновок державного експерта з питань таємниць про скасування
рішення про віднесення інформації до державної таємниці є
підставою для вилучення інформації зі Зводу відомостей, що
становлять державну таємницю. Цей висновок набирає чинності з
моменту внесення Службою безпеки України змін до Зводу відомостей,
що становлять державну таємницю.
Рішення (висновок) державного експерта (експертів) з питань
таємниць, видане в межах його (їх) повноважень і зареєстроване
Службою безпеки України у Зводі відомостей, що становлять державну
таємницю, є обов'язковим для виконання на території України.
Стаття 12. Звід відомостей, що становлять державну таємницю
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує та
публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підставі
рішень державних експертів з питань таємниць.
Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
публікуються не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою
безпеки України відповідного рішення чи висновку державного
експерта з питань таємниць.
Зразки форм рішень (висновків) державних експертів з питань
таємниць, порядок та механізм формування Зводу відомостей, що
становлять державну таємницю, і його опублікування визначаються
Кабінетом Міністрів України.
На підставі та в межах Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних
про секретну інформацію органи державної влади створюють галузеві
або відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, а також можуть створювати міжгалузеві або міжвідомчі
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, що провадять діяльність, пов'язану із державною
таємницею, за ініціативою та погодженням із замовником робіт,
пов'язаних з державною таємницею, можуть створювати власні
розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю.
Такі переліки погоджуються із Службою безпеки України,
затверджуються державними експертами з питань таємниць та
реєструються у Службі безпеки України.
Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну
таємницю, не можуть суперечити Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю.
У разі включення до Зводу відомостей, що становлять державну
таємницю, або до розгорнутих переліків цих відомостей інформації,
яка не відповідає категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8
цього Закону, або порушення встановленого порядку віднесення
інформації до державної таємниці заінтересовані громадяни та
юридичні особи мають право оскаржити відповідні рішення до суду. З
метою недопущення розголошення державної таємниці судовий розгляд
скарг може проводитися в закритих засіданнях відповідно до закону.
Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці
Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації
до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань
таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії
визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та інших
обставин. Він не може перевищувати для інформації із ступенем
секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації
"цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.
Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті
строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
державний експерт з питань таємниць робить висновок про скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає
рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах
строків, встановлених частиною першою цієї статті.
Президент України з власної ініціативи або на підставі
пропозицій державних експертів з питань таємниць чи за зверненням
органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій чи громадян може встановлювати
більш тривалі строки дії рішень про віднесення інформації до
державної таємниці, ніж строки, передбачені частиною першою цієї
статті.
Стаття 14. Зміна ступеня секретності інформації та скасування
рішення про віднесення її до державної таємниці
Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та
скасування рішення про віднесення її до державної таємниці
здійснюються на підставі висновку державного експерта з питань
таємниць або на підставі рішення суду у випадках, передбачених
статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України
шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що
становлять державну таємницю.
Інформація вважається державною таємницею з більш високим чи
нижчим ступенем секретності або такою, що не становить державної
таємниці, з часу опублікування відповідних змін до Зводу
відомостей, що становлять державну таємницю.
Розділ III
ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ
МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних
носіїв інформації
Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється
шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому
матеріальному носію інформації грифа секретності.
Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації
мають містити гриф секретності, який відповідає ступеню
секретності інформації, встановленому рішенням державного експерта
з питань таємниць, - "особливої важливості", "цілком таємно",
"таємно", дату та строк засекречування матеріального носія
секретної інформації, що встановлюється з урахуванням передбачених
статтею 13 цього Закону строків дії рішення про віднесення
інформації до державної таємниці, підпис, його розшифрування та
посаду особи, яка надала зазначений гриф, а також посилання на
відповідний пункт (статтю) Зводу відомостей, що становлять
державну таємницю.
Якщо реквізити, зазначені у частині другій цієї статті,
неможливо нанести безпосередньо на матеріальний носій секретної
інформації, вони мають бути зазначені у супровідних документах.
Забороняється надавати грифи секретності, передбачені цим
Законом, матеріальним носіям іншої таємної інформації, яка не
становить державної таємниці, або конфіденційної інформації.
Перелік посад, які дають право посадовим особам, що їх
займають, надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи
секретності, затверджується керівником органу державної влади,
органу місцевого самоврядування, підприємства, установи,
організації, що провадить діяльність, пов'язану з державною
таємницею.
Ступені секретності науково-дослідних,
дослідно-конструкторських і проектних робіт, які виконуються в
інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави,
встановлюються державним експертом з питань таємниць, який виконує
свої функції у сфері діяльності замовника, разом з підрядником.
Після закінчення встановлених строків засекречування
матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження
визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня
секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення
її до державної таємниці керівники органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, у яких здійснювалося засекречування матеріальних
носіїв інформації, або керівники органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є
їх правонаступниками, чи керівники вищого рівня зобов'язані
протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секретності або
розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та
письмово повідомити про це керівників органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної
інформації.
Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв
інформації
Строк засекречування матеріальних носіїв інформації має
відповідати строку дії рішення про віднесення інформації до
державної таємниці, встановленого рішенням державного експерта з
питань таємниць.
Перебіг строку засекречування матеріальних носіїв інформації
починається з часу надання їм грифа секретності.
Стаття 17. Оскарження рішення щодо засекречування
матеріальних носіїв інформації
Громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим
особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної
інформації, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицію про
розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи
повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі
письмову відповідь з цього приводу.
Рішення про засекречування матеріального носія інформації
може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі
незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин
або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або
посадової особи до суду.
Розділ IV
ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони
державної таємниці
З метою охорони державної таємниці впроваджуються:
єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження,
передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної
інформації;
дозвільний порядок провадження органами державної влади,
органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення
іншим шляхом секретної інформації;
обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців,
осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до
державної таємниці, а також розташування і переміщення об'єктів і
технічних засобів, що їм належать;
особливості здійснення органами державної влади їх функцій
щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з
державною таємницею;
режим секретності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею;
спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної
таємниці;
технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Стаття 19. Єдині вимоги до матеріальних носіїв секретної
інформації
Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування,
зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних
носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею, та режим
секретності
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації мають право провадити
діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм
Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Надання дозволу здійснюється на підставі заявок органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій та результатів спеціальної експертизи щодо
наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею. З метою визначення наявності умов для провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею, Служба безпеки
України може створювати спеціальні експертні комісії, до складу
яких включати фахівців органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій за погодженням
з їх керівниками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності
умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею,
оформляються відповідним актом.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, надається органам державної влади, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за
результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:
відповідно до компетенції, державних завдань, програм,
замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності,
пов'язаній з державною таємницею;
мають приміщення для проведення робіт, пов'язаних з державною
таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших
матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам
щодо забезпечення секретності зазначених робіт, виключають
можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження
носіїв секретної інформації;
додержуються передбачених законодавством вимог режиму
секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з використанням
секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці,
прийому іноземних громадян, використання державних шифрів та
криптографічних засобів тощо;
мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим
Законом.
Керівники органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з
чинним законодавством про державну таємницю.
Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не
може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу
робіт (діяльності), що здійснюються органом державної влади,
органом місцевого самоврядування, підприємством, установою,
організацією, ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими
роботами (діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, може бути скасований Службою безпеки України на
підставі акта проведеної нею перевірки, висновки якого містять
дані про недодержання органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, підприємством, установою, організацією умов,
передбачених цією статтею.
Органам державної влади, органам місцевого самоврядування,
підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність,
пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної
експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності, що
зазначаються Службою безпеки України у дозволах на провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій
статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної секретної
інформації згідно з рішенням органів державної влади,
уповноважених державним експертом з питань таємниць приймати такі
рішення. За погодженням з цими органами здійснюється передача
секретної інформації або її матеріальних носіїв органам державної
влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам
і організаціям, які мають дозвіл на провадження діяльності,
пов'язаної з державною таємницею.
Порядок надання, переоформлення, зупинення дії або скасування
дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо наявності умов
для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею,
форма дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, та категорії режиму секретності встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 21. Режимно-секретні органи
В органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення
та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності,
постійного контролю за їх додержанням створюються на правах
окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі -
РСО).
Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за
погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО
взаємодіють з органами Служби безпеки України.
До складу РСО входять підрозділи режиму, секретного
діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують
охорону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності
органу державної влади, органу місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації.
В органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада
заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються
обов'язки та права керівника РСО.
В органах державної влади, органах місцевого самоврядування,
на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом
робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не
передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних
документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності
здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним
наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що
забезпечують режим секретності. На них поширюються обов'язки та
права працівників РСО.
Призначення осіб на посади заступників керівників з питань
режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу
про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення
режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби
безпеки України та РСО вищестоящих органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій.
РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до
державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо
характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної
таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Прийняття
до РСО тимчасових працівників не допускається.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »