Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 94 до статті 236-8)
Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 28.12.1960
Документ 1002-05, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 19.11.2012, підстава 4651-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5
наступна сторінка »  

                                                          

{ Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу
N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012, ВВР,
2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст.88 }
Кримінально-процесуальний кодекс України
{ від статті 94 до статті 236-8 }
{ ст.1 - ст.93-2 ( 1001-05 )}
{ ст.237 - ст.485 ( 1003-05 )}
Розділ другий

Порушення кримінальної справи,
дізнання і досудове слідство
Г л а в а 8
ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної
справи
Приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,
посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих
громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або
окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці
вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,
прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є
достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Стаття 95. Заяви і повідомлення про злочин
Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими.
Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та
посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник
попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що
відмічається в протоколі. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона
подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі
заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий
донос і відібрати від нього відповідну підписку. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових
осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих
громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення
злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.
Стаття 96. Явка з повинною
Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне
повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому,
прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний
ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо
кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке
повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови
про притягнення його як обвинуваченого.
Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються
відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої
особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала
протокол.
Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому
засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви
заносяться до протоколу судового засідання і підписуються
заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із
протоколу судового засідання відповідному прокурору.
Письмова заява про явку з повинною має бути підписана
заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим
або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати
її прийняття. { Стаття 96 в редакції Закону N 3082-III ( 3082-14 ) від
07.03.2002 }
Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про
злочини і порядок їх розгляду
Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані
злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган
дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку
прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти
злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що
свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка
повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для
забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та
близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на заявника. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин
до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором,
слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом
відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або
витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної
справи можуть бути перевірені шляхом проведення
оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у
законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів
проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням
керівника відповідного оперативного підрозділу або його
заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься
і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у
випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу. { Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 }
{ Офіційне тлумачення положень статті 97 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від 14.12.2011 }
Стаття 97-1. Інформування про злочини
Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя, встановивши
під час виконання своїх безпосередніх обов'язків щодо провадження
у кримінальних справах дані про ознаки злочину, вчиненого на
території іноземної держави, зобов'язаний відповідно до статті 471
цього Кодексу ( 1003-05 ) інформувати про такі дані центральний
орган України щодо міжнародної правової допомоги для вирішення
питання про передачу інформації компетентним органам відповідної
держави.
Не допускається передача такої інформації, якщо це може
зашкодити провадженню у кримінальній справі на території України
або в інших випадках, передбачених міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України. { Кодекс доповнено статтею 97-1 згідно із Законом N 3529-VI
( 3529-17 ) від 16.06.2011 }
Стаття 98. Порядок порушення справи
За наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього
Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши
приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального
закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її
спрямування.
Справи, зазначені у статті 27-2 цього Кодексу, порушуються
прокурором, слідчим або органом дізнання.
Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено
особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу має бути порушено
щодо цієї особи.
Справи, зазначені в частині першій статті 27 цього Кодексу,
порушуються суддею, а у випадках, передбачених частиною третьою
статті 27 цього Кодексу,- прокурором.
Після порушення справи:
1) прокурор направляє справу для провадження досудового
слідства або дізнання;
2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання
починає дізнання;
3) суд призначає до розгляду справу про злочин, зазначений у
частині першій статті 27 цього Кодексу. { Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 358/95-ВР ( 358/95-ВР ) від
05.10.95, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001, N 1508-VI
( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010;
в редакії Закону N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011 }
Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, відносно якої
порушено кримінальну справу
У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи,
прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі
виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування
чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову
(ухвалу). { Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом N 358/95-ВР
( 358/95-ВР ) від 05.10.95 }
Стаття 98-2. Вручення чи направлення копії постанови про
порушення кримінальної справи
У разі порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган
дізнання або суддя зобов'язані вручити копію відповідної постанови
особі, щодо якої порушено справу, та потерпілому негайно. При
неможливості негайного вручення копія постанови вручається не
пізніше трьох діб з моменту її винесення.
У разі неможливості вручення зазначеним особам копії
постанови про порушення кримінальної справи протягом строків,
визначених частиною 1 цієї статті, через їх хворобу, неможливість
встановлення місця перебування чи з інших поважних причин, копія
постанови вручається протягом трьох діб з моменту явки, приводу чи
встановлення місця перебування цих осіб.
Якщо особа відмовляється одержати копію постанови про
порушення кримінальної справи, прокурор, слідчий, особа, яка
провадить дізнання, або суддя складають відповідний протокол.
Представнику потерпілого, захиснику чи законному представнику
підозрюваного або обвинуваченого копія постанови про порушення
кримінальної справи вручається або надсилається на їх письмову
вимогу протягом трьох діб з моменту надходження такої вимоги. { Кодекс доповнено статтею 98-2 згідно із Законом N 526-V
( 526-16 ) від 22.12.2006 }

Стаття 99. Відмова в порушенні справи
При відсутності підстав до порушення кримінальної справи
прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою
відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють
заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що
надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної
справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у
діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи
іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган
дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної
справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській
організації, службі у справах дітей, трудовому колективу або
власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним
органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати
матеріали для застосування в установленому порядку заходів
адміністративного стягнення. { Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001, N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001, N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }
Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушенні
кримінальної справи
Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві,
а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому
прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона
стосується, або її представником протягом семи днів з дня
одержання копії постанови. Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову
в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою,
інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу. Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи
може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її
представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в
апеляційному порядку. { Кодекс доповнено статтею 99-1 згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 }
Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушення
кримінальної справи
Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби
направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної
справи або про відмову в порушенні такої справи. Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває
її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій,
скасовує постанову про порушення справи. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або
органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову
слідчого або органу дізнання і порушує справу.

{ Частину п'яту статті 100 виключено на підставі Закону
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 }
{ Стаття 100 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001 }
Г л а в а 9
ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Стаття 101. Органи дізнання
Органами дізнання є: 1) міліція; 1-1) податкова міліція - у справах, що належать згідно із
законом до її компетенції; 2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх
відання; 3) начальники органів управління Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань
провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені
військовослужбовцями Збройних Сил України та
військовозобов'язаними під час проходження ними зборів,
працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових
обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири
(начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових
установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм
військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження
ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками
Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових
обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання,
установи чи на військових об'єктах; 3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені
підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини,
вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням
ними службових обов'язків під час походу за межами України; 4) митні органи — в справах про контрабанду; 5) начальники установ виконання покарань, слідчих
ізоляторів — у справах про злочини проти встановленого порядку
несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у
справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі
і порушення протипожежних правил; 7) органи прикордонної служби - у справах про незаконне
переправлення осіб через державний кордон та у справах про
використання завідомо підроблених документів при перетинанні
державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому
плаванні; 9) командири підрозділів Державної спеціальної служби
транспорту - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм
військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження
ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками
Державної спеціальної служби транспорту у зв'язку з виконанням
ними службових обов'язків або в розташуванні відповідного
підрозділу Державної спеціальної служби транспорту. { Статтю 101 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 1414-VI
( 1414-17 ) від 02.06.2009 }
{ Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85,
Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2468-XII
( 2468-12 ) від 17.06.92, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98,
N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, N 662-IV ( 662-15 ) від
03.04.2003 - набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009,
N 1657-VI ( 1657-17 ) від 21.10.2009, N 2464-VI ( 2464-17 ) від
08.07.2010, N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
Стаття 102. Органи досудового слідства
Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі
органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі
органів безпеки. { Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
13.06.63, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98 }
Г л а в а 10
ДІЗНАННЯ
Стаття 103. Повноваження органів дізнання
На органи дізнання покладається вжиття необхідних
оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і
осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно
повідомляє прокурора. { Стаття 103 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3351-XII
( 3351-12 ) від 30.06.93 }
Стаття 104. Порядок провадження дізнання
у кримінальних справах
За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання
порушує кримінальну справу і, керуючись правилами
кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до
встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання,
додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього
Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає
прокурору для затвердження. У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин
він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після
виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених
частиною 2 статті 108 цього Кодексу. Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не
встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує
виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх
наслідки. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний
виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та
розшукових дій. { Стаття 104 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93 }

{ Статтю 105 виключено на підставі Закону N 3351-XII
( 3351-12 ) від 30.06.93 }

Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у
вчиненні злочину
Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні
злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді
позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або
безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на
дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в
його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати
особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,
коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи
перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи
підозрюваного.
Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні
злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в
розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав
обов'язків, пов'язаних із застосуванням до нього запобіжного
заходу, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього
Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо
внесення коштів як застави та надання документа, що це
підтверджує.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні
злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із
зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця
затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з
моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала,
і затриманим.
Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно
вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу
прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою
для затримання.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі
затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу
України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє
також і відповідний розвідувальний орган.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган
дізнання: 1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у
вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання
або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених
частинами першою і другою цієї статті; 2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід,
не зв'язаний з триманням під вартою; 3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого
негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до
суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу
дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла
після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею
протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло
або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного
строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею
протягом п'яти діб з часу надходження.
Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених
статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя
виносить постанову про законність затримання чи про задоволення
скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови
направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику
місця попереднього ув'язнення.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може
бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято
рішення, або її захисником чи законним представником. Подача
апеляції не зупиняє виконання постанови суду.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати
більше сімдесяти двох годин.
Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді
про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не
надійшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник місця
попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол
і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який
здійснював затримання. { Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3780-XII
( 3780-12 ) від 23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001, N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002, N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину
Порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, визначається Положенням про порядок
короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
{ Кодекс доповнено статтею 106-1 згідно з Указом ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78, із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84 }
Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину
Виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням
правил, встановлених статтями 134—136, 145 і 146 цього Кодексу. Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано
запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит
проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту — не
пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті
такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за
винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова
прийнята. Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права,
передбачені статтею 43-1 цього Кодексу, а також повідомлено, у
вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка
в протоколі його допиту. { Стаття 107 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001 }
Стаття 108. Строки провадження дізнання
У справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким,
дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з
моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не
встановлено, дізнання зупиняється з додержанням вимог,
передбачених статтею 209 цього Кодексу. У справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дізнання
провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення
справи. У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у
порядку, передбаченому статтею 165-2 цього Кодексу, дізнання
провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання
запобіжного заходу. { Стаття 108 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 }
Стаття 109. Закінчення дізнання
Дізнання у справах закінчується складанням постанови про
направлення справи для провадження досудового слідства, яка
затверджується прокурором. За наявності обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу,
орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої
в добовий строк надсилає прокуророві. { Стаття 109 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93 }
Стаття 110. Оскарження дій і постанов органів дізнання
Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені
прокуророві. В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її
протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові. Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до
суду. { Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 110 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від
14.12.2011 }
Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються
судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при
розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом. { Стаття 110 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 }
Г л а в а 11
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Стаття 111. Провадження досудового слідства
Досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком
справ про злочини, зазначені в останньому реченні частини 1 статті
27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідство
провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи
особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама
здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за
необхідне прокурор чи суд. { Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2631-VII
( 2631-07 ) від 18.03.70, N 140-IX ( 140-09 ) від 04.09.75,
N 1593-IX ( 1593-09 ) від 22.12.76, N 6347-XI ( 6347-11 ) від
03.08.88, N 5822-XI ( 5822-11 ) від 29.04.88, N 6976-XI
( 6976-11 ) від 14.12.88; в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 )
від 30.06.93; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
Стаття 112. Підслідність
У справах про злочини, передбачені статтями 157, 158, 158-1,
159, 159-1, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168,
статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною
3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтею
209, частиною 3 статті 229, статтями 233, 236, 237, 238, 244, 253,
271, 272, 273, 274, 275, 276, 276-1, 281, 335, 336, 338, 342, 343,
344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 364-1, 365,
365-1, 365-2, 366, 367, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370,
371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383,
392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409,
410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423,
424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438,
439, 441, 445 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), а також у
всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають
особливо відповідальне становище відповідно до частини першої
статті 9 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ), та
особами, посади яких віднесено до першої-третьої категорії посад,
працівниками правоохоронних органів, досудове слідство провадиться
слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора
України, його заступника, прокурора області та прирівняних до них
прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші
злочини.
У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117,
118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, частиною 2 статті 126, статтями
127, 128, 129, 130, 131, 132, частинами 2 і 3 статті 133, статтями
134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146,
147, 148, 149, 150, 150-1, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 165, 167,
частиною 1 статті 168, статтями 169, 174, частинами 1 і 2 статті
176, частинами 1 і 2 статті 177, статтями 178, 179, 180, 181,
частиною 1 статті 184, частинами 2, 3, 4, 5 статті 185, частинами
2, 3, 4, 5 статті 186, статтею 187, статтею 188-1, статтею 189,
частинами 2, 3, 4 статті 190, статтями 192, 193, частиною 2 статті
194, частинами 2 і 3 статті 194-1, статтями 195, 196, 197, 197-1,
198, 199, 200, 203-1, 203-2, 204, частиною 2 статті 205, статтями
206, 209, частиною 2 статті 213, статтями 219, 222, 222-1, 223-1,
223-2, 224, 227, частинами 1 і 2 статті 229, статтями 231, 232,
232-1, 232-2, 233, 239, 239-1, 239-2, 240, 241, 242, 243, частиною
2 статті 245, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті 249,
статтями 251, 252, 254, 259, 260, 261, 262, 263, 263-1, 264, 265,
266, 267, 267-1, 268, 269, 270, частинами 2 і 3 статті 270-1,
статтями 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 285, 286, 287,
288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, частинами 2, 3, 4 статті
296, статтями 297, 298, 298-1, 299, 300, 301, 302, 303, 304, 306,
307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319,
320, 321, 321-1, 321-2, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 337, 339,
340, 341, 344, 352, 353, 354, 355, 357, 358, 360, 361, 361-1,
361-2, 362, 363, 363-1, 389, 390, 391, 393, 394 Кримінального
кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені
неповнолітніми, досудове слідство провадиться слідчими органів
внутрішніх справ. { Частина друга статті 112 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5064-VI ( 5064-17 ) від 05.07.2012 }
У справах про злочини, передбачені статтями 109, 110, 111,
112, 113, 114, 201, 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5,
261, 265-1, 294, 305, 328, 329, 330, 332, 333, 334, 359, 361,
361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441,
442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
досудове слідство провадиться слідчими органів Служби безпеки
України. Якщо під час розслідування злочинів, передбачених
зазначеними статтями, будуть встановлені злочини, передбачені
статтями 364, 365, 366, 367, 368, 423, 424, 425, 426 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ), вчинені особою, щодо якої ведеться
слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами,
вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються
слідчими органів Служби безпеки України.
У справах про злочини, передбачені статтями 204, 209,
частинами 2, 3, 4 статті 212, частинами 2, 3, 4 статті 212-1,
статтями 216, 219 Кримінального кодексу України, досудове слідство
провадиться слідчими податкової міліції. Якщо під час
розслідування цих злочинів будуть встановлені злочини, передбачені
статтями 192, 200, 201, 205, 213, 222, 222-1, 358 Кримінального
кодексу України, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або
іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою,
щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються слідчими
податкової міліції.
У справах про злочини, передбачені статтею 191, частиною
другою статті 205, статтями 210, 211, 255, 256, 257 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ), досудове слідство провадиться тим
органом, який порушив кримінальну справу. Якщо під час
розслідування цих та інших справ будуть встановлені злочини,
передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), пов'язані із злочинами,
про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що
порушив справу.
У справах про злочини, передбачені статтями 209-1, 384, 385,
386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове
слідство провадиться тим органом, до підслідності якого
відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу.
Якщо під час розслідування кримінальної справи буде
встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться
слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами,
вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні
тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі
неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження
прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю
постановою визначає підслідність всіх цих злочинів. { Стаття 112 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
18.11.63 ( 677а-06 ), від 18.01.66, N 1879-VIII ( 1879-08 ) від
03.07.73, N 2718-VIII ( 2718-08 ) від 17.06.74, N 3086-IX
( 3086-09 ) від 16.02.78, N 2942-X ( 2942-10 ) від 24.12.81,
N 6591-X ( 6591-10 ) від 29.02.84, N 6834-X ( 6834-10 ) від
16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85, N 704-XI ( 704-11 )
від 01.08.85, N 1432-XI ( 1432-11 ) від 10.12.85, N 2444-XI
( 2444-11 ) від 27.06.86, N 2753-XI ( 2753-11 ) від 18.08.86,
N 4392-XI ( 4392-11 ) від 31.07.87, N 4452-XI ( 4452-11 ) від
21.08.87, N 4981-XI ( 4981-11 ) від 25.11.87, N 4995-XI
( 4995-11 ) від 01.12.87, N 5397-XI ( 5397-11 ) від 10.02.88,
N 5723-XI ( 5723-11 ) від 14.04.88, N 6976-XI ( 6976-11 ) від
14.12.88, N 7226-XI ( 7226-11 ) від 06.03.89, N 7373-XI
( 7373-11 ) від 14.04.89, N 7617-XI ( 7617-11 ) від 16.06.89,
N 8711-XI ( 8711-11 ) від 19.01.90, N 8918-XI ( 8918-11 ) від
07.03.90, N 9082-XI ( 9082-11 ) від 20.04.90, N 9166-XI
( 9166-11 ) від 04.05.90, N 596-XII ( 596-12 ) від 26.12.90,
N 597а-XII ( 597а-12 ) від 26.12.90, N 647-XII ( 647-12 ) від
18.01.91, N 661-XII ( 661-12 ) від 28.01.91, N 1255-XII
( 1255-12 ) від 25.06.91, N 1434а-XII ( 1434а-12 ) від 25.08.91,
Законом УРСР N 1255-XII ( 1255-12 ) від 03.07.91, Законами
N 1564-XII ( 1564-12 ) від 18.09.91, N 1974-XII ( 1974-12 ) від
12.12.91, N 2354-XII ( 2354-12 ) від 15.05.92, N 2468-XII
( 2468-12 ) від 17.06.92, N 2547-XII ( 2547-12 ) від 07.07.92,
N 2613-XII ( 2613-12 ) від 17.09.92, N 2703-XII ( 2703-12 ) від
16.10.92, N 2935-XII ( 2935-12 ) від 26.01.93, N 2936-XII
( 2936-12 ) від 26.01.93, N 2947-XII ( 2947-12 ) від 28.01.93,
N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93, N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93, N 3582-XII ( 3582-12 ) від 11.11.93, N 3785-XII
( 3785-12 ) від 23.12.93, N 3888-XII ( 3888-12 ) від 28.01.94,
N 4043-XII ( 4043-12 ) від 25.02.94, N 218/94-ВР ( 218/94-ВР ) від
20.10.94, N 246/94-ВР ( 246/94-ВР ) від 15.11.94, N 299/94-ВР
( 299/94-ВР ) від 16.12.94, N 64/95-ВР ( 64/95-ВР ) від 15.02.95,
N 282/95-ВР ( 282/95-ВР ) від 11.07.95, N 323/96-ВР ( 323/96-ВР )
від 12.07.96, N 386/96-ВР ( 386/96-ВР ) від 01.10.96, N 388/96-ВР
( 388/96-ВР ) від 02.10.96, N 530/96-ВР ( 530/96-ВР ) від
20.11.96, N 44/97-ВР ( 44/97-ВР ) від 05.02.97, N 552/97-ВР
( 552/97-ВР ) від 07.10.97, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98,
N 210/98-ВР ( 210/98-ВР ) від 24.03.98, 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 1587-III
( 1587-14 ) від 23.03.2000, N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000,
N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 1981-III ( 1981-14 ) від
21.09.2000, N 2114-III ( 2114-14 ) від 16.11.2000, N 2181-III
( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня
2001 року, N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, N 2362-III
( 2362-14 ) від 05.04.2001, N 2409-III ( 2409-14 ) від
17.05.2001, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2953-III
( 2953-14 ) від 17.01.2002, N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003 -
набуває чинності 11.06.2003, N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003,
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, N 903-IV ( 903-15 ) від
05.06.2003, N 1125-IV ( 1125-15 ) від 11.07.2003, N 1703-IV
( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004,
N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, N 2598-IV ( 2598-15 ) від
31.05.2005, N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, N 3169-IV
( 3169-15 ) від 01.12.2005, N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006,
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, N 170-V ( 170-16 ) від
21.09.2006, N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006, N 578-V ( 578-16 )
від 11.01.2007, N 965-V ( 965-16 ) від 19.04.2007, N 966-V
( 966-16 ) від 19.04.2007, N 1071-V ( 1071-16 ) від 24.05.2007,
N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008, N 801-VI ( 801-17 ) від
25.12.2008, N 894-VI ( 894-17 ) від 15.01.2009, N 1508-VI
( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009,
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, N 2262-VI ( 2262-17 ) від
18.05.2010, N 2339-VI ( 2339-17 ) від 15.06.2010, N 2756-VI
( 2756-17 ) від 02.12.2010, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010,
N 2852-VI ( 2852-17 ) від 22.12.2010, N 2924-VI ( 2924-17 ) від
13.01.2011, N 3267-VI ( 3267-17 ) від 21.04.2011, N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011, Кодексом N 3393-VI ( 3393-17 ) від
19.05.2011, Законом N 3718-VI ( 3718-17 ) від 08.09.2011,
N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, N 4194-VI ( 4194-17 ) від
20.12.2011, N 5065-VI ( 5065-17 ) від 05.07.2012 }

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5
наступна сторінка »